НОВАТОРСТВО МИКОЛИ ЛУКАША В ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО ХУДОЖНЬОГО ПЕРЕКЛАДУ

Краткое описание

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

САВЧИН Валентина Романівна

УДК 929:81’253 Лукаш (477) ХІХ”

НОВАТОРСТВО МИКОЛИ ЛУКАША
В ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО ХУДОЖНЬОГО ПЕРЕКЛАДУ

Спеціальність 10.02.16 Перекладознавство

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Зорівчак Роксолана Петрівна,
доктор філологічних наук,
професор

Львів 2006

ЗМІСТ
ВСТУП..............................................................................................................................4

РОЗДІЛ 1. БАГАТОАСПЕКТНІСТЬ ЛІТЕРАТУРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МИКОЛИ ЛУКАША.......................................................................................................................12
1.1. Творчість М.Лукаша в національно-культурному контексті українського художнього перекладу.......................................................12
1.2. Перекладацька діяльність М.Лукаша: різноманітність мов, жанрів, стилів..........................................................................................................16
1.3. Оригінальна творчість М.Лукаша..........................................................22
1.4. М.Лукаш лексикограф та критик........................................................28
Висновки з розділу 1....................................................................................................35

РОЗДІЛ 2. ПЕРЕКЛАДИ МИКОЛИ ЛУКАША ЯК ДЖЕРЕЛО ВІДРОДЖЕННЯ ТА ЗБАГАЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ................................................................37
2.1. Перекладацька концепція М.Лукаша у світлі теорії полісистеми..........37
2.2. Стилістичні деривати в перекладах Миколи Лукаша...............................47
2.3. Синонімія перекладів Миколи Лукаша......................................................57
2.4. Фразеологія перекладів Миколи Лукаша...................................................64
Висновки з розділу 2.....................................................................................................74

РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДАЦЬКОГО МЕТОДУ МИКОЛИ ЛУКАША.......................................................................................................................76
3.1. Функціонально-семантичні особливості реалій в оригіналах і перекладах М.Лукаша..............................................................................76
3.2. Художній ономастикон (топоніми і антропоніми) у перекладах М.Лукаша..................................................................................................91
3.3. Авторські неологізми як проблема перекладу та особливості словотвору М.Лукаша............................................................................106
3.4. Особливості відтворення фразеологічних одиниць оригіналу в перекладах М.Лукаша........................................................................... 123
3.5. Відтворення словесних образів оригіналу в перекладах М.Лукаша...154
3.6. Системний огляд перекладацького методу М.Лукаша крізь призму окремого твору........................................................................................164
Висновки з розділу 3...................................................................................................175

РОЗДІЛ 4. ЛУКАШІАНА: ДИНАМІКА, ОСОБЛИВОСТІ РЕЦЕПЦІЇ, ПРОБЛЕМИ.................................................................................................................177
Висновки з розділу 4...................................................................................................194

ВИСНОВКИ.................................................................................................................196

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................................................200

ДОДАТОК А. Порохова змова” Дж. Мільтона в перекладах Т. Франка і М.Лукаша....................................................................................................................232

