Дорофеєва Маргарита Сергіївна Синергетика перекладу спеціальних текстів (німецько-український напрямок)

Краткое описание

Дорофеєва Маргарита Сергіївна, доцент кафедри германської філології та перекладу Інституту філоло­гії Київського національного університету імені Тараса Шевченка: «Синергетика перекладу спеціальних текстів (німецько-український напрямок)» (10.02.16 - перекла- дознавство). Спецрада Д 26.001.11 у Київському націо­нальному університеті імені Тараса Шевченка

Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
ДОРОФЕЄВА МАРГАРИТА СЕРГІЇВНА
УДК 81’25 = 112.2 = 161.2
ДИСЕРТАЦІЯ
СИНЕРГЕТИКА ПЕРЕКЛАДУ СПЕЦІАЛЬНИХ ТЕКСТІВ
(німецько-український напрямок)
10.02.16 – перекладознавство
Гуманітарні науки
Подається на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук.
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело.
Науковий консультант: Кияк Тарас Романович,
доктор філологічних наук, професор

Київ – 2017

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.......................................................................... 20
ВСТУП............................................................................................................................ 21
РОЗДІЛ І. МОВА І ПЕРЕКЛАД У СИНЕРГЕТИЧНІЙ ПАРАДИГМІ
ДОСЛІДЖЕНЬ............................................................................................................... 39
1.1. Поняття синергетики у міждисциплінарному та перекладознавчому
аспектах ...................................................................................................................... 39
1.2. Історико-філософські основи синергетики ..................................................... 52
1.3. Синергетика і «образи» перекладу................................................................... 67
1.4. Універсалії перекладу в контексті синергетики ........................................... 105
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ I...................................................................................... 120
РОЗДІЛ ІІ. СИНЕРГЕТИЧНА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕРЕКЛАДУ
СПЕЦІАЛЬНИХ ТЕКСТІВ ........................................................................................ 124
2.1. Метамова і метод синергетики перекладу..................................................... 124
2.2. Ознаки самоорганізації спеціального перекладу.......................................... 128
2.3. Типи наукової раціональності в контексті спеціального перекладу .......... 138
2.3.1. Класичний тип наукової раціональності ................................................ 138
2.3.2. Некласичний тип наукової раціональності ............................................ 144
2.3.3. Постнекласичний тип наукового пізнання ............................................. 154
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ..................................................................................... 173
РОЗДІЛ ІІІ. ПРИНЦИПИ БУТТЯ І СТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ
СПЕЦІАЛЬНОГО ПЕРЕКЛАДУ: ПРАКТИЧНА РЕАЛІЗАЦІЯ............................ 179
3.1. Принципи та одиниці аналізу ССП у фазі Буття .......................................... 179
3.1.1. Принцип подвійного входження ............................................................. 184
3.1.2. Інформація та інформаційна ентропія .................................................... 192
3.2. Алгоритм дії ССП у фазі Становлення: породжувальні принципи ............ 215
19
3.2.1. Точки біфуркації як прояв нелінійності перекладу ............................... 215
3.2.2. Нестійкість системи у відношеннях перекладацької рівноваги........... 231
3.2.3. Незамкненість рівнів перекладу: мова, дискурс, культура................... 268
3.3. Конструктивні принципи становлення ССП ................................................. 294
3.3.1. Динамічна ієрархія перекладу спеціальних текстів............................... 294
3.3.2. Перекладацькі помилки у спеціальному тексті на рівні дискурсу....... 299
3.3.3. Перекладацькі помилки на рівнях речення, абзацу й тексту................ 315
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІІ.................................................................................... 333
РОЗДІЛ IV. СИНЕРГЕТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ СИСТЕМИ СПЕЦІАЛЬНОГО
ПЕРЕКЛАДУ ............................................................................................................... 342
4.1. Кельнська когнітивно-ситуативна модель перекладача............................... 342
4.2. Моделювання системи спеціального перекладу в синергетиці................... 368
4.3. Синергетично-інформаційна модель системи спеціального перекладу..... 370
4.4. Інформаційні алгоритми перекладацького аналізу спеціальних текстів.... 374
4.5. Методика порівняльно-перекладацького аналізу інформативних текстів:
практичний аспект................................................................................................... 380
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ IV ................................................................................... 408
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ............................................................................................. 412
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................................................... 427
ДОВІДКОВІ ТА ЛЕКСИКОГРАФІЧНІ ДЖЕРЕЛА................................................ 464
ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ ..................................................... 471
Додаток А. ТЕЗАУРУС ТЕРМІНІВ СИНЕРГЕТИКИ ПЕРЕКЛАДУ ................... 473
Додаток Б. ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК........................................................ 477
Додаток С. ПОВНОТЕКСТОВІ ВЕРСІЇ ОРИГІНАЛІВ, ОФІЦІЙНИХ
ПЕРЕКЛАДІВ ТА ПАРТНЕРСЬКИХ ПЕРЕКЛАДІВ............................................. 479
20
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВТ – вихідний текст
ВНУС – Великий німецько-український словник
ВТССУМ – Великий тлумачний словник сучасної української мови
ДПА – доперекладацький аналіз
ДФІ – дискурсивно-фахова інформація
ІКФ – індивідуальний когнітивний фрейм
МО – мова оригіналу
МП – мова перекладу
МФК – міжкультурна фахова комунікація
ППА – порівняльно-перекладацький аналіз
ПР – перекладацьке рішення
с– Система – синергетична система
ССІ – структурно-семантична інформація
ССП – система спеціального перекладу
ТАР – протокол – Think Aloud Protocol – протокол «думай вголос»
ФІ – фонова інформація
ЦТ – цільовий текст
21
ВСТУП
Наукова картина світу ХХІ століття детермінується дихотомічним
розподілом за типом опозиційного відношення. Дихотомічний розподіл як спосіб
упорядкування понять належить до універсальних інструментів наукового
пізнання, будучи невід’ємною частиною мислення суб’єкта. У сучасній
епістемології науки поняття «наукова картина світу» позначається двома
опозиційними членами дихотомії: уніфікація vs. специфікація.
