ОСВІТНЄ ВРЯДУВАННЯ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА ІНФОРМАТИЗАЦІЇ : ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЕ САМОУПРАВЛЕНИЯ В УСЛОВИЯХ ГЛОБАЛИЗАЦИИ И ИНФОРМАТИЗАЦИИ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

МАЛИНОВСЬКА ОЛЕНА ЛЬВІВНА

УДК 141.7:37.07(043.3)

ОСВІТНЄ ВРЯДУВАННЯ В УМОВАХ
ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА ІНФОРМАТИЗАЦІЇ

09.00.10 – філософія освіти

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук

Науковий керівник:
САВЕЛЬЄВ Володимир Леонідович,
доктор історичних наук, доцент

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСВІТНЬОГО ВРЯДУВАННЯ 12
1.1. Домінуючі парадигми теоретичних основ розвитку освіти……………...12
1.2. Формування сучасного дискурсу освітнього врядування………………..45
Висновки до першого розділу…………………………………………………..72
РОЗДІЛ 2 ЗОВНІШНЄ ОСВІТНЄ ВРЯДУВАННЯ 74
2.1. Типології освітнього врядування………………………………………….74
2.2. Зміни у функціях держави в системі освітнього врядування……………89
Висновки до другого розділу………………………………………………….114
РОЗДІЛ 3 УНІВЕРСИТЕТСЬКЕ ВРЯДУВАННЯ 116
3.1. Структура та функції внутрішнього освітнього врядування…………...116
3.2. Автономія – ключовий фактор розвитку університетського врядування………………………………………………………………...135
Висновки до третього розділу………………………………………………....152
ВИСНОВКИ 154
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 158

ВСТУП

Актуальність дослідження полягає у гострій суспільній потребі дослідити наскільки сучасна освіта, в тому числі і вітчизняна, відповідає глобалізаційним тенденціям, викликам часу. Освіта, віддзеркалюючи цивілізаційно-культурні ознаки суспільства, його соціально-економічні запити, перетворюється у вагомий ресурс країни в її інноваційному поступі. Стан освіти суттєво впливає як на світові процеси, так і на соціальні трансформації в кожній окремій країні.
У свою чергу, освіта відчуває на собі на всіх рівнях – регіональному, національному та локальному, потужні впливи глобалізаційних процесів. У результаті, відбуваються суттєві зміни як в змісті освіти, так і у системі управління освітніми процесами. Глобалізація серйозно впливає на характер взаємовідносин державних органів і системи освіти. Відбувається процес децентралізації та перерозподілу повноважень між центральними та місцевими органами влади. Держава поступово втрачає статус монопольного джерела фінансування та провайдера освітніх послуг.
У багатьох провідних державах світу на хвилі реформ державного сектора надання суспільних послуг, в тому числі і освітніх, поступово утвердилась думка, що традиційна система управління освітою, освітніми закладами, побудована за ієрархічним принципом і орієнтована виключно на ресурс держави вже неспроможна в умовах інформаційного суспільства та глобалізації забезпечити належний рівень керування освітніми процесами. Нові підходи до управління освітою поступово стверджувались, в контексті подолання спадщини тоталітарного минулого, і в посткомуністичних країнах, в тому числі і в Україні. Ці процеси знайшли відповідне концептуальне обґрунтування.
В Україні реформування системи управління освітою відбувається на шляху зміцнення її державно-громадського характеру, гармонізації прав, обов’язків і відповідальності суб’єктів державного управління, підвищення ролі громадського самоврядування та громадськості у забезпеченні ефективних управлінських впливів на всі ланки освітньої системи. Концепція державно-громадського управління освітою має законодавче оформлення у відповідних законах та теоретичне обґрунтування в Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті (2002 р.).
У західній науковій традиції питання управління освітою та проблеми відповідних реформ у цій сфері розглядаються в контексті концепції освітнього врядування, яка у 90-х роках ХХ ст. стала набувати універсального методологічного характеру. Філософська основа концепції освітнього врядування – це відкрита система, в якій переважаючим є вплив постмодерністських течій – постструктуралізму, конструктивістського інституціоналізму, практичної та критичної філософії.
Нині практично відсутні взаємовпливи української та західної наукової традиції у сфері дослідження проблем управління освітою. Подібний паралелізм аж ніяк не відповідає інтересам жодної із сторін. Подолання ситуації, що склалась, потребує докладання спільних зусиль. З нашого боку необхідно, перш за все, досконало розібратися в особливостях сучасної західної соціально-філософської управлінської думки, об’єктом дослідження якої є проблеми управління освітою крізь призму концепції освітнього врядування. Мова іде, насамперед, про пошук та обґрунтування спільних методологічних концепцій в європейському та загальносвітовому дискурсі освітнього процесу.
Ступінь наукового опрацювання проблеми. Література за тематикою, зважаючи на її міждисциплінарний формат, є надзвичайно чисельною і різноманітною, охоплює широке коло освітніх та соціально-філософських проблем. Вона репрезентує різноманітні національні традиції, домінуючими серед яких, з точки зору розробки проблеми освітнього врядування, є американська та західноєвропейська, представлена насамперед вченими США, Англії, Німеччини, а також дослідниками із Австралії та Нової Зеландії.
Дослідження в цій сфері, в свою чергу, є подальшим розвитком теоретичних напрацювань попередників в контексті ідей «освітнього адміністрування» та «освітнього менеджменту», які застосовувались на практиці в західних країнах протягом усього ХХ ст. У Європі узагальнюючі праці з освітнього врядування підготовлені експертами Європейської Комісії.
Деякі із робіт зарубіжних авторів перекладені та видані в Україні. Зокрема, М. Генсона, Т. Серджіовані, М. Барлінгейма, Ф. Кумза, П. Тарстона, М. Квієка, Г. Халаша та інших.
В Україні проблеми управління освітою досліджуються в контексті багатьох наук. Загально-філософські питання, перш за все, в контексті розвитку інформаційного суспільства та глобалізації, розглядаються в працях В. Андрущенка, В. Бакірова, С. Клепка, В. Корсака, В. Кременя, В. Кушерця, В. Лутая, М. Михальченка, М. Поповича, С. Пазинича, О. Пономарьова, І. Предборської, Н. Скотної та інших.
У контексті науки державного управління, соціології освіти, політології підготовлені праці К. Астахової, В. Вікторова, Д. Дзвінчука, В. Дзоз, С. Жарая, Н. Желябіної, Л. Грицяк, Л. Калініної, В. Лугового, Г. Касьянова, Т. Фінікова та інших. Узагальнений аналіз сучасних проблем управління вітчизняною освітою міститься в «Білих книгах», що представлені останнім часом на розгляд громадськості науковцями НАПН України та педагогами-практиками України.
Загальнометодологічні підходи до дослідження управління освітою розробляються в контексті загальної теорії і практики державного управління та державної політики. Насамперед в працях В. Беха, В. Бакуменка, О. Валевського, В. Горбатенка, О. Кілієвича, А. Колодій, Н. Нижник, В. Ребкала та інших. В працях В. Гальпєріної, О. Дем’янчука, І. Іванюк, С. Клепка, В. Пономаренка, В. Савельєва аналізуються політичні аспекти системи управління освітою. Дослідженню безпосередньо феномену освітнього врядування, його концептуального наповнення та практики реалізації присвячено розділ у монографії В. Андрущенка та В. Савельєва «Освітня політика (огляд порядку денного)» (2010 р.).
