ПЕРЕКЛАДАЦЬКИЙ МЕТОД ВІРИ РІЧ ЯК ІНТЕРПРЕТАТОРА УКРАЇНСЬКОЇ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Краткое описание

Львівський національний університет імені Івана Франка

На правах рукопису

Косів Ганна Михайлівна

УДК 81'255.4(929)(410.1)Річ В.

ПЕРЕКЛАДАЦЬКИЙ МЕТОД ВІРИ РІЧ
ЯК ІНТЕРПРЕТАТОРА УКРАЇНСЬКОЇ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Спеціальність 10.02.16 перекладознавство

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Зорівчак Роксолана Петрівна,
доктор філологічних наук, професор

Львів - 2006

ЗМІСТ

ВСТУП....................................................................................................................с.4

РОЗДІЛ1.ПЕРЕКЛАДАЦЬКИЙ МЕТОД ЯК ПЕРЕКЛАДОЗНАВЧА ПРОБЛЕМА.........................................................................................................с.13
1.1.Індивідуальність перекладача та перекладацький метод: до історії питань і методики дослідження...............................................................с.17
1.2.Множинність перекладу та межі перекладацької інтепретації........с.32
Висновки з Розділу 1....................................................................................с.38

РОЗДІЛ2.ТВОРЧІСТЬ В.РІЧ У КОНТЕКСТІ АНГЛО-УКРАЇНСЬКИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ВЗАЄМИН.............................................................................с.41
2.1.Висвітлення творчості В.Річ у перекладознавчій літературі.....................................................................................................с.41
2.2.Місце і роль поезії у творчості В. Річ крізь призму перекладацької діяльності.....................................................................................................с.45
2.3. Перекладацька діяльність та українознавчі інтереси В.Річ.............с.50
2.4.Літературно-критичні дослідження В.Річ з погляду перекладацької діяльності................................................................................................... ..с.63
2.5.Загальне коло зацікавлень В.Річ у контексті перекладацької діяльності.....................................................................................................с.66
Висновки з Розділу 2..................................................................................с.68

РОЗДІЛ3.ОСОБЛИВОСТІ ТВОРЧОЇ СТРАТЕГІЇ В.РІЧ: ЕКСПЛІЦИТНА ПОЕТИКА..............................................................................................................с.70
3.1. Перекладацька традиція в англомовному світі.................................с.70
3.2. Перекладацькі принципи В.Річ настанова.....................................с.73
Висновки з Розділу 3...................................................................................с.83
РОЗДІЛ4.ОСОБЛИВОСТІ ТВОРЧОЇ СТРАТЕГІЇ В.РІЧ: ІМПЛІЦИТНА ПОЕТИКА............................................................................................................ с.85
4.1.Стилістичні проблеми лексико-граматичного рівня у перекладах В.Річ........................................................................................................... с.85
4.1.1.Архаїзми як проблема перекладу та особливість ідіолекту В.Річ................................................................................................. с.85
4.1.2.Способи відтворення лексичних реалій у перекладах В.Річ.................................................................................................с.101
4.1.3.Шляхи відтворення структурно-конотативних реалій у перекладах В.Річ: звертання, суфікси зменшуваності, praesens historicum......................................................................................... с.108
4.1.4.Відтворення власних назв у перекладах В.Річ................. с.112
4.2.Стилістичні проблеми синтаксичного рівня у перекладах В.Річ: відтворення синтаксичних фігур, проблема часової співвіднесеності оригіналів і перекладів, декомпресія в перекладі................................. с.119
4.3.Відтворення просодичної системи оригіналів у перекладах В.Річ........................................................................................................... с.146
4.4.Відтворення інтертекстуальності оригіналів та інтертекстуальність перекладів В.Річ ...................................................................................... с.156
4.5. Переклад В.Річ за межами інтерпретаційних ресурсів оригіналів................................................................................................... с.169
Висновки з Розділу 4..................................................................................с.174

ВИСНОВКИ.......................................................................................................... с.178

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................ с.183

ДОДАТОКА. Бібліографія перекладів В.Річ творів українських письменників....................................................................................................... с.206

