Каширіна Ірина Віталіївна Перекладацький метод Святослава Караванського

Краткое описание

Каширіна Ірина Віталіївна, викладач кафедри теорії та практики перекладу, Національний університет «Запорізька політехніка». Назва дисертації: «Перекладацький метод Святослава Караванського». Шифр та назва спеціальності 10.02.16 перекладознавство. Спецрада Д26.001.11 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Запорізький національний університет
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
КАШИРІНА ІРИНА ВІТАЛІЇВНА
УДК 811.111’255.4
ДИСЕРТАЦІЯ
ПЕРЕКЛАДАЦЬКИЙ МЕТОД
СВЯТОСЛАВА КАРАВАНСЬКОГО
спеціальність 10.02.16 – Перекладознавство
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело.
_______________ І. В. Каширіна
Науковий керівник Радчук В.Д., кандидат філологічних наук, доцент
Запоріжжя – Київ – 2020

ЗМІСТ
Вступ …………………….…………………………………………………..….. 12
Розділ 1. Теоретико-методологічні засади вивчення
творчого методу перекладача С. Караванського …………….…..… 25
1.1. Творча манера перекладача С. Караванського в контексті напрацювань
українського художнього перекладу……………………………………..25
1.1.1. Мистецький почерк перекладача С. Караванського як інструмент
націєтворення в українському художньому перекладі ………………... 26
1.1.2. Художній метод С. Караванського як діалог та дискурс ………………28
1.1.3. Постать перекладача С. Караванського в художньо-культурософському
діалозі про націєтворення…………….…………………………………...30
а) Традиції і попередники: початок діалогу ….………………….…..…. 30
б) Маскарадність передвоєнних років …………………………….....…. 34
в) Творчий метод С. Караванського як голос Іншого …………………. 36
г) Творче кредо С. Караванського й естетика шістдесятників ………... 40
ґ) Настанова С. Караванського й критика 1970–80-х років ………….... 46
д) «Озимандія» П. Б. Шеллі. Творчі методи С. Караванського
і В. Коптілова………………………………………………………………49
е) «Моє серце в верховині» Р. Бернза. Творчі методи С. Караванського
і М. Лукаша……………………………………………………...…………51
є) Індивідуальність С. Караванського в світлі сучасних
перекладознавчих концепцій в Україні..……………………………... 53
ж) Час доби в «Макбеті» В. Шекспіра у перекладі С. Караванського…58
1.2. Методологія дослідження творчої манери С. Караванського ….……..… 62
1.2.1. Загальнонаукові та спеціальні методологічні підходи та принципи …. 62
1.2.2. Термінологічний апарат дослідження творчого методу перекладача
С. Караванського……………………………………………………………69
1.2.3. Настанова С. Караванського………………………………………………71
а) «Філософія серця» С. Караванського. Відтворення біблійних топосів
поезії «Джон Ячмінне Зерно» Р. Бернза………………………………….72
11
б) Принцип калокагатії. «Філософія кохання» П. Б. Шеллі в перекладі
С. Караванського………………………………………………………….80
в) «Мовна доктрина» й модель української мови С. Караванського….85
г) Індивідуальні естетичні принципи С. Караванського………………..87
Висновки до розділу 1 ………………………………………………........93
Розділ 2. Історико-біографічні фактори формування творчого методу
в дискурсі перекладача С. Караванського………………………...…. 96
2.1. Дитинство та юність C. Караванського ………………………………...… 96
2.2. Перші табори. «Підтекстова полеміка із сучасністю»..………………....108
Переклад «Шильйонського сонета» Дж. Г. Байрона ..………………. 115
Переклад 66 сонета В. Шекспіра ……………………….………………124
Посилена модальність і волюнтативність табірних перекладів ……. 126
2.3. Амністія ……………………………………………….………………… 136
2.4. Друге табірне ув’язнення …………………………………..…………… 138
2.5. Перебування на еміграції. Одомашнювальні переклади ……….……. 143
Висновки до розділу 2 …………….……………………….…….….…. 156
Розділ 3. Особливості діалогічності перекладацького методу
С. Караванського ……………………………………………………………. 158