З одного боку, інтеграційні процеси в політиці та економіці, зменшення
залежності людей від категорій простору й часу завдяки інформаційним
технологіям вимагають уніфікації, тобто еволюції наукової думки за напрямом
«знань в ширину». Процес уніфікації реалізується у вигляді впровадження певних
наукових універсалій, норм та цінностей, які могли б сформувати основу для
міждисциплінарної комунікації.
З іншого боку, у філософсько-культурологічному плані постійно
підкреслюється вагомість індивідуального, своєрідного, специфічного, що
асоціюється з поняттям «знання в глибину». На порядку денному навіть постає
дихотомія культури й цивілізації, причому культура з її ідентичністю,
символічністю, унікальністю протиставляється прагматичній цивілізації як
позитивний та негативний члени опозиції [244; 241; 140]. Полюси уніфікаціїспецифікації, принаймні в комунікативному аспекті, визнаються в новітніх
дослідженнях об’єктивною даністю. Так, відцентрова й доцентрова тенденції
розвитку мови як засобу міжкультурної комунікації пов’язуються із «зовнішнім»
та «внутрішнім» спрямуванням «комунікативної програми соціуму» [184, с. 15].
Дихотомія уніфікації-специфікації певною мірою присутня і у вітчизняному
перекладознавстві, де на сьогоднішній день переважає особистісно орієнтована
специфікація. Актуальний стан української транслятології характеризується
увагою до спеціальних і часткових теорій перекладу на матеріалі концепцій
провідних вітчизняних учених – засновників наукових шкіл А.Г.Гудманяна,
В.І.Карабана, Т.Р.Кияка, О.І.Чередниченка [104; 105; 107; 108; 98; 119; 53; 56; 227;
22
175]. За аналогією з поняттям мовної особистості можна говорити про
особистість перекладознавця в дискурсі української теорії перекладу.
Утім, якщо звернутись до уніфікації як позитивного фактора
«об’єднувальної ланки» між окремими галузями наук, слід відмітити певний
«концептуальний вакуум» [13, с. 5] у методології перекладознавства.
На сучасному етапі еволюції гуманітаристики все більше дослідників
підкреслюють необхідність застосування інтегральних підходів до вивчення
«нормалізованих» дисциплін (Р.С. Фрумкіна) [220, с. 81]. Все відчутнішою
стає потреба переосмислення категорійно-поняттєвого апарату теорії перекладу
в річищі міждисциплінарності.
На зламі тисячоліть наука намагається задовольнити запити суспільства,
замінюючи домінування однієї парадигми на сукупність підходів різних циклів
наук, що не виключають один одного, а навпаки, збагачують методологію
дослідження, змінюють ракурс розгляду наукових об’єктів, і відтак набувають
евристичної цінності. Згадану поліпарадигмальність у теорії перекладу ми
пов’язуємо з рухом у бік уніфікації наукового знання, що передбачає наявність
спільного знаменника для різнопланових феноменів перекладацької діяльності.
У сфері гуманітарних наук уніфікація узгоджується з новітніми тенденціями
розвитку лінгвістики, серед яких, у тому числі, виділяють експансіонізм.
Експансія полягає в інноваційних підходах до об’єкта вивчення та розмиванні
меж конкретної науки «в момент формування нової області знання» [131, с. 208].
Самі назви систем поглядів, насамперед у лінгвістиці та теорії перекладу,
становлять приклад поєднання двох і більше взаємодоповнюючих компонентів:
елементно-таксономічна, комунікативно-прагматична, дискурсивно-когнітивна
парадигми дослідження [150].
У сучасному науковому дискурсі уніфікація реалізується, зокрема, через
поступове наближення природничих і соціогуманітарних наук. Зростання числа
міждисциплінарних розвідок у загальній кількості наукових робіт зумовлено
необхідністю відповідати на виклики сьогоднішнього кризового світу.
