Андрієнко Тетяна Петрівна Стратегії в інтеракційній моделі перекладу (на матеріалі перекладу англо­мовних прозових та драматургічних творів українською та російською)

Краткое описание

Андрієнко Тетяна Петрівна, доцент кафедри іноземних мов Інституту міжнародних відносин Київського національ­ного університету імені Тараса Шевченка: «Стратегії в інтеракційній моделі перекладу (на матеріалі перекладу англо­мовних прозових та драматургічних творів українською та російською)» (10.02.16 - перекладознавство). Спецрада Д 26.001.11 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
АНДРІЄНКО ТЕТЯНА ПЕТРІВНА
УДК 81’255.4=111=161.2=161.1
ДИСЕРТАЦІЯ
СТРАТЕГІЇ В ІНТЕРАКЦІЙНІЙ МОДЕЛІ ПЕРЕКЛАДУ
(на матеріалі перекладу англомовних прозових та драматургічних творів
українською та російською)
Спеціальність 10.02.16 – перекладознавство
Подається на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
___________________________
(підпис, ініціали та прізвище здобувача)
Науковий консультант -
доктор філологічних наук, професор
Карабан В’ячеслав Іванович
Київ – 2017

ЗМІСТ
Перелік умовних скорочень . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23
ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24
РОЗДІЛ 1. ІНТЕРАКЦІЙНА МОДЕЛЬ ПЕРЕКЛАДУ В
КОГНІТИВНО-ДІЯЛЬНІСНОМУ ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВІ . . . . 35
1.1. Розвиток ідей антропоцентризму й формування
інтеракційного підходу до дослідження перекладу . . . . . . . . . . 35
1.1.1 Мовоцентричний, комунікативний і когнітивнодіяльнісний підхід до моделювання перекладу . . . . . . . . . 35
1.1.2 Формування інтеракційної моделі перекладацької
діяльності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 44
1.2. Основні напрямки когнітивних досліджень у
перекладознавстві . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 52
1.2.1. Розвиток ідей лінгвоконцептології у перекладознавстві . 53
1.2.2. Розвиток ідей лінгвокультурології у перекладознавстві . 56
1.2.3. Статичні й динамічні когнітивні структури в перекладі
(концепт, фрейм, сценарій) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 64
1.3. Перекладацький дискурс як когнітивно-комунікативна
діяльність . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 73
1.3.1. Когнітивний аспект перекладацького дискурсу . . . . . . . . 77
1.3.1.1. Етнокультурна специфіка когнітивних моделей і
переклад . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 78
1.3.1.2. Структура когнітивного аспекту перекладацького
дискурсу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 80
1.3.2. Комунікативний аспект перекладацького дискурсу . . . . . 85
1.4. Поняття стратегії як когнітивного регулятива перекладацького
дискурсу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 90
1.4.1. Моделювання концепту «СТРАТЕГІЯ» як основа
визначення наукового поняття . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 92
19
1.4.2. Стратегія як лінгвістичне і перекладознавче поняття . . . 94
1.4.2.1. Когнітивна природа стратегії перекладу . . . . . . . . . 95
1.4.2.2. Діяльнісна сутність стратегії перекладу . . . . . . . . . 96
1.5. Дистинктивні ознаки стратегії як перекладознавчого поняття . . . 97
Висновки до Розділу 1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 105
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИКА
ДОСЛІДЖЕННЯ СТРАТЕГІЙ ПЕРЕКЛАДУ . . . . . . . . . . . . . . . . . 108
2.1. Методологічний принцип антропоцентризму і системнодіяльнісний підхід як основа дослідження стратегії перекладу . . . . . . 108
2.1.1. Антропоцентричний підхід у перекладознавстві . . . . . . . 113
2.1.1.1. Лінгвоперсонологічні перекладознавчі студії . . . . . 114
2.1.1.2. Розвиток методів когнітивного моделювання в
перекладознавстві . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 116
2.1.2. Системно-діяльнісний підхід до вивчення стратегії
перекладу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 119
2.2. Етапи та методи дослідження стратегій перекладу . . . . . . . . . . . . 129
2.2.1. Методика аналізу інформаційних характеристик тексту . 133
2.2.2. Методика польового моделювання текстового концепту
в перекладі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 139
2.2.3. Методика фреймового моделювання текстового
концепту в перекладі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 146
Висновки до Розділу 2 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 157
РОЗДІЛ 3. ПЕРЕДУМОВИ ТРАНСФОРМУВАННЯ
ГЛОБАЛЬНОЇ СТРАТЕГІЇ В ЛОКАЛЬНІ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 160
3.1. Інформаційна неоднорідність тексту і формування локальної
стратегії перекладу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 160
3.1.1. Ентропія тексту як основа множинності інтерпретацій і
перекладів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 160
3.1.1.1. Множинність інтерпретацій оригіналу як наслідок
інформаційної ентропії тексту . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 162
20
3.1.1.2. Ентропія тексту як передумова реалізації
глобальної стратегії перекладу через локальні . . . . . . . . . . . 163
3.1.2. Поняття і складові перекладної ентропії тексту . . . . . . . . 165
3.1.2.1. Визначення інформаційної ентропії тексту
оригіналу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 165
3.1.2.2. Ентропія тексту оригіналу і мови перекладу як
складники перекладної ентропії тексту . . . . . . . . . . . . . . . . . 171
3.2. Проблеми перекладу й перекладацькі рішення . . . . . . . . . . . . . . . 185
3.2.1. Поняття й типологія проблем перекладу . . . . . . . . . . . . . . 186
3.2.2. Перекладацьке рішення як основа визначення стратегії
перекладу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 194
3.3. Вибір локальної стратегії як розв’язання проблеми перекладу в
нехудожньому і художньому текстах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 197
Висновки до Розділу 3 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 218
РОЗДІЛ 4. РЕАЛІЗАЦІЯ ЛОКАЛЬНИХ СТРАТЕГІЙ У
ПЕРЕКЛАДІ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 223
4.1. Стратегії розв’язання проблеми міжкультурних розбіжностей в
перекладі художнього тексту . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 223
