НАУКОВЕ ТА РЕЛІГІЙНЕ ЗНАННЯ: МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ДОСВІД ВЗАЄМОВІДНОШЕННЯ : НАУЧНОЕ И РЕЛИГИОЗНОЕ ЗНАНИЕ: методологический ОПЫТ во взаимоотношениях

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНА ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Легкун Тетяна Василівна

УДК 165.6:001:2-21

НАУКОВЕ ТА РЕЛІГІЙНЕ ЗНАННЯ:
МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ДОСВІД ВЗАЄМОВІДНОШЕННЯ

09.00.02 – діалектика та методологія пізнання

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук

Науковий керівник:
доктор філософських наук,
професор
Л. О. Шашкова

Київ – 201

ЗМІСТ
ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
РОЗДІЛ І. ПОСТНЕКЛАСИЧНЕ НАУКОВЕ ЗНАННЯ І РЕЛІГІЙНЕ ЗНАННЯ: МОЖЛИВОСТІ СПІВСТАВЛЕННЯ
1.1. Постнекласичність наукового знання як підстава
співставлення з релігійним знанням . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .11
1.2. Релігійне знання: досвід гносеологічного аналізу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33
Висновки до розділу І . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .58
РОЗДІЛ ІІ. КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ПРОБЛЕМАТИКИ ВЗАЄМОВІДНОШЕННЯ НАУКОВОГО І РЕЛІГІЙНОГО ЗНАННЯ
2.1. Ціннісний вимір наукового пізнання як основа діалогу науки і релігії . . . .61
2.2. Екзистенціальний досвід взаємовідношення гуманітарного і
релігійного знання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 88
2.3. Критика та віра як інструментарій обґрунтування знання . . . . . . . . . . . . . 114
Висновки до розділу ІІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .124
РОЗДІЛ ІІІ. МЕТОДОЛОГІЧНІ ПЕРСПЕКТИВИ УСВІДОМДЕННЯ ВЗАЄМОВІДНОШЕННЯ НАУКОВОГО І РЕЛІГІЙНОГО ЗНАННЯ
3.1. Парадигмальне та особистісне знання у методологічному вимірі. . . . . . .127
3.2. Типізація відносин науки і релігії як основа осмислення їх
доповнюваності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .155
3.3. Епістемологічний контекст взаємовідношення наукового і
релігійного знання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 178
Висновки до розділу ІІІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .188
ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 192
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 198

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Релігія як важливий регулятив у структурі духовності постійно займає виразну позицію до наукових регулятивів, що породжує багато проблем, які обговорювалися філософами, теологами, вченими. Більше того, цінності науки починають домінувати в суспільній свідомості, що деформує сферу духовного, особливо якщо дивитися на неї в руслі глобальних перспектив розвитку або ж в контексті її історії. Протиставлення раціонального і духовного виглядає найбільш переконливо лише у випадку, коли наука сприймається як відповідальна за створення техногенного світу. Наукове дослідження звернено не тільки зовні, на природу, на штучний світ, створений людиною, але водночас наука формує світосприйняття, духовний світ людини.
Сучасна наука розглядається як багатосуб’єктна, тобто у вимірі різних історичних епох, різних культур, різних типів мислення, що впливає на підсилення методологічних підстав дослідження взаємин науки та інших форм осмислення світу, зокрема і релігії. В центрі як релігійного знання, так і сучасного людиномірного наукового знання знаходиться людина, її внутрішній духовний світ, до якого звертаються як безпосередньо, так і опосередковано. Взаємозалежність гуманітарного і релігійного знання яскраво відображається в сфері екзистенціального розуміння людини, її існування, і саме тому, осмислення пізнавальних труднощів одночасно наштовхує на шляхи вирішення проблем епістемології та методології. Водночас в умовах необхідності подолання глобальних проблем, що постають перед людством, особливої актуальності набувають питання призначення людини та пошуку смислу життя.
Релігійне вчення відрізняється від концепцій науки у своїх епістемологічних засадах і способі зміни парадигм. Особлива властивість науки полягає в її критичності, орієнтованості на практику, множинних теоріях істини. Особлива властивість теології – в жорсткому незмінному ядрі й опорі на Одкровення, що дозволяє говорити про надчуттєве та недоступне для безпосереднього вивчення. Така відмінність пізнавальних засад означає, що наукова і релігійна епістемологія не знаходяться у стані інтеграції або синтезу, проте водночас їх пізнавальний досвід постійно взаємодоповнюється. Прикладом тому є формування нових напрямків в теології з урахуванням новітніх досягнень науки – теології природи, природної теології, порівняльної методології науки і релігії тощо. Для сучасної постнекласичної науки актуальною стає рецепція представленого в релігійному дискурсі досвіду осмислення та розв’язання проблематики ціннісно-етичного спрямування.
Відносини між наукою і релігією розглядаються як діалогічні, оскільки обидва учасника цих відносин рівноправні й однаково в них зацікавлені. Вчені шукають в релігії більш широкий контекст для досліджень, а теологи потребують наукових аргументів для модернізації поглядів. Взаємодія між богословськими і природничо-науковими підходами допомогла б уникнути односторонності, одноманітності й замкнутості, які притаманні багатьом уявленням сучасної філософії та епістемології щодо взаємовідношення теології і науки.
Проблема віри і знання, багаторазово трансформуючись різними етапами розвитку культури, наповнюється новими смислами, що постійно знаходиться у фокусі дискусій. Головним пунктом діалогу є питання про підстави і образи, якими керуються релігія і наука – представники віри і знання. Усвідомлення того, що поняття істини значно ширше та багатогранніше, спонукало вчених взяти до уваги, що пошуки істини та її досягнення мають відношення не тільки до теоретичного та експериментального знання, але й до інтуїції, творчості, релігійного досвіду, культури загалом. Новітні досягнення природознавства та спроби їх витлумачення спонукали відомих учених – Н.Бора, Н.Вінера, В.Гейзенберга, А.Ейнштейна, В.Паулі, М.Планка, І.Пригожина, Б.Рассела, А.Уайтхеда, С.Хокінга та ін., звернулися до вивчення ідей релігійного спрямування. В контекст дослідження залучені праці вчених, філософів і теологів минулого й сучасності, які стосуються проблематики обґрунтування діалогу науки та релігії в методологічній та епістемологічній сферах.
Найбільшого значення в дослідженні форм систематизації та обґрунтування знання, раціональної реконструкції історичних систем знання мають концепції Т.Куна, І.Лакатоса, Л.Лаудана, М.Полані, К.Поппера, С.Тулміна, П.Фейєрабенда, Дж.Холтона, які розглянуто в аспекті співставлення і доповнення методологічного досвіду науки і релігії. Осмислення науки в соціально-культурному контексті, як культурно-історичного феномену представлено роботами П.Гайденко, І.Касавіна, С.Кримського, В.Лекторського, О. Мамчур, Л.Мікешиної, А.Нікіфорова, В.Поруса, З.Сокулер, В.Стьопіна, І.Цехмістро, Л.Шашкової та ін.