Серед глобальних завдань, що постають перед цивілізацією ХХІ століття,
23
академік С.П. Курдюмов та проф. Г.Г. Малинецький називають: 1) менеджмент
криз та ризиків; 2) пізнання людиною самої себе з психо- і нейрофізіологічної
точки зору; 3) кооперативну взаємодію людини і природи [133].
Якщо розглянути названі проблеми в ракурсі теорії перекладу, то можна
окреслити спеціальне коло завдань, актуальних саме для перекладознавства.
По-перше, існує потреба у знаходженні модельних механізмів, зокрема,
алгоритмів, процедур, відкритих моделей, для підвищення якості спеціального
перекладу. Такі моделі стосуються насамперед спеціальних текстів
загальномовного й фахового характеру, які підпадають під критерії соціальних
санкцій та практичних наслідків у випадку неякісної трансляції [318, S. 274-277].
Водночас необхідно розвивати комп’ютерні перекладацькі технології для
підвищення швидкості виконання перекладу. Це дозволить мінімізувати збитки
від неякісного продукту та його несвоєчасного надання замовнику. По-друге,
постає потреба кардинально змінити ситуацію на ринку перекладацьких послуг
в Україні, для того, щоб майбутні фахівці мали змогу отримати досвід роботи
та напрацювати клієнтську базу ще під час навчання, що надалі відкриває доступ
до замовлень високого рівня та можливість достойної оплати праці.
Згадані фактори стосуються глобального менеджменту криз та ризиків.
У плані пізнання людиною психофізіологічних механізмів сприйняття
й породження інформації перекладознавство має запропонувати конструктивну
модель перекладу як надскладної системи, яка сприяла б розумінню когнітивнодискурсивних особливостей, що лежать в основі процесу перекладу, та їхньої
реалізації в перекладацькому продукті – трансляті. З цим фактором пов’язана
не тільки проблема адекватного опису перекладу-як-процесу, а й створення
багаторівневої системи оцінки якості перекладу-як-результату.
Зрештою, згадана кооперативна взаємодія людини і природи стосується,
на нашу думку, позиції перекладача в перекладацькій екосистемі [див. 366; 354].
Ця проблема вирішується на абстрактному рівні представлення теорії перекладу
й передбачає узгодження з методологією неспоріднених наук.
24
Розв’язання поставлених завдань у глобальному контексті може
забезпечити міждисциплінарний науковий напрям синергетики. На початку ХХІ
століття використання законів синергетики для пояснення феноменів
гуманітарних наук набуло статус перспективного напряму досліджень.
Метафоричне розуміння й уживання терміна «синергетика» у значенні
«комбінованої дії деяких компонентів, за якої сумарний ефект перевищує
дію кожного окремого компонента» [32, с. 13], стало навіть модним явищем.
Аутентична синергетика як теорія самоорганізації систем має надзвичайно
широкий об’єкт дослідження, розглядаючи всі матеріальні та соціальні системи
надскладної нелінійної природи. З цього випливає, що синергетика може надати
якісно іншу методологію в розвідках таких надскладних феноменів, як мова,
мовлення й переклад у всій сукупності їхніх взаємозв’язків.
Ідеї синергетики, пов’язані з механізмами самоорганізації нелінійних
систем, не є новими для вітчизняної та зарубіжної філологічної науки (див., напр.,
праці Г.В. Ейгера, Ф.С. Бацевича [84; 16]). За останні роки в Україні з’явилась
низка робіт лінгвосинергетичного напряму Л.С. Піхтовнікової, А.М. Приходька,
С.М. Єнікєєвої, Т.І. Домброван, О.О. Семенець, присвячених лінгвосинергетиці
[182], синергетиці дискурсу [179; 181; 183], самоорганізації розвитку стилю
та жанру [178; 181; 357], самоорганізації концептосфери [190], синергетиці
словотвору [83; 206, с. 62-88], діахронічній лінгвосинергетиці [61; 62; 63],
синергетиці поетичного слова [202; 203]. Можна стверджувати факт становлення
авторитетної української школи в галузі лінгвосинергетики.
Серед зарубіжних дослідників, які займались загальними й частковими
проблемами лінгвосинергетики, слід згадати Р.Г. Піотровського [177],
М.Ф. Алефіренка [4], Г.Г. Москальчук [155], К.І. Бєлоусова [17], В.Г.Борботька
[21], Л.В.Броннік [25; 26], Л.П.Киященко [110], Н.Л.Мишкіну [156], Н.С.Олізько
[167], Є.В.Пономаренко [185; 186]. Німецька школа лінгвосинергетики
представлена в першу чергу роботами Р. Кьолера, Г. Альтмана [315; 316; 317],
К. Гофманн, А. Кротт [299, S. 1-29].
25
Слід підкреслити, що порівняно з синергетичною лінгвістикою
(лінгвосинергетикою) проблеми перекладу в синергетичному аспекті розроблені
значно менше. Результатом пошуку робіт у галузі синергетики перекладу стали
докторська дисертація Л.В. Кушніної [134] та колективна монографія за її
редакцією [32]. Деякі аспекти художнього перекладу як синергетичного
мовленнєво-розумового процесу розглядались у дослідженнях І.А. Герман [50]
та О.І. Милостивої [148; 149; 344].
На відміну від лінгвосинергетики загалом та її часткових напрямів
на перетині з іншими гуманітарними науками, вітчизняна синергетика перекладу
досі перебуває в зародковому стані. Наскільки нам відомо, в Україні не існує
жодної дисертаційної роботи в межах спеціальності «Перекладознавство»,
повністю присвяченій синергетиці перекладу. Хоча синергетичний підхід
вже успішно застосовується у вітчизняних розвідках з перекладознавства
(див. дисертацію А.В. Пермінової та монографію Т.П. Андрієнко [176; 6]), даний
факт лише підтверджує недостатність комплексних досліджень у річищі заявленої
проблематики. Крім того, практично всі наявні роботи в галузі синергетики
перекладу концентрують свою увагу на художніх та поетичних текстах,
залишаючи «поза кадром» інші стилі й жанри.
Пропонована робота є спробою віднайти системні закономірності перекладу
спеціальних текстів шляхом інтегративного вивчення двох рівнів перекладацького
процесу: (а) зовнішньої системи самоорганізації перекладу (комплексу відношень
між перекладачем і факторами навколишнього середовища, що впливають
на процес і результат перекладу); (б) внутрішньої системи самоорганізації
перекладу, до якої належать компоненти, які визначають виконання конкретного
перекладацького замовлення.
З цього випливає евристична гіпотеза нашого дослідження: переклад-якпроцес становить надскладну дворівневу систему самоорганізації всіх його
компонентів. Динаміка процесу перекладу визначається закономірностями,
спільними для всіх надскладних систем соціальної природи.
26
Ми вважаємо, що переклад як складний пізнавальний процес означення
вихідного смислу в «паралельній мовленнєвій реалізації» (Г.Е. Мірам) [153, c. 12]
можна віднести до саморегулювальних систем, подібно до Всесвіту, природи,
людського організму, мови, культури та історії. Кінцевий результат перекладу,
зафіксований у вигляді тексту («перехід від хаосу до впорядкованості» в термінах
синергетики), є результатом дії процесу саморегуляції системи. Відтак, дві
іпостасі об’єкта теорії перекладу – переклад-як-процес і переклад-як-результат,
розглянуті з позицій синергетики, формують ядро теорії синергетики перекладу.
Крім того, синергетичний підхід у перекладознавстві завдяки своїй
системності дозволить уникнути як редукціонізму лінгвістичної теорії перекладу,
орієнтованої на мовне перекодування, так і суб’єктивізму герменевтичної
концепції, розрахованої на інтерпретацію перекладача. Відтак, синергетика
перекладу претендує на те, щоб усунути традиційні протиріччя між
об’єктоцентричністю і суб’єктоцентричністю теорії перекладу.
Засновник класичної синергетики німецький фізик-теоретик Герман Гакен
підкреслює, що системи саморегуляції належать до компетенції різних наук,
зокрема, фізики, хімії, теорії інформації, математики, біології, соціології, останнім
часом також філософії, культурології та лінгвістики. По-перше, аутентична
синергетика висуває методи дослідження саморегулювальних систем, які
«накладаються» на об’єкти розгляду природничих, соціальних і гуманітарних
наук, відкриваючи перспективи для побудови нових наукових теорій.
По-друге, евристичні можливості синергетики стимулюють новий погляд
на фундаментальні поняття, які раніше не викликали сумніву через інертність
та певний опір академічної традиції. По-третє, саме синергетика може виступати
тією науковою парадигмою уніфікації, «знання в ширину», яка може об’єднати
навіть недотичні дисципліни під егідою загальних законів, що піддаються
спогляданню та верифікації.
На думку академіка В.С. Стьопіна, синтез еволюції об’єктів живої, неживої
та соціальної природи (парадигма універсального еволюціонізму) обґрунтовує
27
конвергенцію наук про природу і Людину, а також переміщує синергетику
в позицію ядра загальнонаукової картини світу [209, с. 334, 347, 351].
Актуальність дисертаційної праці зумовлено необхідністю створення
універсальної наукової картини світу, побудованої на принципах синергетики,
що матиме евристичну цінність для перекладознавства. Вагомим фактором
своєчасності роботи став дефіцит перекладознавчої методології, яка дозволила
б описати й застосувати закони аутентичної синергетики з метою вивчення
об’єктів теорії перекладу. У цьому контексті постає потреба віднайти прототипні
закономірності перекладу для всіх спеціальних текстів, що стає можливим
завдяки синергетиці.
