СТАНОВЛЕННЯ ЖИТТЄТВОРЧОСТІ ОСОБИСТОСТІ В КОНТЕКСТІ МОДЕРНІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ОСВІТИ : СТАНОВЛЕНИЕ жизнетворчества ЛИЧНОСТИ В КОНТЕКСТЕ МОДЕРНИЗАЦИИ УКРАИНСКОГО ОБРАЗОВАНИЯ



  • Название:
  • СТАНОВЛЕННЯ ЖИТТЄТВОРЧОСТІ ОСОБИСТОСТІ В КОНТЕКСТІ МОДЕРНІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ОСВІТИ
  • Альтернативное название:
  • СТАНОВЛЕНИЕ жизнетворчества ЛИЧНОСТИ В КОНТЕКСТЕ МОДЕРНИЗАЦИИ УКРАИНСКОГО ОБРАЗОВАНИЯ
  • Кол-во страниц:
  • 389
  • ВУЗ:
  • НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА
  • Год защиты:
  • 2012
  • Краткое описание:
  • МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
    НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
    ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА


    На правах рукопису


    ДЖУРА ОЛЕКСАНДР ДМИТРОВИЧ

    УДК 37.015.324: 378.091


    СТАНОВЛЕННЯ ЖИТТЄТВОРЧОСТІ ОСОБИСТОСТІ В КОНТЕКСТІ МОДЕРНІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ОСВІТИ

    09.00.10 – філософія освіти

    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    доктора філософських наук


    Науковий консультант:
    АНДРУЩЕНКО ВІКТОР ПЕТРОВИЧ
    доктор філософських наук, професор,
    член-кореспондент НАН України


    Київ – 2012








    ЗМІСТ


    ВСТУП 3

    РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ
    ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ ЖИТТЄТВОРЧОСТІ ОСОБИСТОСТІ 15

    РОЗДІЛ 2 ЖИТТЄТВОРЧІСТЬ ОСОБИСТОСТІ ЯК ПРЕДМЕТ
    ФІЛОСОФІЇ ОСВІТИ 60

    РОЗДІЛ 3 ОСНОВНІ ЧИННИКИ ЖИТТЄТВОРЧОСТІ ОСОБИСТОСТІ: ПРОБЛЕМА ВЗАЄМОДІЇ 121

    РОЗДІЛ 4 ГЛОБАЛІЗАЦІЙНІ ТА ІНФОРМАЦІЙНІ ВИКЛИКИ
    ЖИТТЄТВОРЧІЙ ФУНКЦІЇ ОСВІТИ 163

    РОЗДІЛ 5 ДУХОВНА СУТНІСТЬ ОСВІТИ ТА ЇЇ ПОТЕНЦІАЛ У СТАНОВЛЕННІ ЖИТТЄТВОРЧОСТІ ОСОБИСТОСТІ 237

    РОЗДІЛ 6 ДЕМОКРАТИЗАЦІЯ ОСВІТИ ЯК ЧИННИК ПІДВИЩЕННЯ
    ЇЇ ЖИТТЄТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ 301

