ВІДТВОРЕННЯ КУЛЬТУРНО-МАРКОВАНИХ ЗНАКІВ ВІКТОРІАНСЬКОЇ ДОБИ В УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ

Краткое описание

Київський національний університет імені ТарасаШевченка

на правах рукопису

ЧАЛАЮліяПетрівна

УДК 821.111’255.41837/1901”=03.111=161.2

ВІДТВОРЕННЯ КУЛЬТУРНО-МАРКОВАНИХ ЗНАКІВ ВІКТОРІАНСЬКОЇ ДОБИ В УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ

Спеціальність 10.02.16 перекладознавство

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
НекрячТетянаЄвгенівна
кандидат філологічних наук, доцент

КИЇВ 2005

ЗМІСТ
ВСТУП.4
РОЗДІЛ I. СОЦІОКУЛЬТУРНІ СКЛАДНИКИ ПЕРЕКЛАДУ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ.....15
1.1. Поняття «картина світу» та «концепт» з позиції перекладознавства........15
1.2. Переклад в аспекті семіотики та культурології...............................................30
1.3. Культурно-марковані знаки як об’єкт перекладу. Поняття «асоціативний шлейф».. .41
Висновки до першого розділу..45
РОЗДІЛ II. ОСОБЛИВОСТІ ВІДТВОРЕННЯ В ПЕРЕКЛАДАХ КУЛЬТУРНО-МАРКОВАНИХ ЗНАКІВ МАТЕРІАЛЬНОГО СВІТУ ВІКТОРІАНСЬКОЇ ДОБИ У ПРОЗОВИХ ТА ДРАМАТИЧНИХ ТВОРАХ АНГЛІЙСЬКИХ АВТОРІВ...48
2.1. Знакові параметри культури Англії часів правління королеви Вікторії (1837-1901 роки) з позиції перекладу......48
2.2. Перекладацькі прийоми відтворення культурно-маркованих знаків у прозових та драматичних творах англійських авторів......54
2.2.1. Стилі опорядження вікторіанської оселі........61
2.2.2. Твори мистецтва...............83
2.2.3. Вбрання........... .. ...90
2.2.4. Аксесуари................109
2.2.5. Парфуми..................112
2.2.6. Транспортні засоби... .. ......113
2.2.7. Культурно-марковані знаки, що не входять до чітко окреслених груп118
Висновки до другого розділу.122
РОЗДІЛ III. ОСОБЛИВОСТІ ВІДТВОРЕННЯ В ПЕРЕКЛАДАХ КУЛЬТУРНО-МАРКОВАНИХ ЗНАКІВ «НЕ-МАТЕРІАЛЬНОГО» СВІТУ ВІКТОРІАНЦІВ.125
3.1. Поведінкові моделі та мовленнєвий етикет вікторіанців.126
3.2. Символіка кольорів........ .....141
3.3. Символіка квітів...145
3.4. Символіка коштовного каміння..145
3.5. Титули, фалеристика147
3.6. Книги вікторіанців ...153
3.7. Поетоніми: топоніми та антропоніми.....154
Висновки до третього розділу184
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ..187
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.......193
ДЖЕРЕЛА МАТЕРІАЛУ ДОСЛІДЖЕННЯ........214

ВСТУП

З часів набуття Україною статусу незалежної держави актуальною залишається проблема перекладу українською мовою творів, що належать до світової класики. Хоча багато шедеврів світової літератури перекладено талановитими українськими майстрами (М.Старицький, П.Куліш, І.Франко, П.Грабовський, А.Кримський, М.Рильський, М.Зеров, Г.Кочур, М.Лукаш, Л.Гребінка, М.Бажан, Д.Паламарчук, О.Мокровольський, Ф.Скляр, А.Содомора, А.Перепадя, М.Москаленко, Є.Попович, Л.Череватенко), значна кількість творів іще чекає на свій переклад українською, зокрема, твори англійської художньої літератури. Епоха Вікторіанства у Великій Британії дала світу таких видатних письменників як Ч.Діккенс, Ш.Бронте, У.Коллінз, В.Теккерей, Дж.Ґолсуорсі. В українській перекладній літературі цю епоху представлено не системно. З творчої спадщини видатного англійського письменника ЧарлзаДіккенса українською мовою перекладені романи «Історія особистих пригод, переживань і спостережень ДавідаКопперфільда молодшого», «Тяжкі часи» і «Великі сподівання». Хотілося б отримати в перекладі українською мовою повне зібрання творів Джорджа Бернарда Шоу, другу частину епопеї ДжонаҐолсуорсі «Сага про Форсайтів» «Сучасну комедію». Неопублікованими залишаються сучасні переклади п’єс О.Вайлда.
«Перекладна література», як зазначає Р.П.Зорівчак, «посідає дедалі поважніше місце в нашому інтелектуальному житті» [51, с. 239]. Переклад не може бути ізольованим від суспільства, кожний переклад існує у певному історико-культурному та соціальному контексті. «Переклади художньої літератури знаряддя спілкування між народами, знаряддя поширення передових ідей і обміну культурними цінностями, знаряддя зміцнення і зросту інтернаціональної свідомості» [131, с. 239]. Поява нових перекладів, а саме, перекладів класичних творів, обумовлюється певною причиною, формується під впливом різних сил, набуває форми, яка відповідає естетичним домінантам періоду їх створення. Щодалі від нас історична епоха, протягом якої створювався текст, то складніше сучасному перекладачеві відтворити усі специфічні риси, які виступають культурними маркерами цієї епохи. Для досягнення динамічної еквівалентності при перекладі художнього твору, який представляє віддалену за часом історичну добу, перекладачеві необхідно знайти оптимальні прийоми для відтворення у тексті перекладу культурно-маркованих знаків цієї доби.
