ГРАМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОГО ПЕРЕКЛАДУ АНГЛОМОВНОЇ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ТА ХУДОЖНЬОЇ ПРОЗИ

Краткое описание

МУШНІНА ОЛЕНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 81′255: 81′36 (=111: =161.2)

ГРАМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОГО ПЕРЕКЛАДУ
АНГЛОМОВНОЇ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ТА ХУДОЖНЬОЇ ПРОЗИ

Спеціальність 10.02.16 перекладознавство

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Карабан В’ячеслав Іванович
доктор філологічних наук, професор

Київ 2005

ЗМІСТ

Вступ

4

Розділ 1. Загальна порівняльна характеристика перекладу науково-технічної та художньої літератури ..........................

12

1.1. Загальна та спеціальні теорії перекладу (на прикладі перекладу науково-технічних та художніх текстів) ...............................

12

1.2. Релевантні для перекладу риси функціональних стилів
наукової та художньої літератури .....................................................

14

1.3. Граматичні особливості науково-технічної та
художньої прози як проблема перекладу ........

22

Висновки до Розділу 1 ..

34

Розділ 2. Морфологічні особливості українського перекладу англомовної науково-технічної та художньої прози........................

36

2.1. Особливості відтворення форм числа іменника ........

36

2.2. Передача в перекладі контекстуальних значень артиклів.....

51

2.3. Переклад прислівників на -ly ...................................................

60

2.4. Особливості відтворення форм наказового способу дієслова .

68

Висновки до Розділу 2...

75

Розділ 3. Синтаксичні особливості українського перекладу англомовної науково-технічної та художньої літератури.....

82

3.1. Особливості перекладу на рівні словосполучень.......

82

3.1.1. Особливості відтворення двокомпонентних
атрибутивних груп..

83

3.1.2. Передача в перекладі трикомпонентних
атрибутивних груп..

92

3.1.3. Особливості перекладу багатокомпонентних
атрибутивних словосполучень.....

103

3.2. Особливості перекладу на рівні речень.......

111

3.2.1. Переклад речень з агентивним підметом, вираженим
іменником-неістотою .................................................................

111

3.2.2. Особливості передачі суб’єктно-предикативних
інфінітивних зворотів ....

115

3.2.3. Переклад каузативних конструкцій.......

128

3.2.4. Переклад абсолютних конструкцій....

136

3.2.4.1. Абсолютні конструкції з дієприкметником І .............

138

3.2.4.2. Абсолютні конструкції з дієприкметником ІІ.........

149

3.2.4.3. Абсолютні номінативні конструкції ...

156

3.2.5. Передача емфази в перекладі................................

161

Висновки до Розділу 3 ..

174

Загальні висновки .....

184

Список використаних джерел...........

195

Додаток А...

220

Додаток Б....

221

Додаток В...

222

Додаток Д ..

223

Додаток Е ...

224

Додаток Ж ......

244

Додаток З ...

245

Додаток К ......

246

Додаток Л ......

247

Додаток М .

248

Додаток Н ..

