Лисенко Олександр Віталійович «Фаворське світло» як смислообраз православного ідеалу людини

Краткое описание

Міністерство освіти і науки України
Національний університет харчових технологій
На правах рукопису
Лисенко Олександр Віталійович
УДК [281.5 : 248.211 + 248.217] : 215
«Фаворське світло» як смислообраз
православного ідеалу людини
Спеціальність 09.00.11 – релігієзнавство
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук
Науковий керівник:
Кітов Микола Григорович,
доктор філософських наук, професор
Київ – 2016

ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………….......
3
РОЗДІЛ 1. «ФАВОРСЬКЕ СВІТЛО» У ПРАВОСЛАВНІЙ ТРАДИЦІЇ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ……….……………………
9
1.1. Ступінь опрацювання проблеми у науковій літературі……...
9
1.2. Методологічні засади дисертаційного дослідження…………
21
Висновки до розділу 1....…………………………………………..……....
29
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОСЛАВНОГО РОЗУМІННЯ ЛЮДИНИ……………………………………….………………………….
32
2.1. Вселенське православ’я та його український вимір…………
32
2.2. Умови смислообразності «Фаворського світла» в релігійному досвіді православ’я…………………………………………..
54
2.3. Ідеал людини в догматичному вченні православ’я…………..
64
Висновки до розділу 2…………..…………………………………………
93
РОЗДІЛ 3. «ФАВОРСЬКЕ СВІТЛО» У РЕЛІГІЙНО-МІСТИЧНІЙ ТРАДИЦІЇ ПРАВОСЛАВ’Я…………………………………….………..
99
3.1. Містика світла у релігійних традиціях світу…………………
99
3.2. «Фаворське світло» як об’єктивний феномен………………..
125
3.3. Індивідуалізація проявів «Фаворського світла»…………...…
136
3.4. «Фаворське світло» як атрибут екзистенційно-антропологічних трансформацій………………...………………………..
154
Висновки до розділу 3……………………………………………………..
163
ВИСНОВКИ………………………………………………………………..
166
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ……………….
170

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. У результаті низки історичних, соціокультурних обставин на українських землях вже другу тисячу років сповідується християнство візантійського взірця з його специфікою богослужіння, обрядовості та віровчення. Однак, лише зараз, після довготривалих кризових явищ, в умовах державницьких та суспільно-політичних трансформацій у суспільстві, протидії політичній і військовій агресії Росії, відбувається дійсне відродження українського православ’я.
Сучасний стан релігійного життя на території України характеризується міжконфесійною напругою взаємовідносин у самому православ’ї та поширенням нетрадиційних релігійних вчень і конфесій. Це спонукає до філософсько-релігієзнавчого аналізу витоків та засад православного богослов’я з метою прояснення традиційних православних цінностей і смислів та виявлення їх актуальності в нових історичних умовах. Зокрема, недостатньо дослідженою залишається проблема розуміння природи та специфіки «Фаворського світла», аналіз якої дозволяє розкрити ступінь усвідомлення людиною граничних смислів світу, Бога та самої себе; осмислити трансцендентальні основи релігійного досвіду; виявити антропо-теологічну стратегію обоження людини і найбільш виразно відображає релігійний, зокрема православний, ідеал людини, що є надзвичайно актуальним для сьогодення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах наукової теми кафедри філософії Національного університету харчових технологій: «Людина. Цивілізація. Культура» (протокол № 4 від 29.11.2000 р.) та Вченою Радою НУХТ (протокол № 5 від 23.12.2004 р.).
Мета дослідження полягає у здійсненні філософсько-релігієзнавчого аналізу «Фаворського світла» як смислообразу православного ідеалу людини в контексті антропологічної традиції.
4
Досягнення мети передбачає вирішення таких дослідницьких завдань:
– окреслити проблемне поле дослідження на основі філософського, релігієзнавчого, богословського знання;
– виокремити соціокультурні особливості українського православ’я та осмислити православно-ісихастські інтерпретації «Фаворського світла»;
– обґрунтувати смислообразність як форму відображення й пізнання феномена «Фаворського світла» у філософському дискурсі;
– розкрити іманентність «Фаворського світла» системі православної догматики крізь призму Нікео-Константинопольського символу віри;
– проаналізувати основні аспекти феномену «Фаворського світла», зокрема: а) за природою; б) за проявленням; в) за преображенням крізь призму аналізу давньоцерковної містики, ісихастських суперечок та полеміки П. Флоренського і Є. Трубецького;
– відрефлексувати проблему «Фаворського світла» та охарактеризувати православний ідеал людини.
Об’єктом дослідження є духовний досвід православної традиції.
Предметом – екзистенційно-антропологічна реалізація світоглядно-філософського потенціалу «Фаворського світла» як смислообразу православного ідеалу людини.
Методи дослідження. Дисертаційне дослідження проводилося на перетині філософії та різних галузей академічного релігієзнавства з використанням низки загальнонаукових методів: проблемно-тематичного, дескриптивно-аналітичного, порівняльного аналізу, структурно-функціонального, феноменологічного, герменевтичного.
Науковий пошук здійснювався на засадах інтегративної методології, яка поєднує принципи системності, об’єктивності, історизму та світоглядного плюралізму. Застосування проблемно-тематичного методу сприяло формулюванню теми дисертаційної роботи, побудові магістрального напряму філософсько-релігієзнавчого дискурсу та структури дослідження, окресленню проблемного поля, акцентуації тематичного матеріалу. Дескриптивно-
5
аналітичний метод забезпечив проникнення у смислове поле релігійної практики, духовно-містичних станів подвижників і соціокультурних та історичних особливостей певних ситуацій; виокремлення смислових елементів, чинників, складових філософсько-релігійних вчень, а також при умовному розділенні «Фаворського світла» на три його аспекти. Метод порівняльного аналізу реалізувався у процесі співставлення альтернативних позицій і підходів: абстрактно-спекулятивної та моральнісно-практичної містики, позицій паламітів та варламітів, ідей П. Флоренського та Є. Трубецького. Використання методу структурно-функціонального аналізу дозволило розкрити взаємозалежність та взаємозумовленість різних аспектів та сторін догматичної системи православного віровчення. Феноменологічний метод дозволив описати складні грані містичного досвіду та аскетичної практики. Герменевтичний метод забезпечив збереження первинності та аутентичності змісту текстів у процесі їх інтерпретації
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у здійсненні комплексного філософсько-релігієзнавчого аналізу феномена «Фаворського світла» у контексті обоження, співставлення його з системою богослов’я і містичним досвідом православ’я та розкритті східно-християнський ідеалу людини через категорію смислообразу.
Наукова новизна конкретизується наступними положеннями, які виносяться на захист :
Уперше:
– розкрито смислообразність як форму відображення й пізнання «Фаворського світла» в науковій свідомості через взаємозумовленість догматики і містики та діалектичний зв’язок апофатичного і катафатичного методів богопізнання у процесі обоження;
– проаналізовано три основні аспекти феномену «Фаворського світла» у релігійно-містичній традиції православ’я: а) за природою – як специфічний вид реальності, що завжди витікає з сутності Бога, іменується Божеством, однак із сутністю Божою не ототожнюється і розуміється як благодать, осяяння й енергія,
6
«промінь Божества», у якому перебуває Свята Трійця й котре подається Духом Святим; б) за проявленням – як об’єктивне в суб’єктивному, що розкриває індивідуалізацію проявів «Фаворського світла» в людині й виявляє свою Божественність у містичному досвіді православних; в) за преображенням – як суб’єктивне в об’єктивному, що визначає «Фаворське світло» як атрибут екзистенційно-антропологічних трансформацій відчуттів, почуттів, розуму, серця, всієї людини благодаттю Святого Духу в напрямку обоження.
