ЕТИЧНІ РЕФЛЕКСІЇ УКРАЇНСЬКОГО МОДЕРНІЗМУ : ЭТИЧЕСКИЕ РЕФЛЕКСИИ УКРАИНСКОГО модернизма

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ДВНЗ “ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА”

На правах рукопису

УДК 17:141.3

ВИННИК-ОСТАПИШИН Віта Романівна

ЕТИЧНІ РЕФЛЕКСІЇ УКРАЇНСЬКОГО МОДЕРНІЗМУ

Спеціальність: 09.00.07 – етика

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук

Науковий керівник:
доктор філософських наук,
професор
Ларіонова Вікторія Костянтинівна

Івано-Франківськ – 2012 р.

ВСТУП…………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ І. МОДЕРНІЗМ ЯК КЛАСИЧНИЙ ФІЛОСОФСЬКИЙ І НОВІТНІЙ СВІТОГЛЯДНИЙ ПРОЕКТ: КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ МОРАЛЬНО-ЕТИЧНОЇ ПРОБЛЕМАТИКИ ……………………………...17
1.1. Модернізм як філософський і світоглядний проект………………………19
1.2. Концептуальні основи парадигми модернізму……………………………34
1.3. Етичний вимір модернізму…………………………………………………45
РОЗДІЛ 2. УКРАЇНСЬКИЙ МОДЕРНІЗМ: СИНТЕЗ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ТА ВІТЧИЗНЯНОЇ МОРАЛЬНО-ЕТИЧНОЇ ТРАДИЦІЇ………………...52
2.1. Дискурс українського модернізму…………………………………………53
2.2. Український модерністичний рух: новаторські тенденції, напрями….. .61
2.3. Проблемне поле етичних досліджень……………………………………...77
РОЗДІЛ 3. ЕТИЧНА ТЕОРІЯ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА “ЧЕСНІСТЬ З СОБОЮ” У КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКОГО МОДЕРНІЗМУ…………………………………………………………………..88
3.1..Еволюція поглядів В.Винниченка у контексті модерністичної філософії…………………………………………………………………………..88
3.2..Проблема щастя у філософсько-етичній системі “Конкордизм” В.Винниченка……………………………………………………………………..96
3.3. Генеза поняття гармонії у творчості В.Винниченка……………………...102
РОЗДІЛ 4. МОДЕРНІСТИЧНИЙ АСПЕКТ МОРАЛЬНОЇ ПОЗИЦІЇ МИКОЛИ ХВИЛЬОВОГО ………………………………...............................123
4.1. Етико-культурологічне підґрунтя формування художнього світу М.Хвильового…………………………………………………………………..125
4.2. “Романтика вітаїзму” як етичний концепт український модернізму ...131
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………...158
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ……………………161

