ПРАКСЕОЛОГІЧНИЙ ВИМІР ФІЛОСОФСЬКОГО ЗНАННЯ ЯК ЗАСІБ УДОСКОНАЛЕННЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ : Праксеологическое ИЗМЕРЕНИЕ философского ЗНАНИЯ КАК СРЕДСТВО СОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ ВЫСШЕГО ОБРАЗОВАНИЯ УКРАИНЫ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ВИЩОЇ ОСВІТИ

На правах рукопису

ЛИСЕНКО АЛЛА СЕРГІЇВНА

УДК 17:37.013.73 (477)

ПРАКСЕОЛОГІЧНИЙ
ВИМІР ФІЛОСОФСЬКОГО ЗНАННЯ
ЯК ЗАСІБ УДОСКОНАЛЕННЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ
Спеціальність 09.00.10 – філософія освіти

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук

Науковий керівник
Лукашевич Микола Павлович
доктор філософських наук, професор

КИЇВ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………………. 3
РОЗДІЛ 1. Формування праксеологічного напрямку в філософії другої половини ХХ століття
1.1. Аналіз історико-філософських джерел дослідження праксеологічного напрямку у філософії ………………………………………………….... 10
1.2. Причини актуалізації праксеологічної спрямованості філософії
в системі сучасної вищої освіти ……..…………….…………………... 25
1.3. Теоретичні концепти дослідження праксеологічної спрямованості
сучасної філософії ………...…….…………………………………….... 42
Висновки до першого розділу ………………………...………………………... 57
РОЗДІЛ 2. Теоретико-методологічні засади концептуалізації змісту навчання в сучасній вищій освіті України
2.1. Зміст навчання у вищій школі України з позиції
забезпечення цілісності гуманітарних знань ...…….…………………. 60
2.2. Концептуалізація як засіб теоретичного визначення філософських
понять і категорій …...………..………………………………………… 85
2.3. Праксеологічна зорієнтованість філософських знань у навчальному
процесі вищої школи ..………………………………………………… 110
Висновки до другого розділу …………………..……………………………... 133
РОЗДІЛ 3. Місце і роль праксеологічно спрямованої філософії
в удосконаленні змісту гуманітарних знань у вищій освіті
3.1. Система гуманітарних знань в навчальному процесі вищого
навчального закладу: зміни на сучасному етапі розвитку України ... 135
3.2. Концептуальна модель праксеологічно спрямованої філософії
в контексті сучасних потреб вищої освіти України …….….……….. 155
Висновки до третього розділу ………...………………………………………. 180
ВИСНОВКИ …………………………………………………………………… 182
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………….…………….. 185

ВСТУП

Актуальність теми. В час духовного становлення й розвитку української філософії освіти як невід’ємної складової світової філософської культури, величезної актуальності набуває долучення української філософської освіти до розгляду найбільш значущих проблем сучасності. До таких проблем відноситься питання необхідності пошуку якісно нових підходів до викладання, передачі філософських знань, їх освоєння та здійснення на практиці. Питання осучаснення змісту сучасної української вищої освіти є одним з наріжних не лише в суспільно-освітньому дискурсі, але й в філософії. Все більше поширюється уявлення про те, що випускники вищих навчальних закладів далеко не завжди спираються на філософські знання у повсякденному житті. Актуальність проблеми в тому, що накопичені у системі вищої освіти знання – своєрідний світ взаємодії понять, філософських категорій і мисленнєвих конструкцій – зазвичай не співвідносяться з реальними соціальними проблемами, і поступово стають занадто відірваними від життєвої практики. Їх складно застосувати для оцінки й моделювання дійсних життєвих ситуацій. Це пояснюється не тільки завищеним рівнем абстракцій філософських вчень, але й недостатньою праксеологічною спрямованістю викладання і засвоєння сучасної філософії у вишах України, яке залежить від нових умов, параметрів міжнародної освіти. Нагальним постає питання: як аналізувати й оцінювати те, що діється навколо суб’єкта мислення, як використовувати праксеологічний вимір сучасного філософського знання для розуміння не тільки законів функціонування світу, але й взаємозв’язків між людьми у суспільстві загалом.
Наукова проблема полягає в тому, що саме праксеологічна зорієнтованість філософських знань ще не в повній мірі впроваджується в навчальний процес вищої школи. Одна з основних причин – відсутність науково обґрунтованої концепції праксеологічно спрямованої філософії та недостатня дослідженість її місця й ролі у навчальному процесі. Про це свідчить, зокрема, незначна кількість філософських досліджень з цієї проблематики у науковому просторі України.
Сама праксеологічна філософія, у якій висвітлюється проблематичність традиційних форм суспільного життя та інституцій внаслідок раціоналізації суспільного мислення, ускладнення системної диференціації та прискорення соціальних змін, відповідає необхідності духовно-морального оновлення та пошуку нових ціннісних орієнтацій. Праксеологічне освоєння дійсності передбачає інтерсуб’єктивну взаємодію, особистісне володіння реальністю, яка знаходиться поза конкретною людиною, але, не зважаючи на це, включається зазначеним способом до складу її особистісного буття. Це освоєне внутрішнє надбання і є “справжністю” людини, яка досягається через зустріч з дійсністю, близькою її внутрішньому єству чи у формі перевтілення особистісного безпосереднього самобуття в інше “Я”, чи трансляцією у сферу праксеологічної буттєвості.
Ступінь наукового опрацювання проблеми. Дослідження освіти як практичної частини філософії завжди займали важливе місце у творчості визначних філософів. За часів античності практичну філософію студіювали Платон та Арістотель. В час, коли закладалися засади нової науки, окремі аспекти освіти й практичної філософії досліджували Ф. Бекон, Я. Коменський, Р. Декарт, Т. Гоббс, Дж. Локк. За доби Просвітництва, у XVIII столітті різноманітні аспекти освіти та практичної філософії ставали об’єктами філософських досліджень Дж. Берклі, Ш. Монтеск’є, Ж. Ламетрі, Ж.-Ж. Руссо. Теоретичне обґрунтування філософських проблем освіти і практичної філософії в Німецькій класичній філософії репрезентувалося І. Кантом, Й. Гердером, Й. Фіхте, Й. Гербартом, Г. Гегелем. Не оминула проблему освіти та її місця і духовно-практичної ролі у суспільстві філософська позиція К. Маркса та його прихильників, у тому сенсі, що освіта розглядалася як особлива форма соціально-економічних відносин. В наступний історичний період – XIX – початок XX століть вагомий внесок у дослідження особливостей й закономірностей становлення й формування праксеологічного напрямку у науці, освіті й філософії зробили представники західної філософії: Т. Котарбінський, Я. Зеленевський, Г. Спенсер, В. Джеймс, В. Дільтей, Дж. Дьюї, Б. Скіннер, Е. Тоффлер та інші.
У ХХ столітті філософська література науковців зарубіжних країн збагатилась серйозними дослідженнями з питань практичної філософії і філософії освіти, що, в свою чергу, посприяло виявленню нових горизонтів у науковому просторі сучасної освіти України. Джерельну базу дисертаційного дослідження склали роботи, які є класичним філософським надбанням, і теоретичні роботи сучасних науковців України і Росії, країн Західної Європи та США – спеціалістів в галузях філософії, психології, соціології, антропології.
Під час дослідження проблематики праксеологічної зорієнтованості філософських знань використовувались праці зарубіжних вчених – К.-О. Апеля, Г. Арендт, М. Бубера, П. Бурдьє, Л. Вітґенштайна, Ю. Габермаса, Г.-Ґ. Гадамера, М. Гайдеггера, А. Гелена, В. Гьосле, Г. Йонаса, В. Кульмана, Е. Левінаса, Н. Лумана, Г. Люббе, Е. Макінтайра, М. Мамардашвілі, П. Рікера, Г. Ріккерта, О. Розенштока-Гюссі, Дж. Роулза, М. Шелера, К. Ясперса; а також сучасних українських і російських філософів: В. Андрущенка, В. Баранівського, В. Беха, І. Бичка, Б. Гершунского, Г. Горак, Л. Губерського, А. Єрмоленка, М. Кагана, А. Конверського, В. Кременя, С. Кримського, В. Лугового, М. Лукашевича, В. Лутая, В. Лісового, А. Лоя, В. Малахова, М. Михальченка, І. Надольного, М. Поповича, Л. Рижко, З. Самчука, Л. Ситніченко, В. Скиртач, М. Степка, О. Шевченка та ін. Однак, в дійсності, філософи, які жили у різні епохи, вирішували ті проблеми, які були важливими саме для їх часу. Сучасний світ ставить перед людиною ряд своєрідних проблем – глобальної освіти, наслідків науково-технічного прогресу, моральної та інтелектуальної кризи тощо; праксеологічна філософія, зі свого боку, пропонує нові шляхи і методи вирішення головних питань сучасності, спрямовуючи свої зусилля на розв’язання як методологічних, так і комунікативних проблем.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є результатом роботи, що виконувалась в рамках наукових тем Інституту вищої освіти НАПН України протягом 2006–2008 рр. “Вища освіта України як фактор цивілізаційного визначення молоді” (НДР №0106U002013), протягом 2009–2011 рр. “Вища школа як соціальний інститут і механізм соціалізації молоді” (НДР №0109U000290).
Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні Вченої ради Інституту вищої освіти НАПН України від 31.03.2008 року (протокол № 3/6-2) та уточнена від 30.05.2011 року (протокол №5/11) в редакції “Праксеологічний вимір філософського знання як засіб удосконалення вищої освіти України”.
Мета і завдання дослідження. Актуальність теми та аналіз ступеню її розробленості визначили мету дисертаційної роботи.
Мета дослідження – здійснити концептуалізацію праксеологічно спрямованої філософії у змісті вищої освіти України. Для досягнення поставленої мети необхідне послідовне виконання таких завдань дослідження:
– проаналізувати історико-філософські джерела за темою дисертаційного дослідження, що слугували предтечею формування праксеологічного напрямку у філософії другої половини ХХ століття;
– виявити причини актуалізації праксеологічної спрямованості філософії в системі сучасної вищої освіти як альтернативи у пошуку перспективних підходів до планування трансформацій сучасної освітньої системи загалом;
– узагальнити теоретичні концепти дослідження праксеологічної спрямованості сучасної філософії; розкрити питання варіативності праксеологічної філософії, яка виникає у взаємозв’язку із соціальним світом людини;
– з’ясувати логіку і закономірності теоретико-методологічних засад концептуалізації змісту навчання у вищій освіті України; охарактеризувати зміст вищої освіти та структуру процесу навчання у вищій школі;
– окреслити систему понять і категорій праксеологічної філософії, оволодіння якою є передумовою для актуалізації діяльнісного самовираження;
– розкрити сутнісні характеристики праксеологічної зорієнтованості філософських знань у навчальному процесі вищої школи;
– визначити шляхи, методи та виміри праксеологічно спрямованої філософії, що сприяють удосконаленню змісту навчання у сучасній вищій освіті України;
– обґрунтувати систему гуманітарних знань в навчальному процесі вищого навчального закладу, здійснивши філософський аналіз провідних причин глибоких змін на сучасному етапі розвитку України;
– концептуально представити модель праксеологічно спрямованої філософії в контексті сучасних потреб вищої освіти.
Об’єкт дослідження – філософія у змісті вищої освіти України.
Предмет дослідження – праксеологічний аспект викладання філософських дисциплін у вищих навчальних закладах України.
Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань методика дисертаційного дослідження поєднує компаративіський, історичний, герменевтичний, аксіологічний та діалектичний методи. Використання зазначених методів у взаємозв’язку та взаємодоповненні дозволило виявити ключові суперечності та причинно-наслідкові зв’язки досліджуваної проблематики, чинники й умови її розв’язання. В цілому, методологічна основа дослідження має комплексний характер і в рамках філософії містить у собі загальнофілософську, соціально-філософську та філософсько-освітню частини.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у розробленні шляхів побудови комплексної моделі праксеологічно спрямованої філософії; запропонована концепція розв’язує важливу методологічну проблему викладання і вивчення філософії з урахуванням суперечливих нюансів між старим і новим, теоретичним і практичним, суспільним і особистісним, та найголовніше – наштовхує на перегляд всієї системи вищої освіти, ядром якої має бути філософія, що спрямовує, орієнтує людину у житті.
Ця концепція віддзеркалюється в наступних наукових положеннях, що виносяться на захист:
– доведено, що основна увага філософів має бути сфокусована на необхідності віднайдення способів обґрунтування не тільки етики і практично-філософського знання взагалі, а й моральності і праксеологічного виміру філософського знання, адекватних досвідові і базовим очевидностям сучасної людини, сучасній ситуації у світі загалом;
– досліджено зміст терміну “праксеологічна філософія”, з’ясовано, що дана галузь філософського знання в центр ставить людину з її соціальними відносинами; окреслено систему понять і категорій праксеологічно спрямованої філософії, що відображають діяльнісний принцип у філософії і спонукають до створення певних світоглядних орієнтирів для людини, серед них: поняття практики, концепція “фронезісу” в історико-філософській перспективі, проблеми спілкування, відповідальності, основоположний життєвияв людського буття – вчинок та інші;
поглиблено положення, що:
– праксеологічна спрямованість викладання і засвоєння сучасної філософії залежить від якісно нових умов взаємодії параметрів міжнародної освіти; саме цей багатовекторний вплив нашої дійсності збагачує простір праксеологізації сучасного філософського знання кардинально новими проблемами, дослідження яких мають відповідати вимогам XXI століття;
– осучаснення змісту вищої освіти потребує філософського осмислення щодо сучасних вимог до знань науковців, які були б обізнані й володіли засобами та способами практичного освоєння предметної дійсності;
– викладення майбутнім фахівцям концептуальних засад праксеологічної філософії передбачає надання наукового обґрунтування шляхам пізнання і оволодіння об’єктивною реальністю;
дістали подальшого розвитку:
– положення, що праксеологічний вимір філософського знання надає світоглядний орієнтир особистості, яка прагне до оцінювання власного життя та реального самовираження у житті;
– означення зорієнтованості на своєрідність праксеологічного відношення до осмислення людської діяльності та на зростаючу її активність в сучасному житті як визначальних факторів у процесі становлення й удосконалення змісту вищої освіти України.
Практичне значення одержаних результатів. Положення та висновки запропонованої моделі праксеологічної філософії можуть бути використані для уточнення змісту та методології викладання філософії у вишах України.
Результати наукового дослідження можна використовувати у навчальному процесі під час читання оновлених нормативних курсів з філософії, практичної філософії та філософії освіти, зокрема. Застосування матеріалів дисертації можливе при розробці спецкурсів з історико-філософської проблематики: праксеологічної філософії, етики моралі або філософії моральності, філософії дії та аксіології, а також при викладанні широкого спектру філософських дисциплін. Крім того, отримані результати можуть слугувати джерельною базою для наукових досліджень студентів та аспірантів.
Апробація результатів дисертації. Загальні положення і результати дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях відділу соціальних проблем вищої освіти та виховання студентської молоді Інституту вищої освіти НАПН України та у виступах на 20 конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції “Україна: від самобутності до соборності” (м. Київ, 22-23 травня 2008 р.); Звітній науковій конференції Інституту вищої освіти АПН України “Наука і вища освіта в Україні: міра інтеграції” (м. Київ, 26-27 лютого 2009 р.); I Міжнародному науковому Конгресі “Креативність і творчість” (м. Київ, 29-28 травня 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції: “Управління процесом кадрового забезпечення інноваційного розвитку вищих навчальних закладів України”, (стм. Буча, Київська обл., 23-24 жовтня 2009 р.); XII та XIII Міжнародній науково-практичній конференції: “Молодь в умовах нової соціальної перспективи” (м. Житомир, 24-25 березня 2010 р., 24-25 березня 2011 р.) та інших.
Публікації. Основні наукові результати дисертаційного дослідження викладені автором у 15 наукових працях, з яких статей у наукових фахових виданнях в галузі філософських наук – 3.
Структура та обсяг дисертації. Мета дослідження, його завдання, концептуальна основа та зміст зумовили відповідну структуру дисертації: вступ, три розділи, вісім підрозділів, висновки та перелік використаної літератури. Обсяг основної частини дисертації становить 185 сторінок. Дисертація містить 8 таблиць та 4 рисунки. Список використаних джерел складається з 280 найменувань, у тому числі 21 іноземною мовою.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У висновках представлені основні результати дослідження праксеологічної спрямованості філософського знання як засобу вдосконалення вищої освіти України. В дисертації, по-перше, представлено певну логіку процесу, який сприяв формуванню базових ідей, основ виникнення та актуалізації праксеологічного напрямку в філософії у ХХ столітті; по-друге, здійснено обґрунтування концептуальних засад викладання філософії у вищій школі; по-третє, розроблено шляхи побудови концепції, яка визначає місце, роль та виміри праксеологічної філософії в удосконаленні змісту вищої освіти України. Підсумки дисертації узагальнені в наведених нижче положеннях:
1. На основі аналізу історико-філософських джерел праксеологічного виміру філософського знання, що стали предтечею формування праксеологічного напрямку в філософії у другій половині ХХ століття, виходячи з історичного шляху концептуального осмислення праксеологічно спрямованої філософії, обґрунтовано висновок, що для досягнення цілей праксеологізації викладання філософії та виходу вищої освіти України на міжнародний рівень, необхідно акцентувати увагу на осучасненні проблем: комунікативності практичного розуму, пристосованості певних результатів духовної діяльності людини до принципово інших ситуацій дії і т.ін.
2. Виявлено причини актуалізації праксеологічної спрямованості філософії в системі сучасної вищої освіти як альтернативи віднайдення перспективних підходів до планування трансформацій сучасної освітньої системи загалом. Встановлено, що актуалізація праксеологічної філософії в системі вищої освіти зумовлена науковими пошуками методів адаптації та необхідністю своєчасно реагувати на швидку зміну тенденцій і явищ, що відбуваються як в українському, так і в світовому суспільствах.
3. Узагальнено теоретичні концепти дослідження праксеологічної філософії, представлено цілісний праксеологічний концепт, що має єдину спрямованість і містить у собі наступні філософські напрямки: аксіологічний, герменевтичний та комунікативний.
Уточнено, що основу праксеологічно спрямованої філософії складають людська практика (реальне життя у світі) та філософсько-світоглядні настанови (те, без чого не можна жити).
4. З’ясовано логіку і закономірності теоретико-методологічних засад концептуалізації змісту навчання у вищій освіті України; охарактеризовано зміст вищої освіти та структуру процесу навчання у вищій школі. Доведено, що праксеологічний вимір філософського знання сприяє удосконаленню вищої освіти України, завдяки забезпеченню належного рівня функціонування комплексу наступних структурних елементів, що складають її зміст, тобто є тією сукупністю знань, яка необхідна для інтелектуального, професійного та морального становлення особистості: 1) професійне викладання конкретної спеціальної інформації, 2) компетентне пропонування можливих шляхів щодо вірогідних способів діяльності, 3) ретрансляція досвіду ціннісного відношення до спеціальності, 4) забезпечення досвідом творчої діяльності.
5. Окреслено категоріальний апарат праксеологічної філософії, доведено, що найбільш змістовно відображають сутність праксеологічно спрямованого філософського знання в центрі уваги якого людина та її соціальні відносини, наступні його складові: 1) основні поняття практичної філософії Арістотеля, а саме: чесноти (або моральні кодекси), такі як благо, добро, “фронезіс” (практичне міркування); також – дія, практична мудрість, моральний вибір, вчинок; 2) понятійне навантаження “морального світу” І. Канта: практичний розум, свобода волі, поведінка, моральність; 3) базові поняття сучасної комунікативної філософії: раціональність (зокрема, етична раціональність), відповідальність, діалог, комунікація та дискурс. При цьому, наголошено на тісному взаємозв’язку праксеологічної філософії з аналізом та узагальненням своєрідності взаємовідносин людини і природи, людини і суспільства, практики наукових спостережень, експериментів.
6. Встановлено, що праксеологічне спрямування філософії виникає відповідно до потреб забезпечити наукові дисципліни та сферу пізнання такою методологією, і якій буде переважати не дескриптивне мислення, а прескриптивне – де описовість поступиться місцем настанові.
Розкрито сутнісні характеристики праксеологічної зорієнтованості філософських знань у навчальному процесі вищої школи; доведено, що кожна з філософських дисциплін має орієнтуватись на праксеологічність.
7. Визначено шляхи побудови комплексної моделі праксеологічно спрямованої філософії – програмного забезпечення матеріалу та його практичного сприйняття (відтворення). Запропоновано курс з праксеологічної філософії – дисципліни, яка вчить навичкам в розсудливості (в процесі міркування) і в роботі з текстами. Ціллю якого є допомога студенту розвивати наступні здібності та уміння: розуміти дискурс, аналізувати положення критично, виявляти і розкривати мовчазні припущення, будувати переконливі доведення, та роз’яснювати і доводити свою точку зору в чіткому переконливому написанні. Розвинення цих навичок дасть змогу студентові переважати на терені таких сфер як право, бізнес, медицина і політика, та інші.
8. Обґрунтовано систему гуманітарних знань в навчальному процесі вищого навчального закладу, на основі філософського аналізу провідних причин глибоких змін на сучасному етапі розвитку держави, зумовлених також кардинальними цивілізаційними зрушеннями на межі двох останніх тисячоліть: становленням інформаційного і високотехнологічного суспільства; економічною, моральною, демографічною, антропологічною кризами; техногенними й екологічними катастрофами. А коли змінюється філософія людини, тоді змінюється все: філософія політики, економіки, історії, змінюється і філософія освіти, філософія особистісного розвитку та уявлення про те, як допомогти людині стати такою, якою вона може і якою їй варто бути.
9. Доведено, праксеологічна філософія стає тією об’їзною дорогою, завдяки якій вища освіта зможе успішно здійснити ті завдання, які ставить перед собою, тобто виховати таку особистість, яка оволодівши світоглядними, громадянськими, професійними якостями, уміннями та навичками зможе позитивно впливати на розвиток рідної держави, свого суспільства і нести в майбутнє спадкоємність культурного надбання та добробуту нації. І тому, праксеологічний вимір філософського знання є вкрай затребуваним в системі вищої освіти кожного дня – і сьогоднішнього дня, більше ніж будь-коли.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

СПИСОК ЦИТОВАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андреев И. Д. Диалектическая логика: [учеб. пособие] / И. Д. Андреев. – М.: Высш. шк., 1985. – 367 с.
2. Андреев И. Д. Теория как форма организации научного знания / И. Д. Андреев. – М.: Наука, 1979. – 303 с.
3. Андрущенко В. П. Про концептуальні засади філософії освіти України / В. П. Андрущенко, В. С. Лутай // Практична філософія. – 2004. – № 2 (№ 12). – С. 35–43.
4. Андрущенко В. П. Роздуми про освіту: cтатті, нариси, інтерв’ю / В. П. Андрущенко. – [2-ге вид., допов.] – К.: Знання України, 2008. – 819 с.
5. Арендт Х. Vita activa или О деятельной жизни / Х. Арендт; [пер. с нем. и англ. В. В. Бибихина]. – СПб.: Алетейя, 2000. – 437 с.
6. Арендт Г. Становище людини / Х. Арендт; [пер. Марія Зубрицька]. – Л.: Літопис, 1999. – 254 с.
7. Аристотель. Метафизика / Аристотель; [пер. А.В. Кубицкого] // Соч.: в 4 т. / Аристотель. – М.: Мысль, 1975–1983. – Т. 1. – 1975. – С. 65–367.
8. Аристотель. Никомахова этика / Аристотель; [пер. И. В. Брагинской] // Сочинения: в 4 т. / Аристотель. – М.: Мысль, 1975–1983. – (Философское наследие). – Т. 4. – 1983. – С. 53–293.
9. Артюх С. Ф. Зміст і структура професійної освіти України / С. Ф. Артюх, О. Е. Коваленко // Управління якістю професійної освіти: зб. наук. пр. / Укр. інж.-пед. акад. – Донецьк, 2001. – С. 41–49.
10. Артюх С. Ф. Оновлення вищої освіти вимагає нового змісту освіти / С. Ф. Артюх, О. Е. Коваленко // Теорія і практика управління соціальними системами. – 2001. – № 2 (3). – С. 21–23.
11. Аттали Ж. Понятие “нация” превратится в отзвук былых реалий / Жак Аттали // Россия в глобальной политике. – 2007.– Т. 5, № 2. – С. 52–61.
12. Бахтин М. М. К философии поступка / М. М. Бахтин // Философия и социология науки и техники. – М.: Наука, 1986. – С. 80–160.
13. Бим-Бад Б. М. Антропологическое основание теории и практики образования. Очерк проблем и методов их решения / Б. М. Бим-Бад. – М.: Изд-во Российского открытого ун-та, 1994. – 36 с.
14. Блонский П. П. Избранные педагогические произведения / Павел Петрович Блонский. – М.: Изд-во АПН РСФСР, 1961. – 696 с.
15. Бобров В. В. Актуальные проблемы современного содержания образования / В. В. Бобров // Философия образования XXI века. – 2002. – № 5. – С. 182–197.
16. Богомолов А. С. Античная философия / А. С. Богомолов. – М.: Изд-во МГУ, 1985. – 367 с.
17. Бортнікова Н. Ю. Культурно-історична поліфонія західних аксіологічних концепцій (морально-етичний аспект): дис. … канд. філос. наук: 09.00.07 / Бортнікова Наталія Юріївна. – К., 1998. – 191 с.
18. Булатов М. А. Деятельность и структура философского знания / М. А. Булатов; АН УССР, Ин-т философии. – К.: Наук. думка, 1976. – 216 с.
19. Бурдье П. Практический смысл / Пьер Бурдье; [пер. с франц.: А. Т. Бикбова, К. Д. Вознесенской, С. Н. Зенкина, Н. А. Шматко; отв. ред. пер. Н. А. Шматко]. – Спб.: Алетейя, 2001. – 562 с. – (“Gallicinium”).
20. Бэкон Ф. О достоинстве и приумножении наук / Фрэнсис Бэкон // Сочинения: в 2-х т. / Бэкон Ф. – М.: Мысль, 1971–1972. – (Философское наследие). – 1971. – Т. 1. – С. 87–546.
21. Васильченко В. С. Ринок праці та зайнятість: навч. посіб.: в 2-х част. / В. С. Васильченко , П. М. Васильченко. – К.: ІПК ДСЗУ, 2005. – 461.
22. Вербицкий А. А. Методологические проблемы непрерывного образования / А. А. Вербицкий // Непрерывное образование: Методология и практика. – М.: Знание, 1990. – С. 6–12.
23. Вища освіта: європейський вимір та українські перспективи / [гол. ред. кол. В. І. Полохало]. – К.: Парламентське вид-во, 2009. – 632 с.
24. Вітґенштайн Л. Tractatus Logiko-philosophicus; Філософські дослідження / Людвіґ Вітґенштайн; [пер. з нім. Є. Поповича]. – К.: Основи, 1995. – 311 с.
25. Волкова О. В. Ринок праці: [навчальний посібник] / Олена Валеріїна Волкова. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 624 с.
26. Воронина Т. П. Философские проблемы образования в информационном обществе: дис. … доктора філос. наук: 09.00.08 / Татьяна Петровна Воронина. – М., 1995. – 353 с.
27. Всемирная энциклопедия. Философия / [ред. и сост. А. А. Грицанов]. – М.: АСТ; Минск: Харвест, Современный литератор, 2001. – 1312 с.
28. Габермас Ю. Філософський дискурс Модерну / Юрґен Габермас; [пер. з нім. та комент. В. М. Купліна]. – К.: Четверта хвиля, 2001. – 424 с.
29. Гадамер Х.-Г. Истина и метод. Основы философской герменевтики / Х.-Г. Гадамер; [пер. с нем.; общ. ред. и вступ. ст. Б. Н. Бессонова]. – М.: Прогресс, 1988. – 699 с.
30. Галицький В. М. Співпраця соціальних партнерів у розв’язанні проблеми зайнятості молоді / В. М. Галицький // Ринок праці та зайнятість населення. – № 2 (16). – 2008. – С. 3–6.
31. Галузинський В. М. Основи педагогіки та психології вищої школи в Україні: навч. посіб. [для викл. та асп. вузів] / В. М. Галузинський, М. Б. Євтух; ІСДО, Київ-ий лінг-ий ун-т. – Київ: ІНТЕЛ, 1995. – 168 с.
32. Гегель Г. В. Ф. Наука логики / Г. Гегель. – СПб.: Наука, 1997. – 800 с.
33. Гегель Г. В. Ф. Энциклопедия философских наук: в 3 т. / Г. В. Ф. Гегель; [отв. ред. Е. П. Ситковский]; АН СССР, ИФ. – М.: Мысль, 1975–1977. – (Филос. наслед.). – Т. 3: Философия духа. – 1977. – 471 с.
34. Гершунский Б. С. Философия образования для XXI века. В поисках практико-ориентированных образовательных концепций / Б. С. Гершунский; РАО, Ин-т т. обр-ия и п-ки. – М.: Сов-ство, 1998. – 608 с.
35. Гессен С. И. Педагогические сочинения / С. И. Гессен; [cост. Е. Г. Осовский]. – Саранск: Тип. “Красный октябрь”, 2001. – 564 с. – (Педагогическая б-ка Рос. Зарубежья; Т. 1).
36. Гончаренко С. Український педагогічний словник / Семен Гончаренко. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.
37. Горак Г. І. Філософія: Курс лекцій / Г. І. Горак. – К.: Вілбор, 1998. – 272 с.
38. Государственная Третьяковская галерея. Искусство XII – начала XX века: [альбом] / Гос. Третьяковская галерея. – 4-е изд. – М.: СканРус, 2010. –368 с.
39. Грицаєнко П. М. Гуманітарна освіта: сутність та особливості прояву (соціально-філософський аналіз): дис. … канд. філос. наук: 09.00.03 / Грицаєнко Петро Михайлович. – К., 2009. – 206 с.
40. Губер А. Предисловие к русскому переводу / Книга о живописи мастера Леонардо да Винчи живописца и скульптора флорентийского. – М.: ОГИЗ-ИЗОГИЗ, 1934. – С. 46–54.
41. Губерський Л. В. Сучасна філософія гуманітарного знання: парадигма і дискурси / Л. В. Губернський // Альманах “Філософські проблеми гуманітарних наук”, КНУ ім. Тараса Шевченка. – К., 2006. – № 8–9. – С. 5–12.
42. Гузій Н. В. Основи педагогічного професіоналізму: навч. посіб. / Н. В. Гузій. – К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2004. – 156 с.
43. Гулыга А. В. Гердер / А. В. Гулыга. – [2-е изд., доработ.]. – М.: Мысль, 1975. – 184 с. – (Серия: Мыслители прошлого).
44. Гусинский Э. Н. Введение в философию образования: учеб. пособие / Э. Н. Гусинский, Ю. И. Турчанинова. – М.: Логос, 2003. – 248 с.
45. Гьосле В. Практична філософія у сучасному світі / Вітторіо Гьосле; [пер. з нім. А. Єрмоленка]. – К.: Лібра, 2003. – 248 с.
46. Делор Ж. Образование: необходимая утопия / Жак Делор // М.: Педагогика. – 1998. – № 5. – 32 с.
47. Дробницкий О. Г. Проблемы нравственности / О. Г. Дробницкий; АН СССР, Ин-т философии. – М.: Наука, 1977. – 333 с.
48. Дьюи Дж. Демократия и образование / Джон Дьюи; [пер. с англ. Ю. Турчанинова, В. Данилова]. – М.: Педагогика-Пресс, 2000 – 384 с.
49. Ермоленко А. Н. Этика ответственности и социальное бытие человека / А. Н. Ермоленко. – К.: Наукова думка, 1994. – 200 с.
50. Єрмоленко А. М. Дискурс етичних норм та цінностей в сучасній німецькій практичній філософії: авторефер. дис. … д-ра філос. наук: спец. 09.00.05 “Історія філософії” / А. М. Єрмоленко. – К., 1996. – 56 с.
51. Єрмоленко А. М. Комунікативна практична філософія: підручник / Ермоленко А. М. – К.: “Лібра”, 1999. – 488 с.
52. Єрмоленко А. М. Сучасна практична філософія: проблеми, теорії, концепції / А. М. Ермоленко // Практична філософія. – 2000. – № 1. – С. 20–30.
53. Закон України “Про вищу освіту” // Освіта. – 20-27 лютого 2002 р.
54. Закон України “Про освіту” від 23.05.1991 / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К., 1991. – 14 с.
55. Зелінський М. Ю. Сучасна футурологія про перспективи людини і людства / М. Ю. Зелінський // Людина в сфері гуманітарного пізнання. – К.: Український Центр духовної культури, 1998. – С. 382–406.
56. Зинченко В. П. О структуре образования / В. П. Зинченко // Педагогика. – 2000. – № 8. – С. 24–31.
57. Иванов В. П. Человеческая деятельность – познание – практика / В. П. Иванов. – К.: Наукова думка, 1977. – 250 с.
58. Ісаченко В. В. Формування професійно-педагогічного іміджу майбутніх викладачів вищої школи: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04 “Теорія і методика професійної освіти” / В. В. Ісаченко. – Одеса, 2004. – 21с.
59. Історія філософії. Словник / [за заг. ред. В.І. Ярошовця]. – К.: Знання України, 2006. – 1200 с.
60. Йонас Г. Принцип відповідальності. У пошуках етики для технологічної цивілізації / Ганс Йонас ; [пер. з нім. А. Єрмоленко, В. Єрмоленко]. – К.: Лібра, 2001. – 400 с.
61. Каган М. С. Мир общения: Проблема межсубъектных отношений / М. С. Каган. – М.: Политиздат, 1988. – 319 с.
62. Каган М. С. Человеческая деятельность: Опыт системного анализа / М. С. Каган. М.: Политиздат, 1974. – 328 с.
63. Каменський Я. А. Избранные педагогические сочинения: в 2-х т. – М.: Педагогика, 1982. – (Педагогическая б-ка). – Т. 1. – 1982. – 656 с.
64. Кандидатська дисертація: принципи, методи, техніка, технологія: навч. посіб. для асп. / [упоряд. С. С. Єрмаков]. – Х.: ХХПІ, 1998. – 96 с.
65. Кант И. Критика практического разума / Иммануил Кант // Сочинения: в 6-ти т. – М.: Мысль, 1963–1966. – Т. 4. Ч. 1. – 1965. – С. 311–501.
66. Кант И. Критика чистого разума / Иммануил Кант // Сочинения: в 6-ти т. – М.: Мысль, 1963–1966. – Т. 3. – 1964. – С. 224–234, 327–341.
67. Категориальные структуры познания и практики / [автор В. Г. Табачковский]. – К.: Наукова думка, 1986. – 317 с.
68. Кедровский О. И. Алгоритмичность практики, мышления, творчества / О. И. Кедровский, Л. А. Соловей. – К.: Вища школа, 1980. – 184 с.
69. Келле В. Ж. Наука как компонент социальной системы / В. Ж. Келле; [отв. ред. И. С. Тимофеев]. – М.: Наука, 1988. – 200 с.
70. Кирьянова А. В. Теория ориентации личности в мире ценностей / А. В. Кирьянова. – Оренбург: ОГУ, 1996. – 190 с.
71. Класики політичної думки від Платона до Макса Вебера / [за ред. Євгена Причепія]. – К.: ВК ТОВ “Тандем”, 2002. – 584 с.
72. Кодекс законів про працю України / затв. Законом N 322-VIII від 10.12.71 // ВВР, 1971. – Додаток до N 50. – Ст. 375.
73. Кон И. С. В поисках себя. Личность и ее самосознание / И. С. Кон. – М.: Политиздат, 1984. – 335 с.
74. Корсак К. Про тенденції змін у змісті вищої освіти / К. Корсак // Науковий світ. – 2003. – № 1 (54). – С. 27–28.
75. Кремень В. Г. Людиноцентризм в освітній діяльності: традиції і нові вимоги / В. Кремень // Альманах “Філософські проблеми гуманітарних наук”, КНУ ім. Тараса Шевченка. – К., 2006. – № 8–9. – С. 12–19.
76. Кримський С. Б. Запити філософських смислів / С. Б. Кримський. – К.: ПАРАПАН, 2003. – 240 с.
77. Крымский С. Б. Философия как путь человечности и надежды / С. Б. Крымский. – К.: Курс, 2000. – 308 с.
78. Култаева М. Д. Философско-педагогические тенденции в современном идеализме / М. Култаева. – Х.: Вища шк. Изд. при ХГУ, 1988. – 151 с.
79. Култаєва М. Д. Етика відповідальності та реалії мультикультурного суспільства / М. Д. Култаєва // Науковий вісник ХДПУ ім. Г. С. Сковороди. – Сер.: Філософія. – Вип. 7. – 2001. – С. 9–15.
80. Кушерець В. І. Знання як стратегічний ресурс суспільних трансформацій / В. І. Кушерець. – К.: Знання України, 2002. – 248 с.
81. Лавров С. Настоящее и будущее глобальной политики / Сергей Лавров // Россия в глобальной политике. – 2007. – Т. 5, № 2. – С. 8–20.
82. Лісовий В. С. Практична філософія / В. С. Лісовий // Практична філософія. – 2002. – № 1 (5). – С. 59–81.
83. Лой А. М. Практична філософія сьогодення: предмет і перспективи / А. М. Лой, А. В. Толстоухов // Практична філософія. – 2000. – № 1. – С. 6–19.
84. Лосев А. Ф. История античной эстетики: в 8-ми т. /Лосев А. Ф. – М., 1963 – 1994. – Т. 4: Аристотель и поздняя классика. – М.: “Искусство”, 1975. – 672 с.
85. Луговий В. І. Ціннісні компетентності – невід’ємна складова підготовки фахівців з вищою освітою в умовах євроінтеграції // Вища освіта України – додаток 4, том I (13) – 2009 р. – Тематичний випуск “Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору”. – С. 393–339.
86. Луговий В. Педагогічна освіта в Україні: структура, функціонування, тенденції розвитку / В. Луговий. – К.: МАУП, 1994. – 166 с.
87. Лукашевич М. П. Соціологія праці: [підручник] / М. П. Лукашевич. – К.: Либідь, 2004. – 440 с.
88. Лукашевич М. П. Соціологія. Базовий курс: [підручник] / М. П. Лукашевич, М. В. Туленков. – К.: Каравела, 2006. – 312 с.
89. Лукашевич М. Упровадження гуманітарної освіти в Україні: міфи та реалії / М. Лукашевич, А. Морозова // Вища освіта України. – 2006. – № 3. – С. 16–24.
90. Лутай В. С. Філософія сучасної освіти: [навч. посіб.] / В. Лутай. – К.: Центр “Магістр-S” Творчої спілки вчителів України, 1996. – 256 с.
91. Майданов А. С. Процесс научного творчества /А. С. Майданов; отв. ред. И. П. Меркулов; АН СССР, ИФ. – М.: Наука, 1983. – 207 с.
92. Макінтайр Е. Після чесноти: Дослідження з теорії моралі / Елісдеа Макінтайр; [пер. із англ. за наук. ред. В. Малахова]. – К.: Дух і літера, 2002. – 436 с.
93. Максименко С. Д. Общая психология / С. Д. Максименко. – М.: Рефл-бук; К.: Ваклер – 1999. – 528 с. – (Образовательная библиотека).
94. Малахов В. А. Етика: Курс лекцій: навч. посібник / В. А. Малахов. – [6-е вид.]. – К.: Либідь, 2006. – 384 с.
95. Малахов В. Уязвимость любви / Виктор Малахов. – К.: Дух і літера, 2005. – 560 с.