Утім, якщо повернутись до дихотомії уніфікація vs. специфікація, слід
зазначити, що лише переклад спеціальних текстів піддається уніфікації, тобто
створенню формалізованих моделей дискурсивного мислення, на відміну
від перекладу художніх текстів, які будуються на інтуїції та емотивності.
З цієї причини ми обмежуємо наше дослідження спеціальними текстами,
не зупиняючись на специфіці художнього й поетичного перекладу.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дослідження виконано в межах комплексної наукової теми Інституту філології
Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Мови
та літератури народів світу: взаємодія і самобутність» (тема №11БФ044-01),
затвердженої Міністерством освіти і науки України.
Метою роботи стало створення засад синергетичної теорії перекладу
спеціальних текстів у напрямку «німецька-українська» мови. Для досягнення
поставленої мети необхідно виконання таких завдань:
 розглянути поняття синергетики в міждисциплінарному аспекті та
в контексті перекладознавства;
 з’ясувати історико-філософські основи синергетики;
 виокремити ознаки спеціального перекладу як синергетичної системи;
 розробити синергетичну методологію дослідження перекладу
спеціальних текстів;
28
 виявити синергетичні принципи Буття і Становлення системи
спеціального перекладу (ССП);
 продемонструвати механізми дії принципів Буття і Становлення системи
спеціального перекладу у перекладацькій практиці;
 побудувати універсальну синергетично-інформаційну модель ССП;
 розробити методику порівняльно-перекладацького аналізу (ППА)
і доперекладацького аналізу (ДПА) спеціальних текстів на основі моделі
системи спеціального перекладу.
Об’єктом дослідження виступає спеціальний переклад як синергетична
система взаємодії елементів внутрішнього та зовнішнього рівнів самоорганізації.
Предмет наукової розвідки становлять синергетичні особливості
спеціального перекладу, реконструйовані на основі моделі ССП та процедур
перекладацького аналізу.
Матеріал дослідження формують тексти науково-технічного,
адміністративно-ділового та соціально-психологічного дискурсу німецькою
мовою. За перекладознавчою типологією К.Райс аналізовані тексти-джерела
належать до інформативного й апелятивного типів. До кожного оригіналу
додаються множинні переклади, виконані українською мовою перекладачами
різного експертного статусу: 1) учасниками Всеукраїнської студентської
олімпіади з перекладу зі спеціальності «Переклад (німецька мова)» 2013-2016
років; 2) студентами магістратури першого та другого курсу Інституту філології
Київського національного університету імені Тараса Шевченка під час
авторського експерименту; 3) викладачами й аспірантами – учасниками семінару
підвищення кваліфікації для викладачів перекладацьких дисциплін «Fortbildung
für Sprach- und Kulturmittler» 25-27 березня 2015 року, організованого за
підтримки Австрійського культурного форуму; 4) професійними перекладачами.
У межах порівняльно-перекладацького аналізу додатково використовуються
переклади-еталони, виконані офіційними учасниками ринку перекладацьких
послуг України, зокрема, перекладачами – зареєстрованими приватними
підприємцями та виконавцями авторизованого перекладу підручника,
29
затвердженого як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
І-IV рівнів акредитації. Обсяг вибірки текстів для аналізу охоплює близько
320 варіантів перекладу десяти представлених оригіналів (від 20 до 50 варіантів
перекладу кожного вихідного тексту загальним обсягом близько 3150 сторінок).
Методом, покладеним в основу авторської методології дослідження
перекладу, став алгоритм синергетичного моделювання за принципами Буття
і Становлення с – Систем В.Г. Буданова. Метод синергетичного моделювання
було модифіковано автором дисертаційного дослідження для теорії перекладу
інформативних та апелятивних текстів. Алгоритм синергетичного моделювання
ССП містить такі операції: 1) переведення категорійно-поняттєвого апарату
перекладознавства в тезаурус синергетики; 2) виявлення базових принципів
синергетики на емпіричному перекладацькому матеріалі; 3) демонстрацію
механізму дії принципів синергетики на матеріалі перекладу спеціальних текстів
трьох типів дискурсу: науково-технічного; адміністративно-ділового; соціальнопсихологічного дискурсів; 4) побудову авторської синергетично-інформаційної
моделі ССП; 5) створення синергетично-інформаційної методики ППА і ДПА
спеціальних текстів на основі авторської моделі ССП.
Метод семіотичного аналізу Ю.С.Степанова надав поштовх для авторської
розробки принципу подвійного входження, який, у свою чергу, утворив
фундамент синергетично-інформаційної моделі ССП. Перекладознавчою основою
розбудови моделі слугував також метод узагальнення типів інформації
за теорією інформаційного перекладу Р.К. Міньяр-Бєлоручева.
У створенні синергетичної методології було використано операційні методи
абстрагування й формалізації, які дозволили екстраполювати закономірності
трьох типів наукового пізнання академіка В.С.Стьопіна на історичні
та процесуальні аспекти теорії перекладу.
З метою виявлення змісту й обсягу поняття «синергетика», а також
для визначення терміна «синергетика перекладу», було використано метод аналізу
словникових дефініцій поряд з методами реконструкції поняттєвого поля
і поняттєвої системи. Для встановлення історико-філософських основ
30
синергетики перекладу здійснено історичну реконструкцію синергетичних
парадигм наукового знання. З метою обґрунтування наукової доцільності
дослідження перекладу на засадах синергетики було використано метод аналогії
та класифікації результатів у вигляді таблиці «образів перекладу».
За допомогою загальнонаукових методів аналізу й синтезу виокремлено
синергетичні перекладацькі універсалії для процесу та результату перекладу.
З метою представлення результатів дії синергетичних принципів Буття
і Становлення ССП, а також на окремих етапах виконання синергетичноінформаційної методики ППА використовувались когнітивні методи
інстроспекції та складання TAP-протоколів. Для моніторингу й оцінки
результатів множинного перекладу було застосовано матричний метод
оцінювання перекладу Л.М. Черноватого.
Поряд з операційними, пізнавальними та загальнонауковими методами
активно використовувались традиційні методики порівняльно-перекладацького
аналізу з метою встановлення відношень перекладацької рівноваги
між оригіналом і множинними перекладами. Широке застосування
в дисертаційному дослідженні знайшли методи графічного представлення даних
експерименту в табличній та схематичній формах.
Новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній уперше:
– розроблено та обґрунтовано теоретичні засади синергетики перекладу
спеціальних текстів у вітчизняному перекладознавстві;
– виокремлено синергетичні ознаки спеціального перекладу як надскладної
системи двох рівнів самоорганізації;
– запропоновано синергетичну методологію дослідження
спеціального перекладу;
– описано принцип подвійного входження для синергетичної
системи спеціального перекладу;
– виявлено та продемонстровано синергетичні принципи Буття
і Становлення ССП на матеріалі спеціального перекладу;
– створено авторську синергетично-інформаційну модель ССП;
31
– розроблено авторську синергетично-інформаційну методику ППА і ДПА
спеціальних текстів на основі моделі.
Новизна дисертаційного дослідження відбивається в положеннях,
які виносяться на захист:
1. Синергетика перекладу – міждисциплінарний напрям досліджень
перекладацької діяльності як системи, здатної до самоорганізації, що охоплює
синергізм (процес) і синергію (результат) перекладу. Розрізняльними ознаками
синергетичної системи перекладу слугують когерентність взаємодії одиниць
перекладу різних рівнів, самоорганізація, динамічна ієрархія. Самоорганізація
становить просторово-часове упорядкування об’єктивних та суб’єктивних
факторів впливу на переклад.
2. Система спеціального перекладу є синергетичною системою двох рівнів
самоорганізації: внутрішнього та зовнішнього. Внутрішній рівень самоорганізації
системи складається з двох підрівнів: мікрорівень 1 – одиниці перекладу
вихідного тексту у висхідній ієрархії перекладацьких рішень: лексема – колокація
– речення – абзац; мікрорівень 2 – комунікативна ситуація, до якої включено
вихідний текст. Зовнішній рівень самоорганізації системи складається
з макрорівня – типу фахового дискурсу, до якого належать вихідний
і потенційний цільовий тексти, та мегарівня у вигляді безкінечної сукупності
знань про навколишній світ – ноосфери, що містить компетенції перекладача.
Взаємодія рівнів детермінується принципом подвійного входження.
3. Система спеціального перекладу містить дві фази розвитку: 1) фазу
Буття; 2) фазу Становлення. Фаза Буття відповідає результату перекладацької
діяльності, фаза Становлення маркує процес перекладу. Фаза Буття ССП
підпорядковується принципам гомеостазу та ієрархічності. Гомеостаз
є програмою дії системи в напрямку домінанти перекладу – атрактора.
Ієрархічність реалізується у вигляді висхідної ієрархії ССП: мікрорівень –
макрорівень – мегарівень. Фаза Становлення охоплює п’ять принципів:
нелінійність, нестійкість, незамкненість, динамічна ієрархія, спостережуваність.
32
4. Нелінійність процесу перекладу реалізується у трьох напрямках:
відношення до тексту оригіналу як об’єкта перекладу; відношення до структури
мислення суб’єкта перекладу; відношення до позамовних факторів.
Результатом нелінійності виступає множинність перекладацьких рішень.
5. Нестійкість реалізується у трьох відношеннях перекладацької рівноваги:
1) стійка рівновага; 2) нестійка рівновага; 3) байдужа рівновага. Стійка рівновага
– відтворення домінанти перекладу вихідного тексту (а) на формально-мовному
рівні одиниць перекладу (еквівалентний переклад) та (б) на комунікативнопрагматичному рівні цільового тексту (адекватний переклад). Стійка рівновага
реалізується (а) через еквіваленти і (б) через контекстуальні відповідники.