249

ВСТУП
Як відомо, мова науково-технічної літератури відрізняється від мови художньої літератури певними лексичними, граматичними та стилістичними особливостями. Якщо лексичні відмінності у текстах різних функціональних стилів помітні навіть для нефахівця (це насамперед значна кількість спеціальної лексики, термінів у науково-технічних текстах та широке використання емоційно-експресивних лексичних засобів у мові художньої літератури), граматичні відмінності менш виразні, однак не менш різноманітні.
Поділ складних випадків перекладу на граматичні та лексичні явища досить умовний, адже в кожній мові граматичне тісно пов’язане з лексичним і спосіб передачі в перекладі граматичних форм і конструкцій нерідко залежить від їхнього лексичного наповненння. Те саме граматичне явище, залежно від конкретного лексичного наповнення в іншомовних текстах науково-технічної та художньої літератури, може перекладатися за допомогою різних прийомів та способів. Однак існують певні закономірності співвідношення та відповідності граматичних форм і конструкцій мов оригіналу і перекладу, що найяскравіше виявляються саме в зіставленні текстів різних стилів, зокрема науково-технічної і художньої літератури, і становлять у сучасний період надзвичайно важливу перекладознавчу проблему.
Актуальність дослідження зумовлена недостатнім порівняльним вивченням граматичних особливостей перекладу українською мовою англомовної науково-технічної та художньої прози, а також сучасними вимогами до цих видів перекладу, коли йдеться про передачу не лише змісту оригіналу, а й про оптимальне відтворення стилістичних характеристик тексту. Зіставлення окремих граматичних явищ мови-джерела і мови перекладу, у межах контрастивно-перекладознавчого аналізу текстів науково-технічної та художньої літератури розв’язує певні вузькі, часткові проблеми цих жанрово-стилістичних видів перекладу, але воно є надзвичайно актуальним на сучасному етапі розвитку перекладознавства, адже принцип цілісного сприйняття тексту науково-технічного чи художнього передбачає якнайприскіпливішу увагу до окремих його складових частин.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах наукової теми, що розробляється в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка за №01 БФ 0147-01 Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів”, затвердженої Міністерством освіти і науки України. Тема дисертації входить до комплексної наукової теми кафедри теорії та практики перекладу з англійської мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Прагмасемантичні і жанрово-стилістичні проблеми письмового і усного перекладу”, затверджену Міністерством освіти і науки України.
Мета дисертації полягає у встановленні та порівнянні особливостей відтворення українською мовою граматичних явищ у перекладі англомовної науково-технічної та художньої прози.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання низки конкретних завдань:
· схарактеризувати граматичні явища, що становлять найважливіші проблеми перекладу науково-технічних та художніх текстів;
· здійснити комплексний контрастивно-перекладознавчий аналіз особливостей передачі граматичних елементів у науково-технічному та художньому перекладі;
· порівняти основні прийоми та способи відтворення українською мовою вибраних граматичних явищ у перекладі англомовної науково-технічної та художньої літератури;
· виявити дивергентні та конвергентні риси у використанні визначених прийомів та способів у перекладі науково-технічних та художніх текстів;
· зіставити якісні та кількісні характеристики вживання прийомів та способів відтворення досліджуваного граматичного явища у перекладі текстів англомовної науково-технічної та художньої прози;
· виокремити прийоми перекладу того чи іншого граматичного явища, характерні лише для одного з порівнюваних видів перекладу.
Об’єктами дослідження є граматичні форми та конструкції, що представлені на рівні словоформ (морфологічні особливості) та рівні словосполучень і речень (синтаксичні особливості) англомовних науково-технічних та художніх текстів та їхніх перекладних українських відповідників.
Предметом дослідження є особливості стратегії перекладачів у віднайденні шляхів та способів відтворення складних граматичних явищ в українських перекладах англомовної науково-технічної та художньої літератури.
Фактичний матеріал дослідження складає понад 7000 зразків речень, що містять досліджувані граматичні форми та конструкції, з них 3389 з оригінальних англомовних науково-технічних текстів (загальним обсягом близько 11000 сторінок) та їх перекладів, 388 з науково-технічних текстів без відповідних перекладів та 3395 зразків з оригінальних художніх творів (близько 10000 сторінок) та їх перекладів.
Порівняльний аналіз особливостей перекладу граматичних явищ в англомовних науково-технічних та художніх текстах здійснювався методом кількісних підрахунків. Вибірка самих граматичних явищ, що підлягали аналізу, була визначена за допомогою методу статистичної обробки матеріалу. У нашому дослідженні ми скористалися правилами зональної (типової) вибірки [139, с.24], де зонами є функціональні стилі науково-технічної та художньої прози, що разом формують генеральну сукупність досліджуваних граматичних явищ.
Дослідження особливостей передачі у перекладі зазначених граматичних форм та конструкцій базується, з одного боку, на аналізі українських перекладів англомовних науково-технічних та науково-популярних текстів, переважно з галузей економіки, фінансів, хімії, фізики, соціології, юриспруденції, комп’ютерних технологій тощо. З іншого боку матеріалом дослідження граматичних особливостей перекладу були художні прозові твори Ш.Бронте, Дж.Голсуорсі, Г.Гріна, Дж.К.Джерома, Ч.Діккенса, Т.Драйзера, У.Кол­лінза, Дж.Конрада, Ф.Купера, Дж.Лондона, М.Моема, Р.Олдінгтона, Е.По, Дж.Роулінг, Дж.Селінджера, Е.Хемінгуея, Ф.Фіцджеральда у перекладі українських перекладачів Р.Доценка, Ю.Лісняка, О.Логвиненка, В.Митро­фанова, В.Морозова, А.Муляра, М.Пінчевського, Е.Ржевуцької, О.Сенюка, П.Соколовського, О.Тереха та інших.
Відповідно до процедури методу кількісних підрахунків було: обрано приблизно однакову кількість випадків вживання кожного граматичного явища в текстах англомовної науково-технічної та художньої прози; досліджено основні прийоми та способи перекладу обраних явищ для кожного з порівнюваних видів перекладу; виявлено спільні та відмінні риси у використанні визначених прийомів та способів перекладу даного явища у науково-технічних та художніх текстах; підраховано кількість випадків вживання кожного прийому перекладу кожного граматичного явища; зіставлено кількісні характеристики вживання прийомів та способів відтворення досліджуваного граматичного явища у перекладі текстів науково-технічної та художньої прози; виокремлено прийоми перекладу граматичного явища, характерні лише для одного з порівнюваних видів перекладу.
Для розв'язання поставлених завдань у дисертації застосовано комплексну методику дослідження. Основними методами аналізу граматичних форм та конструкцій у текстах оригіналу та перекладу є морфолого-синтаксичний аналіз, лінгвостилістичний аналіз, комплексний контрастивно-перекладознавчий аналіз, із залученням елементів контекстуального, компонентного, трансформаційного аналізів, а також методу кількісних підрахунків і методу словникових дефініцій.
Наукова новизна здобутих результатів полягає в тому, що, хоча англійська та українська мови перебувають у відносно тривалому культурно-історичному та перекладацькому контактах, у перекладознавстві не було ще монографічного дослідження саме тих проблем, що з ними стикаються перекладачі, відтворюючи граматичні явища у перекладі науково-технічних та художніх текстів. Уперше в українському перекладознавстві встановлено граматичні особливості різних типів перекладу науково-технічного та художнього. Уперше зіставлено основні прийоми та способи відтворення граматичних явищ у перекладі науково-технічної та художньої літератури, порівняно їхні частотні характеристики та виокремлено прийоми перекладу того чи іншого граматичного явища, притаманні кожному з порівнюваних видів перекладу.
