Мовчан Богдан Володимирович Відтворення англомовної образної фра­зеології: еволюція перекладацьких принципів

Краткое описание

Мовчан Богдан Володимирович, асистент кафедри теорії та практики перекладу з англійської мови Інституту філології Київського національного університету імені Та­раса Шевченка: «Відтворення англомовної образної фра­зеології: еволюція перекладацьких принципів» (10.02.16 - перекладознавство). Спецрада Д 26.001.11 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
МОВЧАН БОГДАН ВОЛОДИМИРОВИЧ
УДК 81’25’373.7=111=161.2
ДИСЕРТАЦІЯ
ВІДТВОРЕННЯ АНГЛОМОВНОЇ ОБРАЗНОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ:
ЕВОЛЮЦІЯ ПЕРЕКЛАДАЦЬКИХ ПРИНЦИПІВ
10.02.16 – перекладознавство
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
___________________________
(підпис, ініціали та прізвище здобувача)
Науковий керівник –
доктор філологічних наук, професор
Карабан В’ячеслав Іванович
Київ – 2016

ЗМІСТ
ВСТУП.......................................................................................................................................................10
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ…
ДОСЛІДЖЕННЯ ЕВОЛЮЦІЇ ПРИНЦИПІВ ТА МЕТОДІВ…
ПЕРЕКЛАДУ ФРАЗЕОЛОГІЇ….................................................................. 21
1.1. Еволюція принципів та методів перекладу образної фразеології у…
контексті сучасного перекладознавства ................................................ 21
1.2. Об’єктивні та суб’єктивні чинники еволюції принципів та методів…
перекладу образної фразеології .............................................................. 34
1.3. Ієрархія прийомів, тактик, стратегій, методів та принципів перекладу…
образної фразеології ................................................................................. 39
1.4. Теоретичні засади історичного дослідження перекладу ФО ............... 55
1.5. Гіпотези дослідження та порядок перевірки їх валідності ................... 61
1.6. Методологічні засади і методи дослідження ......................................... 65
1.7. Проблеми періодизації ............................................................................. 71
Висновки до розділу 1............................................................................................. 74
РОЗДІЛ 2. СПЕЦИФІКА ТА СКЛАДНОЩІ ВІДТВОРЕННЯ ОБРАЗНОЇ…
ФРАЗЕОЛОГІЇ В ПЕРЕКЛАДІ КІНЦЯ ХІХ ст. ...................................... 78
2.1. Врахування під час перекладу ролі та особливостей функціонування…
фразеології в художній літературі........................................................... 78
2.2. Відтворення ФО у перших англо-українських прозових перекладах …
кінця ХІХ століття ................................................................................... 86
2.3. Етнокультурні фразеологізми та збереження їх національного …
колориту в цільовій мові в еволюційному розрізі................................. 98
Висновки до розділу 2........................................................................................... 115
РОЗДІЛ 3. ЕВОЛЮЦІЯ ПЕРЕКЛАДУ ОБРАЗНОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ У…..
ХХ ст. (ДО ЗДОБУТТЯ УКРАЇНОЮ НЕЗАЛЕЖНОСТІ) .................. 118
3.1. Український переклад в першій половині ХХ століття. Історико-….
культурний контекст .............................................................................. 118
9
3.2. Неточності відтворення предметно-логічного значення образної…..
фразеології: причини і наслідки ........................................................... 125
3.3. Функціонально-стилістична адекватність та відповідність мовних…..
регістрів під час перекладу образних фразеологізмів......................... 129
3.4. Особливості перекладу образної фразеології в 1950–1980-ті рр. ....... 138
Висновки до розділу 3 .......................................................................................... 150
РОЗДІЛ 4. ПЕРЕКЛАД ОБРАЗНОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ НА СУЧАСНОМУ …
ЕТАПІ (1990–2010-ті рр.) ............................................................................ 153
4.1. Відтворення ФО в сучасному українському художньому перекладі. 153
4.2. Фразеологізми як елемент ідіостилю автора......................................... 162
4.3. Переклад авторських фразеологізмів та їх оказіональних варіантів.. 167
4.4. Відтворення фразеологізмів із компонентом алюзії ............................ 176
4.5. Основні аспекти еволюції принципів перекладу образної фразеології…..
................................................................................................................... 185
Висновки до розділу 4........................................................................................... 190
ВИСНОВКИ .......................................................................................................... 193
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ .................................................. 199
СПИСОК ДОВІДКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ.......................................................... 225
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ........................... 228
Додаток А. Принципи перекладу образної фразеології ..................................... 233
Додаток Б. Відтворення предметно-логічного значення ФО............................ 234
Додаток В. Функціонально-стилістична адекватність перекладу ФО.............. 235
Додаток Г. Переклад етнокультурної фразеології ............................................. 236
Додаток Д. Публікації за темою дисертації та відомості про апробацію......... 237
10
ВСТУП
Фразеологія відіграє важливу роль у будь-якому усному чи письмовому
дискурсі. Вона вживається у широкому спектрі ситуацій, жанрів, стилів: у
промовах політиків, маркетингових текстах, повсякденному спілкуванні, поезії,
драмі, прозі й навіть у наукових та юридичних текстах, тобто майже в усіх
можливих контекстах. Її вкорінено у свідомості та підсвідомості мовців, вона
відображає їхні соціокультурні й етнокультурні особливості.
Водночас фразеологічні одиниці (надалі – ФО) займають одне з провідних
місць у шкалі неперекладності. З ними пов’язані неабиякі труднощі, які стають
очевидними як під час роботи зі студентами, так і після аналізу україномовних
перекладів художньої прози, виконаних досвідченими перекладачами. Крім того,
відтворення фразеології залишається одним зі складних завдань, нерідко
непосильних для машинного перекладу.
Фразеологізми відіграють важливу роль у художній літературі завдяки
своїй особливій природі, що дозволяє у стислій формі передавати значний обсяг
різноманітної інформації, стильові та експресивні відтінки, етнокультурне
забарвлення тощо. Часто під час перекладу художніх текстів виникають значні
труднощі, пов’язані з відтворенням фразеологічних одиниць, усіх шарів їхнього
комплексного значення. У підсумку, через невдалий переклад стирається
яскравість і самобутність образної мови оригіналу. Водночас успішне подолання
цих складностей для перекладача є досить важливим, адже воно пов’язане з
максимально точним урахуванням як авторського задуму, так і з адекватнішим
відтворенням різноманітних нюансів мовленнєвих, жанрових, регістрових та
інших характеристик твору.
У цьому контексті перекладачеві необхідно враховувати всі особливості
фразеологічних одиниць, їхні функції в художньому тексті, вузький та широкий
контексти, що дозволить адекватно донести до читачів перекладу всі
характеристики смислу та стилю оригіналу й передати авторський задум.
Хоча тема фразеології та її перекладу досліджується достатньо давно (див.
11
праці Ш. Балі [12], В. Виноградова [30, 31], О. Куніна [112], Р. Зорівчак [63, 64,
65, 66, 67], С. Кузьміна [109], Я. Барана та М. Зимомрі [13], Ф. Боерса [216, 217],
Ж.-П. Колсона [219], П. Пітерса [238], Е. Пііраінен [239], дисертації [44, 116, 130,
176]), деякі її важливі аспекти залишаються не висвітлені або розглянуті
недостатньо. Так, мало приділено уваги саме діахронному вивченню специфіки
відтворення образної фразеології, яке уможливлює виявлення відмінностей між
перекладами різних часових періодів, а також аналіз чинників, що їх зумовили.
Це й визначає актуальність дослідження, яке є однією з перших спроб описати
історію розвитку перекладу фразеологічних одиниць.
Переклади англомовної прози українською мовою у період кінця ХІХ –
початку ХХІ ст. є багатим матеріалом для такої стратегії дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дослідження проводилося в межах загальної наукової теми Інституту філології
Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Розвиток і
взаємодія мов та літератур в умовах глобалізації» № 06 БФ 044-01 (підрозділ № 5
«Концептуальні картини світу романських та германських мов у контексті
сучасного перекладознавства»), затвердженої МОН України.
Мета роботи – виявити та описати особливості становлення й розвитку
принципів відтворення образної фразеології в українських перекладах
англомовної художньої прози ХІХ–ХХІ століть та особливості їх реалізації у
практиці перекладу.
Відповідно до поставленої мети в роботі формулюються і вирішуються
такі завдання:
– уточнити та обґрунтувати визначення поняття образної фразеології в
контексті перекладознавства;
– окреслити труднощі адекватного відтворення образної фразеології в
перекладі, визначити й описати оптимальні методи та контекстуальні
можливості їхнього подолання;
– простежити еволюціонування особливостей застосування стратегій
очуження, одомашнення та їхнього комбінування в перекладі ФО з
12
етнокультурним забарвленням у різні періоди;
– виявити переважання перекладацьких прийомів дефразеологізації та
фразеологізації в різні періоди, проаналізувати співвідношення фразеологічного
насичення текстів оригіналу та перекладу;
– оцінити можливості адекватного збереження внутрішньої форми
образних ФО;
– виявити мовні та позамовні фактори, що впливали на вибір тих чи тих
стратегій і тактик перекладу в різні періоди;
– описати становлення основних стратегій та принципів перекладу
образної фразеології;
– перевірити обґрунтованість «ретрансляційної» гіпотези А. Бермана в
межах відтворення фразеології у множинних україномовних перекладах.