ВСТУП
Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена сучасними тенденціями розвитку філософії, а також моральними потребами сьогодення. Адже інтеграція України до світового соціокультурного простору неможлива без чіткого усвідомлення співвідношення між вітчизняними та зарубіжними ціннісно-етичними пріоритетами.
Питання європейського вибору України стоїть уже не лише перед культурою, але й вперше в сучасній історії воно постало перед політикою, економікою, нацією і країною в цілому. Модернізм, який ніколи не був головною лінією вітчизняної культури, виявився сьогодні вельми цікавим і актуальним, оскільки пов’язаний з процесами модернізації, що мають суперечливий та неоднозначний характер. Це красномовно підтверджують тривалі дискусії навколо нього.
Модернізація в українському просторі була закономірною з огляду на тенденції розвитку імперських суспільств Росії та Австрії (пізніше Австро-Угорщини). Вона являла собою широкий комплекс історичних заходів і пріоритетів, який в умовах вдосконалення рис кожної сфери суспільства сприяв формуванню української нації. Основним показником українського історичного процесу є постійне продукування, вироблення й вдосконалення вітчизняною елітою української ідеї як концепту національної ідентифікації та модернізаційних процесів.
Культурний плюралізм, характерний для сучасного світу, дає змогу побачити українську культуру не лише через опозицію Європі, а в її самодостатності (навіть маргінальності). Питання про зміну формули “європейський модернізм” на “європейські модернізми” набуває значущості особливо в зв’язку з тенденціями постмодерної інтерпретації, для якої важливі локальні, диференційовані культурні моделі розвитку. Якщо західно-європейський модернізм, започаткований Ш.Бодлером і Ф.Ніцше, став підґрунтям цілої низки сучасних європейських філософських течій, то український модернізм, опинившись під тиском тоталітарної системи, не відбувся як завершена методологічна концепція чи філософська школа. Актуальним постало питання українського модернізму як широкого світоглядного явища, що репрезентує певну історичну добу як у світовій, так і в українській культурі. Це дасть можливість оцінити не лише його прогалини, порівняно з аналогічними західноєвропейськими культурними моделями (на нашу думку, досі увага українських дослідників концентрувалася переважно на цьому аспекті), але й здобутки, новації, самобутні процеси.
Український модернізм, що обіймає останні роки ХIХ та перші десятиліття ХХ століття, є не лише своєрідним, а й з багатьох поглядів унікальним явищем, цікавим предметом наукового аналізу тому, що він народжується надто суперечливо, важко торуючи собі шлях до утвердження нових цінностей.
У роботі для позначення суті та стилю соціокультурних процесів в Україні кінця ХIХ – початку ХХ столітть нами вжито термін “модернізм”, який постає як світоглядна парадигма, модель мислення, що досягнула наукового рівня рефлексії та самоаналізу.
Останніми десятиліттями в процесі формування національної свідомості відбувається переосмислення всієї системи ціннісних орієнтацій українського народу, а поряд з цим – творчої спадщини видатних українських мислителів минулого. Їхній досвід пошуків та знахідок, які гармонійно вплітаються в контекст сучасних ідей, спрямований на подолання глобальної кризи суспільства і формування відповідальної моралі.
Із перспективи ХХІ століття, перейшовши епоху постмодернізму, можна стверджувати про повернення інтересу до модернізму та його відкриттів у сфері автономності духовного гнозису. Сам модернізм не є абсолютом, а явищем різнобічним і багатозначним, в якому отримують право на існування різні його види та фрагменти.
Ступінь наукової розробленості проблеми. Феномен українського модернізму, який на сьогодні виглядає радше як великий знак питання, все ж таки імовірно є своєрідною науковою модою. Інтерес до цього явища української культури, філософії та суспільно-політичної історії пожвавлює сучасна вітчизняна суспільно-політична дійсність, яку дефініюють як “post-modern” і навіть як “post-post-modern”. Але, незважаючи на це, на сьогодні не здійснено грунтовного філософсько-методологічного аналізу даної проблеми. Складається враження, що в уяві дослідників існує концепція українського модернізму, яка є настільки самоочевидною, що претендує на статус аксіоми, хоча дослідження цього феномену української філософії, культури та суспільно-політичної історії є актуальним з точки зору сучасності.
Доводиться констатувати, що дотепер відсутня однозначна реконструкція філософських аспектів модернізму в українському контексті.
Світоглядні завдання Модерну, що розкриваються за допомогою таких галузей філософського знання, як гносеологія, соціальна філософія та етика, становлять, на нашу думку, ключові вектори здійснення філософського дискурсу епохи.
Найбільш гостро проблема ентропії етичних начал актуалізувала себе в літературі, отже, закономірно виникає необхідність у зверненні до літературного процесу зазначеної доби саме в аспекті виявлення і осмислення у творчості різних діячів культури системи моральних цінностей і антропологічних проблем. З цього погляду одним із найцікавіших періодів в історії української культури є початок ХХ століття. Відомий як “доба українського відродження”, він становить неабиякий інтерес для багатьох галузей вітчизняної науки.
Бібліографію означеної проблеми умовно репрезентують наступні групи досліджень: праці, виконані на теренах СРСР до 1991 року, в яких модерністичні тенденції розглядаються під малоперспективним кутом зору обгрунтування принципів соцреалізму та марксистсько-ленінської філософії.
Уточнюючи зміст поняття “модернізм” у контексті вітчизняної інтелектуальної традиції, автор звертається до розвідок таких авторів, як М.Вороний, В.Білецький, О.Дорошкевич, М.Сріблянський. У процесі з’ясування змісту поняття “модернізм” особливо вагомою виявилася публікація О.Дорошевича “До історії модернізму на Україні”, опублікована київським часописом “Життя й революція”, а також критичний нарис М.Сріблянського “Етюд про футуризм”. Вони дали змогу виявити специфічні аспекти значення поняття “модернізм” в українському соціокультурному просторі.
Модернізм у ті часи ще не міг сприйматись як щось цілісне. Дослідники модернізму зосереджувалися здебільшого на літературній боротьбі, тому їх наукові праці мають переважно маніфестовий характер.
Надбань у галузі вивчення модернізму в 1900-1920-і роки дуже мало, оскільки набагато активнішим, ніж у Росії, був спротив модернізму, повне його неприйняття більшістю науковців. У цьому сенсі зауважимо, що перша дискусія з приводу новаторської світоглядної моделі відкрита І.Франком на сторінках “Літературно-наукового Вісника” 1903 р. стосовно співмірності декадентизму, символізму та модернізму.
У 20-ті роки ХХ століття модернізм активно розвінчують комуністичні критики та науковці. Пізніше негативістське ставлення до всього “модерністського” (трактування останнього було досить розмитим, але неминуче з ідеологічним підтекстом) закріпила соціалістична ідеологія.
В умовах підрадянської України модернізм став фактично забороненим явищем, підлягав ідеологічно-цензурному переслідуванню. Відтак, замість об’єктивних оцінок та переосмислення досвіду, український модернізм зазнав шельмувань та огуд, що тяжіли над ним довгі десятиліття, залишався протягом тривалого часу “заблокованим проектом” (термін Ліни Костенко) української національної свідомості.
Другий період вивчення модернізму – 1930-80-і роки ХХ ст. Зусилля науковців спрямовувалися на “викриття” модернізму. Майже всі радянські дослідники наголошували на тому, що це кризове явище, занепад у культурі певного періоду. Головними негативними рисами модернізму називали такі: а) антиреалізм; б) нехтування соціальними проблемами; в) естетство (“мистецтво заради мистецтва”) та формалізм (надмірна увага до формальних засобів); г) егоцентризм, ідеалізм, містицизм, все, що можна пов’язати з порушенням етичних норм і правил, або з так званою “буржуазною мораллю”.
Першим питання модернізму в українській культурі порушив Богдан Рубчак у ґрунтовній передмові до книги “Остап Луцький – молодомузець”. Минуло ще дуже багато років, перш ніж українське літературознавство на Заході в особі свого нового англомовного, інтегрованого в академічний світ Америки й Канади покоління звернулося до українського модернізму. Дискусія кількох американських i канадських літературознавців українського походження – Д.Гусар-Струка, М.Тарнавського, О.Ільницького – в журналі “Harvard Ukrainian Studies” за 1991 р. велася радше в сфері постановки питань, аніж пошуку шляхів їхнього вирішення, окреслення проблем, а не узагальнень чи деконструкції. Учасники говорили більше про окремі явища, авторів, періоди чи епізоди, ніж про зв’язки між ними в рамках певного єдиного руху чи феномену.
Коментуючи дискусію, Г.Грабович виступив проти обмеженого, вузького трактування українського модернізму, запропонованого її учасниками, підкресливши свою віру в тому, що український модернізм має розумітися як концепція, яка визначає одночасно період і стиль, з рухомою, а не застиглою системою тем і, передовсім, цінностей та артистичних прийомів. Треба так само зрозуміти, що з причин самої динаміки української культури модернізм був насправді значно слабшим за, скажімо, польський через стриманість і заплутаність початкового дискурсу на предмет самого модернізму. Далі він висуває гіпотезу, що український модернізм насправді включає значно більшу кількість мислителів, ніж ми звикли бачити, та висловлюється за необхідність створення нової, гнучкішої й історично зорієнтованішої моделі модернізму.
Терміном “модернізм” в українській літературній історії поєднані різні явища різних періодів, часто діаметрально протилежного змісту. Модернізм рубежу століть мав інші завдання й форми, ніж модернізм 10-х років ХХ ст. Модернізм 40-х, з яким пов’язані імена кількох письменників еміграції, досить критично налаштований до попередніх модернізмів. А поети Нью-Йоркської групи взагалі прагнули відмежуватися від усякого модернізму. Отже, щоб збагнути діалектику відносин між усіма модернізмами, етапами модерністичних пошуків, а також їхню роль у кожному окремому періоді та в українській культурі в цілому, слід виробити підхід до модернізму не як до набору стильових, формальних або жанрових принципів, а як до певної мистецької філософії, певної моделі культурного розвитку ХХ століття.
Сучасний етап вивчення модернізму розпочався з повернення масовому читачеві видатних представників культури ХХ століття. Одночасно знімається ореол одіозності з самого поняття “модернізм”, частіше вживаються означення модернізму в розмовах про творчість конкретних авторів, серед яких вирізняються праці М.Ільницького, Т.Гундорової та В.Шевчука. Дослідження С.Павличко та Л.Ушакова, виконані в рамках літературознавчих студій; сучасні праці П.Гайденко, С.Гуревича, В.Лук’янця, присвячені вивченню постмодернізму як філософсько-культурологічного феномену, в яких проаналізовано теоретико-методологічні основи модернізму як явища західно-європейської філософії та культури.
В рамках нашої проблематики особливо цікавою групою досліджень є праці Б.Бобинського, Л.Білецького, Я.Гординського, Д.Донцова, Г.Костельника, М.Рудницького, Д.Чижевського, в яких зафіксована динаміка конституювання модернізму як нової світоглядної парадигми.
З-поміж українських дослідників модернізм вивчали В.Агеєва, Г.Грабович, М.Ільницький, М.Моклиця, В.Моренець, К.Москалець, С.Павличко, Я.Поліщук, Б.Рубчак. Філософські аспекти модернізму в контексті українського соціокультурного дискурсу вивчала О.Максимович.
Розгляд етичних аспектів модернізму знайшов втілення у новітній українській філософській літературі. Певні аспекти модерністичних пошуків знайшли своє теоретичне осмислення у працях А.Єрмоленка, В.Єфіменка, В.Ларіонової, О.Левицької, Л.Левчук, М.Лука, В.Лук’янця, В.Малахова, В.Нападистої, М.Поповича, М.Рогожі, Н.Хамітова, О.Шинкаренко.
