ВИСВІТЛЕННЯ ПРОБЛЕМ ІСТОРІЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ-РУСІ (ПРАВОСЛАВ’Я ДАВНЬОРУСЬКОГО ПЕРІОДУ) НА СТОРІНКАХ ЖУРНАЛУ “ТРУДЫ КИЕВСКОЙ ДУХОВНОЙ АКАДЕМИИ”

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ”

ГУЗЕНКО Світлана Михайлівна

УДК 281.9 (477) 653”+ 930.1

ВИСВІТЛЕННЯ ПРОБЛЕМ ІСТОРІЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ-РУСІ (ПРАВОСЛАВ’Я ДАВНЬОРУСЬКОГО ПЕРІОДУ) НА СТОРІНКАХ ЖУРНАЛУ ТРУДЫ КИЕВСКОЙ ДУХОВНОЙ АКАДЕМИИ”

Науковий керівник:
кандидат історичних наук,
доцент Нікітенко Надія Миколаївна

Спеціальність 09.00.11 релігієзнавство

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

Київ 2002

З М І С Т

ВСТУП.......................................................................................................1

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ І ДЖЕРЕЛА........................................9

1.1. Історіографія......................................................................................9
1.2. Джерела............................................................................................21

РОЗД ІЛ 2. «ТРУДЫ КИЕВСКОЙ ДУХОВНОЙ АКАДЕМИИ» ЯК ОСЕРЕДОК ЦЕРКОВНО-ІСТОРИЧНОЇ НАУКИ....25

2.1. Стан духовної журналістики на початок виникнення часопису25
2.2. Виникнення та напрями діяльності часопису..30

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМА ХРИСТИЯНІЗАЦІЇ РУСІ УКРАЇНИ..........47

3.1. Історичні передумови хрещення (доволодимирові хрещення язичників, місії апостола Андрія, Кирила і Мефодія ).......................47
3.2 Реконструкція ходу подій.....................................................................66
3.3. Русь між християнським Сходом і Заходом................................78

РОЗДІЛ 4 УСТРІЙ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОЇ РУСІ....99

4.1. Проблема формування давньоруської церковної організації .....99

4.2. Церковно-політична та суспільна діяльність давньоруських ієрархів....................................................................................................... ..122

РОЗДІЛ 5. КИЇВСЬКІ ХРАМИ І МОНАСТИРІ КИЄВА У РОЗБУДОВІ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ І ЦЕРКВИ.....136
5.1. Висвітлення історії патрональних храмів давнього Києва на сторінках ТКДА......136
5.2. Храми та монастирі, збудовані в удільний період.............................................142

В И С Н О В К И.......161

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ....... 167

ДОДАТКИ.199

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АЕ Археологический ежегодник
АЛЮР Археологическая летопись Южной России
ВВ Византийский временник
ВДИ Вестник древней истории
ВИД Вспомогательные исторические дисциплины
ВИ Вопросы истории
ДДПУ Дрогобицький державний педагогічний університет

ЖМНП Журнал министерства народного просвещения

ЗООИД Записки Императорского Одесского Общества истории и древностей

ИЖ Исторический журнал
ЛіС Людина і світ

ЛХ Летописи и хроники

НИЖ Научный исторический журнал

ПС Палестинский сборник
СОРЯС Сборник по русскому языку и словесности

ТКДА Труды Киевской духовной академии

УІЖ Український історичний журнал
УР Українське релігієзнавство
ХЧ Христианское чтение
ЧИОНЛ Чтения в историческом обществе Нестора-летописца
BS Byzantinoslavica

