КОРАН ЯК САКРАЛЬНИЙ ТЕКСТ РЕЛІГІЇ ІСЛАМУ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРУ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Садов’як Ольга Дмитрівна
УДК 297.18

КОРАН ЯК САКРАЛЬНИЙ ТЕКСТ РЕЛІГІЇ ІСЛАМУ

09.00.11 — релігієзнавство

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук

Науковий керівник:
Райда Костянтин Юрійович
доктор філософських наук

Київ - 2012

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ І
АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ …………………………………….10
Висновки до першого розділу…………………………………………………..40
РОЗДІЛ 2. КОРАН У КОНТЕКСТІ
ФІЛОСОФСЬКО-ЛІНГВІСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ …….…………………43
Висновки до другого розділу.…………………………………………………100
РОЗДІЛ 3. КОРАН : ІСТОРІЯ, СИСТЕМАТИЗАЦІЯ І
КОНТЕКСТУАЛЬНИЙ АНАЛІЗ ……………….……………………………103
Висновки до третього розділу…………………………………………………152
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………156
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...…………………………………164

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Сучасний стан українського суспільства характеризується змінами, що відбуваються у всіх його сферах –економічній, соціальній, політичній, культурній, релігійній. Характерною рисою українського сьогодення є перехід від одних ціннісних ідеалів та орієнтацій до інших, і у зв’язку з цим можна відмітити певне відчуття розчарування, нестійкості поглядів і навіть втрату смисложиттєвих установок. Різні соціальні інститути прагнуть відшукати шляхи виходу з такого кризового стану. Можна зафіксувати певну активність і різних релігій, і церков у цьому процесі інтенсифікації життя в сучасній Україні. Але, при цьому, необхідно зазначити, що Україна є багатонаціональною і поліконфесійною державою. Тому пошуки шляхів для конструктивного діалогу між релігіями, що існують в Україні, й формування стабільних державно-церковних відносин постають нагальними завданнями. Такий діалог уможливлюється завдяки усвідомленню тих ідеалів та цінностей, які закладені в священних текстах певних релігій. Дослідження саме першоджерел, що концентрують витокові смисли релігій, дозволяє в повній мірі осягнути глибину та значимість їх ідей, як основи для формування світорозуміння та світовідчуття людини, так і вагомої складової культури людства. Таким чином, сакральні книги, що є квінтесенцією релігійного світогляду, потребують свого аналізу.
Широкого розповсюдження набула ідея, що осягнення ціннісно-смислового змісту культури може сприяти поступу в суспільстві, а також поступу цілого людства. Невірне розуміння сутності духовної спадщини, її специфіки можуть знищити цілісність релігії, цілісність культури в цілому, що здатне породжувати кризові явища і процеси.
В історії української культури, безперечно, домінантною була християнська релігія. Але, особливо в останні роки, розпочалось поширення ісламу, що зумовлено як географічними, так і соціокультурними факторами. Тому ісламознавчі дослідження, що розкривають як першооснови ісламської релігії, так і багатовекторність їх виявів в сучасному світі, актуалізуються в сучасному релігієзнавстві. Текст священної книги мусульман потребує ґрунтовного осмислення, адже Коран є, по-перше, концентрацією ідей релігії ісламу, а по-друге, основою культури ісламського світу. Окрім того, Коран – це пам’ятка, яка не обмежується релігійним світобаченням, тому вимагає ретельного його аналізу в епістемному просторі культури.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась у межах комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми сталого державного розвитку України», науково-дослідної роботи №06БФ041-01 філософського факультету «Філософія і політологія у структурі сучасного соціогуманітарного знання» та науково-дослідницької тематики кафедри релігієзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи – провести комплексний аналіз Корану як сакрального тексту та базової складової культури ісламського світу.
Реалізація поставленої мети обумовила необхідність вирішення наступних завдань:
- визначити головні концептуальні дослідницькі підходи та особливості вивчення тексту Корану;
- виявити та проаналізувати філософсько-лінгвістичне підґрунтя дослідження Корану як сакрального тексту релігії ісламу;
- охарактеризувати значення Корану для формування культури мусульманського світу;
- розкрити змістовну наповненість Корану;
- дослідити головні особливості ґенези взаємовідносин Бога і людини в Корані.
Об’єктом дослідження є Коран як священна книга ісламу.
Предметом дослідження є Коран в епістемному просторі культури.
Теоретико-методологічна основа дослідження. Методологічною основою дослідження є роботи провідних українських філософів і релігієзнавців, які обґрунтували принципи філософського, історичного, соціокультурного й політичного аналізу релігійних явищ: В. Андрущенка, В. Бондаренка, А. Глушака, Т. Горбаченко, В. Горянського, Л. Губерського, Є. Дулумана, В. Єленського, М. Заковича, М. Кирюшка, А. Колодного, Л. Конотоп, П. Кралюка, В. Лубського, М. Лубської, О. Марченка, М. Мокляка, В. Панченко, М. Поповича, О. Предко, М. Рибачука, О. Сагана, П. Сауха, Л. Филипович, Є. Харьковщенка, А. Чернія, О. Шуби, П. Яроцького та ін.
Для вирішення поставлених завдань автор виходить із загальнометодологічних принципів наукового дослідження. Були використані як традиційні методи наукового дослідження (аналіз і синтез, системний метод), так і феноменологічний та інтерпретаційний методи для розкриття смислів Корану, системи його цінностей. Принцип єдності логічного та історичного дозволив розкрити іслам як систему, основою якої є текст Корану і яка взаємопов’язана з іншими релігійними традиціями та культурами, але при цьому не втрачає цілісності власної світоглядної спрямованості. Специфіка й своєрідність дослідження обумовили використання методологічного принципу зіставлення й порівняльного аналізу щодо ставлення до тексту Корану у палафітів і суфіїв. Завдяки використанню цих методів також була виявлена й проаналізована специфіка Корану як основа релігійного й культурно-історичного світобачення мусульманського світу. Теоретична та методологічна основа дисертації обумовлена специфікою джерелознавчої бази дослідження, що ґрунтується на текстах Корану (в перекладі І. Крачковського). Використання автором цих методів ґрунтується на загальнонаукових принципах об’єктивності, історизму, світоглядного плюралізму, гуманізму, системності, толерантності та позаконфесійності.
