Кіяниця Катерина Юріївна Від­творення українських історичних реалій у німецько- мовних художніх перекладах XX - поч. XXI століття

Краткое описание

Кіяниця Катерина Юріївна, викладач кафедри ні­мецької мови ДВНЗ «Київський національний еко­номічний університет імені Вадима Гетьмана»: «Від­творення українських історичних реалій у німецько- мовних художніх перекладах XX - поч. XXI століття» (10.02.16 - перекладознавство). Спецрада Д 26.001.11 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
КІЯНИЦЯ КАТЕРИНА ЮРІЇВНА
УДК 81’255.4:82-3=112.2
ДИСЕРТАЦІЯ
ВІДТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИЧНИХ РЕАЛІЙ У
НІМЕЦЬКОМОВНИХ ХУДОЖНІХ ПЕРЕКЛАДАХ
ХХ – поч. ХХІ століття
Спеціальність 10.02.16 – перекладознавство
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне
джерело_______________ К.Ю. Кіяниця
Науковий керівник Сойко Іван Васильович, кандидат філологічних наук,
доцент
Київ – 2017

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ…………………………………………...…14
ВСТУП………………………………………………………………………………15
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ВІДТВОРЕННЯ РЕАЛІЙ………………………………………………………..…23
1.1. Реалія як перекладознавча категорія………………………………………..23
1.1.1. Місце реалій в системі безеквівалентної лексики……………………….…23
1.1.2. Основні поняття «реалія» у перекладознавсті……………………………...31
1.1.3. Класифікація реалій та виокремлення історичних реалій…………………37
1.1.4. Історичні реалії: визначення та класифікація………………………………44
1.2. Герменевтика та переклад: інтерпретація текстів…………………………51
1.3. Прагматика перекладу художніх текстів…………………………………...57
1.3.1. Роль прагматики перекладу при відтворенні реалій……………………….57
1.3.2. Фонові знання як детермінант перекладацьких дій……………………..…62
1.4. Методика та методологія дослідження реалій…………………………..…66
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1………………………………………………..72
РОЗДІЛ 2. СТРАТЕГІЇ ТА ПРИЙОМИ ВІДТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ
ІСТОРИЧНИХ РЕАЛІЙ У ХУДОЖНІХ ТЕКСТАХ ……………………………..74
2.1. Проблема збереження національної та історичної своєрідності оригіналу в
перекладі…………………………………………………………………………….74
2.2. Типологія прийомів перекладу реалій……………………………..…………78
2.3. Прийоми перекладу українських історичних реалій німецькою мовою……83
2.3.1. Застосування транслітерації…………………………………………………84
2.3.2. Застосування калькування…………………………………………………...88
2.3.3. Застосування аналога………………………………………………………...91
2.3.4. Застосування описового перекладу…………………………………………94
2.3.5. Застосування лексико-семантичних замін……………………………….....96
2.3.6. Застосування опущення……………………………………………………...98
2.3.7. Перекладацькі помилки при відтворенні історичних реалій……………..102
13
2.4. Стратегії перекладу…………………………………………………………...107
2.4.1. «Одомашнення» та «очуження» при передачі історичних реалій………..107
2.4.2. «Модернізація» та «архаїзація»……………………………………………109
2.4.3. Ідеологізація перекладів……………………………………………………113
2.5. Функції історичних реалій у художніх текстах……………………………..117
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2……………………………………………………..123
РОЗДІЛ 3. ВІДТВОРЕННЯ СЕМАНТИЧНИХ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНИХ
ОСОБЛИВОСТЕЙ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИЧНИХ РЕАЛІЙ У
ПЕРЕКЛАДАХ……………………………………………………………………125
3.1. Відтворення суспільно-політичних історичних реалій……………………125
3.1.1. Історичні реалії адміністративно-територіального устрою……………..125
3.1.2. Історичні реалії соціально-станової структури суспільства…………….129
3.1.3. Історико-військові реалії…………………………………………………..148
3.2. Відтворення соціально-культурних історичних реалій……………………172
3.3. Відтворення ономастичних реалій історичного характеру……...………...182
3.3.1. Антропоніми………………………………………………………………..182
3.3.2. Топоніми…………………………………………………………………….192
3.3.3. Теоніми………………………………………………………………….......202
3.3.3.4. Етноніми…………………………………………………………………..204
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3……………………………………………………..207
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ………………………………………………………….209
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………213
ДОДАТОК А………………………………………………………………………225
ДОДАТОК Б……………………………………………………………………….231

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Одним з лексичних засобів вираження національної та історичної
своєрідності літературного твору є реалії, тобто слова, які позначають поняття і
предмети, пов’язані з епохою твору (епохою його написання або описуваною в
ньому епохою). Використання реалій допомагає авторові твору створити той
достовірний фон, на якому розгортається дія, будуються художні образи, а також
реалістично відновити картину описуваної епохи.
