ЕСТЕТИКО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ДИСКУРС МЕЖІ ХІХ – ХХ СТОЛІТЬ: УКРАЇНСЬКА МОДЕЛЬ : Эстетико-ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ ДИСКУРС ВРЕМЕН ХIХ - ХХ ВЕКОВ: УКРАИНСКАЯ МОДЕЛЬ



  • Название:
  • ЕСТЕТИКО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ДИСКУРС МЕЖІ ХІХ – ХХ СТОЛІТЬ: УКРАЇНСЬКА МОДЕЛЬ
  • Альтернативное название:
  • Эстетико-ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ ДИСКУРС ВРЕМЕН ХIХ - ХХ ВЕКОВ: УКРАИНСКАЯ МОДЕЛЬ
  • Кол-во страниц:
  • 406
  • ВУЗ:
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
  • Год защиты:
  • 2011
  • Краткое описание:
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
    імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА





    Вернудіна Ірина Володимирівна



    УДК 111.852: 159.9 (477) "18/19"






    ЕСТЕТИКО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ДИСКУРС
    МЕЖІ ХІХ – ХХ СТОЛІТЬ: УКРАЇНСЬКА МОДЕЛЬ




    Спеціальність 09.00.08 – естетика






    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня
    доктора філософських наук










    Київ - 2011








    ЗМІСТ

    Вступ 4-22

    Розділ 1. Становлення естетико-психологічного паритету
    в українській гуманістиці кінця ХІХ – початку ХХ століть 23

    1.1. Історичні передумови нового українського культурного простору 23-40
    1.2. Філософський контекст естетико-психологічних пошуків:
    проблема художньої творчості 41-60
    1.3. Митець – творчий процес – художній твір: досвід структуризації
    художньої творчості 61-84
    Висновки до Розділу 1 84-86


    Розділ 2. Особливості термінологічного забезпечення
    естетико-психологічних досліджень 87

    2.1. Становлення естетичної термінолексики в традиціях української
    гуманістики на рубежі ХІХ-ХХ століть 87-113
    2.2. Науковий лексикотермінологічний потенціал психології:
    кореляція українського і європейського досвіду 114-134
    Висновки до Розділу 2 134-136


    Розділ 3. Естетичні й психологічні традиції України ІІ половини
    ХІХ – початку ХХ століть: становлення наукових шкіл 137

    3.1. Київська школа: емпірична психологія та традиції
    філософсько-естетичного аналізу мистецтва 137-162
    3.2. Теоретичні засади Харківської естетико-психологічної школи 163-196
    3.3. Львівська школа естетики та психології позитивізму 197-228
    Висновки до Розділу 3 228-232


    Розділ 4. Естетико-психологічні виміри художньої творчості 233

    4.1. Обґрунтування категоріального статусу “творчої
    індивідуальності” 233-247
    4.2. “Неусвідомлюване психічне”: проблеми теоретичного
    опрацювання 248-262
    4.3. Естетико-психологічна природа художнього образу 263-275
    4.4. “Професіоналізм ремісника” як складова творчого процесу 276-292
    4.5. Риторика естетизму в дослідженні мистецтва і художньої
    творчості 293-304
    Висновки до Розділу 4 304-305


    Розділ 5. Естетичний потенціал українського культуротворчого
    процесу рубежу ХІХ-ХХ століть 306

    5.1. Видавнича діяльність кінця ХІХ – початку ХХ ст. як специфічно
    українська форма культуротворення 306-324
    5.2. Дискурс модернізму в українській гуманістиці початку ХХ ст. 325-358
    Висновки до Розділу 5 359-360