Гіпотеза наукового дослідження полягає в тому, що переклад образної
фразеології є відображенням загальних особливостей відтворення експресивних
та стилістично маркованих елементів у художній літературі. Сучасні ж
перекладацькі підходи до нього сформувалися впродовж ХХ ст. у межах руху до
адекватнішого відтворення фразеології в перекладі з поступовим досягненням
еквівалентності на різних рівнях, зокрема на рівні предметно-логічного
значення, функціонально-стилістичного й емоційно-експресивного забарвлення,
прагматики. Цей процес відбувався під впливом таких чинників: 1) розвиток
цільової мови; 2) розвиток зв’язків між вихідною та цільовою мовами внаслідок
їх зближення в умовах глобалізації, а також унаслідок дії низки факторів, що
включають, зокрема, і збільшення кількості перекладної літератури; 3)
детальніше вивчення дослідниками вихідних текстів; 4) становлення
перекладознавства як науки в середині ХХ століття та поява різноманітних
теорій перекладу; 5) розвиток лексикографії як у традиційній, так і в електронній
формах; 6) поглиблення знань про фразеологію внаслідок значного поступу в
суміжних до перекладознавства науках (лінгвістика, літературознавство,
психолінгвістика, прикладна та комп’ютерна лінгвістики, корпусна лінгвістика
тощо). У множинних перекладах принципи відтворення фразеології
13
еволюціонують у напрямку до перекладу, який орієнтовано на відтворення всіх
нюансів тексту оригіналу з мінімально можливою кількістю деформацій.
Водночас в окремих перекладах (зазвичай не множинних) на сучасному етапі
застосовуються комунікативно-прагматичні підходи, свідомі деформації.
Об’єктом дослідження дисертаційної роботи є образні фразеологічні
одиниці, виявлені в обраних художніх текстах англомовної літератури, та їх
множинні переклади українською мовою, виконані наприкінці XIX – на початку
XXІ століть. Усього проаналізовано в різних контекстах понад 2100
фразеологічних одиниць (700 в оригінальних текстах та 1400 у перекладах).
Предметом дослідження є еволюція принципів і методів перекладу, що
виявляється через зміну тактик і прийомів відтворення образної фразеології та
окремих рівнів її значення безпосередньо в практиці українського перекладу
зазначеного періоду.
Матеріалом дослідження слугують художні твори відомих авторів
англомовної прози кінця ХІХ – початку ХХІ століть та їх переклади українською
мовою, виконані наприкінці ХІХ – на початку ХХІ століть. До переліку цих
текстів, зокрема, належать: «Перст провидіння» Агати Крісті, «Собака
Баскервілів» Артура Конан Дойля, «Книга джунглів» Редьярда Кіплінга,
«Жовтий Кром» Олдаса Гакслі, «Місячна долина» та «Син сонця» Джека
Лондона, «Портрет Доріана Грея» Оскара Вайлда, «Американський претендент»
Марка Твена та ін. загальним обсягом майже 10 тис. сторінок. Вибір саме цих
художніх творів зумовлено як кількісними, так і якісними показниками, зокрема:
1) часовим чинником (для аналізу відібрано одні з перших перекладів
англомовної прози, які з’явилися наприкінці ХІХ ст.); 2) існуванням множинних
перекладів; 3) особливостями ідіостилю автора, що передбачають активне
використання фразеології для втілення художнього задуму; 4) належністю творів
до різних жанрів. Упродовж ХІХ – початку ХХІ століть вони неодноразово були
в полі зору українських перекладачів (В. Вишневого, Р. Доценка,
К. Джунківської, О. Ломакіної, І. Петрушевича, Ю. Сірого, І. Франка,
В. Черняхівської, В. Шовкуна та ін.); крім того, відбувалося безпосереднє
14
втручання видавничих редакторів, які часто їх ще й адаптували відповідно до
вимог часу. Обрані твори мають характерні стилістичні та жанрові відмінності,
що також впливало на особливості їх перекладу, зокрема на переклад
фразеології. Усе це загалом дозволяє не лише дослідити особливості відтворення
ФО в українському перекладі та виявити конкретні тенденції цього
еволюційного процесу, а й провести компаративний аналіз множинних
перекладів, значно віддалених у часі.
Теоретико-методологічну основу дисертації становлять дослідження
вітчизняних та зарубіжних учених: Я. Барана та М. Зимомрі [13], В. Виноградова
[30, 31], Р. Зорівчак [60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67], С. Кузьміна [109], О. Куніна
[112], В. Ужченко [189], у яких розглядаються різні аспекти вивчення
фразеології; праці з теорії та практики перекладу (Т. Андрієнко [6, 7, 8],
Л. Бархударова [14], Л. Венуті [246], С. Влахова, С. Флоріна [33], У. Еко [205,
206, 207], В. Карабана [75, 76, 77, 78], І. Качуровського [80], Л. Коломієць [86,
87, 88, 89, 90, 91], В. Комісарова [93, 94, 95], В. Коптілова [101, 102], Г. Кочура
[106, 107], І. Корунця [103, 104, 105], Ю. Найди [235], П. Ньюмарка [233, 234],
А. Пермінової [155], В. Радчука [164, 165, 166, 167], О. Ребрія [168, 169, 170],
Я. Рецкера [171], М. Стріхи [182, 183], О. Чередниченка [196, 197, 198, 199],
К. Чуковського [201], А. Швейцера [202] та ін.). У роботі використано теорію
рівнів еквівалентності, запропоновану В. Комісаровим, теорію мовної
релевантності Спербера-Вілсона. На рівні перекладу фразеології перевіряється
«ретрансляційна гіпотеза» («гіпотеза повторного перекладу») А. Бермана [17,
215].