У роботах Т.Гундорової, С.Михиди, В.Панченка, Г.Сиваченко творчість В.Винниченка розглядається у загальному руслі домінуючих філософських ідей сучасної йому доби. Проблеми моральної філософії стали предметом самостійного дослідження Н.Гусак.
Незважаючи на існуючі теоретичні та практичні передумови дослідження модернізму як світоглядної парадигми, етичні її аспекти є недостатньо висвітленими.
Найбільше, що зроблено у цьому плані, – це дослідження впливів філософії на окремих письменників-модерністів і модернізм у цілому. Вивчення зв’язків між філософією й літературою не тільки поглиблює наші уявлення про зміст літератури, а й додає багато штрихів до розуміння того чи іншого культурного процесу. Але модернізм – надто складне та розгалужене явище, тому й низка імен мислителів, які з ним пов’язуються, практично не має кінця. Можна сказати єдино певно: жодне зі значних відкриттів філософії і науки ХХ століття (дещо і ХIХ), які стосуються людини, не пройшло повз увагу письменників-модерністів.
Однією з яскравих і талановитих постатей української культури ХХ століття, котра з особливою повнотою відбила характер доби, її морально-естетичні пошуки, найбільш гостро відчула суть трагедії – народження нового морального катарсису, була постать Володимира Винниченка, який поєднав у собі притаманну своєму поколінню віру у досягнення соціальної гармонії з активним пошуком причин недосконалості сучасного йому життя.
Вибір постаті В.Винниченка пояснюється, насамперед, його роллю і впливом на культурно-історичні та соціальні процеси, що відбувалися в Україні зазначеного часу. Метою життя, творчості та громадсько-політичної діяльності він вважав побудову української державності, відродження нації. Мислитель – активний учасник національно-визвольного руху, заступник голови Центральної Ради і перший голова її Генерального Секретаріату, Перший голова Директорії Української Народної Республіки, один із учасників написання універсалів Центральної Ради, декларацій і законодавчих актів УНР, редактор партійного органу “Боротьба”. Будучи добре обізнаним із європейською культурою, її модерністичними ідеями, перебуваючи в еміграції, В.Винниченко зумів синтезувати європейські й українські морально-етичні традиції, розробивши власне світоглядне вчення – конкордизм, як мистецтво бути щасливим. Конкордизм, на думку В.Винниченка, мав стати першою програмою оновленого суспільства, розбудовою гармонійного, ідеального суспільного ладу.
Ми також зосередили свою увагу на аналізі творчого доробку Миколи Хвильового – яскравого представника українського модернізму, який зумів поєднати у своїй творчості ідеї видатних європейських мислителів (Ф.Ніцше, О.Шпенглера) з романтикою вітаїзму як стилю доби українського відродження, що змалював особливості української культури, національної свідомості, зумів відобразити у художній творчості “дух свого часу”. Громадсько-політична та літературна діяльність М.Хвильового є взірцем органічного зв’язку з історичними, політичними та культурними процесами, які відбувалися на початку ХХ ст. становить чималу історико-пізнавальну цінність. М.Хвильовий був особистістю, представником своєї нації, речником народу, який активно впливав на громадську думку й відіграв важливу роль в історії рідного народу, нації. Проблеми відродження нації, відносин між Україною і Росією, морально-етичні, політичні, культурні та ін., які піднімав у своїх творах М.Хвильовий продовжують залишаться актуальними для сьогодення. А це, в свою чергу, робить мислителя нашим сучасником.
Формат дисертаційного дослідження не дозволяє залучити для більш детального аналізу етичні пошуки інших мислителів першої половини ХХ ст. Тому основні тенденції розглянуті в другому розділі “Український модернізм: синтез європейської та вітчизняної морально-етичної традиції”.
Попри все це, сучасна наука гостро потребує дискусій навколо проблематики модернізму, різнобічних, провокаційних, амбівалентних оцінок. Це сприятиме дослідженню модерністичного феномену в його складному, надто специфічному розвитку в контексті новітньої української та світової культури.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що зібраний фактичний матеріал, узагальнення та висновки можуть використовуватись викладачами вузів та шкіл при підготовці наукових праць, навчальних посібників, підручників та навчально-методичних розробок з даної тематики, розробці лекцій та семінарів з етики, історії європейської культури, філософської антропології, історії української філософії.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась у контексті інтегральної програми наукових досліджень кафедри філософії та соціології філософського факультету ДВНЗ “Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника”: “Історичний розвиток філософії як чинник світового цивілізаційного процесу” (державний реєстраційний № 0106U003091).
Об’єкт дослідження – філософська парадигма модернізму в межах вітчизняного соціокультурного дискурсу кінця ХIХ – першої половини ХХ століть.
Предмет дослідження – етичний зміст українського модернізму.
Мета дослідження полягає у виявленні та розкритті наріжних особливостей етичних аспектів модернізму в перспективі українського соціокультурного дискурсу. Вона передбачає міждисциплінарний підхід до її досягнення, що реалізується у такій послідовності завдань:
– з’ясувати теоретико-методологічні основи дослідження модернізму як світоглядної парадигми;
– виявити та проаналізувати передумови становлення, теоретичні джерела, динаміку конституювання модерністичного дискурсу в українському соціокультурному просторі кінця ХIХ – початку ХХ століть, які обумовили зміcт морально-етичних пошуків у житті та творчості митців;
– виокремити концептуальне оформлення провідних етичних проблем українського модернізму;
– висвітлити основні чинники, які обумовили морально-етичні пошуки в житті й творчості Володимира Винниченка та Миколи Хвильового як представників українського модернізму;
– визначити специфіку розвитку проблеми щастя в історії етичної думки, як підґрунтя для формування концепції щастя В.Винниченка та зміст його етичної теорії “чесності з собою”;
– розкрити зміст етичної концепції Миколи Хвильового в системі моральних цінностей українського модернізму, охарактеризувати його внесок в українську філософську та етичну думку.
Джерельну базу дисертації становлять три основні структурні групи матеріалів: першоджерела, до яких належать оригінальні автентичні праці, часописи й інші документи досліджуваного періоду; сучасна дослідницька література, дотична до зазначеної проблематики; класичні праці в цьому напрямі зарубіжних мислителів. Подібна структура джерельної бази дослідження гарантує його комплексний, міждисциплінарний, цілісний характер.
Методологічна та теоретична основа дослідження побудована на працях загальнотеоретичного та конкретно-історичного характеру, які стосуються сфери філософії, етики та літературознавства.
Методологічні засади дослідження становлять: теорія раціональності, опрацьована в межах Франкфуртської школи – при висвітленні аспектів раціоналізації “проекту Модерну”. Суттєва концептуальна роль у роботі належала дослідженням Т.Адорно та Ю.Габермаса.
З’ясовуючи генеалогічні виміри досліджуваного періоду, автор за методологічну платформу дослідження взяла: періодизацію етапів національно-культурного відродження за І.Лисяком-Рудницьким, М.Семчишиним.
Філософський ракурс розуміння модернізму орієнтований концепціями С.К’єркегора, Ф.Ніцше, З.Фройда, А.Шопенгауера, О.Шпенглера й інших мислителів.
У процесі виконання завдань дослідження виникла об’єктивна необхідність виокремлення ідейно-теоретичних основ і методологічних засновків парадигми модернізму.
Методологічною основою дисертації виступає порівняльно-історичний метод дослідження. Він вимагає розгляду еволюції ідей та теорій модернізму з урахуванням конкретно-історичних умов їх становлення й розвитку. Принцип наукової об’єктивності й усебічності зумовив використання аналітичного методу дослідження, що передбачає вивчення джерел філософської, етичної та культурологічної літератури з теми. Специфіка предмета та об’єкта дослідження обумовила вибір таких методів як дедукція, синтез, узагальнення, за допомогою яких проведено зіставлення та об’єднання різних етичних категорій та ідей.
Логіка дисертаційного дослідження відображає принципи: сходження від абстрактного до конкретного, єдності логічного та історичного, загального взаємозв’язку, розвитку, історичності, об’єктивності, цілісності, системності, гуманізму, людиноцентризму, а також методу культурно-семантичного аналізу, що дозволило уникнути однобічності, монологізму та спрощення й уможливило аналіз модернізму в етико-філософському контексті неупереджено, об’єктивно, з урахуванням різноманітних поглядів. Названі методи та підходи використовувалися комплексно, а також у конкретних випадках згідно з завданнями та потребами дисертаційного дослідження.
Наукова новизна дослідження полягає у комплексному ідеологічно незаангажоване етичному аналізі феномену українського модернізму, що дозволило визначити його як цілісну світоглядну парадигму вітчизняного соціокультурного дискурсу кінця ХІХ – поч. ХХ ст.
Основні висновки, що становлять наукову новизну дисертації і пропонуються до захисту, конкретизуються у наступному:
– запропоновано інтегральне визначення модернізму як соціокультурного явища періоду кінця ХІХ – поч. ХХ ст., що зорієнтована на сучасність;
– здійснено системний аналіз теоретико-методологічних підходів до філософської інтерпретації феномену українського модернізму як складової загальноєвропейського явища та доведено, що особливістю вітчизняного дефінітивного поля категорії “модернізм” виступає конфлікт традиційно-народницького та новаторського соціокультурних дискурсів;
– з’ясовано, що найактуальнішими проблемами для етичної думки в філософії України на межі ХІХ – ХХ ст. були: предмет дослідження етики як науки, співвідношення етики та філософії, методологічні засади етики, критика емпіричних теорій моралі, проблема прогресу суспільного розвитку та оцінки перспектив людського буття, свобода волі людини. Водночас продовжує розроблялася традиційна історико-етична тематика: сутність, джерела походження моралі та її категорії, моральні засади альтруїзму та егоїзму, проблеми морального виховання;
– виявлено, що етичний зміст модернізму становлять принципи індивідуалізму, антинормативізму, вітаїзму, опозиції оптимізму та песимізму;
– показано, що формування світогляду В.Винниченка, зокрема його уявлення про сенс життя і щастя, відбувалося у контексті модерністичної філософії й розглядається як комплексна проблема морального вибору. Життєва та громадянська позиції українського мислителя значною мірою детерміновані його марксистськими уподобаннями. У власній моделі вдосконалення людства він органічно поєднав свої соціальні й політичні ідеали;
– встановлено, що питання свободи вибору та гармонії, що становлять ядро творчого осмислення В.Винниченка, розширюють традиції гуманістично-екзистенціальної філософії за рахунок включення в них соціального змісту. Останнє знайшло своє обґрунтування в етико-філософському принципі “чесність з собою”, який передбачає можливість здійснення вільного вибору відповідно до внутрішньої сутності людини, а також обґрунтування системи практичної етики (конкордизм), як програми гармонійного розвитку суспільства, що створює умови для морального вдосконалення людини на гуманістичних засадах;
– вироблено загальну концепцію творчості М.Хвильового як мислителя, котрий перебував у полі тяжіння до модерністичної філософсько-етичної системи;
– показано, що основою модерністичного світосприйняття М.Хвильового є перейняте пафосом трагічності усвідомлення світу як абсурдного, дисгармонійного та жорстокого, по суті, ворожого особистості, яка відчужується від нього, а альтернатива, що постає у вигляді типово модерністського міфу про художника-творця, здатного словом докорінно змінити світ, виглядає як ілюзорна й утопічна.