Окрім того, були використані загальнотеоретичні розвідки та дослідження Абу Аля Ал-Маудуді, С. Айрі, Р. Армура, А. Ахадова, А. Ахмедова, Г. фон Грюнебаума, Г. Джемала, І. Добаєва, В. Єленського, А. Іонової, Г. Керімова, М. Кирюшка, Р. Климовича, А. Кримського, В. Лубського, М. Лубської, А. Массе, М. Рибачука, О. Сагадеєва, В. Садура, Ф. Шюона, які присвячені історії ісламу, особливостям його поширення й виявам у сучасному світі. Окрема група праць відомих науковців – Ф. Абдуллаєвої, С. Абрамовича, Л. Антілогової, В. Бартольда, Р. Белла, М. Бюкая, С. Джаббарова, С. Жданова, А. Журавського, Т. Ібрагіма, Н. Єфремової, С. Кутба, В. Лубського, С. Прозорова, Є. Резвана стосуються інтерпретацій тексту Корану, його значення для формування системи мусульманського світобачення.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в українському релігієзнавстві на основі критичного аналізу різних підходів до Корану, священної книги мусульман, представлено його системне осмислення як феномена, що є базовим для релігії ісламу, а також цілісним культурно-історичним текстом. Найсуттєвіші наукові результати, що висвітлюють новизну дисертаційної роботи, внесок автора у розробку проблеми, і які виносяться на захист, конкретизуються у наступних положеннях:
- вперше встановлено, що дослідження, які присвячені проблемам духовного вдосконалення, досягнення мудрості та ін., тобто суто релігійним сюжетам, у текстологічному аналізі позбавляються свого сакрального значення і постають фактами культурного плану. У новій якості вони можуть виявитись предметом наукової критики, порівняльно-історичного аналізу, їх можна зіставити з фактами такого ж порядку в інших етнокультурних спільностях і конфесіях.
- доведено, що Коран, як сакральний текст виявляє певний рівень естетизації буття в мусульманському світорозумінні, його специфіка саме як сакрального тексту виявляється в неподільності моральних і естетичних уявлень у мусульманській культурі. Культура і релігія мусульманського світу є взаємопов’язаними і взаємообумовленими, вони є єдиною цілісністю. Релігія ісламу є сакральною основою мусульманської культури, вона затвердила себе як домінанта життєдіяльності мусульман;
- уточнено, що текст Корану є свідченням того, що іслам є цілісною релігійною системою, яка, з одного боку, виявляє ґенезу релігійного світогляду авраамістичних релігій, а з іншого – виявляє власну логіку розуміння Божественного, що дозволяє проаналізувати моральні установки віровчення, а також місце людини;
- набуло подальшого розвитку положення про те, що у тексті Корану особлива увага до особистості виявляється ключем для розуміння і релігії ісламу, і мусульманської культури. Діяльність Мухаммада розкривається в Корані як затвердження нового релігійного світогляду, який постав основою для становлення мусульманської культури, тобто діяльність Пророків є культуротворчою діяльністю;
- обґрунтовано, що текст Корану є узагальнюючим текстом релігії ісламу, він концептуально завершує релігійну систему ісламської релігії – визначає буття людини як моральнісне буття; Аллах виступає як єдиний і всемогутній Бог, який не тільки орієнтує людей на добрі помисли та діяння, але й винагороджує або карає. В тексті Корану наявна динаміка зміни поняття «Бога», у релігійному світогляді змінюються обрядові та ритуальні вимоги, але при цьому незмінними залишаються моральні принципи ісламу. Посилення морального змісту ісламу – це затвердження можливостей людини як особистості, яка має відповідальність за свої думки, дії та вчинки. Свобода волі людини, яка обґрунтовується в Корані, підносить людину, робить її самостійною у виборі власної долі.
Теоретичне і практичне значення дослідження полягає у тому, що матеріали, теоретичні положення і висновки дисертації можуть бути використані у подальших ісламознавчих розвідках, дослідженнях філософії релігії, історії філософії, філософських, політологічних працях з проблем взаємовідносин держави і релігії, при підготовці спеціальних і узагальнених наукових праць з історії релігії, навчально-методичної літератури і спецкурсів з релігієзнавства та філософії культури, а також при визначенні та уточненні головних засад і пріоритетів сучасної державної політики у галузі міжконфесійних відносин.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою автора. Висновки, положення наукової новизни одержані автором самостійно.
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження оприлюднені автором у доповідях і повідомленнях на таких міжнародних наукових конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції «Соціальна безпека і гуманітарний захист в Україні на початку ХХІ століття: проблеми теорії і практики» (4-5 грудня 2009 р., м. Чернігів); Міжнародній науковій конференцій «Дні науки філософського факультету-2010» (21-22 квітня 2010 р., м. Київ); Ірпінських міжнародних науково-педагогічних читаннях «Проблеми відродження духовності в умовах глобальної кризи» (27-28 травня 2010 р., м. Ірпінь). Результати дослідження доповідались і обговорювались на науково-теоретичних семінарах кафедри релігієзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Публікації. Основний зміст дисертації висвітлено автором у 3 наукових статтях у фахових виданнях, затверджених ДАК МОНмолодьспорту України, і 3 тезах наукових доповідей,
Структура дисертаційного дослідження зумовлена специфікою об’єкта аналізу та логікою його дослідження, що випливає із поставленої мети і розв’язання визначених для цього головних завдань. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Обсяг основного тексту – 163 сторінки, загальний обсяг дисертації - 184 сторінки. Список використаних джерел займає 20 сторінок і містить 236 найменувань, з них – 55 іноземними мовами.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні вперше в українському релігієзнавстві на основі критичного аналізу різних підходів до Корану представлено його системне осмислення як феномена, що є базовим для релігії ісламу, а також цілісним культурно-історичним текстом. Теоретичні підсумки та узагальнення відображають сутнісний зміст дисертаційного дослідження. Основоположні засади дослідження, визначена мета і завдання дозволили обґрунтувати такі висновки.
Пам’ятка – це текст, який існує в одному або декількох списках, тобто, такий, що має власну писемну традицію. Писемна традиція тексту означає його генеалогічний розвиток (філіацію) від архетипу – висхідного тексту – через проміжні стадії (гіпархетипи) до версій, які у варіантах рукописів (списків). Список можна визначити як конкретний, унікальний, своєрідний варіант тексту пам’ятки, що виник у процесі трансляції архетипу. Філіація тексту здійснюється завдяки трансмісії, яка обумовлює варіативність тексту і, в такий спосіб, перетворює традицію, яка відповідає водночас як за збереження висхідного «генетичного матеріалу», так і за наступні трансформації тексту. Знання, які зафіксовані в текстах, найбільшим чином – у писемних, передбачають відсторонене ставлення, рефлексію, яка історично виникла завдяки можливостям писемної фіксації станів свідомості, а не тільки описування явищ та подій. Особливо важливим це є для дослідження релігійних текстів, у нашому випадку – тексту Корану. Писемні пам’ятки культури, пам’ятки релігії є тією емпірією, яка ініціює питання по відношенню до об’єкту дослідження. Дослідник, у процесі відповідей на ці питання, структурує та інтерпретує текст.
Дослідження, які присвячені проблемам духовного вдосконалення, досягнення мудрості та ін., тобто суто релігійним сюжетам, у текстологічному аналізі позбавляються свого сакрального значення і постають фактами культурного плану. У новій якості вони можуть виявляються предметом наукової критики, порівняльно-історичного аналізу, їх можна співставити з фактами такого ж порядку в інших етнокультурних спільностях і конфесіях. Іншими словами, можна, свідомо або несвідомо, змінити функцію священного тексту.