Уточнено:
– іманентність ідеї «Фаворського світла» в контексті обоження системи православної догматики. Всі підструктури православної філософії та догматичного богослов’я – еклезіологія, есхатологія, христологія, маріологія, пневматологія – у кінцевому рахунку резюмуються в сотеріології, що є органічним виявом релігійного ідеалу людини;
– зміст положень, у яких виражається східнохристиянське розуміння ідеалу людини (як перетворення людини в Бога за благодаттю) й обґрунтовано, що смислообразом обоження є саме «Фаворське світло».
Набули подальшого розвитку:
– дослідження етнічно-конфесійних особливостей українського православ’я та догматичного богослов’я і східно-християнської містики крізь призму «Фаворського світла» як смислообразу православного ідеалу людини;
– положення про те, як ісихастсько-софійні рефлексії києвохристиянської традиції (містична кардіогносія; реабілітація екзистенційно-персоналістичного модусу буття людини; визнання цінності тілесного начала, як умови виняткового положення людини у світі; розуміння любові як пізнавального принципу; включеність пізнання у відношення людини до Бога) породжують унікальний містичний досвід переживання та осмислення «Фаворського світла» і формують особливий православний ідеал людини.
Теоретичне значення одержаних результатів полягає у збагаченні релігієзнавчого знання ідеями про природу та специфіку смислообразу «Фаворського світла» та православний ідеал людини. Запропоновані
7
дисертантом положення, висновки та гіпотези можуть бути використані в подальших теоретико-методологічних дослідженнях зазначеної проблематики. Вони матимуть певне теоретичне і практичне значення для науковців, які займаються проблемами релігійної філософії, філософії релігії, релігієзнавства.
Практичне значення роботи пов’язане з можливістю використання її положень і висновків у процесі підготовки навчально-методичної літератури, підручників і посібників із філософії, філософії релігії, релігієзнавства, а також під час розробки спецкурсів з філософії релігії в світських та духовних навчальних закладах.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою. Основні положення й висновки роботи одержані автором особисто й знайшли відображення у його наукових публікаціях.
Апробація дослідження. Змістовні положення дисертації обговорювалися на методологічних семінарах та засіданнях кафедри філософії Національного університету харчових технологій та було апробовано у виступах і доповідях на низці міжнародних, всеукраїнських і регіональних наукових конференцій та круглих столах, зокрема: Міжнародних науково-теоретичних конференціях «Дні науки філософського факультету КНУ» (Київ, 1996; 1997; 1998; 2002); Міжнародній науково-практичній конференції «Естетичні, релігійні, соціокультурні, етичні виміри буття людини» (Київ, 2001); круглому столі «Українська суспільна думка в пошуках концептуального осмислення світу» (Миколаївка, 2002); Першому Всеукраїнському з’їзді військових капеланів УГКЦ (Обухів, 2007); II Всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Філософські, методологічні та психологічні проблеми права» (Київ, 2009); Міжнародній конференції «Україна на шляху до європейської соціальної держави» (Київ, 2011); Міжнародних наукових конференціях молодих учених, аспірантів і студентів НУХТ «Наукові здобутки молоді – вирішенню проблем харчування людства у ХХІ столітті» (Київ, 2001; 2010; 2013); Освітній зустрічі орудників і орудниць XV Міжнародного «Тижня освіти дорослих» ЮНЕСКО (Київ, 2014).
8
Публікації. Основні ідеї дисертації відображено в 9 наукових статтях, з яких 8 опубліковано в українських фахових виданнях і 1 – у зарубіжному періодичному виданні, та 9 тезах доповідей на наукових конференціях.
Структура дисертації й послідовність викладу матеріалу зумовлені логікою дослідження, яка визначається метою й дослідницькими завданнями. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що містять дев’ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел і літератури (323 позиції). Загальний обсяг роботи становить 196 сторінок, з них – 169 сторінок основного тексту.

Список литературы

впливу та набув ознак національної релігії – українського православ’я.
Домінантність українського православ’я у формуванні смислів релігійного поля народу доводиться такими положеннями:
– невід’ємною ознакою української культури є полірелігійність, проте лише православна та українська греко-католицька церква в найскладніші моменти історії були виразником етнічної ментальності народу та зберігали самобутність, окремішність, унікальність, неповторність його традицій;
– саме етноконфесійна визначеність українського православ’я формувала у представників нації почуття єдиного національно-культурного цілого, усвідомлення своєї самобутності через віднесення себе до освяченої церквою спільності – українського народу та передбачала духовну автономність. Українське православ’я, виконувало роль виразника національного духу протягом останньої тисячі років. Тому саме ця релігія здатна виступити
167
гарантом відродження самосвідомості та духовної самоідентифікації і в наш час.
– українська рефлексія ісихазму увібрала в себе ключові етноментальні риси національного світогляду (інтуїтивність, екзистенційність, кордоцентричність, софійність) і трактує його як мету життя християнина, як цілісний шлях духовного сходження, що містить благодатне споглядання та діяльнісне подвижництво;
– першим кроком у досягненні обоження є боротьба з гріховними пристрастями за допомогою аскетичної практики; наступним – є культивування доброчесностей, самовіддане служіння ближнім у християнській любові; вищим моментом цього шляху українські подвижники проголошують досягнення містичного споглядання нетварного божественного світла, єднання з Божеством;
– такі ісихастсько-православні установки сприяють утвердженню внутрішньої, інтуїтивної, екзистенційної, кордоцентричної релігійності українців та особливого ідеалу людини, що знайшов відображення в індивідуальній та суспільній свідомості.
3. Визначення вихідних установок православного світобачення, специфіки релігійного світосприйняття, світопереживання, світорозуміння та відстеження філософсько-догматичної своєрідності православ’я, як духовно-культурного феномена, дало змогу показати характерну для православного віросповідання діалектичну єдність містики та догматики в процесі обоження; допомогло розкрити взаємодоповнюваність у стратегії обоження таких протилежних напрямків Богопізнання, як апофатика та катафатика, що й забезпечило розуміння «Фаворського світла» у контексті обоження саме як смислообразу.
Автор пропонує використовувати смислообразність як форму відображення й пізнання містичної реальності в науковій свідомості, що є доповненням понятійно-категорійного апарату релігієзнавства новим інструментарієм.
4. Усі догматичні постулати імпліцитно визначають сенс обоження та його проявлення у вигляді світла. Іманентність смислообразу «Фаворського світла» системі православної догматики обґрунтовано нами через критичний аналіз Нікео-Константинопольського символу віри, що дозволило показати
168
його значення у формуванні релігійного ідеалу людини. Тема «ідеалу людини» є наскрізною для всієї структури православної філософії. Православ’я серед інших християнських конфесій є найбільш антропоцентричним у своєму устремлінні до Бога. «Фаворське світло» свідчить про процес зближення людини і Бога, розкриває трансцендентальну природу людини через її інтенціональність до трансцендентного. Православний ідеал людини передбачає універсальність та космічну центральність людини як вищого прояву буття, співтворця Богу та Бога за благодаттю.
