Маєвська Марина Миколаївна Проблема емоційної мови в сучасних дослідженнях аргументації

Краткое описание

Маєвська Марина Миколаївна, аспірант кафедри логіки Київського національного університету імені Тараса Шев­ченка: «Проблема емоційної мови в сучасних дослідженнях аргументації» (09.00.06 - логіка). Спецрада Д 26.001.27 у Київському національному університеті імені Тараса Шев­ченка

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
МАЄВСЬКА МАРИНА МИКОЛАЇВНА
УДК 161.225.23
ДИСЕРТАЦІЯ
ПРОБЛЕМА ЕМОЦІЙНОЇ МОВИ В СУЧАСНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ
АРГУМЕНТАЦІЇ
09.00.06 – логіка
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
__________ М.М. Маєвська
Науковий керівник
Хоменко Ірина Вікторівна,
доктор філософських наук, професор
Київ – 2017

ЗМІСТ
ВСТУП........................................................................................................................ 12
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДИСЕРТАЦІЙНОГО
ДОСЛІДЖЕННЯ........................................................................................................ 18
1.1. Історичні передумови становлення проблеми емоційної мови ............... 18
1.2. Сучасний стан розробки проблеми емоційної мови в неформальних
дослідженнях аргументації ................................................................................... 45
Висновки до першого розділу.................................................................................. 62
РОЗДІЛ 2. ПРОБЛЕМА НЕВИРАЖЕНИХ ЗАСНОВКІВ ТА ЕМОЦІЙНА
МОВА ......................................................................................................................... 67
2.1. Невиражені засновки: історія та сучасний стан розгляду .......................... 67
2.2. Невиражені засновки як помилка або спосіб переконання ........................ 83
2.3. Емоційні засоби виявлення невиражених засновків в аргументації.......... 95
Висновки до другого розділу ................................................................................. 111
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМА ЗАСТОСУВАННЯ ЕМОЦІЙНОЇ МОВИ В
АРГУМЕНТАЦІЇ: АРГУМЕНТИ PRO et CONTRA............................................ 115
3.1. Проблема емоційної мови з точки зору прагма-діалектичного підходу. 115
3.2. Інструментарій емоційної мови в прагматичному підході до аргументації
................................................................................................................................ 150
Висновки до третього розділу............................................................................. 164
РОЗДІЛ 4. ПРИКЛАДНИЙ АСПЕКТ ПРОБЛЕМИ ЕМОЦІЙНОЇ МОВИ В
АРГУМЕНТАЦІЇ..................................................................................................... 170
4.1. Методологічний інструментарій емоційної мови: суттєві характеристики
................................................................................................................................ 170
4.2. Емоційні компоненти у візуальній аргументації: технологія та оцінка
прикладів............................................................................................................... 185
Висновки до четвертого розділу............................................................................ 201
ВИСНОВКИ............................................................................................................. 203
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ................................. 207
ДОДАТОК 1............................................................................................................. 223
ДОДАТОК 2............................................................................................................. 226
12
ВСТУП
Актуальність дослідження. З 50-х років ХХ сторіччя завдяки працям
С. Тулміна (S. Toulmin), Х. Перельмана (Ch. Perelman), Л. Олбрехтс-Титеки
(L. Olbrechts-Tyteca) та інших інтерес до теорії та практики аргументації з боку
логіки та риторики якісно підвищився. Невдовзі він виявився одним зі стимулів
виникнення неформальної логіки, яка від початку має потяг до всебічного
дослідження аргументативних міркувань, які, як правило, виражені природною
мовою, з її неусувною багатозначністю, неповнотою та, не в останню чергу,
емоційністю.
Дотепер залишається чимало суперечливих тем, що створюють полемічну
ситуацію у сучасних неформальних логічних дослідженнях у межах теорії
аргументації. Однією з таких тем є питання про прийнятність застосування
емоційної мови як засобу переконання. Навряд чи хтось буде заперечувати, що
емоційна мова має величезну силу впливу. Її мета – вплив на правопівкульну
свідомість, тобто переконання відбувається не за допомогою раціональних
аргументів, а ведеться латентно, з апеляцією до інстинктів, емоцій та почуттів.
Свідоме перевизначення раніше відомих понять, ампліфікація, метафори,
евфемізми та подібні до них прийоми – ось головні важелі впливу емоційної
мови як у вербальній, так і у візуальній аргументації. Уміле поєднання засобів
емоційної мови з раціональними аргументами є ефективним рушієм
переконання. Залежно від мети чи обраної форми подання емоційна мова
спроможна значно видозмінюватися – від засобу маскування справжніх намірів
до «летальної зброї» у серйозній суперечці.
У повсякденній аргументації при обговоренні і вирішенні проблем
аргументи зазвичай невідомі у повному обсязі. Натомість на підсилення своїх
аргументацій сперечальники на додаток до раціональних доводів
використовують засоби емоційної мови з метою ефективнішого обстоювання
своєї позиції і переконання співрозмовника. Сьогодні ці засоби широко і
активно застосовуються не тільки у традиційних сферах – очних політичних
13
дебатах чи судових суперечках, а й, наприклад, у найрізноманітнішій рекламі,
яка активно поширюється через мас-медіа чи Інтернет.
Незважаючи на той факт, що емоційна мова відіграє суттєву роль у
процесах аргументації, світова спільнота вчених дотепер не дійшла остаточно
узгодженого висновку щодо ступеню прийнятності її застосування. Це не
дивно, оскільки історія знає численні приклади, коли неправомірне
використання емоційної мови спотворювало комунікацію, призводило до
помилкових рішень, наносило шкоду особі чи суспільству. У зв’язку з цим
з’ясування умов, меж і правил застосування інструментарію емоційної мови у
різних типах комунікації залишається актуальною проблемою сучасної теорії та
практики аргументації, неформальної логіки і риторики.
У ХХ сторіччі одним із перших проблему емоційної мови почав
аналізувати американський дослідник Чарльз Леслі Стівенсон
(Ch. L. Stevenson). Він наполягав на можливості адекватної емоційної оцінки
ситуації у єдності з раціональним осмисленням відповідних фактів. Такого роду
позицію у подальшому активно розробляв канадський фахівець з неформальної
логіки Даглас Волтон (D. Walton), якому вдалось виявити суттєві переваги і
недоліки застосування емоційної мови в аргументації.
Важливими для поглиблення вивчення проблеми емоційної мови є праці
таких сучасних дослідників, як Е. Абердейн (A. Aberdein), К. Берджес- Джексон
(K. Burgess-Jackson), М. Гілберт (M. A. Gilbert), Р. Гроотендорст
(R. Grootendorst), Ф. ван Еемерен (F. van Eemeren), Л. Каліболі Монтефуско
(L. Calboli Montefusco), Р. Кубліковський (R. Kublikowski), Ф. Макагно
(F. Macagno), В. Марчіжевський (W. Marciszewski), Ф. Хенкеманс
(F. Henkemans), П. Хоутлоссер (P. Houtlosser), Е. Шіаппа (E. Schiappa) та ін.
Зв’язок емоційної мови з невираженими засновками аргументів та
візуальною аргументацією розглядали А. Аспетіт (A. Aspetita), Д. Бердселл
(D. Birdsell), Е. Блер (A. Blair), Д. Вудс (J. Woods), С. Геpрітсен (S. Gerritsen),
Т. Говье (T. Govier), Л. Грорке (L. Groarkе), Р. Джонсон (R. Johnson), Д. Хічкок
(D. Hitchcock), К. Шеллі (C. Shelley) та ін.
14
Дослідженням різних питань сучасної логіки, еристики і риторики,
корисних для виконаної дисертації, серед пострадянських науковців займалися
І. Герасимова, І. Грифцова, Д. Зайцев, О. Івін, Ю. Івлев, Н. Козаченко,
Н. Колотілова, Л. Комаха, А. Конверський, В. Крикун, Л. Крисін, А. Мігунов,
Г. Соріна, О. Тягло, І. Хоменко, О. Щербина та ін.
У сучасній теорії аргументації предметне поле активності вищезгаданих
дослідників досить широке: визначення і характеристика різних засобів
емоційної мови в історичному аспекті; опис і критичний аналіз різноманітних
засобів емоційної мови; оцінка правомірності емоційної мови як засобу
переконання; аналіз впливу емоційної мови на процес аргументації;
дослідження переконливості й прийнятності аргументації залежно від вмісту
емоційних компонентів; з'ясування правил і, відповідно, помилок в
аргументації за умов застосування емоційної мови; розробка систем та технік
правомірного застосування емоційної мови в аргументативному процесі тощо.
Застосування емоційної мови в реальних аргументативних процесах,
виявлення невиражених засновків аргументів з огляду на відповідне
застосування емоційної мови, визначення впливовості емоційних складників у
візуальній аргументації – ці, зокрема, питання складають сьогодні спектр
актуальних досліджень у царині теорії і практики аргументації, неформальної
логіки і риторики.
Інтерес до емоційної мови наявний у лінгвістиці, психології,
правознавстві, ґрунтовні дослідження проводяться у cognitive science. Це
свідчить про міждисциплінарний характер проблеми емоційної мови, при
цьому її розв’язання без належної участі фахівців у царині логіки і дисциплін
логічного циклу не видається можливим.
Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами.
Дослідження виконано у межах комплексної програми наукових досліджень
Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Модернізація
суспільного розвитку України в умовах світових процесів глобалізації" і
науково-дослідної роботи філософського факультету НДР №11БФ041-01
15
"Філософсько-світоглядні та політологічні аспекти гуманітарного розвитку
сучасного суспільства".
Мета дисертаційної роботи: дослідити місце і роль емоційної мови в
аргументації та з’ясувати її методологічний інструментарій з точки зору
припустимості та ефективності його застосування у різних типах
аргументативних процесів, зокрема у суперечках.
Досягнення мети дисертаційного дослідження здійснюється шляхом
розв'язання таких завдань:
- дослідити історичні джерела використання і вивчення емоційної
мови, а також її місце і роль у сучасній теорії та практиці аргументації;
- розглянути роль емоційної мови для розв’язання проблеми
невиражених засновків у аргументації;
- провести компаративний аналіз аргументів pro et contra щодо
правомірності застосування емоційної мови в прагма-діалектиці та у
прагматичному підході до аргументації;
- з’ясувати прикладне значення інструментарію емоційної мови в
аргументації;
- з’ясувати правомірність та ефективність застосування засобів
емоційної мови у візуальній аргументації.
Об'єкт дослідження: сучасна логіка та теорія аргументації.
Предмет дослідження: емоційна мова як засіб переконання в
аргументації.
Методологічну основу дисертаційного дослідження загалом становить
концептуальний і методологічний доробок зарубіжних та вітчизняних фахівців
у царині логіки та теорії аргументації. Крім того, у дослідженні історичних
джерел вивчення проблемт емоційної мови та її місця в сучасній теорії і
практиці аргументації, а також для з’ясувати меж та норм правомірного
застосування сукупності засобів емоційної мови в аргументації використано
історичний і системний підходи. Порівняння аргументів щодо правомірності
застосування емоційної мови в прагма-діалектиці та у прагматичному підході
16
до аргументації ґрунтувалося на застосуванні компаративного методу. Для
вивчення невиражених засновків аргументації був застосований метод діаграм.
Наукова новизна отриманих результатів. У дисертаційній роботі на
підставі дослідження місця і ролі емоційної мови в аргументації виявлено її
суттєві характеристики і методологічний інструментарій та з'ясовано
можливості правомірного використання її засобів з метою підвищення
переконливості аргументації у різних типах суперечок.
Наукова новизна дисертаційного дослідження розкривається у таких
теоретичних положеннях, що виносяться на захист:
Уперше:
- у результаті проведення компаративного аналізу доробку прихильників
прагма-діалектики і тих науковців, які базують свої концепції на її ідеях, та
прибічників прагматичного підходу в аргументації на підставі таких критеріїв
як: коректний перебіг аргументативного процесу; порушення правил ведення
аргументації; підвищення ефективності переконання в аргументації;
схвалення/заперечення використання емоційної мови як правомірного засобу
переконання, були з’ясовані головні аргументи "за" і "проти" застосування
засобів емоційної мови в аргументативних процесах.
Набуло подальшого розвитку:
- розуміння теоретичних проблем, пов'язаних із використанням емоційної
мови в аргументації, а саме: визначення поняття емоційної мови, порушення
правил ведення аргументації, у яких застосовують емоційні засоби, підвищення
ефективності аргументації завдяки вмісту останніх, засади правомірного
використання емоційної мови у поєднанні з логічними доводами.
Доповнено та уточнено:
- уявлення про еволюцію досліджень емоційної мови від стародавніх
розвідок (логіка, риторика, еристика, діалектика) до сучасних її витлумачень у
межах неформальних досліджень аргументації (неформальна логіка, прагмадіалектика, прагматичний підхід) з точки зору прийнятності застосування її
інструментарію для підвищення переконливості аргументативних текстів;
17
- погляд на засоби емоційної мови як інструменти для виявлення
невиражених засновків та відновлення їх у повному вигляді в аргументативних
міркуваннях;
- уявлення про прикладну роль застосування інструментарію емоційної
мови у вербальних та візуальних аргументативних практиках (реклама, медіа,
дизайн, Інтернет дискурс тощо).
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Матеріали
дисертаційного дослідження будуть корисні як складові низки навчальних
курсів для студентів вищих навчальних закладів, присвячених історії чи
сучасним тенденціям у логіці та риториці та теорії аргументації. Ідеї й
результати виконаної роботи становитимуть підставу для подальших розвідок у
царині комунікації та дизайну як синтез раціональної і емоційної складових.
Апробація результатів дисертації. Апробація ідей і висновків наукового
дослідження здійснена на міжнародних конференціях "Дні науки
філософського факультету КНУ імені Тараса Шевченка" (Київ, 2014, 2016),
"Нове та традиційне у дослідженнях сучасних представників суспільних наук"
(Київ, 2016), "Проблеми викладання логіки та перспективи її розвитку" (Київ,
2016), "Історія проблеми та необхідні умов становлення громадянського
суспільства в Україні" (Львів, 2016), "Суспільні науки сьогодні: постулати
минулого і сучасні теорії" (Дніпро, 2016), "Суспільні науки: проблеми та
досягнення сучасних наукових досліджень " (Одеса, 2016).
Публікації. Головні положення дисертаційного дослідження викладені
автором у таких наукових публікаціях: 4 статті у наукових фахових виданнях,
що реферуються у міжнародних наукометричних базах, 1 стаття в іноземному
виданні та 7 тез доповідей.
Структура дисертації відповідає меті та завданням дослідження,
складається зі вступу, чотирьох розділів, дев’яти підрозділів, висновку та
списку використаних джерел. Обсяг основного тексту складає 196 сторінок.
Список використаних джерел включає 166 найменувань, з яких 144 іноземною
мовою.

Список литературы

ВИСНОВКИ
- Було розглянуто історичну еволюцію вивчення проблеми
емоційної мови в аргументації: досліджено праці філософських шкіл
Стародавньої Індії, доробки софістів Стародавньої Греції, діалоги
Платона, праці фундатора традиційної логіки Аристотеля, напрацювання
філософів Стародавнього Риму – Цицерона, Квінтіліана та Корніфіція,
тексти таких філософів Середньовіччя, як Августин Аврелій, Василь
Кесарійський (Великий), Григорій Богослов, Іоан Златоуст та ін., праці
мислителів доби Відродження – Р. Агріколи, Е. Барбаро, Л. Бруні та ін.,
вчення філософів Нового часу та доби Просвітництва – праці Ф. Бекона,
А. Арно, К. Лансо, П. Ніколя та ін., а також розробки визначного
мислителя ХІХ ст. А. Шопенгауера.
- Були проаналізовані джерела відродження інтересу до
поняття емоційної мови в сучасних неформальних дослідженнях
аргументації (сер. ХХ ст.). Перш за все позитивний погляд на цю
проблему був репрезентований у доробку Ч. Стівенсона. Його праці
стали підґрунтям до подальших розробок Е. Абердейна, К. БерджесДжексона, Д. Волтона, М. Гілберта, Р. Кубліковського, Ф. Макагно та ін.
Дотепер тема є актуальною серед науковців, продовжується її активне і
різноманітне витлумачення.
- Була досліджена еволюція вивчення проблеми невиражених
засновків у межах неформальних досліджень аргументації: від її розгляду
в Античній логіці, риториці, еристиці і дотепер. До двох протилежних
підходів щодо невиражених засновків відносять – логічний (Цицерон,
Боецій) та риторичний (Аристотель). У логічному підході невиражені
засновки розглядаються як помилка неповноти міркування, яку за
допомогою дедуктивних методів можна та необхідно виправити. У
риторичному невиражені засновки є одними із допоміжних компонентів
переконання в аргументативному процесі. Сучасні дослідження
базуються на поєднанні логічного та риторичного підходів, із
204
превалюванням однієї позиції над іншою. Були окреслені головні сучасні
концепції до пояснення прихованих компонентів аргументації, зокрема
"плюралізм" (pluralism), "сучасний дедуктивізм" (modern deductivism) і
"ні плюралізм, ні дедуктивізм" (neither pluralism nor deductivism) та
виявлено, що точної дефініції та однозначного відношення науковців до
цієї проблеми поки немає.
- Було розглянуто проблему невиражених засновків у контексті
дослідження помилок в аргументації. Прихильники різних течій
сходяться на думці, що невиражені засновки можуть порушувати правила
та провокувати помилки. Особливо яскраво ця теза прослідковується на
прикладі моделі "критичної дискусії", розробленої прибічниками прагмадіалектики. Через непорозуміння вже у вихідних засадах між
сперечальниками увесь процес аргументації ставиться під загрозу,
унеможливлюється "стратегічне маневрування", адже діалектична ціль за
найменшої помилки не досягається. Однак, деякі науковці (Д. Волтон, С.
Геррітсен, А. Мігунов та ін.) обґрунтовують, що попри свою
неоднозначну природу, імпліцитні засновки здатні ставати ефективними
засобами переконання. Якщо невиражені засновки застосовані не з метою
введення опонента в оману, а для підсилення вербальних аргументів
досвідом самого реципієнта, їх застосування є правомірним, а не
помилковим.
- Було визначено можливість виявлення невиражених засновків
за допомогою засобів емоційної мови та контексту. У сучасній літературі
пропонуються різні способи для відновлення невиражених засновків –
апелювання до схем аргументації, або ж застосовування виключно
дедуктивних методів. Окрім того, існують й помірковані позиції так
званого плюралістичного підходу, за якого поєднують зазначені методи
та для кожного конкретного випадку знаходять індивідуальні механізми.
Одним із ефективних методів наразі вважають метод критичних запитань.
У дисертації обґрунтовується можливість віднаходження імпліцитних
205
компонентів через оцінку емоційних складових та контексту. Засоби
емоційної мови, які використовують опоненти для захисту своїх позицій,
є похідними від контексту і деякі з них містять невиражені засновки вже
за своєю природою. Окрім того, засоби емоційної мови здатні натякати на
ті невиражені компоненти, що не входили до їхнього складу. Емоційний
інструментарій, який використовують сперечальники в обґрунтуванні
часто виступає засобом віднаходження невиражених компонентів
аргументації.
- Було здійснено компаративний аналіз двох підходів щодо
правомірного використання засобів емоційної мови в аргументації –
нідерландської прагма-діалектики та прагматичного підходу в
аргументації. Були досліджені праці нідерландських вчених, зокрема
Р. Гроoтендорста, Ф. ван Еемерена, П. Хоутлоссера та виснувано, що
науковці стверджують неприйнятність емоційної мови в розробленій
ними ідеалізованій моделі розумного ведення дискусії за допомогою
стратегічного маневрування й узгодженості риторичної та діалектичної
цілей. Проте, у межах прагма-діалектики можна знайти деякі
дослідження, що свідчать про позитивневирішення проблеми
застосування емоційної мови як засобу переконання в критичній дискусії.
Перш за все, це стосується нідерландської дослідниці Ф. Хенкеманс та
прибічника прагматичного підходу з Канади М. Гілберта. Аналізуючи
їхні точки зору, а також позицію фундатора прагматичного підходу в
аргументації Д. Волтона та його колеги Ф. Макагно, у дисертації
робиться висновок, що ці дослідники не лише констатують можливість
використання засобів емоційної мови на правах легітимного інструменту
переконання в аргументації, але й постулюють його ефективність і
необхідність (за умови їх коректного застосування), в тому числі і в
строгій моделі критичної дискусії.
- Було охарактеризовано та на прикладах перевірено на
ефективність та правомірність засоби впливу емоційної мови, до яких
206
традиційно відносять: свідоме перевизначення раніше відомих понять,
ампліфікацію, гіперболу, провокаційні слова, метафору, евфемізми,
вагомі і неясні визначення, повторитощо. Окрім суто лінгвістичних
прийомів, у дисертаційному дослідженні відносяться до засобів емоційної
мови і такі психологічні складові як інтонаційні зрушення, тон, гучність
промовляння та жести. Без емоційного забарвлення стилістичних
прийомів самим мовцем, жодного переконливого ефекту досягти не
вдасться.
- Було з’ясовано місце візуальної аргументації в сучасних
дослідженнях неформальної логіки, спираючись на доробок таких
науковців, як Д. Бердселл, Е. Блейр, Л.Грорке та ін. Хоча багато
науковців обґрунтовують ефективність такого напрямку, до сьогодні
тривають дискусії стосовно прийнятності візуальної аргументації як
самостійної аргументативної сфери знання.
- Були запропоновані практичні способи оцінки виразних
можливостей візуальних аргументів, що містять емоційні складові. Таке
переконливе поєднання емоційних компонентів з раціональними
складниками є особливо актуальним в сучасному суспільстві, в якому
реклама, фільми, медіа, дизайн, Інтернет постійно практикують
наближення до аудиторії та пришвидшення передачі інформації.
Емоційна мова, присутня у візуальній аргументації, базується на таких
специфічних засобах, як метафора, гіпербола, евфемізми, ампліфікація,
літота, порівняння тощо. У візуальній аргументації такі прийоми
постають найбільш ефективними в синтезі з яскравим зображенням та
раціональним коротким текстом.