4.1.1. Когнітивна основа стратегій очуження, одомашнення та
нівелювання культурної специфіки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 223
4.1.2. Стратегії перекладу предметних реалій . . . . . . . . . . . . . . . 237
4.1.3. Стратегії перекладу когнітивних реалій . . . . . . . . . . . . . . 251
4.1.3.1. Відтворення національно-специфічних концептів і
сценаріїв . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 252
4.1.3.2. Стратегії перекладу алюзій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 260
4.2. Стратегії розв’язання проблеми відтворення засобів мовної
образності в перекладі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 269
4.2.1. Когнітивна основа стратегій відтворення змісту,
художньої форми, прагматичної функції тропеїчних засобів . . 269
21
4.2.1.1. Стратегії відтворення метафор, метонімій,
порівнянь та іронії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 276
4.2.1.2. Стратегії перекладу власних назв у художньому
тексті . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 288
4.3. Стратегії розв’язання проблеми часової дистанції між
перекладом та оригіналом . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 318
4.3.1. Когнітивна основа стратегій архаїзації, модернізації,
нейтралізації часової дистанції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 318
4.3.2. Природна та стратегічна архаїзація перекладів . . . . . . . . 321
4.3.2.1. Лінгво-стилістичний, когнітивний та прагматичний
аспекти архаїзації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 321
4.3.2.2. Мовні, когнітивні та прагматичні відмінності
застарілих і архаїзованих текстів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 327
4.3.3. Стратегії передачі часової дистанції в перекладі . . . . . . . 337
4.3.3.1. Стратегії передачі хронологічної часової дистанції
в комунікативному просторі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 341
4.3.3.2. Стратегії передачі часової дистанції як складової
художнього хронотопу в комунікативному просторі . . . . . . 356
Висновки до Розділу 4 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 370
РОЗДІЛ 5. ІЄРАРХІЯ ТА СИНКРЕТИЗМ ЛОКАЛЬНИХ
СТРАТЕГІЙ ПЕРЕКЛАДУ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ . . . . . . . . . 377
5.1. Поняття синкретизму дискурсивних регулятивів . . . . . . . . . . . . . 377
5.2. Синкретизм стратегій відтворення мовної характеристики
персонажів художнього твору в перекладі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 378
5.2.1. Мовна характеристика персонажів і переклад . . . . . . . . . 378
5.2.2. Стратегії відтворення інтелектуальних характеристик
персонажного мовлення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 381
5.2.3. Стратегії відтворення національної специфіки емоцій . . 394
5.2.4. Стратегії відтворення мотиваційно-прагматичних
характеристик мовної особистості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 401
22
Висновки до Розділу 5 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 408
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 411
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 420
НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 470
СПИСОК ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . 470
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ . . . . . . . 473
ДОДАТКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 478
23
Перелік умовних скорочень
ВМ – вихідна мова
ВН – власна назва
ВТ – вихідний текст
КС – картина світу
МКС – мовна картина світу
ЦМ – цільова мова
ЦТ – цільовий текст
24
ВСТУП
Зміна онтологічних уявлень про взаємодію людини із зовнішнім
середовищем на межі ХХ-ХХІ століть зумовила переосмислення підходів у
гуманітарних, зокрема, філологічних, науках. Матеріалістичне за своєю
сутністю уявлення про комунікацію як передачу смислів від адресата до
адресанта, а перекладача – як посередника між ними, відображало лише
доступну спостереженню зовнішню складову комунікації, залишаючи поза
увагою ідеальні за формою свого існування когнітивні процеси, які лежать в
основі діяльності перекладача і зумовлюють змістові зрушення в перекладі.
Для вивчення цих процесів необхідна інша пізнавальна основа, в якій увага
дослідника зосереджувалась би на «внутрішній», недоступній
спостереженню, але основній по суті стадії перекладу. Створення такого
підходу і відповідної методології пізнання було підготовлено розвитком
комунікативно- та особистісно-орієнтованих досліджень перекладу.
Із виходом перекладознавства за межі мовоцентричного дослідження
свого об’єкту та зверненням до особистості перекладача, більший інтерес
привертає вплив свідомості та суб’єктивного вибору перекладача на процес і
результат перекладу. Увага дослідників зосереджується на
психолінгвістичних аспектах і когнітивних механізмах двомовності й
перекладу (Л. В. Щерба; О. І. Чередниченко; С. В. Засєкін; R. Hoyle;
K. McElhanon), ролі особистості перекладача, його мислення та креативності
(О. В. Ребрій; І. М. Ремхе; О. Н. Шевченко), подоланні різних видів
труднощів та проблем перекладу (В. І. Карабан ; A. Chesterman; C. Nord).
Активізації досліджень ролі свідомості перекладача сприяв розвиток
інтегративної теорії мови, в якій комунікація розглядається як процес
активного конструювання смислів (А. П. Мартинюк; V. Kashkin), узгодження
комунікативних намірів та референції (Н.Н. Clark, E.F. Schaefer, D. WilkesGibbs). Переосмислення сутності перекладу як діяльності зумовило зміну
25
погляду на мету, об’єкт, предмет і методи перекладознавства
(Л. М. Алексеева; V. Kashkin).
У дослідженнях когнітивних механізмів перекладу особливе місце
відводиться стратегії перекладу. Поняття стратегії набуває популярності з
огляду на його змістовність та смислову ємність (В. В. Балабін;
А. Г. Вітренко; В. В. Демецька; Н. А. Дьяконова; В. В. Сдобников;
О. Д. Швейцер; А. Chesterman; H. Krings; A. Lefevere; M. Ordudari;
C. Seguinot; L. Venuti; Т. Volkova). Стратегії перекладу досліджують
здебільшого в контексті впливу особистості перекладача на результат його
праці, вибірковості відтворення рис оригіналу, множинності тлумачень.