ВСТУП
Український художній переклад, з огляду на сукупність соціально-історичних та літературно-культурних чинників, став важливим і невід’ємним компонентом української культурної полісистеми, забезпечивши її збереження і цілісність. Окреслюючи мету і місце художнього перекладу в системі національно- культурного розвитку, в українському перекладознавстві розглядають переклад як засіб захисту національних мов і культур (О.І.Чередниченко) [254], стверджують націєтворчу місію перекладу (Р.П. Зорівчак) [64; 65], (М.В.Стріха) [209]. Звідси особлива увага до особистісного фактору в перекладі та розуміння ролі перекладача як митця, що засобами художнього перекладу збагачує рідну мову та літературу. У цьому контексті перекладацька діяльність М.Лукаша одного з найталановитіших перекладачів ХХ ст. набуває особливої значущості. Його переклади заповнювали суттєвий вакуум” в українській літературі та значно сприяли збереженню й відродженню української мови. Ім’я М.Лукаша стоїть поряд з іменами тих подвижників українського художнього перекладу, хто творив заради піднесення національного престижу та суспільно-культурного відродження України. Серед них Г.Кочур, І.Стешенко, Д.Паламарчук, М.Бажан, Борис Тен, В.Мисик, А.Перепадя, І.Світличний, В.Стус, В.Митрофанов, Ю.Лісняк, А.Содомора та багато інших професіоналів, яскравих творчих особистостей, які стали уособленням українського перекладу другої половини минулого сторіччя.
Творчість М.Лукаша привертала увагу багатьох дослідників. Істотне кількісне зростання Лукашіани спостерігається впродовж останніх п’ятнадцяти років. Загалом, у межах опублікованих матеріалів можна виділити великий масив літературознавчих досліджень (Г.П.Кочур, Л.В.Череватенко, М.В.Стріха, М.О.Новикова, Б.І.Черняков, М.Н.Москаленко, А.О.Перепадя, Р.І.Доценко), методичних розробок до вивчення творчості М.Лукаша у школі (О.М. Куцевол, Л.М.Правура, М.Яремко, А.Дзик, О.Сорока, Г.Ковальчук), мемуаристики (Є.П.Гуцало, О.І.Жолдак, В.О.Шевчук, С.М.Журахович, Є.У.Нарубина, М.І.Ігнатенко, М.Г.Сереженко, І.В.Корунець, О.М.Петрова, О.І.Микитенко). З іншого боку, власне перекладацький метод М.Лукаша, особливості мови його перекладів, конкретні перекладацькі стратегії ще не достатньо досліджено. Серед напрацювань у цьому напрямку вагомими є дослідження М.О.Новикової (порівняльний аналіз перекладів із Р.Бернса М.Лукаша та С.Маршака), М.А.Венгренівської, Т.Є.Некряч, О.М.Лучук (аналіз Лукашевого перекладу Троїла і Крессіди” В. Шекспіра), Т.В.Цимбалюк (фразеологія перекладів М.Лукаша; аналіз перекладів Собаки на сіні” та Овечої криниці” Лопе де Веги, Дон Кіхота” Сервантеса). Згадані праці становлять значний внесок у дослідження творчого методу М.Лукаша, однак вони не створюють загальної картини його творчої, зокрема перекладацької, діяльності, не виявляють усіх новаторських рис його індивідуального стилю.
Теоретико-методологічну базу дисертації становлять дослідження про індивідуальний стиль автора / перекладача (М.О.Новикова, В.А.Кухаренко, Л.В.Коломієць), лінгвокультурологічний фон слова (Є.М.Верещагін, В.Г.Костомаров), етномовний компонент у структурі тексту (Н.І.Кушина, У.В.Головач), етнокультурну специфіку фразеології (Б.М.Ажнюк, К.К.Лахтіонова, Н.В.Любчук), відтворення в перекладі семантики реалії (С.Влахов, С. Флорин, Р.П.Зорівчак, П.А.Содомора), фразеологізму (С. Влахов, С.Флорин, О.В.Кунін, Ю.П.Гольцекер, Р.П.Зорівчак, М.Л.Шадрін, Т.В.Цимбалюк), словесного образу (В.В.Коптілов, П.О.Бех, О.І.Чередниченко, Р.П.Зорівчак, О.С.Грабовецька), власної назви (Д.І.Єрмолович, О.К.Смирнов), праці з неології та словотвору (Ю.О.Жлуктенко, Ю.А.Зацний, М.М.Полюжин).
Актуальність дослідження зумовлено необхідністю комплексного вивчення творчості М.Лукаша для її цілісного осмислення, системного аналізу, який дозволив би виявити лінгвостилістичні особливості перекладів М.Лукаша, своєрідність його перекладацького методу, а також визначити його місце в контексті українського літературного процесу ХХ сторіччя. Комплексне дослідження передбачає аналіз цілої множини перекладних та оригінальних текстів для виявлення домінантних ознак його стилю, основних вихідних засад та принципів його перекладацької діяльності.
Важливою й актуальною залишається проблема художньої майстерності перекладу та його ролі у збагаченні й розвитку української мови. Відсутність монографій, присвячених мові українських перекладів та ідіостилю перекладача, підкреслює актуальність роботи. Оскільки творчість М.Лукаша вирізняється надзвичайним мовним багатством, стилістичною майстерністю, новаторством у вживанні лексичних та фразеологічних одиниць, дослідження його перекладів не лише дозволить виявити основні риси індивідуально-авторського стилю перекладача, а, що найважливіше, продемонструє значний стилістичний потенціал української мови, зреалізований у перекладах М.Лукаша.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в рамках опрацювання комплексної наукової теми кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура Львівського національного університету імені Івана Франка Ключові проблеми теорії та історії художнього перекладу. Концепція вишколу перекладачів” (номер державної реєстрації 0105U004928) та держбюджетної теми Дослідження перекладацьких поглядів Григорія Кочура та використання їх у практиці сучасного українського художнього перекладу” (номер державної реєстрації 0103U001874), які затвердило Міністерство освіти і науки України.
Мета дослідження полягає в осмисленні творчої спадщини М.Лукаша як цілісного явища й унікального феномену в українській культурі, виявленні новаторських рис творчого почерку перекладача як визначальних ознак його індивідуального стилю. Досягнення мети дослідження вимагає реалізації таких завдань:
1. Узагальнити та систематизувати внесок М.Лукаша до історії українського художнього перекладу з окресленням динаміки публікацій його перекладів і науково-критичних матеріалів про нього та особливостей рецепції його творчості в Україні і світі.
2. Розглянути основні аспекти творчості М.Лукаша та їхній зв’язок із його перекладацькою діяльністю.