Українська та англійська художні літератури не лише написані різними мовами, вони представляють різні культури, тобто суттєво відрізняються у плані лінгвістичних, літературних та культурно-соціальних конвенцій. У процесі трансформації однієї мови в іншу ми перекладаємо не слова, не абзаци, а художній твір, в ідеалі намагаючись зробити його явищем національної культури. Переклад художньої літератури є значно більш складним процесом, ніж переклад творів інших жанрів. Він передбачає не лише двомовне, а також двокультурне і двосоціальне перенесення, що включає передачу цілого набору емоцій, асоціацій та ідей і комплексно пов’язує мови різних націй з їх життям та традицією [216]. Згідно з семіотикою, знаки, які містяться у тексті, несуть додаткове смислове навантаження, а культурні явища, відображені в оригінальному тексті, мають абсолютно різні значення (соціальні, культурологічні та хронологічні відмінності) і викликають різні асоціації у читача перекладу. Переклад художньої літератури включає обмін соціальним досвідом особистостей художнього світу з читачем іншої культури та суспільства. Оскільки переклад охоплює щонайменше дві мови та дві культурні традиції, перекладачі постійно вирішують проблему як відтворювати культурні аспекти, імпліцитно закладені у тексті оригіналу. Перед перекладачем постає складне завдання: чи треба експліцитно відтворювати весь соціальний устрій, усі поняття, уявлення, погляди соціального прошарку, який є предметом зображення.
Культурне підґрунтя у процесі перекладу набуває різних форм у широкому діапазоні: від лексики та синтаксису до ідеології і способу життя у певній культурі. Перекладач повинен самостійно вирішувати ступінь значущості кожного конкретного культурного аспекту, а також, якою мірою необхідно, або бажано, відтворити його у тексті перекладу. Під час відбору тих або інших культурних імплікацій, які перекладач вважає суттєвими для перекладу, слід також враховувати, для якої аудиторії призначається переклад. Автор оригінального тексту теж входить до конкретної соціокультурної групи, тому різноманітні стратегії відтворення при перекладі культурних імплікацій необхідно аналізувати з урахуванням неминучих перекладацьких втрат у тих випадках, коли вихідний текст особливо насичений соціокультурним змістом. Вивчивши оригінальний текст, перекладач вирішує, яку частину фоново-культурних знань необхідно експліцитно висвітлити у перекладі. Іноді перекладачеві доводиться удаватись до досить суттєвих пояснень з метою збереження усіх специфічних культурних референцій. П.Ньюмарк пише, що додаткова інформація, яку перекладач може вводити у свою версію, частіше за все, є інформацією культурною [226, с. 91].
Метою перекладача є донесення до читача культурних імплікацій оригінального тексту. Для цього перекладачеві художньої літератури необхідно мати широку ерудицію, знатися на тонкощах історико-політичних та соціокультурних процесів країни, з мови якої відбувається переклад. Перекладач має не лише досконало знати принаймні дві мови, а й дві культури, два менталітети. Необхідним є пояснення значень культурно-маркованих знаків історичної доби, зображеної в оригінальному тексті: матеріальної культури та категорій не-матеріального світу. Перекладачеві необхідно звертати особливу увагу не лише на конкретні специфічні засоби, за допомогою яких створюються естетичні ефекти у цільовій культурі, не лише на стратегії та прийоми, які можна застосовувати для досягнення експресивної ідентичності, але також вивчати культурно-соціальні цінності суспільства, в якому жив автор оригіналу і створювався твір. Прозові твори справляють більш значний соціальний вплив порівняно з драматичним та ліричним жанрами. Бестселер може мати мільйони читачів, популярні романи нерідко екранізуються, і це неодмінно розширює їхню аудиторію. Метою будь-якого романіста є широкомасштабний соціально-культурний вплив, але цей вплив не завжди є позитивним. Перекладач повинен враховувати та оцінювати можливі соціокультурні наслідки пропагування чужих цінностей у цільовій культурі.
Для того, щоб передати усі риси оригінального тексту, адекватно відтворити культурно та темпорально-марковані знаки історичної доби, зображеної автором, перекладач має застосовувати підхід, спрямований на досягнення не тільки мовно-стилістичної відповідності оригіналу і перекладу, але також на забезпечення процесу освоєння однієї культуральної системи іншою.
Актуальність дослідження визначається:
необхідністю детального вивчення впливу етнокультурного, соціального і історичного контекстів оригіналу на переклад;
значущістю для розвитку перекладознавства понять «мовна картина світу», «концепт», «концепт культури», «вертикальний контекст», а надто коли йдеться про хронологічно віддалену епоху. Ці поняття активно розроблялися у галузях лінгвістики, когнітології, лінгвокультурології та герменевтики Н.Д.Арутюновою [4], А.П.Бабушкіним [6], А.Д.Бєловою [13], О.П.Воробйовою [28], І.В.Гюббенет [41], О.О.Залевською [50], В.І.Карасиком [64], Н.А.Красавським [78], В.А.Масловою [97], Г.Г.Слишкіним [136], І.С.Шевченко [180];
потребою у класифікації культурно-маркованих знаків художнього тексту, у їх корелюванні з поняттям «реалія», зокрема у застосуванні до Вікторіанської епохи;
необхідністю визначення прийомів відтворення при перекладі культурно-маркованих знаків Вікторіанства для максимального наближення до художньої картини світу автора оригіналу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами кафедри. Дисертація виконана в межах наукової теми кафедри теорії і практики перекладу з англійської мови Інституту філології Київського національного університету імені ТарасаШевченка «Європейські мови та культури у контексті глобалізації світових процесів» (код 01БФ0147-01, затверджена Міністерством освіти і науки України).
Метою роботи є розгляд предметних та не-предметних концептів Вікторіанської доби та розбудова соціо-семіотичного підходу до перекладу культурно-маркованих знаків художнього тексту як інструментарію в процесі досягнення динамічної еквівалентності у творах, що зображують Вікторіанську добу. Поставлена мета передбачає розв’язання таких завдань:
визначити найсуттєвіші концепти Вікторіанської доби, які потребують ретельного відтворення при перекладі та проаналізувати культурно-марковані знаки, що в системі утворюють унікальну картину світу цієї доби;
на основі опрацьованого практичного матеріалу встановити спільні та розбіжні риси між поняттями «реалія» та «культурно-маркований знак»;
визначити поняття «культурно-маркований знак» та розподілити культурно-марковані знаки за групами;
визначити низку прийомів відтворення культурно- та темпорально-маркованих знаків, наявних у художніх творах, що представляють дистантну культуру;
визначити відмінність прийомів відтворення при перекладі культурно-маркованих знаків Вікторіанської доби, які містяться у текстах художньої прози, драматичних діалогах та паратексті драматичних творів;
проаналізувати роль поетонімів у створенні вертикального контексту творів, що представляють Вікторіанську добу;
на основі визначення поняття «культурно-маркований знак» та чітко окреслених у результаті дослідження перекладацьких прийомів розробити визначення соціо-семіотичного підходу до перекладу художнього тексту.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети дослідження було застосовано комплексний порівняльно-перекладознавчий аналіз, який базується на методах зіставного, контекстуального, історико-культурного аналізів, герменевтико-інтерпретативному та дескриптивному методах.
Порівняльно-перекладознавчий аналіз передбачає зіставлення оригінального тексту англійською мовою з текстами перекладів українською мовою. Таке зіставлення дозволило отримати дані про ступінь близькості на рівні змісту оригіналу та перекладів, визначити прийоми досягнення динамічної еквівалентності та прийоми відтворення при перекладі культурно- та темпорально-маркованих знаків оригінального тексту.
Об’єктом дослідження є культурно-марковані знаки, що представляють базові концепти Вікторіанської доби у творах англійських прозаїків та драматургів XIX століття.
Предметом дослідження виступають особливості відтворення культурно- та темпорально-маркованих знаків прозового і драматичного твору в українських перекладах.
Матеріалом дослідження слугують приблизно 1000 зразків культурно-маркованих знаків з оригінальних художніх творів (понад 8 000 сторінок) та їхніх перекладів (приблизно 12000 сторінок). У дослідженні розглядаються переклади романів та п’єс авторів, які у своїй творчісті представляли добу Вікторіанства в Англії Ч.Діккенса (пер. Ю.Корецького; Р.Доценка), В.Теккерея (пер. О.Сенюк), У.Коллінза (пер. О.Мокровольського; В.Коробка, Л.Суярка), Ш.Бронте (О.Сліпої, П.Соколовського), Дж.Ґолсуорсі (О.Тереха), А.КонанДойла (пер. М.Дмитренка), О.Вайлда (пер. Т.Некряч), Дж.Б.Шоу (пер. О.Мокровольського). До аналізу долучаються твори Дж.Фаулза, А.Крісті, В.С.Моема, А.С.Байєтт, які зверталися до знакових параметрів Вікторіанства у своїх стилізаціях та алюзивних посиланнях. В окремих випадках розглядаються російські переклади для порівняння доцільності використання прийому, через який відтворюється культурно-маркований знак.
Поезія Вікторіанства свідомо не включається у коло аналізованих проблем: центром дослідження є загальні для суспільства культурно-марковані знаки, які визначають епоху, а визначення епохи є надзавданням соціально значущої художньої прози і драми, тоді як поезія націлена на передачу окремих, більш індивідуальних, духовних концептів.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у тому, що вперше в українському перекладознавстві були визначені особливості відтворення оригінального тексту, пов’язані зі специфічними культурними та соціально-історичними рисами Вікторіанства, представленими у творах англійської літератури XIX і XX століть. У дослідженні було здійснено класифікацію культурно-маркованих знаків Вікторіанської доби, а також систематизовано прийоми їхнього відтворення. Вперше запропоновано визначення соціо-семіотичного підходу до перекладу художнього тексту, а також визначення понять: «культурно-маркований знак» та «асоціативний шлейф етнокультурного концепту».
Твердження, що винесені на захист:
1. Асиметрія «картин світу» вихідної культури і культури сприймача веде до виникнення багаторівневих культурно-маркованих знаків, які вимагають пошуку специфічних для кожного окремого художнього тексту оптимальних перекладацьких стратегій та прийомів, що максимально наближають цільового читача до вихідної картини вікторіанського світу.
2. Вікторіанство створило свою власну картину світу, що актуалізується через культурно-марковані знаки: матеріальні і духовні. Відтворення їх у перекладі ускладнюється через вузько-специфічну етнокультурну смислову наповненість цих знаків у вихідній культурі і унікальність їхніх ціннісних та образних компонентів, імплікованих у мовних одиницях. У перекладі культурно-маркованого знаку предметний компонент є найменш складним, найскладнішими для відтворення виявляються образний та ціннісний компоненти.
3. Поняття «реалія» та «культурно-маркований знак» перебувають у відношенні взаємодоповнення. Реалії не завжди прив’язані до певної історичної епохи, тоді як культурно-марковані знаки представляють ключові концепти доби.
4. Культурно-марковані знаки, розглянуті у дослідженні, класифікуються за опозицією матеріальний :: не-матеріальний світ вікторіанців, що обумовлюється і різними перекладацькими прийомами їхнього відтворення.
5. Хронологічна віддаленість Вікторіанської доби ускладнює розуміння перекладачем деяких знакових концептів, що може призвести до втрати суттєвих етнокультурних параметрів вихідного тексту. Це стосується і тих символічних значень, які вікторіанці надавали як предметам матеріального світу (Вікторіани), так і поняттям та явищам не матеріального характеру.
6. Специфічним для відтворення культурно-маркованих знаків Вікторіанської доби у перекладі є паратекст драматичних творів, а саме, сценічні ремарки. Найголовнішою прагматичною метою сценічних ремарок є донесення авторського задуму в усій повноті при його реалізації у пластичних формах на сцені, для кращого розуміння інтерпретатором драматичного твору психологічних стосунків між персонажами, їхнього духовного світу та буття.
7. Культурно-марковані знаки і Вікторіанство не становить тут винятку формують багатоаспектні асоціації в носіїв вихідної культури. Віднайдення стратегій і прийомів відтворення цих асоціацій спонукає перекладача застосувати як елементи соціо-семіотичного підходу, так і цілу низку різних перекладацьких прийомів: від внутрішньотекстових до гіпертекстуальних пояснень.
8. Соціо-семіотичний підхід до перекладу художнього твору є комплексним підходом, який дає можливість досягти не тільки мовно-стилістичної відповідності, а й забезпечити процес освоєння однієї культуральної системи іншою.
