БІЛОУС НАТАЛІЯ ВЯЧЕСЛАВІВНА. ЛІНГВОКОГНІТИВНА МОДЕЛЬ ПЕРЕКЛАДУ ТЕОЛОГІЧНИХ ТЕКСТІВ (німецько-український напрямок)

Краткое описание

БІЛОУС НАТАЛІЯ ВЯЧЕСЛАВІВНА. Назва дисертаційної роботи: "ЛІНГВОКОГНІТИВНА МОДЕЛЬ ПЕРЕКЛАДУ ТЕОЛОГІЧНИХ ТЕКСТІВ (німецько-український напрямок)"

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА
ШЕВЧЕНКА
ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇ
На правах рукопису
БІЛОУС Наталія Вячеславівна
УДК 81’25=112.2: 811.161.2
ЛІНГВОКОГНІТИВНА МОДЕЛЬ ПЕРЕКЛАДУ ТЕОЛОГІЧНИХ
ТЕКСТІВ
(німецько-український напрямок)
Спеціальність 10.02.16 – перекладознавство
ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Науковий керівник:
Кияк Тарас Романович,
доктор філологічних наук, професор,
академік вищої школи України
Київ – 2015
2
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ........................................................................ 5
ВСТУП.......................................................................................................................... 6
РОЗДІЛ 1. ОНТОЛОГІЯ РЕЛІГІЙНОГО ДИСКУРСУ В КОНТЕКСТІ
ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВА........................................................................................ 15
1.1. Релігійний текст і дискурс з погляду теорії перекладу.............................. 15
1.1.1. Перекладознавчий компонент понять релігійного тексту і дискурсу16
1.1.2. Теологічний дискурс vs. сакральний дискурс...................................... 19
1.1.3. Термінологічні й перекладознавчі аспекти теологічного тексту....... 22
1.2. Перекладацька інтерпретація як координата теологічного дискурсу ...... 25
1.2.1. Перекладацько-інтерпретаційний потенціал теологічного тексту .... 27
1.3. Лексико-семантичні особливості перекладу теологічних текстів ............ 33
1.3.1. Особливості відтворення теологічних термінів у цільовому тексті .. 37
1.3.2. Термінологічна синонімія та її відтворення у перекладі .................... 40
1.3.3. Переклад термінологічних полісемантів .............................................. 42
1.3.4. Орфографічна варіантність теологічного терміна у перекладі .......... 50
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 ................................................................................... 53
РОЗДІЛ 2. ЖАНРОВО-ДИСКУРСИВНА СПЕЦИФІКА ТЕОЛОГІЧНИХ
ТЕКСТІВ У ПЕРЕКЛАДАЦЬКОМУ АСПЕКТІ.................................................... 56
2.1. Категорія перекладності у теологічному дискурсі ..................................... 56
2.1.1. Поняття перекладності тексту в теорії перекладу і в теологічному
дискурсі .............................................................................................................. 59
2.2. Перекладність теологічних текстів у теоретико-теологічному дискурсі. 62
2.3. Перекладність теологічних текстів у популярно-теологічному дискурсі 70
2.4. Жанрово-дискурсивні особливості відтворення німецькомовних
теологічних текстів у перекладі українською мовою........................................ 74
3
2.4.1. Екзистенціальна компетенція перекладача теологічних текстів ....... 78
2.4.2. Поле дискурсивної компетенції перекладача теологічних текстів.... 84
2.4.2.1. Прецедентність та інтертекстуальність у різножанрових текстах
теологічного дискурсу .................................................................................. 86
2.4.2.2. Дискурсивна категорія модальності у теологічних текстах ........ 94
2.4.2.3. Категорія аргументативності у теологічних текстах.................. 106
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 ................................................................................. 114
РОЗДІЛ 3. КОНЦЕПТОСИСТЕМА ТЕОЛОГІЧНИХ ТЕКСТІВ ЯК ОСНОВА
ЛІНГВОКОГНІТИВНОЇ МОДЕЛІ ЇХ ПЕРЕКЛАДУ.......................................... 117
3.1. Методологічні передумови перекладацького дослідження
концептосистеми теологічних текстів .............................................................. 117
3.2. Об’ємна організація концептосистеми оригіналу і перекладу
теологічного тексту............................................................................................. 119
3.2.1. Базові концепти як одиниці концептуалізації світу в оригіналі та
перекладі теологічних текстів........................................................................ 120
3.2.2. Методика опису концептосистеми теологічних текстів оригіналу та її
відтворення у перекладі.................................................................................. 125
3.2.3. Базові концепти текстів теоретико-теологічного дискурсу та їх