Пожвавлення інтересу до вивчення стратегій перекладу з позицій
різних напрямків перекладознавства, зокрема, лінгвістично орієнтованого
(В. В. Балабін; О. В. Бурда-Лассен; Н. А. Дьяконова; В. В. Комісаров;
О. В. Ребрій; І. М. Ремхе; Я. Й. Рецкер; В. В. Сдобников; О. О. Селіванова;
О. А. Харитонова; О. І. Чередниченко; О. Д. Швейцер; L. Biel; A. Chesterman;
M. Ordudari; L. Venuti), літературно-критичного, історичного
(І. М. Боровинський; А. Б. Кам’янець; Т. Є. Некряч; Л. В. Коломієць;
Є. М. Мешалкина; В. О. Подміногін; Т. О. Пономарева; А. Савенець;
М. Соколянський; U. Eco) та методико-педагогічного, (Л. М. Черноватий;
Т.В. Ганічева; H. Krings; J.-P. Mailhac; W. Wills) свідчить про необхідність
комплексного дослідження цього явища, виявлення його природи, основних
характеристик, ролі й місця в системі перекладацької діяльності. Звідси
випливає актуальність моделювання перекладу як інтеракції і комплексного
спеціалізованого дослідження поняття «стратегія» з метою виявити його
сутність, встановити смислову структуру, а також розкрити потенціал його
використання в сучасних дослідженнях перекладу. Актуальність роботи
також полягає у тому, що вона виконана в руслі антропоцентризму,
функціоналізму, експансіонізму і експланаторності та передбачає соціальнопсихологічну, діяльнісну й антропоцентричну інтерпретацію дискурсивних
явищ. Антропоцентризм реалізується в увазі до когнітивних процесів, які
26
лежать в основі діяльності перекладача. Функціоналізм спрямований на
з’ясування природи перекладу як діяльності, пояснення його механізмів,
виявлення чинників, що впливають на перебіг та результат такої діяльності.
У цьому сенсі принцип функціоналізму безпосередньо пов'язаний із
принципом експланаторності. Експансіонізм означає залучення здобутків та
методик інших галузей знання, насамперед, мовознавства й теорії інформації.
Системний підхід до вивчення перекладацької діяльності, її ієрархічної
організації, відповідає уявленням про системність мовної діяльності як такої і
зумовлює нагальність вивчення стратегії перекладу як когнітивного
регулятиву перекладацького дискурсу.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дослідження виконано в межах комплексної наукової теми Інституту
філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка
«Мови та літератури народів світу: взаємодія та самобутність» (тема
№ 11БФ044-01), затвердженої Міністерством освіти і науки України.
Метою дослідження є встановлення дискурсопороджувальної ролі
когнітивних регулятивів перекладацької діяльності – стратегій перекладу, а
також механізмів їх реалізації. Для досягнення мети в роботі визначено й
розв’язано низку завдань, суть і послідовність яких випливають із логіки
дослідження, зокрема:
1) розробити підґрунтя аналізу перекладу як дискурсивної
інтеракції та запропонувати інтеракційну модель перекладу як основу
дослідження когнітивних регулятивів перекладацького дискурсу;
2) виявити концептуальну основу та уточнити визначення понять
«стратегія перекладу» та «тактика перекладу»;
3) обґрунтувати адекватність когнітивно-дискурсивного підходу до
аналізу поняття стратегії перекладу;
4) уточнити основні поняття когнітології, релевантні для
перекладознавчих досліджень;
27
5) з’ясувати когнітивні та дискурсивні механізми реалізації стратегії
перекладу; запропонувати багатоаспектну модель аналізу стратегії перекладу
і визначити її місце у системі перекладацької діяльності;
6) проаналізувати інформаційні характеристики тексту, релевантні
для імплементації перекладацьких стратегій та визначити типи текстів, що
мають найбільший потенціал для реалізації стратегічних дій перекладача;
7) дослідити механізми реалізації стратегій перекладу відповідними
тактиками та прийомами;
8) систематизувати проблеми перекладу та виявити відповідні їм
номенклатури стратегій, тактик і прийомів перекладу текстів класичної
художньої літератури.
Об’єктом дослідження обрано стратегію перекладу, яку ми розуміємо
як когнітивний регулятив перекладацького дискурсу, що скеровує діяльність
перекладача у розв’язанні проблем перекладу, а предметом – когнітивнодискурсивні механізми й умови реалізації стратегій, а також підпорядковані
їм тактики та прийоми перекладу.
Дослідження проведене на матеріалі класичних прозових та
драматургічних творів англомовної літератури та їх перекладів українською і
російською мовами. Для аналізу локальних стратегій, тактик і прийомів
перекладу методом суцільної вибірки було виокремлено близько 45000
дискурсивних фрагментів, які становлять проблеми перекладу. Особлива
увага приділялася множинним та авторським перекладам як таким, що
надають можливість порівняння альтернативних перекладацьких стратегій;
іноді для порівняння залучалися також переклади іншими мовами.
