ЕПІТЕТНА КОНСТРУКЦІЯ У ХУДОЖНЬОМУ ПЕРЕКЛАДІ (НА МАТЕРІАЛІ УКРАЇНСЬКОЇ ТА АНГЛІЙСЬКОЇ МОВ)

Краткое описание

Львівський національний університет імені Івана Франка

На правах рукопису

Грабовецька Ольга Сергіївна

УДК 811.1/.2’38’42’255.4

Епітетна конструкція у художньому перекладі
(на матеріалі української та англійської мов)

Спеціальність 10.02.16 Перекладознавство

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Зорівчак Роксолана Петрівна,
доктор філологічних наук,
професор

Львів - 2003

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. Суть епітетної конструкції з перекладознавчого
погляду. 14
1.1. До історії дослідження епітетної конструкції .... 14
1.2. Епітет як словесний образ 40
1.3. Епітет носій етнокультурної інформації 52
Висновки з Розділу 1.................................................................................................59

розділ 2. Контрастивний аналіз епітетних конструкцій
української та англійської мов 61
2.1. Визначення способів зіставного дослідження епітетної
конструкції української і англійської мов ...61
2.2 Конвергентні та дивергентні ознаки української
та англійської епітетної конструкції.........................65
2.3. Зіставний аналіз одинної епітетної конструкції в українському
і англійському художньому мовленні .....76
2.3.1. Конвергентні ознаки української та англійської одинної
епітетної конструкції ...77
2.3.2. Дивергентні ознаки української і англійської одинної
епітетної конструкції ...82
2.4. Зіставний аналіз позиції означального компонента щодо
означуваного слова в українській і англійській епітетній конструкції 92
Висновки з Розділу 2.......................................................................................95

Розділ 3. Способи та методи відтворення семантики
епітетних конструкцій засобами цільової мови ....98
3.1. Відтворення семантики епітетних конструкцій і перекладацька норма...........................98
3.2. Граматичні трансформації у процесі відтворення епітетної
конструкції .99
3.2.1. Відтворення у перекладі структурно-конотативних реалій
як компонентів епітетних конструкцій................101
3.2.2. Переклад епітетних конструкцій із трансформаціями на
морфологічному рівні 114
3.2.3. Епітет-прикладка як проблема перекладу .118
3.2.4. Відтворення позиції означення щодо означуваного слова
в межах епітетної конструкції ..122
3.3. Семантика епітетної конструкції і переклад. .125
3.3.1. Асоціативні проблеми перекладу ..125
3.3.2. Використання повних і часткових епітетних відповідників
для перекладу епітетних конструкцій.. 127
3.3.3. Денотативно-образна епітетна калька ...132
3.3.4. Смислово-образна епітетна калька..144
3.3.5. Використання дескриптивної перифрази для відтворення
семантики епітетної конструкції ..148
3.3.6. Декомпресія при перекладі епітетних конструкцій ..158
3.3.7. Заміна епітетної конструкції іншим тропом... ..164
Висновки з Розділу 3.166