    Висновки 361-365

    Список використаних джерел 366-405









    ВСТУП

    Актуальність теми дослідження.
    Загальновизнано, що період кінця ХІХ – початку ХХ ст. виявився етапом максимального духовного піднесення нації, яка “в особі своєї інтелігенції усвідомила себе” (В. Винниченко). Позбувшись певною мірою тотального домінування російського царату, отримавши на деякий час можливість вільно користуватися рідною мовою, український народ здійснив безпрецедентний за значущістю культуротворчий прорив і досі неперевершений з точки зору отриманих результатів. Новий стиль наукового й художнього мислення, індивідуалізм і розкріпачення особистості, вільне розгортання внутрішнього світу як прояв буття “без кордонів” постали в якості специфічних орієнтирів у науці, мистецтві й культурі та засвідчили здійснення “естетичної революції” (Я. Поліщук) на зламі віків. Цей період і сьогодні по праву вважається найбільш продуктивним, виходячи з надбань більшості гуманітарних галузей знань: філософії, естетики, психології, літературознавства, мистецтвознавства.
    Застосування у науковому контексті поняття “дискурс”, що в даному дисертаційному дослідженні не лише відтворюється, а, власне, твориться, забезпечує необхідний методологічний ресурс, який є визначальним для роботи, виконаної на ґрунті двох дисциплін: естетики та психології. Дискурсивність використаного матеріалу зумовлена соціокультурними й психологічними факторами, які включають “суб’єктів, які говорять або пишуть”, й “слухачів та читачів, які є об’єктами дискурсу” (С. Павличко). Українська модель естетико-психологічного дискурсу позначена низкою специфічних особливостей, що історично вплинули на розвиток і торування власних шляхів наукового поступу. Тому чільних ознак набуває концептуальна розробка естетичного досвіду, напрацьованого корифеями української науки, культури і мистецтва того часу.
    Філософський, естетико-психологічний дискурс, започаткований у другій половині ХІХ століття роботами видатного українського філософа й психолога П. Юркевича, актуалізований у наукових розробках професорів Київської філософської школи О. Новицького, О. Козлова, Г. Челпанова, О. Гілярова, В. Зеньковського, продовжений у студіях з психолінгвістики і філософії мови О. Потебнею, підхоплений культурфілософським аналізом його наступника Д. Овсянико-Куликовського, втілений у працях представників Харківської естетико-психологічної школи Б. Лезіна, О. Горнфельда, В. Харциєва, Т. Райнова, П. Енгльмейера та інших, гідно представлений на європейському і світовому рівні теоретико-прикладними дослідженнями західноукраїнського психолога, естетика й філософа Ю. Охоровича, потужно розгорнутий у фундаментальних працях з естетики, психології, культурології, літературознавства І. Франком, структурований діяльністю фундатора Львівсько-Варшавської філософської школи К. Твардовського, органічно втілений у новітніх тенденціях модернізму, які сповідував на початку ХХ ст. М. Євшан та його колеги-“хатяни” й “молодомузівці” – концептуалізувався, набув чільних ознак і набрав максимальних “обертів” в українській науці й культурі на межі ХІХ-ХХ ст.
    Культуротворчий процес кінця ХІХ – початку ХХ ст. в Україні пов’язаний з естетичними, психологічними й мистецькими напрямками західноєвропейської філософської думки. Певною рецепцією в українському теоретичному просторі виявилися тенденції позитивізму, інтуїтивізму, ніцшеїзму, психоаналізу. Їхня потужна наукова база, яскраві представники і знакові філософські, естетико-психологічні праці помітно відбилися у думках і поглядах розбудовників “молодої України” (Т. Зіньківський), спричинивши справжню “боротьбу поколінь” (М. Євшан). Намаганнями позбутися вузьких карбів національно-побутового етнографізму, селянсько-народницької естетики, маргінальної описовості тощо позначені вимоги новітнього естетизму посталої на межі сторіч “нової генерації” (І. Франко) письменників та літературних критиків. В українському культурному середовищі “доби змін” піднімалися й вже інакше вирішувалися кардинально нові питання.
    Виразно постала мистецтвознавча тенденція засвідчила естетико-художній контекст як домінантний у розгортанні теоретичного дискурсу тих часів. Надскладні політичні й соціальні умови, в яких перебувала українська нація протягом століть, сфокусувала інтерес митців і теоретиків мистецтва на початку ХХ ст. у ракурс художньо-творчої проблематики в її соціальному й особистісному вимірах. Концептуалізація поняття “індивідуалізм”, протиставлення свободи творчості попередній соціальній заангажованості мистецтва породив самостійне й унікальне з точки зору її дослідження явище самоаналізу – інтроспекцію. Шляхом самоспостереження українські митці опановували універсальні закони творчості й поступово відкривали і для царини науки, і для себе надскладні “дифузійні” взаємини художньої творчості з дійсністю, особливості функціонування художнього твору в літературному просторі й художніх образів у творі мистецтва.
    Тому логічно, що в якості “епіцентру” естетико-психологічного дискурсу було обрано розгляд саме художньо-творчої проблематики в усій багатоманітності її складових чинників. Розв’язання кардинальних питань естетичного освоєння дійсності людиною, серед яких феномен естетичної свідомості – творчість, і досі потребує значних зусиль науковців – представників різних “людинознавчих” галузей знань. Важливим при цьому є розуміння художньої творчості виключно як процесу, що обумовлює її студіювання у подієвому аспекті. Психоемоційні особливості творчої індивідуальності автора як суб’єкта творення також не залишено на маргінесі естетико-психологічного дослідження у даній дисертації. Саме тому і варто звернутися до попередньо напрацьованого наукового досвіду, що дозволив оформити методологічне підґрунтя базових етапів дослідження.
    Тож в контексті філософської, естетико-психологічної проблематики проаналізовано українську модель теоретичного дискурсу кінця ХІХ – початку ХХ століть. Значної уваги приділено проблемам мистецтва, художньої творчості, особистості митця, особливостям поняттєво-категоріального забезпечення естетичних і психологічних досліджень. Наукові традиції України актуалізовано в аспекті персоніфікованого досвіду. Естетичні засади культуротворчого процесу студійовані на матеріалі утворення українських видавництв, періодичної преси, мистецьких гуртків, що яскраво відбивали чисельні літературні й художні тенденції зламу віків.
    Серед учених-гуманітаристів, які займалися дослідженням різних аспектів української культури й вплинули на подальший науковий поступ поколінь, слід, передусім, виокремити представників історико-культурологічної та історико-естетичної традиції, пов’язаної з іменами В. Асмуса, О. Білецького, М. Возняка, В. Горського, В. Коряка, А. Кримського, Ю. Тищенка-Сірого, Д. Чижевського, А. Бичко, М. Поповича.
    Паралельно з означеною традицією постали потужні суто естетичні, естетико-мистецтвознавчі та літературознавчі дослідження: В. Мазепа, Д. Кучерюк, І. Бондаревська, Т. Гундорова, Н. Зборовська, П. Кононенко, Л. Левчук, М. Наєнко, О. Оніщенко, Ф. Погребенник, О. Поліщук, В. Полянська. Праці вище названих науковців присвячено історичним особливостям та кристалізації знакових чинників культури, видатним персоналіям, які творили на межі ХІХ-ХХ століть. Їх значний потенціал заслуговує на першочергову увагу.
    При цьому самоцінного значення набувають теоретичні студії сучасних дослідників з “розсекречення” глибинного потенціалу художньої творчості, повернення у науковий обіг низки термінів і понять категоріального апарату естетики, студіювання наукової спадщини учених другої половини ХІХ – початку ХХ століття. Суттєвим важелем на тлі активного “прирощення знань” нинішнього періоду української естетики став теоретичний доробок В. Агеєвої, Л. Левчук, Т. Мейзерської, О. Оніщенко, О. Поліщук, О. Пушонкової.
    У контексті означеної проблематики слід виокремити роботи науковців, що формували діаспорну україністику та тих, хто прагне включити цей досвід у простір материкової культури: П. Богацький, Д. Донцов, В. Ігнатієнко, Г. Костюк, Л. Луців, І. Мірчук, В. Петров-Домонтович, М. Рудницький, Ю. Тернопільський, М. Шаповал, Ю. Шерех (Шевельов), С. Денисюк, Н. Кривда, М. Павлишин.
    Відтворена в роботі наукова традиція теоретичних шкіл України постала завдяки ґрунтовній діяльності та працям П. Енгельмейера, М. Євшана, В. Зеньковського, Б. Лезіна, О. Новицького, Д. Овсянико-Куликовського, Ю. Охоровича, О. Потебні, К. Твардовського, Г. Челпанова. Значної уваги дослідженню їхньої спадщини в сучасній науці приділено в роботах І. Крип’якевича, В. Асмуса, Д. Чижевського, В. Мазепи, І. Бичка, Р. Горака, Я. Гнатіва, А. Конверського, Н. Левчук-Керечук, Т. Лещака, Т. Манна, А. Мороз, І. Огородника, Е. Полташевської.
    Психологічні концепції в докторському дисертаційному дослідженні представлені роботами чільних авторів ортодоксальної психології, частково – радянського періоду (Г. Костюк, М. Ярошевський, М. Мацейків) й української діаспори дальнього зарубіжжя (С. Сірополко, В. Янів), але переважно студіями сучасних українських психологів: В. Роменець, Л. Акімова, О. Іванова, В. Клименко, І. Маноха, М. Моклиця, Н. Осьмаков, І. Пивоварчик, І. Прокопенко, В. Рибалка, Н. Холоденко, О. Чебикін, Г. Шкляревський.
    Важливого значення набуває також персоналістичний параметр, без якого неможливо студіювати науково-культуротворчі досягнення рубежу ХІХ-ХХ століть. Адже завдяки сумлінній праці видатних учених – теоретиків і практиків, митців та літературних критиків, найкращих представників прогресивної інтелігенції, що творили аутентичний національний простір українства, і вдалося, власне, здійснити науковий і культурний прорив у напрямку освіченої Європи.