3.1. Мовний аспект діалогічності перекладів………………………...…….. 158
3.2. Смислове навантаження рими в перекладах сонетів В. Шекспіра .…... 162
3.3. Культурно-історичний аспект діалогічності ………….………………... 170
3.4. Смислове навантаження порядку розташування перекладів
у перекладацькому циклі С. Караванського ………...…………………. 175
3.5. Комунікативний аспект діалогічності …………………………….……. 179
3.6. Перекладацький експеримент ………………………………………..…. 186
Висновки до розділу 3 …………………….……………………….….. 203
Загальні висновки ……………….……………………………...……….….. 205
Список використаних джерел …………………….……………………….. 209
Додатки …………………………………………………….…...…..……........ 245

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Сучасне перекладознавство випрацювало ефективні методики
заглиблення в суть свого предмета, які дозволяють з’ясувати те, що не
лежить на поверхні текстів. Історія українського художнього перекладу нині
спрямовує вектор свого дослідження на отримання та аналіз достовірних
фактів щодо літературного процесу 1920–80 років ХХ ст. в Україні, прагнучи
заповнити лакуни у розумінні творчості репресованих в добу радянського
тоталітаризму українських перекладачів – учасників визвольних змагань.
Підвищена увага сучасних перекладознавців до проблеми вивчення
персоналій знищених маховиком сталінсько-хрущовських репресій
перекладачів, які за своїми філософсько-естетичними та політичними
вподобаннями стояли в опозиції до офіційної комуністичної доктрини,
відкриття для широкого доступу архівів, поява нових методологічних
принципів, методик аналізу та підходів до розв’язання зазначеної проблеми
визначили актуальність цього дослідження.
На межі тисячоліть у перекладознавстві спостерігається зміна наукової
парадигми. З урахуванням антропоцентричного характеру сучасних
перекладознавчих досліджень, у фокусі наукового пізнання опиняється
суб’єкт перекладу, яким є перекладач плюс уся сприймаюча лінгвокультура.
Розуміння перекладацької інтерпретації як феномену міжсуб’єктного діалогу
спонукає нас до встановлення шляхом аналізу соціокультурних рамок, у яких
цей діалог відбувається, що призводить до розуміння творчої перекладацької
діяльності С. Караванського як дискурсу з виразним культурницьким
ідеологічним підтекстом. В умовах тоталітарного радянського режиму
завдяки подвижницькій про-національній діяльності С. Караванського
утворилась антиномія двох дискурсів – домінуючого колоніального та
дисидентського антиколоніального. Перекладацький творчий метод
С. Караванського є продовженням традицій утвердження національної
ідентичності у сфері українського художнього перекладу. Завдяки виразній
206
про-національній спрямованості мовознавчо-перекладацька діяльність
С. Караванського виступає рушійною силою захисту та збереження
української мови як основного складника національної культури. Вивчення
творчого методу С. Караванського дає підстави для цікавих і важливих
висновків.
У дослідженні використано сучасний термін «творчий метод
перекладача» і традиційний «поетика перекладача» як синонімічний до
нього. Досьогодні не існує точного визначення терміну «націєтворчість» в
аспекті художнього перекладу як соціокультурного та історичного феномену.
Проведене дослідження спадщини С. Караванського дозволяє трактувати
термін «націєтворчість» як поетапне створення нації – мінливого конструкту
культури – через художнє слово творчого перекладу.
Фундаментом націєтворчої концепції С. Караванського у художньому
слові стало переосмислення та перегрупування генетично закодованої
культурно-історичної пам’яті нашого етносу у вигляді національних міфів,
що розгортаються як історичні, культурні, мовознавчі, релігійні та інші
національні наративи.
Новаторство творчого методу С. Караванського полягає в актуалізації
національної ідентичності в текстуальному просторі через розбудову
національної традиції віршування та її утвердженні в новій системі
культурно-поетичних контекстів, у створенні низки фундаментальних
словників («Словник рим української мови», «Російсько-український
словник складної лексики», «Практичний словник синонімів української
мови») та мовознавчих праць.
Концептуально творчий метод перекладача С. Караванського
представлено у вигляді його практичної настанови. Культурницький
ідеологічний характер цієї настанови полягає у прагненні С. Караванського
повернути рідному народові його національне обличчя шляхом відновлення
понівеченої лінгвоцидом української мови.
207
Творчий метод С. Караванського базується на естетичних засадах,
сформованих під впливом волюнтаристично-емотивного, власне,
шевченкового кордоцентризму. Це саме той фактор, що безпосередньо
впливає на діяльнісний, мовотворчий та текстотворчий (за класифікацією
О. Ребрія) аспекти його перекладацького методу. Водночас, естетична
настанова С. Караванського споріднена з зеровською калокагатією.
Всі окреслені аспекти творчого методу С. Караванського (діяльнісний,
мовотворчий та текстотворчий) знаходять своє теоретичне обґрунтування у
його моделі відродженої української мови, сполучними ланками якої є три
лексикографічні праці перекладача: «Словник рим української мови»,
«Практичний словник синонімів української мови» (витримав 4 видання) та
«Російсько-український словник складної лексики» (витримав 3 видання).
Рима в перекладах С. Караванського є надзвичайно смислотворчою.
Рима, синонімія та антонімія в його перекладах призводять до
гіперсемантизації, сприяють розширенню комбінаторного та варіативного
потенціалу цільової мови, а також розсувають межі образотворення, що
відбиває укладений нами «Тематичний словник поетичної мови перекладів».
Власне синонімія лежить в основі моделей словотвору та постає джерелом
множинності перекладацьких рішень в межах друготвору. Рима, синонімія та
антонімія в перекладах С. Караванського, узяті разом, підвищують їхню
експресивність, часто побудовану на контрастах, та смислову місткість, і
сприяють переосмисленню прагматики оригіналів, переорієнтації
друготворів на українського читача. Джерелоцентричний метод
С. Караванського незмінно тяжіє до стратегії одомашнення, але й допускає
помірне очуження тексту перекладу, акцентуючи в такий спосіб на
іншомовній належності оригіналу. Системна адаптація, побудована на
тактиці замін (синонімічних, гіпо- та гіперонімічних, антонімічних і
використання модуляції), й ідеологічна адаптація відрізняють творчий метод
одеського тлумача.
208
Творчий метод перекладача С. Караванського характеризується
діалогічністю. Наш аналіз підтверджує ефективність перекладацького
творчого методу С. Караванського як інструменту триєдиного діалогу
українського митця-патріота з обраними авторами, з власною совістю, з
бажаними читачами. Оприявлення цього діалогу виразно простежується в
таких аспектах: мовному (як зусилля перекладача відродити багатство
української художньої та наукової мови), культурно-історичному (особливе
смислове навантаження на порядок розташування власних оригінальних та
перекладних поезій в опублікованих збірках), комунікативному
(переорієнтація перекладених текстів на українського читача).
Для отримання максимально об’єктивних даних нами було проведено
експеримент, у якому підлягав екстеріоризації творчий метод перекладача
С. Караванського за його особистою участю. Це дало змогу отримати
інформацію про особливості перебігу творчого процесу у перекладацькій
діяльності С. Караванського. На основі експерименту ми дійшли висновку,
щоперекладацький творчий метод С. Караванського реалізується цілісно як
україноцентричний дискурс, в якому поєднуються цінності традиційного
поетичного мистецтва з новаторством.
В цілому постать Караванського-перекладача розкриває секрети фахової
майстерності і вагу високого мистецтва варіювати виражальну форму,
надихаючи на переклад визначних поетичних творів. Проведене дослідження
надихнуло й саму авторку до створення нового повного перекладу сонетарію
В. Шекспіра.