Теоретичне значення дослідження полягає у тому, що його результати становлять внесок у розвиток теоретичних аспектів перекладознавства, зокрема жанрово-стилістичних теорій перекладу з англійської мови українською, контрастивної граматики та контрастивної стилістики англійської та української мов. Результати порівняльного аналізу досліджених граматичних особливостей науково-технічного та художнього перекладу відкривають перспективу для подібних досліджень передачі у перекладі граматичних явищ на матеріалі цих та інших функціональних стилів та інших пар мов
Особистий внесок автора полягає в тому, що в дисертації вирішено питання аналізу граматичних особливостей перекладу при зіставленні текстів різних функціональних стилів, зокрема науково-технічної та художньої прози. Порівняно основні прийоми та способи відтворення граматичних явищ у перекладі науково-технічної та художньої літератури, наведено відповідні кількісні дані, виокремлено прийоми перекладу, притаманні кожному з порівнюваних типів перекладу, що дозволяє розглянути граматичні особливості текстів науково-технічної та художньої літератури під новим кутом зору.
Практична цінність роботи визначається тим, що її матеріали і результати можна використовувати для розв’язання практичних проблем, пов’язаних з англо-українським перекладом, зокрема в перекладі текстів різних стилів. Запропонована в роботі схема аналізу фактичного матеріалу може бути використана для розгляду інших морфологічних та синтаксичних проблем перекладу. Матеріал та висновки дисертаційної роботи можуть використовуватися у нормативних курсах вступу до перекладознавства, теорії перекладу, контрастивної граматики та контрактивної стилістики англійської і української мов, у спецкурсі із жанрових проблем перекладу, на заняттях з практики перекладу, а також можуть бути корисні перекладачам-практикам. Спостереження та висновки дослідження сприятимуть розвитку методики викладання перекладу науково-технічних та художніх текстів.
На захист винесені такі твердження:
1. Закономірності співвідношення граматичних форм і конструкцій мов оригіналу та перекладу найяскравіше виявляються саме в зіставленні текстів різних функціональних стилів, зокрема науково-технічної та художньої літератури. Зіставлення граматичних форм та конструкцій в оригіналі та перекладі дає багатий матеріал з погляду англо-українського перекладу для теоретичних узагальнень щодо прийомів відтворення засобами цільової мови граматичних явищ у перекладі науково-технічної та художньої прози.
2. Найбільші граматичні труднощі перекладу пов’язані з розумінням синтаксичної структури та морфологічного складу речень, особливо при зіставленні граматичних явищ в англомовній науково-технічній та художній літературі. Серед морфологічних труднощів перекладу науково-технічних та художніх текстів значної уваги заслуговують особливості відтворення форм однини та множини іменників, передачі значень означеного та неозначеного артиклів, відтворення прислівників на -ly, що виконують різні синтаксичні функції, та особливості перекладу наказових форм дієслова.
3. Синтаксичні особливості перекладу англомовної науково-технічної та художньої літератури доцільно аналізувати окремо на рівні словосполучень (препозитивних дво- та багатокомпонентних атрибутивних груп) та речень (синтаксичних структур, зокрема речень з агентивним підметом, вираженим іменником-неістотою, суб’єктно-предикативних інфінітивних зворотів, каузативних, абсолютних та емфатичних конструкцій).
4. Оскільки науково-технічний та художній переклад як типи перекладу ґрунтуються на однакових по суті засадах, у них використовується здебільшого однаковий арсенал прийомів та способів перекладу, який по-різному, з погляду частотності, використовується у відтворенні текстів науково-технічної та художньої літератури.
5. Розбіжності в наборі прийомів перекладу окремих граматичних явищ у текстах англомовної науково-технічної та художньої літератури виявляються здебільшого в різній частотності використання прийомів перекладу, а також у використанні певних прийомів перекладу окремо в науково-технічній та художній прозі, що зумовлено лексико-граматичними характеристиками текстів та функціональними настановами порівнюваних стилів.
6. Перекладач художніх творів, на відміну від перекладача науково-технічних матеріалів, має враховувати більшу кількість особливостей перекладу, зокрема частішу необхідність використання індивідуально-перекладацьких рішень, при відтворенні в перекладі і раціонально-логічної, і естетично-художньої інформації, що міститься в текстах цього стилю.
Апробація результатів роботи. Основні результати дисертаційної роботи висвітлено на XII Міжнародній науковій конференції ім. Сергія Бураго Мова і культура” (Київ, 2003), міжнародній науковій конференції Проблеми розвитку філології в Україні у контексті світової культури” (Київ, 2003), міжнародній науковій конференції Семіотика культури/тексту в етнонаціональних картинах світу” (Київ, 2004), на І Міжнародній науково-практичній конференції Актуальні проблеми перекладознавства та іноземної філології” (Луцьк, 2004), міжнародній науковій конференції Традиції Харківської лінгвістичної школи у світлі актуальних проблем сучасної філології. До 200-річчя Харківського університету і філологічного факультету” (Харків, 2004), міжнародній науковій конференції Філологія в Київському університеті: історія і сучасність” (Київ, 2004), а також обговорено на засіданнях кафедри теорії та практики перекладу з англійської мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Публікації. Результати дисертаційної роботи знайшли відображення у восьми наукових публікаціях статтях у провідних фахових виданнях України.
Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу й загальних висновків, списку використаних джерел та одинадцятьох додатків у формі таблиць. Приклади нумеруються окремо в межах кожного розділу. Загальний обсяг дисертації становить 250 сторінок, з них 194 сторінки основного тексту. Список використаної літератури налічує 424 позиції, з них 239 наукові праці, 144 джерела матеріалу дослідження і 41 довідкова література.
У Вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено об’єкт і предмет дослідження, окреслено його мету, завдання і методику; висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне завдання роботи; сформульовано основні твердження, винесені на захист.
Перший розділ Загальна порівняльна характеристика перекладу науково-технічної та художньої літератури” присвячено аналізу відповідної наукової літератури, що слугувала основою для написання дисертаційної роботи, опису характерних рис стилів науково-технічної та художньої літератури, висвітленню загальних проблем науково-технічного та художнього перекладу.
У другому розділі Морфологічні особливості українського перекладу англомовної науково-технічної та художньої прози” розглянуто спільні та відмінні характеристики перекладу англомовної науково-технічної та художньої літератури на морфологічному рівні. У першому підрозділі проаналізовано прийоми та способи відтворення форм числа англійських іменників у цих видах перекладу. Другий підрозділ присвячено особливостям передачі у перекладі контекстуальних значень означеного та неозначеного артиклів. У третьому підрозділі висвітлено характерні риси відтворення українською мовою англійських прислівників на -ly, що виступають у реченні у функції детермінанта або обставини. У четвертому підрозділі розглядаються особливості відтворення у перекладі форм наказового способу англійського дієслова.
У третьому розділі Синтаксичні особливості українського перекладу англомовної науково-технічної та художньої літератури” розглянуто подібності та відмінності перекладу англомовної науково-технічної та художньої прози на синтаксичному рівні. У першому підрозділі проаналізовано особливості перекладу на рівні словосполучень, а саме спільні та відмінні риси відтворення препозитивних атрибутивних груп (дво-, три- та багатокомпонентних словосполучень) у цих видах перекладу. Другий підрозділ присвячено особливостям перекладу на рівні речень передачі в перекладі синтаксичних структур, зокрема речень з агентивним підметом, вираженим іменником-неістотою, суб’єктно-предикативних інфінітивних зворотів, каузативних конструкцій, абсолютних конструкцій та емфатичних конструкцій.