Поставлена мета та завдання, які необхідно розв’язати для її досягнення,
зумовлюють вибір методів дослідження. Під час дослідження було використано
такі загальнонаукові методи: індуктивний, дедуктивний, теоретичного
моделювання, а також спеціальні методи зіставного лінгвостилістичного та
перекладознавчого аналізу, компонентний аналіз, структурно-семантичний та
дескриптивний методи. Використовувався й контекстуальний аналіз, що
уможливило комплексно простежити специфіку різночасових (переважно
15
множинних) перекладів загалом, зокрема особливості відтворення ФО.
Наукова новизна дисертації полягає в комплексному вивченні провідних
перекладацьких засад та індивідуальних практик перекладу одиниць
фразеологічного рівня в різні періоди часового відтинку. Уперше виконано
діахронне дослідження відтворення образної фразеології англомовної прози в
українському перекладі кінця ХІХ – початку ХХІ ст.; виявлено характер еволюції
принципів та методів перекладу образної фразеології; визначено чинники
мовного та позамовного характеру, що впливають на вибір тих чи тих стратегій
перекладу; описано та пояснено еволюціонування застосування стратегій
очуження й одомашнення під час перекладу ФО з етнокультурним забарвленням,
а також підходів до відтворення функціонально-стилістичного забарвлення,
фразеологічної насиченості, фразеологічного компонента ідіостилю автора.
Теоретичне значення дослідження. Концептуальні положення та
висновки дисертації дають можливість визначити особливості та причини
еволюції принципів відтворення образної фразеології в різночасових та
множинних перекладах, що створює підґрунтя для діахронного аналізу
перекладу цих одиниць та дає змогу схарактеризувати особливості відтворення
образних фразеологізмів у різні періоди. Результати дослідження є внеском у
вивчення історії перекладу образних засобів мови, зокрема фразеологізмів, та
дослідження прийомів їх перекладу.
Практичне значення роботи полягає в тому, що її матеріали, основні
положення та висновки можуть бути використані у розробці для вищої школи
нормативних і спеціальних курсів із теорії та практики перекладу, художнього
перекладу, редагування перекладу, порівняльної стилістики української та
англійської мов, а також для підготовки відповідних підручників і посібників.
Дослідження може використовуватися перекладачами-практиками, адже в ньому
описано стратегії й тактики, що можна залучити для створення адекватного
перекладу художнього тексту.
На захист виносяться такі положення:
1. Відтворення ФО в перекладі є своєрідним індикатором загальних
16
тенденцій у художньому перекладі, адже прийоми і тактики перекладу
фразеології (фразеологізація, рефразеологізація або дефразеологізація) дуже
подібні до тих, що застосовуються для відтворення реалій, метафор, алюзій,
пародій. Водночас одна ФО часто має елементи декількох таких художніх
засобів у якості окремих шарів цілісного фразеологічного значення, які під час
перекладу можна зберегти, вилучити або видозмінити.
2. Особливості перекладу англомовних ФО українською визначають
мовні та позамовні чинники: стан розвитку цільової мови, її лексичних та
стилістичних засобів; близькість вихідної та цільової мов, глибина міжмовної
комунікації; розвиток теоретичних та методологічних засад перекладознавства,
а також суміжних наук. Окрім того, на рішення, які приймає перекладач,
впливають особливості вихідного тексту (жанрові, лексичні, стилістичні) та
готовність цільової аудиторії їх сприймати, прагматичні аспекти перекладу
(орієнтація на вузьку аудиторію тощо), розвиток лексикографії, ступінь
вивченості вихідного тексту.
3. Компаративний аналіз множинних перекладів (виконаних зі значним
часовим інтервалом) частково підтверджує правдивість «ретрансляційної»
гіпотези А. Бермана. Хоча загалом принципи перекладу ФО еволюціонують у
напрямку до адекватного відтворення прагматично-смислових та стилістичних
функцій (що допускає деформації на окремих рівнях значення), у більшості
ретрансляцій простежено рух у напрямку від вільного перекладу та адаптації,
зокрема типових для кінця ХІХ ст., до джерелоцентричного перекладу і
відтворення всіх нюансів тексту оригіналу з мінімально можливою кількістю
деформацій.
4. ХІХ століття, коли з’явилися перші англо-українські прозові
переклади, можна назвати періодом пошуків та формування принципів
перекладу ФО (загальних закономірностей відтворення ФО, що безпосередньо
проявляються у практиці перекладу через поєднання стратегій і тактик
відтворення всіх рівнів та відтінків комплексного фразеологічного значення) або
періодом принципу вільного перекладу. Він характеризується, зокрема,
17
відсутністю достатньо широкої практики й критики перекладів. Типовими для
перекладу цього періоду є: неточності навіть на рівні предметно-логічного
значення, довільне вилучення або додавання ФО, порушення функціональностилістичної адекватності, а також одомашнення.
5. Другим етапом можна назвати ХХ століття до здобуття Україною
незалежності, коли в 1910–1930-ті рр. принципи перекладу фразеології
починають еволюціонувати в напрямку точного відтворення предметнологічного значення, функціонально-стилістичних та емоційно-експресивних
конотацій. Дедалі частіше застосовується стратегія очуження або універсалізації
під час відтворення етнокультурно маркованих одиниць. Цей принцип,
остаточно сформований у 1950–1980-х роках, можна назвати принципом
еквівалентності цілісного фразеологічного значення.
6. Провідним на сучасному етапі є принцип відтворення ФО відповідно
до їх прагматично-смислових та стилістичних функцій у тексті оригіналу. Для
нього типовим є застосування стратегії очуження, збереження алюзивних
компонентів, приведення фразеологічної насиченості тексту перекладу у
відповідність до оригіналу і врахування ролі ФО в ідіостилі автора, що зазвичай
супроводжується досягненням еквівалентності на якомога більшій кількості
рівнів. Винятком є деякі сучасні ретрансляції творів, орієнтованих на дитячу
аудиторію, та твори, що мають яскраві жанрово-стилістичні особливості, з
огляду на які неможливо досягнути водночас адекватності перекладу тексту
загалом і еквівалентності на якомога більшій кількості рівнів значення ФО, адже
природа вихідного тексту, насиченого, зокрема, алюзіями та грою слів, зумовлює
свідоме застосування деформацій та прийому компенсації.
7. Провести чітку межу між початком одного періоду і завершенням
попереднього доволі важко. Завжди існує певний перехідний етап, певна інерція,
окремі перекладачі можуть випереджати свій час або, навпаки, тяжіти до
давніших тенденцій. Окрім того, принципи перекладу деяких творів художньої
літератури іноді відрізняються від принципів, що є панівними у певний
історичний період, унаслідок дії суб’єктивних та об’єктивних факторів, як,
18
наприклад, мовна особистість перекладача, його власний ідіостиль, жанрові
особливості творів або специфіка цільової аудиторії.
8. Зв’язок мови і перекладу під час відтворення ФО є двостороннім.
Принципи та методи перекладу залежать від особливостей та можливостей
цільової мови, багатства її фразеологічного запасу, водночас переклад впливає
на розвиток мови, збагачення її фразеологічного потенціалу.
Апробація результатів дисертації. Положення та результати дослідження
оприлюднено в доповідях на таких наукових конференціях:
1. Всеукраїнська наукова конференція за участю молодих учених
«Людина і соціум у контексті проблем сучасної філологічної науки» (Київ,
Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка, 5 квітня 2012 року).
2. Всеукраїнська наукова конференція за участю молодих учених
«Мова, свідомість, художня творчість, інтернет у дзеркалі сучасних
філологічних студій» (Київ, Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка, 11
квітня 2013 року).
3. Всеукраїнська наукова конференція за участю молодих учених
«Філологічна наука в інформаційному суспільстві» (Київ, Інститут філології
КНУ імені Тараса Шевченка, 10 квітня 2014 року).
4. Міжнародна наукова конференція «Сучасна філологія: парадигми,
напрямки, проблеми» (Київ, Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка,
Інститут української мови НАН України, Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка
НАН України, 9 жовтня 2014 року).
5. XIII Міжнародна наукова конференція молодих учених (Київ,
Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 16–18 вересня 2015 року).
6. International Scientific and Professional Conference «Topical Problems
of Science and Education» (APSE – 2016) (Budapest, Society for Cultural and
Scientific Progress in Central and Eastern Europe, 31 January 2016).
7. Міжнародна наукова конференція «Перші читання пам’яті Тамари
Наумівни Денисової» (Київ, Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН
України, 31 травня 2017 року).
19
Публікації. Основні результати роботи відображено у 6 одноосібних
публікаціях, з них 4 надруковані у фахових виданнях, затверджених ДАК
України, 1 – у закордонному фаховому виданні та 1 – додаткова публікація.
Структуру дисертації обумовлено метою та завданнями дослідження.
Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної
літератури (344 позицій) та додатків. Обсяг основного тексту становить 198
стор., загальний обсяг дисертації – 238 стор.
У вступі окреслено сучасний стан дослідження проблеми відтворення
образної фразеології в перекладі, обґрунтовано актуальність теми дослідження,
розкрито наукову новизну, визначено методологічні засади роботи та методи
дослідження, сформульовано мету і завдання, окреслено об’єкт і предмет
дослідження, наведено форми апробації результатів дослідження та визначено
можливості його теоретичного та практичного застосування.