У контексті досліджуваної проблеми значний інтерес викликають роботи таких відомих західних теологів, як К.Барт, Д.Бонхеффер, Р.Бультман, І.JI.Громадка, Г.Кюнг, X.Кокс, П.Тілліх, які дають уявлення про наслідки раціоналізації західного християнства. Осмислення богословами багатьох аспектів взаємовідношення науки та релігії знайшло своє відображення в працях І.Барбура, Д.Брука, С.Влошека, А.Кураєва, О.Меня, Ю.Мольтмана, Г.Морріса, А.Пікока, Дж.Полкінхорна, Ф.Сухейля, Тейяра де Шардена, М.Хеллера, Б.Хобринка, С.Франка та ін. Особливості постнекласичного знання, можливісті його самоорганізації, науки доби глобалізації є однією з центральних тем дослідження українських філософів науки, зокрема І.С.Добронравової, Л.О.Киященко, В.В.Кізіми, В.М.Костєва, В.А.Рижка, Л.І.Сидоренко, В.Л.Чуйка, Л.О.Шашкової та ін. Проблеми співвідношення науки, філософії, релігії в межах проблематики наукового і ненаукового знання досліджували В.Бібіхін, Ю.Кімєльов, Т.Ліфінцева, Л.Маркової, Л.Митрохін, О. Нестерук, Д.Фурман, І.Чорноморденко, О.Шахов, В.Яковлєв та ін.
Слід відзначити, що аксіологічна проблематика стосовно сучасної наукової раціональності представлена в дослідженнях багатьох вітчизняних філософів – Т.Аболіної, Т.Гардашук, І.Добронравової, А.Єрмоленка, М.Кисельова, С.Кримського, В.Крисаченка, В.Кулініченка, В.Лук’янця, М.Марчука, М.Попова, М.Поповича, С.Пустовіт, Л.Сидоренко, Т.Суходуб, В.Табачковського, Л.Шашкової та ін. Незважаючи на підвищений дослідницький інтерес до проблем взаємовідношення науки і релігії, існує потреба аналізу можливостей оновлення методологічного досвіду їх відношення у просторі знання в контексті постнекласичної науки.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснено в межах комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми сталого державного розвитку України” і науково-дослідної роботи філософського факультету НДР № 06БФ041-01 “Філософія і політологія в структурі сучасного соціогуманітарного знання”.
Мета і завдання дисертаційного дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на підставі аналізу філософсько-методологічних аспектів досвіду взаємовідношення наукового та релігійного знання в постнекласичному контексті, обґрунтувати можливість збагачення його гносеологічним, епістемологічним та методологічним інструментарієм.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
 виявити гносеологічний статус віри в науковому та релігійному пізнанні як підґрунтя їх розгляду в співставленні;
 проаналізувати процес співвідношення поняття “релігійне знання” та “наукове знання” з метою виявлення епістемологічних засад і культурно-ціннісних смислів;
 дослідити тенденції концептуалізації пізнавального досвіду взаємовідношення науки і релігії в працях учених та богословів;
 обґрунтувати необхідність розмежування релігійної і наукової епістемології в системі доповнюваних сфер знання;
 розкрити методологічні можливості оновлення та взаємного збагачення сфери релігійного та наукового знання.
Об’єктом дисертаційного дослідження є наукове та релігійне знання в епістемологічному та гносеологічному вимірах.
Предметом дисертаційного дослідження є філософсько-методологічний інструментарій взаємовідношення наукового та релігійного знання в контексті постнекласичної науки.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи став комплекс дослідницьких методів. Системний підхід зумовив дослідження співвідношення науки і релігії як підсистем культури, цілеспрямована діяльність та настанови яких відмінні. Структурно-функціональний підхід дозволив співвіднести цілі та цінності науки і релігії та обґрунтувати доцільність використання принципів кореляції, доповнюваності та рецепції як структурних форм взаємовідношення знання. За допомогою порівняльного підходу розглянуті поняття наукового та релігійного знання, а використання герменевтичного методу уможливило виявлення сенсів, інтенцій, мотивацій, тенденцій і перспектив їх взаємовідношення. Комплексний характер взаємодії вищеозначених підходів дозволив не лише дати цілісне тлумачення проблемі кореляції наукового і релігійного пізнання, а й усвідомити значення принципів реінтерпретації та полілогу в дослідженні. Огляд літератури ґрунтувався на аналітичному й компаративному методах. Також у роботі використаний принцип толерантності у відношенні різних наукових та релігійних позицій.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на підставі переосмислення епістемологічних категорій, виявленні культурно-ціннісних смислів знання, розкрито особливості тлумачення, способи співставлення та можливості оновлення методологічного досвіду взаємовідношення науки та релігії у просторі знання.
Наукова новизна одержаних результатів конкретизується в наступних положеннях:
 дістало подальшого розвитку положення про те, що віра є універсальною гносеологічною категорією і як специфічний пізнавальний феномен представлена в усіх типах пізнання. Як в науковому, так і в релігійному пізнанні віра є проектом положення нової предметності знання і нових смислів, які роблять його можливим. Предметність нового знання, яка конституюється в наукових концепціях та духовному прозрінні, виявляється принципово різною, але в обох випадках віра виконує одну і ту саму гносеологічну функцію, є основою розуміння пізнання як творчого процесу;
 уточнено, що усвідомлення проблеми становлення знання та процесів його розгортання дозволяє адекватно оцінювати взаємовідносини наукового і релігійного знання. Виявлено, що плюралізм у теології та науці, з одного боку, а також збільшення уваги до суб’єктного полюсу наукового пізнання та розуміння індивідуалізації релігійності, з іншого боку, породжує спільні тенденції для науки і релігії в епістемологічній та гносеологічній сферах. Стверджується, що нове розуміння суб’єктивної навантаженості знання й похідні від цього плюралізм та конструктивізм створюють нове відношення в межах гносеологічної ситуації: визначально суттєві проблеми (для науки – пошуки істинного знання, а для релігії – віри у надприродне) отримують переважно світоглядний смисл;
 обґрунтовано, що пізнавальний досвід постнекласичної науки і сучасної релігії (зокрема християнства) характеризують відхід від крайніх позицій і тенденції взаємодоповнення і взаємозбагачення. Показано, що урахування потенціалу критичності наукового дослідження сприяє звільненню від хибних тлумачень і збагаченню релігійного знання, наслідком чого є формування нових напрямків у теології. Водночас подолання наукою критичної тенденційності у способах спростування можливості надприродного пояснення та орієнтація на виявлення ціннісно-смислового навантаження наукового знання актуалізує рецепцію досвіду релігійного пізнання;
 порівняно смислове навантаження тенденцій концептуалізації пізнавального досвіду взаємовідношення науки і релігії в працях учених та богословів і доведено, що створено новий епістемологічний та методологічний контекст, в якому наука і теологія знаходять можливості взаємодії, а співставлення висновків породжує багатоманітність підходів. На підставі їх узагальнення підтверджується реальність взаємодоповнення пізнавальних і методологічних процедур наукового і релігійного пізнання;
 проаналізовано, що відмінність між науковою та релігійною епістемологією полягає у соціокультурних стереотипах розуміння відносин між вірою і знанням, що потребує адекватного критерію розмежування розуму та віри. Розум і віра постають як різні відношення до знання, що дозволяє розглядати релігійну і наукову епістемологію як складові частини цілого. Вперше виявлено, що набуття науковим знанням рис постнекласичності є не лише необхідною підставою, але й тією контекстуальністю, в межах якої можливе взаємне співставлення та реінтерпретація доповнення наукового і релігійного знання. Наголошується, що в контексті постнекласичності актуалізовано осмислення відношення наукового знання і релігійного знання, на відміну від попередніх етапів, коли обґрунтовувалося відношення наукового знання і релігійного вірування;
 узагальнено структурні зрушення раціональної інтерпретації в науці та теологічних побудов релігії, проаналізовано методологічні можливості рецепції принципів модельності, парадигмальності та конструктивності науково-дослідних програм щодо сфери релігійного знання. Вперше доведено, що реінтерпретація доповнення науки і релігії дає можливість розширення та збагачення їх гносеологічного, епістемологічного та методологічного інструментарію. Принципи рецепції, кореляції, доповнюваності можуть бути використані в якості філософсько-методологічних засад осмислення тенденцій інтеграції та диференціації знання в цілому, а також взаємодії наукового і релігійного пізнання.
Практичне і теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні висновки та положення дисертаційного дослідження поглиблюють філософську рефлексію методологічних засад взаємовідношення наукового та релігійного знання. Теоретична значущість дисертаційного дослідження полягає в розкритті філософсько-методологічного осмислення принципів взаємодії наукового і релігійного пізнання, що задає в умовах глобалізації новий вектор розуміння взаємозв’язку релігії і цивілізації.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою автора. Висновки, положення наукової новизни одержані автором самостійно.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювались на науково-теоретичних семінарах кафедри філософії гуманітарних наук Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також були оприлюднені у доповідях на щорічних міжнародних та регіональних конференціях: “Дні науки філософського факультету” Київського національного університету імені Тараса Шевченка(Київ – 2009, 2010, 2011); Міжнародна наукова конференція “Філософія гуманітарного знання: після Вільгельма Дільтея” (Чернівці, 2009); Міжнародна наукова конференція “Світоглядно-ціннісні виміри гуманітарного знання та освіти” (Чернівці, 2010); Науково-практична конференція “Ідеологія в сучасному світі” (Київ, 2011); Міжнародна наукова конференція “Гуманітарно-наукове знання: становлення парадигми” (Чернівці, 2011).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені у 12 публікаціях: п’яти статтях у наукових фахових виданнях та семи тезах доповідей, опублікованих у матеріалах науково-практичних конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Порядок викладення матеріалу визначається послідовністю виконання завдань дисертаційного дослідження. Обсяг основного тексту дисертації складає 214 сторінок та містить вступ, три розділи, що поділяються на підрозділи, висновки. Список використаних джерел викладений на 16 сторінках і містить 197 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні на підставі переосмислення епістемологічних категорій, виявленні культурно-ціннісних смислів знання, розкрито особливості тлумачення, способи співставлення та можливості оновлення методологічного досвіду взаємовідношення науки та релігії у просторі знання.
У роботі доведено, що наука і релігія є елементами конституювання культурної реальності, в межах якої вони співіснують. Урахування сучасної соціально-культурної ситуації призводить до пошуку шляхів оновлення як науки, так і релігії, створює сприятливі умови для діалогу їх представників. Діалог є продуктивною альтернативою як штучному “об’єднанню”, так і протистоянню між наукою і релігією, а також спрямований на краще розуміння сторонами своїх власних епістемологічних засад та основ одне одного, на взаємозбагачення новим досвідом, на розширення питань співіснування в сучасному контексті. Штучно зближувати і, тим більше, синтезувати їх не варто, інакше не вдасться побачити ті сутнісні риси досліджуваних об’єктів, які відкриваються, лише якщо дивитись на них з різних боків. Разом з тим настільки ж нерозумно акцентувати увагу на конфлікті між ними.
Наука розвивається на шляху зміни типу наукової раціональності, а постнекласична наука характеризується урахуванням ціннісного виміру, є людиномірною, що свідчить про входження у науковий простір нових проблем антропологічно-аксіологічного порядку, близькості до комплексу традиційно релігійної проблематики, що впливає на взаємозбагачення діалогу богослов’я і науки.
Вчені шукають в релігії більш широкий контекст для своїх досліджень, а теологи потребують наукових аргументів для модернізації уявлень. Взаємозалежність гуманітарного і релігійного знання яскраво відображається у сфері екзистенціального вираження людини, і тому осмислення пізнавальних труднощів на такому шляху одночасно потребує вирішення проблем епістемології та методології.
Обґрунтовано, що концепція постнекласичної наукової раціональності, спрямована на розуміння того, в яких формах цінності входять в наукове знання, формують або деформують його, як ціннісно “навантажена” активність суб’єкта може виконувати конструктивні функції в пізнанні. Це в свою чергу веде до перегляду поняття науковості знання та його основних характеристик і уможливлює співставлення наукового і релігійного знання. Спираючись на існуючі дослідження, виявлено що ознаками постнекласичності наукового знання стають його ціннісне навантаження, трансдисциплінарність, практикування, а розуміння природи постнекласичного знання пов’язано з його принциповою процесуальністю, особливо в осмисленні процесів самоорганізації.
Доводиться, що набуття науковим знанням рис постнекласичності є не лише необхідною основою, але й тією контекстуальністю, в межах якої можливе взаємне співставлення та взаємне доповнення наукового і релігійного знання.
Проблема основ знання та процесів його розгортання потребує адекватної оцінки взаємовідносини наукового і релігійного знання. Дослідження внутрішніх “механізмів” наукового пізнання показали, що віра є універсальною гносеологічною категорією і як специфічний пізнавальний феномен має місце в усіх типах пізнання, в тому числі й науковому. Як в науковому, так і в релігійному пізнанні віра є проектом положення нової предметності знання і нових смислів, які конституюється в науковій гіпотезі та духовному прозрінні. Віра – це основа пізнання як творчого акту.
Епістемологічний аналіз передбачає зіставлення релігійного знання і міркування з процесом і результатами наукового пізнання. У пізнавальному вимірі віра розглядається як прийняття розумом деяких вірогідних тверджень за достовірні, тоді зміст таких висловлювань можна віднести до релігійного знання. Релігійне знання визначається як таке, що включає поєднання релігійних догматів, емпіричних фактів, що приймаються віруючими за достовірні й раціональних логічних операцій, спрямованих на осмислення фактів і догматів. Однією з принципових відмінностей між науковим і релігійним знанням полягає в мірі можливості і в мірі розтягнутості в часі експериментальної перевірки, рівно як і неоднозначності інтерпретації результатів перевірки. Отже, наука значною мірою складається з відносних істин, із тверджень наукової віри, а релігійне знання також містить набір не завжди доказових, але припустимо істинних висловів. Водночас для того, щоб деяке висловлювання було прийнято за істинне, необхідно дотримання визначених методологічних процедур отримання знання, що і може служити гарантією його істинності.
Оптимальна форма взаємостосунків наукової теорії і релігійного вчення полягає в знаходженні рівноваги між двома крайнощами. Релігії не треба відмовлятися від критичного наукового дослідження під тим приводом, що істина вже є в догматі віри. Істинний догмат не буде спростований, але збагатиться науковим знанням, а науковий критицизм здатний звільняти теологію від хибних тлумачень. Водночас критичний метод науки не повинен перетворюватися на тенденційний пошук способів спростувати саму можливість надприродного пояснення.
Показано, що ідея плюралізму однаково актуальна і делікатна для науки і релігії. В науці – це необхідність відповідності наукового знання предмету, що вивчається, коли за істину приймається зі всіх пропонованих тільки один варіант такої відповідності. У релігії – обов’язкова вимога відповідності думок Слову Божому, зафіксованому в Священних текстах.
Також констатується, що плюралізм у теології та методологічний плюралізм в науці, з одного боку, а також збільшення уваги до суб’єктного полюса наукового пізнання та розуміння індивідуалізації релігійності, з іншого боку, породжує спільні тенденції для науки і релігії в епістемологічній та гносеологічній сферах. Як наслідок – по-іншому постає питання ролі суб’єкта, як у науковому, так і в релігійному пізнанні.
Доведено, що нове розуміння суб’єктивної навантаженості знання і похідні від цього плюралізм та конструктивізм у розряд другорядних відсувають головні й визначально суттєві для науки і релігії проблеми: для першої – пошуки істинного знання, а для другої – віри у надприродне.