У Висновках підсумовано результати дослідження, подано деякі практичні рекомендації щодо використання прийомів та способів відтворення граматичних явищ у науково-технічному та художньому перекладі, накреслено перспективи подальшого дослідження проблем, розглянутих у дисертаційній роботі.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
1. Закономірності співвідношення та відповідності граматичних форм і конструкцій мов оригіналу та перекладу найяскравіше виявляються саме при зіставленні текстів різних функціональних стилів, зокрема науково-технічної та художньої літератури. Переклади граматичних форм та конструкцій у зіставленні з їхніми оригіналами дають багатий матеріал в англо-українській площині для теоретичних узагальнень щодо прийомів відтворення засобами цільової мови граматичних явищ у перекладі науково-технічної та художньої літератури.
2. Серед морфологічних труднощів перекладу англомовних науково-технічних та художніх текстів значної уваги заслуговують особливості відтворення форм однини та множини іменників, передачі значень означеного та неозначеного артиклів, відтворення прислівників на -ly, що виконують різні синтаксичні функції, та форм наказового способу дієслова.
Синтаксичні особливості перекладу англомовної науково-технічної та художньої літератури доцільно аналізувати окремо на рівні словосполучень (препозитивних дво- та багатокомпонентних атрибутивних груп) та речень (передача синтаксичних структур, зокрема речень з агентивним підметом, вираженим іменником-неістотою, суб’єктно-предикативного інфінітивного звороту, каузативних конструкцій, абсолютних зворотів та емфатичних конструкцій).
3. Співвідношення форм однини та множини іменників у мовах оригіналу та перекладу не є однаковим при зіставленні науково-технічних та художніх текстів. У більшості досліджених випадків форми числа англійських та українських іменників збігаються, причому в науково-технічному перекладі відсоток збігу вищий (на 2,2%), ніж у художньому перекладі.
У випадках незбігу форм числа англійського та українського іменників перекладачеві художніх творів, на відміну від перекладача науково-технічних матеріалів, слід враховувати більшу кількість особливостей, зокрема частішу необхідність використання індивідуально-перекладацьких рішень, що зумовлено, перш за все, характером текстів художньої літератури, в яких, крім логіко-поняттєвої основи фактуальної інформації, є ще й емоційно-експресивний складник художньо-естетична інформація.
4. При відтворенні контекстуальних значень означеного та неозначеного артиклів у ролі українських еквівалентів артиклів, крім випадків, коли вони у перекладі вилучаються, переважно застосовуються такі мовні засоби: синтаксичні, насамперед порядок слів (препозиція і постпозиція підмета стосовно присудка), морфологічні (заміна форм однини англійських іменників формами множини українських іменників) та лексико-граматичні (займенники, числівники, прикметники, частки тощо).
Неозначений та означений артиклі в більшості досліджених нами випадків безпосередньо не перекладаються, що відбувається частіше в перекладі науково-технічних матеріалів (на 15,9% та 3,0%, відповідно). Значення артикля передається здебільшого за допомогою зміни порядку слів.
Підмет з означеним артиклем в українській мові звичайно передається його препозицією стосовно присудка (на 9,8% частіше в науково-технічному перекладі), а підмет з неозначеним артиклем його постпозицією (на 15,7% частіше в перекладі художньої літератури). Проте виявлено, що за допомогою постпозиції можливо передавати також і означений артикль, коли він вживається для позначення новизни іменника. Але це явище є досить рідким у порівнюваних видах перекладу, проте частішим (на 4,2%) у художньому перекладі. Неозначений артикль також може бути переданий препозицією підмета (частіше на 16,6% у науково-технічному перекладі).
Синтаксичним засобом, властивим виключно художньому перекладу, є передача неозначеного артикля за допомогою зміни порядку слів у словосполученні (Adj+N ® N+Adj).
Встановлено, що морфологічний засіб, а саме заміна форми однини англійського іменника формою множини українського іменника, вживається для передачі в перекладі не тільки неозначеного артикля (на 8,8% частіше в науково-технічному перекладі), а також й означеного артикля, що також частіше (на 1,7%) відбувається в перекладі науково-технічної літератури.
Найуживанішими лексико-граматичними засобами компенсації значень означеного артикля є займенники цей”, такий” (частіше використовуються в перекладі науково-технічних текстів) та займенник всі” (частіший у художньому перекладі). Вказівний займенник такий” може виступати також і еквівалентом неозначеного артикля, що є більш частотним у перекладі художньої, ніж науково-технічної літератури.
Неозначені займенники будь-який”, якийсь” та прикметники певний”, новий” тощо використовуються частіше (на 5,5%) перекладачем художнього твору при відтворенні неозначеного артикля. Присвійні займенники є частотнішими в художньому перекладі при передачі і означеного, і неозначеного артиклів. Переклад художніх творів також частіше потребує відтворення неозначеного артикля числівником один”.
5. Переклад прислівників на -ly викликає певні труднощі, зумовлені проблемою визначення їх функції в реченні детермінанта чи обставини.
Встановлено, що найпоширенішим способом перекладу прислівників-детермінантів є їх відтворення парентетичним словом (висловом). За допомогою головного безособового речення у складі складнопідрядного передається більше (на 3,2%) таких прислівників у перекладі художньої літератури. На відміну від перекладу художніх текстів, деякі прислівники-детермінанти у науково-технічних текстах відтворюються відповідним українським прислівником та іменниковим словосполученням. Умовні підрядні речення складають незначний відсоток (2,8%) випадків відтворення прислівників-детермінантів у перекладі саме науково-технічної літератури. Морфологічні трансформації та дескриптивний переклад вживаються при перекладі прислівників у функції детермінанта в обох порівнюваних видах перекладу, проте частіше (на 16,0%) у художньому перекладі.
