МІЖМОВНА ТЕРМІНОЛОГІЧНА ОМОНІМІЯ ЯК ПРОБЛЕМА ТЕРМІНОГРАФІЇ І ПЕРЕКЛАДУ (на матеріалі німецької та української юридичних терміносистем)

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ШАБЛІЙ ОЛЕНА АНАТОЛІЇВНА

УДК 81'374.26:34=112.2/=161.2

МІЖМОВНА ТЕРМІНОЛОГІЧНА ОМОНІМІЯ
ЯК ПРОБЛЕМА
ТЕРМІНОГРАФІЇ І ПЕРЕКЛАДУ
(на матеріалі німецької та української
юридичних терміносистем)

Спеціальність 10.02.16. - перекладознавство

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Сойко Іван Васильович
кандидат філологічних наук, доцент

Київ - 2002

З М І С Т

УМОВНІ

СКОРОЧЕННЯ

4

ВСТУП

5

РОЗДІЛ І.

ОМОНІМІЯ ЯК МОВНА ТА МІЖМОВНА УНІВЕРСАЛІЯ

17

1.1.

Поняття "омонімія" у спеціальній літературі

17

1.2.

Особливості та дефінування міжмовної омонімії

34

1.2.1.

Міжмовні ідентифікації як психолінгвістична проблема

46

1.2.2.

Огляд дефініцій поняття псевдодрузі перекладача”

56

1.2.2.1.

"Псевдодрузі перекладача" та їхні аналоги

56

1.2.2.2.

Міжмовна аналогія і міжмовна омонімія

61

1.2.2.3.

Міжмовні аналогоніми й інтернаціоналізми

69

1.2.2.3.1.

Розмежування запозичених слів й інтернаціоналізмів

76

ВИСНОВКИ

ДО РОЗДІЛУ І

80

РОЗДІЛ ІІ.

МІЖМОВНА ТЕРМІНОЛОГІЧНА ОМОНІМІЯ
У ПРАКТИЦІ ПЕРЕКЛАДНОЇ ТЕРМІНОГРАФІЇ

83

2.1.

Термінознавчі засади розгляду терміносистем права ФРН та України

83

2.2.

Мова права і лінгвістика права

94

2.3.

Проблеми та специфіка правничих терміносистем ФРН та України у перекладній термінографії

97

2.4.

Порівняння традицій тлумачної правничої термінографії ФРН та України

104

2.5.

Прикметник як складова терміносполучення у термінографії

110

2.6.

Аналіз принципів укладання вітчизняних перекладних юридичних словників

112

2.7.

Аналіз попередніх словників "псевдодрузів перекладача"
та їхніх аналогів

114

2.8.

Пропозиції щодо вдосконалення мікроструктури
навчального термінологічного словника

116

2.8.1.

Принцип графіко-візуальної зручності

118

2.8.2.

Принцип максимального висвітлення семантико-правових контрастів

121

ВИСНОВКИ

ДО РОЗДІЛУ ІІ

122

РОЗДІЛ ІІІ.

МІЖМОВНА ТЕРМІНОЛОГІЧНА ОМОНІМІЯ
ЯК ПРОБЛЕМА ПЕРЕКЛАДУ

125

3.1.

Повна міжмовна термінологічна омонімія

125

3.2.

Неповна міжмовна термінологічна омонімія

133

3.2.1.

Неповні термінологічні омоніми та термінологічні семантико-понятійні поля

138

3.3.

Структурно-семантичні особливості композитів з „інтернаціональними" складовими

142

3.3.1.

Словотвірний тип "прикметник + іменник"

144

3.3.2.

Словотвірний тип " іменник + іменник"

146

3.3.3.

Гібридні/негібридні композити

147

3.4.

Методи перекладу омонімічних юридичних термінів
та питання безеквівалентності

150

ВИСНОВКИ

ДО РОЗДІЛУ ІІІ

159

ЗАГАЛЬНІ

ВИСНОВКИ

164

БІБЛІОГРАФІЯ

172

ЛЕКСИКОГРАФІЧНІ ТА ДОВІДКОВІ ДЖЕРЕЛА

188

ДОДАТКИ:

А.

Б.
В.

Таблиця синонімічних термінів для позначення поняття псевдодрузі перекладача”
Глосарій вжитих термінів
Німецько-український словник псевдодрузів перекладача” у німецькій та українській юридичних терміносистемах