Таким чином, історична реалія в даному дослідженні визначається як це
явища, поняття, предмети, притаманні певній нації та мові, але чужі для
об’єктивної дійсності цільової мови, а також слова та словосполучення на їх
позначення, які внаслідок зникнення позначуваного ними предмета (референта)
вийшли з активного вжитку мовцями.
Для забезпечення прагматично еквівалентної передачі українських
історичних реалій німецькою мовою використовуються різні поєднання
прийомів перекладу і форм пояснення, тлумачення реалій у тексті МП, а також
опущення реалій. Для адекватного перекладу реалій необхідні знання
перекладачем не лише двох мов (ВМ та МП), але й реальної дійсності,
зображеної в оригіналі. Незнання перекладачем описуваної ситуації призводить
до неточної передачі значення реалії або навіть до повного спотворення смислу
оригіналу. Крім того, нами було встановлено основні причини перекладацьких
помилок та похибок з позицій герменевтики перекладу, серед яких:
неврахування функцій історичних реалій, неврахування смислотворчого
потенціалу, наведення власної інтерпретації, а не задуму автора, передача лише
предметно-логічного окремого значення реалії без урахування контексту.
Художні твори історичної тематики неминуче піддаються історичній
стилізації, тому окрім проблеми вибору стратегії при відтворенні реалій на
користь їх «одомашнення» чи «очуження», актуальною темою у сучасній теорії
перекладу залишається проблема відтворення часової епохи художнього твору,
відображеної в історичних реаліях, тобто мова йде про осучаснення лексики і
210
твору в цілому чи збереження історичності. Етимологічний аналіз німецької
лексики, застосованої в перекладах для відтворення українських історичних
реалій, говорить про те, що більшість перекладачів намагаються зберегти
відчуття дистанції часу, тому для хронологічної адаптації відтворюють
українські історичні реалії архаїзованою та історичною лексикою, що вказує на
стратегію «архаїзації» (близько 65% опрацьованих перекладів художніх творів).
В інших випадках історично забарвлена лексика адаптується і відтворюється
нейтральною лексикою (приблизно 30%). Уживання стратегії модернізації
лексичних одиниць зафіксовано в поодиноких випадках (5 %).
Нами було встановлено, що основними прийомами відтворення реалій є:
функціональний аналог 52%
калькування 19%
транскрипція 8%
опущення 7%
лексико-семантичні заміни 6 % (5% генералізація, 1% конкретизація)
комбінована реномінація 5%
описовий переклад 3%.
Під час дослідження було простежено кореляцію мовної належності
перекладача та застосовуваних ним перекладацьких прийомів відтворення
реалій. На основі аналізу практичного матеріалу було виявлено закономірність
застосування іноземними та українськими перекладачами конкретних прийомів
перекладу історичних реалій в рамках стратегії «очуження». Так, австрійські,
німецькі та російські перекладачі, вдаються до таких прийомів перекладу, як
калькування та заміни реалії аналогом, тоді як українські перекладачі схильні до
відтворення історичних реалій транскрипцією з поясненням значення реалії у
виносці або наприкінці твору.
Сформувавши класифікацію історичних реалій, ми не лише дізналися,
який з підпунктів є найчисельнішим, але й простежили застосування того чи
іншого прийому перекладу кожного з підкласів. Так, найчисельнішою групою
класифікації є історико-військові реалії (54 історичні реалії), які відтворюються
211
німецькою мовою шляхом аналогу – 50%, калькування – 24%, транслітерації –
20%, описового перекладу – 4%, комбінованої реномінації – 2%. За ними йдуть
історичні реалії соціально-станової структури суспільства (36 історичних
реалій), які перекладаютья через функціональний аналог – 70%, калькування –
14%, комбіновану реномінацію – 7%, транслітерацію – 6%, опис – 2%. Соціальнокультурні реалії (24 історичні реалії) відтворюються за допомогою
функціонального аналогу – 37%, гіпероніма – 27%, комінованої реномінації –
24%, калькування – 9%, описового перекладу – 3%. Реалії адміністративнотериторіального устрою найменше презентовані в даній класифікації – 11
історичних реалій. Вони відтворюються шляхом аналогу – 70%, калькування –
20%, гіпероніма – 7% та опису – 3%. У наведеній класифікації не йдеться про
застосування якогось конкретного способу перекладу до всіх лексем одного
семантичного класу, адже історична реалія потребує індивідуального підходу
при перекладі. Навіть якщо реалія позначає одну й ту саму річ чи явище, вона
може набувати зовсім іншого змісту і виконувати інакшу функцію в іншому
контексті.
У результаті дослідження завдяки герменевтичному підходу до
інтерпретації значень було встановлено, що головними функціями історичних
реалій у художніх текстах є інформативна, номінативна, етнокультурна,
стилістична, рідше конотаційна та емоційна. При відтворенні мовою перекладу
більшість цих функцій втрачається. Перекладачі передають лише інформативну
чи номінативну функцію, а також емоційну чи конотаційну функції, ігнорують
етнокультурні та стилістичні функціональні ознаки.
Перекладам українських художніх творів, здійсненим у радянський період,
притаманне викривлення чи порушення історичної дійсності та певний ступінь
ідеологізації, оскільки всі переклади того часу проходили жорстку цензуру, в
результаті якої переклад набував нового забарвлення. Хибна інформація вміло
вплітається в тканину твору шляхом інтерпретацій значень, гри зі смислом та
вибору потрібного політичного напрямку (наприклад, роз’яснення у вступі до
твору вчинків головних героїв як натхненників певного політичного руху). Ще
212
одним інструментом ідеологічної адаптації можна вважати надання негативної
конотації, висловлення негативної думки перекладачем з приводу певного
історичного явища чи історичної особи.
Своєрідною ідеологізацією є і той факт, що тривалий час українські
лексеми відтворювалися іноземними мовами через фонологічну систему
російської мови. Так, наприклад, більшість іноземних перекладачів (німців,
австрійців, росіян) відтворювали не тільки географічні назви, але й антропоніми,
керуючись російськомовною фонологічною системою (наприклад, Володимир –
Wladimir, Русь – Russland (Росія)). Такі маніпуляції зі змістом твору та підміна
історичних фактів не тільки спотворюють мовнокультурну та історичну
ідентичність, але й руйнують її, позбавляючи читача можливості ознайомитися з
реальною картиною світу країни мови оригіналу.
Одержані результати можуть стати внеском у теорію та практику
перекладу як напрям до практичних рекомендацій. Матеріал дослідження можна
використовувати при укладанні курсів із дисциплін порівняльна стилістика,
лексикологія, практика перекладу, а також при вирішенні низки проблем і
перспектив популяризації українських культурних та літературних надбань. У
ході дослідження укладено глосарій українських історичних реалій та їхніх
німецькомовних відовідників, який може стати помічником для перекладачівпочатківців при перекладі художніх творів історичної тематики.
Перспективним напрямком дослідження вважаємо вивчення та
порівняльний аналіз особливостей перекладу історичних реалій у наукових та
художніх текстах.