ВІДТВОРЕННЯ АРГОТИЗМІВ В УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ ФРАНЦУЗЬКОЇ ХУДОЖНЬОЇ ПРОЗИ ХІХ-ХХ СТОЛІТЬ

Краткое описание

ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

На правах рукопису

Білас Андрій Андрійович

УДК 81’25:81’276.1=133.1

ВІДТВОРЕННЯ АРГОТИЗМІВ В УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ ФРАНЦУЗЬКОЇ ХУДОЖНЬОЇ ПРОЗИ ХІХ-ХХ СТОЛІТЬ

Спеціальність 10.02.16. перекладознавство

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Матвіїшин Володимир Григорович,
доктор філологічних наук, професор

Івано-Франківськ 2006

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ4
ВСТУП.5
РОЗДІЛ 1. ФРАНЦУЗЬКЕ АРГО ЯК ПРОБЛЕМА ПЕРЕКЛАДУ.11
1.1. Лінгвістичні та перекладознавчі підходи до арго11
1.1.1. Погляди на переклад арготизмів у мовознавстві.11
1.1.2. Історія дослідження та динаміка сприйняття арго у французькій та українській лінгвістиці17
1.2. Французьке арго як лінгвокультурний бар’єр у контексті перекладу.29
1.3. Лінгвостилістичні та словотвірні особливості французьких арготизмів як чинник перекладу35
1.4. Еволюція статусу французьких арготизмів з погляду перекладу....46
1.5. Динаміка проникнення та функціонування арготичної лексики у французьких прозових творах ...54
1.6. Український сленг та просторіччя як можливі перекладні відповідники французького арго..68
1.7. Стратегія і тактика перекладу лексики французького арго78
Висновки до розділу 190
РОЗДІЛ 2. ПЕРЕКЛАД УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ РІЗНИХ ТИПІВ ФРАНЦУЗЬКОЇ АРГОТИЧНОЇ ЛЕКСИКИ ..92
2.1. Відтворення семантико-словотвірної специфіки одиниць французького арго...92
2.1.1. Переклад структурно маркованих арготизмів92
2.1.2. Відтворення метафоричної та метонімічної лексики арго.100
2.1.3. Полісемантичні арготизми у перекладі..110
2.1.4. Переклад емоційно-оцінної та експресивної арготичної лексики.121
2.2. Особливості відтворення етнокультурного компонента семантики
арготизмів ..129
2.3. Переклад соціальних різновидів французького арго.138
2.3.1. Відтворення військового арготичного лексикону..139
2.3.2. Арготичні елементи мовлення французьких студентів у перекладі.144
2.3.3. Відтворення арго злочинців та антисоціальних індивідів.150
2.4. Переклад арготичних фразеологізмів.154
Висновки до розділу 2168
ВИСНОВКИ170
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.177
ДОДАТОК. КОРОТКИЙ ФРАНЦУЗЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ СЛОВНИК АРГОТИЧНОЇ ЛЕКСИКИ199

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АБ арготичний блок
АК арготичний компонент
АЛ арготична лексема
АФО арготична фразеологічна одиниця
ВМ вихідна мова
ВТ вихідний текст
ЛСВ лексико-семантичний варіант
ЛКБ лінгвокультурний бар’єр
МП мова перекладу
СКА структурно-конотативний арготизм
ТП текст перекладу
УА українське арго
УС український сленг
ФА французьке арго
ФАФ французька арготична фразеологія
ФВА французьке військове арго
ФО фразеологічна одиниця

ВСТУП

Одним із основних напрямків розвитку сучасного перекладознавства є розробка питань, пов’язаних з проблемою перекладу стилістично зниженої лексики. Демократизація суспільства й розмивання соціальних бар’єрів спричинили фактичне зникнення мовлення, властивого раніше окремим соціумам, та масове проникнення, переміщення одиниць стилістично знижених шарів мови у літературно-комунікативні сфери. Відбувається активізація функціонування розмовних елементів не тільки у художньому, але й в інших стилях. Поширюється вживання арготичної, жаргонної вульгарної лексики як у розмовному стилі, так і в різних жанрах художнього та публіцистичного стилів. Власне, цим зумовлюється зростання ролі соціолектів в оновленні сучасних мов.
Проблема перекладу арготизмів, зокрема французьких, окремо ще не досліджувалася. Вирішення деяких питань відтворення арготичної лексики запропоновано у працях А.Федорова, Б.Ларіна, С.Влахова і С.Флоріна, О.Чередниченка, О.Ткаченка та ін. Труднощі викликані ще й тим, що пласт сучасного арго, особливо французького, вивчений недостатньо комплексно у лінгвокультурному, лінгвостилістичному та контрастивному аспектах. Недостатньо досліджені особливості функціонування арготизмів та динаміки їх використання у французькій прозі.
Арго як явище мовної культури, нелітературна підсистема мови та шар ненормативної лексики завжди викликали зацікавлення українських та зарубіжних лінгвістів. Теоретичні дослідження природи та функціонування арготизмів представлені в класичних роботах вчених Л.Сенеана, А.Доза, П.Гіро, В.Жирмунського, Е.Береговської та ін. Аналізу сучасного французького арго (ФА) присвячені праці Д.Франсуа-Жеже, Ж.-П.Гудайє, Л.-Ж.Кальве, П.Мерля тощо. З українських дослідників некодифікованої лексики назвемо А.Семіва (ФА у мові преси), О.Медвідь (відтворення англійського просторіччя), О.Горбача (арго в Україні), Й.Дзендзелівського (арго лірників, кожухарів, ремісників), Л. Ставицьку (арго, жаргон, сленг), В.Балабіна (переклад американського військового сленгу) та ін.
Таким чином, актуальність дослідження зумовлена необхідністю комплексного аналізу ФА та його можливих перекладних відповідників.
Передусім належить докладно визначити систему критеріїв для ідентифікації сучасного ФА в координатах соціальних діалектів та у структурі мовної системи. Необхідним є дослідження кореляції арготизмів першотвору з відповідниками у перекладі. Розгляд мовностилістичних явищ цього типу, їх класифікації, вивчення складу ФА, ролі арготичного словотвору дасть змогу глибше проникнути у тканину літературного дискурсу та його перекладів й повніше осмислити шляхи розв’язання лінгвостилістичних проблем перекладу.
Відсутність двомовних словників і надто мала кількість українських перекладів сучасної французької художньої прози з арготичним компонентом (АК) зумовлює необхідність дослідження арготизмів у перекладознавчому плані з перспективою розробки лексикографічної бази для укладання першого французько-українського словника арготичної лексики та теоретичної основи її перекладу, що сприяло б кількісному збільшенню і якісному покращенню французької перекладної літератури з аргокомпонентом.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах міжкафедральної комплексної наукової теми «Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів (61 БФ 0147-01), яка узгоджується з темою «Літературний процес і творча індивідуальність письменника», що розробляється на кафедрі світової літератури та французької філології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.
Мета роботи полягає у дослідженні особливостей відтворення арготизмів в українських перекладах французької художньої прози та аналізові французького арго як лінгвокультурного явища у контексті перекладу.
Мета дослідження передбачає розв’язання таких завдань:
- з’ясувати критерії ідентифікації ФА; уточнити визначення поняття «французьке арго» та узагальнити фонетико-орфографічні, структурно-морфологічні, лексико-семантичні та функціонально-стилістичні особливості французьких арготизмів;
- вивчити динаміку проникнення арготизмів у твори французьких письменників ХІХ-ХХ ст. та узагальнити їх стилістичні функції у прозовому дискурсі для адекватного розпізнавання арголексем перекладачем;
- охарактеризувати ФА як лінгвокультурний бар’єр у контексті перекладу;
- розглянути український сленг (УС) та просторіччя як можливі перекладні відповідники ФА;
- визначити стратегію й тактику перекладу ФА;
- виявити основні способи і прийоми відтворення різних видів лексики ФА;
- вивчити способи й засоби забезпечення адекватної передачі французької арготичної лексики та фразеології українською мовою.
Об’єктом дослідження є французька арготична лексика, а предметом дослідження способи й засоби відтворення словотвірних, семантичних та функціональних особливостей французьких арготизмів у художньому дискурсі. Матеріалом дослідження слугував корпус арголексем (АЛ) творів В.Гюго «Останній день засудженого», «Знедолені»; О.деБальзака «Батько Горіо»; Е.Золя «Нана», «Пастка»; А.Барбюса «Вогонь»; Л.-Ф.Селіна «Подорож на край ночі»; А.Шарр’єра «Метелик»; Ж.-П.Шаброля «Бу-Гальо»; Р.Мерля «За склом»; М.Уельбека «Платформа» та їх українських перекладацьких відповідників.
Мета і завдання дослідження визначили його методи: метод опису для систематизації й класифікації одиниць ФА та способів і прийомів їх відтворення; метод зіставлення для встановлення взаємозумовленості між французькими арготизмами та їх українськими відповідниками. Також використовувалися елементи контрастивного та компонентного аналізу.
Наукова новизна роботи полягає у:
- комплексному дослідженні специфіки відтворення словотвірних, семантичних та функціональних особливостей французьких арготизмів в українських перекладах французької художньої прози;
- виявленні тенденцій уведення й функціонування лексики арго у французькій прозі з метою її адекватного розпізнавання перекладачем;
- визначенні способів і прийомів перекладу різних типів арготизмів;
- дослідженні способів і засобів перекладу соціальних різновидів ФА;
- укладанні першого французько-українського словника арготичної лексики.
Теоретичне значення роботи полягає в опрацюванні засад: а) перекладу субстандартної лексики засобами цільової мови; б) розмежування соціальних діалектів французької та української мов; в) перекладності арготичних елементів художнього дискурсу. Результати дослідження можуть бути використані при розробці теоретичних проблем перекладознавства, контрастивної лінгвістики, порівняльної лексикології, стилістики й соціолінгвістики.
Практична цінність одержаних результатів полягає у можливості використання для перекладу французьких художніх творів з АК рідною мовою; у викладанні курсів лексикології, стилістики, перекладознавства, соціальної діалектології; на практичних заняттях з французької мови; при укладанні навчальних посібників, двомовних та одномовних тлумачних словників, довідників.
На захист виносяться такі положення:
1. При перекладі французьких арготизмів українською мовою необхідно враховувати їхнє активне наближення до нормативного вживання у національному мовному просторі.
2. Ідентифікація перекладачем одиниць ФА відбувається за соціальними, мовленнєвими та формальними критеріями.
3. Український сленг та просторіччя слугують джерелом перекладних відповідників французьких арготизмів завдяки подібності за складом, а також за мовленнєвими функціями, емоційно-оцінним та експресивним потенціалом, сферами вживання, способами словотвору, багатою синонімією й полісемією.
4. Стратегія перекладу ФА полягає в передачі семантичного, емоційно-експресивного, стилістичного, часового та оказіонального компонентів значення арголексем. Це стає можливим завдяки нейтралізації розбіжностей мовного характеру при врахуванні фонових знань реципієнта, позамовних чинників, а також з огляду на прагматичне використання відповідних ресурсів мови перекладу.
5. Адекватне відтворення полягає в передачі таких компонентів значення арготизму: семантичної структури (денотативно-конотативних її складових), контекстуально-актуалізованої інформації, образності, емоційно-експресивного забарвлення та ступеня його вираження, соціально-функціональної маркованості, ступеня ненормативності, співвіднесеності денотата із історичною епохою.
6. Безеквівалентними вважаються кодові та усічені арготизми, для відтворення яких перекладачі використовують здебільшого повноформатні стилістично нейтральні аналоги.
7. Відтворення одиниць ФА відбувається головно на семантико-денотативному та функціональному рівнях.
Апробація роботи. Результати дослідження обговорювалися на VIII Міжнародній науковій конференції «Семантика мови і тексту» (Івано-Франківськ, 22-24 жовтня 2003р.), Х Міжнародній конференції «Франція й Україна» (Дніпропетровськ, 23-24 квітня 2004р.), XIII Міжнародній науковій конференції ім. проф. Сергія Бураго «Мова і культура» (Київ, 28 червня 2 липня 2004р.), науковій конференції «Український переклад від Зерова до сьогодення» (Київ, 20-21 жовтня 2004р.), Міжнародній конференції «Langue et culture françaises dans le contexte contemporain» (Київ, 22 березня 2005р.), XIV Міжнародній науковій конференції ім. проф. Сергія Бураго «Мова і культура» (Київ, 21-25 червня 2005р.), науковій конференції «Мови, культури і переклад у добу глобалізації» (Київ, 20-21 вересня 2005р.), підсумкових наукових конференціях викладачів та аспірантів Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (2003р., 2004р.), спільному засіданні кафедри світової літератури та французької філології і кафедри української мови Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (протокол №7 від 13 лютого 2006р.).
Структура роботи. Дисертація включає два розділи, загальні висновки, бібліографію та додаток. У Вступі мотивується вибір теми, обґрунтовано її актуальність, наукову новизну, теоретичну і практичну цінність, визначено об’єкт і предмет, матеріал, мету і завдання дослідження, характеризуються методи дослідження.
У першому розділі розглянуто загальнотеоретичні проблеми лінгвістичного та перекладознавчого вивчення ФА; окреслено місце і роль арго у французькій художній прозі; охарактеризовано УС та просторіччя як можливі перекладні відповідники ФА; визначено стратегію і тактику відтворення французьких арготизмів.
У другому розділі досліджуються способи, методи і прийоми, до яких удаються українські перекладачі, відворюючи словотвірні, семантичні та функціональні особливості арготичних елементів у прозових творах В.Гюго «Останній день засудженого», «Знедолені»; О.деБальзака «Батько Горіо»; Е.Золя «Нана», «Пастка»; А.Барбюса «Вогонь»; Л.-Ф.Селіна «Подорож на край ночі»; А.Шарр’єра «Метелик»; Ж.-П.Шаброля «Бу-Гальо»; Р.Мерля «За склом»; М.Уельбека «Платформа».

У загальних висновках підведено підсумки дослідження та окреслено його подальші напрямки. Загальний обсяг дисертації становить 245 сторінок, з них 176 сторінок основного тексту. У роботі наведено 7 схем, 1 таблицю. Список використаної літератури складається з 302 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Експансія арготизмів у мову художньої прози, зумовлена інтенсивним проникненням у французьку літературно-розмовну мову і швидкою адаптацією в узусі завдяки їх дотепності, експресивному забарвленню, образності й мобільності, та недослідженість перекладознавчого аспекту французького арго викликали потребу у вивченні шляхів відтворення цього неоднозначного стилістично зниженого явища українською мовою.
Історичний аналіз функціонування арго у французькому мовному просторі дозволив виявити еволюцію цього феномену у номінативному аспекті від первинного позначення «товариства волоцюг, жебраків», а згодом їх мови, до новітнього «загального арго» та «модних арготичних говірок».
Розгляд арго з трьох позицій (носіїв, функцій і форм) та комплексне вивчення французького арго уможливлює виявлення й класифікацію критеріїв ідентифікації одиниць ФА за трьома блоками: соціальні, мовленнєві та формальні.
До соціального відносимо такі критерії: національно-мовний, соціально-ідентифікаційний, соціально-зумовленої обмеженості функціонування. Виявлено такі мовленнєві критерії: нормативності, умотивованості, експресивності, мобільності, співвідношення денотації з конотацією, контекстуальної варіативності, оцінності й пейоративності. Серед формальних критеріїв розрізняємо словотвірний, лексикографічний та мовно-структурної належності.
Французьке арго трактуємо як національно марковану, соціолектну, професійну, неформальну, нелітературну (субстандартну), герметичну/негерметичну, стилістично знижену мову окремої або кількох соціальних чи професійних груп (арго студентів, арго військових тощо), яка здійснює загальномовні (експресивну, пейоративну, евфемістичну, сміхотворну, емоційно-оцінну) та специфічні соціально-комунікативні (криптичну, крипто-людичну, ідентифікаційну, ігрову) мовленнєві функції.
Динаміка змін функцій арго призводить до переваги ігрової та соціально-ідентифікаційної над криптичною, яка простежується головно у мовленні антисоціальних елементів. У мовленнєвому плані визначальною для арготизмів є комунікативна функція, різновидами реалізації якої простежуємо семантичну або нейтрально інформативну (характерна для закритої соціальної групи) та стилістичні функції. Серед останніх вирізняємо семантико-стилістичну, експресивну, емоційно-оцінну, пейоративну, евфемістичну, сміхотворну мікрофункції.
Ознайомлення з типовим місцем (частіше пряма, рідше авторська мова), способами уведення арготизмів у тканину першотвору (за допомогою маркерів чи семантизації) та глибокий аналіз їхніх функцій (характеристика персонажа, ситуації, атмосфери, предмета) в оригіналі дозволить перекладачеві точніше ідентифікувати арготичне забарвлення того чи іншого лексико-фразеологічного засобу тексту і добирати адекватніший відповідник.
Підтверджено домінування характеризуючого функціонування арготичних елементів, варіантами якого є: виокремлення й акцентування певної/певних риси/рис духовного чи фізичного обличчя персонажа, індивідуалізація його мовленнєвої специфіки; типізація мовлення персонажа, виявлення його соціальної чи корпоративної належності; узагальнена характеристика персонажа, так зване «крокі»; акцентування різкого перелому у його характері, зміни його настрою, ставлення до оточення; емоційний стан; створення шаржованого портрета персонажа.
Перекладознавчий аналіз лінгвокультурного компонента ФА дає підстави стверджувати, що, як мовні, так і позамовні чинники перекладу ФА роблять його бар’єром міжмовної (у даному випадку французько-української) комунікації. До перших віднесемо фонетико-орфографічні, структурно-морфологічні, лексико-семантичні та функціонально-стилістично, а до других національно-культурні, соціальні, історичні, темпоральні, психологічні, об’єктивні/суб’єктивні.
Вибір способів і засобів відтворення одиниць ФА зумовлюється специфікою норм і узусів у мові оригіналу та мові перекладу. При перекладі французьких арготизмів українською мовою необхідно враховувати їхнє активне наближення до нормативного вживання у національному мовному просторі, що дозволить зменшити частку пропусків та помилок перекладача французької прози з аргокомпонентом.
Основним джерелом добору функціональних відповідників французьких, особливо загальних, арготизмів виступає українське просторіччя, оскільки його характерні риси (ненормативність, функціональна обмеженість, загальнопоширеність, стилістична зниженість) співвідносяться з ознаками французького загального арго.
Адекватним перекладним відповідником ФА вважаємо український сленг, зважаючи на його активне проникнення у розмовне мовлення і кореляцію з ФА за складом, мовленнєвими функціями, емоційно-оцінним та експресивним потенціалом, сферами вживання, способами і засобами словотвору, багатою синонімією і полісемією. Під українським сленгом розуміємо ненормативну, неформальну, стилістично знижену, функціонально обмежену/загальнопоширену, відкриту, переважно розмовну мову, яка вирізняється емоційним, експресивним, пейоративним, евфемістичним забарвленням, дотепністю та швидкозмінністю і складається із сленгізмів різної соціальної та лексикографічної маркованості.
Передачу семантичного, емоційно-експресивного, стилістичного, часового та оказіонального компонентів значення арголексем вважаємо загальною метою перекладу ФА. Для адекватного відтворення одиниць ФА необхідно передати такі компоненти значення арготизму: семантичну структуру (денотативно-конотативні її складові), контекстуально-актуалізовану інформацію, образність, емоційно-експресивне забарвлення та ступінь його вираження, соціально-функціональну маркованість, ступінь ненормативності, співвіднесеність денотата із історичною епохою.
Обов’язковим завданням перекладу ФА є добір оптимального відповідника, який забезпечить передачу денотативної інформації значення арготизму, трансляцію хоча б однієї конотації змісту АЛ, збереження загальної функціонально-стилістичної адекватності.
Важливим для перекладача є врахування різної соціальної і лексикографічної маркованості арготизмів, які характеризуються: високим експресивним потенціалом, швидкими змінами лексичного складу, пейоративністю, образністю, перевагою конотації над денотацією, активним словотвором, мовнорівневими (фонетичними, лексичними, морфологічними) особливостями, полісемічністю, багатою синонімією.
Аналіз способів і засобів досягнення адекватного перекладу французької арготичної лексики на різних рівнях (лексичному і фразеологічному, соціальному) виявляє, що повна еквівалентність відтворення, яка є рідкістю, все ж простежується при перекладі елементів арго злочинців, загальних арготизмів, а також образних арготичних лексем.
Безеквівалентними вважаються насамперед структурно марковані арготизми на основі коду чи усічення та арготичні реалії, переклад яких уможливлюється лише на семантико-денотативному та/чи функціональному рівнях. Часткова адекватність відтворення одиниць ФА забезпечується різностильовими аналогами.
Арготизми різних типів найчастіше передаються стилістично нейтральними субститутами, що призводить до втрати їхньої національно-культурної та соціальної маркованості.
Адекватне відтворення фонетико-орфографічних особливостей французьких АЛ досягається лише на семантико-денотативному та функціональному рівнях. Усічені арголексеми відтворюються повноформатними стилістично нейтральними субститутами. Структурна маркованість елементів кодових арготичних підсистем (ляргонжі, верлану, лушербему, жаване) не передається через відсутність аналогів в українській мові.
Часткова адекватність структурно маркованих АЛ забезпечується способом трансформації (стилістичної, морфологічної, синтаксичної, лексичної) та такими прийомами: гіперо-/гіпонімічним перекладом, контекстуальним перекладом, компенсацією (стилістичною, орфографічною, словотвірною), калькуванням (змішаним, частковим), дескриптивною перифразою, евфемістичним тлумаченням.
Для відтворення метафоричних і метонімічних АЛ добираються часткові (різнообразні, стилістично знижені/нейтральні, необразні, більш/менш експресивні, функціональні, контекстуальні) відповідники, бо повні еквіваленти є рідкістю. Простежується також застосування компенсації на рівні речення і контексту з метафоризацією інших елементів висловлювання або вживанням фразеологічних одиниць.
Зіставлення першотворів та їх українських перекладів уможливлює висновки, що семантична і функціонально-стилістична адекватність полісемантичних АЛ забезпечується такими способами і прийомами перекладу: контекстуальним, гіпонімічним, гіперонімічним, комбінованим, антонімічним, дескриптивним та калькуванням. Для добору оптимального перекладацького відповідника багатозначної арголексеми важливим є точне визначення семантичного відтінку її основного значення, яке залежить від контексту.
Адекватність перекладу емоційно-оцінної та експресивної арготичної лексики забезпечується частковою (функціональною, контекстуальною, варіативною) підстановкою за допомогою повно/частково адекватного, відповідника, з різним ступенем експресії (більшою, меншою, відносно адекватною), а також за допомогою прийомів: гіперо/гіпонімічного перекладу, антонімічного перекладу, описового перекладу.
При відтворенні емоційно-оцінних та експресивних одиниць ФА часто використовуються більш експресивні відповідники. Зменшення або збільшення ступеня експресії вихідної арголексеми у перекладі призводить до не зовсім адекватного сприйняття читачем прозового твору з аргокомпонентом.
Проблеми відтворення етнокультурного компонента семантики французьких АЛ пов’язані насамперед зі ступенем його вираження. Перекладознавчий аналіз французьких арготизмів з етнокультурним компонентом дає підстави розрізняти серед них реалії та фонову арготичну лексику.
Інтерпретація арготичних реалій, повних еквівалентів яких в українській мові немає, здійснюється такими способами і прийомами: генералізацією/конкретизацією семантики слова, функціональною заміною, тлумаченням, описом, калькуванням без препозиційної експлікації чи з уточненням, комбінованим перекладом (транскрипція + опис, транскрипція+постпозиційна чи препозиційна експлікація), адаптуванням, компенсацією стилістичної зниженості на рівні синтагми чи контексту, стилістичними трансформаціями, транскрибуванням.
Фонова арготична лексика стає для перекладача неабиякою проблемою, адже, не відчуваючи фонової інформації тексту першотвору, він не завжди правильно передає його мову і стиль. Можливими шляхами досягнення адекватності відтворення таких слів слугує добір часткових аналогів або функціональних відповідників в українському просторіччі та сленгові.
Перекладачі вживають також денотативні субститути, кальки без препозиційної експлікації чи з уточненням, транскрипцію з постпозиційною перифразою або без неї, що зумовлює втрату (повну, часткову) етнокультурного забарвлення вихідної арголексеми. З розвитком стилістично знижених ресурсів української мови як цільової мови у міжмовній комунікації зростає ймовірність віднайдення адекватних субститутів французьких арготизмів.
Аналіз українських перекладів та французьких оригіналів дає підстави стверджувати, що відтворення арготизмів, які належать до різних соціальних різновидів ФА (військове арго, арго студентів, арго злочинців), має свою специфіку, а тому вимагає особливого підходу.
Перекладацькі заміни соціально маркованих одиниць ФА добираються у ресурсах відповідних соціально-професійних шарів українського нелітературного мовлення та просторіччя. Можливим джерелом перекладацьких відповідників одиниць французького військового арго вважаємо український військовий сленг. Адекватні засоби відтворення одиниць французького молодіжного арго взагалі і студентського зокрема, варто добирати в українському молодіжному сленгові.
Прямими еквівалентами французького арго злочинців виступають елементи українського арго злочинців, вживання яких у французькій перекладній літературі вимагає адекватної співвіднесеності з традиціями української художньої літератури. Зважаючи на неусталеність використання грубої арготичної лексики та елементів мовлення антисоціальних елементів в українській літературі, оптимальнішим є віднайдення їхніх функціональних аналогів у просторіччі.
Переклад французьких арготичних фразеологізмів ускладнюється через їхню непрозору внутрішню форму та різнотипний компонентний склад. Адекватність відтворення арготичних ФО забезпечується частковими (різноструктурними, різнообразними, різностильовими, різноекспресивними) еквівалентами, контекстуальними аналогами та фразеологічними кальками. Французькі арготичні фразеологізми передаються здебільшого нефразеологічними засобами української мови.
У випадку відсутності розмовно-просторічного чи літературного фразеологічного еквівалента вихідної ФО перекладач використовує дескриптивно-фразеологічний, дескриптивно-лексичний (монолексемний) та описовий прийоми перекладу. Найчастіше простежується застосування прийомів монолексемного перекладу за допомогою стилістично знижених чи нейтральних субститутів.
Результати дослідження дають підстави стверджувати, що особливої ваги при перекладі прозових творів з аргокомпонентом набуває здатність перекладачів утворювати та використовувати авторські новотвори стилістично зниженого характеру як відповідники французьких арготизмів.
Зважаючи на мовні та позамовні труднощі перекладу одиниць ФА важливе місце зможуть зайняти адекватні перекладацькі кальки, вживання яких позитивно вплине також на розвиток українського субстандартного мовлення.
Результати проведеного дослідження питань відтворення французьких арготизмів дають змогу накреслити конкретні напрями майбутніх студій перекладознавчих, контрастивних, лексикологічних, лексикографічних, стилістичних: подальше вивчення перекладознавчого аспекту арготизмів на кожному з мовних рівнів; переклад військових, професійних, загальних арготизмів (кожен вид окремо); переклад мови кінофільмів з аргокомпонентом; переклад сучасного молодіжного арго; переклад арготизмів національно-територіальних варіантів французької мови; порівняльно-лінгвістичні аспекти соціолектів французької й української мов; проблеми універсалій у нелітературних пластах зіставлюваних мов; докладне вивчення українського сленгу та його різновидів; компресії, декомпресії у нелітературних шарах; створення двомовних словників арготичної лексики; систематизація типових помилок при перекладі текстів різних стилів; теорія та практика формування перекладацької компетенції у галузі соціальної діалектології.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверьянова И.Е. К определению понятия культурно-окрашеной лексики // Языковая норма и вариативность: Сб. науч. трудов. Днепропетровск: ДГУ, 1981. С. 1019.
2. Амбрасас-Саснава К. Соотношение нормы литературного языка и перевода // Языковая норма и функциональная стилистика. Программа-приглашение и тезисы докладов республиканского симпозиума (3-4 октября 1984 г.). Вильнюс, 1984. С.911.
3. Балабін В.В. Глосарій українських військових сленгізмів // Балабін В. Сучасний американський військовий сленг як проблема перекладу. К.: Логос, 2002. C. 274299.
4. Балабін В.В. Сучасний американський військовий сленг як проблема перекладу. К.: Логос, 2002. 315 с.
5. Балабін В.В. Труднощі перекладу американських військових сленгізмів // Мова і культура (ред. Д.С. Бурагo). К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2002. Вип. 5. Національні мови і культури в їх специфіці та взаємодії. С. 513.
6. Балабін. В.В. Загальна характеристика, склад і функції сучасного українського військового сленгу // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. К.: Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, 2001. Вип. 5. С. 1115.
7. Балашова Т. Бунтующий язык: Речь героя и его рассказчика в романах Л.-Ф. Селина // Вопросы литературы. 2002. №6. С. 187213.
8. Балли Ш. Французская стилистика / Пер. К.А. Долинина. М.: Изд-во иностр. лит., 1961. 394 с.
9. Баран Я.А. Фразеологія у системі мови. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1997. 176 с.
10. Бархударов Л.С. Язык и перевод. Вопросы общей и частной теории перевода. М.: Междунар. отношения, 1978. 240 с.
11. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. К.: Академія, 2004. 344 с.
12. Беляевская Е.Г. Семантика слова: Учеб. пособие для ин-тов и фак. иностр. яз. М.: Высш. шк., 1987. 128 с.
13. Берегівська Е.М. Арготизми і комічний ефект у французькій прозі післявоєнного періоду // Іноземна філологія. Львів, 1975. Вип. 39. С. 141147.
14. Береговская Э.М. Арготический блок и его функции в стиле современной французcкой прозы // Филологические науки. 1974. №2. С. 6069.
15. Береговская Э.М. Социальные диалекты и язык современной французской прозы: Учеб. пособие. Смоленск, 1975. 114 с.
16. Береговская Э.М. Французское арго: Эволюция его восприятия // Филологические науки. 1997. №1. С. 5564.
17. Бесага Р.В. Нестандартизовані елементи в українській літературній мові: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Ужгород. держ. ун-т. Ужгород, 1997. 23 с.
18. Білас А. А. Арготичні деномінації концептів «чоловік» і «жінка» в українському перекладі роману М. Уельбека «Платформа» // Вісник Прикарпатського національного університету. Серія: Філологія. Івано-Франківськ: Плай, 2005. Вип. ІХ-Х (2004-2005рр.). C. 147-156.
19. Білас А.А. Відтворення арготизмів в українських перекладах роману Л.-Ф. Селіна «Подорож на край ночі» // Мова і культура. К.: Видав. Дім Дмитра Бураго, 2004. Вип. 7. Т. VIII. Теорія і практика перекладу. С. 146151.
20. Білас А.А. Особливості функціонування та семантизації арготизмів у творах В. Гюго «Останній день засудженого», «Знедолені» // «Франція та Україна», науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур. Х Міжнародна конференція: Матеріали / Упорядник Л.В. Пономарьова. Дніпропетровськ: Пороги, 2004. С. 288290.
21. Білас А.А. Специфіка відтворення французьких арготизмів в українських перекладах (на матеріалі твору Робера Мерля «Уікенд на південному березі») // Семантика мови і тексту: Зб. статей / VIII Міжнародна наукова конференція. Івано-Франківськ: Плай, 2003. С. 288290.
22. Білас А.А. Специфіка перекладу французьких арготичних фразеологізмів (на матеріалі роману Л.-Ф. Селіна «Подорож на край ночі») // Вісник Київського національного університету. Серія: Іноземна філологія. К.: ВПЦ «Київський університет», 2005. Вип. 39. С. 56-59.
23. Білас А.А. Французьке арго жаргон сленг: поняттєво-термінологічні співвідношення // Вісник Львівського національного університету імені Івана Франка. Серія: Іноземні мови. Львів, 2005. Вип. 12. С. 228232.
24. Білас А.А. Французьке «арго окопів» в українських перекладах роману А. Барбюса «Вогонь» // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. пр. К.: Вид. центр КНЛУ, 2005. Вип. 13. С. 4853.
25. Білас А.А. Французьке арго у перекладознавчому аспекті // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: Зб. наук. пр. К.: ВПЦ «Київський університет», 2005. Вип. 6. С. 3439.
26. Білас А.А. Французькі військові арготизми на основі метафори та метонімії в оригіналі та перекладі (на матеріалі роману А. Барбюса «Вогонь») // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. К.: ВПЦ «Київський університет», 2004. Вип. 15. С. 9199.
27. Булаховський Л.А. Вибрані праці: В 5 т. Т.1. Загальне мовознавство. К.: Наукова думка, 1975. 495 с.
28. Венгренівська М.А. Фонова інформація і переклад (на матеріалі українського перекладу книги А. Шарр’єра «Метелик») // Венгренівська М.А., Гнатюк А.Д. Творча майстерня перекладача: Навч. посібник. К.: РВЦ «Київський університет», 1998. С.1217.
29. Венгренівська М.А., Гнатюк А.Д. Творча майстерня перекладу: Навч. посібник. К.: РВЦ «Київський університет», 1998. 89 с.
30. Винник В.О. Арго // Українська мова: Енциклопедія. К.: Українська енциклопедія, 2000. С.31.
31. Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе /Под ред. В. Россельса. М.: Междунар. отношения, 1980. 352 с.
32. Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе: Монография. 2-е изд., испр. и доп. М.: Высшая школа, 1986. 416 с.
33. Вовк В.Н. Вторичная номинация и некоторые аспекты теории перевода // Вовк В.Н. Языковая метафора в художественной речи (природа вторичной номинации). К.: Наукова думка, 1986. C. 122134.
34. Вовк В.Н. Лексико-семантическая сочетаемость и перевод // Теорія і практика перекладу: Респ. міжвідом. наук. зб. К., 1981. Вип. 5. С. 7780.
35. Воєводська В.С. Інтертекстуальність і переклад // Мови, культури та переклад у контексті європейського співробітництва: Зб. наук. пр. К., 2001. С. 6367.
36. Воркачев С.Г. Культурные концепты и перевод: макаризмы в тексте Евангелия // Мова і культура. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2003. Вип. 6. T. IV: Міжкультурна комунікація. Теорія і практика перекладу. С. 240247.
37. Гаврись В.І., Пророченко О.П. Переклад німецьких фразеологізмів українською мовою // Гаврись В.І., Пророченко О.П. Німецько-український фразеологічний словник: В 2 т. Т. 2. К.: Рад. школа, 1981. С. 374377.
38. Гак В.Г. Введение во французскую филологию: Учеб. пособие. М.: Просвещение, 1986. 184 c.
39. Гак В.Г. Норма и толерантность // Иностранные языки в школе. М., 1984. №1. С. 715.
40. Гак В.Г. Семантическая структура слова как компонент семантической структуры высказывания // Гак В.Г. Языковые преобразования. М.: Школа «Языки русской культуры», 1998. С. 465480.
41. Гак В.Г., Рецкер Я.И. Перевод фразеологических единиц // Гак В.Г., Рецкер Я.И. Французско-русский фразеологический словарь. М.: Гос. изд-во иностр. и нац. словарей, 1963. С. 1213.
42. Гнатюк А.Д. Лексика обмеженого функціонування в контрастивному аспекті дослідження французької і української мов // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. пр. К.: Вид. центр КНЛУ, 2004. Вип. 11. С. 2228.
43. Горбач О. Арго // Енциклопедія українознавства. Т.1. ПарижНью-Йорк: Видавництво «Молоде життя», 1955-57. С. 5758.
44. Горбач О. Арго слобожанських сліпців «невлів» // Горбач О. Арго в Україні: Зібрані статті. Мюнхен, 1993. С. 165177.
45. Горбач О. Арго українських вояків // Горбач О. Арго в Україні: Зібрані статті. Мюнхен, 1993. С. 66101.
46. Горбач О. Арго українських лірників // Горбач О. Арго в Україні: Зібрані статті. Мюнхен, 1993. С. 542.
47. Горбач О. Арго українських школярів і студентів // Горбач О. Арго в Україні: Зібрані статті. Мюнхен, 1993. С. 112164.
48. Горбач О. Арго чернігівських прошаків і лірників // Горбач О. Арго в Україні: Зібрані статті. Мюнхен, 1993. С. 178191.
49. Горбач О. Вулично-тюремні арготизми у франковій прозі // Горбач О. Арго в Україні: Зібрані статті. Мюнхен, 1993. С. 102111.
50. Грехнева Г.М. Норма в ее отношении к системе языка // Норма и функционирование языковых единиц: Межвуз. сб. науч. трудов. Горький: ГГПИ им. М. Горького, 1989. С.1017.
51. Грицютенко В.І. До питання про відтворення стилістичного функціонування нелітературного мовлення у перекладі // Іноземна філологія. Львів, 1979. Вип. 56. С.4854.
52. Громова Г.А. Структурно-семантические особенности сложных лексических единиц в современном французском арго: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.05 / Моск. гос. пед. ин-т. М., 1982. 24 с.
53. Давидова В. Субстандартна лексика як засіб соціальної характеристики особистості // Пам’ять століть. 1998. №6. C. 8386.
54. Дзендзелівський Й. Арго волинських лірників // Йосип Дзендзелівський. Українське і слов’янське мовознавство: Збірник праць. Львів, 1996. С. 310349.
55. Дзендзелівський Й. Арго нововижвівських кожухарів на Волині // Йосип Дзендзелівський. Українське і слов’янське мовознавство: Збірник праць. Львів, 1996. С. 245285.
56. Дзендзелівський Й. Про арго дротарів // Йосип Дзендзелівський. Українське і слов’янське мовознавство: Збірник праць. Львів, 1996. С. 307309.
57. Дзендзелівський Й. Про арго українських ремісників (Колківське кравецьке арго на Волині) // Йосип Дзендзелівський. Українське і слов’янське мовознавство: Збірник праць. Львів, 1996. С. 286306.
58. Долинин К.А. Стилистика французского языка: Учеб. пособие. Л.: Просвещение, 1978. 344 с.
59. Доронин А.Г. Французские лексические коллоквиализмы и их перевод // Теорія і практика перекладу: Респ. міжвідом. наук. зб. К., 1991. Вип. 18. С. 137146.
60. Друм Т. Сленг: Погляд зсередини // Дивослово. 1998. №12. С. 5960.
61. Елистратов В.С. Русское арго в языке, обществе и культуре // Русский язык за рубежом. 1995. №1. С. 8289.
62. Есакова М.Н. Когнитивные аспекты переводов художественных произведений // Вестник МГУ. Сер. 19. Лингвистика и межкультурная коммуникация. 2002. №1. С.3243.
63. Жирмунский В.В. Национальный язык и социальные диалекты. Л.: Изд. иностр. лит., 1936. 299 с.
64. Зарицький М.С. Переклад: створення та редагування: Посібник. К.: Парламентське видавництво, 2004. 120 с.
65. Зорівчак Р. Семантична структура словесного образу: до методології перекладознавчого аналізу // Іноземна філологія. Львів, 1999. Вип. 111. С. 218224.
66. Зорівчак Р. Словесний образ у художньому перекладі // Хай слово мовлене інакше: Проблеми художнього перекладу. Статті з теорії, критики та історії художнього перекладу. К.: Дніпро, 1982. С. 5165.
67. Зорівчак Р.П. Реалія і переклад (на матеріалі англомовних перекладів української прози). Львів: Вид-во при Львів. ун-ті, 1989. 216 с.
68. Зорівчак Р.П. Фразеологічна одиниця як перекладознавча категорія. Львів: Вища школа, 1983. 175 с.
69. Иванов А.О. Еще раз о непереводимом в переводе // Вестник ЛГУ. Сер. 2. 1988. Вып. 1 (№2). С. 104107.
70. Иванова Т.А. Экспрессивность и перевод русских притяжательных конструкций // Экспрессивность текста и перевода. Казань: Издательство Казанского ун-та, 1991. С.7278.
71. Каде О. Проблемы перевода в свете теории коммуникации: Пер. с нем. А. Батрака // Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике: Сборник статей: Пер. с англ., нем., франц. М.: Междунар. отношения, 1978. С. 6990.
72. Карабан В.І. Переклад англійської наукової і технічної літератури. Граматичні труднощі, лексичні, термінологічні та жанрово-стилістичні проблеми. Вінниця: Нова книга, 2002. 564 с.
73. Карабан В.І., Мейс Дж. Переклад з української мови на англійську мову. Навчальний посібник-довідник для студентів вищих закладів освіти. Вінниця: Нова книга, 2003. 608 с.
74. Клименко О.Л. Про переклад субстандартної лексики та фразеології // Методологічні проблеми перекладу на сучасному етапі. 3б. наук. пр. Суми: Вид-во СумДУ, 1999. С.4952.
75. Клименко О.С. Система понять, що складає концепт «мовна норма», у світлі динаміки французької літературної норми // Нова філологія. Запоріжжя: ЗДУ, 2004. №1 С.83101.
76. Коваленко Б.О. Стилістично знижена лексика в мові сучасної публіцистики: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Ін-т мовознавства ім.. О.О. Потебні К., 2003. 17 с.
77. Ковалішина Ю.П. Методические и дидактические принципи художественного перевода // Мови, культури та переклад у контексті європейського співробітництва: Зб. наук. пр. К., 2001. С. 161163.
78. Коломієць Л.В. Дослідження креативності процесу перекладу // Мови, культури та переклад у контексті європейського співробітництва: Зб. наук. пр. К., 2001. С.175185.
79. Комиссаров В.Н. Лингвистика перевода. М.: Междунар. отношения, 1980. 166 с.
80. Комиссаров В.Н. Общая теория перевода. Проблемы переводоведения в освещении зарубежных ученых: Учебное пособие. М.: ЧеРо, 1999. 136 с.
81. Коптілов В. Теорія і практика перекладу: Навч. посіб. К.: Юніверс, 2002. 280 с.
82. Корунець І.В.