193
194

202

ВСТУП

У період складного становлення демократичної правової системи України, української правничої мови та її термінології особливо інтенсивно відбувається переклад правничих текстів з мов, які слугують засобом комунікації у суспільствах з розвиненою демократією. Зокрема, враховуючи спільну, історично зумовлену орієнтацію сучасної української системи права на так зване романо-германське [6, с. 196, 201] або континентальне європейське право [143, с. 130], класичним представником якого є сучасна система права ФРН [6, с. 203], та численні запозичення з центральних розділів німецької системи права, зокрема, Цивільного кодексу ФРН (Bürgerliches Gesetzbuch) як класичної наукової системи цивільного права [26, с. 12; 152, с. 196], переклад правничих понять з німецької мови українською вимагає від перекладача особливої відповідальності та компетентності. Адже, як показує практика, позначення правничих понять однієї терміносистеми права некоректно перекладеною терміноформою іншої національної терміносистеми права призводить до суттєвих викривлень понятійного апарату, що негативно позначається на тлумаченні правових норм та принципів, нормотворчому процесі та правозастосуванні [230, с. 4-7]. Отже, перекладацькі помилки у правничих текстах та документах, викликані міжмовною термінологчною інтерференцією, завдають відчутної шкоди як конкретному громадянинові, так і суспільству загалом, оскільки правові норми та принципи, що містять такі помилки та неточності, регулюють або здатні регулювати майже усі сфери суспільного життя.
У цьому зв′язку з-поміж проблем перекладу німецьких правничих термінів ФРН українською мовою якнайшвидшого розв'язання потребують питання перекладу формально-паралельних термінів, що походять з третього джерела: латинізмів, грецизмів, греко-латинізмів та інших гібридних одиниць, частина яких була штучно створена на основі давньогрецького та давньолатинського етимологічного матеріалу. Труднощі перекладу термінів греко-латинського походження або з грецькими і/або латинськими складовими, які позначають правничі поняття іншомовної національної терміносистеми права, можуть бути спричинені дією міжмовної термінологічної інтерференції. Серед суміжних проблем, які постають у цьому зв'язку, головною є доцільність заповнення термінологічних прогалин української терміносистеми права за рахунок певних формально-паралельних терміноформ. Незважаючи на бурхливий розвиток перекладного термінознавства та термінографії, комплексний опис цього прошарку фахової лексики на рівні німецької та української мов ще не здійснювався.
Актуальність роботи зумовлена давно назрілою необхідністю дослідження інтра- та екстралінгвістичних розбіжностей між етимологічно спорідненими німецькими та українськими юридичними термінами, які завдяки показникам зовнішньої форми нагадують інтернаціоналізми-європеїзми. В результаті їхньої культурноспецифічної семантико-стильової еволюції у лоні конкретної національної мови-носія та національної терміносистеми права їхні семантичні структури збагатилися додатковими неінтернаціональними значеннями, які не завжди залишаються другорядними стосовно їхніх основних або етимологічних значень. Подекуди їхні семантичні структури суттєво видозмінилися або ж наповнилися іншим змістом. Це вказує на необхіднітсь термінографічного опису та перекладознавчого аналазу таких інтерферентно-небезпечних одиниць.
Подібні утворення досі не отримали своєї загальновизнаної дефініції, оскільки різні ступені семантичної та формальної віддаленості дозволяють відносити їх до таких явищ, як міжмовна полісемія, міжмовна омонімія, міжмовна паронімія тощо. У нашій роботі для подібних одиниць було введено два робочих терміни: псевдодрузі перекладача” за формальними ознаками для перекладознавства та міжмовні термінологічні омоніми (омофони) для перекладного термінознавства і термінографії.
Специфічною особливістю німецько-українського перекладу подібних термінів є їхні різні функціонально-стилістичні характеристики в порівнюваних спеціальних мовах. Так, українська правнича терміносистема належить до однієї із найперевантаженіших запозиченою лексикою греко-латинського походження (про що засвідчує і це дослідження), тоді як німецька правнича терміносистема, хоча й містить не меншу кількість латинізмів, грецизмів та гібридних утворень, зазнала кількох потужних хвиль пуризму, в ході яких відбувалося звільнення від подібних запозичень шляхом калькування латино-грецьких одиниць за допомогою успадкованого (питомого) морфологічного матеріалу, тобто штучного створення національних дублетів. До цього додалися ще й закономірні процеси зміни та перегрупування значень, найактивнішим з яких був, зокрема, процес звуження значень термінів з негерманською зовнішньою формою. Такий процес надання переваги національним терміноформам призвів до того, що більшість латинізмів, грецизмів та гібридних утворень на основі давньогрецької та латинської мов отримали обмеження функціонально-стилістичного характеру, а саме такі терміни використовуються переважно для позначення понять філософії і теорії права (тобто переважно понять наукового вжитку), для обслуговування певних урочистих, декларативних документів, особливо міждержавних актів тощо. З початку ХХ століття таке реформування лише посилилося у руслі екстралінгвістичної тенденції, а саме: загальноєвропейської демократизації правничої мови, яка, серед іншого, передбачає звільнення німецької мови правових норм від непрозорої” для найширших верств громадян термінології іншомовного походження [див. O. v. Gierke, H. Dolle, M. Schönherr, Müller-Tochtermann, G. Radbruch, H. Menger та ін.].
З іншого боку, разом зі становленням Європейського Союзу назріває процес міжмовної стандартизації та уніфікації правничої та інших термінологій. Про це йдеться, зокрема, у статтях 3, 27, 43, 49 та 189 Договору про заснування Європейського Співтовариства (Vertrag zur Gründung der Europäischen Gemeinschaft), які передбачають, що у національному нормотворчому процесі перевага повинна надаватися саме інтернаціоналізмам-європеїзмам і термінам, що містять або повністю складаються із грецьких чи латинських універсальних морфем. Така тенденція до інтернаціоналізації форм і змісту змушує багатьох науковців шукати шляхи міжнародної гармонізації подібних національних правничих термінів. Тому, гадаємо, що наше дослідження створює хорошу базу для проведення подальшої гармонізації семантично нееквівалентних німецьких та українських юридичних термінів.
Подальший теоретичний виклад та практичний аналіз є спробою міждисциплінарного підходу, до якого закликають учені різних напрямів, так чи інакше пов’язаних із дослідженням міжмовних і міжкультурних явищ [див. 216, с. 4; 191, с. 2 та ін.]. Цією працею хочемо також підтримати новітнє розуміння прикладної лінгвістики, а саме - як динамічного міждисциплінарного режиму дослідження усіх без винятку мовних та міжмовних явищ з метою налагодження ефективної міжкультурної комунікації.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Прикладний, міждисциплінарний та міжкультурний характер нашої роботи безпосередньо випливає з міжкафедральної теми Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів (лінгво-дидактичні аспекти)” (01 БФО 147-01), а також узгоджується з темою науково-дослідної роботи "Мовне забезпечення ринкових перетворень в Україні та створення на цій основі електронних та багатомовних друкованих словників", що розробляються на факультеті іноземної філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Тема цієї роботи затверджена вченою радою факультету іноземної філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, протокол № 2 від 15 жовтня 2001 pоку.
Мета роботи. У нашому дослідженні ми зосереджуємося на виявленні та комплексному аналізі випадків термінологічної омонімії у німецькій та українській юридичних терміносистемах; розмежуванні та визначенні понять міжмовна омонімія та міжмовна термінологічна омонімія на основі нового конфронтативного підходу; розгляді проблем термінографічного представлення омонімічної термінології; розробці нового типу навчального словника та внесенні пропозицій щодо еквівалентного перекладу тих омонімічних термінів, які досі мали хибні або некоректні лексикографічні відповідники. Для досягнення цієї мети було поставлено такі завдання:
- здійснити комплексне синхронне семантико-конфронтативне зіставлення німецьких та українських юридичних термінів, утворених на основі грецького та латинського етимологічного базового матеріалу;
- впровадити нову класифікацію проаналізованих міжмовних термінологічних омонімів, яка б враховувала, за можливості, всі їхні релевантні інтра- та екстралінгвістичні розбіжності;
- здійснити структурно-семантичний аналіз складних та гібридних терміноформ, які містять міжнародні термінологічні елементи грецького та латинського походження, та внести пропозиції щодо їхнього коректного перекладу;
- розробити новий тип та принципи укладання навчального словника, побудова якого повинна слугувати комплексному (лінгво-правовому) протиставленню різномовних термінів та словотворчих терміноелементів із використанням нових методів семантичного та структурно-графічного контрасту у словникових статтях;
- внести пропозиції щодо еквівалентного перекладу тих омонімічних термінів, які досі мали хибні або частково некоректні лексикографічні відповідники.
Об'єкт дослідження - німецькі та українські юридичні терміни, які походять із третього джерела, а саме - грецькі та латинські запозичення, а також штучно створені одиниці, що виникли в мовах-посередниках європейського культурного ареалу на основі грецького та латинського базового етимологічного матеріалу (переважно, на основі базових морфем), що зафіксовані в найновіших та найповніших німецьких, українських та російських тлумачних та перекладних юридичних словниках.
Предмет дослідження парні та групові опозиції семантично нееквівалентних правничих термінів, сформованих за ознакою етимологічної спорідненості їхніх форм або компонентів плану вираження.
Методи дослідження. Базовим методом дослідження є порівняльно-описовий синхронний метод. Оскільки він передусім орієнтований на аналіз інтра- та екстралінгвістичних розбіжностей порівнюваних німецьких та українських термінів, у роботі він називається ще конфронтативно-описовим. У певних випадках було застосовано метод семантично-компонентного аналізу та метод мікростатистичних підрахунків на основі лексикографічних джерел та правничих текстів різних функціональних типів.
Завершальним кроком у перевірці отриманих результатів конфронтативного зіставлення термінів стало поетапне опитування інформантів - носіїв німецької мови, фахівців з різних галузей права ФРН (вихідною терміносистемою дослідження є правнича терміносистема ФРН). Зокрема, автор висловлює глибоку подяку за допомогу у виявленні та уточненні правових розбіжностей між досліджуваними термінами доктору юридичних наук, доценту кафедри права та законотворчого процесу Української академії державного управління при президентові України, панові Бернгарду Шльоєру; доктору юридичних наук, головній радниці уряду ФРН з питань громадянства та процедури набуття громадянства при Федеральному міністерстві внутрішніх справ ФРН, пані Сибіллі Гоєр; почесному доктору юридичних наук, директору Інституту східноєвропейського права при Кельнському університеті, професорові Ґеоргу Бруннеру; юрисконсульту Німецького інституту стандартизації, панові Християну Льорсу; керівникові відділу перекладів Німецького інституту стандартизації, панові Вольфгангу Гаґеманну.
Матеріали дослідження. Перелік грецьких та латинських базових морфем (коренів або основ) був складений на основі спеціалізованих лексикографічних джерел, зокрема словників міжнародних (інтернаціональних) терміноелементів [235, 244] та деяких додаткових джерел, зокрема спеціалізованих правничих словників іншомовних слів [267]. Сучасні німецькомовні правничі терміни латино-грецького походження (1888 одиниці) було дібрано на основі відповідних німецькомовних юридичних словників ФРН. Список латинізмів та грецизмів, уживаних у сучасній українській правничій мові (1657 одиниць), було сформовано методом суцільної вибірки на основі українських тлумачних юридичних словників пострадянського періоду (починаючи з 1991 року видання). Розгляд формально-паралельних німецьких та українських юридичних термінів обмежено іменниками (включаючи віддієслівні іменники), прикметниками та відприкметниковими словотвірними компонентами німецьких складних слів. Вихідними є терміни терміносистеми права Федеративної Республіки Німеччина. На останньому етапі аналізу було піддано 414 пари та напівпари міжмовних термінологічних омонімів (828 одиниць), члени яких виявляють різні ступені та види семантико-понятійних розходжень. Для уточнення лінгвістичної інформації про терміни було використано також українські та німецькі словники іншомовних слів. Усі словники обиралися як за хронологічним (політично зумовленим) принципом, так і за принципом повноти лінгвістичної та правової інформації про термін. На основі електронних банків даних нормативно-правових актів, за банками даних нормативно-правових актів на оптико-цифрових носіях (СD-дисках) для певного типу термінів було визначено такі їхні показники як частотність вживання та офіційність (нормативність) латино-грецьких термінологічних утворень у правничій мові ФРН та України.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що воно вперше ґрунтовно розглядає проблеми міжмовної термінологічної омонімії серед німецької та української юридичних термінологій та фахової лексики, пропонує низку нових засадничих підходів для розгляду подібного явища серед терміносистем інших соціальних дисциплін та нові принципи укладання перекладних термінологічних словників, а розроблений нами навчальний словник є єдиною термінографічною працею з цієї тематики.
Теоретичне значення роботи полягає у доповненні та уточненні поняття міжмовна інтерференція, що необхідно з огляду на недостатнє врахування термінографією, навчальною лексикографією та методикою вивчення німецької мови як іноземної специфіки інтерферентно небезпечних терміноутворень та термінокомпонентів. Для доведення необхідності такого врахування було здійснено порівняльний критичний аналіз німецькомовної та вітчизняної традицій перекладної та тлумачної юридичної термінографії, у ході якого було, зокрема, виявлено суттєві розбіжності на рівні мікроструктури юридичних словників, які заважають проведенню міжмовних зіставних досліджень. На прикладі вітчизняної перекладної юридичної термінографії було простежено тенденцію надання переваги переважно тим німецькомовним транслятам, які містять або повністю складаються з латинських та грецьких терміноелементів, що є некоректним з огляду на нетиповість таких терміноформ у більшості функціональних типів правничої мови ФРН. Наступним кроком у вирішенні проблем, які створюють інтерферентно-небезпечні терміноформи у правничих терміносистемах, стало введення поняття міжмовна термінологічна омонімія у широкому розумінні та розробка відповідної комплексної класифікації міжмовних термінологічних омонімів, яка слугує виявленню екстра- та інтралінгвістичних розбіжностей у межах сформованих омонімічних пар та груп. Запропонована класифікація міжмовних термінологічних омонімів стала підґрунтям у розробці нових принципів навчальної термінографії, які спрямовані на загострення уваги користувача на відповідних лінгво-правових розбіжностях порівнюваних термінологічних одиниць та повинні попереджати хибне ототожнення змісту різномовних термінів через схожість їхньої форми.