ВИСНОВКИ 170

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 176

В С Т У П

Дисертацію присвячено дослідженню шляхів та способів відтворення узуальної і контекстуальної семантики епітетних конструкцій засобами цільової мови
Епітетні конструкції в художньому тексті характеризуються місткою семантичною структурою та великою композиційною заданістю. Виконуючи різноаспектні творчі завдання (від простого епітетного позначення до засобу виявлення глибинних емоційно-експресивних нюансів авторського задуму), вони часто складні з перекладницького погляду.
Оскільки одиниця перекладу це будь-який елемент тексту оригіналу, що має семантико-стилістичну та експресивну значущість, можна стверджувати, що епітетна конструкція в художньому тексті є одиницею перекладу і відтворюється засобами цільової мови як єдине ціле з урахуванням усіх контекстуальних нашарувань.
Методологічно важливими для перекладацького аналізу епітетної конструкції, її лексичного наповнення, семантичних характеристик та стильової значущості є дослідження художньої деталі в перекладному тексті (В.А.Кухаренко), лінгвокультурологічного фону слова (Є.М.Верещагін, В.Г.Костомаров), текстового символу (М.О.Новикова), естетичного наповнення текстових елементів (В.Д.Радчук), теорії еквівалентності (В.Н.Комісаров), відтворення семантики словесного образу в перекладі (П.О.Бех, Р.П.Зорівчак, В.І.Карабан, В.В.Коптілов, О.І.Чередниченко), реалії (С.Влахов, Р.П.Зорівчак, А.В.Федоров, С.Флорін), ритмомелодійних особливостей оригіналу (О.Я.Івасюк, В.В.Коптілов), виокремлення етномовного компонента в семантичній структурі (Б.М. Ажнюк, Н.І. Кушина), етномовного світобачення (А.І.Архангельська), авторської концепції художнього твору (В.В.Мирошниченко).
На сучасному етапі розвитку перекладознавства об’єктом інтенсивних досліджень є лінгвостилістичні проблеми перекладу в світлі новітніх наукових парадигм, передусім теорії комунікації, антропологізму, функціональної та когнітивної лінгвістик. Епітетні конструкції, зокрема з етнокомпонентом, є вагомим елементом мовної картини світу.
Оскільки теорія перекладу розвивається в напрямі лінгвістизації” (термін В. Мокієнка), мету дисертації можна сформулювати не тільки як дослідження перекладу задля лінгвістики”, а й лінгвістики для перекладу”. З одного боку, лінгвоперекладацькі дослідження обґрунтовують численні аспекти використання мови як засобу спілкування. Тому результати дослідження перекладацького процесу використано в роботі як джерело для вивчення проблем стилістики, лексикології, стилістичної граматики кожної з аналізованих мов окремо, так і для зіставної стилістики та контрастивної лінгвістики, оскільки дослідження того, як певна художня структура відтворюється засобами іншої мови, дає змогу одержати нові факти, що стосуються її сутності та функціонування. Проблеми вивчення художньо-образного мовлення, живої матерії мови в її конкретно текстовому втіленні протягом останніх десятиріч притягають все більшу увагу філологічної науки. В.В. Коптілов у праці з теорії і практики перекладу стверджує, що перекладачі і дослідники перекладу повинні сприймати усі галузі філології, їх методи та здобутки в їх взаємопов’язаності та взаємодоповнюваності. Учений вважає перекладознавство повноправним розділом філології, що має свій предмет і методи, що співвідноситься з окремими галузями наук про літературу і про мову, але не розчиняється ні в лінгвістиці, ні в літературознавстві. [81, с.9].
З іншого боку, в дисертації, поряд із загальнотеоретичними концепціями трансляційної стилістики, критичний аналіз перекладів дає матеріал для розвитку часткової методики перекладу з української мови на англійську та навпаки, що має велике практичне значення. Ще на Першій конференції з теорії та практики художнього перекладу Я.Й Рецкер обґрунтував потребу випрацьовувати окремі методики перекладу для кожної пари мов [128, с.42].
Актуальність дослідження випливає із сучасних вимог до художнього перекладу, коли йдеться про передачу не лише змісту й ідей, мегаобразу оригіналу, а й про оптимальне відтворення стилістичних якостей твору, кожного його мікрообразу. Зіставлення окремих елементів художнього тексту мови-джерела і цільової мови розв’язує вузьку, часткову проблему художнього перекладу, але воно необхідне на сучасному етапі розвитку перекладознавства, адже принцип цілісного сприймання художнього твору наголошує на потребі звертати якнайприскіпливішу увагу на окремі його складові частини.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації вписується в комплексну наукову тему кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура Львівського національного університету імені Івана Франка Ключові проблеми перекладознавства і контрастивної лінгвістики” (номер державної реєстрації 0102U006100), затверджену Міністерством освіти і науки України.
Мета дослідження полягає у вивченні своєрідності епітетної конструкції як перекладознавчої категорії, у встановленні та обґрунтуванні методів та способів відтворення її семантики засобами цільової мови, зокрема на матеріалі українських і англомовних художніх текстів та їх перекладів. Досягнення мети дослідження вимагає реалізації таких завдань:
1. Вивчити з перекладознавчого погляду смислову структуру епітетної конструкції.
2. Виявити основні дивергентні та конвергентні ознаки епітетного фонду українського та англомовного художнього мовлення.
3. Розкрити механізм іншомовного втілення вихідної епітетної конструкції і специфіку конкретних прийомів відтворення її функцій.
4. Обґрунтувати своєрідність відтворення функціональної значущості постійних епітетів засобами цільової мови.
5. Дослідити способи і методи відтворення засобами цільової мови епітетних конструкцій з пригаслою образністю та індивідуально-авторських епітетних конструкцій, що створюють яскраві словесні образи.