Акцентовано, що науковцями обговорюються питання співвідношення природничо-наукової істини та релігійного тлумачення світу з метою знаходження рівноваги духовного та матеріального боків життя людства, звернення уваги до духовних цінностей аж до повернення їх у якості екзистенційно-природного орієнтиру. Наука звертається в пошуках істини до інших форм усвідомлення світу, більш глибоко ціннісно навантаженого релігійного рівня. Отже, багатоваріантне бачення світу, що лежить у засадах науки, з необхідністю відкриває перед людством можливість вибору, який означає також етичну відповідальність. Обговорення проблем відношення релігії та науки дає вченому повноту орієнтації в культурі, можливість культурної самоідентифікації, яка сприяє творчому пошуку.
Показано, що актуальним є залучення у сферу досвіду взаємин науки і релігії сучасного методологічного аналізу релігійного знання, здійсненого теологами, який залишилися поза увагою епістемологів. Виокремлення власне епістемологічних проблем дає звернення до конкретних мислителів, враховуючи досвід їх методологічних і гносеологічних пошуків і розмірковувань. З точки зору значення відношення критики і віри як інструментарію обґрунтування знання проаналізована прагматистська концепція відношення між науковою та релігійною істиною, як можливість узгодження релігійного і наукового підходів до світу. Істина розглядається як узгоджене у співтоваристві вчених вірування.
Особливо акцентовано на значимості в межах дослідження залучення до аналізу моделі росту наукового знання М.Полані, в якій враховувалися особисто-когнітивні механізми пізнавальної діяльності. Погляди М.Полані з питання про співвідношення віри і знання багато в чому співпадали з переконаннями П.Тілліха, у дисертації вони розглянуті у співставленні. Досліджено методологічні концепції науки Т.Куна, І.Лакатоса, П.Фейєрабенда з метою виявити можливі кореляції з сучасними методологічними підходами богословів: П.Тілліха, І.Барбура. З’ясовано, що більшість дослідників з обох боків констатують існування помежової проблематики – фундаментальних проблем походження світу і життя, що доводить можливість співпраці вчених і богословів та збагачення досвіду їх взаємовідношення.
В межах дослідження обстоюється діалогічний, спрямований на взаєморозуміння характер відносин науки та релігії. Для обґрунтування такого підходу особливий акцент зроблений на пошук спільного між наукою і релігією в епістемологічній та методологічній площині. Водночас для об’єктивного аналізу можливостей спілкування важливо окреслити відмінні, особливі риси кожної сфери.
Розгляд типізації відносин науки і релігії уможливив осмислення методологічних можливості досвіду їх взаємовідношення у пізнавальній сфері. Епістемологія була і залишається простором для філософських обмірковувань взаємин між наукою та релігією. Релігійна епістемологія вирізняє релігійне знання серед інших видів знання через з’ясування того, що складає особливість релігійного знання. Оскільки епістемологія має справу з природою, джерелом і достовірністю знання, то й релігійна епістемологія має справу з такими аспектами, але особливо концентрує увагу не скільки на природі цього знання, а скоріше на його джерелах.
Розглянуто новітні ідеї І.Барбура щодо існування паралелей, кореляцій, які підтверджують реальність взаємного доповнення пізнавальних і методологічних процедур сучасної науки і релігії. На основі загальних структур досвіду та інтерпретації в науці й релігії богослов обґрунтував методологічні можливості рецепції принципів модельності, парадигмальності та науково-дослідної програми щодо сфери релігійного знання. І.Барбур показав можливий вихід методологічної концепції науково-дослідницьких програм І.Лакатоса, поняття жорсткого ядра і позитивної евристики до побудови методологічної моделі релігійного знання. Доводив, що функції науки і релігії в культурі постають як доповнювані.
Отже, дослідження кореляції науки і релігії дає можливість розширення та збагачення їх гносеологічного, епістемологічного та методологічного інструментарію. Висувається і обґрунтовується припущення, що принципи рецепції та доповнюваності можуть бути використані у якості філософсько-методологічних засад осмислення тенденцій інтеграції та диференціації в досвіді взаємодії наукового і релігійного знання.

Список використаних джерел
1. Аванесов А.А. Экзистенциальная проблема выбора в контексте христианского мировоззрения. // Человек – Философия – Гуманизм: тезисы докладов и выступлений 1-го Российского философского конгресса. – СПб.:Изд-во СПбГУ, 1997. – С. 45-47.
2. Барбур Иен. Религия и наука: История и современность / Иен Барбур. – [Пер. с англ.]. – (Серия “Богословие и наука”). – М.: Библейско-Богословский институт св. апостола Андрея, 2001. – 430 с.
3. Барбур Иен. Этика в век технологии / Иен Барбур. – [Пер. с англ.]. – М.: Библейско-Богословский институт св. апостола Андрея, 2001. – 347 с.
4. Барт К. Очерки догматики: Лекции, прочитанные в Университете Бонна в летний семестр 1946 года / К. Барт. – СПБ.; 1997. – 272 с.
5. Барт К. Рудольф Бультман: попытки его понять / К. Барт / Избранное: Вера и понимание. М.: РОСПЭН, 2004. – 692 с.
6. Бахтин М.М. К методологии гуманитарных наук / М.М. Бахтин // Эстетика словесного творчества. – М.: Искусство, 1986. – 444 с.
7. Бердяев Н.А. Философия свободы. Смысл творчества / Н.А. Бердяев. – М., 1989. – 580 с.
8. Бибихин В.В. Философия и религия / В.В. Бибихин // Вопросы философии. – 1992. – № 7. – С. 34-44.
9. Бохенский Ю.М. Современная европейская философия / Ю.М. Бохенский. – М.: Научный мир, 2000. – 256 с.
10. Бубер М. Два образа веры / М.Бубер. – М.: Республика, 1995. – 464 с.
11. Бультман Р. Избранное: Вера и понимание / Р. Бультман. М., 2004.
12. Бультман Р. Иисус Христос и мифология. // Бультман Р / Избранное: вера и понимание. М.: РОСПЭН, 2004.
13. Бультман Р. Происхождение и смысл типологии как герменевтического метода // Бультман Р / Избранное: вера и понимание. М.: РОСПЭН, 2004
14. Бультман Р. Новый Завет и мифология / Р.Бультман. Ук. изд. – С. 25
15. Бунге М. Интуиция и наука / М. Бунге. Пер. с англ. Е.И. Пальского, Ред. и послесл. канд. философ. наук. В.Г. Виноградова. М., “Прогресс”, 1967. – 187 с.
16. Брук Дж.Х. Наука и религия: Историческая перспектива / Дж.Х. Брук – [Пер. с англ.]. – (Серия “Богословие и наука”). – М.: Библейско-Богословский институт св. апостола Андрея, 2004. – 352 с.
17. Букин В.Р., Ерунов Б.А. На грани веры и неверия / В.Р. Букин, Б.А. Ерунов // Философско-психологический очерк. Лениздат, 1974. – 164 с.
18. Вайнгартнер П. Сходство и различие между научной и религиозной верой / П. Вайнгартнер// Вопросы философии.  1996.  № 5.  С. 90-109.
19. Вебер М. Избранное. Образ общества / М. Вебер. М.: Юрист,1994. – 702 с.
20. Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма / М. Вебер // Избранные произведения. – М.: Прогресс, 1990. – 808 с.
21. Вернадский В.И. Труды по всеобщей истории науки / В.И. Вернадский. М.: Наука, 1988. – 334 с.
22. Вернадський В.И. О научном мировоззрении. // На переломе. Философские дискуссии 20-х годов. – М., 1990.  С. 180-203.
23. Влошек С. Рациональность веры / С. Влошек. – М.: Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, 2005. – 152 с.
24. Волков В.Н. Онтология личности: Монография / В.Н. Волков. – Иваново: Изд-во “Ивановский государственный университет”, 2001. – 121 с.
25. Гайденко П.П. Эволюция понятия науки / П.П. Гайденко.– М.: Издательство “Наука”, 1980. – 567 с.
26. Гайденко П.П. История науки в контексте культуры / П.П. Гайденко. – М.: Наука, 1990. – 319 с.
27. Гайденко П.П. Проблема рациональности на исходе ХХ века / П.П. Гайденко // Вопросы философии. – 1991. – № 6. – С. 3-14.
28. Гараджа В.И. Религия и общество: Хрестоматия по социологии религии. Учебное пособие для вузов/ В.И. Гараджа и др. (сост.).  М.: Аспект Пресс, 1994. – 775 с.
29. Гейзенберг В. Шаги за горизонт: Пер. с нем./Сост. А.В. Ахутин; Общ. ред. и вступ. ст. Н.Ф. Овчинникова.  М.: Прогресс, 1987. – 368 с.
30. Гейзенберг В. Избранные философские работы / Вернер Гейзенберг / [Пер. А.В. Ахутина, В.В. Бибихина]. – СПб.: Наука, 2006. – 571 с.
31. Гивишвили Г.В. Есть ли у естествознания альтернатива Богу? // Вопросы философии.  1995.  № 2. – С. 37-47.
32. Гивишвили Г.В. Феномен гуманизма / Библиотека журнала “Здравый смысл”. – М.: Российское гуманистическое общество, 2001. – 400 с.
33. Гинзбург В.Л. Об атеизме, религии и светском гуманизме / В.Л. Гинзбург. – М.: ЗАО “Московские учебники – СиДипресс”, 2008. – 158 с.
34. Глобальный эволюционизм: философский анализ / Л.В. Фесенкова (отв. ред.).  М.: ИФРАН, 1994. – 152 с.
35. Гносеология в системе философского мировоззрения. М., Издательство “Наука”, 1983. – 381 с.
36. Гренц Стенли и Олсон Роджер Богословие и богословы XX века / Стенли Гренц и Роджер Олсон / Пер. с англ. – Черкассы: Коллоквиум, 2011. – 520 с.
37. Громадка Й.Л. Перелом в протестантской теологии / Й.Л. Громадка // Пер. с чешск., англ. / Общ. ред и сост. М. Сато, В. Винокурова.  М.: Издательская группа “Прогресс”, “Культура”, 1993. – 192 с.
38. Гуманітарне знання в сучасному науковому просторі / Губерський Л.В., Бойченко І.В., Зелінський М.Ю., Приятельчук А.О., Шашкова Л.О. // Філософська та політологічна освіта в Україні на перетині тисячоліть. – К.: ВПЦ Київський університет, 2007. – 279 с.
39. Гумницкий Г.Н. Является ли религиозная вера видом знания // Вестник РФО (Российского Философского Общества). – 2002. – № 4. – С. 27-39.
40. Гурьев Д.В. Научный креационизм как религиозная форма квазибиологического познания / Д.В.Гурьев // Наука и квазинаучные формы культуры / [отв. ред. В.М. Найдыш]. – М.: Изд-во МПУ “Сигнал”, 1999. – 308 с.
41. Гутнер Г. Идеал открытого общества и рецепция религиозного дискурса современной наукой // Ответственность религии и науки в современном мире / [Под ред. Г.Гутнера]. – М., Библейско-Богословский институт св. апостола Андрея. 2005. – 300 с.
42. Девятова С.В. Современное христианство и наука / С. В. Девятова. – М.: Наука, 1994. – 246 с.
43. Девятова С.В. Влияние науки на религиозное восприятие мира // Философия и методология науки. / [Под редакцией В.И. Купцова]. – М.: Аспект Пресс, 1996. – 551 с.
44. Джеймс В. Воля к вере / В. Джеймс. Пер. с. англ. / Сост. Л.В. Блинников, А.П. Поляков. – М.: Республика, 1997. – 431 с.
45. Джеймс В. Многообразие религиозного опыта / В. Джеймс. – [Пер. с англ.] – М.: Наука, 1993. – 432 с.
46. Добронравова И.С. Синергетика: становление нелинейного мышления / И.С. Добронравова. – Киев: Лыбидь, 1990. – 150 с.
47. Добронравова І.С. Постнекласичне знання як процес – Київська філософська школа надає засоби розуміння // Сучасна українська філософія: традиції, тенденції, інновації: збірник наукових праць. Відп. ред. А.Є.Конверський, Л.О.Шашкова. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2011. – 304 с.
48. Добронравова І.С. Філософія та методологія науки: підручник / І.С. Добронравова, Л.І. Cидоренко. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2008. – 223 с.
49. Енциклика “Вера и разум” (Fides et Ratio) Его Святейшества Папы Римского Иоанна Павла II [Текст] / Иоанн Павел ІІ (Папа Римский). М.: Издательство Францисканцев, 1999.  150 c.
50. Ерунов Б.А. Мнение в системе человеческого познания / Б.А. Ерунов. Отв. ред. Б.Д. Парыгин; Ленинград, 1973. – 181 с.
51. Ершова Г.Г. Наука и религия: новый симбиоз? / Г.Г. Ершова, П.Ю. Черносвитов. – СПб.: Алетейя, 2003. – 368 с.
52. Заблуждающийся разум: Многообразие вненаучного знания. М., 1990.  464 с.
53. Ирхин В.Ю. Уставы небес. 16 глав о науке и вере. – 2-е изд., перераб. / В.Ю. Ирхин, М.И. Канцельсон. – М.: Айрис-пресс, 2004. – 384 с.
54. Історія філософії. Словник / За заг. ред. В.І. Ярошовця. – К.: Знання України, 2006.  1200 с.
55. Картер Б. Совпадение больших чисел и антропологический принцип в космологии // Космология: теория и наблюдения. М., 1978.  С. 369-379.
56. Касавин И.Т. Миграция. Креативность. Текст. Проблемы неклассической теории познания / И.Т. Касавин. – СПб.: РХГИ, 1998. – 408 с.
57. Касавин И.Т. Наука и иные типы мышления // Наука и религия. Междисциплинарный и кросс-культурный подход. Научные труды / [Под ред И. Т. Касавина]. – М.: Канон РООИ “Реабилитация”, 2006. – 472 с.
58. Касавин И.Т. Традиции и интерпретации: Фрагменты исторической епистемологии / И.Т. Касавин.  Москва – СПб., Издательство РХГИ, 2000. – 320 с.
59. Кимелев Ю.А. Современная западная философия религии / Ю.А. Кимелев. М., 1989.  С. 29-61
60. Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Законы эволюции и самоорганизации сложных систем / Е.Н. Князева, С.П. Курдюмов. – М.: Наука, 1994. – 234 с.
61. Козырева А.К. Вера и знание / А.К. Козырева. – Ученые записи. Ленинград. пед. ин-та. Л., 1973. т.444 вып. I ,  133 с.
62. Козлова М.С. Вера и знание. Проблема границы / М.С. Козлова // Вопросы философии. – 1991. – № 2. – С. 58-66.
63. Койре А. Очерки истории философской мысли: О влиянии философских концепций на развитие научных теорий / А. Койре. – М.: Прогресс, 1985. – 286 с.
64. Коллинз К.Джон Наука и вера. Враги или друзья? / К. Джон Коллинз / Пер. с англ. – Черкассы: Коллоквиум, 2005. – 560 с.
65. Конструктивный подход в эпистемологии и науках о человеке / Отв. ред В.А. Лекторский. М.: “Канон+” РООИ “Реабилитация”, 2009. – 368 с.
66. Крымский С.Б., Кузнецов В.И. Мировоззренческие категории в современном естествознании / С.Б. Крымский, В.И. Кузнецов. – К., “Наук. Думка”, 1983. – 222 с.
67. Крымский С.Б., Парахонский Б.А., Мейзерский В.М. Эпистемология культуры. Введение в обобщенную теорию познания / С.Б. Крымский, Б.А. Парахонский, В.М Мейзерский. Киев, “Наукова думка”, 1993. – 205 с.
68. Критический анализ ненаучного знания М.,1989. – 145 с.
69. Кун Т. Структура научных революций / Т. Кун. – М., 1975. – 288 с.
70. Кураев о. Андрей. О вере и знании – без антиномий / Андрей Кураев // Вопросы философии. – 1992. – № 7. – С. 45-63.
71. Кюнг Г. Великие христианские мыслители / Пер. с нем. О.Ю. Бойцовой. – СПб.: Алетейя, 2000. – 442 с.
72. Лазарев Ф.В., Брюс А. Литтл. Современная эпистемология: дух и проблемы / Ф.В. Лазарев, А. Литтл Брюс.  Симферополь: Таврида,1999.–176 с.
73. Лакатос И. Доказательства и опровержения: Пер. с англ. И.Н. Веселовского / И. Лакатос. – М.: Наука, 1967. – 146 с.
74. Лакатос И. История науки и ее рациональные реконструкции / И. Лакатос // Структура и развитие науки (Из Бостонских исследований по философии науки). – [Сборник переводов]. – М., 1978. – 487 c.
75. Лакатос И. Фальсификация и методология научно-исследовательских программ / И. Лакатос. – М.: Медиум, 1995. – 236 с.
76. Лаудан Л. Наука и ценности / Л. Лаудан // Современная философия науки: знание, рациональность, ценности в трудах мыслителей Запада: Учебная хрестоматия. 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательская корпорация “Логос”, 1996. – 400 с.
77. Легкун Т.В. Осмислення шляхів розвитку культури та особистості у творчій спадщині П. Тілліха // Т.В. Легкун. Філософські проблеми гуманітарних наук. № 14-15. Альманах. – Київ, 2008-2009.  С. 15-20.
78. Легкун Т.В. Соціокультурний вимір еволюції протестантизму // Т.В. Легкун. Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. Збірник наукових праць /Зб.наук.праць, випуск 23/ Відп.ред.: М.М. Бровко, О.Г. Шутов.  К.: Видавничий центр КНЛУ, 2009.  С. 264-270.
79. Легкун Т.В. Універсальні виміри релігійної типології культури Пауля Тілліха // Т.В. Легкун. Альманах. Філософські проблеми гуманітарних наук.  № 19. 2010. – С. 200-206.
80. Легкун Т.В. Епістемологічний статус наукового та релігійного знання / Т.В. Легкун // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – К.: Вид.-полігр. центр “Київський університет”, 2012. – Вип. 108. – С. 31-34.
81. Легкун Т.В. Теорія еволюції та концепція творення: проблема взаємовпливу // Т.В. Легкун. Гілея: науковий вісник. Збірник наукових статей/ Гол. Ред. В. М. Вашкевич.. – К.: ВІР УАН,. – Випуск 46., 2011. – C. 246-255.
82. Лейбниц Г.В. Новые опыты о человеческом разумении// Сочинения в 4- х т. Т. 2.  М., 1983.  686 c.
83. Лекторский В.А. Вера и знание в современной культуре // Вопросы философии.  2007.  №2. – С. 14-19.
84. Лекторский В.А. Эпистемология классическая и неклассическая / В.А. Лекторский. – М.: УРСС, 2001. – 256 с.
85. Лекторский В.А. Возможна ли интеграция естественных наук и наук о человеке? / В.А. Лекторский // Наука глазами гуманитария / [Отв. ред. В.А.Лекторский]. – М.: Прогресс-Традиция, 2005. – 688 с.
86. Лекторский В.А. Сознание и знание: [Сб. ст.] / АН СССР, Ин-т философии; [Отв. ред. В. А. Лекторский]  М.: ИФАН, 1984. – 107 с.
87. Лифинцева Т.П. Бультман и Тиллих: “демифологизация” и рецепция идей Хайдеггера // Вопросы философии – 2009.  №5. – С. 172-182.
88. Лифинцева Т.П. Философия и теология Пауля Тиллиха / Т.П. Лифинцева.  М.: “Канон+”, 2009. – 286 с.
89. Любищев А.А. Наука и религия / А.А. Любищев / Отв. Ред., сост., предисл. Баранцев Р.Г. – СПб.: Алетейя, 2000. – 358 с.
90. Мамардашвили М.К. Наука и культура / М.К. Мамардашвили // В кн.: Методологические проблемы историко–научных исследований: [Сб. статей] / АН СССР, Ин-т истории естествознания и техники; [Отв. ред. И.С. Тимофеев].  М.: Наука, 1982. – 360 с.
91. Мамчур Е.А. Объективность науки и релятивізм / Е.А. Мамчур. М., 2004. 219 с.
92. Маркова Л.А. Наука и религия: проблемы границы / Институт философии РАН. – СПб.: Алетейя, 2000. – 256 с.
93. Маркова Л.А. О возможностях соотношения науки и религии // Вопросы философии.  № 11.  1997. – C. 73-89
94. Марчук М.Г. Ціннісні потенції знання / М.Г. Марчук. – Чернівці: Рута, 2001. – 319 с.
95. Мень А. О Тейяре де Шардене // Истоки религии. – Брюссель, 1981.
96. Микешина Л.А. Эпистемология ценностей / Л.А. Микешина.  М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2007. – 439 с.
97. Микешина Л.А. Философия науки: Современная эпистемология. Научное знание в динамике культуры. Методология научного исследования: учеб. пособие / Л.А. Микешина. – М.: Прогресс-Традиция, 2005. – 463 с.
98. Микешина Л.А. Философия познания. Проблемы эпистемологии гуманитарного знания / Л.А. Микешина. М.: “Канон+” РООИ “Реабилитация”, 2009. – 560 с.
99. Мінакова М.А. Історія поняття досвіду: Монографя / М.А. Мінаков. ‒ К.: Вид. ПАРАПАН, 2007. ‒ 380 с.
100. Мольтман Юрген. Знание и мудрость: к диалогу естественных наук и богословия / Юрген Мольтман. М., Библейско-Богословский институт св. апостола Андрея. 2005. – 204 с.
101. Моррис Г. Христианское образование для реального мира / Г. Моррис.  М., “Протестант”, 1993.  224 с.
102. Наука и богословие: антропологическая перспектива / В. Порус (науч. ред.).  М.: Библейско-Богословский институт св. апостола Андрея, 2004. – 315 с.
103. Наука и вера в диалоге / П. Тейяр де Шарден и П. Флоренский. – СПб.: Изд – во С.- Петерб. Ун – та, 2007. – 287 с.
104. Наука и религия в духовном возрождении общества: сборник докл. междунар. конфер.,[25 -27 ноября 2006 г. Г. Одесса] / Р. А. Крыжановский (гл. ред.); О.:ХГЭУ, 2007. – Т. 1. – 2007. – 229 с.
105. Наука и теология в XX веке (Критика теологических концепций науки) / Под ред. В.И. Гараджа и А.Д. Сухова. М., “Мысль”, 1972. – 213 с.
106. Научные и богословские эпистемологические парадигмы: историческая динамика и универсальные описания / Под. Ред. В. Поруса (серия “Богословие и наука”). – М.: Библейско – богословский институт св. апостола Андрея, 2009. – 271 с.
107. Научные и вненаучные формы мышления / И.Т. Касавин, В.Н. Порус (отв.ред.); РАН, Институт философии. Центр по изучению немецкой философии и социологии.  М., 1996. – 335 с.
108. Нестерук А.В. Проблемы глобального эволюционизма и антропный принцип в космологии / А.В. Нестерук // Глобальный эволюционизм (Филос. Анализ).  М.: ИФРАН, 1994. – 150 с.
109. Никифоров А.Л. Философия науки: история и методология (учебное пособие) / А.Л. Никифоров. – М.: Дом интеллектуальной книги, 1998. – 280 с.
110. Новая философская энциклопедия. В 4-х томах. Т. 2. / В.С. Степин. – М.: “Мысль”, 2001. – 636 с.
111. Новейший философский словарь / Сост. А.А. Грицанов.  Мн.: Изд. В.М. Скакун, 1998.  896 с.
112. Ответственность религии и науки в современном мире / Под ред. Г. Гутнера ( Серия”Богословие и наука”). – М., Библейско-Богословский институт св. апостола Андрея, 2007. – 300 с.
113. Палама Св.Григорий Тривды в защиту священно ‒ безмолвствующих / Св.Григорий Палама. М.,1995. – 105 с.
114. Пикок А. Богословие в век науки. Модели бытия и становления в богословии и науке / Артур Пикок. – [Пер. с англ.]. – (Серия “Богословие и наука”). – М., Библейско-Богословский институт св. апостола Андрея, 2004. – 416 с.
115. Пирс Ч. Избранные философские произведения / Ч. Пирс // Пер. с англ. Перевод К. Голубович, К. Чухрукидзе, Т. Дмитриева. М.: Логос, 2000. – 448 с.
116. Планк М. Избранные труды. Термодинамика. Теория излучения и квантовая теория. Теория относительности. Статьи и речи / М. Планк. М., “Наука”, 1975. – 788 с.
117. Планк М. Религия и естествознание / М. Планк // Вопросы философии. – 1990. – № 8. – С. 25-36.
118. Планк М. и философия / М. Планк // Издательство иностранной литературы. М., 1963. – 64 с.
119. Полани М. Личностное знание. На пути к посткритической философии / М. Полани. – [Пер. с англ.: Предисл. и общ. ред. В. А. Лекторского]. – М.: Прогресс, 1985. – 344 с.
120. Полкинхорн Дж. Вера глазами физика / Дж. Полкинхорн. – [Пер. с англ.]. – (Серия “Богословие и наука”). – М.: Библейско-Богословский институт св. апостола Андрея, 2004. – 167 с.
121. Понятие истины в социогуманитарном познании / Рос. акад. наук, Ин-т философии; Отв. ред. А.Н.Никифоров.  М.:ИФ РАН, 2008. – 212 с.
122. Поппер К. Логика и рост научного знания / К. Поппер. – М.: “Прогресс”, 1983. – 608 с.
123. Поппер К. Логика научного исследования: Пер. с англ. / В.Н. Садовский (ред. пер.). – М.: Республика, 2004. – 447 с.
124. Поппер К. Предположения и опровержения: Рост научного знания: Пер. с англ. / К. Поппер.  М.: ООО “Издательство ACT”, “Ермак”, 2004.  638 c.
125. Пригожин И. Философия нестабильности / Вопросы философии.  1991. № 6.  С. 45-53.
126. Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса. Новый диалог человека с природой / И. Пригожин, И. Стенгерс  М.: Прогресс, 1986.  432 с.
127. Рассел Б. Внесла ли религия полезный вклад в цивилизацию? // Б. Рассел Почему я не христианин. М., 1987. – 334 с.
128. Рассел Б. Исследование значения и истины / Б. Рассел. Перевод с англ. Ледникова Е.Е., Никифорова А.Л. – М.: Идея–Пресс, Дом интеллектуальной книги, 1999. – 400 с.
129. Рассел Б. История западной философии / Б. Рассел. Пер. с англ. Общая ред. и послесл., проф. В.Ф. Асмус, М., Изд. иностр. лит., 1959. – 868 с.
130. Рассел Б. Человеческое познание: его сфера и границы: Пер. с англ / Б. Рассел. – К.: Ника-Центр, 2001. – 560 с.
131. Рациональность на перепутье. В 2-х книгах. Кн. 1. – М.: “Российская политичесская энциклопедия” (РОССПЭН), 1999. – 368 с.
132. Релігієзнавчий словник / [за ред. Професорів А. Колодного і Б. Лобовика] К.: Четверта хвиля, 1996. – 92 с.
133. Рикёр Поль Герменевтика и психоанализ. Религия и вера / Поль Рикёр // Пер. с фр., послесл., примеч. И.С. Вдовина. – М.: Искусство, 1996. – 270 с.
134. Розин В.М. Демаркация науки и религии / В.М. Розин. М.: Издательство ЛКИ, 2007.  168 с.
135. Розин В.М., Шрейдер Ю.А. Научное познание и религиозное откровение // Философские науки. – 1994.  №1-3. – С. 72-81
136. Розин В.М. Типы и дискурсы научного мышления / В.М. Розин.  М.: Эдиториал УРСС, 2000. – 248 с.
137. Сидоренко Л. Методологическое измерение этоса постнеклссического биологического исследования / Л.Сидоренко // Культурний контекст соціальної самоорганізації. К.: ВПЦ “Київський університет”, 2006.  С. 280-288.
138. Сидоренко Л.І. Аксіологія постнекласичної науки // Сучасна українська філософія: традиції, тенденції, інновації: збірник наукових праць. Відп. ред. А.Є.Конверський, Л.О.Шашкова. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2011. – 304 с.
139. Сокулер З.А. Проблема обоснования знания / З.А. Сокулер. – М.: Наука, 1988. – 176 с.
140. Соловьев Э.Ю. Знание, вера и нравственность / Э.Ю. Соловьев // В кн.: Наука и нравственность. – 207 с.
141. Социальная эпистемология. Идеи, методы, программы. – М.: “Канон +” РООИ “Реабилитация”, 2010. – 712 с.
142. Степин В.С. Наука, религия и современные проблемы диалога культур / В.С. Степин // Наука и религия. Междисциплинарный и кросс-культурный подход. Научные труды. / Под ред И.Т. Касавина. – М.: “Канон +” РООИ “Реабилитация”, 2006. – 472 с.
143. Степин В.С. Научное познание и ценности техногенной цивилизации / В.С. Степин // Вопросы философии. – 1989. – № 10. – С. 3-18.
144. Степин В.С. Теоретическое знание: структура, историческая эволюция / В.С. Степин.  М.: “Прогресс-Традиция”, 2003. – 744 с.
145. Степин В.С. Философия науки. Общие проблемы: учебник для аспирантов и соискателей ученой степени кандидата наук / В.С. Степин. – М.: Гардарики, 2008. – 384 с.
146. Степин В.С. Философия религии в социокультурном контексте (памяти Льва Николаевича Митрохина) / В.С. Степин. – 2008.  №7. – С. 4-14.
147. Сухейль Ф. Религиозный феномен и современная наука // Вопросы философии.  2002.  №2. – С. 169-174.
148. Тейяр де Шарден. Феномен человека  М., 1987.  240 с.
149. Тиллих П. Вечное сейчас (три проповеди из книги). Предисловие, перевод с английского и комментарии Т. П. Лифинцевой / П. Тиллих // Вопросы философии. – 2005.  № 5. – С. 161-175.
150. Тиллих П. Диалектическая теология (К. Барт) / П. Тиллих. Путь – Париж, 1925.  № 1. – С. 113-124.
151. Тиллих П. Динамика веры. // П. Тиллих // Избранное. Теология культуры. М.: Юрист, 1995.  С. 132-215.
152. Тиллих П. Значение истории религий для теолога-систематика / П. Тиллих // Избранное. Теология культуры. М.: Юрист, 1995.  С. 442-454.
153. Тиллих П. Систематическая теология. Т. I-II. / П. Тиллих. М.  СПб.: Университетская книга, 2000.  463 с. – (Книга света).
154. Тиллих П. Систематическая теология. Т. 3. / П. Тиллих. – М.  СПб.: Университетская книга, 2000. – 415 с. – (Книга света).
155. Тиллих П. Христианство и встреча мировых религий / П. Тиллих // Избранное. Теология культуры. М.: Юрист, 1995.  С. 396-441.
156. Тулмин С. Концептуальные революции в науке / С. Тулмин // Структура и развитие науки (Из Бостонских исследований по философии науки). – [Сборник переводов]. – М., 1978. – 487 c.
157. Тулмин Стефан. Человеческое понимание / С. Тулмин. – [Пер. с англ. З. В. Кагановой]. – (Общ. ред. и вступ. ст. П. Е. Сивоконя). – М.: Прогресс, 1984. – 327 с.
158. Уайтхед А. Избранные работы по философии: Пер. с англ./Сост. И. Т. Касавин: Общ. ред. и вступ. ст. М. А. Кисселя / А. Уайтхед.  М.: Прогресс, 1990. – 718 с.
159. Уайтхед А. Истоки современной науки / А. Уайтхед // Философия и социология науки и техники. Ежегодник. М., 1989.  С. 205-223.
160. Уайтхед А. Религия и наука / А.Уайтхед. – М., 1990. – С. 448-462.
161. Фейерабенд П. Избранные труды по методологии науки / П. Фейерабенд; перевод с англ. и нем. / Общ. ред. и авт. вступ. ст. И. С. Нарский. – М.: Прогресс, 1986. – 542 с.
162. Фейерабенд П. Против метода. Очерк анархистской теории познания / П. Фейерабенд; пер. с англ. А. Л. Никифорова. – М.: АСТ Москва: Хранитель, 2007. – 413 с.
163. Философский энциклопедический словарь. М.: “Советская энциклопедия”, 1989. – 815 с.
164. Філософський енциклопедичний словник. К.: “Абрис”, 2002. – 742с.
165. Философия и методология науки: Учеб.пособие для студентов высших учебных заведений / Под ред.В.И. Купцова. – М.: Аспект Пресс, 1996. – 551 с.
166. Философско-религиозные истоки науки / П. П. Гайденко, В. П. Визгин, В. Н. Катасонов и др.; РАН, Институт философии. – М.: Мартис, 1997. – 319 с.
167. Франк С.Л. Человек и Бог / С.Л. Франк. – Минск: Белорусская Православная Церковь, 2010. – 528 с.
168. Френкел Г. Заключения идей. Критика философии Уайтхеда / Г. Френкел. М.: “Издательство иностранной литературы”, 1959. – 102 с.
169. Хаксли Дж. Религия без откровения / Дж. Хаксли. – М.: Знание, 1992. – 64 с.
170. Хеллер М. Творческий конфликт: о проблемах взаимодействия научного и религиозного мировоззрения / М. Хеллер. М., Библейско-Богословский институт св. апостола Андрея, 2005. – 216 с.
171. Хобринк Б. Христианский взгляд на происхождение жизни: Критика дарвинизма / Б. Хобринк. К., 1994. – 110 с.
172. Холтон Дж. Тематический анализ науки / Дж. Холтон. – [Перевод с английского]. – (Серия “Логика и методология науки”). – М.: Прогресс, 1981. – 384 с.
173. Хокинг С. От большого взрыва до черных дыр: Краткая история времени: Пер. с англ / С. Хокинг. – М.: Мир, 1990. – 168 с.
174. Хюбнер К. Истина мифа / К. Хюбнер. М., 1996. – 448 с.
175. Ценностный дискурс в науках и теологии [Текст] / Рос. акад. наук, Ин-т философии, Рос. гос. гуманитар. ун-т.; Отв. ред. И.Т. Касавин и др. – М.: ИФРАН, 2009. – 351 с.
176. Цехмистро И.З. Холистическая философия науки: Учебное пособие / И.З. Цехмистро. – Сумы: ИТД “Университетская книга”, 2002. – 364 с.
177. Чорноморденко І.В. Позанаукові знання і культуротворчий процесс / І.В. Чорноморденко / Монографія – К.: КНУБА, 2010. – 360 с.
178. Шахов М.О. Религиозное знание, объективное знание о религии и наука / М.О. Шахов // Вопросы философии.  2004.  № 11. – С. 65-80.
179. Шашкова Л.О. Взаємозв’язок наукового та релігійного аспектів формування новоєвропейської науки / Л.О. Шашкова // Філософські проблеми гуманітарних наук: Альманах. – 2006. – № 10. – С. 44-51.
180. Шашкова Л.О. Гуманітарне знання у проектах некласичної епістемології // Філософія та політологія у структурі сучасного соціогуманітарного знання (теоретичні та методологічні аспекти): монографія. Л.В.Губерський, А.Є.Конверський, В.А.Бугров та ін. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2011. – 543 с.
181. Шашкова Л.О. Гуманітарне пізнання: нові виклики епістемології / Л. О. Шашкова // Вісник Національного авіаційного університету: Філософія. Культурологія. – 2006. –№ 1(3). – С. 57-63.
182. Шашкова Л.О. Гуманітарне пізнання: єдність історії та методології / Л. О. Шашкова // Філософські проблеми гуманітарних наук: Альманах. – 2005. – №6. – С. 34-41.
183. Шашкова Л.О. Діалог науки і релігії в культурно-історичному контексті / Л. О.Шашкова. Монографія // К.: Грамота, 2008. – 328 с.
184. Шашкова Л.О. Наука і релігія – перспективи діалогу // Альманах. Філософські проблеми гуманітарних наук. – 2006. –№ 8.  С. 51-57.
185. Шашкова Л.О. “Передпарадигмальний” досвід новоєвропейської науки / Л.О. Шашкова // Філософські проблеми гуманітарних наук. Альманах. – 2005. – №5. – С. 129-134.
186. Шашкова Л.О., Злочевська М.В. Діалогічний вимір гуманітарного знання / Л.О. Шашкова, М.В. Злочевська / Монографія. – К.: Видавничий дім “Професіонал”, 2011. – 176 с.
187. Шашкова Л.О. Позанаукове знання в контексті історії науки / Л. О. Шашкова // Науковий вісник Чернівецького університету. Філософія: збірник наукових праць. – 2007. – Вип. 353. – С. 125-130.
188. Шашкова Л.О. Сприйняття природи: діалог науки і релігії // Політологічний вісник. – Київ, 2004.  № 17. – С. 268-274.
189. Шредингер Э. Что такое жизнь? С точки зрения физика / Э. Шредингер.  М., 1972. – 88 с.
190. Эйнштейн А. Замечания к статьям / А. Эйнштейн // Собр. научн. трудов, Т. 4. М., “Наука”, 1967. – 307 с.
191. Эйнштейн А. Собрание научных трудов // Под редакцией И.Е. Тамма, Я.А. Смородинского, Б.Г. Кузнецова – М.: Наука, 1967. – Т.4. – 598 с.
192. Эйнштейн А. Физика и реальность. Сборник статей / А. Эйнштейн // [Перевод. Сост. и коммент. У.И. Франкфурта]. М., “Наука”, 1965. – 359 с.
193. Энциклопедия эпистемологии и философии науки.  М.: “Канон +”, РООИ “Реабилитация”, 2009. – 1248 с.
194. Яковлев В.Г. Религия и разум / В.Г. Яковлев. Алма-Ата, “Казахстан”, 1978. – 176 с.
195. Яковлев А.А. Предисловие к публикации “Диспута о существовании бога” // Вопросы философии.  1986. – №6. – С. 120-136.
196. Франк С.Л. Религия и наука. – Брюссель: “Жизнь с Богом”, 1954 [Електронний ресурс] / С. Л. Франк. -