В С Т У П

Актуальність проблеми. В час зростання суспільного інтересу до минулого України, відродження вітчизняної медієвістичної школи до першочергових наукових завдань відноситься відтворення особливостей розвитку історичної науки в Україні, осмислення ролі та значення наукових центрів, які діяли у другій половині ХІХ на початку ХХ ст.
Велику роль у процесі інтенсивного накопичення фактичного матеріалу та оперативній постановці актуальних проблем історичного дослідження відігравала історична публіцистика як засіб найбільш мобільного й широкодоступного виходу наукової продукції. Саме на час інтенсивного розвитку історичної науки припадає видання першого українського церковно-історичного журналу Труды Киевской Духовной Академии” (далі ТКДА), заснування якого зумовлювалося нагальною потребою у створенні в Україні власного наукового друкованого органу для оперативного висвітлення стану справ у церковно-історичній науці, визначення напрямів наукових пошуків, своєчасного поширення знань з історії Церкви серед широкого читацького загалу.
У вітчизняній історіографії, попри велику кількість досліджень з релігієзнавчої проблематики, вивчення і використання багатої наукової спадщини ТКДА являє собою наукову лакуну: численні матеріали з історії журналу дослідники обминають увагою, та й взагалі ґрунтовної історії ТКДА і його наукового доробку ще не написано. Необхідність такого дослідження зумовлена тим, що як російська, так і радянська історіографія розглядали історію Церкви в Україні в загальноросійському контексті без виявлення її етноконфесійної специфіки. Актуальність цієї проблеми обумовлена також потребою критичного засвоєння традиції та досвіду попередніх поколінь істориків, з’ясування феномену вітчизняної церковно-історичної школи.
Зв’язок роботи з науковими програмами. Дисертаційне дослідження виконувалось у контексті наукових розробок кафедри історії Національного університету Києво-Могилянська Академія” за темою Історія Православної Церкви в Україні”, а також за темою Спадщина Києво-Могилянської Академії”, що виконується однойменним науково-дослідним центром Національного університету Києво-Могилянська Академія”.
Мета дисертації полягає у визначенні внеску ТКДА у розвиток історичної науки і з’ясуванні його місця в українській історіографії, комплексному дослідженні його наукової спадщини з проблем історії давньоруської Церкви, виділенні в цій спадщині найцінніших елементів, важливих для сучасного релігієзнавства.
Загальною метою продиктовані й основні завдання, які автор розв’язує у процесі дослідження теми:
· Виявити основні проблеми історії давньоруської Церкви, що піднімалися вітчизняними та зарубіжними фахівцями.
· Окреслити коло важливих для сучасного релігієзнавства проблем з історії Православної Церкви давньоруського періоду, які стали предметом дослідження вчених-авторів ТКДА., виявити найважливіші з них щодо можливостей використання сучасною релігієзнавчою наукою.
· Показати значення вміщених на сторінках журналу матеріалів у розробці пріоритетних напрямів сучасних релігієзнавчих студій з історії християнізації Русі, зокрема: історичних передумов хрещення (доволодимирові хрещення язичників, місії апостола Андрія, Кирила і Мефодія); навернення князя Володимира і Русі; зносин Русі з християнським Сходом та Заходом.
· Визначити ступінь відображення на сторінках часопису основних досягнень української богословсько-історичної науки другої половини ХІХ початку ХХ ст., котрі зберігають свою цінність для сучасних релігієзнавців у царині вивчення особливостей устрою та діяльності Церкви Київської Русі, що включає в себе проблему формування давньоруської церковної організації та церковно-політичної діяльності давньоруського вищого духовенства, його ролі у суспільно-політичному житті держави.
· Проаналізувати актуальність для сучасної науки публікацій часопису з питань формування сакрального середовища ранньохристиянського Києва.
· Окреслити місце ТКДА серед наукових установ гуманітарного профілю, що спеціалізувалися у вивченні історії вітчизняного Православ’я.
· З’ясувати склад авторів-дописувачів журналу ТКДА провідних вчених того часу у галузі історії Православної Церкви часів Київської Русі та їх внесок у розробку актуальних питань історії вітчизняної Церкви.
· Визначити роль ТКДА у вивченні проблематики історії давньоруського Православ’я.
Об’єктом дослідження є публікації часопису, присвячені історії давньоруської Церкви, а предметом наукового аналізу виступає висвітлювана в них проблематика.
Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено діалектичний принцип історизму, який дозволяє вивчати суспільні явища, конкретні події і факти в їх динаміці. Із спеціально-наукових методів використовувалися історіографічний (аналіз сучасного стану проблеми), проблемно-тематичний (виокремлення та аналіз основних тематико-концептуальних ліній наукового доробку часопису), хронологічний (зв’язок історіографічної традиції з конкретно-історичною дійсністю), історико-генетичний, історико-порівняльний та історико-системний (аналіз та узагальнення проблем в їх становленні в контексті сучасних наукових досягнень). Серед емпіричних методів застосовані джерелознавчий (вивчення оригінальних писемних джерел та архівних матеріалів) і пам’яткознавчий (розгляд результатів натурних досліджень архітектурних пам’яток християнських першохрамів та монастирів стародавнього Києва).
Автор прагнула зберегти об’єктивний підхід в аналізі наукового доробку журналу, який передбачає, зокрема, відмову від перенесення ідеологічних засад на оцінку подій і фактів історії. Натомість основна увага дисертанта звертається, насамперед, на конкретні результати, як позитивні, так і негативні, яких досягли історики за певний проміжок часу.
Наукова новизна Вперше у вітчизняній історіографії часопис ТКДА досліджується як важливе для сучасного релігієзнавства богословсько-історичне джерело, вивчаються головні аспекти історії давньоруської Церкви, висвітлені на сторінках цього провідного друкованого органу українських істориків Церкви другої половини ХІХ початку ХХ ст., виявлена проблематика журналу у царині давньоруської церковної історії, дана оцінка його наукової спадщини у сучасному контексті. Аргументовано концепцію журналу щодо ключових проблем історії давньоруського Православ’я, доведено, що часопис відіграв важливу роль у вітчизняній історичній науці, сприяючи значному примноженню історико-релігієзнавчих знань. Доведено цінність публікацій часопису щодо можливостей їх використання у сучасних історико-релігієзнавчих студіях, особливо у галузі дослідження проблематики історії Православ’я давньоруського періоду. У праці вперше в історичній науці визначається роль та місце журналу ТКДА в українській дорадянській історіографії, розкривається наукова цінність його публікацій у розробці конкретних проблем історії Української Православної Церкви давньоруського періоду.
Автором обґрунтовано низку теоретичних положень, які відзначаються науковою новизною і виносяться на захист:
· Публікації ТКДА з питань історії Православ’я давньоруського періоду представляють неабияку цінність для сучасної історичної та релігієзнавчої науки. Серед актуальних проблеми історії давньоруської Церкви, що піднімалися вітчизняними та зарубіжними фахівцями і які ґрунтовно розроблені на сторінках ТКДА можна виділити такі: церковно-політична історії Київської Русі, етапи утвердження християнства на наших землях, хрещення Русі, устрій та діяльність давньоруської Церкви, історія київських православних старожитностей та формування сакрального середовища стародавнього Києва.
· На основі вивчення повного тиражу журналу дисертанткою виявлено, що студії з історії Православ’я давньоруського періоду були виділені авторами ТКДА в окрему тему. Загалом за логікою дослідження дані публікації можна згрупувати за такими концептуальними питаннями: 1) проблема християнізації Русі; 2) устрій та діяльність Церкви Київської Русі; 3) київські храми і монастирі у розбудові давньоруської Церкви та держави.