Теоретичне значення результатів полягає у тому, що запропонований у дослідженні соціо-семіотичний підхід до перекладу художніх творів, які відображують Вікторіанську добу, може застосовуватись у відтворенні культурно-маркованих знаків, наявних у текстах, що представляють і іншу історичну епоху. Визначення понять «культурно-маркований знак» та «асоціативний шлейф етнокультурного концепту» можуть використовуватися у подальших розвідках з теорії і практики перекладу. Результати дослідження долучаються до вдосконалення поняттєвого апарату перекладознавства.
Практична цінність роботи пов’язана з можливістю використання її результатів у подальшому перекладі на українську мову інших художніх творів, що відображують Вікторіанську епоху, у викладанні нормативних курсів зі вступу до перекладознавства, теорії та практики перекладу, а також спецкурсів з різних аспектів художнього перекладу.
Особистий внесок дисертанта: результати порівняльно-перекладознавчого аналізу оригінальних текстів англійською мовою та текстів перекладів українською мовою є наслідком самостійної праці дисертанта.
Структура і зміст роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків та списку використаної літератури.
У Вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено об’єкт і предмет дослідження, окреслено мету, завдання, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи; сформульовано основні твердження, що винесені на захист. Подається список публікацій за темою дослідження, апробація його результатів та структура роботи.
У першому розділі: «Соціокультурні складники перекладу художнього тексту» переклад розглядається як складник у ланцюгу: семіотика + культурологія + переклад. З позиції перекладознавства вивчається взаємозв’язок понять «картина світу», «концепт», «концепт культури», оскільки вони є визначальними для Вікторіанської доби. Пропонується визначення понять «соціо-семіотичний підхід» та «культурно-маркований знак». У другому розділі: «Особливості відтворення в перекладах культурно-маркованих знаків матеріального світу Вікторіанської доби у прозових та драматичних творах англійських авторів» здійснено порівняльно-перекладознавчий аналіз прийомів відтворення українською мовою культурно-маркованих знаків у прозових та драматичних творах, які відображують Вікторіанську добу. У даному розділі розглянуто культурно-марковані знаки тексту, розуміння яких допомагає перекладачеві англійської художньої літератури відтворити широку панораму об’єктів матеріальної культури (Вікторіану). На тлі цих об’єктів, що у сукупності складаються у базові концепти, Ш.Бронте, У.Коллінз, В.Теккерей, Ч.Діккенс, А.КонанДойл, Дж.Ґолсуорсі, Б.Шоу, О.Вайлд, Дж.Фаулз та А.С.Байєтт розташували сотні своїх персонажів. Це тло не пов’язується з якимось одним твором, воно є суттєвим для розуміння усього художнього масиву, який і дозволяє визначити концептуальний характер даних знаків за Вікторіанства. У третьому розділі: «Особливості відтворення в перекладах культурно-маркованих знаків «не-матеріального» світу вікторіанців» досліджуються прийоми відтворення культурно-маркованих знаків «не-матеріального» світу вікторіанців.
У загальних висновках підсумовуються результати дослідження.
У списку використаної літератури подається перелік теоретичних джерел та художніх творів, які були проаналізовані у дослідженні.
Загальний обсяг дисертації становить 220 сторінок, з них 192 сторінки основного тексту. Список використаної літератури налічує 329 позицій, з них 246 різномовні науково-критичні праці, 60 літературні джерела і 23 довідкова література.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації викладено на Міжвузівській науковій конференції молодих учених «Актуальні дослідження іноземних мов і літератур» 13-14 лютого 2003, Донецьк; Міжнародній науковій конференції за участю молодих учених: «Мовно-культурна комунікація: напрямки та перспективи дослідження» 9 квітня 2003, Київ; Міжнародній науковій конференції: «Семіотика культури / тексту в етнонаціональних картинах світу» 14 квітня 2004, Київ; XIIIМіжнародній науковій конференції ім.проф.СергіяБураго: «Мова і культура» 28 червня 2 липня 2004, Київ; Науковій конференції «Мови, культури і переклад у добу глобалізації», присвяченій пам’яті ЮріяЖлуктенка 20-21 вересня 2005, Київ; Міжнародній науковій конференції «Київські філологічні школи: історико-теоретичний спадок і сучасність» 11 жовтня 2005, Київ; Всеукраїнській науковій конференції «ГригорійКочур в контексті української культури другої половини XX віку» 14-15 жовтня 2005, Львів.

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 6 статей у спеціалізованих наукових виданнях і тези виступу на міжвузівській науковій конференції. 5 публікацій є одноосібними. У співавторстві з науковим керівником кандидатом філологічних наук, доцентомТ.Є.Некряч була написана стаття «Переклад і культура» (Збірка «Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики». К.: КНУ, 2004. Вип. 4. С. 32-38). Напрямки цієї теоретичної розвідки розроблялися у співпраці з науковим керівником.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Результати проведеного дослідження дозволяють дійти таких висновків:
Для досягнення при перекладі художнього тексту динамічної еквівалентності необхідно пам’ятати, що культура кожної історичної доби має концепти, відмінні від культурних концептів інших країн та епох. Концепти виражаються в тексті за допомогою культурно- та темпорально-маркованих знаків. Вікторіанська доба, як жодна інша історична епоха у Великій Британії, створила і ввела в обіг найбільшу кількість культурно-маркованих знаків, які представляють матеріальну культуру та «не-матеріальний» світ. Цей факт вмотивовує соціокультурну унікальність Вікторіанства і вимагає свідомих зусиль перекладача, спрямованих на відтворення цієї унікальності. У свідомості британців Вікторіанська доба виступає ідеалізованим уособленням розквіту країни і постійно перебуває у центрі уваги літератури й мистецтва.
Для передачі у перекладі етнокультурної специфіки оригіналу перекладачеві необхідно якомога повніше відобразити ціннісну картину світу того соціуму, в рамках якого створювався вихідний текст. Ціннісна картина світу може бути відтворена за допомогою передачі ключових культурних концептів.
Культурний концепт це багатокомпонентна єдність, яка включає образний, поняттєвий та ціннісний складники. При перекладі мають відтворюватися усі складники концепту, оскільки вилучення або недовираження якогось параметру може призвести до викривлення картини світу оригіналу.
Для перекладознавчого аналізу художніх текстів англійською мовою та їхніх перекладів українською мовою було обрано базові концепти Вікторіанської епохи, втілені у тканині творів, що відбивають цю добу як експліцитно, так і імпліцитно: ІМПЕРІЯ, ДОМІВКА/РОДИНА, ВІКТОРІАНСЬКА ЛЮДИНА, ДЖЕНТЛЬМЕНСТВО.
Для нашого дослідження важливим є твердження, що поняття «культурно-маркований знак» та «реалія» не є тотожніми. Вони перебувають у позиції взаємодоповнення. Відмінність між цими поняттями полягає у тому, що культурно-марковані знаки відображують ключові концепти певної історичної доби. Вони визначають цілу низку відношень всередині конкретної етнокультурної групи. До культурно-маркованих знаків належать артефакти матеріальної культури і твори мистецтва (Вікторіана), чітко ритуалізовані поведінкові та мовленнєві моделі, поетоніми (топоніми та антропоніми), а також фалеристика і титули, які утворюють «асоціативний шлейф» у сприйманні вихідного читача. Культурно-марковані знаки, на відміну від реалій, завжди жорстко прив’язані до певного часового відтинку (наприклад, Вікторіанства).
При перекладі художнього тексту необхідно передавати не лише референтне ядро культурно-маркованого знаку, а відтворювати його «асоціативний шлейф». «Асоціативний шлейф» це сукупність соціокультурних та історичних асоціацій, які поєднуються з певним концептом у реципієнтів певної етнокультури на конкретному історичному етапі (у рамках нашого дослідження це Вікторіанська доба).
Літературно-стилістичний та лінгвістичний підходи не дають можливості сповна дослідити природу перекладу художнього твору. Якомога повнішому відтворенню у перекладі концептуальної картини Вікторіанства сприяє застосування соціо-семіотичного підходу.
Cоціо-семіотичний підхід до перекладу художнього тексту передбачає ретельне вивчення перекладачем картини світу носіїв оригінальної культури, найсуттєвіших темпоральних, соціальних та інших концептів вихідної культури для адекватного відтворення їх у рецептивній культурі за допомогою відповідних перекладацьких прийомів.
Соціо-семіотичний підхід розглядається у двох аспектах: теоретичне підґрунтя і перекладацька практика. Він спрямовується на відтворення картини світу оригіналу, сукупності базових культурних концептів історичної доби, зокрема, Вікторіанства, представленої в оригіналі, а також «асоціативного шлейфу» культурно-маркованих знаків.
У дослідженні розглядаються романи та п’єси авторів, які у своїй творчості представляли добу Вікторіанства в Англії Ч.Діккенса («Великі сподівання», «Історія особистих пригод, переживань і спостережень ДавідаКопперфільда молодшого»), В.Теккерея («Ярмарок суєти»), У.Коллінза («Жінка в білому», «Місячний камінь»), Ш.Бронте («ДженЕйр»), Дж.Ґолсуорсі («Сага про Форсайтів»), А.КонанДойла («Пригоди ШерлокаХолмса»), Дж.Б.Шоу («Пігмаліон»), О.Вайлда («Віяло ледіВіндермеєр», «Жінка не варта уваги», «Ідеальний чоловік», «Конче треба бути Ернестом»), а також письменників XX століття Дж.Фаулза («Коханка французького лейтенанта»), А.Крісті («П’ятеро поросят»), В.С.Моема («Священне полум’я»), А.С.Байєтт («Одержимість»), які зверталися до знакових параметрів Вікторіанства.
Порівняльно-перекладознавчий аналіз прозових і драматичних творів англійських авторів та їхніх перекладів українською мовою доводить, що Вікторіанська доба надала вже існуючим у соціальній свідомості концептам нового виміру, ввела їх до іншої системи цінностей. Тим самим було утворено чітко окреслену вікторіанську картину світу, передача якої є одним з найголовніших завдань перекладача.
Письменники-вікторіанці відображували дійсність, у якій домінували концепти Вікторіанства, отже, питома вага їх у художніх текстах того часу є дуже великою. Письменники XX століття В.С.Моем, А.Крісті, Дж.Фаулз, А.С.Байєтт відбирали для своїх стилізацій Вікторіанської доби найбільш значущі з цих концептів. Їхні твори насичені показовими культурно-маркованими знаками, і це допомагає створити картину світу вікторіанців, у якій повно представлено і духовний, і матеріальний рівні. Відтворення їх у перекладі ускладнюється через «асиметрію» вихідної та сприймаючої картин світу.
Культурно-марковані знаки доби відігравали велику роль у бутті вікторіанців, отже вони знаходили відображення у художній літературі. Питома вага цих культурно-маркованих знаків свідчить про надмірну захопленість вікторіанця матеріальним аспектом життя. Досить серйозною проблемою для перекладача є наявність численних культурно-маркованих знаків, що визначали життя вікторіанців, життєвий простір яких звужувався через безліч об’єктів. Література того періоду широко представляє концепти, ціннісний та образний компоненти яких необхідно відтворювати у перекладі для максимального наближення до вихідної картини світу. Культурно-марковані знаки Вікторіанської доби було розглянуто за групами: стилі опорядження оселі; твори мистецтва; вбрання; аксесуари; парфуми; транспортні засоби; культурно-марковані знаки, що не входять до чітко окреслених груп. Відтворення їх у перекладі вимагає урахування не лише ціннісного, а й образного компоненту знаку. Це ускладнює завдання перекладача. Для віднайдення адекватних відповідників культурно-маркованих знаків Вікторіанської доби перекладачеві необхідно вивчати твори українських письменників, які писали у відповідну епоху.