3. Здійснити зіставний лінгвостилістичний і перекладознавчий аналіз текстів оригіналів та перекладів М.Лукаша на просодійному, лексичному, граматичному, фразеологічному й стилістичному рівнях та виявити на цій основі головні особливості перекладацького стилю М.Лукаша з акцентом на новаторстві його творчого методу.
4. Виявити основні засади перекладацької концепції М.Лукаша та її вплив на відбір творів для перекладу та конкретні перекладацькі рішення.
5. Оцінити переклади М.Лукаша з погляду їх функціонального навантаження, зокрема їхнього значення для збереження та збагачення української мови, розвитку національної культури.
Об’єктом дослідження є переклади М.Лукаша та відповідні їм тексти оригіналів. Предметом дослідження є новаторство М.Лукаша на рівні загальностратегічних завдань та конкретних перекладацьких рішень.
Матеріалом дослідження слугують переклади М.Лукаша (5600 сторінок), його оригінальна поезія (260 сторінок), рецензії та інші критичні матеріали його авторства (108 сторінок), епістолярна спадщина (14 листів М.Лукаша до Г.Кочура та 16 листів Г.Кочура до М.Лукаша). Зокрема, матеріалом дослідження особливостей перекладацького стилю М.Лукаша є його переклади лірики Р.Бернса, поем Ю.Тувіма Бал в опері” та Революція в Німеччині”, драми В.Шекспіра Троїл і Крессіда” та роману Сервантеса Дон Кіхот” у зіставленні з оригіналами. Такий підбір ілюстративного матеріалу відповідає принципу різножанровості та різномовності (до аналізу залучено англійські, іспанські, польські тексти, німецькі вкраплення у них), що є характерним для перекладацької концепції М.Лукаша, та забезпечує об’єктивність перекладознавчого аналізу. Окрім цього, у дослідженні використано рукопис Лукашевого перекладу Дон Кіхота”, що дало змогу глибше проникнути у творчу лабораторію перекладача, порівняти різні варіанти перекладу (враховано як ті виправлення М.Лукаша, які він здійснював безпосередньо під час перекладу твору, так і ті, які перекладач вніс через 25років при вичитуванні твору), краще зрозуміти мотиви, якими керувався М.Лукаш при перекладі кожного конкретного оригінального тексту чи мікротексту.
При дослідженні мови перекладів М.Лукаша, особливостей його словотвору, синонімії та фразеології до уваги бралися усі відомі на сьогодні переклади М.Лукаша. Аналіз оригінальної поетичної та критичної спадщини М.Лукаша забезпечив цілісність дослідження, допоміг виявити основні засади його перекладацької творчості.
Методи дослідження. Багатоаспектність роботи зумовила комплексний характер методики дослідження. В основному, у дисертації використано методи лінгвостилістичного, перекладознавчого, контрастивного, компонентного, соціально-функціонального аналізів. Окрім того, застосовано описовий та рецептивний методи, елементи методу кількісних підрахунків та схематичного зображення елементів кількісних характеристик. Як додаткові, застосовуються метод лексичної та фразеологічної ідентифікації, метод опозиції, етимологічний, дистрибутивний та контекстуальний аналізи.
Наукова новизна дослідження. В українському перекладознавстві все більше уваги приділяється питанням історії художнього перекладу, однак досі немає комплексного дослідження, присвяченого творчості окремого перекладача. У цій роботі вперше:
систематизовано внесок М.Лукаша до історії українського художнього перекладу та досліджено функціональний аспект його творчості;
узагальнено основні здобутки Лукашіани, зображено динаміку перекладів М.Лукаша та науково-критичних публікацій про нього, дано якісну оцінку рецепції його творчості, виявлено помилки та неточності в опублікованих матеріалах; укладено біобібліографічний покажчик Микола Лукаш”;
окреслено здобутки М.Лукаша в галузі лексикографії та критики, розглянуто його оригінальну поетичну творчість та її вплив на перекладацьку діяльність;
залучено до дослідження чернетки перекладів М.Лукаша, його епістолярну спадщину, архівні матеріали фондів Літературно-меморіального музею Г.Кочура в Ірпені, пісенну творчість українських композиторів;
проведено комплексний зіставний лінгвостилістичний і перекладознавчий аналіз різномовних та різножанрових текстів оригіналів і їхніх українських перекладів на різних рівнях для всебічного дослідження особливостей перекладацького методу М.Лукаша та виявлення його новаторських рис;
обґрунтовано новаторський підхід М.Лукаша до використання стилістичних дериватів, синонімії та фразеології;
виявлено особливості перекладацької концепції М.Лукаша, її вплив на відбір творів для перекладу та їх стилістичне трактування.
Теоретичне значення дисертації. Результати дослідження можна використати для аналізу лексичних проблем перекладу, розвитку методики перекладознавчого аналізу реалій, авторських неологізмів, власних назв, фразеологічних одиниць та індивідуально-авторських словесних образів. Теоретична цінність праці полягає й у тому, що в ній усебічно висвітлено питання мовної та стилістичної майстерності перекладача, його перекладацького методу, особливості мови його перекладів. Систематизований підхід до вказаної проблеми дозволить узагальнити теоретичні засади поетики художнього перекладу та накреслити перспективи щодо дослідження мовного багатства і стилю інших перекладачів. Дисертація є певним внеском до історії українського художнього перекладу та Лукашезнавства зокрема. Водночас вона може бути базою для випрацювання методології лінгвокультурних досліджень.
Практична цінність роботи визначається тим, що її спостереження й результати буде використано в навчальному процесі: університетських теоретичних та спеціальних курсах із історії та теорії перекладу, зокрема, художнього перекладу, лексикології, лексикографії, стилістики, культури мови, бібліографознавства; при викладанні світової літератури в школі. Окрім того, матеріал дослідження буде корисним при написанні історії українського художнього перекладу та укладенні окремих бібліографічних покажчиків.
На захист винесено такі твердження:
1. Перекладацька діяльність М.Лукаша явище унікальне в історії українського художнього перекладу, у якому синтезовано як глибоке розуміння вимог до художнього перекладу, так і тих процесів, які відбувалися в українській мові, культурі загалом.
2. Перекладацька концепція М.Лукаша спрямована на забезпечення цілісності української культурної полісистеми та повноцінного функціонування української мови.
