ЄВАНГЕЛЬСЬКІ ХРИСТИЯНИ СВЯТІ СІОНІСТИ: ІСТОРІЯ СОЦІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ВІРОВЧЕННЯ : Евангельские христиане СВЯТЫЕ сионисты: ИСТОРИЯ СОЦИАЛЬНОЙ ОРГАНИЗАЦИИ И ВЕРОУЧЕНИЯ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМ. М. П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

СКАКУН Роман Леонідович

УДК 279.99С:[2.5+2.63](476+477)

ЄВАНГЕЛЬСЬКІ ХРИСТИЯНИ СВЯТІ СІОНІСТИ: ІСТОРІЯ СОЦІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ВІРОВЧЕННЯ

Спеціальність 09.00.11 – релігієзнавство

Дисертація
на здобуття вченого ступеня
кандидата історичних наук

Науковий керівник
доктор філософських наук,
директор Центру релігієзнавчих досліджень
НПУ ім. М. П. Драгоманова
Єленський В. Є.

Київ 2011

ЗМІСТ
ВСТУП ……………………………………….................................................................. 3
1. СТАН НАУКОВОГО РОЗРОБЛЕННЯ ТЕМИ Й ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА
ДОСЛІДЖЕННЯ ............................................................................................................ 10
2. ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК РУХУ ЄВАНГЕЛЬСЬКИХ ХРИСТИЯН – СВЯТИХ СІОНІСТІВ ...................................................................................................... 17
2. 1. Полісся в міжвоєнний період: культурна криза й експансія сектантства .......... 17
2.2. Іван Мурашко як засновник «нової віри» .............................................................. 39
2.3. Будова Нового Єрусалиму ...................................................................................... 66
2.4. Період «Другого зову» та сталінських репресій .................................................... 81
2.5. Відродження Сіону й відбудова мурашківської комуни .................................... 108
3. РЕЛІГІЙНЕ ВЧЕННЯ ТА РЕЛІГІЙНА ПРАКТИКА СІОНІСТІВ-МУРАШКІВЦІВ ……………………………………………………………………… 117
3.1. Віровчення сіоністів-мурашківців ........................................................................ 117
3.2. Мурашківці сьогодні: особливості життя й побуту ............................................ 139
3.2.1. Соціально-демографічна ситуація мурашківської громади ………………… 139
3.2.2. «Заповіді» як фундамент релігійної практики ……………………….………. 142
3.2.3. Релігійне життя й обрядовість ……………………………………………….... 147
3.2.4. Життя громадське та родинне ………………………………………………… 154
4. МУРАШКІВСЬКИЙ РУХ ЯК ІСТОРИЧНИЙ ТА СОЦІОЛОГІЧНИЙ
ФЕНОМЕН ..................................................................................................................... 161
ВИСНОВКИ ................................................................................................................... 187
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ .…………….………… 191
Додаток А (Сіонський статут) ...................................................................................... 211
Додаток Б («Краткая биография жизни заложителя новой веры Ивана Мурашки») ..................................................................................................................... 214
Додаток В (Ілюстрації) ................................................................................................. 218