Дещо відмінними від прийомів перекладу прислівників-детермінантів є способи перекладу прислівників-обставин, які передаються, здебільшого, відповідними українськими прислівниками. Українське іменникове словосполучення частіше (на 4,5%) вживається як відповідник англійського прислівника-обставини в науково-технічному перекладі. Описовий переклад більше властивий художній літературі. Прислівник-обставина частіше замінюється українським прикметником у науково-технічному перекладі. У перекладі англомовної художньої літератури можливо передавати значення прислівника у функції обставини дієсловом, дієприслівником, двома прислівниками тощо.
6. Спільними для науково-технічного та художнього перекладу є такі прийоми відтворення синтетичних форм наказового способу дієслова-присудка: 1) формою першої особи множини наказового способу (із значною різницею в 38,7% на користь науково-технічного перекладу); 2) формою другої особи множини наказового способу (на 3,9% випадків частіше в художньому перекладі); 3) з використанням індивідуально-авторського рішення (на 2,3% частіше в перекладі художніх текстів). Як свідчить аналіз перекладів, форму другої особи однини наказового способу доцільно вживати в перекладі художніх творів, а форму першої особи множини майбутнього часу дійсного способу у перекладі науково-технічних текстів. Художньому перекладу, на відміну від науково-технічного також властиве використання форми другої особи майбутнього часу дійсного способу, форми другої особи множини теперішнього часу дійсного способу, форми умовного способу дієслова та форми наказового способу з інтимізуючою часткою -но.
Для відтворення форм наказового способу дієслова у науково-технічних текстах використовується сполучення слід”+неозначена форма дієслова” та неозначено-особова форма дієслова на -ся. Перекладачі художніх творів, за неможливості вживання традиційних прийомів перекладу, використовують тут засоби лексичної компенсації та вдаються до прагматичних трансформацій.
Аналітичні форми наказового способу англійського дієслова відтворюються в українському перекладі переважно формами першої особи множини наказового способу (на 10,2% частіше в науково-технічному перекладі), першої особи множини майбутнього часу дійсного способу (також частіше (на 24,8%) у перекладі науково-технічних матеріалів), за допомогою сполучень (не)хай”+форма майбутнього часу дієслова” (частіше в науково-технічному перекладі), давай(-те)”+форма майбутнього часу дієслова” (більше властиве художньому перекладу), за допомогою частки нумо” (однаково рідко в порівнюваних видах перекладу). Переважно в художньому перекладі доцільно використовувати форму другої особи множини наказового способу та форму інфінітива минулого часу, а також сполучення дозвольте”+неозначена форма дієслова”, слід/треба”+неозначена форма дієслова”, форму наказового способу з інтимізуючою часткою -но та вдаватися до індивідуальних перекладацьких рішень.
7. Серед прийомів та способів перекладу двокомпонентних атрибутив-них словосполучень частотнішими в науково-технічному перекладі є перестановка означального та означуваного компонентів, компресія та декомпресія, частотнішими в художньому перекладі різного роду морфологічні трансформації, перестановка членів означального компонента, прийменниково-іменникове словосполучення, прикладка, аналогічна атрибутивна група, дієприкметниковий зворот, підрядне означальне речення, описовий переклад. Прерогативою науково-технічного перекладу є використання калькування та різних видів транскодування. Лише художньому перекладу властиве відтворення двокомпонентних словосполучень з переносом означення. Відтворення атрибутивних словосполучень з внутрішньою предикацією, притаманних лише англомовним художнім творам, також відбувається за допомогою вищезазначених способів перекладу.
Набір прийомів та способів перекладу трикомпонентних атрибутивних груп, подібний до прийомів та способів перекладу двокомпонентних словосполучень, є спільним для науково-технічного та художнього перекладу, але частотність їх використання варіюється в залежності від норм цих функціональних стилів та характеру завдань, що стоять перед перекладачем науково-технічного або художнього тексту.
Порівняно з перекладом дво- та трикомпонентних атрибутивних груп, відтворення багатокомпонентних словосполучень становить більші труднощі, зумовлені надзвичайною складністю їх синтаксичної структури та між-компонентних зв’язків.
Атрибутивні словосполучення, що складаються з чотирьох, п’яти, шести та більше компонентів, можуть підлягати порівнянню в науково-технічному та художньому перекладі лише з огляду на їх структурні моделі: аналіз кількісних характеристик способів перекладу таких груп неможливий через виявлення неоднакової кількості багатокомпонентних словосполучень в обстежуваному масиві науково-технічних та художніх текстів, що зумовлено їх різними семантико-синтаксичними характеристиками.
Прийомами, найбільш поширеними при відтворенні багатокомпонентних атрибутивних словосполучень в англомовних художніх текстах, є компресія та декомпресія атрибутивних словосполучень, перестановка компонентів групи, використання прикладки, аналогічної препозитивної атрибутивної групи, підрядного означального речення, описового перекладу та ін. Науково-технічний переклад, крім вищезазначених прийомів, характеризується також і використанням прийменниково-іменникового словосполучення та дієприкметникового звороту. Однією з найхарактерніших особливостей науково-технічного і художнього перекладу є поєднання різноманітних прийомів перекладу.
8. В обох порівнюваних видах перекладу переважна більшість англійських речень з агентивним підметом, вираженим іменником-неістотою, відтворюється без зміни їх синтаксичної структури. Відповідним українським реченням з ідентичною структурою передається більше (на 4,3%) таких речень у перекладі англомовних науково-технічних текстів. Без синтаксичних змін, але із заміною дієслова відтворюється більше таких речень також у науково-технічному, ніж у художньому перекладі. Особливістю останнього є передача подібних речень із заміною англійського дієслова українським дієсловом з більш емоційним забарвленням. Науково-технічний переклад, на відміну від художнього, характеризується також заміною оригінального дієслова в активній формі іншим за смислом українським дієсловом у пасивній формі.