На захист виносяться такі положення:

1. Міжмовні термінологічні омоніми у правничих терміносистемах семантично та функціонально нееквівалентні терміни, які є представниками аналогічних частин мови, і мають інтерферентно-схоже фонетичне і/або графічне оформлення (за варіативності у межах аналогічних фонем, національного графічного представлення, за можливої наявності питомих афіксів).

2. Термінологічні омоніми як складові різномовних юридичних терміносистем потребують комплексного лінгво-правового розгляду, при цьому у практиці термінографії екстралінгвістичні характеристики юридичних термінів повинні виступати первинними стосовно лінгвістичних, зокрема, екстралінгвістичні характеристики необхідно вміщувати на перші позиції, виділяти графічно тощо.

3. Оскільки правничі терміносистеми мають особливо високий ступінь відкритості стосовно лексико-семантичних систем мов-носіїв, у практиці термінографії необхідно враховувати, окрім правових, їхні загальномовні характеристики, зокрема, семантичні взаємозв'язки юридичного терміна та його детермінологізованого варіанта, а також терміна і слова, використаного як оболонка для цього терміна.

4. Процес застарівання чи зміни функціонально-стилістичного навантаження одиниці загальномовного лексикону і її дублету в юридичній термінології можуть не збігатися; резистентнішими до процесу застарівання є терміни, які мають економічніші (з точки зору формального вираження) терміноформи.

5. Формально-паралельні трансляти, які є наслідком міжмовної термінологічної інтерференцї, у процесі засвоєння терміносистемою-рецептором можуть призвести до суттєвих викривлень її понятійного апарату.

Практична

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У ході опрацювання теоретичних концепцій щодо питання семантичної відповідності/невідповідності формально-паралельних різномовних термінів німецької та української юридичних терміносистем було зауважено, що навколо розгляду та дефініювання подібних термінологічних одиниць виникає низка принципових труднощів. Найбільше коло проблем зумовлює, зокрема, яскраво виражена неузгодженість думок та концепцій щодо їхнього термінування. Так, для позначення формально-паралельних корелятів у різних напрямах лінгвістики та суміжних дисциплінах використовується понад 30 термінів. Більшість із таких зафіксованих нами термінів фігурують й, нерідко, конкурують між собою у працях з теорії та практики перекладу та контрастивної лінгвістики, і лише деякі з них (зокрема: міжмовні омоніми, міжмовні аналогізми та міжмовні аналогоніми) претендують на загальнолінгвістичну значимість.
Представлений різнобій метатермінології зумовлюється багатьма, здебільшого об'єктивними, причинами. Чи не найсуттєвішою з них є факт зацікавлення цим об'єктом дослідження кількома спорідненими науками, представники яких здебільшого намагаються довести винятковий привілей своєї галузі на його розгляд. Проте неузгодженість відповідної метатермінології та підходів зустрічаємо не лише на міждисциплінарному рівні, але й на рівні аналогічних національних шкіл, не кажучи вже про авторські бачення. Загалом, у вічі впадає не лише завуженість підходу до цього об'єкта дослідження, але й ігнорування його практичної проблематики, зокрема проблем, пов'язаних з лексикографічним представленням та дидактичною проблематикою міжмовних омонімічних одиниць у термінологіях.
1. У цьому зв'язку ми дотримуємося думки, що досліджуване явище обов’язково потребує, окрім перекладознавчого, ще й добре вмотивованого загальнолінгвістичного терміна. З іншого боку, традиційно перекладознавчі терміни типу faux amis краще виправдовують себе з дидактичної точки зору. У нашій роботі для подібних одиниць вводимо два робочих терміни псевдодрузі перекладача”, який використовуємо виключно у лексикографічному описі відповідних труднощів перекладу, та термін міжмовні термінологічні омоніми, призначений як для перекладного термінознавства і термінографії (дисциплін, що послуговуються лінгвістичними методами та термінологією), так і для лінгвістики загалом.
2. Задля розробки міждисциплінарного бачення та гармонізації метатермінології міжмовних досліджень пропонуємо переосмислити одне із понять контрастивної лінгвістики, а саме поняття конфронтативність, яке використовуємо для позначення нового дидактично зумовленого методу міжмовних досліджень, який ми називаємо конфронтативним. Під конфронтативним методом ми розуміємо такий режим висвітлення міжмовних явищ, за якого відповідні явища досліджуються, передусім, заради дидактичного наголошення на "конфронтаціях" двох мовних компетенцій білінгва, які можуть призводити до міжмовної інтерференції. Вважаємо, що прикладний характер цього методу сприятиме поєднанню досі непоєднуваних підходів у розгляді сигніфікативних розбіжностей номінативних одиниць різних мов.
3. Вважаємо, що ключові терміни "міжмовна інтерференція" та "міжмовна термінологічна інтерференція" позначають явища однакової суті з єдиною різницею у тому, що у перекладі юридичної термінології міжмовна термінологічна інтерференція може мати лише негативний вплив на прагматичний задум перекладацького трансферу, оскільки у подальшому вживанні (наприклад, у процесі запозичення іншомовною терміносистемою) інтерферентні помилки та неточності (хибні трансляти) призводять до викривлення понятійного апарату правничої терміносистеми-рецептора.
4. Наступним нашим кроком на основі конфронтативного підходу є введення поняття міжмовної термінологічної омонімії у широкому розумінні, викликане необхідністю розв’язання специфічних перекладознавчих проблем, серед яких найсуттєвішою є проблема міжмовної термінологічної інтерференції.
5. Практичний розгляд проблем міжмовної термінологічної омонімії у німецькій та українській юридичних термінологіях показав, що порівнювані формально-паралельні терміни виявляють суттєві культурноспецифічні розбіжності. При цьому вважаємо, що до культурноспецифічних розбіжностей юридичних термінів потрібно відносити розбіжності, що випливають не лише зі специфіки різних національних правових систем, але й ті, що випливають з особливостей національних варіантів німецької мови (у ФРН, Австрії, Швейцарії) та деяких ареальних адміністративно-територіальних особливостей терміновживання (напр., баварських у ФРН), тобто культурноспецифічні розбіжості у правничих термінологіях є лінгво-правовими.
6. Вважаємо також, що лексикографічне представлення правничих термінів також потребує комплексного лінгво-правового підходу, за якого розгляд лінгвістичних ознак юридичних термінів здійснюється через призму відповідної національної терміносистеми права.
7. Юридичний термін ми розглядаємо як лінгво-правовий феномен, який у перспективі потребує комплексного термінознавчого і правознавчого дослідження, оскільки наше дослідження висвітлює лише певні його перекладознавчі та термінографічні аспекти.
8. Щодо інтернаціональних терміноформ, то на прикладі порівняння німецької (ФРН) та української терміносистем права з'ясувалося, що існує також такий параметр як нетиповість інтернаціональних терміноформ для таких функціональних стилів правничої мови ФРН як мова законів, процесуального права, діловодства та їхня типовість для аналогічних українських функціональних стилів мови права. Важаємо, що ця особливість правничої мови ФРН потребує врахування у практиці перекладу й, особливо, повинна бути відображена у німецько-українських юридичних словниках.
9. Оскільки правнича мова має особливо високий ступінь відкритості по відношенню до мови-носія, у практиці термінографії необхідно враховувати також формально-граматичні та семантичні взаємозв'язки юридичного терміна та його детермінологізованого варіанта, а також терміна і слова, яке було використано як оболонка для цього терміна.