Питання управління вищими навчальними закладами, проблеми розвитку університетської автономії розглядаються в працях Т. Добко, Т. Жижко, І. Зубрицької, О. Камінської, Г. Касьянова, Л. Коваль, К. Максим, М. Полякова, О. Сігова, К. Січова, С. Савчука та інших.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Загальний напрям дисертаційної роботи пов'язаний із темою дослідження кафедри соціальної філософії та філософії освіти Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова «Принципи організації та тенденції розвитку вищої освіти у ХХІ ст.» (рішення Вченої ради Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова від 22 грудня 2006 р., протокол №5). Тема дисертації затверджена Вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (протокол №7 від 18 лютого 2010 р.).
Мета дослідження – виявити та обґрунтувати теоретичні основи функціонування освітнього врядування у нових дискурсивних та соціокультурних практиках як одного із стратегічних інструментів модернізації освіти.
Досягнення означеної мети зумовило постановку та виконання наступних завдань:
- проаналізувати соціально-політичні та ідейно-філософські засади формування сучасного дискурсу освітнього врядування;
- розкрити зміст домінуючих парадигм у західному та вітчизняному дискурсі освітнього врядування;
- визначити евристичний потенціал категорій: «управління освітою», «адміністрування освітою», «освітній менеджмент», їх взаємозв’язок та співвідношення із поняттям «освітнє врядування», особливості їх використання у західному та українському дискурсі;
- обґрунтувати критерії типології освітнього врядування;
- розкрити особливості взаємодії держави та інституцій громадянського суспільства в системі освітнього врядування;
- дослідити сучасну структуру та функції університетського врядування, особливості його трансформацій в умовах глобалізації і інформаційної революції.
Об’єкт дослідження – освіта як соціальний феномен.
Предмет дослідження – освітнє врядування – його теоретико-методологічні підвалини, категоріальний апарат, практика впровадження.
Методологія дослідження зумовлена особливостями її предмета, який потребує застосування методів дискурс-аналізу в дослідженні філософської та політичної історії становлення та сучасного стану концептуальних основ освітнього врядування. Дискурс-аналіз передбачає міждисциплінарний підхід, який надає можливість опиратись на методологічний потенціал соціальної філософії, філософії освіти, науки державного управління, політичної науки, соціології освіти, педагогіки. Поєднання порівняльного та історичного аналізу дало змогу з’ясувати основні напрямки становлення, визначити особливості його складових – національних наукових традицій. Методи структурно-функціонального аналізу дозволили дослідити феномен сучасного університетського врядування, його зміст, функції та перспективи розвитку.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше в Україні на дисертаційному рівні предметом дослідження є феномен освітнього врядування у його теоретичному та практичному вимірах.
У результаті дослідження обґрунтовано положення, що характеризуються науковою новизною і виносяться на захист:
Вперше:
- обґрунтовано цілісну концепцію формування та функціонування системи освітнього врядування; сутність якої є організаційна взаємодія усіх учасників освітянського процесу; зміст розгортається як сукупність процесів-відповідей на питання організації, реалізації і контролю за якістю освіти; форма явища подається як комунікативний процес виявлення, постановки, аналізу, узгодження та прийняття управлінських рішень у сфері освіти; розглядається як дієвий механізм демократизації та підвищення ефективності управління освітою в умовах глобалізації та інформатизації, запровадження культури соціального партнерства в процесі вироблення освітньої політики на всіх рівнях – місцевому, національному, регіональному та міжнародному, у вищому навчальному закладі;
- структуровано домінуючі парадигми дослідження освітнього врядування у світовому (від «класичних» ідей «освітнього адміністрування» до сучасних моделей «скеровування» освітніх процесів) та вітчизняному (від моделі надцентралізованого адміністрування до концепції державно-громадського управління) дискурсі, розкрито їх світоглядницьку та теоретичну спрямованість, виявлено особливості їх формування у різних історичних та соціально-політичних контекстах, що дозволило визначити напрями подальшої інтеграції вітчизняної науки шляхом творчого засвоєння здобутків представників відповідного сегменту світового дослідницького простору у розробці актуальних теоретико-методологічних та прикладних проблем освітнього врядування;
- запропоновано евристичну модель освітнього врядування, що функціонує на принципах взаємодії державних органів (інститути, апарат, законодавча база), громадянського суспільства (центри соціального партнерства, аналітичні центри, корпоративні об’єднання тощо), бізнесу (благодійні фонди, консалтингові та аналітичні центри тощо), вищих навчальних закладів (наглядова рада, вчена рада, ректорат, методкомісії). Її результативність пропонується оцінювати за критеріями, що широко застосовуються у світовій та європейській освітній практиці – стабільність, підзвітність, інноваційність, гнучкість, прозорість та відкритість, простота та ефективність.

Отримали подальший розвиток:
- обґрунтування ролі та функцій держави в контексті змін та підходів від їх розуміння виключно як всеосяжного контролю до їх бачення в контексті сучасних уявлень про державу, органи та інституції якої, в тому числі і в сфері освіти, все більше зорієнтовуються на взаємодію із громадянським суспільством та бізнесом, на скеровування зусиль усіх учасників освітньої політики на досягнення спільної мети – розвиток освіти в інтересах усіх верств населення тієї чи іншої країни;
- ідея університетського врядування в умовах якісних змін у розумінні соціальної відповідальності вищого навчального закладу у зглобалізованому світі, його стосунків із суспільством, переформатування підходів до університетської автономії, яка нині зазнає суттєвого переосмислення у світовому, європейському та українському дискурсі в напрямку її прагматизації та операційності.
Уточнено:
- зміст ключових понять вітчизняного дискурсу – «управління освітою», «адміністрування освітою», «освітній менеджмент». Це дозволило в контексті порівняння відповідних текстів виявити смислові пункти сумісності зазначених понять із поняттям «освітнє врядування», що визначає головне концептуальне навантаження західного дискурсу;
- критерії обґрунтування типологій освітнього врядування на регіональному та національному рівні, а також типологій університетського врядування, що може стати основою пошуків в наших умовах оптимальної моделі організаційно-політичної діяльності державних органів в системі управління освітою, їх взаємовідносин із іншими суб’єктами-співучасниками вироблення та здійснення освітньої політики на всіх рівнях – національному, регіональному, місцевому, у вищому навчальному закладі.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів визначається сукупністю положень та висновків, що визначають наукову новизну роботи. Вони доповнюють та систематизують знання про
феномен освітнього врядування у вітчизняному суспільствознавстві, визначають головні напрями подальших досліджень цієї актуальної проблематики. Особливо важливою вбачається проблема інтеграції українських науковців у світовий дискурс освітнього врядування, розробка відповідного категоріального та понятійного апарату на рівні світових стандартів.
