СПІВВІДНОШЕННЯ ДЕНОТАТИВНОЇ КОНОТАТИВНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ПРИ ПЕРЕКЛАДІ” (на матеріалі текстів публіцистичного стилю)

Краткое описание

КИЇВСЬКІМ національний університет
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Дудник Марія Миколаївна
УДК 81’255=133.1=161.2 : 82-92
СПІВВІДНОШЕННЯ ДЕНОТАТИВНОЇІ КОНОТАТИВНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ПРИ ПЕРЕКЛАДІ”
(на матеріалі текстів публіцистичного стилю)
спеціальність 10.02.16 - перекладознавство

Науковий керівник Чередниченко Олександр Іванович доктор філологічних наук, професор
Київ - 2001

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

ЗМІСТ
ВСТУП 4
1. РОЗДІЛ І. Поліінформативність публіцистичного тексту з погляду перекладу ................................................................................................................. 17
1.1. Текст як складна інформативна одиниця перекладу.................................................. 17
1.2. Конотації в публіцистичному тексті як результат реалізації поліфункціональних можливостей мовних знаків........................................................ 21
1.3. Кореляція денотативно!" і конотативної інформації з позиції перекладознавства...................................................................................................... 28
1.4. Проблема збереження стилістичних особливостей публіцистичного
тексту в контексті двомовної комунікації.............................................. 33
Висновки до першого розділу............................................................. 43
2. РОЗДІЛ П. Взаємозалежність форми і змісту при адекватному відтворенні співвідношення денотативно! і конотативної інформації в тексті....................................................................................................... 46
2.1. Морфологічні засоби передавання конотативної інформації та їх відтворення при перекладі...................................................................................... 46
2.1.1. Стилістичне використання артикля/ опущення артикля................................. 47
2.1.2. Стилістична функція Présent Historique............................................... 55
2.1.3. Розмовні скорочення............................................................................ 59
2.2. Синтаксичні засоби передавання конотативної інформації у перекладі 65
2.2.1. Повтор........................................................................................................................... 67
2.2.2. Реприза / антиципація....................................................................................................... 70
2.2.3. Номінативне речення / риторичне питання......................................... 75
2.2.4. Вставні конструкції з Participe Présent................................................. 82
2.3. Лексичне вираження конотативної інформації в оригіналі і перекладі 86
2.4. Стилістичне вживання спеціальної термінології.......................................... 92
2.5. Стилістичні фігури як засоби передавання конотативної інформації
в публіцистичному тексті..................................................................... 109
2.5.1. Образне порівняння....................................................................................................... 111
2.5.2. Алюзія......................................................................................................................... 116
2.5.3. Антитеза......................................................................................................................... 123
2.5.4. Оксюморон...................................................................................................... 129
2.5.5. Епітет 132
2.6. Питання перекладення тропів як експресивних інтенсифікаторів публіцистичного тексту.......................................................................................... 138
2.6.1. Гіпербола / літота............................................................................................................... 139
2.6.2. Метафора......................................................................................................................... 149
2.6.3. Синекдоха......................................................................................................................... 158
Висновки до другого розділу............................................................ 161
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ................................................................... 167
ДОДАТОК........................................................................................... 175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................... 176

ВСТУП
Споконвічна потреба в контакті, випадковому або постійному, соціальному або економічному, культурному або політичному, між окремими мовцями або цілими суспільствами всього світу визначила статус перекладу як всезагальної людської діяльності, що існує незалежно від географічного положення, суспільно-історичної формації або соціально-економічного розвитку суспільства. Це, за висловом М.Рильського, — знаряддя спілкування між народами, знаряддя поширення передових ідей і обміну культурними цінностями, знаряддя зміцнення І зростання інтернаціональної свідомості” [96, с. 25].
Суспільства сьогодення, багатоплановий розвиток яких відбувається під впливом наукових досягнень, економічних нововведень і загальної глобалізації, мають досить високу потребу в отриманні найсвіжішої інформації, частина якої доходить до аудиторії через якісний і швидко зроблений переклад. На нинішньому етапі соціального розвитку, спрямованого на всесвітню глобалізацію, мови використовуються не тільки як засіб спілкування в якомусь одному мовному колективі, а й як засіб міжмовної комунікації, учасники якої належать до різних мовних систем. Можливості й умови реалізації міжмовної комунікації розкривають найважливіші мовні сторони, дозволяють глибше досліджувати внутрішні механізми мови, краще зрозуміти специфіку мови як загальнолюдського феномена, реально існуючого у вигляді множинності окремих національних мов.
У процесі розширення суспільних функцій мов і ускладнення форм організації мовних засобів залежно від функцій, сфери спілкування, цілей та завдань спілкування зростає необхідність дослідження мови масової комунікації, яка є дзеркалом соціальних і психологічних закономірностей, що діють у суспільстві. Науково-технічна революція, введення в дію досконаліших технічних засобів і каналів зв’язку створюють передумови для інтенсивної взаємодії стилів, розширення й поглиблення контактів між функціональними та галузевими різновидами мови, які, в свою чергу, впливають на розвиток мови взагалі. Вплив подібних екстралінгвістичних факторів є найпомітнішим у тих змінах, які мають місце на рівні морфології, синтаксису, лексики тощо в текстах масової комунікації.