Об’єктом дослідження є епітетні конструкції українських та англомовних художніх текстів та їхніх перекладів. Предмет дослідження це узагальнення стратегії перекладачів у віднайденні шляхів та способів відтворення семантичної структури епітетних конструкцій мови-джерела засобами цільової мови.
Матеріалом дослідження є корпус понад 6900 зразків епітетних конструкцій у контексті, з них понад 5460 з оригінальних художніх творів та їх перекладів (понад 2730 пар) і понад 1450 зразків, відібраних з оригінальних творів, без відповідних перекладів. Дослідження охоплює і мовні одиниці узуальні словесні знаки, і мовленнєві, що функціонують в окремих актах слововживання. За змогою, подано більше, ніж один переклад тієї чи іншої конструкції, оскільки множинність перекладів сприяє об’єктивності в оцінюванні перекладацьких стратегій. Суцільну вибірку проведено на основі художніх творів англомовних та українських письменників, переважно XIX XX cторіч, а також фольклорних джерел. Обстежуваний масив понад 14500 сторінок. Матеріалом дослідження крім віршових, слугують прозові твори, що також слід розглядати позитивно. На VIII з’їзді письменників України у квітні 1981 р. Д. Павличко справедливо сказав: У нас є критика поетичного перекладу, яку очолює В. Коптілов, але в нас немає критики прозового товмацтва, і на багато речей дивимось тут наївними очима” [116, с. 359]. З цього часу (хоча минуло понад 20 років) становище не покращало. Прозові переклади і тепер досліджують менше ніж віршові, а специфіка великих текстових масивів вимагає випрацювання окремої методики дослідження.
В умовах обмежень повноцінного розвитку оригінальної української літератури художній переклад був важливим джерелом розвитку стильових та загалом виразових потенцій мови. Характерні приклади взято з праць видатних українських перекладачів англомовної літератури Г.П.Кочура, М.М.Пінчевського, П.І. Соколовського, О.І.Тереха, П.С.Шарандака, а також англомовних перекладачів українського художнього слова К. Андрусишина і В. Кіркконела, Дж.Віра, І.Л.Желєзнової, Дж. Луцького, М. Найдана, А.Мистецького, В. Річ, Л.І. Рудницького і Ю.І. Ткача та ін. Отож дисертація є певним внеском у дослідження історії українського художнього перекладу. Іноді для порівняння аналізуються також переклади епітетних конструкцій російською мовою.
Використано 27 лексикографічних джерел, зокрема тлумачні, перекладні словники, словники фразеологізмів і термінів.
Методи дослідження. Вивчення епітетних конструкцій художнього мовлення оригіналу і перекладу проведено у дисертації з широких філологічних позицій, із застосуванням лінгвістичного і літературознавчого апарату. Багатоаспектність роботи зумовила комплексний характер методики дослідження. До того ж, абсолютизація певного з методів може призвести не лише до однобокого тлумачення фактів, а й до викривлення їх. У дисертації використано методи перекладознавчого та контрастивного аналізів, контекстуально-ситуативний метод, компонентну та трансформаційну методики структурного методу, елементи методу кількісних підрахунків і методику словникових дефініцій. Використання численних методів дослідження дало змогу виявити своєрідність епітетної конструкції, її композиційну заданість, засоби і способи відтворення її семантики, узуальної і контекстуальної, при перекладі.
Наукова новизна одержаних результатів. Хоча українська і англійська мови перебувають у відносно довгому та плідному культурно-історичному та перекладацькому контактах, у перекладознавстві не було ще комплексного дослідження саме тих проблем, що з ними стикаються перекладачі, відтворюючи семантику і композиційну заданість епітетних конструкцій. Уперше в українському перекладознавстві проблема відтворення комплексної семантики епітетних конструкцій, зокрема на матеріалі українського та англомовного художнього мовлення, стала предметом спеціального дослідження. Уперше випрацьовано методику зіставного аналізу епітетних конструкцій, обґрунтовано шляхи та засоби відтворення перекладом функцій епітетних конструкцій на матеріалі українського та англомовного художнього мовлення.
Теоретичне значення роботи. У дисертації теоретично осмислено з перекладознавчого погляду функціональну значущість епітетних конструкцій художнього мовлення, способи відтворення їхньої семантики засобами цільової мови, шляхи досягнення адекватності при перекладі епітетних конструкцій і виявлено причини неадекватності. Одержані результати можна екстраполювати на інший мовний матеріал та на інші стилістичні явища. Результати дослідження можна застосовувати у випрацюванні теоретичних постулатів перекладознавства, контрастивної лінгвістики, контрастивної стилістики і лексикології, семасіології, культурології. Матеріал дослідження та його висновки можуть бути корисними при узагальненні певних теоретичних засад поетики перекладу як окремої дисципліни. Висновки роботи сприятимуть осмисленню методів комплексного зіставного та перекладознавчого опису окремих стилістичних мікросистем, загальних принципів перекладницької діяльності. Результати дослідження можна також використати в розвитку методики перекладознавчого та контрастивного аналізів.
Практична цінність роботи визначається тим, що її матеріал і результати можна використовувати для розв’язання практичних проблем, пов’язаних з перекладом в англо-українській і українсько-англійській площинах, у осмисленні ваги епітетної конструкції для художньої когерентності перекладу. Матеріал та висновки роботи знайдуть застосування у теоретичних курсах та спецкурсах з ряду перекладознавчих дисциплін, у практиці викладання української та англійської мов, у практичній роботі перекладачів та у двомовній лексикографії. Дослідження сприятиме підвищенню професійного рівня критики художнього перекладу.
Твердження, що виносяться на захист:
1. Семантична структура епітетної конструкції характеризується семантичним зсувом, що поширюється лише на означальний компонент.
2. Будь-яке означення, позбавлене образності й емоційно-оцінкової забарвленості, у певному контексті може виявити приховані стилістичні потенції і перетворитися в означальний компонент епітетної конструкції.
3. Щодо образності, епітетні конструкції поділяють на вислови із яскравою образністю (індивідуально-авторські утворення), притемненою образністю та зовсім стертою образністю.
4. Епітетним конструкціям українського та англійського художнього мовлення властиві численні конвергентні ознаки (щодо походження, в обох мовах розрізняємо сталі та авторські епітетні конструкції; на семантичному рівні вирізняють тавтологічні, метафоричні, компаративні, синестетичні та оксиморонні епітетні конструкції; морфолого-синтаксичний рівень передбачає поділ на одинні, парні, ланцюжкові, двоступеневі епітетні конструкції) та окремі дивергентні ознаки (українська мова: означальний компонент, виражений нестягненою повною формою прикметника; епітетні конструкції з повторами того самого кореня в означенні та в означуваному слові; семантично місткі означення з етнокультурним компонентом; більша абстрактність та глибока асоціативність епітетних конструкцій; англійська мова: фразові та синтаксичні епітетні конструкції).
5. Відтворення епітетної конструкції засобами цільової мови зумовлено ступенем свіжості” образу, прозорості внутрішньої форми, наявністю етномовного компонента та структурно-конотативної реалії у його складі, своєрідністю епітетного фонду цільової мови. Основні способи відтворення віднайдення повного або часткового епітетного відповідника, калькування (на рівні зовнішньої маніфестації епітетної конструкції або її смислу), декомпресія з калькуванням та описове відтворення. Семантика епітетної конструкції може відтворюватися у перекладі поетичним порівнянням.
6. Переклад епітетної конструкції української поезії англійською мовою часто пов’язаний із транспонуванням з одного світу поетичних вартостей у зовсім інший, з перетворенням абстракцій чи надто віддаленої асоціативності в конкретнішу систему сприймання.
Апробація результатів роботи. Основні положення роботи висвітлено на звітних наукових конференціях викладачів Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, 1996-2003), засіданнях Методологічного семінару з проблем перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені проф. Ю.О.Жлуктенка (Львів, 1996-2003), наукових сесіях Наукового товариства імені Шевченка (Львів, 1996-2002), Всеукраїнській науковій конференції Провідні лінгвістичні концепції кінця ХХ століття” (Львів, листопад 1996), Міжнародній науковій конференції Мова. Культура. Взаєморозуміння” (Львів, січень 1997), Міжнародній конференції Комп’ютерна лінгвістика та методика викладання чужоземних мов” (Львів, травень 1998), IV Міжнародній науковій конференції Слово. Текст. Час” (Щецін, жовтень 1999), Всеукраїнській конференції Наукова спадщина професора Ю.О. Жлуктенка” (Київ, вересень 2000), XXXIV науковій шевченківській конференції (Черкаси, квітень 2001), XXVI Міжнародному конгресі перекладачів (Бєлград, травень 2001), VI Міжнародній науковій конференції Слово. Текст. Час. Нова фразеологія в новій Європі” (Щецін, вересень 2001), науковій конференції Культурний потенціал мовного знака і концептосфера етносу” (Київ, жовтень 2001).
Матеріали дослідження застосовуються на практичних заняттях із студентами перекладацького відділу та відділу англійської філології факультету іноземних мов Львівського національного університету імені Івана Франка, у спецкурсі з контрастивної лінгвістики, теоретичному курсі "Контрастивна стилістика", а також у перекладознавчому та стилістичному аналізі текстів.
Публікації. Результати дисертаційної роботи відображено у десяти наукових публікаціях (трьох статтях у провідних фахових збірниках наукових праць України і семи публікаціях у матеріалах наукових конференцій та у фахових закордонних виданнях).
Обсяг і структура дисертації. Робота складається із Вступу, трьох розділів, Висновків, Списку основної використаної літератури. Загальний обсяг дисертації становить 200 сторінок, із них 175 сторінок основного тексту. Список використаної літератури налічує 319 позицій, із них 205 науково-критичні праці, 78 літературні джерела і 36 довідкова література.
У Вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено об’єкт і предмет дослідження, окреслено його мету, завдання і методику; висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне завдання роботи; сформульовано основні твердження, що виносяться на захист.
У першому розділі Суть епітетної конструкції з перекладознавчого погляду” розглядається семантична структура епітетної конструкції української та англійської мов, простежується зв’язок семантики епітетної конструкції з її синтаксичною структурою. Особливу увагу зосереджено на контекстуальній умотивованості епітетної конструкції. Досліджено вагомість для перекладознавчого аналізу епітетної конструкції як чинника творення індивідуально-авторської образності, носія етнокультурної інформації та етномовного світобачення. Розглядається визначення епітетної конструкції з перекладознавчого погляду; подано основні принципи класифікації української та англійської епітетної конструкції (за походженням, семантичний, морфолого-синтаксичний).
У другому розділі Контрастивний аналіз епітетних конструкцій української та англійської мов” досліджено конвергентні та дивергентні ознаки різномовних епітетних конструкцій з акцентом на структурно-морфологічних розбіжностях та відмінностях дистрибуції епітета в межах словосполучення у площині зіставлюваних мов.
У третьому розділі Способи та методи відтворення семантики епітетних конструкцій засобами цільової мови” досліджено граматичні та лексичні трансформації, що їх зазнає епітетна конструкція у процесі відтворення. Висвітлено основні методи відтворення семантики епітетних конструкцій віднайдення повних та часткових епітетних відповідників, конструювання денотативно-образних і смислово-образних епітетних кальок, декомпресія з калькуванням, переклад дескриптивною перифразою.
Висновки узагальнюють основні підсумки дослідження.

Список литературы

Висновки

Оскільки епітет входить до складу обов’язково двочленної конструкції: означення та означуване, його доречно з перекладознавчого погляду розглядати саме у складі словосполучення загалом, як епітетну конструкцію.
Переклади епітетних конструкцій у зіставленні з їхніми оригіналами дають вагомий і багатий матеріал в англо-українській і українсько-англійській площинах для теоретичних узагальнень щодо способів відтворення узуальної і контекстуальної семантики епітетних конструкцій засобами цільової мови у функціонально-динамічному плані.
Епітетна конструкція один з різновидів словесних образів, що належать до найважливіших категорій індивідуально-авторського стилю письменника.
Оскільки епітетна конструкція має свою семантико-стилістичну та експресивну значущість, вона є одиницею перекладу і перекладається як єдине ціле з урахуванням актуалізованих у тексті оригіналу конотацій, незалежно від наявності чи відсутності еквівалентних конструкцій у цільовій мові.
Епітет набуває свого особливого (переносного) значення лише у зв’язку з означуваним словом. Відтворюючи епітетну конструкцію, слід брати до уваги, що мови відрізняються не лише фонетичною, граматичною та лексичною структурами, але й нормами сполучуваності компонентів атрибутивних виразів. Ці норми передбачають логічну та семантичну взаємозалежність компонентів атрибутивної конструкції. Сміливе руйнування цих звичних норм якраз і створює "ефект несподіванки", що є основою будь-якого тропу і спричинює образність та експресивність виразу. Означуване слово розширює семантичне поле означення, яке, у свою чергу, висвітлює нові, іноді несподівані, семантичні властивості самого описуваного слова. На перший погляд, передавати такі вирази засобами іншої мови не важко, але потрібно стежити, щоб перекладна конструкція не втратила своєї образності.
Відтворення аксіологічної і когнітивної сутності епітета у перекладі вимагає глибокого прочитання і визначення його семантико-стилістичної та експресивно-емоційної функції у системі складного художнього цілого. Лише контекст активізує потужні художні потенції епітетної семантики, створює підґрунтя для свіжих асоціацій і через них розширює семантичну структуру компонентів епітетної конструкції, яка навзаєм збагачує контекст, що її оточує. Випадковий замінник послабить питому вагу словесного образу.
З огляду на експресивне забарвлення, визначають три групи словесних образів: образні авторські новотвори, фразеологізовані вислови, вислови, у яких образ уже майже, або зовсім не відчувається. Епітетні конструкції належать до першої (індивідуально-авторські епітети) і другої (сталі епітети) груп, адже семантична структура епітета не зазнає вповні тих змін, що властиві семантичній структурі власне фразеологізмів. Однак у процесі викристалізовування семантика сталої епітетної конструкції проходить ряд перетворень, близьких за своєю природою до процесів, що властиві фразеологізмам. Зокрема йдеться про повну чи часткову десемантизацію означального компонента. Урахування цього процесу під час відтворення образу цільовою мовою запорука адекватного перекладу. Щоб передати складну простоту” постійного епітета, перекладач повинен осягнути символічну специфіку слова, пов’язані з ним історико-культурні асоціації, під впливом яких воно піднімається над своїм буквальним значенням.
Образність епітетної конструкції забезпечують не тільки особливості лексичної семантики, а й семантика форми. Функціонуючи на двох рівнях лексико-семантичному і синтаксичному епітет поєднує лексичну і граматичну валентності. Семантична навантаженість епітетної конструкції залежить і від морфологічного вираження, і від позиції означення щодо означуваного слова, і від його функцій у реченні. Зіставний аналіз морфолого-синтаксичної будови епітетних конструкцій українського та англійського художнього мовлення дав змогу визначити ряд конвергентних і дивергентних ознак.
Щодо структурного вираження епітетної конструкції української та англійської мов, то конвергентними є: 1/ одинні, 2/ парні, 3/ ланцюжкові, 4/ двоступеневі епітетні конструкції. Крім епітетних конструкцій, характерних для обох мов, в англійській мові натрапляємо на дивергентні конструкції, притаманні лише їй: 1/ фразові; 2/ синтаксичні епітети.
Широка варіативність морфологічних засобів, що можуть використовуватися для творення одинної епітетної конструкції, спричинює її значний узус у площинах обох зіставлюваних мов. На рівні одинної епітетної конструкції в українській мові визначають такі моделі, дивергентні щодо англійського епітета: а) епітетна конструкція із означальним компонентом, вираженим нестягненою повною формою прикметника, часто з димінутивними суфіксами або префіксом пре; б) кліше-дублет (епітетна конструкція з повторами того самого кореня в означенні та в означуваному слові). Оскільки дивергентні епітетні моделі української та англійської мов відображають структурні і конотативні своєрідності цих мов, то вони визначаються як структурно-конотативні реалії.
Яскраві відмінності у площині зіставлюваних мов виявляє глибинна структура одинної епітетної моделі N+N. Атрибутивні відносини в межах англійської конструкції N+N забезпечуються вживанням іменника-означення (атрибутивного іменника) у формі загального відмінка у препозиції до домінуючого слова (Natr.+N). В українській мові означальні відносини забезпечуються іменником-означенням у родовому відмінку, що стоїть у постпозиції до означуваного слова (N+Ngen.)
Образність української епітетної конструкції N+Ngen. може породжуватися винятково лексичною семантикою компонентів, поєднаних атрибутивними відносинами, у яких зберігається логічна функція родового відмінка, тобто означальна, або ж лексико-семантичною інвертованістю, коли, на відміну від попереднього випадку, керуюче слово є ознакою до залежного компонента. Семантично така українська конструкція близька до англійського епітета, вираженого субстантивним словосполученням із ад’юнктом у постпозиції, що передається прийменниковою групою of+N” (в інвертованому епітеті, що має ідентичну будову (N+of+N), ад’юнкт перший компонент структури).
Визначення дивергентних ознак української епітетної конструкції у зіставленні з англійською має важливе значення, сприяючи глибшому осмисленню стилістичних своєрідностей українського художнього мовлення порівняно з англомовним та випрацюванню методики перекладознавчого аналізу. Через розбіжності у морфолого-синтаксичній будові неблизькоспоріднених мов, епітетна конструкція може зазнавати певних лексико-граматичних трансформацій у процесі перекладу. Перекладачі зосереджуються на відтворенні другого смислового пласту, бо морфолого-синтаксичні відповідники мови оригіналу і мови перекладу, у багатьох випадках, мають різновартний стилістичний заряд. Часто оригінальні епітетні конструкції (зокрема із структурно-конотативними реаліями як компонентами) залишаються недосяжними для перекладу і заміщуються нейтральними щодо образності атрибутивними словосполученнями.
В українській та англійській мовах є конструкції, що збігаються не лише предметно-логічним значенням, а й покомпонентним складом, стилістичними та експресивними нюансами. Для них у дисертації обґрунтовано термін повні епітетні відповідники” на основі терміна Р.П. Зорівчак повні образні відповідники”. Однак таких відповідників в епітетному фонді української і англійської мов обмаль. Тут мова не може йти про індивідуально-авторські утворення, хіба що про сталі епітети.
Часом різні за своїм лексичним складом епітетні конструкції можуть мати однакове предметно-логічне значення, майже рівновартні емоційно-експресивні та функціонально-стилістичні характеристики. Такі одиниці перебувають у стосунках часткових епітетних відповідників”, що можуть забезпечувати повну адекватність відтворення.
Іноді перекладачеві таланить передати буквальний зміст епітетних конструкцій оригіналу, тобто, покомпонентно скалькувати перший смисловий пласт. Для таких скалькованих висловів пропонуємо термін денотативно-образна епітетна калька”.
Утім калькування епітетних конструкцій, зокрема у дистантних, до того ж, різносистемних, генетично віддалених мовах, це передусім умотивоване калькування певного предметно-логічного смислу епітетної конструкції (другого смислового пласту), а не його зовнішньої маніфестації. У процесі перекладу інтерпретатор найкраще усвідомлює, бачить і відчуває образ, створений епітетною конструкцією, а тоді вже думає над його словесним вираженням засобами рідної мови. Дві різномовні епітетні конструкції різної зовнішньої маніфестації можуть мати ту саму денотативну і конотативну семантику, тобто другі смислові пласти можуть у них повністю збігатися. Термін смислово-образна епітетна калька” вважаємо доречним для такого типу кальок.
Значно рідше, відтворюючи функції епітетних конструкцій, перекладачі послуговуються дескриптивною перифразою. Іноді у перекладі епітет замінюється іншим тропом чи стилістичною фігурою (передусім порівнянням).
Оскільки у системах ідеалів для різних народів чітко простежуються дивергентні та конвергентні ознаки, епітетні конструкції із етномовним компонентом створюють чимало труднощів з огляду українсько-англійського зіставлення, бо потребують глибокого знання культурно-історичного підґрунтя, повноцінного вертикального контексту. Перекладач повинен тонко відчувати національне світорозуміння обох аудиторій, щоб, з одного боку, уникнути залучення до перекладу чужих, випадкових для оригінальної культури понять, а з іншого, щоб створити текст, адекватний оригінальному і, водночас, близький та зрозумілий цільовій аудиторії. Найчастіше для відтворення семантики епітета із етномовним компонентом застосовують метод віднайдення часткових відповідників з відмінним лексичним компонентом. Калькування епітетних конструкцій доволі небезпечне, адже може перетворити перекладний текст у перелік чужих і незрозумілих понять та символів.
Отже, дослідження охопило основні аспекти перекладу епітетних конструкцій, що функціонують в українському і англійському художньому мовленні. Одержані результати можна застосовувати в опрацюванні теоретичних проблем перекладознавства, контрастивної лінгвістики, культурології, етнолінгвістики, критики художнього перекладу. Матеріал знайде застосування у теоретичних курсах з контрастивної стилістики і лексикології, семасіології, лінгвокраїнознавства. Робота може стимулювати дослідницькі розвідки у галузі функціональної й комунікативної лінгвістики. Доречно було б у майбутньому дослідити в перекладознавчому плані словесні образи, побудовані на інших видах семантичного зміщення (художнє порівняння, метафора тощо).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. НАУКОВО-КРИТИЧНІ ПРАЦІ

1. Абрамович Г.Л. Введение в литературоведение: (Пособие для пед. ин-тов). М.: Просвещ., 1965. 366 с.
2. Аврахова Л.Я. Епітет як проблема художнього перекладу: (До питання відтворення композиційної здатності епітета в англомовних перекладах поезій Лесі Українки) // Теория и практика перевода: Респ. междувед. науч. / Киев. гос. ун-т им. им. Т.Г. Шевченко. Киев: Вища шк., 1982. Вып. 8. С. 91-97.
3. Ажнюк Б.М. Англійська фразеологія у культурно-етнічному висвітленні / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Відп. ред. Ю. О. Жлуктенко. К.: Наук. думка, 1989. 136 с.
4. Азнаурова Э.С. Очерки по стилистике слова. Ташкент: ФАН, 1973. 405 с.
5. Алексеев М.Н., Колшанский Г.В. О соотношении логических и грамматических категорий // Вопросы языкознания. 1956. №5. С. 3-19.
6. Арістотель. Поетика. К.: Мистецтво, 1967. 129 с.
7. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка. М.: Просвещение, 1990. 300 с.
8. Арсеньева М.Г., Строева Т.В., Хазанович А.Н. Многозначность и омонимия. Л.: Изд-во ЛГУ, 1966. 131 с.
9. Арутюнова Н.Д. Синтаксические функции метафоры // Известия АН СССР. Сер. лит. и языка. 1978. Т.38. C. 257-262.
10. Балли Ш. Французская стиллистика / Пер. К.А. Долинин, Е.Г. Еткинд. М.: Изд-во иностр. лит., 1961. 394 с.
11. Бархударов Л.С. Структура простого предложения современного английского языка. М.: Высш. шк., 1966. 199 с.
12. Бєлова А.Д. Вербальне відображення концептосфери етносу: сучасний стан вивчення проблеми // Мовні і концептуальні картини світу. 2001. С. 15-22. (КНУ імені Тараса Шевченка. Ф-т іноземної філол. Зб. наук. праць, № 5).
13. Березинський В.П., Філь Т.І. Епітет-метафора в перекладі з англійської мови // Теория и практика перевода: Респ. междувед. науч. / Киев. гос. ун-т им. им. Т.Г. Шевченко. Киев: Вища шк., 1983. Вип.10. С. 74-81.
14. Беркнер C.C. Эпитеты в «Мартине Идене» (к языково-стилистической структуре романа) // Вопросы общего и романо-германского языкознания: (Тез. докл.). Уфа. 1965. Вып.2. C. 128-134.
15. Бех П.О. Гармонія змісту й форми в поетичному перекладі // Хай слово мовлене інакше” К.: Дніпро, 1982. С. 65-77.
16. Бобылева Л.К. Об эпитете // Уч. зап. Дальневост. гос. ун-та. Владивосток, 1957. Вып. 1. С. 113-121.
17. Бобылева Л.К. Стилистические возможности атрибутивных имен существительных в английском языке. // Уч. зап. Дальневост. гос. ун-та. Владивосток. 1962. Вып. IV. С. 25-32.
18. Бобылева Л.К. Стилистические возможности приложения в английском языке // Уч. зап. Дальневост. Гос. ун-та. Владивосток, 1962. Вып. IV.
С.95-100.
19. Бойчук Б. Перекладацькі конфронтації й компроміси // Studia Ucrainica. 1988. No.4. Special issue. P. 6-14.
20. Борковский В.И. Синтаксис древнерусских грамот: (Простое предложение). Львов: Изд-во Львов гос. ун-та, 1949. 390 с.
21. Ващенко В.С. Стилістичні явища в українській мові. Ч І. Харьков: ХДУ, 1958. 227 с.
22. Введение в сравнительную типологию английского, русского и украинского языков / К.К.Швачко, П.В.Терентьев, Т.Г.Янукян, С.А.Швачко. К.: Вищ. шк., 1977. 116 с.
23. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Лингвострановедческая теория слова. М.: Русс. яз., 1980. 320 с.
24. Веселовский А.Н. Историческая поэтика. М.: Высш. шк., 1984. 404с.
25. Виноградов В.В. Русский язык: (Грамматическое учение о слове). М.: Высш. шк., 1986. 639 с.
26. Виноградов В.В. Стилистика, теория поэтической речи, поэтика. М.: Изд-во АН СССР, 1963. 256 с.
27. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. К.: Наук. думка, 1992. 221 с.
28. Вихованець І.Р. Система відмінків української мови. К.: Наук. думка, 1987. 231 с.
29. Вольф А.С. Эпитет как характерологическое средство в творчестве Л.Фейхтвангера // Научные доклады Высш. шк. Филологические науки. М., 1972. С. 55-65.
30. Гавранек Б. Задачи литературного языка и его культура // Пражский лингвистический кружок. М.: Прогресс, 1967. С. 338-377.
31. Гак В.Г. О сопоставительной стилистике // Методы сопоставительного изучения языков / Отв. ред. В.Н. Ярцева. М.: Наука, 1988. С. 48-53.
32. Гак В.Г. Опыт применения сопоставительного анализа к изучению структуры значения слова // Вопросы языкознания. 1966. № 2. C. 97-105.
33. Гак В.Г., Ройзенблит Е.Б. Oчерки по сопоставительному изучению французского и русского языков. М.: Высш. шк., 1965. 378 с.
34. Галич О.А., Назарець В.М., Васильєв Є.М. Загальне літературознавство: Навч. посіб. для вузів. Рівне: 1997. 544 с.
35. Гальперин И.Р. Очерки по стилистике английского языка. М.: Изд-во лит. на иностр. языках, 1958. 546 с.
36. Гете И.В. Избранные сочинения по естествознанию / Пер.,[послеслов.] и коммент. И.И. Канаева; Ред. акад. Е.Н. Павловского М.: Изд-во АН СССР, 1957. 553 с.
37. Головин Б.Н. Как говорить правильно. Заметки о культуре русской речи. Горький: Волго-Вят. кн. изд., 1966. 208 с.