    Певні складнощі поняттєво-категоріального забезпечення естетико-психологічних досліджень криються у площині їх україномовного словника. Протягом тривалого періоду ХХ століття був унеможливлений вільний обіг наукової термінології українською мовою, що й призвело до значного гальмування і втрат власних, напрацьованих у “золоте десятиліття” – 20-30-ті роки ХХ ст. – основ української естетичної й психологічної термінолексики. При цьому фундамент творення аутентичного мовно-лексичного ресурсу був активно задіяний і закладався в Україні ще з середини ХІХ ст. Естетико-психологічний дискурс взагалі передбачає відтворення й повернення в науковий ужиток базових естетичних і психологічних термінів, понять, категорій. На цьому шляху сьогодні особливо виокремлюються роботи В. Андрієвської, С. Батрина, С. Грабовської, О. Кочерги, Л. Левчук, М. Линченко, інших.
    Важливого методологічного значення в аспекті заявленої проблематики набувають чинники художнього руху межі ХІХ-ХХ століть, що яскраво заявивши про себе екстраполяцією європейських естетико-художніх тенденцій на український мистецький і літературознавчий ґрунт, розгорнувся в концепціях марксизму, модернізму, неогегельянства, а також названих раніше інтуїтивізму, ніцшеїму, психоаналізу. Визнаючи “модернізм” певною “мистецькою філософією” (С. Павличко), що максимально поєднала в собі національний колорит “нового естетизму” (М. Євшан) з проєвропейськими прагненнями “чистого мистецтва”, вдалося виокремити значний пласт дослідницької літератури, присвяченої розробці їхнього змісту, національних особливостей та художніх ознак/прикмет. Естетико-психологічний потенціал українського культуротворчого процесу початку ХХ ст. найпотужніше втілився саме в модернізмові, тому й варто звернутися до праць О. Дорошкевича, С. Павличко, Г. Вдовиченка, Я. Грицака, Т. Гундорової, М. Ільницького, О. Ільницького, Т. Коломійця, В. Мельника, Р. Мовчан, М. Моклиці, Д. Наливайка, Я. Поліщука.
    З метою відтворення естетичного контексту процесів культуротворення в Україні рубежу ХІХ-ХХ століть поза увагою не залишено фундаментальні теоретичні праці С. Єфремова, В. Винниченка, М. Євшана, М. Зерова, М. Рудницького, П. Богацького, Д. Чижевського. Аналізу їх естетичної спадщини та критико-літературознавчого доробку присвячені роботи Л. Білецького, В. Горського, О. Бабія, І. Валявко, Г. Вдовиченка, Н. Голубінки, О. Забужко, М. Ільницького, Г. Мухіної, В. Панченка, В. Поважної, Н. Шумило.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в рамках науково-дослідної теми філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Філософія та політологія в структурі сучасного соціогуманітарного знання” (№ держреєстрації 06БФ041-01).
    Мета і завдання дослідження полягають у відтворенні на сучасному науково-теоретичному рівні української моделі естетико-психологічного дискурсу в контексті розбудови наукових шкіл України другої половини ХІХ – початку ХХ століть, у виокремленні теоретичних аспектів художньої творчості як чільної наукової проблеми рубежу віків і як засобу індивідуально-особистісного самоствердження. При цьому реконструйовано поступову трансформацію персоніфікованого світобачення в цілісний культуротворчий простір.
    Реалізація поставленої мети обумовлює визначення і розв’язання відповідних теоретичних завдань:
    • обґрунтувати ознаки “дискурсу” як специфічного способу дослідження теоретичних проблем і репрезентації дійсності в певний історичний відтинок часу, а саме – на межі ХІХ-ХХ століть в українській естетиці й психології;
    • встановити теоретичні витоки естетичного й психологічного паритету в українській гуманістиці кінця ХІХ – початку ХХ століть;
    • визначити проблему художньої творчості як центральну з точки зору естетико-психологічних і мистецьких пошуків “доби змін”;
    • структурувати художньо-творчу проблематику в триєдиному зрізі: митець – творчий процес – художній твір;
    • довести важливість функціонування в сучасному поняттєво-категоріальному апараті естетики та психології аутентичних наукових термінів і понять, які розкривають їх україномовний потенціал, напрацьований наприкінці ХІХ – в перші десятиліття ХХ ст.;
    • проаналізувати теоретичні засади виникнення, становлення і результативності наукових шкіл України, що постали в другій половині ХІХ – на початку ХХ століття як об’єктивне відображення ідеологічних, культурних, регіонально-географічних особливостей розвитку країни;
    • розкрити естетико-психологічний потенціал теоретичного доробку найвидатніших представників української гуманістики кінця ХІХ – початку ХХ ст. з метою реконструювання і введення його в сучасний науковий контекст;
    • вивчити і залучити до наукового ужитку теоретичну спадщину західноукраїнського філософа, естетика, психолога Юліана Охоровича;
    • концептуалізувати творчість в якості “епіцентру” гуманітарних досліджень, постулюючи “творчу індивідуальність” чільним суб’єктом творення;
    • обґрунтувати пріоритет естетико-психологічної парадигми у дослідженні творчого процесу й художньої творчості;
    • охарактеризувати на прикладі постання і діяльності українських видавництв початку ХХ ст. специфічні форми культурного поступу нації;
    • дослідити естетико-психологічні чинники українського культуротворчого процесу початку ХХ століття в зрізі новітніх тенденцій естетизму, марксизму, “чистого мистецтва” тощо;
    • з’ясувати історичну значущість та результативність діяльності львівського мистецького гуртка “Молода Муза” і київського літературознавчого часопису “Українська Хата” в аспекті дискурсивного аналізу нового естетико-художнього напрямку й “мистецької філософії” модернізму.
    Об’єкт дослідження: естетичні й психологічні теорії та напрямки в контексті теоретичного дискурсу України межі ХІХ-ХХ століть.
    Предмет дослідження: концептуальність художньо-творчої проблематики з точки зору естетико-психологічної наукової парадигми.
    Методи дослідження. В якості методологічної основи дисертаційного дослідження застосовано міжнауковий корелятивно-інтегративний підхід, що поєднує філософський, естетичний, психологічний, культурологічний, літературознавчий підходи, які постали в системному і цілісному вимірі. Порівняльний (компаративний) метод аналізу існуючих на рубежі ХІХ-ХХ ст. концепцій дозволив, у свою чергу, виокремити ключові тенденції, що були актуальними в даний історичний період. Звідси – історичний та діалектичний методи вивчення використано протягом усього дисертаційного дослідження на різних його рівнях та при студіюванні більшості визначальних складових.
    Одним з провідних методів дослідження постульовано також метод філософського узагальнення й універсалізації, завдяки якому можливо піднятися до концептуальних висновків щодо певних чинників теоретичного дискурсу та його загальних рис; знакового підґрунтя процесу художньої творчості, який поєднує дію свідомих і неусвідомлюваних психічних (позасвідомих) факторів впливу; проблем авторського індивідуалізму та свободи творчості тощо. Без застосування методу узагальнення й універсалізації спроба розбудови засадничих компонентів естетико-художнього руху межі сторіч виявилася б марною.
    Не менш значущим постав і метод систематизації отриманих у процесі дослідження даних, який слугував виявленню типологічних ознак і особливостей української моделі естетико-психологічного дискурсу, що найбільш яскраво виявив себе в межах однієї культурної доби. Комплексний філософський, естетико-психологічний підхід органічно зумовлений темою дисертаційного дослідження, а також актуальною потребою об’єктивної оцінки зробленого в царині української науки і культури видатними попередниками.
    Наукова новизна одержаних результатів. Спираючись на потенціал естетико-психологічного аналізу, вперше розглянуто наукові концепції, ідеї та напрямки, посталі наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. в українській гуманістиці. Розгорнуто дослідження теоретичного доробку й інтелектуальної спадщини найвідоміших представників тих наукових шкіл, що на рубежі століть насичували своєю діяльністю культуротворчий простір України на шляху творення, з одного боку, константи національної ідентичності, з іншого – стійкого просування в бік європейської освіченості й модерного поступу.
    Наукова новизна одержаних результатів зафіксована в основних ідеях та висновках, що виносяться на захист:
    • обґрунтовано, що українська естетика на рубежі ХІХ-ХХ ст. активно співпрацювала з психологією і це виявилося знаковою тенденцією в межах однієї культуротворчої доби. У даному контексті логічним способом дослідження теоретичних аспектів науки і репрезентації дійсності зламу століть постав саме дискурсивний метод студіювання в його цілісному комплексі: 1) філософських передумов виникнення соціокультурного чи наукового явища; 2) теоретичних моделей наукового аналізування; 3) методології вибору підходів у дослідженні проблеми; 4) специфічних прийомів аналізу;
    • вперше в українській гуманістиці поєднано естетичний і психологічний методи дослідження теоретичного дискурсу й художньо-творчої проблематики. Доведено, що даний методологічний підхід є максимально продуктивним і логічно виправданим з точки зору сформульованої мети, об’єкту та предмету дослідження. Встановлено, що тенденція поєднання теоретико-прикладних досліджень психології (емпіричної, експериментальної (дослідної), фізіологічної) з потужною науковою базою естетичної галузі філософських знань особливо виявила себе у другій половині ХІХ століття не лише в українській, а й в європейській і світовій науці. Цей методологічний параметр став визначальним у формуванні витоків естетико-психологічного паритету, посталого на межі сторіч, в аспекті якого виконано дану наукову роботу;
    • визначено, що проблема художньої творчості виявилася тим кроскультурним перехрестям, яке з точки зору естетико-психологічних і мистецьких пошуків “доби змін” на межі ХІХ-ХХ ст. посіло центральне місце. Органічні й настійливі намагання відшукати відповіді на кардинальні питання часу, серед яких – стійке зміщення акцентів з традиції на персоніфікований, індивідуалістичний вимір творчості, утверджували його якісно нове суспільне значення. Проблеми свободи творчості, соціальної незаангажованості мистецтва, “свавілля” митця у просторі креативного процесу, авторського саморозгортання і прагнення ідеалу “вищої людини” (О. Кобилянська, М. Євшан) опинилися на титулі теоретичної естетико-психологічної думки зламу віків;