ВСТУП
Актуальність теми дослідження: Малі контркультурні релігійні рухи (т. зв. секти або культи) були й залишаються одним із головних предметів зацікавлення дослідників релігії. Актуальність такого роду досліджень не зводиться до потреби громадсько-політичного реагування на поточну діяльність сект і культів, – вона зумовлена також і загальною актуальністю релігії як важливого історичного, громадсько-політичного та культурного чинника. Дослідження малих релігійних рухів („сект”) багато в чому доповнює вивчення інституціоналізованих, щільно вбудованих у соціальні структури форм релігії („церков”). Дослідження окремо взятої секти, яка протягом свого історичному шляху по-своєму відповідала на виклики, що поставали перед нею у зв’язку з поточною соціальною, політичною, економічною ситуацією, дає змогу розкрити чинники формування, розвитку та занепаду релігійного культу взагалі, механізми функціонування релігійної свідомості, способи адаптації релігійної організації та доктрини до зміни соціальних, політичних та економічних обставин.
Крім того кожен релігійний рух є породження певної епохи з її системою економічних, соціальних та культурних відносин, продукт певного суспільства з його світоглядом, внутрішніми суперечностями, панівними настроями та прагненнями, інтелектуальними та культурними процесами. Відповідно, різного роду секти й культи правлять до певної міри за те дзеркальце, у якому відображається епоха, суспільство, людина в їх різноманітних локальних і універсальних характеристиках. З одного боку, розуміння виникнення й розвитку релігійних рухів неможливе поза соціально-історичним контекстом, але з іншого, дослідження історії та соціології релігії допомагають пролити додаткове світло на цей контекст і на окремі його елементи, – на ті чинники, які саме в сфері релігії виявляють себе й розкривають свою природу. Під цим оглядом особливий інтерес повинні викликати суто українські рухи, вияв релігійних шукань і прагнень української людності в конкретних історичних обставинах її існування.
Сьогодні в Україні є багато відносно малочисельних релігійних груп, про існування й сутність яких ні державна влада, ні наукова громадськість, ні суспільство в цілому часто не мають ні найменшого уявлення. Ці групи надто малі, щоб породити власних історіографів, а брак видимої активності з їх боку не сприяє зацікавленню ними в наукових колах. Одним з особливо цікавих прикладів такої релігійної спільноти є секта євангельських християн святих сіоністів, відомих теж як мурашківці. Дослідження цього народно-релігійного руху від часу його виникнення в 30-х роках і дотепер, як у його зовнішньому (поширення, стосунки з владою та з ширшим суспільством), так і у внутрішньому (формування доктрини, еволюція соціальної організації) аспектах, дає змогу пояснити, серед іншого, причини експансії сектантства на Поліссі в 20-30-х рр. ХХ століття, вказати на деякі аспекти народної релігійної свідомості, показати механізми адаптації сектантських груп до умов репресивної радянської системи й до сучасного секулярного суспільства, розкрити джерела мурашківського віровчення й провести певні паралелі з іншими течіями сектантства на території України та Росії. Все це може послужити кращому розумінню феномену релігійного сектантства та релігійних рухів узагалі, а також їх специфіки на українському ґрунті. Відповідно, дане дослідження дає реальний приріст історичного знання про релігійні та соціальні процеси в Україні ХХ ст.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами: Дисертаційне дослідження виконане на кафедрі культурології Інституту філософської освіти і науки Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова в рамках комплексної теми «Актуальні проблеми розвитку духовної культури України», що входить до Тематичного плану науково-дослідної роботи університету, науковий напрям «Дослідження проблем гуманітарних наук», затверджений Вченою радою НПУ імені М. П. Драгоманова 24 грудня 2008 року (протокол № 4). Тема дисертації затверджена Вченою радою Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова 28 лютого 2011 року (протокол № 7).
Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб всебічно, із залученням усіх наявних матеріалів та з застосуванням комплексного методологічного підходу, дослідити релігійний рух сіоністів-мурашківців у його історичній динаміці та в його теперішньому стані. Задля досягнення цієї мети поставлено й виконано такі завдання:
- з’ясувати соціально-історичний контекст виникнення мурашківського руху, визначити чинники, що сприяли поширенню на західному Поліссі сектантства взагалі й, зокрема, мурашківства на першому етапі його існування (30-і рр. ХХ ст.);
- вивчити генезу мурашківського руху в перший, польський період його існування (1932-1939), зокрема утворення й функціонування мурашківської комуни «Новий Єрусалим», а також історію розвитку мурашківського руху за радянської влади (1939-1991): перебіг і характер репресій проти сіоністів-мурашківців за Сталіна та Хрущова, форми взаємодії релігійного руху з репресивною радянською системою, механізми його самозбереження й адаптації;
- визначити головні аспекти мурашківського віровчення в його історичному розвитку, вказати на його джерела й на чинники його формування;
- вивчити сучасний стан мурашківського руху, розкрити механізми його адаптації до сучасного секулярного суспільства;
- схарактеризувати мурашківський рух у порівняльній перспективі як історичний, соціокультурний та соціально-психологічний феномен.
Об’єкт дослідження – релігійне сектантство в його взаємовідносинах із широким суспільством та державною владою.
Предмет дослідження – еволюція соціальної організації та релігійного вчення секти сіоністів-мурашківців.
Методологічну основу дисертації становлять принципи історизму, об’єктивності, всебічності й контекстуалізації, а також загальнонаукові методи логічного аналізу, синтезу, індукції та дедукції. При аналізі механізмів та чинників формування сектантського руху та його віровчення широко застосовувався порівняльно-історичний та історико-генетичний методи, а при дослідженні різних категорій джерел – критично-порівняльний метод (наприклад, при зіставленні архівних даних із відомостями з доктринальних текстів та спогадів). Крім того при збиранні первинної інформації широко застосовувалася методологія усної історії (інтерв’ювання, бесіди) та безспосереднього спостереження за життям і побутом віруючих (автор провів серед мурашковців у сумі понад три тижні). Для опрацювання інформації, наявної в джерелах різних типів, та зведення її до суцільної картини використовувався метод системного аналізу. У дослідженні функціонування сектантської громади як відносно нечисленної замкнутої групи присутні також елементи мікроісторичного підходу та історичної антропології.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше в сучасній українській історіографії здійснено комплексне дослідження релігійного руху сіоністів-мурашківців протягом усієї історії його існування, в ході якого визначено генезу й еволюцію його віровчення та організації, перебіг його адаптації до соціально-політичних умов. Зокрема, у процесі дослідження:
суттєво уточнено
- соціальний контекст, чинники й механізми поширення сектантства на міжвоєнному західному Поліссі, а зокрема зародження й організаційного оформлення секти сіоністів-мурашківців в умовах ІІ Речі Посполитої;
- чинники генези, еволюції, а також соціально-рольову структуру мурашківської комуни «Новий Єрусалим» (1936-1940);
а також уперше
- вичерпно, з опорою на раніше невідомі матеріали розкрито віровчення сіоністів мурашківців, визначено деякі з його джерел та чинники його формування;
- проаналізовано відносини між сектою мурашківців і рядянською владою, досліджено перебіг сталінських та хрущовських репресій проти сіоністів-мурашківців, спроби утворення сектантських «колгоспів» у до- й післявоєнний період, а також історію та організацію мурашківської комуни (комун) в СРСР з 1957 й аж до початку 1990-х років;
- досліджено сучасний стан існуючих осередків секти сіоністів-мурашківців, а зокрема особливості організації, релігійного та повсякденного життя найбільшої громади сіоністів-мурашківців у смт. Комінтернівське Одеської області;
- дано всебічну характеристику мурашківського руху як історичного й соціологічного феномену, а зокрема: визначено форми його адаптації до навколишнього суспільства – ідеологізованого й агресивно-секулярного радянського суспільства і сучасного суспільства, основаного на секулярній масовій культурі; вказано на чинники, що зумовили виживання руху в умовах репресій, і на деякі тенденції його подальшої еволюції.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути використані для подальшого порівняльного та загальнотеоретичного опрацювання проблем історії та соціології релігійних рухів, для викладання курсів релігієзнавства, історії та соціології релігії. Крім того вони дають змогу спростувати свідомо неправдиві відомості й некоректні інтерпретації, що походять із радянських публікацій про сіоністів-мурашківців і досі безкритично поширюються в деяких публікаціях (зокрема і в мережі інтернет) та відновити історичну справедливість щодо безпідставно репресованих свого часу віруючих. Дане дослідження допоможе органам державної влади та ширшій громадськості скласти адекватне уявлення про сіоністів-мурашківців і будувати стосунки толерантності й взаємоповаги з їх громадою, що існує в смт. Комінтернівське Одеської області, а також адекватно, в дусі чинного законодавства про свободу сумління, розв’язувати ті проблеми, що можуть виникати з огляду на особливості мурашківського віровчення.
Особистий внесок здобувача. Всі положення та висновки дисертації, винесені на захист, одержані автором самостійно і висвітлені у працях, зазначених у переліку публікацій.
Апробація результатів дисертаційної роботи. Результати дослідження обговорювалися на Європейському філософському симпозіумі «Релігія, культура та суспільство: сучасні виклики з перспективи філософії» (Львів, 2010 р.), науковому семінарі Інституту історії Церкви Українського католицького університету (Львів, квітень 2011 р.), Всеукраїнській науковій конференції „Історія релігій в Україні” (Львів, травень 2011 р.).