Перевідображення, перевираження вікторіанської картини світу через адекватне відтворення ключових концептів та культурно-маркованих знаків ускладнюється високою семіотичністю вікторіанської концептосфери і незбігом обсягу певних понять у свідомості британського та українського культурних соціумів. Перекладачеві художнього твору, в якому зображується вікторіанська дійсність, доводиться шукати ефективні прийоми для адекватної передачі «асоціативного шлейфу» культурно-маркованих знаків цієї історичної доби.
Порівняльно-перекладознавчий аналіз текстів оригіналу та перекладу свідчить, що не всі параметри Вікторіанства завжди відтворюються при перекладі так, щоб дати поштовх для повноцінної передачі картини світу Великої Британії часів правління королеви Вікторії.
У результаті дослідження було визначено прийоми, які найчастіше застосовують перекладачі для відтворення культурно-маркованих знаків тексту. До них належать: транскодування, внутрішньотекстові пояснення / додавання, генералізація, конкретизація, контекстуальна заміна, створення гіпертексту.
Створення гіпертексту (коментар та примітки), хоч і є корисним для читача перекладу, видається найменш креативним прийомом відтворення культурно-маркованих знаків Вікторіанської доби. Варто шукати суто перекладацькі прийоми для створення картини світу вікторіанців у тексті перекладу. Комплексний соціо-семіотичний підхід допомагає дібрати контекстуальний відповідник, що найкраще відбиває задум автора.
Паратекст драматичного твору це специфічний вид художньої прози з чітко окресленою прагматичною метою: донести до аудиторії матеріальне оточення і духовну атмосферу відповідної п’єси. При перекладі паратексту дієвим прийомом для відтворення культурно-маркованих знаків Вікторіанської доби видається внутрішньотекстовий коментар. Знакові елементи паратексту складаються у «асоціативний шлейф», який читач оригіналу сприймає без додаткових зусиль, оскільки вони є складником його фонових знань. Відтворення «асоціативного шлейфу» культурно-маркованих знаків Вікторіани, наявних у паратексті драматичних творів, може здійснюватися за допомогою перекладацьких стратегій та прийомів, які допускають більш розширені варіанти перекладу для досягнення прагматичної мети. Такі прийоми не можуть застосовуватись при перекладі художнього діалогу, оскільки це порушило б його природність. Переклад паратексту має спрямовуватись на роз’яснення реципієнтові (режисеру, актору, читачу) прихованих асоціативних рівнів, які допомагають створити текст, адекватний авторському задуму.
Категорією, що також відрізняє культуру вікторіанців від інших культур і вимагає від перекладача творчих пошуків, виступає «не-матеріальний» світ вікторіанців. «Не-матеріальний» світ також представлено у художніх творах через культурно- та темпорально-марковані знаки.
Серед культурно-маркованих знаків, які відображують «не-матеріальний» (не-предметний) і духовний світ вікторіанців у дослідженні розглядаються такі виразно марковані у вікторіанській дійсності групи як поведінкові моделі, мовленнєвий етикет, символіка кольорів, квітів і коштовностей, фалеристика, титули та книги вікторіанців, а також поетоніми як частина вертикального контексту.
Деякі концепти «не-матеріального» світу у перекладі передають вужчі поняття, ніж ті, що відповідають вікторіанській дійсності. При передачі цих концептів може залишитися недовираженим ціннісний компонент. «Асоціативний шлейф» культурно-маркованого знаку, який виникає в уяві читача оригіналу, не завжди знаходить адекватне відтворення у перекладі. Передача референтного об’єкту (ядерного знаку) не порушує картини світу історичної доби, описаної в оригінальному тексті, але веде до її спрощення, нівелювання у перекладі показових нюансів. При такому підході поетоніми не створюють вертикального контексту твору, адекватного оригінальному, а ритуалізовані у вікторіанському суспільстві поведінкові моделі лишаються недосприйнятими читачем перекладу.
Концептосфера будь-якої історичної епохи становить серйозну проблему для художнього перекладу. Українська мова володіє надзвичайно багатим перекладацьким інструментарієм, який дозволяє створювати повноцінні художні твори, що органічно включаються у сприймаючу культуру. Перекладачі англійської літератури О.Сенюк, О.Сліпа, Ю.Корецький, П.Соколовський, О.Терех, О.Мокровольський, Р.Доценко, М.Дмитренко та інші внесли в українську культурну свідомість найсуттєвіші культурно-марковані знаки Вікторіанської доби, заклавши міцне підґрунтя для створення повної бібліотеки світової літератури. Для досягнення високих результатів при перекладі художнього твору необхідно пам’ятати, що кожен знак віддаленої епохи містить чітко окреслені асоціації у вихідній культурі, керуватися засадами соціо-семіотичного підходу до перекладу художнього тексту, і, водночас, творчо застосовувати практичні досягнення найкращих майстрів українського перекладу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. АбызовЮ. По существу ли эти споры? // Литературная газета. 1983. С. 12-14.
2. АжнюкБ.М. Англійська фразеологія у культурно-етнічному висвітленні / АНУРСР. Ін-т мовознавства імені О.О.Потебні. К.: Наукова Думка, 1989. 134 с.
3. АндрееваЛ.Н. Лингвистическая природа и стилистические функции «значущих» имен (антономасии): Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.04 М., 1965. 12 с.
4. АрутюноваН.Д. Язык и мир человека. М.: Школа «Языки русской культуры», 1998. 896 с.
5. АсановаК.А. Авторские ремарки и фактор адресата // Индивидуальное и социальное в текстообразовании. М., 1991. С.15-22.
6. БабушкинА.П. Типы концептов в лексико-фразеологической семантике языка. Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 1996. 104 с.
7. Бакланова А.Г. Лингвостилистическая характеристика драмы как типа текста (на материале драмы ГДР): Дис. канд. филол. наук: 10. 663 М., 1983. 198 с.
8. БашмаковаИ.С. Когнитивные аспекты антропонима в составе английской идиомы: Автореф. дис канд. филол. наук. Иркутск, 1998. 20 с.
9. БеленькаяВ.Д. Топонимы в составе лексической системы языка. М.: Изд-во Московского ун-та, 1969. 168 с.
10. БелецкийА.А. Язык и культура // Структурная и математическая лингвистика. К., 1978. №6. С. 13-19.
11. БеляковаЕ.И. Translating from English: Переводим с английского / Материалы для семинарских и практических занятий по теории и практике перевода (с англ. на русск.). СПб.: КАРО, 2003. 160 с.
12. БенвенистЭ. Общая лингвистика / Пер. с фр. Ю.Караулова. М.: Прогресс, 1974. 447 с.
13. БєловаА.Д. Мовні картини світу: принципи утворення та складові // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Збірник наукових статей. К.: КНЛУ. 2001. Вип. 7. С. 26-30.
14. БлохМ.Я., СеменоваТ.Н. Имена личные в парадигматике, синтагматике и прагматике. М.: Готика, 2001. 194 с.
15. БокаО.В. Статус власних імен у підготовці перекладачів // Вісник Житомирського державного університету імені ІванаФранка: Науковий журнал. Житомир: Редакційно-видавничий відділ Житомирського державного ун-ту імені ІванаФранка, 2005. Вип. 23. С. 118-119.
16. БоруховБ.Л. Зеркальная метафора в истории культуры // Логический анализ языка. Культурные концепты. М.: Наука, 1991. С. 109-117.
17. БудаговР.А. Проблемы развития языка. М.: Наука, 1965. 74 с.
18. БудаговР.А. Человек и его язык. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976. 429 с.
19. БылинскаяЭ.В. Ассоциативное содержание имени собственного в предикативной позиции // Теория коммуникации. Языковые значения: Сб. научн. статей / Отв. ред. ХаритончикЗ.А. Минск: Изд-во МГЛУ, 2000. Вып. 1. С. 100-105.
20. ВайнштейнО.Б. Язык романтической мысли. О философском стиле Новалиса и ФридрихаШлегеля. М., 1994. Вып. 6. (Чтения по истории и теории культуры). 80 с.
21. ВайсгерберЙ.Л. Родной язык и формирование духа / Пер. с нем. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1993. 224 с.
22. ВежбицкаяА. Язык. Культура. Познание / М.А.Кронгауз, Е.В.Падучева. М.: Русские словари, 1996. 411 с.
23. ВерещагинЕ.М. Костомаров В.Г. В поисках новых путей развития лингвострановедения: концепция речеповеденческих тактик. М.: Ин-т рус. яз. им. А.С.Пушкина, 1999. 84 с.
24. ВерещагинЕ.М., КостомаровВ.Г. Язык и культура: Лингвострановедение в преподавании русского языка как иностранного. М.: Рус. яз., 1990. 246 с.
25. ВиноградовВ.С. Лексические вопросы перевода художественной прозы. М.: Изд-во МГУ, 1978. 174 с.
26. ВитгенштейнЛ. Философские исследования // ВитгенштейнЛ. Философские работы, Часть 1. М.: Гнозис, 1994. С. 321-406.
27. ВлаховС., ФлоринС. Непереводимое в переводе: Монография. 2-е изд. испр. и доп. М.: Высшая школа, 1986. 416 с.
28. ВоробьеваО.П. Текстовые категории и фактор адресата. К.: Вища Школа, 1993. 200 с.
29. ВыготскийЛ.С. Мышление и речь. 5. изд., испр. М.: Лабиринт, 1999. 351 с.
30. Галь Нора. Слово живое и мертвое. М.: Книга, 1987. 272 с.
31. ГарбовскийН.К. Теория перевода. М.: Изд-во Моск. ун-та, 2004.543с.
32. ГачевГ.Д. Национальные образы мира. М. Советский Писатель, 1988.448 с.
33. ГнаповскаяЛ.В. Лингвокогнитивные и лингвокультурологические характеристики английских антропонимов германского происхождения: Дис. канд. филол. наук / КНЛУ К., 1999. 206 c.
34. ГоловняА.В. Міфологічний компонент ККС та МКС // Вісник Житомирського державного університету імені ІванаФранка: Науковий журнал. Житомир: Редакційно-видавничий відділ Житомирського державного ун-ту імені ІванаФранка, 2005. Вип. 23. С.137-138.
35. ГолубовскаяИ.А. Этнические особенности языковых картин мира: Монография. К.: ВПЦ «Київський університет», 2002. 293 с.
36. ГрозянН.Ф. Фразеологічна мікросистема «поведінка людини» в українській мові (ідеографічний і аксіологічний аспекти): Автореф. дис канд. філол. наук: 10.02.01 / ДНУ. Дніпропетровськ., 2003. 20 с.
37. ГумбольдтВ.фон.Избранные труды по языкознанию. М.: Прогресс, 1984. 398 с.
38. ГумбольдтВ.фон. Язык и философия культуры / Пер. с нем. М.: Прогресс, 1985. 450 с.
39. ГуревичА.Я. Вопросы культуры в изучении исторической поэтики // Историческая поэтика. Итоги и перспективы изучения. М.: Наука, 1986. С. 153-167.
40. ГюббенетИ.В. К проблеме понимания литературно-художественного текста (на английском материале). М.: Изд-во МГУ, 1981. 112 с.
41. ГюббенетИ.В. Основы филологической интерпретации литературно-художественного текста. М.: Изд-во МГУ, 1991. 205 с.
42. ГюббенетИ.В., КатиненеН.Ф. Шекспир в вертикальном контексте романов Т.Гарди. Деп. в ИНИОН СССР. №9008. 14.01.82.
43. ҐудманянА.Ґ. Відтворення власних назв у перекладі: Дис. д-ра філол. наук: 10.02.16 / Ужгородський держ. ун-т. Ужгород, 1999. 446 арк. + 747 арк. дод.
44. ДенисоваС.П. Етнолінгвістична специфіка полікультурних суспільств // Мовні і концептуальні картини світу: Збірник наукових праць. К: КНУ, 2003. С. 74-78.
45. Деррида Ж. Шпоры: стили Ницше (фрагменты из книги французского философа) // Философские науки. 1991. №2. С. 72-86.
46. ЕльмслевЛ. Пролегомены к теории языка // Зарубежная лингвистика. Вып. I. М.: Прогресс, 1999. С. 131-256.
47. ЕсинА.Б. Литературоведение; Культурология: Избранные труды / С.Я.Долинина (сост.и авт.прим.), Е.В.Аверина (авт.вступ.ст.). М.: Флинта, 2003. 351 с.
48. ЖайворонокВ.В. Картина концептуальної картини світу та мовного її відображення // Культура народов Причерноморья. 2002. № 32. С. 51-53.
49. ЗадорноваВ.Я. Восприятие и интерпретация художественного текста. М.: Высшая Школа, 1984. 152 с.
50. ЗалевскаяА.А. Текст и его понимание. Тверь: Изд-во Твер. гос. ун-та, 2001. 177 с.
51. ЗорівчакР.П. Боліти болем слова нашого Л.: ЛНУ імені ІванаФранка, 2005. 296 с.
52. ЗорівчакР.П. Реалія і переклад (на матеріалі англомовних перекладів української прози). Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1989. 216 с.
53. ЗорівчакР.П. Фразеологічна одиниця як перекладознавча категорія: (На матеріалі перекладів творів української літератури англійською мовою). Л.: Вища школа. Вид-во при Львівському ун-ті, 1983. 176 с.
54. ИвановВ.В. Взаимоотношение динамического исследования эволюции языка, текста и культуры // Исследования по структуре текста. М.: Наука, 1987. С. 5-27.
55. ИвановВ.В. Очерки по истории семиотики в СРСР. М.: Наука, 1976. 304 с.
56. ИрисхановаК.М. Функционирование топонимов в художественной литературе (английский язык): Автореф. дис канд. филол. наук. М., 1978. 20 с.
57. Ищук-ФадееваН.И. Ремарка как знак театральной системы. К постановке проблемы // Драма и театр. Тверь: Твер. гос. ун-т, 2001.Вып. II.С.5-17.
58. КагановськаО.М. Семіотичний аспект концептуальної організації художнього тексту // Мовні і концептуальні картини світу: Збірник наукових праць. К.: КНУТШ, 2001. Вип. 5. С. 82-87.
59. Казакова Т.А. Практикум по художественному переводу: Учеб. пособ. на англ яз. СПб.: Изд-во «Союз», 2003. 320 с.
60. Казакова Т.А. Практические основы перевода: Учеб. пособ. СПб.: Лениздат; Изд-во «Союз», 2002. 320 с.
61. КалинкинВ.М. Поэтика онима. Донецк: ДонГУ, 1999. 409 с.
62. Кам’янецьВ.М. Структурні, семантичні та функціональні особливості власних назв сучасної німецької мови (на матеріалі особових імен, прізвиськ та псевдонімів): Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.04 / Львів. нац. ун-т ім. ІванаФранка. Л., 2001. 18 с.
63. КарабанВ.І., МейсДж. Переклад з української мови на англійську мову: Навчальний посібник-довідник для студентів вищих закладів освіти. Вінниця: Нова Книга, 2003. 608 с.
64. КарасикВ.И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс. М.: Гнозис, 2004. 390 с.
65. КарпенкоЮ.А. Специфика имен собственных в художественной литературе // Onomastica XXXI, 1986. С. 14-15.
66. КлименкоН.Ф. Словотвірно-лексичні значеннєві зв’язки слів, що належать одному концепту в мові // Мовні і концептуальні картини світу: Збірник наукових праць. К.: Видавничий Дім ДмитраБураго, 2004. Вип. 11., Ч. 1. С. 196-201.
67. КовалеваЛ.В. Национальное своеобразие языковой объективизации концептов выраженных фразеосочетаниями, обозначающими реалии окружающей среды // Вестник Воронежского гос. ун-та. Серия Лингвистика и межкультурная коммуникация. Воронеж: Воронеж. гос. ун-т, 2004. №1. С. 54-60.
68. КовальськаІ.В. Колористика як перекладознавча проблема (на матеріалі українських і англомовних художніх текстів): Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.16 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2001. 19 с.
69. КоломієцьЛ.В. Концептуально-методологічні засади сучасного українського поетичного перекладу (на матеріалі перекладів з англійської, ірландської та американської поезії): Монографія. К.: ВПЦ «Київський Університет», 2004. 522 с.
70. КолшанскийГ.В. Объективная картина мира в познании и языке. М.: Изд-во УРСС, 2005. 128 с.
71. КомиссаровВ.Н. Современное переводоведение. М.: «ЭТС», 2004.424 с.
72. КомиссаровВ.Н. Теория перевода. М: Высшая Школа, 1990. 253 с.
73. КононенкоІ.В. Національно-мовна картина світу: зіставний аспект (на матеріалі української та російської мов) // Мовознавство. 1996. №6. С. 39-46.
74. КоптіловВ. Теорія і практика перекладу: Навчальний посібник. К.: Юніверс, 2002. 280 с.
75. КорниловО.А. Языковая картина мира как производная национальных менталитетов. М.: ЧеРо, 2003. 349 с.
76. КорунецьІ.В. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад): Підручник. Вінниця.: Нова Книга, 2003. 448 с.
77. КостомаровВ.Г. Языковой вкус епохи: из наблюдений над речевой практикой масс-медиа. СПб.: Златоуст, 1999. Язык и время. Вып. 1.320 с.
78. КрасавскийН.А. Эмоциональные концепты в немецкой и русской лингвокультурах: Монография. Волгоград: Перемена, 2001. 495 с.
79. КрасныхВ.В. «Свой» среди «чужих»: миф или реальность? М.: ИТДГК «Гнозис», 2003. 375 с.
80. КрюковаН.Ф. Метафоричность как критерий менталитета различных групп людей // Языковое бытие человека и этноса: психолингвистический и когнитивный аспекты: Сборник статей. Барнаул: Алтайский государственный университет, 2001. С. 90-99.
81. КубряковаЕ.С. Концепт // Е.С.Кубрякова, В.З.Демьянков, Ю.Г.Панкрац, Л.Г.Лузина. Краткий словарь когнитивных терминов.М.: Изд-во Моск. ун-та, 1996. С. 90-93.
82. КубряковаЕ.С. Роль словообразования в формировании языковой картины мира // Роль человеческого фактора в языке: Язык и картина мира. М.: Наука, 1988. С. 142-146.