ВСТУП

Актуальність теми. В.Річ, без сумніву, належить до найобдарованіших і найперспективніших перекладачів. Її переклади творять цілу епоху в розбудові реалістичної традиції (термін Ґ.Ґачечіладзе) в англо-американській культурі та розвитку українсько-англійських культурних взаємин, яка представлена іменами видатних українських письменників, а також позначена самобутнім методом майстра. До популяризації творчості В.Річ та введення імені цього перекладача в науковий обіг значною мірою долучилися дослідження О.Жомніра та Р.Зорівчак. Ряд статей опубліковано у західній критиці, які, проте, в основному зосереджуються на характеристиці оригінальних текстів, історії перекладів та обмежуються кількома заувагами щодо високої якості перекладу (М.Беламі, Е.Гарві, М.Юрковський, П.Селвер). Критичні звинувачення на адресу В.Річ у радянські часи (В.Пономарьов, Джон Вір) є необ’єктивними з ідеологічних причин. Дисертація С.Скамарохавої здійснена лише на основі перекладів з білоруської літератури і тільки частково присвячена творчому методу В.Річ. Окрім того, деякі висновки дослідниці дискусійні.
Тепер, коли з особливою гостротою постає необхідність осмислення входження українського художнього слова в англомовний світ, обсяг нагромадженого на сьогодні фактичного матеріалу з даної теми потребує узагальнення і системно-цілісного розгляду. Це підводить нас до необхідності вироблення загальних критеріїв оцінювання перекладів та обґрунтування перекладацьких методів відомих майстрів.
Дослідження також актуальне з огляду на сучасні наукові тенденції, адже питання перекладацького методу стоїть у центрі перекладознавства, оскільки прямо відповідає загальній антропологічній спрямованості досліджень останніх років, а також є за своєю суттю міждисциплінарною проблемою.
Отже, системний розгляд особливостей перекладацького методу В.Річ є внеском у теорію, практику та історію перекладу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано у рамках комплексної наукової теми кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура Львівського національного університету імені Івана Франка: „Ключові проблеми теорії та історії художнього перекладу. Концепція вишколу перекладачів (0105U004928), затвердженої Міністерством освіти і науки України.
Мета дисертації полягає в тому, щоб осмислити основні риси перекладацького методу В.Річ на різних рівнях: як явище, взаємозумовлене особистісними пріоритетами і творчою діяльністю перекладача; як апріорну цілеспрямовану свідому традицію перекладу в контексті англо-американського перекладознавства, культури, літератури, замовника; як тенденцію конкретних рішень у процесі перекладу. При цьому до уваги береться прагматичний аспект рецепції перекладів В.Річ.
Загальна мета роботи передбачає вирішення таких завдань:
1.З’ясувати сутність поняття „перекладацький метод та випрацювати методику власного дослідження.
2.Розглянути основні контексти діяльності В.Річ (поезія, літературна критика, загальне коло зацікавлень) і показати, як вони пов’язані з її перекладацькою творчістю.
3. Дослідити історію перекладів В.Річ як складову частину історії рецепції української літератури в англомовному світі.
4.Здійснити огляд критичних праць, які висвітлюють творчість В.Річ у перекладознавстві.
5.З’ясувати особливості експліцитної поетики перекладача з погляду перекладацької традиції в англомовному світі та перекладацьких принципів В.Річ.
6.Провести всебічний аналіз перекладів В.Річ у світлі сучасних перекладознавчих парадигм.
7.Простежити основні контексти виходу перекладів В.Річ за межі інтерпретаційних ресурсів оригіналів.
8.Укласти бібліографію перекладів В.Річ творів українських письменників.
Об’єктом дослідження є переклади В.Річ творів українських письменників, а предметом аналізу є перекладацький метод майстра.
Матеріалом дисертації слугують оригінали та опубліковані і неопубліковані переклади В.Річ. Це твори 46 українських письменників, починаючи від І.Мазепи, І.Котляревського, М.Шашкевича, Т.Шевченка, І.Франка, Лесі Українки до сучасних авторів: І.Калинця, В.Мороза, Л.Костенко та ін. До уваги береться чинник множинності перекладу: в ході аналізу часто залучаються версії інших перекладачів для створення порівняльної характеристики. Крім перекладів, матеріал дослідження також склали метатексти і власна поезія В.Річ.
Комплексний характер роботи зумовлює багатоаспектність методики дослідження. Основними є методи зіставного лінгвостилістичного й перекладознавчого аналізу текстів оригіналів і перекладів та контекстуальний аналіз, що допомагають простежити основні рівні вияву перекладацького методу В.Річ, керуючись критеріями експліцитної поетики перекладача та інтерпретаційних ресурсів оригіналів. Крім того, застосовуються компонентний, трансформаційний аналіз, метод словникових визначень. З метою підтвердження об’єктивності одержаних результатів у дисертації використовуються елементи методу кількісного аналізу. Метод історико-зіставного аналізу застосовується при розгляді множинності перекладу.