Положення дисертаційної роботи можуть бути використані при підготовці навчальних програм, лекцій та методичних матеріалів при викладанні курсу соціальної філософії, філософії освіти, соціології освіти, спецкурсів з освітньої політики, управління освітою тощо.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації обговорювались на кафедрі соціальної філософії та філософії освіти Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, а також на всеукраїнських науково-практичних та науково-теоретичних конференціях та семінарах, а саме: Науково-практичному семінарі «Освіта в полікультурному просторі ХХІ століття: пошук стратегічних пріоритетів» (Київ, 2009); Науково-практичній конференції «Університетська освіта в Україні і світі: стан, проблеми та шляхи розвитку» (Київ-Луцьк, 2009); Науково-практичному семінарі «Інноваційний стратегічний розвиток освіти: філософсько-педагогічний дискурс» (Київ, 2009); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Університет – позашкільний навчальний заклад – загальноосвітній навчальний заклад» (Київ, 2010); Науково-практичній конференції «Основні напрями модернізації вищої освіти в контексті викликів епохи» (Київ-Глухів, 2011); Перших Українських педагогічних студіях «Освіта та культура як запорука сталого демократичного розвитку суспільства» (Київ-Луцьк-Рівне, 2012).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження оприлюднені у 3 статтях у фахових наукових виданнях з філософських наук.
Структура і обсяг дисертації. Відповідно до мети та завдань дослідження робота складається із вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків та списку використаних джерел (213 позицій). Загальний обсяг дисертації – 178 сторінок, із них основна частина дисертації – 157 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Виконане дисертаційне дослідження дає підстави для таких висновків та пропозицій.
Обраний в якості теоретико-методологічної основи дослідження соціокультурний дискурс-аналіз дозволив ґрунтовно дослідити зміст мовних комунікацій, які знаходять свій прояв в обговоренні, співставленні та обґрунтуванні різних думок, теорій та програм соціальних суб’єктів в процесі їх взаємодії в освітній сфері з метою вироблення певної позиції соціальної групи, суспільства, держави. В цьому контексті дискурс – це сформований і закріплений у мові спосіб упорядкування дійсності, спосіб бачення освітньої проблематики, якій знаходить свій прояв у найрізноманітніших (не тільки вербальних) практиках. Доведено, що дискурс не тільки відображає світ освіти, але й проектує його та активно творить на глобальному, регіональному та національному рівнях. Ця комунікативна особливість розкривається в роботі шляхом порівняльного аналізу змісту західного (англосаксонського) та національних дискурсів.
Визначено, що зміст має як спільні, так і специфічні, відмінні риси. Спільним для західної та вітчизняної наукової традиції є те, що вони розвиваються в контексті загальносвітових дискурсивних формацій –наукових парадигм, у розробці яких головну роль, якщо говорити про освітню проблематику, відіграє філософія – соціальна, політична та філософія освіти. Одну із таких формацій формує сучасна інформаційна революція, яка впливає на дискурс освітнього врядування по двох основних напрямках – на теорію і практику управління освітніми процесами та на їх зміст, форми і методи навчання. Соціальна філософія, в руслі інформаційної парадигми, під час осягнення процесів в сфері освіти, освітнього врядування вирішує таки завдання:
- класифікує, конструює сучасний стан освіти, визначає її перспективи;
- з’ясовує причини існуючих проблем, обґрунтовує шляхи її вирішення;
- пропонує раціональне розуміння інноваційної складової нової якості управління освітою.
Системний вплив на теорії і практику освітнього врядування здійснює глобалізація – своєрідний каталізатор розвитку інформаційного суспільства. Цей процес відбувається на всіх рівнях освітньої системи – на рівні навчального закладу, місцевому, національному, регіональному та світовому. Вплив глобалізації на освітнє врядування має як безпосередній, так і опосередкований характер. Головним результатом розгортання глобалізацій них процесів в сфері освіти є її перехід на ринкові рейки. В цьому контексті система освітнього врядування вибудовується з позицій економічної та організаційної раціональності – на рівні вищого навчального закладу, в регіональному та національному масштабі.
Визначено, що теоретичним оформленням адекватної відповіді західних суспільствознавців на виклики глобалізації та інформаційної революції стала концепція «освітнього врядування». Її філософським підґрунтям стали постмодерністські підходи до теорії управління та організації – критична та практична філософія, пост структуралізм і т.п. Концепція «освітнього врядування» робить акцент на формальних та неформальних мережах, мінімально ієрархізованих формах гнучкого регулювання освітніх процесів, на відкритості та підзвітності суб’єктів врядування всіх рівнів, на «самокерованості» освітніх систем. На практиці зазначена концепція має чітку антибюрократичну спрямованість, вона визначає єдині правила гри усіх без виключення учасників освітнього врядування – державних органів, навчальних закладів, бізнесових структур, громадських та професійних організацій тощо.
В українському дискурсі зазначена проблематика розробляється в контексті концепції державно-громадського управління. В роботі доведено, що її дотичність із західними підходами до проблем управління освітою поступово складалась, головним чином, по лінії розуміння функцій інституцій громадянського суспільства, їх ролі у формуванні освітньої політики. Подальша дослідницька робота в цьому напрямку передбачає зосередження спільних зусиль на вивченні наступних актуальних для українського суспільства проблем: особливості формування публічного простору, сфери громадського життя і громадської думки, їх впливу на діяльність державних органів, що здійснюють освітню політику; соціально-політичний потенціал відповідних груп та організацій громадянського суспільства у формулюванні, висловлюванні та захисті інтересів освітян, споживачів освітніх послуг в процесі розробки, формулювання та здійснення освітньої політики в українському суспільстві.
Спільність проблематики у західному та вітчизняному дискурсі передбачає, як доведено в роботі, використання узгодженої термінології. Рух в цьому напрямку має відбуватись насамперед з боку українських дослідників, а саме – більш активного використання характерних для світового дискурсу підходів, що склались в процесі розробки концепції освітнього врядування. Це потребує відповідної її гармонізації із реальною мовною практикою та існуючою українською науковою традицією, що склалась у суспільствознавстві, використання термінів «управління освітою», «управління системою вищої освіти» тощо в процесі розробки відповідної тематики.
Зарубіжний досвід, перш за все західноєвропейський, реформування управління системи вищої освіти на філософських та організаційних засадах освітнього врядування заслуговує найретельнішого вивчення з точки зору його творчого застосування в наших умовах. Один із напрямів – це активна участь українських вчених у розробці обґрунтованих типологій освітнього врядування на всіх рівнях – місцевому, регіональному, національному та західноєвропейському. Робота в цьому напрямку сприятиме обґрунтуванню теоретико-методологічних орієнтирів у дослідженні конкретно-історичної практики освітнього врядування. Порівняльні моделі мають стати важливим інструментом вивчення трансформаційних процесів, що відбуваються в сфері управління освітою в пост-комуністичних країнах, насамперед, Україні, Росії та Білорусії. Ці процеси, зміст яких визначається суперечностями та особливостями переходу від командної системи до системи, орієнтованої на попит, має стати об’єктом особливої уваги українських вчених, їх орієнтації на тісне співробітництво із зарубіжними дослідниками.
Порівняльний підхід, має стати домінуючим і у дослідженні проблем внутрішнього врядування вищих навчальних закладів. Ключова проблема – університетська автономія, її зміст та перспективи в умовах глобалізації та інформаційної революції, комерціалізації освіти. Потребують глибокого вивчення та осмислення організаційні зміни у внутрішньому врядуванні вищих навчальних закладів європейських країн, в яких, в контексті здійснюваних реформ у вищій освіті, прийнято нові закони про вищу освіту, зокрема, у Фінляндії, Польщі та інших країнах. Перш за все, об’єктом уваги мають стати зміст стратегічного планування в сучасних умовах, особливості раціоналізаторських політик органів університетського врядування, нових систем оцінювання та наслідки їх впровадження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андрушкевич Ф. Глобализационный концепт современных образовательных инноваций (философско-компаративный анализ модернизационных процессов в образовательных системах Украины и Польши) / Ф. Андрушкевич. – К.: Изд-во НПУ имени М.П. Драгоманова, 2011. – 343 с.