3. Однією з найвагоміших рис перекладів М.Лукаша є універсалізм, що виявляється в різномовності та різножанровості текстів, обраних для перекладу, різноманітності стилів, напрямів, літературних течій, репрезентованих ними, лексичному розмаїтті.
4. Переклади М.Лукаша є потужним джерелом збагачення української мови завдяки активному залученню призабутих, рідковживаних форм, з одного боку, та реалізації і демонстрації органічної здатності мови до слово- і фразотворення, багатої синонімії, з іншого.
5. М.Лукаш досконало володів глибинними пластами української фразеології, надавав перевагу повним та частковим еквівалентам, часто трансформуючи останні для максимального наближення до оригінального тексту.
6. Мовне новаторство М.Лукаша є логічним продовженням мовно-стилістичних пошуків його попередників і засвідчує неперервність розвитку українського художнього перекладу.
7. Тонке відчуття ритмомелодики тексту, його евфонічної організації визначальний чинник для М.Лукаша при перекладі віршових творів.
8. У перекладах М.Лукаша використано яскраво виражені елементи переспіву, які, проте, не порушують жанрово-стилістичної домінанти оригіналу. Їх введення у структуру перекладу зумовлено не браком фонових знань, а свідомим активним пошуком нових виражальних можливостей української мови, що, у свою чергу, пояснюється дією цілої множини соціокультурних чинників.
Апробація результатів роботи. Основні твердження роботи висвітлено на звітних наукових конференціях викладачів Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, 1995-2005), засіданнях Методологічного семінару з проблем перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені проф.Ю.О.Жлуктенка (Львів, 1995-2005), щорічних наукових конференціях Наукового товариства імені Шевченка (Львів, 1994-2005), Всеукраїнській науковій конференції Провідні лінгвістичні концепції кінця ХХ століття” (Львів, листопад 1996), Міжнародному науковому конгресі 125 років НТШ” (Львів, жовтень 1998), П’ятому Міжнародному конгресі україністів (Чернівці, серпень 2002), Міжнародній науково-практичній конференції Григорій Кочур і український переклад” (Київ, жовтень 2003), Наукових читаннях Український переклад від Зерова до сьогодення” (Київ, жовтень 2004), науковій конференції Мови, культури і переклад у добу глобалізації”, присвяченій пам’яті професора Юрія Жлуктенка (Київ, вересень 2005), Всеукраїнській науковій конференції Григорій Кочур в контексті української культури другої половини ХХ віку” (Львів, жовтень 2005).
Матеріали дослідження використовуються на заняттях зі студентами перекладацького відділу, відділу англійської філології факультетів іноземних мов Львівського національного університету імені Івана Франка та Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка з історії й теорії художнього перекладу, стилістики, лексикографії, теорії перекладу, у спецкурсі Український художній переклад в іменах”.
Публікації. Результати дисертаційної роботи висвітлено у 36 наукових публікаціях, із яких 34 одноосібні. Сімнадцять статей опубліковано у фахових наукових виданнях України, чотири - у закордонних виданнях, п’ять - у матеріалах і тезах наукових конференцій, десять - у періодиці. 2003р. вийшов одноосібно укладений біобібліографічний покажчик Микола Лукаш”, який підсумував пошук матеріалів української Лукашіани (1648 позицій) і став основою для подальших досліджень творчості перекладача. На покажчик з’явилося 23 рецензії та відгуки в українській і закордонній періодиці, усі позитивні.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел та додатка. Загальний обсяг дисертації становить 234 сторінки, із них 199 сторінок основного тексту. Список використаних джерел налічує 424 позиції, із них 300 науково-критичні праці та матеріали періодики, 77 літературні джерела, 47 довідкова література.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дослідженні узагальнено внесок Миколи Лукаша в українську культуру, зокрема історію українського художнього перекладу, мовознавство, лексикографію, виявлено і проаналізовано динаміку виходу перекладів М.Лукаша, публікацій наукових розвідок, критичних матеріалів про нього та особливості рецепції його творчості в Україні і світі. У роботі зроблено спробу виявити основні особливості перекладацького стилю М.Лукаша, новаторство його творчого методу шляхом 1) лінгвостилістичного аналізу перекладів М.Лукаша на словотворчому, лексичному (особливості синонімії) та фразеологічному рівнях; 2) зіставного лінгвостилістичного й перекладознавчого аналізу текстів оригіналів та перекладів на лексичному (особливості перекладу реалій, власних назв, неологізмів), словеснообразному та фразеологічному рівнях та на рівні окремого цілого твору. Визначено основні засади перекладацької концепції М.Лукаша, що виявилися в підході до відбору творів для перекладу та конкретних перекладацьких рішень.
Проведене дослідження дозволяє зробити такі висновки:
1. Творчий доробок М.Лукаша багатогранний, включає серйозні напрацювання в галузі художнього перекладу, перекладознавства, мовознавства, лексикографії. Високомайстерні переклади М.Лукаша з майже двох десятків мов та понад ста авторів репрезентують найкращі зразки світового епосу, лірики і драми, засвідчуючи якісно новий етап розвитку українського художнього перекладу. Значної уваги заслуговує лексико-фразеологічна картотека, укладена М.Лукашем, що є ґрунтовним джерелом для укладення сучасних лексикографічних праць та для вивчення історії української мови.
2. Перекладацька концепція М.Лукаша невід’ємно пов’язана із соціокультурним контекстом, у якому відбувався переклад. Вона мала на меті забезпечити цілісність літературної полісистеми та повноцінне функціонування української мови, що знайшло своє відображення, передусім, у відборі творів для перекладу та конкретних перекладацьких рішеннях. М.Лукаш надавав перевагу творам тих жанрів, стилів, літературних напрямів, які були відсутні чи недостатньо розвинені в українській літературі. Зокрема, перекладач обирав теми, суголосні з тодішньою дійсністю, із виразними, актуальними політичними мотивами, висловлюючи таким чином свою громадянську позицію. З іншого боку, М.Лукаша приваблювали твори, багаті мовно-стилістично, переклад яких, відповідно, дозволяв би максимальне залучення лексико-стилістичних ресурсів української мови. Кінцевою метою Лукашевих перекладів було довести самодостатність української мови для перекладу творів різних жанрів і стилів та зберегти і збагатити рідну мову засобами перекладу. Цій меті підпорядковано конкретні перекладацькі рішення.