· У розробці концепції християнізації Русі автори-дописувачі ТКДА центральне місце надали питанням: історичних передумов хрещення (доволодимирові хрещення язичників, місії апостола Андрія, Кирила і Мефодія); навернення князя Володимира і Русі; зносин Русі з християнським Сходом та Заходом. Важливий внесок у дослідження цієї теми зробили такі автори ТКДА, здебільшого професори Київської духовної академії як П. Знаменський, І. Лінніченко, В. Завитневич, А. Лук’яненко і особливо І. Малишевський. Їхні дослідження й донині зберігають цінність завдяки введенню у науковий обіг основних джерел та їх ґрунтовному аналізу.
· Чільне місце на сторінках ТКДА посіла проблематика устрою та діяльності Церкви Київської Русі, що включала в себе питання формування давньоруської церковної організації, а також церковно-політичної та суспільної діяльності давньоруських ієрархів. У вивчення концептуальної проблеми становлення давньоруської церковної організації помітний внесок зробив В. Калінніков, котрий у науковій дискусії про початкову організацію давньоруської Церкви, в котрій розглядалися лише візантійська чи римська форми, показав що стійкість общини і общинного самоуправління передвизначила і стійкість традиції ранньої Церкви на Русі. Низка великих концептуально позначених статей в ТКДА присвячена важливій проблемі церковно-політичної діяльності давньоруського вищого духовенства, його ролі у суспільно-політичному житті. Дисертантка зупиняється, зокрема, на працях Г.Маркевича та Ф Терновського. Дані автори вказують на те, що давньоруська Церква, прийнявши християнську віру з Візантії, запозичила в неї чин церковного богослужіння, закони та церковне управління, суд і разом з тим правила заміщення церковних посад. Хоча виборна система у Візантії, як зазначає Г. Маркевич, була сильно обмежена світською владою, тим не менше, принцип виборності утримувався, головним чином, на периферійних окраїнах імперії. Саме ці правила (Номоканон), як вважає автор, були прийняті для керівництва Руською Церквою і дали народу право брати участь в обранні священно- і церковнослужителів.
· Ґрунтовні дослідження історії ранньохристиянських святинь Києва духовного осереддя давньоруської держави, яке здійснено на сторінках ТКДА Д. Слюсаревим, П. Глазуновим, М. Петровим, С. Голубєвим та іншими, дають надзвичайно цінний науковий матеріал для прослідковування етапів формування сакрального середовища стародавнього Києва. Авторами цих досліджень обґрунтовано концепцію, згідно з якою будівництво храмів і монастирів Києва тісно пов’язувалось з нагальними завданнями, що стояли перед Давньоруською державою.
· Авторкою дисертації доведено, що проблемам історії вітчизняної Церкви велика увага приділялася в історичній періодиці. В Україні матеріали з цієї проблематики друкувалися у часописах Киевская старина”, Чтения в историческом обществе Нестора-летописца”, Киевские епархиальные ведомости”. В них найбільшу увагу приділено церковній проблематиці XVI XVIII ст. Повідомлення про історію давньоруської Церкви з’являлися фрагментарно і безсистемно. Більшість публікацій з даної тематики стосувалася київських церковних старожитностей і археології. Деякі з названих видань вже стали предметом дослідження, щоправда, не з церковної тематики, а з історії України XVI XVIII ст. Натомість поза увагою науковців залишилися публікації в ТКДА, в яких історія Церкви Київської Русі розглядалася значно ширше, у загальноєвропейському контексті, до того ж з аналізом конфесійних моментів, що зумовлювалось специфікою видання. Проте спеціальної праці, присвяченої аналізові численних публікацій часопису з історії Церкви Київської Русі немає, науковий доробок ТКДА, присвячений Православ’ю давньоруського періоду, не використаний належним чином , що зумовлює доцільність даних студій.
· Як спеціалізований друкований орган, часопис згуртував довкола себе переважно викладачів і студентів Київської духовної академії, публікації яких позначені широким науковим кругозором, а також, у більшості випадків, конфесійною незаангажованістю. Авторам журналу належить важливий теоретичний доробок у вивченні численних проблем початкового періоду національної історії, зокрема етноконфесійних і державотворчих процесів в Україні, їхньому взаємозв’язку.
· Публікації часопису з проблематики давньоруського Православ’я є невід’ємною складовою української медієвістики, автори яких долучилися до створення міцних підвалин національної історичної науки. Цінність більшості публікацій полягає у широкому залученні джерел, збагаченні історіографічної спадщини новими концептуальними підходами, оригінальними теоретичними положеннями і висновками. Наукові традиції часопису були продовжені в історіографії радянського і пострадянського періодів, проте чимало цікавих ідей авторів публікацій були несправедливо забуті, що актуалізує необхідність звернення сучасних істориків і релігієзнавців до наукових розробок попередників.
Хронологічні межі дослідження охоплюють час видання журналу (1861 1917 рр.). Для історіографії означений період має велике значення. Саме в цей час почалося систематичне наукове дослідження історії давньоруської Церкви із залученням широкого кола джерел, як вітчизняних, так і зарубіжних, та грунтовного їх аналізу, значну увагу вчені приділяли також історії Києва як визначного православного центру та історії його святинь.
Практичне значення роботи полягає у тому, що її матеріали та висновки можуть бути використані при написанні фундаментальних історіографічних студій і досліджень з історії української дожовтневої журналістики, у працях, присвячених широкому колу проблем з історії давньоруської Церкви, при розробці вузівського курсу української історіографії, історії Української Православної Церкви, при створенні історичних та релігієзнавчих посібників з окремих проблем історії історичної науки, а також в науково-популярних публікаціях та в практичній викладацькій роботі.
Апробація результатів дослідження. Основні ідеї дисертації оприлюднені автором на міжнародних конференціях: жовтень 1995 р. - студентська наукова конференція Києво-Могилянська Академія в історії України” (Київ, Національний Університет Києво-Могилянська Академія” ); 2-6 вересня 1996 р. - Congress of Comission Internationale d’Histoire Ecclésistique comparée (Люблін, Католицький Університет); щорічних конференціях Україна: людина, суспільство, природа” в рамках програми Дні науки в НАУКМА”; 28 грудня 1998 р. 3 січня 1999 р. на Міжнародному Європейському Семінарі Шлях Європи”, у паралельному семінарі Європа регіонів” (Густав-Штрессеман Інститут, Бонн); 15 - 31 травня 2001р. на сесії Осередку досліджень античної традиції Варшавського університету Візантія і візантинологічні студії”; 2 8 червня 2001 р. на Львівській сесії Міжнародної школи гуманістичних наук Східної і Центральної Європи Спадщина Візантії”. Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедри історії Національного Університету Києво-Могилянська Академія”.
Публікації. Основний зміст дисертації викладено в статтях, вміщених у наукових виданнях та журналах (6), тезах конференцій (1).
Структура дисертації і послідовність викладення матеріалу зумовлені логікою дослідження проблеми, поставленою метою і завданнями. Керуючись ними, автор звертається у першому розділі до історіографічного та джерелознавчого аналізу поставлених у дисертації проблем. У другому розділі простежено історію виникнення та умови діяльності ТКДА, а також на ґрунті вивчення неопублікованих джерел зібрано цінні біографічні дані про дописувачів журналу. Це дало змогу у наступних трьох розділах проаналізувати в контексті даних сучасної науки концепції авторів публікацій щодо основних проблем історії давньоруської Церкви. Додаток містить витяги з 5 біографічних анкет авторів публікацій у ТКДА. Таким чином, дисертація складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури і додатку. Загальний обсяг роботи без бібліографії і додатку - 166 сторінок, список використаних джерел і літератури включає 357 найменувань, додаток налічує 8 сторінок.