96. Маркс К. Тези про Фейєрбаха / Карл Маркс // Твори: в 30-ти т. / Карл Маркс, Фрідріх Енгельс; [пер. з 2-го рос. вид.]. – К. : Політвидав УРСР, 1958–1968. – Т 3. – 1959. – С. 1–4.
97. Маршавін Ю. М. Ринок праці та функціонування державної служби зайнятості: навч. методич. посібник / Ю. М. Маршавін. – К.: ІПК ДСЗУ, 1998. – 175 с.
98. Методика навчання і наукових досліджень у вищій школі: навч. посіб. / [за ред. С. Гончаренка, П. Олійника] – К.: Вища школа, 2003. – 323 с.
99. Михайлов Ф. Т. Философия образования: ее реальность и перспективы / Ф. Т. Михайлов // Вопросы философии. – 1999. – № 8. – С. 92–119.
100. Михайлов Ф. Т. Философско-социальное понимание образования / Ф. Т. Михайлов // Вопросы философии. – 1999. – № 10. – С. 12–24.
101. Мойсеюк Н. Є. Педагогіка: навч. посібник / Н. Є. Мойсеюк. – [3-є вид., допов.]. – К.: ВАТ “КДНК”, 2001. – 608 с.
102. Наука и нравственность / [сост. В. И. Толстых]. – М.: Политиздат, 1971. – 695 с.
103. Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті. – К.: Шкільний світ, 2001. – 24 с.
104. Новейший философский словарь / [сост. А. А. Грицанов]. – Мн.: Изд. В. М. Скакун, 1998. – 896 с.
105. Новиков Б. В. Творчество и философия / Б. В. Новиков. – К.: Наукова думка, 1989. – 193 с.
106. Нові технології навчання / [ред. Ю. В. Биков та ін.]. – К., 1995. – 188 с.
107. Онкович Г. Гуманітарна педагогічна парадигма вищої освіти: [монографія] / Г. Онкович, В. Андрущенко, М. Бойченко та ін.; АПНУ, Ін-т вищої освіти. – К.: Педагогічна думка, 2007. – 333 с. – (Сер. “Модернізація вищої освіти: Світоглядно-педагогічні проблеми”).
108. Ортега-и-Гассет Х. Восстание масс / Х. Ортега-и-Гассет // Камень и небо / Х. Ортега-и-Гассет; [пер. с исп.].– М.: Грант, 2000. – С. 171–250.
109. Ортега-и-Гассет Х. Что такое философия? / Хосе Ортега-и-Гассет; [пер. с исп. А. Гелескул, А. Матвеев, С. Воробьев и др.]; АН СССР, Ин-т философии. – М.: Наука, 1991. – 408 с. – (Мыслители XX века).
110. Павло Іван II Про віру і розум=Fides et Ratio. – Львів, 1998. – 125 с.
111. Парахонський Б. О. Гуманітаризація науки – стратегія інтелектуального розвитку України / Б. О. Парахонський, В. П. Загороднюк. – К.: НІСД, 1996. – 44 с. – (Серія “Гуманітарна політика і духовна культура”; Вип. 2).
112. Педагогіка вищої школи: словник-довідник / [упор. О. О. Фунтікова]. – Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2007. – 404 с.
113. Петюх В. М. Ринок праці: [навч. посібник] / В. М. Петюх. – К.: КНЕУ, 1999. – 288 с.
114. Політологія: довідник / [М. І. Обушний, А. А. Коваленко, О. І. Ткач]; за ред. М. Обушного; КНУ ім. Т. Шевченка. – К.: Довіра, 2004. – 599 с.
115. Попович М. В. Раціональність і виміри людського буття / Мирослав Попович. – К.: Сфера, 1997. – 287 с.
116. Порус В. Н. Искусство понимания: сотворение смысла / В. Н. Порус // Заблуждающийся разум? Многообразие вненаучного знания / [под ред. И. Т. Касавина]. – М.: Политиздат, 1990. – С. 256–277.
117. Рассел Б. Історія західної філософії / Бертран Рассел; [пер. з англ. Ю. Лісника, П. Таращука]. – К.: Основи, 1995. – 759 с.
118. Ренч Т. Обґрунтування практичної філософії та сучасність / Томас Ренч // Практична філософія. – 2000. – № 1. – С. 31–39.
119. Риккерт Г. Науки о природе и науки о культуре / Г. Риккерт; [пер., ред. С. И. Гессена]. – М.: Республика, 1998. – 413 с. – (Мыслители XX в.).
120. Рікер П. Навколо політики / Поль Рікер; [пер. з фр. В. Андрушка, О. Мокровольського, А. Плеханової]. – К.: Дух і Літера, 1995. – 334 с.
121. Рікер П. Сам як інший / Поль Рікер; [пер. з фр. В. Андрушка, О. Сирцової]. – К.: Дух і Літера, 2000. – 458 с.
122. Розеншток-Хюсси О. Язык рода человеческого / Ойген Розеншток-Хюсси; [пер. с англ. и нем., послесл., прим. А. И. Пигалева]. – М.; СПб.: Университетская книга, 2000. – 608 с. – (Книга света).
123. Розин В. М. Философия образования: Этюди исследования / В. М. Розин. – Москва-Воронеж: Изд-во МПСИ; Модэк, 2007. – 575 с.
124. Розов Н. С. Философия гуманитарного образования: Ценностные основания и концепция базового гуманитарного образования в высшей школе / Н. Розов. – М.: Иссл. центр. пробл. подг. спец. – 1993. – 193 с.
125. Ролз Дж. Теория справедливости / Джон Ролз; [пер. с англ. и науч. ред. В. В. Целищева]. – Новосибирск: Изд-во Новосиб. ун-та, 1995. – 535 с.
126. Рудич Ф. М. Політологія: підручник / Ф. М Рудич. – [2-е вид., стереотип.]. – К.: Либідь, 2006. – 480 с.
127. Рузавин Г. И. Научная теория. Логико-методологический анализ / Г. И. Рузавин. – М.: Мысль, 1978. – 244 с.
128. Руссо Ж.-Ж. Педагогические сочинения: в 2-х т. / Жан-Жак Руссо; [под ред. Г. Н. Джибладзе, сост. А. Н. Джуринский]. – М.: Педагогика, 1981. – (Пед. б-ка). – Т. 1: Эмиль, или о воспитании. – 1981. – 656 с.
129. Рябченко В. Проблема діалогу як засобу актуалізації особистості студента в сучасній вищий школі / Володимир Рябченко // Вища освіта України – додаток 4, том VI (18) – 2009 р. – Тематичний випуск “Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору”. – С. 506–511.
130. Савченко В. А. Державні гарантії надання молоді першого робочого місця / В. А. Савченко // Ринок праці та зайнятість населення. – 2006. – № 3 (11). – С. 9–12.
131. Садовничий В. А. Знание и мудрость в глобализирующемся мире / В. А. Садовничий // Вопросы философии. – 2006. – № 2. – С. 3–15.
132. Сенько Ю. В. Гуманитарные основы педагогического образования: учеб. пособие [для студ. высш. пед. учеб. заведений] / Ю. В. Сенько .– М.: Издательский центр “Академия”, 2000. – 240 с.
133. Ситниченко Л. А. Першоджерела комунікативної філософії / Л. А. Ситниченко. – К.: Либідь, 1996. – 176 с.
134. Скаткин М. Н. Проблемы современной дидактики / М. Н. Скаткин. – М.: Педагогика, 1984. – 96 с. – (Воспитание и обучение. Б-ка учителя).
135. Скиртач В. М. Практично-духовне освоєння дійсності як філософська проблема: дис. … канд. філос. наук: 09.00.01 / Скиртач Віолета Михайлівна. – К., 1993. – 127 с.
136. Сноу Ч. П. Две культуры и научная революция / Ч. П. Сноу // Портреты и размышления. – М.: “Прогресс”, 1985. – С. 195–226.
137. Соловьев Э. Ю. И. Кант: знание, вера, нравственность / Э. Ю. Соловьев // Прошлое толкует нас. – М.: Политизд., 1991. – С. 167–185.
138. Соловьев Э. Ю. Теория “Общественного договора” и кантовское моральное обоснование права // Философия Канта и современность. – М.: Мысль, 1974. – С. 184–236.
139. Соціологія: терміни, поняття, персоналії: навчальний словник-довідник / [укладачі: В. М. Піча, Ю. В. Піча та ін.]; за заг. ред. В. М. Пічі. – К.: “Каравелла”; Л.: “Новий світ – 2000”, 2002. – 480 с.
140. Сприяння працевлаштуванню молоді в Україні: навч. посібник / [за ред. Ю. М. Маршавіна]. – К.: ІПК ДСЗУ – “ІПЕК”, 2006. – 156 с.
141. Старицький М. За двома зайцями // Вибрані твори. – К.: Дніпро, 1971. – 22 c.
142. Степко М. Ф. Місія університетів і взаємодія з ринком праці: українські реалії / М. Ф. Степко // Вища освіта України – додаток 4, том II (14) – 2009 р. – Тем. випуск “Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору”. – С. 118–126.
143. Столович Л. Н. Красота, Добро, Истина. Очерк истории эстетической аксиологии / Л. Н. Столович. – М.: Республика, 1994. – 463 с.
144. Стратегії розвитку України: теорія і практика / [за ред. О. С. Власика]. – К.: НІСД, 2002. – 864 с.
145. Стратегія реформування освіти в Україні: Рекомендації з освітньої політики. – К.: “К.І.С.”, 2003. – 296 с.
146. Сурмін Ю. П. Майстерня вченого: підручник для науковця / Ю. П. Сурмін. – К.: Навчально-методичний центр “Консорціум з удосконалення менеджмент-освіти в Україні”, 2006. – 302 с.
147. Тахо-Годи А. А. Аристотель. Жизнь и смысл / А. Ф. Лосев, А. А. Тахо-Годи. – М.: Дет. лит., 1982. – 286 с. – (Серия “Люди. Время. Идеи”).
148. Терещенко Ю. І. Педагогічна теорія з погляду сучасного стану, функціональності та філософії смислових пріоритетів / Ю. І. Терещенко // Практична філософія. – 2007. – № 4 (№ 26). – С. 7–16.
149. Томилов В. В. Культура предпринимательства: учебник [для вузов] / В. В. Томилов. – СПб.: Питер, 2000. – 368 с. – (Учебники для вузов).
150. Українське суспільство на порозі третього тисячоліття / [ред. М. О. Шульга]. – К.: Ін-т соціології НАН України, 1999. – 688 с.
151. Философский словарь / [под ред. И. Т. Фролова]. – 4-е изд. – М.: Политиздат, 1981. – 445 с.
152. Философский словарь / [сост. И. В. Андрущенко, О. А. Вусатюк, С. В. Линецкий, А. В. Шуба]. – К.: А.С.К., 2006. – 1056 с. – (Новые словари).
153. Философский энциклопедический словарь / [гл. ред.: Л.Ф. Ильичев, П. Н. Федосеев и др.]. – М.: “Советская энциклопедия”, 1983. – 840 с.
154. Философский энциклопедический словарь / [ред.-сост.: Е. Ф. Губский, Г. В. Кораблева, В. А. Лутченко]. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 576 с.
155. Фізер І. Вагомість гуманітарних дисциплін у системі вищої освіти: лекція почесного Професора Нац. ун-ту Києво-Могилянської академії, 1 вересня 1996 року / І. Фізер. – К.: Академія, 2004. – 21 с.
156. Філософія: Навч. посіб. / [Л. В. Губерський, І. Ф. Надольний, В. П. Андрущенко та ін.]; За ред. І. Ф. Надольного. – [6-е вид., випр. і доп.]. – К.: Вікар, 2006. – 455 с.
157. Філософський енциклопедичний словник / [гол. ред. В. І. Шинкарук]; НАН України, Ін-т філос. ім. Г. Сковороди. – К.: Абрис, 2002. – 742 с.
158. Фокин Ю. Г. Преподавание и воспитание в высшей школе: Методология, цели и содержание, творчество: учебн. пособие [для студ. высш. учеб. заведений] / Ю. Г. Фокин. – М.: Издательский центр “Академия”, 2002. – 224 с.
159. Фоменко Н. А. Педагогіка вищої школи: методологія, стандартизація туристичної освіти: навч. посіб. [для студ. вищих навч. закл.] / Н. А. Фоменко; МОН України. – К.: Вид. Дім “Слово”, 2005. – 216 с.
160. Хазова Л. В. Концептуальные основы и опыт модернизации образования: гуманистические и гуманитарные аспекты / Л. В. Хазова. – Красноярск: Изд-во КГТУ, 1997. – 184 с.
161. Хайдеггер М. Время и бытие / М.Хайдеггер // Разговор на проселочной дороге: [сборник] / Мартин Хайдеггер; [пер. c нем., под ред. А. Л. Доброхотова]. – М.: Высш. шк., 1991. – С. 80–101. – (Б-ка философа).
162. Швейцер А. Благоговение перед жизнью / Альберт Швейцер; [пер. c нем.; общ. ред. М. Г. Селезнев, А. А. Гусейнов; сост. А. А. Гусейнов]. – М.: Прогресс, 1992. – 573 с.
163. Шелер М. Избранные произведения / Макс Шелер; [пер. с нем. А. В. Денежкина, А. Н. Малинкина, А. Ф. Филлипова; под ред. А. В. Денежкина]. – М.: Гнозис, 1994. – 490 с.
164. Шумилин А. Т. Проблемы теории творчества: [монография] / А. Т. Шумилин. – М.: Высшая школа, 1989. – 143с.
165. Энгельс Ф. Диалектика природы / Ф. Энгельс // Избранные сочинения: в 9 т. / Карл Маркс, Фридрих Энгельс; Ин-т Марксизма-ленинизма при ЦК КПСС. – М.: Политиздат, 1984–1988. – Т. 5. – 1986. – С. 371–628.
166. Юдин Э. Г. Системный подход и принцип деятельности. Методологические проблемы современной науки / Э. Г. Юдин. – М.: Наука, 1978. – 392 с.
167. Юлина Н. С. Философия Дж. Дьюи и постмодернистский прагматизм Р. Рорти / Н. Юлина // Постмодернистский прагматизм Ричарда Рорти и российский контекст. – М.: Фонд “Традиция”, 1997. – С. 156–188.
168. Approaches to ethics; representative selections from classical times to the present, 1969, W. T Jones, (eds.), New York: McGraw-Hill, 2d ed., pp. 674.
169. Bernstein, R. J., 1983, Beyond Objectivism and Relativism: Science, Hermeneutics, and Praxis, Oxford, UK: Basil Blackwell, pp. 286.
170. Mulhall, S., and Swift, A., 1996, Liberals and Communitarians, Oxford, UK: Blackwell Publishers, 2d ed., pp. 363.
171. Rawls, J., 1985, “Justice as Fairness: Political not Metaphysical”, in Philosophy & Public Affairs, Cambridge, UK: Cambridge University Press, pp. 223–251.
172. Rawls, J., 1995, Lecture IX: “Political Liberalism: Reply to Habermas”, in Journal of Philosophy, New York: Columbia University Press, pp. 132–180.
173. Sandel, J. M., 1998, Liberalism and the Limits of Justice, Cambridge, UK: Cambridge University Press, 2d ed., pp. 231.
174. The Concise Oxford Russian Dictionary / [ред. М. Уильер, Б. Унбергаун, П. Фалла]. – М.: Издательский Дом “ИНФРА-М”, 2001. – 1007с.
175. Wit & Wisdom=Афоризмы и пословицы / [сост. С. В. Гапонова]. – 2-е изд., испр. – К.: О-во “Знання”, КОО, 2008. – 275 с. – (Библиотечка для изучающих английский язык).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

176. Аболіна Т. Г. Етичні норми і цінності: проблеми обґрунтування / Т. Г. Аболіна, А. М. Єрмоленко, В. А. Малахов. – К.: Стилос, 1997. – 243 с.
177. Абрамов С. С. Неявная субъективность. Опыт философского исследования / С. Абрамов. – Томск: Изд-во Том. ун-та, 1991. – 208 с.
178. Августин А. Исповедь / Аврелий Августин; [пер. с лат. М. Е. Сергеенко]. – М.: Канон+,1997. – 463 с. – (Ист. христ. мысли в памят.).
179. Аверинцев С. София-Логос: словарь. – К.: Дух і Літера, 2001. – 460 с.
180. Адорно Теодор В. Проблемы философии морали / Теодор В. Адорно; [пер. с нем. М. Л. Хорькова]. – М.: Республика, 2000. – 238 с. – (Библиотека этической мысли).
181. Андрущенко В. Гуманізм і гуманітаризм: спільне і специфічне / В. Андрущенко, М. Михальченко // Вища освіта України. – 2005. – № 4. – С. 5–12.
182. Андрущенко В. П. Сучасна соціальна філософія: Курс лекцій / В. П. Андрущенко, М. І. Михальченко.– [2-е вид.].– К.: Ґенеза, 1996. – 368 с.
183. Андрущенко В. Філософія освіти в сучасній Україні: стан та перспективи розвитку / В. Андрущенко, В. Лутай // Вища освіта України. – 2004. – № 4. – С. 5–12.
184. Анисимов С. Ф. Ценности реальные и мнимые: критика христианского истолкования и использования ценностей жизни и культуры / Сергей Ф. Анисимов. – М.: Мысль, 1970. – 181 с.
185. Аносов І. П. Сучасний освітній процес: антропологічний аспект: [монографія] / І. П. Аносов. – К.: Твім інтер, 2003. – 391 с.
186. Апель К.-О. Дискурсивна етика: політика і право / Карл-Отто Апель; [пер. з нім.]. – К.: Український філософський фонд, 1999. – 74 с.
187. Баранівський В. Ф. Болонський процес у контексті реалій духовного життя українців / В. Баранівський // Вища освіта України – Додаток 4 (т. 5) – 2007 р. – Тематичний випуск “Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору”. – С. 35–41.
188. Баранівський В. Ф. Освіта – фактор духовності та суспільної злагоди в Україні // Проблеми духовної безпеки українського суспільства / В. Баранівський. – К.: ПП Ульянич В.І., 2009. – С. 65–67.
189. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования / Даниел Белл; [пер. с англ. В. Л. Иноземцев]. – М.: Academia, 1999. – 956 с.
190. Белл Д. Прихід постіндустріального суспільства / Даніел Белл // Сучасна зарубіжна соціальна філософія. Хрестоматія: навч. посіб. / [упоряд. В. Лях]. – К.: Либідь, 1996. – С. 194 – 250.
191. Бойко А. І. Філософія модернізації освіти в системі ринкових трансформацій. Світоглядно-філософський аналіз: [монографія] / А. І. Бойко; НПУ ім. М.П. Драгоманова. – К.: Знання України, 2009. – 379 с.
192. Бубер М. Два образа веры / Мартин Бубер; [пер. с нем. В. В. Рынкевича]. – М.: Республика, 1995. – 463 с. – (Мыслители XX века).
193. Бубер М. Проблема человека / Мартин Бубер; [пер. с нем. Николай Кушнир]. – К.: Ника-Центр: Вист-С, 1998. – 96 с.
194. Бужикова Р. Нові пріоритети розвитку сучасної освіти / Р. Бужикова // Вища освіта України. – 2006. – № 3. – С. 83–87.
195. Буруковська Н. В. Аксіологічний вимір методологічних тенденцій гуманітарного знання: дис. … канд. філос. наук: 09.00.02 / Буруковська Наталія Василівна. – К., 2001. – 162 с.
196. Быстрицкий Е. К. Феномен личности: мировоззрение, культура, бытие / Е. К. Быстрицкий; АН УССР. – К.: Наукова думка, 1991. – 200 с.
197. Василенко В. А. Ценность и оценка / В. Василенко. – К.: Наукова думка, 1964. – 148 c.
198. Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму / Макс Вебер; [пер. з нім. Олександра Погорілого]. – К.: Основи, 1994. – 261 с.
199. Вища освіта України як фактор цивілізаційного визначення молоді: монографія / [авт. кол.: М. Михальченко (керівник), Т. Андрущенко, О. Бульвінська, М. Лукашевич, та ін.]. – К.: Педагогічна думка, 2010. – 312 с.
200. Герасіна Л. М. Оновлення сучасної вищої школи в контексті глобальних проблем // автореф. дис. … д-ра соціол. наук. – Харків, 1984. – 28 с.
201. Гоббс Т. Левіафан, або Суть, будова і повноваження держави церковної та цивільної / Томас Гоббс; [пер. з англ. Ростислав Димерець; ред. Тамара Польська]. – К.: Дух і Літера, 2000. – 600 с.
202. Горбунова Л. Можлива відповідь освіти на виклик after-постмодерну / Л. Горбунова // Вища освіта України. – 2003. – № 2. – С. 13–19.
203. Губернюк Л. В. Життєвий світ людини в контексті соціально-філософського дослідження: дис. … канд. філос. наук: 09.00.03 / Губернюк Лариса Володимирівна. – К., 2003. – 177 с.
204. Губерський Л. В. Культура. Ідеологія. Особистість: Методолого-світоглядний аналіз / Л. В. Губерський, В. П. Андрущенко, М. І. Михальченко. – К.: Знання України, 2002. – 580 с.
205. Джеймс В. Прагматизм / Вільям Джеймс; [пер. з англ. Павло Насада]. – К.: Видавничий дім “Альтернативи”, 2000. – 144 с.
206. Державна національна програма “Освіта” (“Україна XXI століття”). – К.: Райдуга, 1994. – 61 с.
207. Додонов Б. И. Эмоция как ценность / Б. И. Додонов. – М.: Политиздат, 1978. – 272 с.
208. Дольнікова Л. Структурування змісту навчальних дисциплін: системний, інтегративний і диференційований підхід / Л. Дольнікова // Рідна школа. – 2008. – № 6. – С. 73–81.
209. Дьюи Дж. Реконструкция в философии. Проблемы человека / Джон Дьюи; [пер. с англ., послесл. и примеч. Л. Е. Павловой]. – М.: Республика, 2003. – 494 с. – (Мыслители XX века).
210. Ермоленко А. Н. Превращение формы социальной рациональности / А. Н. Ермоленко, К. Ю. Райда; АН УССР, Ин-т философии. – К.: Наукова думка, 1987. – 163 с.
211. Єрмоленко А. М. Філософія – гарант практичного розуму / А. М. Єрмоленко // Філософська думка. – 2003. – № 2. – С. 5–13.
212. Здравомыслов А. Г. Потребности. Интересы. Ценности / А. Г. Здравомыслов. – М.: Политиздат, 1986. – 223 с.
213. Кавалеров А. А. Цінність у соціокультурній трансформації / А. А. Кавалеров. – Одеса: Астропринт, 2001. – 221 с.
214. Каган М. С. Философская теория ценности / М. С. Каган. – СПб.: ТОО ТК “Петрополис”, 1997. – 205 с.
215. Кадемія М. Державний стандарт професійно-технічної освіти: яким йому бути / М. Кадемія // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2008. – № 1. – С. 45–53.
216. Камю А. Бунтующий человек / Альбер Камю // Бунтующий человек. Философия. Политика. Искусство: [сборник] / Альбер Камю; [пер. с фр. И. Я. Волевич, Ю. М. Денисов]. – М.: Политиздат, 1990. – С.119–356. – (Мыслители XX века).
217. Князев В. Н. Человек и технология (социально-философский аспект) / В. Н. Князев. – К.: Либідь, 1990. – 175 с.
218. Колесникова И. А. Педагогическая праксеология: учеб. пособие [для студ. вузов] / И. А. Колесникова, Е. В. Титова. – М.: Академия, 2005. – 252 с.
219. Комаха Л. Г. Логіко-філософський аналіз поняття “дія”: дис. … канд. філос. наук: 09.00.06 / Комаха Лариса Григорівна. – К., 2005. – 180 с.
220. Кремень В. Г. Освіта і наука України. Шляхи модернізації. (Факти, роздуми, перспективи) / В. Г. Кремень. – К.: Грамота, 2003. – 216 с.
221. Кузнецов Б. Г. Ценность познания. Очерки современной теории