3. Нове, за М.Лукашем, це добре забуте старе. Віджилої лексики нема, натомість є нагромаджений і відшліфований століттями пласт пасивних лексико-фразеологічних ресурсів, які необхідно активізувати. Тому основою його перекладацької стратегії є якнайширше звертання до творчості класиків української літератури як до багатого джерела лексичних та синтаксичних резервів української мови і максимальне використання цих мовних скарбів у перекладах. М.Лукаш проводив цілеспрямований відбір мовних засобів з орієнтацією на жанрово-стилістичні особливості оригіналу, тяжіючи до призабутих, рідковживаних, розмовних форм, фольклорних ресурсів.
4. Мовне новаторство М.Лукаша виявилося в тому, що, мобілізуючи найширші пласти української лексики та фразеології, він продемонстрував потенційні можливості української мови, її високу дериваційну спроможність, органічну здатність до слово- та фразотворення, багатої синонімії. Активно реалізуючи дериваційні можливості української мови та опираючись на продуктивні моделі словотвору, М.Лукаш увів до обігу чимало утворень узуального й оказіонального характеру. Серед них є як авторські новотвори, так і активізовані давно забуті форми. Завдяки своїй образності, влучності, виразності внутрішньої форми, вони є потенційним джерелом збагачення української мови, розширення її словникового запасу. Яскраво новаторським явищем у перекладах М.Лукаша стала синонімія як вузького, так і широкого контекстів. Перекладач поширив явище синонімії на різні рівні: фоностилістичний (синонімічні ряди, побудовані на звукописі; синоніми, вжиті для увиразнення ритмомелодики тексту), словотворчий (синонімія слів з однаковими словотворчими моделями), лексичний (парне вживання близькозначних синонімів, ампліфікаційні синонімічні ряди), фразеологічний (як правило, фразеологізми-синоніми широкого контексту), рівень тексту (існування великої кількості паралельних інтерпретацій японських хоку). Якщо розглядати синонімічне багатство перекладів М.Лукаша за межами вузького контексту, отримуємо широкі синонімічні ряди, у яких, крім власне синонімів, лексичних та фразеологічних, є синоніми контекстуальні, авторські новотвори, численні розмовно-просторічні форми. Синонімічне розмаїття перекладів М.Лукаша є одним із свідчень як мовного багатства перекладача, так і невичерпних можливостей української мови.
5. М.Лукаш розширив образні та фразеологічні можливості української мови. Словесні образи М.Лукаша (найчастіше кальковані) яскраві й виразні, зберігають свіжість та новизну оригіналу, але змодельовані відповідно до можливостей української мови, з урахуванням особливостей її метафорики. Вони є справжніми знахідками перекладача, які збагачують українське художнє мовлення. М.Лукаш глибоко знав українську фразеологію та пареміологію, про що свідчить значна кількісна перевага повних та часткових фразеологічних еквівалентів над іншими способами відтворення семантико-стилістичних функцій ФО першотвору; використання фразеологізмів, не зафіксованих у сучасних лексикографічних джерелах; численні оказіональні трансформації ФО, їхнє гнучке пристосування до контексту; творення власних ФО. З цього погляду, переклади М.Лукаша надзвичайно цінне джерело збагачення української лексикології та фразеології.
6. Переклади М.Лукаша позначені великою увагою до евфонічних та ритміко-інтонаційних засобів експресії. Це виявляється в багатих алітераціях, ампліфікаціях звуконаслідувальних слів, внутрішньому римуванні, точному відтворенні ритму та ритмомелодики тексту. Фоностилістичні засоби допомагають зберегти образність оригіналу й лежать в основі творення Лукашевих оказіоналізмів, синонімічних пар та рядів, словесних образів, прислів’їв та приказок. Тонке відчуття М.Лукаша ритмомелодики тексту забезпечило адекватне відтворення поезій, де музика слова є домінантною (напр., лірика Р.Бернса та П.Верлена), про що свідчить неупинна увага до них українських композиторів та поява цілої низки пісень на слова перекладів М.Лукаша. З іншого боку, музичний слух перекладача дозволив йому перекладати лібрето до опер та тексти пісень.
7. Виразно індивідуальною ознакою перекладацького стилю М.Лукаша є введення яскраво виражених елементів переспіву у структуру власне перекладу. Це простежуємо при відтворенні реалій (домінування методу уподібнення), власних назв (використання кличного відмінка, суто українських форм вживання ВН, демінутивних форм ВН за українськими словотвірними моделями), словесних образів (використання елементів української фольклорної поетики), фразеологізмів (уподібнення реалії-компонента ФО, відчутна фольклорна основа ФО, використання стійких народних порівнянь). Унаслідок цього, іноді спостерігаємо затемнення чи зміну національного колориту, накладання різних національно-культурних інформацій.
8. Переклади М.Лукаша індивідуально-неповторні, позначені творчим, новаторським підходом. Усі перекладацькі рішення М.Лукаша підпорядковувалися важливому завданню збереженню, відродженню та збагаченню української мови засобами перекладу. Зв’язок із загальнонародними джерелами, незалежність від літературних упереджень та стильових обмежень визначальні чинники досягнення адекватності перекладу та створення свого особливого почерку.
9. Визначення новаторських рис перекладацької творчості М.Лукаша в історії українського перекладу має актуальне теоретичне та практичне значення для теорії, історії та критики художнього перекладу. Подальші дослідження доцільно проводити в контексті написання цілісної історії українського художнього перекладу, зокрема, варто простежити процес неперервності перекладацьких традицій та розбудови перекладацької школи М.Лукаша, комплексно вивчати творчість інших перекладачів. Цікаво було б дослідити мову українського перекладу ХХст. у порівнянні з мовою оригінальної літератури.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
НАУКОВО-КРИТИЧНІ ПРАЦІ ТА МАТЕРІАЛИ ПЕРІОДИКИ

1. Ажнюк Б.М. Англійська фразеологія у культурно-етнічному висвітленні / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні; Відп. ред. Ю.О. Жлуктенко. К.: Наук. думка, 1989. 136 с.
2. Английские неологизмы / Відп. ред. Ю.О. Жлуктенко. К.: Наук. думка, 1983. 172 с.
3. Андріанова Н.М. Обговорення Декамерона” // Літ. Україна. 1965. 21 трав.
4. Андрієнко В.П. Українська школа перекладу (на матеріалі перекладів трагедії Й.В. Гете Фауст”). Сімферополь: РВВ ТЕІ, 2003. 203 с.
5. Архангельский В.Л. Проблема устойчивости фразеологических единиц и их знаковые свойства (На материале современного русского языка) // Проблемы устойчивости и вариантности фразеологических единиц: Материалы межвуз. симпозиума (ноябрь 1968 г.). Тула: Тульский гос. пед. ин-т, 1968. С. 21-29.
6. Архангельский В.Л. Устойчивые фразы в современном русском языке. Основы теории устойчивых фраз и проблемы общей фразеологии. Ростов: Изд-во Ростов. ун-та, 1964. 315 с.
7. Ашурова Д.У. Лингвистическая природа художественного сравнения (на материале английского языка): Автореф. дис. канд. фил. наук: 10.663 / Москов. гос. пед. ин-т иностр. яз. им. М. Тореза. М., 1970. 22 с.
8. Бєлова А.Д. Вербальне відображення концептосфери етносу: сучасний стан вивчення проблеми // Мовні і концептуальні картини світу / Зб. наук. праць. К., 2001. № 5. С. 15-22.
9. Білоноженко В.М., Гнатюк І.С. Функціонування та лексикографічна розробка українських фразеологізмів / АН УРСР, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні; Відп. ред. Л.С. Паламарчук. К.: Наук. думка, 1989. 156 с.
10.Бойко-Блохін Ю. Фауст Ґете в перекладі М.Лукаша // Бойко-Блохін Ю. Вибране = Bojko-Blochin J. Vybrane (Ausgewählte Schriften). Heidelberg, 1990. B. IV. S. 177-187.
11. Бойчук Б. Тільки про різне інше // Сучасність. 1969. № 7. С. 68-75.
12. Бокий І.С. Вершини // Сіл. вісті. 1991. 10 січ. Рец. на кн.: Від Боккаччо до Аполлінера: Переклади М.Лукаша / Ред., упоряд., авт. передм. М.Н.Москаленко. К.: Дніпро, 1990. 510 с.
13. Болдырева Л.М. Стилистические особенности функционирования фразеологизмов: Автореф. дис. канд. филол. наук. М., 1967. 27 с.
14. Борецький М.І. Доба Європейського відродження (Ренесанс) // Зарубіж. л-ра. 2000. Ч. 43. С. 1-8.
15. Борецький М.І. Франческо Петрарка: короткі відомості про поета // Всесвіт. л-ра в середн. навч. закл. України. 2001. № 10 С. 23-24.
16. Борис Тен. [Співдоповідь на респ. нараді перекладачів, Київ, 16-18 лютого 1956 р.] // Питання перекладу: З матеріалів республіканської наради перекладачів (лютий 1956 р.). К.: Держлітвидав УРСР, 1957. С. 199-200.
17. Брагина А.А. Неологизмы в русском языке. М.: Просвещение, 1973. 224 с.
18. Быкова О.И., Луева Н.Б. Коннотативная потенция авторских неологизмов как элемент художественной формы (на материале современной прозы ГДР) // Функционирование языковых единиц в речи и в тексте. Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1987. С. 66-73.
19. В секції художнього перекладу // Літ. газета. 1957. 13 груд.
20. Вакуров В.Н. Основы стилистики фразеологических единиц (на материале советсткого фельетона). М.: Изд-во Моск. ун-та, 1983. 175 с.
21. Васильченко О.Ю., Трищенко І.В. До питання про конверсійні оказіоналізми // Вісник Київського університету: Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. 1995. Вип. 3. С. 105-112.
22. Венгренівська М.А., Некряч Т.Є. П’єса В.Шекспіра Троїл і Крессіда” в українському перекладі (До перекладацького портрету М.Лукаша) // Теорія і практика перекладу. 1991. 1992. Вип. 18. С. 27-40.
23. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Лингвострановедческая теория слова. М.: Русс. яз., 1980. 320 с.
24. Виноградов В.В. Питання сучасного російського словотворення // Рос. мова в шк. 1951. № 2. С. 4.
25. Виноградов В.С. Введение в переводоведение (общие и лексические вопросы). М.: Изд-во ин-та общего среднего образования РАО, 2001. 224 с.
26. Від жюрі Премії імені Максима Рильського за кращий художній переклад // Літ. Україна. 1988. 21 січн.
27. Вітаємо лауреатів українсько-французької літературної премії імені Миколи Зерова // Всесвіт. 1993. № 11-12. С. 156.
28. Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе. 2-е изд., испр. и доп. / Под ред. В.М. Россельса. М.: Высш. шк., 1986. 416 с.
29. Волков С.С., Сенько Е.В. Неологизмы и внутренние стимулы языкового развития // Новые слова и словари новых слов. Л.: Наука, 1983. С. 43-57.
30. Все про Україну = All about Ukraine: У 2 т. / Ред. кол. В. Смолій (гол.), І.Дзюба, І. Драч та ін. К., 1998. Т. 1-2.
31. Голик С.В. Особливості функціонування префіксальної номінації у сучасній англійській мові: Автореф. дис. ... канд. філ. наук: 10.02.04 / Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. Л., 2001. 20 с.
32. Головач У.В. Етномовний компонент поетичного тексту давньогрецької трагедії як перекладознавча проблема (на матеріалі давньогрецьких трагедій та їхніх українських перекладів): Автореф. дис. ... канд. філ. наук: 10.02.16 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. К., 2003. 20 с.
33. Гольцекер Ю.П. Вопросы фразеологии и теория перевода (На материале польско-русских и русско-польских переводов художественной прозы): Автореф. дис. канд. филол. наук. Минск, 1975. 21 с.
34. Горецький П.Й. Про культуру мови // Рад. літературознавство. 1961. № 2. С. 31-45.
35. Грабовецька О.С. Епітетна конструкція у художньому перекладі (на матеріалі української та англійської мов): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.16 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. К., 2003. 22 с.
