Клімук Ірина Миколаївна. Формування релігійної ідентичності сучасного українця в контексті міжконфесійних відносин

Краткое описание

Клімук Ірина Миколаївна. Формування релігійної ідентичності сучасного українця в контексті міжконфесійних відносин.- Дисертація канд. філос. наук: 09.00.11, НАН України, Ін-т філософії ім. Г. С. Сковороди. - Київ, 2015.- 252 с.

ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ ІМЕНІ Г. С. СКОВОРОДИ
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

Клімук Ірина Миколаївна

УДК 2-67=161.2(043.5)

ФОРМУВАННЯ РЕЛІГІЙНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ
СУЧАСНОГО УКРАЇНЦЯ
В КОНТЕКСТІ МІЖКОНФЕСІЙНИХ ВІДНОСИН

Спеціальність: 09.00.11 – релігієзнавство

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук

Науковий керівник: Филипович Л.О.,
доктор філос. наук, професор

Київ ‒ 2015
ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕЛІГІЙНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ 14
1.1. Наукові та теологічні підходи у дослідженні релігійної ідентичності 14
1.2. Методологічні принципи дослідження релігійної ідентичності 36
Висновки до I розділу 50
РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ РЕЛІГІЙНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ СУЧАСНОГО УКРАЇНЦЯ: ЕТАПИ І ФАКТОРИ 52
2.1. Детермінанти формування релігійної ідентичності українця 53
2.2. Вікові етапи формування та розвитку релігійної ідентичності 68
2.3. Сім’я як основа формування релігійної ідентичності українця 82
2.4. Освітньо-виховний чинник у творенні та становленні релігійної
ідентичності 91
2.5.Психологічно-соціальні фактори формування релігійної ідентичності у релігійній громаді 103
2.6. Засоби масової інформації ‒ канал формування релігійної ідентичності 113
2.7. Українські релігійні стереотипи ‒ важливий чинник побудови релігійної ідентичності 129
Висновки до II розділу 137
РОЗДІЛ 3. РОЛЬ МІЖКОНФЕСІЙНИХ ВІДНОСИН У ФОРМУВАННІ РЕЛІГІЙНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ СУЧАСНОГО УКРАЇНЦЯ 140
3.1. Міжконфесійні конфлікти та релігійна ідентичність: взаємозв’язки
та взаємовпливи 144
3.2.Релігійна ідентичність та релігійна толерантність: проблема співвідношення 158
3.3. Діалог ідентичностей як засіб толерантизації міжконфесійних відносин 168
3.4. Міжконфесійні відносини і релігійна ідентичність українців у часи Майдану
та постмайдану: виклики і перспективи 181
Висновки до III розділу 189
ВИСНОВКИ 191
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 195
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Сучасна глобалізація, яка прагне універсалізувати всі сфери життя, безжально нівелює культурне різноманіття світу, особливі ознаки різних народів. Рухи за державну і національну незалежність, що виникли в Центральній і Східній Європі в процесі і після розпаду СРСР, актуалізували проблему цивілізаційної ідентичності новоутворених країн, культурної тотожності їх громадян. Окрім самовизначення в соціально-економічній і політичній сфері, люди прагнули зорієнтуватися світоглядно, духовно, релігійно. Постало питання: чи відроджувати дорадянську, чи зберігати наявну, а чи формувати нову ідентичність? Різноманітний досвід ідентифікації багатьох народів в окремих частинах світу показав важливість релігії в таких процесах і довів, що релігійна ідентичність − це не статична сукупність елементів, а динамічна система, яка конструюється індивідами і спільнотами. Будучи складним, багатосистемним, поліфункціональним феноменом, релігійна ідентичність змінюється як на суспільному, так і на індивідуальному рівнях, тому так важливо визначити і проаналізувати фактори, що зумовлюють і впливають на зазначені процеси, розкрити структуру релігійної ідентичності, з’ясувати сутність та етапи її формування в різних її конфесійних виявах.