10. У ході створення "Словника "псевдодрузів перекладача" у німецькій та українській юридичній термінологіії" було виявлено суттєву асиметрію національних (німецької та української) традицій тлумачної правничої термінографії, яка полягає в тому, що загалом порівнювані національні термінографічні традиції та моделі суттєво відрізняються. Це, зокрема, стосується: а) різних підходів до підбору термінологічного корпусу; б) традиційно різних алгоритмів дефініцій; в) різної методики подання додаткової (лінгвістичної та екстралінгвістичної) інформації про термін. Загалом можна стверджувати, що німецькі юридичні тлумачні словники належать до так званого нелінгвістичного вузькоспеціального типу. А у випадку українських та російських робочих джерел маємо більш універсальний лінгвістично-енциклопедичний тип термінологічного словника.
11. У ході опрацювання робочих джерел було також з'ясовано, що серед основних перекладознавчих проблем порівняльної термінологічної роботи з одномовними термінологічними джерелами можна вважати труднощі у визначенні еквівалентності таких показників порівнюваних термінологічних одиниць, як: а) актуальність-застарілість-архаїчність терміноформи; б) етимологічних даних, а також даних про посередництво мов у випадку з опосередкованими запозиченнями, що особливо важливо для нашого дослідження; в) специфічних парадигматичних відношень у межах відповідної національної терміносистеми.
У цьому зв'язку хочеться наголосити на тому, що укладання одномовних тлумачних словників потребує суттєвої уніфікації, передусім з огляду на їхню їхню додаткову функцію, а саме - джерела для відповідних порівняльних міжмовних праць та пошуку відповідних адекватних перекладних еквівалентів.
12. Синхронно-конфронтативний аналіз спільної для української та німецької мов юридичної лексики, що походить із третіх джерел (класичні мови, через посередництво італійської, французької та ін.) загалом охоплює 1888 німецьких термінологічних одиниць (у тому числі композит), з них 1657 мають українські формально-паралельні когнати, тобто утворюють 1657 пару формально-паралельних термінологічних одиниць (омопар). З 1657 пар формально-паралельних термінів було відібрано 414 пари та напівпари (828 одиниць), члени яких виявляють різні ступені та види семантико-понятійних розходжень. До напівпар відносимо ті випадки, коли німецькі кореляти не мають формально-паралельних відповідників в українській правничій мові, проте мають їх в інших українських термінологіях та сферах мовного вжитку, а також пари типу "нім. гібридний двочленний композит з однією інтернаціональною складовою укр. складний термін з однією або двома інтернаціональними складовими" .
Серед досліджуваних українських та німецьких одиниць виявлено 41 пару та напівпару повних міжмовних термінологічних омонімів (омофонів), що складає 9,9 % від робочого корпусу (тобто 414 пар та напівпар), 373 пари та напівпари неповних міжмовних термінологічних омонімів, що складає 89,1 % робочого корпусу.
Порівняльний аналіз етимологічного та сучасних значень слів, які на синхронному рівні відносимо до повних міжмовних термінологічних омонімів, дозволяє зробити висновок, що напрями трансформацій значень у двох мовах не збігалися. Проте навіть за повної втрати етимологічного значення, в сучасних значеннях можна розпізнати залишки первинного значення слова, які проявляються на рівні внутрішньої форми. Логічно-концептуальні зв’язки з етимологічними значеннями знаходимо у 35 парах повних міжмовних термінологічних омонімів.
Неповні міжмовні термінологічні омоніми класифікуємо на основі різних типологій їхніх корелятивних розбіжностей, які у конкретних випадках перетинаються і доповнюють одна одну, тобто одні й ті самі терміни можуть одночасно брати участь у різних типах омонімічних відношень.
Німецькі складні слова (композити) також залучалися до підрахунків. Зокрема було проаналізовано 66 композит. Оскільки типологічно українська мова не може надати аналогічних за формою складних слів, ми створили 66 штучну опозицію нім. композит укр. термінологічне словосполучення (терміносполучення)”.
Розгляд німецьких композит дозволив розподілити їх на 3 релевантні для омонімічного словника групи. При цьому один і той самий композит може входити до різних груп. До першої входять детермінативні композити 1-го та 2-го іменникового словотвірного типу із узагальнюючими означувальними компонентами Ideal-, Real-, Realität-, Objektiv-, Subjektiv- (33 одиниці).
До другої групи відносимо так звані гібридні двочленні композити (24 одиниці, СТ 1, 2), тобто ті, що містять один інтернаціональний й один національний компонент (Effektivlohn m, Seniorenheim n). Серед них виділяються утворення із оманливою для нефахівця мотивацією (20 одиниць). З точки зору перекладу такі одиниці є проблематичними, ще й тому, що вони, як правило, належать до культурноспецифічної юридичної лексики.
13. Спільним недоліком німецьких, російських та українських як тлумачних, так і перекладних термінологічних словників вважаємо недооцінку ролі прикметника у прикметникових терміносполученнях. Це проявляється у тому, що в переважній більшості джерел прикметник подається не як заголовне слово термінологічної статті, а як другорядний член терміносполучення у рамках відповідної термінологічної статті терміна-іменника. У зв'язку з цим пропонуємо подавати прикметникові терміносполучення у природному вигляді, тобто у послідовності прикметник іменник”. Одночасно ми не виступаємо за повну відмову від традиційного порядку іменник - прикметник”, а пропонуємо, за необхідності, дублювати або комбінувати такий порядок в одному й тому ж словнику. Так, традиційна позиція іменник - прикметник” доцільна у тих випадках, коли іменниковий компонент терміносполучення відіграє вирішальну роль у формуванні загального значення, а прикметник лише доповнює або уточнює його.
У нашому словнику німецькі прикметники у парі з прикметниковими словотвірними елементами детермінативних композит подаємо як окремі словникові статті, у яких наводимо також їхні загальнонаукові та загальномовні значення, що впливають на значення німецьких термінів-композитів. Зокрема ми сформовали 55 таких прикметникових пар.
14. До третьої групи належать композити, що складаються виключно з інтернаціональних складових (22 одиниці), мотивація яких для українського білінгва може видатися прозорою, оскільки в українській мові можливе утворення подібних словосполучень, проте з іншими сумарними значеннями (Inquisitionsprozeß m, Rayonchef m).
Порівняно велика кількість омонімічних одиниць, узятих лише з двох різномовних терміносистем, підкреслює актуальність створення подальших словників міжмовної термінологічної омонімії ("псевдодрузів перекладача") для інших терміносистем, особливо для терміносистем споріднених соціальних наук.
Слід наголосити також на необхідності міжмовної гармонізації та впорядкування значень паралельних за формою різномовних термінів-когнатів.
У перекладі розглянутих німецьких термінологічних одиниць українською мовою слід враховувати факт лінгво-правової асиметрії, зокрема подавати відповідні лінгво-правові коментарі у лексикографічних працях. Наші рекомендації та розроблений словник пропонуємо також включити до навчальних планів викладання іноземної мови на юридичних факультетах.
Серед перспектив цього напряму досліджень можна назвати, зокрема, такі проблеми, що потребують окремого вирішення:
· комплексне синхронно-порівняльне дослідження термінологічних семантико-понятійних полів, які утворюються навколо правничих термінів-гіперонімів;
· проблема інтерференції між термінологічною лексикою та її детермінологізованими (науково-популярними) дублетами;
· проблема внутрішньомовної термінологічної інтерференції та міжмовної термінологічної інтерференції між формально-паралельними термінами споріднених терміносистем;
· перекладознавче дослідження правничих жаргонізмів;
· психолінгвістичні дослідження міжмовної інтерференції з метою визначення типів балансу/дисбалансу мовної та іншомовної компетенції білінгва;
· виявлення причин різної за обсягом формально-спільної фахової лексики різномовних терміносистем;
· дослідження семантичного впливу "інтернаціональних" термінів міжнародного права на національні правничі терміносистеми.
З огляду на суттєву міждисциплінарну проблематику перекладу правничих термінів пропонуємо передбачити в системі вищої освіти України спеціалізовану підготовку перекладачів для сфери правознавства та судочинства, як це практикується, наприклад, в інститутах перекладу ФРН.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Абаев В.И. О подаче омонимов в словаре // Вопросы языкознания. - 1957. - № 3. - С. 31 - 43.
2. Агапов Е.Н. Омонимия как проблема лексикологии и лексикографии: Автореф. дис.... канд. филолог. наук. - М., 1985. - 24 с.
3. Акуленко В.В. Вопросы интернационализации словарного состава языка.- Х.: Изд-во ХГУ, 1972.- 215 с.
4. Акуленко В.В. Предисловие; О "ложных друзьях переводчика" // Англо-русский и русско-английский словарь "ложных друзей переводчика"/ Под общ. рук-м доц. В.В Акуленко. - М.: Советская энциклопедия”, 1969. С. 5 - 9; 371 - 384.
5. Акуленко В.В. Слов'янські мови в аспекті інтерлінгвістики // Мови єворпейського культурного ареалу: розвиток і взаємодія: Збірник статей. - Київ: Довіра, 1995. - С. 72 - 98.
6. Алексеев С.С. Теория права. М.: Издательство БЕК, 1994. 224 с.
7. Апресян Ю.Д. Избранные труды. Том 1: Лексичесная семантика. - 2-е изд., испр. и доп. М.: Школа «Языки русской культуры», изд. фирма «Восточная литература» РАН, 1995. 472 c.
8. Арсеньева М.Г., Строева Т.В., Хазанович А.П. Многозначность и омонимия. Л.: Изд. ЛГУ, 1996.- 305с.
9. Баранцев К.Т. Курс лексикології сучасної англійської мови. - К.: Рад. шк., 1995. - 340 с.
10.Беднаж М. А. Польско-украинская межъязыковая омонимия: Автореф. дис. ... кандид. филол. наук: 10.02.17. - Киев: Киевский государственный лингвистический университет, 2000. - 19 с.
11.Берков В.П. Вопросы двуязычной лексикографии. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1973. - 191 с.
12.Булаховский Л. А. Из жизни омонимов // Русская речь. - М., 1928. - Вып. ІІІ. - С. 47-60.
13.Володина М.Н. Национальное и интернациональное в процессе терминологической номинации. - М.: Изд-во Московского унив-та, 1993. - 112 с.
14.Гарш Р.К. Междуязычные аналогизмы английского происхождения в немецком и русском языках: Автореф. ... канд. филолог. наук. - М., 1978. - 24 с.
15.Гладкий П.И. Лексическая омонимия имен существительных в современном немецком языке: Автореф. ... канд. филолог. наук. - Киев, 1967.- 28 с.
16.Гнатишена І.М., Кияк Т.Р. Передмова // Словник інтернаціональних терміноелементів грецького та латинського походження в сучасній термінології. Київ: КМ Academia”, 1996. С. 3 - 10.
17.Головин Б.Н., Кобрин Р.Ю. Лингвистические основы учения о терминах: [Учеб. пособ. для филол. спец. свузов]. - М.: Высш. шк., 1987. - 103 с.
18.Головин Б.Н. Лингвистические основы учения о терминах. М., 1987.
19.Гольдберг В. Контрастивный анализ лексико-семантических групп: (На мат. англ., русс. и нем. яз.): Учеб. пособ. Тамб. гос. пед. ин-т. - Тамбов:ТГПИ, 1988 - 54 с.
20.Горбань В.Г. Подача омонимов в немецких и специальных словарях и структура омонимического словаря: Автореф. ... канд. филолог. наук. - Москва, 1972.- 26 с.
21.Готлиб К.Г. Междуязычные аналогизмы французского происхождения в немецком и русском языках: Автореф. ... канд. филолог. наук. - Новосибирский гос. ун-т, 1966. - 23 с.
22.Гринев С.В. Введение в терминоведение.- М.: Московский Лицей, 1993.- 309 с.
23.Гринев С.В. Введение в терминологическую лексикографию: Учеб. пособ. МГУ им. М.В. Ломоносова, Филол. Фак. - М.: 1986. 106 с.
24.Даниленко В.П. Лингвистические требования к стандартизуемой терминологии Терминология и норма. - М., 1972. - С. 9.
25.Даниленко В.П., Скворцов Л.И. Лингвистические проблемы упорядочения научно-технической терминологии ВЯ. 1981. - № 1. С. 5.
26.Довгерт Анатолій. Новий цивільний кодекс України і світові тенденції розвитку приватного права// Новий цивільний кодекс основний інструмент формування громадянського суспільства в Україні та трансформації її правової системи: Збірник статей та матеріалів. Київ, 1997. - 121 с.
27.Д'яков А.С., Кияк Т.Р., Куделько З.Б. Основи термінотворення: Семантичні та соціолінгвістичні аспекти. К.: Вид. дім «КМ Academia», 2000. - 218 с.
28. Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Г. Українська мова: Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів/ За ред. С.Я. Єрмоленко. - Київ: Либідь, 2001. - 224 с.
29.Жлуктснко О. Мовні контакти: Проблеми інтерлінгвістики.— К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1966.— 135 с.
30. Зайцев Ю. Автентичність правового тексту та проблеми його термінологічно-мовного оформлення (на матеріалі проекту Цивільного кодексу України) // Українське право. - 1997. - Число 3. - с. 99 - 110.
31.Іваницький Р.В. Лексикографічні аспекти нормалізації термінів (на матеріалі німецьких, англійських, українських та російських термінологічних одиниць). Автореф. ... канд. філолог. наук. - Львів, 1995. 26 с.
32.Интернациональные элементы в лексике и терминологии [И.К. Белодед, В.В. Акуленко, А. Граур и др.]. - Харьков: Высш. шк. Изд-во при Харьк. ун-те, 1980. - 208 с.
33.Исаченко А.В. О грамматическом значении ВЯ. - 1961.- № 1. - С. 28 -43.
34.Канделаки Т.Л. Семантика и мотивированность терминов АН СССР, Ком. научн.-техн. терминологии. - М.: "Наука", 1977 - 167 с.
35.Карпов В. Внутриязыковая и межъязыковая омонимия болгарского языка Славистический сборник: В честь 70-летия профессора П. А. Дмитриева: Сб. статей Под ред. Г. И. Сафронова, Г. А. Лилич. СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1998. С. 56 63.
36.Карпусь А.К. Немецко-русско-украинские лексические параллели: Автореф. ... канд. филолог. наук. - Киев, 1983.- 23 с.
37.Кацнельсон С. Д. Содежание слова, значение и обозначение. М.; Л.: "Наука", 1965. 110 с.
38.Квитко И.С., Лейчик В.М., Кабанцев Г.Г. Терминоведческие проблемы редактирования. Львов: "Вища школа", 1986. 150 с.
39.Квитко И.С. Термин в научном документе. - Львов: "Вища школа", 1976. 127 с.
40.Келтуяла В.В. О расхождении смыслового содержания параллельных интернациональных слов немецкого и русского языка: Автореф. ... канд. филолог. наук. - Ленинград, 1975.- 13 с.
41.Кияк Т.Р. Лингвистические аспекты терминоведения: Учеб. пособ. М-во высш. и сред. спец. образования УССР, Учеб.-метод. каб. по высш. образ, Черновицкий гос. ун-т. - Киев: УМКВО, 1989. - 103 с.
42.Кияк Т.Р. Мотивированность лексических единиц: (колич. и качеств. хар-ки). - Львов: Вища школа. Изд-во при Львов. гос. ун-те, 1988. - 160 с.
43.Книгницкая М.И. Термины-интернационализмы и их содержательная мотивированность (на материале английских и немецких терминологических единиц): Автореф. ... канд. филолог. наук. - Львов, 1990. - 24 с.
44.Кованцева Л.Ю. Структурно-семантические и функциональные особенности терминов-композитов: Автореф. ... канд. филолог. наук. - Киев, 1992. - 15 с.
45.Колпаков В.В. Адміністративне право України: Підручник. К.: Юрінком Інтер, 1999. 736 с.
46.Комиссаров В. Н. Общая теория перевода: Учебное пособие. М.: ЧеРо, 1999. - 136 с.
47.Комиссаров В. Н. Проблема интерференции в теории перевода. // Interferenz in der Translation: Übersetzungswissenschaftliche Beiträge / Hrsg. von Heide Schmidt. - Leipzig: VEB Enzyklopädie, 1989. - С. 103-108.
48.Кочерган М. О словаре русско-украинских межъязыковых омонимиов // Словарь русско-украинских межъязыковых омонимов / Словник російсько-українських міжмовних омонімів. - К.: Вид. центр. Академія, 1997. - с. 389 - 399.
49.Краткое методическое пособие по разработке и упорядочению науч.-техн. терминологии. / АН СССР, Ком. научн.-техн. терминологии / Сост. С.И. Коршунов, Г.Г. Самбурова / - М.: Наука, 1979. - 126 с.
50.Крыжановская А.В., Симоненко Л.А. Актуальные проблемы упорядочения научной терминологии/ АН СССР. Ин-т языковедения им. А.А. Потебни. - Киев: Наук. думка, 1987. - 161 с.
51.Кузнецов А.М. От компонентного анализа к компонентному синтезу / Отв. ред. член.-кор. АН СССР В.Н. Ярцева; АН СССР, науч. совет "Теория соврем. языкозн.", Ин-т языкозн. - М.: Наука, 1986. - 124 с.
52.Курилович, Е. Р. Заметки о значении слова // Курилович, Е. Р. Очерки по лингвистике. М., 1962. С. 237-250.
53.Левицкий В.В., Стернин И.А. Экспериментальные методы в семасиологии. - Воронеж: Изд. Ворон. ун-та, 1989. - 191 с.
54.Лейчик В.М. О языковом субстате термина // Вопросы языкознания. - 1986.- № 5. - С. 3 - 39.
55.Лексикология и лексикография: Сб-к статей / Редкол.: С.Г. Бархударов (предс.) и др. М.: "Наука", 1972. - 200 с.
56.Лингвистические аспекты терминологии.: Сб-к статей. Редкол.: С.З. Иванов (науч. ред.) и др. - Воронеж: Изд-во Ворон. ун-та, 1980. - 120 с.
57.Литвин Ф.А. Речевая многозначность слова: Автореф. дис. ... д-ра филол. наук. -М., 1978. - 15 с.
58.Малаховский Л.В. Bыделение и классификация омонимов при помощи матричной модели // Slavica Slovaca. - Bratislava, 1971. - Ročnik 6, N 3. S. 258-263.
59.Малаховский Л.В. О процессах деомонимизации в английской лексике // Материалы всесоюз. конф. по общ. языкозн.: Основные проблемы эволюции языка. - Самарканд, 1966. Ч. 1. С. 178-181. Bratislava, 1971.- Ročnik 6, N 3. S. 258-263.
60.Малаховский Л.В. Теория лексической и грамматической омонимии / Отв. ред. Р.Г. Пиотровский; АН СССР, Ин-т языкозн. - Л.: Наука Ленингр. отд-е, 1990. - 238 с.
61.Методы сопоставительного изучения языков: Сборник статей Ответств. ред. В.Н. Ярцева. Москва: Наука”, 1988. 96 с.
62. Мови європейського культурного ареалу: розвиток і взаємодія: Збірник статей. - Київ: Довіра, 1995. - 272 с.
63. Мовні та концептуальні картини світу: Збірник наукових праць. - Київ: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2000. - 395 с.
64.Морщакова Т.В. Семантические характеристики терминов уголовного законодательства (на материале русского, немецкого и английского языков): Автореф. ... канд. филолог. наук. - М., 1992. 25 с.
65.Мостовий М.І. Лексикологія англійської мови. К.: Основа, 1993. - 256с.
66.Никитина Ф.А. Влияние аналогии на словообразование (опыт диахронического исследования морфологической синонимии). - Киев, 1973. - 50 с.
67.Нікітіна Ф.О. Семантичні та словотворчі проблеми сучасної термінології: Навч. посіб. МВ і ССО УРСР, КДУ. - Київ: Вид. при КДУ, "Вища шк.", 1987. - 30 с.
68.Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. М.:”Юрист”, 1994. 360 с.
69.Овчаренко В. Структура і семантика науково-технічного терміна. - Х.: Вид-во Харк. ун-ту, 1968. 71с.
70.Ожегов С. И. Выступление на дискуссии по вопросам омонимии // Л. сб. М., 1960.- Вып. IV. - C. 69-71.
71.Ольшанский И.Г. Лексическая полисемия в современном немецком языке (системные, коммуникативные и лексикографические аспекты): Автореф. дис. ... д-ра филол. наук. - М., 1991. - 52 с.
72.Отраслевая терминология и её структурно-типологическое описание: Межвуз. сб. науч. тр. Воронеж. технол. ин-т; [Редкол.: С.З. Иванов, З.С. Анюшкин (отв. ред-ры) и др.] - Воронеж: Изд-во Ворон. ун-та, 1988. - 166 с.
73.Отраслевая терминология и её экстралингвистическая обусловленность: Межвуз. сб. науч. тр. Воронеж. технол. ин-т; [Редкол.: З.С. Анюшкин (отв. ред-р) и др.] - Воронеж: Изд-во Ворон. ун-та, 1986. - 156 с.
74.Петров В.В. Семантика научных терминов. - Новосиб., Наука. Сиб-е отд-ние, 1982, - 127 с.
75.Плотников Б.А. О форме и содержании в языке. - Минск: "Вышейш. шк.", 1989. - 252 с.
76.Прикладное языкознание: Учебник / Л. В. Бондарко, Л. А. Вербицкая, Г. Я. Мартыненко и др.; отв. ред. А. С. Герд. - СПб.: Изд-во С.-Перербург. унив-та, 1996. - 528 с.
77.Проблеми зіставної семантики: Збірник наукових статей. - Вип. 5, Київ: Київський державний лінгвістичний університет, 2001. - 387 с.
78.Проблемы разработки и упорядочения терминологии в академиях наук союзных республик. - М.: Наука, 1983. 336 с.
79.Реформатский А.А. Мысли о терминологии // Современные проблемы русской терминологии. - М., 1987. - С. 163 - 198.
80.Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика. (Очерки о лингвистической теории перевода). - М.: «Международные отношения», 1974. - 216 с.
81.Семчинський С.В. Загальне мовознавство. - К.: Вища шк. Головне вид-во, 1998. - 328 с.
82. Сергеєва Галина. Сучасні тенденції розвитку терміносистеми української правничої мови // Українська термінологія і сучасність: Збірник наукових праць. - Вип. IV. - Київ: КНЕУ, 2001. - С. 265 - 267.
83.Словообразовательная номинация в терминосистемах и норме. Сб. науч. тр. / АН СССР, Дальневост. отд-ние, Каф. иностр. языков; [Редкол.: Б.И. Бартков (отв. ред.) и др.] - Владивосток: ДВО АН СССР, 1987. - 195 с.
84.Смирницкий, А. И. Лексиклогия английского языка. - М., 1956.
85.Степанова М.Д. Методы синхронного анализа лексики (на материале современного немецкого языка). - М.: Высш. шк., 1968. - 295 с.