Методологічною базою дослідження є основні засади української і зарубіжної теорії перекладу, зокрема праці М.Рильського, К.Чуковського, Ю.Еткінда, Ї.Лєвого, Ґ.Ґачечіладзе, Ю.Лотмана, Дж.Голмса, Р.Боґранда, В.Бейкера, І.Арнольд, М.Новікової, Р.Зорівчак, С.Басснетт, А.Лєфевра, У.Еко, Б.Гатіма, І.Мейсона, П.Торопа, Л.Венуті та ін.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що:
n випрацювано методику дослідження перекладацького методу та рецепції української літератури в англомовному світі;
n систематизовано основні погляди на проблему множинності перекладу, індивідуальності перекладача та перекладацького методу;
n уперше проведено цілісний аналіз та встановлено художньо-естетичну вартість перекладів В.Річ з української літератури;
n обґрунтовано складові перекладацького методу В.Річ;
n у роботі введено в обіг ще неопубліковані переклади;
n визначено місце творчості В.Річ в історії англомовного перекладу та розвитку англо-українських культурних взаємин;
n обґрунтовано прийоми перекладу та класифікація архаїзмів, способи передачі власних назв, конструкцій експресивного синтаксису з урахуванням часового чинника на матеріалі англомовної україніки;
n уперше укладено бібліографію перекладів В.Річ творів українських письменників.
Теоретична цінність дисертації полягає у випрацюванні критеріїв комплексного поцінування В.Річ англомовного перекладача різножанрових віршових творів української літератури різних епох та літературознавця, що оцінює українську літературу з позицій своєї англомовної культури. Випрацювані методологічні критерії можна екстраполювати на дослідження творчості інших перекладачів. Дисертація є певним внеском у методологію дослідження рецепції української літератури в англомовному світі.
Дисертація є певним внеском в окремі питання перекладу в українсько-англійській площині, зокрема, відтворення контекстуальної семантики архаїзмів, реалій, відображення просодії оригіналу в перекладах.
Практична цінність роботи випливає з можливостей використання її напрацювань для публікації перекладів В.Річ. Результати дослідження можуть знайти практичне застосування в університетських курсах теорії, історії, практики перекладу, контрастивної лінгвістики, інтерпретації тексту, культорологічних проблем перекладу, при вивченні творчості українських письменників (передовсім Т.Шевченка, І.Франка, Лесі Українки), в науково-дослідній роботі студентів. Вагоме значення має також додаток до дисертації бібліографія опублікованих і неопублікованих перекладів В.Річ з творів українських письменників. Матеріал та висновки дисертації можуть бути корисними в діяльності видавництв.
На захист виносяться такі твердження:
1.Перекладацький метод слід розглядати в широкому контексті традиції, в якій працює перекладач; настанови перекладача, відображеної в метатекстових матеріалах; інших форм зацікавлень перекладача, пов’язаних із перекладом; зіставного аналізу оригіналів і перекладів.
2.Перекладацький метод В.Річ як інтерпретатора української художньої літератури характеризується академізмом, що виявляється в науковому підході до перекладу; історичною багатогранністю; цілісністю; системністю; самобутністю і становить окрему сторінку реалістичної школи англомовного перекладу.
3.Переклади В.Річ взаємопов’язані з іншими видами її діяльності і творять цілісний контекст, для якого характерний взаємовплив елементів та спільність мотивації: популяризація мистецтва поезії, розвиток та збереження мови як спадщини всіх поколінь; спільність критеріїв поетичності: вимоги першочерговості художньої вартості та високі вимоги до поетичної майстерності, суспільна значимість і реалістичні принципи поезії, домінантність текстового та інтертекстуального рівня; однакові вимоги до читача: співтворчість читача шляхом інтелектуальної праці над текстами. Мотивацією перекладів В.Річ також слугує популяризація самобутньої української культури у світі та міжкультурні контакти.
4.Перекладацька настанова В.Річ спрямована на реалістичну традицію максимального відтворення всіх особливостей оригіналу в їхній смислово-формальній єдності. При цьому оригінал слугує для неї одиним дейктичним центром. В.Річ протиставляє свою експліцитну поетику загальноприйнятій традиції „невидимості англо-американського перекладача, де основним критерієм оцінки перекладу слугує плавність тексту на лексичному і синтаксичному рівнях, а не адекватність першотворові. Переклад сприймається як абсолютний замінник оригіналу та загалом як периферійне явище. В україно-англомовному перекладі позиція В.Річ чітко контрастує з настановою перекладачів необуквалістичного напрямку, таких, як М.Найдан, В.Ткач, В.Фіпс та ін.
5.Основними рисами імпліцитної поетики В.Річ є: а)увага до всіх деталей оригіналу мікро-рівня в їхній смислово-формальній єдності на макро-рівні, що передбачає залучення якомога ширших лексико-граматичних пластів і синтаксичних конструкцій сучасної англійської мови, які нерідко належать до периферійних сфер, широке використання методу контекстуально-функціональної компенсації поряд із дескриптивним перекладом та віднайденням прямого відповідника, відхід від окремих рис оригіналу для досягнення вищого ступеня адекватності; б)гнучкість, як наслідок диференціації методу для перекладу творів, що належать до різних стилів та епох, при передачі творів, особливо складних у структурному плані, вміння використовувати мовні засоби на рівні деталі; в)інтертекстуальність створення самодостатнього, „переконливо незвичного перекладу через уведення цільових текстів до інтертекстуального простору культури реципієнта і залучення глобального вертикального контексту.