Особливо актуальними ці проблеми постали для України, народ якої виявив стійке бажання до змін, які залежали від індивідуального та спільнотного самовизначення в процесі національного відродження українства. Крах радянської імперії та «совєтізму» як її ідеології, руйнування колишньої системи цінностей і відповідної колективної ідентичності, відомої як «ми − совєтський народ», слабкість історичної традиції тощо спричинили тимчасовий вакуум у звичній системі ідентифікаційних визначень. Однією із найбільш прийнятних і з часом поширених виявилась альтернативна комуно-атеїстичній релігійна ідентичність.
Шукаючи нові ідентичності, українці мають брати до уваги принципово інші історичні обставини, які виникли після здобуття Україною своєї незалежності. В сфері релігійного життя – це поява нових і актуалізація історичних релігій, що породжує і нові релігійні ідентичності. Відсутність у минулому можливості формувати власну релігійну ідентичність в силу периферійного статусу релігії та церкви, жорсткого відокремлення церкви від держави і школи від церкви, фактичної заборони на релігійну діяльність в Україні стали серйозним викликом для релігійних організацій в наш час. Втрачений історичними і не набутий новими релігіями досвід у формуванні релігійної ідентичності гальмує розвиток українства як державної, політичної, культурної нації.
Надзвичайно актуалізували проблему релігійної ідентичності події кінця 2013–2014 рр.: Революція Гідності, анексія Криму, війна Росії з Україною на Сході України, які показали, що процес ідентифікації українців знаходиться в активній та динамічній фазі, що причиною перемог або поразок не в останню чергу є сформовані або несформовані індивідуальні та спільнотні ідентичності у національному, державному, регіональному та релігійному вимірі. Саме життя закликає українців чіткіше визначитися з власною ідентичністю. Мільйони людей постають перед вибором, який свідчить про рівень самоусвідомлення української нації. Обставини вимагають не лише заявити, з ким і чим ти себе ототожнюєш, а й підтвердити таку тотожність конкретними діями. Релігійний вибір відіграє при цьому часто вирішальну роль. Традиційна ідентичність багатьох віруючих, зокрема УПЦ МП і деяких протестантських громад, значно підірвана, що вимагає її переосмислення і формування нової, адекватної до суспільних змін релігійної тотожності.
В останні роки картина релігійних ідентичностей помітно плюралізувалася, а тому вагомим фактором, що почав впливати на релігійне самовизначення українців, є міжконфесійні відносини, їх конфліктність чи толерантність. В ситуації маніпулювання релігійним чинником в політичних і військових протистояннях особлива відповідальність лежить на Церкві, яка є найбільш стабільним організмом, носієм і творцем релігійної ідентичності, організації, рівень довіри до якої зростає в порівнянні з державними та політичними структурами. В таких реаліях домінуючими є ствердження конфесіями своєї ідентичності у контексті або міжконфесійної конкуренції, або толерантного співжиття.
Актуальність заявленої теми зумовлена сукупністю зазначених проблем і потребою їх своєчасного теоретичного осмислення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в рамках теми наукового дослідження кафедри філософії та релігієзнавства Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки «Теоретико-методичні засади світоглядної освіти молоді», державний реєстраційний номер № 0110U000023.
Мета і завдання дослідження. Дисертація має на меті розкрити специфіку формування сучасної релігійної ідентичності та особливості впливу міжконфесійних відносин на релігійне самовизначення українця.
Реалізація поставленої мети передбачає з’ясування та вирішення наступних завдань:
− здійснити концептуальний аналіз наукових та богословських підходів до проблеми релігійної ідентичності, процесу її формування, становлення і трансформації;
− окреслити й охарактеризувати методологічні принципи дослідження феномену релігійної ідентичності;
− визначити сутнісні характеристики релігійної ідентичності та її структуру на спільнотному та індивідуальному рівнях;
− висвітлити і проаналізувати основні детермінанти та фактори формування української новітньої релігійної ідентичності;
− розкрити специфіку процесу формування, а також визначити етапи становлення і розвитку релігійної ідентичності;
− з’ясувати кореляційний зв’язок між релігійною ідентичністю українця та 1) сімейним релігійним вихованням; 2) освітньо-виховним рівнем розвитку особи; 3) належністю та активною участю в житті релігійної громади; 4) впливом ЗМІ; 5) функціонуванням українських релігійних стереотипів;
− визначити рівень та характер впливу міжконфесійних відносин у формуванні релігійної ідентичності сучасного українця;
− розкрити шляхи толерантизації міжконфесійних відносин в Україні і, водночас, з’ясувати співвідношення релігійної толерантності з релігійною ідентичністю на індивідуальному та спільнотному рівнях;
− виявити роль діалогу різноконфесійних ідентичностей у толерантизації міжконфесійних відносин;
− дослідити виклики і перспективи, що постають перед міжконфесійними відносинами і релігійною ідентичністю українців у часи Революції Гідності та пост-Майдану.
Об’єкт дослідження – феномен релігійної ідентичності українця.
Предмет дослідження – формування новітньої релігійної ідентичності українця в контексті міжконфесійних відносин.
Методи дослідження. Об’єкт і предмет дослідження зумовили, використані автором методологічні засади, які постають як загальнонаукові та релігієзнавчі принципи. Багатоплановість досліджень особливостей формування релігійної ідентичності, внутрішня суперечливість і мінливість даного процесу зумовлюють методологічний плюралізм, застосування в процесі дослідницької роботи різноманітних методів і принципів. Принцип історизму дозволив з’ясувати виникнення і еволюцію релігійної ідентичності українця. Використання феноменологічного методу виявило специфіку релігійної ідентичності сучасного українця. За допомогою системного методу виокремлено основні періоди формування релігійної ідентичності особистості. Конструктивістська парадигма дала змогу проаналізувати релігійну ідентифікацію в контексті полілінійності, охарактеризувати соціокультурні механізми конструювання і трансформації релігійної ідентичності в умовах глобалізаційних та трансформаційних процесів. При розв’язанні поставлених завдань автор виходила із загальнофілософських методів дослідження, зокрема системно-структурного, порівняльного та методів узагальнення, аналізу і синтезу, а також конкретно-наукових методів (контент-аналізу, включеного спостереження, аналізу наративних документів). Системно-структурний метод став основою для встановлення послідовності характерних змін у формуванні і трансформації релігійної ідентичності під впливом змінюваних міжконфесійних відносин. За допомогою контент-аналізу проаналізовано періодичні видання конфесій. Метод включеного спостереження застосовувався при вивченні практичної діяльності релігійних організацій. У дослідженні проблеми формування релігійної ідентичності в контексті міжконфесійних відносин дотримано специфічно релігієзнавчих принципів − об’єктивності, історизму, світоглядного плюралізму, позаконфесійності та толерантності.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у виявленні особливостей формування релігійної ідентичності сучасного українця, що виражається в індивідуалізованості (персоналізованості), конструйованості та динамічності, самостійності та багатоваріативності цього процесу, зумовленого низкою чинників, серед яких важливе місце займає законодавчо забезпечені в Україні рівне ставлення держави до різних конфесій і свобода конфесійної належності особи, відсутність державної церкви, відокремлення школи від церкви та загалом усталені міжконфесійні відносини, вплив яких на релігійне самовизначення українця залежить від рівня їх толерантності/нетолерантності.
У рамках дослідження процесу формування релігійної ідентичності сучасного українця в контексті міжконфесійних відносин обґрунтовано низку положень, які вирізняються науково-теоретичною новизною:
− релігійна ідентичність – складне полірівневе, динамічне і поліфункціональне духовне явище, яке не визначається за допомогою певних критеріїв. Найбільш очевидним із них є релігійна самосвідомість. Ця ідентичність виражається віруючим через систему релігійних цінностей, сформованих ним самостійно на основі прийняття конкретного віровчення або ж вихованих у нього відповідною конфесією та повністю або частково засвоєною (усвідомлено / неусвідомлено), і відтворюваною ним у своєму житті насамперед через різні релігійні практики і спосіб життєдіяльності;
− релігійна ідентичність не тотожна конфесійній, на відміну від якої, що віросповідно вирізняє людей, є спільною для прихильників усіх релігій, включаючи на індивідуальному і спільнотному рівні такі складові, як віра у Всевишнього (надприродне), підпорядкованість життя віруючих визначеним моральним принципам (нормам) з метою досягнення персонального безсмертя. В богословських витлумаченнях релігійна ідентичність розкривається лише через постулати, які обстоює та чи інша конфесія щодо буття Бога і відносин з ним віруючого, через конфесією прийняту систему уявлень і цінностей, слідування релігійній традиції та виконання обрядів;
− поняття релігійна ідентичність українця не збігається з поняттям українська релігійна ідентичність. Якщо виявами першої є релігійність українців, які сповідують різні світові чи етно-національні релігії і впевнені у промислі Божому щодо сфери їхнього національного життя, то друга релігійність має українські вияви і в особливому витлумаченні Всевишнього (надприродних сил), і в баченні його/їх ставлення до долі українства, що виявляється в різноманітті національно-обрядових форм його/їх вшанування; відправною точкою для формування української релігійної ідентичності є народження від батьків-українців; найважливішим виявом української релігійної ідентичності є українська мова, у становленні і розвитку якої значну роль відіграло по-українськи сприйняте і виражене православ’ям і греко-католицизмом християнство;
− українська релігійна ідентичність з необхідністю передбачає для її носія історичний зв’язок із долею свого народу, глибинне емоційне поєднання із головними подіями і постатями його історії, зокрема «Володимировим хрещенням»;
− особливістю процесу формування релігійної ідентичності є не лише вплив зовнішніх чинників, як це ще розумілося донедавна, а й внутрішнє осмислення та усвідомлення віруючою особою своєї релігійної тожсамості. Поняттю «формування» при цьому повернуто його первинне значення, позбавлене тих його негативних конотацій, які трактували даний процес як нав’язаний кимось ззовні;
− на основі дослідження факторів, що впливають на конструювання релігійної тожсамості, встановлено кореляційний зв’язок між релігійною ідентичністю та: 1) сімейним релігійним вихованням; 2) освітньо-виховним рівнем розвитку особи (зокрема при навчанні її в конфесійних недільних школах); 3) належністю та активною і постійною включеністю людини в життя релігійної спільноти, здійснення культової і позакультової діяльності; 4) зміцнення своєї релігійної ідентичності через читання релігійної літератури, користання ЗМІ тощо. При цьому соціальні мережі, як один із нових каналів комунікації, дають більше мобільності для духовності особистості, що дозволяє їй конструювати свою мережеву релігійну ідентичність, яка може відображати повністю чи частково реальну релігійну ідентичність або ж навпаки – бути абсолютно відмінною від неї;
− формування релігійної ідентичності особистості (зокрема національно зорієнтованої) є тривалим процесом, в якому рівень релігійної тожсамості особи залежить не від її віку, а від домінант життя. Виокремлено чотири етапи формування релігійної ідентичності: 1) дитинство, де визначальним є сімейне релігійне виховання, а формування релігійної ідентичності відбувається на основі інтелектуальних можливостей сприйняття дитиною релігійного світу; 2) роки учнівства, коли, окрім сімейних, перевага надається освітянському чинникові; 3) період від 25 років і до пенсійного віку − етап соціалізації особистості, домінуючим чинником якого постає переважно виробничий колектив, а у процесі становлення релігійної ідентичності відбувається конфесійна виокремленість; 4) останній етап, який охоплює похилий вік особистості й характеризується через іморталістські мотиви переважно активною включеністю в життя різноманітних спільнот її конфесійної належності;