2. Андрущенко В.П. Організоване суспільство. Проблеми організації та суспільної самоорганізації в період радикальних трансформацій в Україні на рубежі століть: Досвід соціально-філософського аналізу / В.П. Андрущенко. – К.: ТОВ «Атлант ЮЕмСІ», 2005. – 498 с.
3. Андрущенко В.П. Світанок Європи: Проблема формування нового учителя для об’єднаної Європи ХХІ століття / В.П. Андрущенко. – К.: Знання України, 2011. – 1099 с.
4. Андрущенко В.П. Освітня політика (огляд порядку денного) / В.П. Андрущенко, В.Л. Савельєв. – К.: «МП Леся», 2010. – 368 с.
5. Аутопоезис соціальних систем: монографія /за науковою ред. В.П. Беха / В.П. Бех; Мін-во освіти і науки, Нац. пед. ун-т. імені М.П. Драгоманова. – К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2010. – 752 с.
6. Бадаева А. Интеграция европейского образовательного пространства / А. Бадаева // Мировая экономика и международные отношения. – 2009. – №4. – С. 63-71.
7. Байме К. Політичні теорії сучасності / К. Байме; [пер. з нім. М. Култаєвої та М. Бойченка]. – К.: Стилос, 2008. – 396 с.
8. Бажал А. Електронний підручник: легко в торбинці, порожньо в калитці? / А. Бажал // Дзеркало тижня. – 2010. – 25 вересня.
9. Бакіров В. Незалежність від держави / В. Бакіров // Університетська автономія: її друзі та вороги; [пер. з пол., англ.]. – К.: Таксон, 2008. – С. 30-39.
10. Бейко О.В. Механізм вдосконалення управління на місцевому рівні та наближення його до Європейських стандартів / О.В. Бейко [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.academy.gov.ua/ej1/Beyko.htm
11. Бек У. Общество риска на пути к другому модерну / У. Бек. – М.: Прогресс-Традиция, 2000. – 383 с.
12. Бережний Я. Роль і значення стратегічного планування в системі децентралізованого державного управління / Я. Бережний // Суспільна політика та стратегічний менеджмент. – 2008. – №1. – С. 59-67.
13. Біла книга національної освіти України / Т.Ф. Алексєєнко, В.М. Аніщенко, Г.О. Балл [та ін.]; за заг. ред. В.Г. Кременя. – НАПН України. – К.: Інформ. системи, 2010. – 342 с.
14. Брегін М.Г. Доктринально-парадигмальний погляд на цілі діяльності освітніх систем на початку ХХІ століття / М.Г. Брегін // Нова парадигма: [журнал наукових праць] / голов. ред. В.П. Бех.; Нац. пед. ун-т імені М.П. Драгоманова; творче об’єднання «Нова парадигма». – К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2010. – Вип. 95. – С. 48-56.
15. Брунер Х.Х. Глобализация, образование и революция в технологии / Х.Х. Брунер // Перспективы, сравнительные исследования в области образования. Том ХХХІ. – 2001. – №3. – С. 9-26.
16. Булавін Л. Хто в університеті найголовніший? Ні, не ректор / Л. Булавін // Дзеркало тижня. – 2009. – 24 січня.
17. Буравой М. Что делать? Тезисы о деградации социального бытия в глобализирующем мире / М. Буравой // Социологические исследования. – 2009. – №4. – С. 3-20.
18. Бурлачук В. Образ влади в сучасних теоріях глобалізації / В. Бурлачук // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2009. – №3. – С. 46-61.
19. Буряк В. Образование в информационном обществе / В. Буряк // Філософія освіти. – 2006. – №1. – С. 89-101.
20. Бутусов Ю. Держава 2.0 чи держава. gov? ... / Ю. Бутусов // Дзеркало тижня. – 2010. – 28 серпня.
21. Бюлетень. Програма підтримки вироблення стратегії реформування освіти. – 2001. – Березень/квітень/травень. – №1. – С. 12-18.
22. Вакарчук І. Малі таємниці великої політики / І. Вакарчук // Бюлетень. Програма підтримки вироблення стратегії реформування освіти. – 2001. – №2. – С. 14-15.
23. Валлерстайн И. Глобализация как переходная эпоха? Взгляд на долгосрочное развитие мир-системы / И. Валлерстайн; [пер. с англ.]. – М.: Красные холмы, 1999. – 127 с.
24. Василенко И.А. Политическая философия: Учебное пособие / И.А. Василенко. – М.: Гардарики, 2004. – 201 с.
25. Вдовенко Н. Освітня політика: проблема визначення / Н. Вдовенко // Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць / Гол. ред. В.М. Вашкевич. – К.: ВІР УАН, 2011. – Спецвипуск. – С. 512-515.
26. Вільчинська Н. Освітня політика Європейського Союзу: етапи розвитку / Н. Вільчинська // Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць / Гол. ред. В.М. Вашкевич. – К.: ВІР УАН, 2011. – Випуск 54 (№11). – С. 473-480.
27. Вітенко Л. Про самоорганізацію громадян і чиновників / Л. Вітенко // День. –2010. – 21 липня.
28. Влада (power) // Короткий оксфордський політичний словник, [пер. з англ.; За ред. І. Макліна, А. Макмілана]. – К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2006. – С. 110-114.
29. Вожницький Є. Боротьба польських університетів за «незалежність» – законодавчий і політичний аспекти / Є. Вожницький // Університетська автономія: її друзі та вороги; [пер. з пол., англ.]. – К.: Таксон, 2008. – С. 90-110.
30. Волкова В.Н. Визначення ефективності державного управління освітою / В.Н. Волкова // Alma mater. – 2008. – №3. – С. 30-38.
31. Воронов І. Глобалізація і політика: реалії і перспективи соціальних трансформацій: монографія / І.Воронов. – Дніпропетровськ: «Пороги», 2005. – 286 с.
32. Вперед, у минуле? // День. –2010. – 4-5 червня.
33. Галковська Н. Управління фінансами вузу: за наказом ректора чи за законом ринку? / Н. Галковська // Дзеркало тижня. – 2007. – 22 вересня.
34. Гальпєріна В.О. Питання управління системою вищої освіти: досвід Голландії / В.О. Гальпєріна // Гілея. Науковий вісник. Збірник наукових праць. – 2009. – Вип. 19. – C. 245-251.
35. Генсон М.Е. Керування освітою та організаційна поведінка / М.Е. Генсон; [Пер. з англ. Х. Проців]. – Львів: Літопис, 2002. – 321 с.
36. Глобальна соціальна політика / Міжнародні організації й майбутнє соціального добробуту/ Б. Дікон, М. Харс, П. Стабс; [Пер. з анг. А. Олійник та інші]. – К.: Основи, 1999. – 346 с.
37. Глобальные трансформации: Политика, экономика, культура / Дэвид Хелд, Дэвид Гольблатт, Энтони Макгрю, Джонотан Парротон; пер. с англ. В.В. Сапова и др.. – М.: Праксис, 2004. – 576 с.
38. Громовий В. Поліпшення поганого робить стан справ іще гіршим / В. Громовий // Дзеркало тижня. – 2009. – 10 жовтня.
39. Губерський А.Філософія як теорія і методологія розвитку освіти / А. Губерський, В. Андрущенко. – К.: «МП Леся», 2008. – 516 с.
40. Гуменюк В. Особистісно орієнтована парадигма управління освітою / В. Гуменюк // Філософські абриси сучасної освіти: монографія / [Предборська І., Вишинська Г., Гайденко В. та ін.]; за заг. ред. І. Предборської. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. – 266 с.
41. Гуцал І.А. Глобалізація як провідна тенденція трансформації сучасної системи міжнародних відносин / І.А. Гуцал // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В.П. Бех. – К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. – Вип. 47. – С. 79-92.
42. Данильченко В.Н. Проблемы развития образования в России в контексте глобального образования / В.Н. Данильченко // Электронный журнал «Полемика» / Выпуск 13 [Электронный ресурс]. – Режим доступу: http://www.irex.ru/press/pub/polemika/13/dan/
43. Демиденко Л.М. Фінансування закладів загальної середньої освіти на засадах самостійності в Україні / Л.М. Демиденко, Ю.Л. Субботович // Науковий вісник Чернівецького університету. – Економіка. – 2009. – Вип. 368-269.– С. 246-248
44. Дем’янчук О. Глобалізація сучасної вищої освіти: огляд сучасних світових проблем / О. Дем’янчук // Людина і політика. – 2002. – №1. –
С. 74-82
45. Дем’янчук О. Державна політика і державне управління: політологічні аспекти: монографія / О. Дем’янчук. – К.: Факт, 2008. – 272 с.
46. Державне управління: Курс лекцій / В.Д. Бакуменко, Д.І. Дзвінчук, О.С. Поважний. – Івано-Франківськ: Місто Н.В., 2011. – 536 с.
47. Джура О. Особистісно орієнтована освіта: технології реалізації / О. Джура, В. Андрущенко // Нова парадигма: журнал наукових праць / голов. ред. В.П. Бех. – К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2009. – Вип. 91. – С. 3-12.
48. Дмитриченко М. Автономія вищого навчального закладу – вимога Болонської декларації / М. Дмитриченко // Вища школа. – № 2. – 2005. – С. 22-34.
49. Добко Т. Академічна культура як необхідна передумова ефективного управління сучасних університетом в умовах автономії / Т. Добко // Університетська автономія. – Спеціальний випуск. – №19. – К.: Дух і Літера, 2008. – С. 93-102.
50. Дудка Н.И. Высшая школа Украины: стратегия обновления и проблем реформирования / Н.И. Дудка. – Х.: Основа, 2002. – 272 с.
51. Економіка вищої освіти України: тенденции та механізмі розвитку / За заг. ред. В.П. Андрущенка. – К.: Пед. преса, 2006. – 328 с.
52. Ельбрехт О.М. Науково-практичні основи вищої освіти: монографія / О.М. Ельбрехт. – К.: Фелікс, 2008. – 296 с.
53. Еляков А.Д. Современная информационная революция / А.Д. Еляков // Социологические исследования. – 2003. – №10. – С. 27-39.
54. Європейський словник філософій: Лексикон неперекладностей; [Пер. з фр.]. – Том перший. Вид. друге, виправл. – К.: Дух і літера, 2011. – 576 с.
55. Єльнікова Г. Теоретичні підходи до моделювання державно-громадського управління / Г. Єльнікова // Директор школи. – 2003. – №40. – С. 38-45
56. Жижко Т. Філософія освіти ХХІ століття: спроби прогностичного аналізу / Т. Жижко. – К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2010. – 381 с.
57. Журавський В.С. Вища освіта як фактор державотворення і культури в Україні / В.С. Журавський. – К.: Видавництво Дім «Ін Юре», 2003. – 321 с.
58. Захариа С. Предпринимательский университет в условиях общества знаний / С. Захариа, Э. Жибер // Экономика образования. – 2006. – №1. – С. 109-113.
59. Зиятдинова Ф.Г. Российская образовательная политика в свете зарубежного опыта / Ф.Г. Зиятдинова // Социологические исследования. – 2006. – №5. – С. 51-58.
60. Іванюк І.В. Освітня політика: навчальний посібник / Ірина Іванюк. – К.: Таксон, 2006. – 226 с.
61. Ідея університету. Антологія / За заг. ред. М. Зубрицької. – Л.: «Літопис», 2002. – 303 с.
62. Калмикова Г. Взаємозв’язок культури та демократичного врядування в Україні / Г. Калмикова // Українознавство. – 2009. – №1. – С. 175-179.
63. Кармин А. Философия культуры в информационном обществе: проблемы и перспективы / А. Кармин // Вопросы философии. – 2006. – №11. – С. 52-60.
64. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / М. Кастельс; [Пер. с англ. под. научн. ред. О.И. Шкаратана; Гос. ун-т Высш. шк. экономики]. – М.: ГУ ВШЭ, 2000. – 606 с.
65. Касьянов Г. Університетська автономія і складова громадянського суспільства / Г. Касьянов // Дзеркало тижня. – 2005. – 13 серпня.
66. Касьянов Г. Університетська автономія в Україні: спроба практично впровадження / Касьянов Г. // Університетська автономія. – Спеціальний випуск. – К.: Дух і Літера, 2008. – С. 31-63
67. Квієк М. Університет і держава: вивч. глобал. трансформацій / М. Квієк; [пер. з англ. Т. Цимбала]. – К.: Таксон, 2009. – 380 с.
68. Кивлюк О. Інформаційна педагогіка: філософія, історія, практика: [монографія] / О. Кивлюк. – К.: УАН ВІР, 2011. – 336 с.
69. Кислицька Ю.О. Необхідність формування нормативно-правового поля освіти України в контексті Болонського процесу / Ю.О. Кислицька // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В.П. Бех. – К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2007. – Вип. 63. –
С. 44-52.
70. Кілієвич О. Англо-український глосарій термінів і понять з аналізу державної політики та економіки / О. Кілієвич. – К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2003. – 510 с.
71. Кіндратець О.М. Сучасні дискурси глобалізації /
О.М. Кіндратець // Нова парадигма. Альманах наукових праць / Гол. ред. В.П. Бех. – Запоріжжя, 2003. – Вип. 34. – С. 189-198
72. Кісіль М.В. Система зовнішньої оцінки якості вищої освіти в Англії / М.В. Кісіль // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В.П. Бех. – К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. – Вип. 53. –
C. 31-35
73. Клепко С. Політика розвитку вищої освіти України: стан і перспективи / С. Клепко // Система розробки і здійснення публічних політик в Україні / за заг. ред. О.П. Дем’янчука. – К.: Факт, 2005. – С. 95-121.
74. Клепко С.Ф. Філософія освіти в європейському контексті / С.Ф. Клепко. – Полтава: ПОІППО, 2006. – 328 с.
75. Коваль О. До нас їде ментор / О. Коваль // Дзеркало тижня. – 2010. – 18 вересня.
76. Колодій А.Ф. Поняття і концепції демократичного врядування як напряму політичних та управлінських досліджень / А.Ф. Колодій // Демократичне врядування в контексті глобальних викликів та кризових ситуацій: Матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю. ЛРІДУ НАДУ при Президентові України, 3 квітня 2009 р. Пленарне засідання / За науковою редакцією члена-кор. НАН України В.С. Загорського, доц. А.В. Ліпенцева. – Львів, 2009. – С. 10-25.
77. Колодій А.Ф. Демократичне врядування як категорія науки державного управління / А.Ф. Колодій [Електронний ресурс]. – Режим доступу: antonina@political-studies.com
78. Колодко Г. Глобалізація і перспективи розвитку постсоціалістичних країн / Г. Колодко. – К.: Основні цінності, 2002. – 248 с.
79. Комарницький І.Ф. Фактори формування вищого навчального закладу / І.Ф. Комарницький, І.А. Нємцова // Науковий вісник Чернівецького університету. – Випуск 368-369. – Економіка. – 2009. – С. 231-237.
80. Корженко В.В. Методологічні та евристичні інтенції сучасної концепції «governance»: Електронний ресурс / В.В. Корженко,
В.В. Нікітін // Державне будівництво. – 2007. – №1. – Режим доступу до журн.: http://kbuapa.kharkov.ua/e-book/doc/1/01.pdf
81. Короткий оксфордський політичний словник: за ред. І. Макліна, А. Макмілана; [пер. з англ.]. – К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2006. – 789 с.
82. Корсак К. Освіта, суспільство, людина в ХХІ столітті: інтегрально-філософський аналіз / К. Корсак. – Київ-Ніжин: Вид-во НДПУ ім. М.Гоголя, 2004. – 238 с.
83. Кремень В. Болонський процес: зближення, а не уніфікація / В. Кремень // Дзеркало тижня. – 2003. – 19 грудня.
84. Кремень В.Г. Освіта і наука в Україні – інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати: монографія / В.Г. Кремень. – К.: Грамота, 2005. – 448 с.
85. Крижко В.В. Теорія та практика менеджменту в освіті / В.В. Крижко – Запоріжжя: Просвіта, 2003. – 272 с.
86. Крижко В. Аксіологічний потенціал державного управління освітою: навч. посібник / В. Крижко, І. Мамаєва. – Освіта України, 2005. – 327 с.
87. Крисаченко В. Український соціум: соціально-політичний аналіз / В. Крисаченко //Актуальні проблеми внутрішньої політики. – Вип. 1. – К., 2005. – С. 17-31.
88. Кувалдин В.Б. Глобализация и рождение мегаобщества / В.Б. Кувалдин // Практична філософія. – 2001. – №2. – С. 3-23.
89. Куделя П.О. Вища школа України як об’єкт соціального управління / П.О. Куделя. – Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2002. – 272 с.
90. Кудін В.О. Освіта в інформаційному суспільстві / В.О. Кудін. – К.: Телекорпорація «Республіка», 1998. – 293 с.
91. Кудрявцева С.П. Міжнародна інформація. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / С.П. Кудрявцева, В.В. Колос. – К.: Видавничий дім «Слово», 2005. – 321 с.
92. Куклін О. Освіта як соціальна система: економічні аспекти функціонування / О. Куклін // Філософія освіти. – 2009. – №1-2. – С. 156-174.
93. Курбатов С. Університетські рейтинги як індикатор стану освіти / С. Курбатов // Філософія освіти. – 2008. – №1-2. – С. 309-318.
94. Лендьєл М. Теорія «доброго врядування» як інструмент оцінки рівня демократичності управління в регіонах України (на прикладі Закарпатської області) / М. Лендьєл // Наукові записки. Політичні науки. Збірник. Т. 57 / Нац. ун-т «Києво-Могилянська Академія». – К.: Києво-Могилянська Академія, 2006. – С. 52-57.
95. Литвин Ю. Підручник – універсал / Ю. Литвин // День. – 2010. – 8 вересня.
96. Лі-Чан Чанг. Автономія університетів та їхнє фінансування: приклади Англії та Тайваню / Лі-Чан Чанг // Університетська автономія. – Спеціальний випуск. – К.: Дух і Літера, 2008. – С. 275-307.
97. Лой А. Трансформація філософської освіти в контексті соціальних змін / А. Лой // Філософія освіти. – 2005. – №1. – С. 167-184.
98. Лосєв І. «Кріпосні герої» / І. Лосєв // День. – 2010. – 1-2 жовтня.
99. Луговий В.І. Управління освітою: Навчальний посібник для слухачів, аспірантів, докторантів спеціальності «Державне управління» / В.І. Луговий. – К.: Вид-во УАДУ, 1997. – 207 с.
100. Лях В. Інформаційне суспільство і пошуки нової освітньої парадигми / В. Лях // Філософія освіти. – 2009. – №1-2. – С. 24-39.
101. Максим К. Автономія – основоположний принцип діяльності європейських університетів. Досвід і підходи до впровадження / К. Максим // Університетська автономія. – Спеціальний випуск. – К.: Дух і Літера, 2008. – С. 63-70.
102. Медведев С. Концепция глобальных общественных благ: возможности ее ограничения / С. Медведев, И. Томашов // Мировая экономика и международные отношения. – 2010. – №12. – С. 38-47.
103. Медреш Є. Дефіцит приватності / Є. Медреш // Дзеркало тижня. – 2010. – 9 жовтня.
104. Методологія державного управління: Слов.-довід. за заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. – К.: Вид-во НАДУ, 2004. – 523 с.
105. Міллікен Д. Постмодернізм і професіоналізм у вищій освіті / Д. Міллікен // Вища школа. – 2005. – №4. – С. 61-71.
106. Міньйо Жерар С. Хто керує університетами Франції? Парадоксальна перемога дорадчого лідерства / Жерар С. Міньйо // Університетська автономія. – Спеціальний випуск. – К.: Дух і Літера, 2008. – С. 251-275.
107. Мірошніченко Ю. Вища освіта: від держконтролю – до самоуправління / Ю. Мірошніченко // Дзеркало тижня. – 2011. – 22 січня.
108. Миколюк О. Зона розвитку» / О. Миколюк // День. – 2010. – 2 вересня.
109. Мильянцев В. Информационная революция – феномен «новой экономики» / В. Мильянцев // Мировая экономика и международные отношения. – 2001. – №2. – С. 3-17.
110. Михальченко М. Постколоніальний синдром на пострадянському просторі і шляхи розвитку освіти / М. Михальченко // Філософія освіти. – 2009. – №1-2. – С. 13-24.
111. Может ли высшая школа сохранить сои принципы в условиях глобализации? // Экономика образования. – 2005. – №2. – С. 115-117.
112. Мудрак В. Інформаціологічні тенденції розвитку вищої освіти України в глобальному світовому просторі / В. Мудрак // Філософія освіти. – 2006. – №1. – С. 101-109.
113. Науково-освітній потенціал нації: погляд у ХХІ століття. Кн. І: Пріоритет інтелекту. – К..: Навчальна книга, 2003. – 639 с.
114. Національна доктрина розвитку освіти України // Вісник Київської облдержадміністрації. – 2002. – №8. – С. 3-31.
115. Національний освітній глосарій: вища освіта / авт.-уклад. І.І. Бабин, Я.Я. Балюбаш, А.А. Гармаш та інш.; за ред. Д.В. Табачника і В.Г. Кременя. – К.: ТОВ «Видавничій дім “Плеяди”», 2011. – 100 с.
116. Нестеренко Г.О. Українська політична нація: само організаційні засади становлення: монографія / Г.О. Нестеренко. – К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2007. – 347 с.
117. Никольский В. Глобальное образование: пределы либерализации / В. Никольский // Высшее образование в России. – 2004. – №8. – С. 17-25.
118. Освіта – питання політичне. Інтерв'ю з професором Томашем Тімором, міжнародним експертом з аналізу політики // Бюлетень. Програма підтримки вироблення стратегії реформування освіти. – 2001. – №1. – С. 8-9.
119. Основи демократії: підручник для студентів вищ. навч. закладів / За заг. ред. А.Ф. Колодій. Третє видання, оновлене і доповнене. – Львів: Астролябія, 2009. – 823 с.
120. Панченко Т.В. Принцип субсидіарності у сучасному демократичному розвитку: монографія / Т.В. Панченко. – Х.: Майдан, 2011. – 368 с.
121. Пелікан Я. Ідея університету. Переосмислення. Др. доп. вид. / Я. Пелікан. – К.: Дух і літера, 2009. – 348 с.
122. Плаксина А.А. Информационные и коммуникационные технологии: понятие, сущность, классификация, модели реализации / А.А. Плаксина, Э.А. Тихонов // Дистанционное и виртуальное обучение. – 2009. – №7. – С. 25-37.
123. Платонова Ю. Стратегия современного вуза / Ю.Платонова // Высшее образование сегодня. – 2005. – №10. – С. 12-18.
124. Политология. Наука о политике: учебник / В.П. Андрущенко, Н.И. Горлач, Г.П. Головченко и др.; под ред. В.П. Андрущенко и Н.И. Горлача. – Киев, Харьков, 1998. – 549 с.
125. Полупанова Е. Инновации в высшем образовании западных стран: организационный уровень / Е. Полупанова // Alma Mater. – 2005. – №3. – С. 35-39.
126. Почепцов Г. Стратегія як мистецтво і особливий вид аналітики / Г. Почепцов // Політичний менеджмент. – 2004. – №2. – С. 3-28.
127. «Предпринимательский университет» – новый тип высшего учебного заведения (по материалам международной конференции) // Экономика образования. – 2005. – №3. – С. 81-90.
128. Про інформацію: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №48. – С. 649-651.
129. Про «Університет, повитий плющем», у якому вирує життя // День. – 2011. – 31 березня.
130. Райс Э. Маркетинговые войны / Э. Райс, Дж. Траут. – СПб.: Питер, 2000. – 623 с.
131. Решетилова О. Неблагородні підручники / О. Решетилова // День. – 2010. – 1 вересня.
132. Ржевська А.В. Державне управління вищою освітою в країнах Західної Європи / А.В. Ржевська // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 5: Педагогічні науки: реалії та перспективи. – Вип. 11. – 2008. – С. 253-258.
133. Робинсон Д. ГАТС, принципы ОЭСР/ЮНЕСКО и позиция преподавателей вузов / Д. Робинсон // Экономика образования. – 2006. – №3. – С. 115-117.
134. Розенфельд Ю. Сравнительные характеристики образовательных систем высшей школы стран Европейского Союза (Франции, Германии, Великобритании) / Ю. Розенфельд // Вчені записки ХГУ «НАУ». – Т. ХХІІ. – 2006. – С. 205-210.
135. Русакова О.Ф. Политическая дискурсология: предметное поле, теоретические подходы и структурная модель политического дискурса / О.Ф. Русакова, Д.А. Максимов // Полис. – 2006. – №4. – С. 26-43.
136. Рябека А.Г. Державно-громадське управління у дискурсі демократизації суспільства: монографія / А.Г. Рябека; за наук. ред. проф. В.П. Беха. – К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2011. – 289 с.
137. Савельєв В.Л. Проблемне поле освітньої політики в Україні / В.Л. Савельєв // Філософія освіти. – 2005. – №2. – С. 78-94.
138. Сагинова О. Стратегическое планирование в вузе / О. Сагинова // Высшее образование сегодня. – 2005. – №10. – С. 5-9.
139. Сайдаметова З.С. Національна інфраструктура освітнього тестування: технологічність, напрями розвитку та інструментарій / З.С. Сайдаметова, О.М. Барно // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 5 / Педагогічні науки: реалії та перспективи. – Вип. 20: збірник наукових праць / За ред. В.П. Сергієнка. – К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2009. – С. 7-19.
140. Саймон Г. Адміністративна поведінка: дослідження процесів прийняття рішень в організаціях, що виконують адміністративні функції / Г. Саймон; [пер. з англ. мови]. – К.: АртЕк, 2001. – 392 с.
141. Семененко Л.М. Ціннісна детермінація управління навчальним закладом / Л.М. Семененко // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В.П. Бех. – Вип. 57. – К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2006. – С. 3-13.
142. Семенченко М. Бути Гарвардом / М. Семенченко, І. Самокиш // День. – 2011. – 13 жовтня.
143. Сенашенко В. Интеграционные процессы в сфере образования / В. Сенашенко // Вестник высшей школы. – 2006. – №3. – С. 10-15.
144. Сергієнко І. Інформаційне суспільство в Україні: проблеми розвитку і функціонування / І. Сергієнко // Дзеркало тижня. – 2011. – 16 липня.
145. Серджіованні Т. Керування освітою і шкільне врядування / Т. Серджіованні, М. Барлінгейм, Ф. Кумз, П. Тарстон; [пер. з англ. О. Щур]. – Львів: Літопис, 2002. – 420 с.
146. Серкіс Ж. Нові підходи до управління сучасною освітньою організацією / Ж. Серкіс // Соціальна психологія. – 2003. – № 1. – С. 138-145.
147. Скляренко О.А. особливості інформаційної культури державної влади України / О.А. Скляренко // Нова парадигма. – К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2010. – Вип. 95. – С. 105-112.
148. Скотна Н. Особа в розколотій цивілізації: освіта, світогляд, дії / Н. Скотна. – Львів: Українські технології, 2005. – 384 с.
149. Скотна Н. Україна і світ у контексті цивілізаційної виховної стратегії / Н. Скотна // Філософія освіти. – 2006. – №1. – С. 79-88.
150. Скотт П. Глобализация и университет / П. Скотт // Вестник высшей школы «Alma Mater». – 2000. – №4. – С. 3-8.
151. Сморгунов Л.В. Сравнительный анализ политико-административных реформ: от нового государственного менеджмента к понятию «governance» / Л.В. Сморгунов // Полис. – 2003. – №4. – С. 50-59.
152. Соболь О. Становлення медіально-мережевої парадигми / О. Соболь // Філософська думка. – 2008. – №5. – С. 3-15.
153. Субсидіарність (subsidiarity) // Короткий оксфордський політичний словник / Пер. з англ. за ред. І. Макліна, А. Макміллана. – К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2006. – С. 664-665.
154. Суліма Є.М. Програмний підхід до модернізації освіти на засадах впровадження інноваційно-інформаційних технологій / Є.М. Суліма // Нова парадигма. – К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2010. – Вип. 95. –
С. 3-14
155. Сулятицька Т.В. Інформатизація сучасного суспільства / Т.В. Сулятицька // Нова парадигма: [журнал наукових праць] / голов. ред. В.П. Бех; Нац. пед. ун-т імені М.П. Драгоманова. – К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2009. – Вип. 91. – С. 49-57
156. Сценарии развития системы высшего образования (прогноз ОЭСР) // Экономика образования. – 2006. – №6. – С. 71-76.
157. Телегина Г.В. Реформа образования на Западе: либеральный консерватизм или консервативный либерализм? / Г.В. Телегина // Вопросы философии. – 2005. – №8. – С. 131-142.
158. Терепищий С.О. Стандартизація вищої освіти (спроба філософського аналізу): монографія / С.О. Терепищий. – К.: Вид-во МПУ імені М.П. Драгоманова, 2010. – 197 с.
159. Тернер Дж. Структура социологической теории / Дж. Тернер. – М.: Гардарики, 1998. – 429 с.
160. Тертичка В. Державна політика: аналіз та здійснення в Україні / В. Тертичка. – К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2002. – 759 с.
161. Токовенко В.В. Політичне керівництво і державне управління: проблеми взаємовідносин та оптимізації взаємодії / В.В. Токовенко. – К.: Вид-во УАДУ, 2001. – 291 с.
162. Тигельський В. Чи заслуговує сучасний університет на автономію / В. Тигельський // Університетська автономія: її друзі та вороги. – К.: Таксон, 2008. – С. 52-61.
163. Тягло О. Українська наука про політику. Спроба оцінки потенціалу / О. Тягло // Політичний менеджмент. – 2004. – №1. – С. 3-19.
164. Україна в 2005-2009 р.р.: стратегічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку: монографія; За заг. ред. Ю.Г. Рубана. – К.: НІСД, 2009. – 655 с.
165. Університетська автономія: її друзі та вороги. – К.: Таксон, 2008. – 180 с.
166. Университетское образование: Приглашение к размышлению / В.А. Садовничий, В.В. Белокуров, В.Г. Сушко, Е.В. Шикин. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1995. – 352 с.
167. Уотерс М. Глобализация / М. Уотерс // Глобализация: контуры ХХІ века: реф. сб. / РАН, Ин-т науч. информ. по обществ. Наукам, Горбачев – фонд; редкол.: Ю.И. Игрицкий (отв. ред.) и др. – М.: ИНИОН РАН, 2004. – С. 50-67.
168. Фаренік С. Механізми керування суб’єктами управлінської діяльності як соціально-філософська проблема / С. Фаренік // Людина і політика. – 2002. – №2. – С. 108-114.
169. Філософський словник соціальних термінів. – Харків: Корвін, 2002. – 930 с.
170. Філософія управління: підручник / В.Г. Кремень, С.М. Пазинич, О.С. Пономарьов. – Вид. 2-ге, доповн. і переробл. – Харків: НТУ «ХПІ», 2008. – 494 с.
171. Фініков Т.В. смачна вища освіта: світові тенденції і Україна / Т.В. Фініков. – К.: Таксон, 2002. – 176 с.
172. Фініков Т. «Управлінська міфологія» в сучасних підходах до освіти / Т. Фініков // Філософія освіти. – 2008. – №1-2. – С. 221-233.
173. Фуко Мішель // Короткий оксфордський політичний словник / Мішель Фуко; [пер. з англ.; за ред. І. Макліна, А. Макмілана]. – К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2006. – С. 733-734.
174. Фулер С. Що робить університети унікальними? Оновлення ідеалу для доби підприємництва / С. Фулер // Університетська автономія. – Спеціальний випуск. – К.: Дух і Літера, 2008. – С. 195-222.
175. Халаш Г. Образовательная политика: новые вызовы и возможности / Г. Халаш // Государственное управление в переходных экономиках. – Б. м., 2002. – Осень. – С. 25-41
176. Ціннісний дискурс в епоху глобалізації та інформаційних революцій. – Київ, 2009. – 550 с.
177. Шаповалов А. Євроінтеграція та освітянські реалії в Україні / А. Шаповалов // Філософія освіти. – 2008 – №1-2. – С. 233-241.
178. Щербак Ю. Україна: виклики і вибір. Перспективи України в глобалізованому світі ХХІ століття / Ю. Щербак. – К.: Дух і Літера, 2003. – 578 с.
179. Яцейко М.Г. Організаційний та управлінські аспекти демократизації освіти / М.Г. Яцейко // Нова парадигма: Журнал науквоих праць / Гол. ред. В.П. Бех. – Вип. 56. – К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2006. – С. 81-89
180. Яценко М. Демократизація управління в системі вищої освіти: становлення і розвиток / М. Яценко // Вища освіта України. – 2007. – №1. – С. 50-59.
181. Annual Report. 2009. European University Association / Annual Report. – Brussels, 2010. – 42 p.
182. A new partnership for the modernisation of universities: the EU Forum for University Business Dialogue. Communication from the Commission to the European Parleament, the Council, the European Economic and Social Committee and the Committee of the Regions. Brussles. Commission of the European Comunities. SEC (2009) 423. – Електронний ресурс. – Режим доступу:
http://ec.europa.eu/education/higher-education/doc/business/com158_en.pdf
183. Anders J. Hingel Education Policies and European Governance. Contribution to the Universities Groups on European Governance. Development of Educational Policies / J. Anders // European Commission. Directorate -General for Education and Culture. Brussels. – March 2001. – 22 p.
184. Bavey K. Decentralization in CEE Countries: Obstacles and Opportunities / K. Bavey // Mastering Decentralization and Public Administration Reforms in Central and Eastern Europe, Budapest: Open Society Institute, 2002. – P. 31-43
185. Bovaird T., Loffler E. Moving from excellence models of local service delivery to benchmarking of “good local governance” / T. Bovaird, E. Loffler // International Review of Administrative Sciences. – 2002. – №2. – P. 143-151
186. Brewer D. Evaluating the “Crazy Quilt”: Education Governance in California / D. Brewer, J. Smith, Los Angeles: Center of Education Governance, Rossier School of Education. Un-ty of Souhern California, 2006. – 202 p.
187. Council conclusions on strategic framework for European cooperation in education and training (“ET 2020”). 2941-th Education, Youth and Culture Council Meeting. Brussles, May 2009. Електронний ресурс. – Рeжим доступу: http://www.consilium.europa.eu/Newsroom
188. Debating Governance: Authority, Steering and Democracy / Ed. J. Pierre. – Oxford: Oxford University Press, 2000. – 251 p.
189. Educational governance. A defining review. – MHS Education for Scotland. – 2007. – September. – 18 p.
190. Esterman E. University Autonomy in Europe / E. Esterman, T. Nokkala. – Brussels: EVA, 2009. – 45 p.
191. European Commission. European Governance Електронний ресурс. – Режим доступу: http://ec.europa.eu/governance/governanceeu/index.en.htm
192. Focus on Higher Education in Europe 2010. The Impact of the Bologna Process. European Commission. – Brussels: Eurydice, 2010. – 158 p.
193. Global Education 2010. Publications of the Ministry of Education, Finland. – Helsinki: Helsinki Un-ty Press, 2007. – 19 p.
194. Good Governance and Sustainable Human Development. – Governance for Sustainable Human Development. A UNDP Policy Document Електронний ресурс. – Рeжим доступу: http://mirror.undp.org/magnet/policy/
195. Heins S. The System Thinking Approach to Strategic Planning and Management /S. Heins. – CRC Press LLC, 2000. – 208 p.
196. Higher Education Governance in Europe. Policies, structures, funding and academic staff. – Brussels: Eurydice, 2008. – 144 p.
197. How W. Eduacational Administration. Theory, Research and Practice / W. How, C. Miskel. – N.Y.: McGrow-Hill Inc., 1996. – 328 p.
198. Key Data on Education in Europe 2009. European Commission. – Brussels: Eurydice, 2009. – 278 p.
199. Kreber C. Different Perspectives on Internationalisation in Higher Education / C. Kreber // New Directions for Teaching and Learning. – Summer. – 2009. – No. 118. – P. 1-14.
200. Lender A. The Globalisation Debate: