ЕКОЛОГІЗАЦІЯ ОСВІТИ ЯК СОЦІАЛЬНА ПОТРЕБА СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА : Экологизация ОБРАЗОВАНИЯ КАК СОЦИАЛЬНАЯ ПОТРЕБНОСТЬ СОВРЕМЕННОГО ОБЩЕСТВА

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

БОЛЬШАК ЛЮДМИЛА ІВАНІВНА

УДК 37.504.03

ЕКОЛОГІЗАЦІЯ ОСВІТИ ЯК СОЦІАЛЬНА ПОТРЕБА СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА

09.00.10 – філософія освіти

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук

Науковий керівник:
АКОПЯН ВАЛЕРІЙ ГРИГОРОВИЧ
кандидат філософських наук,
старший науковий співробітник

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ
ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПРОБЛЕМИ В ЕПОХУ
ГЛОБАЛІЗАЦІЇ 13

РОЗДІЛ 2 ЕКОЛОГІЧНА ПАРАДИГМА ЯК ПРИНЦИП І ОСНОВА
РОЗВИТКУ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ І ОСВІТИ 52

РОЗДІЛ 3 ТРАНСФОРМАЦІЯ ОСВІТИ В КОНТЕКСТІ ЇЇ
ЕКОЛОГІЗАЦІЇ 85

РОЗДІЛ 4 МЕНЕДЖМЕНТ ЕКОЛОГОЗАБЕЗПЕЧУЮЧИХ
ІННОВАЦІЙ В СИСТЕМІ ОСВІТИ В ЕПОХУ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ 124

ВИСНОВКИ 159

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 163

ВСТУП

Актуальність дослідження проблеми екологізації освіти обумовлена потребами практики, насамперед, потребами виховання екологічно свідомої, дієздатної особистості, внутрішньо ангажованої на екологозберігаючі технології у ставленні до природи, суспільства, культури і людини, як найбільш вагомих і вічних цивілізаційних цінностей.
Поряд з накопиченням значних загальнокультурних надбань, суспільний прогрес ХХ століття, визначальною рисою якого були розвиток науки,
техніки і технології, породив низку глобальних проблем, поза вирішення
яких цивілізація не має майбутнього. За визначенням членів «Римського клубу» головною з них є проблема екологічна. Поряд з такими глобальними проблемами, як відвернення світової ядерної війни, загрози голоду, масового переміщення людей, раціонального (розумно контрольованого) використання енергетичних, сировинних, демографічних ресурсів, освоєння Космосу
та багатств Світового океану, екологічна проблема заявила про себе
такими перспективами, які загрожують існуванню людству на планеті Земля загалом.
Стан екологічної ситуації в Україні пов’язується, насамперед, з Чорнобильською катастрофою, що сколихнула людство наприкінці ХХ століття. Загроза радіаційного забруднення не ліквідована до сьогоднішнього дня. Вчені розмірковують щодо нового покриття четвертого реактора, урядовці – про пошук коштів на здійснення цього проекту, політики – про залучення до його реалізації міжнародної спільноти та інвесторів. Здавалося б, проблема має знайти швидке розв’язання. Між тим, вона затягується. І, як на наш погляд, головною причиною цього є не «нестача коштів», а відсутність глибокої усвідомленості загрози, потреби в її якнайшвидшій локалізації, доведення цього розуміння до елементарного почуття і дії як на рівні керівництва державою і проектом, так і на рівні простих виконавців.
Ця ж причина лежить в основі неліквідованих загроз від надмірної концентрації екологічно небезпечних виробництв, застарілого та неефективного природоохоронного обладнання на завершальних стадіях технологічної послідовності, ненадійності технічних систем і недостатньої кваліфікації кадрів на підприємствах з підвищеним екологічним ризиком.
Очевидно, подібне має місце й щодо вирішення екологічної проблематики в контексті конверсії. Разом з прагненням деяких відповідальних осіб «заробити на конверсії», екологічне нехлюйство створює загрози безпеці України від спроб утилізації боєприпасів, що зберігаються у сховищах в Україні від часів Першої світової війни. Загалом екологічні загрози, що концентруються в Україні, здається перекривають всі можливі норми й становлять загрозу не тільки національній безпеці, але й для народів європейського простору.
Зміна ставлення людини до Природи, соціуму й до самої себе в екологічно безпечному контексті безпосередньо пов’язана із зміною її свідомості, мислення, почуттів і волі. Доки ця тема не стане внутрішнім переживанням людини, ні про які позитивні зрушення в екологічно-загрозливому середовищі не може бути й мови. А це означає, що людину треба навчати, формувати, виховувати. Екологічні цінності мають бути домінантними, опорними, визначальними. Ними мають бути пронизані всі напрями і підрозділи науки, культури й освіти. Особливо освіти, де закладаються основи майбутньої духовної, знаннєвої, інформаційної платформи особистості. Екологізація освіти є об’єктивною тенденцією її розвитку на межі століть як відповідь на ті негативні процеси, які руйнаційно позначаються на Природі, соціумі, культурі і людині.
Ступінь наукового опрацювання проблеми. Екологічна проблематика завжди була в центрі теоретичних досліджень науковців, філософських роздумів мислителів різних часів і народів. Її витоки можна віднести до епохи античності, точніше до знаменитого кредо Геракліта: «хто знає і поважає закони, той не знає невдачі». «Природа» у даному розумінні виступала як основа життя і розвитку соціального світу; життя у відповідності з природою – як той єдиний спосіб існування, який забезпечує їх гармонію, а не руйнацію. Власне, нічого більш точного і суттєвого щодо розв’язання екологічної ситуації мисляча світова спільнота більше не придумала.
Звичайно, наступні часи розширили і поглибили аналіз екологічної проблематики. До неї нині відноситься не тільки «захист природи» і «оптимальна взаємодія людини з нею», але й захист предметного світу, культури, духовного надбання людства, соціальних форм її життєвияву й, зрештою, самої людини як найбільш досконалої істоти на Земній кулі.
Висхідне поняття «екологія» (грецьк. оikos – дім, місце життєоблаштування; житло; і logos – наука) вперше в науковий обіг обґрунтовано ввів Ернст Геккель у другій половині ХІХ століття. За розробками вченого, це поняття охоплювало собою різноманітні процеси та дії щодо «економії природи», або ж «науки про умови взаємодії організмів в оточуючому середовищі». З розвитком виробництва і формуванням загрози оточуючому середовищу, особливо з наближенням епохи науково-технічного прогресу, це поняття набувало все більш широкого вжитку. Глибокі дослідження в галузі пошуків шляхів застереження розвитку загрозливої екологічної ситуації пов’язуються з роботами В. Вернадського, Ю. Одум, Е. Піанки, С. Шварца та ряду інших видатних дослідників.
Теоретичні основи екології закладені Ч. Елтоном в книзі «Екологія тварин» (1930 р.) та ряду науковців – членів міжнародної громадської організації, що об’єднала близько сотні підприємців, управлінців, політичних діячів, високих посадовців, діячів культури та вчених «Римського клубу». За їх практично спільною думкою вирішення екологічної проблеми може бути здійснене шляхами обмеження виробництва і споживання, на яке має свідомо піти людство, якщо воно хоче зберегти природу й цивілізацію. У. Беренс, Е. Ласло Е. Манн-Боргезе, Д. Медоуз, М. Месарович, Е. Пестель, А. Печчеі, Дж. Форрестер та ін. сформували загальну екологічну парадигму відносно розвитку людства у ХХ і ХХІ століттях. У середині й наприкінці ХХ століття до аналізу екологічної проблеми звернулись вчені колишнього СРСР: В. Алексеєв, В. Андрущенко, А. Ахієзер, Р. Баландін, Г. Бачинський, Л. Бондарев, Ю. Бромлей, М. Будика, С. Валентей, С. Васюта, П. Водоп’янов, П. Гайденко, Е. Гірусов, М. Голубець, І. Грабовський, Д. Гродзінський, Г. Добров, Н. Депенчук, В. Касьян, Р. Карпінська, М. Кисельов, В. Князєв, В. Комаров, К. Кондратьєв, В. Крисаченко, В. Кухар, П. Куусі, Д. Ліхачов, А. Лой, В. Лось, Г. Марчук, М. Михальченко, А. Мозелов, М. Моісєєв, С. Мороз, А. Нагорна, М. Огняник, П. Олдак, Е. Піанка, Т. Пікашова, Е. Прусов, М. Реймерс, М. Тарасенко, А. Толстоухов, В. Урсул, І. Фролов, Г. Хефлінг, М. Хилько, Ю. Шеляг-Сосонко та ін.
На особливу увагу в контексті нашого дослідження заслуговують роботи, видані в останні роки в Росії, Білорусі та Україні. Серед них, насамперед, вирізняються видання в двох книгах А. Зеленков, В. Крисаченко, М. Можейко та ін. «Антология экологической мысли» (Мінськ, 2003 р.); А. Мороз «Історія біосфери землі» (Київ, 1996 р.); В. Костицький «Екологія перехідного періоду. Право, держава, економіка» (Київ, 2003 р.); низка індивідуальних та колективних видань академіка НАН України Ю. Шемшученка, присвячених правовим проблемам екології тощо.
Не зважаючи на досить помітний пласт наукових публікацій, не всі аспекти, пов’язані з розумінням гостроти екологічної проблематики, засобів та можливостей її вирішення, формування екологічної культури та свідомості громадян, особливо молоді, висвітлені достатньо повно. Існує низка проблем, які потребують додаткового вивчення. До них, зокрема, відносяться: теоретико-методологічні проблеми дослідження екологічної проблеми в епоху глобалізації (уточнене визначення проблеми екології як глобальної проблеми сучасності; основні екологічні загрози у викладі зарубіжних і вітчизняних дослідників; основні концепції розв’язання екологічної проблеми; потреба у формуванні екологічного мислення, культури і поведінки особистості). Більш детального аналізу потребує «екологічна парадигма» як принцип і основа розвитку екологічної культури засобами освіти та виховання. Потребує поглибленого аналізу трансформація освіти в контексті її екологізації (поняття «екологізація освіти» у світлі сучасних дискусій; проблема введення курсу екології в систему підготовки кадрів вищої кваліфікації; наповнення екологічним змістом дисциплін природничого та гуманітарного профілю; підготовка (перепідготовка) викладацького складу в дусі екологічної парадигми тощо). Нарешті, як соціальну потребу ми розглядаємо завдання забезпечення належного менеджменту екологозабезпечуючих інновацій в системі освіти в епоху глобалізації. Враховуючи актуальність і не достатню розробленість проблематики, ми обрали її у якості предмета самостійного теоретичного аналізу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Загальний напрям дисертаційної роботи пов’язаний із темою дослідження кафедри соціальної філософії та філософії освіти Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова «Філософські засади єдності гуманітарних, природничих і технічних завдань в освіті сучасного вчителя» (затверджено наказом Міністерства освіти і науки України № 732 від 27 жовтня 2006 р. та рішенням Вченої ради Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова від 22 грудня 2006 р., протокол № 5). Тема дисертації затверджена Вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (протокол № 3 від 26 листопада 2009 року).
Мета дослідження – виявити і проаналізувати природу, сутність та основні напрями процесу екологізації освіти та виховання, який формується як відповідь на потребу всебічної підготовки особистості до екологічно необхідної діяльності, до захисту природи, соціуму, культури і самої людини від тих руйнаційних впливів, які сьогодні створюють цю загрозу.
Досягнення означеної мети вимагає послідовного вирішення наступних дослідницьких завдань:
 проаналізувати в світлі сучасних теоретичних досліджень теоретико-методологічні проблеми визначення екологічної проблеми в епоху глобалізації та основні екологічні загрози у викладі зарубіжних і вітчизняних дослідників;
 узагальнити основні концепції розв’язання екологічної проблеми, виявити місце, роль та завдання модернізації освіти та виховання в цьому процесі;
 визначити зміст екологічної парадигми як принципу і основи розвитку екологічної культури і освіти;
 проаналізувати тенденції змін в освіті та вихованні задля забезпечення потреби у формуванні екологічного мислення, почуттів та волі, культури і поведінки особистості;
 проаналізувати можливості та основні напрями менеджменту екологозабезпечуючих інновацій в системі освіти та виховання в епоху глобалізації.
Об’єктом дослідження є взаємозв’язок екології та освіти, їх локалізація в українському духовному середовищі.
Предметом дослідження є екологізація освіти, наповнення її екологічним змістом з метою формування в особистості бережного ставлення до природи, культури, соціуму і самої людини.
Методи дослідження. У якості методологічних принципів нами обрані наступні основні принципи методології соціального пізнання – об’єктивності, історизму, єдність логічного та історичного, системності, практики та ін. Дослідження побудоване на основі таких методів наукового пізнання, як діалектика, герменевтика, системний аналіз, компаративний аналіз, індукція та дедукція тощо. Метод діалектики дозволив охопити проблему як цілісність в історичному контексті, сьогоденні і перспективах розвитку; герменевтика забезпечила проникнення в сутність процесу екологізації, а також дозволила виявити внутрішню природу цього процесу як наповнення всього змісту навчання та виховання екологічними знаннями, цінностями, технологіями; системний аналіз дозволив виявити внутрішні і зовнішні зв’язки, притаманні системі «екологія – освіта – виховання»; компаративний метод забезпечив основу для об’єктивного аналізу стану справ в системі вітчизняної освіти і в провідних країнах європейського простору; методи індукції та дедукції дозволили виявити елементи системи та їх взаємозв’язки.
Наукова новизна дисертаційного дослідження міститься в аналізі особливостей екологізації освіти та виховання в українському освітньому просторі, в обґрунтуванні моделей її здійснення.
У дисертації сформульовані положення, що конкретизують наукову новизну дослідження і виносяться на захист:
 вперше у вітчизняній літературі останніх десятиліть екологізація освіти та виховання обґрунтовані як тенденція їх розвитку в епоху глобалізації; «екологізація освіти» показана в дисертації, з одного боку, як суспільна проблема, пов’язана з виживанням людства, з другого – як відповідь на цю потребу через модернізацію змісту та технологій освітніх систем та процесів, виховання в особистості здатності до ліквідації (чи мінімізації) наслідків руйнаційного ставлення до Природи, утвердження природо- , соціо- і культуро-зберігаючого (й розвиваючого) способу життя;
 доведено, що усвідомлення загрози, яка охоплює людство у зв’язку з загостренням екологічної ситуації в епоху глобалізації, потребує переходу до нових цілей і завдань життя та діяльності людини, формування нової філософії життєдіяльності, яка б відвернула руйнацію світу, забезпечила екобезпечне існування людства; доведено, що незважаючи на те, що пошуку такої філософії підпорядковані чисельні міжнародні форуми, наукові праці відомих і видатних вчених (В. Вернадський, Р. Парк і Е. Берджесс, А. Печчеї, Дж. Форрестер, діячів Римського клубу тощо), проблема залишається невирішеною і в наш час;
 узагальнені основні підходи та вимоги до забезпечення екологізації освіти, що склались у вітчизняному освітньому просторі; здійснено порівняння цього процесу з аналогічними процесами в провідних країнах європейського простору;
 доведено, що екологізація освіти розгортається як об’єктивна тенденція її розвитку у відповідь на потребу захисту від все більш зростаючої загрози, що відтворюється безгосподарською діяльністю людини, її руйнаційним, споживацьким ставленням до Природи, соціуму і культури;
 подальший розвиток отримало положення про визначальні місце та роль освіти та виховання у формуванні свідомості, почуттів і волі людини для реалізації завдань упередження, мінімізації, ліквідації екологічної безпеки; освіта з питань навколишнього середовища не повинна бути лише ще одним предметом, який підлягає включенню в існуючі навчальні плани і програми, а має стати каталізатором оновлення системи, концепцій і методів навчання. Вона не має обмежуватися системою формального навчання; нагальною потребою є об’єднання навчання з питань охорони навколишнього середовища з іншими формами діяльності;
 проаналізовано сучасний стан та основні напрями менеджменту екологічної освіти, обґрунтована його оптимальна модель для сучасного стану і потреб її модернізації, що розгортається в освітніх системах України та провідних країн європейського простору;
 обґрунтовується потреба в безперервній екологічній освіті і вихованні населення; аналізується сучасний стан та проблеми розвитку екологічної освіти в школі та вищих навчальних закладах; підкреслюється необхідність оновлення змісту курсу «Екології», організації екологічного просвітництва для населення; відзначається роль в цьому процесі організацій екологічного спрямування тощо.
Теоретичне і практичне значення. Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що вона дає змогу по-новому осмислити екологічну освіту з позицій її етичного потенціалу, її роль як чинника екологізації всієї системи освіти. Дана робота розкриває світоглядно-методологічні основи екологічної освіти, що дає можливість залучити їх до сучасних філософських та педагогічних досліджень.
Основні положення дисертаційного дослідження можуть бути використані в навчальному процесі. По-перше, можуть бути використані в якості методологічної основи для спеціальних наукових досліджень у галузі філософії, соціальної філософії, екології, біології, соціології, культурології, соціальної психології, соціоекології та інших наук. Ряд положень дисертації можуть бути використані в процесі виховної роботи зі студентами. По-друге, висновки дисертації стануть у нагоді працівникам апарату державного та муніципального управління для розробки соціальних технологій з оптимізації змісту екологічної культури за допомогою застосування певних детермінант її формування, зокрема, для розробки спеціалізованих програм екологічної освіти та екологічного виховання.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на засіданні кафедри соціальної філософії та філософії освіти Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, а також на ряді міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференцій та семінарів, а саме: Науково-практичному семінарі «Освіта в полікультурному просторі ХХІ століття: пошук стратегічних пріоритетів» (м. Київ, 2009); Науково-практичному семінарі «Інноваційні стратегії розвитку освіти: філософсько-педагогічний дискурс» (м. Чернігів, 2009); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасне дошкілля: реалії та перспективи» (м. Київ, 2010); Міжнародній науковій конференції «Наукова еліта як соціально-економічний фактор розвитку держав в умовах глобалізації» (м. Київ, 2010); Науково-практичній конференції «Основні напрями модернізації вищої освіти в контексті викликів епохи» (м. Київ-Глухів, 2011); Міжнародній науково-практичній конференції «Глобальне суспільство: філософський погляд на суспільні процеси» (м. Ужгород, 2011); Всеукраїнському науково-методичному семінару «Інноваційні технології в дошкільній освіті: духовний розвиток дитини» (м. Київ, 2011).
Публікації. За матеріалами дослідження опубліковано 5 праць у наукових фахових виданнях з філософських наук.
Структура дисертації. Відповідно до мети та завдань дослідження робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел (241 позиція). Загальний обсяг дисертації – 187 сторінок, із них основна частина дисертації – 162 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Екологізація освіти та виховання є процесом наповнення їх змісту знаннями, цінностями, переживаннями, інформацією, технологіями і т. ін. , які формують у людини відповідну свідомість, формують компетенції та способи діяльності, спрямовані на відвернення чи мінімізацію екологічної загрози, яка посилюється.
Аналіз ситуації показує, що її коріння – в недостатньому усвідомленні людиною тих наслідків, які несуть з собою її зневажливе, руйнівне ставлення до навколишнього середовища, екологічно нехлюйська діяльність. Справедливим є й інше: людину треба навчати й виховувати вмінню і потребі жити екологічно безпечним чином. Формувати її почуття і волю, компетенції жити, творити, перемагати оптимально узгодженим з Природою і Культурою чином. В дисертації доведено, що найбільш дієвим чинником цього є освіта. Екологізація освіти таким чином постає як основний, стратегічний ресурс подолання екологічної загрози й формування еколого-безпечного життя та творчості.
У дисертаційному дослідженні обґрунтовується новітнє наукове бачення особливостей екологізації освіти та виховання в українському освітньому просторі, обґрунтовуються моделі її здійснення. та інших положеннях, що виносяться на захист.
Доведено, що проблема екобезпечного розвитку людства не тільки не зійшла з арени актуальних проблем сучасності, але й загострилась. Однією з головних причин цього є не раціональна рефлексія людством наслідків глобалізації та інформаційної революції. Поверховість, з якою в ряді регіонів і країн світу люди підходять до вирішення екологічної проблеми, призвела до відтворення загрози, без відвернення якої людство не має майбутнього.
Вперше у вітчизняній літературі останніх десятиліть екологізація освіти та виховання обґрунтовані як тенденція їх розвитку в епоху глобалізації; подальший розвиток отримало положення про визначальні місце та роль освіти та виховання у формуванні свідомості, почуттів і волі людини для реалізації завдань упередження, мінімізації, ліквідації екологічної безпеки; узагальнені основні підходи та вимоги до забезпечення екологізації освіти, що склались у вітчизняному освітньому просторі; здійснено порівняння цього процесу з аналогічними процесами в провідних країнах європейського простору; доведено, що екологізація освіти розгортається як об’єктивна тенденція її розвитку у відповідь на потребу захисту від все більш зростаючої загрози, що відтворюється безгосподарською діяльністю людини, її руйнаційним, споживацьким ставленням до Природи, соціуму і культури; проаналізовані сучасний стан та основні напрями менеджменту екологічної освіти, обґрунтована його оптимальна модель для сучасного стану і потреб її модернізації, що розгортається в освітніх системах України та провідних країн європейського простору.
Інституалізації екоосвіти, тобто включення екологічної компоненти освіти до базової частини освіти, виразно окреслює спроби обґрунтувати необхідність створення самостійної галузі освіти – екоосвіти – на базі спеціально розробленої методологічної платформи, яка дозволила б чітко сформулювати її цілі й завдання, методичний і дидактичний інструментарій тощо. У найзагальнішому вигляді ця платформа означається як екологізація освітньої сфери, а також передбачає експансію принципів екоосвіти в інші складові освіти. Освіта в цій галузі здійснюється протягом всього життя людини і є невід’ємною частиною процесу загальної та професійної освіти; вона має зосереджуватися на практичних проблемах і носити міждисциплінарний характер, інтегруючи знання різних наук, що допоможе зрозуміти екологічні цінності, сприяючи колективній стабільності і приділяти основну увагу проблемі екологічного виживання людини.
Разом з тим, освіта з питань навколишнього середовища не повинна бути лише ще одним предметом, який підлягає включенню в існуючі навчальні плани і програми, а має стати каталізатором оновлення системи, концепцій і методів навчання. Вона не має обмежуватися системою формального навчання; нагальною потребою є об’єднання навчання з питань охорони навколишнього середовища з іншими формами діяльності.
Звернення до ціннісно-нормативного характеру екологічної парадигми демонструє, що екологічна криза лише обнажає глибину кризи внутрішньої, духовної. Це означає, що передусім людина має зцілитись сама, а потім зцілювати природу. Саме тому сьогодні екологічна парадигма все більше набуває рис світоглядної і моральної цінності. Це означає, що екологізація моралі і формування екологічного імперативу постають могутнім чинником унормування і гармонізації людиною своїх взаємин з довкіллям. Шлях до утвердження нової моральності лежить через відновлення духовності в людському житті, утвердженні онтологічного статусу вищих цінностей, що передбачає суттєві зміни у свідомості людини, її світоглядних принципів й пріоритетів. Ці зміни пов’язані з утвердженням нового екоцентричного типу екологічної свідомості. При цьому суто екоцентричний підхід до екологічної свідомості, який першочерговим завданням ставить збереження природи, на практиці реалізувати складно. Екоцентрична свідомість має завоюватись сучасними морально-етичними принципами, відповідаючи мисленню, в основі якого закладено ставлення до природи як Божого дару, унікальної цінності, основи існування людського суспільства. За таких обставин екологічна парадигма дійсно набуває культуротворчих якостей.
Екологізація освіти є важливою складовою модернізації освітньої системи сучасного українського суспільства. Через екологізацію освіти відбувається становлення нової парадигми відносин між людиною та природою, реалізація ідей сталого розвитку, утвердження цінностей та норм сучасної екологічної культури, формування екоцентричної екологічної свідомості, що має врятувати суспільство від екологічної катастрофи та допомогти йому подолати наявні екологічні проблеми.
Розглянувши різноманітні ознаки та чинники формування в Україні системи менеджменту екологозабезпечуючих інновацій в системі освіти в епоху глобалізації, можемо стверджувати, що така система є фундаментом для подальшого організаційного управління складним структурним комплексом, який поєднує в собі освіту, науку, виробництво, політику, адміністрування та управління всіма процесами, тим чи іншим чином пов’язаними з екологізацією. Доктрина екологізації суспільства, парадигма освіти, концепція природокористування – це основні фактори, що сьогодні формують наше недалеке майбутнє. Звідси надзвичайна актуальність теоретичної розробки ефективної системи управління процесом впровадження екологозабезпечуючих інновацій в усіх сферах суспільного функціонування, первинною з яких повинна бути освіта, як середовище породження основних соціальних смислів та тенденцій розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агапова В. Т. Опыт подготовки инженеров–экологов в Днепропетровском национальном университете / В.Т. Агапова, Л. А. Дорганова // Збірник матеріалів Міжнародної науково–практичної конференції «Перший Всеукраїнський з’їзд екологів (ECOLOGY–2006)», м. Вінниця, 4 − 7 жовтня 2006 р. – Вінниця : УНІВЕРСУМ–Вінниця, 2006. – С. 300-310.
2. Алексеенко И. Р. Последняя цивилизация? Человек. Общество. Природа / И. Р. Алексеенко, Л. В. Кейсевич. – К. : Наукова думка, 1997. – 411 с.
3. Анацька Н. В. Формування екологічного знання: етапи розвитку / Н. В. Анацька // ВІСНИК НТУУ «КПІ». Філософія. Психологія. Педагогіка. Випуск № 3. – 2008. – С. 7-11.
4. Андрущенко В. Філософія освіти ХХІ століття: пошук пріоритетів / В. Андрущенко // Філософія освіти. – 2005. – № 1. – С. 5-17.
5. Андрущенко В. П. Філософія освіти в Україні: стан, проблеми та перспективи розвитку / В. П. Андрущенко, В. С. Лутай // Наукові записки АН ВШ України. – 2004. – Вип. 6. – С. 59-72.
6. Аніщенко В. О. Еколого-економічний аналіз в системі управління природокористуванням на підприємстві / В. О. Аніщенко, В. Г. Маргасова // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – № 6. – С. 39-45.
7. Апель К.–О. Екологічна криза як виклик дискурсивній етиці /
К.–О. Апель // Комунікативна практична філософія. – К. : Лібра, 1999. – С. 413-449.
8. Апель К.–О. Обґрунтування етики відповідальності /
К.–О. Апель // Першоджерела комунікативної філософії. – К. : Либідь, 1996. – С. 46-60.
9. Апель К.–О. Трансформация философии / К.–О. Апель ; [пер. с нем. В. Куренной, Б. Скуратов]. – М. : «Логос», 2001. – 344 с.
10. Ахияров К. Ш. Экологическое образование: опыт, прогнозы : [монография] / К. Ш. Ахияров, Т. И. Петрова, Л. Г. Наумова ; М–во образования Рос. Федерации. Стерлитамак. гос. пед. ин–т. – Стерлитамак : Стерлитамак. гос. пед. ин–т, 2001. – 139 с.
11. Белл Д. Социальные рамки информационного общества /
Д. Белл // Новая технократическая волна на Западе. – М. : Издательство: Прогресс Год, 1986. – С. 330-342.
12. Біла І. Особливості підготовки майбутнього вчителя в системі екологічної освіти ВНЗ / І. Біла // Вісник Львівського університету. – Серія Педагогічна. – 2009. – Вип. 25. – Ч. 4. – С. 252-257.
13. Білецька Г. А. Педагогічні умови інтеграції фундаментальних і професійно орієнтованих дисциплін у підготовці екологів : автореф. дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педаг. наук : спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Г. А. Білецька. – Вінниця, 2004. – 30 с.
14. Білоножко В. Я. Необхідність забезпечення формування екологічної культури студентів аграрних ВНЗ / В. Я. Білоножко, М. В. Шемякін, С. П. Полторецький // Наука і методика : збірник наукових праць / Редкол.: А. Ф. Бойчук та ін. – К. : Аграрна освіта, 2006. – Випуск 6. – С. 162-168.
15. Білявський Г. О. Нові концептуальні підходи до розвитку екологічної освіти в Україні на початку ХХІ століття / Г. О. Білявський,
В. М. Боголюбов // Наукові записки НаУКМА: Спец. випуск. – 2000. – Т.18. – Ч. 2. – С. 300–305.
16. Білявський Г. О. Основи екології. Навчальний посібник / Г. О. Білявський. – К. : Либідь, 2006. – 408 с.
17. Білявський Г. О. Роль інноваційного потенціалу екологічної освіти і науки в збалансованому розвитку України / Г. О. Білявський // Збірник матеріалів Міжнародної науково–практичної конференції «Перший Всеукраїнський з’їзд екологів (ECOLOGY–2006)», м. Вінниця, 4 – 7 жовтня 2006 р. – Вінниця: УНІВЕРСУМ–Вінниця, 2006. – С. 289.
18. Білявський Г. О. Нові тенденції вдосконалення екологічної освіти як важливого фактора гармонійного розвитку / Білявський Г. О., Ракша Л. В., Нагорнюк О. М. // Освіта і управління. – 2003. – №8. – С. 80-91.
19. Білявський Г. О. Основи екологічних знань: Підручник /
Г. О. Білявський, Р. С. Фурдуй. – К. : Либідь, 1995. – 328 с.
20. Борейко В. Е. Введение в природоохранную етику /
В. Е. Борейко. – [2–е. изд.]. – К. : Вища школа, 1999. – 125 с.
21. Бугрій О. Екологізація курсу географії як умова підвищення теоретичного рівня навчання / О. Бугрій // Рідна школа. – 2002. – № 1. – С. 53-55.
22. Будагянц Г. М. Педагогічні умови формування екологічної компетентності інженерів у галузі енергетики / Г. М. Будагянц // Проблеми інженерно–педагогічної освіти : збірник наукових праць. Випуск 24-25 / Українська інженерно–педагогічна академія. − Х. : УIПА, 2009. − С. 318-323.
23. Булатов М. О. Фiлософiя ноосфеpи (Фiлософський змiст i сучасний смисл феномена ноосфеpи) / Булатов М. О., Малєєв К. С., Загоpоднюк В. П. – К. : Наукова думка, 1995. – 149 с.
24. В Україні починають реалізацію концепції «зеленої економіки» на промислових підприємствах [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://tsn.ua/groshi/v–ukrayini–pochinayut–realizaciyu–koncepciyi–zelenoyi–ekonomiki–na–promislovih–pidpriyemstvah.html.
25. Варго О. М. Екологічна свідомість як умова становлення екологічного суспільства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук : спец. 09.00.03 «Соціальна філософія та філософія історії» /
О. М. Варго. – Х., 2006. – 17 с.
26. Василькова В. В. Порядок и хаос в развитии социальных систем. Синергетика и теория социальной самоорганизации / В. В. Василькова. – СПб. : Лань, 1999. – 480 с.
27. Васюта О. А. Проблема екологічної політики України в контексті глобального розвитку : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук : спец. 23.00.02 «Політичні інститути і процеси» /
О. А. Васюта. – К., 2002. – 38 с.
28. Васюта О. А. Проблеми екологічної стратегії України в контексті глобального розвитку / О. А. Васюта. – Тернопіль : Гал-Друк, 2001. – 368 с.
29. Величко Н. О. Систематизація екологічних знань учнів професійно–технічних училищ автотранспортного профілю: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец.13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Н. О. Величко. – К., 2007. – 21 с.
30. Вернадский В. И. Философские мысли натуралиста /
В. И. Вернадский. – М. : Наука, 1988. – 88 с.
31. Виставна Ю. Ю. Програма і робоча програма навчальної дисципліни «Екологічний менеджмент і аудит» (для студентів 5 курсу заочної форми навчання за напрямом підготовки 0708 «Екологія» спеціальності 7.070801 «Екологія та охорона навколишнього природного середовища») / Харківська національна академія міського господарства / Ю. Ю. Виставна. – Харків : ХНАМГ, 2009. – 18 с.
32. Воpонкова А. Г. О фоpмиpовании политической экологии во Фpанции (Методологические пpоблемы исследований) / А. Г. Воронкова // Пpоблемы и пеpспективы экологического обpазования и воспитания : тез. докл. к pеспубл. науч.–метод. конф. (23–25 апpеля 1990 г.). – Запоpожье, 1990. – С. 25-27.
33. Гавриленко Б. Б. Соціальна екологія : навч. посібник для студ. інж. та екон. спец. вищих навч. закл. / Б. Б. Гавриленко. – Запоріжжя : Дике Поле, 2001. – 227 с.
34. Гайнріх Дітер. Екологія: dvt–Atlas / Дітер Гайнріх, Манфред Гергг : [пер. с 4–го нім. вид.]. – К. : Знання–Прес, 2001. – 288 с.
35. Галеева Г. А. Экологическое воспитание: проблемы, решения /
Г. А. Галеева // Город, природа, человек. – М. : Наука, 1982. – С. 41-74.
36. Гершунский Б. С. Философия образования для ХХI века (В поисках практико-ориентиров. образоват. концепций) / Б. С. Гершунский. – М. : ИнтерДиалект+, 1997. – 697 с.
37. Гиренок Ф. И. Экология, цивилизация, ноосфера /
Ф. И. Гиренок. – М. : Наука, 1987. – 182 с.
38. Гирусов Э. В. Экологическое сознание как условие оптимизации взаимодействия общества и природы / Э. В. Гирусов // Философские проблемы глобальной экологии. – М. : Наука, 1983. – С. 105-120.
39. Глухова Г. Г. Аксіологічні засади формування екологічної культури студентів вищих технічних навчальних закладів : автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук : спец. 13.00.07 «Теорія і методика виховання» / Г. Г. Глухова. – К., 2008. – 32 с.
40. Гоpелов А. А. Человек – гаpмония – природа / А. А. Горелов. – М. : Наука, 1990. – 188 с.
41. Гончаренко М. С. Екологія людини : навч. посіб. для студ. ВНЗ / М. С. Гончаренко, Ю. Д. Бойчук ; под ред. Н. В. Кочубей. – [2–ге вид., випр. і доп.]. – Суми : Університетська книга, 2008. – 390 с.
42. Гор А. Земля у рівновазі. Екологія і людський дух / Альберт Гор: [пер. з англ.]. – К. : Інтелсфера, 2001. – 394 с.
43. Грейда Н. Б. Формування екологічної культури студентів природничо–географічного факультету вузу : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. педагог. наук. : спец. 13.00.04 «Теорія та методика виховання» / Н. Б. Грейда. – Івано–Франківськ, 1997. – 17 с.
44. Гумилев Л. Н. География этноса в исторический период /
Л. Н. Гумилев. – Л. : Наука, 1990. – 278 с.
45. Данилюк Н. І. Екологічний компонент менеджменту транснаціональних корпорацій в умовах глобалізації : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук : спец. 08.05.01 «Світове господарство і міжнародні економічні відносини» / Н. І. Данилюк. – К., 2006. – 19 с.
46. Дерябо С. Д. Экологическая педагогика и психология : [учеб. пособие для вузов] / С. Д. Дерябо, В. А. Ясвин. – Ростов н/Д. : Фенікс, 1996. – 476 с.
47. Дробноход М. І. Стійкий екологічно безпечний розвиток України / М. І. Дробноход. – К. : Знання, 2001. – 248 с.
48. Дробноход М. Екологія в освітньому полі України: методологія та зміст / М. Дробноход, Ф. Вольвач // Освіта і управління. – Т.3. – 1999. – № 3. – С. 137-155.
49. Дробноход М. І. Методологія та зміст екологічного виховання / М. І. Дробноход // Екологія та освіта. – 1999. – № 3. – С. 50-48.
50. Дробноход М. І. Пріоритети стійкого екологічного розвитку / М. І. Дробноход // Екологія та освіта. – 1997. – № 3 – С. 22-29.
51. Друга Міжнародна конференція «Екологія і освіта: проблеми теорії і практики» : тези доповідей / відп. ред. С. І. Дерій. – Черкаси, 1996. – 85 с.
52. Дубович І. А. Особливості та перспективи екологізації освіти та екологічного виховання населення України / І. А. Дубович // Науковий вісник НЛТУ України. Збірник науково–технічних праць.– Львів : НЛТУ України, 2006. – Вип. 16.5. – С. 244-248.
53. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии / Эмиль Дюркгейм ; [пер. с. англ]. – М. : Наука, 1991. – 576 с.
54. Эрнст Геккель. Красота форм в природе : [Соч. проф. Э. Геккеля] / Э. Геккель. – Санкт-Петербург : Просвещение, 1902. – 18 с.
55. Екологізація гуманітарної освіти: зб. наук. ст., матеріалів, документів / [под ред. Ю. Ю. Туниця] ; Український держ. лісотехнічний
ун–т. – Л. : Апріорі, 2004. – 295 с.
56. Екологічна свідомість : навчальний посібник підготовлений при фінансовій підтримці Міжнародного фонду «Відродження» [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://sesia.com.ua/darom/ekologia/008.html.
57. Екологія і освіта: здобутки та перспективи діяльності в рамках концепції сталого розвитку : зб. наук. ст. учасників VІІІ Міжнар. конф., 10-12 жовтня 2002 р. / Черкаський держ. технологічний ун-т / В.М. Шарапов (ред.кол.). – Черкаси : ЧДТУ, 2003. – 95 с.
58. Екологія. Людина. Суспільство. IX Міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів та молодих вчених, 17–19 травня 2006 р.: зб. тез доп. / Національний технічний ун–т України «Київський політехнічний ін.-т.». Наукове товариство студентів та аспірантів / Д.Е. Бенатов (уклад.). – К. : [НТУУ «КПІ»], 2006. – 170 с.
59. Екологія. Людина. Суспільство. XI Міжнародна науково–практична конференція студентів, аспірантів та молодих вчених, 13-18 травня 2008 р. : зб. тез доп. / Наукове товариство студентів та аспірантів НТУУ «КПІ» / Д. Е. Бенатов (уклад.). – К. : [НТУУ «КПІ»], 2008. – 336 с.
60. Екологія: наука, освіта, природоохоронна діяльність : матеріали міжнар. наук.–практ. конф., присвяч. 15-річчю наук.-дослід. лабораторії «Екологія і освіта» / Уманський держ. педагогічний ун–т ім. Павла Тичини. – К. : Науковий світ, 2007. – 156 с.
61. Еланова М. М. Гуманизация образования в целях устойчивого развития : [монография] / М. М. Еланова, Л. В.Мантатова. – Улан-Удэ : Изд-во ВСГТУ, 2006. – 155 с.
62. Ермоленко А. Н. Этика ответственности и социальное бытие человека (современная немецкая практическая философия) /
А. Н. Ермоленко. – К. : Наукова думка, 1994. – 200 с.
63. Закон України Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року / 21 грудня 2010 року № 2818–VI. [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://www.nau.ua/druk.php?name=352091–21122010–0.txt4081152428
64. Злобін Ю. А. Основи екології / Ю. А. Злобін. – К. : Видавництво «Лібра», ТОВ, 1998. – 284 с.
65. История биологии с древнейших времен до наших дней / [ред. кол. : Л. Я. Бляхер и др.]. – М. : Наука, 1972. – 563 с.
66. Іоан Павло II. Мир із Богом–Творцем – мир із усім творінням / Іоан Павло II // Ойкумена. – 1991. – № 1. – С. 91-97.
67. Калиникова М. В. Роль вузовского образования в формировании экологической культуры / М. В. Калиникова // Вестник РУДН. – Серия Социология. – 2003. – №1. – С. 205-209.
68. Калинникова М. В. Экологическое общество : проблемы становления : социол. анализ / М. В. Калинникова ; Сарат. гос. ун–т им.
Н. Г. Чернышевского. – Саратов : Изд–во Сарат. ун-та, 2003. – 233 с.
69. Канке В. А. Этика ответственности. Теория морали будущого / В. А. Канке. – М. : Логос, 2003. – 352 с.
70. Кант И. Основы метафизики нравственности / И. Кант ; [пер. с нем.]. – М. : Мысль, 1999. – 1472 с.
71. Караваєва В. До проблеми організації системи екологічної освіти: шляхи реалізації змісту екологічної освіти / В. Караваєва // Гуманізація навчально–виховного процесу : збірник наукових праць / [За заг. ред. проф. В. І. Сипченка]. – Спецвип. 5. – Ч. IІ.– Слов’янськ : СДПУ, 2010. – С. 209-216.
72. Карпань І. С. Ноосферно–екологічна складова глобальної освіти у філософії сталого розвитку / І. С. Карпань // Наукові записки Харківського університету Повітряних Сил. – Соціальна Філософія. Психологія. – 2009. – № 1. – С. 141-147.
73. Киселев Н. Н. Социально–философские проблемы экологии / Н. Н. Киселев, В. С. Крысаченко. – К. : Знання, 1989. – 168 с.
74. Кисельов М. Екологiчна полiтика та державотворення / М. Кисельов // Схiд. – 1998. – № 4. – С. 38-42.
75. Кисельов М. М. Методологiя екологiчного синтезу /
Кисельов М. М., Крисаченко В. С., Гардашук Т. В. – К. : Наукова думка, 1995. – 158 с.
76. Книш І. В. Екологічне знання в сучасному освітньому дискурсі : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. філософ. наук : спец. 09.00.10 «Філософія освіти» / І. В. Книш. – К., 2008. – 20 с.
77. Козьменко О. Сучасні підходи до оновлення змісту екологічної освіти в школах Канади / О. Козьменко // Гуманізація навчально–виховного процесу : збірник наукових праць / [За заг. ред. проф. В.І. Сипченка]. – Вип. LII. – Ч. ІІ. – Слов’янськ : СДПУ, 2010. – С. 105-112.
78. Колосовська Н. Д. Актуальні проблеми становлення сучасної екологічної освіти в системі післядипломної освіти вчителів / Н. Д. Колосовська // Наукові праці Чорноморського державного університету імені Петра Могили. – Педагогічні науки. – 2004. – Т. 36. – Вип. 23 – С. 98-100.
79. Комиссарова Г. А. Экология, образование и современная цивилизация: социально–философские аспекты / Г. А. Комиссарова ; Рос. филос. о-во. – М. : Scientific Press Ltd., 1998. – 130 с.
80. Коммонер Б. Замыкающийся круг: Природа, человек, технология / Б. Коммонер. – Л. : Гидрометеоиздат, 1974. – 276 с.
81. Корабльова А. І. Екологія: взаємовідносини людини і середовища / А. І. Корабльова. – Д. : Поліграфіст, 1999. – 253 с.
82. Костерін В. Екоподаткова трудова реформа – основа зеленої економіки [Електронний ресурс] / Володимир Костерін. – Режим доступу до ресурсу: http://www.greenparty.ua/news/news_23495.html
83. Кравців В. С. Регіональна екологічна політика в умовах перехідного періоду: досвід Львівської області / В. С. Кравців,
О. І. Фурдичко // Регіональна політика: методологія, методи, практика. – Львів : ІРД НАН України, 2001. – С. 103-116.
84. Кремень В. Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації. Факти, роздуми, перспективи / В. Г. Кремень. – К. : Грамота, 2003. – 216 с.
85. Крисаченко В. С. Екологічна культура: теорія і практика /
В. С. Крисаченко. – К. : Заповіт, 1996. – 352 с.
86. Крисаченко В. С. Еколого–етнічна цілісність України: генетична сутність, руйнування / В. С. Крисаченко // Ойкумена. – 1992. – № 1. – С. 4-14.
87. Крисаченко В.С. Природа і етнос / В. С. Крисаченко. – К. : Либідь, 1994. – 286 с.
88. Крисаченко В. С. Сучасна екологічна освіта: світовий досвід та українські реалії / В. С. Крисаченко // Філософія освіти ХХІ століття: Проблеми і перспективи : методол. семінар. – К. : Знання, 2000. – С. 501-503.
89. Крисаченко В. С. Екологія. Культура. Політика: Коцептуальні засади сучасного розвитку / В. С. Крисаченко, М. І. Хилько. – К. : «Знання», 2001. – 598 с.
90. Курняк Л. М. Формування екологічної культури як пріоритет сучасної освітньої політики / Л. М. Курняк // Мультиверсум. Філософський альманах. – К.: Центр духовної культури, 2006. – № 56. – С. 223-229.
91. Кухарь В. П. Экотехнология. Оптимизация технологии производства и природопользования / Кухарь В. П., Зайцев И. Д., Сухоруков Г. А. – К. : Наукова Думка, 1989. – 264 с.
92. Лей В. А. Теоретические основания экологизации образовательных систем / В. А. Лей // Вісник СевДТУ. – Вип. 96: Педагогіка: зб. наук. пр. – Севастополь: Вид–во СевНТУ, 2009. – С. 51-53.
93. Лук’янова Л. Б., Гуренкова О. В. Екологічна компетентність майбутніх фахівців : [навчально-методичний посібник] / Л. Б. Лук’янова, О. В. Гуренкова. – Київ-Ніжин : ПП Лисенко, 2008. – 243 с.
94. Лукьянихин В. А. Экологический менеджмент: принципы и методы: Монография / В. А. Лукьянихин, Н. Н. Петрушенко. – Сумы : ИТД «Университетская книга», 2004. – 408 с.
95. Любіч О. О. Екологія та культура / О.О. Любіч, О. О. Гаца. – К. : Українське національне відділення Міжнародної академії наук екології та безпеки життєдіяльності, 2004. – 70 с.
96. Магазинщикова І. П. Екологічна компетентність випускника як мета екологізації вищої лісотехнічної освіти / І. П. Магазинщикова // Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України : збірник науково–технічних праць. – Серія 6. Освітянські проблеми вищої школи. – 2010. – Випуск 20.12. – С. 337-345.
97. Маєр-Абіх К. М. Повстання на захист природи. Від довкілля до спільно світу / К. М. Маєр-Абхіб : [переклад з нім., післямова, примітки Анатолія Єрмоленка]. – К. : Лібра, 2004. – 196 с.
98. Малахов В. Етика / В. Малахов. – К. : Либідь, 1996. – 304 с.
99. Мамедов Н. М. Основания экологизации образования /
Н. М. Мамедов // Устойчивое развитие и экологизация школьного образования / сост. и отв. ред. Н.М. Мамедов. – М. : СТУПЕНИ, 2003. –
С. 7-22.
100. Маркович Д. Ж. Глобализация и экологическое образование / Д. Ж. Маркович // Социологические исследования. – 2001. – № 1. – С. 17-23.
101. Матеюк О. П. Формування професійної екологічної компетентності студентів університету у контексті завдань сталого розвитку / О. П. Матеюк // Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: Педагогічні науки. – 2011. – № 1. – С. 91-103.
102. Методологія соціально-економічного пізнання : навчальний посібник / [Арутюнов В. Х., Мішин В. М., Свінціцький В. М. ]. – К. : КНЕУ, 2005. – 353 c.
103. Мітрясова О. П. Тенденції розвитку екологічної освіти у вищій школі / Олена Мітрясова // Наукові праці. Журнал Державного гуманітарного університету ім. П. Могили. Серія: Екологія. – Миколаїв : Видавництво ЧДУ ім. П. Могили, 2000. – Випуск 1. – Т. VI. − С. 16-18.
104. Мокрий В. І. Місце та роль дисципліни «Екологічна безпека» у національній технології вищої екологічної освіти України / В. І. Мокрий // Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України : збірник науково-технічних праць. Серія 6. Освітянські проблеми вищої школи. – 2006. – Випуск 16.6. – С. 297-303.
105. Назаренко В. М. Система непрерывного экологического образования в средней и высшей педагогической школе. Химический аспект образования : дис... д-ра пед. наук / В. М. Назаренко. – М., 1994. – 381 с.
106. Науменко Г. Г. Освіта як системний чинник формування екологічної культури майбутніх вчителів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.10 «Філософія освіти» /
Г. Г. Науменко. – К., 2009. – 20 с.
107. Національна екологічна політика України: оцінка і стратегія розвитку / Документ підготовлено в рамках проекту ПРООН/ГЕФ «Оцінка національного потенціалу в сфері глобального екологічного управління в Україні» ; Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Програма Розвитку ООН, Глобальний Екологічний Фонд. – К. : «ВАІТЕ», 2007. – 184 с.
108. Нінова Т. С. Підготовка майбутніх учителів хімії до екологічної освіти і виховання учнів : автореф. дис.на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Т. С. Нінова. – К., 2002. – 20 с.
109. Одеський державний екологічний університет (Офіційний сайт) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.odeku.edu.ua.
110. Онопрієнко В. Менеджмент екологічної освіти: компетентність керівництва і студентське самоуправління / Володимир Онопрієнко // Вісник Інституту розвитку дитини. Випуск 11. Серія: Філософія, педагогіка, психологія : збірник наукових праць. – К. : Видавництво НПУ імені М.П. Драгоманова, 2010. – С. 98-105.
111. Онопрієнко В. П. Система екологічної освіти в підготовці спеціалістів сільського господарства / Володимир Онопрієнко // Вісник Сумського національного аграрного університету : збірник наукових праць. Серія «Агрономія і біологія». – Суми: Видавництво СНАУ, 2010. – Випуск 4 (19). – С. 46-55.
112. Основи екології. Екологічна економіка та управління природокористуванням : підручник / [за заг. ред. М. К. Шапочки]. – Суми : ВТД «Університетська книга», 2005. – 759 с.
113. Охрана ландшафтов. Толковый словарь / [ред. Т.А. Ольсевич]. – М. : Прогресс, 1982. – 272 с.
114. Павленко І. Г. Естетико–екологічний підхід до особистісно–професійного розвитку майбутніх педагогів /І. Г. Павленко, О. Д Чурікова–Кушнір [Електронний документ] // Проблеми сучасної педагогічної освіти: педагогіка і психологія. – 2004. – №6. – Ч. 2. – Режим доступу до журн. : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pspo/2004_6_2/doc_pdf/Pavlenko.pdf
115. Павлова Т. Н. Биоетика в высшей школе / Т. Н. Павлова. – М. : Сигнал, 1997. – 148 с.
116. Панасенко А. І. Вища екологічна освіта в Донбасі /
А. І. Панасенко // Збірник матеріалів Міжнародної науково–практичної конференції «Перший Всеукраїнський з’їзд екологів (ECOLOGY–2006)», м. Вінниця, 4-7 жовтня 2006 р. – Вінниця : УНІВЕРСУМ–Вінниця, 2006. − С. 291.
117. Парсяк О. Н. Екологічна свідомість студентів як складова частина їх соціокультурної компетенції / О. Н. Парсяк // Наукові праці Чорноморського державного університету імені Петра Могили. – Педагогіка. – 2002. – Вип. 11. – Т. 24. – С. 115-120.
118. Печчеи А. Человеческие качества / А. Печчеи. – М. : «Прогресс», 1985. – 312 с.
119. Платонов Г. В. Диалектика взаимодействия общества и природы / Г. В. Платонов. – М. : Просвещение, 1989. – 264 с.
120. Плахотнік О. В. Теоретико–методичні основи розвитку геоекологічної освіти в Україні : [монографія] / О. В. Плахотнік. – К. : Деміур, 1998. – 333 с.
121. Політична економія : підручник / [В. Г.Федоренко, О. М. Діденко, М. М. Руженський, О. Ф. Іткін ; за ред. В. Г. Федоренка]. – К. : Алерта, 2008. – 487 с.
122. Поліщук Н. А. Регіональна модель екологічної освіти і виховання / Н. А. Поліщук // Педагогічний пошук. – 2009. – №3. – С. 69-73.
123. Пригожин И. Природа, наука и новая рациональность / И. Пригожин // Философия и жизнь. – 1991. – № 7. – С. 23-39.
124. Пригожин И. Философия нестабильности / И. Пригожин // Вопросы философии. – 1991. – № 6. – С. 45-64.
125. Пригожин И. Порядок из хаоса: новий диалог человека с природой / И. Пригожин, И. Стенггерс. – М. : Прогресс, 1986. – 432 с.
126. Програми навчальних дисциплін для підготовки фахівця ОКР «Магістр» 8.070800 «Екологія та охорона навколишнього середовища» / Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. – Чернівці, 2010. – 27 с.
127. Прокофьев А. В. О возможностях реабилитации идеи коллективной ответственности / А. В. Прокофьев // Вопросы философии. – М., 2004. – № 7. – С. 73-85.
128. Ратушняк Г. С. Технічна та гуманітарна складова при підготовці фахівців з управління інноваційними енергозберігаючими проектами [Електронний ресурс] / Г. С. Ратушняк, О. Г. Ратушняк // Гуманізм та освіта. Х міжнародна науково–практична конференція (14-16 вересня 2010 року, Вінницький національний технічний університет). Електронне наукове видання матеріалів конференції. − Режим доступу: http://conf.vntu.edu.ua/humed/2010/txt/Ratushnyak_Ratushnyak.php.
129. Рибалов О. О. Екологізація соціально–економічного розвитку суспільства: Навчальний посібник для студентів за професійним спрямуванням 0708 усіх форм навчання / О. О. Рибалов. – Суми : Видавництво СУМДУ, 2004. – 140 с.
130. Рішення Колегії Міністерства освіти і науки України № 13/6–19 від 20.12.2001 Про концепцію екологічної освіти в Україні [Електронний ресурс] // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – № 7, квітень, 2002 р. − Режим доступу: http://www.osvita.irpin.com/viddil/v5/d33.htm
131. Руда О. Ю. Формування екологічних знань студентів медичного коледжу у процесі вивчення біологічних дисциплін : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.02 «Теорія та методика навчання (з галузей знань)» / О. Ю. Руда. – К., 2010. – 20 с.
132. Руссо Ж.–Ж. Трактаты / Ж.-Ж. Руссо ; [пер.; отв. ред.
А. З. Манфред]. – М. : Наука, 1969. – 703 с.
133. Рутинський М. Й. Сталий розвиток: від вербальної концепції до концептуальної моделі / М. Й. Рутинський // Україський географічний журнал. – 2000. – №1. – С. 35-40.
134. Ручка А. О. Курс історії теоретичної соціології / А. О. Ручка,
В. В. Танчер. – К. : Наукова думка, 1995. – 155 с.
135. Салтовський О. І. Основи соціальної екології : [навчальний посібник] / О. І. Салтовський. – К. : Центр Навчальної літератури, 2004. – 382 с.
136. Сапожников С. В. Екологічне виховання студентів вищих навчальних закладів I – II рівнів акредитації будівельного профілю : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.07 «Теорія і методика виховання» / С. В. Сапожников. – Херсон, 2006. – 20 с.
137. Сартр Ж. П. Экзистенциализм – это гуманизм / Ж. П. Сартр // Сумерки богов ; сост. и общ. ред. А. А. Яковлева : перевод. – М. : Политиздат, 1989. – С. 319-344.
138. Саунова Ю. О. Формування екологічної свідомості студентів природничих факультетів у процесі навчально–виробничої практики : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Ю. О. Саунова. – Кіровоград, 2007. – 20 с.
139. Саунова Ю. О. Формування екологічної свідомості майбутніх учителів (психолого–педагогічний аспект) / Ю. О. Саунова // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка (25). – 2005. – С. 209-212.
140. Седов В. В. Экологический менеджмент на предприятии: вопросы теории и практики / В. В. Седов // Вестник Челябинского государственного университета. Серия 8: Экономика. Социология. Социальная Работа. Челябинск: Издательство ЧГУ, 1999. – № 1. – С. 146-151.
141. Сидоренко Л. І. Сучасна екологія: наукові, етичні та філософські ракурси: навчальний посібник [Електронний ресурс] / Л.І.Сидоренко. – Київ, 2002. – Режим доступу до ресурсу : http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/Cidorenko/Cid–ekol–7.html
142. Синякевич І. Екологізація розвитку: об’єктивна необхідність, методи, пріоритети / І. Синякевич // Економіка України. – 2004. – № 1. – С. 57-63.
143. Ситаров В. А., Пустовойтов В. В. Элементы экологической этики нравственный аспект взаимоотношений человека, общества и природы [Електронний режим] / В. А. Ситаров, В. В. Пустовойтов. – Режим доступу : www.ecoethics.mrsu.ru/ru/biblio/filtex/filtex33.rar.
144. Ситаров В. А. Социальная экология: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / В. А. Ситаров, В. В. Пустовойтов. – М. : Издательский центр «Академия», 2000. – 280 с.
145. Складановська М. Г. Компетентнісний підхід до вивчення проблем екологічної освіти у вищій школі / М. Г. Складановська // Вісник СевДТУ. – Вип. 90: Педагогіка : зб. наук. пр. – Севастополь : Вид-во СевНТУ, 2008. – С. 52-56.
146. Смелзер Н. Проблеми соціології. Георг – Зімелівські лекції, 1995 / Н. Смелзер ; [перекл. з англ. В. Дмитрук]. – Львів : Кальварія, 2003. – 128 с.
147. Совгіра С. В. Світоглядний потенціал майбутніх учителів екології / С. В. Совгіра // Вісник Черкаського університету. – Педагогічні науки. – 2008. – №119. – С. 108-116.
148. Совгіра С. В. Теоретико–методичні основи формування екологічного світогляду майбутніх учителів у вищих педагогічних навчальних закладах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / С. В. Совгіра. – Луганськ, 2009. – 40 с.
149. Современные методические аспекты экологического образования : науч.-метод. сб. / Департамент образования города Москвы, Моск. гор. станция юных натуралистов. – М. : Изд. Воробьев А. В., 2004 (Учеб. тип. МГУ). – 67 с.
150. Сонько С. П. Просторовий розвиток соціо–природних систем: шлях до нової парадигми / С. П.Сонько. – К. : Ніка Центр, 2003. – 287 с.
151. Становление экологического общества / [отв. ред. А. Д. Урсул]. – Кишинев : Штиица, 1992. – 276 с.
152. Староста В. І. Екологія: педагогічна практика : [посібник] /
В. І. Староста, С. В. Галла-Бобик ; Державний вищий навчальний заклад «Ужгородський національний ун-т». – Ужгород : Говерла, 2008. – 103 с.
153. Степанов С. А. Основные методологические и содержательные аспекты экологического образования для устойчивого развития в высшем учебном заведении : [монография] / С. А. Степанов. – М. : Изд–во МНЭПУ, 2010. – 246 с.
154. Стецюк В. Філософські ремінісценції з експедиції «Дністер» /
В. Стецюк // Ойкумена. – 1995. – № 1–2. – С. 124-126.
155. Стратегия формирования экологической культуры населения РФ для обеспечения устойчивого развития страны (проект) // На пути к устойчивому развитию. Бюллетень Центра экологической политики России. – 2008. – № 44. – С. 58-74.
156. Сухова Н. М. Становлення методологічних засад філософії освіти як пріоритетної галузі гуманітарного знання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук : спец. 09.00.03 «Соціальна філософія та філософія історії» / Н. Сухова. – К., 2002. – 17 с.
157. Тагліна Ю. С. Екологічна культура українського етносу: ментальні джерела та техногенні перспективи : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук : спец. 09.00.12 «Українознавство» /
Ю. Тагліна. – Х., 2005. – 19 с.
158. Таран О. А. Экологическое образование в системе высшего технического образования / О. А. Таран // Сборник научных трудов Северо–Кавказского государственного технического университета. Серия «Гуманитарные науки». – 2005. – № 2 (14). – С. 48-54.
159. Тарасенко Г. С. Екологічна естетика в системі професійної підготовки вчителя (методологічний аспект) : [монографія] /
Г. С. Тарасенко. – Вінниця : РВВ ВАТ «Віноблдрукарня», 1997. – 112 с.
160. Титаренко Л. М. Формування екологічної компетентності студентів біологічних спеціальностей університету : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.07 «Теорія і методика виховання» / Л. М. Титаренко. – К., 2007. – 20 с.
161. Тищенко П. Д. Биовласть в эпоху биотехнологий / П. Д. Тищенко. – М. : ИФРАН, 2001. – 183 c.
162. Тіхонова Н. О. Економіко–екологічні аспекти сучасної теорії та практики управління / Н. О. Тіхонова // Проблеми підвищення ефективності інфраструктури. Збірник наукових праць. – Випус