6.Інколи простежується відхід перекладацького методу В.Річ від реалістичного до об’єктивно-наукового. Це відбувається при розходженні імпліцитної поетики з експліцитною та порушенні принципу першочерговості естетики в художньому творі на рівні синтаксису та системи віршування. Такі явища, як тавтологія, декомпресія, „затички, що призводять до часткової втрати ритмічної завершеності та гармонії тексту як метасистеми, здатні позбавити поезію її основної категоріальної риси поетичності, а також ведуть до певного ступеня архаїзації і стирання відмінностей між стилями. Проте помітною є еволюція перекладів В.Річ з тенденцією до більшої нормативності синтаксису.
7.Тяжіння перекладацького методу В.Річ до суб’єктивно-наукового було зафіксовано при виході перекладів за межі інтерпретаційних ресурсів оригіналів відповідно до соціокультурних чинників та концептуальної картини світу перекладача в релігійному, культурному/міфологічному, аксіологічному аспектах. При цьому настанова перекладача залишалася незмінною.
Апробації роботи. Основні результати дослідження висвітлюються у шести наукових публікаціях. Дослідження обговорювалося на щорічних звітних наукових конференціях секції перекладознавства та контрастивної лінгвістики факультету іноземних мов Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, 1999-2005рр.), засіданнях Методологічного семінару з проблем перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені проф.Ю.Жлуктенка (Львів, 1999-2005рр.), щорічних конференціях секції Всесвітньої літератури Наукового товариства імені Шевченка (Львів 1999-2005рр.), Всеукраїнській конференції „Наукова спадщина професора Ю.Жлуктенка та сучасне мовознавство (Київ, вересень 2000р.), XVI-ій щорічній науковій конференції, присвяченій 145-річчю від дня народження І.Франка (Львів, жовтень 2001р.), Всеукраїнській науковій конференції „З XX в XXI століття, присвяченій 90-річчю д-ра філол. наук, проф. А.Білецького (Київ, жовтень 2001р.).
Матеріали дослідження застосовуються на заняттях зі студентами факультету іноземних мов Львівського національного університету імені Івана Франка та Дрогобицького педагогічного університету імені Івана Франка у теоретичних і практичних курсах.
Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі Вступу, чотирьох розділів, Висновків, Списку використаної літератури, Додатку А. Загальний обсяг дисертації становить 224 сторінки машинописного тексту, з них 182 сторінки основного тексту та 19 Додатку А. Список використаних джерел налічує 297 позицій, з них 204 науково-критичні праці, 81 літературні джерела та 12 довідкова література.
У Вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність; виділено об’єкт і предмет дослідження, мету і завдання роботи; зазначається методика дослідження; обґрунтовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; сформульовано основні твердження, що виносяться на захист.
Перший розділ „Перекладацький метод як перекладознавча проблема подає обґрунтування основної термінологічної системи роботи, охоплює етапи розвитку проблеми індивідуальності перекладача та перекладацького методу в науковій літературі, а також визначає методику та основні підходи до аналізу питання. Крім того, проблема розглядається з погляду множинності перекладу, що дозволяє встановити сутність та окреслити межі поняття „перекладацький метод. Визначається місце теми в контексті сучасних досліджень.
У другому розділі „Творчість В.Річ у контексті англо-українських літературних взаємин окреслюється особистісний контекст перекладачки, що виявляється в її творчій і громадській діяльності. Показано взаємозв’язок цього контексту з перекладацькою діяльністю. Подано характеристику перекладацького доробку В.Річ. У першому підрозділі проведено огляд критичних праць, присвячених перекладам В.Річ.
У третьому розділі „Особливості творчої стратегії В.Річ: Експліцитна поетика розглянено контекст перекладацької діяльності В.Річ: досліджено перекладацьку традицію в англомовному світі, визначено місце В.Річ у цій системі з урахуванням вимог замовника. На основі метатекстів окреслюються основні засади перекладацької настанови В.Річ: вимоги до перекладу, читача та оригіналу, мотивація, етапи перекладу, рамки ідіолекту.
У четвертому розділі „Особливості творчої стратегії В.Річ: Імпліцитна поетика проведено зіставний аналіз оригіналів і перекладів на тих основних рівнях, які найоптимальніше характеризують творчий метод перекладачки. Також простежуються основні контексти виходу перекладів за межі інтерпретаційних ресурсів оригіналів при незмінній настанові перекладача.
Висновки підсумовують результати дослідження.
У ДодаткуА подається бібліографія перекладів В.Річ творів українських письменників.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Особистість В.Річ як одного з найталановитіших, найбільш плідних перекладачів української літератури англійською мовою вперше стала предметом цілісного вивчення.
Методика аналізу перекладацького методу включає: 1)з’ясування особливостей експліцитної поетики, відображеної в метатекстових матеріалах; 2)дослідження рис імпліцитної поетики шляхом зіставлення оригіналів і перекладів на основі інтерпретаційних ресурсів оригіналів; 3)зіставлення імпліцитної поетики з експліцитною та з нормативно сформульованою поетикою культури та епохи перекладача; 4)врахування особистісного контексту перекладача, пов’язаного з перекладом.
Аналіз основних напрямків діяльності В.Річ (поезія, критичні дослідження, громадська діяльність та українознавчі інтереси) показав, що вони невіддільно поєднані з перекладацькою діяльністю і творять цілісний системний контекст, для якого характерний взаємовплив елементів та спільність принципів. Серед останніх 1)спільна мотивація: популяризація мистецтва поезії, розвиток та збереження мови як цілісної спадщини всіх поколінь; 2)спільні критерії поетичності, що також суміжні з поглядами письменників, твори яких В.Річ перекладає: першочерговість художньої вартості та високі вимоги до поетичної майстерності, а також суспільна значимість і реалістичні принципи поезії, домінантність текстового та інтертекстуального рівня при написанні та перекладі поезії; 3)однакові вимоги до читача: співтворчість читача шляхом інтелектуальної праці над текстами. Мотивацією перекладів В.Річ також слугує популяризація самобутньої української культури у світі та міжкультурні контакти.
Ці постулати становлять експліцитну поетику В.Річ, що спрямована на реалістичну традицію максимального відтворення всіх особливостей оригіналу в їхній смислово-формальній єдності. При цьому оригінал слугує для перекладачки одиним дейктичним центром. Експліцитна поетика В.Річ протиставляється загальноприйнятій традиції „невидимості англо-американського перекладача, де основним критерієм оцінки перекладу слугує плавність тексту на лексичному і синтаксичному рівнях, а не адекватність першотворові. Переклад сприймається як абсолютний замінник оригіналу та загалом периферійне явище. В україно-англомовному перекладі позиція В.Річ чітко контрастує з настановою перекладачів необуквалістичного напрямку, таких, як М.Найдан, В.Ткач, В.Фіпс та ін.
Настанова В.Річ на реалістичний переклад зумовлюється вимогами замовника, а також є результатом наслідування творчого методу англійської перекладачки Д.Сеєрс. Значний уплив на формування перекладознавчих принципів В.Річ мали також В.Свобода та П.Зайцев. Крім настанови, запорукою реалістичного методу перекладу є широке коло контекстів, якими оперує перекладачка: вивчення художньої, історичної дійсності першотвору, проникнення у світогляд автора, в суть його манери і стилю, глибоке знання культури, літератури обох народів.
Таким чином, загальною рисою перекладацького методу В.Річ ? академізм. Підготовчий етап перекладу для неї становить глибоке детальне прочитання оригіналу із залученням додаткових джерел, сам процес перетворення оригіналу включає глибинний пошук із зверненням до глобального вертикального контексту обох культур. В.Річ завжди користується академічними виданнями творів письменників для перекладу.
Зіставний аналіз оригіналів і перекладів дозволив визначити основні рівні, де якнайнаочніше виявляється імпліцитна поетика В.Річ, притаманна і вирішенню завдань інших рівнів. Вибір зумовлюється високим ступенем складності цих елементів для перекладу, що вимагає підвищеної активності з боку перекладача. Таким чином, можна узагальнити наступні риси імпліцитної поетики В.Річ:
1)Увага до всіх деталей оригіналу мікро-рівня в їхній смислово-формальній єдності на макро-рівні. Внаслідок цього, нерідко переклади В.Річ „звучать так само, як оригінал, при збереженні загальної ритмомелодики першотвору, за частого ізовокалізму та однакової позиції окремих слів і конструкцій у тексті. Таким чином, перекладачці вдається максимально наблизитися до абсолютної адекватності, не відступаючи при цьому від рис оригіналу. Для досягнення такої мети В.Річ залучає при перекладі якомога ширші лексико-граматичні пласти і синтаксичні конструкції сучасної англійської мови, що нерідко належать до периферійних сфер. Також серед методів перекладу, крім використання прямих відповідників англійської мови, значну частку займає метод контекстуально-функціональної компенсації засобами цільової мови та дескриптивний переклад. Часом адекватність перекладу досягається шляхом відходу від окремих рис оригіналу, як у випадку із відтворенням системи віршування. Лише невелика частина стилістичних засобів оригіналу залишається непереданою, що, здебільшого, є доцільним з погляду прагматики.
2)Гнучкість. При енциклопедичному характері роботи (переклад творів 46 українських письменників, що належать до різних стилів та епох) В.Річ, здебільшого, вдається диференціювати свій метод. Це, насамперед, стосується розмежування творів традиційного напрямку (у тому числі уваги до романтичних мотивів творів) та модерністичного. Внаслідок цього поділу перекладачка диференційовано підходить до використання як лексичних, так і синтаксичних засобів. Гнучкість методу також виявляється при перекладі творів особливо складних у структурному плані. Важливою рисою імпліцитної поетики В.Річ є вміння послуговуватися стилістичними засобами на рівні деталі.