Знання сакральних текстів продиктовано життєвою необхідністю, оскільки вони висвітлюють особливості та своєрідність мусульманської культури. У Корані репрезентовано моральні й естетичні ідеали, на ґрунті яких сформувалася ієрархія цінностей мусульманської культури. Система морально-етичних і естетичних цінностей, яка представлена в Корані, має ціннісне значення не тільки для мусульманської культури, але й для людства в цілому. Коран є літературно-художньою пам’яткою світової культури. Як художній текст, Коран являє собою естетично-художній феномен. У тексті Священної Книги мусульман розкривається проблематика, яка є актуальною і для сьогодення – проблеми моральнісного становлення людини, можливості її духовного вдосконалення, проблеми добра і зла, проблема людини у розмаїтті її зв’язків, смисл життя людини, відносини в суспільстві. Поетичні оповіді Корану, що написані римованою прозою, мають художню цінність. Ідеї, сюжетні лінії, образи героїв Корану мають своє продовження у філософських і художніх творах, у мистецтві.
Апеляція до тексту Корану як первинного джерела знання про світ у цілому і спеціалізованого знання зокрема, передбачає таке його прочитання, яке ґрунтується не стільки на пошуках значення конкретного тексту, а на відтворенні тієї системи цінностей, за допомогою якої відбулася «реалізація» самого тексту. Для мусульманського світу ця система визначалася стабільною сукупністю релігійних і моральнісних норм, які були успадковані від іудео-арабської та античної традицій з наступною їх асиміляцією. Реконструкція та інтерпретація арабомовного дискурсу, яка ґрунтується на діалогічності минулого і сучасного, дозволила відтворити і описати форми історико-лінгвістичного та релігійного процесів у їх єдності.
У плані методології дослідження тексту Корану важливими є поняття «валентності» і «генерації» (О.Лосєв), які розкривають одну з глибинних якостей мови як живого органічного явища – її динамічно-енергетичний аспект. «Валентність одиниці» – це згорнутий стан нескінченної множинності її життєво-творчих функцій і втілень, а «генерація одиниці» – відповідно її розгорнутий стан, здійснення внутрішніх потенцій.
Релігійні символи також мають всі ці характерні ознаки. Але вони несуть у собі велику силу, тому що вміщують та висвітлюють життєві цінності та змісти вищого порядку. Священні книги мусульман і сикхів, священна корова індусів, мовчазний Будда – до всіх цих символів з відданістю ставляться мільйони віруючих. Їх руйнування або порушення викликає сильну реакцію протесту з боку послідовників цих релігій. Сила таких релігійних символів полягає у здатності об’єднувати віруючих в певну спільноту. Це забезпечує найвищу концентрацію віри та дій, водночас і уможливлює певний ступінь особистісного розуміння. У багатьох первісних суспільствах цей загальний для всіх віруючих аспект символів дуже важливий, тому що він є об’єднуючим життєвим принципом.
Аналіз тексту Корану виявив використання трьох принципів, на грунті яких і була реалізована методологія дослідження: принцип систематизації історично об’єктивних відомостей про лінгвістичні концепції і семіотичні ідеї, що збереглися у Корані, поруч з якими було проаналізовано змодельовані у сучасних філософсько-релігієзнавчих дослідженнях реконструкції цих відомостей. Такий підхід дозволив здійснити ретроспективний аналіз головних положень Корану, які розроблені дослідниками у різних аспектах – філософському, лінгвістичному, релігієзнавчому, історичному, культурологічному та ін.; історичний принцип, який надав можливості помістити текст Корану в контекст загальної історії ідей, які, з одного боку, розвивають найголовніші ідеї платоніків і неоплатоніків, а з іншого – є певним продовженням іудейської теологічної доктрини. Окрім того, їх семантика залежить від того контексту, в якому вони були сформульовані, тому для нашого дослідження релевантним був також і третій принцип – це принцип контекстуального аналізу, який передбачав дослідження лінгвістично-філологічних, моральних та ін. ідей Корану на тлі відповідного історико-культурного контексту.
Текст Корану передбачає його осмислення з іншими коментарями, «супроводжуючими» його іншими текстами. Це надає можливості не тільки для більш адекватного розуміння основ мусульманської релігії, але й розкриває її джерела, особливості стилю викладу, головні характеристики функціонування тексту Корану. Така системна інтерпретація дозволяє сприймати смисл як реалізацію в тексті певного дискурсу (авторського) єдиної концепції світобачення, в її цілісності та взаємопов’язаності елементів.
Розвиток цивілізації та культури завжди ґрунтувався на ідеї сакрального порядку і використанні та впровадженні теократичної форми соціальної організації, що є характерним і для мусульманського світу. Агресія, війна, боротьба за владу, самоствердження і змагання – все це суперечить або розходиться з теократичним ідеалом вшанування сакрального закону і строго
Сутнісною рисою мусульманської цивілізації є її вибірковість, вона визнає і сприймає те, що підтримує базові чесноти мусульманського світу і заперечує те, що знаходиться у протиріччі з її індивідуальністю, своєрідністю. Релігія ісламу має універсальний характер, у ній відсутня національна обмеженість або чітка прив’язаність до певного періоду часу і текст Корану відіграє у цій процесуальності принципово важливу роль.
Релігія ісламу – це релігія єдинобожжя, тому що вона побудована на тому, що Аллах управляє Своїм царством і діє тільки Він, без своїх помічників, тільки Аллах має Божественну сутність і не має рівних собі. Єдинобожжя пророків і посланців містить у собі три складові.
По-перше, єдинобожжя у пануванні (таухід ар-рубубійа) – це визнання того, що Всевишній Аллах є Господом, Господарем, Творцем і Годувальником усього сущого, дарує життя і смерть, приносить користь, є тим єдиним, хто відповідає на молитви у тяжкі години життя, повністю розпоряджається добром, і від нього залежать усі справи, ніхто не ділить таку владу з Аллахом.
По-друге, єдинобожжя у Божественності (таухід аль-улухійа) – це освячення усіх обрядів поклоніння, таких як приниження (зулл), покора (худу), любов (махаббат), смирення (хушу), поклони поясні (руку) і земні (суджуд), жертвоприношення (забх) і обітниця (назр) – тільки одному Аллаху.
По-третє, єдинобожжя у наявності Божественних імен та якостей (таухід аль-астма ва ас-сифат) – це визнання за Всевишнім Аллахом усіх імен та якостей, якими Він охарактеризував Себе у своєму писанні або завдяки промовляння пророка, а також заперечення будь-яких Його недоліків і будь- якої подібності творення з тим, що має тільки Він. Це – визнання того, що Аллах знає про все суще, Він – живий і такий, що підтримує життя. Він – чує, бачить, є милосердним, могутнім, пречистим. Кожна з цих трьох складових підтверджується численними доказами з Корану і Суни.
Психологічний аспект значущості релігійної свідомості в ісламі виявляється в тому, що порівняно з будь-якою іншою інформацією, яка може функціонувати в межах ісламської цивілізації, вона має особливу цінність. Це пов’язано з двома обставинами: по-перше, кожна релігія, в тому числі й релігія ісламу, шукає відповіді на найважливіші питання буття; по-друге, її відповіді, що мають величезну узагальнюючу силу, не є абстрактними; вони стосуються не логіки, а складніших, тонких та інтимних сфер свідомості людини – її душі, розуму, інтуїції, уяви, почуття, бажання, совісті.