38. Горнфельд А. Эпитет” // Вопросы теории и психологии творчества. Харьков: Мирный труд, 1911. С. 340-342.
39. Грабовецька О.С. Епітетна конструкція української мови в зіставленні з англійською. // Мовознавство: Доп. та повідомл. IV Міжнар конгр. Україністів / Відп. ред. В.Німчук. К.: Пульсари, 2002. С. 347-350.
40. Грабовецька О.С. Сталі епітетні конструкції як перекладознавча проблема (на матеріалі англійських художніх текстів та їхніх англомовних перекладів) // Materiały VI Międzynarodowej Konferencji Naukowej Słowo. Tekst. Czas VI (Nowa frazeologia w nowej Europie. Новая фразеология в новой Европе. Neue Phraseologie im neuen Europa.)” / Pod red. M. Aleksejenki, W. Mokijenki, H.Waltera. Szczecin; Greifswald, 2002. C. 364-370.
41. Грабовецька О. Шевченківський епітет як перекладознавча проблема (на матеріалі епітетів до символу Дніпро” та їхніх англомовних відтворень) // Зап. Наук. т-ва ім. Шевченка. Львів, 2000. Т. ССХХХІХ. С. 306-315. Праці філологічної секції.
42. Григорьев В.П. Поэтика слова. М.: Наука, 1979. 343 с.
43. Гумбольдт В. Язык и философия культуры: Пер. с нем./ Сост., общ. ред. и вступ. статьи А.В. Гульиш, Г.В. Рамишвили. М.: Прогресс, 1985. 451 с.
44. Гусева Л.В. Эпитеты в сонетах Шекспира // Проблемы стилистики и перевода. Смоленск: Изд-во Смоленского гос. пед. ин-та, 1976. С. 3-18.
45. Дзера О.В. Індивідуально-авторське трактування біблійних мотивів як перекладознавча проблема (на матеріалі українських перекладів творів Дж.Г.Байрона): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.16/ КДУ ім. Т.Г.Шевченка. К., 1999. 21 с.
46. Евгеньева А.П. О неготорых поэтических особенностях русского устного эпоса XVIII XIX вв.: (постоянный эпитет) // Труды отдела древнерусской литературы. М.; Л.: Изд-во АН СССР. 1948. T. 4. C. 154-189.
47. Еремина В.П. Метафорический эпитет: (Из поэтики фольклора) // Известия Академии Наук СССР. Сер. лит. и языка. 1967. T. 24, вып.2. С. 144-152.
48. Есперсен О. Философия грамматики / Пер. с англ. В.В. Пассека и С.П.Сафроновой; Под ред. и с предисл. проф. Б.И. Ильиша. М.: Изд. иностр. лит., 1958. 404 с.
49. Ефимов А. И. Стилистика художественной речи. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1961. 519 с.
50. Жирмунский В.М. Теория литературы. Стилистика. Поэтика. Л: Наука, 1977. 404 c.
51. Жлуктенко Ю.О. Порівняльна граматика української та англійської мов. К.: Рад. шк., 1960. 160 с.
52. Жлуктенко Ю.О. Українсько-англійські міжмовні відносини. Українська мова у США і Канаді. К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1964. 168 с.
53. Жлуктенко Ю.О., Бублик В.Н. Контрастивна лінгвістика. Проблеми і перспективи // Мовознавство. 1976. № 4. С. 3-15.
54. Жлуктенко Ю.О., Двухжилов О.В. Проблеми адекватності перекладу // Теорія і практика перекладу: Респ. міжвід. наук. зб./ Київ держ. ун-т ім. Т.Г.Шевченка. К.: Вища шк., 1981. Вип. 6. С. 85-91.
55. Зацний Ю.А. Розвиток словникового складу сучасної англійської мови. Запоріжжя: Запорізький держ. ун-т, 1998. 431 с.
56. Зацний Ю.А. Розвиток словникового складу англійської мови в 80-ті-90-ті роки ХХ століття: Автореф. дис. докт. філол. наук: 10.02.04 / КНУ ім.Т.Г.Шевченка. К., 1999. 32 с.
57. Звегинцев В.А. Семасиология. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1957. 322 с.
58. Зоривчак Р.П. Лингвостилистические характеристики художественного текста и перевод: (На материале переводов украинской прозы на английский язык). Автореф. дис. доктора филол. наук: 10.02.04, 10.02.20 / Киев. гос. ун-т им. Т.Шевченко. К., 1987. 38 с.
59. Зорівчак Р.П. Реалія і переклад (на матеріалі англомовних перекладів української прози). Львів: Вид-во при Львів. ун-ті, 1989. 216 с.
60. Зорівчак Р.П. Семантична структура словесного образу: до методології перекладознавчого аналізу // Іноземна філологія: Укр. наук. зб./ ЛНУ імені Івана Франка, Львів, 1999. Вип. 111. С. 218-224.
61. Зорівчак Р.П. Словесний образ у художньому перекладі // Хай слово мовлене інакше” К.: Дніпро, 1982. С. 51-65.
62. Зорівчак Р.П. Фразеологічна одиниця як перекладознавча категорія (На матеріалі перекладів творів української літератури англійською мовою). Львів: Вид-во при Львів. ун-ті, 1983. 175 с.
63. Иванова М. М. Эпитет в сатирической публицистике ХІХ в.: (На материале лит. и полит. памфлетов П.-Л. Курье).: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.664 / МГПИИЯ. М., 1970. 26 с.
64. Івасюк О.Я. Відтворення ритмомелодійних особливостей оригіналу як засіб репрезентації його змісту: (на матеріалі перекладів сучасної англомовної поезії українською мовою): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.19 / КДУ ім. Т.Г.Шевченка. К., 1994. 24 с.