Список литературы

В И С Н О В К И
Відповідно до поставлених мети і завдань, у роботі було проаналізовано внесок журналу Труды Киевской Духовной Академии” у розвиток історичної науки і з’ясовано його місце в українській історіографії, комплексно досліджено його наукову спадщину з проблем історії давньоруської Церкви, виділено в ній найцінніші елементи, важливі для сучасної науки.
Заснування історико-релігієзнавчого журналу Труды Киевской Духовной академии” стало можливим завдяки інтенсивному розвитку історичної науки в Україні у другій половині ХІХ на початку ХХ ст., що обумовило зокрема інтенсивне і своєчасне висвітлення її досягнень на сторінках спеціалізованого друкованого органу.
З іншого боку, часопис Труды Киевской Духовной академии” відіграв велику роль в історіографічному процесі другої половини ХІХ на початку ХХ ст. своїм внеском у розробку пріоритетних напрямів історико-релігієзнавчих досліджень, популяризації історико-релігієзнавчих знань серед широкого читацького загалу.
Завдяки залученню неопублікованих джерел у дисертаційному дослідженні зібрано і введено в науковий обіг цінні біографічні дані про дописувачів журналу, здебільшого професорів Київської духовної академії, проаналізовано їх головні твори і етапи наукової та професійної діяльності. На основі опрацьованого матеріалу можна зробити висновок про те, що, виступаючи трибуною апробації нових ідей та концепцій для провідних науковців таких, як наприклад, С. Голубєв, М. Петров, І. Малишевський, В. Завитневич, І. Лінніченко, Ф. Терновський журнал одночасно надавав свої сторінки для проб пера початкуючим або ж менш відомим дослідникам (П. Глазунов, В. Калінніков, А. Лук’яненко, Г. Маркевич, В. Родніков, Д. Слюсарєв та інші), що мали цікаві ідеї і значний науковий доробок; тим самим часопис сконсолідував навколо себе тодішній науковий потенціал України.
Трудам Киевской Духовной академии” належить особливе місце в дожовтневій історичній публіцистиці, що обумовлюється надзвичайно широкими хронологічними та тематичними діапазонами її публікацій. Читачеві Трудів” відоме різноманіття наукових статей, відгук на найважливіші церковно-суспільні питання і події в тодішній Російській імперії, до складу якої входила Україна, і поза нею, як на православному Сході, так і на латинському і протестантському Заході. Важливу заслугу Трудов” перед Церквою складають переклади творів Отців та вчителів західної Церкви Кипріана Карфагенського, блаженного Ієроніма і Августина, що говорить про екуменічні інтенції видавців часопису. Але основні напрями дослідницьких інтересів авторів публікацій у ТКДА стосувалися історії давньоруської Церкви Х ХІІІ ст., зокрема проблеми проникнення християнства на києво-руські терени, спроб доволодимирового хрещення Русі та тріумфу християнства за Володимира Хрестителя, становлення церковної організації, храмового будівництва, стосунків із Західною Церквою, формування статусу Києва як релігійної столиці держави тощо.
Часопису належить не тільки пріорітет у першодруку документальних матеріалів з історії Православної Церкви в Україні, але й збагачення історіографічної спадщини новими концептуальними підходами до розробки ряду питань з цієї проблематики, оригінальними теоретичними положеннями і висновками.
Отже, Труды Киевской Духовной академии” слід розглядати як повноважну наукову та організаційну інституцію, що заклала фундамент у розробці пріоритетних напрямів історико-релігієзнавчих досліджень в Україні.
Аналіз проблематики, що дискутувалася на сторінках ТКДА, як у контексті історіографії історії давньоруської Церкви кінця ХІХ початку ХХ ст., так і у руслі сучасних студій над проблематикою давньоруського періоду вітчизняної Церкви, дає можливість виявити найважливіші з них щодо можливостей використання їх сучасною наукою.
Важливе місце на сторінках журналу ТКДА посіла проблема християнізації Русі-України: дослідження історичних передумов хрещення Русі (доволодимирові хрещення язичників, місії апостола Андрія, Кирила та Мефодія), реконструкція ходу подій, а також розгляд проблеми хрещення Русі з точки зору її контактів з християнським Сходом і Заходом. Як показує аналіз публікацій дописувачів журналу, здебільшого професорів і студентів Київської духовної академії, їхні дослідження характеризуються пильною увагою до джерел, а звідси і випливає багатоаспектний підхід до проблеми та незаангажованість їхніх висновків. Будучи представниками духовного навчального закладу, вони, тим не менше, відходять від ортодоксальних поглядів на хрещення Русі, висуваючи оригінальні нові концепції, які залишаються актуальними і донині.
Проблема формування давньоруської церковної організації, аналіз церковно-політичної та суспільної діяльності давньоруських ієрархів також були в колі наукової тематики ТКДА.
Існуючі версії щодо запровадження християнства і первісної церковної організації на Русі здебільшого продовжують ті історіографічні традиції, які склалися ще в ХІХ ст. і, як правило, є так чи інакше аргументованими. Це свідчить про те, що раннє руське християнство не було однозначним, тож при його вивченні необхідно застосовувати багатоаспектний підхід. Елементи аріанства та впливи ірландської Церкви, виявлені в давньоруському християнстві, передбачали широку віротерпимість, а також протистояли самій ідеї централізованої церковної ієрархії. Хрестоматійна дискусія про початкову організацію давньоруської Церкви розглядала лише візантійську чи римську форми, а тому залишалися непоміченими вказівки літопису на реальний стан речей. Як показують сучасні дослідження, стійкість общини і общинного самоуправління зумовила і стійкість традицій ранньої Церкви на Русі. Тому при вивченні сюжетів початкової історії вітчизняної Церкви необхідно застосовувати багатоаспектний підхід, відмовляючись від усталених хрестоматійних істин”. Важливою ознакою наукових розробок, результати, яких були представлені на сторінках ТКДА, було, попри конфесійну приналежність їх авторів, залучення якнайширшого спектру джерел, що випливає з ґрунтовної філологічної підготовки науковців; намагання проаналізувати події і явища комплексно, враховуючи геополітичні та культурно-історичні особливості тогочасної Західної та Східно-Центральної Європи, зіставлення моделей утвердження християнства і початкової організації Церкви у країнах, які були найближчими сусідами Русі-України; урахування існуючих на той час християнських ідеологій і аналіз шляхів їх проникнення на Русь. Все це засвідчує широкий кругозір істориків, застосування всебічного підходу до досліджуваної проблематики.
Чільна увага у публікаціях ТКДА приділена вивченню сакральної топографії стародавнього Києва, що нині набуває особливої актуальності, з огляду на досить інтенсивну відбудову київських храмів і появу ряду наукових розвідок з історії київських святинь; хоча праці, в якій цілісно досліджувалася б система сакральних центрів Києва на сьогодні не існує. Цінною є спроба істориків другої половини ХІХ початку ХХ ст. локалізувати, а також проаналізувати мережу сакральних осередків стародавнього Києва як релігійного центру держави. Авторами опублікованих в ТКДА наукових розвідок обґрунтовано концепцію, згідно з якою будівництво храмів і монастирів Києва, тісно пов’язувалось з тими нагальними завданнями, що стояли перед давньоруською державою. Саме тому щойно по хрещенні Русі перевага надавалась патрональним храмам і монастирям, позаяк це відбивало спільні інтереси держави і Церкви. З часом мережа релігійних осередків Києва значно збагатилася за рахунок княжих отніх” монастирів. У цей період храмове будівництво було також справою переважно князів. У Києві з 18 новостворених кам’яних церков, засновники яких відомі, 12 були збудовані князями.
Фамільні монастирі стародавнього Києва Золотоверхий, Видубицький, Кирилівський, Спаський мали характер своєрідних резиденцій-фортець місцевих князів у першопрестольному граді, деякі з них контролювали стратегічно важливі підходи до Києва. Як показують автори публікацій в часопису, храмове будівництво в цей час набуває фамільного характеру, що засвідчує подальшу феодалізацію давньоруського суспільства. Цьому періодові притаманне зростання впливу Церкви на всі сторони суспільного життя. Фамільні монастирі починають відігравати помітну політичну та ідеологічну роль, адже князі намагаються використати роль Церкви у своїх династичних інтересах. Вони дають чималі пожертви для своїх "отніх" монастирів. Собор "отньої" обителі починає служити водночас фамільною усипальнею окремої гілки князів.
Отже, на підставі аналізу публікацій Трудов Киевской Духовной академии” стає можливою загальна переоцінка релігієзнавчо-історичної історіографічної ситуації в Україні у другій половині ХІХ на початку ХХ ст., перегляд багатьох положень, вироблених історіографією радянського і пострадянського періоду щодо оцінки деяких важливих аспектів середньовічної історії Церкви в Україні.
Вироблені редакцією Трудов Киевской Духовной академии” критерії відбору та принципи публікації матеріалів можуть бути використані на практиці сучасною історичною наукою.
Публікації часопису, при певному критичному ставленні до них, становлять суттєву наукову базу для постановки та розробки пріоритетних проблем сучасного українського релігієзнавства загалом, так і проблематики давньоруської Церкви, зокрема.

Як показує комплексний аналіз проблематики давньоруської Церкви, сучасна історична наука послуговується у студіях з історії давньоруської Церкви далеко не усією спадщиною наших попередників (що значною мірою стосується наукової спадщини ТКДА), йдучи доволі часто тим самим шляхом, роблячи ті ж самі відкриття, що були зроблені сто або й більше років тому, не приділяючи належної уваги іноді дуже вдалим роботам минулих часів. Дане дисертаційне дослідження мало на меті заповнити цю прогалину у вітчизняній історіографії, проаналізувавши найцікавіші дослідження з історії давньоруської Церкви, опубліковані на сторінках ТКДА, а також вивести з забуття на основі неопублікованих документів імена надзвичайно цікавих учених, які плідно працювали у галузі історії вітчизняної Церкви. Всі вони неординарні особистості і науковці, котрі заслуговують на те, щоб залишитися в історії вітчизняної науки. Маю надію, що дана робота, хоча б частково, посприяла цьому.

С П И С О К В И К О Р И С Т А Н И Х Д Ж Е Р Е Л
І Л І Т Е Р А Т У Р И

Архівні джерела
1. ІР НБУВ. Ф. 162 № 159. 20-летие журнала Труды Киевской Духовной Академии” (1860-1879 гг.).
2. ІР НБУВ. Ф. 160 № 2745. Московская синодальная типография - Управлению журнала Труды Киевской Духовной Академии”: Отношение к изданию Труды Киевской Духовной Академии” на комиссию 20 июня 1898 г.
3. ІР НБУВ. Ф. 160 № 2694. Данные о количестве Трудов Киевской Духовной Академии”, выдаваемых бесплатно.
4. ІР НБУВ. Ф. 160 № 269. Редакция журнала Труды Киевской Духовной Академии”: Книги счетов профессоров Академии и других сотрудников журнала (1910 1913 гг.).
5. ІР НБУВ. Ф. 184 № 91. Список Трудов Киевской Духовной Академии”, переправленных в Минский университет после 1917 г.
6. ІР НБУВ. Ф. 160 № 2754 2457. Церковно-историческое и археологическое общество при Киевской Духовной Академии: Письма с просьбой о выдаче изданий Трудов Киевской Духовной Академии” для расписки (1910 - 1913 гг.).
7. ІР НБУВ. Ф.160 № 2747. Священный Синод, Училищный совет, Издательская комиссия редакции журнала Труды Киевской Духовной Академии”: Отчет о преобразовании издательства Трудов Киевской Духовной Академии” (1900 1911 гг.).
8. ІР НБУВ. Ф. 162 № 159. Королькoв И. Преосвященный Филарет, епископ Рижский как ректор Киевской Духовной Академии: Церковно-Общественный вестник (1883 № 74).
9. ІР НБУВ. ХІІІ. 3160. Малышевский Иван. Письмо /архипастырю/ с просьбой о представлении отпуска 10 апреля 1870 г.
10. ІР НБУВ. Ф. 194, 100. Малышевский Иван Игнатьевич, Розов А.: в Киевскую духовную академию. Особое мнение о назначении на вакантную кафедру русской гражданской истории Голубева С.Т. с присвоением ему звания экстраординарного профессора.
11. ІР НБУВ. Ф. 160. № 2851. Малышевский Иван Игнатьевич. Список книг, числящихся за проф. Киевской духовной академии и переданных в библиотеку Академии (1897 г.)
12. ІР НБУВ. Ф. 175. № 1721. Малышевскй Петр Максимович. Краткие биографические сведения и ссылки на источники со сведениями о Малышевском И.И.
13. ІР НБУВ. ІІ 3307. Документ об упорядочении типографии университета св. Владимира.
14. ІР НБУВ. Б 016:091 СБ (Київ). Булашев Георгий. Месяцесловы святых при рукописных богослужебных книгах церковно-археологического музея. К., 1882.
15. ІР НБУВ. Л 061:091 (Б) (Київ). Лебелинцев Александр. Рукописи церковно-археологического музея Киевской Духовной академии. 1916. - Т.1.
16. ІР НБУВ. Н016:091 СБ (Київ). Назаревский Александр Александрович. Новые труды по описанию рукописных собраний г. Киева: Александр Лебединцев. Рукописи Церковно-Археоогического музея и Киевской Духовной Академии.
17. ІР НБУВ. П 016:091 СБ (Київ). Петров Н. Известия церковно-археологического общества при Киевской духовной академии за 1879 г. , К. 1880. (Оттиск из Трудов за 1879 и 1880, 1883-1884 гг.).
18. ІР НБУВ. П 016:091 СБ (Київ). Петров Н.И. Описание рукописей Церковно-Археологического музея при КДА. - Вып. І-ІІІ. - К., 1875 1879.
19. ІР НБУВ. Ф 216. № 370. Гроссу Николай Степанович - Тихону , архимандриту: Записка 17 сентября 1917, г. Киев.
20. ІР НБУВ. Ф. 175. №1395. Гроссу Николай Степанович: Анкетные данные.
21. ІР НБУВ. Ф. 160. № 1581. Гроссу Николай Степанович: Замечания об исследовании и статьях проф. Киевской Духовной Академии священника Н. Гроссу.
22. ІР НБУВ. Ф. 175. № 1353. Глазунов Петр Евдокимович: Анкетные данные.
23. ІР НБУВ. Ф. 175 № 418. Гласовский А. Труды Киевской Духовной академии: Редакция. Титов Ф.И. Письмо 13 июня 1902 г.
24. ІР НБУВ. XIII, 4474. Завитневич. Заметки на статью Завитневича о Святом Игоре.
25. ІР НБУВ. Ф. 191. № 611. Завитневич В. -Богдановской Д.И. Письмо от 2 сентября 1919 г.
26. ІР НБУВ. Ф. 162. 3426-427. Завитневич В. (профессор) - Королькову Иоанну Николаевичу, протоиерею: Письмо от 30 апреля 1926 г., 26 дек. 1927 г.
27. ІР НБУВ. VIII, 3098. Завитневич В.З. Важнейшие тезисы, извлеченные из реферата Соболевского А.И., читанного в заседании Исторического общества Нестора Летописца и возражения на них Завитневича В.З. 13 марта 1888 г.
28. ІР НБУВ. Ф. 175. № 40. Завитневич Владимир Зенонович. Рецензия на книгу Памятники православия и русской народности в Западной России в 17 18 вв.” Т. 1: Акты по истории заграничных монастырей Ф.И. Титова. - К 1905.
29. ІР НБУВ. Ф. 175. № 1465. Завитневич Владимир Зенонович: 1) Биографические сведения; 2) Объяснительная записка В.З. Завитневича к проекту временных изменений и дополнений Устава духовных академий; 3) Препроводительное письмо.
30. ІР НБУВ. Дар 1075. Шашкевич Я.Р. Стан і напрями джерелознавчих та історіографічних досліджень історії України (друга половина ХІХ ХХ ст.). К.. 1991 (4) 52 с.
31. ЦДІАУК. Київська духовна академія. - Ф. 711. Спр. 58234. Дело по конференции за 1857 год об издании при академии нового журнала, № 11. Записка ректора академии, архімандрита Антонія, от 16 сентября 1857 года. Арк. 94.
32. ЦДІАУК. Ф. 1396: Церковно-археологічне товариство
33. ЦДІАУК. Ф. 128: Києво-Печерська лавра

Опубліковані джерела.