Спільною рисою науково-технічного та художнього перекладу є заміна у перекладі агентивного підмета англійського речення, вираженого іменником-неістотою, підметом, вираженим іменником-істотою. Тільки в перекладі художньої літератури англійське дієслово при агентивному підметі, вираженому іменником-неістотою, може замінюватися українським фразеологічним дієсловом, що зумовлено особливостями сполучуваності й функціонування слів у словосполученнях мови перекладу.
Синтаксична трансформація в обставину англійського агентивного підмета, вираженого іменником-неістотою, частіше (на 11,5%) здійснюється в перекладі науково-технічних текстів, а трансформація підмета у додаток частіше у перекладі художніх творів (на 0,4%). Описовий переклад також більше використовується перекладачами художньої літератури.
9. Певні проблеми викликає переклад суб’єктно-предикативних інфінітивних зворотів у науково-технічному та художньому перекладі, залежно від форми (активної чи пасивної) дієслова-присудка.
Аналіз прикладів перекладу дозволяє рекомендувати як найчастотніший спосіб перекладу речень з пасивною формою дієслова використання складнопідрядного речення, що ним зазвичай більше (на 23,6%) користуються перекладачі науково-технічних текстів. До заміни пасивної форми англійського дієслова суб’єктно-інфінітивного звороту активною формою українського дієслова, а також заміни конструкції складним дієслівним присудком частіше слід вдаватися в перекладі художніх текстів
Більш характерним для науково-технічного перекладу є прийом відтворення англійських суб’єктно-інфінітивних предикативних зворотів з пасивною формою дієслова-присудка за допомогою різних за семантикою парентетичних слів (виразів). Прерогативою науково-технічного перекладу є також використання прийому внутрішнього членування речення.
Встановлено, що найчастотнішими способами перекладу суб’єктно-інфінітивних конструкцій з активною формою дієслова-присудка в обох порівнюваних видах перекладу є їх відтворення за допомогою парентетичних слів, словосполучень і речень та за допомогою складнопідрядних речень. Частіше в науково-технічному перекладі використовуються такі українські відповідники цих конструкцій, як неозначено-особові речення з простим або складним модальним присудком, а також морфологічні трансформації, тоді як в перекладі художньої літератури переважають при відтворенні таких конструкцій простий дієслівний присудок, модальні частки та частіше виникає необхідність застосування перекладачем суто індивідуальних перекладацьких рішень.
10. Спільними для видів науково-технічного та художнього перекладу є такі способи перекладу каузативних конструкцій: 1) подібною каузативною конструкцією, що частіше (на 52,8%) використовується в науково-технічному перекладі; 2) частиною складнопідрядного речення, що частіше використовується перекладачами художніх текстів; 3) за допомогою синтаксичних трансформацій членів каузативної конструкції, частотніших у перекладі художніх творів; 4) іменником або іменниковим словосполученням, що переважає в перекладі науково-технічних текстів; 5) за допомогою індивідуально-авторських змін у структурі речення, що частіше використовуються в науково-технічному, ніж у художньому перекладі.
Встановлено, що прийомами, властивими лише перекладу художніх творів, є: 1) відтворення каузативних конструкцій за допомогою простого дієслівного присудка; 2) заміна дієслова в англійській каузативній конструкції адекватнішим українським дієсловом; 3) за допомогою формотворчої частки хай” (нехай”); 4) внутрішнє членування речення та 5) описовий переклад.
11. До спільних для порівнюваних видів перекладу належить прийом перекладу і ініціальних, і прикінцевих абсолютних конструкцій з дієприкметником І підрядним обставинним реченням. Значна перевага цього прийому (з різницею у 42,9% та 39,9% ініціальні та прикінцеві конструкції, відповідно) у перекладі науково-технічних текстів зумовлена широкою наявністю причинно-наслідкових зв’язків у реченнях цього типу текстів. Підрядні означальні речення, характерні для відтворення лише прикінцевих зворотів в обох видах, частотніші (на 12,2%) у перекладі науково-технічної літератури. Сурядні речення, навпаки, переважають в українському перекладі англійських конструкцій обох структурних підтипів у художніх творах (з різницею у 54,4% та 30,8% випадків перекладу ініціальних та прикінцевих конструкцій, відповідно).
Українське прийменниково-іменникове сполучення використовується для передачі ініціальних конструкцій саме в перекладі науково-технічних текстів, що зумовлено наявністю в українській мові їх сталих відповідників. Використання ж цього прийому в перекладі прикінцевих зворотів характерне саме для українських перекладів англомовних художніх творів. На відміну від перекладу науково-технічних текстів, у перекладі художньої літератури українськими відповідниками ініціальних абсолютних конструкцій цього типу виступають дієприслівниковий зворот та прислівник.
Прийом зовнішнього членування, спільний у відтворенні прикінцевих конструкцій для обох порівнюваних видів перекладу, переважає в художньому перекладі (з різницею у 3,9%). Абсолютна конструкція може мати декілька рівноеквівалентних відповідників (наприклад, сурядне речення), але у випадку, де вона виражає окрему думку, її краще відтворювати окремим реченням для запобігання переобтяження синтаксису перекладу надмірною кількістю складних речень.
Українські неособові форми дієслова використовуються як відповідники таких абсолютних конструкцій досить рідко і у науково-технічному, і художньому перекладі, причому, на відміну від дієприкметника, властивого обом видам перекладу, дієприслівник є відповідником конструкції цього типу лише в останньому виді. Індивідуальні зміни структурі речення здійснюються перекладачами обох порівнюваних стилів, але частіше це спостерігається при відтворенні художньої літератури.
Інтерпозитивні абсолютні конструкції з дієприкметником І перекладаються переважно прийомами, характерними для ініціальних та прикінцевих зворотів цього типу, але, завдяки своєму розташуванню в реченні, є експресивнішими, що зумовлює більшу частотність останніх у художньому перекладі.