репрезентація в українському перекладі ...................................................... 127
3.2.4. Базові концепти текстів популярно-теологічного дискурсу та їх
відтворення у перекладі українською мовою............................................... 142
3.3. Лінійна організація концептосистеми теологічних текстів в оригіналі й
перекладі .............................................................................................................. 150
3.3.1. Граматична когезія й семантична когерентність в оригіналах і
перекладах текстів теоретико-теологічного дискурсу ................................ 156
3.3.2. Відтворення внутрішньотекстових зв’язків у перекладних текстах
популярно-теологічного дискурсу ................................................................ 161
4
3.4. Лінгвокогнітивна модель перекладу теологічних текстів: процесуальні та
критичні аспекти ................................................................................................. 168
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 ................................................................................. 174
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ........................................................................................ 178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................... 184
ДОДАТОК................................................................................................................ 208
5
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
БК – базовий концепт
КС – концептосистема
ЛКМ – лінгвокогнітивна модель
ПТД – популярно-теологічний дискурс
РД – релігійний дискурс
ТД – теологічний дискурс
ТТ – теологічний текст
ТТД – теоретико-теологічний дискурс
6
ВСТУП
Останнім часом у вітчизняному перекладознавстві спостерігається стійке
зростання зацікавленості до вивчення вузькофахових форм перекладацької
діяльності. Пожвавлення наукового пошуку в колись маргіналізованих галузях
перекладу обумовлене як об’єктивними історичними причинами, так і
тенденцією до виконання соціального замовлення суспільства. Поступова зміна
системи цінностей у бік духовного розвитку особистості, звернення до духовної
спадщини нації, активна міжкультурна взаємодія, необхідність створення нових
національних орієнтирів та ідей викликають підвищену увагу до проблем
релігійного перекладу.
Процес загальнонаціонального відродження в Україні кінця 80-тих –
початку 90-тих років ХХ століття сприяє відновленню теїстичної системи
відношень між державою, соціальними інститутами Церкви і населенням.
Представники різних релігійних конфесій, традиційно представлених на
теренах нашої держави, серед яких, зокрема, парафіяни Української грекокатолицької церкви, римо-католицької церкви (католики східного й західного
обряду), Української лютеранської і німецької євангелічно-лютеранської
церков отримали змогу відкрито сповідувати свої віровчення і проводити
богослужіння у тому числі німецькою мовою. Виникла потреба у перекладі, з
одного боку, першоджерел лютеранської течії протестантизму, тобто
«символічних книг», покладених в основу лютеранської теології; з іншого боку,
- католицьких німецькомовних богословських текстів, які належали перу
видатних духовних осіб – провідників християнської віри.
Непересічним слід вважати аналіз, в тому числі перекладознавчий,
релігійних текстів західноєвропейських культур і для українського православ’я,
оскільки витоки таких джерел сягають спільних етапів формування
віросповідань християнського спрямування у першому тисячолітті нашої ери.
До того ж німецькомовні теологічні праці можуть слугувати цінним
доповненням для філософських узагальнень вітчизняного кліру та
7
релігієзнавців, що водночас сприяє зближенню та порозумінню між
конфесіями України.
Значна частина протестантської (лютеранської) і католицької теологічної
літератури, яка написана німецькою мовою, залишалась невідомою широкому
загалу віруючих в Україні, а нечисленні українські переклади створювались
переважно у діаспорі. Утім за останнє десятиріччя спостерігається тенденція
до збільшення кількості саме україномовних перекладів теологічних текстів,
виконаних як «світськими» перекладачами, так і носіями духовного сану.
Водночас у вітчизняному перекладознавстві практично не досліджувались
питання перекладу фахової мови теології для пари мов «німецька-українська».
Таким чином, актуальність роботи зумовлено необхідністю системного
розгляду текстів фахової мови теології у перекладацькому аспекті, а також
нагальною потребою в оптимізації та гармонізації релігійного перекладу
німецько-українського напряму, що відповідає духовним запитам
україномовного суспільства.
Теоретико-методологічну базу дисертації формують вітчизняні й
зарубіжні наукові розвідки у галузі загальної теорії перекладу, а саме:
(В.Виноградов, С.Влахов, С.Флорін, М.Гарбовський, Р.Зорівчак, В.Карабан,
Т.Кияк, Л.Коломієць, В.Комісаров, О.Огуй, О.Ребрій, Chr.Nord, K.Reiss,
Н.Vermeer) [44; 46; 53; 69; 71; 72; 85; 88; 89; 90; 133; 191; 195; 201]; релігійного
перекладу (У.Головач, В.Демецька, О.Кровицька, В.Лєбєдєв, Ю.Чернишова,
А.Ясіновський, E.Meurer, W.Reinhard) [54; 59; 96; 205; 160; 166; 188; 193],
релігійного та філософського дискурсу (М.Бахтін, О.Бобирєва, Р.Ваврінчік,
Г.Воскобойник, А.Гадомський, Ю.Романченко, M. Treml) [10; 26; 34; 49; 50;
136; 200]; релігійної термінології та християнсько-богословської
терміносистеми (О.Антонів, Є.Жерновей, Л.Закреницька, І.Карбовнік,
Н.Пуряєва,) [5; 62; 65; 78; 130]; перекладу Біблії (О.Горбач, М.Жукалюк,
І.Франко, E.Müller, E.Nida, E.Werner) [56; 64; 154; 189; 190; 225]; методології
перекладу богослужбової літератури (о. Т.Барщевський, І.Огієнко,) [9; 122;
123]; теорії фахового перекладу і термінотворення (Н.Бабич, М.Зимовая,
8
Н.Клименко, І.Квитко, М.Лейчик, О.Подвойська) [6; 68; 86; 87; 81; 102; 126];
когнітивної лінгвістики і концептології (А.Вежбицька, О.Кубрякова, Д.Ліхачов,
В.Маслова, А.Приходько, Ю.Степанов, F.Bartlett) [35; 93; 100; 101; 104; 105;
113; 128; 145; 170]; лінгвістики тексту (Т.Ніколаєва, K.Brinker, L.Hoffmann,
S.Kvam) [120; 172; 173; 181; 185]; аналізу дискурсу (В.Карасик, М.Макаров,
В.Чернявська, T.van Dijk) [75; 109; 162; 175]; лінгвокультурологічних аспектів
лінгвістики та перекладу (Н.Алефіренко, А.Бєлова, В.Кононенко,О.Селіванова,
П.Тороп) [4; 12; 13; 92; 143; 150].
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано в межах
наукової теми “Розвиток мов та літератур в умовах глобалізації” (код 06 БФ
044–01), яка розробляється в Інституті філології Київського національного
університету імені Тараса Шевченка й затверджена Міністерством освіти
і науки України.
Мета дисертаційної роботи полягає у комплексному дослідженні
концептосистеми німецькомовних теологічних текстів та її відтворення у
перекладах українською мовою. Досягнення поставленої мети передбачає
вирішення наступних завдань:
 дослідити перекладознавчі аспекти релігійного дискурсу й релігійного
тексту як родових понять для теологічного дискурсу та теологічного
тексту;
 визначити поняття теологічного тексту і теологічного дискурсу в
контексті теорії перекладу;
 розглянути термінологічні проблеми відтворення теологічних текстів
у перекладі;
 проаналізувати жанрово-дискурсивні особливості теологічних текстів
з погляду їх перекладності та ієрархії компетенцій перекладача;
 запропонувати методику дослідження концептосистеми теологічних
текстів теоретико-теологічного та популярно-теологічного дискурсу;
 з’ясувати особливості відтворення об’ємної та лінійної організації
німецькомовних теологічних текстів у перекладах українською
9
мовою;
 побудувати лінгвокогнітивну модель перекладу теологічних текстів як
основу для здійснення власне релігійного перекладу і виконання
порівняльно-перекладацького аналізу.
Об’єктом дослідження є німецькомовні теологічні тексти другої
половини ХХ століття та їх переклади українською мовою.
Предметом розгляду є лінгвокогнітивні особливості перекладу
теологічних текстів, які структуруються у вигляді моделі.
Матеріал дослідження становлять німецькомовні теологічні тексти та їх
переклади українською мовою, що належать до теоретико-теологічного
дискурсу («Ісус Христос», «Таїнство єдності: Євхаристія і Церква» В.Каспера;
«Тріюмф розп’ятого» Е.Зауера; «Етичне послання Нового Завіту»
Р.Шнакенбурга; «Літургія церкви» М.Кунцлера; «Християни в Європі» К.Коха,
«Християнське суспільне вчення» Й.Гьофнера); та популярно-теологічного
дискурсу («Сіль землі», «Цінності в часи перемін» Й.Рацінгера, «Любити себе»
А.Грюна, «Мета чи випадок? Створення світу й еволюція з точки зору
розсудливої віри» К.Шенборна). Корпус досліджених текстів складає 22
джерела загальним обсягом 6069 сторінок.
Гіпотеза дослідження. Концептосистема теологічного тексту будь-якого
типу дискурсу (теоретико-теологічного або популярно-теологічного)
складається з двох взаємопов’язаних компонентів: об’ємної та лінійної
організації. Ці компоненти послідовно відтворюються у перекладі ТТ і
формують основу для створення лінгвокогнітивної моделі перекладу
теологічного тексту в процесуальному та критичному аспектах.
Методи дослідження. У дослідженні були використані методи
лінгвоперекладацького, дискурсивного, концептуального, референційного,
кількісного аналізу і теорія схем. Лінгвоперекладацький аналіз надає змогу
виявити термінологічні проблеми відтворення елементів християнськобогословської терміносистеми оригіналу в перекладі, а також визначити
випадки мовно-термінологічної і культурно-термінологічної обмеженої
10
перекладності.
Дискурсивний аналіз дозволяє окреслити структуру, функції, принципи і
категорії теологічного дискурсу, які визначають ступінь перекладності та
жанрово-дискурсивні особливості перекладу теологічного тексту.
Концептуальний аналіз використано з метою вивчення об’ємної організації
концептосистеми оригінального й перекладного текстів і подальшого створення
лінгвокогнітивної моделі їх перекладу.
Референційний аналіз дозволяє розглянути лінійну організацію
концептосистеми з метою встановлення внутрішньотекстових зв’язків
оригіналу та перекладу. Принципи теорії схем дають змогу побудувати
лінгвокогнітивну модель перекладу у вигляді мережі концептуальних одиниць
репрезентації знань. Під час розгляду окремих одиниць об’ємної та лінійної
організації теологічного тексту були застосовані елементи кількісного аналізу.
Теоретичне значення роботи полягає в тому, що вона становить певний
внесок у спеціальну теорію релігійного перекладу для мовної пари «німецькаукраїнська». У дисертації розроблено методику дослідження концептосистеми
теологічних текстів окремо для кожного з її компонентів: 1) об’ємної
організації; 2) лінійної організації КС. Представлені методи опису КС та
лінгвокогнітивного (фреймового) моделювання можуть бути використані для
порівняльного аналізу оригінальних і перекладних текстів інших фахових мов.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що у
дисертаційному дослідженні вперше проведено комплексний аналіз
концептосистеми німецькомовних теологічних текстів та її відтворення у
перекладах українською мовою. У пропонованій роботі вперше у вітчизняному
перекладознавстві:
 уведено у науковий обіг поняття теологічного тексту в ракурсі
перекладознавства;
 визначено первинну і вторинну перекладацькі домінанти теологічних
текстів за критерієм функції;
 розглянуто жанрово-дискурсивну специфіку теологічних текстів у
11
світлі категорії перекладності;
 досліджено особливості об’ємної і лінійної організації оригіналу та її
відтворення у перекладі теологічних текстів;
 побудовано лінгвокогнітивну модель перекладу теологічних текстів у
процесуальному та критичному аспектах.
На захист виносяться такі положення:
1. Загальною стратегією перекладу теологічних текстів для мовної пари
«німецька-українська» є адаптивний переклад. Адаптація реалізується у
перекладному тексті на рівні об’ємної та лінійної структури КС.
2. Відтворення базових концептів як одиниць об’ємної організації КС
оригіналу у перекладі ТТ, залежить від розташування мовних значень у
структурі самого концепта (ядро, приядерна зона, периферія), а також від жанру
тексту і типу дискурсу: теоретико-теологічного або популярно-теологічного.
3. Перекладацьке відтворення ядра концептів відбувається за допомогою
еквівалентів. Відтворення значень концепту, які знаходяться у найближчій та
віддаленій приядерних зонах, відбувається через часткові семантичні
відповідники. Передача периферійних значень концепту здійснюється через
контекстуальні або оказіональні відповідники.
4. Лінійна організація КС теологічного тексту включає три типи
внутрішньотекстового зв’язку: а) власне мовний; б) власне текстовий; в)
позамовний зв’язок. До перекладацьких домінант на рівні власне мовного
внутрішньотекстового зв’язку оригіналу належить кореференція, яка
реалізується у граматичній когезії та семантичній когерентності тексту.
5. Відтворення одиниць лінійної організації КС теологічного тексту у
перекладі залежить від типу дискурсу і типу внутрішньотекстового зв’язку
оригіналу.
6. Лінгвокогнітивна модель перекладу теологічних текстів становить
мережу концептуальних одиниць репрезентації знань (слотів), релевантних для
успішного здійснення перекладацької діяльності, і включає як процесуальний,
так і критичний аспект застосування.
12
Практичне значення дослідження полягає у можливості застосування
його результатів для виконання замовлень у галузі релігійного перекладу та
перекладу текстів інших фахових мов; для здійснення критики перекладу
спеціальних текстів; при розробці нормативних курсів із загальної теорії
перекладу, авторських курсів з практики перекладу теологічних (християнськобогословських) текстів, а також під час виконання магістерських, дипломних,
бакалаврських, курсових робіт.
Апробація роботи. Положення дисертації обговорювалися на
міжнародних наукових конференціях (далі – МНК) та міжнародних науковопрактичних конференціях (далі МНПК), зокрема на ІІ заочній МНПК
«Лінгвокогнітивні та соціокультурні аспекти комунікації» (Острог, жовтень
2013); МНК «Етнознакові функції культури: мова, література, фольклор» (Київ,
жовтень, 2013); VIII МНПК «Мови і світ: дослідження та викладання»
(Кіровоград, березень 2014). Апробація результатів дослідження відбулася
також на засіданнях і науково-практичних семінарах кафедри теорії та
практики перекладу з німецької мови Інституту філології Київського
національного університету імені Тараса Шевченка протягом 2013 -2015 рр.
Публікації. Основні положення й результати дисертаційного
дослідження висвітлено у 11 статтях загальним обсягом 82 сторінки,
розміщених у фахових вітчизняних та зарубіжних виданнях.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів,
висновків до кожного з них, загальних висновків, списку використаної
літератури, переліку джерел ілюстративного матеріалу, додатка. Загальний
обсяг дисертації становить 210 сторінок друкованого тексту, обсяг основного
тексту складає 183 сторінки друкованого тексту. Список використаних джерел
налічує 247 позицій, з них 225 – науково-критичних праць, у тому числі 24
джерело в електронному вигляді, а також 22 джерела ілюстративного
матеріалу.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, висвітлено його
13
актуальність, новизну, визначено мету і завдання дослідження, теоретичну і
практичну цінність, структуру роботи, наведено відомості про апробацію
результатів дослідження.
У першому розділі «Онтологія релігійного дискурсу в контексті
перекладознавства» висвітлено перекладознавчий компонент понять
релігійного тексту і релігійного дискурсу; розмежовано терміни «теологічний
дискурс» та «сакральний дискурс»; розглянуто термінологічні ознаки
теологічного тексту; надано дефініцію для поняття «теологічний текст»,
релевантну в аспекті теорії перекладу; досліджено категорію перекладацької
інтерпретації в контексті теологічного дискурсу; вивчені можливості і
конкретні результати застосування адаптивних стратегій перекладу теологічних
текстів. Проаналізовано проблеми відтворення теологічних термінів на
лексико-семантичному рівні перекладу.
У другому розділі «Жанрово-дискурсивна специфіка теологічних текстів
у перекладацькому аспекті» створено класифікацію теологічних текстів у
релігійному дискурсі, розглянуто жанрову специфіку текстів теоретикотеологічного і популярно-теологічного дискурсу. У межах розділу акцентовано
увагу на проблемах перекладності теологічного тексту і його дискурсивних
особливостях з погляду релігійного перекладу. Висвітлено залежність між
рівнем абстрактності теологічного тексту та обсягом дискурсу його перекладу,
наведено ієрархію перекладацьких компетенцій, необхідних для адекватного
перекладу ТТ. Проаналізовано перекладацькі проблеми, пов’язані з недостатнім
рівнем сформованості кожного виду компетенцій та наведено типові шляхи їх
вирішення у перекладних текстах українською мовою.
У третьому розділі «Концептосистема теологічних текстів як основа
лінгвокогнітивної моделі їх перекладу» запропоновано методику аналізу
концептосистеми оригіналу і перекладу на рівні об’ємної та лінійної організації
тексту. Висвітлено особливості відтворення БК як одиниць аналізу об’ємної
організації КС теологічного тексту. Окремо презентовано кожний етап
методики опису КС, починаючи з окреслення меж концептосистеми, виділення
14
базових концептів, об’єднання їх за семантичними групами та встановлення
закономірностей відтворення БК у перекладах ТТ. На рівні лінійної організації
КС також виділено одиниці аналізу ТТ, зокрема граматичну когезію та
семантичну когерентність. Виявлено закономірності відтворення одиниць
лінійної організації ТТ у перекладі залежно від типу дискурсу і типу
внутрішньотекстового зв’язку. Встановлено перекладацькі домінанти для
одиниць об’ємної та лінійної структури КС у ТТ. В межах розділу побудовано
ЛКМ ТТ у вигляді формалізованої мережі концептуальних одиниць
репрезентації знань, релевантних для здійснення перекладу ТТ.
У висновках узагальнюються результати дослідження

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Когнітивно-перекладацьке дослідження релігійної комунікації, у тому
числі побудова лінгвокогнітивної моделі перекладу теологічних текстів,
вимагає міждисциплінарного підходу до вивчення й аналізу феноменів
релігійного тексту, релігійного дискурсу, а також похідних понять теологічного
тексту й теологічного дискурсу. Названий підхід зумовлює проведення
перекладацького дослідження на базі категоріально-понятійного апарату
суміжних наук, зокрема когнітивної лінгвістики, дискурс-аналізу, лінгвістики
тексту. З метою виділення перекладацької специфіки понять, релевантних для
нашої роботи, були запропоновані перекладознавчі дефініції: (1) гіперонімічних
категорій релігійного тексту, релігійного дискурсу; та (2) їх гіпонімів –
теологічного тексту і теологічного дискурсу.
В аспекті теорії перекладу ми визначаємо релігійний текст як об’єкт
релігійної комунікації мовою оригіналу, який підлягає перетворенням мовою
перекладу у межах певної перекладацької епістеми. Під перекладацькою
епістемою мається на увазі наукова парадигма перекладознавства, яка визначає
спосіб, метод і прийоми перекладу конкретного тексту. Релігійний дискурс у
перекладознавчому аспекті асоціюється із сукупністю тематично
співвіднесених текстів релігійного змісту мовою оригіналу, які підлягають
перетворенню мовою перекладу у межах певної перекладацької епістеми.
Відповідно до гіпо-гіперонімічного принципу структура релігійного
дискурсу включає два гіпоніми: 1) теологічний дискурс як сукупність
тематично співвіднесених християнсько-богословських текстів; б) сакральний
дискурс як сукупність сакральних (біблійних, літургійних та молитовних)
текстів. У свою чергу, теологічний текст з погляду теорії перекладу ми
тлумачимо як компонент християнсько-богословського дискурсу мовою
оригіналу, який підлягає перетворенням мовою перекладу у межах відповідної
перекладацької епістеми.
Серед основних факторів, які викликають труднощі перекладу
179
теологічних текстів, слід назвати (а) системну міжмовну асиметрію; (б)
відтворення первинної та вторинної перекладацьких домінант, зумовлених
цілями релігійної комунікації, тобто персуазивності й апелятивності ТТ; (в)
принципи організації теологічного дискурсу; (г) жанрово-композиційні
характеристики певної жанрової групи і жанру теологічного тексту.
До проблем перекладу ТТ на лексико-семантичному рівні належить
відтворення термінологічних одиниць фахової мови теології, які входять до
християнсько-богословської терміносистеми. Конкретними труднощами
термінологічного перекладу ТТ, за даними порівняльно-перекладацького
аналізу, стали: 1) термінологічна синонімія; 2) внутрішньогалузева, міжгалузева
та міжсистемна термінологічна полісемія; 3) термінологічний паралелізм у
християнсько-богословській терміносистемі за принципом «латинське/грецьке
запозичення vs. німецький термін; 4) пряме цитування латинських термінів без
коментаря; 5) орфографічна і словотвірна варіантність термінологічних
відповідників оригіналу у мові перекладу.
Як свідчить порівняльно-термінологічний аналіз, у перекладі ТТ
відбувається адаптація терміносистеми оригіналу. Вона реалізується, по-перше,
у послідовному відтворенні синонімічних і полісемічних термінів ОТ через
єдиний термінологічний відповідник у перекладі; по-друге, у нейтралізації
експресивної семантики німецького терміна мовою перекладу; по-третє, у
асиметрії християнсько-богословських терміносистем німецької та української
мов за принципом «кілька термінів для одного поняття німецькою мовою –
один термін для одного поняття українською мовою»; по-четверте, у
перекладацьких примітках, а також додаванні та уточненні інформації з боку
перекладача; по-п’яте, у відтворенні термінологічних запозичень через
термінологічні відповідники, укорінені у цільовій мові.
Теологічний текст з огляду на поняття перекладності ми розуміємо як
адекватне відтворення смислів теологічного тексту мовою перекладу з
урахуванням специфічного соціального контексту (теологічного дискурсу).
Відповідно до отриманих даних порівняльно-перекладацького аналізу тексти
180
ТТД і ПТД можуть містити два види обмеженої перекладності: мовнотермінологічну та культурно-термінологічну. Явище мовно-термінологічної
обмеженої перекладності зумовлюється, з одного боку, асиметрією
християнсько-богословської терміносистеми МО і МП, з іншого боку,
системною асиметрією двох мов. Культурно-термінологічна обмежена
перекладність виникає через наявність у оригінальних ТТ культурноспеціфічного прошарку безеквівалентної лексики, зокрема реалій
християнсько-католицького дискурсу Західної Європи.
Для адекватного відтворення структури і семантики теологічних текстів
мовою перекладу перекладач повинен володіти сформованою комунікативною
компетенцією, яка охоплює чотири рівні: 1) екзистенціальна; 2) дискурсивна; 3)
текстова; 4) мовна компетенції. Екзистенціальна компетенція включає здатність
перекладача здійснювати референцію до понять позамовної дійсності та
встановлювати логічні відношення між цими поняттями.
Саме екзистенціальна компетенція перекладача забезпечує загальну
перекладність ТТ і відповідає на ключове запитання: Що я перекладаю?
Дискурсивна компетенція передбачає розуміння структури теологічного
дискурсу з боку перекладача і вибір оптимального способу перекладу залежно
від компонентів цієї структури, які реалізуються в теологічному тексті. Згадана
компетенція відповідає на ключове запитання: Як (у який спосіб?) я
перекладаю? Текстова компетенція включає відтворення тексту відповідно до
жанрово-композиційних норм цільової мови, а також критеріїв текстуальності
оригіналу, серед яких граматична когезія і семантична когерентність. Вона дає
відповідь на запитання: У якій формі я перекладаю? Мовна компетенція
забезпечує встановлення формальної та функціональної еквівалентності між
текстами оригіналу і перекладу на всіх мовних рівнях. Ключовим запитанням
для даного виду компетенції стає: Якими засобами я перекладаю?
Перекладацькі проблеми ТТ, пов’язані із недостатністю екзистенціальної
компетенції перекладача, охоплюють відтворення реалій християнськобогословського дискурсу, а також географічних реалій. За даними порівняльно-
181
перекладацького аналізу, характерними прийомами передачі таких реалій у
текстах перекладу стали перекладацька адаптація у формі уточнення;
генералізація; функціональні аналоги; конкретизація; транскрипція; вилучення.
Труднощі перекладу ТТ, зумовлені недостатністю дискурсивної
компетенції, включають відтворення категорій прецедентності та
інтертекстуальності оригіналу; передачу категорії модальності у перекладі;
відображення емоційної та раціональної аргументативності ТТ у цільовому
тексті. Згідно із результатами перекладацького аналізу, до прийомів
відтворення прецедентності та інтетекстуальності ТТ у перекладі належать:
вживання еквівалентів; використання функціональних аналогів; безперекладне
цитування; суб’єктивна перекладацька інтерпретація.
Прийомами відтворення категорій об’єктивної модальності ірреальності
та евіденційності оригіналу в перекладі стали: (а) зміна семантичного типу
модальності; (б) вживання граматичних еквівалентів; (в) компресія; (г) заміна
непрямого мовлення оригіналу на дійсний спосіб як маркер об’єктивної
модальності реальності; (д) вживання дієслів та словосполучень мовленнєвої
діяльності, перформативних дієслів, а також підрядного речення додатку як
маркерів категорії евіденційності у цільовій мові.
За даними порівняльно-перекладацького аналізу до прийомів відтворення
емоційної аргументативності ТТ у перекладі належать вживання еквівалентів;
компресія; генералізація; декомпресія; суб’єктивна перекладацька
інтерпретація. На підставі проведеного аналізу до прийомів передачі
раціональної аргументативності ТТ у перекладі були віднесені: вживання
однозначних відповідників та граматичних синонімів; компресія; генералізація.
Фундаментом побудови лінгвокогнітивної моделі перекладу теологічних
текстів стала комплексна методика аналізу концептосистеми ТТ, яка включає
дослідження об’ємної та лінійної структури оригіналу і закономірностей
відтворення двох названих структурних рівнів ТТ у перекладі. Пропонована
методика аналізу концептосистеми ТТ синтезує наукові підходи когнітивної
лінгвістики, лінгвістики тексту і теорії перекладу під час розгляду
182
концептосистем оригінального й перекладного теологічного тексту.
Одиницею когнітивно-перекладацького аналізу об’ємної структури ТТ
був обраний базовий концепт (БК), як основна одиниця обробки, збереження,
передачі і представлення інформації, що відзначається культурологічною
специфікою, реалізується мовою оригіналу, та підлягає перетворенням мовою
перекладу у межах певної перекладацької епістеми.
Методика опису КС на базі емпіричного матеріалу із 22 оригінальних і
перекладних ТТ загальним обсягом 6069 сторінок дозволила встановити
перелік базових концептів для текстів ТТД і ПТД. Окрім того, були виявлені
семантичні групи концептів у ТТ обох видів теологічного дискурсу. За даними
когнітивно-перекладацького аналізу, об’ємна структура КС теологічного тексту
включає ядро (власне БК), найближчу й віддалену приядерні зони БК та
периферію БК. Відтворення ядра БК у перекладі відбувається переважно через
еквіваленти, оскільки структура і семантика БК наближається до термінів.
Мовні репрезентації приядерної зони БК відтворюються у перекладі ТТ через
одне із значень їх приядерної зони, тобто шляхом часткових семантичних
відповідників. Репрезентації периферійних значень БК відбуваються у
перекладі за допомогою контекстуальних та оказіональних відповідників.
У межах методики аналізу КС було досліджено лінійну організацію ТТ як
структуроване упорядкування концептів у самому тексті. Шляхом аналізу
лінійної структури КС теологічного тексту були виявлені засоби когезії та
когерентності оригіналу ТТ і закономірності їх відтворення у перекладі. Було
встановлено, що на рівні власне мовного внутрішньотекстового зв’язку у
текстах ТТД перекладацькі домінанти становлять граматична когезія і
семантична когерентність. На рівні власне текстового і позамовного
внутрішньотекстового зв’язку в перекладі ТТ були виявлені референційні
відхилення від оригіналу, які призвели до втрати семантичної когерентності
перекладу та труднощів у визначенні носія референції. Референційні
відхилення у текстах ПТД, за даними аналізу, формують часткові перекладацькі
стратегії спрощення та експлікації, які складають частини універсальної
183
стратегії адаптації перекладу теологічного тексту.
Лінгвокогнітивна модель перекладу, побудована у вигляді мережі слотів,
містить два аспекти, релевантні для теорії перекладу: процесуальний та
критичний. До складу моделі входять ті концептуальні одиниці репрезентації
знань, які використовуються під час виконання власне перекладу теологічного
тексту (процесуальний аспект), та в ході порівняльно-перекладацького аналізу
оригіналу і перекладу ТТ (критичний аспект). Основними одиницями
репрезентації знань відповідно до моделі виступають ДИСКУРС, ФУНКЦІЯ і
ТЕКСТ. Названі одиниці моделі функціонують за принципом
константності/варіабельності, тобто передбачають або постійне, або варіантне
наповнення (філлери).
Лінгвокогнітивна модель перекладу ТТ функціонує як формалізована
схема процесу перекладу теологічного тексту, яка враховує усі фактори (слоти)
та їх наповнення (філлери), необхідні для успішного здійснення перекладу, а
саме: тип теологічного дискурсу, функція теологічного тексту, жанрова група і
жанр ТТ, об’ємна структура ТТ з ядром, приядерною зоною та периферією БК,
лінійна структура ТТ з граматичною когезією та семантичною когерентністю у
своєму складі. Характер пропонованої моделі дозволяє використовувати її
також як основу для порівняльно-перекладацького аналізу, оскільки у
схематичному вигляді надається можливість для перевірки адекватності
відтворення усіх елементів структури теологічного тексту.