34. Абрамович Д.И. Жития святых мучеников Бориса и Глеба и службы им. Пг., 1916. 250 с.
35. Всеобщая история Степаноса Таронского, Асохика по прозванию, писателя ХІ столетия. / Подгот. изд. Н. Эмина. М., 1864. 210 с.
36. Іларіон. Слово про Закон і Благодать (Літературний переклад С.В. Бондаря) // Філософська думка. - № 4. 1988. С.84-150.
37. Ипатьевская летопись // ПСРЛ. Т. 2. М.: Языки русской культуры, 1998. 938 стп.
38. Константин Багрянородный. Об управлении империей (текст, пер., коммент.) / Под ред. Г.Г. Литаврина, А.П. Новосельцева. М.: Наука, 1991. 496 с.
39. Лаврентьевская летопись // ПСРЛ. Т. 1. М.: Языки русской культуры, 1997. 738 стп.
40. Лев Диакон. История / Пер. М. М. Копыленко; Ст.. М.Я. Сюзюмова. М.: Наука, 1988. 240 с.
41. Летопись по Воскресенскому списку// ПСРЛ. Спб., 1856. 347 с.
42. Никоновская летопись // ПСРЛ. Т. 9-10. Спб., 1862. 256 с.
43. Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов. / Под ред. и с предисл. А.Н. Насонова. М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1950 642 с.
44. Киево-Печерский патерик (вступ, текст, примітки) / Підгот. до видання Д. Абрамович. К., 1931. 234 с.
45. Молдован А.М. Слово о законе и благодати Илариона. К: Наук. думка, 1984. 240 с.
46. Повесть временных лет. / Подгот. текста, пер., статьи и коммент. Д.С. Лихачева. Спб.: Наука, 1999. 668 с.
47. Михаил Пселл. Хронография / Пер., ст. и примеч. Я.Н. Любарского. М.: Наука, 1978 319 с.
48. Розен В.Р. Император Василий Болгаробойца: извлечения из летописи Яхьи Антиохийского. Спб., 1883. 447 с.
49. Сборник материалов для исторической топографии Киева и его окрестностей. К., 1874. 156 с.
50. Рогожский летописец: Тверской сборник // ПСРЛ. 1963. Т. 15 М.: Наука, 1965. 504 с.
51. Св. Иоанн Златоуст. Слова и беседы в присутствии Готов Спб., 1865. - Т. 2. 350 с.
52. De vita et miraculis sancti Jacchonis (HYacinthi) ordinis fratrum praedicatorum auctore Stonislao lectore Cracoviensi eiusdem ordinis / Wyd. L. Cwiklinski. MPH, t. IV. - 903 p.
53. Kodeks dyplomatyczny Wielkopolski sw. Waclawa /Wyd. F. Piekosinski. Krakow, 1874. Cz. 1, N 21. 818 р.
54. Kodeks dyplomatyczny Wielkopolski /Wyd. I. Zakrewski, F. Piekosinski. Poznan; Krakow, 1877. T.1. 207 р.
55. Codex dyplomaticus Prussicus /Wyd. J. Voigt. Kongsberg, 1836. T. 1. 345 р.

