ГРАМАТИЧНІ ТРУДНОЩІ ПЕРЕКЛАДУ НІМЕЦЬКИХ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИХ ТЕКСТІВ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені Тараса Шевченка

на правах рукопису

КУР’ЯНОВА МАРИНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 81”255.2:6=03.112.2=161.2

ГРАМАТИЧНІ ТРУДНОЩІ ПЕРЕКЛАДУ НІМЕЦЬКИХ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИХ ТЕКСТІВ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

Спеціальність 10.02.16 перекладознавство

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

науковий керівник:

Карабан В’ячеслав Іванович,
доктор філол. наук, професор

Київ-2005

ЗМІСТ
ВСТУП ...................................................................................................................5
РОЗДІЛ 1. ГРАМАТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ПЕРЕКЛАДУ НІМЕЦЬКОЇ
НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ .............................11
1.1. Особливості розвитку німецької підмови науки як
предмета дослідження................................................................................13
1.2. Граматичні труднощі перекладу науково- технічної літератури .........24
1.3. Типові помилки під час передачі граматичних явищ німецької
науково-технічної літератури у перекладі українською мовою...............48
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 .............................................................................53
РОЗДІЛ 2. МОРФОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ПЕРЕКЛАДУ НІМЕЦЬКОЇ
НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ..................................55
2.1. Особливості перекладу деяких німецьких іменників у
множині ................56
2.2. Переклад іменника, заміненого вказівним займенником ....................67
2.3. Переклад Partizip II у дієприкметникових зворотах у
науково-технічних текстах .....................................................................72
2.3.1. Переклад Partizip II у дієприкметниковому звороті у
самостійних реченнях з простим присудком .....................................72
2.3.2. Переклад Partizip II у дієприкметниковому звороті у самостійних
реченнях з простим присудком у складних часових формах,
зі складним дієслівним та складеним іменним присудком ..............79
2.3.3. Переклад Partizip II у дієприкметниковому звороті у
складнопідрядних реченнях та інфінітивних зворотах .....................84
2.4. Переклад прикметників на -lich, -isch, -ig, -bar ....................................89
2.5. Особливості перекладу займенникових прислівників
hierzu, hierbei, hierfuer, daher, dadurch, dabei .....................................106
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 ......................................................................115

РОЗДІЛ 3. СИНТАКСИЧНІ ПРОБЛЕМИ ПЕРЕКЛАДУ
НІМЕЦЬКОЇ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...118
3.1. Переклад еліптичних речень ......................................................................119
3.1.1. Переклад з‘ясувальних підрядних речень....................................119
3.1.2. Переклад означальних підрядних речень ........................................121
3.1.3. Переклад підрядних обставинних речень ........................................122
3.1.3.1. Переклад підрядних речень причини ..................................123
3.1.3.2. Переклад підрядних речень мети .........................................124
3.1.3.3. Переклад підрядних речень способу дії ..............................125
3.1.3.4. Переклад порівняльних підрядних речень ......................126
3.1.3.5. Переклад підрядних речень умови ......................................127
3.1.3.6. Переклад підрядних наслідкових речень ............................128
3.1.3.7. Переклад допустових підрядних речень .............................128
3.2. Переклад речень з неповною рамкою та без рамки ...........................130
3.2.1. Винесення за рамку в головних реченнях ........................................130
3.2.2. Винесення за рамку в підрядних реченнях ......................................131
3.3. Переклад сполучень самостійних та службових частин мови ..........139
3.3.1. Зіткнення на початку поширеного означення .................................139
3.3.2. Постпозитивні прийменники ............................................................140
3.3.3. Сполучення прийменника з прийменником та прийменника
з прислівником, розміщених з обох боків іменника .......................141
3.4. Переклад речень у випадку вилучення іменника ...............................148
3.4.1. Вилучення іменника, який мав би стояти у тексті без артиклів
та інших граматичних означальних слів ..........................................150
3.4.2. Проблема невідповідності числа вилученого іменника та іменника, згаданого у попередньому чи подальшому контекстах ............................151
3.4.3. Усі випадки вилучення іменника у групі
поширеного означення .......................................................................152
3.5. Переклад поширеного означення у науковотехнічному тексті ..154
3.5.1. Переклад поширеного означення, в якому відсутній артикль
або його замінник ...............................................................................162
3.5.2. Переклад поширеного означення, в якому відсутній
означуваний іменник ..........................................................................164
3.5.3. Переклад поширеного означення, розташованого
всередині іншого поширеного означення ........................................166
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 ......................................................................168
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ..............................................................................172
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕАТУРИ ................................................179
СПИСОК ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ ...........................................198
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ДОСЛІДЖЕННЯ ........................................................199

ВСТУП

Оволодіння навичками перекладу науково-технічної літератури значною мірою залежить, по-перше, від знання її особливостей і, по-друге, від рівня перекладацької і загальної технічної підготовки особи, що здійснює переклад.
Зважаючи на недостатню кількість досліджень з перекладу німецької науковотехнічної літератури, нами була обрана тема дисертації Граматичні труднощі перекладу німецьких науковотехнічних текстів українською мовою”, що передбачає детальний аналіз та систематизацію методів і прийомів перекладу найскладніших граматичних явищ на основі аналізу перекладів оригінальних німецьких науково-технічних текстів українською мовою.
Актуальність та необхідність такого дослідження зумовлюється тим фактом, що норми писемної наукової мови з часом змінюються, чиниться значний вплив розмовного жанру, тяжіння до економії, стислості висловлювання. З цією метою вживаються слова, що замінюють цілі речення або словосполучення, відповідники яких не існують в українській мові. Іноді автори німецьких оригіналів вдаються навіть до вилучення таких повнозначних і самостійних частин мови, як іменник чи прикметник, тоді в українському перекладі необхідно вдаватися до певних граматичних трансформацій, зумовлених нормами цільової мови. Труднощі ідентифікації граматичних конструкцій, відсутність їх відповідників, граматична полісемія і омонімія, внутрішньокатегоріальні заміни, транспозиція у науокво-технічних текстах були недостатньо досліджені у вітчизняних перекладознавчих працях. Сьогодні, у період стрімкого розвитку науки і техніки, спостерігається гостра потреба у передачі великої кількості фахової інформації з інших мов, а отже, й у дослідженнях прийомів перекладу таких граматичних явищ науково-технічної літератури українською мовою. З огляду на майже цілковиту відсутність таких праць і досліджень в Україні була обрана саме ця тема дисертації. Адже саме теоретичне осмислення цих проблем допоможе знайти можливості їх розв’язання та систематизувати прийоми перекладу складних граматичних явищ німецької підмови науки українською мовою.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у рамках наукової теми Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка ”Європейські мови та культури у контексті глобалізації світових процесів” (код 01 БФ 0147-01), затвердженої Міністерством освіти і науки України.
Мета дослідження полягає у тому, щоб виявити граматичні труднощі, з якими найчастіше зустрічається перекладач науково-технічної літератури, здійснити їх докладний перекладознавчий аналіз і встановити закономірності та особливості застосування прийомів передачі складних граматичних явищ у німецько-українському перекладі.
Для досягнення зазначеної мети дослідження були поставлені і вирішені такі завдання:
а) порівняти традиційний підхід до вирішення проблем перекладу науково-технічної літератури із сучасним;
б) з’ясувати граматичні зміни у сучасних німецькій та українській підмовах науки і техніки;
в) проаналізувати граматичні конструкції та морфологічні елементи німецької мови, що становлять труднощі під час перекладу;
г) розглянути можливі перекладацькі помилки, з’ясувати їх причини та запропонувати шляхи усунення;
д) систематизувати прийоми перекладу найскладніших граматичних явищ німецької підмови науки та запропонувати їхні українські відповідники.
е) знайти універсальні зразки перекладу деяких граматичних особливостей німецької науково-технічної літератури.
Об’єктом дослідження є синтаксичні конструкції та морфологічні елементи, що піддаються певним трансформаціям під час перекладу з німецької мови українською, та їхні українські відповідники. Усього було проаналізовано понад дві тисячі прикладів.
Предметом дослідження є трансформації синтаксичних конструкцій та морфологічних елементів німецької підмови науки та знаходження їхніх відповідників в українській мові.
Методи дослідження. У дослідженні було застосовано комплексний перекладознавчий аналіз з огляду на історію розвитку українського та закордонного перекладознавства, порівняно традиційний та сучасний підходи до вирішення проблеми; трансформаційний метод було застосовано з метою дослідження усіх можливих трансформацій під час перекладу німецьких синтаксичних конструкцій та морфологічних одиниць українською мовою; порівняльний для зіставленя структур обох мов та встановлення їхніх спільних і відмінних рис; контекстуальний метод застосовувася з метою продемонструвати можливості вибору прийомів перекладу за умови наявності контексту та без нього; елементи статистичного аналізу були залучені задля підкріплення висновків дослідження у кількісному виразі; морфологічно-синтаксичний аналіз дав змогу відшукати адекватні відповідники німецьким граматичним явищам в українській мові з урахуванням особливостей різних стилів: інтроспективний метод, оскільки дослідження базується на власних перекладах.
Матеріалом дослідження є сучасні оригінальні німецькомовні технічні тексти загальним обсягом близько дванадцяти тисяч сторінок текстів оригіналу та переклади українською мовою обсягом близько п’ятисот сторінок.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що:
а) здійснено класифікацію граматичних труднощів перекладу науково-технічної літератури,
б) вперше в українському перекладознавстві здійснено достатньо повний аналіз трансформацій різних видів граматичних конструкцій та морфологічних елементів при перекладі німецьких науково-технічних текстів українською мовою,
в) розглянуто на фактичному матеріалі можливі помилки, що можуть виникнути під час перекладу та запропоновано шляхи їх уникнення,
г) розкриті спільні та відмінні риси підмов науки і техніки німецької та української мов з урахуванням розмовного стилю.
д) вперше максимально широко розкрито проблему знаходження українських відповідників граматичних конструкцій та морфологічних елементів, притаманних німецькій підмові науки і техніки,
е) систематизовано прийоми перекладу таких граматичних явищ,
є) вперше запропоновано зразки перекладу із власної практики для практичного застосування.
ж) кількісно доведена можливість застосування запропонованих прийомів перекладу.
На захист виносяться такі положення:
1. Еліптизація німецької науково-технічної підмови відрізняється від еліптизації розмовного мовлення своєю спрямованістю і прийомами передачі українською мовою. Науково-технічні еліпси вимагають конкретизації шляхом уточнення або компенсації у тексті перекладу з метою запобігання втрати змісту і уникнення неоднозначного тлумачення. Розмовний стиль дозволяє варіативність та вибір більш або менш вдалого відповідника під час перекладу у той час, коли адекватність науково-технічного відповідника, що має бути переданою у перекладі, є чітко регламентованою вже у тексті оригіналу.
2. Стандартизація характерних рис підмови науки і техніки в німецькій і українській мовах відбувається індивідуально. Міграція елементів мовлення із розмовного стилю до науково-технічного бере свій початок у післявоєнні часи і інтенсувалася останніх п’яти років, а взаємодія стилів в українській мові триває близько п’ятнадцяти. Це є причиною того, що стандарти німецької науково-технічної підмови є менш жорсткими на відміну від українських норм.
3. За вилучення іменника при повторах або уточненнях у німецькому науково-технічному тексті можливі два прийоми перекладу: а) збереження структури сполучень німецької мови і б) повтор іменника на зразок прикметник+іменник, іменник+ прикметник”. За вилучення іменника зі складу іменного складного присудка німецького речення, у випадку наявності при ньому означення у відмінюваній формі можливим стає переклад є одним із...”
4. Якщо у німецькому реченні порушене правило граматики, коли дієприкметникові звороти з Partizip I чи Partizip II починаються з присудкової групи, а сам Partizip II замикає зворот, і він розташований на його початку, що характерно для сучасної німецької підмови науки і техніки, то такий дієприкметник перекладається українською мовою іменником.
5. Якщо у головному і підрядному реченнях підмети однакові, то причинно-наслідковий зв’язок може бути виражений відокремленим дієприкметниковим зворотом із вилученням сполучника і підмета, вираженого особовим займенником, а також шляхом заміни присудка дієприкметником або прикметником, тоді переклад починається із вилученого сполучника. Особовий займенник у ролі замінника підмета, що вилучається, у реченні оригіналу стоїть саме у підрядному реченні, а в українському перекладі - у головному.
6. За умови ідентичності підметів у головному та підрядному реченнях німецької мови, що може вводитися за допомогою сполучників als, wenn, während, indem, nachdem, kaum”, підрядне речення обставини може передаватися українською мовою у вигляді поширеного дієприкметникового звороту шляхом вилучення сполучника і підмета, вираженого особовим займенником та заміни особової форми дієслова дієприкметником. З метою економії в українському перекладі застосовуються конструкції «прийменник + іменник» або «прислівник + іменник».
Теоретичне значення результатів дослідженням полягає перш за все у тому, що вони поглиблюють розуміння мовнотрансформаційних процесів, що відбуваються під час перекладу німецьких науково-технічних текстів українською мовою. Класифіковано труднощі та систематизовано прийоми їх перекладу, що дає змогу осягнути увесь спектр можливих перекладацьких трансформацій на граматичному рівні.
Практична цінність роботи полягає у можливості широкого застосування матеріалів дослідження для викладання теорії та практики науково-технічного перекладу у вищій школі, використання прийомів та зразків перекладу перекладачами-практиками, а також для підготовки підручників та посібників з теорії та практики науково-технічного перекладу.
Апробація результатів дослідження. Теоретичі положення та практичні результати дослідження обговорювались на конференціях: Стратегії та методи навчання мовам для спеціальних цілей” (Киів, 2003 р.); конференціях викладачів, аспірантів та студентів Інституту філології КНУ ім. Т.Шевченка (Київ, 2002, 2003, 2004, 2005 рр.); Мова і культура” (Киів, 2003 р.); Традиции Харьковской лингвистической школы в свете актуальных проблем современной филологии. К 200-летию Харьковского национального университета и филологического факультета” (Харків, 2004).
Публікації. Результати дослідження знайшли відображення у шести публікаціях, опублікованих у збірниках, затверджених ВАК України як фахові, та одноосібному методичному посібнику.
Структура роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаної літератури та списку джерел досліджень. Загальний обсяг дисертаційного дослідження становить 202 сторінки, з них основного тескту 179 сторінок, використаної літератури 251 позиція, лексикографічних джерел 13, джерел дослідження 60 позицій.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Специфічною рисою німецького науково-технічного тексту є значна кількість великих за обсягом складних речень з багатьма вставними підрядними реченнями всередині головного. При перекладі таких речень існує загроза втрати змістової ланки, оскільки поєднані за змістом слова розташовані дистантно одне від одного. Тому необхідно засвоїти викладену у роботі особливу методику перекладу цих речень, яка полягає у тому, що вставні елементи спочатку на деякий час вилучаються із речення з метою кращого розуміння його структури, а потім відновлюються у перекладі.
2. У більшості випадків цього дослідження (78,6%) під час перекладу необхідною є радикальна перебудова речення: підмет стає прямим додатком або прийменниковою группою тощо, складнопідрядне речення може перетворитися на просте і навпаки. Вміння перекладати складні за будовою речення потребує спеціальної підготовки і практичного досвіду. Слід зазначити, що для формування правильних навичок перекладу необхідно засвоїти принципову послідовність всіх основних дій, пов’язаних з перекладом німецького речення.
3. У статтях енциклопедичних словників, технічних довідниках, каталогах, описах поставок, технічних інструкціях нерідко відсутній присудок або підмет, що вилучаються з метою мовної компресії, якщо вони зрозумілі з контексту, збігаючись, наприклад, з іменникомзаголовком статті в енциклопедії чи довіднику, чи з іменником попереднього речення. Під час перекладу вилучений підмет у 72% випадків відновлюється з контексту і вживається у тексті перекладу або ж замінюється особовим займенником.
4. Технічна книга, монографія, стаття з технічного журналу, технічний опис, патенти, технічний довідник, каталог та інші праці, присвячені викладенню проблемних питань (наприклад, монографії, наукові статті), відрізняються наявністю поширених і складних, іноді досить розгорнутих речень. Нерідко під час перекладу слід перебудовувати речення, перегруповувати його члени, розбивати його на два і більше самостійних речень. Розбивка речень одна з найтиповіших практичних необхідностей, на які наштовхується перекладач науково-технічної літератури.
5. Для перекладу, з точки зору граматики, оригінальної науково-технічної літератури необхідно вміти розпізнавати граматичні форми і конструкції, з’ясовувати правильне значення багатозначних граматичних форм і службових слів, знаходити відповідники у цільовій мові, а також знати прийоми перекладу форм і конструкцій, пов’язані з перебудовою речень, вміти зберігати логічну послідовність дій під час перекладу та прекладати складні за будовою речення із вставними підрядними реченнями.
6. Під час перекладу не слід спиратися виключно на повнозначні слова (іменники, прикметники, дієслова, прислівники), як правило, достатньо довгі і помітні, адже це нерідко призводить до спотворення смислу, оскільки ігноруються такі службові слова як артиклі, прийменники, займенникі (дуже короткі непомітні у порівнянні з повнозначними словами).
7. Під час перекладу німецької науково-технічної літератури з її громіздкими синтаксичними конструкціями може виникнути так зване нерозпізнавання” певного граматичного явища у тексті. Це стосується, передусім, таких конструкцій, як група іменника з поширеним означенням, коли важко впізнати стик” артикля з пояснювальними словами, який і є основною ознакою поширеного означення. Тому спочатку слід встановити усі логічні та синтаксичні зв’язки у реченні, і тільки після цього починати переклад.
8. Недотримання правильної послідовності під час перекладу може призвести до порушення стилістичних норм української мови. Щоб цього уникнути, слід керуватися вище проілюстрованими правилами: під час перекладу речень з інфінітивними зворотами інфінітив, що стоїть в кінці звороту, в українському реченні ставиться на перше місце; при перекладі речень, які починаються не з підмета, присудок ставиться після підмета (а у німецькому він стоїть перед ним).
9. Часто труднощі під час перекладу виникають через порушення граматичної норми німецької мови: дієсловоприсудок стоїть не в кінці підрядного речення; означальне підрядне речення не одразу після означального слова; порушена рамкова” конструкція (відокремлюваний префікс стоїть не в кінці речення, а після дієслова, незмінювана дієслівна форма займає не останнє місце в реченні тощо). Під час перекладу необхідно правильно зорієнтуватися у будові речення і перекладати так, ніби цих відхилень у тексті оригіналу не існує.
10. Характер науково-технічної літератури диктує вживання певних граматичних форм. Так, в описах механізмів, процесів, явищ, в центрі уваги часто стоїть не сила дії, а об’єкт дії. Звідси більша поширеність пасивних і безособових конструкцій. Тому при перекладі важливо не тільки адекватно передати зміст повідомлення, а й дотримуватися діючих стандартів мови науки.
11. Точний переклад сполучника ohne dass”, що вводить заперечне підрядне речення способу дії, без того, щоб”. В українській мові цей сполучник використовуються вкрай рідко в тільки у побутовій мові. Тому перекладсти німецьке речення за допомогою без того, щоб” можна лише формально. Тому у роботі запропоновані два найвдаліші граматичні прийоми: а) використання підрядного сполучника причому”; б) заміна підрядного речення на групу другорядних членів.
12. Дуже часто головною причиною вживання форми Passiv у мовах із чітким порядком слів, якою також є німецька мова, є стилістична необхідність поставити той чи інший член речення на перше місце, тому його й використовують як підмет пасивної конструкції. Під час перекладу у 75,2% випадків доцільно, зберігаючи порядок слів оригіналу, замінити пасивну конструкцію активною.
13. У німецькій науково-технічній літературі нерідко зустрічаються форми 1-ої особи множини wir sehen, wir werden reduzieren” тощо. В українській науково-технічній літературі останнім часом особливо спостерігається тенденція до витіснення цієї форми і заміни її на речення з вилученням дійової особи.
14. Під час вибору стилістично правильного варіанта перекладу з можливих граматичних синонімів слід враховувати, що одні граматичні форми більш притаманні літературній мові, інші усному мовленню, треті нейтральні. Розбіжності між усним та писемним мовленням існують у будь-якій мові. Однак слід мати на увазі, що форми, що вживаються в одній мові тільки в усному мовленні, в іншій можуть так само вживатися і в усному, і в писемному.
15. Під час перекладу нерідко доводиться повторювати окремі слова з метою уникнення можливості неправильного тлумачення речення перекладу. Цей прийом застосовується у тих випадках, якщо після іменника у німецькому реченні йдуть одне за одним два поширених означення, останнє з яких означальне підрядне речення.
16. Часто до перекладу необхідно ввести додаткові пояснювальні слова для того, що зробити його зрозумілішим для реципієнта і привести у відповідність з нормами української літературної мови. Слід зауважити, що такі додавання можуть виконуватися виключно перекладачем з високим рівнем технічної і перекладацької підготовки або редактором.
17. У науково-технічній літературі зустрічаються речення, в яких на першому місці стоїть іменник у давальному відмінку без прийменника. Форма давального відмінку іменника, особливо жіночого роду, на першому місці у реченні ускладнює переклад з точки зору розпізнавання. Тому цю форму давального відмінку не слід помилково вважати називним, оскільки іменник без прийменника на першому місці у більшості випадків стоїть у називному відмінку і, як наслідок, виступає у ролі підмета у реченні. Незнання цього прийому часто призводить до викривлення смислу.
18. До одного німецького іменника можуть відноситися одночасно два або більше поширених означення. У цьому випадку слід застосовувати такий прийом перекладу, а саме, спочатку перекласти перше означення з пояснювальними словами, а потім друге і пояснювальні слова, що до нього відносяться. Помилковим буде розміщення одразу після головного слова групи не першого означення, а одразу другого, внаслідок чого перше означення автоматично входить до складу пояснювальних слів.
19. Досить складними для розпізнавання у тексті є випадки, якщо іменник з поширеним означенням не має ані артикля, ані прийменника, внаслідок чого відсутньою виявляється головна ознака, за якою можна з’ясувати межі цього поширеного означення. Важливо пам’ятати, що спочатку перекладається саме поширене означення, а лише після нього усі пояснювальні слова.
20. Фізичні величини, що позначають температуру, тиск, час, швидкість, висоту, ширину тощо у німецькій мові у множині перекладаються українськими відповідниками в однині.
21. Якщо у німецькому реченні обидва іменники замінені займенниками, то згаданий першим замінюється вказівним займенником jener (-e, -es)”, який перекладається числівником перший”, а згаданий останнім dieser (-e, -es)”, що перекладається прикметником останній”.
22. За умови повного збереження смислу повідомлення під час перекладу німецьких речень із займенниками, що замінюють іменники, під час перекладу українською мовою ці вказівні займенники вилучаються із речення перекладу, якщо це порушує адекватності тексту перекладу.
23. Дієприкметникові звороти з Partizip I та Partizip II найчастіше починаються з присудкової групи, а сам Partizip II замикає зворот, але, якщо він розташований на його початку, то такий дієприкметник 68% випадків перекладається українською мовою іменником.
24. Якщо Partizip II перекладається українською мовою іменником з прийменником, то їх слід перенести на початок речення, тоді як у німецькому реченні Partizip II стоїть завжди вкінці, тобто після усіх залежних слів дієприкметникового звороту.
25. Якщо в оригіналі відбулося винесення за рамку в головному реченні, то речення перекладається так, ніби цього винесення не існує, тобто згідно з нормами літературної української мови.
26. За умови винесення за рамку в підрядних реченнях, переклад починається зі сполучника, після нього ставиться підмет, а за ним присудок, тобто зберігається звичайний порядок слів підрядного речення.
27. Якщо порушуюється головне правило дієприкметникового звороту, коли дієприкметник стоїть на початку або у кінці, тоді відповідник цього дієприкметника в українському перекладі стоятиме якомога ближче до сполучника, з якого й починається підрядне речення, тобто займає друге або третє місце, і лише після нього розміщуються усі залежні слова.
28. Якщо під час перекладу німецьких поширених означень їх кількість у реченні незначна, то під час перекладу рекомендується обмежитися тільки означеннями української мови, але, якщо їх багато, то в українській мові слід оперувати підрядними означальними реченнями, оскільки сукупність великої кількості означень є нетиповою для української наукової мови.
29. Головною під час перекладу науково-технічної літератури є проблема прийомів перекладу. Специфіка їх вибору і застосування у перекладі визначається співвідношенням і взаємодією граматичних систем обох мов та контекстом. Урахування усіх існуючих можливостей виключає випадковий вибір варіанту перекладу, дозволяє порівняти наявні прийоми передачі з метою визначення найадекватнішого.
30. У дисертації систематизовано та проаналізовано найскладніші граматичні моменти, що виникають під час перекладу науково-технічної літератури з німецької мови українською, класифіковано помилки, що можуть виникати внаслідок розбіжностей граматичного устрою німецької та української підмов науки і техніки, проаналізовано причини їх виникнення та запропоновано можливі прийоми перекладу з метою досягнення адекватності. Серед напрямків подальших наукових пошуків доцільно зазначити порівняння новітніх тенденцій розвитку української та німецької підмов науки і техніки на лексичному та стилістичному рівнях, проведення детального дослідження труднощів перекладу науково-технічної літератури з української мови німецькою, пошук відповідників конкретних українських граматичних явищ у німецькій мові, висвітлення відповідних прийомів перекладу, а отже й шляхів вирішення перекладацьких проблем, що є на сьогоднішній день досить актуальним для українських перекладачів-практиків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абрамов Б.А Теоретическая грамматика немецкого языка: Сопоставительная типология немецкого и русского языков. М.: Владос, 2004. - 286 с.
2. Адмони В.Г. Введение в синтаксис современного немецкого языка. - М.: Изд. Лит-ры на иностр. яз., 1955. - 392 с.
3. Адмони В.Г. Синтаксис современного немецкого языка. Система отношений и система построений. - Л.: Наука, 1973. - 366 с.
4. Акулова К.П. Разграничение членов предложения в современном немецком языке. - Л.: Изд. Лен. ун-та, 1971. - 112 с.
5. Александров Н.М. Руководство для перевода немецкого технического текста. Л: Наука, 1939. - 30 с.
6. Алимов В.В. Теория перевода: перевод в сфере профессиональной коммуникации. - М.: Едиториал УРСС, 2005. - 158 с.
7. Апсен Ф.П. Немецкий язык. Техника перевода научной литературы (со статьями для студентов Университета). - Томск: Красное знамя, 1929. - 136 с.
8. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений. Оценка. Событие. Факт. М.: Наука, 1988. 341 с.
9. Архипов. Г. Б. Пособие по немецкому языку для химических специальностей. - М.: Высшая шк., 2001. - 80 с.
10. Астахова Л.И. Предложение и его членение: прагматика, семантика, синтаксис. Днепропетровск: ДГУ, 1992. 160 с.
11. Басова Н.В., Ватлина Л.И., Гайвоненко Т.Ф. и др. Немецкий язык для технических вузов. - М.: Феникс, 2005. - 505 с.
12. Беднягина Э.К. Поле направленного движения в современном немецком языке. - М.: Высшая шк., 1971. - 312 с.
13. Береснев С.Д. Грамматика декодирования немецкого научно-технического текста русским реципинентом: Учебное пособие для студентов технических специальностей. К.: ОПИ, 1991. - 142с.
14. Богатырева Н.А., Ноздрина Л.А.Vorlesungen zur deutschen Stilistik. - М.: Издательский центр Академія, 2004. 613 с.
15. Богданов В.В. Семантико-синтаксическая организация предложения. Л.: ЛГУ, 1977. 204 с.
16. Богданова Н.Н., Семенова Е.Л Учебник немецкого языка для технических университетов и вузов. М.: Московский государственный технический университет им. Н.Э. Баумана, 2004. - 438 с.
17. Богуславский И.М. Исследования по синтаксической семантике. Сферы действия логических слов. М.: Наука, 1985. 175 с.
18. Бондарко А.В. Принципы функциональной грамматики и вопросы аспектологии. Л.: Наука, 2003. 208 с.
19. Брандес М.П Стилистика текста: Теоретический курс (На материале немецкого языка). М.: ИНФРА-М, 2004. - 413 с.
20. Брандес М.П. Переводческая стилистика. Немецкий язык. Практикум для самостоятельной работы: Учебное пособие. - М.: Высшая шк., 1988. 127 с.
21. Бреус Е.В. Основы теории и практики перевода с русского языка на английский. М.: УРАО, 2004. - 208 с.
22. Будагов Р.А. Литературные языки и языковые стили. М.: Высшая школа, 1967. 376 с.
23. Будагов Р.А. Проблемы развития языка. М. Л.: Наука, 1965. 73 с.
24. Будагов Р.А.Человек и его язик. М.: МГУ, 1976. 428 с.
25. Булах. Н.А. Средства отрицания в немецком литературном языке. Ярославль: Изд-во ЯГУ, 1962. 334 с.
26. Бырка В.Т. Двусоставные эллиптические предложения с семантикой направленного субъектного передвижения в современном немецком языке: Дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. - К., 1992. 275 с.
27. Васильева М.М. Практическая грамматика немецкого языка. М.: Гардарики, 2001. 206 с.
28. Васильєв Ю.А. Семантико-синтаксическая характеристика речевого жанра научной статьи: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04 / МГПИИЯ им. М. Тореза. М., 1979. - 26 с.
29. Взаимосвязь семантики и структуры синтаксических единиц в немецком языке. - Л.: ЛГПИ, 1979. - 96 с.
30. Вигдорович О.А, Учебное пособие по переводу научно-технических текстов. - Л.: Наука, 1963. - 118 с.
31. Виноградов В.С. Введение в переводоведение. Общие и лексические вопросы. М.: ИОСО РАО, 2001. - 224 с.
32. Винокуров Н.А. Компрессия как стилевая черта немецкой научной прозы: Автореф. дис. ... д-ра филол. наук: 10.02.04 / ЛГУ им. А.А. Жданова. Л., 1984. 16 с.
33. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис. К.: Київськ. ун-т, 1993. 368 с.
34. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико-синтаксична структура речення. К.: Наукова думка, 1983. 220 с.
35. Власов Е. Предложно-именные словосочетания с причинным значеним в современном немецком языке: Дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. К., 1972. 172 с.
36. Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе. М.: Высшая школа, 1986. 416 с.
37. Волина С.А Секреты немецкой грамматики: Синтаксис. - М.: Иностранный язык, 2004. - 367 с.
38. Волина С.А. Секреты немецкой грамматики: Морфология. - М.: Иностранный язык, 2004. - 825 с.
39. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. М.: Наука, 1985. 228 с.
40. Вопросы грамматики современного немецкого языка. - М.: МГПИ, 1978. - 101 с.
41. Вопросы синтаксиса и лексикологии немецкого языка: Сборник статей. - М.: Изд-во л-ры на иностр. яз., 1973. - 237 с.
42. Вопросы строя научной речи. - Вып. 4. Владимир: Влад. пед. Ин-т. 1975. 127 с.
43. Вопросы функциональной грамматики немецкого языка. - Л.: Изд. ЛГУ, 1986. - 126 с.
44. Вульферт И.И. Пособие по переводу немецкого научно-технического текста. - М.: Изд лит. на иностр. яз., 1961. - 262 с.
45. Выхованец И.Р., Карпиловская Е.А., Клименко Н.Ф. Изучаем украинский язык. К.: Либідь, 1996. 271 с.
46. Гак. В.Г. Языковые преобразования. М.: Школа «Языки русской культуры», 1998. 768 с.
47. Гальперин И.Р. Информативность единиц язика. М.: Высшая школа, 2003. 175 с.
48. Гандзюк С.П. Синтактико-семантична природа іменного присудка в сучасній німецькій мові: Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. К., 1975. 167 с.
49. Гарбовский Н.К. Теория перевода. - М.: МГУ, 2004. - 543с.
50. Герман Б.Г. и др. Как читать по-немецки. Математические, химические и другие формулы, символы, сокращения. - М.: Наука, 1970. 160 с.
51. Герман К.Ф. Структурно-семантичний аналіз складносурядних речень сучасної української літературної мови. Чернівці: ЧДУ, 1973. 55 с.
52. Грамматическая семантика. Горький: Горьк. ГПИ, 1977. - 125 с.
53. Грамматически строй языка: Сборник статей. - М.: Изд. моск. ун-та, 1955. - 288 с.
54. Грамматические разработки по немецкому языку. - М.: Изд. Акад. Наук СССР, 1957. - 67 с.
55. Гречко В. К. Синтаксис немецкой научной речи. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1985. - 163 с.
56. Гречко В.К. Функционально-семантическая характеристика элементарного предложения в немецких научно-технических текстах: Автореф. Дис. ...д-ра филол.наук: 10.02.04 / АНСССР. ЛО ин-та языкознания. - Л.: 1986. - 31 с.
57. Грищенко А.П. Складносурядне речення в сучасній українській літературній мові. К.: Наукова думка, 1969. 156 с.
58. Гулыга Е.В. Теория сложноподчиненного предложения в современном немецком языке. - М.: Высшая шк., 1971. - 206 с.
59. Гулыга Е.В., Шендельс Е.И. Грамматико-лексические поля в современном немецком языке. М.: Просвещение, 1999. 183 с.
60. Д”яков А.С., Кияк Т.Р, Куделько З.Б. Основи термінотворення: семантичні та соціологічні аспекти. К: Видавничий дім KM Academia”, 2000. 216 с.
61. Дажина Г.Н., Лапина В.М. Сборник упражнений по переводу немецкой научно-технической литературы. - М.: Наука, 1969. 120 с.
62. Долгополова Л.А. Неопределенные номинации в современном немецком языке: Дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. М., 1993 196 с.
63. Дулиенко Г.И. Функциональные слова и полусуффиксы в немецком языке науки. - К.: Наукова думка, 1985. - 103 с.
64. Есперсен О. Философия грамматики. М.: Изд. иностр. лит., 1999. 408 с.
65. Жеребков В.А. Стилистическая грамматика немецкого языка. М.: Высшая школа. 222 с.
66. Жлуктенко Ю.О. (ред.) Німецько-українські мовні паралелі. К.: Вища школа”. 1977, 262 с.
67. Журавлев В.К. Внешние и внутренние факторы языковой эволюции. М.: Наука, 1982. 228 с.
68. Забавников Б.Н. Теоретические основы коммуникативно-ориентированной грамматики. Саратов: Изд. сарат. ун-та, 1984. - 175 с.
69. Заволока А.Б., Пешохонова В.Є. Вчіться перекладати з німецької: Навчальний посібник для технічних вузів. - К.: Вища школа, 1979. - 203 с.
70. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис. Донецьк: ДонНУ, 2001. 662 с.
71. Звягина А.И., Курко Н.А. Пособие по техническому переводу и немецкой грамматике для кораблестроителей. - Л.: Лен. кораблестр. ин-т, 1961. - 154 с.
72. Ивлева Г.Г Справочник по грамматике немецкого языка. М.: Высшая шк., 2004. - 125 с.
73. Исследования по грамматике: Сборник статей. -Л.: Изд. лен. ун-та, 1955. - 342 с.
74. Исследования по лексикологии и грамматике немецкого языка. - М.: Изд. ун-та, 1986. - 108 с.
75. Исследования по теории немецкого языка. Пятигорск: Изд-во Пятиг. Ун-та, 1973. - 150 с.
76. Исследования предложений немецкого языка. Рязань: Рязанск. ГПИ, 1980. - 105 с.
77. Ищенко Н.Г. Словообразовательная синонимия в современном немецком языке. - К.: Изд. Центр КДЛУ, 2000. - 349 с.
78. Каменец Г.Е. Неполна