Масова комунікація є систематичним розповсюдженням повідомлень через друковані видання, пресу, радіо, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис у кількісно великих, розгалужених аудиторіях з метою зміцнення духовних цінностей І посилення ідеологічного, політичного, економічного або організаційного впливу на оцінки, думки і поведінку людей” [114, с. 348]. Як соціально та класово детермінований процес розповсюдження інформації масова комунікація репрезентує певний вид спілкування, при якому відбувається взаємообмін знаннями, духовними цінностями, моральними і правовими нормами. Процес масової комунікації відбувається за допомогою різних технічних засобів, що дозволяють розповсюдити Інформацію серед масової, соціально і географічно розосередженої аудиторії. Як будь-який вид спілкування масова комунікація спрямована на отримання зворотного зв’язку від аудиторії до суб’єкта інформації, що є обов’язковою умовою її функціонування і забезпечення її ефективності [91, с. 7].
Найдавнішим та найтрадиційніпшм джерелом масової передачі інформації залишається публіцистика, яка має дуже широкий діапазон використання і включає в себе періодичні видання, зокрема газети, журнали, памфлети, програми та більш масштабні твори у вигляді аналітичних видань та публіцистичних романів. Хоча завдяки досягненням науки і техніки сучасна людина має можливість вибирати між друкованою, радіо- і телеінформацією, публіцистичні видання не тільки не втратили своєї актуальності, а навпаки, кількість і обсяг їхніх видань зростають з кожним роком завдяки простоті доступу і великій інформаційній цінності. Як правило, публіцистичні тексти, що мають загальний інтерес, розраховані на широку читацьку аудиторію [51, с. 35] і видаються кількома мовами паралельно. Незалежно від проблематики, діапазону реципієнтів та їх локалізації основним призначенням публіцистичного тексту є формування громадської думки, а його визначальною рисою залишається вдале поєднання логізації викладу з емоційно-експресивним забарвленням” [87, с. 12].
Розмаїтість і складність мовних процесів, які спостерігаються в галузі масової інформації, дозволяють аналізувати її в різноманітних ракурсах. Як один із видів масової інформації модель публіцистичного тексту є обов’язковою і прямолінійно побудованою співвідносністю стандартизованих й експресивно-інформативних сегментів мовленнєвого ланцюга, їхнього чергування й контрастування. У чергуванні із стандартом експресія публіцистичного повідомлення, яка з’являється при активізації конотативної інформації, виконує естетичну функцію, а в ракурсі впливу на аудиторію реципієнтів - соціально-оцінну.
Незважаючи на досить велику кількість досліджень з різних аспектів перекладознавства, популярність питання відтворення інформації при перекладі як об’єкта дослідження не дозволяє говорити про наявність цілісно завершеної теорії. Безпосередньо проблема адекватного перекладу залишається однією з найскладніших не тільки в галузі перекладознавства, а також і в лексикології, лінгвістиці, стилістиці, в теорії інформації і комунікації.
Обрання публіцистичних текстів для вивчення питання співвідношення рівнів інформації при перекладі зумовлюється, по-перше, усвідомленням масової комунікації як певної ділянки функціонування мови і міжмовної взаємодії; по-друге, виділенням публіцистичного тексту тексту як тексту поліінформативного, складові інформаційної структури якого відіграють провідну роль при вирішенні комунікативного завдання.
Той факт, що переклад є одним із різновидів комунікації, в якому спілкування відбувається шляхом ідентифікації окремих, знайомих для відправника і реципієнта рис репрезентованої ситуації [179, с. 266], робить можливим сам процес комунікації, дозволяючи перекладачеві і реципієнту перекладу свідомо інтерпретувати публіцистичне повідомлення на основі власного життєвого досвіду, загального рівня освіченості і ерудиції.
Як будь-який текст, який з позиції комунікативної лінгвістики розглядається як комунікативна подія, як цілісний мовленнєвий витвір, що використовується з метою досягнення комунікативної мети, обраної в межах комунікативно-мовленнєвих дій, публіцистичне повідомлення є складною інформативною системою, яка активізується в результаті мовленнєвого акту індивідуальної творчості. Лише в процесі комунікації, коли публіцистичне повідомлення сприймається реципієнтом як організована множинність мовних одиниць, воно набуває змісту і соціальної значимості, стаючи реально функціонуючим компонентом комунікативних дій” [97, с. 10]. Комунікативна реалізація певної множинності мовних знаків, які складають публіцистичне повідомлення, регулюється такими факторами, як мовні складові тексту і його характеристики (тип тексту, стилістична організація тексту тощо), що зумовлюють співвідносність повідомлення з конкретними референтними й інтерпретаційними системами та рецептивною ситуацією, в межах якої реалізується взаємозв’язок змісту і форми, котрі, передаючи комунікативну настанову, привертають увагу реципієнта і формують його позицію.
Дослідження публіцистики як функціонально-комунікативної єдності й окремого виду соціальної взаємодії, що репрезентують змістову цілісність, синтаксично-смислову когерентність структурних компонентів із зовнішньою й внутрішньою інформативністю, дозволяє розглядати публіцистичне повідомлення як складну інформативну макросистему, активізація якої відбувається в результаті мовленнєвої комунікації. В публіцистичному повідомленні інформація виступає лише як потенційно ймовірна реалізація всього змісту мовної одиниці, причому при певних умовах зміст мовної одиниці може розширюватися у зв’язку із особливостями її реалізації в мовленні. Текстова можливість використання мовної одиниці в різноманітних сполученнях і незвичайних комбінаціях забезпечує передачу певної частини інформації понад інформацією, що складає сталий зміст цієї мовної одиниці, який репрезентує синтез змістових і граматичних значень у межах припустимих словникових і потенційних можливостей.
Публіцистичне повідомлення як макросистема з певними комунікативними властивостями складається з окремої множинності інформативних одиниць мови на рівні морфології, синтаксису і лексики, об’єднаних згідно з єдиними, прийнятими всім мовним колективом правилами функціонування у мовленнєві акти, які, в комунікативному плані, утворюють єдине ціле завдяки спільності теми, місця, часу, оточенню або джерелу утворення, особливому оформленню та деяким іншим факторам. Сукупність цих факторів вирізняє цю групу мовленнєвих актів серед інших подібних утворень і відповідає індивідуальним намірам автора в межах конкретної мовленнєвої ситуації.
Актуальність обраної теми зумовлено загальною тенденцією сучасних досліджень до багатоаспектного аналізу можливостей перекладу текстів масової комунікації, зокрема використання результатів контрастивних студій у перекладознавстві. Комплексне вивчення поліінформативної структури публіцистичного тексту, функціонально- семантичне дослідження мовних засобів передавання денотативної і конотативної інформації в оригіналі і перекладі, дослідження специфіки відносин між комунікативними елементами морфологічних, синтаксичних і лексичних конструкцій, дають змогу зробити певні висновки щодо можливості міжмовної еквівалентності при перекладі публіцистичного повідомлення з погляду збереження адекватного співвідношення денотативної і конотативної інформації.
Об’єктом дослідження є засоби передавання денотативної і конотативної інформації в оригіналі та перекладі публіцистичного тексту з французької на українську мову.
Предметом дисертаційного дослідження є взаємозв’язок і взаємозалежність двох основних типів інформації публіцистичного тексту при перекладі, зокрема інформації денотативної, за допомогою якої автор може об’єктивно репрезентувати реальні події і факти, та інформації конотативної, яка забезпечує емоційність, експресивність, оцінність та впливовість публіцистичного тексту, що передаються засобами морфологічного, синтаксичного та лексичного рівнів.
Матеріалом дослідження є двомовні інформаційно-аналітичні проспекти Французького Культурного центру (тираж 2500 екземплярів), двомовний журнал Le kaléidoscope ukrainien” і Український калейдоскоп” (тираж 5000 екземплярів), публіцистичний роман Derrière la vitre”, Merle R. / За склом”, Мерль Р. (переклав із французької Г. Філіпчук), та публіцистичний роман Surveiller et punir. Naissance de la prison”, Foucault M. / Наглядати й карати. Народження в’язниці”, Фуко М. (переклав з французької П. Таращук).
Вибір зазначених матеріалів не був випадковим. Власне роман Р.Мерля За склом”, за свідченням автора, був створений на матеріалі інтерв’ю студентів філологічного факультету Нантерського університету, де, працюючи викладачем англійської літератури, романіст, публіцист, науковець і перекладач Р. Мерль стає свідком студентських бунтів 1968 року. Основною ідеєю роману було об’єктивно показати життя, самотність, некомунікабельність і боротьбу студентства, використовуючи прийом симультанізму, який полягає у паралельній та ізольованій репрезентації персонажів, що знаходяться в єдиному просторовому та часовому плані.
У романі М. Фуко Наглядати й карати” автор документально описує розмаїті і видовищні форми покарань, пояснює, чому з судової системи покарання зникли тортури, поступившись універсальному застосуванню в’язниці. На сторінках свого публіцистичного твору він цікаво і переконливо доводить, що внаслідок загального поширення реєстрації, нагляду і решти дисциплінарних методів саме суспільство дедалі більше скидається на в’язницю, яка править йому за своєрідне ідеалізоване відображення.
Особливість публіцистичного матеріалу, представленого в інформаційно-аналітичних проспектах Французького Культурного центру і журналі Український калейдоскоп”, полягає у високому рівні інформативності, точно

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Основу публіцистичного повідомлення як цілеспрямовано застосованого знаряддя управління складає принцип співвідносності експресії й стандарту, нормативних елементів тексту, які несуть денотативну інформацію, і засобів передавання конотативної інформації. Кожне публіцистичне повідомлення, яке можна описати як свідому імітацію, текстовий аналог дійсності, має свою комунікативну природу і чітке інформаційне призначення. Саме експресивність як феномен прагматичний, семантичний і стилістичний виступає у публіцистичних текстах мотивом активізації мовленнєвих процесів, спрямованих на реалізацію комунікативної мети і посилення впливу. Експресивність публіцистичного тексту утворюється не тільки за рахунок елементів мови, які несуть конотативну інформацію, а й за рахунок їх інтеграції із предметно-понятійним змістом цілого тексту. Суть відносин предметно- понятійного та інтелектуального з експресивно-афективним змістом полягає в тому, що афективне або експресивне є не факультативним проявом інформаційних можливостей мовного знака, а планомірним, регулярним нашаруванням на предметно-понятійний та інтелектуальний зміст.