    ВИСНОВКИ 358

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 363









    ВСТУП


    Актуальність дослідження. Проблема освіти як головний чинник життєтворчості особистості належить до найбільш актуальних і недостатньо освоєних проблем сучасної гуманітарної науки. Однією з головних вона є і в сучасній філософії освіти. І це не випадково. З освітою людина пов’язана практично всім своїм життя. В ранньому віці вона йде до школи, освоює знання, формує життєві компетенції, навички практичної діяльності. В юності через систему освіти вона здобуває професію, формує власний ціннісний світ, світогляд, мораль, культуру. Й незалежно від того чи продовжує вона своє навчання у зрілому віці – ця потреба викристалізовується нині як незамінна складова успішної життєдіяльності людини, – кожен з нас знову і знов «повертається до освіти» через власних дітей і онуків, через культуру, засоби масової інформації, просвітництво тощо. Освіта, таким чином, вимальовується як особливий ресурс соціалізації особистості. Вона (освіта) супроводжує людину впродовж всього життя, постає головним чинником її життєтворчості. Нерідко людина ставить перед собою, здавалося б, просте запитання: а чи можна прожити, утвердити себе як успішну особистість без здобуття освіти? Паралельно з ним мимоволі вимальовується друге запитання: чому менш освічені люди нерідко стають більш заможними, реалізованими й успішними, ніж ті, хто денно і нічно «гриз граніт науки», «карабкався крутими схилами» й зрештою перетворився в такого собі «книжкового черв’яка», аж ніяк нездатного не тільки до здобуття добробуту, успіху й кар’єрного зростання, але й до пересічної самостійної життєтворчості? Однозначні відповіді на ці запитання сформулювати не просто, а може й неможливо. Життя людини обумовлене такою кількістю якісно різноманітних чинників, збалансований вплив яких на нього ледь проглядається як в теоретичному, так і в практичному планах. Те ж саме стосується й освіти. «Зачароване поле» М.Кузанського – «чим більш широким є коло мого знання, тим більшою є його дотичність до світу не знання» («Про вчене незнання») – говорить про те, що здобуваючи освіту, людина одночасно (і все більш наполегливо) зваблюється сумнівами, які застерігають її активне вторгнення в життєвий процес, соціокультурну практику. Приймати відповідальне практичне рішення знаменитому Незнайці з однойменної казки М.Носова виявляється було простіше, ніж його другові із Сонячного міста з ім’ям Знайка. І все ж, практика засвідчує інше: успіх неосвічених є справою випадковою; успіх освіченої людини – явищем природним, закономірним. Освіта не тільки озброює людину належними знаннями чи компетенціями, але й «підказує» їй той єдино вірний шлях, який веде до Храму. Життєтворчість освіченої людини має якісно іншу природу і значення, ніж людини не освіченої, темної. Перша з них пов’язана з пошуком, творчістю, соціальною активністю; друга – зі злочином, за який рано чи пізно треба буде відповідати якщо й не перед суспільством, то, крайньою мірою, перед власним сумлінням. Між тим, жити, творити, перемагати легітимним чином, тобто зберігаючи честь і гідність, шануючи закони і дотримуючись їх, не переступаючи через людину, не поступаючись справедливістю стає все важче... Звідси випливає низка першочергових питань, які ще не мають однозначно сформульованих відповідей: як жити, для кого і для чого, навіщо працювати, якщо можна захопити те, що зроблене іншими? Філософське питання, поставлене ще древніми мислителями про те, «чи варте життя, щоб його проживати?», стає все більш актуальним для все більш значної частки людей по обидва боки Великого океану. І все ж люди живуть, виховують дітей, створюють і відтворюють цінності, передають їх наступним поколінням. То в чому ж тоді сенс нашого життя? Чому ми боремось за нього здавалося б у безнадійній ситуації? І разом з тим, чому, не замислюючись, кладемо власне життя на вівтар історії, якщо мова йде про виживання дитини, близької тобі людини, родини, народу, нації? Чому людство прагне до творчості? Чому у разі невдачі ми страждаємо, або ж у разі успіху – співаємо, танцюємо, радіємо? Нарешті, як жити у цьому неймовірно складному, незрозумілому й багато в чому загрозливому світі? Відповідь на ці та ряд інших запитань ми намагались знайти дослідженням, що пропонується.
    Ступінь наукового опрацювання проблеми. Освітня проблематика в структурі життєтворчості особистості, роль освіти в системі її самореалізації, самоздійснення на різних етапах людської історії завжди була в центрі філософських досліджень саме тому, що людина, її життя, діяльність, творчість з давніх часів і до наших днів залишається головним предметом філософських пошуків і дискусій. Ця тема була центральною у філософії античних мислителів. Фалес і Піфагор, Платон і Аристотель, Демокріт і ряд інших давніх мислителів розмірковували не тільки над проблемою загальної світобудови, а насамперед, над проблемою людини, її місця у великому Космосі, над її моральними характеристиками, способом поведінки і призначення. Цю ж лінію продовжили, щоправда, на релігійній основі філософи Середньовіччя. Воістину центральною проблема людини постала у філософії Відродження та Просвітництва. Не менш актуальною вона була в Новій і Новітній філософії. Поряд з дослідженням світу, закономірностей його розвитку і пізнання, проблема людини все більш рельєфно піднімалась на вершину філософських пошуків. Над нею розмірковували найкращі представники філософського корпусу свого часу. Показовими щодо цього є вислів знаменитого Канта про те, що предметом його зацікавленості є дві речі – зіркове небо над головою і моральний закон всередині нас. «Для нас» же філософ відкрив таїнство заснованого на розумі «морального імперативу» і «вічний мир», до якого він закликав людство.
    Марксистська філософія, що утверджувалась як «духовна зброя» пролетаріату, спрямована проти буржуазії, експлуатації та інших форм пригнічення, проблему людини, її життєтворчості та самореалізації, представила в ідеологічному світлі. Дещо в іншому плані, – а саме – в ідеологічному, – вона розглядала й роль освіти в системі життєтворчості особистості. І хоча цей аспект розгляду нині відсунутий на другий чи, можливо, на третій план, марксистський погляд на місце та роль освіти в контексті реалізації життєтворчості аж ніяк не може бути викинутим із загального аналізу цієї надто глибокої, актуальної й складної проблеми.
    Ряд цікавих, конструктивних ідей щодо освіти як чинника життєтворчості особистості зустрічається в «філософії життя» (А.Бергсон, Ф.Ніцше), екзистенціалізмі (А.Камю, Ж.Сартр), неотомізмі (Ю.Бохенський, Е.Жильсон, Ж.Марітен), інших філософських напрямах, зародження і розквіт яких відноситься до ХІХ – ХХ століть.
    Актуальною ця проблема є і нині. Понад те, в наші дні, позначені як епоха глобалізації та інформаційної революції, проблема життєтворчості особистості загострюється. В світі відбулись такі зміни, осмислення яких ще лише розпочинається. Світоглядні орієнтири людини, її моральні цінності, політичні пріоритети, соціокультурні цінності знаходяться в розпорошеному стані. Людина нерідко втрачає генералізуючу нитку соціального поступу, не може адаптуватись до соціокультурних змін, впадає в розпач, апатію, надто близько підходить до суїциду. Освіта при цьому перетворюється в «останній рубіж» оборони, який або утримує людину в цьому світі, або ж підштовхує її до переходу в світ інший, тіньовий, невідомий. Останнє стало предметом розгляду таких знаменитих західних науковців, як Р.Арон, А.Адлер, Х.Арендт, Д.Белл, З.Бжезинський, М.Бубер, Р. Дарендорф, Дж.Дьюї, Ф.Знанецький, О.Тоффлер, М.Хайдеггер, Й.Хейзинга, Ф.Фукуяма, К.Ясперс, ряду інших дослідників.
    У російській дореволюційній і сучасній філософії означена проблема аналізувалась у працях Ж.Алферова, Б.Ананьєва, П.Афанасьєва, Ю.Бабанського, А.Бачинського, М.Бахтіна, М.Бердяєва, П.Блонського, Н.Бунакова, Ф.Бурлацького, С.Владимирського, Л.Виготського, П.Гальперина, П.Гайденко, В.Давидова, Ю.Давидова, А.Лазурського, А.Луначарського, А.Лурія, Н.Новікова, А.Ободовського, А.Пінкевича, С.Рубінштейна, В.Соловйова, С.Франка, П.Флоренського, В.Чорнолуського, С.Шацького, В.Шульгіна, Д.Єльконіна, інших дослідників.
    Помітним в її розгляд є вклад українських дослідників. Серед науковців, насамперед, філософів, політологів та соціологів, які безпосередньо торкались означеної проблеми, слід назвати таких дослідників, як Є.Андрос, В.Андрущенко, Т.Андрущенко, В.Бакіров, В.Бех, В.Богданов, О.Бойко, А.Бичко, Г.Волинка, О.Гомілко, Л.Губерський, В.Дзоз, М.Злотіна, В.Євтух, В.Кремень, С.Кримський, М.Лукашевич, М.Михальченко, В.Муляр, І.Надольний, В.Огнев’юк, О.Онищенко, І.Предборська, В.Рижко, Т.Розова, З.Самчук, О.Скубашевська, Л.Сохань, В.Скотний, Н.Скотна, В.Табачковський, В.Шинкарук, В.Ярошовець, О.Яценко та ін.
    Особливої уваги заслуговують праці Л.Сохань та представників її наукової школи. У виданих недавно книгах «Поезія життєтворчості» (2009 р.) та «Мистецтво життєтворчості» (2010 р.) авторка розмірковує про таїнство душі та суперечності людського життя, природу життєтворчості та долю людини. У цих працях закладені методологічні і світоглядні основи життєтворчості особистості, зокрема, щодо людини як суб’єкта власної життєтворчості, проектування цього процесу, його сценарію та чинників, які спонукають до відповідних життєдайних поворотів долі. Дослідниця визначає такі опорні поняття, як «життєвий шлях особистості», «спосіб життя», «стиль життя», «культура життя та творчості» та ін. В її книгах проаналізовані інноваційні моделі життєтворчості, найвищий сенс людського буття, сценарії розвитку (перебігу) життя в структурі сучасних глобалізаційних викриків.
    І все ж, не зважаючи на достатньо об’ємний пласт друкованої продукції, проблема взаємозв’язку й ролі освіти в життєтворчості особистості залишається висвітленою не достатньо повно. Існує низка проблем, які потребують додаткових досліджень. До них, зокрема, відносяться теоретико-методологічні проблеми дослідження процесу життєтворчості особистості (основні дискусії щодо змісту, основних напрямів та характеру життєтворчості особистості, поняття життєтворчості особистості як духовно-практичної діяльності, спрямованої на проектування, програмування, планування та творче здійснення свого індивідуального життя, визначеність індивіда та особистості як суб’єктів власної життєтворчості тощо). Більш глибокого розгляду потребують такі питання, як взаємозв’язок, суперечності та взаємодія основних чинників життєтворчості особистості; місце і роль серед них такого соціального інституту, як освіта, особливо, в контексті глобалізаційних та інформаційних викликів життєтворчій функції освіти. У цьому зв’язку актуалізується проблема модернізації освіти як чинника життєтворчості особистості (утвердження особистісного характеру освіти, відродження духовної сутності освіти, можливості об’єднання зусиль освіти і релігії, демократизація освіти тощо). Враховуючи недостатню розробленість та актуальність проблеми, ми обрали її у якості предмета самостійного теоретичного аналізу.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Загальний напрям дисертаційної роботи пов’язаний із темою дослідження кафедри соціальної філософії та філософії освіти Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова «Принципи організації та тенденції розвитку вищої освіти у ХХІ ст.» (рішення Вченої ради Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова від 22 грудня 2006 р., протокол № 5). Тема дисертації затверджена Вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (протокол № 2 від 25 вересня 2009 року).
    Метою дослідження є аналіз ролі освіти як чинника життєтворчості особистості в умовах сучасних викликів глобалізованого світу.
    Досягнення цієї мети вимагає розв’язання таких дослідницьких завдань:
    – уточнення поняття життєтворчості особистості в світлі сучасного наукового і філософського дискурсу;
    – виокремлення й аналіз основних чинників цього процесу, їх взаємозв’язок і взаємодія;
    – дослідження місця, ролі і значення освіти у вихованні свідомого ставлення людини до життя, формуванні ціннісних орієнтацій особистості, необхідних для здійснення власної життєтворчості в сучасних умовах;
    – дослідження природи та сутності глобалізаційних та інформаційних викликів щодо освіти та її ролі у підготовці людини до життєтворчості у сучасному суспільстві;
    – аналіз відповідей освіти на виклики глобалізованого світу та її організація як «власного життя» особистості, а не лише підготовки до нього в майбутньому;
    – виокремлення й аналіз основних змін в системі освіти, що підвищують її ефективність в системі життєтворчості особистості;
    – вивчення тенденцій, проблем та суперечностей розвитку української освіти як чинника життєтворчості особистості;
    – вияв та аналіз можливостей об’єднання зусиль науки, освіти, релігії та інших форм духовно-практичного освоєння світу в контексті відродження духовності як головного підґрунтя життєтворчості особистості.
    Об’єктом дослідження є модернізація української освіти.
    Предмет дослідження – освітній потенціал у системі життєтворчості особистості.
    Методологія дослідження. Дослідження, проведене в межах дисертації, базується на таких головних принципах, як принцип єдності теорії і практики, логічного та історичного, співпадання начала і принципу системності та об’єктивності. Ми застосовували наступні методи наукового пізнання: 1) діалектика (з урахуванням її інтерпретацій у сучасній філософській літературі); завдяки цьому методові ми отримали можливість побачити і представити предмет дослідження у всіх його соціальних та інших взаємних зв’язках і залежностях, а також у процесі розвитку; 2) герменевтика. Цей метод дозволив проникнути всередину процесу життєтворчості особистості, виявити й дослідити в ньому роль освіти як одного з головних чинників і ресурсів; 3) застосування структурно-функціонального методу забезпечило виокремлення та автономний розгляд елементів системи життєтворчості особистості та структури його головного чинника – освіти; 4) застосування методу системного аналізу дозволило відслідкувати взаємні зв’язки та залежності елементів системи освіти, взаємодії її суб’єктів у процесі їх життєтворчості; 5) історичний метод, застосований в дисертації, дозволив проаналізувати основні етапи становлення системи життєтворчості особистості, роль освіти на кожному з етапів її (особистості) історичного становлення, виокремити рефлексію цього процесу в освітянській теорії та практиці; 6) порівняльний метод дозволив здійснити порівняння ефективності процесу життєтворчості засобами освіти в різних соціальних системах та країнах європейського простору; 7) на основі аналітико-прогностичного методу нами зроблені певні висновки та узагальнення, теоретичні та практичні рекомендації загалом на період до 2025 року. Ми використовуємо також міждисциплінарний підхід.
    Наукова новизна дисертаційного дослідження виявляється в обґрунтуваннях авторських висновків про те, що 1) людина творить себе сама у відповідності з власним розумінням мети життєдіяльності, місця і ролі в суспільстві; 2) цей процес має назву «життєтворчість особистості» й за змістом він є формою (видом) духовно-практичної діяльності, спрямованої на проектування, програмування, планування та творче здійснення свого індивідуального життя; 3) останнє відбувається на широкому тлі реальних суспільних відносин (реального соціуму), історії і культури, що розглядаються у якості об’єктивних умов, своєрідного фундаменту, від якого відштовхується і до якого повертається цей процес; 4) на життєтворчість особистості впливають такі чинники, як родинне і громадське виховання, засоби масової інформації і культури, релігія і наука, освіта, інші форми суспільної свідомості та досвіду; 5) вплив освіти є найбільш дієвим, адже саме в освіті й через освіту людина цілеспрямовано (й під керівництвом вчителя) здобуває знання, формує власний світогляд, отримує суспільно значиме виховання; 6) ефективність освіти як чинника життєтворчості особистості наштовхується на виклики сучасного глобалізованого світу; 7) розвиток освіти у відповідності з потребами практики є першою і головною умовою підвищення ефективності життєтворчості, життєвого процесу людини, який веде її до самоствердження, самоповаги, успіху і свободи.
    Новизна віддзеркалена в наступних наукових положеннях, що виносяться на захист:
    Вперше:
    – визначено ефективність освіти як чинника життєтворчості особистості; її залежність від динамічних зовнішніх і внутрішніх обставин. До перших з них відносяться глобалізація та інформаційна революція; до других – соціально-економічні, політичні та соціокультурні зміни, що відбуваються в середині держави. Показано, що означені обставини роблять своєрідний виклик освіті й для того, щоб вона могла ефективно виконати свою життєтворчу функцію, освіта має здійснити певні трансформації за змістом, методикою, технологіями, організацією тощо;
    Уточнені:
    – теоретичні й практичні домінанти цього процесу; прогнозуючи його перебіг на рівні сучасної історії і в перспективі на 15-20 років, обґрунтовано найбільш ефективні кроки, за якими могли б бути здійсненими трансформації української освіти в контексті підвищення ефективності її життєтворчої функції; визначено, що «модернізація освіти» є закономірним процесом оновлення національної системи освіти відповідно до апробованих практикою здобутків у цій галузі провідними країнами світу;
    – основні напрями модернізації освіти в Україні; Болонські домовленості, при цьому, розглянуто як одну з найбільш фундаментальних і модернових програм трансформації освіти в сучасному європейському просторі. Разом з тим, вони не повинні слугувати підставою для руйнації національних підвалин освіти, її ролі у життєтворчості особистості. Мова має йти про модернізацію вітчизняної освіти у відповідності зі стандартами Болонських декларацій і, одночасно, про збереження фундаментальних надбань української освіти, їх використання усією європейською спільнотою;
    – модернізація цінностей в системі освіти здійснюється через дискурс всіх суб’єктів навчально-виховного процесу, де кожен з них постає як рівний серед рівних, враховує точку зору іншого не залежно від того, змінив він власну позицію, чи залишився на ній;
    Подальшого розвитку отримали:
    – концептуальні засади модернізації сучасної української освіти у відповідності з основними документами, прийнятими на рівні європейської освітньої спільноти як в контексті Болонських домовленостей, так і з виходом за її межі; останнє стосується трансформації нормативно-правової бази освіти, утвердження її як безперервної «освіти впродовж життя», людиноцентриського спрямування й інноваційного типу;
    – теоретичні підвалини й підстави збереження і розвитку «педагогічної матриці» української освіти, посилення її впливу на європейську спільноту з метою відродження духовної сутності освіти, підвищення її ефективності в системі життєтворчості особистості;
    – основні напрями демократизації освіти, до яких належать демократизація змісту освіти; впровадження дискурсних технологій; розширення та поглиблення творчого начала в освіті, розвиток педагогічної творчості; демократизація організаційно-виховних аспектів життєдіяльності освітньої галузі; розширення академічної мобільності як напрям демократизації освіти; забезпечення рівного доступу до якісної освіти; демократизація управління освітою.
    Теоретичне і практичне значення дисертації визначається тим, що в ньому вперше в філософській і педагогічній літературі незалежної України проаналізована роль освіти як чинника життєтворчості особистості, виявлені протектори цього процесу – виклики глобалізованого світу та відповіді освіти з метою підвищення її ролі як головного ресурсу життєтворчості особистості. Нами обґрунтовані основні напрями модернізації сучасної освіти як в контексті Болонських домовленостей, так і з виходом за їх межі; підкреслюється роль української освіти в європейському освітньому просторі. Матеріали дисертації можуть бути використані при читанні курсу «Філософія освіти» та «Освітня політика», а також частково при читанні курсів «Філософія», «Політологія», «Культурологія» тощо. На їх основі може бути підготовлений спеціальний курс для студентів гуманітарних спеціальностей.
    Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на засіданні кафедри соціальної філософії та філософії освіти Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, а також на ряді міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференцій та семінарів, а саме: Міжнародному науково-практичному семінарі «Інноваційна освіта для ХХІ століття» (м. Київ, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції «Імперативи розвитку України в умовах глобалізації» (м. Чернігів, 2008); IV Всеукраїнській науково-методичній конференції «Безперервна освіта в Україні: реалії та перспективи» (м. Івано-Франківськ, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції «Міжкультурні комунікації та толерантність в освіті» (МДЦ «Артек», 2009); Науково-практичному семінарі «Освіта в полікультурному просторі ХХІ століття: пошук стратегічних пріоритетів» (м. Київ, 2009); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології» (м. Тернопіль, 2009); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасне дошкілля: реалії та перспективи» (м. Київ, 2009); Науково-практичному семінарі «Інноваційні стратегії розвитку освіти: філософсько-педагогічний дискурс» (м. Київ, 2009); Науково-практичній конференції «Університетська освіта в Україні і світі: стан, проблеми та шляхи розвитку» (м. Луцьк, 2009); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Університет – позашкільний навчальний заклад – загальноосвітній навчальний заклад» (м. Київ, 2010); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасне дошкілля: реалії та перспективи» (м. Київ, 2010); Міжнародній науковій конференції «Наукова еліта як соціально-економічний фактор розвитку держав в умовах глобалізації» (м. Київ, 2010); Міжнародній науково-практичній конференції «Соціальна робота на межі тисячоліть: концепції, технології, стратегії» (м. Київ, 2011); Науково-практичній конференції «Основні напрями модернізації вищої освіти в контексті викликів епохи» (мм. Київ-Глухів, 2011); круглому столі «Вища освіта України: 20 років перетворень в Україні» (м. Київ, 2011).
    Публікації. Основні положення, ідеї і висновки дисертаційної роботи оприлюднені у 25 публікаціях, з них: 1 – одноосібна монографія, 20 – статті у наукових фахових виданнях з філософських наук, 4 – статті в інших наукових збірниках.
    Кандидатська дисертація на тему: «Освіта в системі факторів професійного самовизначення особистості» була захищена в 2004 році. Матеріали кандидатської дисертації у тексті докторської не використовуються.
    Структура дисертації. Відповідно до мети та завдань дослідження робота складається із вступу, шести розділів, висновків та списку використаних джерел (280 позицій). Загальний обсяг дисертації – 389 сторінок, із них основна частина дисертації – 362 сторінки.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ


    1. Аналіз освіти з позицій життєтворчості вивів нас на увесь спектр соціальних зв’язків людини – від детермінаційних взаємозв’язків з культурою до демократизації освіти. Життєтворчість особистості завжди соціальна і у сфері освіти ця соціальність завжди здобуває своє людське обличчя – обличчя наших вчителів і наше власне обличчя. Освіта виховує людину бути життєтворчою передусім морально, відповідати за свої вчинки у тому сенсі, щоб ними могла пишатися не лише сама людина, але й нащадки – пишатися і вчитися на цих вчинках.
    Таким чином, освіта – це завжди крок уперед: від незнання до знання, від ціннісної невизначеності до ціннісно обґрунтованих принципів життя, від набуття попереднього досвіду людства до збагачення цього досвіду власними звершеннями. Тому освіта протягом усього життя – це внутрішня потреба людини, якій суспільство дає більші чи менші можливості реалізуватися. Чим більш суспільство розвинене, тим більше людина присвячує себе освіті – і у множині можливостей, і у часі свого життя. Потенціал розвитку суспільства у цьому напрямі невичерпний – людина вчиться легко, охоче, і чим більше вчиться, тим більше знаходить можливостей для нової освіти. У цьому – один з вічних пріоритетів життєтворчості людини.
    2. Зазначається, що відсутність загальновизнаної теорії життєвого шляху і життєтворчості гальмує створення цілісної і несуперечливої картини життєвого шляху загалом. Без такої картини важко виявляти і застосовувати у вихованні молоді ті ефективні технології життєтворчості, тобто методи життєвого проектування та життєдіяльності, які здатні зробити людину творцем власного життя.
    Життєтворчість як «творення життя» – це творчість у трьох іпостасях: продуктивній (результатах активності особистості), суб’єктивній (в розвитку суб’єктивного світу особистості), і соціальній (відбиття в життєвих світах інших людей ).
    Саме інтеграція трьох цих іпостасей закладає цілісність творчості особистості, перетворює її на життєтворчість.
    3. В основі життєтворчості лежать творчі здібності. Розгляд етапів творчого процесу дозволив співвіднести різні рівні психологічної регуляції з етапами творчості, і, таким чином, уявити здатність до життєтворчості як цілісну творчу здатність особистості. У самому найширшому сенсі поняття «життєтворчі здатності» може бути розглянуте як таке якісно своєрідне сполучення здатностей особистості, що дозволяє їй не тільки досягати певних успіхів в окремих видах діяльності або широкому класі діяльностей, але й змінювати якість свого життя в цілому. У дослідженні дається таке визначення здатності до життєтворчості: здатність до життєтворчості – це інтегративна, духовна здатність суб’єкта організовувати умови свого життя, перетворювати і розширювати свій життєвий світ, змінювати систему відношень до світу, інших людей і до себе в процесі розвитку індивідуальності.
    4. Розглянувши основні чинники формування життєтворчості особистості, такі, як соціокультурне середовище, сім’я, освіта, засоби масової інформації, виховання і самовиховання, ми можемо зробити висновок про те, що всі ці явища здатні впливати на формування особистості саме в тій мірі, в якій вона сама докладає творчих, морально-вольових зусиль щодо активного сприйняття і перетворення їх впливів. Загальною особливістю різних чинників, які впливають на формування і розвиток особистості, є те, що всі вони спрямовані на вироблення в людині активно-діяльнісної позиції щодо універсальних, світоглядно-ціннісних орієнтирів і творчо-гармонізаційного ставлення до об’єктивного середовища. Іншими словами, будучи факторами зовнішнього впливу, вони змушують людину творчо реагувати на себе самих, тим самим змінюючи і вдосконалюючи їх.
    5. Виклики природи, суспільні, економічні, технологічні ті інші запити сучасного світу, інформаційна революція та поява суспільства, побудованого на знаннях, диктують нові вимоги до методологічної, світоглядної, системної підготовки сучасних фахівців. Сукупності цих вимог відповідає практично-прагматична спрямованість освіти, яка останнім часом стає важливішою основою її подальшого розвитку.
    6. Глобалізація освіти припускає не тільки критику традиційно існуючої освітньої системи, яка далеко не завжди враховує насущні потреби майбутнього, але і створення нової концепції мета-освіти, яка обґрунтовує радикальні зміни в системі освіти. Уточнення основних змістовних моментів мета-освіти виявляє її як новий якісний етап глобалізаційного процесу, що передбачає гармонізацію сучасних і традиційних форм культури в єдиному універсальному процесі безперервної освіти.
    7. На засадах формування духовності через феномен освіти і має бути зорієнтована підготовка людини до життя в сучасному відкритому суспільстві, оскільки освіта найактивніше збирає й аналізує інформацію. У широкому призначенні освіта є «наповненням» індивіда інформацією і зразками кращого практичного досвіду. Саме освіта є гарантом індивідуального розвитку і водночас плекає інтелектуальний та духовний потенціал нації, а сьогодні ще й формує громадян відкритого демократичного суспільства, яке становить ідеал для значної частини людства.
    Відповідно особливостями розвитку українського суспільства й системи освіти, які в сукупності впливають на формування духовності сучасної особистості, зокрема, є: 1) культурно-освітні, історичні зміни у суспільстві, які зумовлюють також зміни у формуванні духовності особистості, її світоглядних інтенцій; 2) інтенсифікація науки або виробництва у контексті інтенсифікації духовного життя, піднесення ролі ініціативи, активності, творчих зусиль кожної особистості; 3) проблема людини і суспільства, яка зберігає своє одвічне й неперехідне значення для безупинного просування людини в майбутнє; 4) перебування українського суспільства ще на стадії пошуку можливих варіантів становлення, з неухильною тенденцією до виявлення своєї унікальності, самостійності, і насамперед у свідомості своїх громадян; 5) визначення стану розвитку суспільства рівнями освіти, духовності, буття (побуту), життя кожної особистості й усіх представників суспільства; 6) необхідність осмисленого підходу до розуміння теоретичних і практичних проблем буття й освіти, що сприятиме обміркуванню шляхів і способів їх оптимального вирішення.
    Одним із практичних виявів духовності є здоровий інтелект, набутий через освіту, в основі якої лежить культура етносу. Завданням освіти і духовних чинників є те, щоб ураховуючи запити особистості й соціальні фактори, знайти оптимальні умови гармонізації взаємовідносин особистості й суспільства, людини і природного середовища, які забезпечуватимуть життєдіяльність і розвиток усіх фізичних і духовних сил людини.
    8. Демократизація освіти – це процес, який охоплює усі без винятку сторони життя навчальних закладів. За змістом він включає в себе весь комплекс перетворень в системі освіти з метою нормалізації відносин між суспільством, державою і навчальними закладами, між керівництвом усіх рангів і педагогами, між педагогами і учнями та студентами, між самими учнями та студентами, між школою і батьками, школою і громадськістю.
    Демократизація здійснюється на основі таких принципів, як принцип людиноцентризму, рівних можливостей, співробітництва, різноманітності, відкритості, регіоналізації, громадсько-державного управління, принцип самоорганізації. Суспільство має забезпечити повагу до особистості, яка навчається і навчає, ставлення одне до одного за типом – «рівний-рівному», створювати якомога більш справедливі і рівні умови для одержання освіти кожному своєму членові.
    Своєрідну серцевину демократизації становить принцип людиноцентризму та рівних можливостей у доступі до якісної освіти. Це означає, що в демократичному суспільстві кожен громадянин, не залежно від його майнового стану, етно-національного походження, типу віросповідання чи конфесійної належності, повинен мати можливість одержання як загальної, так і професійної освіти на будь-якому доступному для нього рівні. Демократизація освіти потребує індивідуальної підтримки незаможних сімей з дітьми і самих дітей та молоді з таких сімей, які продовжують навчання за рахунок державних стипендій, надання гуртожитків тощо. Підбір учнів до навчання в елітарних закладах має здійснюватись не за ознакою соціального походження учнів та студентів, а елітарних в розумінні формування інтелектуальної і професійної еліти суспільства, яка задає зразки, орієнтується на вищі рівні діяльності. Демократизація означає, далі, створення гуманістичної парадигми освіти, реалізацію загальнолюдських моральних і духовних цінностей. Особлива увага має бути приділена дітям з особливими потребами, зокрема, тим, хто не може навчатися у звичайних умовах, тобто для інвалідів.









    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


    1. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни / К. А. Абульханова-Славская. – М. : Мысль, 2000. – 299 с.
    2. Аванесова Г.А. Культура духовна / Г. А. Аванесова // Культурологія ХХ століття. Енциклопедія : в 2-х т. – СПб. : Університетська книга, 1998. – Т. 1. – С. 346-347.
    3. Адоньєв Є. О. Традиційна та гуманістична парадигми освіти в антропологічному вимірі / Є. О. Адоньєв // Постметодика. – 2002. – № 7-8. – С. 12-15.
    4. Аза Л. А. Виховання як філософсько-соціологічна проблема (методологічний аспект) / Л. А. Аза. – К. : Наукова думка, 1993. – 132 с.
    5. Аза Л.А. Особливості процесу міжетнічної культурної взаємодії в українському суспільстві / Л. А. Аза // Українське суспільство на порозі третього тисячоліття. – К. : ІСНАНУ, 1999. – С. 607-622.
    6. Акбашев Т. Ф. Первые шаги в «Педагогику жизни» / Т. Ф. Акабашев. – Челябинск : «Версия», 1995. – 92 с.
    7. Амонашвили Ш. А. Школа жизни: трактат о начальной ступени образования, основанный на принципах гуманно-личносной педагогики / Ш. А. Амонашвили. – М. : Изд. Дом Шалвы Амонашвили, 1998. – 80 с.
    8. Андрущенко В. П. Організоване суспільство. Проблема організації та суспільної самоорганізації в період радикальних трансформацій в Україні на рубежі століть: Досвід соціально-філософського аналізу / В. П. Андрущенко. – К. : ТОВ «Атлант ЮЕмСі», 2005. – 498 с.
    9. Андрущенко В. П. Педагогічна освіта України: Болонські виклики і напрями модернізації / В. П. Андрущенко // Практична філософія. – 2004. – № 1. – С. 124-128.
    10. Арнольдов А. И. Культура, человек и картина мира / А. И. Арнольдов, В. А Кругликов ; Институт философии Академии наук СССР. – К. : Наука, 1987. – 137 с.
    11. Балл Г. О. Проблема гуманізації освіти та деякі напрямки її розв’язання / Г. О. Балл // Психологічні засади гуманізації загальної середньої освіти. – Рівне, 1995. – С. 8-15.
    12. Барановський В. Ф. Духовность личности в системе современных общественных отношений : [монография] / В. Ф. Барановський. – К. : НТВ «Правник»-НАВСУ, 1998. – 141 с.
    13. Барнетт Р. Осмысление университета. По материалам инаугурационной профессорской лекции, прочитанной в Институте образования Лондонского университета 25 октября 1997 года. / Р. Барнет ; [перевод Т. Н. Буйко] // Образование в современной культуре. Альманах. – Минск, 1998. – № 1. – С. 15-26.
    14. Бахтин М. Проблемы поэтики Достоевского / М. Бахтин. – М. : Советская Россия, 1979. – 320 с.
    15. Безкоровайна О. В. Педагогічні аспекти гуманізації особистості вчителя в умовах демократизації шкільного життя [Електронний ресурс] / О. В. Безкоровайна. – Режим доступу : http://www.cen.iatp.org.ua/libr/iatp4/gumaniz.doc.
    16. Бекета Б. Музейні експонати розповідають... / Б. Бекета, В. Краснодемський // Голос України. – 1998. – 19 грудня. – С. 8.
    17. Бекірова А. Р. Духовність – засіб формування громадянської культури / А. Р. Бекірова // Вісник Житомирського держ. ун-ту ім. І. Франка. – 2005. – № 20. – С. 75-78.
    18. Бердяев Н. А. Философия свободы. Смысл творчества / Н. А. Бердяев. – М. : Наука, 1989. – 295 с.
    19. Бердяев Н. А. Истоки и смысл русского коммунизма. Репринторное воспроизведенное издание YMCA-PRESS, 1995 / Н. А. Бердяев. –М. : Наука, 1990. – 222 с.
    20. Бердяев Н. А. Человек и машина / Н. А. Бердяев // Вопросы философии. – 1989. – № 2. – С. 147-162.
    21. Бердяєв М. О. Cмысл творчества. Опыт оправдания человека /
    М. О. Бердяєв. – М. : АСТ; Харьков «Фолио», 2004. – 648 с.
    22. Бердяев Н. А. О назначении человека / Н. А. Бердяєв. – М. : Республика, 1993. – 568 с.
    23. Бердяев Н. А. Самопознание / Н. А. Бердяев. – М. : ЭКСМО-Пресс ; Харьков : Фолио, 1998. – 620 с.
    24. Бердяев Н. А. Философия творчества, культуры и искусства : в 2 т. / Н. А. Бердяев. – М. : Искусство, 1994. – Т. 1. – 1994. – 542 с.
    25. Бердяев Н. А. Философия творчества, культуры и искусства : в 2 т. / Н. А. Бердяев. – М. : Искусство, 1994. – Т. 2. – 1994. – 509 с.
    26. Берулава М. Н. Общедидактические подходы к гуманизации образования / М. Н. Берулава // Педагогика. – 1994. – № 5. – С. 21-25.
    27. Бех В. П. Генезис соціального організму країни : [монографія] /
    В. П. Бех. – [2-е вид., доп.]. – Запоріжжя : Просвіта, 2000. – 288 с.
    28. Бех І. Д. Духовний розвиток особистості: поступ у незвідане /
    І. Д. Бех // Педагогіка і психологія. – 2007. – № 1 (54). – С. 5-27.
    29. Бех И.М. Духовні цінності в розвитку особистості / И. М. Бех // Педагогіка й психологія. – 1997. – № 1. – С. 123.
    30. Бех І. Д. Виховання особистості : в 2-х кн. / І. Д. Бех. – К. : Либідь, 2003. – Кн. 1 : Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади. – 2003. – 280 с.
    31. Бєланова Р. А. Гуманізація та гуманітаризація освіти в класичних університетах (Україна – США) : [монографія] / Р. А. Бєланова. – К. : Центр практичної філософії, 2001. – 216 с.
    32. Блонський П. Задачи и методы новой народной школы / П. Блонский. – М. : Задруга, 1917. – 80 с.
    33. Блюм Г. Структура характера у взрослых / Геральд Блюм // Психоаналитические теории личности ; пер. с англ. и вступ. ст.
    А. Б. Хавина.  М. : КСП, 1996.  С. 203-230.
    34. Бобиенко О. М. Ключевые компетенции личности как образовательный результат системы профессионального образования : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. пед. наук : спец. 13.00.08 «Теория и методика профессионального образования» / О. М. Бобиенко. – Казань, 2005. – 18 с.
    35. Богомолов А. Сверхзадача образования: Концептуальные подходы к реформированию высшей школы в Украине / А. Богомолов // Персонал. – № 4. – 1998. – С. 77-81.
    36. Богуславский М. Реформы Российского образования: Блеф или реальность? / М. Богуславский, М. Фишер // Мир образования. – 1996. – № 4. – C. 23.
    37. Богусловський В. М. Скептицизм в философии /
    В. М. Богусловський. – М. : Наука. – 1990. – 272 с.
    38. Бойков В. Э. Состояние и проблемы формирования исторической памяти («круглый стол») / В. Э. Бойков // Социологические исследования. – М., 2002. – № 8. – С. 15-21.
    39. Бойченко В. Культура / В. Бойченко // Соціальна філософія. Короткий Енциклопедичний словник ; заг. ред. і укладання : В. П. Андрущенко, М. І. Горлач. – К., Харків : Рубікон, 1997. – С. 180.
    40. Бондаревская Е. В. Гуманистическая парадигма личностно ориентированного образования / Е. В. Бондаревская // Педагогика. – 1997. – №4. – С. 11-17.
    41. Бондаревская Е. В. Аксиологический (ценностный) план рассмотрения воспитания и обучения / Е. В. Бондаревская, С. В. Кульневич // Общая стратегия воспитания в образовательной системе России (к постановке проблемы) : [коллектив. моногр.]. : в 2 кн. – М. : Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, 2001. – Кн. 1. – С. 2732.
    42. Бочкарев В. И. Демократизация управления общим образованием в России / В. И. Бочкарев // Педагогическая наука и практика: проблемы и перспективы : сб. науч. статей. Выпуск первый. – М. : ИОО МОН РФ, 2004. – С. 43-45.
    43. Бугай Ю. М. Роль освіти у формуванні інноваційного шляху розвитку суспільства / Ю. М. Бугай // Вісник Укр. видання МАН ВШ. – 2003. – № 1. – С. 67-81.
    44. Буєва Л. П. Духовність і проблеми моральної культури / Л. П. Буєва // Питання філософії. – № 2. – 1996. – С. 3-7.
    45. Бузький М. П. Гуманитаризация преподавания философии в вузе / М. П. Бузький // Новые технологи обучения. Республиканский научно-методический сборник. – К., 1991. – Вып. 1. – С. 122-130.
    46. Бурдье П. Начало / П. Бурдье ; [пер. с фр. Шматко Н.]. – М. : Socio-Logos, 1994. – 288 с.
    47. Буряк В. Актуальные проблемы философии. Методологические основания экономического знания, постиндустриальное общество, глобализация / В. Буряк. – Симферополь : Симгортип, 2006. – 153 с.
    48. Бутківська Т. В. Цінності від учителя до учня / Т. В. Бутківська // Початкова школа. – 1997. – № 2. – С. 6.
    49. Бутківська Т. В. Цінності в контексті соціокультурності освіти / Бутківська Т. В. // Педагогіка і психологія. – 1995. – № 3. – C. 33-39.
    50. Валицкая А. П. Философские основания современной парадигмы образования / А. П. Валицкая // Педагогика. – 1997. – № 3. – С. 16-22.
    51. Василюк А. Сучасні освітні системи : [навчальний посібник] / Василюк А., Паціхонський Р., Яковець Н. – Ніжин : Редакційно-видавничий відділ НДПУ, 2002. – 139 с.
    52. Ващенко Т. Г. Діагностика моральних цінностей особистості школярів / Т. Г. Ващенко // Рідна школа. – 1996. – № 2. – С. 24-25.
    53. Вентцель К. В. Виховання духовної культури / К. В. Вентцель // Вільне виховання : збірник праць. – М., 1893. – С. 135.
    54. Вербицкий А. А. Активное обучение в высшей школе : Контекстный подход / А. А. Вербицкий. – М. : Высшая школа, 1991. – 105 с.
    55. Веряев А. А. От образовательных сред к образовательному пространству: понятие, формирование, свойства / А. А. Веряев,
    И. К. Шалаев // Педагогика. – М., 1998. – № 4. – С. 28-32.
    56. Ветров Ю. Заметки о педагогическом образовании / Ю. Ветров // Высшее образование в России. – 2004. – № 1.  С. 111-117.
    57. Владимирский-Буданов М. Ф. Государство и народное образование в России с XIII в. до учреждения министерств / М. Ф. Владимирский-Буданов // Журнал Министерства Нар. Просвещения. – 1873. – № 10. – С. 179.
    58. Власенко В. В. Вчителі  учні: психологія взаємних оцінних ставлень : [монографія] / В. В. Власенко. – К. : УДПУ ім. М.П. Драгоманова, 1995. – 155 с.
    59. Власик О. С. Індекс людського розвитку: досвід України / О. С. Власик, С. І. Пирожков. – К. : НІСД, 1995. – 84 с.
    60. Власова О. Провідні чинники розвитку соціального потенціалу особистості / О. Власова // Соціальна психологія. – 2005. – № 1. – С. 42-49.
    61. Волков В. Т. Современное состояние и перспектива развития дистанционного образования в России / В. Т. Волков // Инновации в образовании. – 2001. – № 4. – С. 5-10.
    62. Все для вчителя. – 2000. – № 15. – 37 с.
    63. Гавриловец К. В. Гуманистическое воспитание в школе : [пособие для директоров школ, учителей, классных руководителей] /
    К. В. Гавриловец. – Мн.: Полымя, 2000. – 128 с.
    64. Гайденко П. П. Трагедия эстетизма / П. П. Гайденко // Прорыв к трансцендентному. Новая онтология XX века. – М. : Республика, 1997. – С. 93-104.
    65. Галкун Ю. Психологічні особливості формування ціннісних орієнтацій студентської молоді / Ю. Галкун // Виховна робота в технікумах, коледжах. З досвіду роботи вищих навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації. Випуск 5.  К., 2006. – С. 35-41.
    66. Гальцева Р. А. Западноевропейская культурфилософия между мифом и игрой / Р. А. Гальцева // Самосознание европейской культуры ХХ века. (Вступительная статья).  М. : Политиздат, 1991. – С. 28-45.
    67. Гальчинський А. Глобальні трансформації: уроки для України / А. Гальчинський // Політика і час. – 2005. – № 8. – С. 18-28.
    68. Гессен С. И. Основы педагогики. Введение в прикладную философию. / С. И. Гассен. – М. : «Школа-Пресс», 1995. – 448 с.
    69. Гіптерс З. В. Короткий культурологічний словник – довідник / З. В. Гіптерс. – Львів: ЛБІ НБУ, 2004. – 127 с.
    70. Гладун Е. Ф. Демократизация высшего образования в России в процессе международного сотрудничества на примере юридического вуза [Електронний ресурс] / Е. Ф. Гладун // Сборник материалов международной научно-практической конференции 21-22 марта
    2003 г. – Омск : Изд-во ОмГПУ, 2003. – Режим доступу : http://www.prof.msu.ru/publ/omsk2/content.htm
    71. Головатий М. Ф. Висока освіта впродовж життя / М. Ф. Головатий // Персонал плюс. – 2006. – № 37 (188). – С. 5-8.
    72. Головаха Е. И. Жизненная перспектива и профессиональное определение молодежи / Е. И. Головаха. – К. : Наукова думка, 1988. – 142 с.
    73. Гонтаровська Н. Б. Розвиток особистості в психолого-педагогічному контексті / Н. Б. Гонтаровська // Педагогіка і психологія. – 2005. – № 1. – С. 32-41.
    74. Гончаренко С. Український педагогічний словник / Семен Гончаренко. – К. : «Либідь», 1997. – 374 с.
    75. Гордієнко К. Розвиток соціальної культури особистості в молодіжному середовищі / К. Гордієнко // Соціальна психологія. – 2006. – № 3. – С. 66-75.
    76. Гофрон Б. Головне завдання освітньої політики в умовах демократичного ладу / Б. Гофрон // Науковий вісник. Серія «Філософія». – Харків : ХНПУ, 2004. – Вип. 17. – С. 39-45.
    77. Греков Б. Д. Київська Русь / Б. Д. Греков. – К. : Госполитиздат, 1951. – 372 с.
    78. Гуменюк С. Проблеми гуманізації шкільного навчально-виховного процесу [Електронний режим] / С. Гуменюк. – Режим доступу : www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ msnu/2005-t3/tom3/ 48gumenyuk _129 .doc.
    79. Ґудзик К. Освіта як шлях із минулого в майбутнє / К. Ґудзик // Дзеркало тижня. – 2002. – 30 жовтня. – № 198. – С. 4.
    80. Давидов А. А. Індекс соціального неблагополуччя / А. А. Давидов // СОЦИС. – 1995. – № 10. – С. 118-128.
    81. Давіденко А. А. Логіка і психологія у творчій діяльності людини /
    А. А. Давіденко // Педагогіка і психологія. – 2006. – № 3 (52). – С. 79-86.
    82. Давыдова Г. А. Творцы и функционеры / Г. А. Давыдова // Вестник высшей школы. – 1989. – № 10. – С. 33-40.
    83. Далингер В. А. О содержании и методических особенностях курса «Инновационные процессы в школьном математическом образовании» / В. А. Далингер // Вестник Омского университета. Вып. 2. – Омск, 1996. – С. 119-122.
    84. Даниленко Л. І. Модернізація змісту, форм і методів управлінської діяльності керівника школи / Л. І. Даниленко // Освіта і управління. – 1998. – № 1. – С. 48-54.
    85. Декарт Р. Правила для руководства ума / Рене Декарт // Сочинения : в 2-х т. – М. : Издательство «Мысль», 1989. – Т. 1. – С. 153-174.
    86. Дерябин Ю. С. Образование, наука и инновации: «финское чудо»? / Ю. С. Дерябин // Высшее образние сегодня. – 2003. – № 11. – С. 34-49.
    87. Джуринский А. П. Развитие образования в современном мире : [учебное пособие] / А. П. Джуринский. – М. : Гуманитарный издательский центр «ВЛАДОС», 1999. – 200 с.
    88. Диалектика объективного и субъективного в историческом процессе и социальном познании : сб. статей К 85-летию Б. А. Чагина / [редкол. : В. Н. Боряз (отв. ред.) и др.] ; АН СССР, Ленингр. каф. философии. – Л. : Наука, 1986. – 214 с.
    89. Дидактика средней школы : Некоторые проблемы современной дидактики / [под ред. М. Н. Скаткина]. – М. : Просвещение, 1982. – 319 с.
    90. Дичковський С. Дистанційна освіта: учора, сьогодні, завтра / С. Дичковський // Шлях освіти. – 2005. – № 2. – С. 26-33
    91. Донченко Е. А. Фрактальная психология. Доглубинные основания индивидуальной и социетальной жизни / Е. А. Донченко. – К. : Знання, 2005. – 323 с.
    92. Дружинин В. Н. Варианты жизни почерки экзистенциональной психологи / В. Н. Дружинин. – М. : «ПЕР СЭ» – СПб.: «ИМАТОН-М», 2000. – 86 с.
    93. Єльникова Г. В. Теоретичні підходи до моделювання державно-громадського управління / Г. В. Єльникова // Директор школи. – 2003. – № 40-41. – С. 37-40.
    94. Жалдак М. І. Педагогічний потенціал інформатизації навчаль¬ного процесу / М. І. Жалдак // Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні 1992-2002 : зб. наук, праць до 10-річчя АПН України / АПН України. Ч. І. – Харків: ОВС, 2002. – С. 371-382.
    95. Желюк О. Україна  США: паралелі освіти / О. Желюк // Вісник програм шкільних обмінів. – 2002.  № 4. – С. 15-21.
    96. Жихаревич М. Е. Проблемы теории гражданского образования /
    М. Е. Жихаревич // Философия образования. – 2003. – № 7. – С. 11-16.
    97. Журавський В. С. Вища освіта як фактор державотворення і культури в Україні / В. С. Журавський. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 416 с.
    98. Журова А. Педагоги и ученые всерьез задумались о том, каким быть инновационному среднему образованию / А. Журова // Учительская газета.  М., 2006.  11 апреля. – № 15 (10096). – С. 4.
    99. Занченко В. Воспитание души / В. Зинченко // Педагогика. – 2002. – № 1. – С. 23-30.
    100. Зиятдинова Ф. Г. Социальные проблемы образования /
    Ф. Г. Зиятдинова. – М. : РГГУ, 1999. – 282 с.
    101. Золотухін Г. Соціалізація в умовах незалежності: жертви і переможці / Г. Золотухин // Соціальна психологія. – 2006. – № 3. – С. 52-65.
    102. Зязюн Л. Гуманістична парадигма освіти і виховання / Л. Зязюн // Вища освіта України. – 2002. – № 3. – С. 111-116.
    103. Иванов В. П. Мировоззренческая культура личности (философские проблемы формирования) / В. П. Иванов ; Институт философии Академия наук Украинской РСР. – К. : Наукова думка, 1986. – 292 с.
    104. Іванцев Л. І. Становлення особистості майбутнього вчителя як суб’єкта життєтворчості : автореферат. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія» / Л. І. Іванцев. – К., 2003. – 18 с.
    105. Каган М. С. Человеческая деятельность. Опыт системного анализа / М. С. Каган. – М. : Политиздат, 1974. – 328 с.
    106. Кайгер В. Особливості процесу соціалізації особистості в сучасних умовах / В. Кайгер // Соціальна психологія. – 2007. – Спецвипуск. – С. 116-120.
    107. Каленюк С. І. Економіка освіти / С. І. Каленюк. – К. : Знання України, 2005. – 316 с.
    108. Каптерев П. Ф. Избранные педагогические сочинения /
    П. Ф. Каптев ; под ред. А. М. Арсеньева. – М. : Педагогика, 1982. – 704 с.
    109. Караульна Н. Духовність: сфера сутності чи існування людини? / Н. Караульна // Вісник НАН України. – 2002. – № 11. – С. 26-32.
    110. Карпенчук С. В. Володіти розумом, почуттями і волею /
    С. В. Карпенчук // Рідна школа. – 1997. – № 5. – С. 23.
    111. Кашкарьов Г. В. Підготовка магістрантів до управління навчальним закладом в умовах особистісно орієнтованої освіти / Г. В. Кашкарьов // Збірник наукових праць БДПУ (Педагогічні науки). – №3. – Бердянськ, 2005. – С. 65-70.
    112. Келле В. Ж. Интеллектуальная и духовная культуры / В. Ж. Келле // Вопросы философии. – 2005. – № 10. – С. 38-54.
    113. Киричук О. А. Національна ідея: витоки і шляхи об’єктивації /
    О. А. Киричук // Матеріали науково-практичної конференції «Ідеологія та ідейно-політичні засади державного будівництва України». – К., 1993. – С. 234.
    114. Киселев А. С. Роль нарождающегося информационного общества в развитии мировой цивилизации : [монография] / А. С. Киселев. – М. : МОО ВПП ЮНЕСКО «Информация для всех», 2005. – 104 с.
    115. Кларин М. В. Личностная ориентация в непрерывном образовании / М. В. Кларин // Педагогика. – 1996. – № 2. – С. 15-22.
    116. Ковалев С. М. Воспитание и самовоспитание / С. М. Ковалев. – М. : Мысль, 1986. – 287 с.
    117. Ковалева А. И. Социализация личности: норма и отклонения /
    А. И. Ковалева. – М. : Ин-т молодежи, 1996. – 54 с.
    118. Колесников Є. Організація життя особистості / Є. Колесников // Соціальна психологія. – 2006. – № 2. – С. 97-103.
    119. Колесніков Є. П. Психологія дії, що організовує життя : автореферат. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.01 «Загальна психологія, історія психології» / Є. П. Колесніков. – Одеса, 2003. – 19 с.
    120. Коломінський Н. Л. Психологія менеджменту в освіті : соціально-педагогічний аспект / Н. Л. Коломінський. – К. : МАУП, 2000. – 286 с.
    121. Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні : Педагогічні концепції / [кер. авт. кол. акад. АН ВШ України А. Погрібний]. – К. : Школяр, 1997. – 148 с.
    122. Корсак К. В. Світова вища освіта. Порівняння і визнання закордонних кваліфікацій і дипломів : [монографія] / К. В. Корсак. – К. : МАУП-МКА, 1997. – 208 с.
    123. Корсак К. Болонський процес та його міфологізація на теренах Росії і України / К. Корсак // Освіта і управління. – 2005. – № 3-4. – с. 168-174.
    124. Корсак К. Наука і віра: не конфронтація, а співпраця / К. Корсак // Рідна школа. – 2002. – № 4. – С. 8-11.
    125. Коршунов А. М. Отражение, деятельность, познание /
    А. М. Коршунов.  М. : Политиздат, 1979. – 216 с.
    126. Коршунова Н. Л. Нужна ли педагогике новая парадигма? /
    Н. Л. Коршунова // Педагогика. – 2002. – № 7. – С. 22-27.
    127. Кочетков М. В. Профессиональное развитие преподавателя в сотворчестве со студентами в вузе : автореф. на соискание ученой степени д-ра пед. н. : спец. 13.00.01 «Общая педагогика, история педагогики и образования» / М. В. Кочетков. – М., 2007. – 50 с.
    128. Крапивенский С. Э. Социальная философия / С. Э. Крапивенский. – М. : Владос, 1998. – 416 с.
    129. Кремень В. Г. Освіта і наука в Україні – інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати / В. Г. Кремень. – К. : Грамота, 2005. – 448 с.
    130. Кремень В. Г. Якісна освіта в контексті загальноцивілізаційних змін / В. Г. Кремень // Освіта України. – 2006. – № 89. – 28 листопада. – С. 12.
    131. Кримський С. Б. Запити філософських смислів / С. Б. Кримський. – К. : Вид. ПАРА-ПАН, 2003. – 240 с.
    132. Кримський С. Б. Стратегія проектування та феномен проекту в сучасній цивілізації / С. Б. Кримський // Наука та наукознавство. – 1997. – № 3-4. – С. 62.
    133. Крицька Л. В. Громадянські ціннісні орієнтації учнівської молоді / Л. В. Крицька // Педагогіка і психологія. – 1997. – № 1. – С. 128.
    134. Крутий И. А. Особенности социальных установок профессорско-преподавательского состава вуза системы дистанционного обучения / И. А. Крутий // Телекоммуникации и информатизация образования. – 2001. – № 4. – С. 93-10.
    135. Кусжанова А. Ж. Исторические типы образования / А. Ж. Кусжанова // Credo. – М., 1998.  № 4. – С. 12-15.
    136. Левцун О. Показники соціального неблагополуччя українських регіонів / О. Левуц, Н. Лисак // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2000. – №1. – С. 99-107.
    137. Леонтьев А. А. Образование / А. А. Леонтьев // Человек. Философско-энциклопедический словарь ; под ред. И. Т. Фролова. – М. : Наука, 2000. – С. 356.
    138. Леонтьев Д. А. Жизнетворчество как практика расширения жизненного мира / Д. А. Леонтьев // 1-я Всероссийская научно-практическая конференция по экзистенциальной психологии : материалы сообщений ; под ред. Д. А. Леонтьева, Е. С. Мазур,
    А. И. Сосланда. – М. : Смысл, 2001. – С. 100-109.
    139. Лившиц Р. А. Духовность и бездуховность личности / Р. А. Лившиц. – Екатеринбург : Изд-во Урал. ун-та, 1997 – 152 с.
    140. Луговий В. І. Тенденції розвитку педагогічної освіти в Україні (теоретико-методологічний аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра пед. наук : спец. : 13.00.01 «Теорія та історія педагогіки» / В. І. Луговий. – К., 1995. – 48 с.
    141. Лузік Е. Креативність як критерій якості в системі підготовки фахівців профільних ВНЗ України / Е. Лузік // Вища освіта України. – 2006. – № 3. – С. 76-81.
    142. Луков В. А. Социальное проектирование / В. А. Луков – [4-е издание испр.]. – М. : Флінта, 2003. – 205 с.
    143. Луман Н. Тавтология и парадокс в самоописаннях современного общества / Н. Луман // Социологос. Социология. Антропология. Метафизика. – М., 1991. – Вып. 1. – С. 16-24.
    144. Людина у світі духовної культури : тези наукової конференції / Культурна асоціація «Новий Акрополь»; Інститут філософії ім.
    Г. С. Сковороди НАНУ ; Українська секція АІСА (UNESCO) ; Академія образотворчого мистецтва і архітектури ; Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПНУ. – Київ, 17-18 травня 2002. – 220 с.
    145. Мазур Т. Г. Гуманізація стосунків в навчально-виховному процесі / Т. Г. Мазур // Початкова школа. – 1996. – № 9. – С. 12.
    146. Майборода О. В. Гуманітарні проблеми інформатизації вищої освіти / О. В. Майборода // Матеріали третьої Міжнародної науково-методичної конференції «Інформатизація освіти України: стан, проблеми, перспективи» 8-9 вересня 2005 р. – Херсон, 2005. – С. 41-46.
    147. МакГро Ф. Стратеги жизни. Книга для тех, кто хочет жить осознанно и плодотворно / Филипп МакГро. – М. : Добрая книга, 2002. – 368 с.
    148. Максимюк С. П. Педагогіка : [навчальний посібник] /
    С. П. Максимюк. – К. : Кондор, 2005. – 667 с.
    149. Максюта М. Становлення духовності: сучасні аспекти проблеми /
    М. Максюта // Філософська думка. – 2003. – № 6. – С. 152.
    150. Малихіна О. Особистісно зорієнтована модель навчання та її аксіологічна сутність / О. Малихіна // Рідна школа. – 2002. – № 10. – С. 13-16.
    151. Маркузе Г. Одномерный человек / Г. Маркузе ; [пер. с англ.
    А. Юдина ]. – М. : «REFL– book», 1994. – 368 с.
    152. Марущенко О. А. Демократизація освіти як важлива умова становлення національної освіти / О. А. Марущенко // Демократизация и перспективы развития международного сотрудничества : сборник материалов международной научно-практической конференции
    21-22 марта 2003. – Омск : Изд-во ОмГПУ, 2003. – С. 128-136.
    153. Матвієнко О. В. Освіта в інформаційному суспільстві: суперечності, тенденції, теоретико-методологічні засади розвитку / О. В. Матвієнко // Професійна освіта. – 2004. – № 2. – С. 106-112.
    154. Матвієнко О. В. Педагогічні основи підготовки менеджерів інформаційних систем : [монографія] / О. В. Матвієнко. – К. : Вид-во НТУ, 2001. – 259 с.
    155. Мистецтво життєтворчості особистості : [науково-методичний посібник] : у 2 ч. / [ред. В. М. Доній, Г. М. Несен, Л. В. Сохань,
    І. Г. Єрмаков та ін.]. – К. : ІЗМН, 1997. – Ч. 1 : Теорія і технологія життєтворчості. – 1997. – 392 с.
    156. Мистецтво життєтворчості особистості : [науково-методичний посібник] : у 2 ч. / [ред. В. М. Доній, Г. М. Несен, Л. В. Сохань,
    І. Г. Єрмаков та ін.]. – К. : ІЗМН, 1997. – Ч. 2 : Життєтворчий потенціал нової школи. – 1997. – 936 с.
    157. Модернизация системы профессионального образования на основе регулируемого эволюционирования : материалы V Всероссийской научно-практической конференции : в 6 ч. / Челяб. ин-т перепод. и пов. квал. раб. образ. ; отв. ред. Д. Ф. Ильясов. – Челябинск: Изд-во «Образование», 2006. – Ч. 2. – 333 с.
    158. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес: Матеріали до першої лекції / [уклад. М. Ф. Степко, Я. Я. Болюбаш, К. М. Левківський, Ю. В. Сухарніков ; відп. ред. М. Ф. Степко]. – К. : Изд., 2004. – 24 с.
    159. Москаленко В. Особливості соціально-психологічних чинників економічної культури особистості / В. Москаленко // Соціальна психологія. – 2006. – № 5. – С. 26-39.
    160. Москаленко В. Проблема виховання в контексті соціалізації особистості / В. Москаленко // Соціальна психологія. – 2005. – № 2. – С. 3-17.
    161. Найдьонова В. В. Особа і суспільство. Соціально-філософський аспект : [монографія] / В. В. Найдьонова. – Х.-К. : Вид. центр «Единорог», 2000. – 160 с.
    162. Налимов В. В. Реальность нереального / В. В. Налимов,
    Ж. А. Дрогалина. – М. : Издательство «Мир идей», АО АКРОН, 1995. – 432 с.
    163. Налимов В. В. Разбрасываю мысли. В пути и на перепутье /
    В. В. Налимов. – М. : Прогресс-Традиция, 2000. – 344 с.
    164. Налимов В. В. Спонтанность сознания. Вероятностная теория смыслов и смысловая архитектоника личости / В. В. Налимов. – М. : Прометей, 1989. – 287 с.
    165. Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті. – К. : Шкільний світ. – 2001. – 16 с.
    166. Нестеренко Г. О. Особистість у нелінійному суспільстві : [монографія] / Г. О. Нестеренко. – Запоріжжя : Просвіта, 2004. – 140 с.
    167. Нікітіна Л. Є. Соціальне виховання дітей – фактор стабілізації суспільства / Л. Є. Нікітіна // Педагогіка. – 1998. – № 7. – С. 36.
    168. Ніколаєнко С. Вища освіта і наука – найважливіші сфери відповідальності громадянського суспільства та основа інноваційного розвитку / С. Ніколаєнко // Освіта. – 2005. – 23-30 березня. – № 13. – С. 1-5.
    169. Ніколаєнко С. Реформування системи освіти в контексті світових інтеграційних процесів / С. Ніколаєнко // Пам’ять століть. – 2005. – № 3-4. – С. 4-12.
    170. Новиков Б. В. О гуманизме и антигуманизме / Б. В. Новиков. – К. : ІВЦ «Політехника», 2001. – 378 с.
    171. Огірко О. Християнська педагогіка : [навчальний посібник] / О. Огірко. – Львів : ЛІ МАУП, 2003. – 111 с.
    172. Огірко О. В. Духовні аспекти виховання молоді / О. В. Огірко // Педагогіка, психологія та мед.-біол. проблеми фізичного виховання і спорту. – 2005. – № 22. – С. 175-180.
    173. Огнев’юк В. Навчання та виховання як соціоцентричні цінності /
    В. Огнев’юк // Вища освіта України. – 2003. – № 4. – С. 15-20.
    174. Ожеван М. Фундаментальний характер випадковості та антропні принципи самоорганізації «суспільства ризиків» / М. Ожеван // Sententiae. Наукові праці Спілки дослідників модерної філософії (Паскалівського товариства). – Спецвипуск № 1. – 2007. – С. 127.
    175. Ожегов С. И. Словарь русского язика / С. И. Ожегов. – М. : Русский язык, 1990 – 915 с.
    176. Омельченко О. П. Духовність шкільної молоді: сучасний стан і перспективи розвитку / О. П. Омельченко // Духовність особистості : методологія, теорія і практика : збірник наукових праць. – Вип. 3. – Луганськ : Вид-во Східноукр. нац. ун-ту ім. В. Даля, 2004. – С. 17-30.
    177. Оруэлл Дж. «1984» и эссе разных лет / Дж. Оруэлл. – М. : Прогресс, 1989. – 377 с.
    178. Освіта в інноваційному поступі суспільства / Доповідь на підсумковій колегії Міністерства освіти і науки України 17 серпня 2006 року // Освіта України. – 2006. – № 60-61. – 14 серпня. – С. 1-21.
    179. Освітні технології : навчально-метод. посібник / [О. М. Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська та ін. ; за заг. Ред. О.М. Пєхоти]. – К. : А.С.К., 2001. – 256 с.
    180. Осипов Л. Принципы воспитания в христианской педагогике /
    Л. Осипов // Воспитание школьников. – 1999. – № 4. – С. 5-8.
    181. Парамонов Б. Н. К пониманию Запада. Пантеон: демократия как религиозная проблема / Б. Н. Парамонов // Конец стиля. – СПб. : Алетейя ; М. : Аграф, 1997. – С. 195-196.
    182. Пархоменко В. Начало христианства Руси / В. Пархоменко. – Полтава, 1913. – 191 с.
    183. Пархоменко О. М. До питання оновлення парадигми виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка / О. М. Пархоменко // Педагогіка і психологія. – 2007. – № 3 (48). – С. 34-41.
    184. Педагогика : учебное пособие / [под ред. П. И. Пидкасистого]. – М. : Российское педагогическое агентство, 1995. – 638 с.
    185. Педагогика : учебное пособие для студентов высших пед. учеб. заведений / [В. А. Сластенин, И. Ф. Исаев, Е. Н. Шиянов ; под ред. В. А. Сластенина]. – М. : Издательский центр «Академия», 2002. – 576 с.
    186. Педагогика : педагогические теории, системы, технологии / [под ред. С. А. Смирнова]. – М. : Издательский центр «Академия», 1999. – 233 с.
    187. Педагогический энциклопедический словарь / [под ред. Б. М. Бад-Бад]. – М. : Научное изд-во «Большая Российская энциклопедия», 2002. – 528 с.
    188. Пилат Н. Особливості формування соціаль
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины