ЛЄПУХОВА Наталія Іванівна. ВІДТВОРЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ НІМЕЦЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ РОМАНТИЧНОЇ КАЗКИ В УКРАЇНОМОВНИХ ПЕРЕКЛАДАХ (лінгвопрагматичний і лінгвокультурологічний аспекти

Краткое описание

ЛЄПУХОВА Наталія Іванівна. Назва дисертаційної роботи: "ВІДТВОРЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ НІМЕЦЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ РОМАНТИЧНОЇ КАЗКИ В УКРАЇНОМОВНИХ ПЕРЕКЛАДАХ (лінгвопрагматичний і лінгвокультурологічний аспекти"

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
УДК 81’255.4
Лєпухова Наталія Іванівна
ВІДТВОРЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ НІМЕЦЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ
РОМАНТИЧНОЇ КАЗКИ В УКРАЇНОМОВНИХ ПЕРЕКЛАДАХ
(ЛІНГВОПРАГМАТИЧНИЙ І ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ
АСПЕКТИ)
10.02.16 – “перекладознавство”
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Науковий керівник:
Кудіна Олена Федорівна,
Кандидат філологічних наук, доцент,
професор кафедри теорії і практики перекладу з німецької мови
Інституту філології Київського національного університету
імені Тараса Шевченка
Київ – 2015
2
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………… 5
РОЗДІЛ 1. КАЗКА ЯК ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ В
ЛІНГВІСТИЦІ ТА ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВІ………… 11
1.1. Дослідження жанру казки в циклі гуманітарних наук.. 11
1.2. Жанр літературної казки та його основні
характеристики………………………………………… 23
1.2.1. Історія розвитку жанру казки, визначення
поняття “казка”…………………………………………. 23
1.2.2. Основні риси літературної казки у порівнянні з
народною казкою………………………………………. 30
1.3. Методика дослідження німецької літературної казки у
перекладознавчому аспекті…………………………….. 42
Висновки до розділу 1…………………………………. 54
РОЗДІЛ 2. ЛІНГВОПРАГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НІМЕЦЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ КАЗКИ В КОНТЕКСТІ
ПЕРЕКЛАДУ……………………………………………. 56
2.1. Проблеми лінгвістичної прагматики у контексті
перекладознавства……………………………………… 56
2.1.1. Визначення поняття “лінгвістична прагматика”.. 56
2.1.2. Прагматичні відносини у тексті і переклад……. 59
2.1.2.1. Прагматика тексту……………………………… 59
2.1.2.2. Прагматика автора……………………………… 63
2.1.2.3. Прагматика перекладу. Прагматична адаптація 65
2.2. Відтворення прагматичних відносин тексту німецької
романтичної казки в україномовних перекладах…….. 70
2.2.1. Особливості перекладу заголовків казок
Е.Т.А. Гофмана і В. Гауфа……………………………… 70
3
2.2.2. Відтворення структурно-композиційної
побудови казок Е.Т.А. Гофмана і В. Гауфа…………… 87
2.2.2.1. Традиційні формули казкового тексту……….. 89
2.2.2.2. Авторські звертання та коментарі…………….. 92
2.2.2.3. Віршований текст………………………………. 99
Висновки до розділу 2…………………………………. 111
РОЗДІЛ 3. ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
НІМЕЦЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ КАЗКИ В КОНТЕКСТІ
ПЕРЕКЛАДУ…………………………............................ 115
3.1. Проблеми лінгвістичної культурології у контексті
перекладознавства 115
3.1.1. Визначення поняття “лінгвістична
культурологія”. Одиниці лінгвокультурології………… 115
3.1.2. Особливості перекладу елементів художнього
тексту з лінгвокультурним компонентом.
Лінгвокультурна адаптація…………………………….. 121
3.2. Ресурси передачі лінгвокультурологічних
особливостей німецької романтичної казки
українською мовою…………………………………….. 128
3.2.1. Ономастичний простір німецької романтичної
казки та його відтворення в україномовних
перекладах………………………………………………..
3.2,1.1. Антропоніми……………………………………..
3.2.1.2. Топоніми……………………………………..…
3.2.1.3. Зооніми……………………………………..……
3.2.1.4. Інша онімна лексика……………………………
128
133
144
149
151
3.2.2. Відтворення побутових реалій тексту німецької
літературної романтичної казки як основного
виразника культурно-маркованої інформації в
4
україномовних перекладах…………………………….. 153
3.2.3. Прийоми перекладу фразеологізмів німецької
літературної романтичної казки Е.Т.А. Гофмана і
В. Гауфа українською мовою………………………… 165
Висновки до розділу 3………………………………….. 175
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ……………………………………………….. 178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………… 184
Додаток “Оніми аналізованих німецьких літературних казок та їх
україномовний переклад”………………………………………………. 207
5
ВСТУП
Дисертаційне дослідження присвячене лінгвопрагматичному та
лінгвокультурологічному аспектам відтворення особливостей німецької
літературної романтичної казки в україномовних перекладах.
У циклі гуманітарних наук все більш актуальними стають проблеми
дитячої перекладної літератури, її особливостей, місця в літературі, системі
освіти, культурі загалом.
Такий літературний жанр як казка був раніше і залишається дотепер
об’єктом багатьох досліджень з літературознавства, мовознавства, етнології,
культурології, психології, перекладознавства тощо. Зокрема фольклорна
казка досліджувалася такими науковцями: В.П. Анікіним, М.М. Бахтіним,
О.М. Гронською, Г.В. Давиденко, Л.Ф. Дунаєвською, О.І. Капіца,
С.Д. Карпенко, Т.В. Ковтун, Н.І. Кушиною, Н.В. Мастило, М.В. Новиковим,
І.Я. Франком, В.Я. Проппом та ін. Дослідженнями літературної казки
займалися Л.Ю. Брауде, В.О. Бахтіна, Є.Ю. Ільїнова, М.Н. Липовецький,
Д.С. Ліхачов, І.П. Лупанова, Л.В. Овчиннікова та ін.
Фольклорні традиції, що беруть свій початок з глибини віків, є основою
особливого жанру художньої літератури – літературної казки, яку ми
аналізуємо в науковій роботі.
Слід зауважити, що в наукових дослідженнях спостерігається теоретична неопрацьованість жанру літературної казки, зокрема, в
літературознавстві практично відсутнє чітке формулювання визначення
літературної, до того ж, авторської, казки. Авторську казку можна вважати
своєрідним синтезом ідейного, проблемного аспекту, що обумовлений
авторським задумом, і всієї системи художньо-виразних засобів, які
визначаються певними закономірностями жанру казки та загальним
розвитком змістових форм літератури. Таким чином, довгі роки точаться
дискусії навколо приналежності літературної казки до певного жанру, вікової
категорії читачів, яким вона призначена та співставлення її з фольклорною
спадщиною.
6
Актуальність дослідження зумовлена посиленням уваги науковців
(теоретиків перекладу, культурологів, літературознавців, філологів,
лінгвістів) до вивчення художніх текстів з позиції взаємодії та
відокремленості культур. Таким типом тексту безперечно є текст казки, як
літературного жанру, що увібрав в себе глибинні вікові надбання народів і
представляє разом з тим національну своєрідність окремого етносу.
Актуальність роботи визначається також недостатньою розробкою проблем
жанру літературної казки у теорії перекладу загалом та відсутністю
досліджень жанру літературної казки на матеріалі німецької мови у
перекладознавчому аспекті зокрема.
Об’єктом дослідження є німецькі літературні казки епохи Романтизму
та їх україномовні переклади, а саме казки В. Гауфа та Е.Т.А. Гофмана.
Предметом дослідження є способи відтворення лінгвопрагматичних і
лінгвокультурологічних особливостей німецької літературної казки в
україномовних перекладах.
Новизна дослідження визначається вибором у якості матеріалу
дослідження німецьких літературних казок, що раніше не піддавалися
детальному аналізу в перекладознавчому аспекті, та полягає у комплексному
дослідженні зазначених вище особливостей жанру літературної казки та
способів їх відтворення в україномовних перекладах.
Відповідно до обраного напрямку дослідження мета роботи полягає у
виявленні, описі та вивченні лінгвопрагматичних і лінгвокультурологічних
особливостей німецької літературної казки та аналізі їх відтворення в
україномовних перекладах.
Реалізація цієї мети передбачає вирішення ряду завдань:
1. Розглянути гносеологічні аспекти жанру казки в циклі гуманітарних
наук
2. Дати визначення поняття “літературна казка”
3. Визначити основні риси літературної казки у порівнянні з народною
7
4. Визначити методологічні основи перекладознавчого дослідження
німецької літературної казки
5. Встановити лінгвопрагматичні і лінгвокультурні особливості німецької
літературної казки та способи їх збереження в україномовних
перекладах
6. Дослідити структурно-композиційні риси німецької літературної казки
та ресурси їх відтворення українською мовою
7. Виокремити лексико-семантичні особливості німецької літературної
казки та розглянути їх переклад українською мовою
8. Розглянути ономастичний простір німецької літературної казки в
контексті перекладу українською мовою
9. Дослідити особливості перекладу реалій німецької літературної казки
українською мовою
Теоретичне значення роботи полягає у розробці комплексного
підходу до проблеми перекладу німецької літературної казки. Теоретичні
результати дослідження можуть бути використані як методичні рекомендації
щодо перекладу творів у жанрі літературної казки. Матеріали дисертації
можуть слугувати базою для теоретичних досліджень в галузі загальної теорії
перекладу, а також у дослідженнях, що стосуються відтворення
лінгвопрагматичних і лінгвокультурологічних особливостей тексту у
перекладі.
Практичне значення роботи полягає у використанні отриманих
матеріалів при викладанні окремих теоретичних курсів з перекладознавства,
на семінарських заняттях з проблем художнього перекладу, а також при
написанні студентами курсових і дипломних робіт.
Положення, що виносяться на захист:
1. Літературна казка – це жанр художньої літератури, твір з
фантастичним сюжетом, оригінальною авторською концепцією, в
основі якого лежить синтез фольклорних і літературних традицій і який
переслідує етико-естетичні цілі.
8
2. Переклад літературної казки передбачає збереження перекладачем
всього набору мовних, стилістичних засобів, а також ідіостилю автора
у процесі міжмовного перетворення.
3. Переклад німецької літературної казки являє собою комплекс
трансформацій з однієї мови іншою мовою (а саме з німецької мови
українською мовою) із застосуванням традиційних прийомів
міжмовних перетворень (тобто, заміни, опущення, додавання,
перестановки) зі збереженням прагматичного потенціалу оригінального
тексту.
4. Збереження прагматичного потенціалу оригінального тексту при
перекладі німецької літературної казки можливе лише за умови
передачі національно-культурної специфіки німецької літературної
казки, що виявляється у лінгвокультурологічних характеристиках
(власних іменах, неономастичних реаліях, фразеологічних одиницях).
5. Лінгвокультуреми (ономастичні та неономастичні реалії, фразеологічні
одиниці) відтворюються в україномовних перекладах німецьких
літературних казок В. Гауфа та Е.Т.А. Гофмана за допомогою
традиційних перекладацьких прийомів, їх ігнорування веде до втрати
лінгвокультурної інформації.
Мовним матеріалом дослідження послужили 23 казки В. Гауфа та
Е.Т.А. Гофмана, твори, що належать до епохи романтизму в німецькій
художній літературі і містять авторську пресупозицію віднесеності до
літературного жанру казки, а також переклади казок Е.Т.А. Гофмана
українською мовою Сидора Сакидона, Євгена Поповича, С.Г. Шалай та
Ю.Б. Худякова, і україномовні переклади казок В. Гауфа, починаючи з
першого перекладу 1919 р. М. Харченка, Ф. Супруна і Д. Корзуна за
редакцією І. Труби і закінчуючи найповнішим зібранням перекладів казок
В.Гауфа українською мовою 2002 року Львівського видавництва
“Універсум”, а також переклади Миколи Іванова та Ігоря Андрущенка.
Загальний обсяг досліджуваного матеріалу становив понад 2000 сторінок.
9
Методи дослідження визначаються специфікою матеріалу, а також
цілями і завданнями дослідження. При обробці всього текстового корпусу
застосовано комплексну методику, в межах якої було проведено зіставний
аналіз, контекстуальний аналіз, лексикографічний аналіз, в окремих випадках
застосовується також метод кількісних підрахунків. Добір емпіричного
матеріалу здійснено методом суцільної вибірки.
Структура роботи підпорядкована її меті та визначена специфікою
досліджуваного матеріалу. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів,
висновків та списку використаних джерел. У “Вступі” обґрунтовано
актуальність теми, її наукову новизну, визначено об’єкт і предмет
дослідження, його мету, завдання, розкрито теоретичне та практичне
значення отриманих результатів, а також подано відомості щодо апробації
результатів роботи. У першому розділі (“Казка як об’єкт дослідження в
лінгвістиці та перекладознавстві”) окреслено основні етапи розвитку
наукової думки в межах дослідження жанру літературної казки та висвітлено
теоретичні проблеми, пов’язані із обґрунтуванням підходу, що застосовано у
роботі. Особливу увагу приділено жанровим ознакам літературної казки у
порівнянні з народною. У другому розділі (“Лінгвопрагматичні особливості
німецької літературної казки в контексті перекладу”) розглянуто проблеми
лінгвістичної прагматики крізь призму перекладознавства. У розділі детально
розглянуто відтворення прагматичних відносин тексту німецької
романтичної казки в україномовних перекладах (особливості перекладу
заголовків, структурно-композиційної побудови казок Е.Т.А. Гофмана і
В. Гауфа). У третьому розділі (“Лінгвокультурологічні особливості німецької
літературної казки в контексті перекладу”) досліджено особливості
перекладу елементів художнього тексту з лінгвокультурним компонентом,
розглянуто відтворення власних назв, реалій та фразеологізмів німецьких
літературних романтичних казок Е.Т.А. Гофмана і В. Гауфа в україномовних
перекладах. У висновках підсумовуються ключові положення дослідження,
пропонуються рекомендації щодо адекватного перекладу казок та
10
визначаються перспективи для подальших розвідок. У списку використаних
джерел в алфавітному порядку подано монографії та статті вітчизняних і
зарубіжних авторів, які використовувались у процесі роботи над
дисертацією. Обсяг основного тексту роботи становить 183 сторінки.
Апробація результатів дисертації проводилася на VI Міжнародній
науково-практичній конференції “Фаховий та художній переклад: теорія,
методологія, практика” (м. Київ, квітень 2013), Всеукраїнській науковопрактичній конференції “Тенденції розвитку та функціонування
слов’янських та германських мов” (м. Миколаїв, травень 2013),
Всеукраїнській науково-практичній конференції за участю молодих учених
“Мова, свідомість, художня творчість, інтернет у дзеркалі сучасних
філологічних студій” (м. Київ, квітень 2013), Міжнародній науковопрактичній конференції “Україна і світ: діалог мов та культур” (м. Київ,
березень 2014 ), VIІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Мови і
світ: дослідження та викладання” (м. Кіровоград, березень 2014),
Всеукраїнській науковій конференції за участю молодих учених
“Філологічна наука в інформаційному суспільстві” (м. Київ, квітень 2014),
VIІІ Міжнародній науковій конференції “Актуальні проблеми
термінознавства, романо-германської філології та перекладу” (м. Чернівці,
квітень 2014), І Всеукраїнській науково-практичній конференції “Мова як
засіб міжкультурної комунікації” (м. Херсон, травень 2014), IV Міжнародній
науково-практичній конференції “Інновації в освіті: сучасні підходи до
професійного розвитку вчителів іноземних мов” (м. Ніжин, червень 2014), а
також на засіданнях і науково-практичних семінарах кафедри теорії і
практики перекладу з німецької мови Інституту філології Київського
національного університету імені Тараса Шевченка протягом 2013-2015
років.
Публікації. Основні результати дослідження викладені у 14 наукових
статтях, 10 з яких опубліковані у фахових збірниках наукових праць,
рекомендованих ДАК України [94-106; 184].

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Дослідження в галузі дитячої перекладної літератури є важливою
складовою науки сьогодення, адже в руслі нової наукової антропоцентричної
парадигми відображають наявність, стан дитячої перекладної літератури в
країні, її сучасність, сприяють турботі про розвиток та виховання
підростаючого покоління. Казка – перший твір, з яким дитина знайомиться з
самого початку свого життя і який залежно від свого змістового наповнення,
прагматичних та культурологічних характеристик формує її загальнолюдську
та національну свідомість. З огляду на це, переклад казок є надзвичайно
відповідальним завданням для виховання нації. Аналіз наявних досліджень
казкового дискурсу показав, що переважна більшість лінгвістичних
досліджень пов’язана із вивченням особливостей народної казки
(В.П. Анікін, М.М. Бахтін, О.М. Гронская, Г.В. Давиденко, Л.Ф. Дунаєвська,
О.І. Капіца, С.Д. Карпенко, Т.В. Ковтун, Н.І. Кушина, Н.В. Мастилко,
М.В. Новиков, В.Я. Пропп, І.Я. Франко та ін.). Дослідження ж літературної
казки не так широко представлене на теренах лінгвістики, особливості
літературної казки досліджували: В.О. Бахтіна, Л.Ю. Брауде, Є.Ю. Ільїнова,
М.Н. Липовецький, Д.С. Ліхачов, І.П. Лупанова, Л.В. Овчиннікова та ін.
Жанр німецької літературної казки в лінгвістичному та перекладознавчому
аспектах у вітчизняній науці досліджений недостатньо.
Казка, що як літературний жанр виникла на основі міфу і на спільній
фольклорній основі успадкувала спільність сюжетів, розуміється як
розповідний народно-поетичний або писемно-літературний твір про вигадані
події, вигаданих осіб, іноді за участю фантастичних сил. У межах
дисертаційного дослідження “літературна казка” визначається як жанр
художньої літератури, твір з фантастичним сюжетом, оригінальною
авторською концепцією, в основі якого лежить синтез фольклорних і
літературних традицій і який виконує етико-естетичну функцію. Відмінними
рисами літературної і народної казки є форма існування, категорія авторства,
складність сюжету, мовна картина, персоніфікація образів і психологізм
179
персонажів, чіткість хронотопу, категорії автосемантії, ретроспекції,
проспекції.
Переклад будь-якого тексту, в тому числі тексту казки, передбачає
першочергове врахування його прагматичних відносин і на передній план
виступає прагматичний аспект перекладу. В рамках дисертаційного
дослідження ми розглядаємо лінгвістичну прагматику як міждисциплінарну
науку, що вивчає умови використання людиною (суб’єктом мовлення)
мовних засобів у спілкуванні, тобто умови адекватного добору та
використання одиниць і категорій мови з урахуванням усіх ситуативних,
контекстних чинників задля досягнення найефективнішого впливу на
партнера по комунікації, читачів, аудиторію. Ми розглядаємо категорії
лінгвістичної прагматики з точки зору вивчення умов добору та
використання мовних одиниць вторинним суб’єктом спілкування
(перекладачем, на відміну від первинного суб’єкта – мовця, автора) з метою
відтворення первинного впливу (або комунікативного ефекту) на вторинного
партнера по комунікації (реципієнта тексту перекладу).
Перекладач, виступаючи адресатом вихідного тексту, опирається на
функціональні домінанти тексту та визначає авторську інтенцію, на основі
якої намагається створити текст перекладу, виступаючи адресантом
кінцевого тексту, з метою досягнення відповідного прагматичного впливу на
адресата кінцевого тексту. Від реакції адресата на перекладений текст
залежить досягнення чи недосягнення комунікативного ефекту у перекладі,
тобто відповідності реакції реципієнта кінцевого тексту реакції реципієнта
вихідного тексту.
Такі об’єктивні чинники як приналежність реципієнта перекладу до
іншого лінгвокультурного середовища, іншої історичної епохи (значно
віддалена історична перспектива), неможливість сприйняття реципієнтом
перекладу предмету мовлення (оповіді) внаслідок його вікових,
психологічних, соціальних характеристик, необізнаність або недостатня
обізнаність реципієнта перекладу із предметом мовлення (оповіді)
180
(відсутність фонових знань) (а надто, якщо реципієнтом перекладеного
тексту є дитина) викликають необхідність модифікацій тексту перекладу з
метою досягнення адекватності перекладу, тобто необхідність прагматичної
адаптації тексту. Прагматична адаптація – перекладацький прийом, що
передбачає якісні зміни тексту з метою нівелювання вказаних вище чинників
для досягнення адекватності перекладу і є поширеним явищем при перекладі
казок [241].
В україномовних перекладах казок В. Гауфа і Е.Т.А. Гофмана, що
слугували матеріалом нашого дослідження, прагматична адаптація
використовується різною мірою. Основні моменти казок, що реалізують
прагматичну установку тексту та автора (традиційні казкові формули,
короткі зрозумілі заголовки, віршовані вкраплення, авторські звертання та
коментарі) перекладено українською мовою точно або близько до оригіналу.
Проте, особливо в україномовних перекладах циклів казок В. Гауфа,
подеколи зовсім вилучалася одна сюжетна лінія – лінія наратора, або
опускалися деякі сцени, що пов’язано з вибірковістю перекладів казок.
Структурно-композиційна побудова аналізованих казок в
україномовних перекладах відтворюється таким чином: при перекладі
заголовків казок Е.Т.А. Гофмана українською мовою використовується, в
основному, спосіб дослівного перекладу із збереженням структурного типу
заголовка, а також застосовуються заміни, функціональні відповідники,
неологізми. В україномовних заголовках казок В. Гауфа використовуються
трансформації без збереження структури оригінальних заголовків (65%)
порівняно з дослівним перекладом з повним збереженням структури
заголовків (35%), що пояснюється об’єктивними причинами: дотриманням
правил перекладу з німецької мови, норм української мови та вибірковістю
перекладу та публікації казок. Традиційні для казкового тексту ініціальні та
фінальні формули в україномовних перекладах відтворюються, в основному,
дослівно, інколи з пристосуванням до відповідних казкових формул
української культури. Авторські звертання і коментарі в україномовних
181
перекладах відтворюються відповідно до оригіналу, інколи з незначними
змінами. Віршована мова, що є типовою для персонажів казки фантастичного
світу і відсутньою у авторській оповіді, в україномовних перекладах
відтворюється зі збереженням розміру, ритму оригінального вірша, зміст
оригіналу та його функція у тексті передається шляхом використання
відповідних мовних засобів.
Переклад літературної казки, крім лінгвопрагматичного, має також
враховувати лінгвокультурологічний аспект, адже мова і культура існують в
нерозривній єдності: мова розвивається всередині культури і експлікує її;
мова є умовою існування культури, її складовою частиною і разом з тим
продуктом культури. Переклад літературної казки може тяжіти до її
“одомашнення”, тобто пристосування тексту до культури-сприймача, або до
“очуження”, тобто внесення в текст перекладу таких мовних одиниць, що
позначають іншу культуру.
Елементи художнього тексту з лінгвокультурним компонентом
розглядаються у дисертаційному дослідженні як лінгвокультуреми, тобто як
одиниці мовної свідомості і мовлення, що мають як власне мовне вираження,
так і нерозривно пов’язане з ним позамовне, культурне середовище, і
вимагають від перекладача володіння лінгвокультурологічною
компетенцією, тобто сукупністю лінгвістичних і культурологічних знань,
виявляти здатність до сприйняття і адекватного відтворення у перекладі
фонової асоціативної культурологічної інформації.
Лінгвокультурним компонентом у межах дисертаційного дослідження є
специфічні і характерні явища як для німецького етносу, так і для інших
народів і культур, представлених у практичному матеріалі дослідження, що є
відмінними від культури українського народу, а також ті, що представляють
явища загальнолюдської культури. Такими лінгвокультуремами
аналізованого казкового простору є слова-реалії, фразеологізми, прислів’я і
приказки, які акумулюють в собі народну мудрість.
182
В україномовних перекладах казок В. Гауфа і Е.Т.А. Гофмана для
перекладу лінгвокультурем-реалій найчастіше використовуються
транскрипція і транслітерація, гіперонімічне перейменування, калькування,
наближений переклад, описовий переклад, уподібнення. При неможливості
відтворити явища іншої культури засобами рідної мови перекладачі вдаються
до лінгвокультурної адаптації, тобто до пристосування тексту або його
елементів до норм культури перекладу з метою елімінації міжкультурної
асиметрії шляхом заміни, генералізації, уподібнення. Зловживання
лінгвокультурною адаптацією призводить до небезпеки втрати автентичності
твору через ігнорування національно-культурного колориту, наближення
тексту до рідної читачеві культури шляхом заміни реалій оригінального
тексту реаліями цієї культури. Явище лінгвокультурної адаптації мало місце
особливо у ранніх україномовних перекладах казок В. Гауфа, що виявлялося
у внесенні перекладачами в перекладений текст реалій своєї культури та
заміни оригінальних власних імен відповідними власними іменами,
характерними для українського народу.
Власні назви, що є ономастичними реаліями, складають ономастичний
простір казкового тексту і є лінгвокультурними маркерами тексту казки,
тобто є характерними для певної національної спільноти і несуть певну
інформацію про іншу культуру. Антропоніми досліджуваних казок
перекладаються українською мовою, в основному, за допомогою
транскрипції, як повної так і часткової з пристосуванням до мовних норм
української мови. Смислові імена відтворюються засобами української мови
шляхом транскрибування і калькування. При перекладі промовистих іменнеологізмів найбільш ефективним прийомом є створення перекладацьких
неологізмів. Реальні топоніми, що представлені у аналізованих нами текстах
німецьких літературних романтичних казок В. Гауфа та Е.Т.А. Гофмана
перекладаються українською мовою за усталеними правилами перекладу
таких власних назв із використанням їх словникових відповідників,
затверджених у практиці перекладу. Основним прийомом перекладу
183
вигаданих топонімів, створених за словотвірною моделлю реальних
топонімів є транскрипція. Промовисті топоніми, що є назвами об’єктів
фантастичного світу, відтворюються засобами української мови шляхом
калькування. Інша онімна лексика (зоонімів, фітонімів, астронімів,
міфонімів, релігіонімів і т.д.) перекладається українською мовою за
допомогою пошуку лексичних відповідників, транскрипції, створення
неологізмів. Побутові реалії, що мають місце в оригінальному тексті
аналізованих нами казок та їх перекладів, відтворюються українською мовою
за допомогою транскрипції та транслітерації, що ведуть до закріплення в
мові перекладу іншомовного звучання слова і можливо нової реалії, та
калькування, гіпо-гіперонімічного перекладу та денотативної субституції, що
наближають текст казки до культури реципієнта.
У німецьких літературних романтичних казках В. Гауфа і
Е.Т.А. Гофмана широко представлені фразеологічні лінгвокультуреми, що
виражаються за допомогою стійких словосполучень, фразеологічних виразів,
зворотів, прислів’їв та приказок і характеризують німецьку культуру. Такі
лінгвокультуреми українські перекладачі відтворюють українською мовою
шляхом добору еквівалентів, пошуку фразеологічних аналогів, калькування
та описового перекладу, має місце також явище компенсації, що виявляється
у заміні фразеологічних одиниць оригіналу нейтральними мовними
одиницями у перекладі і навпаки.
Перспективним напрямком для подальшого дослідження може бути
вивчення відтворення особливостей літературної казки на матеріалі творів
різних письменників у діахронічному розрізі.