Методологічною основою дослідження обрано когнітивно-дискурсивне
перекладознавство, яке поєднує когнітивний і комунікативний підходи,
антропоцентризм і функціоналізм, а також сформовану в його надрах
інтеракційну модель перекладу. Відповідно до мети й завдань дослідження
було розроблено комплексну методику, яка поєднала описові та порівняльні
методи і методи моделювання когнітивних об’єктів, методи компонентного
28
аналізу, порівняльного аналізу лексикографічних і наукових дефініцій,
визначення перекладної ентропії тексту, внутрішньомовного та міжмовного
порівняння, концептуального моделювання, перекладознавчого аналізу,
перекладацького експерименту, методики польового і фреймового
моделювання текстового концепту в перекладі, методики концептуального
аналізу метафор та інших стилістичних фігур, порівняльного
перекладацького аналізу й філологічної інтерпретації, інтенціонального
(прагматичного) аналізу і стилістичного та інтертекстуального аналізу.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці наукових
основ вивчення стратегії на основі інтеракційної моделі перекладу і базується
на наступних основних положеннях. Вперше:
– випрацювано та науково обґрунтовано теоретичні засади
інтеракційної моделі перекладу, центральним поняттям якої є стратегія
перекладу;
– набуло розвитку поняття перекладацького дискурсу, який мислиться
як єдність процесу та результату і моделюється у когнітивному й
комунікативному аспектах;
– запропоновано наукове визначення та комплексно досліджено
стратегію перекладу як когнітивний регулятив перекладацького дискурсу;
– розроблено методики фреймового та польового аналізу текстового
концепту в перекладі як основу визначення глобальної стратегії;
– шляхом порівняльного аналізу перекладної ентропії текстів різних
стилів визначено потенціал реалізації глобальної стратегії перекладу через
локальні;
– диференційовано поняття труднощів та проблем перекладу,
типологізовано проблеми перекладу і відповідно до них розроблено
номенклатуру стратегій перекладу, спрямованих на розв’язання кожного
типу проблем;
– виявлено когнітивні об’єкти, на які спрямовані глобальні й локальні
стратегії перекладу в системі перекладацької діяльності;
29
– визначено тактики та прийоми, що реалізують окремі стратегії
перекладу;
– описано та пояснено явище синкретизму стратегій перекладу
художнього прозового та драматургічного тексту.
У дисертації також удосконалено методику когнітивного
перекладознавчого аналізу художнього перекладу з урахуванням чинників,
що впливають на процес прийняття перекладацьких рішень; подальше
розкриття отримали поняття проблеми перекладу, перекладацького рішення,
адекватності перекладу.
Новизна дослідження відображена у положеннях, що виносяться на
захист:
1. В інтеракційній моделі переклад уявляємо як дискурсивну
взаємодію, регульовану на когнітивному рівні та спрямовану на спільне
творення смислів автором, перекладачем і адресатом, за організувальної ролі
перекладача, як когнітивно-комунікативну діяльність, що є єдністю процесу і
результату.
2. Дискурсопороджувальна діяльність перекладача (перекладацький
дискурс) існує як єдність когнітивного й комунікативного аспектів, кожен з
яких має ієрархічну організацію. Когнітивний аспект перекладацького
дискурсу складається з когнітивно-регулятивного й когнітивнорепрезентативного рівнів; стратегія перекладу належить до когнітивнорегулятивного рівня і керує перетворенням когнітивних об’єктів когнітивнорепрезентативного рівня. Комунікативний аспект складається з
комунікативно-організаційного рівня й рівня міжмовної взаємодії, причому
на першому відбувається вироблення стратегії перекладу, а на останньому –
її імплементація.
3. Стратегія перекладу становить когнітивний регулятив
перекладацького дискурсу. Когнітивний план стратегії перекладу об'єднує
відносно статичну складову – цілісний концептуальний образ вихідного
тексту, та динамічну складову – план/програму пересотворення цього образу
30
та його втілення на ґрунті цільової мовної картини світу. Стратегія організує
й регулює когнітивно-комунікативну діяльність перекладача і визначає вибір
тактик і прийомів перекладу.
4. Глобальна стратегія спрямовує пересотворення концепту
цілісного тексту для сприйняття цільовою аудиторією на ґрунті іншої
культури/в іншій полісистемі; реалізація глобальної стратегії здійснюється
через локальні, які спрямовані на пересотворення окремих складових
концептуальної структури цілісного твору. Локальні стратегії визначають
вибір тактик, які передбачають визначення характеристик цільового тексту і
відповідних прийомів перекладу.
5. Ентропія як міра невизначеності інформації забезпечує
можливість реалізації глобальної стратегії перекладу через локальні стратегії.
Локальні стратегії перекладу реалізуються на ділянках тексту з високою
ентропією, переклад яких становить проблему. Парадигма вибору локальної
стратегії перекладу співвідносна з характером проблеми перекладу.
6. На відміну від суб’єктивних труднощів, проблеми перекладу
мають об’єктивний (інтерсуб’єктний) характер і пов’язані: з розбіжностями
мовних і когнітивних картин світу різних лінгвокультур; розбіжностями
мовних і когнітивних картин світу різних часових періодів; розбіжностями
формально-змістовних і прагматичних характеристик, які зумовлюють
зрушення у внутрішньому когнітивно-прагматичному просторі тексту.
Розв’язання проблеми перекладу завжди вимагає від перекладача
стратегічного рішення.
7. Для розв’язання проблеми розбіжностей мовних і когнітивних
картин світу різних лінгвокультур перекладач може обирати стратегії
очуження / одомашнення / нівелювання культурної специфіки; проблеми
розбіжності мовних і когнітивних картин світу різних часових періодів –
стратегії архаїзації / модернізації / нейтралізації часової дистанції. Проблема
передання засобів мовної образності в перекладі допускає вибір між
стратегіями змістової / функціональної відповідності та відтворення форми.
31
8. Локальні стратегії перекладу перебувають у взаємодії і в
ієрархічних відносинах, що розглядаємо як явище синкретизму. Синкретизм
як одночасна реалізація стратегій пояснюється роллю стратегії як
когнітивного регулятиву перекладацької діяльності, оскільки, складна за
своєю суттю, ця діяльність спрямована на множинні та багатоаспектні
об’єкти.
Теоретичне значення роботи перш за все полягає у випрацюванні
засад інтеракційної моделі перекладу на основі когнітивно-дискурсивного
підходу, а також визначенні ролі стратегії в перекладному дискурсотворенні.
Отримані результати та висновки є внеском у розробку проблем загальної
теорії перекладу, когнітивного перекладознавства, теорії художнього
перекладу, дискурсології перекладу та теорії міжкультурної комунікації.