Проведений у роботі комплексний компаративний аналіз французьких публіцистичних текстів та їх українських перекладів дозволив поглибити наші уявлення про своєрідність комунікативно- конструктивної та інформативної структури тексту цього мовленнєвого жанру.
У дисертації було продемонстровано значення взаємозв’язку форми і змісту одиниць мови у вирішенні питання співвідношення денотативної і конотативної інформації при перекладі, доведено контекстуальну взаємозалежність морфологічних, синтаксичних і лексичних засобів передавання конотативної інформації. Спеціальну увагу було приділено аналізу альтернативних можливостей передавання конотативної інформації, які забезпечують адекватне співвідношення денотативної і конотативної інформації у перекладі.
Результати дослідження вказують на те, що : 1) результативність реалізації комунікативної функції, функції інформування і впливу залежить від інтенсивності взаємозалежності засобів передавання денотативної і конотативної інформації на морфологічному, синтаксичному і лексичному рівнях, які виступають невід’ємними компонентами поліінформативної структури публіцистичного повідомлення; 2) основою оптимального вибору і функціонального відтворення системи емоційно-образних та експресивно-оцінних елементів мовлення є компаративний аналіз засобів передавання денотативної і конотативної інформації мови оригіналу з аналогічними засобами мови перекладу; 3) якісна відмінність перекладу публіцистичних текстів, в основу якого покладено проблематику динамічної еквівалентності, комунікативної рівноцінності і діалектичної взаємозалежності форми І змісту, визначається єдиним конструктивним принципом, який полягає в одночасній орієнтації на експресію і стандарт.
Виходячи з того, що головне завдання перекладу публіцистичного повідомлення як процесу передачі смислового змісту й стилістичних особливостей повідомлення на одній мові засобами іншої мови полягає у доведенні до реципієнта перекладу заздалегідь визначеної в першотворі лінгвістичної інформації, яка не тільки надає йому можливість ідентифікувати мовні форми з певними поняттями, що існують у його свідомості, а й зрозуміти і сприйняти їх емоційно-оцінні відтінки та їх експресивність, на перший план виступають функціонально-семантична роль одиниць мови та специфіка відносин між комунікативними елементами морфологічних, синтаксичних і лексичних конструкцій в поліінформативній структурі тексту.
В системі французької і української мов поряд із стилістично нейтральними одиницями, зорієнтованими, перш за все, на вираження логічно-понятійного значення, які набувають образно-емотивного забарвлення лише в результаті індивідуального мовленнєвого використання, існує група системно експресивних одиниць мови, які набувають емоційно-експресивного та образного значення під час актуалізації в мовленні. В дисертації було виявлено і продемонстровано, що співвідношення денотативної і конотативної інформації у перекладі може бути адекватним, при повній або частковій еквівалентності засобів на рівні форми і змісту, та неадекватним, у разі нееквівалентності засобів. Еквівалентність засобів перекладу визначається функціональною рівноцінністю елементів оригіналу і перекладу, коли заміна елементів при перекладі відбувається таким чином, що інваріантна схожість значень та їх стилістична цінність є ідентичною.
Порівняльне дослідження французького публіцистичного тексту та його українського перекладу виявило, що в тому разі, коли конотативна інформація передається в оригіналі морфологічними засобами, зокрема артиклем, формою Présent Historique або скороченням, співвідношення денотативної І конотативної інформації в перекладі є адекватним, якщо :
- експресивно-стилістичні нюанси артикля у сполученні з власними назвами або випадки його стилістичного опущення в українському перекладі передаються формою множини, вказівними займенниками, числівниками або якісними прикметниками, неозначеними займенниками абиякий, якийсь, невизначеними прислівниками колись, якось, кудись, шляхом збереження ідентичного порядку слів або зміни лінійної послідовності складових компонентів речення;
- емоційно-виражальний потенціал форми Présent Historique передається формою теперішнього часу;
- розмовне скорочення передається еквівалентом-скороченням, авторським скороченням або контекстуально-стилістичним синонімом.
Результати дослідження засвідчують, що в публіцистичному повідомленні засобами передавання конотативної інформації на синтаксичному рівні виступають повтор, реприза, антиципація, номінативне речення, риторичне питання і вставні конструкції з Participe Présent. Аналіз матеріалів показав, що в українському перекладі адекватне співвідношення денотативної І конотативної інформації досягається лише в разі конструктивно-синтагматичної тотожності синтаксичної конструкції та функціонально-комунікативної рівноцінності альтернативного засобу, а саме, коли :
повтор передається повтором Із збереженням його структурно- синтаксичних особливостей і синтагматичної позиції; антиципація передається антиципацією з ідентичною структурно-семантичною залежністю компонентів та лексичними засобами, зокрема антиципацією, ускладненою порівнянням;
- реприза передається репризою, компоненти якої виконують аналогічні граматичні функції, структурно-лексичними засобами та описовим способом;
номінативне речення передається безпосередньо номінативною конструкцією, а також номінативним реченням з деякими структурно-семантичними, синтаксичними і морфологічними трансформаціями;
- збереження форми риторичного питання відбувається з урахуванням його комунікативної функції відповідно до стилістично-граматичних норм української мови, що не виключає деякі морфологічно-лексичні адаптації, виражені додаванням модальної частки чи, словотворчих часток ж та же, чергуванням часових форм дієслів;
вставні конструкції з Participe Présent передаються часовою формою або видом дієслова, дієприкметником або Іменником, які виконують аналогічні стилістично-граматичні функції в системній цілісності повідомлення, за допомогою морфологічних і граматичних трансформацій.