Релігійно-психологічне осмислення специфіки, структури і механізмів релігійного переживання, релігійного досвіду в «життєвому світі», значення мови для формування релігійної свідомості особистості має теоретичне і практичне значення як в аспекті досягнення самоідентичності у ставленні до Аллаха, самопізнання і духовності, так і для подальшого розгортання сутності людини. В ісламській релігії віра у великого і могутнього Аллаха – це один із найважливіших стовпів віри, вона має першочергове значення і є основою для інших стовпів віри. Віра у великого і могутнього Аллаха – це віра в те, що Він є єдиним Богом, єдиним, хто гідний поклоніння, єдиним, хто має Божественні імена та якості. Водночас Бог і створює єдність світу..
Зміст і літературний характер Корану є предметом ґрунтовного дослідження. Книга розподілена на 114 сур, або глав, але тільки дуже короткі сури присвячені певній тематиці. Велика кількість історій, що викладені в Корані, позичені з Біблії, особливо ті, які присвячені Мойсею, але вони принципово відрізняються від Книги Вихід. У Корані багато текстів про моральні й правові обов’язки віруючих, але немає нічого, що нагадує зібрання законів, які слугують головною темою Книги Второзаконня. Більшість коранічних текстів можна аналізувати як проповіді; але якщо голос проповідника у Євангелію – це голос Христа у його земному житті, то в Корані – це голос всюдисущого Бога.
Сучасність демонструє нам актуальність не тільки релігійної проповіді, але і релігійної притчі в процесі формування релігійної свідомості мусульман. Дійсно, зміст ідеологем швидко застаріває, і час від часу зовсім зникає, але прийоми запевнення тільки модифікуються. У стародавніх релігійних притчах такий прийом розгорнуто у чистому вигляді. У притчі завжди дві частини: перша – це яскравий виклад певної життєвої ситуації, друга – жорстокий висновок, який виступає на рівні повчання, наказу, настанови, але зв’язку у вигляді розгорнутого доведення не має.
Молитва («ас-салат», перс. «намаз») – це другий стовп ісламу. Молитва – це зв’язок між рабом і володарем, вона містить у собі десять якостей – вона освячує серце, омиває обличчя, позбавляє від ворогів, примножує милість, надає милість милосердному, гнівить шайтана, відводить покарання, відводить нещастя, наближує раба до його володаря і утримує від усього негативного. Молитва – це одне з необхідних, обов’язкових правил, вона є стовпом віри і той, хто залишить молитву з умислом, без виправдання, для того немає долі в ісламі. Читання Священного тексту мусульман з ритуальною метою (рецитація) має живу, безперервну традицію, що має тринадцять століть, яка є глибоко вкорінена до класичної арабської мови і перенесена до сучасної арабської мови. Завдяки тому, що обов’язковою умовою рецитації Корану є виконання тих норм, які належать ще пророку Мухаммаду.
Текст Корану є важливим як в економічній, політичній, так і в інших сферах життєдіяльності мусульманського світу. Особливо це стосується духовної сфери.
Коран як Священна Книга мусульман є компонентою їх духовного світу, він впливає на соціально-політичне і культурне життя регіонів традиційного поширення ісламської релігії. У країнах Близького й Середнього Сходу, де поширений іслам, Коран є «документом віри», його текст має вирішальний вплив на всі сфери громадського життя й вирішення проблем буття людини в світі. Тим більше, що іслам – це не просто релігія, не просто ідеологія, іслам – це спосіб життя, а Коран – безпосереднє керівництво життям віруючих.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамович, С., Тілло, М., Чікарькова, М. Релігієзнавство. [Підручник] / С. Абрамович, М. Тілло, М. Чікарькова. – К.: Дакор, 2004. – 528 с.
2. Абрамович, С. Д. Священні книги людства : Веди, Авеста, Біблія, Коран / С. Д. Абрамович. – Х.: Ранок: Веста, 2003. – 190 с.
3. Абдулла, Юсуф Али. Алфавитно-предметный указатель к смысловому переводу Корана / Юсуф Али Абдулла. – [ Пер. с англ. и адапт. С.Ю.Косицына]. – Казань: Ансар Фаундейшн, 2001. – 78 с.
4. Абдуллаева, Ф. И. Персидская кораническая екзегетика : Тексты, переводы, комментарии / Ф. И. Абдуллаева. – [Общая ред. Е. А. Резвана]. – СПб. : Петербург. востоковедение, 2000. – 183 с.
5. Абу Аля Ал-Маудуді. Принципи ісламу / Абу Аля Ал-Маудуді. – Львів : Логос, 1995. – 110 с. (Бібліотека ісламської літератури).
6. Аверинцев, С.С. Античная риторика и судьбы античного рационализма /С.С.Аверинцев. Образ античности. СПб. :Азбука – классика, 2004. – С.7 – 39.
7. Аверинцев, С. С. Греческая «литература» и ближневосточная «словесность» /С. С. Аверинцев. Образ античности. – СПб. : Азбука – классика, 2004. – С.40-105.
8. Аверинцев, С. С. От берегов Евфрата до берегов Босфора. Литературное творчество сирийцев, коптов и ромеев в І тысячелетии от Р.Х. / С. С. Аверинцев. Многоценная жемчужина. Собрание сочинений. – [Под ред. Н.П.Аверинцевой и К.Б.Сигова]. – К.: Дух і Літера, 2004. – С. 397-446 .
9. Айри, С. Миф о религиозном экстремизме Корана: Тора, Евангелие и Коран о вероотступниках и иноверцах / С. Айри ; Акад. гуманитар. исслед.; Международ. фонд защиты от дискриминации, за соблюдение конституц. прав и основ. свобод человека. – М. : Гуманитарий, 2001. – 75 с.
10. Академічне релігієзнавство : [підручник] / під ред. проф. А. Колодного. – К.: Світ Знань, 2000. – 862 с.
11. Алов, А. А., Владимиров, Н. Г. Мировые религии / А. А. Алов, Н. Г. Владимиров. – М. : ПРИОР, 1998. – 512 с.
12. Андрущенко, В. П. Історія соціальної філософії (Західно-Європейський контекст) / В. П. Андрущенко. – Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К. : Тандем, 1998. – 405 с.
13. Антилогова, Л. Н. К вопросу о своеобразии мусульманской этики / Л. Н. Антилогова // Россия и Восток: филология и философия : материалы IV междунар. науч. конф. «Россия и Восток: проблемы взаимодействия». – Омск, 1997. – С. 180-183.
14. Апель, К. О. Апріорі спільноти комунікації та основи етики. До проблеми раціонального обгрунтування етики за доби науки / К. О. Апель. –Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрямки. Хрестоматія : Навчальний посібник. – К. : Ваклер, 1996. – 450 с.
15. Аринин, Е. И. Философия религии. Принципы сущностного анализа : Монография / Е. И. Аринин. – Архангельськ : Изд-во Поморского государственного университета им. М. В. Ломоносова, 1998. – 297 с.
16. Аринин, Е. И. Ценность секулярной и религиозной интерпретации человека / Е. И. Аринин // Вторые Торчиновские чтения. Религиоведение и востоковедение: Материалы научной конференции. Санкт-Петербург, 17-19 февраля 2005. – СПб. : Изд-во С.-Петер. ун-та, 2005. – С. 226-231.
17. Армур, Р. Христианство и ислам: непростая история / Р. Армур. [Пер. А.Гумерова, Ю.Маслова]. – М.: Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, 2004. – 329 с. – (Серия «Диалог»).
18. Ат-Тамими, М. ибн С. Книга единобожия : с коммент. А. ас-Саади ; пер. с араб. М.ибн С. ат-Тамими. – 3 испр., перераб. изд. – М. : БАДР, 1999. – 279 с. – (Исламская б-ка).
19. Атфилд, Р. Этика экологической ответственности (главы из книги) // Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности. / Р. Атфилд . – М.: Прогресс, 1990. – с.203 – 257.
20. Ахадов, А. Ф. Ислам в погоне за веком. / А. Ф. Ахадов. – М.: Политиздат. 1988. – 79 с.
21. Ахмад, Ф. М. Ислам : всеобъемлющий образ жизни / Ф. М. Ахмад : 3 изд., перераб. – М.: Islamic Congress of Russia, 2001. – 31 с.
22. Ахмедов, А. Ислам в современной идейно-политической борьбе / А. Ахмедов. – М.: Политиздат, 1985.- 240 с.
23. Ахмедов, А. Социальная доктрина ислама / А. Ахмедов. – М.: Политиздат, 1982. – 140 с.
24. Аширов, Н. Ислам и нация / Н. Аширов. – М.: Изд-во политической литературы, 1975. – 144с.
25. Аширов, Н. Ислам и современность / Н. Аширов. – М.: Изд-во Знание, 1970. – 78 с.
26. Аширов, Н. Эволюция ислама в СССР / Н. Аширов. – М.: Изд-во политической литературы, 1973. – 152 с.
27. Аширов, Н. Нравственные поучения современного ислама / Н. Аширов. – М.: Изд-во Знание, 1977. – 64 с. – Серия «Научный атеизм».
28. Бартольд, В. В. Культура мусульманства / В. В. Бартольд. – М.: Леном, 1998. – 111 с.
29. Бартольд, В. В. Работы по истории ислама и Арабского халифата / В. В. Бартольд. – М.: «Восточная литература», РАН, 2002. – 784 с.
30. Бартольд, В. В. Ренессанс ислама / В. В. Бартольд // Записки коллегии востоковедов. – Т.V.– М.: Изд-во Моск. ун-та, 1930. – С.1-14.
31. Батунский, М. А. Ислам как тотальная система регуляции / М. А. Батунский // Сравнительное изучение цивилизаций : Хрестоматия: [Учеб. пособие для студентов вузов] / Сост., ред. и вступ. ст. Б. С. Ерасов. – М. : Аспект Пресс, 1999. – 556 с.
32. Белл, Р., Уолт, У. М. Коранистика: введение / Р. Белл, У. М. Уолт; [пер. с англ. С. А. Жданова, Б. В. Норика, М. Г. Романова. Перевод Указателя к Корану и составление Общего указателя М.Г.Романов]. – СПб.: «Издательство «ДИЛЯ»», 2005. – 256 с.
33. Бергер, П. Религиозный опыт и традиция / П. Бергер // Религия и общество: Хрестоматия по социологии религии. [Сост. В. И. Гараджа, Е. Д. Руткевич]. – М. : Аспект Пресс, 1996. – С. 339-375.
34. Блок, М. Апология истории или ремесло историка / М. Блок. – М.: Наука, 1973. – 234 с.
35. Бокадорова, Н. Ю. Проблемы историологии науки о языке / Н. Ю. Бокадорова // Вопросы языкознания. – 1986. – № 6. – С. 68-75.
36. Бокадорова, Н. Ю. Французская лингвистическая традиция XVIII - начала XIX века : Структура знания о языке / Н. Ю. Бокадорова. – М.: Наука, 1987. – 151 с.
37. Большаков, О. Г. История Халифата : в 4 т. : т.1: Ислам в Аравии (570 – 633) / О. Г. Большаков; отв. ред. М. Б. Пиотровский. – М.: Восточ. лит., 2002. – 312 с. : карты.
38. Большаков, О. Г. История Халифата : в 4 т. : т.2 : Эпоха великих завоеваний (633-656) / О. Г. Большаков; отв. ред. М. Б. Пиотровский. – М.: Восточ. лит., 2002. –294 с. : ил., карты.
39. Бондарук, С. Сучасні богословські інтерпретації проблеми війни і миру : автореф. дис. на здобуття вченого ступеня канд. філософ. наук. – К., 1991. – 18 с.
40. Борисов, А. Б. Арабский мир: прошлое и настоящее / А. Б. Борисов. – М.: Ин-т востоковедения РАН, 2002. – 255 с.
41. Борисов, А. Б. Роль ислама во внутренней и внешней политике Египта ХХ век. / А. Б. Борисов. – М.: Наука, 1991. – 230 с.
42. Борисов, Я. Современные исламистские течения: цели, стратегия, тактика. / Я. Борисов // Азия и Африка сегодня. – 1997. – № 10. – С.42-45.
43. Буева, Л. П. Сакральность духовного пространства человека / Л. П. Буева // Культура, образование, релігія : Материалы Круглого стола. – М.: Педагогіка, 1995. – №5. – С. 51-57.
44. Бубер, М. Образы добра и зла / Бубер М. // Два образа веры. – М.: Наука, 1995. – С. 125-156 .
45. Бучма, О. В. Іслам в умовах глобалізації / О. В. Бучма // Українське релігієзнавство. – 2004. – № 3 – 4. – С. 23-28.
46. Бюкай, М. Библия, Коран и наука : Священные Писания в свете современного знания / Морис Бюкай : [Пер. с англ. Т. В. Гончаровой]. – Казань : Ансар Фаундейшн, 2001. – 350 с.
47. Вагабов, М. В. Ислам: история и современность / М. В. Вагабов, Н. М. Вагабов. – Махачкала: Дагестан. кн. изд-во, 2002. – 414 с.
48. Васильєва І. В. Людина у релігійному вимірі [Монографія] / І. В. Васильєва. – К.: Книг-Плюс, Херсон – ПП Кальченко, 2009. – 345 с.
49. Ватман, С. В. К феноменологии священного события. Опыт сопоставления традиций Востока и Запада // Четвертые Торчиновские чтения. Религиоведение и востоковедение : Материалы научной конференции. Санкт-Петербург, 7-10 февраля 2007. – СПб. : Изд-во С.-Петер. ун-та, 2007.– С. 601-610.
50. Визгин, В. П. Научный текст и его интерпретация / В. П. Визгин // Методологические проблемы историко-научных исследований : сб. ст. : АН СРСР. Ин-т истории естествознания и техники; отв. ред. И. С. Тимофеев. – М.: Наука, 1982. – с.320 – 335.
51. Выжлецов, Г. П. Аксиология культуры / Г. П. Выжлецов . - СПб. : Алетейя, 1994. – 312 с.
52. Аль-Газали, А. Х. Исследование сокровенных тайн сердца / А. Х. Аль-Газали. – М.: Издательский дом «Ансар», 2006. – 472 с.
53. Гаджиев, С. М. Основные черты современного ислама / С. М. Гаджиев. – Махачкала: Дагкнигоиздат, 1962. – 29 с.
54. Гегель Г. В. Ф. Феноменология духа. Философия истории / Георг Вильгельм Фридрих Гегель. – М.: Эксмо, 2007. – 880 с. – (Антология мысли).
55. Гончарова, Н. А. Коран о межконфессиональных и межнациональных отношениях / Н. А. Гончарова // Сибирь на перекрестке мировых религий. – Новосибирск, 2002. – С.46-47.
56. Горбаченко, Т. Г. Вплив християнства на становлення писемної культури Русі-України : релігієзнавчо-філософський аспект / Т. Г. Горбаченко. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. – 272 с.
57. Гордієнко, А. Т. Аксіологічна драма ХХ століття / А. Т. Гордієнко. – К.: Наукова думка, 1994. – 87 с.
58. Губерський, Л. В. Культура. Ідеологія.Особистість. (Методолого-світоглядний аналіз) / Губерський Л., Андрущенко В., Михальченко М. – К.: Основи, 2002. – 345 с.
59. Грюнебаум, Г. Э. фон. Классический ислам (600 – 1258) / Г. Э. фон Грюнебаум. – М.: Наука, 1986. – 269 с.
60. Грюнебаум, Г. Э. фон. Основне черты арабо-мусульманской культуры. Статьи разных лет. [Переводы] / Г.Э.фон Грюнебаум. – М.: Наука. 1981. – 227 с.
61. Гумилев, Л. Н. География этноса в исторический период / Л. Н. Гумилев. – Ленинград: Наука, Ленингр. отделение, 1990. – 280 с.
62. Джаббаров, С. И. Мифология Корана и ее земные корни / С. И. Джаббаров. – Ташкент: Узбекистан, 1998. – 68 с.
63. Джеймс, У. Многообразие религиозного опыта / У. Джеймс. – М.: Наука, 1993. – 420 с.
64. Джемаль, Гейдар. Революция пророков / Г. Джемаль. – М.:Ультра – Культура, 2003. – 359 c.
65. Добаев, И. П. Политические институты исламского мира: идеология и практика / И. П. Добаев. – Ростов-на-Дону, Изд-во СКНЦ ВШ, 2001. – 77 с. [ 1 ].
66. Донцов, В. Е. Современные исламские движения и организации на Ближнем Востоке в системе международных отношений : учеб. пособие / В. Е. Донцов; Дипломат. акад. МИД России. Ин-т актуал. междунар. проблем. – М.: Науч.кн., 2001. – 212 с.
67. Доусон, К. Г. Религия и культура / К. Г. Доусон; пер. с англ., вступ.ст., коммент : К. Я. Кожурин. – СПб. : Алетейя, 2000. – 281 с.
68. Дугин, А. Г. Философия политики / А. Г. Дугин. – М.: Наука, 2004. – 376 с.
69. Дугин, А. Г. Трансформация политических институтов и структур в процессе модернизации традиционных обществ : автореф. дис. на соискание ученой степени докт. полит. наук : спец. 23.00.02 «Политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии» / Александр Гельевич Дугин – Ростов-на-Дону, 2004. – 29 с.
70. Духовные ценности как предмет философского анализа : Сб. статей МГУ : Философский факультет. – [Под ред. проф. Е.Г.Яковлева]. – М.: МГУ, 1995. – 144 с.
71. Дьюи, Д. Современные теории познания / Д. Дьюи. – М.: Наука, 1965. – 457 с.
72. Дьяченко, Г. Н. Духовный мир. Рассказы и размышления, приводящие к познанию духовного мира / Г. Н. Дьяченко. – М.: Типография И.Д.Сытина, 1999. – 360 с.
73. Жданов, С. В. Исламская концепция миропорядка / С. В. Жданов. – М.: Междунар.отношения, 2003. – 568 с.
74. Жирар, Р. Насилие и священное / Р. Жирар; пер. с франц. Г. Дашевского. – М.: Новое лит. обозрение, 2000. – 400 с.
75. Жиртуєва, Н. С. Модифікації містичного досвіду в релігійних традиціях світу : монографія / Р. С. Жиртуєва. – Херсон: Видавництво ХДМІ, 2009. – 327 с.
76. Журавский, А. В. Християнство и ислам: социокультурные проблемы диалога / А. В. Журавский; АН СРСР, Ин-т востоковедения. – М.: Наука, 1990. – 126 с.
77. Забияко, А. П. Культурный архетип / А. П. Забияко // Культурологический словарь. – СПб: Алетейа, 1997. – С. 287-289.
78. Ибрагим, Т. К., Ефремова, Н. В. Мусульманская священная история : от Адама до Иисуса. Рассказы Корана о посланниках Божьих / Т. К. Ибрагим, Н. В. Ефремова; Отв. ред. А.В.Сагадеев. – М.: Научно-издательский центр «Ладомир», 1996. – 392 с.
79. Иванова, Е. П. Очерки по истории французского языкознания ХХ в. (Лингвистическая историография и эпистемология языкознания) / Е. П. Иванова. – СПб.: Изд-во СПбГУ, 2001. – 149 с.
80. Игнатенко, А. А. В поисках счастья. Общест.-полит. воззрения араб.-ислам. философов средневековья : [Перевод] / А. А. Игнатенко. – М.: Прогресс, 1989. – 245 с.
81. Игнатенко, А. А. Халифы без халифата: исламские неправительственные религиозно-политические организации на Ближнем Востоке : история, идеология, деятельность / А. А. Игнатенко. – М.: Наука, 1988. – 205 с.
82. Йордан, М. В. Ислам в Евразии: Современные этические и эстетические концепции суннитского ислама, их трансформация в массовом сознании и выражение в искусстве мусульманских народов России / М. В. Иордан ; Под ред. В.Иордана. – М.: Прогресс-Традиция, 2001. – 515 с.
83. Йолон, П. Ф. Обриси ментальності та її суб’єкта / П. Ф. Йолон // Проблеми теорії ментальності. – К. : Наук. думка, 2006 – С. 372-403.
84. Етнонаціональні процеси в Україні: історія та сучасність / О. Б. Беренштейн ; за ред В.І.Наулка. – К.: Головне спеціалізована редакція літератури мовами національних меншин, 2001. – 424с.
85. Євтух, В. Б., Трощинський, В. П., Галушко, К. Ю., Чернова, К. О. Етнонаціональні структура українського суспільства : [Довідник] / В. Б. Євтух, В. П. Трощинський, К. Ю. Галушко, К. О.Чернова. – К.: „Наукова думка”, 2004. – 344 с.
86. Єленський, В. Релігія і „перебудова” / В. Єленський // Людина і світ. – 2000. – №11-12. – С.11-21.
87. Каган, М. С. Человеческая деятельность (Опыт системного анализа) / М. С. Каган. – М.: Политиздат, 1974. – 328 с.
88. Каган, М. С. Философия культуры / М. С. Каган. – СПб.: Ювента, Наука, 1996. – 287 с.
89. Каган, М. С. Философская теория ценности / М. С. Каган. – СПб.: Ювента, Наука, 1997. – 255 с.
90. Керимов, Г. М. Шариат. Закон жизни мусульман / Г. М. Керимов. – М.: Леном. 1999. – 303 с.
91. Керимов, Г. М. Позиция мусульманского духовенства в событиях на Ближнем и Среднем Востоке : (Сокр. стеногр. лекции) / Г. М. Керимов. – М. : Знание, 1980. – 12 с.
92. Кирюхін Д. І. Вступ до філософії релігії Гегеля. Філософія як спекулятивна теологія /Д. І. Кірюхін. – К.: Вид. ПАРАПАН, 2009. – 204 с.
93. Кирюшко, М. І. Іслам в контексті національного відродження тюркомовних народів в Україні // Рибачук М. Ф., Уткін О. І., Кирюшко М. І. Національне відродження і релігія. – К.: Асоціація “Україно”, 1995. – С.191-203.
94. Кирюшко, М. І. Мусульмани в українському суспільстві / М. І. Кирюшко // Людина і Світ. – 2003. – №11. – С.2-7.
95. Кирюшко, М. І. Мусульмани у незалежній Україні : політологічний дискурс / М. І. Кирюшко // Наукові записки. – Вип.18. – К., 2002. – С. 289-303.
96. Кирюшко, М. І. Мусульманські культурно-просвітницькі і благодійницькі організації в Україні / М. І. Кирюшко // Історія релігій в Україні. – Т. ХІІІ. – Кн.ІІ. – Львів. – 2003. – С.40-43.
97. Кирюшко, М. І. Питання вивчення ісламу у сучасній українській суспільній літературі / М. І. Кирюшко // Історія релігій в Україні. Праці ХІІІ Міжнародної наукової конференції. – Львів, 20–22 травня 2003 р. – Книга ІІ. – Львів: Логос, 2003. – С.27-34.
98. Кирюшко, Н. И. Мусульмане в украинском обществе: социологическое исследование / М. І. Кирюшко. – Казань: Ансар Фаундейшн, 2005. – 46 с.
99. Климович, Л. И. Борьба ортодоксов и модернистов в исламе // Вопросы научного атеизма. Вып.2. – М.: Изд-во «Мысль», 1966. – С.65-68.
100. Коран. - [Пер. с араб. И.Ю. Крачковского. – Предисловие В.Беляева, П. Грязневич]. – М.: МНПП «Буква», 1991. – 527 с.
101. Коран. [Пер. смыслов и коммент. Валерии Пороховой. Гл.ред. Аль Рошд, Мухаммад Саид]. – 7-е изд. – М.: Рипол Классик, 2004. – 799 с.
102. Коран. [Пер. Г.С. Саблукова]. – М.: МП «Миф», 1991. – 1169 с.
103. Коран: сказания, предания, притчи: (Цитаты с коммент.).[ Авт.- сост. Х. Исмаилов]. – М.: Ред.-изд. комплекс «Милосердие», 1991. – 57 с.
104. Красиков, А. Н. У истоков современного религиоведения // Классики мирового религиоведения. Антология / А. Н. Красников. – М.: Канон+, 1996. – С. 17-30.
105. Крывелев, И. А. История религий : Очерки в 2-х тт. – Т.1 / И. А. Крывелев; Ин-т этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР; Ин-т научного атеизма АОН при ЦК КПСС. – 2-е изд., дораб. – М.: Мысль. 1988. – 445 с.
106. Крывелев, И. А. История религий: Очерки в 2-х тт. – Т.2 / И. А. Крывелев; Ин-т этнографии им.Н. Н.Миклухо-Маклая АН СССР ; Ин-т научн. атеизма АОН при ЦК КПСС. – 2-е изд., дораб. – М.: Мысль, 1988. – 382 с.
107. Крымский, А.Е. История мусульманства / А.Е.Крымский: [Вступ. ст. Р.Ж.Баязитова и др.]. – 3-е изд., перераб. и доп. в соответствии с замечаниями авт. – М.: Жуковский: Кучково поле, 2003. – 462, [1] c.
108. Кримський С. Б., Павленко Ю. В. Цивілізаційний розвиток людства / С. Б. Кримський, Ю. В. Павленко. – К.:Фенікс, 2007. – 315 с.
109. Кримський, С. Б. Запити філософських смислів / С. Б. Кримський. – К.: Парапан, 2003. – 240 с.
110. Кулиев, Э. Пророчества о приближении конца света согласно Корану и Сунне / Э. Кулиев. – М.: Изд.дом «UMMA», 2002. – 98 с.
111. Курилович, Е. Очерки по лингвистике / Е. Курилович; пер. с пол., франц., англ., нем. – М.: Изд-во иностр. лит., 1962. – 456 с.
112. Кутб, Сейид, Кутб, Саид. Будущее принадлежит исламу [Перевод] / Сейид Кутб, Саид Кутб. – М.: ТОО «Сантлада», 1993. – 104 с.
113. Кутб, С. Под сенью Корана / С. Кутб. – М.: UMMA, 2003. – 537 с.
114. Кырлежев, А. Ислам и Запад после 11 сентября / А. Кырлежев // Континент. – 2002. – № 12. – С .320-340.
115. Кырлежев, А. Современное религиозное сознание: между фундаментализмом и модернизмом / А.Кырлежев // Русская мысль. – Париж, 1999. – № 4272. – С.20-21.
116. Кияк, Т. Р., Д’яков, А. С. Основи термінотворення : Семантичні та соціолінгвістичні аспекти / Т. Р. Кияк, А. С. Д’яков та ін. – К.: Видавничий дім «КМ Академія». – 2000. – 216 с.
117. Леви-Брюль, Л. Мистический опыт и символы первобытных людей / Л. Леви-Брюль. // Мистика. Религия. Наука. Классики мирового религиоведения. Антология ; [Пер. с англ., нем., фр. Сост. и общ. ред. А.Н.Красников]. – М.: Канон+, 1998. – С.332-358. – (История философии в памятниках).
118. Леви-Брюль, Л. Первобытное мышление / Л. Леви-Брюль. – М.: Атеист, 1930. – 337 с.
119. Левінас, Е. Між нами. Дослідження думки про іншого / Е. Левінас ; Пер з фр. – К. : Дух і Літера, 1999. – С. 119-138.
120. Леви-Строс, К. Структура мифов / К. Леви-Строс // Вопросы философии. – 1970. – №7. – С. 152-164.
121. Лингвистический энциклопедический словарь / Научн.-ред. совет изд-ва «Сов. Энциклопедия», Ин-т языкознания АН СРСР; [ред. кол.: В.Н.Ярцева (гл. ред.)]. – М.: Сов. Энциклопедия, 1990. – 685 с.
122. Лосев, А. Ф. Вещь и имя / А.Ф.Лосев // Лосев, А.Ф. Бытие. Имя. Космос. – М.: Наука, 1993. – с. 802-880.
123. Лосев, А. Ф. В поисках смысла (Из бесед и воспоминаний) / А. Ф. Лосев // Лосев А. Ф. Страсть к диалектике: Литературные размышления философа. — М.: Советский списатель, 1990. – 302 с.
124. Лосев, А. Ф. Дерзание духа / А. Ф. Лосев. – М.: Политиздат, 1988. – 366 с.
125. Лосев, А. Ф. Диалектика мифа / А. Ф. Лосев. // Лосев А. Ф. Из ранних произведений. – М.: Наука, 1990. – С. 347-589.
126. Лосев, А. Ф. Знак, символ, миф : Труды по языкознанию / А. Ф. Лосев. – М.: Наука, 1982. – 525 с.
127. Лосев, А. Ф. История античной эстетики: Ранняя классика / А. Ф. Лосев. – М.: Высшая школа. 1963. – 583 с.
128. Лосев, А. Ф. История античной эстетики: Софисты. Сократ. Платон / А. Ф. Лосев. – М.: Искусство, 1969. – 715 с.
129. Лосев, А. Ф. О бесконечной смысловой валентности языкового знака / А. Ф. Лосев. – Известия АН СССР. – Серия литературы и языка. – Т.36. – №1. – М.: Наука, 1977. – С. 3-8.
130. Лосев, А. Ф. О понятии языковой валентности в связи с аксиоматикой специфически языкового знака / А. Ф. Лосев // Сб. трудов кафедры общего языкознания МГПИ им. Ленина. – Изв. АН СССР. Серия литературы и языка. – Т.40. – С. 7-162.
131. Лосев, А. Ф. Философия имени /А. Ф. Лосев. – М.: б.и., 1927. – 240 с.
132. Лосев, А. Ф. Эстетика Возрождения / А. Ф. Лосев. – М.: Мысль, 1978. – 623 с.
133. Лубский, В. И. Священные книги мусульман как историко-культурный памятник / В. И. Лубский. – К.: Вища школа, 1992. – 246 с.
134. Лубська, М. В. Визначення феномену мусульманського права та його місце в релігійній системі / М. В. Лубська // Наукові записки Нац. пед.ун-ту ім. М.П.Драгоманова. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія. – Вип.12. – 2003. – С. 105-112.
135. Лубська, М. В. Відмінність шаріату від канонічного мусульманського права / М. В. Лубська // Наука. Релігія. Суспільство. – 2003. – №1. – С. 30-35.
136. Лубська, М. В. Мусульманське право в контексті сучасного цивілізаційного процесу / М. В. Лубська // Практична філософія. – 2006. – №3. – С. 154-159.
137. Лубська, М. В. Мусульманське право : релігієзнавчо-правовий контекст / М. В. Лубська. – К.: Вид-во Київського фітосоціологічного центру, 2006. – 196с.
138. Лубська, М. В. Організаційна структура шаріату у сучасному ісламі / М. В. Лубська // Наука. Релігія. Суспільство. – 2003. – №1. – С. 35-41.
139. Лубська, М.В. Релігійно-правовий зміст понять “шаріат”, “фікх” та “мусульманське право” / М. В. Лубська // Філософські проблеми гуманітарних наук ; Київський нац. у-нт. – 2006. – №8-9. – С. 188-192.
140. Лубська, М. В. Співвідношення між доктринами шаріату та звичаєвим правом / М. В. Лубська // Наука. Релігія. Суспільство. – 2003. – № 3. – С. 21-26.
141. Лубський, В. І., Борис, В. Д. Мусульманське право / За ред. В. І. Лубського. – К.: Вілбор, 1997. – 256 с.
142. Лубський, В. І., Лубська, М. В. Мусульманське право в ісламській традиції: історико-релігієзнавчий аналіз / В. І. Лубський, М. В. Лубська. – Черкаси, Брама, 2004. – 208 с.
143. Лубський, В. І., Лубська, М. В. Історія релігій: підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / В. І. Лубський, М. В. Лубська ; [2-ге вид.]. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 776 с.
144. Малиновский, Б. Магия, наука и религия / Б. Малиновський. – М.: «Рефл-бук», 1998. – 304 с. – (Серия «Astrum Sapietiae»).
145. Мануйлова, Д. Е. Социальные функции религии / Д. Е. Мануйлова. – М. : «Знание», 1975. – 64 с.
146. Массэ, А. Ислам. Очерк истории / А. Массэ ; [Пер. с фр., предисловие Е. А. Беляева ]. – М.: Изд-во восточной литературы, 1963. – 229 с.
147. Мелетинский, Е. М. Поэтика мифа / Е. М. Мелетинский. – М.: Наука, 1976 – 426 с.
148. Мец, А. Мусульманський Ренесанс / А. Мец. – М.: Наука, 1966. – 147 с.
149. Мечковская, Н. Б. Язык и религия. Лекции по филологии и истории религий / Н. Б. Мечковская. – М.: Гранд, 1998. – 352 с.
150. Минкявичюс, Я. Религия в структуре этнического сознания / Я. Минкявичюс // Вопросы философии. – 1976. – № 11. – С. 109-117.
151. Нельга, О. Теорія етносу : курс лекцій / О. Нельга. – К. : Тандем, 1997. – 368 с.
152. Нестеренко, В. Г. Вступ до філософії : онтологія людини / В. Г. Нестеренко. – К. : Абрис, 1995. – 335 с.
153. Одинаев, Якуб К. Коран: философское, этическое, эстетическое учения /Якуб К. Одинаев. – Душанбе: Маориф, 1991. – 123 с.
154. Ольховиков, Б. А. Теория языка и вид грамматического описания в истории языка. Становление и эволюция канона грамматического описания / Б. А.Ольховиков. – М.: Наука, 1985. – 279 с.
155. Особенности модернизации на мусульманском Востоке : опыт Турции, Ирана. Афганистана. Пакистана : [Сб.ст.] / Рос. акад. наук. Ин-т востоковедения ; [отв. ред. В.Я. Белокреницкий, И.Л. Фадеева] . – М.: ИВ, 1997. – 195 с.
156. Отто, Р. Священное. Об иррациональном в идее божественного и его соотношении с рациональным / Р. Отто [Пер.с нем. А. М. Буткевич]. – СПб. : АНО «Изд-во С.-Петерб. ун-та», 2008. – 272 с.
157. Пиотровский, М. Б. Коранические сказания / М. Б. Пиотровский. – М.: Наука, 1991. – 217 с.
158. Попов, М. В. Філософія релігії : навчальний посібник для вузів ІІІ – ІV рівня акредитації / М. В. Попов. – Київ: Видавничий дім Асканія, 2007. – 314 с.
159. Попович, М. В. Раціональність і виміри людського буття./ М.В.Попович. – К.: Фара, 1997. – 290 с.
160. Резван, Е.А. Коран и его толкования: Тексты, переводы, комментарии. /Е.А.Резван. – СПб.: Петербург. востоковедение, 2000. – 200 с. (Культура и идеология мусульман).
161. Садов’як О. Д. Методологічні аспекти дослідження релігійної свідомості й мови в ісламі / О.Д. Садов’як // Науковий часопис Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова. – Серія 7 : Релігієзнавство. культурологія. Філософія. – Вип. № 21 (34). – К., 2009. – С.21-27.
162. Садов’як О. Д. Проблема інтерпретації тексту (на прикладі Корану) / О. Д. Садов’як // Вісник державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. – К.: Міленіум, 2010. – № 1. – С.35-39.
163. Садов’як О. Д. Коран у контексті епістемології мови / О. Д. Садов’як // Вісник Національного авіаційного університету. – №11. – К., 2010. – С. 168-171.
164. Самбо, Башир М. Коран и его Тафсир / Башир М. Самбо, Хигаб А. Мохам мед ; [Пер. с англ.Су