Розроблені методики можуть становити як теоретичний, так і практичний
інтерес для дослідження когнітивних механізмів перекладу, впливу
особистості перекладача на результат його діяльності та формування новітніх
підходів до перекладу і міжкультурної комунікації.
Практична цінність матеріалів дисертаційної роботи визначається
тим, що її теоретичні здобутки й результати можуть слугувати теоретикометодологічним підґрунтям та ілюстративним матеріалом у викладанні у
вищій школі курсів з теорії та практики перекладу, жанрових теорій
перекладу, історії перекладу, порівняльної стилістики англійської та
української мов, курсу «Стратегії і тактики художнього перекладу», для
підготовки навчальних посібників з практичного курсу перекладу,
стилістичних аспектів перекладу, перекладацьких трансформацій, а також
можуть бути використані в курсах загальної теорії перекладу та перекладу
художнього тексту. Окремі положення та матеріали дисертаційної роботи
було використано для підготовки таких навчальних посібників: Андрієнко
Т.П., Гонта І.А. Практикум перекладу в сфері міжнародного туризму
(англійська - українська мови) : Навч. посібник. – Київ: КУТЕП, 2005. –
177 с.; Андрієнко Т.П. Переклад дискурсу Європейського Союзу. Серія:
32
Міжнародна економіка : Навч. посібник. – Київ: КиМУ, 2009. – 73 с.;
Андрієнко Т.П., Васік Ю.А. Практичний курс перекладу (англійська –
українська мови) Київ, 2015. – 199 с.; хрестоматії з перекладознавства
«Сходинки до перекладу: Хрестоматійне видання з перекладознавства : Steps
to Translation: Translation Studies Reader» / [укладач Т.П. Андрієнко]. – К.:
Видавничий дім Дмитра Бураго, 2015. – 316 с.
Особистий внесок здобувача. Усі винесені на захист результати
дослідження та теоретичні твердження належать автору. Дисертаційне
дослідження, монографія, основні наукові публікації написані здобувачем
одноосібно. Розділ колективної монографії «Стратегії спілкування та
стратегії перекладу» написано у співавторстві з доц. І.Є. Фроловою.
Особистим внеском здобувача є теоретико-методологічне обґрунтування
дослідження стратегії перекладу.
Достовірність висновків забезпечується застосуванням комплексної
методики дослідження, широким теоретичним підґрунтям та емпіричним
матеріалом дослідження, достатнім обсягом та репрезентативністю
досліджуваного матеріалу і застосуванням сучасних підходів та методів
перекладознавчого дослідження.
Апробація дослідження. Основні положення та результати
дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри теорії та практики
перекладу з англійської мови Інституту філології Київського національного
університету імені Тараса Шевченка (2013–2017 рр.), а також
оприлюднювалися на Кримському лінгвістичному конгресі «Мова і світ»,
м. Ялта, 2009 р.; IV Міжнародному науковому форумі «Сучасна англістика:
Традиції. Сьогодення. Перспективи», Харківський національний університет
ім. В.Н. Каразіна, м. Харків, 19 жовтня 2011 р.; V–VІ Міжнародних науковопрактичних конференціях «Мови і світ: дослідження та викладання»,
факультет іноземних мов Кіровоградського державного педагогічного
університету імені Володимира Винниченка (КДПУ), Кіровоград, 2011–
2012 рр.; ХХІІІ–ХХVІ Міжнародних наукових конференціях «Мова і
33
культура» ім. проф. Сергія Бураго, Київ, 2014–2017 рр.; Міжнародній
науково-практичній конференції «Сучасні наукові дослідження
представників філологічних наук та їхній вплив на розвиток мови та
літератури», м. Львів, 22–23 лютого 2013 р.; VІІ Міжнародній науковій
конференції «Major issues in translation studies and translators’/ interpreters’
training», Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, м. Харків,
25–26 квітня 2013 р.; ІХ науковій конференції з міжнародною участю
«Актуальні проблеми перекладознавства та методики навчання перекладу»,
Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, м. Харків, 2017 р.;
V–VІ Всеукраїнських наукових конференціях «Актуальні проблеми
перекладознавства та методики навчання перекладу», Харківський
національний університет ім. В.Н. Каразіна, м. Харків 2009–2011;
Всеукраїнській науковій конференції «Етнознакові функції культури: мова,
література, фольклор», Київський національний університет імені Тараса
Шевченка, Інститут філології, Київ, 17 жовтня 2013 р.; Міжнародній науковій
конференції «Сучасна філологія: парадигми, напрямки, проблеми»,
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 9 жовтня
2014 р.; ХІІІ науково-практичній конференції «Актуальні проблеми іноземної
мови професійного спрямування», Київський національний університет імені
Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, м. Київ, 2016; а також на
конференціях за кордоном: VІІ Міжнародній науковій конференції
«Національно-культурний компонент у тексті й мові», Республіка Білорусь,
м. Мінськ, 2009; VIII Міжнародній заочній науково-практичній конференції
«Наукова дискусія: питання філології, мистецтвознавства і культурології»,
м. Москва, 2013 р.; ХІІ Міжнародній лінгвістичній конференції «Konferencja
Legilingwistyczna», Університет Адама Міцкевича, Інститут мовознавства,
м. Колобжег, 23–25 червня 2017 р. Результати дослідження також
висвітлювалися у публічних виступах під час наукових дискусій в освітніх і
наукових закладах США: Центр російських, східноєвропейських та
євразійських студій Стенфордського університету (м. Пало-Альто,
34
Каліфорнія, США), Факультет інформаційних систем і технологій
Університету Фінікс (м. Лівермор, Каліфорнія, США), факультет бізнесадміністрування, кафедра міжнародних комунікацій Університету СентМеріз, (м. Морага, Каліфорнія, США).
Публікації. Основні результати дисертації викладено в 41 публікації,
серед яких три одноосібні монографії, один розділ колективної монографії,
написаний у співавторстві, 37 статей, з яких 3 надруковано за кордоном, 19 –
у фахових виданнях, акредитованих ДАК МОН України, 2 – у наукових
фахових виданнях України, які входять до міжнародних наукометричних баз
даних, 7 – в інших виданнях, 6 – тези наукових доповідей.