При відтворенні абсолютних конструкцій з дієприкметником ІІ дієприслівниковий зворот залишається прийомом, найбільш вживаним перекладачами і науково-технічних (36,2% випадків), і художніх (37,5%) текстів. Підрядні обставинні речення в обох порівнюваних видах перекладу (34,0% та 15,6% випадків науково-технічного та художнього перекладу, відповідно), є другим за частотністю вживання прийомом перекладу ініціальних та прикінцевих конструкцій цього типу.
Прийменниково-іменникові словосполучення використовуються саме в науково-технічному перекладі при відтворенні українською мовою англійських препозитивних абсолютних конструкцій. Виключно у цьому виді перекладу перекладачі вдаються до заміни суб’єкта абсолютної конструкції суб’єктом або об’єктом головного речення. Як відповідники англійських абсолютних конструкцій цього типу (крім ініціальних у науково-технічних текстах) можна використовувати в українському перекладі сурядні та самостійні речення, а також підрядні означальні речення при відтворенні прикінцевих конструкцій в обох видах перекладу. Вони також можуть передаватися в українському перекладі за допомогою дієприкметникових зворотів або описово. Англійські інтерпозитивні абсолютні конструкції передаються в перекладі українською мовою відокремленою прикладкою.
Найпоширенішим прийомом перекладу препозитивних номінативних абсолютних конструкцій у науково-технічному перекладі є використання українського дієприслівникового звороту, який, проте значно менш (на 31,9%) частотний у перекладі художніх творів. Щодо постпозитивних та інтерпозитивних конструкцій такого типу, цей прийом використовується переважно в художньому перекладі.
Українські підрядні та сурядні речення (за винятком перекладу англійських ініціальних зворотів у науково-технічному перекладі), а також різного роду іменникові словосполучення можуть використовуватися при передачі англійських ініціальних та прикінцевих абсолютних номінативних конструкцій в обох видах перекладу. Ці прийоми характерні також і для перекладу англійських інтерпозитивних конструкцій. Прийом зовнішнього членування використовується, як правило, лише при відтворенні англійських кінцевих номінативних конструкцій в обох порівнюваних видах перекладу.
12. Стилістично значуща в перекладі текстів обох порівнюваних стилів фразопочаткова інвертована обставина в більшості досліджених нами випадків перекладу (з незначною різницею в 0,2% на користь науково-технічного перекладу) зберігає свою позицію на початку речення. У решті випадків інвертовану обставину доцільно переносити в позицію після присудка (частіше на 2,5% у науково-технічному перекладі). Лексичні засоби при цьому більше (1,7%) застосовуються перекладачами художніх текстів.
Інверсію додатка в англійському реченні можна відтворювати в аналогічній початковій позиції, що частіше спостерігається в перекладі науково-технічної літератури, тоді як у решті випадків інвертований додаток звичайно переноситься в позицію після присудка (що частіше спостерігається також у науково-технічному перекладі).
Інверсія предикатива складного номінативного присудка передається в перекладі із збереженням порядку слів оригіналу (більше на 32,4% у науково-технічному перекладі), а зі змінами в порядку слів більше (на 23,3%) у художньому перекладі. Індивідуально-авторські зміни структури речення при цьому властиві переважно художньому перекладу.
Найуживанішими засобами передачі емфатичних синтаксичних конструкцій моделі It is that” та її різновидів This is why”, It was not untilthat” є лексичні засоби (саме(і)”, якраз(і)”, ось”; лише”, тільки”, зовсім” (спільні для обох стилів)), які частіше використовуються в науково-технічному перекладі. Спільними для обох порівнюваних видів перекладу є засоби відтворення значень таких конструкцій за допомогою прислівників саме(і)”, якраз(і)”, ось” (частіші на 40,6% у науково-технічному перекладі), лише”, тільки”, зовсім” (частіші на 1,2% у художньому перекладі). Усі інші лексико-граматичні засоби (частки, сполучники, вказівні займенники тощо) властиві переважно художньому перекладу.
Синтаксичні засоби є менш поширеними у відтворенні значень англійських конструкцій логічної емфази у цих видах перекладу (частіші в художньому перекладі). Перестановка реми в кінець речення здійснюється в обох видах перекладу (проте частіше в художньому перекладі), але рема може залишатися в початковій позиції тільки в перекладі художньої літератури, якій, на відміну від науково-технічної літератури, також властиве й індивідуально-авторське введення протиставлень. І в науково-технічному, і в художньому перекладі стилістично нейтральною українською конструкцію можна передавати значення англійської емфатичної конструкції лише тоді, коли це не призводить до перекручення змісту оригінального речення.
13. Отже, дослідження охопило граматичні явища, які складають одні з найважливіших проблем науково-технічного та художнього перекладу. Одержані результати можна екстраполювати на інший мовний матеріал. Запропонована в дисертації схема аналізу фактичного матеріалу може бути використана при розгляді інших морфологічних та синтаксичних явищ. Результати роботи можна використовувати при розв’язанні практичних проблем, пов’язаних з перекладом в англо-українській площині, зокрема в перекладі текстів різних стилів. Матеріал та висновки дослідження знайдуть застосування в опрацюванні теоретичних проблем перекладознавства, контрастивної граматики та стилістики англійської і української мов, критики художнього перекладу, а також можуть бути корисними перекладачам-практикам. Робота може стимулювати розвиток досліджень у галузі методики викладання науково-технічного та художнього перекладу.
Подальшою перспективою наукового пошуку в обраному напрямку може бути дослідження особливостей відтворення в українських перекладах англійських герундіальних конструкцій, суб’єктно-предикативних та об’єктно-предикативних дієприкметникових зворотів, речень з груповим та розщепленим підметом та інших граматичних явищ, що становлять найважливіші проблеми перекладу текстів науково-технічної та художньої літератури.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. НАУКОВІ ПРАЦІ