Теоретичне і практичне значення дослідження
Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає у розробці нового філософсько-етичного підходу до розуміння й пояснення поняття модернізму як світоглядної парадигми, дослідженні принципів осмислення та історичної рефлексії. Дисертація уможливлює збагачення категоріального апарату філософії, етики, культурології, поглиблення їх гуманістичного потенціалу. Отримані результати не лише сприяють новому розумінню культурологічного змісту модернізму, а й поглиблюють знання та уявлення про нові способи постановки і вирішення етичних проблем: “чесності з собою” В.Винниченка, “романтики вітаїзму” М.Хвильового, пошуків шляхів гармонізації особистості. Методологічне значення обумовлене також можливістю використання матеріалів і висновків дисертації у подальшому вивченні регулятивних механізмів суспільної моралі.
Вони поглиблюють розуміння сутності процесу модернізації, її впливу на соціально-економічні, політичні, соціокультурні перетворення загалом і в українському суспільстві зокрема, сприяють формуванню наукової методології осмислення модерністичних змін.
Отримані результати з досліджуваної проблеми можуть бути використані у викладанні навчальних курсів і спецкурсів з філософії, етики, історії культури, культурології, філософської антропології, релігієзнавства, філософії культури, історії філософії, а також під час написання посібників, підручників та навчально-методичних матеріалів з даної тематики. Можуть бути застосовані в практиці розробки новочасних концепцій модернізації.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорені на теоретичних і методологічних семінарах кафедри філософії та соціології ДВНЗ “Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника”, на міжнародних конференціях: Міжнародна наукова конференція “Людина. Світ. Суспільство” – Київ, 2009; Міжнародна наукова конференція “Філософія гуманітарного знання: після Вільгельма Дільтея” – Чернівці, 2009; Міжнародна наукова конференція студентів і аспірантів “VI Харківські студентські філософські читання” – Харків, 2009; Міжнародна наукова конференція “Людина. Світ. Суспільство” – Київ,2010; “Актуальні проблеми трансформації моральних цінностей сучасного українського суспільства” – Івано-Франківськ, 2010; Міжнародна наукова конференція “Людина. Світ. Суспільство” – Київ,2011; “Українська філософська думка у контексті європейської філософії” – Івано-Франківськ, 2011; Міжнародна наукова конференція “Гуманітарно-наукове знання: становлення парадигми” – Чернівці,2011.
Публікації. Основні положення дисертації відображені у 14 (чотирнадцяти) авторських публікаціях, 5 (п’ять) з яких – у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, що містять 11 підрозділів, висновків до розділів, загальних висновків та списку використаної літератури (193 позиції). Повний обсяг роботи становить 183 сторінки (162 сторінки – основна частина).

Список литературы

ВИСНОВКИ
Модернізм доречно розглядати як світоглядну парадигму в контексті “мислительної стратегії” епохи Модерну. Концептуальні основи парадигми модернізму складають: онтологічний плюралізм, антинормативізм, імморалізм, поліваріантність, індивідуалізм, гносеологічний релятивізм – трансформовані філософські виміри Модерну.
Вітчизняному варіантові парадигми модернізму притаманні характерні особливості, зумовлені специфікою соціокультурної ситуації.
Характерною рисою українського модерністичного руху, як різновиду здійснення концептуальних основ парадигми модернізму, стало поєднання зарубіжних культурно-філософських впливів, атрибутивних визначеностей вітчизняної інтелектуальної традиції та соціально-історичної реальності. Зокрема, в ідейній площині українського модерністичного руху простежуються, з одного боку, впливи “філософії життя”, психоаналітичних досліджень, з іншого – філософських студій українського Просвітництва та романтизму, світоглядних перспектив народництва. Окрім цього, в просторі українського модерністичного руху яскраво виявляється домінуюча риса вітчизняного національного характеру – екзистенційність життєбачення. Зокрема, соціально-філософський аспект парадигми українського модернізму зумовлений трансформаційними процесами на межі ХIХ – ХХ ст., соціальними зламами, конфліктом традиційно-народницьких і новаторських ціннісних орієнтацій.
Тематичний спектр українського модерністичного руху становлять проблеми свободи волі й відповідальності особистості, самотності, відчуження, протиставлення рафінованої творчої особистості та широкого загалу. Домінуючими рисами національного буття українця, як і західноєвропейського загалом, є індивідуалізм і нігілізм. Останній визначається як заперечення загальноприйнятих цінностей, ідеалів, моральних норм, культури.
Етичний аспект вітчизняної парадигми модернізму орієнтований рефлексіями “філософії життя”, психоаналізу, в межах яких концептуально обгрунтовані новаторські світоглядні моделі, як-от антропоцентризм, індивідуалізм, гедонізм, імморалізм. Інша група основ парадигми модернізму етичного характеру – анти нормативізм, маргінальність, девіантність – орієнтована психоаналітичними студіями в просторі вітчизняного соціокультурного дискурсу.
Авторська увага була зосереджена на аналізі творчих доробків видатних представників українського модернізму – Володимира Винниченка та Миколи Хвильового. Зокрема, здійснено докладний аналіз оригінальних етичних розробок вищезгаданих мислителів: “чесності з собою”, конкордизму та “романтики вітаїзму”.
Проведене дослідження показало, що процес осмислення основних констант буття відбувся у В.Винниченка через актуалізацію проблеми щастя, що і визначало характер його моральних пошуків. Щасливе життя є гармонійне життя, а гармонійність є моральність – ось єдиний критерій, яким, на думку В.Винниченка, перевіряються усі моральні доктрини. Власна концепція творення щастя була заснована на активізації морального принципу “чесності з собою” і уявлялася як теорія самовдосконалення, спільним контекстом для якої виступали свобода індивіда, його незалежність і можливість вибору. Підвалиною особистого щастя, за В.Винниченком, має бути внутрішня рівновага, гармонія. Отже, філософсько-етичне надбання українського письменника є найкращим втіленням принципів гуманістичної етики.
На підставі здійсненого аналізу вироблено загальну концепцію творчості М.Хвильового як письменника, який перебував під впливом модерністичної філософсько-етичної системи. У роботі розкрито головні способи пояснення художньої парадигми модернізму в його новелах, повістях і показано, що основою модерністичного світосприйняття вітчизняного мислителя є перейняте пафосом трагічності усвідомлення світу як абсурдного, дисгармонійного, жорстокого, ворожого особистості, яка відчужується від нього. Альтернативна ж дійсність, що постає у вигляді модерністичного міфу про художника-творця, здатного словом змінити світ, завжди ілюзорна й утопічна. М.Хвильовий, аналізуючи складність перехідного періоду, постійно наголошує на пізнанні й дослідженні хвороб і трагізму тогочасної епохи. В творах українського мислителя доля людини нерозривно пов’язана з життям її нації.
Світовідчуття українських модерністів того часу було дуалістичним, бо безпосередньо пов’язувалося з конфронтаційним сприйманням післяреволюційної дійсності – апокаліптичні настрої межували в ньому з життєствердною “романтикою вітаїзму”. Відповідно тематичний діапазон їхніх творів був полюсним: від утечі від страшного, хаотичного життя до занурення в нього і проголошення “неоромантичного активізму”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ
1. Аверинцев С.С. Софія – Логос: словник / Сергей Сергеевич Аверинцев. – К.: Дух і Літера, 1999. – 464 с.
2. Агеєва Віра. Жіночий простір: Феміністичний дискурс українського модернізму / Віра Агеєва. – К.: Факт, 2003. – 320 с.
3. Агеєва В. “ Зайві люди” у прозі Миколи Хвильового/ В.П.Агеєва// Сучасність. – 1992. – №3. – С. 3-9
4. Агеєва В.Українська імпресіоністична проза / В.Агеєва. – К.: Віпол, 1994. - 158 с.,
5. В. Агєєва Історія української літератури ХХ ст.: у 2 кн. – Кн. 2. – К.: Либідь, 1998 - 454 с.
6. Адорно Т. Теорія естетики /Т.Адорно; пер. з нім. П.Таращук. – К.: Вид-во С.Павличко “Основи”, 2002. – 518 с.
7. Андрухович Ю. Повернення літератури? [Електронний ресурс] / Ю. Андрухович – Режим доступу: http://www.ji.lviv.ua/ji-library/pleroma/andr-pl.htm
8. Андрухович Ю. Час і місце, або Моя остання територія/ Ю.Андрухович // Дезорієнтація на місцевості. Спроби. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1999, –124 с.
9. Балей С. Поняття етичного добра і зла в сучасній філософії./С.Балей // Літературно-науковий вісник. – К.: Друкарня 1-ої київської друкарської спілки, 1912, – Т.60, кн. Х. – С. 166-180.
10. Бер В. Засади естетики / Бер В. // Мистецький Український Рух: зб.І. – Мюнхен ; Карсфельд: /б.в./, 1946. – С.7-25.
11. Білоцерківець Н. “Не квапся на забави молодих” / Наталка Білоцерківець // Літ. Україна. – 2000. – 18 травня. – С. 6.
12. Бодрийяр Ж. Символический обмен и смерть; /Ж.Бодрийар; пер. с франц. С.Н. Зенкина – М.: Добросовет, 2000 – 387 с.
13. Бубабістський хронопис Віктора Неборaка: ще одна інтрига з приводу сучасної української літератури. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://andruhovych.info/bubabistskij-xronopis-viktora-neboraka-shhe-odna-intriga-z-privodu-suchasnoji-ukrajinskoji-literaturi/)
14. Бычков В. В. Эстетика. / В.В.Бычков. – М.: Гардарики, 2002 – 556 с.
15. Вдовиченко Г.В. Філософська проблематика у спадщині М.Г.Хвильового /Г.В.Вдовиченко// Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Серія: Філософія. Політологія. – К., 2006. – №76-79(2006). – С. 125-127.
16. Великий тлумачний словник сучасної української мови. / уклад. і голов. ред. В.Т. Бусель. – К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2001. – 1440 с.
17. Винниченко В. Заповіт борцям за визволення /Володимир Винниченко. – К.: Криниця, 1991. – 128 с.
18. Винниченко В. О морали господствующих и морали угнетенных ( Открытое пись- мо моим читателям и критикам)/Володимир Винниченко. – Львів, 1911. – 92 с.
19. Винниченко.В. Слово за тобою, Сталіне!/Володимир Винниченко // Винниченко В. Оповідання. – К.: Наукова думка, 1999. – 439с.
20. Вісімдесятники: антологія нової української поезії / упор. І.Римарука; передм. М.Рябчука. – Едмонтон: Вид-во Канад. ін-ту українських студій, 1990. – 205 с.
21. Воин А. Третье измерение [Електронний ресурс] / А. Воин // Зеркало недели – 2001. - № 48. – Режим доступу: http://www.zn.kiev.ua/ie/show/372/33104/
22. Вороний М. До статті Олекс[андра] Ів[ановича] Білецького про мене / Вороний М. // Микола Вороний. Поезії. Переклади. Критика. Публіцистика. – К.: Наукова думка, 1996. – С.586-618
23. Вороний М. К. Поезії. Переклади. Критика. Публіцистика / М. К. Вороний; ред. Г. Д. Вервес. – К. : Наукова думка, 1996. - 704 с. - (Бібліотека української літератури. Новітня українська література).
24. Габор Н. Постмодернізм – постжурналізм – пост реальність [Електронний ресурс] / Н. Габор – Режим доступу: http://www.franko.lviv.ua/mediaeco/zurnal/N1/Mediaphilos/gabor.htm
25. Гвардини Р. Конец нового времени / Р. Гвардини // Вопросы философии. – 1990. – № 4.– С.127-163.
26. Горський B.C. Історія української філософії: Курс лекцій / В.Горський. – К.: Наукова думка, 2001. – 376 с.
27. Геник-Березовська З. Грані культур: бароко, романтизм, модернізм / З.Геник-Березовська . – К.: Київський Словянський Університет; Гелікон: Ін-ут літ-ри ім. Т. Шевченка НАН України, 2002. – 368 с.
28. Громадсько-політична діяльність Володимира Винниченка (до 125-річчя від дня народження) : збірник статей . – К.: ІПіЕНД, 2006. – 280 с.
29. Гундорова Т. Проявлення Слова. Дискурсія раннього українського модернізму. Постмодерна інтерпретація /Т.Гундорова. – Львів: Літопис, 1997. – 297 с.
30. Гусак Н.І. Проблема морального вибору у світоглядній орієнтації В.Винниченка. – К.: Знання, 1998. – 22 с.
31. Гусак Н.І. Категорія щастя у моральній системі В.Винниченка /Н.І.Гусак // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. – Вип. 27. – К., 1998. – С.11 – 13.
32. Гусак Н.І. “Нова мораль” В.Винниченка у контексті психоаналізу З.Фрейда /Н.І.Гусак //Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності: збірник наукових праць. – К., 1998. – С.94–101.
33. Гусак Н.І. Утверджуючи конкордизм / Н.І.Гусак/ // Слово і час. – 1998. – № 11. – С.66 – 69.
34. Гусар-Струк Д. Винниченкова моральна лабораторія. [Електронний ресурс] / Д.Гусар-Струк // Сучасність, 1980. – Ч. 7-8. – С. 94-105. –Режим доступу: http: // www.ukrlit.vn.ua/article1/1609.html
35. Гусаченко В. Феномен трансгессій модерну: соціально-філософський аналіз: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філософ. наук: спец. 09.00.03 “Соціальна філософія та філософія історії” / В.Гусаченко. – Х., 2003. – 28 с.
36. Гьосле Вітторіо. Практична філософія в сучасному світі / Вітторіо Гьосле ; наук. ред. В. Єрмоленко ; пер. А. Єрмоленко. – К. : Лібра, 2003. – 248 с.
37. Донцов Д. Микола Хвильовий /Д.Донцов//Українське слово: хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст.: в 4 кн. – К., 1994. – Кн.1.
38. Деррида Ж. О грамматологии / Жак Деррида. – М.: Ад Маргинем, 2000. – 512 с.
39. Дорошевич О. До історії модернізму на Україні /О.Дорошевич // Життя й революція. Щомісячний журнал громадського життя, літератури й науки. – К.: Державне вид-во України, Держтрест „Київ-Друк”. - № 10. – С. 70-76.
40. Эко У. Имя розы. Заметки на полях “Имени розы”. эссе. /Умберто Эко; /пер. с итал. Е.Костюкович, [предисл. автора; послесл. Е.Костюкович, Ю.Лотмана]. – СПб.: Симпозиум, 1999. – 685 с.
41. Енциклопедія постмодернізму/за ред.Ч.Вінквіста та В.Тейлора; пер.з англ. В.Шовкун; наук. ред. пер. О.Шевченко. – К.: Вид-во Соломії Павличко “Основи”, 2003. – 503 с.
42. Євшан М. Жан-Жак Руссо/М Євшан// Літературно-науковий вісник. – 1912. – Т.59, кн.9. – С. 344-376.
43. Євшан М. Проблеми творчости/М.Євшан/ // Українська хата. Щомісячний літературно-науковий журнал. – К.: Друкарня „Петр Барський”, 1910. - №1. – С. 24-31.
44. Євшан М. Суспільний і артистичний елемент в творчости/М.Євшан//Літературно-науковий вісник. – Друкарня 1-ої Київської Друкарської Спілки. – 1911. – Т. 53, кн. 3. – С. 547-555.
45. Єрмоленко А.М. Комунікативна практична філософія. Підручник / А.М. Єрмоленко. – К. : Лібра, 1999. – 488 с.
46. Єфремов С. В поисках новой красоты /Сергій Єфремов//Літературно-критичні статті. – К.: Дніпро, 1993. – С. 48-121.
47. Єфремов С. Сковорода на тлі сучасності / Сергій Єфремов //Записки Наукового Товариства Шевченка. – Т. 141-143. – Львів, 1925. – С. 1-9.
48. Єшкілев В. Постмодерністична “машина вживання” і українська культурна традиція [Електронний ресурс] / В. Єшкілев – Режим доступу: http://www.ji-magazine.lviv.ua/seminary/2000/sem12-12.htm
49. Єшкілєв В. Повернення деміургів. [Електронний ресурс] / В. Єшкілєв – Режим доступу: http://www.rusf.ru/oldie/rec/rec110.htm
50. Жулинський М. Традиція і проблема ідейно-естетичних пошуків в українській літературі кінця ХІХ – початку ХХ століття /М.Жулинський // Записки наук. товариства імені Т. Шевченка. Праці філолог. секції. – Львів, 1992. - С.141-153.
51. Затонский Д.В. Реализм и модернизм – проблематика противостояния / Дмитрий Затонский, Валентина Оленева // Борьба методов и направлений в литературах современного Запада. – К.: Наукова думка, 1986. – С. 3–41.
52. Зомбарт В. Буржуа: Этюды по истории духовного развития современного экономического человека /В.Зомбарт/; пер. с нем.; изд. подгот. Ю.Н. Давыдов, В.В. Сапов. — М.: Наука, 1994. – 443с.
53. Ільницький О. Український футуризм (1914-1930) /О.Ільницький; пер. з англ.Р. Тхорук. – Львів: Літопис, 2003. – 456 с.
54. Ільницький М. Візія Національного “Воскресіння”: Wesele Stanisława Wyspiańskiego І Сон Української Ночі Василя Пачовського [Електронний ресурс] / М.Ільницький – Режим доступу: http://www.ukraine-poland.com/u/kultura/kultura.php?id=14&dzial=1
55. История психоанализа в Украине / сост. И.И.Кутько, Л.И.Бондаренко, П.Т.Петрюк. – Х.: Основа, 1996. – 360 с.
56. Катаєв С. Консервативні та модернізацій ні компоненти соціокультурної трансформації /С.Катаєв // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2000. - №1. – С. 76 – 81.
57. Квіт С. стилю : есеї та статті / Сергій Квіт. - К. : [б.в.], 1996. - 76 с.
58. Кміт. Ю. Ф Ніцше /Ю.Кміт // Літературно-науковий вісник. – Львів: Видає наукове Товариство імени Шевченка, 1901. - Т. 15, кн.. 8. – С. 87-107.
59. Козловски П. Культура постмодерна /Петер Козловски ; пер. с нем. Л. В. Федоровой, Ф. Н. Фельдмана, М. Н. Грецкого, Л. В. Сувойчик. – М.: Республика, 1997. – 239 с.
60. Козловский П. Современность постмодерна / П. Козловский // Вопросы философии. – 1995. – № 10. – С. 85–94
61. Костюк Г. Світ Винниченкових образів та ідей /Григорій Костюк // Костюк Г.У світі ідей та образів. Вибране. Критичні історичні та історико-літературні роздуми. 1930-1980. – Мюнхен: Сучасність, 1983. – С.32-55.
62. Костюк Г. Світ Винниченкових образів та ідей /Г.Костюк// Слово і час – 1990 - №7. – С. 14-26.
63. Коцюбинський М.М. Твори: в 7 т. / Михайло Михайлович Коцюбинський; ред. О.Є.Засенко. - К. : Наук. думка, 1874 –
Т.5 : Листи, (1886-1904) / ред. Н. Л. Калениченко, упоряд. Н. О. Ішина. - 1974. - 431 с.
64. Кочубей Ю. “Євразійство” та “азіатський ренесанс”: еволюція й доля двох концепцій/ Ю. Кочубей // Слово і час. - 2003. - N9. - С. 25-34
65. Кривцун О.А. Историческая антропология и художественный процесс/О.А.Кривцун// Искусство в ситуации смены циклов. Междисциплинарные аспекты исследования художественной культуры. – М.: Наука, 2002. - С.224-241.
66. Кузьма Е. Постмодернізм (скорочено) [Електронний ресурс] / Е. Кузьма – Режим доступу: http://krejda.ukrwest.net/print.php?part=1&newsid=63
67. Кульчицький О. Український персоналізм / О.Кульчицький . – Мюнхен-Париж: УВУ, 1985. – 192 с.
68. Ларіонова В.К. Історія етичних учень. Посібник / В.К.Ларіонова. – Івано-Франківськ: Вид-во “Гостинець”, 2004. – 192 с.
69. Лексикон загального та порівняльного літературознавства / за ред. А.Волкова та ін. – Чернівці: Золоті литаври, 2001. – 636 с.
70. Лиотар Ж.-Ф. Ответ на вопрос: что такое постмодерн?/Ж.-Ф.Лиотар // Общественные науки за рубежом. Сер. 3.–1992. – №5-6. – С. 102 – 114
71. Липинський В. Повне зібрання творів, архів, студії / В. Липинський / НАН України ; Ін-т східноєвропейських досліджень. – Т. 6. Кн. 1 : Листи до братів-хліборобів : Про ідею і організацію українського монархізму . Твори. К., 1995. – 471 с.
72. Лисяк-Рудницький І. Інтелектуальні початки нової України // Історичні ессе: в 2 т. / пер. з англ. М. Бадік, У. Гаврилів, Я. Грицак, і ін. – К.: Основи, 1994.- Т. 1. – С. 173-191.
73. Личковах В. Філософія сучасного мистецтва (Вступ до некласичної естетики) [Електронний ресурс] / В. Личковах – Режим доступу: http://jgreenlamp.narod.ru/lich.htm
74. Літературознавча енциклопедія: у 2 т. / авт.-уклад Ю.І.Ковалів – К.: ВЦ “Академія”, 2007. –Т.2. – 624 с.
75. Літературознавчий словник-довідник / редкол.: Р.Т.Гром’як, Ю.І.Ковалів та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 1997. – 752с.
76. Максимович О. Модерністична парадигма в українському соціокультурному просторі початку ХХ століття: філософсько-аксіологічний аспект проблеми /О.Максимович// Людинознавчі студії: зб. наук. праць Дрогобицк. держ. пед. ун-ту ім.Франка. Філософія. – Дрогобич: Вимір, 2004. – Вип. 10. – С.92-103
77. Максимович О.Ідейно-теоретичні джерела становлення українського модернізму /О.Максимович// Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія:Філософія. – Тернопіль, 2005.– № 13. – С. 153-157
78. МаксимовичО. Ключові етапи конституювання модкрністичної парадигми в українському соціокультурному просторі першої половини ХХ століття: історико-філософський вимір проблеми/О.Максимович // Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки. – Івано-Франківськ: Плай, 2005. – Вип. VII. – С. 24-33
79. Малахов В. А. Етика: курс лекцій / В. А. Малахов. – К.: Либідь, 1996. – 304 с.
80. Маркузе Г. Одномерный человек /Г.Маркузе/. – М.: REFL – book, 1994. –368 с.
81. Маркс К. Экономическо-философские рукописи 1844 г./Карл Маркс// Маркс К. и Энгельс Ф. Собрание сочинений: в 50 т. – Т. 42. – М.: Политиздат, 1974. – С. 41–174.
82. Мелетинский Е.М. Поэтика мифив /Е.М.Мелетинский/. – М.: Наука, 1976. – 406 с.
83. Модернізм і постмодернізм. Філософія і культура [Електронний ресурс]: Семінар за участю Мирослава Поповича – Режим доступу: http://www.ji-magazine.lviv.ua/seminary/2002/sem19-09.htm
84. Молода муза: антологія західно-української поезії початку ХХ століття /упоряд., переднє слово та прим. В. І. Лучука. – К: Молодь, 1989. – 328 с.
85. Моклиця М. Модернізм – проблема теоретична й психологічна / Марія Моклиця // Слово і час. – 2001. – № 1. – С. 32–38.
86. Моклиця М.В: Модернізм у творчості письменників ХХ століття: навч.посібник для студентів вузів /М.В.Моклиця/ . – Луцьк: Вежа, 1999. – Ч.1: Українська література. –154 с.
87. Моренець В. Міфологічна течія в українській поезії друг. пол. ХХ ст. / Володимир Моренець // Слово і час. – 2002. – № 9. – С. 43–51.
88. Моренець В. Національні шляхи поетичного модерну першої половини ХХ ст.: Україна і Польща /В.Моренець/. – К.: Основи, 2002, – 327 с.
89. Моренець В. Сучасна українська лірика: модель жанру / Володимир Моренець // Сучасність. – 1996. – № 6. – С. 90–100.
90. Наєнко М.К. Романтичний епос: ефект романтизму і українська література. – 2-е вид., зі змінами й доп. /М.К.Наєнко/ – К.: Вид. центр “Просвіта”, 2000. – 382 с.
91. Наливайко Д. Про співвідношення “Декадансу”, “Модернізму”, “Авангарду” /Д.Наливайко// Слово і час. - 1997. – №11-12. – С.44-48
92. Нападиста, В.Г. Історія етики в Україні. Друга половина ХІХ- початок ХХ ст. : навч. посібник / В.Г. Нападиста. – К. : Либідь, 2004. – 240 с.
93. Небесьо Б. Любовний трикутник: Іван Франко – народ – модернізм /Б.Небесьо // Сучасність. – 1991. - № 9. – С.17-25
94. Ницше Ф. Избранные произведения в двух книгах /Фридрих Ницше/. – М. – Л. : Сирин, 1990. – Кн.1. – 448 с.
95. Ницше Ф. Сочинения: в 2 т.: /Фридрих Ницше; пер. с нем. Я.Бартмана, Г.А.Рачинского и др. Вступительная статья и примечания К. А. Свасьяна. – М.: Мысль, 1997, Т1 – 830с.; Т2 – 830с.
96. Ницше Ф.О пользе и вреде истории для жизни. /Фридрих Ніцше// Ницше Ф. Сочинения: в 2 т. – М. .: Мысль, 1997 – Т.1– С. 158 – 230с.
97. Ніцше Ф.Так казав Заратустра; Жадання влади /Ф.Ніцше/; пер. з нім. А. Онишка та П. Таращука. – К.: Основи, Дніпро, 1993. – 415 с.
98. Новейший философский словар: сост. и гл. н. ред. Грицанов А.А.– 3-е изд., испр. - Минск: Книжный Дом, 2003. – 1280 с.
99. Одуев С. Ф. Метаморфозы иррационализма. Иррационализм в немецкой философии XIX века: в 2 кн. – кн. первая и вторая. – М, 1997. – 348 с.
100. Ожеван М. Українська національна ідея та культурополітика наздоганяючої модернізації [Електронний ресурс] /М.Ожеван // Стратегічна панорама. – 2000. – №1-2. – С. 162-182 Режим доступу: http://vesna.org.ua/txt/ozhevanm/nmodern.html
101. Ольшанский Д.А. Историко-философские проблемы определения модернизма. [Електронный ресурс] /Д.А Ольшанский. – Режим доступа: http://credonew.ru/content/view/327/28/)
102. Ортега-і-Гассет Х. Дегуманізація мистецтва /Хосе Ортега--Гасет// Вибрані твори. – К. : Основи, 1994. – С.238-272.
103. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі / Соломія Павличко. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Либідь, 1999. – 447с.
104. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі / Соломія Павличко // Теорія літератури – К.: Вид-во Соломії Павличко “Основи”, 2002. – С. 21–423.
105. Панченко В.Є. Творчість Володимира Винниченка 1902-1920 рр. у генетичних і типологічних зв’язках з європейськими літературами. [Електронний ресурс]: дис. доктора філол. наук 10.01.01 / Панченко Володимир Євгенович – Режим доступу: http://library.kr.ua/books/panchenko/p3.shtml
106. Пастух Б. Володимир Винниченко в оцінці Дмитра Донцова. Конфлікт двох онтологій. [Електронний ресурс]/Б.Пастух// Вісниківство: літературна традиція та ідеї: збірник наукових праць, присвячених пам’яті Василя Іванишина / ред.колегія: Л. Кравченко (голова), О. Баган, П. Іванишин та ін. – Дрогобич: Коло, 2009. – 408 с. Режим доступу: http: // dontsov-nic.org.ua/index.php?m=content&d=view&cid=243
107. Пахаренко В. Художнє слово /В.Пахаренко // Українська мова та література. – 2001. – Число 29 – 32, серп. 2001. – С.40
108. Петров В. Антропологічні особливості українського народу /В.Петров//Орлик:місячник культури і суспільного життя. – Брехтенсгарден: Накладом вид-ва “Орлик”,1947. - №3-4. – С.15-18
109. Петров В. Історіософічні етюди /В.Петров// Мистецький Український Рух: Зб.ІІ. – Мюнхен ; Карсфельд /б.в./, 1946. – С.7-19; Зб.ІІІ. – Мюнхен; Карсфельд /б.в./,1946. – С.7-10
110. Плерома 3’98: Мала Українська енциклопедія актуальної літератури. Проект “Повернення деміургів”. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1998. – 284 с.
111. Поліщук Я. Випробування постмодернізмом / Ярослав Поліщук // Критика. – 2002.– № 1–2. – С. 8.
112. Поліщук Я. Міфологічний горизонт українського модернізму /Ярослав Поліщук/. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1998. – 296 с
113. Поліщук Я. Міфологічний горизонт українського модернізму: монографія. – Вид. 2-е, доп. й перероб /Ярослав Поліщук/. – Івано-Франківськ: Лілея – НВ, 2002. – 392 с.
114. Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги. – Т.2: Спалах пророцтва: Гегель, Маркс та послідовники /Карл Поппер/. – К.: Основи, 1994. – 494 с.
115. Постмодернизм: энциклопедия. – Минск, Интерпрес-Сервис, Книжный дом. – 2001. – 1040 с.
116. Рассел Бертран. Історія західної філософії /Бертран Рассел/. – К.: Основи, 1995. – 759с.
117. Реконструкція світоглядних парадигм (Нові тенденції в західній філософії). – К.: Наукова думка, 1995. – 187 с.
118. Рогожа М. Традиційний європейський етос в добу модерну (Філософсько-етичний аналіз): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук: спец. 09.00.07 “Етика” /М.Рогожа/. – К.: 2003. – 16 с.
119. Рубчак Б. Пробний лет. Тло для книги /Б.Рубчак// О. Луцький – молодомузовець /Б.Рубчак/. – Ньою-Йорк: Слово, 1968. – 69 с.
120. Сарабьянов Д.В. Стиль модерн. Истоки. История. Проблемы /Д.В.Сарабьянов/. – М.: Искусство, 1989 – 296 с.
121. Сиваченко Г. Конкордизм Винниченка, або мистецтво бути щасливим /Г.Сиваченко// Хроніка – 2000 – Вип. 39-40. – С.426-440.
122. Словник іншомовних слів: 23 000 слів та термінологічних словосполучень / уклад.: Л. О. Пустовіт, О. І. Скопненко, Г. М. Сюта та ін. – К.: Довіра, 2000. – 1018 с. – (Б-ка держ. службовця. Держ. мова і діловодство).
123. Сміт Е. Націоналізм: теорія, ідеологія, історія /ЕнтоніСміт / Пер. з англ. Р.Фещенко. – К.: “КІС”, 2004. – 170 с.
124. Соболь В. Бароко і модерн: осі перетину 12 подорожей в країну давнього письменства/ Валентина Соболь. – Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. – 156 с.
125. Соболь О. М. Постмодерн і майбутнє філософії /О.Соболь/. – К.: Наукова думка, 1997. – 187с.
126. Солдатенко В. Володимир Винниченко на перехресті соціальних і національних прагнень /В.Солдатенко/. – К.: Світогляд, 2005. – 324с. + 16с. фото
127. Соловей Е. Сергій Єфремов: доля і спадщина / Елеонора Соловей // Єфремов С. Вибране: Статті. Наукові розвідки: монографія / [упоряд., перед., прим. Е. Соловей]. – К.: Наукова думка, 2002. – С. 5-16.
128. Соловей О. Фенікс, або свято безсмертного Енка [Електронний ресурс] / О. Соловей // Кальміюс – 2001. – № 1-2. – Режим доступу: http://www.kalmiyus.h1.ru/nomer6/polemic/solo.shtml
129. Соловьёв В.С. Три силы / Владимир Сергеевич Соловьёв // Смысл любви: Избранные произведения. – М.: Современник, 1991. – 525 c.
130. Сріблянський М. На вилекім шляху (Про письменство наше в 1909 році /М.Сріблянський// Українська хата. – 1910. – Ч.1.
131. Сріблянський М. “Апотеоза примітивної культури” М.Сріблянський ///Українська хата:літературно-науково-громадськ. І економічню ілюстр. Місячник. – К.:Друкарня “П.Барського”,1912. – №6. – 345-361
132. Сріблянський М. Боротьба за індивідуальність/ М.Сріблянський // Українська хата. Літературно-науково-громадський і економічний ілюстрований місячник. – К.: Друкарня „П. Барського”, 1912. - № 2. – С. 96-108; №3-4. – С. 170-185.
133. Сріблянський М. Боротьба за індивідуальність/ М.Сріблянський // Українська хата. Літературно-науково-громадський і економічний ілюстрований місячник. – К.: Друкарня „П. Барського”, 1912. - № 2. – С. 96-108; №3-4. – С. 170-185.
134. Сріблянський М. Етюд про футуризм / М.Сріблянський // Українська хата. Літературно-науково-громадський і економічний ілюстрований місячник. – К.: Друкарня „П. Барського”, 1914. - № 6. - С. 449-465.
135. Сріблянський М. На сучасні теми (Національність і мистецтво)/ М.Сріблянський // Українська хата: Літературно-науково-громадський і економічний ілюстрований місячник. – К.: Друкарня „П. Барського”, 1910. - № 11 . – С. 682-689; № 12. – С. 732-741.
136. Сріблянський М. Порожнє місце / М.Сріблянський // Українська хата. Літературно-науково-громадський і економічний ілюстрований місячник. . – К.: Друкарня „П. Барського”, 1913. - № 4-5. - С.300-307.
137. Сріблянський М. Проблеми культури / М.Сріблянський // Українська хата. Літературно-науково-громадський і економічний ілюстрований місячник. – К.: Друкарня „П. Барського”, 1912. - № 1. – С. 34-42.
138. Cріблянський М. Те, що дає радість життя. З приводу виходу В.Винниченка з числа авторів “Української хати ”/ М.Сріблянський // Українська хата: Літературно-науково-громадський і економічний ілюстрований місячник. – К.: Друкарня „П. Барського”,1914. – №5. – С.373-385
139. Старовойт І. М. Український постмодернізм у критичному та художньому дискурсах кінця XX століття: дис. … канд. філол. наук: 10.01.06 / Старовойт Ірина Миколаївна. – Львів, 2001. – 177 с.
140. Тагліна Ю. Володимир Винниченко / Худож.-оформлювач Є.В.Вдовиченко /Ю.Тагліна/. – Х.: Фоліо, 2010. – 121с. – (Знамениті українці)
141. Тарнавський Ю. Акварій у морі. Про минуле і сучасне Нью-Йоркської групи / Юрій Тарнавський // Кур’єр Кривбасу. – 2006. – № 200. – С. 160–177.
142. Терлецький В. Рік останнього вчинку / Валентин Терлецький // Літ. Україна. – 2002. – 31 січня. – С. 6.
143. Товкачевський А. Література і наші “народники” /А.Товкачевський// Українська хата. Літературно-науково-громадський і економічний ілюстрований місячник. – К.: Друкарня “П. Барського”, 1911. - №9. – С.417-433.
144. Товкачевський А. Міркування не на часі /А.Товкачевський// Українська хата. Літературно-науково-громадський і економічний ілюстрований місячник. – К.: Друкарня „П. Барського”, 1911. - №2. – С.125-133.
145. Товкачевський А. Наука й життє / А.Товкачевський // Українська хата. Літературно-науково-громадський і економічний ілюстрований місячник. – К.: Друкарня “П. Барського”, 1910. - №4. – С. 256-264.
146. Товкачевський А. Оптимізм і песимізм в українському житті /А.Товкачевський// Українська хата. Літературно-науково-громадський і економічний ілюстрований місячник. – К.: Друкарня “П. Барського”, 1910. - №10. – С. 620-625; № 11. – С. 668-675.
147. Товкачевський А. Партикуляризація цінностей /А.Товкачевський// Українська хата. Літературно-науково-громадський і економічний ілюстрований місячник. – К.: Друкарня “П. Барського”, 1914. - №2. – С. 149-160; № 3-4 . – С. 285-300.
148. Товкачевський А. Приятелі і вороги народа / А.Товкачевський // Українська хата. Літературно-науково-громадський і економічний ілюстрований місячник. – К.: Друкарня “П. Барського”, 1913. - № 2. – С. 120-131.
149. Товкачевський А. Утопія і дійсність /А.Товкачевський// Українська хата. Літературно-науково-громадський і економічний ілюстрований місячник. – К.: Друкарня “П. Барського”, 1910. - №9. – С.513-576.
150. Товкачевський А. Утопія і дійсність. (До характеристики української інтелігенції): збірка статтей /З передм. М. Євшана. – К.: Вид-во „Життя й мистецтво”, 1911. – 120 с.
151. Товкачевський А. Григорій Савич Сковорода / А.Товкачевський // Українська хата. Літературно-науково-громадський і економічний ілюстрований місячник. – К.: Друкарня “П. Барського”, 1913. - № 3. – С.170-185; № 4/5. – С. 258-274; № 6. – С. 350-362; №7/8. – С. 479-496.
152. Токмань Г. Цей багатобарвний мистецький світ / Ганна Токмань // Дивослово. – 2001. – № 6. – С. 41–45.
153. Тофтул М.Г. Етика: навч. посіб /Михайло Григорович Тофтул. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2006. – 416 с.
154. Леся Українка. Зібрання творів: у 12 т. / Леся Українка. – К. : Наук. думка, 1975 - 1979. –
Т. 8 : Літературно-критичні та публіцистичні статті. - 1977. – 318 с.
155. Уэбстер Ф. Теории информационного общества /Ф.Уебстер/. – М.: Аспект Пресс, 2004. – 400 с.
156. Федотова В.Г. Модернизация “другой” Европы /В.Г.Федотова/. – М.: ИФ РАН, 1997. – 265с.
157. Фидлер Л. Пересекайте границы, засыпайте рвы /Л.Фидлер// Современная занадпая культурология: самоубийство дискурса. - М., 1993. – С 462-518.
158. Фізер І. Вступна стаття / Іван Фізер // Координати. Антологія сучасної української поезії на Заході: у 2 т. Нью-Йорк, 1969. – Т. 1. – С. 17.
159. Філософська думка України: імена та ідеї: навч.-метод. посібник для студентів, аспірантів / С.М. Возняк, М.Ю. Голянич, Ю.М. Москаленко; Прикарпатськ. ун-т ім. В. Стефаника. – 2-ге вид., доп. – Івано-Франківськ, 2003. – 135 с.
160. Філософська думка в Україні: біобібліогр. словник / авт. кол. : В. С. Горський,. М. Л. Ткачук, В. М. Нічик та ін. – К.: Унів. вид-во “Пульсари”, 2002. – 244 с.
161. Франк С.Л. Духовные основы общества. Введение в социальную философию /С.Л.Франк// Франк С.Л. Духовные основы общества. – М., 1992. – С. 13 – 146
162. Франко І. Старе й нове в сучасній українській літературі // Франко І. Зібрання творів: У 50 т. – К.: Наукова думка, 1982. –
Т.37: Літературно-критичні праці (1903-1905). – К., 1982. – 680 с.

163. Фромм Э. Бегство от свободы /Эрих Фромм/. – М.: Прогресс, 1990. – 272 с.
164. Фурс В. Н. Философия незавершенного модерна Юргена Хабермаса /В.Н.Фурс/. – Минск: ЗАТ “Економнресс”, 2000.– 224 с.
165. Хабермас Ю. Концепции модерна. Ретроспектива двух традиций. / Ю. Хабермас // Политические работы : сборник статей / сост. А. В. Денежикина; пер. с нем. Б. М. Скуратова. – М.: Праксис, 2005. – С. 234 - 268.
166. Хабермас Ю. Модерн – незавершенный проект /ЮХабермас// Вопросы философии. –1982. – № 4. – С. 4 – 52
167. Хабермас Ю. Модерн – незавершенный проект /Ю.Хабермас // Вопросы философии. 1992. – № 4. – С. 40-53.
168. Хабермас Ю. Модерн – незавершенный проект: сборник статей /Ю.Хабермас / Сост. А. В. Денежикина; пер. с нем. Б. М. Скуратова. – М.: Праксис, 2005. – С. 7 – 31.
169. Хабермас Ю. Философский дискурс о модерне / Юрген Хабермас; пер. с нем., послесл. Е.Л Петренко. – М.: Весь мир, 2003. – 416 с.
170. Хайдеггер М. Время и бытие /Мартин Хайдеггер/. – М.: Республика, 1993. - 448 с.
171. Хайдеггер М. Разговор на проселочной дороге /Мартин Хайдеггер/. – М.: Высшая школа, 1991. - 192 с.
172. Хамитов Н. Философия: Бытие. Человек. Мир: Курс лекций / Н.Хамитов. – К.: КНТ, Центр учебной литературы, 2006. – 456 .
173. Харчук Р. Духовний ренесанс на Україні: Микита Шаповал і Микола Хвильовий /Р.Харчук // Слово і час. — 1991.— №6. – С.74-80.
174. Хвильовий М. Твори: у 2 т. / упоряд. М.Г. Жулинського, П.І. Майдаченка /Микола Хвильовий/. – К.: Дніпро,1991. –
Т. 1: Поезія. Оповідання. Новели. Повісті. – 1991. – 650 с.;
Т. 2: Повість. Оповідання. Незакінчені твори. Нариси. Памфлети. Листи. – 1991. – 925 с.
175. Хвильовий М.Г. Твори: у 2 т. /Микола Хвильовий/ – К.: Дніпро, 1990. – Т.2. – 925 с.
176. Хёсле В. Гении философии нового времени./В. Хёсле / пер. А.К. Судаков. – М.: Наука 1992. – 224 с.
177. Хома О. Модерна та постмодерна перспективи в філософії культури: автореф. на здобуття наук. ступеня доктора філософ. наук: спеціальність 90.00.04 – “Філософська антропологія, філософія культури” /О.Хома/.– К., 1999. – 40 с.
178. Христюк П. В. Винниченко і Ф. Ніцше /П.В.Христюк// Українська хата. Літературно-науково-громадський і економічний ілюстрований місячник. – К.: Друкарня Акц. Тов. „Петро Барський”. – 1913. - № 4-5. – С. 275-299.
179. Хоркхаймер М. Диалектика просвещения / М.Хоркхаймер, Т.Адорно /. – М.; СПб.: Медиум-Ювента, 1997. – 312 с.
180. Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні / Дмитро Чижевський. – К.: Смолоскип, 2005. – Т. 1. – 402 с.
181. Цюп’як І.К. Громадська людина” Миколи Хвильового /І.К.Цюп’як // Актуальні проблеми літературознавства: зб. наук. праць. – Дніпропетровськ: Навчальна книга, 2000. –Т. 6. – С. 21-28.
182. Цюп’як І.К. Екзистенціал смерті як вимір буття в прозі Миколи Хвильового /І.К.Ц’юпяк// Слово і час. – 2001. - № 3. – С. 72-76.
183. Цюп’як І.К. Дисгармонійне як аксіологічний аспект поетики повістей Миколи Хвильового /І.К.Ц’юпяк // Література. Фольклор. Проблеми поетики: зб. наук. праць: матеріали Всеукраїнської наук.-теорет. конф. “Українська література: духовність і ментальність”, 19-20 жовтня 2001р. – К. –Кривий Ріг: Твім інтер, 2001. –Вип.9 – С. 353-358.
184. Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні / Дмитро Чижевський // Філософські твори: у 4 т. / під заг. ред. В.Лісового. – К.: Смолоскип, 2005. – Т. 1. – 402с.
185. Шевчук В. Розмисел про культурно-стилістичні епохи / Валерій Шевчук // Українська мова та література. – 1998. – № 7–9. – С. 4–6.
186. Шумилович Б. Парадигма пізнього модернізму та американське мистецтво 1930-40-х рр. ХХ ст. / Борис Шумилович // Вісник Львівського ун-ту. Серія мистецтво. – 2003. – Вип. 3. – С. 234–248.
187. Щоденники Володимира Винниченка (1932-1937) / підгот. до друк. Сиваченко Г. // Слово і час – 2000. – №9. – С.52-64
188. Шопенгауер А. Мир как воля и представление. Афоризиы и максимы. Новые афоризмы /Артур Шопенгауер; пер. с нем. Ю. Айхенвальд, Ф. Черниговец, Р. Кресин /Шопенгауер А./. – Минск: Литература, 1998. - 1407 с. (Классическая философская мысль).
189. Яковенко С. Романтики, естети, ніцшеанці. Українська та польська літературна критика раннього модернізму / Укр. наук. ін-т Гарвардського ун-ту. – Рец.: О. Астаф’єв, В. Моренець / Сергій Яковенко – К.: Критика, 2006. – 296 с.
190. Яременко В. Панорама української літератури ХХ століття / Василь Яременко // Українська мова та література. – 2001. – № 11. – 24 с.
191. Ясперс К. Смысл и назначение истории /К.Ясперс/. – М., Из-во политической литературы, 1991. – 528с.
192. Ястребова Н.А. На грани и через грань.Тенденции художественного сознания XX века / Н.А.Ястребова // Искусство в ситуации смены циклов. Междисциплинарные аспекты исследования художественной культуры. - М: Наука., 2002 - С. 161-168.
193. Gohn Storey. Inventing Popular Culture. From Folklore to Globalisation. - Blakwell Publishing, 2003. – 148 с.