Структура дисертації відображає логіку дослідження. Робота
складається зі вступу, п’яти розділів із висновками, загальних висновків,
списку використаних джерел, списку лексикографічних джерел, списку
джерел ілюстративного матеріалу і додатків. Робота містить 10 рисунків та 5
таблиць, які узагальнено відображають результати дослідження. Загальний
обсяг праці становить 499 сторінок, із них обсяг основного тексту – 420
сторінок.
Розроблені методики й результати дослідження можуть становити як
теоретичний, так і практичний інтерес для дослідження когнітивних
механізмів перекладу, впливу особистості перекладача на результат його
діяльності, розробці альтернативних підходів до перекладу та міжкультурної
комунікації. Матеріали практичного аналізу можуть бути використані в
курсах порівняльної стилістики, загальної теорії перекладу та перекладу
художнього тексту

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Проведене дослідження спрямоване на виявлення механізмів та
регулятивів перекладацької діяльності як дискурсивної взаємодії,
врегульованої на когнітивному рівні, на новій теоретико-методологічній
основі. З позицій інтеракційної теорії переклад постає як спільне творення
смислів, а головна увага перекладознавчого аналізу зосереджується на
трансформації концептуальних структур під час перекладу. Цей підхід
дозоляє розглядати перекладача як повноправного учасника й організатора
двомовної міжкультурної взаємодії.
Перекладацький дискурс моделюється як когнітивно-комунікативна
діяльність, яка є єдністю процесу і результату. В когнітивному аспекті
перекладацький дискурс структурований на когнітивно-регулятивному і
когнітивно-репрезентативному рівнях. Стратегія перекладу належить до
когнітивно-регулятивного рівня і керує когнітивними процесами нижчого
рівня. Під дією стратегії зазнають перетворення в перекладі одиниці
когнітивно-репрезентативного рівня. На когнітивно-репрезентативному рівні
діяльність перекладача полягає в оперуванні когнітивними структурами
різного ступеню складності. Відносно статичні та динамічні когнітивні
структури зазнають змін внаслідок нетотожності цільової і вихідної картин
світу; напрямок цих змін визначає обрана автором стратегія перекладу.
Комунікативна структура перекладацького дискурсу представлена двома
рівнями: організаційно-регулятивної діяльності перекладача та
опосередкованої комунікації між автором і адресатом міжмовної
міжкультурної взаємодії.
Стратегія перекладу діє на організаційно-регулятивному рівні дискурсу
і має когнітивно-діяльнісну природу. Когнітивний план стратегії перекладу
об'єднує відносно статичну складову – цілісний концептуальний образ
вихідного тексту, і динамічну складову – план/програму пересотворення
цього образу та його втілення засобами цільової мови. Стратегію перекладу
412
визначаємо як когнітивний регулятив перекладацького дискурсу, ментальну
програму діяльності перекладача із пересотворення концепту оригіналу, яку
перекладач формує внаслідок вибору одного з можливих варіантів уявного
(умоглядного) образу цільового тексту. Стратегія організує й регулює
інтеракційну когнітивно-комунікативну діяльність перекладача і визначає
вибір тактик і прийомів перекладу. Розрізняємо глобальні стратегії,
спрямовані на перетворення цілісного текстового концепту, і локальні
стратегії, спрямовані на окремі концепти, фрейми тощо.
Методологічною основою дослідження стратегії перекладу як
регулятиву перекладацької діяльності є системний когнітивно-дискурсивний
підхід, що сформувався на основі методологічних принципів
антропоцентризму, функціоналізму, експансіонізму та експланаторності, і
передбачає соціально-психологічну, діяльнісну й антропоцентричну
інтерпретацію дискурсивних явищ. Підхід до перекладу як дискурсу означає
його дослідження у когнітивному та комунікативному аспектах, оскільки
дискурс становить єдність когнітивного плану і його комунікативної
реалізації.
Цілісність системи перекладацької діяльності забезпечується наявністю
єдиної глобальної стратегії, яка співвідноситься зі змістом тексту в цілому
(інтергативно-текстовим мегаконцептом), а її структурність – застосуванням
локальних стратегій, спрямованих на відтворення конкретних фрагментів
тексту. Стратегії і тактики перекладу розрізняються за характером об'єктів,
на які вони спрямовані: глобальна стратегія визначає напрям трансформації
цілісного текстового концепту, локальна стратегія співвідноситься з
відтворенням концептуального смислу або функції фрагменту тексту;
тактика визначає, які саме смислові або формальні характеристики мовних
одиниць оригіналу (денотативного, сигніфікативного, конотативного смислу,
прагматичних чи формальних характеристик) підлягають відтворенню в
перекладі. Ієрархічність системи перекладацької діяльності виявляється у
вертикальній підпорядкованості її регулятивів: глобальна стратегія,
413
визначена на підставі принципів перекладу, у свою чергу визначає вибір
локальної стратегії, яка обумовлює вибір тактики, а тактика – прийому або
методу перекладу.
Реалізація стратегії перекладу підпорядкована системним
закономірностям і визначається комплексом чинників, з яких провідним є
ентропія як міра невизначеності інформації, яка свідчить про наявність
проблеми перекладу і впливає на прийняття перекладацьких рішень, зокрема,
на визначення стратегії перекладу; ентропія вихідного тексту і цільової мови
разом утворюють перекладну ентропію певного тексту відносно певної мови
перекладу. Фрагменти тексту з високою ентропією мають потенціал різної
інтерпретації і різного відтворення в перекладі, вимагають визначення
проблем перекладу й прийняття перекладацьких рішень. Локальні стратегії
перекладу реалізуються на ділянках тексту з високою ентропією.
Художній текст має найвищий рівень ентропії внаслідок віртуальності
його концептуальної основи – інтегративно-текстового мегаконцепту – і,
відповідно, повнішого і гнучкішого використання мовних ресурсів для
створення когнітивної багатоплановості й художньої образності, та надає
більший простір реалізації творчих рішень перекладача внаслідок вищої
ентропії вихідного тексту і можливості використання ресурсів цільової мови
«поза межами» узуального вживання. Художній текст допускає реалізацію
більшої кількості перекладацьких виборів, внаслідок чого результат
перекладу більше залежить від стратегії, обраної перекладачем.
Парадигма вибору локальної стратегії перекладу співвідносна з
характером перекладацької проблеми; категорії проблем перекладу, які
вимагають стратегічних рішень перекладача, визначають номенклатуру
стратегій, які може обрати перекладач для їх розв’язання. Для розв’язання
проблеми розбіжностей мовних і когнітивних картин світу різних
лінгвокультур перекладач може обирати стратегії очуження / одомашнення /
нівелювання культурної специфіки; проблеми розбіжності мовних і
когнітивних картин світу різних часових періодів – стратегії архаїзації /
414
модернізації / нейтралізації часової дистанції. Вибір між стратегіями
змістової / функціональної відповідності та відтворення форми необхідний
для розв’язання проблеми смислової двоплановості, передання авторського
коду, передачі різних рівнів концепту тексту в перекладі тощо.
Когнітивною основою стратегій розв’язання проблеми міжкультурних
розбіжностей – очуження, одомашнення та нівелювання культурної
специфіки – є культурно-специфічне й універсальне в мовних картинах світу,
які контактують у перекладі. Стратегія очуження залучає концепти, фрейми,
сценарії та когнітивні картування мови оригіналу, в той час як одомашнення
– мови перекладу. Стратегія нівелювання культурної специфіки реалізується
в опорі на загальнолюдські концептуальні структури, спільні для мовних
картин світу мови оригіналу й мови перекладу.
Локальна стратегія очуження реалізується через тактики передачі
нехарактерних для цільової мови особливостей мовної форми (від написання
латиницею в українському тексті до морфологічної незмінюваності) і
конотацій «екзотичності» (асоціації з іншокультурним середовищем).
Відповідними прийомами є безперекладне запозичення іншомовної
номінації, транскрипція, транслітерація, натуралізоване запозичення,
вживання екзотизму або традиційного словникового відповідника назви
реалії, буквальний переклад. Очуження сприяє відтворенню національнокультурної специфіки, збереженню характеристик хронотопу і особливостей
художнього коду автора, художнього ефекту «занурення» в іншомовне та
іншокультурне середовище, відтворення особливостей авторської художньої
картини світу.
Локальна стратегія одомашнення реалізується через тактики передачі
денотативного/сигніфікативного контекстуального смислу, емоційноекспресивних конотацій, прагматичних характеристик мовлення (дистанції
між комунікантами тощо). Відповідними прийомами виступають смисловий
та описовий переклад, додавання коментаря для експлікації смислу, заміна
реалії аналогом, зміна джерела алюзії, зміна граматичної категорії тощо.
415
Одомашнення дозволяє відтворити основні ознаки референтної ситуації,
необхідні для створення когерентного тесту та сприйняття авторського
ставлення, емоцій, іронії чи гумору, проте призводить до втрат
лінгвокультурних особливостей, змін стилю та неповного відтворення
особливостей авторського ідіостилю, водночас змінюючи національнокультурний колорит.
Локальна стратегія нівелювання культурної специфіки реалізується
через тактики відтворення основного денотативного/сигніфікативного
прямого або переносного смислу та прагматичного впливу. Прийомами
стратегії нівелювання культурної специфіки виступають генералізація й
описовий переклад. Стратегія нівелювання дозволяє відтворити загальний
смисл і зберегти когерентність тексту, проте призводить до втрат культурної
специфіки.
Когнітивною основою стратегій передання засобів мовної образності в
перекладі є когнітивні картування, які являють собою різного роду зв’язки
між концептами царини джерела (референтного концепту) і царини цілі
(корелята), засновані на уподібненні концептів (метафора), їх входження до
єдиного фрейму (метонімія), оцінного протиставлення (іронія), асоціації назв
одиничних об’єктів з класом і навпаки (антономазія). Відтворення цих
когнітивних картувань в опорі на їх різні аспекти визначає вибір стратегій
змісту, форми і функції.
Стратегія змісту скеровує переклад в опорі на концепт-референт; такий
переклад правильно відтворює референтну ситуацію, проте збіднює смисл і
експресивний потенціал тексту, позбавляючи його смислової двоплановості.
Тактики стратегії змісту спрямовують переклад на передачу референтного
смислу (вербалізацію концепта-референта), а також, за можливості,
експресивності, емотивності й оцінності. Прийомами, що реалізують
стратегію змісту, виступають деметафоризація, описовий переклад,
демінутивна суфіксація, зміна морфологічної категорії, компенсація.
416
Стратегія змісту забезпечує передачу основної фактичної та концептуальної
інформації за рахунок втрати особливостей художньої форми.
Вибір локальної стратегії форми передбачає переклад із відтворенням
характеру когнітивного картування, проте концепт-корелят може бути тим
самим, що й в оригіналі (переклад через той же образ), а може відрізнятися
(реметафоризація). Стратегія форми реалізується тактиками відтворення
референтного смислу й смислової двоплановості (художньої форми), а також
експресивності, емотивності й оцінності; прийомами тут є відтворення
мовної форми (транскрипція, транслітерація), буквальний переклад,
реметафоризація. Вибір цієї стратегії спрямований на передачу художніх
особливостей твору, мовних характеристик персонажів, особливостей стилю
автора, на здійснення естетичного впливу на читача.
Локальна стратегія функціональної відповідності спрямована на
досягнення прагматичного ефекту (експресивності), який супроводжує
інтеграцію концептів у концептопросторі образного засобу, а також на
передачу комунікативних намірів та ефектів для представників іншої
лінгвокультури. Тактики цієї стратегії передбачають відтворення
прагматичного ефекту в культурі мови перекладу або стилю спілкування
іншої лінгвокультурної спільноти. Їм відповідають прийоми заміни на
функціональний аналог, зміни типу мовленнєвого акту, описовий переклад,
додавання, вилучення. Стратегія функціональної відповідності забезпечує
подібність прагматичного впливу перекладеного тексту на цільову
аудиторію.
Когнітивною основою стратегій передання часової дистанції між
перекладом та оригіналом є концептуалізація часу в кількісному та якісному
вимірах в аспектах реального та художнього часу: результатом вибору
стратегії є створення перекладачем художнього образу віддаленої чи ближчої
до читача історичної епохи, який «вбудовується» в загальну концептуальну
структуру тексту перекладу – його інтегративний мегаконцепт – як складова
художнього хронотопу. Щоб розв’язати проблему передачі часової дистанції,
417
перекладач обирає такі стратегії перекладу: архаїзацію, модернізацію або
нейтралізацію часової дистанції. Стратегія архаїзації полягає у створенні
образу минулої епохи; модернізація – образу сучасності як частини
хронотопу інтегративно-текстового мегаконцепту перекладу. Стратегія
нейтралізації часової дистанції означає усунення часової маркованості
художнього образу твору, створення перекладу «поза часом».
Локальна стратегія архаїзації реалізується через тактики відтворення
денотативних значень історизмів, архаїчних конотацій, буквального змісту
одиниць когнітивно-репрезентативного та прагматичного рівнів дискурсу. На
когнітивному рівні архаїзовані переклади ґрунтуються здебільшого на
картині світу сучасної аудиторії, із залученням окремих історичних реалій,
когнітивних сценаріїв, уявлень та вірувань, які створюють художній образ
минулого На прагматичному рівні стратегія архаїзації виявляється у
буквальному відтворенні застарілих мовленнєвих формул (наприклад, клятви
або божби), гіперекспліцитних мовленнєвих актів, звертань тощо, або заміни
їх на функціональні аналоги. Архаїзація в перекладі може бути спрямована
на одну із двох цілей: правдиве відтворення хронотопу оригінального твору
та створення віртуальної часової дистанції у спілкуванні з автором, який не є
сучасником читача.
Стратегія модернізації полягає в усуненні часової дистанції в
комунікативному просторі «автор – читач». Локальну стратегію модернізації
реалізують тактики відтворення денотативного значення слів сучасними
соціально-маркованими одиницями, іноді з розмовними або вульгарними
стильовими характеристиками, експлікація та пояснення когнітивних
сценаріїв, заміна архаїчних когнітивних сценаріїв та прагматичних формул
на сучасні і прийоми заміни історичних реалій, заміни на сучасний
функціональний аналог. Модернізація в перекладі здійснюється з метою
полегшення сприйняття твору, доступності його смислу для цільової
аудиторії та здійснення прагматичного впливу на читача.
418
Нейтралізація часової дистанції полягає у створенні перекладу «поза
часом», без ознак хронологічного чи художнього часу. Ця стратегія зазвичай
реалізується через тактики передачі смислових характеристик без маркерів
часу, тут прийомами перекладу виступають генералізація, описовий переклад
та заміна на функціональний аналог. Вибір стратегії нейтралізації часової
дистанції забезпечує створення перекладу без часового маркування,
розрахованого на тривале життя у цільовій літературі, з акцентом на вічному
характері проблем, висвітлених у творі.
Локальні стратегії перекладу перебувають у взаємодії і в ієрархічних
відносинах: одна стратегія може забезпечувати реалізацію іншої. Взаємодію
локальних стратегій, їхню спрямованість на досягнення єдиної мети або
протилежних цілей, ієрархічну підпорядкованість одна одній розглядаються
як явище синкретизму. Синкретизм як одночасна реалізація двох і більше
стратегій пояснюється роллю стратегії як когнітивного регулятиву
перекладацької діяльності, оскільки, складна за своєю суттю, ця діяльність
спрямована на множинні об’єкти та аспекти, і одна дія може виступати
засобом здійснення іншої.
Взаємодія стратегій змісту і форми дозволяє збалансовано відтворити
змістовні характеристики і створити живі динамічні образи персонажів.
Реалізація стратегії форми можлива як через очуження (безперекладне
запозичення, транскрипцію/транслітерацію, буквальний переклад,
реметафоризацію в опорі на метафоричні картування мови оригіналу,
калькування, переклад екзотизмом), так і через одомашнення (відтворення
особливостей мовлення в опорі на традиції цільової мови, описовий
переклад, деметафоризацію, демінутивну суфіксацію, зміну морфологічної
категорії).
Стратегія функціональної відповідності може залучати як стратегії
одомашнення, евфемізації, дисфемізації, так і очуження. Застосування
стратегій евфемізації (вилучення, заміна на функціональний аналог,
описовий переклад) та дисфемізації (вживання експресивних відповідників,
419
грубої та розмовної лексики) стає необхідним через розбіжність конвенцій
вихідної і цільової культур у поведінкових проявах аналогічних емоцій та
інтенцій.
Реалізація стратегії архаїзації можлива як за рахунок стратегії
одомашнення (залучення історичних реалій, когнітивних і прагматичних
аналогів із картини світу мови перекладу), так і очуження (запозичення
історичних реалій мови оригіналу), а модернізації пов’язана переважно з
одомашненням (використання соціально- та емоційно-маркованих сучасних
аналогів, характерних для цільової мови/картини світу/стилю спілкування).
Дослідження стратегій перекладу розкриває внутрішній механізм
перетворення смислової основи тексту в перекладі, пояснює напрями та
причини таких змін. Виявлена роль стратегії як когнітивного регулятиву у
формуванні концепту цільового тексту та продемонстровані результати
застосування різних стратегій, в тому числі, й у множинних перекладах.