Незабитовський Георгій Вадимович. Логіко-методологічні засади евристики в науковій аргументації : Незабитовский Георгий Вадимович. Логико-методологические основы эвристики в научной аргументации Nezabitovsky George Vadimovich. Logical and methodological principles of heuristics in scientific argumentation

Краткое описание

Незабитовський Георгій Вадимович. Назва дисертаційної роботи: "Логіко-методологічні засади евристики в науковій аргументації"

МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
НЕЗАБИТОВСЬКИЙ ГЕОРГІЙ ВАДИМОВИЧ
УДК 167/168:164.031:303.733.4
ЛОГІКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЕВРИСТИКИ В НАУКОВІЙ
АРГУМЕНТАЦІЇ
09.00.06 – Логіка
ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук
Науковий керівник:
доктор філософських наук, професор
Хоменко Ірина Вікторівна
Київ – 2017
2
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………….. 3
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
ДОСЛІДЖЕННЯ………………………………………………………...…….
8
1.1. Історичні передумови формування сучасної евристики............................ 8
1.2. Тлумачення поняття «евристика»………………………………………… 27
1.3. Взаємозв’язок логічного знання та евристики…………………….……... 42
Висновки до розділу І………………………………………………...……….. 53
РОЗДІЛ ІІ. ВЗАЄМОЗВЯЗОК НАУКОВОЇ АРГУМЕНТАЦЇ,
НАУКОВОГО ОБГРУНТУВАННЯ ТА ЕВРИСТИКИ…………………... 55
2.1. Особливості розрізнення наукового обґрунтування та наукової
аргументації…………………………………………………..…………..……... 55
2.2. Евристика та теорія аргументації. Евристична аргументація…....……… 67
2.3. Евристичність наукової аргументації. Медіація як евристика наукової
аргументації……………………………………………………………………... 73
Висновки до розділу ІІ……………………………………………….……….. 86
РОЗДІЛ ІІІ. ФОРМАЛЬНИЙ ПІДХІД ДО ЛОГІКО-ЕВРИСТИЧНОГО
АНАЛІЗУ НАУКОВОЇ АРГУМЕНТАЦІЇ…………………………….……. 89
3.1. Особливості застосування формальних евристик в аргументації…....…. 89
3.2. Евристичність дедуктивних міркувань………………………………....… 101
3.3. Індукція як евристичний метод обґрунтування………………………….. 109
Висновки до розділу ІІІ……………………………………………………….. 129
РОЗДІЛ ІV. ЕВРИСТИКА ЯК МЕТОДОЛОГІЯ НАУКОВОЇ
АРГУМЕНТАЦІЇ………………………………………………………………. 131
4.1. Риторика науки як евристична риторика…………………………………. 131
4.2. Наукова аргументація в умовах невизначеності…………………………. 148
4.3. Стратегічне маневрування в науковій аргументації та евристика………
Висновки до розділу ІV………………………………………………………..
164
179
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.....………………………………...
182
184
3
ВСТУП
Актуальність дослідження визначається тим, що хоча евристика виникла ще
за часів Античності, вона дотепер являє собою скоріше зовнішньо впорядковану
сукупність фактів з історії пізнання та емпірично знайдених методів творчої
активності, вимагаючи різнобічного сутнісного аналізу. Евристичні підходи і
методи використовувалися у різноманітних науках та технологіях, але з другої
половини ХХ століття проблематика, пов’язана з осягненням і моделюванням
творчого мислення, якісно актуалізується в зв’язку з проблемою штучного
інтелекту (ШІ). Разом з тим, інкорпорування евристичної методології в науковотехнологічну реальність наших днів відбувається доволі епізодично, змістовності
евристики приділяється хоч і більше, але усе ще недостатньо уваги. Саме тому в
дисертаційному дослідженні послідовно і комплексно аналізується історія
становлення та поняття евристики, її зв’язок з логікою, дисциплінами логічного
циклу.
Евристика створює умови ефективного продукування чи функціонування
наукового дискурсу, підтримуючи чи спрямовуючи творче мислення. При
застосуванні евристики для побудови та аналізу аргументації виникає особлива
форма аргументації – евристична. Вона залучає аргументи, які базуються,
зокрема, на інтуїції чи недемонстративних умовиводах і тому не можуть
вважатися строгими.
Сучасна наукова аргументація зазвичай має міждисциплінарний характер.
Окрім того, вона є творчою, а її осердя складає ідея / гіпотеза / теорія, що вимагає
певного аргументування з метою переконання у її прийнятності. Це актуалізує
зорієнтованість аргументації на конкретну, а не на абстрактну аудиторії. Оскільки
евристика враховує обидва зазначені фактори, використання евристичної
методології та окремих методів спрощує, доповнює та підсилює наукову
аргументацію.
Окрім того, дисертаційне дослідження фокусується на аргументативних
можливостях евристики щодо викладу наукових гіпотез та результатів. Оскільки
зазвичай філософія, логіка, методологія науки звертається до проблематики
4
обґрунтування, той факт, що обґрунтування необхідно подати аудиторії, котру
може складати як окремий вчений, так і наукові чи позанаукові спільноти,
говорить на користь залучення евристики і як допоміжного способу переконання,
і як варіанту розширення комунікативного поля. Таким чином актуалізується сама
проблематика наукового дискурсу та наукової комунікації: як вченому досягти
всебічної переконливості, подавати свої ідеї довершено і у суто логічному, і у
комунікативному сенсі.
Джерельну базу роботи становлять теоретичні напрацювання зарубіжних і
вітчизняних фахівців з евристики, логіки та дисциплін логічного циклу.
Проблематика евристики ґрунтовно розглядається у працях Е. Еббота (A. Abboth),
Д. Канемана (D. Kahneman), І. Лакатоша (I. Lakatos), Р. Марті (R. Marti), Д. Пойа
(D. Polya), Г. Праккена (H. Prakken), А. Тверського (A. Tversky). Активно
застосовується доробок з теорії аргументації таких дослідників як Е. Блейр
(A.Blair), Д. Волтон (D.Walton), Р. Гроотендорст (R. Grootendorst), Р. Джонсон
(R. Johnson), Ф. ван Еемерен (F. H. van Eemeren), Х. Перельман (Ch. Perelman),
Д. Хітчкок (D. Hitchcock), П. Хоотлоссер (P. Houtlosser), Р. Якобсон (R. Jakobson).
Серед українських та російських дослідників стали у нагоді роботи
Г. Альтшуллера, Н. Вяткіної, В. Григорьєва, Г. Гриненко, Д. Зайцева, О. Івіна,
Н. Карамишевої, Н. Колотілової, А. Конверського, О. Лисанюк, О. Тягла,
І. Хоменко, А. Хуторського, В. Чуєшова, О. Щербини.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана в межах комплексної програми наукових досліджень Київського
національного університету імені Тараса Шевченка «Модернізація суспільного
розвитку України в умовах світових процесів глобалізації» і науково-дослідної
роботи філософського факультету НДР № 11БФ041-01 «Філософсько-світоглядні
та політологічні аспекти гуманітарного розвитку сучасного суспільства».
Метою дисертаційного дослідження є виявлення логіко-методологічних
засад евристики з точки зору їх застосування для побудови і аналізу наукової
аргументації. Досягнення мети дисертаційного дослідження здійснюються через
вирішення таких завдань:
5
1. визначити передумови формування сучасної евристики;
2. виявити підходи до тлумачення поняття «евристика»;
3. експлікувати поняття евристичної аргументації;
4. з’ясувати можливості формального інструментарію евристики для побудови
наукової аргументації;
5. проаналізувати специфіку евристики як методології наукової аргументації.
Об’єктом дослідження є наукова аргументація.
Предметом дослідження є евристика наукової аргументації.
До методів, які дозволили досягнути поставлену в дисертаційному
дослідженні мету, належать як загальнонаукові, так і особливі методи. Для
досягнення поставлених завдань використовувалися: системний підхід для
розгляду сучасних неформальних підходів в межах риторики та теорії
аргументації; історико-порівняльний метод для визначення ключових етапів
становлення і розвитку евристики та обґрунтування ролі евристики у розгортанні
наукової аргументації; порівняльний метод для систематизації характеристик
формальних і неформальних підходів; метод формалізації для аналізу
обґрунтування; метод аналогії для виявлення паралелей між медіацією та
аргументацією.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі виявлено
і продемонстровано можливості застосування евристики для побудови й аналізу
наукової аргументації, на підставі чого запропоновано комплекс методів для
підвищення переконливості та обґрунтованості такої аргументації.
Наукова новизна дисертаційного дослідження розкривається у таких
теоретичний положеннях, що виносяться на захист:
Уперше:
- на підставі історико-порівняльного аналізу евристики визначено передумови
її формування, пов‘язані з необхідністю розробки методів розв’язання
творчих задач у різних галузях науки і технології;
6
- через аналіз основних напрямків досліджень неформальної логіки визначено
неформальний аспект евристики як методології наукової аргументації,
базованої на засадах логіки, теорії аргументації та риторики.
Уточнено:
- взаємно доповняльні дефініції евристики: як галузі наукового знання, що
досліджує засади та умови процесу творчої діяльності; як сукупності
методів ведення творчої діяльності; як сукупності правил організації
креативної активності.
- поняття евристичної аргументації, що виступає особливим видом
аргументації, котра має недемонстративний характер та складається з
евристичної настанови, евристичних аргументів та евристичної стратегії.
З нових дослідницьких позицій:
- на підставі евристично-аналітичної концепції дуальності обробки
інформації розглянуто можливості евристики як формального-логічного
інструментарію для підтримки та спрощення побудови аргументації.
Теоретичне та практичне значення отриманих результатів. Теоретичне
значення дисертаційного дослідження полягає у доповненні сучасних досліджень
теорії аргументації загалом і наукової аргументації зокрема. Також дослідження
сприятиме подальшому формуванню евристики як цілісної науки.
Практичні результати дослідження можуть успішно застосовуватися
науковцями для ефективного аргументування наукової позицій, теорій, гіпотез.
Окрім того, розроблені у дисертаційного дослідження матеріали можуть бути
використані в університетських курсах з логіки, теорії аргументації, риторики,
філософії і логіки науки, вони можуть бути взяті за основу для формування
спецкурсів, присвячених проблемам сучасної науки.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати
дисертаційної роботи обговорювались на засіданнях кафедри логіки
філософського факультету Київського національного університету імені Тараса
Шевченка. Апробація ідей і результатів дослідження здійснювалась на
міжнародних наукових конференціях «Дні науки філософського факультету»
7
(Київ, 2014, 2015, 2016), на міжнародних конференціях «Проблеми викладання
логіки та дисциплін логічного циклу» (Київ, 2014, 2016), на конференції «Сучасні
наукові дослідження представників суспільних наук – прогрес майбутнього»
(Львів, 2016) та конференції «Сучасні тенденції в історії, соціології, політології та
філософії» (Львів, 2016)
Публікації. За темою дисертації вийшли друком 12 наукових публікацій: 5
статей у фахових наукових виданнях і 7 тез доповідей у збірниках матеріалів
наукових конференцій.
Структура дисертації. Послідовність викладення матеріалу зумовлена
порядком завдань дисертаційного дослідження. Дисертаційне дослідження
містить вступ, чотири розділи, висновки та список використаних джерел. Обсяг
основного тексту дисертації – 174 сторінки, список використаної літератури
включає 179 найменувань, з яких 53 англійською мовою.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Згідно поставленої мети та сформульованих завдань наукової роботи отримано
такі результати:
У дисертаційному дослідженні:
1. На підставі поглибленого історико-компаративного аналізу виникнення і
становлення евристики з часів Античності дотепер у дисертаційному дослідженні
встановлено наступні витоки та передумови її сучасного стану:
нагальна потреба у ефективних методах розв’язання творчих задач, що
виникають при здійсненні наукових досліджень;
відсутність чітко сформульованої евристичної методології в рамках
європейської науково-філософської думки, що обумовило латентність
навіть самого терміну «евристика» у наукових студіях аж до ХІХ ст.;
потреба у перегляді класичних наукових парадигм, пришвидшення
технічного розвитку, поява нових напрямків досліджень (у першу чергу
пов’язаних із проблемою ШІ), що актуалізувало пошук адекватної відповіді,
якою має стати, серед іншого, евристика.
2. З’ясовано, що багатозначність терміну «евристика» породжує труднощі у
формулюванні єдиного поняття, тому коректним є підхід до вироблення
визначення евристики з урахуванням трьох основних аспектів: евристика як галузі
наукового знання, що досліджує засади та умови процесу творчої діяльності;
евристика як сукупність методів ведення творчої діяльності з метою генерації
нового знання; евристика як сукупності правил організації креативної активності.
3. Порівняльний наліз вітчизняної та зарубіжної літератури показує, що в
Україні приділяють недостатньо уваги дослідженню проблематики евристичної
аргументації. Тому запропоновано визначення як самої евристичної аргументації,
котра дозволяє розвивати, трансформувати, удосконалювати вихідну тезу
безпосередньо у процесі самої аргументації, так і її складових: евристичної
настанови (направленість аргументатора на відхилення від загальновстановлених
рамок та норм на користь створення нових ідей задля підтримки своєї тези),
евристичного аргументу (недемонстративного, або імовірнісного аргументу, що
183
ґрунтується на аналогії та інтуїції) та евристичної стратегії (набір евристик, які
забезпечують перегляд вже встановленого дискурсу задля створення нового.
Можливість екстраполяція юридичної медіації як евристики на наукову
аргументацію підтверджує міждисциплінарний характер евристики.
4. Обґрунтовано щільний взаємозв’язок евристики і формальної логіки: її
застосування несе у собі евристичний потенціал для підготовки, аналізу й оцінки
наукової аргументації із врахуванням особливостей її побудови та здійснення
(необхідність збереження евристичності, застосування припущень, представлення
аргументації як задачі, що потребує вирішення). Підтримка ефективності наукової
аргументації можлива, в першу чергу, через застосування недемонстративних
міркувань, які складають її осердя і дозволяють не тільки підтримувати наукову
ідею / гіпотезу / теорію, але і здійснювати її розширення навіть у процесі самого
аргументування.
5. Виявлено специфіку евристики як неформальної методології наукової
аргументації:
положення риторики науки дозволяють поєднати аргументативну й
евристичну діяльність, представляючи, таким чином, саму наукову
аргументацію як безперервний процес наукової діяльності;
оскільки наукова аргументація здійснюється в умовах постійної
інформаційної невизначеності, можливо використовувати аргументативну
евристичну систему допомоги у прийнятті рішень, яка здійснює підтримку
аргументатора, спрощуючи процес вибору того чи іншого кроку при
здійсненні аргументації;
з урахуванням положень прагма-діалектики застосування стратегічного
маневрування як евристичного методу дозволяє досягти як діалектичної, так
і риторичної цілей, що зберігає і науковість аргументації, і її
переконливість.