5. Проведене дослідження дає підставу автору стверджувати, що найбільш плідний аналіз «Фаворського світла» є триступеневим: а) за природою; б) за проявленням; в) за преображенням. За природою «Фаворське світло» розуміється не створеним і не фізичним, а як благодать, осяяння і енергія, «промінь Божества», в якому перебуває Свята Трійця і яке подається Духом Святим. Воно завжди витікає з сутності Бога, іменується Божеством, однак з сутністю Божою не ототожнюється. За проявленням «Фаворське світло» є певною парадигмою, архетипом усіх проявів духовного світла, Бога. Воно проявляє свою Божественність у містичному досвіді православних подвижників у вигляді чи то уявлення Христа-Логоса в серці віруючого, чи плототворення Господа через одухотворення ефірної пневми душі, чи народження душею сім’я-Слова, чи єднання самого Логоса з душею, що прямо пропорційно свободній волі людини, її доброчинностям, вірі, любові, досконалому гнозису. За преображенням «Фаворське світло» є певним ідеалом метаантропологічної реальності, який проявляється у трансформації відчуттів, почуттів, розуму, серця, всієї людини благодаттю Святого Духа в напрямку обоження. Отже, Бог є світло, оскільки він знаходиться в світі, проявляється, передається, діє, визначає телеологічність явищ буття та, зрештою, пізнається.
6. Трансцендентальна єдність духовного, що розкривається через іманентну присутність Божественного в людині як образу та подоби, виступає началом обоження, яке у вірі уможливлює перетворення людини в Бога за благодаттю. Таким шляхом визначається східнохристиянський ідеал людини, що знаходить своє вираження в смислообразі «Фаворського світла». «Фаворське світло» розуміється нами як новий тип духовного життя. В православній
169
свідомості воно є смислообразом обоження і свідчить про процес зближення людини і Бога. «Фаворське світло» є парадигма, архетип всіх проявів духовного світла взагалі і преображенної духовності людини зокрема.
У такої людини відчуття, почуття, розум, серце пройняті благодаттю Святого Духа, яка відчувається віруючими як радість, мир, спокій, тиша, внутрішнє тепло і любов. Віруючий реалізує власну Богообразність, Богоподібність та виправдовує Богосинівство шляхом обоження, в якому отримує надчуттєву здатність переживати Царство Боже і за благодаттю (енергійно) перебувати в Ньому. Стаючи Богом за благодаттю, співтворцем Богу, ототожнюючи свою волю з Божественною, людина обожнює Всесвіт, лікує розбрат та множинність, ілюзорність, химерність – наслідок наявності гріха в світі. Лише через людину зло входить в космос і тому лише в людині світ може отримати першозданну єдність, цілісність, доцільність, гармонійність. Людина, обожнюючись, змінює аксіологічне відношення до сущого, перетворює тварність в енергійність, в промені Божества. В такий спосіб відтворюється енергійна сутність світу, знову розкривається присутність в ньому Бога.
Ми доводимо, що православ’я є антропоцентричним в своїй устремлінності до Бога. Таке тлумачення розкриває трансцендентальну природу людини через її інтенціональність до трансцендентного. Православний ідеал людини, яким детерміновані більшість інших релігійних цінностей, передбачає універсальність та космічну центральність людини як пастиря буття, співтворця Богу та Бога за благодаттю, а значить максимальну свободу та максимальну відповідальність. Саме у цьому і полягає велич людини у антропологічному вченні православної церкви.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1. Аврелій Августин (святий). Сповідь / А. Августин. / Ю. Мушак (пер. з латини) 3 вид. – К. : Основи, 1999. – 319 с.
2. Августин Аврелий (Блаженный). Творения / А. Августин; [С. И. Еремеев (сост. и подгот. текста к печати)]. – С.-Пб. : Алетейя, 1998. – Т. 4. О граде Божием (книги XIV–XXII). – 1998. – 585 с.
3. Аверкий (Архиепископ). Истинное православие и его враги в современном мире / Архиепископ Аверкий. – М. : Новая книга, 1996. – 16 с.
4. Академічне релігієзнавство : [Підруч. для студ. вищ. навч. закл.] / А. М. Колодний (наук. ред.). – К. : Світ Знань, 2000. – 862 с.
5. Актуальні проблеми державно-церковних відносин в Україні : Наук. зб. / Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України / В. Д. Бондаренко (голов. ред.), А. М. Колодний. – К. : VIP, 2001. – 206 с.
6. Амман А. Путь отцов. Краткое введение в патристику / А. Амман. – М. : Пропилиа, 1994. – 239 с.
7. Андреев Д. Л. Роза мира / Даниил Леонидович Андреев. – Петрозаводск : Карелия, 1994. – 295 с.
8. Апокрифы древних христиан : исследование, тексты, коментарии. – М. : Мысль, 1989. – 336 с.
9. Арабаджи Д. В. Очерки христианского символизма / Дмитрий Васильевич Арабаджи. – Одесса : Друк, 2008. – 548 с.
10.Ареопагит Дионисий. Мистическое богословие / Дионисий Ареопагит. – К. : Путь к истине, 1991. – 347 с.
11.Ареопагит Дионисий. О церковной иерархии. Послания / Дионисий Ареопагит / М. Г. Ермакова (подгот.). – С.-Пб. : Глагол, Университетская книга, 1997. – 188 с.
171
12.Арсеньев Н. С. Единый поток жизни : к проблеме единства христиан / Николай Арсеньев. – Брюссель, 1993. – 308 с.
13.Багалій Д. Б. Український філософ Григорій Савич Сковорода / Д. Б. Багалій // Історія Слобідської України. – Х : [б. в.], 1993. – 251 с.
14.Бард К. Очерк догматики / Карл Бард. – С.-Пб. : Алетейя, 1997. – 272 с.
15.Бердяев Н. А. Самосознание. Опыт философской автобиографии/ Н. А. Бердяев. – М. : Канон плюс, 1991. – 289 с.
16.Бердяев Н. А. О назначении человека / Н. А. Бердяев. – М. : Канон плюс, 1993. – 163 с.
17.Бердяев Н. А. Философия свободы / Н. А. Бердяев. – М. : Канон плюс, 1989. – 462 с.
18.Бердяев Н. А. Философия свободного духа / Н. А. Бердяев. – М. : Республика, 1994. – 252 с.
19.Бибихин В. В. Энергия / В. В. Бибихин. – М. : ИФТИ св. Фомы, 2010. – 488 с.
20.Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту [Текст] : із мови давньоєврейської й грецької на українську дослівно наново перекладена / пер. Іван Огієнко. – К. : Українське Біблійне Товариство, 2002. – 1159 с.+ 4 с. карт.
21.Блаватская Е. П. Тайная доктрина : синтез науки религии и философии / Е. П. Блаватская. – Мінск : Мастацкая література, 1993. – Т. 1. – 1993. – 382 с.
22.Богачевская И. В. Язык религии в контексте національного самосознания / И. В. Богачевская. – К. : Вид-во Ін-ту філософії ім. Г. С. Сковороди, 1999. – 180 с.
23.Богачевська І. В. Християнська наративна традиція : методологія філософсько-релігієзнавчого аналізу. Монографія / І. В. Богачевська. – К : Видавництво «Світ Знань», 2005. – 236 с.
24.Богачевська І. В. Християнська антропологія Іоаникія Галятовського. Монографія / О. І. Соломаха, І. В. Богачевська. – Чернігів : Чернігівські обереги, 2008 – 180 с.
172
25.Богачевська І. В. Сучасна релігійна свідомість православних українців : між міфом та ритуалом / І. В. Богачевська // Релігія та Соціум. Міжнародний часопис. – 2011. – № 1 (5). – С. 5–10.
26.Богословие в средневековой культуре. – К. : Либідь, 1992. – 659 с.
27.Бондаренко В. Д. Актуальні проблеми державно-церковних відносин в Україні : наук. зб. / В. Д. Бондаренко, А. М. Колодний (голов. ред.). – К. : VIP, 2001. – 206 с.
28.Брайчевский М. Ю. Утверждение Христианства на Руси / М. Ю. Брайчевский. – К. : Наукова думка, 1989. – 267 с.
29.Бычков В. В. На путях «незнаемого знания» / Виктор Васильевич Бычков // Историко-философский ежегодник – 90. – М., 1991. – 43 с.
30.Бубер М. Проблема человека / Мартин Бубер; Николай Кушнир (пер.). – К. : Ника-Центр, 1998. – 96 с.
31. Бубер М. Два образа веры / Мартин Бубер. – М. : Республика, 1995. – 463 с.
32.Бубер М. Хасидские предания. Первые наставники [Текст] / М. Бубер; пер. с англ. М. Л. Хорьков. – М. : Республика, 1997. – 335 с.
33.Булашов Г. О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. Космогонічні українські народні погляди та вірування / Г. О. Булашов. – К. : Довіра, 1992. – 416 с.
34.Прот. Сергий Булгаков. Православие. Очерки учения православной церкви / Прот. Сергий Булгаков. – К. : Либідь, 1991. – 234 с.
35.Булгаков С. Н. Два града : Исследования о природе общественных идеалов / С. Н. Булгаков, [В. В. Сапов (сост.)]. – С.-Пб. : изд-во Русский христианский гуманитарный ин-т, 1997. – 589 с.
36.Булгаков С. Н. Философия Имени / С. Н. Булгаков. – С.-Пб. : Наука, 1999. – 447 с.
37.Булгаков С. Н. Икона и иконопочитание : Догматический очерк / Булгаков С. Н. – М. : Русский путь, 1996. – 160 с.
173
38.Булгаков С. Н. Православие : Праздники и посты. Богослужение. Требы. Расколы, ереси, секты… / С. Н. Булгаков. – М. : Современник, 1994. – 575 с.
39.Бумис Панайотис. Непогрешимость Православия / Б. Панайотис. – М. : Греко-латинский кабінет Ю. А. Шичалина, 2001. – 45 с.
40.Васильев А. Н. Андрей Рублев и Григорий Палама / А. Н. Васильев // Журнал Московской Патриархии. – 1960. – № 10. – С. 33–44.
41.Васильєва І. В. Людина у релігійному вимірі : монографія / І. В. Васильєва. – К. : Книга плюс, 2004. – 345 с.
42.Вдовина О. Я. Проблема людини в творах Кирила Туровського в контексті антропологічних ідей східної патристики : автореф. дис. … канд. філос. наук : 09.00.05 / О. Я. Вдовина; НАН України, Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди. – К., 2004. – 16 с.
43.Вернадский В. И. Начало и вечность жизни : [Сборник] / В. И. Вернадский. – М. : Сов. Россия, 1989. – 702 с.
44.Вернадский В. И. Биосфера и ноосфера / В. И. Вернадский. – М. : Айрис-пресс, 2007. – 574 с.
45.Власовський І. Ф. Канонічні й історичні підстави для автокефалії Української православної церкви / І. Ф. Власовський. – Аугсбург : УАПЦ, 1948. – 23 с.
46.Власовський І. Ф. Нарис історії Української Православної Церкви. – репринт. вид. / І. Ф. Власовський. – К. : Наукова думка, 1998. – 869 с.
47.Влахос Є. Одна ніч у пустелі Святої Гори [Текст] : бесіда з пустельником про Ісусову молитву / Є. Влахос; пер. з грец. А. Чердахлі. – Л. : Свічадо, 2006. – 171 с.
48.Восточные отцы 4-го века. – М. : МП «Паломник», 1992. – 239 с.
49.Восточные отцы и учители церкви 5 века. Антология. – М. : Издательство МФТИ, 2000. – 416 с.
50.Войно-Ясенецкий В. Ф. О духе, душе и теле / В. Ф. Войно-Ясенецкий. – М. : Феникс, 1993. – 150 с.
174
51.Войтила К. Любовь и ответственность / К. Войтила. – М. : Кругъ, 1993. – 349 с.
52.Воронин О. А. Автокефалія української православної церкви / О. А. Воронин. – Кенгінгтон : Воскресіння, 1990. – 64 с.
53.Винниченко В. К. Конкордизм. Система будування щастя [текст] : [етико-філософський трактат] / В. К. Винниченко. – К. : Український письменник, 2011. – 340 с.
54.Вишенський І. Твори / Іван Вишенський; з книжн. укр. мови пер. В. О. Шевчук. – К. : Дніпро, 1986. – 247 с.
55.Гильдебранд Д. Сущность Християнства / Д. Гильдебранд. – С.-Пб. : Алетейя, 1998. – 473 с.
56.Головащенко С. І. Біблієзнавство / С. І. Головащенко. – К. : Либідь, 2001. – 412 с.
57.Голосовкер Я. Э. Логика мифа / Я. Э. Голосовкер. – М. : Наука, 1987. – 165 с.
58.Гомперц Т. Греческие мыслители [Текст] / Т. Гомперц. – Минск : Харвест, 1999. – 752 с. – (Классическая философская мысль).
59.Горбаченко Т. Г. Вплив християнства на становлення писемної культури Русі-України : релігієзнавчо-філософський аспект / Т. Г. Горбаченко. – К. : Академія, 2001. – 272 с.
60.Гриневич В. М. Минуле залишити Богові. Унія та уніатизм в екуменічній перспективі / В. М. Гриневич. – Л. : Свічадо, 1998. – 168 с.
61.Гроф С. Человек перед лицом смерти [Текст] / С. Гроф, Д. Хэлифакс. – М. : Изд-во Трансперсонального Института, 1996. – 244 с. – (Тексты Трансперсональной Психологии).
62.Гроф С. Холотропное сознание [Текст] : три уровня человеческого сознания и как они формируют нашу жизнь / С. Гроф, Х. З. Беннетт. – М. : Изд-во Трансперсонального Института, 1996. – 245 с. – (Тексты Трансперсональной Психологии).
175
63.Грушевський М. С. З історії релігійної думки на Україні / М. С. Грушевський. – 2-ге удоск. вид. – Вінніпег, Детройт, 1962. – 160 с.
64.Дарманський П. Ф. Земні джерела святого письма / П. Ф. Дарманський. – К. : Молодь, 1985. – 180 с.
65.Демкова Н. С. Сочинения протопопа Авакума и публицистическая литература раннего старообрядчества / Н. С. Демкова. – С.-Пб. : Изд-во С.- Петербургского ун-та, 1998. – 330 с.
66.Денисов Л. И. Житие, подвиги, чудеса, духовные наставления и открытия святых мощей преп. Серафима Саровского чудотворца / Л. И. Денисов. – М. : Канон, 1994. – 92 с.
67.Деяния вселенских соборов, изданные в русском переводе при Казанской духовной академии. – Казань : 3 тип губерн. правления, 1859. – 558 с.
68.Джеймс У. Многообразие религиозного опыта [Текст] / У. Джеймс; РАН, Институт философии. – М. : Наука, 1993. – 432 с.
69.Дионисий Ареопагит. Корпус сочинений с приложениями и толкованиями преп. Максима Исповедника [Текст] / Дионисий Ареопагит; пер. с греч., вступ сл. Г. М. Прохоров. – Изд 2-е испр. – С.-Пб. : Издательство Олега Абышко, 2006. – 464 с. – (Серия «Библиотека христианской мысли. Источники»).
70.Добротолюбие. – Париж : УМСА- PRESS, 1988. – Т. 1. – 1988. – 638 с.
71.Добротолюбие. – Париж : УМСА- PRESS, 1988. – Т. 2. – 1988. – 760 с.
72.Добротолюбие. – Париж : УМСА- PRESS, 1988. – Т. 3. – 1998. – 440 с.
73.Добротолюбие. – Париж : УМСА- PRESS, 1988. – Т. 4. – 1998. – 634 с.
74.Добротолюбие. – Париж : УМСА- PRESS, 1988. – Т. 5. – 1988. – 482 с.
75.Докаш В. І. Історія релігій в Україні / В. І. Докаш. – Чернівці : Рута, 2000. – 92 с.
76.Донцов Д. Де шукати наших історичних традицій / Д. Донцов. – 2 –ге вид. – Львів : Укр. вид-во, 1941. – 112 с.
77.Драгоманов М. П. Про волю віри / М. П. Драгоманов. – Ірвінгтон : вид-во «Кирило-Мефодієвського братства», 1974. – 32 с.
176
78.Драгоманов М. П. Пропащий час : українці під московським царством (1654-1876) / М. П. Драгоманов. – К. : Знання, 1992. – 46 с.
79.Духовні бесіди за словами Святих Отців Православія / Тетяна Майданович (літ. ред.) Єкатерина (схимниця) (уклад.). – К. : Криниця, 1999. – 95 с.
80.Евагрий Понтийский. Аскетические и богословские творения / Евагрий Понтийский. – М. : Знание, 1994. – 364 с.
81.Ефрем Сирин (святой). Творения / Ефрем Сирин. – М. : Издательский отдел Моск. Патриархата, 1993. – Т. 1. – 1993. – 399 с.
82.Ефрем Сирин (святой). Творения / Ефрем Сирин. – М. : Издательский отдел Моск. Патриархата, 1993. – Т. 2. – 1993. – 430 с.
83.Забужко О. С. Філософія української ідеї та європейський контекст. Франківський період / О. С. Забужко. – К. : Факт, 2006. – 154 с.
84.Закон України про свободу совісті та релігійні організації / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Парламентське вид-во, 1998. – 23 с. – (Бібліотека офіційних видань).
85.Здіорук С. І. Суспільно релігійні відносини : виклики Україні XXI століття : Монографія / С. І. Здіорук. – К. : Знання України, 2005. – 552 с.
86.Зеньковский В. В. Основы християнской философии / В. В. Зеньковский. – М. : Канон, 1996. – 559 с.
87.Зеньковский В. В. Проблема воспитания в свете христианской Антропологии / В. В. Зеньковский. – М. : Изд-во Свято-Владимирского Братства, 1993. – 224 с.
88.Зеньковский В. В. История русской философии / В. В. Зеньковский. – М. : Изд-во Свято-Владимирского Братства, 1991. – 234 с.
89.Зізіулас Йоан. Буття як спілкування. Дослідження особистісності і Церкви [Текст] / Й. Зізіулас; пер. англ. В. Верлока, М. Козуб ; передм. Й. Меєндорф. – К. : Дух і літера, 2005. – 276 с.
90.Зинченко В. П. Проблема обьективного метода в психологии / В. П. Зинченко, М. К. Мамардашвили // Вопросы философии. – 1977. – № 7. – С. 26–43.
177
91.Зінько О. О. Ранньо християнський Боспор (3–6 ст.) : автореф. дис. … канд. іст. наук : 07.00.02. / О. О. Зінько. – К., 2004. – 19 с.
92.Иванов О. Е. Метафизика в богословской перспективе / О. Е. Иванов. – С.-Пб. : Церковь и культура, 1999. – 427 с.
93.Иванова Е. В. Флоренский и христианское братство борьбы / Е. В. Иванова // Вопросы философии. – 1993. – № 6. – С. 29.
94.Іларіон (митрополит). Обожнення людини – ціль людського життя / Іларіон (митрополит). – Вінніпег, 1954. – 96 с.
95.Іларіон (митрополит). Слово про закон і благодать київського митрополита Іларіона [Текст] / Іларіон (митрополит) ; пер. сучасною укр. мовою М. Ткач; передм. М. Шудря. – К. : БППБ «Гулевичівна», 2003. – 64 с.
96.Интизаров М. М. Теологумены / М. М. Интизаров. – М. : Канон, 1996. – 107 с.
97.Иоан Дамаскин (преподобний). Творения Иоана Дамаскина : Христологические и полемические трактаты. Слова на Богородичные праздники / Иоан Дамаскин. – М. : Мартис, 1997. – 351 с.
98.Иоан Златоуст. Творенія святаго отца нашего Іоана Златоуста, архіепископа Константинопольского / Иоан Златоуст. – С.-Пб. : Изданіе С.-Петербургской Духовной Академіи, 1898. – 899 с.
99.Иоан Павел ІІ Единство в многообразии размышления о Востоке и Западе / Иоан Павел ІІ. – Милан-Москва, 1993. – 239 с.
100. Иустин (святой). Святой Иустин философ и мученик : Творения / Иустин. – М. : Мартис, 1995. – 485 с.
101. Кавасила Н. Життя в Христі [Текст] / М. Кавасила; пер. з давньогр. Д. Коваль. – Л. : Свічадо, 2005. – 168 с. – (Серія «Джерела Християнського Сходу»; № 12) (Середньовіччя VI-XIV ст.).
102. Калинин Ю. А. Философско-идеалистическое обоснование русского православия : сущность, эволюция форм : автореф. дис. … д-ра филос. наук : 09.00.06. / Ю. А. Калинин. – К., 1990. – 27 с.
178
103. Калліст (Уер) (єпископ Діоклійський). Внутрішнє царство [Текст] : пер. з англ. / Калліст (Уер) (єпископ Діоклійський). – К. : Дух і літера, 2003. – 256 с.
104. Калинець І. В. Загадки хрещення України-Руси / І. В. Калинець. – Л. : Місіонер, 2000. – 198 с.
105. Калиновский П. Переход : Последняя болезнь, смерть и после [Текст] / П. П. Калиновский. – Донецк : Сталкер, 1998. – 320 с.
106. Кальвин Ж. Наставления в христианской вере / Ж. Кальвин. – М. : Изд-во Росийского гос. Гуманитарного ун-та, 1997. – 582 с.
107. Кантакузин Иоан. Беседа с папским легатом. Диалог с иудеем и другие сочинения / Кантакузин Иоан / Г. М. Прохоров (авт. предисловия, пер. с греч. и комент.). – СПб. : Алетейя, 1997. – 317 с.
108. Каныгин Ю. М. Вехи святой истории : Русь-Украина / Ю. М. Каныгин. – К. : Знання, 1999. – 351 с.
109. Каныгин Ю. М. Путь ариев / Ю. М. Каныгин. – К. : «Издательство А.С.К.», 2004. – 571 с.
110. Карсавин Л. Святые отцы и учители церкви (раскрытие Православия в их творениях) / Л. Карсавин. – М. : Изд.-во Московского ун-та, 1994. – 176 с.
111. Кейлер Е. Основи Християнської віри / Е. Кейлер. – К. : Наукова думка, 1997. – 355 с.
112. Керн К. Антропология св. Григория Паламы : диссертация на степень доктора церковних наук Православного богословского института в Париже / архим. Киприан (Керн). – Париж : YMСA-PRESS, 1950. – 640 с.
113. Киево-Печерский патерик. – К. : Час, 1991. – 278 с.
114. Кириков О. И. Русское православие. Духовно-догматические ориентации / О. И. Кириков – Воронеж : Изд-во Воронежского пед. ун-та, 1996. – 217 с.
115. Кирил Александрийский (Свт.) Слово о исходе души и Страшном Суде [Текст] / Кирилл Александрийский (Свт.). – К. : Информ.-изд. центр Укр.
179
Православной Церкви, 1998. – 24 с. – Альтернативное название : О втором пришествии и Страшном Суде.
116. Кітов М. Г. Руська національна філософія в контексті української історії та культури : Монографія / М. Г. Кітов. – К. : Вид. ПАРАПАН, 2008. – 432 с.
117. Клеман О. Беседы с Патриархом Афинагором [Текст] / О. Клеман. – Брюссель : Жизнь с Богом, 1993. – 693 c.
118. Климент Александрийский. Педагог : Творения учителя церкви Климента Александрийского / Климент Александрийский. – М. : Учебно-информационный экуменический центр ап. Павла, 1996. – 290 с.
119. Климент Александрийский. Увещевание к язычникам / Климент Александрийский. – С.-Пб. : РХГИ, 1998. – 207 с.
120. Климов В. В. Українські православні монастирі та чернецтво : позиція в національній історії / В. В. Климов. – К. : Світ знань, 2008. – 883 с.
121. Колодний А. М. Релігія в духовному житті українського народу / А. М. Колодний, Б. О. Лобовик, Л. О. Філіпович. – К. : Наукова думка, 1994. – 201 с.
122. Колодний А. М. Історія релігій в Україні / А. М. Колодний. – К. : Знання, 1999. – Т. 1. – 383 с.
123. Комаров Ю. С. Общество и личность в православной философии / Ю. С. Комаров. – Казань : Проект, 1991. – 236 с.
124. Кондратьєва І. В. Дохалкідонські Церкви та проблема витоків монофізитства / І. В. Кондратьєва // Вісник КНУШ «Філософія. Політологія». – 2007. – № 84–86. – С. 38–51.
125. Кондратьєва І. В. Сирійська християнська традиція : витоки та первинна локалізація / І. В. Кондратьєва // Вісник КНУШ «Філософія. Політологія». – 2008. – № 89–90. – С. 24–32.
180
126. Кондратьєва І. В. Сирійське християнство : проблема етноконфесійного співвідношення / І. В. Кондратьєва // Вісник КНУШ «Філософія. Політологія». – 2008. – № 89–90. – С. 64–72.
127. Конотоп Л. Г. Слов’янська релігійна філософія : навч. посіб. / Л. Г. Конотоп, З. В. Швед. – К. : Літера ЛТД, 2006. – 320 с.
128. Корбен Анри. Световой человек в иранском суфизме / Анри Корбен; [пер. з франц. Ю. Стефанова]. – Москва : Ника, 2009. – 240 с.
129. Кралюк П. М. Василь Суразький : апологія православної традиції / П. М. Кралюк, М. М. Якубович. – Острог : Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2011. – 212 с.; іл.
130. Кралюк П. М. Вишенський і Волинь [Текст] / П. М. Кралюк. – Луцьк : Надстир’я, 1996. – 24 с.
131. Кривошеин В. Преподобный Симеон Новый Богослов / архиеп. Василий (Кривошеин). – Нижний Новгород : ДЕКОМ, 2008. – 850 с.
132. Кривошеин В. Аскетическое и богословское учение святого Григория Паламы / архиеп. Василий (Кривошеин) // Альфа и Омега – 1995. – № 3 (6). – С. 77–82.
133. Кульчицький О. Світовідчуття українця. Українська душа / О. Кульчицький. – К. : Знання, 1992. – 65 с.
134. Кураєв А. О Богословии прот. Александра Меня / А. Кураєв. – М. : Ника, 1999. – 266 с.
135. Ладова О. Н. Специфика интерпретации мистического опыта : автореф. на соискание науч. степени канд. филос. наук : спец. 09.00.01 «Онтология и теория познания» / О. Н. Ладова. – Томск : Изд-во Томского госуд. университета, 2001. – 21 с.
136. Липинський В. Релігія і церква в історії України / В. Липинський. – Нью-Йорк : Видавництво корпорації «Булава», 1956. – 111 с.
137. Лисенко О. В. Християнські таїнства в світлі містичного життя / О. В. Лисенко // Дні науки 10 – 11 квітня 1998 року. Матеріали наукових
181
доповідей та виступів студентів, аспірантів, докторантів, викладачів. – Київ : Київський університет, 1998 – С. 31–32.
138. Лисенко О. В. Любов в контексті обоження / О. В. Лисенко // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. – Київ : Видавничий центр КДЛУ. – 2001.– С. 229–236.
139. Лисенко О. В. Роль православ’я у формуванні духовної культури українського народу / О. В. Лисенко // Практична філософія. – 2002. – № 2. – С. 91–97.
140. Лисенко О. В. Ідея першородного гріха як умови обоження в християнській культурі / О. В. Лисенко // PRO ET CONTRA. – 2003. – № 1. – С. 100–110.
141. Лисенко О. В. Природа «Фаворського світла» в ісихастських суперечках / О. В. Лисенко // Практична філософія. – 2004. – № 2. – С. 91–97.
142. Лисенко О. В. Питання преображаючої дії Фаворського світла в полеміці видатних представників філософсько-релігійної думки Є. Трубецького та П. Флоренського / О. В. Лисенко // Практична філософія. – 2005. – № 4. – С. 96–100.
143. Лисенко О. В. Релігійне питання в Україні : філософсько-правовий аспект / О. В. Лисенко // Філософські та методологічні проблеми права. – 2009. – № 1. – С. 76–81.
144. Лисенко О. В. Значення містики світла у релігійних традиціях / Лисенко О. В. // Програма і матеріали 76-ї міжнародної наукової конференції молодих вчених, аспірантів і студентів 12–13 квітня 2010 р. – У 2 ч. / М-во освіти і науки України, Національний університет харчових технологій – К. : НУХТ, 2010. – Ч. I. – 149 с. – С. 22–23.
145. Лисенко О. В. Роль релігійних цінностей у формуванні моральних і правових регулятивів // Україна на шляху до європейської соціальної держави : зб. матеріалів міжнар. конф.; 26 травня 2011 р. / за ред. докторів екон. наук,
182
професорів А. М. Колота, Д. Г. Лук’яненка, В. І. Чужикова. – К. : КНЕУ, 2011. – С. 190–191.
146. Лисенко О. В. Містика світла в релігійних традиціях світу / О. В. Лисенко // Університетська кафедра № 1/ 2012. – К. : КНЕУ, 2012 – С. 184–199.
147. Лисенко О. В. Методологічні засади філософії містики // Програма і матеріали 79 міжнародної наукової конференції молодих учених, аспірантів і студентів «Наукові здобутки молоді – вирішенню проблем харчування людства у ХХІ столітті», 15–16 квітня 2013 р. – К. : НУХТ, 2013 р. – Ч. 3. – С. 251–252.
148. Лисенко О. В. Єдність містики та догматики, апофатики та катафатики як умови смислообразності «Фаворськьго світла» в релігійному досвіді православ’я / О. В. Лисенко // Гілея : науковий вісник : збірник наукових праць / гол. ред. В. М. Вашкевич. – К. : ПП «Видавництво «Гілея», 2014. – Вип. 80. – С. 235–239.
149. Лисенко О. В. Вселенське православ’я та його український вимір / О. В. Лисенко // Філософія і політологія в контексті сучасної культури. Науковий журнал / ред. В. Пащенко. – Дніпропетровськ, 2014. – Випуск № 8. – С. 73–77.
150. Лисенко О. В. Методологічні засади філософії містики / О. В. Лисенко // British Journal of Science, Education and Culture, 2014, № 1 (5) (Januare – June). Volume II. «London University Press». London, 2014. – С. 370– 376.
151. Лисенко О. В. Питання щодо проявлення «містичного світла» на прикладі давньоцерковної християнської містики / О. В. Лисенко // Університетська кафедра № 4. / 2015. – К. : КНЕУ, У 59 2012 – С. 47–62.
152. Лихачев Д. С. Культура Руси эпохи образования русского национального государства (конец XIV – начало XVI в.) / Д. С. Лихачев – М. : Госполитиздат, 1946. – 160 с.
153. Лозко Г. С. Українське народознавство / Г. С. Лозко. – К. : Знання, 1995. – 472 с.
183
154. Лосев А. Ф. Очерки античного символизма и мифологии / Алексей Федорович Лосев. – М. : Мысль, 1993. – 587 с.
155. Лосский В. Н. Богословие света в учении св. Григория Паламы / Лосский В. Н. // Журнал Московской Патриархии. – 1968. – № 3, № 4. – С. 76 – 77; 49 – 64.
156. Лосский В. Н. Очерк мистического богословья восточной церкви. Догматическое богословие / В. Н. Лосский. – М. : Центр «СЭИ», 1991. – 288 с.
157. Лотоцький О. Автокефалія / О. Лотоцький. – репринтне вид. – К. : Вид-во УПЦ КП, 1999. – Т. 1 : Засади автокефалії. – 1999. – 206 с.
158. Лука (Святитель). Наука и религия / Святитель Лука. – Ростов-на-Дону : Феникс, 1992. – 316 с.
159. Лубський В. І. Первісне християнство : походження та сутність / В. І. Лубський, В. М. Козленко, М. В. Лубська. – К. : ВПЦ «Київський ун-т», 2003. – 60 с.
160. Макарий Египетский. Новые духовные беседы / Макарий Египетский. – М. : Знание, 1990. – 175 с.
161. Макаров Д. И. Проблема человека в паламитском исихазме : историко-философский анализ / Д. И. Макаров. – Екатеринбург, 2006. – 370 с.
162. Максим (Исповедник). Творения преподобного Максима Исповедника [Текст] / Максим Исповедник. – М. : Православный Свято-Тихоновский богословский ин-т, 1993. – (Святоотеческое наследие). Кн. 1 : Богословские и аскетические трактаты / пер., вступ ст. и коммент. А. И. Сидоров. – 368 с.
163. Максим (Исповедник). О любви : В 4 сотнях / Максим (Исповедник). – М. : Знание, 1992. – 78 с.
164. Марченко М. І. Історія української культури з найдавніших часів до середини XVII ст. / М. І. Марченко. – К. : Рад. Школа, 1961. – 268 с.
184
165. Марченко О. В. Богошукання як шлях людського само здійснення : аналіз вітчизняної релігійно-філософської традиції / О. В. Марченко. – Черкаси : Брама, 2004. – 264 с.
166. Махабхарата [Текст] / Пер. с санскрита и коммент. В. И. Кальянов. – С.-Пб. : Наука, 2007. – (Литературные памятники). Кн. 4 : Виратапарва или книга о вирате. – Репринт. восп. изд. 1967 г. – [Б. м.] : [б. и.], 2007. – 212 с.
167. Медведев В. Б. Византийский гуманизм 14–15 века / В. Б. Медведев. – С.-Пб. : Алетейя, 1997. – 427 с.
168. Мейендорф И. Введение в святоотеческое богословие / И. Мейендорф, прот. – К. : Храм преподобного Агапита Печерского, 2002. – 360 с.
169. Мейендорф И. Византийское богословие / И. Мейендорф, прот. – М. : Когелет, 2001. – 432 с.
170. Мейендорф И. Православие в современном мире / И. Мейендорф, прот. – М. : Путь, 1997. – 248 с.
171. Мень А. История религии. В 2-х кн. / А. Мень. – М. : Форум Инфра, 1997. – Кн. 1 : В поисках пути, истины и жизни. – 1997. – 216 с.
172. Мень А. История религии. В 2-х кн. / А. Мень. – М. : Форум Инфра, 1997. – Кн. 2 : Пути Христианства. – 1997. – 224 с.
173. Мень А. Тайна жизни и смерти / А. Мень. – М. : Знание, 1992. – 64 с.
174. Мень А. Сын Человеческий / А. Мень. – Брюссель : Жизнь с Богом, 1990. – 494 с.
175. Мережковский Д. С. Лица святых от Иисуса к нам : Собрание сочинений / Д. С. Мережковский. – М. : Республика, 1997. – 366 с.
176. Минин П. Мистицизм и его природа / П. Минин. – К. : «Пролог», 2003. – 148 с.
177. Миролюбов Ю. П. Сакральное Руси / Ю. П. Миролюбов. – М. : Асоциация духовного единения «Золотой век», 1996. –Т.1 – 1996. – 600 с.
185
178. Миролюбов Ю. П. Русский языческий фольклор : очерки быта и нравов / Ю. П. Миролюбов. – М. : Беловодье, 1995. – 320 с.
179. Митрофан (монах). Загробная жизнь : как живут наши умершие и как будем жить мы после смерти – по учению православной церкви, по предчувствию общечеловеческого духа и выводам науки / Митрофан. – К. : «Радуга», 1991. – 330 с.
180. Мокрий В. М. Церква в житті українців / В. М. Мокрий. – Л. : Свічадо, 1993. – 342 с.
181. Молитвенник. – Брюссель : «Жизнь с богом», 1990. – 243 с.
182. Монашеское делание : Сборник поучений святых отцов и подвижников благочестия. – М. : «Квадрат», 1991. – 206 с.
183. Моріак Ф. Ісусове життя [Текст] / Франсуа Моріак; [пер. з фр. Г. Чернієнко ]. – К. : Дух і Літера, 2009. – 237 с.
184. Моуди Р. А. Жизнь до жизни [Текст] – Моуди Р. А. Жизнь после жизни : Исследование регрессий в прошлые жизни / Р. А. Моуди. – К. : София, 1994. – 350 с.
185. Моуди Р. А. Дальнейшие размышления о жизни после жизни [Текст] : пер.с англ. Р. А. Моуди. – К. : София, 1996. – 224 с.
186. Моуди Р. А. Возвращение назад. Снова о жизни до жизни и встречах после смерти [Текст] / Р. Моуди, П. Перри. – М. : Вече : АСТ, 1997. – 415 с.
187. Мудрагей Н. С. Знание и вера : Абеляр и Бернар / Н. С. Мудрагей // Вопросы философии, № 10, 1988. – 130 с.
188. Мудрість Української Правди : Наука РУНВіри : короткий виклад [Текст] – Віра в Дажбога : Український Шлях Життя. Філософія. Мораль. Обряди / укл. Л. Силенко. – К. : Обереги, 1996. – 480 с.
189. Мудьюгин М. Н. Введение в основное богословие / М. Н. Мудьюгин. – М. : Изд. Православного ун-та, 1995. – 232 с.
190. Наделяева Е. П. Традиции исихазма в русской средневековой культуре / Е. П. Наделяева. – М. : Мысль, 2005. – 190 с.
186
191. Налимов В. Реальность нереального [Текст] : вероятностная модель бессознательного / В. В. Налимов, Ж. А. Дрогалина. – М. : Мир идей : АО АКРОН, 1995. – 432 с.
192. Наливайко С. І. Таємниці розкриває санскрит [Текст] / С. І. Наливайко. – К. : Просвіта, 2000. – 280 с.
193. Невярович В. М. Терапия души (Свято-отеческая психотерапия) / В. М. Невярович. – Воронеж : Модэк, 1997. – 240 с.
194. Несмелов В. С. Наука о человеке / В. С. Несмелов. – Каз. : Проект, 1994. – 426 с.
195. Николин А. В. Церковь и государство : история прововых отношений / А. В. Николин. – М. : Мысль, 1997. – 430 с.
196. Никонов В. М. Современная христианская антропология / В. М. Никонов – М. : Наука, 1983. – 468 с.
197. Нисский Григорий (святой). Об устроении человека / В. М. Лурье (пер., посл. и примеч.) / А. Л. Верлинский (ред. пер.). – С.-Пб. : AХІОМА, 2000. – 220 с.
198. Новый завет и Псалтырь. – Бруклин : Жизнь, 1989. – 659 с.
199. О борьбе с грехом и страстями по учению преподобного Нила Сорского. – Псков : Изд.-во Свято-Успенского Псковско-Печерского монастыря, 1993. – 113 с.
200. Обушний М. І. Етнонаціональна ідентичність – феномен самовизначення українців / М. І. Обушний. – К. : РВЦ «Київський ун-т», 1999. – 40 с.
201. Обушний М. І. Етнос і нація : проблеми ідентичності / М. І. Обушний. – К. : Український центр духовної культури, 1998. – 203 с.
202. Овсиенко Ф. Г. Проблема человека в философии католицизма / Ф. Г. Овсиенко. – М. : Мысль, 1986. – 150 с.
203. Огієнко І. І. Українська церква / І. І. Огієнко. – К. : «Україна», 1993. – 283 с.
187
204. Огородник І. В. Історія української філософії / І. В. Огородник, М. Ю. Русин. – К. : ВПЦ «Київський університет», 2008. – 591 с.
205. Олексюк В. М. Християнська основа української філософії / В. М. Олексюк. – К. : Соборна Україна, 1996. – 234 с.
206. Оргиш В. П. Истоки христианства : культурно-исторический генезис / В. П. Оргиш. – Минск : Навука і тэхніка, 1991. – 280 с.
207. Ориген. О началах / Ориген; [пер. с лат. О. Кулиев]. – С.-Пб : Амфора, 2007. – 458 с. – (Александрийская библиотека).
208. Ориген. Против Цельса. Апология христианства / Ориген (учитель Александрийский); [пер. с лат. Л. Писарев]. – М. : Учебно-информ. экуменичн. центр ап. Павла, 1996. – 336 с.
209. Ортега-и-Гассет Х. Вера и разум в создании европейского средневековья / Ортега-и-Гассет Х. – М. : Наука, 1992. – 238 с.
210. Острогорский Г. А. История Византийского государства / Г. А. Острогорский. – М. : Сибирская благозвонница, 2011. – 895 с.
211. Откровенные рассказы странника духовному своему отцу / пред. К. Керна; послесловие В. Гролимунда. – Париж : УМСА-PRESS, 1989. – 333 с.
212. Паїк В. Корінь безсмертної України і українського народу / В. Паїк. – Львів : Червона калина, 1995. – 240 с.
213. Палама Г. Триада в защиту священнобезмолвствующих / Г. Палама. – М. : Канон, 1995. – 383 с.
214. Палама Г. Святогорский томос // Альфа и омега, 1995, № 3 (6). – С. 69–76.
215. Папа Иоан Павел II. Свет Востока / Иоан Павел II. – М. : Библиотека Якова Кротова. – 428 с. – Режим доступу до джерела : http://krotov.info/acts/20/voityla/19950502.html
216. Папаян Р. А. Христианские корни современного права / Рафаэл Ашотович Папаян. – М. : Норма, 2002. – 404 с.
188
217. Паскаль. Думки про релігію [Текст] / Паскаль. – Львів : Місіонер, 1995. – 170 с.
218. Переписка князя Евгения Николаевича Трубецкого и священника Павла Флоренского // Вопросы философии, 1989, № 12. – С. 99–111.
219. Плачинда С. П. Що було? / С. П. Плачинда // Літ. Україна. – 1991, 31 жовтня. – С. 3–4.
220. Плачинда С. П. Міфи і легенди давньої України [Текст] / С. П. Плачинда; худож. С. В. Танадайчук. – К. : Спалах ЛТД, 1997. – 176 с.
221. Плачинда С. П. Лебедія [Текст] – Плачинда С. (Як і коли виникла Україна) / С. Плачинда. – К. : Бібліотека українця, 1997. – 117 с.
222. Плотин. О благе и Едином / Плотин // Логос (1) 1992, № 3. – М. : Знание, 1992 – 68 с.
223. Повесть временных лет [Текст] / подгот. текста, пер. ст. и коммент. Д. С. Лихачев; ред. В. П. Адрианова-Перетц. – 3-е изд. – С.-Пб. : Наука, 2007. – 668 с. – (Литературные памятники / РАН).
224. Полторацкий Н. П. Русская религиозная философия / Н. П. Полторацкий // Вопросы философии, 1992 – № 2. – С. 26–54.
225. Попович И. Путь Богопознания / препод. Иустин (Попович). – М. : Азбука веры, 2004. – 428 с. – Режим доступу до джерела: http : // azbuka.ru/tserkov/duhovnaja zhizn.
226. Поселянин Е. В. Преподобный Серафим, Саровский чудотворец / Е. В. Поселянин. – М. : Знание, 1990. – 203 с.
227. Поснов М. Э. Гностицизм 2 века и победа христианской церкви над ним / М. Э. Поснов. – Брюссель : Жизнь с Богом, 1961. – 825 с.
228. Поснов М. Э. История Христианской церкви (до разделения церквей – 1054 г.) / М. Э. Поснов. – Брюссель : Жизнь с Богом, 1964. – 614 с.
229. Потебня А. А. Мысль и язык / А. А. Потебня. – М. : Лабиринт, 2007. – 248 с.
189
230.