У першому розділі подається характеристика історії та сучасного стану
дослідження перекладу образної фразеології у вітчизняному та зарубіжному
перекладознавстві, розглядаються шляхи й методи дослідження цієї теми,
визначаються чинники, що впливають на еволюцію принципів перекладу
фразеології, встановлюються межі періодів у еволюції принципів перекладу
фразеології й уточнюється термінологічний апарат дослідження, описано
оптимальні прийоми, тактики, стратегії та контекстуальні можливості подолання
труднощів, які виникають під час перекладу ФО.
У другому розділі окреслено труднощі, що стоять на шляху адекватного
відтворення фразеологізмів у перекладі з урахуванням їх ролі та фунцій у
художній літературі. Проаналізовано відтворення фразеологізмів у перших
англо-українських прозових перекладах, виконаних у ХІХ столітті. Розглянуто
можливості відтворення етнокультурного колориту фразеологізмів під час
перекладу цільовою мовою.
У третьому розділі проаналізовано переклад образної фразеології в ХХ ст.
до здобуття Україною незалежності (окремо 1910–1930-ті та 1950–1980-ті роки)
з урахуванням історико-культурного контексту. Розглянуто причини
20
виникнення семантичних деформацій під час перекладу. Висвітлено проблему
збереження стилістичних функцій фразеологізмів у перекладі, зокрема питання
зміни мовних регістрів у цільовій мові та особливості досягнення
функціонально-стилістичної адекватності.
У четвертому розділі досліджено особливості перекладу образної
фразеології в перекладі англомовної художньої прози на сучасному етапі (1990–
2010-ті рр.). Проаналізовано роль фразеологізмів у формуванні ідіостилю автора
та, відповідно, й залежність його відтворення у цільовому тексті від адекватного
перекладу фразеології. Розглянуто розвиток перекладу авторських або
оказіонально модифікованих фразеологізмів, а також фразеологізмів із
компонентом алюзії.
У висновках викладено результати пропонованого дослідження,
узагальнено концептуальні аспекти роботи. Зокрема, висвітлено становлення
основних принципів перекладу образної фразеології.
Список використаних джерел містить 248 вітчизняних та іноземних
джерел, які склали теоретичне підґрунтя цього дослідження.
Список довідкової літератури містить 37 вітчизняних та іноземних джерел.
У списку джерел ілюстративного матеріалу подано вихідні англомовні
художні прозові твори та їхні переклади українською мовою (59 позиції).

Список литературы

ВИСНОВКИ
Хоча тема фразеології досліджується вже тривалий час і є предметом
великої кількості робіт у сферах перекладознавства, мовознавства та інших
суміжних дисциплін (стилістики, історії мови, психолігвістики тощо), ще й досі
не існує як єдиного загальноприйнятого визначення поняття фразеологізмів, так
і універсальних підходів до їх класифікації.
У роботі було уточнено місце образної фразеології з погляду перекладу
фразеології загалом. За класифікацією В. Виноградова, образна фразеологія
відповідає фразеологічним єдностям, значення її частково вмотивоване. У таких
ФО збережено внутрішню форму в розумінні В. Гумбольдта і О. Потебні. Також
вважаємо, що до умовно-образних фразеологізмів можна відносити не лише єдності,
а й зрощення та сполучення за умови, якщо в них наявний один із таких шарів
змісту: етнокультурний колорит, компонент алюзії, яскраві емоційно-експресивні
або стильові конотації, а особливо, якщо ці компоненти актуалізують в мікро– або
макроконтексті художнього тексту.
З погляду перекладознавства, підтверджено особливу роль, яку відіграють
фразеологізми в художньому тексті. Фразеологія є одним зі способів передати
інформацію так, щоб та мала максимальний когнітивний та прагматичний
ефекти. Вживання ФО, приналежність їх до певного мовного регістру є
важливими чинниками, що формують ідіостиль автора або ідіолекти персонажів
художніх творів. З огляду на це, збереження рівня фразеологічної насиченості,
досягнення функціонально-стилістичної адекватності та виважений підхід до
відтворення ФО з етнокультурним компонентом є важливими завданнями, що
стоять перед перекладачем.
Усе різноманіття прийомів перекладу фразеології та трансформації, які
використовують за відсутності прямих відповідників (приблизний відповідник,
калькування, описовий переклад, смисловий розвиток та ін.), можна узагальнити
й об’єднати в межах трьох основних тактик: фразеологізація, дефразеологізація
та рефразеологізація. Ці тактики багато в чому збігаються з особливостями
194
перекладу метафор, алюзій і подібних художніх засобів. Тому переклад
фразеології може свідчити про стан розвитку перекладу загалом.
Для аналізу розвитку перекладу фразеології проведено зіставлення
окремих елементів та шарів комплексного фразеологічного значення в текстах
вихідної мови та їх перекладах цільовою мовою. Окремий розгляд кожного
фактору полегшує оцінювання особливостей відтворення їх у перекладі, дає
змогу простежити на кожному з рівнів певні тенденції, які в поєднанні
дозволяють описати цілісну картину. Для цього залучається теорія рівнів
еквівалентності В. Комісарова, за певною аналогією з якою виокремлено та
проаналізовано з погляду перекладу такі шари змісту фразеологізмів: 1)
предметно-логічне значення; 2) етнокультурний колорит; 3) компонент алюзії;
4) власне фразеологічна форма, яка зумовлює рівень фразеологічної насиченості;
5) функціонально-стилістична приналежність, експресивне, емоційне чи
оціночне забарвлення. Також необхідно враховувати особливості відтворення
оказіональних варіантів ФО та авторської фразеології.
Вибір методів перекладу відбувається під впливом таких чинників:
1) розвиток цільової мови, її лексичних та стилістичних засобів; 2) поглиблення
міжмовної та міжкультурної комунікації в умовах глобалізації, а також унаслідок
збільшення кількості перекладної літератури; 3) докладніше вивчення вихідних
текстів, наявність попередніх множинних перекладів; 4) становлення
перекладознавства як науки в середині ХХ століття та розвиток його
теоретичних і методологічних засад; 5) розвиток лексикографії як у традиційній,
так і в електронній формах; 6) поглиблення знань про феномен фразеології як
результат значного поступу в суміжних до перекладознавства науках
(лінгвістика, літературознавство, психолінгвістика, прикладна та комп’ютерна
лінгвістика, корпусна лінгвістика тощо); 7) позамовні фактори, суспільнополітичні умови тощо. Окрім того, на рішення перекладача впливають
особливості вихідного тексту (жанрові, лексичні, стилістичні) та готовність
цільової аудиторії їх сприймати, прагматичні аспекти перекладу (орієнтація на
певну вузьку аудиторію тощо).
195
Усі ці фактори не є статичними, а перебувають у динаміці. Їх розвиток
визначає напрямок еволюції принципів перекладу. Однак межі різних етапів
розвитку українського перекладу значною мірою зумовлені, на нашу думку,
насамперед позамовними чинниками, а переклад англомовної прози має дещо
іншу періодизацію, ніж український переклад загалом. Із огляду на це,
виокремлено три основні етапи: 1) період появи перших прозових перекладів з
англійської наприкінці ХІХ століття; 2) ХХ століття до здобуття Україною
незалежності (1910–1980-ті роки); 3) сучасний етап (1990–2010-ті роки). Однак
провести чітку межу між початком одного періоду і завершенням попереднього,
на нашу думку, неможливо. Завжди існує певний перехідний етап, певна інерція,
окремі перекладачі можуть випереджати свій час або, навпаки, тяжіти до
давнішої традиції.
З огляду на частотність застосування низки стратегій і тактик відтворення
усіх рівнів та відтінків комплексного фразеологічного значення, що
безпосередньо проявляються у практиці перекладу, виокремлено основні для
кожного часового періоду принципи перекладу ФО.
І) Перший етап можна назвати періодом пошуків та формування
принципів перекладу фразеологізмів або періодом вільного перекладу. Він
характеризується, зокрема, недостатньою компетенцією перекладачів і
відсутністю достатньо широкої практики і критики перекладів. Типовими для
перекладу цього періоду є: високий рівень семантичних деформацій,
невідповідність фразеологічної насиченості оригіналу та перекладу
(невмотивоване додавання та вилучення ФО), порушення функціональностилістичної адекватності. Найяскравішим аспектом перекладу цього періоду є
відтворення етнокультурного колориту фразеологізмів. Переважно під час їх
перекладу застосовується стратегія одомашнення.
ІІ) На другому етапі вже у 1910–1930-ті рр. принцип перекладу фразеології
можна назвати принципом еквівалентності цілісного фразеологічного
значення. Цей принцип остаточно розвивається у 1950–1980-х роках, а дедалі
більше уваги приділяється такому аспекту, як досягнення функціонально-
196
стилістичної адекватності.
1) Однак на початку ХХ століття все ще трапляються випадки неточного
перекладу семантичного змісту ФО, характерні і для ХІХ ст. Нерозпізнання
фразеологічних одиниць та невірної передачі їх змісту в українському перекладі
1910-х років можна пояснити майже повною відсутністю лексикографічних
джерел, зокрема англо-українських, тлумачних, фразеологічних, етимологічних
словників; недостатнім володінням іноземною мовою; тодішнім станом самого
перекладу, української мови, її унормованості, які перебували на стадії розвитку.
У другій половині ХХ ст. у множинних перекладах уже виправлено переважну
більшість семантичних деформацій, порівняно з попередніми етапами.
2) Наявна деяка довільність застосування фразеологічного чи
нефразеологічного перекладу, що змінює фразеологічну насиченість перекладу,
порівняно з оригіналом.
3) Принцип перекладу, пов’язаний зі слабкою увагою до функціональностилістичного забарвлення, особливо характерний наприкінці ХІХ ст. На
початку ХХ ст. розпочинається поступовий рух у напрямку досягнення більшої
точності на цьому рівні, який активніше розвивається у другій половині ХХ ст.
Однак усе ж ще не завжди досягається функціонально-стилістична адекватність
перекладу, тобто спостерігаються риси, характерні як для попереднього, так і для
наступного етапів.
4) Зменшується частотність застосування стратегії одомашнення під час
перекладу ФО з етнокультурним компонентом.
ІІІ) Після здобуття Україною незалежності поява нових україномовних
перекладів інтенсифікується, створено благодатний ґрунт для якісних змін у
практиці перекладу. Домінуючим на сучасному етапі є принцип відтворення
ФО відповідно до їх прагматично-смислових та стилістичних функцій у
тексті оригіналу.
1) Досягається майже повна еквівалентність на рівні відтворення
предметно-логічного значення.
2) Під час перекладу фразеологізмів з етнокультурним компонентом у
197
множинних перекладах класичних творів частіше відбувається перехід від
одомашнення до очуження або універсалізації. Винятком є переклад деяких
сучасних творів, а також творів, орієнтованих на конкретну цільову аудиторію
(наприклад, для дітей), де інколи застосовується одомашнення.
3) Частіше зберігається рівень фразеологічної насиченості. Найбільша
точність на цьому рівні досягається в останніх варіантах із низки множинних
перекладів.
4) Окрім кількісних показників фразеологічної насиченості, підвищується
і точність відтворення окремих рівнів змісту ФО, враховуються особливості
застосування в тексті та ролі у втіленні художнього задуму автора в оригіналі.
Отже, започаткована у другій половині ХХ століття тенденція поступового
підвищення функціонально-стилістичної адекватності перекладу фразеологізмів
продовжується і в цей період.
5) Під час приведення фразеологічної насиченості у відповідність з
оригіналом у новіших варіантах із низки множинних перекладів вилучаються
невдалі кальки. Часто це стосується авторських фразеологізмів, авторських
оказіональних варіантів, які складні для перекладу, як і використання ФО як
елементу гри слів. У цих випадках пізніші переклади зазвичай ближчі до
оригіналу як за змістом, так і за формою (що особливо важливо, зокрема, у
випадку вживання гри слів). Окрім того, і вихідні тексти, які перекладаються в
цей період, насиченіші оказіональними трансформаціями ФО, грою слів на
основі ФО та ФО з компонентом алюзії.
6) Компонент алюзії стає вагомішим у сучасніших текстах, а відтворення
його в перекладах відповідає загальній тенденції руху до більшої точності
відтворення всіх рівнів змісту. Алюзія зазвичай зберігається на сучасному етапі,
принаймні за допомогою поєднання калькування з поясненнями, наданими у
примітках.
Отже, бачимо підтвердження гіпотези щодо еволюції принципів перекладу
образної фразеології в напрямку до досягнення її адекватного перекладу
водночас із досягненням еквівалентності на максимально можливій кількості
198
рівнів змісту.
Окрім того, компаративний аналіз множинних перекладів (особливо
виконаних із інтервалом майже у століття) дає можливість частково підтвердити
правдивість гіпотези А. Бермана. У випадку множинних перекладів класичних
творів залучення досвіду попередніх перекладачів, аналіз успішних та
помилкових перекладацьких рішень і підходів на попередніх етапах є одним із
важливих факторів, що спричинює значні відмінності від перших перекладів,
виконаних у ХІХ – на початку ХХ століття. Унаслідок підвищення точності
відтворення всіх компонентів комплексного фразеологічного значення
зменшуються і прояви деформувальних тенденцій, описані в межах аналітики
перекладу А. Бермана. Тому загалом у множинних перекладах справді
підтверджується рух до джерелоцентричного перекладу, який має мінімальну
кількість деформацій, у якому максимально точно відтворюються всі аспекти
змісту та форми вихідного тексту, однак усе ж допускається відхід від 100%
точності відтворення форми оригіналу, з художніх та естетичних міркувань, а в
питанні відтворення етнокультурного колориту перевагу надають очуженню або
використанню нейтральних чи універсальних відповідників (тобто
«семантичного» перекладу в розумінні П. Ньюмарка [233, c. 46]).
Водночас, унаслідок значного розширення бази творів для перекладу, в
деяких творах жанрові особливості, специфіка цільової аудиторії зумовлюють
неможливість максимальної еквівалентності на всіх рівнях змісту, тому
доводиться вдаватися до використання комунікативно-прагматичних підходів.
Окрім того, випадки застосування принципів, відмінних від тих, що є
панівними на певному етапі розвитку перекладу фразеології в художній
літературі, можна пояснити впливом мовної особистості перекладача,
інтерференції його власного ідіолекту та ідіостилю зі стилем автора або навіть
зовнішніми факторами (часовими, фінансовими).