Публікації, що стали основним об’єктом дослідження

56. Августин, иеромонах Полемические сочинения против латинян, писанные в Русской Церкви в ХІ-ХІІ вв. в связи с общими историческими изысканиями относительно разностей между Вост. и Зап. Церк. ) // ТКДА. 1867. - Т. 2. С. 481-352; Т3 С. 461-521.
57. Барвинок В.И. Нравственные символы русской иконописи 16-17 вв. // ТКДА. 1912. - Т. 3. С. 10-123.
58. Белашов В.З., Бердников И.С. Краткий курс церковного права Православной Церкви. Вып. 2. Казань // ТКДА. 1913. - Т. 3. С. 172-173.
59. Порфирий, еп. Чигиринский. Восток христианский. Просопография церковная // ТКДА. 1871. - Т. 2. С. 432-479.
60. Георгиевский А. Киевская церковь Николая Доброго (ист. очерк) // ТКДА. 1892. - январь. С. 40-103; май. С. 127-167.
61. Глазунов П. Храмы, построенные св. Владимиром и другими в его время // ТКДА. 1888, июнь. С. 430-553.
62. Голубев С. Киево-Выдубицкий монастырь (домонгольское время) // ТКДА. 1913. - Т. 3. С. 204-246; № 11. С. 339-352; № 12. С. 523-565.
63. Голубев С.Т. Объяснительные параграфы по истории западно-русской Церкви // ТКДА. 1906. Т. 3. С. 495-544.
64. Голубев С.Т. Дополнения к одному из Объяснительных параграфов по истории западно-русской Церкви // ТКДА. 1910. Т. 2. С. 567-571.
65. Гроссу Н.С. Из истории взаимоотношений греко-восточной Церкви с армянами // ТКДА. 1917, сентябрь-декабрь. С. 308-339.
66. Дмитриевский А.А. Православное русское паломничество на Запад // ТКДА. 1897, январь. С. 99-135; февраль. С. 211-304.
67. Едлинский М.Е. Анатолий Мартышевский, архиепископ Могилевский и его литературные труды // ТКДА. 1889, февраль. С. 622-630.
68. Ерминия или наставление в живописном искусстве (1-я иерусалимская рукопись 17 в.) // ТКДА. 1867. - Т. 3. С. 139-200.
69. Завитневич В.З. Владимир Святой как политический деятель //ТКДА. 1888, июнь. С. 351-441; август. С. 635-755.
70. Завитневич В.З. О месте и времени крещения св. Владимира и о годе крещения киевлян. // ТКДА. - 1888, январь. - С. 126-152.
71. Завитневич В.З. Происхождение и первоначальная история имени «Русь»// ТКДА 1892, декабрь. - С. 553-594.
72. Завитневич В.З. Великий князь киевский Святослав Игоревич и историческое значение его богатырских подвигов // ТКДА. 1888, март. С. 369-391.
73. Завитневич В.З. К вопросу о происхождении названия и о местоположении киевской церкви Св. Богородицы Пирогощей // ТКДА. 1891, январь. С.156-164.
74. Завитневич В.З., М.Д.Приселков. Очерки по церковно-политической истории Киевской Руси Х-ХІІ в. // ТКДА. - 1914. Т. 1. С. 628-651.
75. Знаменский П. История Российская Татищева В.Н. в отношении к русской церковной истории // ТКДА. - 1862.- Т 1. - С. 197-228.
76. Знаменский П. Исторические труды Щербатова и Болтина в отношении к русской церковной истории // ТКДА. - 1862. - Т 2. С. 31-78.
77. История Николаевской церкви на Аскольдовой могиле (к 100-летию ее существования) // ТКДА. - 1913. - Т 2. С141-195.
78. К истории просвещения славян светом христианства// ТКДА. 1897, июнь. - С.296-370.
79. Калинников В. Митрополиты и епископы при св. Владимире. // ТКДА. 1888, июль. - С. 463-593.
80. Каневский Т. Выход Византийских императоров в церковь св. Софии в праздник Рождества Христова и Богоявления // ТКДА. 1872. Т 2. - С.78—248.
81. Карпов С. Евгений Болховитинов как митрополит Киевский // ТКДА. 1913. Т 2. - С. 506-532; Т 3. - С. 133-171; 1914. Т . 1. - С. 87-116; 1914. № 2. - С. 234-260; 1914. № 3. - С. 364-392; № 4. - С. 561-584; № 5. - С. 48-70; № 6. - С. 181-208; № 7 8. - С. 340-366; № 9 10. - С. 43-71.
82. Картины церковной жизни Черниговской епархии из ІХ вековой ее истории // ТКДА. 1913. Т. 2 - С. 71-125.
83. Книга о живописном искусстве Даниила Священника (иерусалимская рукопись 1674) // ТКДА. 1867. Т.4. - С. 463-509.
84. Красовский А., студент. Установление в Русской Церкви праздника 9 мая в память перенесения мощей святителя Николая из Мир Ликийских в Бар // ТКДА. 1874. Т.4. - С. 521-585.
85. П. Лашкарев П. Что осталось от древней киевской церкви Спаса на Берестово // ТКДА. 1867. Т. 3 С.127-138.
86. Линниченко И. Современное состояние вопроса об обстоятельствах крещения Руси. ТКДА - 1886. - Т 3. С. 587-593.
87. Лукьяненко А. Культурно-историческая роль Болгарии в судьбах славянства вообще, России в частности. // ТКДА - 1913. Т.1. - С. 359-369.
88. Никольский Л. Краткий очерк Афонской стенописной живописи // ТКДА. - 1908. Т.1. - С. 403-409.
89. Малышевский И.И. Доминиканец Яцек Одровонж, мнимый апостол земли Русской // ТКДА 1867. Т. 3. С. 25-421; С. 215-292.
90. Малышевский И.И. Варяги в начальной истории христианства в Киеве // ТКДА. 1887. -№ 4. - С. 128 200.
91. Малышевский И.И. Киевские церковные соборы. // ТКДА. - 1884. Т. 3. С. 488-525.
92. Малышевский И.И. Кто был первым митрополитом Киевским // ТКДА. - 1885. Т.1. С. 56-115.
93. Малышевский И.И. Отношение Руси к церкви римской при св. князе Владимире // ТКДА. 1863. -№ 1. - С. 95 137.
94. Малышевский И.И. Речь по случаю исполнения 900-летие крещения Руси // ТКДА. 1888, август. - С.756-771.
95. Малышевский И.И. Сказание о посещении русской страны св. апостолом Андреем // ТКДА. 1888, июнь. - С. 300-350.
96. Малышевский И.И. Спутники и ученики св. апостола Андрея. // ТКДА. 1889, декабрь. - С. 545-567.
97. Малышевский И.И. Судьба славянской церкви в Моравии, Паннонии при учениках Кирилла и Мефодия // ТКДА. - 1887 - С. 198 - 230.
98. Маркевич Г. Выборное начало в духовенстве в древнерусской, преимущественно юго-западной Церкви до реформы Петра. //ТКДА. 1871. Т.3. С. 225-550; Т.4. С.230-550.
99. Оглоблин Н., протоиерей. Древности и достопримечательности Киево-Софийкого собора// ТКДА. 1874. Т.3. С. 397-427.
100. Отчет о деятельности Церковно-археологичекого общества и состоянии Церковно-археологического музея при КА за 1872/3 гг. //ТКДА. 1874. С.4-55.
101. Пальмов М.Н. К предполагаемой реставрации Киево-Софийского собора//ТКДА. 1915. апрель. С. 553-584; июнь. С.232-269.
102. Пальмов Н.Н. О чинах пострижения в монашество по памятникам греческой Церкви // ТКДА. 1914. Т. 2. С. 378-424.
103. Памяти покойного проф. И.И.Малышевского (биогр., труды), речи. //ТКДА. 1897, февраль. С.238-325.
104. Певницкий В.Ф. Требования к духовной журналистике у нашей читающей общественности // ТКДА. 1861 , август. С. 568-582 .
105. Перенесение мощей святителя Николая из Ликии в Италию //ТКДА. 1870. Т.2. С. 396-427.
106. Петров Н. Историко-топографические очерки древнего Киева // ТКДА. 1896, ноябрь. С. 240-289; 1897, февраль. С. 238-270, март. С. 429-454, май. С. 573-600, июнь. С. 337-369.
107. Петров Н. Древние изображения св. Владимира (с двумя таблицами и фотокопией) // ТКДА. 1915, июль август С. 443-462.
108. Петров Н.И. Древняя стенопись в Киево-Спасской на Берестово церкви // ТКДА. 1908. Т. 1. С. 266-298.
109. Петров Н.И. О внешнем виде св. Иоанна Златоуста // ТКДА. 1907. Т. 3. С. 573-588.
110. Петров Н. Обозрение, сделанное КА по изучению эпохи св. Владимира // ТКДА. 1888, июль. С. 425-441.
111. Петров Н. О влиянии западноевропейской литературы на древнерусскую // ТКДА. 1872. Т.2. С. 3-66, С. 463-544, С. 705-779.
112. Петров Н.И. 30-летие Церковно-исторического и Археологического общества при Киевской духовной академии // ТКДА. 1903. -№ 1. С. 134 151.
113. Петров Н. Черниговский Спасо-Преображенский собор и его архитектурные особенности // ТКДА. 1917, январь-февраль С. 21-45; март-август С. 183-196.
114. Петров Н. Чествование памяти св. Владимира на юге России и в частности в Киеве // ТКДА. 1888, июль. С. 594-616.
115. Павлуцкий В.И. Очерки по истории русской живописи А.И. Успенского // ТКДА. 1910. Т. 1. С. 163-175.
116. Попович Г.Г. Положение женщины в библейской семье и обществе // ТКДА. 1916, январь. С. //ТКДА. 1863. Т.3. С. 398-430.
117. Порфирий (Успенский), епископ Чигиринский. О стихотворениях св.Григория Богослова //ТКДА. 1863. Т.3. С. 398-430.