Нестійка рівновага – відношення перекладацької відповідності між
вихідним і цільовим текстами з частковою втратою інформації, що не призводить
до порушення домінанти перекладу та реалізується (а) через хибні перекладацькі
рішення та (б) через перекладацькі відповідники, що потребують додаткової
експлікації для адресатів. Байдужа рівновага – відношення перекладацької
відповідності поза контекстом, яка реалізується через еквіваленти, незалежні
від контексту. Незамкненість системи виявляється у взаємодії між внутрішнім
та зовнішнім рівнями ССП за принципом подвійного входження.
6. Принцип динамічної ієрархії ССП реалізується: (а) у стрибкоподібному
переході від найнижчого до найвищого рівня перекладацьких рішень;
(б) у верифікації рішень найнижчих рівнів ієрархії за допомогою рівнів
найвищого порядку. Порушення динамічної ієрархії призводить до зниження
ефективності міжкультурної фахової комунікації (МФК) через виникнення
дискурсивно-цільових, дискурсивно-ситуативних і дискурсивно-фахових
перекладацьких помилок.
7. Дискурсивно-цільові помилки як відхилення від жанрово-стильових норм
цільового дискурсу в перекладі усуваються шляхом переходу перекладача
на рівень дискурсу в ієрархії перекладацьких рішень. Передумовою прийняття
вірного рішення стає звернення суб’єкта перекладу до корпусу паралельних
текстів відповідного жанру й фахової області цільовою мовою. Дискурсивно-
33
ситуативні помилки у перекладі становлять хибну ідентифікацію факторів
комунікативної ситуації оригіналу в цільовому тексті. Даний тип помилок
усувається шляхом переходу на рівень дискурсу в ієрархії перекладацьких рішень
та зверненням перекладача до корпусу паралельних текстів відповідного жанру
й фахової області вихідною мовою. Дискурсивно-фахові помилки відповідають
викривленню спеціальних знань фахового дискурсу в перекладі, експліцитно
або імпліцитно реалізованих у вихідному тексті. Даний тип помилок усувається
шляхом переходу на рівень ноосфери та звернення до спеціалізованих
перекладацьких артефактів (друкованих джерел і електронних баз даних).
8. Синергетично-інформаційна модель репрезентує систему спеціального
перекладу на чотирьох рівнях її Становлення: мікрорівень 1, мікрорівень 2,
макрорівень та мегарівень. В основі моделі ССП знаходиться критерій домінанти
перекладу як інформації, призначеної для передачі. Центр системи утворює
домінанта перекладу. Мікрорівню 1 відповідає структурно-семантична
інформація вихідного тексту; мікрорівень 2 містить експліцитну комунікативнопрагматичну інформацію. Макрорівню відповідають два типи імпліцитної
інформації: 1) дискурсивно-ситуативна інформація, що маркує змістові категорії
дискурсу; 2) дискурсивно-фахова інформація як спеціальні знання, імпліковані
у вихідному тексті (ВТ). Мегарівень містить фонову інформацію, імпліцитно
представлену у вихідному тексті.
9. Розроблена автором на основі моделі синергетично-інформаційна
методика порівняльно-перекладацького аналізу (ППА) містить дев’ять етапів:
1) аналіз цільового тексту (ЦТ); 2) визначення домінанти перекладу вихідного
тексту; 3) виявлення відхилень ЦТ від ВТ шляхом порівняння; 4) представлення
розходжень між ВТ і ЦТ за принципом ієрархії перекладацьких рішень та
відношеннями перекладацької рівноваги; 5) розподіл розходжень між ВТ і ЦТ
за домінантними типами інформації ВТ; 6) усунення інформаційного дефіциту
ЦТ з боку суб’єкта ППА; 7) виправлення хибних перекладацьких рішень;
8) обґрунтування перекладацьких рішень виконавця перекладу і суб’єкта ППА
методом інтроспекції (складання TAP-протоколу); 9) моніторинг і оцінка
34
результатів перекладу. Синергетично-інформаційна методика доперекладацького
аналізу (ДПА) відрізняється від методики ППА за пунктами (1), (3), (4), (8), (9).
На етапі ДПА 1 здійснюється аналіз вихідного тексту; на етапі 3 виявляються
потенційні труднощі перекладу вихідного тексту з позиції суб’єкта ДПА; на етапі
4 презентуються лише потенційні відношення перекладацької рівноваги; на етапі
8 обґрунтовуються рішення суб’єкта ДПА; дев’ятий етап виконується після
завершення перекладу вихідного тексту.
Теоретичне значення роботи полягає в розбудові синергетичної теорії
перекладу на матеріалі спеціальних текстів. Розроблена синергетична методологія
є внеском як у загальну теорію перекладу, так і в спеціальні теорії перекладу,
де об’єктом дослідження виступають інформативні та апелятивні тексти.
Авторська інформаційно-синергетична модель ССП реалізує новий погляд на
проблеми перекладознавства, які розробляються в межах теорії міжкультурної
фахової комунікації, функціонально-діяльнісної теорії перекладу, когнітивної
транслятології, соціології перекладу. Отримані в роботі дані мають теоретичне
значення також для суміжних дисциплін, серед яких лінгвосинергетика, корпусна
та комп’ютерна лінгвістика.
Практична цінність роботи визначається тим, що результати дослідження
можуть слугувати методологічним підґрунтям у викладанні нормативних
дисциплін, а також дисциплін вільного вибору студента, серед яких «Жанрові
теорії перекладу», «Теорія перекладу», «Техніка перекладу», «Актуальні питання
перекладознавства», «Науково-технічний переклад», а також спецкурсів
із синергетики перекладу спеціальних текстів. Розроблена синергетичноінформаційна методика ППА і ДПА може застосовуватись у методиці викладання
перекладу та на заняттях з дисциплін «Методологія перекладознавчих
досліджень», «Практичний курс перекладу», «Перша іноземна мова і переклад».
Методологія й дослідницькі принципи, представлені в роботі, можуть
використовуватись як основа подальших дисертаційних досліджень у напрямі
синергетики перекладу.
35
Особистий внесок здобувача. Усі винесені на захист результати
дослідження належать автору. Дисертаційне дослідження, монографія, наукові
публікації написані здобувачем одноосібно. Особистим внеском здобувача
є випрацювання теоретико-методологічних засад дослідження; створення моделі
представлення об’єкта дослідження; розробка методики аналізу й оцінки об’єкта
дослідження; графічне представлення даних і результатів практичної частини
роботи; підбір матеріалу.
Достовірність висновків забезпечується застосуванням
міждисциплінарної методології, широким теоретичним підґрунтям,
достатнім обсягом та репрезентативністю досліджуваного матеріалу.
Апробація дослідження. Основні положення та результати дослідження
обговорювалися на засіданнях кафедри германської філології та перекладу
Інституту філології Київського національного університету імені Тараса
Шевченка (2015 – 2017 рр.), а також оприлюднювалися на Міжнародній науковій
конференції «Сучасна філологічна наука в міждисциплінарному контексті»,
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут філології,
Інститут мовознавства імені О.О. Потебні НАН України, м. Київ, 8 жовтня 2015
р.; X Міжнародній науково-практичній конференції «Мови і світ: дослідження
та викладання», Кіровоградський державний педагогічний університет імені
Володимира Винниченка, м. Кіровоград, 17-18 березня 2016 р.; ІХ Міжнародній
науковій конференції «Актуальні проблеми термінології, перекладу і філології:
виклики та перспективи», Чернівецький національний університет імені
Ю. Федьковича, м. Чернівці, 5-6 травня 2016 р.; ІІІ Міжнародній науковопрактичній конференції «Етнос, мова та культура: минуле, сьогодення,
майбутнє», Львівський дер

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Комплексне вивчення перекладу спеціальних текстів німецько-українського
напрямку крізь призму синергетики утворює фундамент інноваційного напряму
розвідок у перекладознавстві – синергетичної теорії перекладу. Об’єкт наукового
дослідження синергетики формують надскладні системи, здатні до
самоорганізації шляхом кооперативної взаємодії своїх елементів. Переклад
як сукупність процесуальних та буттєвих ознак взаємодії перекладача
з навколишнім середовищем становить одну з таких систем.
Для визначення змісту й обсягу поняття «синергетика» в контексті теорії
перекладу були реконструйовані поняттєве поле та поняттєва система
синергетики. За результатами реконструкції встановлено, що розрізняльними
ознаками перекладу як об’єкта дослідження синергетики виступають
системність, самоорганізація, динамічна ієрархія перекладацьких рішень .
Реконструкція поняттєвих зв’язків синергетики дозволяє запропонувати
дефініцію терміносполучення синергетика перекладу. Синергетика перекладу
є міждисциплінарним напрямом досліджень перекладацької діяльності
як системи, здатної до самоорганізації, що охоплює синергізм та синергію
перекладу. У категорійно-поняттєвому апараті перекладознавства синергізм та
синергія означають процес і результат перекладу.
Поняттєве поле синергетичної парадигми досліджень демонструє той факт,
що трансформація поняття «синергія» в історичному плані проходила
дедуктивним шляхом – від максимально узагальненого розуміння в теологічній та
лінгвофілософській традиціях до конкретного дослідження феномена
самоорганізації в синергетиці Г. Гакена. Синергетика перекладу поряд
з лінгвосинергетикою належить до парадигми формальних моделей
представлення надскладних систем як похідного напряму міждисциплінарної
метатеорії – синергетики.
З погляду концепції глобального еволюціонізму в теорії перекладу
спостерігається категорія, подібна до категорії «образів мови» – «образи
перекладу». Образи перекладу у хронологічній послідовності репрезентують