Публікації. Найголовніші результати дослідження висвітлено в 4 одноосібних публікаціях.
Структура та обсяг роботи: Робота складається з вступу, 4 розділів (11 підрозділів), висновків, списку джерел та літератури з 224 позицій і трьох додатків. Повний обсяг тексту – 232 сторінки, в тому числі основний текст – 190 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Кожне релігійне вчення являє собою певний світогляд, певну спробу пояснити й упорядкувати – бодай символічно – світ природний і соціальний. Тож виникнення нових релігійних учень пов’язане здебільшого з періодами соціальної та культурної, а отже й світоглядної кризи, коли з руйнацією давніх суспільних інститутів, норм та цінностей постає потреба реорганізувати життя на нових засадах. Саме таку глибоку кризу переживало в 1920-30-х роках українське та білоруське Полісся. Криза була зумовлена, з одного боку, політичними й економічними процесами (обезземелення, ліквідація сервітутів), що призвели до занепаду традиційних форм господарювання й появи маси «зайвих» людей, позбавлених місця в сільському соціумі, а отже й не зв’язаних його нормами. З іншого боку, воєнні та революційні події (воєнне біженство, падіння царя, більшовизм) стали для поліських селян глибоким світоглядним струсом. Саме в таких соціально-культурних умовах, на тлі викликаних кризою апокаліптичних настроїв, розпочав свою діяльність на Поліссі пророк Іван Мурашко – єдиний з-поміж численних у той час самопроголошених пророків, що залишив виразний слід в історії в вигляді архівних матеріалів та в вигляді своєї «нової віри», що збереглась до наших часів.
Мурашко був, безперечно, неординарна особистість. Переконаний у власному обранстві, він творив навколо себе атмосферу чудес, явної присутності «сакрального», що стала ще насиченішою після того, як він об’єднав зусилля з іншою пророчицею, Ольгою Кирильчук. Подія, що була ключовою для оформлення «нової віри» – «зняття печатей» – вражала невіруючих своєю дикістю, а тих, хто увірував, своєю глибокою всесвітньо-історичною значущістю. Для сіоністів їх край, Полісся, та їх життя опинилися в самому осередді драми спасіння світу й становлення Царства Божого. Саме ця виняткова напруга «сакрального» була одним із чинників, що приводив колишніх баптистів і п’ятдесятників на «Сіон». Суд над Мурашком і виставлений йому діагноз, – а сумніватися в його медичній обґрунтованості нема підстав – зайвий раз показує, що в сфері релігії конвенціональне розрізнення між психічною нормою і аномалією втрачає свій сенс, і вчинки, зумовлені «хворобливими» психофізіологічними процесами, можуть набувати і не раз в історії набували сакрального значення.
Мурашкове вчення було гостро апокаліптичне, зорієнтоване на скоре оновлення життя в Царстві Божому, і суть його полягала в висуненні широкого комплексу ритуалізованих морально-практичних норм, що були почерпнуті з Старого завіту й мали лягти в основу нового справедливого ладу: строге додержання святих днів суботи й неділі, чиста їжа, борода, скромна одежа в жінок, взоровані на давньоізраїльському царстві обряди жертвопринесення тощо. Ритуалістична, юдаїстична природа сінської віри була прямою реакцію на кризу традиційних норм та цінностей і тих інститутів (сім’я, громада, церква), що були їх гарантами. Сильний відбиток на віровченні мурашківців залишили й народні вірування – саме фольклорне коріння має, скажімо, ідея про переселення душ і втілення в тваринне тіло як кару за гріхи. Типовим для народних сект є й тенденція – у сіоністів вона проявилася вже після від’їзду Мурашка – до «духовного», алегоричного розуміння ключових християнських категорій: раю, пекла, неба, зрештою, самого Бога, що ототожнюється з любов’ю та добром у душі людини.
Почерпнуті з Святого Письма норми та цінності мали бути зреалізовані не тільки в індивідуальному, а й у суспільному житті, тож Мурашко без вагань заходився будувати нове суспільство – місто Новий Єрусалим як зачаток Царства Божого на землі, чи не єдину відому історії сектантську комуну на теренах України (хоч загалом на сході Європи й у християнському світі в цілому спроб побудувати життя за зразком Апостольських діянь, глава 4, стих 32, було немало). В силу несприятливих зовнішніх чинників (протидія польської влади) ця спроба зазнала невдачі, хоча Мурашкові послідовники виявили надзвичайну, фанатичну наполегливість, півтора року проживши з сім’ями та малими дітьми в украй малопридатних для життя умовах.
Майже вся історія мурашківської секти пройшла в умовах більших чи менших репресій: починаючи від адміністративних заходів польської влади та нагінок з боку православних – і закінчуючи сталінськими гоніннями 1940-41 та 1946-53 років, що зачепили чи не щодругу-щотретю сім’ю сіоністів. Репресії не змогли знищити релігійних рух – взагалі, історія радянського режиму показує, що практично жодна з переслідуваних нелегальних сект не була знищена репресіями. А проте гоніння та й узагалі висока напруга, що існувала між сектою і радянською системою: виконання приписів віри наражало на повсякчасний конфлікт із владою та суспільством, грозило репресіями, унеможливлювало просування соціальною драбиною й прирікало на найменш престижні соціальні ролі. Це – а також процеси урбанізації, міграції молоді в міста – зумовило відпадіння від віри великої частини молодого покоління й швидке старіння секти.
Сіоністи відповіли на цю загрозливу тенденцію відчайдушними намаганнями не просто зберегти громаду, й відновити свою комуну («общество»), яка тільки й давала надію на тривання сіонської віри та соціалізацію молоді. Для цієї комуни була знайдена чи не єдино можлива в СРСР ніша – сіоністи утворили будівельну бригаду, що наймалася за контрактом на різні будови, яких не бракувало в період післявоєнної індустріалізації, освоєння цілини та Сибіру. В період хрущовської антирелігійної кампанії сектантська комуна змушена була кілька разів переїжджати з місця за місце, а після арештів у березні 1959 сіоністи мусили частково повернутися в рідні краї, а частково розділитися на невеликі бригади по 3-4 сім’ї, що продовжили кочівлю по радянських будовах. Та вже в 1960-61 рр. вони знову відновити «общество» на півдні Казахстану, де ослаблена через віддаленість від центру інтенсивність ідеологічних кампаній уже не могла переважити потреби в робочих руках. З того часу для сіоністів почався період мирного існування й поступового чисельного зростання, що триватиме й після переїзду їх частини в смт. Комінтернівське Одеської області. Комуна в казахстанському Кенесі існуватиме безперервно аж до початку 90-х років. Взагалі, з середини 60-х для сіоністів почався період мирного існування й поступового чисельного зростання, що триватиме й після переїзду їх частини в смт. Комінтернівське Одеської області.
Мурашкова «нова віра» характеризувалась досить нетиповим поєднанням юдаїстичних морально-практичних приписів із містично-естатичним культом п’ятдесятницького зразка: співами й танцями віруючі доводили себе до екзальтованого стану, в якому переживали «хрещення духом» і здобували «дар говорінням незнайомими мовами» (глосолалія). Екстатичні радіння регулярно відбувалися десь до 60-70-х років – доки гоніння за віру підтримували віруючих в тонусі релігійної напруги. З настанням мирного життя намітився типових процес рутинізації релігійного культу: хрещення духом стали рідкістю, припинилося пропагування сіонської науки, почалася секуляризація звичаїв, що стала особливо помітна після розпаду СРСР і поширення сучасної масової культури західного зразка.
Сьогодні сіоністи – як вони самі це прямо визнають – пішли на компроміс із «миром» заради збереження громади. Замість відмежовуватись від «миру», ризикуючи відштовхнути частину членів громади й особливо молоді, вони ввібрали в життя громади найпривабливіші елементи мирської культури (застілля, музика, танці, телебачення, інтернет тощо), щоб успішніше підтримувати соціальну замкненість цієї громади супроти «миру» (ендогамія, робота в колі одновірців, обмеженість товариських контактів із мирськими). В результаті сіонська громада, успішно адаптувавшись до сучасного секулярного суспільства, не виявляє ознак кризи й досить успішно соціалізує молоде покоління, яке здебільшого не мислить себе поза громадою й узвичаєним розпорядком життя. Правда, ця тривкість, прив’язаність до групи має не так релігійно-ідеологічний, як соціальний характер, тобто зумовлена передовсім соціальними чинниками: це прив’язаність до родини й товариського середовища, що забезпечують добробут і безпеку, до певного способу життя й праці, якому в сучасних умовах важко знайти кращу альтернативу. Інакше кажучи, сьогодні не віра є фундамент громади, а громада – основа й умова збереження віри. Процес перетворення секти євангельських християн сіоністів з активного релігійного руху на статичну, хоч і зростаючу за рахунок внутрішнього приросту етноконфесійну групу практично добіг свого завершення.
Зрештою, сама «сіонська віра» має виразно практичний характер. Не відмінності в поглядах, а саме практичні моменти – особливий спосіб життя й замкнутість у колі тих, хто цього способу життя тримається, – є головним чинником відмежування сіоністів від миру. Серед суто доктринальних моментів, що грають важливу роль у конструюванні ідентичності, можна виокремити хіба що віру в есхатологічну роль Івана Мурашка й Ольги Кирильчук як «Жертви Христової» (а відповідно, пошану до «насліддя Жертви») та ідею переселення душ.
Звісно, швидке збільшення чисельності громади означатиме також зменшення контролю (в тому числі й над молоддю) й ослаблення групової солідарності. Однак назагал існуванню сіонської громади, яка вже сьогодні становить 7% від загального числа жителів Комінтернівського, нічого не загрожує. Це зайвий раз доводить величезну тривкість навіть зовсім нечисленних релігійних рухів, що можуть надовго пережити ту епоху, яка покликала їх до життя, й досить успішно адаптуватися до сучасного зсекуляризованого світу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
ДЖЕРЕЛА
1. Архівні джерела