36. Далавурак С.В. Дмитро Загул перекладач творів Г. Гейне // Укр. літературознавство. 1976. Вип. 27. С. 30-37.
37. День за днем: [Хроніка] // Вітчизна. 1965. № 7. С. 216-224.
38. Десята муза: [Інтерв’ю] / А.О. Перепадя // Україна: Наука і культура. 1966. К., 1966. С. 408-413.
39. Дзера О.В. Жанри художнього перекладу // Зап. Перекладацької майстерні 2000-2001”. Львів, 2001. Т. 1. С. 18-37.
40. Дзик А., Сорока О. Осіння скрипка Поля Верлена // Всесвіт. л-ра в середн. навч. закл. України. 1996. № 5. С. 25-28.
41. Дзюба І.М. Десять пишемо, сто в умі // День. 2002. 11 трав. С. 18-19.
42. Дзюба І.М. Чаклун-характерник українського слова // Зарубіж. л-ра. 1999. № 43. С. 2-3.
43. Ермолович Д.И. К вопросу о раскрытии содержательной структуры имен собственных в переводе // Тетради переводчика / Под. ред. Бархударова Л.С. М.: Межд. отношения, 1981. Вып. 18. С. 64-77.
44. Живоглядов А.А. Семантико-стилистический потенциал английской ономастики: Автореф. дис. канд. фил. наук: 10.02.04 / МГПИ им. В.И.Ленина. М., 1987. 15 с.
45. Жила В. Переклад Фауста” в системі нових концепцій // Слово і час. 1999. № 8. С. 77-81.
46. Жила В. Фауст” у перекладі Миколи Лукаша // Григорій Лужницький (1903-1990). Львів; Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1996 // Записки НТШ: Праці філол. секції. Т. 212. С. 277-295.
47. Жлуктенко Ю.О. Аспекти контрастивної лексикології // Мовознавство. 1989. - № 6. С. 3-8.
48. Жолдак Б.О. Лукаш словник! // Слово. 1992. Ч. 20-21. С. 13.
49. Жуков В.П. Семантика фразеологических оборотов. М.: Просвещение, 1978. 160 с.
50. За високе мистецтво перекладу: [Звіт про роботу респ. наради перекладачів, Київ, 16-18 лютого 1956 р.] // Літ. газета. 1956. 1 берез.
51. Засенко П.П. Аве, біляве моє божество”: [Передм. до першопубл. поезій М.Лукаша] // Київ. 2003. № 4. С. 83-85.
52. Зацний Ю.А., Пахомова Т.О. Мова і суспільство: збагачення словникового складу сучасної англійської мови. Запоріжжя: Запор. держ. ун-т., 2001. 243с.
53. Зацний Ю.А. Розвиток словникового складу сучасної англійської мови. Запоріжжя: Запор. держ. ун-т., 1998. 431 с.
54. Зеров М. К. Твори: У 2 т. - К.: Дніпро, 1990. - Т. 2: Історико-літературні та літературознавчі праці / Упоряд. Г.П. Кочур, Д.В. Павличко. - 601 с.
55. Зорівчак Р.П. Авторські фразеологічні новаторства як перекладознавча проблема (на матеріалі англомовних перекладів творів Тараса Шевченка) // Мовні і концептуальні картини світу / Зб. наук. праць. К., 2001. № 5. С.68-72.
56. Зорівчак Р.П. Історія художнього перекладу як українознавча дисципліна (Спроба історико-літературного осмислення) // Матеріали V конгресу Міжнародної асоціації україністів. Мовознавство: Збірник наукових статей. Чернівці: Рута, 2003. С. 439-447.
57. Зоривчак Р.П. Лингвостилистические характеристики художественного текста и перевод (На материале переводов украинской прозы на английский язык): Автореф. дис. докт. фил. наук: 10.02.04; 10.02.20 / Киев. ун-т им. Т.Г.Шевченко. К., 1987. 38 с.
58. Зорівчак Р.П. Реалія в художньому мовленні: перекладознавчий аспект // Інозем. філол. 1994. Вип. 107. С. 104-111.
59. Зорівчак Р.П. Реалія і переклад. Л.: Вид-во при Львів. ун-ті, 1989. 216 с.
60. Зорівчак Р.П. Семантична структура словесного образу: до методології перекладознавчого аналізу // Інозем. філол. 1999. Вип. 111. С. 218-224.
61. Зорівчак Р.П. Семантична структура словесного образу: до методології перекладознавчого аналізу // Провідні лінгвістичні концепції кінця ХХ століття: Тези Всеукраїнської наукової конференції (Львів, 26-27 листопада 1997 р.). Львів: ЛДУ, 1996. С. 105-106.
62. Зорівчак Р.П. Словесний образ у художньому перекладі // Хай слово мовлено інакше” : Статті з теорії, критики та історії художнього перекладу / Упоряд. В.В. Коптілов. К.: Дніпро, 1982. С. 51-65.
63. Зорівчак Р.П. Фразеологічна одиниця як перекладознавча категорія. Львів: Вид-во при ЛДУ, 1983. 175 с.
64. Зорівчак Р.П. Художній переклад в Україні і буття нації. Спроба історико-літературного осмислення // Зап. Перекладацької майстерні 2000-2001”. Львів, 2001. Т. 1. С. 9-17.
65. Зорівчак Р.П. Художній переклад в Україні як чинник формування нації (Спроба історико-літературного осмислення) // Мовні і концептуальні картини світу / Зб. наук. праць: Спец. випуск: Мови, культури та переклад у контексті європейського співробітництва. К., 2001. С. 129-132.
66. ІвасюкО.Я. Голістична концепція віршового перекладу в контексті перекладацького методу Г.П.Кочура // Григорій Кочур і український переклад: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф., К.; Ірпінь, 27-29 жовт. 2003 р. / Редкол.: О.Чередниченко (голова) та ін. К.; Ірпінь: ВТФ Перун”, 2004. С. 101-107.
67. ІвасюкО.Я. Розвиток українського художнього перекладу з часів Ю.Федьковича до наших днів // Слов’янська філологія: Наук. вісник Чернів. ун-ту. Чернівці: Рута, 2005. Вип.274-275. С.169-172.
68. Игнатенко М.И. Так он начинался: Штрихи к портрету М.Лукаша // Радуга. 1993. № 2. С. 114-117.
69. Индивидуально-художественный стиль и его исследование / Под ред. проф. В.А.Кухаренко. К.; Одесса: Вища школа, 1980. 167 с.
70. Ірина Софія. Юрій Андрухович на папері і поза... // Просвіта. 2001. жовт. С. 10.
71. Кандидати на здобуття Шевченківських премій 1968 року: [В галузі літератури] // Жовтень. 1968. № 2. С. 157.
72. Карабан В.И. Воссоздание метафоры при переводе поэзии с русского языка на английский // Теорія і практика перекладу. 1980. Вип. 3. С. 122-127.
73. Кириченко І.М. Про новий українсько-російський словник // Вітчизна. 1954. № 11. С. 151-157.
74. Клименко Н.Ф. Григорій Кочур та Андрій Білецький (переклади грецької поезії) // Григорій Кочур і український переклад: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф., К.; Ірпінь, 27-29 жовт. 2003 р. / Редкол.: О. Чередниченко (голова) та ін. К.; Ірпінь: ВТФ Перун”, 2004. С. 136-140.
75. Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови. К.: Вища шк., 1987. 351 с.
76. Ковальчук Г. Микола Лукаш у спогадах // Дивослово. 2001. № 1. С. 50-52.
77. Ковганюк С.П. Практика перекладу. К.: Дніпро, 1968. 276 с.
78. Коломієць Л.В. Концептуально-методологічні засади сучасного українського поетичного перекладу (на матеріалі перекладів з англійської, ірландської та американської поезії): Монографія. К.: Видавничо-поліграфічний центр Київський університет”, 2004. 522 с.
79. Комлев Н.Г. Компоненты содержательной структуры слова. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1969. 192 с.
80. Комлев Н.Г. О культурном компоненте лексического значения слова // Вестник МГУ: Сер. филол. наук. 1966. № 5. С. 43-50.
81. Кониський О.Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя / Упоряд., підгот. тексти, передм., приміт., покажч. В.Л.Смілянська. К.: Дніпро, 1991. 702 с.
82. Кононенко П.П. Григорій Кочур у ролі Гамлета // Григорій Кочур і український переклад: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф., К.; Ірпінь, 27-29 жовт. 2003 р. / Редкол.: О. Чередниченко (голова) та ін. К.; Ірпінь: ВТФ Перун”, 2004. С.11-14.
83. Копелев Л.З. Фауст” по-украински // Мастерство перевода. М.: Сов. писатель, 1965. С. 149-167.
84. Коптилов В.В. Переводя с русского // Мастерство перевода. Сб. 9. М., 1973. С. 153-170.
85. Коптілов В.В. Актуальні питання українського художнього перекладу. К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1971. 131 с.
86. Коптілов В.В. Першотвір і переклад. К.: Дніпро, 1972. 216 с.
87. Корнієнко В. Обожнювання здалека // Зарубіж. л-ра. 1999. № 43. С. 6.
88. Костенко Л.В. Геній в умовах заблокованої літератури // Літ. Україна. 1991. 26 верес.
89. Коцюбинська М.Х. Зафіксоване і нетлінне”. Роздуми про епістолярну творчість. К.: Дух і Літера, 2001. 300 с.
90. Коцюбинська М.Х. Мої обрії: У 2 т. К.: Дух і Літера, 2004. Т. 1-2.
91. Кочур Г.П. Виступ на Х (Першому незалежному) з’їзді письменників України // Літ. Україна. 1991. 25 квіт.
92. Кочур Г.П. М. Новиковій: [Лист Г.П. Кочура до М.О. Новикової від 13.09.87] // Зарубіж. л-ра. 1998. № 40. С. 4.
93. Кочур Г.П. На перекладацькі теми // Дніпро. 1965. № 6. С. 128-136.
94. Кочур Г.П. На схилі віку й на світанні надій: [Розмову вів Р. Доценко] // Україна. 1989. № 17. С. обкл.-3.
95. Кочур Г.П. Український перекладний сонетарій: [Переднє слово до публ. сонетів М.Лукаша] // Прапор. 1990. № 3. С. 119-120.
96. Кочур Г.П. Феномен Лукаша // Україна: Наука і культура. К.: АН УРСР; Тов. Знання”, 1989. Вип. 23. С. 337-344.
97. Кошелівець І.М. Про переклади й різне інше // Сучасність. 1969. № 4. С.61-75.
98. Кошелівець І.М. Шекспір Вільям // Енциклопедія українознавства: У 10 т. Т. 1-10 / Гол. ред. проф. д-р В. Кубійович: [Перевид. в Укр.]. Л., 1993-2000. 2000. Т. 10. С. 3837.
99. Кравців Б.М. Поезія Заходу в українських перекладах // Сучасність. 1962. №. 4. С. 10-23.
100. Крупнов В.Н. В творческой лаборатории переводчика. М.: Межд. отнош., 1976. 192 с.
101. Культурно-мистецька хроніка // Вітчизна. 1956. № 4. С. 188-190.
102. Кундзіч О.Л. Організаційні і творчі проблеми перекладу // Кундзіч О.Л. Слово і образ: Літературно-критичні статті. К.: Рад. письменник, 1966. С.189-206.
103. Кундзич О.Л. Организационные и творческие проблемы перевода // КундзичО.Л. Слово и образ: Литературно-критические статьи / Пер. с укр. В.М.Россельса. М., 1973. С. 129-149.
104. Кундзіч О.Л. Творчі проблеми перекладу. К.: Дніпро, 1973. 264 с.
105. Кунин А.В. Курс фразеологии современного английского языка: Учеб. для ин-тов и фак-тов иностр. яз. М.: Высш. шк., 1986. 336 с.
106. Кухаренко В.А. Інтерпретація тексту. Вінниця: Нова книга, 2004. 272 с.
107. Куцевол О.М. Вести до сонця то моя професія”: Інтегрований урок позакласного читання, присвячений 80-річчю від дня народження Миколи Лукаша // Укр. мова й л-ра в серед. школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. 1999. № 3. С. 74-85.
108. Куцевол О.М. З дивакуватим рицарем через віки. Система уроків за романом Сервантеса Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі”. 8 клас // 2000. № 2. С. 32-42.
109. Кушина Н.І. Відтворення етномовного компонента українських народних казок в англомовних перекладах: Автореф. дис. ... канд. філ. наук: 10.02.16 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. К., 1998. 17 с.
110. Лауреати премії ім. Максима Рильського за кращий художній переклад: [Про присудження премії Лукашеві М.О.] // Літ. Україна. 1988. 24 берез.
111. Лахтионова Е.К. Фразеологические единицы с проприальным компонентом в современном испанском языке (структура, семантика, функционирование): Автореф. дис. канд. фил. наук: 10.02.05 / Киев. гос. пед. ин-т иностр. яз. К., 1991. 17 с.
112. Левин Ю.Д. Об историзме в подходе к истории перевода // Мастерство перевода. 1962. М.: Сов. писатель, 1963. С. 373-392.
113. Левин Ю.Д. Русские переводчики ХIХ века и развитие художественного перевода. Л.: Наука, 1985. 299 с.
114. Левый И. Искусство перевода / Пер. с чеш. и предисл. В.М. Россельса. М.: Прогресс, 1974. 397 с.
115. Левченко С.П. До обговорення українсько-російського словника // Вітчизна. 1954. № 8. С. 133-142.
116. Лоб