65. Івасюк О. Відтворення ритмомелодійної домінанти в українських перекладах поезії Полін Джонсон (Текагіонвейк) // Зап. Наук. т-ва ім. Шевченка. Львів 2000. Т. ССХХХІХ . С. 354-366. Праці філологічної секції.
66. Карабан В.И. Воссоздание метафоры при переводе поэзии с русского языка на английский // Теорія і практика перекладу: Респ. міжвід. наук. зб./ Київ держ. ун-т ім. Т.Г.Шевченка. К.: Вища шк., 1980. Вип. 3. С. 122-127.
67. Клименко Н.Ф. Словотвірна мотивація, регулярні, виражені й нарощені” словотвірні значення слова: (у типологічному аспекті) // Вісник Іноземна філологія. К.: Вид-во Київського національного ун-ту імені Т.Г. Шевченка, 2002. Вип. 32-33. С. 35-39.
68. Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови. К.: Вищ. шк., 1978. 374 с.
69. Ковальська І.В. Колористика як перекладознавча проблема: (на матеріалі українських і англомовних художніх текстів): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10. 02. 16 / КНУ ім. Т.Г. Шевченка. Київ, 2001. 19 с.
70. Ковальська І.В. Особливості відтворення словесного образу з колірним компонентом: (на матеріалі української та англійської мов) // Іноземна філологія: Укр. наук. зб./ ЛНУ імені Івана Франка, Львів, 1999. Вип. 111. С. 257-261.
71. Кожевникова Н.А. словоупотребление в русской поэзии начала ХХ в./ Отв. ред. В.П. Григорьев. М.: Наука, 1986. 251 с.
72. Коломієць Л.В. До проблематики та змісту курсу Українська література в англомовних перекладах” // Вісник Іноземна філологія. К.: Вид-во Київського національного ун-ту імені Т.Г. Шевченка, 2002 С. 119 124.
73. Комарова И.Б. Эпитет в английской народной балладе // Уч. зап. Ленингр. гос. пед. ин-та им. А.И.Герцена. 1962. Т. 228. С. 323-345.
74. Комиссаров В.Н. Лингвистика перевода. М.: Междунар. отношения, 1980. 168 с.
75. Комиссаров В.Н. Слово о переводе: (Очерк лингвистического учения о переводе). М.: Междунар. отношения, 1973. 214 с.
76. Комиссаров В.Н. Теория перевода: (лингвистические аспекты). М.: Высш. шк., 1990. 253 с.
77. Комлев Н.Г. Компоненты содержательной структуры слова. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1969. 192 с.
78. Коптилов В.В. И вширь, и вглубь // Мастерство перевода. М.: Сов. писатель, 1973. Сб. 9. С. 257-261.
79. Коптілов В.В. Образне слово в контексті поетичного перекладу: (На прикладі творчості М. Бажана) // Теорія і практика перекладу: Респ. міжвід. наук. зб./ Київ держ. ун-т ім. Т.Г. Шевченка. К.: Вища шк., 1980. Вип. 3.
С. 3-10.
80. Коптілов В. Першотвір і переклад: [Роздуми і спостереження]. К.: Дніпро, 1972. 215 с.
81. Коптілов В. Теорія і практика перекладу: Навч. посіб. К.: Юніверс, 2002. 280 с.
82. Корольков В.И. К теории фигур // Сб. научн. трудов МГПИИЯ им. Мориса Тореза. 1973. Вып. 78. С. 60-93.
83. Коцюбинська М. Кругообіг образів // В сім’ї вольній, новій: Шевченківський зб. / Редкол.: П.Білецький та ін. К.: Рад. письм., 1989. Вип.5. С. 121-132.
84. Коцюбинська М.Х. Література як мистецтво слова. К.: Нук. думка, 1965. 314 с.
85. Коцюбинська М.Х. Образне слово в літературному творі: Питання теорії художніх тропів. К.: Вид-во АН УРСР, 1960. 188 с.
86. Кочур Г.П. З творчої майстерні перекладача: (Відповіді на запитання анкети)// Теорія і практика перекладу = Теория и практика перевода: Респ. міжвід. наук. зб./ Київ держ. ун-т ім. Т.Г. Шевченка. К.: Вища шк., 1992. Вип. 18. С. 169-193.
87. Кротевич Е.В. Синтаксические отношения между членами словосочетаний и членами предложения // Вопросы русского языкознания. Львов: Изд-во Львов. гос. ун-та. 1956. Кн.2. С. 3-18.
88. Кукушкина А.Т. Многозначность и перенос наименования важнейшие приемы экономии словесных средств // Уч. зап. ГГПИИ им. Н.А.Добролюбова. Горький, 1967. Вып.30. С 208-231.
89. Кухаренко В.А. Интерпретация текста. Л.: Просвещение, 1978. 327 с.
90. Кухаренко В.А. Лингвистическое исследование английской художественной речи. Одесса: Изд-во ОГУ, 1973. 60 с.
91. Кухаренко В.А. Практикум з стилістики англійської мови: Підруч. Вінниця: Нова книга, 2000. 160 с.
92. Кучеренко І.К. Порівняльні конструкції мови в світлі граматики. К.: Вид-во Київ ун-ту, 1959. 108 с.
93. Кушина Н.І. Відтворення етномовного компонента українських народних казок в англомовних перекладах: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.16/ КДУ імені Т.Г. Шевченка. К., 1998. 17 с.
94. Лебедева Ж.С. Приложение в современном английском языке // Вопросы лексикологии и грамматики иностранных языков / Ред. Тур В.И. Минск.: Высш. шк., 1963. С. 137-161.
95. Левин Ю.И. Русская метафора: синтез, семантика и трансформации // Уч. зап. Тарт. гос. ун-та. 1969. Вып. 236., т. 4: Труды по знаковым системам. С. 290-305.
96. Левицкая Т.Р. Фитерман А.М. Проблемы перевода. (На материале современного английского языка). М.: Междунар. отношения, 1976. 203 с.
97. Левый И. Искусство перевода / Пер. с чеш. и предисл. Вл. Россельса. М.: Прогресс, 1974. 396 с.