У ході дослідження встановлено, що, функціонуючи в мовленні як невід’ємний компонент загального процесу комунікації, кожна лексична одиниця, потрапляючи до мовленнєвої ситуації публіцистичного тексту, отримує і несе соціально-комунікативне, оцінне та емоційно-експресивне навантаження, яке під впливом безмежної різноманітності відтінків авторських думок, почуттів і асоціацій реалізується в конотативній інформації. Наведені приклади демонструють, що інформативність лексичної одиниці або сполучення лексичних одиниць у вигляді тропів, стилістичних фігур і неспеціальних термінів розширюється, конкретизується і стає зрозумілою для реципієнта лише в результаті стилістично-контекстуального та граматично-морфологічного взаємозв’язку з іншими інформативними елементами повідомлення, які створюють навколо них певне коло асоціацій.
Виявлено, що адекватне співвідношення денотативної і конотативної інформації залежить від контекстуальної реалізації і взаємовідношення лексичних засобів передавання конотативної інформації з іншими складовими елементами тексту і досягається в тому разі, коли в українському перекладі вони передаються відповідними засобами, а саме : терміни, залежно від лексичного оточення, передаються термінами-еквівалентами, термінами-аналогами, адекватними замінами;
індивідуально-авторське або образне порівняння зберігає структурно-семантичну і лексично-синтаксичну тотожність, проте в окремих випадках мають місце функціонально- стилістичні адаптації, зумовлені контекстом; алюзії передаються шляхом калькування; антитеза передається антитезою із збереженням граматичних функцій її складових;
оксюморон зберігається, а його складові компоненти, які передаються еквівалентним сполученням лексичних одиниць, мають аналогічний тип синтаксично-семантичного зв’язку; епітет, незалежно від походження, передається постійним еквівалентом, адекватною заміною, сполученням лексичних одиниць у разі генералізації або синтаксично-граматичної і морфологічної трансформації;
гіпербола калькується, передається гіперболою, до складу якої входять постійні еквіваленти або аналоги, або вносяться деякі лексично-семантичні уточнення;
літота передається еквівалентом-літотою, епітетом та шляхом лексично-морфологічної конкретизації;
коли в перекладі метафора зберігає конструктивно-лексичну тотожність оригінальної метафори, передає її лексично- семантичні та структурно-композиційні зв’язки, образ і характер;
синекдоха передається еквівалентом або описовим способом, зокрема словосполученням з епітетом.
Збереження адекватного співвідношення денотативної і конотативної інформації при перекладі є результатом добору відповідних елементів мови перекладу, які при активізації в тексті перекладу починають передавати яскравість, динамічність, гармонію або протиріччя опису предметів, явищ та подій публіцистичного повідомлення, адекватно, точно і лаконічно описувати суттєві ознаки об’єктів у їх подібності і розбіжності, розкривати внутрішні зв’язки і відношення між об’єктами, акцентувати на найзначніших образах і поняттях. Оскільки полІінформативність публіцистичного повідомлення передбачає текстову взаємозалежність засобів інформації всіх рівнів, то навіть при незбереженні форми або заміні морфологічного засобу передавання конотативної інформації синтаксичним або лексичним, і навпаки, співвідношення денотативної і конотативної інформації у перекладі може бути адекватним за умови, що зберігаються компоненти експресивності, емотивності і оцінки, які, згідно зі стилістичним оформленням публіцистичного повідомлення як результату мовленнєвої комунікативної дії і продукту реалізації комунікативної мети автора, забезпечують виконання функцій інформування, пропаганди і впливу, передають прагматичну настанову і сприяють формуванню громадської думки.
Встановлено, що при вирішуючи питання співвідношення денотативної і конотативної інформації у перекладі, перекладач натикається на перешкоди, пов’язані з екстралінгвістичним аспектом перекладу. Творчий процес перекладу реалізується в межах двох різних культур, що складаються з традицій, національної самобутності, загальнонаціонального життєвого досвіду, надбань матеріальної культури, соціально-економічного рівня розвитку суспільства, релігії і, безумовно, лінгвістичної спадщини. У процесі перекладу відбувається перехід від одного культурного середовища до іншого, в результаті чого виникають труднощі на рівні взаємозв’язку мови і мислення, соціально- інтелектуального рівня і, власне, світосприйняття. Світосприйняття перекладача, його культурний і історичний досвід відповідно до системи існуючих в соціумі критеріїв оцінки і універсальних критеріїв оцінки судження, що зобов’язують дотримуватися сумірності цінності об’єкта з окремими стереотипами або стандартами за абстрактною, але прийнятою суспільством шкалою, яка відображає норми уявлення про позитивне та негативне, впливають на сприйняття першотвору і детермінують шляхи і засоби його перекладу.
Подальше розширення контактів у галузі перекладознавства з французької на українську мову здатне вплинути на розвиток норм української мови у публіцистичному стилі і збагатити арсенал його виражальних засобів новими мовленнєвими формами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Акимова Т.Н. Новое в синтаксисе современного русского языка. - М.: Высшая школа, 1990. - 168 с.
2. Артюнова Н.Д. Логический анализ. Проблемы языка интенсиональных и прагматических контекстов. - М.: Наука, 1989. - 288 с.
3. Багмут И.А. Проблеми перекладу суспільно-політичної літератури українською мовою. - К.: Наукова думка, 1968. - 300 с.
4. Барт Р. Основы семиологии // Структурализм за и против. - М.: Прогресс, 1975.- С.245-511.
5. Бархударов Л.С. Тетради переводчика. - М.: ИМО, 1963. - 109 с.
6. Бекон Ф. Сочинения: в двух томах. - М.: Мысль, 1971. - Т.1. - 590 с.
7. Балли Ш. Французская стилистика. - М.: Издательство иностр. лит­ры, 1961. - 394 с.
8. Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации. - К.: Київський університет им. Т.Шевченко, 1997. — 310 с.
9. Белова А.Д. Невербапьні складові аргументативного дискурсу // Вісник Київського державного лінгвістичного університету. Серія Філологія”. Проблеми семантики слова, речення та тексту. - Київ: КДЛУ. - 1997. - Вип.5. - С. 18-26.
10. Береговская Э. М. Экспрессивный синтаксис. - Смоленск: СГПИ им. К.Маркса, 1984.-92 с.
11. Береговская Э. М. Хрестоматия по французской стилистике. - М.: Просвещение, 1986. - 206 с.
12. Білодід І.К., Пилинський М.М., Ленець К.В. Мова сучасної масово- політичної інформації. - К.: Наукова думка, 1979. - 351 с.
13. Богин Г.И. Типология понимания текста. - М.: Гос. ун-т, 1986. - 86 с.
14. Болотов В.И. Эмоциональность текста в аспектах языковой и неязыковой вариативности: основы эмотивной стилистики текста. — Ташкент: ФАН, 1981. - 116 с.
15. Бонгард М.М. Проблема узнавания. - М.: Наука, 1967. - 320 с.
16. Брунер Дж. Психология познания. (За пределами непосредственной информации). - М.: Прогресс, 1977. - 412 с.
17. Варина В.Г. Лексическая семантика и внутренняя форма языковых единиц // Принципы и методы семантических исследований. - М.: Наука, 1976. - 379 с.
18. Вилюнас В.К. Основные проблемы психологической теории эмоций // Психология эмоций. Тексты. - М.: Изд-во МГУ, 1984. - С. 54-72.
19. Виноградов В.В. Стиль Пушкина. - М.: Гослитиздат, 1945. - 618 с.
20. Винокур Г.О. Филологические исследования: лингвистика и поэтика. - М.: Наука, 1990. - 452 с.
21. Вихованець І.Р. Граматика української мови. - К.: Либідь, 1993. - 368 с.
22. Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе. - М.:
Международные отношения, 1980. - 352 с.
23. Волькенштейн М. В. Энтропия и информация. - М.: Наука, 1986. - 191 с.
24. Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова. - К.: Вища школа, 1976. - 376 с.
25. Выготский Л.С. Психология искусства. - М.: Искусство, 1965. - 379 с.
26. Гак В.Г. Сравнительная типология французского и русского языков. - М.: Просвещение, 1989. -288 с.
27. Гак В.Г. Теоретическая грамматика французского языка. Морфология. - М.: Высшая школа, 1986. - 312 с.
28. Гак В.Г. Теоретическая грамматика французского языка. Синтаксис. - М.: Высшая школа, 1986. - 219 с.
29. Гальперин И.Р. Информативность единиц языка. - М.: Высшая школа, 1974.- 175 с.
30. Гнатюк А.Д. Стилістична функція фігур кількості у мові французьких газет та особливості їх перекладу українською мовою // Теорія і практика перекладу. -№ 20. - Київ: Вища школа. - 1994. - С.110-115.
31. Говердовский В.И. Коннотемная структура слова. - Харьков: Высшая школа, 1989. - 94 с.
32. Грибан Л.П. До питання про конотативний аспект фразеологічного значення // Проблема семантики слова, речення та тексту. - К.: КДЛУ, 1997. -С. 14-37.
33. Додонов Б.И. Эмоция как ценность. - М.: Политиздат, 1978. - 272 с.
34. Додонов Б.И. В мире эмоций. - К.: Политиздат Украины, 1987. - 139 с.
35. Долинин К.А. Интерпретация текста. - М.: Просвещение, 1985.- 288 с.
36. Долинин К.А. Стилистика французского языка. - М.: Просвещение, 1987.-303 с.
37. Донец И.И., Лысенко М.М. Практическая грамматика французского языка. - К.: Вища школа, 1984. - 278 с.
38. Дудник М.М. Проблема перекладу спеціальних термінів у взаємоневідповідному /інкогерентному/ контексті // Вісник Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Іноземна філологія. - Київ: КДУ. - 1998. - № 27. - С.35-38.
39. Ельмслев Л. Пролегомены к теории языка // Новое в лингвистике. - М.: Прогресс. - 1960. -№ 1. - С.368-373.
40. Єрмоленко С.Я. Синтаксис і стилістична семантика. - К.: Наукова думка, 1982. - 210 с.
41. Єрмоленко С.Я., Колесник Г.М., Ленець К.В. Мова і час. - К.: Наукова думка, 1977. - 237 с.
42. Жовтобрюх М. А. Мова української періодичної преси. - К.: Наукова думка, 1970. - 303 с.
43. Жоль К.К. Мысль. Слово. Метафора: проблемы семантики в философском освещении. - К.: Наукова думка, 1984. - 303 с.
44. Звегинцев В.А. История языкознания XIX и XX веков в очерках и извлечениях.-М.: Учпедгиз, 1960. - 4.1. -406 с. - 4.2. - 331 с.
45. Звегинцев В.А. Исследования по речевой информации. - М.: МГУ, 1968.-216 с.
46. Зорівчак Р.П. Реалія і переклад: на матеріалі англомовних перекладів української прози - Львів: Вид-во при Львівському держ. університеті, 1989. -216 с.
47. Калинин Л.Н. Явление парцеляции на уровне текста. - Д.: ДонГУ,
1985. - 18 с.
48. Карельский А. Творческая индивидуальность переводчика и его стилистический слух” // Иностранная литература. - 1994. - № 6. - С.237-247.
49. Кацнельсон С.Д. Общее и типологическое языкознание. - Л.: Наука,
1986. -298 с.
50. Кашлев Ю.Б. Массовая информация и международные отношения. - М.: Международные отношения, 1981. - 256 с.
51. Кашлев Ю.Б. Информационный взрыв. Международный аспект. - М.: Международные отношения, 1988. - 205 с.
52. Киселева J1.A. Язык как средство воздействия. - Л.: ЛГПИ им. А.И.Герцена, 1971.-59 с.
53. Клаус Г. Сила слова. - М.: Прогресс, 1967. - 215 с.
54. Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови. - K.: Вища школа, 1978. - 372 с.
55. Ковганюк С. Практика перекладу. - K.: Дніпро, 1968. - 273 с.
56. Комиссаров В.Н. Слово о переводе. - М.: Международные
отношения, 1973. -215 с.
57. Комиссаров В.Н. Лингвистика перевода. - М.: Международные отношения, 1980. - 166 с.
58. Кон И.С. Социология личности. - М.: Политиздат, 1967. - 383 с.
59. Кононенко П.П., Кадомцева Л.О., Мацько Л.І. Українська мова. - K.: Либідь, 1990. - 224 с.
60. Копнин П.В., Вильницкий М.Б. Проблемы мышления в современной науке. - М.: Мысль, 1964. - 470 с.
61. Крупнов В.Н. В творческой лаборатории переводчика. - М.: Международные отношения, 1976. - 192 с.
62. Кузнецов В.Г. Функциональные стили современного французского языка. - М.: Высшая школа, 1991. - 160 с.
63. Кунин A.B. Курс фразеологии современного английского языка. - М.: Высшая школа, 1996. - 381 с.
64. Кунин A.B. Механизмы окказиональной фразеологической номинации и проблема оценки // Вопросы фразеологии. - М.: МГПИИЯ им. М.Тореза. - 1978. - С. 113-149.
65. Кундзіч О.Л. Творчі проблеми перекладу. - K.: Дніпро, 1973. - 264 с.
66. Левый И. Теория информации и литературный перевод // Структурализм за и против. - М.: Прогресс, 1975. - С.204-256.
67. Леонтьев A.A. Психолингвистические единицы и порождение речевого высказывания. - М.: Наука, 1969. - 307 с.
68. Леонтьев A.A. Психолингвистические проблемы массовой коммуникации.-М.: Наука, 1974.- 147 с.
69. Леонтьев A.H., Гиппенрейтер Ю.Б. Практикум по психологии. - М.: МГУ, 1972.-248 с.
70. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения: В 2-х т. - М.: Педагогика, 1983. - 1т. - 391 с., 2т. - 318 с.
71. Лосева Л.М. Как строится текст. - М.: Просвещение, 1980. - 94 с.
72. Лотман Ю.М. Структура художественного текста. - М.: Искусство, 1970.-384 с.
73. Малкина Н.М. Взаимосвязь и взаимозависимость синтаксиса и семантики. - Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1980. - 148 с.
74. Маслова В.А. Параметры экспрессивности текста // Человеческий фактор в языке: языковые механизмы экспрессивности. - М.: Наука. - 1991.-С. 179-205.
75. Мельничук A.C. Современное зарубежное языкознание. - К.: Наукова думка, 1983. - 206 с.
76. Мельчук И.А. Курс общей морфологии. - М.: Прогресс, 1998. - 543 с.
77. Миронова H.H. Структура оценочного дискурса: Автореф. дис... д-ра филол. наук: 10.02.19; 10.02.04 / Моск. пед. ун-т. - М., 1998. - 44 с.
78. Моль А. Теория информации и эстетическое восприятие. - М.: Мир,
1966.-351с.
79. Моррис Ч.У. Основания теории знаков // Семиотика. - М.: Радуга, 1983. - С.537-632.
80. Новикова М. А. Проблемы индивидуального стиля в теории художественного перевода: Автореф. дис... д-ра филол. наук: 10.02.19 / Ленин, гос. ун-т. - Л., 1980. - 27 с.
81. Hyp З.Р. Функциональные особенности модальных выражений, постоянных сравнений и проблема выражения модальных отношений в процессе перевода: Автореф. дис... канд. филол. наук: 10.02.01; 10.02.19 / Кубанский гос. ун-т. - Краснодар, 1995. - 16 с.
82. Основы семиологии. Структурализм за и против: Сб. ст. - М.: Прогресс. - 1975. - 468 с.
83. Павиленис Р.И. Проблемы смысла. Современный логико­философский анализ языка. - М.: Мысль, 1983. - 286 с.
84. Пилинський М.М., Дзюбишина-Мельник Н.Я. Взаємодія художнього і публіцистичного стилів української мови. - К.: Наукова думка, 1990. - 213 с.
85. Пиотровский Р.Г. Очерки по стилистике французского языка. - Л.: УЧПЕДГИЗ, 1960. - 224 с.
86. Пиотровский Р.Г., Рахубо М.П., Хажинская М.С. Системное исследование лексики научного текста. - Кишинев: Штиинца, 1981. - 157 с.
87. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. - К.: Либідь,
1993. -248 с.
88. Попович А. Проблемы художественного перевода. - М.: Высшая
школа, 1980.- 199 с.
89. Потебня А.А. Мысль и язык. - М.: Лабиринт, 1999. - 300 с.
90. Проблемы стилистики и перевода: Сб. статей. - Смоленск: СОИ,
1976. -92 с.
91. Психолингвистические проблемы массовой коммуникации: Сб. науч. тр. - М.: Наука, 1974. - 147 с.
92. Пулюй I. Зб1рник праць. - К.: Рада, 1997. - 271 с.
93. Радченко А.М. Моделирование основных механизмов мозга. - JL: Наука, 1968. - 211 с.
94. Реформатский A.A. Введение в языковедение. - М.: Просвещение,
1967. -542 с.
95. Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика. - М.: Межд. отношения, 1974. - 216 с.
96. Рильський М. Т. Мистецтво перекладу. - К.: Рад. письменник, 1975. - 343 с.
97. Сакварелидзе Н.И. Проблема коммуникативно-прагматической эквивалентности перевода: Автореф. дис... д-ра филол. наук: 10.01.12 / Тбилисский гос. ун-т. - Тбилиси, 1997. - 45 с.
98. Седина И. В. Единство просодии и синтаксического построения текста в передаче его экспрессивно-эмоционального содержания: Автореф. дис... канд. филол. наук: 10.02.04 / МГУ. - М., 1997. - 19 с.
99. Семиотика. Коммуникация. Стиль.: Сб. обзоров. - М.: ПИК ВИНИТИ, 1983.-294 с.
100. Солнцев В.М. Язык как системно-структурное образование. - М.: Наука, 1977. - 340 с.
101. Соколов А.Н. Память // Психология. - М.: Учпедгиз, 1962. - С.371- 423.
102. Соссюр Ф. Курс общей лингвистики. - Екатеринбург: Изд-во Уральского ун-та, 1999. - 425 с.
103. Соссюр Ф. Труды по языкознанию. - М.: Прогресс, 1977. - 695 с.
104. Степанов Ю.С. Семиотика. - М.: Наука, 1971. - 167 с.
105. Степанов Ю.С. Французская стилистика. - М.: Высшая школа, 1965. - 355 с.
106. Телия В.Н. Коннотативный аспект семантики номинативных единиц. -М.: Наука, 1986. - 142 с.
107. Телия В.Н. Человеческий фактор в языке: языковые механизмы экспрессивности. - М.: Наука, 1991.-214 с.
108. Теория и критика перевода: Сб. науч. тр. - Л.: Ленинградский университет, 1962. - 167 с.
109. Трубачев О.Н. Этимологические исследования и лексическая семантика // Принципы и методы семантического исследования. - М.: Наука, 1976. -С.215-346.
110. Тучкова Т.А., Критская О.В. Пособие по переводу с французского языка на русский. - М.-Л.: Просвещение, 1964. - 238 с.
111. Федоров A.B. Введение в теорию перевода. - М.: Изд-во литературы на иностранных языках, 1958. - 376 с.
112. Федоров A.B. Основы общей теории перевода. - М.: Высшая школа, 1983.-303 с.
113. Федоров В.В. Формирование и развитие фразеологического фонда передовой газетной статьи: Автореф. дис... канд. филол. наук: 10.02.04 / Нижегород. гос. лингв, ун-т. - Нижний Новгород, 1998. - 19 с.
114. Фейнберг Е.Л. Кибернетика, логика, искусство. - М.: Радио и связь, 1981.- 145 с.
115. Фролова Е.И. Некоторые особенности синтаксической структуры речевых актов экспрессивов // Вісник Харківського університету. - Харків: Харківський університет. - 1996. - Вип.386. - С.139-143.
116. Функционально-текстовые аспекты языковых единиц: Сб. ст. - СПб.: Языковой центр С.-Петербург, гос. ун-та, 1995. — 128 с.
117. Хачатурова Я.С. Система лексико-семантических средств художественного текста как объект перевода: Автореф. дис... канд. филол. наук: 10.02.20 / Кубанский гос. ун-т. - Краснодар, 1999. - 24 с.
118.&n