3) Інтертекстуальність. Імпліцитній поетиці В.Річ притаманне збереження подвійної інтертекстуальності: оригіналів (за винятком неповного відтворення повтору ключових слів та українських реалій у творах на чужоземну тематику) і перекладів. Прикметною рисою її перекладів є введення цільових текстів до інтертекстуального простору культури реципієнта через залучення глобального вертикального контексту, при одночасному збереженні національно-специфічних рис оригіналу. Таким чином, В.Річ створює „переконливо незвичний переклад, де інтертекстуальність робить його, у більшості випадків, самодостатнім, а виноски і тлумачення відіграють лише допоміжну і необов’язкову роль.
Іноді настанова на збереження всіх особливостей оригіналу, на переклад „без компромісів спричиняє відхід од принципу інтертекстуальності перекладів на рівні синтаксису та системи віршування. Такі явища, як тавтологія, декомпресія, „затички, що призводять до часткової втрати ритмічної завершеності та гармонії тексту як метасистеми, здатні позбавити поезію її основної категоріальної риси поетичності, а також ведуть до певного ступеня архаїзації і стирання відмінностей між стилями. Проте помітною є еволюція перекладів В.Річ з тенденцією до більшої нормативності синтаксису. Ці явища свідчать про розходження імпліцитної поетики з експліцитною, оскільки порушують принцип першочерговості естетичних якостей у художньому творі, який сама перекладачка ставить за пріоритет, та наближають метод В.Річ до об’єктивно-наукового.
Тяжіння перекладацького методу В.Річ до суб’єктивно-наукового було зафіксовано при розходженні імпліцитної та експліцитної поетик та виході перекладів за межі інтерпретаційних ресурсів оригіналів відповідно до соціокультурних чинників та концептуальної картини світу перекладача в релігійному, культурному/міфологічному, аксіологічному аспектах.
Отже, дослідження охопило основні аспекти перекладацького методу В.Річ як інтерпретатора української художньої літератури. Одержані результати можуть бути внеском в історію поетичного перекладу, а також теорію і практику перекладу як шлях до теоретичних узагальнень та практичних рекомендацій, випрацювання критеріїв оцінки перекладу. Матеріал дослідження можна застосовувати при укладанні курсів з цих дисцилін, а також контрастивної лінгвістики, інтерпретації тексту, культорологічних проблем перекладу, при вивченні творчості українських письменників. Методику, запропоновану в роботі, можна використовувати при дослідженні творчого методу інших перекладачів. У майбутньому доречно було б дослідити творчу стратегію В.Річ при перекладі з інших мов. Також перспективним буде дослідження особистості цього перекладача в наступних ракурсах: як відображення суспільних процесів: ідеологічних та поетологічних, як процес породження перекладу з погляду психології творчості, як основний чинник когнітивних процесів перекладацької діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Науково-критичні праці
АдмониВ. Структура предложения и строение художественного литературного произведения // Лингвистика текста: Материалы науч. конф. Москва, 1974. Ч.1. С.11-16.
Азыбов Ю. О культуре перевода // Мастерство перевода. Москва: Сов. писатель, 1970. Сб.6 (1969). С.219-270.
Андрес А. Дистанция времени и перевод // Мастерство перевода. Москва: Сов. писатель, 1965. C.118-131.
Антокольский П. Черный хлеб мастерства // Мастерство перевода. Москва: Сов. писатель, 1964. Сб.1963. С.5-17.
АнуфриеваН., БерезнякМ., КузнецоваО. Разновидности констатирующей детали в англо-язычном художественном тексте и ее перевод на русский язык // Перевод и интерпретация текста / Под. ред. В.Кухаренко. Москва: Ин-т языкознания АН СССР, 1988. С.148-158.
Арнольд И. Семантика. Стилистика. Интертекстуальность: Сб. ст. Санкт-Петербург: Изд-во Санкт-Петербург. ун-та, 1999. 444с.
АрнольдИ.Стилистика современного английского языка. Ленинград: Просвещение, 1973. 303с.
Арнольд И., Банникова И. Лингвистический и стилистический контекст // Стиль и контекст / Под. ред. И.Арнольд. Ленинград: ЛГПИ им. А.Герцена, 1972. 125с.
Архиєпископ Августин. Українська і церковно-слов’янська мови в сучасних християнських храмах // Християнство й укр. мова: Матеріали наук. конф. Львів: Вид-во Львів. богослов. акад., 2000. С.13-19.
Бабенко Л. Филологический анализ текста: Основы теории, принципы и аспекты анализа. Москва: Академ. проспект, 2004. 464с.
Багно В. Об особых случаях переводческой адекватности // Мастерство перевода. Москва: Сов. писатель, 1990. Сб.13 (1985). С.207-236.
Бакастова Т. Имя собственное в художественном тексте // Русская ономастика: Сб. науч. тр. / Под ред. Ю.Карпенко. Одесса: ОГУ, 1984. С.157-160.
Бархударов Л. Язык и перевод. Москва: Междунар. отношения, 1975. 239с.
Береговская Э. Экспрессивный синтаксис. Смоленск: СГПИ им.К.Маркса, 1984. 92с.
Бех П. Поетичний переклад і принцип еквілінеарності // Теорія і практика перекладу. Київ: Вища шк., 1979. №1. С.83-93.
Біла А. Образ автора в ліриці І.Франка. Донецьк: ДонНУ, 2002. 192с.
Борев Ю. Эстетика. Москва: Политиздат, 1988. 496с.
Буракова О. Відтворення ритміки „Лісової пісні Лесі Українки в англійському перекладі // Теорія і практика перекладу. Київ: Вища шк., 1983. Вип. 9. С.19-28.
Буракова О. Відтворення ритміки українського вірша у поетичному перекладі (на матеріалі лірики Т. Шевченка та її англомовних перекладів) // Укр. літературознавство. Львів: Вища шк., 1983. Вип. 41. С.50-58.
Буштян Л. К проблеме фонетической коннотации собственных имен в поэзии // Русская ономастика: Сб. науч. тр. / Под ред. Ю.Карпенко. Одесса: ОГУ, 1984. С.118-124.
Венгреновская М. О воссоздании метра и ритма при переводе поэзии // Теорія і практика перекладу. Київ: Вища шк., 1980. №3. С.66-70.
Виноградов В. Лексические вопросы перевода художественной прозы. Москва: Изд-во МГУ, 1978. 174с.
Вір Джон. Шевченко в англійському тумані // Літ. Україна. 5черв., 1962. С.3.
Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе. Москва: Междунар. отношения, 1980. 342с.
Гайнічеру О. Поезія і мистецтво перекладу. Київ: Дніпро, 1990. 212с.
Гайнічеру О. Про перекладацький метод // Рад. літературознавство. Київ: Наук. думка, 1986. №9. С. 54-60.
Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури: Підручник. Київ: Либідь, 2001. 488с.
Гальперин И. Очерки по стилистике английского языка. Москва: Изд-во л-ры на иностр. яз., 1958. 459с.
Гачечиладзе Г. Введение в теорию художественного перевода. Тбилиси: Изд-во Тбил. ун-та, 1970. 285с.
Гачечиладзе Г. Художественный перевод и литературные взаимосвязи. Москва: Сов. писатель, 1980. 255с.
Гнатюк В. Останки передхристиянського релігійного світогляду наших предків // Українці: нар. вірування, повір’я, демонологія. Київ: Либідь, 1991. С.383-406.
Гордиенко Т., Санжарова В. Имя собственное в творческой лаборатории писателя // Русская ономастика: Сб. науч. тр. / Под ред. Ю.Карпенко. Одесса: ОГУ, 1984. С.151-157.
Гохлернер М., Ейгер Г., Ковалева А. О психолингвистическом изучении перевода поэтического текста // Теорія і практика перекладу. Київ: Вища шк., 1983. Вип.10. С.53-61.
Грабовецька О. Епітетна конструкція у художньому перекладі (на матеріалі української та англійської мов): Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.16 / КНУ ім. Т.Шевченка. Київ, 2003. 22с.
Гюббенет И. Основы филологической интерпретации литературно-художественного текста. Москва: Изд-во МГУ, 1991. 205с.
Данилко М., Шухат Т., Петропавловская Э. Актуализация текстовых категорий при формировании образа автора // Перевод и интерпретация текста: Сб. науч. тр. / Под ред. В.Кухаренко и др. Москва: Наука, 1988. С.180-189.
Дзера О. Індивідуально-авторське трактування біблійних мотивів як перекладознавча проблема (на матеріалі українських перекладів творів Дж.Г.Байрона): Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.16 / КНУ ім. Т.Шевченка. Київ, 1999. 21с.
Дмитренко В. Максимальность в переводе // Тетради переводчика. Москва: Междунар. отношения, 1974. №11. С.22-30.
Дроздова Т. Ключевые слова текста и их просодические признаки: Автореф. дис. канд. филол. наук. Ленинград, 1988. 17с.
Дроздовський Д. Віконце з найчистішого у світі скла // Дзеркало тижня. 2006. №1. С.12.
Дроздовський Д. Віра Річ: „Переклад для мене це наче дзеркало... // Слово Просвіти. 2005. 10-16 листоп. С.26.
Егиазарян А. Творческая индивидуальность поэта и перевод (на материале поэт. тв. О.Туманяна): Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.08 / Iнт. л-ри ім. М.Абегяна. Ереван, 1974. 18с.
Эткинд Е. Поэзия и перевод. Москва-Ленинград: Сов. писатель, 1963. 430с.
Єрмоленко С. Синтаксис віршової мови. Київ: Наук. думка, 1969. 94с.
ЖомнирА. Вопросы поэтики и стиля Шевченко в переводах на английский язык: Автореф. дис... канд. филол. наук: 10.02.04 / КГУ им. Т.Шевченко. Киев, 1971. 29с.
ЖомнірО. Із спостережень над новими англійськими перекладами з „Кобзаря // Зб. праць 15-ї Наук. шевченків. конф. Київ: Наук. думка, 1968. С.329-363.
Забужко О. Шевченків міф України. Спроба філософського аналізу. Київ: Абрис, 1997. 144с.
Залевская А. Индивидуальная „база знаний и проблема перевода // Перевод как процес и как результат: Сб. науч. тр. Калинин: КГУ, 1989. С.29-36.
Зацний Ю. Неологізми англійської мови 80-90 років XXстоліття. Запоріжжя: РА „Тандем-У, 1997. 396с.
Зеров М. І.Бєлоусов, російський перекладач „Кобзаря // М.Зеров. Українське письменство / Упоряд. М.Сулима. Київ: Вид-во Соломії Павличко „Основи, 2002. С.773-783.
Зеров М. Поетична діяльність П. Куліша // Твори: В 2т. / Упоряд. Г.Кочура, Д.Павличка Київ: Дніпро, 1990. Т.2. С.247-293.
Зеров М. У справі віршованого перекладу // Всесвіт. Київ, 1988. №8. С.128-135.
Зорівчак Р. Біобібліографічний покажчик / Уклад. Г.Домбровська, З.Домбровська, У.Романюк. Львів: Вид. центр ЛНУ ім.І.Франка, 2004. 368с.
Зорівчак Р. Реалія і переклад (на матеріалі англомовних перекладів української прози). Львів: Вид-во при ЛДУ, 1989. 215с.
Зорівчак Р. Творчість Віри Річ у контексті українсько-англійських літературних зв’язків // Всесвіт. Київ, 1997. № 8-9. С.175-180.