− одним із визначальних чинників процесу становлення і вільного формування саме релігійної ідентичності сучасного українця постає наявне і загалом законодавчо гарантоване право на свободу вибору будь-якої конфесійної релігійності, а відтак рівності конфесійного буття в країні;
− релігійна ідентичність, на відміну від конфесійної, не утримує в собі якісь конфлікти між віруючими людьми; конфесійній ідентичності притаманні відмінності у баченні Всевишнього, можливостях зв’язків з ним, які виявляються переважно через зміст Священних книг релігійної течії, її обрядову практику, спосіб життя й особливості організаційного вияву діяльності вірян тощо; саме абсолютизована конфесійна ідентичність частіше всього постає чинником міжконфесійного протистояння;
− толерантні міжконфесійні відносини в Україні, які слугують однією із умов формування релігійної ідентичності, виконують неоднозначну роль в цьому процесі. Встановлено, що конфесійна толерантність в процесі формування релігійної ідентичності призводить як до позитивних (утвердження власної релігійної ідентичності через взаємопорозуміння та взаємоповагу у ставленні до інших конфесій), так і негативних наслідків (несприйняття іновірців, протидія їх діяльності тощо). Основними рисами останніх є незавершеність, розмитість, синкретизм у формуванні ідентичності, множинність її форм;
− діалог різноконфесійних ідентичностей впливає на ступінь усвідомлення особою своєї власної релігійної ідентичності, а також визначає характер релігійної тожсамості як на індивідуальному, так і на спільнотному рівнях. Визначено, що толерантний діалог різноконфесійних ідентичностей дає можливість уникнути зосередженості на єдиноістинності і замкнутості у віросповідній увазі на власній конфесії, призводить до розширення особою свого релігійного кругозору, а також до розуміння унікальності та цінності конфесійної ідентичності лише на своєму особистісному рівні, формує невпевненість людини у єдиноістинності власного релігієвибору, що може слугувати причиною кризи тієї чи іншої конфесійної ідентичності;
− толерантність міжконфесійних відносин виявляється в тому, що під час діалогу носіїв різних конфесій не доводиться як єдиноістинність те, що їх відрізняє, а акцентується увага на тому, що є спільним в релігійному баченні Всевишнього, його ролі в світі, формах і перспективах відносин з ним вірян;
− українськими за своєю суттю є ті конфесії, віряни яких при визначенні своєї релігійної ідентичності сакралізують історію і культуру українського народу, його традиції і звичаї, землю і мову. Ці україноцентричні вияви релігійності практично є спільними для різних україноорієнтованих конфесій, що сприяє толерантності їх відносин і навіть співдії в позакультовій сфері, при включенні в націотворчі суспільні процеси;
− міжконфесійні відносини під час Революції Гідності та пост-Майдану визначили та актуалізували формування і становлення такої релігійної ідентичності українців, святинями для якої поставала сама Україна, її Гімн, Прапор і Герб, богослужбовими виявами − міжконфесійні щоденні молитви чи ж щонедільні віча. Наслідком Майдану було народження такого феномену, як «Громадянська церква України», що характеризується позаконфесійністю і сакралізацією державних та національних символів, атрибутики, а разом з тим і формування громадянсько-релігійної ідентичності.
Теоретична цінність роботи полягає у поглибленні і розширенні знань про особливості релігійної ідентичності сучасного українця, розкритті взаємозв’язків між релігійною ідентичністю та характером міжконфесійних відносин.
Практична значимість дослідження визначається тим, що його результати можуть бути використані при розробці й удосконаленні навчальних програм з курсів релігієзнавства, філософії релігії, психології та соціології релігії.
Розкриті в дисертації положення і висновки щодо формування, становлення та трансформації релігійної ідентичності сучасного українця і факторів, які її обумовлюють, створюють передумови для міждисциплінарного дослідження даного феномену, сприяють розвитку емпіричного осягнення функціональних виявів стану і тенденцій еволюції релігійної ідентичності. Наведені в дисертації положення, можуть бути використані соціологічними центрами при створенні нових програм соціологічних досліджень релігійної ідентичності в українському суспільстві. Результати дослідження релігійної ідентичності українця є важливими для державних службовців, представників ЗМІ, експертів.
Оскільки дані дисертації розкривають реальний стан, характер та тенденції розвитку міжконфесійних відносин в сучасному українському соціумі, то вони можуть бути використані релігійними організаціями, громадськими та політичними об’єднаннями для мінімізації можливих міжконфесійних протистоянь. Наведені в дисертації положення можуть бути корисними для богословів, священнослужителів, керівників і лідерів релігійних організацій з метою пожвавлення релігійної діяльності, що буде відповідати потребам і запитам сучасної людини, яка ідентифікує себе віруючою.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та наукові результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри філософії та релігієзнавства Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Теоретичні положення дисертації та окремі її ідеї були представлені в ході виступів на 15 (п’ятнадцяти) міжнародних науково-практичних конференціях та семінарах, а саме Міжнародному науково – практичному семінарі з філософії та культурології «Проблеми комунікації у параметрах соціокультурної ідентичності» (Луцьк, 2012 р.), VI і VIІ Міжнародній науково-практичній конференції аспірантів і студентів «Молода наука Волині: пріоритети та перспективи досліджень» (Луцьк 2012 р., 2013 р.), VI Міжнародній науково-практичній конференції «Україна і Ватикан: до і після Другого Ватиканського собору» (Житомир, 2012 р., м. Київ, 2014 р.), Міжнародній науковій конференції «Культура в горизонті сталих і плинних ідентичностей» (Острог, 2013 р.), ІІ Міжнародному науково-практичному семінарі «Проблеми самосвідомості у параметрах соціокультурної ідентичності (філософсько-культурологічний контекст)» (Луцьк, 2013 р.), XII Міжнародному семінарі «Етнічність і влада: колективна пам’ять і технології конструювання ідентичності» (Ялта, 2013 р.), Міжнародній науково-практичній Інтернет-конференції «Соціокультурні виміри релігійних процесів у світі та в Україні (Чернівці, 2013 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Толерантність міжконфесійних відносин як умова стабільного розвитку України» (Запоріжжя, 2013 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Методологічні засади і наступність релігієзнавчих досліджень в Україні» (Тернопіль, 2014 р.), XXXIІІ міжнародній науково-практичній конференції «Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості» (Донецьк, 2014 р.), Міжнародній науково-практичній Інтернет-конференції «Держава і Церква: форми взаємодії в умовах трансформації українського суспільства» (Чернівці, 2014 р.), Регіональній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми розвитку духовної культури в Україні» (Херсон, 2014 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Українське православ’я у контексті вітчизняної історії та суспільних трансформацій» (пам’яті митрополитів Василя (Липківського) та Іоана (Боднарчука) (Тернопіль, 2014 р.). Певні аспекти дисертації були викладені у матеріалі, представленому на конкурс «Кращий молодий науковець СНУ»(Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки ‒ 2014 р., де аспірантка зайняла третє місце).
Публікації. Основні положення дослідження викладенні в п’ятнадцяти наукових публікаціях, із них дев’ять статей опубліковані у наукових фахових виданнях, одна з яких надрукована за кордоном. Додатково відображають результати дослідження ще шість публікацій, надрукованих у збірниках матеріалів наукових конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Викладення матеріалу зумовлено та визначено логікою розкриття теми дослідження, метою і завданнями дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, тринадцяти підрозділів, висновків та списку використаних джерел. У першому розділі аналізуються вітчизняні і західні, класичні і сучасні, наукові та теологічні підходи вивчення концепту релігійної ідентичності, визначені загальні методологічні засади дослідження. Це дозволило перейти у другому розділі від релігійної ідентичності як цілісного об’єкта дослідження до її основних етапів розвитку і розглянути фактори формування релігійної ідентичності сучасного українця. У третьому розділі дисертант зосереджується на аналізі такого важливого чинника, як міжконфесійні відносини в Україні і з’ясовує їх вплив на релігійну ідентичність українців. Дисертація завершується висновками, де підведені основні підсумки дослідження. Загальний обсяг роботи становить 241 сторінку, з них основна частина складає 195 сторінок. Список використаних джерел нараховує 410 позицій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Релігійна ідентичність, процеси її формування і функціонування є чи не найпопулярнішими темами в релігієзнавчих студіях. Інтерес до цієї проблематики особливо зростає в сучасній ситуації суспільних трансформацій. Релігійна ідентичність – таке популярне у вжитку поняття, проте однозначності в його трактуванні в літературі немає. Проте, проведений аналіз існуючих досліджень усе ж дав змогу констатувати той факт, що не завжди такі дослідження дають вичерпну і розгорнуту характеристику релігійної ідентичності, розкривають специфіку процесу його формування. У ході дослідження було сформульовано концепцію формування релігійної ідентичності, для чого ґрунтовно й послідовно розкриті всі актуалізовані на початку роботи завдання, що дало змогу досягнути наступних теоретичних та практичних результатів і дійти таких висновків.
У рамках дослідження, на основі аналізу існуючих наукових і богословських підходів, релігійну ідентичність визначено як складний багаторівневий феномен. Доведено, що релігійна ідентичність, як прояв тотожності та відмінності, характеризується динамічністю та процесуальністю, що вкорінюється у релігійній свідомості людей, її моделях поведінки тощо. У свою чергу, суб’єктивне почуття тожсамості людини, як і об’єктивна здатність самототожності віруючої людини з релігійними спільнотами, формують колективну релігійну ідентичність. Остання репрезентується конфесійною та деномінаційною ідентичністю.
У дослідженні виокремлено у формуванні та становленні релігійної ідентичності певні етапи, що відповідають життєвим циклам людини. Вказано, що рівень релігійної ідентичності особи залежить не від того, який вік вона має, а від того, що в ній є домінуючим. У даному ключі виокремлено детермінанти трьох рівнів: глобального, локального (національного) та індивідуального, а також фактори, які визначають і обумовлюють формування, становлення і трансформацію релігійної ідентичності сучасного українця.
Аналіз факторів, що впливають на конструювання релігійної тожсамості українця, а саме: сім’я, школа, ЗМІ, релігійні стереотипи, дозволив зробити наступні висновки. Сім’я є основним осередком, де відбувається первинна соціалізація, внаслідок якої індивід інтегрує релігійні цінності та норми. Відтак визначено, що усвідомленіша та міцніша релігійна ідентичність тих осіб, котрі зазнали релігійного виховання у своїх сім’ях.
Із потраплянням дитини до школи чи якогось духовно-навчального закладу певною мірою функції виховання починають виконувати останні. Виокремивши та проаналізувавши релігійну та релігієзнавчу систему освіти, встановлено, що найстабільнішою є така релігійна ідентичність, яка конфесійно означена. Вона формується в індивідів, котрі відвідують недільні школи чи якісь інші духовні заклади, натомість самостійніша релігійна ідентичність (як деномінаційна, так і позаінституційна) притаманна учням, студентам світських навчальних закладів.
Наголошено на домінуючому значенні у формуванні релігійної ідентичності релігійних громад. Доведено, що об’єднання людей у релігійні спільноти сприяє побудові колективного рівня релігійної тожсамості. Особливе значення відводиться засобам, які спрямовані на залучення осіб до релігійних спільнот і конструювання конфесійної і деномінаційної ідентичності. Виокремлено, зокрема, такі засоби, як ритуально-обрядова практика, молитва, проповідь, загальна психологічна атмосфера, священні предмети та об’єкти, мова. Всі вони безпосередньо спрямовані на формування конфесійної релігійної ідентичності.
Встановлено, що одним із завдань конфесійних ЗМІ є цілеспрямоване конструювання релігійної ідентичності. На відміну від конфесійних, завданням світських мас-медіа не є формування релігійної ідентичності українців, проте вони впливають на сам її процес конструювання, даючи певні знання про різноманіття релігійних явищ і подій. На основі дослідження активної «включеності» індивідів до віртуального простору, зокрема до соціальних мереж, показано, що особа в кіберпросторі має більше мобільності, що дозволяє конструювати свою мережеву релігійну ідентичність, яка може відображати повністю чи частково реальну релігійну ідентичність або ж навпаки – бути абсолютно відмінною від неї.
Формування релігійної ідентичності в умовах поліконфесійної України обумовлене існуванням певних релігійних стереотипів. У даному ключі виокремлено та проаналізовано позитивні та негативні українські релігійні стереотипи. З’ясовано, що позитивні релігійні стереотипи слугують для гомогенізації релігійної спільноти і зміцнюють конфесійну ідентичність особистості чи колективу, натомість негативні релігійні стереотипи виникають стосовно інших релігій, що дозволяє провести чіткі демаркаційні лінії між своєю і чужою релігійною ідентичністю.
На основі вивчення нинішнього стану міжконфесійних відносин в Україні та питання формування релігійної ідентичності сучасного українця виявлено взаємозв’язок і взаємозалежність відносин між конфесіями та ідентичністю. З’ясовано, що ступінь та характер міжконфесійних відносин впливає на конструювання віруючою людиною своєї релігійної ідентичності. Так, зокрема, конфлікти, конфронтації і суперечності, що виникають між представниками різноконфесійних ідентичностей, є однією з причин приватизації релігії, побудови або трансформації релігійної ідентичності. Водночас конфесійна ідентичність може викликати загострення або підсилення протистояння в міжконфесійних відносинах.
Розглядаючи толерантні міжконфесійні відносини, автор досліджує питання реалізації принципів релігійної толерантності у конструюванні та збереженні релігійної ідентичності. Встановлено, що релігійна толерантність сприяє утвердженню особистністної релігійної ідентичності у взаємоповазі та взаєморозумінні стосовно носіїв інших конфесій. Проте при цьому постає ряд загроз у її формуванні та збереженні, оскільки часто релігійна ідентичність набуває рис незавершеності, розмитості, синкретизму, множинності форм.
Виокремлено та проаналізовано окремо діалог носіїв різноконфесійних ідентичностей. Такий формат відносин сприяє толерантизації міжконфесійних відносин. Водночас у формуванні релігійної ідентичності українця встановлено, що діалог відіграє неоднозначну роль. Із одного боку, діалог із представниками різноконфесійних ідентичностей дозволяє уникнути замкненості на власній конфесії, призводить до розширення власного кругозору, а також розуміння унікальності та цінності власної конфесійної ідентичності. З іншого – виникає невпевненість людини у єдиноістинності власного релігієвибору, що може бути причиною кризи ідентичності.
Виявлено, що міжконфесійні відносини у часи Майдану та постмайдану визначили та актуалізували формування і становлення модерної релігійної ідентичності українців у якісно інших умовах. Встановлено, що на Майдані існували міжконфесійні відносини іншого формату, які ґрунтувалися на солідарності, підтримці, взаємоповазі. Водночас виокремлено процеси релігійної диверсифікації, які виявив та оприлюднив Майдан і які активізувалися на Сході країни в часи неоголошеної війни. З’ясовано нові виклики і перспективи, які постали перед релігійною ідентичністю українців сьогодні.
Незважаючи на те, що основні питання, запропоновані в роботі, були розкриті й обґрунтовані, все ж залишається великий масив структурних елементів релігійної ідентичності, які потребують детальнішої розробки, тому подальші наукові розвідки в межах запропонованої проблеми є важливими й науково доцільними.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ

1. Абасов А. Межрелигиозный диалог как фактор культуры: принципы организации / А. Абасов // Екуменізм і проблеми міжконфесійних відносин в Україні – С. 74 ‒ 80.
2. Абушенко В. А. Идентичность / В. А. Абушенко // Философия: Всемирная Энциклопедия. – Минск: Харвест, 2001. – С. 382.
3. Агеев В. С. Психологическое исследование социальных стереотипов / В. С. Агеев // Вопросы психологии. – 1986. – № 1. ‒ С. 95 ‒ 96.
4. Академічне релігієзнавство // за ред. проф. А. Колодного. ‒ К.:Світ Знань, 2000. ‒ 862 с.
5. Акпериан Ф. Г. Проблемы религиозной идентичности у подростков. – [Електронний ресурс] / Ф. Г. Акпериан. ‒ Режим доступу: http://edu.tltsu.ru/sites/sites_content/site1238/html/media69595/003_akperian.pdf
6. Актуальні питання міжконфесійних взаємовідносин в Україні: збірник наукових матеріалів / Держ. департамент у справах релігій, НПУ ім. М.П. Драгоманова, Ін-т філософії ім. Г. С. Сковороди; [за заг. ред. В. П. Андрущенка та ін]. – К., 2005. – 173 с.
7. Алексійчук В., єпископ Наша християнська ідентичність. – [Електронний ресурс] / В. Алексійчук. ‒ Режим доступу: http://catholicnews.org.ua/integralnii-tekst-vidkritoyi-lektsiyi-vladiki-venedikta-alek
8. Андерсон Б. Национализм, идентичность и логика серийности / Б. Андерсон // Логос. – 2006. – № 2. – С. 57 – 72.
9. Андерсон Б. Уявленні спільноти: Міркування щодо походження й поширення націоналізму / Б. Андерсон; [пер. з англ. В. Морозов]. – К.: Критика, 2001. – 272 с.
10. Арістова А. В. Етнорелігійні конфлікти в процесах національного відродження України / А. В. Арістова // Релігійна свобода: науковий щорічник / Держ. ком. України у справах національностей та релігій. Державно-церковна політика як фактор формування громадянського суспільства. № 14. ‒ 2009. ‒ С. 80 ‒ 83.