1.

Акуленко В.В. Категория количества в современных европейских языках. К.: Наукова думка, 1990. 283 с.

2.

Алексеева П.С. Профессиональное обучение переводчика. СПб.: Союз, 2001. 288 с.

3.

Андрієнко Л.О. Науково-технічний переклад. Черкаси: ЧДТУ, 2002. 92с.

4.

Аполлова М.А. Specific English: Грамматические трудности перевода. М.: Международные отношения, 1977. 136 с.

5.

Аракин В.Д. Сравнительная типология английского и русского языков. Л.: Просвещение, 1979. 280 с.

6.

Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка. М.: Просвещение, 1990. 301 с.

7.

Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл. Логико-семантические проблемы. М.: Наука, 1976. 383 с.

8.

Бабич Н.Д. Практична стилістика і культура української мови. Львів: Світ, 2003. 432 с.

9.

Багмут А.Й. Інверсія // Українська мова: Енциклопедія. К.: Укр. Енцикл., 2000. С. 205.

10.

Бархударов Л.С. Структура простого предложения современного английского языка. М.: Высшая школа, 1966. 199 с.

11.

Бархударов Л.С. Язык и перевод. Вопросы общей и частной теории переводов. М.: Советский писатель, 1975. 238 с.

12.

Бархударов Л.С., Штелинг Д.А. Грамматика английского языка. М.: Высшая школа, 1963. 426 с.

13.

Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. Морфологія. К.: Либідь, 1993. 336 с.

14.

Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации. Монография. К.: КНТУШ, 2003. 304 с.

15.

Бертагаев Т.А. Сочетание слов и аналитическая конструкция // Аналитические конструкции в языках различных типов. Л.: Наука, 1965. С.121-128.

16.

Бойко Ю.П. Логіко-комунікативний аспект членування речення при перекладі // Філологічні студії. Луцьк, 2004. ‑ № 1 (25). С. 9-13.

17.

Борисова О.В. Трансформація вербалізації в англо-українському перекладі: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.16. К., 2005. 279 с.

18.

Бреус Е.В. Основы теории и практики перевода с русского языка на английский. М.: УРАО, 1998. 207 с.

19.

Бреус Е.В. Теория и практика перевода с английского языка на русский: Учебное пособие. 2-е изд. М.: УРАО, 2003. 103 с.

20.

Бурбело В.Б., Соломарская Е.А. Лингвистика художественного текста. К.: УМК ВО, 1988. 215 с.

21.

Бурлакова В.В. Синтаксические структуры современного английского языка: Учебное пособие. М.: Просвещение, 1984. 112 с.

22.

Валгина Н.С. Теория текста. М.: Логос, 2003. 280 с.

23.

Введение в сравнительную типологию английского, русского и украинского языков / К.К.Швачко, П.В.Терентьев, Т.Г.Янукян, С.А.Швачко. К.: Вища школа, 1977. 150 с.

24.

Вейхман Г.А. Новое в грамматике современного английского языка. М.: Астрель, 2002. 544 с.

25.

Виноградов В.С. Введение в переводоведение (общие и лексические вопросы). М.: Издательство института общего среднего образования РАО, 2001. 224 с.

26.

Виноградов В.С. Лексические вопросы перевода художественной прозы. М.: Издательство Московского ун-та, 1978. 172 с.

27.

Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис. К.: Либідь, 1993. 368 с.

28.

Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. К.: Наук. думка, 1992. 222 с.

29.

Вихованець І.Р., Городенська К.Г. Теоретична морфологія української мови. К.: Пульсари, 2004. 400 с.

30.

Воронцова Г.Н. Очерки по грамматике английского языка. М.: Изд-во литературы на иностранных язиках, 1960. 398 с.

31.

Гальперин И.Р. Очерки по стилистике английского языка. М.: Изд-во лит. на иностр. языках, 1958. 459 с.

32.

Гальперин И.Р. Речевые стили и стилистические средства языка // Вопросы языкознания. 1954. № 4. С. 76-86.

33.

Гачечиладзе Г.