Івасюк О. Відтворення ритмомелодійних особливостей оригіналу як засіб репрезентеції його змісту: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.19 / КНУ ім. Т.Шевченка. Київ, 1994. 24с.
Казакова Т. О психосимеотическом аспекте перевода // Перевод и интерпретация текста / Под. ред. В.Кухаренко и др. Москва: Ин-т языкознания АН СССР, 1988. С.7-20.
Карабан В., Борисова О., Колодій Б., Кузьміна К. Попередження інтерференції мови оригіналу в перекладі (вибрані граматичні та лексичні проблеми перекладу з української мови на англійську) / Навч. посіб. Вінниця: Нова кн., 2003. 208с.
Караулов Ю. Русский язык и языковая личность. Москва: Наука, 1987. 263с.
Карпенко Ю. Специфика ономастики // Русская ономастика: Сб. науч. тр. / Под ред. Ю.Карпенко. Одесса: ОГУ, 1984. С.3-16.
Кисельов О. Робота І.Франка над віршем „Каменярі // Рад. літературознавство. Київ: Вид-во АНУРСР, 1963. №2. С.90-97.
Кияк Т., Бурда О. Еволюція використання міфологічних реалій як відображення спільного ментального коріння українського, австрійського та німецького народів // Іноземна філологія. Львів: Вид. центр ЛНУ ім.І.Франка, 2004. Вип.113. С.313-320.
Клименко Н. Григорій Кочур та Андрій Білецький (переклади грецької поезії) // Г.Кочур і український переклад: Матеріали міжнар. наук.-практичн. конф. (Київ-Ірпінь, 27-29 жовт. 2003). Київ, Ірпінь: ВТФ „Перун, 2004. С.136-140.
Ковальська І. Колористика як перекладознавча проблема: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.16 / КНУ ім. Т.Шевченка. Київ, 2001. 19с.
Ковганюк С. Практика перекладу. Київ: Дніпро, 1968. 275с.
Ковтунова И. Поэтический синтаксис. Москва: Наука, 1986. 206с.
Коломієць Л. Концептуально-методологічні засади українського перекладу (на матеріалі перекладів з англійської, ірландської та американської поезії). Київ: Вид.-полігр. центр „Київ. ун-т, 2004. 522с.
Коцюбинська М. Література як мистецтво слова. Київ: Наук. думка, 1965. 323с.
Кочур Г. [Відповіді на запитання анкети редколегії збірника „Теорія і практика перекладу] // Теорія і практика перекладу. Київ: Вища шк., 1992. Вип.18. С.171-189.
КундзічО. Творчі проблеми перекладу. Київ: Дніпро, 1973. 264с.
Кухаренко В. Интерпретация текста. Москва: Просвещение, 1988. 188с.
Кухаренко В. Текст в системе индивидуально-художественного стиля // Учені ОДУ. Проф. А.Незвідський: Тези доп. та повідомл. обл. наук.-творч. конф. (Одеса, 16-18 листоп. 1988). Одеса, 1988. С.88-89.
Левик В. Лев Гинзбург (Опыт литературного портрета) // Мастерство перевода. Москва: Сов. писатель, 1970. Сб.7. С.69-90.
Левин Ю. Перевод и бытие литературы // Вопросы л-ры Москва: Известия, 1979. №2. С.10-18.
Левин Ю. Русские переводчики XIX в. и развитие художественного перевода. Ленинград: Наука, 1985. 299с.
Левый И. Искусство перевода. Москва: Прогресс, 1974. 397с.
Лейтес А. Введение в общую теорию художественного перевода: Программа курса // Мастерство перевода. Москва: Сов. писатель, 1965. Сб.1964. С.252-270.
Лотман Ю. Анализ поэтического текста. Ленинград: Просвещение, 1972. 270с.
Лотман Ю. Лекции по структуральной поэтике // Учен. зап. Тартус. ун-та. Тарту, 1964. Вып.160. C.64.
Лучук О. Часовий фактор і проблема перекладної множинності в теорії художнього перекладу // О.Лучук. Діалогічна природа літератури: Перекладознавчі та літературознавчі нариси. Львів: Вид-во УКУ, 2004. С.163-168.
Любенов Л. Поэзия и перевод: Советские поэты-переводчики отвечают на вопросы Л.Любенова // Мастерство перевода. Москва: Сов. писатель, 1990. Сб.13 (1985). С.116-146.
Любимов Н. Перевод искусство. Москва: Сов. Россия, 1977. 80с.
Майборода А.Старослов’янська мова. Київ: Вища шк., 1975. 294с.
Маланюк Є. Книга спостережень. Київ: Атіка, 1995. 235с.
Маланюк Є. L’Art Poetique // Є.Маланюк. Поезії. Львів: ТзОВ Фенікс, 1992. С.72.
Мейлах Б. Талант писателя и процессы творчества. Ленинград: Сов. писатель, 1969. 446с.
МирошниченкоВ. Авторська концепція художнього твору: онтогенез і експансія (на матеріалі англомовної та французької україніки). Запоріжжя: ЗДУ, 2003. 283c.
Новикова М. Китс Маршак Пастернак (Заметки об индивидуальном переводческом стиле) // Мастерство перевода. Москва: Сов. писатель, 1971. Сб.8. С.28-54.
Новикова М. Прекрасен наш союз. Литература переводчик жизнь: Лит.-критич. очерки. Київ: Рад. письм., 1986. 224с.
Новикова М. Проблемы индивидуального стиля в теории художественного перевода: Автореф. дис... д-ра филол. наук: 10.02.19 / ЛГУ им. А.Жданова. Ленинград, 1980. 26с.
Озеров Л. Рабочие тетради переводчика // Мастерство перевода. Москва: Сов. писатель, 1990. Сб.13 (1985). С.92-115.
Опульский А. Прежде чем переводить... // Мастерство перевода. Москва: Сов. писатель, 1973. Сб.9. С.173-199.
ПономаревВ. Неадекватность перевода как средство фальсификации семантического и идейного содержания художественного произведения: Автореф. дис... канд. филол. наук: 10.02.04 / КГПИИЯ. Киев, 1979. 20с.
Попович А. Проблемы художественного перевода / Пер. со словацкого И.Бернштейн и И.Чернявской. Москва: Высшая шк., 1980. 199с.
Потебня А. Эстетика и поэтика. Москва: Искусство, 1976. 614с.
Прокопович С. Адекватный перевод или интерпретация текста // Тетради перево