Центральний державний архів громадських об’єднань України
Фонд 1. Центральний комітет Компартії України, 1917-1991.
оп. 23.
1. Спр. 1640. Інформаційні звіти, довідки про роботу уповноваженого в справах релігійних культів при РНК СРСР по Українській РСР, 1 травня – грудень 1945, 207 арк.
оп. 24.
2. Спр. 783. Питання віросповідання, церкви та молитовні доми, 3 січня – 15 грудня 1951, 411 арк.

Центральний державний кінофотофоноархів ім. Г. Пшеничного
3. Кіносюжет «Ось які вони, мурашковці» // Од. обл. 1912, кіножурнал „Радянська Україна”, червень 1959 р.

Державний архів Волинської області
Фонд Р-605. Уповноважений Ради в справах релігійних культів при РМ СРСР у Волинській області, 1944-1964.
оп. 2.
4. Спр. 1. Інформаційні звіти, листи, довідки, 6 січня - 24 грудня 1945, 134 арк.
5. Спр. 8. Звіти й інформації уповноваженого, 18 лютого - 31 грудня 1949, 64 арк.
6. Спр. 10. Інформаційні звіти, листування уповноваженого, 8 січня – 26 грудня 1950, 72 арк.
7. Спр. 12. Інформаційні звіти, листи, довідки, 16 січня – 28 листопада 1951, 58 арк.

Фонд 46. Волинське воєводське управління (відділ безпеки), 1921-1939.
оп. 9.
8. Спр. 1861. Статистичні дані про кількість релігійних сект на Волині за 1931 рік, 13 арк.

Державний архів Львівської області
Фонд Р-1332, Уповноважений Ради в справах релігійних культів, 1944-1964.
оп. 2
9. Спр. 19. Інформаційні звіти уповноваженого в справах релігійних культів за 1951 рік, 165 арк.

Державний архів Рівненської області
Фонд 30. Рівненське повітове староство, 1921-1939 рр.
оп. 18
10. Спр. 2133. Листування з Волинським повітовим управління державної поліції про діяльність релігійних сект і їх членів на території повіту, 8 червня 1932 – 2 січня 1934 рр., 139 арк.

Фонд 32. Рівненський окружний суд, 1919-1939 рр.
оп. 1
11. Спр. 4722. Справа за звинуваченням Івана Мурашка, засновника секти сіоністів, у катуванні своєї жінки Ольги Кирильчук, 7 травня 1933 – 20 травня 1939, 192 арк.
12. Спр. 5575. Справа за звинуваченням Адріана Бугая в блюзнірстві й аморальній поведінці, 6 липня 1932 – 8 листопада 1934, 86 арк.

Фонд 33. Прокуратура Рівненського окружного суду, 1919-1939 рр.
оп. 1
13. Спр. 7262. Справа за звинуваченням Івана Мурашка в кривавому катуванні власної жінки, 13 грудня 1933 – 22 березня 1935, 9 арк.
14. Спр. 7263. Справа за звинуваченням Жука Семена та інших в антирелігійних висловлюваннях, 22 травня 1933 – 22 травня 1934, 55 арк.

Фонд 38 (Відділ еміграційного синдикату в Рівному, 1932-1939 рр.
оп. 1
15. Спр. 13. Справа з розгляду заяв про оформлення документів для виїзду за кордон. Літера «А», 1932-1938 рр., 200 арк.
16. Спр. 574. Справа з розгляду заяв про оформлення документів для виїзду за кордон. Літера «М», 1932-1938 рр., 176 арк.

Фонд 357. Сарненське повітове староство, 1921-1939 рр.
оп. 5
17. Спр. 9. Листування з Волинською воєводською управою щодо парцеляції землі маєтку „Домбровиця” Вітольда Платера, 4 квітня 1938 – 16 серпня 1939, 126 арк.

Фонд Р-204. Виконком Рівненської обласної Ради депутатів трудящих, 1944-1991 рр.
оп. 12. Уповноважений Ради в справах релігійних культів у Рівненській області, 1944-1964 рр.
18. Спр. 1. Листування з уповноваженим Ради в справах релігійних культів та районними виконавчими комітетами про реєстрацію громад, 1 грудня 1944 – 19 грудня 1948, 145 арк.
19. Спр. 3. Реєстраційна справа релігійної громади мурашковців у с. Селець Дубровицького району, 1945 р., 12 арк.
20. Спр. 123. Листування з уповноваженим Ради в справах релігійних культів при РМ УРСР, партійними та радянськими органами про діяльність релігійних об’єднань, 8 січня – 21 серпня 1962 р., 290 арк.
21. Спр. 124. Листування з уповноваженим Ради в справах релігійних культів при РМ УРСР, партійними та радянськими органами про діяльність релігійних об’єднань, 1 січня – 26 грудня 1963 р., 158 арк.
22. Спр. 139. Листування з уповноваженим Ради в справах релігійних культів при РМ УРСР, партійними та радянськими органами про діяльність релігійних об’єднань, 7 січня – 23 вересня 1965 р., 215 арк.

Фонд Р-2771. Рівненське обласне управління КДБ, 1939-1953 рр.
оп. 2.
23. Спр. 534. Карна справа за звинуваченням Кирильчука-Корнійчука М.М., Бабака Н.С., Вознюка І.С., Лемези П.С., Кравчука Л.М., Пархомчука О.К., Ковальчука Н.М., Шавлая А.М. за стт. 54-10 ч. 2 і 54-11 УК УРСР, 1940 р., 250 арк.
24. Спр. 2243. Карна справа за звинуваченням Шавлая А.М. за стт. 54-10 ч. 2 і 54-11 УК УРСР, 1949 р., 125 арк.
25. Спр. 2912. Карна справа за звинуваченням Лемези Я.І. та Мороза Н.В. за стт. 54-10 ч. 2 і 54-11 УК УРСР, 1940 р., 35 арк.
26. Спр. 3377. Карна справа за звинуваченням Сидоришина К.М. за стт. 54-10 ч. 2 і 54-11 УК УРСР, 1949-1950 рр., 252 арк.
27. Спр. 4455. Карна справа за звинуваченням Ушенко арк.Й., Бабака Н.С., Василюка А.С., Дзюбука Д.П., Самця Я.Ф., Дмитрука Я.Ф., Скуби П.К., Задорожного М.А., Ковалюк-Семенюк А.П. за ст. 54-10 ч. 2 і 54-11 УК УРСР, том І, 1949 р., 440 арк.
28. Спр. 4456. Карна справа за звинуваченням Ушенко Л.Й., Бабака Н.С., Василюка А.С., Дзюбука Д.П., Самця Я.Ф., Дмитрука Я.Ф., Скуби П.К., Задорожного М.А., Ковалюк-Семенюк А.П. за ст. 54-10 ч. 2 і 54-11 УК УРСР, том ІІ, 1949 р., 317 арк.

Рівненський обласний краєзнавчий музей
29. РКМ 906/VIII-Д-1633. Колекція фотографій мурашківців.
30. РКМ 906/VIII-Д-1635. Мурашка Иван. Что запрещает и что повелевает Слово Божье / Иван Мурашка. – Нью-Йорк, 1922. – 126 с. (брошура).

Архів Управління Служби безпеки України в Рівненській області
31. Спр. П-8029. Карна справа за звинуваченням Ковальчук А.М., Горбач Н.М., Ющука Н.І., Сірука Я.М., Назаранського П.Ф., Сидоришина П.К., Василюк М.П., Василюк А.П., Скуби О.С., Дзюбука П.Т., Дзюбука І.П., Ляховчука М.А., Скулинець Т.С., Сірук Є.Я., Мірковець К.Ф., Антонюк Х.Ф., Дзюбука К.Т., Дзюбука М.К., Сульжука О.І., Марцинюка П.Т., Кубського І.О., Харват М.В., Сидоришиної Є.О., Ліснер М.А., за ст. 54-10 ч. 2 і 54-11 УК УРСР, 1951 р., в 6 тт.: т. 1, 298 арк.; т. 2, 342 арк.; т. 3, 334 арк.; т. 4, 373 арк.; т. 5, 306 арк.; т. 6, 282 арк.
32. Спр. П-8085. Карна справа за звинуваченням Ютовця Д.М., Супрунюк І.Я., Трушик Д.Й., Довжика П.Х., Шавлай О.А., Карпової У.Ю., Дзюбук М.П., Дзюбук А.П., Радковець О.Ф., Клюйка М.С., Краська Н.П. за ст. 54-10 ч. 2 і 54-11 УК УРСР, 1951 р., в 2 тт.: т. 1, 290 арк.; т. 2, 450 арк.

Державний архів Російської Федерації (Государственный архив Российской Федерации) (м. Москва, Російська Федерація)
Фонд 8131. Генеральная прокуратура СССР, 1922-1991.
оп. 31. Отдел по надзору за следствием в органах государственной безопасности Прокуратуры СССР, 1953-1991 гг.
33. Спр. 91837. Надзорное дело Савова И. М., 1962 г., 4 арк.

Державний архів Берестейської області (Государственный архив Брестской области) (м. Берестя, Республіка Білорусь)
Фонд 1. Полесское воеводское управление, 1921-1939 гг.
оп. 2.
34. Спр. 2019. Доклад референта Каменобродского Тадеуша о состоянии религии на территории Полесского воеводства, 1939 г., 14 арк.
35. Спр. 2309. Переписка полесского воеводы о проведении религиозных собраний для сектантов; переписка с поветовыми староствами об учете религиозных общин баптистов и пятидесятников, 28 января 1924 – 26 октября 1927, 108 арк.
36. Спр. 2326. Сведения о размещении, количестве и численном составе религиозных сект на территории Полесского воеводства за 1926 г., 70 арк.
37. Спр. 2344. Списки религиозных сект Полесского воеводства и переписка с поветовыми староствами об организации и регистрации их, 23 ноября 1921 – 5 ноября 1928, 170 арк.

оп. 10.
38. Спр. 2280. Сведения о деятельности религиозных сект на территории Полесского воеводства, 1925-1928, 119 арк.
39. Спр. 2305. Отчеты полесского и белостокского воеводы об общем религиозном настроении на территории указанных воеводств, учетные карточки и характеристики политических взглядов и моральной устойчивости на православное духовенство, 1933-1939, 132 арк.
40. Спр. 2306. Отчет Косов-Полесского поветового старосты об антирелигиозном движении в дер. Бутьки Ружанской гмины и донесения Пинского поветового старосты о расследовании дела о покушении на архиепископа Александра, 10 марта 1933 – февраль 1935, 6 арк.
41. Спр. 2307. Отчеты поветовых старост и сведения о настроениях православного населения в связи с закрытием католическим духовенством православных церквей, занятии их земель и о деятельности религиозных сект, 16 января – 23 ноября 1929, 102 арк.
42. Спр. 2313. Сведения об организации и деятельности католических и протестантских сект в Полесском воеводстве, 28 августа 1930 – 3 июля 1936, 67 арк.
43. Спр. 2314. Сведения о религиозном движении с приложением схемы расположения религиозных сект, 20 апреля 1931 – 11 ноября 1933, 82 арк.
44. Спр. 2681. Переписка с поветовыми староствами о деятельности религиозных сект, 10 июня 1936 – 20 октября 1936, 128 арк.

Фонд 68. Брестское иногороднее отделение прокуратуры Пинского окружного суда, 1921-1939.
оп. 3.
45. Спр. 1445. Дело по обвинению Филимона Бартосюка и Ольги Кирильчук по стт. 26 и 203 УК, 1 февраля 1935 – 30 сентября 1937, 36 арк.

Фонд 69. Брестский иногородний отдел Пинского окружного суда, 1921-1939.
оп. 2.
46. Спр. 1956. Дело по обвинению Филимона Бартосюка и Ольги Кирильчук по стт. 26 и 203 УК, 1935-1937, 155 арк.

Фонд Р-1339. Уполномоченный по делам религиозных культов при СМ СССР по Брестской области, 1946-1964.
оп. 1.
47. Спр. 3. Квартальные информационные отчеты и статистические сведения о религиозных культах Брестской области за 1948 год, 1 января – 31 декабря 1948, 54 арк.
48. Спр. 5. Квартальные информационные отчеты и статистические сведения о религиозных культах Брестской области за 1950 год, 1 января – 31 декабря 1950, 77 арк.
49. Спр. 6. Квартальные информационные отчеты и статистические сведения о религиозных культах Брестской области за 1951 год, 1 января – 31 декабря 1951, 57 арк.
50. Спр. 8. Отчетно-информационные доклады, статистические отчеты и планы работ за 1953 г., 8 апреля 1953 – 18 января 1954, 97 арк.
51. Спр. 10. Отчетно-информационные доклады, статистические сведения о религиозных культах Брестской области за 1955 г., 4 января 1955 – 18 января 1956, 153 арк.
52. Спр. 12. Отчетно-информационные доклады, статистические отчеты и планы работы за 1957 г., 9 января 1957 – 20 января 1958, 129 арк.
53. Спр. 13. Отчетно-информационные доклады, статистические отчеты и планы работы за 1958 г., 2 января 1958 – 3 января 1959, 146 арк.
54. Спр. 14. Отчетно-информационные доклады, статистические отчеты и планы работы за 1959 г., 1л января 1959 – 5 января 1960, 121 арк.
55. Спр. 15. Информационные отчеты и доклады и статистические сведения за 1960 г., 2 января 1960 – 7 января 1961, 123 арк.

Фонд 2059. Полесская православная духовная консистория, г. Пинск, 1922-1939.
оп. 1.
56. Спр. 63. Протоколы заседаний епархиального миссионерского комитета за 1934-1937 гг., 254 арк.
57. Спр. 81. Переписка с Полесским миссионерским комитетом о борьбе с распространением униатства и сектантства за 1929 год, 252 арк.
58. Спр. 83. Переписка с Синодальным миссионерским комитетом о борьбе с распространением униатства за 1933-1935 годы, 115 арк.
59. Спр. 2920. Отчетные ведомости о состоянии приходов Лунинецкого повета Полесской епархии за 1934 год, 15 арк.
60. Спр. 2925. Отчетные ведомости о состоянии приходов 3 округа Сарненского повета Полесской епархии за 1934 год, 13 арк.
61. Спр. 2941. Отчет о движении православия, инославия и сектантства и миссионерской деятельности в приходах Полесской епархии за 1932, 1934 годы, 89 арк.
62. Спр. 2944. Ведомость о движении православия, инославия и сектантства в приходах Полесской епархии за 1935-1936 гг., 44 арк.

Архів новочасних актів у Варшаві (Archiwum Akt Nowych w Warszawie) (Республіка Польща)
Zespół 9. Ministerstwo Spraw Wewnętrznych w Warszawie, 1918-1939.
63. Sygn. 939. List wojewody poleskiego do MSW, 1937.

Zespół 14. Ministerstwo Wyznań Religijnych i Oświecenia Publicznego w Warszawie, 1917-1939.
64. Sygn. 1412. Wykazy sekt i sprawozdania dotyczące ruchu sekciarskiego nadsyłane przez wojewodów, 1924-1931.
65. Sygn. 1413. Różne, 1922-1938.
66. Sygn. 1446. Sztundyści, 1921-1927.
67. Sygn. 1458. Różne sekty polskie i zagraniczne, 1919-1939.

Zespół 1181: Urząd Wojewódzki w Łucku, 1920-1939.
68. Sygn. 979. Sprawozdania sytuacyjne, 1936-1938.

Архів Мазовецького спеціалізованого центру охорони здоров’я ім. проф. Яна Мазуркевича (Archiwum Mazowieckiego Specjalistycznego Centrum Zdrowia im. prof. Jana Mazurkiewicza) (м. Прушків, Республіка Польща)
69. Karta lekarska Jana Muraszki num. 9812, marzec-kwiecień 1934, 91 kk.

2. Матеріали з приватних збірок

Архів Болеслава Йосифовича Камейші (м. Берестя, Республіка Білорусь)
Фонд 1.
оп. 1. Беседы с информаторами, корреспонденция, воспоминания.
70. Спр. 1. Беседы с информаторамиза 1965-66 гг., 101 арк.
71. Спр. 2. Беседы с информаторами, 1-2 марта 1967, Мотольский сион, 14 арк.
72. Спр. 3. Беседы с информаторами, 1-2 марта 1967, Мотольский сион, 14 арк.
73. Спр. 4. Беседы с информаторами, 18 апреля 1967, Антопольский сион, 14 арк.
74. Спр. 5. Беседы с информаторами, 14 июня 1967, Высокое, 14 арк.
75. Спр. 6. Беседы с информаторами, 15 июня 1967, Высокое, 14 арк.
76. Спр. 7. Беседы с информаторами, 21 августа 1967, Высокое, 14 арк.
77. Спр. 8. Беседы с информаторами, 12 августа 1967, Кобрин, 12 арк.
78. Спр. 9. Беседы с информаторами, январь 1968, Дубровица, 14 арк.
79. Спр. 10. Беседы с информаторами, Столин, б. д., 10 арк.
80. Спр. 11. Прасковья Шупеник, «Книга свободной и победной борбы», 264 арк.
81. Спр. 12. Николай Стельмах, «История Сиона» (фотокопія рукопису), 27 арк.
82. Спр. 13. Письма Н. Стельмаха, 91 арк.
83. Спр. 14. Беседы с информаторами, май 1968, Ивацевичи, 12 арк.
84. Спр. 15. Письма мурашковцев, 14 арк.
85. Спр. 16. Беседы с информаторами, ноябрь 1968, Омеленец, 12 арк.

оп. 2. Сочинения Ивана Мурашко, прочее.
86. Спр. 1. Статут, послания, разное (рукописи), 7 арк.
87. Спр. 2. Воззвания пророка Ильи, Михаила Дикона (фотокопии), 35 арк.
88. Спр. 3. Послания пророка Ильи (фотокопии), 15 арк.
89. Спр. 4. Откровения (фотокопии), 14 арк.
90. Спр. 5. Письма (фотокопии), 15 арк.
91. Спр. 6. Откровения, псалми (фотокопии), 35 арк.
92. Спр. 7. Летопись Лядецкой церкви (фотокопии), 38 арк.
93. Спр. 8. Фотографии и надписи на них.

оп. 3. Выписки из уголовных дел, 1940-1953.
94. Спр. 1. Дело Шупеник Прасковии Артемовны и др., 6 марта – 30 апреля 1953 г., 99 арк.
95. Спр. 2. Дело Янчук Моисея Филипповича и др. (№ 24389), 1948 г., 47 арк.
96. Спр. 3. Дело Палто Никифора Яковлевича, 1896 г. р. (№ 65367), 18 июля 1940 – 2 сентября 1940, 13 арк.
97. Спр. 4. Дело Палто Никифора Яковлевича, 1896 г. р. (№ 32199), 24 октября 1949 – 17 декабря 1949, 5 арк.
98. Спр. 5. Дело Лихмана Павла Ивановича, 1897 г. р. (№ 31965, арх. № 878), 20 июля 1948 – 30 сентября 1948, 12 арк.
99. Спр. 6. Дело Островского Константина Петровича, 1902 г. р. (№ 32256, арх. № 6853), 10 декабря 1949 – 20 февраля 1950, 10 арк.

Особистий архів автора
Фонд 1.
оп. 1. Документи.
100. Спр. 1. Записки Марії Стасевич, фотокопії, 24 арк.
101. Спр. 2. Спогади Надії Дзюбук, фотокопії, 14 арк.
102. Спр. 3. Недатовані листи Степана Стасевича до різних адресатів, фотокопії, 2 арк.
103. Спр. 4. Свідоцтво за підписом Івана Мурашка, видане Степану Стасевичу як учасникові будування Нового Єрусалиму, 1938 рік, фотокопія, 1 арк.
104. Спр. 5. Листи Василя Теребея до Марії Лащук та Любові Марчук, фотокопії, 2 арк.
105. Спр. 6. Михайло Дикон. Слово о сковании дракона, фотокопія, 10 арк.
106. Спр. 7. План урочистих заходів у Зарічиці, 2001 рік, фотокопія, 1 арк.
107. Спр. 8. Лист до автора від Марії Лащук (смт. Комінтернівське Одеської області), 1 арк.
108. Спр. 9. Електронне листування з Віктором Дзюбуком, 2009-2010 рік.
109. Спр. 10. Листування з Григорієм Побережним (сел. Болтирик Таласького району Джамбульської області, Казахстан), 2010-2011 рік, 18 арк.
110. Спр. 11. Зошит Марії Задорожної (псалми, откровення) з с. Берестя Рівненської області, фотокопії, 60 арк.
111. Спр. 12. Колекція фотознімків.

оп. 2. Відеоматеріали.
112. Спр. 1. Відеофільм „Свидетель событий на Сионе” (розмова Надії Дзюбук та Віктора Дзюбука з Марією Стасевич, 1910 р.н.).
113. Спр. 2. Відеофільми „Зарічиця-2001”, „Зарічиця-2006”.
114. Спр. 3. Відеозапис диспуту Андрія Василюка з комінтернівськими сіоністами, 2005 рік.
115. Спр. 4. Відеосюжети казахстанського та українського ТБ про сіоністів.

оп. 3. Інтерв’ю з інформантами.
116. Спр. 1. Інтерв’ю з Марією Лащук, 1940 р.н., 20 вересня 2009 року, смт. Комінтернівське Одеської області. Аудіозапис.
117. Спр. 2. Інтерв’ю з Надією Дзюбук, 1930 р.н., та Віктором Дзюбуком, 1961 р.н., 19 вересня 2009 року, смт. Комінтернівське Одеської області. Аудіозапис.
118. Спр. 3. Інтерв’ю з Аркадієм Бошком, 1942 р.н, Іллею Ковальчуком, 1938 р.н., та Василем Марчуком, 1943 р.н. 7 серпня 2010 року, смт. Комінтернівське Одеської області. Аудіозапис.
119. Спр. 4. Інтерв’ю з Марією Лащук, 1940 р.н., 8 серпня 2010 року, смт. Комінтернівське Одеської області. Аудіозапис.
120. Спр. 5. Інтерв’ю з Оленою Солоницькою, 1922 р.н., та Надією Дзюбук, 1930 р.н., 8 серпня 2010 року, смт. Комінтернівське Одеської області. Аудіозапис.
121. Спр. 6. Інтерв’ю з Надією Дзюбук, 1930 р.н., 9 серпня 2010 року, смт. Комінтернівське Одеської області. Аудіозапис.
122. Спр. 7. Інтерв’ю з Павлом Семенюком, 1931 р.н., 9 серпня 2010 року, смт. Комінтернівське Одеської області. Аудіозапис.
123. Спр. 8. Інтерв’ю з Михайлом Василюком, 1977 р.н., Галиною Василюк, 1973 р.н., та Софією Василюк, 3 вересня 2010 року, м. Кустанай, Казахстан. Аудіозапис.
124. Спр. 9. Інтерв’ю з Юрієм Василюком, 1969 р.н., 6-7 вересня 2010, м. Брест, Білорусь. Нотатки.
125. Спр. 10. Інтерв’ю з Петром Сидоришином, 1933 р.н., 8 грудня 2010, м. Сарни Рівненської області. Аудіозапис.
126. Спр. 11. Інтерв’ю з Юхимом Василюком, 1926 р.н., 19 грудня 2010, м. Бендери, Молдова. Аудіозапис.
127. Спр. 12. Інтерв’ю з Володимиром Ляховчуком, 1960 р.н., 20 грудня 2010, смт. Комінтернівське Одеської області. Аудіозапис.
128. Спр. 13. Інтерв’ю з Віктором Дзюбуком, 1961 р.н., 20 грудня 2010, смт. Комінтернівське Одеської області. Аудіозапис.
129. Спр. 14. Інтерв’ю з Василем та Степанидою Марчук, 1943 і 1942 р.н., 21 грудня 2010, смт. Комінтернівське Одеської області. Аудіозапис.
130. Спр. 15. Інтерв’ю з Катериною Петрушко, 1929 р.н., 31 липня 2011, с. Селець Дубровицького району Рівненської області. Аудіозапис.
131. Спр. 16. Інтерв’ю з Єсипом Морозом, 1926 р.н., та Наталією Островець, 1932 р. н., 31 липня 2011, с. Селець Дубровицького району Рівненської області. Аудіозапис.
132. Спр. 17. Інтерв’ю з Ганною Гурик, 1926 р.н., 31 липня 2011, с. Берестя Дубровицького району Рівненської області. Аудіозапис.
133. Спр. 18. Інтерв’ю з Надією Деркач, 1932 р.н., та Андрієм Попком, її зятем, 31 липня 2011, с. Берестя Дубровицького району Рівненської області. Аудіозапис.
134. Спр. 19. Нотатки з поточних розмов із сіоністами-мурашківцями, 18-21 вересня 2009, 5-10 серпня, 19-21 грудня 2010 року.

3. Опубліковані джерела

135. Василюк А. С. Голос суда, голос разума / Андрей Василюк. – Б.м., б.д. – 123 с.
136. Василюк А. С. Сионские чудеса, знамения и подвиги / Андрей Василюк. – Б.м., б.д. – 52 с.
137. Документы обличают. Реакционная роль религии и церкви на территории Белоруссии. – Минск: Беларусь, 1964. – 272 с.
138. Законодательство о религиозных культах. Для служебного пользования. – М.: Юридическая литература, 1969. – 304 с.
139. Миролет-Тайнаран (Василюк А. С.), Курс библейского правоверия в 5 тт. – Тирасполь-Екатеринбург-Челябинск, 1995-1998. – Т. 1-5.
140. Миролет-Тайнаран (Василюк А. С.). Голос Нового Времени, ч. 7. – Челябинск, 2007. – 80 с.
141. Мурашка И. Бог любит вас, любите ли вы его? / Иван Мурашка. – Нью-Йорк, 1923. – 32 c.
142. Мурашка И. Что запрещает и что повелевает Слово Божье / Иван Мурашка. – Нью-Йорк, 1922. – 126 с.
143. Сборник откровений Отца и Матери Сиона / составил А. Василюк. – Б.м., б.д. – 122 с.
144. Сборник христианских псалмов. Коминтерновское, 2009. – 449 с.
145. Сионские откровения. – Б.м., б.д. – 108 с.
146. Указ Президента України № 87/2010 від 03.02.2010 про присвоєння почесного звання „Мати-героїня” [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://document.org.ua/pro-prisvoennja-pochesnogo-zvannja-mati-geroyinja-doc11456.html.

4. Періодичні видання

147. Боглевская О. Сегодня 11 детей называют его папой. А 154 – дедом / О. Боглевская // Газета по-киевски. – 2010. – 1 ноября.
148. Гарасевич Д. Багнисте Полісся – дивна країна / Дмитро Гарасевич // Будівничий Церкви Божої. – 1938. – № 4-6. – С. 87-96.
149. К.Т.Д. Євангельський рух на наших землях. Історично-статистичний матеріал // Будівничий Церкви Божої. – 1936. – № 11.
150. Ковальчук Н. Кому служат мурашковцы / Н. Ковальчук // Советская Молдавия. – 1958. – 24 июня.
151. Константинов О. У деда-рекордсмена – 146 внуков и правнуков / О. Константинов // Сегодня. – 2010. – 8 сентября.
152. Кошульський А. Секти в Польщі, що поширені серед православних / А. Кошульський // Шлях. – 1938. – №10. – С. 5-6.
153. Красько Л. Нам не па шляху з сектантамі / Л. Красько // Сцяг Леніна (Давід-Гарадок). – 1959. – 30 ліпня.
154. Леонович И. Сионизм – идеология изуверства и мракобесия / Игнатий Леонович // Заря (Брест). – 1956. – 26 апреля.
155. Медяник М. В сетях у мракобесов / Микола Медяник // Слава Родины (Львов). – 1959. – 1, 2, 3 апреля.
156. Медяник М. В сетях у мракобесов: конец секты мурашковцев / Микола Медяник // Слава Родины (Львов). – 1959. – 26 августа.
157. Медяник М. Хто такі сектанти-мурашківці / Микола Медяник // Атеїст Ровенщини. – 1958. – № 1. – С. 31-36.
158. Мурашківці – це шарлатани й людиноненависники. Атеїстичний вечір в с. Берестя // Червоний прапор. – 1959. – 7 червня.
159. Перетрухин И. На радении у сектантов-плясунов / Иосиф Перетрухин // Воскресное чтение. – 1933. – № 30. – С. 475-477.
160. Румак Т. Чорная гніль / Тімафей Румак // Калгосная праўда. – 1959. – 26 жнівня.
161. «Спаситель світа» Іван Мурашка // Христос наша сила. – 1934. – № 12.
162. Шевцова В. Так рушится счастье // Коммунист (Бельцы, МССР). – 1959. – 30 июля.
163. Этин Н. „Они оставили секту мурашковцев” / Н. Этин // Заря (Брест). – 1960. – 5 января.
164. Prorocy krwawej wiary // Tajny detektyw. – 1933. – № 26.

5. Полемічна та публіцистична література

165. Александров А. А. Проповедники тьмы и мракобесия / А. Александров. – Кишинев: Госиздат Молдавии, 1958. – 68 с.
166. Барчук І. П’ятидесятниця в світлі Євангелія / Іван Барчук. – Клівленд: Накладом автора, 1976. – 165 с.
167. Брудный В. Изуверы / Владимир Брудный. – М.: Госполитиздат, 1961. – 55 с.
168. Васёнкин А. Новый Распутин на Полесье, или история одной утопии / Алексей Васенкин. – Ровно, 2001. – 65 с.
169. Гаркавенко Ф. Сектанты, их вера и дела / Федор Гаркавенко. – К.: Госполитиздат УССР, 1960. – 119 с.
170. Ефимов И. Современное харизматическое движение сектантства / свящ. Игорь Ефимов. – Москва: Изд. НПО Профиздат, 1995. – 273 с.
171. Кольцов Н.В. Кто такие пятидесятники / Николай Кольцов. – М.: Знание, 1965. – 46 с.
172. Лаптенок В.Д. Правда о религиозном сектантстве / Василий Лаптенок. – Минск: Типография им. Сталина, 1960. – 40 с.
173. Мы порвали с религией: рассказы бывших верующих. – М.: Воениздат, 1963. – 507 с.
174. Сидоришин П. К. Как я порвал с мурашковцами / Петр Сидоришин // Почему мы порвали с религией: сборник / Сост. Голубович В.И.; послесл. и примеч. Митрохина Л. Н. – М.: Политиздат, 1959. – 211 с.
175. Федоренко Ф. Секты, их вера и дела / Федор Федоренко. – Москва: Политиздат, 1965. – 360 с.
176. Яковлев В. Формирование научного мировоззрения и христианское сектантство / В. Яковлев. – Алма-Ата: Казахстан, 1965. – 286 с.

НАУКОВА ЛІТЕРАТУРА

177. Афанасьев А. Н. Поэтические воззрения славян на природу: Опыт сравнительного изучения славянских преданий и верований в связи с мифическими сказаниями других родственных народов: в 3-х тт. – Т. 3. – М.: Современный писатель, 1995. – 847 с.
178. Беларуская міфалогія. Энцыклапедычны слаўнік / ред. С. Санько, Т. Валодзіна, У. Васілевіч і інш. – Мінск: Беларусь, 2004. – 592 с.
179. Велецкая Н. Н. Языческая символика славянских архаических ритуалов. / Наталья Велецкая. – Москва: Наука, 1978. – 239 с.
180. Дяченко О. В. Пятидесятничество в Беларуси / Олег Дяченко. – Могилев: МГУ им. А. А. Кулешова, 2003. – 188 с.
181. Кабакова Г.И. Адам и Ева в легендах восточных славян / Галина Кабакова // Живая старина. – 1999. – № 2 (22). – С. 2-4.
182. Камейша Б. И. В ожидании конца света / Болеслав Камейша // Наука и религия. – 1969. – № 10. – С. 58-61.
183. Камейша Б. И. К истории религиозного сектантства в Западной Белоруссии / Болеслав Камейша // Научный атеизм и атеистическое воспитание. – Минск: Асвета, 1983. – Вып. 1. – С. 127-137.
184. Камейша Б. И. Кто такие мурашковцы / Болеслав Камейша. – Минск: Беларусь, 1970. – 40 с.
185. Камейша Б. И. Религиозная секта евангельских христиан святых сионистов и ее реакционная сущность: Дис. … кандидата истор. наук. / Камейша Болеслав Иосифович. – Минск: Институт искусствоведения, этнографии и фольклора АН БССР, 1971. – 255 с.
186. Камейша Б. І. „Мурашкаўцы” / Балеслаў Камейша // Рэлігія і царква на Беларусі: Энцыклапедычны даведнік. – Мінск: Беларуская энцыклапедыя імя П. Броўкі, 2001. – С. 218-219.
187. Камейша Б. І. Асаблівасці матэрыяльнага і сямейнага быту сектантаў-мурашкаўцаў” // Этнаграфічны зборнік (даклады аддзялення этнаграфіі і Геаграфічнага таварыства Беларускай ССР) / Балеслаў Камейша. – Мінск, 1975. – С. 129-138.
188. Каспина М. М. Сюжеты об Адаме и Еве в свете исторической поэтики. На материале древней и средневековой еврейской и славянской книжности / Каспина Мария Михайловна. – Дис. … кандидата филол. наук. – Москва, 2001. – 251 с.
189. Клибанов А. И. История религиозного сектантства в России (60-е годы ХIX в. – 1917 г.) / Алексей Клибанов. – Москва: Наука, 1965. – 345 с.
190. Клибанов А. И. Народная социальная утопия в России. XIX в. / Алексей Клибанов. – Москва: Наука, 1978. – 334 с.
191. Клибанов А. И. Религиозное сектантство в прошлом и настоящем / Алексей Клибанов. –Москва: Наука, 1973. – 256 с.
192. Львов А. Л. Соха и пятикнижие: русские иудействующие как текстуальное сообщество / Александр Львов. – СПб: Изд-во Европейского университета, 2011. – 328 с.
193. Мышапуд С. А. Секта адвентыстаў сёмага дня на тэрыторыі Беларусі / С. Мышапуд // Этнаграфічны зборнік: (даклады аддзялення этнаграфіі і Геаграфічнага таварыства Беларускай ССР). – Мінск: Інстытут мастацтвазнаўства, этнаграфіі і фальклору, Аддзяленне этнаграфіі Геаграфічнага таварыства Беларускай ССР, 1975. – С. 139-149.
194. Никольская Т. К. Русский протестантизм и государственная власть в 1905-1991 годах / Татьяна Никольская. – СПб.: Издательство Европейского университета в Санкт-Петербурге, 2009. – 356 с.
195. Памятники отреченной русской литературы / Собр. и изд. Н. Тихонравов. Т. I. – СПб.: Издательство «Общественная польза», 1863. – 855 с.
196. Панченко А. А. Христовщина и скопчество. Фольклор и традиционная культура русских мистических сект. / Александр Панченко. – М.: Объединенное гуманитарное издательство, 2002. – 544 с.
197. Пущук І. Берестійщина у міжвоєнний час (1919-1939) / Іван Пущук. – Луцьк: Волин. обл. друкарня, 2006. – 264 с.
198. Редькина О. Ю. Сельскохозяйственные религиозные трудовые коллективы в 1917-м – 1930е годы: На материалах Европейской части РСФСР / Ольга Редькина. – Волгоград: ВолГУ, 2004. – 708 с.
199. Сикорский И. А. Психопатическая эпидемия 1892 года в Киевской губернии / Игорь Сикорский. – К.: Типо-литография Имп. унив. св. Владимира, 1893. – 46 с.
200. Славянские древности: этнолингвистический словарь в 5 тт. / ред. Н.И. Толстой. Москва 1995-2009. – Т. 1-5.
201. Слободяник В. А. Очерки по истории пятидесятничества / Виктор Слободяник. – Ирпень Ирпенская Библейская Семинария ВСО ЕХБ, 2000. – 320 с.
202. Соболев А. Н. Загробный Мир по древнерусским представлениям / свящ. Алексей Соболев. – Сергиев Посад: М.С. Елов, 1913. – 212 с.
203. Токць C. Беларуская вёска ў эпоху зьменаў. Другая палова ХІХ – першая траціна ХХ ст. / Сяргей Токць. – Менск: Тэхналёгія, 2007. – 307 c.
204. Франчук В. И. Просила Россия дождя у Господа, т. 1. / Виктор Франчук. – Киев: Светлая Зоря, 2001. – 648 с.
205. Almond Ph. C. Adam and Eve in Seventeenth-Century Thought / Phillip Almond. – Cambridge: Cambridge University Press, 1999. – 240 p.
206. Bainbridge W. S. The Sociology of Religious Movements / William Sims Bainbridge. – New York: Routledge, 1997. – 488 p.
207. Bystroń J. St. Kultura ludowa / Jan Stanisław Bystroń. – Warszawa: Trzaska, Evert i Michalski, 1947. – 450 s.
208. Chałasiński J. Młode pokolenie chłopów. T. 1 / Józef Chałasiński. – Warszawa: Pomoc oświatowa, 1938. – 326 s.
209. Chmielewska J. Kresowy Nowy Syjon, czyli muraszkowcy / Justyna Chmielewska // W cieniu drzewa wiar. Studia nad kulturą religijną na pograniczach Slaviae Orthodoxae / red. Magdalena Zowczak. – Warszawa 2009. – S. 87-124.
210. Chmielewska J. Stara historia Nowej Jerozolimy / Justyna Chmielewska // Konteksty. – 2007. – №1 (276). – S. 171-182.
211. Chmielewska J. Święta krew, święty czas, święci ludzie. Historia i mitologia Ewangelicznych Chrześcijan Świętych Syjonistów (Muraszkowców) / Justyna Chmielewska. – Warszawa: Neriton 2009. – 180 s.
212. Czarnowski S. Dzieła, tom II: Studia z historii myśli i ruchów społęcznych. – Warszawa: PWN, 1956. – 250 s.
213. Drugi powszechny spis ludności z dn. 9.XII.1931 r. Województwo Poleskie [= Statystyka Polski. Seria C. Zeszyt 87]. – Warszawa: Głowny Urzęd Statystyczny, 1938. – 282 s.
214. Grelewski S. Wyznania Protestanckie i sekty religijne w Polsce współczesnej / Stefan