МАРХОВСЬКА АННА ЮРІЇВНА. ВІДТВОРЕННЯ ЕВФЕМІЗМІВ В УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ ІСПАНСЬКОМОВНОЇ ХУДОЖНЬОЇ ПРОЗИ

Краткое описание

МАРХОВСЬКА АННА ЮРІЇВНА. Назва дисертаційної роботи: "ВІДТВОРЕННЯ ЕВФЕМІЗМІВ В УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ ІСПАНСЬКОМОВНОЇ ХУДОЖНЬОЇ ПРОЗИ"

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇ
На правах рукопису
МАРХОВСЬКА
Анна Юріївна
УДК 81’25=134.2=161.2
ВІДТВОРЕННЯ ЕВФЕМІЗМІВ В УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ
ІСПАНСЬКОМОВНОЇ ХУДОЖНЬОЇ ПРОЗИ
10.02.16 – перекладознавство
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Науковий керівник
Смущинська Ірина Вікторівна
доктор філологічних наук, професор
Київ - 2015
2
ЗМІСТ
ВСТУП....................................................................................................................5
Розділ 1. Теоретичні засади дослідження процесів евфемізації та деевфемізації
у контексті художнього перекладу................…...............………………............…..11
1.1. Художній переклад і його характерні особливості.................................………..12
1.1.1. Еквівалентність та адекватність художнього перекладу..........………...15
1.1.2. Критерії оцінки вдалого художнього перекладу....................……….….24
1.1.3. Перекладацькі трансформації, які застосовуються у процесі
відтворення художнього тексту іншою мовою.............................….......……..29
1.2. Теоретичні засади дослідження евфемізації...................................…….….…....32
1.2.1. Табу як джерело утворення евфемізмів............................………...….....32
1.2.2. Евфемізація та евфемізми: визначення, шляхи утворення, узус,
функції.........................................................................................…......................37
1.2.3. “Х-фемізми”: дисфемізм, евфемізм, ортофемізм; їхні подібності та
розбіжності................................................................................................……....50
1.3. Роль евфемізмів у художній літературі та класифікація художніх
евфемізмів.......................................................................................................................54
Висновки до розділу 1..................................................................……………….........58
Розділ 2. Евфемізація у перекладі: використання евфемізмів української мови
у процесі відтворення евфемізмів та ортофемізмів/дисфемізмів іспанської
мови..........................................................………………………………………….…..60
2.1. Теми, що евфемізуються у тексті оригіналу і відтворюються у перекладі
евфемізмами української мови......................................................................................61
2.1.1. Евфемізми на позначення смерті, хвороб, фізичної та розумової
неповноцінності..............................................................................................................63
2.1.2. Евфемізми на позначення статевих стосунків............................……….75
2.1.3. Евфемізми, пов’язані з тілом людини та фізіологічними
процесами........................................................................................................................83
3
2.1.4. Евфемізми на позначення старості................................………..........….95
2.1.5. Евфемізми на позначення вчинків, що суперечать закону або
моралі………………………………………………………………………………….101
2.1.6. Евфемізми на позначення грошей……………………………………..110
2.2. Лексика та номінації, що евфемізуються y результаті перекладацьких
трансформацій..............................................................................................................114
2.2.1. Евфемізація у перекладі лексики зниженого стилю та
вульгаризмів..................................................................................................................116
2.2.2. Евфемізація у перекладі слів та висловів, які виражають зневажливе
ставлення та негативну оцінку.................................................………………...........126
2.2.3. Номінація концепту нормальності та її евфемізація у
перекладі.............................................................................................................132
2.2.4. Евфемізація у перекладі соматизмів та назв фізіологічних
процесів...................................................................…........................................136
Висновки до розділу 2................……….....…..................................................141
Розділ 3. Деевфемізація в іспансько-українському художньому
перекладі......................................................................................................................144
3.1. Об’єкти, що підпадають під деевфемізацію, в українських перекладах
іспанських художніх творів другої половини ХХ ст.................................................145
3.1.1. Номінації, пов’язані з тематичною групою “Тіло людини”, та їх
деевфемізація у перекладі............................................................................................146
3.1.2. Номінації, пов’язані з тематичною групою “Старість”, та їх
деевфемізація у перекладі........................................................…..…..………………149
3.1.3. Номінації, пов’язані з тематичною групою “Смерть і хвороби”, та їх
деевфемізація у перекладі...............................................................................……....151
3.1.4. Лексика, що позначає роздратування, та її деевфемізація у
перекладі.......................................................................................................................154
3.2. Варіантність шляхів відтворення іспанських “Х-фемізмів” у перекладі
4
українською мовою................................................................................................…..158
3.3. Енантіосемія у процесах евфемізації та деевфемізації (на прикладі іспанського
звертання tío/tía)..................................................................................………………....162
Висновки до розділу 3….................................................................……………….…169
Розділ 4: Універсальні перекладацькі моделі при відтворенні іспанських “Хфемізмів” українською мовою.......................................................................….….171
4.1. Застосування теорії універсалій у перекладацькому аналізі………………….171
4.1.1. Відтворення іспанських евфемізмів через евфемізми української
мови.......................................................................................................………............174
4.1.2. Лексика та номінації, що евфемізуються у результаті перекладацьких
трансформацій..............................................................……….....…………………...182
4.1.3. Лексика та номінації, що деевфемізуються у результаті перекладацьких
трансформацій...........................................................………........…………………...186
Висновки до розділу 4…...................................................................………………..189
ВИСНОВКИ...........................................................................……………………….192
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..…..............................................…………196
5
ВСТУП
Кожна людина є частиною суспільства, з огляду на що людська поведінка у
багатьох аспектах зумовлена певними соціальніми домовленостями. Стиль і
культура мовлення також перебувають у залежності від соціальних чинників: те,
що й у який спосіб людина каже, часто опиняється під впливом умов її життя та
специфіки щоденного спілкування. Відповідно, у кожному соціумі й за будь-яких
комунікативних обставин існують теми, пряме обговорення яких із різних причин
є небажаним, що, у свою чергу, свідчить про виникнення в певний момент у
суспільстві потреби в такому мовному засобі, за допомогою якого небажані,
проблемні й конфліктні питання можна було б порушувати, не називаючи ці
об’єкти та явища прямо. Таким мовним засобом є непряма номінація, різновидом
якої є евфемізація.
Явище евфемізації зобов’язане своїм виникненням існуванню архаїчних
табу, наслідки яких, зазнавши з плином часу певних змін, збереглися й у
сучасному суспільстві у вигляді заборон та обмежень на певні мовленнєві та
поведінкові прояви.
У свою чергу, евфемізми, які є результатом евфемізації, – це непряма
номінація об’єктів та явищ, для позначення яких існує певна пряма номінація,
однак з якихось причин її використання є небажаним, непристойним або
забобонним у певному суспільстві.
Сьогодні вивчення евфемізації та евфемізмів можна вважати актуальною
лінгвістичною проблемою. Проводяться дослідження цього мовного засобу у
структурному (В.П. Москвін [58, 59], М. Касас Гомес [112, 113], М. Шаукат
Ансарі [202]), функціональному (П. Чамісо Домінгес [116-118], Х.М. Лечадо Гарсія
[159]), прагматичному (К. Аллан та К. Беррідж [98, 99], П. Чамісо Домінгес та
Ф. Санчес Бендіто [117]) та інших контекстах. Праці сучасних дослідників
евфемізації та евфемізмів спрямовані переважно на встановлення зв’язків між
евфемізмами й табу, окреслення функцій евфемізмів та шляхів їх утворення,
6
з’ясування ролі евфемізмів у письмовому та усному мовленні, визачення
спорідненості евфемізації та дисфемізації й евфемізмів та дисфемізмів. Однак,
аналіз значення евфемізмів для перекладознавства, а конкретно у контексті
іспансько-українського художнього перекладу, досі не отримав належної уваги, що
й зумовило вибір напряму нашого дослідження.
Актуальність дослідження евфемізмів у контексті іспансько-українського
художнього перекладу зумовлена необхідністю, з одного боку, виокремлення
закономірностей застосування перекладацьких підходів до відтворення такої
неоднозначної лексики на основі вже перекладених текстів, а з іншого –
викладення спостережень, які можуть бути помічними у процесі створення
майбутніх перекладів.
Зв’язок роботи з науковмим програмами, планами, темами. Дисертацію
виконано на кафедрі теорії та практики перекладу романських мов ім. М. Зерова
Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка
згідно з планом науково-дослідницької роботи над темою “Мови та літератури
народів світу: взаємодія та самобутність” (код № 11БФ044-01), затвердженої
Міністерством освіти і науки України.
Мета дослідження – визначення ролі евфемізмів та споріднених із ними
виразних засобів у художній мові автора, а також, що є пріоритетним напрямом
нашої наукової розвідки, виокремлення шляхів їх відтворення українською мовою.
Загальна мета роботи визначила наступні завдання:
 Розглянути художній переклад як загальномистецьке явище.
 З’ясувати, які існують види евфемізмів та які вони виконують функції.
 Визначити причину появи евфемізмів та окреслити специфіку суміжних з
евфемізмами понять (дисфемізми, табу).
 Запропонувати класифікацію художніх евфемізмів, з’ясувати контекст їх
ужитку в творах іспанських авторів.
 Виявити та дослідити основні стратегії відтворення у перекладі українською
7
мовою художніх евфемізмів та пов’язаних із ними дисфемізмів,
представлених у творах іспанських авторів.
 Виокремити перекладацькі моделі, які застосовуються у процесі відтворення
українською мовою іспанських евфемізмів та дисфемізмів, і назвати
найчастотніші з них.
Наголосимо, що комплексний структурний та лінгвостилістичний аналіз
вищеозначених художніх творів не входить до переліку наших завдань; зважаючи
на це, а також на те, що наразі у розпорядженні дослідників різних аспектів
іспансько-українського художнього перекладу знаходиться відносно незначна
кількість перекладів іспанських прозових творів українською мовою, до матеріалів
нашого практичного аналізу, окрім романів та оповідань, входить і драма А. Буеро
Вальєхо “У палаючій пітьмі”, в оригінальному та перекладному текстах якої
наявний релевантний для цієї наукової розвідки матеріал.
Об’єктом дослідження стали наявні у творах К. Ріко-Годой, А. Буеро
Вальєхо, М. Ріваса, А. Переса-Реверте, К. Руїса Сафона та К.Х. Сели евфемізми,
дисфемізми та ортофемізми (“Х-фемізми”).
Предметом дослідження є особливості функціонування художніх евфемізмів
та дисфемізмів, взаємозв’язки між ними та шляхи їх відтворення у перекладі з
іспанської мови українською.
Матеріалом дослідження стали романи Каміло Хосе Сели “La Colmena”
(“Вулик” у перекладі С. Борщевського 2011 р. і “Вулик” у перекладі
П. Соколовського та А. Собуцького 1979 р.), “La familia de Pascual Duarte”
(“Родина Паскуаля Дуарте” у перекладі С. Борщевського) роман Кармен РікоГодой “Cómo ser una mujer y no morir en el intento” (“Бути жінкою і не померти,
намагаючись залишитися нею” у перекладі Г. Верби та Н. Хижняк), роман Артуро
Переса-Реверте “La piel del tambor” (“Шкіра для барабана” у перекладі О. Леська),
роман Карлоса Руїса Сафона “El príncipe de la niebla” (“Володар туману” у
перекладі С. Борщевського), оповідання Мануеля Ріваса “La lengua de mariposas”
8
(“Мова метеликів” у перекладі М. Жердинівської, 2006 р.) та драма Антоніо Буеро
Вальєхо “En la ardiente oscuridad” (“У палаючій пітьмі” у перекладі
С. Борщевського 1993 р.)
Методи та прийоми дослідження. Для досягнення загальної мети та
виконання поставлених завдань було застосовано такі методи дослідження:
дескриптивний метод (з метою опису евфемізмів як продукту евфемізації у
цілому, а також у контексті сучасної іспанської та української мов), індуктивний
метод (з метою визначення напряму пошуку та систематизації евфемізмів як
складників мовної картини світу), метод компонентного аналізу (з метою
семантичного аналізу евфемізмів), метод лінгвістичного спостереження (з метою
аналізу художніх текстів іспанськомовних авторів та їх перекладів українською
мовою), метод лінгвостилістичного аналізу (з метою дослідження характеристик
основних лінгвостилістичних особливостей функціонування евфемізмів у
художніх творах). Приклади для другого, третього та четвертого розділів
дисертації було відібрано за допомогою методу суцільної вибірки.
Наукова новизна роботи полягає у тому, що у результаті аналізу прозових
творів іспанських авторів було запропоновано класифікацію художніх евфемізмів,
визначено мотиви їх утворення в обох мовах та окреслено стратегії їх відтворення
у перекладі з іспанської мови українською. Крім того, у цій роботі вперше було
здійснено порівняльний аналіз перекладів роману К.Х. Сели «Вулик» (Переклад
П. Соколовського та А. Собуцького 1979 р. та переклад С. Борщевського 2011 р.)
Теоретичне значення роботи полягає у тому, що подальша розробка цієї
теми може проводитися у ключі дослідження зв’язку евфемізмів та дисфемізмів
української та іспанської мов із лінгвістичними та перекладознавчими
універсаліями, зумовленими суб’єктивним та несвідомим впливом особистості
автора та перекладача на тексти оригіналу та перекладу.
Практичне значення роботи полягає у тому, що сформульовані у ній
висновки щодо шляхів відтворення художніх евфемізмів можуть бути використані
9
у спецкурсах з лінгвістики тексту та теорії комунікації, художнього перекладу, а
також у практичних курсах іспанської мови та теорії та практики перекладу.
Апробація дисертації. Основні положення та результати дисертаційного
дослідження обговорювались на засіданнях кафедри теорії та практики перекладу
романських мов ім. М.Зерова та на наступних наукових та науково-практичних
конференціях:
1. VI Міжнародна науково-практична конференція «Міжкультурна
комунікація: мова – культура – особистість» (Острог, квітень 2012 р.),
2. “Мова, свідомість, художня творчість, інтернет у дзеркалі сучасних
філологічних студій” (Київ, квітень 2013 р.),
3. “Філологічна наука в інформаційному суспільстві” (Київ, квітень 2014 р.),
4. VIII Міжнародна науково-практична конференція «Міжкультурна
комунікація: мова – культура – особистість» (Острог, квітень 2014 р.),
5. “The Third European Conference on Languages, Literature and Linguistics”
(Відень, Австрія, вересень 2014 р.).
Публікації. Основні наукові результати роботи висвітлено у 8 одноосібних
публікаціях у фахових наукових українських та міжнародних періодичних
збірниках, а також в інших виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох
розділів, висновків до кожного з них, загальних висновків, списку використаної
літератури та ілюстративного матеріалу.
У першому розділі “Теоретичні засади дослідження процесів евфемізації
та деевфемізації у контексті художнього перекладу” розкрито суть явища
евфемізації, показано його зв’язок із табу, підкреслено спільне та відмінне між
евфемізмами і дисфемізмами, проаналізовано роль евфемізмів у художній
літературі, а також наведено класифікацію художніх евфемізмів. Крім того, у
першому розділі дисертаційного дослідження розглянуто характерні особливості
художнього перекладу як культурно-мистецького явища, наведено погляди низки
10
дослідників на поняття еквівалентності та адекватності перекладу та окреслено
критерії оцінки якості художнього перекладу.
У другому розділі “Евфемізація у перекладі: використання евфемізмів
української мови у процесі відтворення евфемізмів та ортофемізмів /
дисфемізмів іспанської мови” наведено перелік тем, які евфемізуються в
оригіналі та відтворюються через евфемізми у перекладі, і класифікацію за темами
ортофемізмів та дисфемізмів оригіналу, які евфемізуються у тексті перекладу. У
межах кожної з цих тем та кожного типу номінацій було проаналізовано шляхи
утворення відповідних евфемізмів у вихідній мові та шляхи їх відтворення
цільовою мовою.
У третьому розділі “Деевфемізація в іспансько-українському художньому
перекладі” аналізуються особливості таких стратегій перекладу, як відтворення
ортофемізмів або евфемізмів оригіналу через дисфемізми або, відповідно,
евфемізмів оригіналу – через ортофемізми. У цьому контексті також розглядається
питання мотивів, які змушують перекладача знехтувати стилістикою оригіналу та
застосувати трансформації, які призводять до зниження регістру цільового тексту.
У четвертому розділі “Універсальні перекладацькі моделі при
відтворенні іспанських “Х-фемізмів” українською мовою” розглядається
можливість застосування теорії універсалій у перекладацькому аналізі. Матеріал
цього розділу являє собою статистичний аналіз виявлених у процесі загального
дослідження перекладацьких моделей, метою якого є встановлення найбільш та
найменш вживаних моделей перекладу у контексті відтворення іспанської
непрямої номінації українською мовою.
У загальних висновках викладено результати проведеного дослідження й
окреслено перспективи подальших досліджень з обраної проблематики.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Отже, ця наукова розвідка являє собою дослідження явища евфемізації,
евфемізмів та споріднених з ними різновидів номінації у контексті художньої
літератури та художнього перекладу. Досить висока кількість наукових праць
різними мовами, присвячених тим чи тим аспектам функціонування евфемізмів та
інших різновидів непрямої номінації, свідчить про інтерес сучасної світової
наукової спільноти до цієї лінгвістичної проблеми. Наявний на сьогодні і певний
перелік досліджень непрямої номінації у контексті перекладознавства, проте
проблема відтворення іспанських художніх евфемізмів українською мовою та їх
застосування у процесі перекладу інших різновидів номінації художнього тексту й
досі не отримала належної уваги.
У здійсненому аналізі художній переклад розглядається як мистецьке явище
та діалог культур, який робить можливою комунікацію між відмінними та
віддаленими народами. У цьому сенсі художній текст постає цілісною єдністю, яка
містить, окрім лінгвістичної інформації, важливий шар інформації позамовної, що
впливає на сприйняття читачів. Видається логічним, що у перекладеному варіанті
художнього тексту як лінгвістичний, так і екстралінгвістичний шари інформації
чинитимуть інший вплив на відповідну цільову аудиторію – читачів, які є носіями
іншої мови та іншої культури.
Властиво, у контексті художньої літератури та художнього перекладу
евфемізми постають різновидом лексики, який містить інформацію лінгвістичного
та екстралінгвального характеру. Зважаючи на специфіку художнього тексту у
загальному сенсі, у ньому може міститися лексика, у т.ч. й евфемізми, практично
будь-якого типу, проте, як показав здійснений у межах цієї наукової розвідки
аналіз, окремі евфемізми – наприклад, ті, що позначають предмети та явища
суспільно-політичного світу, військово-промислової сфери, державноадміністративного устрою – є до більшої міри характерними для публіцистики та
політкоректного мовлення. У свою чергу, з огляду на те, що художній текст
193
зосереджений передусім на людині, її внутрішньому світові та зовнішньому
оточенні, непряма номінація художнього тексту принципово спрямована саме на ці
концепти. Властиво, будь-які евфемізми можуть виконувати наступні функції:
прояв співчуття та емпатії, введення в оману шляхом умисного виставлення тих
або інших рис предмету чи явища в іншому світлі або маніпуляція думкою
співрозмовника чи аудиторії.
Відповідно до результатів дослідження, для іспанської художньої прози
другої половини ХХ ст. та її перекладів українською мовою є характерними
евфемізми, що мають відношення до таких тем та різновидів номінації, як:
 смерть, хвороби, інвалідність;
 статеві стосунки;
 старість;
 окремі частини та функції тіла людини;
 протиправна та неморальна діяльність;
 гроші.
Відомо, що непряма номінація не обмежується лише евфемізмами;
причиною появи непрямої номінації є існування у давніх суспільствах табу, тобто
сакральної заборони на виконання певних дій, яка із плином часу
трансформувалася у заборону на вжиток слів на позначення таких дій. Відповідно,
у певний момент суспільство знайшло дозволений спосіб ведення розмов про
заборонене, і таким способом стало використання евфемізмів. Евфемізми не є
єдиним різновидом непрямої номінації – спорідненим із ними, але функціонально
полярним її видом вважаються дисфемізми, тобто ті слова та вислови, які
ґрунтуються на аналогічному механізмові, але замість виконання прикрашальної
функції підкреслюють негативні та гротескні риси референта. Крім того,
різновиди прямої та непрямої номінації можна об’єднати у множину “Х-фемізмів”,
до якої входять евфемізми й дисфемізми (непряма номінація) та ортофемізми
194
(пряма, нейтральна номінація).
Звідси випливає, що у контексті дослідження іспансько-українського
художнього перекладу релевантними є не лише евфемізми, а й інші різновиди
непрямої номінації. Відповідно, у процесі аналізу матеріалу цього дослідження
було виявлено дві загальні перекладацькі стратегії, а саме евфемізація у перекладі
(з одного боку, відтворення евфемізмів іспанської мови через евфемізми
української мови; з іншого – вжиток евфемізмів для відтворення іспанських
ортофемізмів або дисфемізмів) та деевфемізація у перекладі (застосування
українських дисфемізмів для відтворення іспанських евфемізмів та ортофемізмів,
або українських ортофемізмів – для відтворення іспанських евфемізмів).
Стратегія перекладу “Евфемізм → евфемізм” представлена у дослідженні 77
прикладами; видається логічним, що саме для цього варіанту перекладу є
найбільш характерним відтворення номінації вихідного тексту еквівалентом
цільової мови.
Стратегія “Ортофемізм / дисфемізм → евфемізм” представлена 32
випадками і її існування свідчить про наявність суттєвих розбіжностей у
сприйнятті певних суперечливих питань носіями культур Іспанії та України.
Стратегія “Евфемізм / ортофемізм → ортофемізм / дисфемізм”
представлена 16 прикладами, які, на наше переконання, підкреслюють значення
суб’єктивного чинника, а саме індивідуального перекладацького підходу та
сприйняття, для процесу та результату перекладу. На користь такого твердження
свідчать і результати аналізу, присвяченого варіантності у відтворенні іспанських
“Х-фемізмів” українською мовою: цей аналіз показав, що у більшості розглянутих
випадків відтворення тексту оригіналу різними перекладачами один обирає
стратегію пом’якшення та нейтралізації цільового тексту, а інший, навпаки, надає
своєму перекладові грубих конотацій.
У вимірі перекладацьких трансформацій суттєвою проблемою перекладу
непрямої номінації стали особливості сполучуваності слів в українській та
195
іспанській мовах, внаслідок чого перекладачі особливо часто вдавалися до
прийомів семантичного розвитку та комплексного перетворення.
Крім того, здійснений аналіз дозволяє розглядати непряму номінацію
української та іспанської мов у зв’язку зі стилістичними засобами, внаслідок чого
у контексті перекладу можна говорити про перекладацькі моделі, тобто
різноманітні варіанти відтворення непрямої номінації мови оригіналу, вираженої
певним стилістичним засобом, через непряму номінацію мови перекладу,
виражену тим самим або іншим стилістичним засобом.
Отже, у межах усіх трьох перекладацьких стратегій вдалося виокремити 49
моделей перекладу, з яких 25 є релевантними для стратегії “Евфемізм →
евфемізм” (у межах цієї стратегії найбільш уживаними є моделі “Метафора →
метафора”, “Перифраза → перифраза” та “Сталий вираз → сталий вираз”,
застосовані у 17, 13 та 8 випадках відповідно), 11 – для стратегії “Ортофемізм /
дисфемізм → евфемізм” (для цієї стратегії найбільш частотними є випадки вжитку
перифрази, сталих виразів та метафори – 13, 6 та 5 прикладів відповідно) та 13 –
для стратегії “Евфемізм / ортофемізм → ортофемізм / дисфемізм” (у межах цієї
стратегії абсолютну більшість перекладацьких моделей було застосовано
одноразово).
Тема цього дослідження може отримати подальший розвиток у контексті
ґрунтовного вивчення психолінгвістичної зумовленості вжитку непрямої номінації
носіями української та іспанської мов та культур, а також впливу цієї зумовленості
на вибір стратегії та моделі перекладу.
Іншим перспективним напрямом дослідженні є розробка перекладацьких
універсалій при відтворенні непрямої номінації із залученням більшої кількості
мовних пар та ширшого обсягу емпіричного матеріалу.