    • розглянуто особливості художньої творчості в єдиній трикомпонентній структурі: митець – творчий процес – художній твір. Естетичні засади теорії художньої творчості уможливлюють моделювання ціннісних критеріїв її дослідження за відповідними законами: особистість митця у процесі творчої діяльності виступає суб’єктом творення мистецьких цінностей – художніх образів у художньому творі, де останній є “продуктивною” формою існування мистецтва, цілісною системою художніх образів. При цьому логіка перебігу відповідних етапів творчого процесу підтверджується даними естетики і психології: від художнього задуму, накопичення інформації й вибіркового сприйняття дійсності митцем, активного спонукального поштовху до творчості й прагнення відтворити почуття й переживання у конкретних образах, використання явища асоціативності в постанні нових образів та ідей, – до дії енергії неусвідомлюваного психічного в креативному акті й трансцендентного стану натхнення/інсайту, властивих виключно творчій індивідуальності;
    • реконструйовано та запропоновано інтерпретацію і зміст таких аутентичних понять категоріального апарату естетики й психології, як “асоціативність”, “інтроспекція”, “контамінація”, “сугестивність”, “синестезія” та ін. з позиції теоретичних напрацювань українських учених рубежу ХІХ-ХХ ст. Наголошено, що необхідність уживання й вільного оперування естетичною і психологічною термінолексикою в аспекті їх україномовного словника у широкому науковому дискурсі є не лише актуальною, а й постає найважливішим інструментарієм для забезпечення теоретичних досліджень та подальшого розвитку науки. Також ряд суттєвих термінів заслуговують на додаткове активне включення їх у теоретичний контекст: “інвазії”, “дисоціація”, “ідіосинкразія”;
    • вперше в сучасну науку впроваджено поняття “наукова школа” відповідно до територіального, соціально-політичного і культурного “розташування сил” у просторі буття українства кінця ХІХ – початку ХХ ст. Досліджено їх розбудову і специфіку функціонування, визначено характерні особливості, що дозволяють оперувати означеним концептом у межах української наукової традиції. Вперше позиціоновано інституціалізацію наукових шкіл академічної філософії, естетики та психології в Україні, які складалися з другої половини ХVII – до початку ХХ століть з центрами у Львові, Києві, Харкові. Відмічено чітку конгруентність процесів розвитку ортодоксальної науки в Західній Україні, північно-центральному регіоні, східній частині країни й тих особливостей культурного, мовного й соціально-політичного середовища, у якому вона розбудовувалася майже автономно на теренах минулої доби. Традиції фахової діяльності наукових шкіл рубежу ХІХ-ХХ ст. в Україні визначено на матеріалі потужного теоретичного доробку професорсько-викладацького корпусу Імператорського Університету св. Володимира в Києві, Львівського університету, вчених Харківської естетико-психологічної школи;
    • розкрито в контексті естетико-психологічного дискурсу основні теоретичні засади філософії мови О. Потебні; “культурфілософського” аналізу і теорії “безсвідомого” Д. Овсянико-Куликовського; напрацювань першого ординарного професора філософії Київського університету св. Володимира О. Новицького; наукового доробку філософа, представника емпіричної психології, засновника експериментальної психологічної лабораторії при Київському університеті (1897) Г. Челпанова; досліджень в галузі психофізики та “психічної причинності” професора філософії В. Зеньковського; теоретичної діяльності розбудовника ідеї “економії думки/мислення” Б. Лезіна; фахових розробок автора “еврології” – науки про творчість та її “триактну” сутність П. Енгельмейера; спадщини засновника всесвітньо відомої Львівсько-Варшавської філософської школи початку ХХ ст., психолога, ректора Львівського університету (1914-1917) К. Твардовського; нового “естетизму” професійного літературного критика, теоретика й одного з провідних ідеологів українського модернізму М. Євшана;
    • вперше в естетиці й психології українською мовою перекладено низку робіт і проаналізовано теоретичну спадщину Юліана Охоровича (1850-1917) –філософа-позитивіста, історика філософії, фундатора фізіологічної й експериментальної психології в Західній Україні, організатора Першого Міжнародного конгресу психологів (Париж, 1889 р.), автора теорії “ідеопластії” й практичної гіпнотерапії, естетика, культуролога, етика, антрополога, криміналіста й винахідника, – під впливом праць якого вперше в історії української естетики Іваном Франком у 1898-1898 рр. змодельована архітектоніка творчого процесу: змисли → змислова перцепція → сугестія → верхня свідомість → нижня свідомість → ресорпційна сила → еруптивність → асоціація образів та ідей → творча уява, поетична фантазія, сновидіння → професіоналізм митця;
    • доведено, що саме проблема творчості є тим важливим науковим перетином, де максимально втілено міжнаукові зв’язки естетики з психологією. З огляду на доцільність позиціонування особистості митця як “творчої індивідуальності”, впроваджено естетико-психологічний підхід щодо виокремлення психоемоційних особливостей суб’єкта творення та встановлено специфічні ознаки креативного процесу в зрізі свідоме/неусвідомлюване психічне. З точки зору філософського обґрунтування креативної потреби-потягу з’ясовано ціннісні важелі творення, які стають мотивацією і потужною спонукою до творчості. В якості результату творчого процесу постульовано мегасутність художнього образу, що має свою структуру, втілює певний духовний зміст та відповідні засоби цього втілення і є “проекцією” внутрішнього світу митця;
    • обґрунтовано пріоритетні важелі дослідження художньої творчості за естетикою як філософською дисципліною, що позиціонується у сучасній українській науці як “метатеорія мистецтва” (Д. Кучерюк). Відштовхуючись від психоестетичної парадигми знань, спираючись на дані естетичної антропології впроваджено новий функціонально-видовий вимір буття особистості: “людина – істота естетична” (М. Дедюліна). При цьому науковий інструментарій глибинного дослідження феномену творчості закорінений в тісне й корелятивне поєднання емпіричного матеріалу естетики з феноменологією психології й трансперсональним досвідом мистецтвознавства;
    • актуалізовано фактологічне підґрунтя історії виникнення і розбудови аутентичних україномовних видавництв межі ХІХ-ХХ ст. З метою об’єктивного відтворення національної специфіки процесів культуротворення залучено рідкісні статистичні матеріали, що публікувалися протягом 1896-1907 рр. у журналах “Народное Образование” і “Народний Учитель”, бібліографічні відомості про наступність подвижницько-просвітницької діяльності сім’ї Грушевських тощо. Проаналізовано роль, значення і практичний доробок потужних, але досі не поцінованих належною мірою українських книговидавництв “Лан” (1909) та “Дзвін” (1911), що безпосередньо впливали на поступ “окультурення” й естетизації мас у період духовної й “інтелектуальної революції” (О. Баган);
    • досліджено естетико-психологічні особливості нового українського культурного простору початку ХХ ст., характерні ознаки якого втілилися у загальноєвропейських тенденціях марксизму, ніцшеїзму, психоаналізу, оновленого естетизму, “чистого мистецтва”. Культуротворчий процес рубежу ХІХ-ХХ ст. в Україні позначався особливим естетизмом і психологізмом, принципово новими художніми й мистецькими вартостями, втіленням провідних європейських тенденцій у творчості чільних митців епохи. На титулі процесу творення постали цінності особистісного характеру: пошук “ідеальної” людини, антипозитивістські концепції індивідуалізму, культ почуттів і переживань окремої особистості, задоволення власних естетичних потреб та втілення свого розуміння естетичної насолоди й естетичного задоволення, що засвідчила теоретична полеміка М. Євшана – теоретика українського модернізму з В. Винниченком, який сповідував тоді ідеї марксизму в літературі. Вперше в структурі естетико-культурологічного дискурсу зіставлено теоретичні погляди М. Євшана з ідеями французького поета й художнього критика середини ХІХ ст. Ш. Бодлера;
    • з’ясовано в історичній ретроспективі непересічну вартість та продуктивність діяльності львівського мистецького гуртка “Молода Муза” (1906-1914) і київського літературно-критичного часопису “Українська Хата” (1909-1914) в аспекті художнього руху України та Європи початку ХХ ст. Естетико-психологічний потенціал доби культуротворення концептуалізовано в контексті дискурсивного аналізу нової європейської “ідеології” – модернізму, що в Україні мала ряд специфічних ознак і властивостей. З одного боку, сповідувалася національна ідея самоусвідомлення й ідентифікації, з іншого – активний прорив у бік освіченої Європи. При цьому модернізм в руслі естетико-художнього поступу межі століть постульовано як нову “мистецьку філософію”. Звільнення від карбів народності й реалізму в мистецтві, модернізація і європеїзація українства, піднесення світу особистості – стали надзавданням нового покоління “молодої України”. До об’єктивного вивчення фактів і персоніфікованого досвіду творчої діяльності “Молодої Музи” й “Української Хати” залучено досі маловідомі праці П. Богацького, П. Карманського, М. Рудницького, М. Шаповала.
    Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Практична доцільність теми дослідження обумовлюється пошуком нових відповідей на кардинальні питання науки і культури України, що тривалий час залишалися на маргінесі офіційної радянської доктрини. Парадигма нового об’єктивно-наукового бачення ґрунтується як на українознавчій моделі дискурсу, що передбачає включення у сучасний теоретичний і культуротворчий контекст суттєвих досягнень і надбань попередніх поколінь учених, так і вимогами фундаментальної науки, базованої на чіткому розумінні вихідних світоглядних засад і положень філософського аналізу. Ефективність поняттєво-категоріального апарату, залученого в процес дослідження, зумовлена логікою розгортання напрацьованих раніше в естетичній і психологічній науці теорій і концепцій.
    Тож науково-практичне значення одержаних результатів полягає у площині розширення меж та “прирощенні знань” царини сучасної естетики й психології в аспекті українознавчих підходів. У роботі вперше розгорнуте дослідження маловідомої теоретичної спадщини видатних представників української науки, яке безпосередньо акцентує увагу на естетико-психологічних традиціях України другої половини XIX – початку ХХ ст. і впроваджує додатковий досвід персоніфікованого аналізу.
    Матеріали дисертації, її основні ідеї та висновки можуть бути використані у процесі подальшої розробки провідних чинників естетичної та психологічної науки як складових загальної культурної спадщини народу. Практичне значення отримані результати можуть мати під час викладання основних та спеціальних курсів низки гуманітарних дисциплін, при створенні нових спецкурсів з проблем української естетики і психології, при підготовці монографій, підручників, навчальних посібників, навчально-методичних програм, проблематика яких дотична темі дисертації.
    Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною авторською роботою. Висновки і положення її наукової новизни одержані самостійно. Матеріали кандидатської дисертації “Творчість як об’єкт естетичного аналізу в теоретичній спадщині І.Я. Франка”, захищеної у 2003 році, в тексті докторського дисертаційного дослідження не використовувалися.
    Визнаючи ґрунтовність естетико-психологічного доробку Івана Франка, об’єктивну значущість та самоцінність теорії художньої творчості ученого, поза межами докторського дослідження свідомо залишено матеріал, суголосний темі кандидатської дисертації з метою усунення певних наукових паралелей.
    Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертації апробовано в процесі роботи кафедри етики, естетики та культурології філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка; під час проведенн
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    1. В межах однієї дисертаційної роботи поєднано естетичний і психологічний методи дослідження теоретичного дискурсу й художньо-творчої проблематики, актуальних наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. в Україні. Даний методологічний підхід є максимально продуктивним і логічно виправданим з точки зору сформульованої мети, об’єкту та предмету дослідження. Адже тенденція поєднання теоретико-прикладних досліджень психології (емпіричної, експериментальної (дослідної), фізіологічної) з потужною науковою базою естетичної галузі філософських знань особливо виявила себе у другій половині ХІХ століття не лише в українській, а й в європейській і світовій науці. Цей методологічний параметр став визначальним у формуванні витоків естетико-психологічного паритету, посталого на межі сторіч, в аспекті якого виконано дану наукову роботу.
    2. Українська естетика на рубежі ХІХ-ХХ ст. активно співпрацювала з психологією і це виявилося знаковою тенденцією в межах однієї культуротворчої доби. У даному контексті логічним способом дослідження теоретичних аспектів науки і репрезентації дійсності зламу століть постав саме дискурсивний метод студіювання в його цілісному комплексі 1) філософських передумов виникнення соціокультурного чи наукового явища, 2) теоретичних моделей наукового аналізування, 3) методології вибору підходів у дослідженні проблеми, 4) специфічних прийомів аналізу.
    3. Наприкінці позаминулого століття й у перші десятиліття минулого в Україні постав етап, який правомірно називати етапом інтелектуальної революції і максимально продуктивного духовного та культурного піднесення нації. Напрацьовані у той час потужні теоретичні концепції і отриманий практичний результат, закріплений у студіях найвидатніших представників тогочасної української науки та мистецтва, найсуттєвіше вплинули й на подальше ефективне прирощення фундаментальних знань у царинах естетики, психології та більшості гуманітарних наук.
    4. Проблема митця і мистецтва найбільш яскраво означилася в теорії і на практиці на рубежі ХІХ-ХХ століть. Її розв’язання спрямувало естетико-психологічний дискурс у площину індивідуалізму як сутнісного фактора самореалізації творчої індивідуальності та обумовило корелятивний підхід в осмисленні напрацювань європейської науки. Тому естетичний аналіз творчого процесу, в основі якого – дія свідомих і позасвідомих механізмів психіки суб’єкта творення, виконує першорядну роль в системі наукової методології дослідження.
    5. Проблема художньої творчості виявилася тим кроскультурним перехрестям, яке з точки зору естетико-психологічних і мистецьких пошуків “доби змін” на межі ХІХ-ХХ ст. посіло центральне місце. Органічні й настійливі намагання відшукати відповіді на кардинальні питання часу, серед яких – стійке зміщення акцентів з традиції на персоніфікований, індивідуалістичний вимір творчості, утверджували його якісно нове суспільне значення. При цьому проблеми свободи творчості, соціальної незаангажованості мистецтва, “свавілля” митця у просторі креативного процесу, авторського саморозгортання і прагнення ідеалу “вищої людини” (О. Кобилянська, М. Євшан) опинилися на титулі теоретичної естетико-психологічної думки зламу віків.
    6. Процес становлення україномовної естетичної та психологічної термінолексики досі не завершений, тоді як точність наукового формулювання лежить в основі сучасного пізнання, а також – філософського, аналітичного, логічного та ін. способів мислення. Важливість поняттєво-категоріального забезпечення теоретичних досліджень у царинах естетики, психології й інших гуманітарних галузях знань є одним з пріоритетних напрямків студіювання.
    7. Об’єктивні та суб’єктивні складові творчого процесу не лише оформлюють акмекреативний статус особистості митця, а й апріорі не існують один без одного, наповнюючи феномен естетичної свідомості унікальним сенсоутворюючим динамізмом. У результаті – твір мистецтва і художній образ здійснюють (з погляду психології) безпосередній психоемоційний вплив на реципієнта творчості, залучаючи його до співтворчості як однієї з передумов і похідних творення, та сприяють калокагатійному (з точки зору естетики) способу осягнення людиною філософії буття у креативному просторі самоздійснення.
    8. Обґрунтування концептуальної ролі естетики як метатеорії дослідження мистецтва і художньої творчості відповідає чітко визначеній науково-теоретичній позиції, що висвітлюється в дисертації. Застосування в естетико-психологічному дискурсі базових чинників структури естетичної свідомості дає можливість довести виключну роль культуротворчих феноменів мистецтва й художньої творчості, що найефективніше живлять та насичують духовний потенціал як окремої особистості, так і культури людства в цілому.
    9. Впровадження поняття “наукової школи” відповідно до територіального, соціально-політичного і культурного “розташування сил” у просторі буття українства кінця ХІХ – початку ХХ ст. уявляється продуктивним і має характерні особливості, що дозволяють оперувати означеним концептом у межах української наукової традиції. Інституціалізація філософської освіти, пов’язаної з розбудовою вищих навчальних закладів, естетико-психологічна школа в особах найкращих представників української науки і культури склала значну теоретичну базу, спродукувала низку самостійних наукових концепцій у царині гуманістики й оформилася із центрами у Києві (Київський університет св. Володимира), Львові (Львівський університет) та Харкові (Харківська естетико-психологічна школа).
    10. На початку ХХ ст. українські учені вийшли на перше місце у світі за кількісними і якісними показниками у теоретичних дослідженнях царини художньої творчості. Шляхом зіставлення різних теоретичних даних та існуючих естетико-психологічних і літературознавчих дефініцій обґрунтовано наукову доцільність уживання поняття “творча індивідуальність” по відношенню до чільного суб’єкта творення – митця. Характеристика базових прикмет творчого процесу дозволила виокремлювати у його протіканні енергію свідомості й фактори неусвідомлюваного психічного, що виконують в креативному акті чи не першорядну роль. Для означення останньої субстанції у сучасний науковий дискурс впроваджується термін “неусвідомлюване психічне”, який базується у тому числі й на корелятивних даних суміжних дисциплін гуманістики.
    11. Творча діяльність митця апріорі неможлива без високого рівня професійної майстерності, який передбачає досконалість виконання задуму відповідними прийомами та засобами художнього творення. У результаті постає низка художніх образів, що є проекцією внутрішнього світу митця й певна конфігурація яких втілюється у завершеному творі мистецтва. При цьому доводиться домінанта естетико-психологічної парадигми у вивченні художньо-творчої проблематики, яка ґрунтується на даних естетичної антропології, мистецтвознавчому досвіді й феноменології психології.
    12. У контексті мовної проблематики проаналізовано постання видавничої справи (“Лан”, “Дзвін”) як специфічно української форми культуротворення. Україномовна періодична преса, сформована на межі ХІХ-ХХ сторіч, статистичний матеріал, задіяний в якості аргументації, ілюструють об’єктивні умови та виняткові особливості літературних та естетико-художніх пошуків минулої доби. Зародження й подальший розвиток основних культуротворчих засад модернізму як певної “мистецької філософії”, розгортання теоретичної дискусії щодо нових художніх і мистецьких вартостей початку ХХ ст. відображені в діяльності львівського мистецького гуртка “Молода Муза” і київського літературно-критичного часопису “Українська Хата”.
    13. Теоретико-художній контекст української літератури рубежу ХІХ-ХХ ст. насичувала діяльність покоління, яке в історії називається “молодою Україною”. Воно працювало на поступі літературно-просвітницької розбудови “одноцілої” (І. Франко) національної традиції, що сприяла формуванню нової естетичної свідомості. Нове літературне покоління заперечувало існуючі мистецькі стереотипи реалізму й народництва. Діалектика зміни стилів мислення, суспільно-літературних систем, естетичних і художніх вартостей постала як органічний розвиток європейського і слов’янського історико-літературного процесу. Українське мистецтво й література початку ХХ ст. європеїзувалися, приставши до художньо-мистецьких модерних тенденцій.






    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Агеєва В. П. Крізь століття: принагідні візії після постмодернізму / Віра Агеєва // Українська мала проза ХХ століття : антологія / упоряд. В. Агеєва. — К., 2007. — С. 9—45.
    2. Агеєва В. П. Українська імпресіоністична проза / В. П. Агеєва. — К. : [б. в.], 1994. — 159 с.
    3. Акімова Л. Н. Становлення і розвиток вітчизняної експериментальної психології : (на матеріалі Південноукр. регіону) : автореф. дис. ... канд. психол. наук / Акімова Лариса Наумівна ; Одес. нац. ун-т. — Одеса, 2001. — 19 с.
    4. Ананьев Б. Г. О проблемах современного человекознания / Ананьев Б. Г. — М. : Наука, 1977. — 380 с.
    5. Андрієвська В. В. Історична ретроспектива розвитку української психологічної термінології / В. В. Андрієвська // Наукові записки Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. — 2000. — Вип. 20 : Історична ретроспектива розвитку української психологічної термінології, ч. 1. — С. 30—42.
    6. Андрієвська В. В. Українська психологічна термінологія: вчора, сьогодні, завтра / В. В. Андрієвська // Спадкоємність та інновації в українській психологічній науці : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. / за ред. Боришевського М. Й. — К. ; Хмельницький ; Кам'янець-Подільський, 2002. — Ч. 1. — С. 34—37.
    7. Асмус В. Філософія в Київському університеті в 1914—1920 рр. / В. Асмус // Хроніка-2000. — 2000. — № 37/38 : Україна: філософський спадок століть. — С. 586—605.
    8. Бабій О. Микола Євшан (Федюшка) / О. Бабій // Літературно-науковий вісник. — 1930. — Т. 1, кн. 1. — С. 36—39.
    9. Бабій О. Микола Євшан (Федюшка) : життя і творчість : в десятиліття його смерти, 1919—1929 / О. Бабій // Літературно-науковий вісник. — 1929. — Кн. 10. — С. 53.
    10. Бабій О. Мої особисті спогади про Євшана / О. Бабій. — Режим доступу: http//storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=3464. — Назва з екрана.
    11. Багалей Д. И. История города Харькова за 250 лет его существования (с 1655-го по 1905 год) : в 2 т. / Багалей Д. И., Миллер Д. П. — Х. : Изд. Харьков. гор. обществ. упр., 1912. — 2 т.
    12. Баган О. Місія неокласики : (до історії формування естетич. концепції Миколи Зерова) / О. Баган // Українське письменство ХІХ ст. Від Куліша до Винниченка : лекції, нариси, ст. / Микола Зеров. — Дрогобич, 2007. — С. 545—564.
    13. Балей С. З психології творчості Шевченка / С. Балей. — Львів : Шляхи, 1916. — 91 с.
    14. Балей С. Зібрання праць : у 5 т., [2 кн.] / С. Балей. — Львів ; Одеса : ІФЛІС ЛФС "Cogito". — 2002. — Т. 1. — 487 с.
    15. Бартко О. Художньо-естетична концепція журналу "Бджола" в контексті зародження української модерністської критики / О. Бартко // Слово і час. — 2008. — № 11. — С. 3—13.
    16. Бассин Ф. В. Сознание и "бессознательное" / Ф. В. Бассин // Философские вопросы физиологии высшей нервной деятельности и психологии / ред. комис.: П. Н. Федосеев [и др.]. — М., 1963. — С. 425—474.
    17. Батрин С. Вихідні засади розвитку української наукової термінології / С. Батрин // Українська наукова термінологія : зб. матеріалів наук.-практ. конф. "Українська наукова термінологія. Проблеми перекладу", 11 груд. 2009 р., м. Київ / НАН України. — К., 2009. — Зб. № 2. — С. 48—50.
    18. Бергсон А. Материя и память / А. Бергсон // Собрание сочинений : в 4 т. / А. Бергсон — М., 1992. — Т. 1. — С. 169—173.
    19. Бергсон А. Творческая эволюция / Анри Бергсон. — М. ; СПб. : Рус. мысль, 1914. — X, 332 с.
    20. Бердяев Н. А. Опыт эсхатологической метафизики. Творчество и объективация / Бердяев Н. А. — Минск : Экономпресс, 2000. — 304 с.
    21. Бессознательное: природа, функции, методы исследования : коллектив. моногр. : в 4 т. / предисл., введение, вступ. ст. ко всем разд. моногр., примеч. и заключ. Ф. В. Бассина, А. С. Прангишвили, А. Е. Шерозия. — Тбилиси : Мецниереба, 1978. — Т. 1—3.
    22. Бессознательное: природа, функции, методы исследования : коллектив. моногр. : в 4 т. / предисл., введение, вступ. ст. ко всем разд. моногр., примеч. и заключ. Ф. В. Бассина, А. С. Прангишвили, А. Е. Шерозия. — Тбилиси : Мецниереба, 1985. — Т. 4. — 464 с.
    23. Бичко А. К. Голос минулого в сьогоденні / А. К. Бичко // Традиція і культура. Минуле, теперішнє та майбутнє: когерентність в історії // Матеріали міжнар. наук. конф., Київ, 12—13 груд. 2008 р. : тези доп. / Асоц. "Новий Акрополь" [та ін.]. — К., 2008. — Ч. 1. — С. 1.
    24. Білецький Л. Основи української літературно-наукової критики: спроба літературно-наукової методології / Л. Білецький. — Прага : Укр. громад.-видавн. фонд, 1925. — Т. 1. — 311 с.
    25. Білецький Л. Т. Основи української літературно-наукової критики / Л. Т. Білецький. — К. : Либідь, 1998. — 408 с. — (Літературні пам'ятки України).
    26. Білецький О. І. Двадцять років нової української лірики (1903—1923) / О. І. Білецький. — Х. : Держвидав України, 1924. — 38 с.
    27. Білецький О. І. Міжнародне значення української літератури / О. І. Білецький // Літературна газета. — 1946. — 28 берез.
    28. Блох М. А. Творчество в науке и технике / М. А. Блох. — Пг. : Науч. хим.-техн. изд-во при Науч.-техн. отд. 1 BСПХ, 1920. — 59 с.
    29. Богацький П. Сьогочасні літературні прямування / П. Богацький. — Прага : Нова Україна, 1923. — 88 с.
    30. Богацький П. Українська хата. Київ, 1909—1914 : (спогади) / Богацький П., Шаповал М., Животко А. ; упорядкув. С. Зеркаль. — [Б. м.] : Видала укр. громада в Новім Йорку, 1955. — 52 с. — (Бібліотека "Українського громадського слова" ; ч. 2).
    31. Бодлер Ш. П. О некоторых зарубежных карикатуристах / Шарль Пьер Бодлер // Цветы зла. Обломки. Парижский сплин. Искусственный рай. Эссе, дневники. Статьи об искусстве : пер. с фр. / Шарль Пьер Бодлер. — М., 1997. — С. 172—180.
    32. Бодлер Ш. П. Салон 1846 года / Шарль Пьер Бодлер // Цветы зла. Обломки. Парижский сплин. Искусственный рай. Эссе, дневники. Статьи об искусстве : пер. с фр. / Шарль Пьер Бодлер. — М., 1997. — С. 61—129.
    33. Бодлер Ш. П. Салон 1859 года. Письма директору "Ревю Франсэз" / Шарль Пьер Бодлер // Цветы зла. Обломки. Парижский сплин. Искусственный рай. Эссе, дневники. Статьи об искусстве : пер. с фр. / Шарль Пьер Бодлер. — М., 1997. — С. 181—242.
    34. Бодлер Ш. Философское искусство / Шарль Пьер Бодлер // Цветы зла. Обломки. Парижский сплин. Искусственный рай. Эссе, дневники. Статьи об искусстве : пер. с фр. / Шарль Пьер Бодлер. — М., 1997. — С. 242—248.
    35. Бондаревська І. Парадоксальність естетичного в українській культурі XVII—XVIII ст. / І. Бондаревська. — К. : Парапан, 2005. — 308с.
    36. Борев Ю. Б. Эстетика / Ю. Б. Борев. — Изд. 2-е. — М. : Политиздат, 1975. — 399 с.
    37. Бровко М. М. Культурно-історичні трансформації художнього образу / Бровко М. М. // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. — 2009. — Вип. 23. — С. 243—255.
    38. Бровко М. М. Творчі можливості і межі активності мистецтва / Бровко М. М. // ІІІ-тя Міжнародна наукова конференція "Творчість. Культура. Гуманізм", 21—22 жовтня 1993р. : тези виступів : [у 2 ч.] / Київ. політехн. ін-т. — Ч. 2. — К., 1993. — С. 212—213.
    39. Будний В. В. Літературно-критичний естетизм доби українського модерну : автореф. дис. ... канд. філол. наук / Будний Василь Володимирович ; Львів. держ. ун-т ім. Івана Франка. — Львів, 1997. — 17 с.
    40. Будний В. Поетика і критика : (праця І. Франка "Із секретів поетичної творчості" на тлі літ.-критич. шукань рубежа ХХ ст.) / В. Будний // Українське літературознавство. — 1987. — Вип. 48. — С. 20—28.
    41. Бушак С. Іван Марчук: нескверними устами / С. Бушак // Іван Марчук : альбом-каталог. — К. : Атлант : ЮЕмСі, 2004. — 519 с.
    42. Бычков В. В. Эстетика. Краткий курс / В. В. Бычков. — М. : Проект, 2003. — 386 с. — (Факультет).
    43. Валявко І. Спроба реконструкції життєсвіту людини через текст: постать Дмитра Чижевського у спогадах сучасників та архівних матеріалах / І. Валявко // Українознавчий альманах. — 2011. — Вип. 5. — С. 91—95.
    44. Вдовиченко Г. В. Український модернізм: філософська спадщина М. Євшана і М. Хвильового / Г. В. Вдовиченко // Мультиверсум. — 2005. — Вип. 51. — C. 127—135.
    45. Велика історія України : у 2 т. / зладив М. Голубець. — К. : Глобус, 1993. — Т. 2. — 400 с.
    46. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — К. ; Ірпінь : Перун, 2001. — 1440 с.
    47. Верников М. М. Життя і наукова діяльність академіка Степана Балея / М. М. Верников // Зібрання праць : у 5 т. і 2 кн. / Балей С. — Львів ; Одеса, 2002. — Т. 1. — 487 с.
    48. Вернудіна І. В. Видавнича діяльність початку ХХ століття як специфічно українська форма культуротворення / І. В. Вернудіна // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. — 2010. — Вип. 25. — C. 452—459.
    49. Вернудіна І. В. Естетико-психологічний дискурс в Україні на межі ХІХ—ХХ століть : монографія / І. В. Вернудіна. — К. : Атіка, 2011. — 492 с.
    50. Вернудіна І. В. Мова як феномен естетичної свідомості й національної ідентичності українського народу / І. Вернудіна // Українознавчий альманах. — 2011. — Вип. 5. — С. 16—18.
    51. Вернудіна І. В. Українська періодична преса в контексті літературно-мистецьких течій межі ХІХ—ХХ сторіч / І. В. Вернудіна // Гуманітарний часопис. — 2010. — № 1. — С. 133—140.
    52. Веселовский А. Из введения в историческую поэтику / А. Веселовский // Историческая поэтика / А. Веселовский. — М., 1989. — С. 42—58.
    53. Винник Д. В. Наблюдение и интроспекция в философии сознания : автореф. дис. ... канд. филос. наук / Винник Дмитрий Владимирович ; [Ин-т философии и права ОИИФФ СО РАН]. — Новосибирск, 2003. — 16 с.
    54. Винниченко В. В чём наша сила / Володимир Винниченко // Публіцистика / Володимир Винниченко. — Нью-Йорк ; К., 2002. — С. 39—43.
    55. Винниченко В. В. Одвертий лист до М. Горького / Володимир Винниченко // Публіцистика / Володимир Винниченко. — Нью-Йорк ; К., 2002. — С. 191—198.
    56. Винниченко В. В. Публіцистика / Володимир Винниченко. — Нью-Йорк ; К. : [б. в.], 2002. — 392 с.
    57. Винниченко В. В. Щоденник / Володимир Винниченко // Київ. — 1990. — № 9. — С. 91—123.
    58. Власова О. І. Психологічні питання освітньої соціалізації обдарованих учнів / О. І. Власова // Акмеологія шкільної освіти : наук.-метод. посіб. / за заг. ред. Г. С. Сазоненко. — К., 2010. — С. 84—93.
    59. Войтко В. І. Психологічний словник / В. І. Войтко. — К. : Вища шк., 1982. — 215 c.
    60. Вопросы теории и психологии творчества / под ред. Б. А. Лезина. — Х. : Мирный труд, 1907. — Т. 1. — [2], 447 с.
    61. Выговская Л. П. Теоретико-методологические основы решения проблемы эмпатии / Л. П. Выговская // Українська психологія: сучасний потенціал : матеріали Четвертих Костюківських читань (25 верес. 1996 р.) / Т-во психологів України. — К., 1996. — Т. 1. — С. 231—239.
    62. Выготский Л. Психология искусства / Лев Выготский. — Изд. 2-е, испр. и доп. — М. : Искусство, 1968. — 576 с.
    63. Гадамер Г.-Г. Істина і метод / Г.-Г. Гадамер. — К. : Юніверс, 2000. — Т. 1 : Герменевтика. Основи філософської герменевтики. — 464 с.
    64. Галазюк О. Казимир Твардовський: взаємини між філософами — історія і сучасність / О. Галазюк. — Режим доступу: http://ena.lp.edu.ua:8080
    /bitstream/ntb/3437/1/26.pdf. — Назва з екрана.
    65. Ганич Д. И. Русско-украинский и украинско-русский словарь / Ганич Д. И., Олейник И. С. — К. : Укр. совет. энцикл. им. М. П. Бажана, 1990. — 560 с.
    66. Гартман Э. фон. Сущность мирового процесса, или Философия бессознательного : в 3 вып. / Эдуард фон Гартман ; по 2-му нем. изд. полн. излож. с присоединением предисл., введ. и критич. оценки системы А. А. Козлова. — М. : тип. Грачева и Ко, 1873. — Вып. 1. — 322 с.
    67. Гартман Э. фон. Сущность мирового процесса, или Философия бессознательного. Бессознательное в явлениях телесной и духовной жизни / Э. Гартман ; пер. со 2-го изд., предисл. и введ. А. А. Козлова. — Изд. 2-е, испр. — М. : URSS : Красанд, 2010. — 321 с. — (Из наследия мировой философской мысли: история философии).
    68. Гегель Г. В. Ф. Сочинения / Г. В. Ф. Гегель. — М. ; Л. : Гос. изд-во. — 1958. — Т. 14 : Лекции по эстетике, кн. 3. — 440 с.
    69. Гегель Г. В. Ф. Феноменологія духу / Г. В. Ф. Гегель. — К. : Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2004. — 548 с.
    70. Гегель Г.-В.-Ф. Эстетика : в 4 т. / Г.-В.-Ф. Гегель. — М. : Искусство, 1968. — Т. 1. — XVI, 312 с.
    71. Генон Р. Традиция и бессознательное / Р. Генон // Вопросы философии. — 1991. — № 4. — С. 51—53.
    72. Гіптерс З. В. Культурологічний словник-довідник / Гіптерс З. В. — К. : Професіонал, 2006. — 328 с.
    73. Годфруа Ж. Что такое психология : в 2 т. / Ж. Годфруа. — 2-е изд. стер. — М. : Мир, 1999. — Т. 2. — 376 с.
    74. Голод Р. Іван Франко та літературні напрями кінця ХІХ — початку ХХ століття / Р. Голод. — Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2005. — 284 с.
    75. Голубінка Н. Микола Євшан — літературний критик та публіцист / Н. Голубінка // Українська періодика: історія і сучасність : доп. та повідом. п'ятої Всеукр. наук.-теорет. конф., Львів, 27—28 листоп. 1998 р. / НАН України, Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника. — Львів, 1999. — С. 365—370.
    76. Голубінка Н. Проблематика, метод, жанри та питання майстерності Миколи Євшана-критика / Н. Голубінка // Українська періодика: історія і сучасність : тези доп. і повідом. Всеукр. наук.-теорет. конф. (9—10 груд. 1993 р.) / НАН України, Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника. — Львів, 1993. — С. 246—249.
    77. Голубінка Н. Публіцистична майстерність Миколи Євшана / Н. Голубінка // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики. — 1998. — Вип. 5. — С. 324—330.
    78. Горак Р. Іван Франко / Горак Р., Гнатів Я. — Львів : Місіонер, 2004. — Кн. 4 : Університет. — 469 с., [8] арк. фотоіл.
    79. Горбачевський В. Засади модерного поступу / Валеріян Горбачевський. — Нью Йорк : [б. в.], 1959. — 48 с.
    80. Горський В. С. Історія української філософії : курс лекцій / В. С. Горський. — К. : Наук. думка, 1996. — 287 с.
    81. Горький М. Переписка М. Горького с Д. Н. Овсянико-Куликовским // М. Горький. Материалы и исследования / под ред. В. А. Десницкого и К. Д. Муратовой. — М. ; Л., 1941. — Т. 3. — С. 135—158.
    82. Грабовська С. Л. До проблеми розвитку термінологічного апарату психології / С. Л. Грабовська // Актуальні проблеми психології: традиції і сучасність : тези Міжнар. наук. Костюківських читань, 9—11 черв. 1992 р. / НДІ психології України. — К., 1992. — Т. 1. — С. 24—25.
    83. Гриншпун И. Б. От переводчика / И. Б. Гриншпун // Теории личности / Холл Кэлвин С., Линдсей Гарднер. — М., 2000. — С. 9—12.
    84. Грицак Я. Й. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ—ХХ ст. / Я. Й. Грицак. — К. : Ґенеза, 1996. — 360 с.
    85. Гриценко В. С. Естетика: вектори та перспективи розвитку / В. С. Гриценко // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. — 2009. — Вип. 24. — С. 68—74.
    86. Грицик Л. В. Психологічна школа Потебні і розвиток порівняльного літературознавства в Україні: Д. Овсянико-Куликовський / Л. В. Грицик // Вісник Харківського університету. — 2000. — № 491. — С. 445—449.
    87. Гришин-Грищук І. Лебедине слово Миколи Євшана / І. Гришин-Грищук // Слово і час. — 1993. — № 9. — С. 50—53.
    88. Грот Н. Я. Психологический съезд в Париже / Н. Я. Грот // Вопросы философии и психологии. — 1889. — Кн. 1. — С. 1—22.
    89. Грушевський М. На українські теми: ще про культуру і критику / М. Грушевський // Літературно-науковий вісник. — 1908. — Т. 44. — С. 121—136.
    90. Грушевський М. С. Український П'ємонт / М. С. Грушевський // Твори : у 50 т. / М. С. Грушевський. — Львів, 2002. — Т. 1 : Серія "Суспільно-політичні твори" (1894—1907). — С. 444—447.
    91. Губко А. Т. Охорович Юліан / А. Т. Губко // Українська радянська енциклопедія / редкол.: М. П. Бажан [та ін.]. — 2-ге вид. — К., 1982. — Т. 8. — С. 103.
    92. Гундорова Т. Кітч і література. Травестії / Т. Гундорова. — К. : Факт, 2008. — 284 с. — (Серія "Висока полиця").
    93. Гундорова Т. Невідомий Іван Франко: грані Ізмарагду / Т. Гундорова. — К. : Либідь, 2006. — 360 с.
    94. Гундорова Т. Проявлення слова. Дискурсія українського модернізму. Постмодерна інтерпретація / Т. Гундорова. — Львів : Літопис, 1997. — 297 с.
    95. Гундорова Т. Ранній український модернізм: до проблеми естетичної свідомості / Т. Гундорова // Радянське літературознавство. — 1989. — № 12. — С. 3—7.
    96. Гундорова Т. Українській модерн: від культурної тотальності до культурної диференціації / Т. Гундорова // Літературознавство : матеріали ІІІ конгр. МАУ (Харків, 26—29 серп. 1996 р.) / НАН України, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка. — К., 1996. — С. 420—429.
    97. Дали С. Дневник одного гения / Сальвадор Дали. — М. : Искусство, 1991. — 271 с.
    98. Данилюк І. В. Етнічна психологія як галузь наукового знання: історико-теоретичний вимір : монографія / І. В. Данилюк. — К. : Самміт-книга, 2010. — 432 с.
    99. Данилюк І. В. Іван Франко та Степан Балей: дві спроби інтерпретації психології творчості Тараса Шевченка / І. В. Данилюк // Українська психологія: сучасний потенціал : матеріали Четвертих Костюківських читань (25 верес. 1996 р.) / Т-во психологів України. — К., 1996. — Т. 1. — С. 293—300.
    100. Данилюк І. В. Історія психології в Україні: західні регіони (остання чверть ХІХ — перша половина ХХ століття) : навч. посіб. / І. В. Данилюк. — К. : Либідь, 2002. — 152 с.
    101. Дедюлина М. А. Учебно-методический комплекс по курсу "Естетика" / М. А. Дедюлина. — Таганрог : Изд-во ТРТУ, 2004. — 136 с.
    102. Демська-Будзуляк Л. Досвід і риторика смерті у творчості молодомузівців / Л. Демська-Будзуляк // Слово і час. — 2008. — № 1. — С. 25—31.
    103. Денисюк С. П. Літературні традиції і критики журналу "Українська хата" / С. П. Денисюк // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Українознавство. — 1997. — Вип. 2. — С. 119—123.
    104. Денисюк С. П. Українознавство початку 20 століття: характер, проблеми : (на матеріалі журн. "Українська хата" (1909—1914) : дис. ... канд. філол. наук / Денисюк Сергій Петрович. — К., 1998. — 176 с.
    105. До становища народньої школи на Україні // Українська хата. — 1909. — № 2. — С. 109—111.
    106. Долуд-Левчук-Керечук Н. Олександр Потебня — попередник лінгвістичної думки ХХ століття / Надія Долуд-Левчук-Керечук // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — 1992. — Т. 225 : Праці Філологічної секції. — С. 230—239.
    107. Домбровський Б. Ми пам'ятаємо. Казимир Твардовський / Б. Домбровський // ZAXID.NET. — Режим доступу: http://zaxid.net/home
    /showSingleNews.do?mi_pamyatayemo_kazimir_tvardovskiy&objectId=1094739. — Назва з екрана.
    108. Донцов Д. Дві літератури нашої доби / Д. Донцов. — Торонто : накладом вид-ва "Гомін України", 1958. — 296 с.
    109. Донцов Д. Джентльмени з "Дзвону" / Д. Донцов // Українська хата. — 1914. — № 3/4. — С. 317—320.
    110. Донцов Д. З приводу двох процесів : (рефлексії) / Д. Донцов // Українська хата. — 1914. — № 6. — С. 466—470.
    111. Донцов Д. Компактна більшість і Шевченко / Д. Донцов // Українська хата. — 1914. — № 1. — С. 50—56.
    112. Донцов Д. Криве дзеркало нашої літератури / Д. Донцов // Дві літератури нашої доби / д-р Дмитро Донцов. — Торонто, 1958. — С. 259—278.
    113. Донцов Д. Наше літературне ґетто / Д. Донцов // Дві літератури нашої доби / д-р Дмитро Донцов. — Торонто, 1958. — С. 207—224.
    114. Драгоманов М. П. Словарь російсько-український. Зібрали і впорядкували М. Уманець і А. Спілка / М. П. Драгоманов // Народ. — 1895. — № 17. — С. 274. — (Дрібніші писаня М. П. Драгоманова (найдені між єго паперами)).
    115. Ельский А. Несколько слов от переводчика / А. Ельский // Любовь, преступление и нравственность: несколько задач из области "Уголовной психологии" / соч. Юлиана Охоровича. — Минск, 1876. — С. І—ІІІ.
    116. Енциклопедія українознавства. Словникова частина / голов. ред. Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя, 1980. — Т. 9. — 3600 с.
    117. Естетика : підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Л. Т. Левчук [та ін.]. — 2-ге вид., доповн. і переробл. — К. : Вища шк., 2005. — 431 с.
    118. Ефремов С. В поисках новой красоты / С. Ефремов // Киевская старина. — 1902. — № 10. — С. 100—140 ; № 11. — С. 235—282 ; № 12. — С. 394—419.
    119. Євшан М. — Режим доступу: http://www.uk.wikiquote.org/wiki/
    Микола_Євшан. — Назва з екрана.
    120. Євшан М. Боротьба генерацій і українська література / Микола Євшан // Критика. Літературознавство. Естетика / Микола Євшан. — К., 1998. — С. 45—53.
    121. Євшан М. Проблеми творчости / Микола Євшан // Критика. Літературознавство. Естетика / Микола Євшан. — К., 1998. — С. 12—17.
    122. Євшан М. Редьярд Кіплінґ / Микола Євшан // Критика. Літературознавство. Естетика / Микола Євшан. — К., 1998. — С. 416—420.
    123. Євшан М. Релігія Шевченка / Микола Євшан // Критика. Літературознавство. Естетика / Микола Євшан. — К., 1998. — С. 25—30.
    124. Євшан М. Суспільний і артистичний елемент у творчості / Микола Євшан // Критика. Літературознавство. Естетика / Микола Євшан. — К., 1998. — С. 18—25.
    125. Євшан М. Сучасна польська література і її вплив на нашу / Микола Євшан // Критика. Літературознавство. Естетика / Микола Євшан. — К., 1998. — С. 307—313.
    126. Євшан М. Тарас Шевченко / Микола Євшан // Критика. Літературознавство. Естетика / Микола Євшан. — К., 1998. — С. 79—119.
    127. Євшан М. Українська література в 1913 році / Микола Євшан // Критика. Літературознавство. Естетика / Микола Євшан. — К., 1998. — С. 285—292.
    128. Єфремов С. Історія українського письменства / Сергій Єфремов. — К. : Femina, 1995. — Розд. 15 : На початку нового століття. — Режим доступу: http://www.utoronto.ca/elul/history/Iefremov/index.html. — Назва з екрана.
    129. Єфремов С. Історія українського письменства : у 2 т. / Сергій Єфремов. — Вид. 4-те. — Мюнхен : Вид-во Укр. вільн. ун-та, 1989. — Т. 1. — 449 с.
    130. Єфремов С. Передмова / Сергій Єфремов // Історія українського письменства / Сергій Єфремов. — Режим доступу: http://www.utoronto.ca
    /elul/history/Iefremov/. — Назва з екрана.
    131. Живоглядова И. В. Роль продуктивного воображения в структуре творческого процесса : автореф. дис. ... канд. филос. наук / Живоглядова Ирина Викторовна ; Киев. ун-т им. Тараса Шевченко. — К., 1991. — 18 с.
    132. Живоглядова І. Художня творчість як об'єкт естетичного аналізу : (методол. аспекти вивчення) / І. Живоглядова // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури. — Т. 2, вип. 7. — 2001. — С. 71—79.
    133. Жулинський М. І. Іван Франко: таємниця духу митця і його доби / М. І. Жулинський // Невідомий Іван Франко: грані Ізмарагду / Т. Гундорова. — К., 2006. — С. 6—8.
    134. Жулинський М. І. Традиція і проблема ідейно-естетичних пошуків в українській літературі кінця ХІХ — початку ХХ століття / М. І. Жулинський // Записки Наукового товариства імені Т. Шевченка. — 1992. — Т. 224 : Праці Філологічної секції. — С. 141—153.
    135. Забужко О. Філософія української ідеї та європейський контекст: франківський період / О. Забужко. — К. : Основи, 1993. — 156 с. — (Серія "Висока полиця").
    136. Зборовська Н. В. Психоаналіз і літературознавство : посібник / Н. В. Зборовська. — К. : Академвидав, 2003. — 392 с.
    137. Зеров М. К. Від Куліша до Винниченка : нариси з новіт. укр. письменства : передмова / Микола Зеров // Твори : у 2 т. / Микола Зеров. — К., 1990. — Т. 2 : Історико-літературні та літературознавчі праці. — С. 4.
    138. Зеров М. К. Передмова [до зб. "Нова українська поезія"] / Микола Зеров // Українське письменство / Микола Зеров. — К., 2003. — С. 317—325.
    139. Зеров М. К. У справі віршованого перекладу / Микола Зеров // Життя й революція. — 1928. — № 9. — С. 133—146.
    140. Зеров М. К. У справі віршованого перекладу / Микола Зеров // Українське письменство / Микола Зеров. — К., 2003. — С. 609—624.
    141. Зинченко В. П. Изучение высших психических функций и категория бессознательного / Зинченко В. П., Мамардашвили М. К. // Вопросы философии. — 1991. — № 10. — С. 34—40.
    142. Иваньо И. Очерк развития эстетической мысли Украины / И. Иваньо. — М. : Искусство, 1981. — 423 с.
    143. Историко-филологический факультет Харьковского университета за первые сто лет его существования (1805—1905) / под ред. М. Г. Халанского и Д. И. Багалия. — Х. : тип. А. Дарре, 1908. — 168 c.
    144. История психоанализа в Украине / сост. И. И. Кутько [и др.]. — Х. : Основа, 1996. — 360 с.
    145. История Украинской ССР : крат. очерк / авт. кол. под рук. Ю. Кондуфора. — К. : Наук. думка, 1982. — 549 с.
    146. Итоги науки в теории и практике / под ред. М. М. Ковалевского [и др.]. — М. : Изд. т-ва "Мир", 1922. — Т. 8. — 312 с.
    147. Іванова О. Ф. Історія психології ХІХ—ХХ століття : (на матеріалі розвитку психології на Слобожанщині) : навч. посіб. / О. Ф. Іванова. — Х. : ХДУ, 1995. — 120 с.
    148. Іванова О. Ф. Психологічні погляди Д. М. Овсянико-Куликовського / О. Ф. Іванова // Українська психологія: сучасний потенціал : матеріали Четвертих Костюківських читань (25 верес. 1996 р.) / Т-во психологів України. — 1996. — Т. 1. — С. 355—362.
    149. Ігнатієнко В. Українська преса (1816—1923) / В. Ігнатієнко. — Едмонтон : Вид-во Канад. ін-ту укр. студій, 1992. — 77 с. — (Довідник № 50).
    150. Іллєнко Ю. Криниця для спраглих : афоризми та сентенції Юрія Іллєнка / авт. ідеї, уклад. та літ. ред. І. Фаріон. — Івано-Франківськ : Місто НВ, 2010. — 160 с.
    151. Ільницький М. Лицар критичних турнірів. Микола Євшан (Федюшка) / М. Ільницький // Слово і час. — 1995. — № 7. — С. 11—20.
    152. Ільницький М. М. Література українського відродження: напрями і течії в українській літературі 20-х — початку 30-х рр. ХХ ст. / М. М. Ільницький. — Львів : [б. в.], 1994. — 74 с. — (Бібліотека "Українського освітнього журналу").
    153. Ільницький М. Ранній український модернізм: польська рецепція / М. Ільницький // Слово і час. — 2008. — № 3. — С. 55—65.
    154. Ільницький М. Творчість — це свобода духу: Микола Євшан — літературний критик / М. Ільницький // Дзвін. — 1994. — № 2/3. — С. 152—160.
    155. Ільчук Л. П. Потенціал патографії в дослідженні художньої творчості / Л. П. Ільчук // Традиція і культура: прекрасне у духовному потенціалі людства : матеріали міжнар. наук. конф., Київ, 11—12 черв. 2010 р. / Ассоц. "Новый Акрополь" [та ін.]. — Ч. 1. — К., 2010. — С. 13—14.
    156. Історія української культури / за заг. ред. І. Крип'якевича. — К. : Либідь, 1994. — 656 с.
    157. К вопросу о всеобщем обучении в Бессарабии // Народный учитель. — 1906. — № 17/18. — С. 3—6.
    158. Калениченко Н. Українська література кінця ХІХ — початку ХХ століття. Напрями, течії / Н. Калениченко. — К. : Наук. думка, 1983. — 255 с.
    159. Кант И. Критика эстетической способности суждения / И. Кант // Критика способности суждения / И. Кант. — М., 1994. — Ч. 1. — С. 70—210.
    160. Клименко В. В. Психологія творчості : навч. посіб. / В. В. Клименко. — К. : Центр навч. л-ри, 2006. — 480 с.
    161. Ковалевский П. И. Одаренные безумием : психиатр. эскизы из истории / П. И. Ковалевский. — К. : Украина, 1994. — 302 с.
    162. Коломієць Т. В. Харківська школа модерного живопису початку 20 століття / Т. В. Коломієць // Духовність українства. — 2003. — Вип. 6. — С. 54—58.
    163. Конверський А. Є. Філософська думка у Київському університеті: історія і сучасність / Конверський А. Є., Бичко І. В., Огородник І. В. — К. : Центр навч. л-ри, 2005. — 336 с.
    164. Кононенко П. П. Ідея національного відродження і розвиток української літератури / П. П. Кононенко // Слов'янські літератури : доповіді. XI Міжнародний з'їзд славістів / Укр. ком. славістів [та ін.]. — К., 1993. — С. 59—76.
    165. Кононенко П. П. Національна ідея, нація, націоналізм : монографія / П. П. Кононенко. — К. : Міленіум, 2005. — 358 с.
    166. Кононенко П. П. Феномен української мови. Ґенеза, проблеми, перспективи. Історична місія / П. П. Кононенко, Т. П. Кононенко. — К. : Наша наука і культура, 1999. — 168 с.
    167. Кононенко Т. Божественна симфонія Григорія Сковороди: українознавчі виміри філософської спадщини / Т. Кононенко. — Тернопіль : Джура, 2010. — 328 с.
    168. Кончіц І. Володимир Винниченко / І. Кончіц // Українська хата. — 1910. — № 3. — С. 169—177.
    169. Коряк В. Нарис історії української літератури. Буржуазне письменство / В. Коряк. — К. : Держ. вид-во України, 1929. — 620 с.
    170. Коряк В. Сьогочасні літературні прямування : (тези доп., виголош. на ІІІ з'їзді "Плуга") / В. Коряк // Плужанин. — 1926. — № 4/5. — С. 11—12.
    171. Костюк Г. Літературно-мистецькі перехрестя (паралелі) / Г. Костюк. — К. ; Вашингтон : [б. в.], 2002. — 416 с.
    172. Коцюбинський М. Твори : у 7 т. / М. Коцюбинський. — К. : Наук. думка, 1975. — Т. 5. — 432 с.
    173. Кочерга О. Деякі міркування про шляхи і манівці розвитку української наукової термінології / О. Кочерга // Сучасність. — 1994. — № 7/8. — С. 173—181.
    174. Кривда Н. Ю. Українська діаспора: досвід культуротворення : монографія / Н. Ю. Кривда. — К. : Академія, 2008. — 272 с.
    175. Крутоус В. П. Д. Н. Овсянико-Куликовский о связи психической нормы и патологии / В. П. Крутоус // Вестник Московского университета. Серия 7 : Философия. — № 3. — 2005. — С. 27—38.
    176. Кудрявцев В. Т. Творческая природа психики человека / В. Т. Кудрявцев // Вопросы психологии. — 1990. — № 3. — С.113—120.
    177. Куєвда В. Міфологічні джерела української етнокультурної моделі: психологічний аспект : монографія / В. Куєвда. — Донецьк : Укр. культурол. центр, Донец. від. НТШ, 2007. — 264 с.
    178. Кузнєцов Ю. Б. Імпресіонізм в українській прозі кінця ХІХ — початку ХХ ст.: проблеми естетики і поетики / Ю. Б. Кузнєцов. — К. : Зодіак-ЕКО, 1995. — 304 с.
    179. Культура в сучасних трансформаційних процесах : монографія / М. М. Бровко [та ін.]. — Ніжин : Аспект-Поліграф, 2011. — 396 с.
    180. Куроленко Н. Формула успеха / Н. Куроленко // Киевские ведомости. — 2005. — 24 сент.
    181. Кучерюк Д. Ю. Естетика як метатеорія мистецтва / Д. Ю. Кучерюк // Естетика : підручник / Д. Ю. Кучерюк [та ін.]. — 2-ге вид., доповн. і переробл. — К., 2005. — С. 105—140.
    182. Кучерюк Д. Ю. Естетичні відкриття синтезу: різома, тезаурус, креатини / Д. Ю. Кучерюк // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. — Вип. 10. — 2002. — С. 309—311.
    183. Ладига О. І. Суспільно-політична думка в Російській імперії другої половини ХІХ — на початку ХХ століття. Д. М. Овсянико-Куликовський : автореф. дис. ... канд. іст. наук / Ладига Олександр Іванович ; Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля. — Луганськ, 2003. — 20 с.
    184. Левицкий О. В. Проблема прекрасного в философском знании / О. В. Левицкий // Традиція і культура: прекрасне у духовному потенціалі людства : матеріали Міжнар. наук. конф., Київ, 11—12 черв. 2010 р. / Ассоц. "Новый Акрополь" [та ін.]. — К., 2010. — Ч. 1. — С. 21—22.
    185. Левчук Л. Т. Західноєвропейська естетика ХХ століття : навч. посіб. / Л. Т. Левчук. — К. : Либідь, 1997. — 224 с.
    186. Левчук Л. Т. Психоаналіз: історія, теорія, мистецька практика : навч. посіб. /
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины