КОНЦЕПЦІЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ У ЗМІСТІ ФІЛОСОФІЇ ОСВІТИ : КОНЦЕПЦИЯ УСТОЙЧИВОГО РАЗВИТИЯ В содержании философии ОБРАЗОВАНИЯ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ВИЩОЇ ОСВІТИ

На правах рукопису

УДК 130.2+37.01

КОРСАК ЮРІЙ КОСТЯНТИНОВИЧ

КОНЦЕПЦІЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ У ЗМІСТІ ФІЛОСОФІЇ ОСВІТИ

09.00.10 – філософія освіти

Д и с е р т а ц і я
на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук

Науковий керівник – Лутай
Владлен Степанович,
докт. філософських наук, професор

Київ – 2012

ЗМІСТ
Стор
ВСТУП ……………………………………………………………………. 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
1.1. Концепції сталого розвитку у сучасному філософському дискурсі ……………………………………………………………….

14
1.2. Концептуальні основи дослідження ……………………………… 26
Висновки до 1-го розділу ……………………………………………… 37
РОЗДІЛ 2. ЕКОЛОГІЧНО ЗОРІЄНТОВАНИЙ СВІТОГЛЯД ЯК ЧИННИК СТАЛОГО РОЗВИТКУ
2.1. Онтологічні чинники формування екологічного світогляду …….

41
2.2. Епістемологічне обґрунтування зміни парадигм забезпечення життєдіяльності людини …………………………………………….
62
2.3. Аксіологізація та антропологізіція сучасного наукового світогляду.…………………………………………………………….
81
Висновки до 2-го розділу ………………………………………………. 104
РОЗДІЛ 3. ОСВІТНЬО-ФІЛОСОФСЬКІ ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
3.1. Історія та визначення курсу „Концепції сучасного природознавства” (КСП)…………………………………………….

108
3.2. Освітньо світоглядний потенціал курсу КСП ……………………. 132
3.3. Досвід викладання курсу „Концепції сучасного природознавства” в Росії та Україні і його освітньо-світоглядні перспективи ………………………………………………………….

145
Висновки до 3-го розділу ………………………………………………. 166
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………... 170
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………... 176

ВСТУП

Актуальність дослідження. В умовах ускладнення і прискорення соціально-економічного розвитку людства підсилюються вимоги переорієнтації кожної особистості з рівня локальної обмеженості і буденності на вищі духовні і світоглядні горизонти. Рух сучасних наук на глибші когнітивні рівні ускладнює системам освіти трансляцію нових знань молоді та загалу активного населення. Незважаючи на появу Інтернету і постійне збільшення можливостей електронних пошукових систем, усе відчутнішим стає запізнення впровадження результатів здійснених аналізів і досліджень, зокрема, використання у стратегічних планах застарілих даних через неувагу до нових відкриттів.
Подібне явище стало особливо небезпечним в умовах появи реальних загроз існуванню людства, загострення світових і національних проблем та колізій, а також збільшення нерівномірності економічних і соціальних показників розвитку різних держав світу, що створює додаткові перешкоди для формування об’єднаного людства і його переходу до сталого розвитку (sustainable development).
Разом з уже наявними у працях дослідників пропозиціями шляхів вирішення цих завдань затребуваними стають і нові підходи, засоби і методи навчання і виховання молоді, метою яких є включення в «суспільство знань» (Knowledge Society) моделі ХХІ ст. з новою системою цінностей і вищим рівнем культури, цивілізованішими засадами індивідуальної діяльності. Та застосування цього доробку значно ускладнюється впливом на всю життєдіяльність наших сучасників колосального за обсягом і значенням потоку інновацій та нововведень різноманітного характеру, які лише частково встигають супроводжувати своїми працями філософи, соціологи, політологи й представники інших наук. Серед недостатньо досліджених є і проблема початку «науково-технологічної революції ХХІ століття (НТР-ХХІ)». Для усвідомлення її сутності і потенційної важливості в аспекті забезпечення сталого розвитку людства слід провести аналіз того, чим саме НТР-ХХІ у своїх фундаментальних засадах відрізняється від усіх попередніх історичних кроків і дій людства та яким з точки зору філософії освіти має бути внесок освітньо-наукового комплексу в екобезпечний розвиток.
З часу здобуття незалежності України значно активізувалася робота над створенням нових парадигмальних підстав стратегії і практики реформування освітньої системи, відновлення її національного характеру і ліквідації тих негативних успадкувань, які полишила по собі радянська освіта. Серед важливих кроків до вирішення цього завдання – створення сучасної філософії освіти, яка б допомогла здійснити адекватний вибір стратегії змін, залучити новий комплекс концепцій, програм і навчальних засобів в гуманітарному і природничо-науковому секторах системи освіти. У «першій хвилі» значний внесок у реформування системи освіти і створення основ національної філософії освіти належить В.Андрущенку, В.Беху, В.Кременю, М.Култаєвій, М.Михальченку, В.Лутаю, С.Клепку, І.Надольному, П.Таланчуку. Пізніше до цієї теми звернулася ширша група дослідників – Ф.Баранівський, Л.Горбунова, В.Луговий, В.Кушерець, О.Огнев’юк, І.Предборська, І.Радіонова, М.Романенко, З.Самчук, В. Скотний, І.Степаненко, В.Ткаченко, В. Шевченко та інші.
Але у зв’язку із необхідністю переходу світового суспільства до сталого розвитку перед філософією освіти постають нові теоретичні завдання. У вітчизняній філософії освіти до них додаються ті, які безпосередньо пов’язані з потребами розвитку українського суспільства. Триває зміна пріоритетів, що відзначали початкову фазу формування державності України й акцентували насамперед історичні та гуманітарно-наукознавчі підходи. З початком ХХІ ст. актуалізувалися пошуки шляхів інтеграції в європейський культурний, освітній та економічний простори. Для освітян вищої школи нині рівною мірою актуальні і Болонський процес, і формування у студентів нового світобачення та консолідації комплексу знань про природне довкілля на засадах національно-духовних цінностей задля подолання екологічних загроз.
У вирішенні цих завдань важливу роль відіграватиме залучення концепції сталого розвитку до змісту філософії освіти, що є однією з необхідних передумов для формування екобезпечного типу світогляду і світовідношення. Для здійснення такої інтеграції корисними є результати філософської рефлексії світогляду і механізмів його формування, отримані як представниками класичної філософської традиції (Р.Декарт, Г.Лейбніц, І.Кант, Й.Фіхте, Ф.Шеллінг, Г.Гегель), так і представниками некласичної західноєвропейської філософії (В.Дільтей, М.Вебер, Е.Шпрангер, К.Ясперс, М.Шелер, М.Гайдеггер, А.Швейцер), а також представниками Київської світоглядно-антропологічної філософської школи (М.Булатов, Є.Бистрицький, В.Іванов, В.Табачковський, В.Шинкарук, О.Яценко та інші).
Принципове значення для філософського обґрунтування концепції сталого розвитку мають праці розробників етики відповідальності – К.-О.Апеля, Ю.Габермаса, Г.Йонаса, екологічного дискурсу – О.Гьофе, К.Майер-Абіха, Ж.-Л. Нансі, зокрема представленого і працями вітчизняних філософів – А.Єрмоленка, Ф.Канака, М.Кисельова, В.Крисаченка, В.Толстоухова та інш., а також теоретичний дискурс сучасного суспільства як суспільства ризику (Д.Белл, У.Бек, Г.Бехман, Е.Гідденс, Н.Луман, Дж.Ритцер, Е.Тоффлер, Ф.Фукуяма та ін.). Важливим є врахування історії власне концепції сталого розвитку, починаючи від діячів «Римського клубу» до відповідних документів, прийнятих на світових екологічних форумах, а також матеріалів, що розробляються у процесі підготовки третього світового екологічного форуму 2012-го року в Ріо-де-Жанейро (Ріо+20).
Важливим кроком на шляху інтеграції концепції сталого розвитку до змісту філософії освіти є ініційований нею навчальний засіб – новий філософський курс «Концепції сучасного природознавства». Це новаторська розробка науковців СНД, серед яких вагомим є внесок також українських авторів. Найбільші позитивні і негативні висновки з його застосування надає система освіти Росії, де він став нормативним курсом для ВНЗ гуманітарних профілів, а комплекс навчальних посібників і підручників відзначається різноманітністю.
Досвід системи освіти України значно менший, бо курс не є нормативним і викладається лише в деяких провідних ВНЗ (трохи більше 10), серед яких: Київський національний економічний університет ім. В.Гетьмана, Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, Тернопільський державний педагогічний університет ім. В.Гнатюка та ін. Ще немає належного поширення подібного курсу та й кількість необхідної літератури про досягнення точних наук у багато разів менша, ніж у Росії. Філософсько-освітній аналіз подібного навчального досвіду тим актуальніший, що з початком нового тисячоліття проблема втілення ідеї сталого розвитку в освітню і суспільну практику стає все гострішою. Цій проблемі присвячені чисельні наукові праці, як українських (А.Бойко, О.Горбань, О.Дольська, М.Згуровський, І.Кадієвська, В.Кісіль, Н.Кочубей, Н.Лакуша, С.Пустовіт, Т.Саєнко, З.Самчук, І.Щербаков, Г.Ярчук), так і зарубіжних авторів (Н.Власюк, Н.Мамедов, П.Мунін, В.Рабош, А.Чумаков, наукова група А.Урсула та ін.).
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано у межах програми наукових досліджень відділу змісту, філософії і прогнозування вищої освіти, а також відділу теорії і методології природничої та інженерної освіти («Теорія і практика моніторингу якості природничої та інженерної освіти в Україні ХХІ століття», 2006-2008 рр., 0106U002011; «Модернізація змісту природничої та інженерної освіти в умовах переходу від індустріальних до нанотехнологій» , 2009-2011 рр., 0103U000958) Інституту вищої освіти НАПН України.
Мета дослідження – обґрунтувати необхідність інтеграції концепції сталого розвитку у зміст сучасної філософії освіти шляхом розкриття перспективи впровадження нового філософського курсу «Концепції сучасного природознавства» як одного із освітньо-філософських та світоглядних засобів забезпечення сталого розвитку.
Досягнення поставленої мети передбачало вирішення наступних завдань:
1. проаналізувати концептуальний досвід осмислення філософсько-світоглядних підстав екобезпечного розвитку і визначити теоретико-методологічні засади дисертаційного дослідження;
2. вивчити теоретичні пропозиції засобів забезпечення моделі сталого розвитку у ХХІ ст. та інноваційний потенціал наукових відкриттів у контексті зміни уявлень про реалізацію цього розвитку;
3. проаналізувати екологічно зорієнтований світогляд як один із чинників сталого розвитку у контексті епістемологічного обґрунтування зміни парадигм забезпечення життєдіяльності людини та визначити філософсько-освітні пропозиції щодо його формування;
4. дослідити об’єктивні і суб’єктивні аспекти виникнення нового явища, яке отримало назву «небезпечні знання»;
5. проаналізувати теорію і практику викладання філософського курсу «Концепції сучасного природознавства» в Росії та Україні та розкрити його освітньо-світоглядний потенціал в аспекті внеску в екобезпечний розвиток;
6. визначити освітньо-світоглядні перспективи впровадження курсу «Концепції сучасного природознавства» у систему вищої освіти України як одного із способів модернізації філософської освіти для забезпечення сталого розвитку суспільства.
Об’єкт дослідження: концепції сталого розвитку суспільства та філософсько-освітні засоби його забезпечення у другій половині ХХ – на початку ХХІ століття.
Предмет дослідження: сутність та значення концепції сталого розвитку в змісті філософії освіти.
Методи дослідження. Специфіка дослідження перспектив здійснення сталого (екобезпечного) розвитку в його різних теоретичних аспектах полягає у його високій інтегративності. Це спонукає до застосування міждисциплінарного підходу та інтеграції досягнень гуманітарних наук – кількох дисциплінарних підрозділів сучасної філософії (освіти, науки, суспільства), політології і глобалістики, а також групи природничих наук, що вивчають людину і довкілля (екології, біології, етології, молекулярної генетики, нанофізики та ін.). Такий підхід дозволив виявити принципові хиби сформованого у ХХ ст. уявлення про шляхи до сталого (екобезпечного) розвитку і довести важливість врахування у сучасній філософії освіти багатоаспектності впливу на суспільство та суспільну свідомість новопосталих нано- й ноотехнологій.
На цій методологічній основі стало можливим об’єктивно і цілісно проаналізувати підходи до створення філософського курсу «Концепції сучасного природознавства» в Росії та Україні, оцінити вимоги щодо його змісту в аспекті становлення відповідного світогляду і комплексу сучасних знань, формування нової життєвої компетентності у цілому, необхідних для сталого розвитку суспільства і екобезпечного життєздійснення людини. Цьому також сприяло застосування методу аналізу документів – навчальних видань Росії та України, законодавчих постанов, рішень і матеріалів провідних освітніх і економічно-політичних міжнародних організацій (ООН, Європейського Союзу, ЮНЕСКО, Світового Банку та ін.).
Складність і багаторівневість предмету дослідження зумовили комплементарне застосування загальнонаукових, загальнофілософських та спеціальних методів з метою забезпечення об’єктивності, цілісності, обґрунтованості та достовірності наукових результатів. Зокрема, застосовано методи: діалектичний – для дослідження процесів і явищ еволюції людства в його прагненні до сталого розвитку; єдності історичного та логічного – для аналізу відношення між змінною об’єктивною дійсністю та її відображенням у теорії наукового пізнання; індукції – для узагальнення явищ сучасного буття; дедукції – для переходу пізнання від загального до одиничного; прогностичний – для підготовки прогнозів щодо вірогідного та бажаного розгортання подій у процесі реалізації ідеї переходу до сталого розвитку; проблемний – для здійснення структурування освітньо-наукової сфери для визначення можливих шляхів забезпечення екобезпечного розвитку; компаративістський – для виявлення специфіки дослідження освітньо-філософських засобів формування нового світогляду; екстраполяції – для поширення висновків дослідження одного наукового досягнення на можливі інші, включаючи уявну пролонгацію в майбутнє визначальних процесів і тенденцій; синергетичний – для врахування одночасної дії на розглянуту систему (людство і довкілля) різнорідних чинників і визначення моменту формування умов для початку екобезпечного розвитку в ХХІ ст.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні необхідності інтеграції оновленої концепції сталого розвитку у зміст філософії освіти як теоретико-методологічного і світоглядного засобу забезпечення екобезпечної життєдіяльності і розвитку людства в умовах нової фази науково-технологічної революції (НТР-ХХІ), а також визначенні освітніх цілей, завдань і ефективних способів уведення у вищу освіту України курсу «Концепції сучасного природознавства» як одного із освітньо-філософських та світоглядних засобів забезпечення сталого розвитку. Наукова новизна результатів дослідження конкретизується у таких положеннях:
Уперше
● обґрунтовано необхідність переходу від індустріальних технологій до екобезпечних ноотехнологій як сутнісної світоглядної засади сучасної концепції сталого розвитку;
● запропоновано оновити у змісті філософії освіти концепцію сталого розвитку за рахунок перспективної програми ноорозвитку, що дозволить підтримати засобами філософії освіти орієнтацію на заміщення сучасних індустріальних технологій ноотехнологіями;
● доведено, що поширені уявлення про феномен «небезпечних знань» спираються на хибне припущення про подвійну неспроможність: 1) людини – до розумних дій, 2) наук – до створення ноотехнологій. Дієвими чинниками для усунення негативних наслідків цього феномену є підвищення якості освіти і професійної підготовки нових генерацій фахівців та заміна індустріальних технологій ноотехнологіями;
● виявлено і пояснено ефект еволюції змісту підручників і навчальних посібників з курсу «Концепції сучасного природознавства», їх виразний поділ на три групи: ті, що побудовані на філософсько-історичному викладі матеріалу – «перша хвиля»; спеціалізовані на одній-двох наукових концепціях – «друга хвиля»; збалансовано-інтегральні – видання після 2005-го року («третя хвиля»), які враховують відповідні методи у практиці викладання, інтереси студентів і рекомендації провідних вчених та науковців.
Набуло подальшого розвитку :
• визначення шляхів оновлення світогляду сучасної людини в аспектах врахування світоглядного впливу концепції ноотехнологічного поступу, що необхідно для переходу людства до стадії сталого розвитку та забезпечення її великої тривалості.
• доведення необхідності прискорення переходу від лінійно-механістичної моделі прогностичної діяльності до нелінійно-синергетичної, що базується на концепціях нелінійності та складності і полягає у врахуванні одночасної дії на складні системи (економіку, освіту, тощо) всього комплексу впливів різноманітної природи і довільної сили. Обґрунтовано, що ноотехнології є прикладом синергізму, а їх упровадження полегшиться у разі участі філософії освіти у розробці нових наукових і світоглядних парадигм;
• філософський аналіз європейських тенденцій і явищ з доведенням доцільності приєднання України до програм і дій Європейського Союзу в освіті, науці й виробництві (насамперед – до розпочатого у 2000 році Лісабонського проекту, скерованого на відновлення світового лідерства у технологіях життєзабезпечення).
Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає у тому, що вони, у своїй сукупності, поглиблюють розуміння значення концепції сталого розвитку у змісті філософії освіти. Оновлення концепції сталого розвитку за рахунок перспективної програми ноорозвитку може стати суттєвим світоглядним чинником майбутнього екобезпечного розвитку людства.
Матеріали і результати дисертації можуть бути використані в подальших міждисциплінарних дослідженнях проблемного поля екобезпечного розвитку, у розробці стратегій економічного і духовного оновлення українського суспільства, які б враховували факт появи перших ноотехнологій, спроможних суттєво зменшити екологічні й інші загрози людству, у практиках становлення світогляду відповідно до вимог сталого розвитку із застосуванням ноотехнологій.
Практичним наслідком обґрунтування необхідності інтеграції до змісту філософії освіти оновленої концепції сталого розвитку має стати модернізація багатьох філософських курсів, таких, як «Концепції сучасного природознавства», «Філософія освіти», «Філософія науки» та дотичних до даної проблеми інтегративних дисциплін, перегляд їх цілей і освітньо-виховних засобів.
Матеріали дисертації можуть бути використані при розробці курсів з соціальної філософії, соціальної психології, порівняльної педагогіки, а також у теоретичних дослідженнях, пов’язаних з низкою загальноцивілізаційних проблем: суспільство і технологічні досягнення, шляхи забезпечення сталого розвитку людства, людина і наука, сучасна культура і наукова творчість, соціум і наукове пізнання, духовне буття людини і сучасні здобутки точних наук тощо.
Отримані результати можуть сприяти розширенню поля досліджень філософії освіти та більш перспективному вибору шляхів і засобів модернізації змісту і цілей навчального процесу у ВНЗ України з метою формування у молоді екобезбечного світорозуміння і світовідношення.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою. Пропозиції та положення наукової новизни сформульовані автором самостійно на основі тих результатів, що були отримані у ході дослідження.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження оприлюднені на наукових конференціях: Міжнародній науковій конференції «Ідея університету: сучасний дискурс» (м. Київ, 26-27 травня 2011 р.), VI Міжнародній науковій конференції «Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору» (м. Київ, КНУ, ІВО НАПН, 24-26 листопада 2011 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології», 8-9 жовтня 2009 р., м. Тернопіль; Міжнародній науково-практичній конференції «Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології» (м. Рівне, РДГУ, 14-15 вересня 2007 р.), Міжнародній науковій конференції «Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору» (м. Київ, КНУ, ІВО АПН, 9-10 листопада 2006 р.), ІХ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість» (м. Київ, Європейський університет, 25-27 квітня 2006 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Методологія соціального пізнання: здобутки і проблеми» (м. Запоріжжя, ЗДУ, 5 травня 2005 р.), V Всеукраїнській науково-практичній конференції «Теорія та методика навчання фундаментальних дисциплін у вищій технічній школі» (м. Кривий Ріг, Нац. металургійна академія, 7-8 квітня 2005 р.), Міжнародній конференції «Підходи до викладання гуманітарних дисциплін в українських і західних університетах» (м. Яготин, філія МАУП, 17 грудня 2004 р.). Апробація та обговорення результатів дисертаційного дослідження відбувалися в Інституті вищої освіти НАПН України (м. Київ).
Публікації. Основні результати і положення дисертації знайшли відображення в 19 одноосібних наукових публікаціях, 6 з яких у фахових наукових виданнях, що затверджені переліком ВАК України.
Структура дисертаційної праці. Мета і завдання дослідження обумовили структуру дисертації, яка складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації складає 175 сторінок. У тексті три малюнки і чотири таблиці. Список використаних джерел налічує 23 сторінки і містить 393 найменування.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Досліджено сучасні загальні філософсько-світоглядні уявлення українських і зарубіжних науковців стосовно перспектив екобезпечного розвитку людства на межі зміни тисячоліть. У текстах монографій, навчальних посібників і статей українських (В.Лутая, В.Андрущенка, В.Кременя, І.Надольного, В.Крисаченка й ін.) та зарубіжних філософів і представників інших наук (Е.Тоффлера, Дж.Белла, Л.Лєскова, Д.Медоуза, М.Моїсеєва, Д.Форрестола та ін.) в інтервалі 1970-2010 років сформоване обгрунтоване уявлення про специфічну і дуже глибоку кризу у взаємодії людства з усією біосферою та косним природним середовищем його перебування. Такі ж уявлення характерні і для авторів тих захищених в Україні у проміжку 1991-2010 рр. дисертаційних робіт з філософії та інших наук, що торкалися різних аспектів взаємодії людських соціумів і природного довкілля.
Спільною рисою всіх досліджених нами праць і публікацій є критика техніцизму та інших помилкових уявлень про сутність прогресу, а також песимістична оцінка майбутніх подій, що спирається на переконаність у неможливості забезпечення сталого (екобезпечного) розвитку шляхом розширення використання індустріальних технологій (зокрема – високих).
Погоджуючись з першою частиною цього консенсусу, ми заперечуємо другу, адже з наших досліджень випливає, що початок нового сторіччя відзначений винайденням перших представників якісно нових способів життєзабезпечення – ноотехнологій (мудрих технологій), що виявляються нешкідливими для людини і біосфери. Збільшення кількості цих технологій відкриває шлях до сталого (екобезпечного) розвитку, адже стає можливим поєднання зростання чисельності людства з підвищенням якості життя.
Твердження про можливість сталого (екобезпечного) розвитку на основі ноотехнологій і необхідність подальшого розвитку філософських досліджень на новій базі взаємодії у системі «людство – біосфера» ми розглядаємо як найбільш вагомий висновок і конструктивну пропозицію усього нашого дисертаційного дослідження.
2. Здійснено поглиблений аналіз впливу наукового поступу й змін у життєзабезпеченні людства на пропозиції забезпечення сталого (екобезпечного). На значній джерельній базі розглянуто еволюцію світоглядно-філософських уявлень про особливості розвитку стосунків між людиною і біосферою у другій половині ХХ ст. Доведено, що в когнітивному і критично-ментальному аспектах ключове значення для появи на Заході усвідомлення необхідності відмови від споживацького ставлення до природного довкілля мали прогностичні досягнення початку 1970-х років науковців з Римського клубу і так званий «Заповіт» австрійського етолога Конрада Лоренца. Підкреслено, що ці матеріали ставлять проблему, але не містять пропозицій простих і надійних шляхів виходу людства з кризи та усунення цілком реальної загрози колапсу. Цей недолік ще відчутніший у рішеннях світових екологічних форумів 1992 і 2002 років, які закликають до припинення «демографічного вибуху», гальмування і заборони індустріальної виробничої експансії, орієнтації всього виховання молоді на формування поваги до життя і сталості біосфери.
Наше друге вагоме спостереження стосується наявних пропозицій здійснення сталого розвитку: керівники держав світу пропонують замінити виконання своєї основної Мети-1 – технологічно-виробичної реалізації сталого розвитку – «екологічним вихованням всієї молоді і формуванням нового світогляду», що розглядається як Мета-2 і ціль діяльності освітніх систем. Ми вважаємо цей задум спробою ухилитися від відповідальності, а заміну Мети-1 на Мету-2 – стратегічною помилкою. Хоч реальний шлях до сталого розвитку полягає у розвитку ноотехнологій, позитивний внесок в кінцевий успіх матиме і «світоглядний прогрес», що робить у наших очах дослідження поняття «світогляд» досить важливим.
3. Дослідження шляхів формування перспективного світогляду здійснено із залученням теорій і даних з соціології, соціальної філософії, педагогіки та ін. Провідну роль серед засобів формування нового світоглядного базису відіграє філософія, що дає загальніші та евристично продуктивніші уявлення про «світогляд», а також про засади формування «нового світогляду» громадян ХХІ століття. Вказано, що в Україні та Росії «світогляд» є дуже важливим і рідко не фігурує в енциклопедіях, словниках чи монографіях, а от у США і більшості держав Заходу філософи ним цікавляться мало. Одна з можливих причин цього – домінування у США і в американізованих державах принципів індивідуалізму, поширення в них уявлення про економічний лібералізм та ідеологічний плюралізм як про найвищі соціально-політичні досягнення людства.
Порівняння українських і заокеанських аналізів структури і змісту поняття «світогляд» засвідчило, що перші значно повніші і досконаліші, їх легше застосовувати на практиці, зокрема, у навчально-виховному процесі. Досліджено і виявлено головні відмінності між поглядами на світогляд молоді та його формування науковців-педагогів радянського періоду і сучасних. Акцентовано ті методи і засоби, які використовувалися у системі навчання і виховання в Радянському Союзі, а також підкреслено провідні зміни в умовах використання радянського «виховного спадку» в незалежній Україні. Виявлено і вивчено деструктивну роль групи з кількох явищ, які зменшують позитивний навчально-вихований вплив нашої системи освіти.
Здійснено порівняння поступових світоглядних змін упродовж останніх трьох сторіч, пояснено феномен збереження елементів міфологічного світогляду і причини підвищеної стійкості лінійно-механістичних підходів. Підкреслено, що в період прискореної індустріалізації європейські погляди на наукові дослідження зумовили гіпертрофізацію прагматизму і втрату частини моральних і духовних досягнень Відродження і Просвітництва. Досліджено світоглядно-філософські особливості головних наукових революцій доведно, що з межі 2000-го року розпочалась нова науково-технологічна революція ХХІ ст. (НТР-21). Її ознака – лідерство нано-, піко- і фемтонаук та створення ними ноотехнологій квантової природи.
Під час аналізу вже використаних у Росії та Україні засобів ліквідації шкідливих аспектів «європейського прагматизму» виявлено і доведено явище суперечливих наслідків, спричинених помилками у здійсненні привабливих планів. Хороші задуми здійснити в умовах Росії, що розпочала суспільну трансформацію і перебувала в економічній кризі, прискорену гуманізацію всієї діяльності освітньої системи разом з гуманітаризацією навчально-виховного процесу призвели до часткової втрати тих культурних і світоглядних досягнень, що були характерні для радянського періоду. Акцентовано причини полегшеного проникнення в Росію та Україну тоталітарних сект і агресивних релігійних учень. Підкреслено, що втрата державного контролю за тим інформаційним полем, яке пропонують населенню сучасні ЗМІ, стала головною причиною формування у двох третин російських першокурсників «недовіри до наук».
4. Досліджено явище необ’єктивної, фактологічно необгрунтованної негативно-есхатологічної оцінки перспектив і наслідків застосування новітніх наукових досягнень. У розвиток нещодавно розпочатої в Україні дискусії про так звані «небезпечні знання» проведено аналіз багатьох книг і статей з цієї теми. Наведено додаткові приклади того, що знання стають «небезпечними» далеко не завжди і не автоматично – це відбувається лише у разі їх великої обмеженості, коли людина, не маючи точних даних і вимірів, керується гіпотезами і хибними припущеннями. Доведено, що у даний момент рівень дискусії у цій гострій темі недостатній, адже найбільш активні учасники оперують лише вузькодисциплінарними (медичними і біологічними) даними, не звертаючись до досягнень багатьох інших сучасних наук-лідерів. Детально розглянуто стан поширення перших надвисоких технологій і вказано, що світ економіки у цьому питанні помітно випереджає ту частину світу наук, яка не виходить на рівень широкого бачення особливостей і перспектив сучасного освітньо-промислового комплексу. Підкреслено – ліквідувати цілком реальну небезпечність «неповних знань» можна лише прискореним прогресом нано- й інших молодих наук. Для його підтримки в освітній сфері хорошим засобом може бути, як це роблять у Росії, застосування дисципліни «Концепції сучасного природознавства».
5. Ядром філософської освіти сучасної Росії є три великі філософські курси: 1) класичний курс загальної філософії та історії філософії; 2) курс філософії наук; 3) курс «Концепції сучасного природознавства». Досліджено законодавче забезпечення модернізації вищої освіти і місце КСП у цьому процесі; рекомендації фахівців щодо створення і скерування КСП та ін. Вказано, що росіяни передбачали цю нову дисципліну для бакалаврських програм усіх гуманітарних профілів, запропонувавши під час використання КСП акцентувати провідні ідеї, методи і підходи сучасних точних наук. Досліджено способи виконання росіянами цих дидактичних вимог і доведено, що запропонований міністерством освіти «концептуальний підхід» винятково важкий для реалізації. Вказано і причини: слабка підготовка абітурієнтів до сприйняття цього складного курсу, мала кількість навчальних годин, перевантаження дисципліни застарілою інформацією та ін.
У заключному підрозділі здійснено порівняльний аналіз програм і всієї доступної навчальної літератури Росії та України з дисципліни «Концепції сучасного природознавства». Виявлено і пояснено ефект нерівномірного створення і появи підручників і навчальних посібників, їх виразний поділ на три групи (філософсько-історичні, спеціалізовані на одній-двох науках, збалансовано-інтегральні). Створені деталізовані таблиці, в яких наведено для зіставлення головні характеристики понад 80 російських та українських підручників. Виявлено і проаналізовано причини появи найбільш виразних недоліків книг з Росії – використання і наведення у списках лише російськомовної (і далеко не найновішої) літератури, застарілість ілюстрацій та їх мала кількість, майже повна відмова від створення і використання практичних робіт і виконання завдань підвищеної складності та ін. У тексті проаналізовано приклади змісту кількох книг.
Після аналізу російських книг наведено результати вивчення українських програм, навчальних посібників і підручників з «Концепцій сучасного природознавства», підкреслено факт їх відносної досконалості (утім, для частини вказані і недоліки).
У дисертації доведено, що курс «Концепції сучасного природознавства» має значний філософсько-світоглядний та інтеграційно-культурний потенціал. У разі вдосконалення його змісту можна::
- ліквідувати (чи значно послабити) в очах молоді розрив і протистояння природничо-математичних і гуманітарних знань та уявлень, довести їх несуперечність, переконати молодь у надійності сучасних наукових знань та у необхідності їх широкого використання;
- звернення у навчальній літературі з цієї дисципліни до відкриттів і досягнень нано- та інших провідних наук разом з акцентом на результативності використання синергетичних підходів до аналізу подій у природному і антропогенному довкіллі дасть змогу підвищити повагу студентів до неї, перетворити ці знання в інструмент прийняття важливих рішень не лише у сфері загальних світових проблем, а й у професійно-дисциплінарній діяльності. Це шлях до високої рівноваги індивідуального і колективного, рівності і справедливості.
Є підстави вважати, що в Росії та Україні невдовзі з’явиться більш досконале покоління підручників з «Концепцій сучасного природознавства», що за прикладом східних і західних сусідів політичне й економічне керівництво України збільшить підтримку розвитку нанонаук і використання нанотехнологій. Час відмовитися від надмірного використання природних ресурсів і розпочати розвиток на основі нано-, піко- і фемтонаук, спроможних створити ноотехнології – «мудрі» і нешкідливі для біосфери та людини способи життєзабезпечення у ХХІ ст.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Абачиев, С. К. Концепции современного естествознания: Конспект лекций. Толковый словарь / С. К. Абаичев. – М.: МГИУ. 2001. – 164 с.
2.Аберкромби, Н. Социологический словар: Пер. с англ. / Н. Аберкромби, С. Хилл, Б. С. Тернер. – М.: ЗАО «Изд-во «Экономика», 2004. – 620 с.
3.Акимов, О. Е. Естествознание: Курс лекций / О.Е. Акимов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 639 с.
4.Акимов, О. Е. Естествознание. Т.1. Донаучные формы: мифы и философия / О. Е. Акимов. – Комсомольск-на-Амуре: Изд-во КнАГТУ, 1996, – 430 с.
5.Алексеев, В. И. Концепции современного естествознания. В 2 ч.: Уч. пос. / В. И. Акимов. – Владивосток: Дальрыбвтуз, 2000. – Ч. 1. 154 с.
6.Алексеенко, И. Р. Последняя цивилизация / И. Р. Алексеенко, Л. В. Кейсевич. – Киев : Наук, думка, 1997. – 415 с.
7.Алфёров, Ж. И. Наука и общество / Ж.И. Алфёров; Физико-технический ин-т им. А.Ф. Иоффе – СПб.: Наука, 2005. – 383 с.
8.АМЕРИКА 2000: стратегия в области образования / пер. с англ.., пред. и послесл. А.И.Галагана, – М.: НИИВО, 1993. – 211 с.
9.Американська філософія освіти очима українських дослідників. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 22 грудня 2005 р. – Полтава: ПОІГОТО, 2005. - 281 с.
10.Андрус, В. Ф. Люди…: Научный роман / В. Ф. Андрус. – Донецк: ООО «Юго-Восток, Лтд», 2005. – 216 с.
11.Андрущенко, В. П. Філософія освіти ХХІ століття: пошук пріоритетів / В. П. Андрущенко // Філософія освіти. – 2005. – №1. – С. 5-17.
12.Андрущенко, В. П. Організоване суспільство. Проблема організації та суспільної самоорганізації в період радикальних трансформацій в Україні на рубежі століть: Досвід соціально-філософського аналізу / В. П. Андрущенко. – К.: ТОВ «Атлант ЮМС», 2005. – 498 с.
13.Андрущенко, В. П. Вступ до філософії. Великі філософи / В. П. Андрущенко. – X.: СПДФЛ Чиженко С.Ю., ТОВ «РИФ», 2005. – 512 с.
14.Андрушенко, В. П. Історія соціальної філософії: (Західноєвропейський контекст): Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / В.П. Андрущенко. – К.: Тандем, 2000. – 416 с.
15.Андрущенко, В. Культура. Ідеологія. Особистість: Методолого-світоглядний аналіз / В. Андрущенко, Л. Губерський, М. Михальченко. – К.: Знання України, 2002. – 578 с.
16.Аринштейн, Э. А. Концепции современного естествознания: Уч.-метод. комплекс. / Э. А. Аринштейн, В.А. Михеев. – Тюмень: Изд-во ТГУ, 2001. – 132 с.
17. Бабич, В. П. Основы современной онтологии: методология, проблемы, перспективы: Монография / В. П. Бабич. – X.: ИД «ИНЖЭК», 2006. – 296 с.
18.Базалук, О. О. Криза системи «людина-природа» в умовах техногенної цивілізації та шляхи її подолання (соціально-філософський аспект): Автореф. дис... к.філос.н.: 09.00.03 / Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України. – К., 2001. – 18 с.
19.Баранівський, В. Ф. Філософія особистості: актуальні питання історії на та сучасного роз витку / В. Ф. Баранівський. – К.: ЦНДУ ЗСУ, 2003. – 151 с.
20.Баранівський, В. Релігійні чинники в системі духовної культури та освіти в українському суспільстві / В. Баранівський // Освіта і управління. – Том 5. № 2. – 2002. – С. 38-44
21.Басаков, М. И. Концепция современного естествознания: Сер. «Учебники и учебные пособия» / М. И. Басаков, В. О. Зарубинцев, А. Г. Зарубин и др. – Ростов н/Д: «Феникс», 2000. – 576 с.
22.Батлук В.А. Основи екології: Підручник / А.В. Батлук. – К.: Знання, 2007. – 519 с.
23.Бауер, М. Й. Екологічні знання у контексті формування світоглядних цінностей суспільства: Автореф. дис... канд. філос. наук: 09.00.09 / НАН України. – К., 1998. – 16 с.
24.Бауман, З. Индивидуализированное общество / Пер, с англ. под ред. В.Л. Иноземцева / З. Бауман. – М.: Логос, 2002. – 390 с.
25.Белорус, О. Г. Глобальное устойчивое развитие: Монография / О. Г. Белорус, Ю. М. Мацейко. – К.: КНЕУ, 2006. – 488 с.
26.Бех, В. П. Социальный организм: философско-методологический анализ. В. П. Бех. – Запорожье: Просвита. – 1998. – 188 с.
27.Бех, В. П. Генезис соціального організму країни / В. П. Бех. – Запоріжжя: Просвіта, 2000. – 286 с.
28. Бех, В. П. Технократизм у дискурсі проблем вищої школи: Монографія / За ред. В. П. Беха / В. П. Бех, І. В. Малик. – К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2009. – 263 с.
29.Білявський, Г. О. Основи загальної екології: Підручник / Г. О. Білявський, М. М. Падун, Р. С. Фурдуй. – К.: Либідь, 1993. – 304 с.
30.Біляцький, С. Майбутні економічні та соціальні проблеми людства / С. Біляцький, Н. Ярова // Економіст. – 2007. – №7. – С. 70-73.
31.Бінґем, Р. Фінансування економічного розвитку. Пер. з англ. Г. Пехник та В. Дегтярьова / Р. Бінґем, Е. Гилл, С. Байт. – Львів: Літопис, 2003. – 416 с.
32.Бобильов, Ю. П. Концепції сучасного природознавства / Ю. П. Бобильов. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 244 с.
33. Боголюбов, В. М. Стратегія сталого розвитку: Навчальний посібник / В. М. Боголюбов, В. А. Прилипко В.А. – Херсон: Олді-плюс, 2009. – 322 с.
34.Большая Энциклопедия Кирилла и Мефодия 2004. – 10CD-ROM, КМ 2005.
35.Бондаренко, В. Д. Інституалізована православна релігійність в контексті сучасної суспільно-політичної ситуації в Україні: Автореф. дис...д-ра філософ.наук: 09.00.06 / АН України. – К., 1993. – 40 с.
36. Бринк, Линдси. Глобализация: повторение пройденного. Неопределенное будущее глобального капитализма / Л. Бринк. – М. : ИРИСЭН, 2008. – 416 с.
37. Брычков, А. С. «Духовность» современной молодежи: социологический аспект / А. С. Брычков, Г. А. Фомченкова // Вестник высшей школы (Alma mater). – 2011. – №10. – С. 20-24.
38.Бродель, Ф. Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, XV–XVIII ст. Том 1. Структура повсякденності: можливе і неможливе / Ф. Бродель. – К. Основи, 1995. – 543 с.; Том 2. Ігри обміну. – К. Основи, 1997. – 585 с.
39.Буданов, В. Синергетичні стратегії в освіті / В. Буданов // Вища освіта України. – 2003. – №2. – С. 46-52.
40.Будко, В. В. Философия науки: Учебн. Пособие / В. В. Будко. – Харьков: Консум, 2005. – 268 с.
41.Буровский, A. M. Антропоэкософия. Теория антропогеосферы (сущность, морфология, структура, динамика, история) / А. М. Буровский. – М.: Вуз. книга, 2005. – 432 с.
42.Великие катастрофы XX века. Автор-составитель Кудрявцев А. – М.: Мартин, 2002. – 463 с.
43.Вербицкий, А. Кросс-культурные контексты в контекстном обучении / А. Вербицкий, Н. Жукова // Высшее образование в России. – 2007. – №4. – С. 16-20.
44.Вернадский, В. Биосфера и ноосфера / В. Вернадский. – М. : Айрис-пресс, 2003. - 575 с.
45.Витол, Э. «Концепции современного естествознания» в вузе / Э. Витол // Высшее образование в России. – 1999. – № 4. – С. 30-32.
46.Витченко, Н. Н. Наука и образование: проекты постсовременности / Н. Н. Витченко // Философия образования для XXI века. – №2. – 2001. – С. 97-102.
47. Владленова, І. В. Народження Четвертої хвилі: нанотехнологічне суспільство / І. В. Владленова // Практична філософія. – 2009. – №3(33). – С. 14-18
48.Волков, Ю. Г. Человек: Энциклопедический словар / Ю. Г. Волков, В. С. Поликарпов. – М.: Гардарики, 1999. – 520 с.
49.Ворожейкина, О. Л. Высшее образование в ФРГ – пути развития / О. Л. Ворожейкина // Современная Европа. – 2004. – №4. – С. 123-133.
50.Всемирная энциклопедия: Философия / Главн. науч. ред. и сост. А. А. Грицанов. – М.: ACT, Мн.: Харвест, Современный литератор, 2001. – 1312 с.
51.Выступление Президента Российской Федерации В. В. Путина // Экономика образования. – 2003. – №7(14). – С. 7-10.
52.Гаврилишин, Б. Дороговкази в майбутнє: до ефективніших суспільств : доп. Римському клубові / Б. Гаврилишин. – К. : Основи, 1993. - 238 с.
53.Гальченко, Г. І. Принцип природовідповідності як утвердження пріоритету духовно-моральної складової у вихованні особистості (соціально-філософський аналіз): Автореф. дис... к.філос.н.: 09.00.03 / Харківський ун-т повітряних сил. – Х., 2005. – 19 с.
54.Гантінґтон, Семюел П. Протистояння цивілізацій та зміна світового порядку / Пер. з англ. Н. Климчук / С. П. Гантінґтон . – Львів: Кальварія, 2006. – 474 с.
55. Геоекономічні сценарії розвитку і Україна: монографія / М. З. Згуровський, Ю. М. Пахомов, А. С. Філіпенко та ін. – К.: ВЦ «Академія», 2010. – 328 с
56. Гитлер, А. Моя борьба. (Перевод с немецкого) с комментариями редакции / А. Гитлер. – ИТФ «Т-Око», 1996. – 228 с.
57.Глазко В.И. «Опасное знание» в «обществе риска» (век генетики и биотехнологии) / В. И. Глазко, В. Ф. Чешко, . – X.: ИД «ИНЖЭК», 2007. – 544 с.
58.Гомілко, О. Є. Феномен тілесності: автореф. дис... д-ра філос. наук: 09.00.04 / Інститут філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України. – К., 2007. – 36 с.
59.Гончаренко, М. М. Екологічна криза як чинник трансформації соціоприродної системи (соціально- філософський аналіз): Автореф. дис... к.філос.н.: 09.00.03 / Київський нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2005. – 20 с.
60.Гончаренко, М. М. Екологічна парадигма освіти та культури / М. М. Гончаренко // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. – К.: ВПЦ, Київський університет; 2002. – Вип. №38. – С. 11-14.
61.Гончаренко, М. М. Своєрідність динаміки екологічної кризи серед глобальних проблем сучасності / М. М. Гончаренко // Політологічний вісник. Зб-к наук, праць: №41. – К.: Т-во «Знання» України, 2002. – С. 221 – 231.
62.Гончаренко, М. М. Екологія людини як чинник самозбереження життя/ М. М. Гончаренко // Політологічний вісник. Зб-к наук, праць: №12. – К.: Т-во «Знання» України, 2002. – С .185 – 193.
63.Гончаренко, С.У. Соціолого-педагогічний словник / С. У. Гончаренко, В. В. Радул, М. М. Дубінка та ін. – К.: «ЕксОб», 2004. – 304 с.
64. Гор, Альберт. Земля у рівновазі. Екологія і людський дух: Пер. з англ. / ВГО «Україна. Порядок денний на ХХІ століття»; Інститут сталого розвитку. – К. : Інтелсфера, 2001. – 394с
65.Горб, В. Г. Основная образовательная программа вуза: проблемы и решения / В. Г. Горб // Стандарты и мониторинг в образовании. – 2004. – №2. – С. 22-31.
66.Горбань, О. В. Стратегема сталого розвитку суспільства (соціально-філософський аналіз): Автореф. дис... к.філос.н.: 09.00.03 / Таврійський нац. ун-т ім. В.І.Вернадського. – Сімф., 2004. – 20 с.
67.Горбань, А. В. Проблемы и перспективы глобального и регионального стабилизирующего развития: социально-философский аналіз / А. В. Горбань // Культура народов Причерноморья. – 1998. – № 3. – С. 122-127.
68.Горбань, А. В. Сценарии устойчивого развития: образовательная парадигма / А. В. Горбань // Вестник СевГТУ. Выпуск 46: Философия. – Севастополь: Изд-во СевНТУ, 2003. – С. 158-164.
69.Горбачев, В. В. Концепции современного естествознания: Учеб. пособие для студентов вузов / В. В. Горбачев. – М.: 000 «Издательский дом «ОНИКС 21 век»: 000 «Издательство «Мир и Образование», 2003. – 592 с.
70.Горбачев, В. «Концепции современного естествознания»: электронный комплекс / В. Горбачев, А. Смык // Высшее образование в России. – 2006. – №12. – С. 156-158
71.Горбунова, Л. С. Освіта на перехресті століть: пошук методологічних та світоглядних засад / Л. С. Горбунова // Філософія освіти ХХІ століття: Проблеми і перспективи. – К.: Тов. «Знания», 2000. – С. 195-204.
72.Горбунова, Л. Можлива відповідь освіти на виклик after-постмодерну / Л. Горбунова // Вища освіта України. – 2003. – №2. – С. 13-19.
73.Горбунова, Л. С. Опыт поссибилистского мышления и возможности его развития в синергетической парадигме / Л. С. Горбунова // Практична філософія. – 2003. – №1 (7). – С. 63-76
74.Горбунова, Л. С. Синергетична парадигма: методологічні та дидактичні можливості в освіті / Л. С. Горбунова // Нова парадигма. – 2005. Вип.50. – С. 48-58.
75.Горохов, В. Г. Концепции современного естествознания и техники: Учебное пособие / В. Г. Горохов. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 608 с.
76.Грабак, Н. Х. Сучасні екологічні проблеми та шляхи їх подолання: Навч. посіб.: У 2 т. / Н. Х. Грабак. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2007. – 348 с.
77.Грішнова, О. А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки / О. А. Грішнова. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2001. – 254 с.
78.Гурьев, Д. В., Дышлевый, П. И., Кезин, А. В. Рец. на кн.: Найдыш В.М. Концепции современного естествознания: Учеб. пособие. М.: Гардарики, 1999. – 476 с. // Человек. – 1999. – №5. – С. 186-188
79. Гуцуляк, Г. Д. Еколого-економічні проблеми сталого розвитку природокористування / Г. Д. Гуцуляк. – Чернівці: Прут, 2009. - 164 с
80.Гювенч, Б. ТУРЦИЯ / в книге «Педагогика народов мира: История и современность», Салимова К., Додде Н. – М.: Пед. общ-во России, 2001. – С. 359-396
81.Ґава Ю. Роль сучасних технологій в економіці / Ю. Ґава // Економіст. – 2006. – №6. – С. 61-63.
82. Давыдов, А. А. Системная социология: Введение в анализ динамики социума / А. А. Давыдов. – М.: Издательство ЛКИ, 2007. – 248 с.
83.Данько, Я. Н. Проблема происхождения жизни: научные аспекты: Уч. пособие / Я. Н. Данько. – Сумы: Издательство «Университетская книга», 2001. – 95 с.
84.Делягин, М. Г. Мировой кризис: Общая теория глобализации: Курс лекций. – 3-е изд., перераб. и доп. / М. Г. Делягин. – М.: ИНФРА-М, 2003. – 768 с
85.Демина, Л. А. Настоящее и будущее дисплейных технологий / Л. А. Демина // Энергия: экономика, техника, экология. – 2008. – №2. – С. 51-56.
86.Джигирей, B. C. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посіб. / В. С. Джигирей. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2007. – 422 с.
87.Добронравова, И. С. Синергетика: становление нелинейного мышления / И. С. Добронравова. – К.: Лыбидь, 1990. – 147 с.
88.Добронравова, И. С. Философские основания естественнонаучного освоения процессов самоорганизации: Автореф. дис. ... д-ра филос. наук. 09.00.08 / Ин-т философии АН УССР. К., 1991. – 32 с.
89.Добронравова, И. С. Целостность и причинность в синергетических образах мира / И. С. Добронравова // Практична філософія. – 2003. – №1. – С. 6-10.
90. Докинз, Р. Корни религий / Р. Докинз // Химия и жизнь. – 2009. – №1. – С. 44-49
91.Дольник, В. P. Непослушное дитя биосферы: Беседы о человеке в компании птиц и зверей / В. Р. Дольник. – М.: Педагогика-Пресс, 1994. — 208 с.
92. Дробноход, М. Сучасні тенденції еволюційного розвитку людства та Україна / М. Дробноход // Освіта і управління. – 2009. – Т.12. №3-4. – С. 7-23
93.Дрогобич Юрій. Роки i пророцтва / Уклад. i наук. ред. В.М.Вандишев. – X.: Факт, 2002. – 287 с.
94.Дубнищева, Т. Я. Концепции современного естествознания. Учебник / Т. Я. Дубнищева. – Новосибирск: ООО «Издательство ЮКЭА», 1997. – 832 с.
95.Дубнищева Т. «Концепции современного естествознания»: электронная версия / Т. Дубнищева, А. Мицель, М. Веретенников // Высшее образование в России. – 1999. – № 6. —С. 68-72
96.Дубнищева Т.Я., Рожковский А.Д. Концепции естествознания в современном образовании // Философия образования для XXI века. – №2. – 2001. – С. 75-82.
97.Дубнищева, Т. Я. Отечественная наука в контексте «Концепций современного естествознания» / Т. Я. Дубнищева, С. М. Репинский // Философия образования для XXI века. – №2. – 2001. – С. 93-97
98.Д’юї, Джон. Демократія і освіта / Д. Д’юї. – Львів: Літопис, 2003. – 294 с.
99.Дяченко Л. Европейские дебаты о роли университетов в обществе знаний: уроки для стран СНГ / Л. Дяченко, Т. Давиденко, В. Московкин // Высшее образование в России. – 2006. – №12. – С. 3-14
100.Економіка знань: виклики глобалізації та Україна. Під заг. ред. А.П. Гальчинського, С.В. Льовочкіна, В.П. Семиноженка. – К.: 2005. – 261 с.
101. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України, головний ред. В.Г. Кремень. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.
102.Євтодюк, А. Освітні системи: синергетична інтерпретація еволюції / А. Євтодюк // Вища освіта України. – 2003. – №2. – С. 31-36.
103.Ершова-Бабенко И. В. Философия, методология, синергетика и наука / И. В. Ершова-Бабенко. – Одесса, 1996. – 122 с.
104.Эйнштейн А. Эволюция физики / А. Эйнштейн Л. Инфельд. – М., Наука, 1965. – С. 10.
105. Эриксен, Т. Х. Тирания момента. Время в эпоху информации / Пер. с норв. / Т. Х. Эриксен. — М.: Издательство «Весь Мир», 2003. – 208 с
106.Занг, В.-Б. Синергетическая экономика. Время и перемены в нелинейной экономической теории / В.-Б. Занг. – М., 1999. – 335 с.
107.Запорожец, В. М. Начала естествознания двадцать первого века / В. М. Запорожец. – М.: 2001. – 203 с.
108.Злобін, Ю. А. Основи екології / Ю. А. Злобін. – К.: Лібра, ТОВ, 1998. – 248 с
109.Золотов, Ю. А. Что же такое лженаука? / Ю. А. Золотов // Химия и жизнь. – 2004. – №2. – С. 20-23.
110.Зязюн, І. Філософські проекції освіти й освітніх технологій / І. Зязюн // Шлях освіти. – 1996. – №1. – С. 4-9
111.Зязюн, І. Естетична регуляція ціннісної свідомості / І. Зязюн // Вища освіта України – 2005. – №3. – С. 5-12.
112.Ігнатенко В.М. Концепції сучасного природознавства: Навч.пос. / В. М. Ігнатенко, С. І. Кшнякіна. – Суми: Вид-во СДУ, 2003. – 110 с.
113.Каленюк, І. С. Рух Європи до суспільства знань, Болонський процес і Україна / І. С. Каленюк, К. В. Корсак // Вища освіта України. – 2004. – №3. – С. 22-28.
114.Канке, В. А. Концепции современного естествознания: Учебник для вузов. Изд. 2-е, испр. / В. А. Канке. – М.: Логос, 2003. – 368 с.
115. Канке, В.А. Общая философия науки: учебник / В А. Канке. – М.: Издательство «Омега-Л», 2009. – 354 с.
116.Капица, С. П. Синергетика и прогнозы будущего / С. П. Капица, С. П. Курдюмов, Г. Г. Малинецкий. – М.: УРСС, 2003. – 288 с.
117. Каттон, У. Р. Конец техноутопии. Исследование экологических причин коллапса западной цивилизации / У. Р. Каттон. – ЭкоПраво-Киев, 2006. – 255 с.
118.Карпенков, С. Х. Концепции современного естествознания: Учебн. для вузов / С. Х. Карпенков. – М.: Академический Проект, 2003. 6-еизд.,испр. и доп. – 640 с.
119.Кейсевич, Л. В. Биосфера и цивилизация / Л. В. Кейсевич, И. Р. Алексеенко, А. П. Радзиховский. — Киев : Наук, думка, 1992. — 240 с
120.Кейти, В. Самый маленький человек / В. Кейти // В мире науки. – 2005. – №5. – С. 43-51.
121.Кинг, А. «Первая глобальная революция». Доклад Римского клуба / А. Кинг, Б. Снайдер. – М.: Прогресс – Пангея, 1991. – 344 с.
122. Киносьян, В. А. Концепции современного естествознания: Курс лекций. / А. В. Киносьян – Казань, «Экополис», 1998. – 152 с.
123.Клепко, С. Ф. Філософія освіти в європейському контексті / С. Ф. Клепко. – Полтава: ПОІППО, 2006. – 328 с.
124.Клехо, Ю. Я. Образовательный імператив / Ю. Я. Клехо. – М.: Издательство Исслед. центра проблем качества подготовки специалистов, 1998. – 368 с.
125.Книш, І. В. Екологічне знання в сучасному освітньому дискурсі: автореф. дис... канд. філос. н.: 09.00.10 / АПН України; Інститут вищої освіти. – К., 2008. – 20 с.
126.Коллинз, Гр. Узелковый квантовый комп’ютер / Гр. Коллинз // В мире науки. – 2006. – №7. – С. 26-33.
127.Комиссаров, Г. Г. Новое уравнение фотосинтеза / Г. Г. Комиссаров // Химия и жизнь. – 2008. – №2. – С. 20-23
128.Контроль сознания и методы подавления личности: Хрестоматия / Сост. К. В. Сельченок. – Мн.: Харвест, М.: ООО «Издательство ACT», 2001. – 624 с.
129.Концепции современного естествознания: Под ред. профессора СИ. Самыгина. – 4-е изд., перераб. и доп. – Ростов н/Д: «Феникс», 2003. – 448 с.
130.Концепции современного естествознания / Тютюнников Ю. Б., Шульга И. В., Филоненко Ю. Я., Чешко В. Ф.: Учебное пособие. – X.: ДД «ИНЖЭК», 2005. - 400 с.
131.Концепции современного естествознания: Конспект лекций / Автор-составитель д-р техн. наук В.Ф. Горягин. – Донецк: ДИТБ, 2000. – 141 с.
132. Концепции современного естествознания: Хрестоматия Книга 1 / сост. А.П.Мозелов, В.Ф.Гершанский. - СПб.:, БГТУ, 2001. - 159 с.
133. Карпов, Я. С. Концепції сучасного природознавства: Підручник / Я. С. Карпов, В. В. Кисельник, В. Г. Кремень та ін. – К.: Професіонал, 2004. – 496 с.
134. Концепция модернизации российского образования на период до 2010 года // Стандарты и мониторинг в образовании. – №1. – 2002. – С. 3-16.
135 Корсак, К. В. Формування філософії нанотехнологій і освіта України / К. В. Корсак // Філософія освіти. – 2005. – №1. – С. 126-134.
136 Корсак, К. В. Технології майбутнього або «четверта хвиля» / К. В. Корсак // Науковий світ. – 2010. – №10. – С. 8-10
137 Корсак, К. В. Нооекономіка (4-та хвиля) – шлях сталого розвитку людства у ХХІ столітті / К. В. Корсак // Економіст. – 2011. – №1. – С. 20-23.
138 Корсак, К. В. Основи екології: Навч. посібник для ВНЗ / К. В. Корсак, О. В. Плахотнік. – К.: МАУП-МКА, 1998. – 240 с
139 Корсак, К. В. Озонова діра – сигнал небезпеки / К. В. Корсак, М. Я. Коцаренко. – К.: Знання, 1990. – 96 с.
140 Корсак, К. В. Традиційні уроки і лекції: сучасний стан і майбутні перспективи / К. В. Корсак, Т. В. Зінченко // Вища освіта України. – №3(5). – 2002. – С. 75-80.
141 Корсак, К. В. Інтегрований курс «Основи сучасного природознавства» як засіб формування синергетичного світобачення у студентів / К. В. Корсак // Вища освіта України. – №2. – 2003. – С. 94-98.
142. Корсак, Ю. К. Дисципліна “Концепції сучасного природознавства» в освіті Росії – філософський аналіз / Ю. К. Корсак // Вища освіта у національному і глобальному вимірах. Зб. наук. пр. Матер. науково-практ. конфер. 17 грудня 2004 р., м. Яготин. – Яготин: МАУП, 2005. – С. 45-53 (0.5)
143. Корсак, Ю. К. З практики використання дисципліни “Концепції сучасного природознавства» / Ю. К. Корсак // Вища освіта України. – 2005. – №3. – С. 108-112 (0.5)
144. Корсак, Ю. К. Формування наукового світобачення як елемент соціалізації громадян суспільства знань / Ю. К. Корсак // Матер. Всеукр. н.-пр. конфер. Запоріжжя 25 травня 2005р. – С. 150-152 (0.3)
145. Корсак, Ю. К. Рух до вищої духовності молоді та поєднання в освіті досягнень природничих і гуманітарних наук / Ю. К. Корсак // Вища освіта України. – 2006. – №3, додаток 3 (т.2). – С. 178-184 (0.5)
146. Корсак, Ю. К. Синкретизм та інтеграція у формуванні наукової культури і духовності молоді / Ю. К. Корсак // Молодь, освіта, наука, культура, і національна самосвідомість: Матер. IX н.-пр. конфер., Київ, 25-27 квітня 2006р.; У 5-ти т. Том. 1. – С. 242-245 (0.2)
147. Корсак, Ю. К. До вирішення проблеми формування конгломерату «небезпечних наук» / Ю. К. Корсак // Науковий вісник Харківського держ. пед. ун-ту ім. Г.С.Сковороди. Серія «Філософія». – 2007. – Випуск 24. – С. 3-10 (0.6)
148. Корсак, Ю. К. Зміни у філософських підходах до завдань вищої освіти на межі сторіч / Ю. К. Корсак // Вища освіта України. – 2007. – №4, додаток 3 (т.5). – С. 108-115 (0.55)
149. Корсак, Ю. К. Аналіз перспектив синкретизму та інтеграції у формуванні духовності громадян суспільства знань / Ю. К. Корсак // Духовність особистості: методологія, теорія і практика: Зб. наук.праць. – Вип. 2(21). – Луганськ: Вид-во Східноукр. нац. ун-ту ім. В.Даля, 2007. – С. 46-54 (0.5)
150. Корсак, Ю. К. Моніторинг видимих та прихованих труднощів на шляху до формування у студентів України нового наукового світогляду / Ю. К. Корсак // Вища освіта України. – 2008 р. – №4, додаток 3 (т.4). – С. 71-78 (0.5)
151. Корсак, Ю. К. Філософський погляд на критерії оцінювання значення і перспектив нанотехнологій / Ю. К. Корсак // Вища освіта України. – 2008. – №3 (додаток 2), том 1. – С. 156-162 (0.4)
152. Корсак, Ю. К. Імператив нового світогляду кадрів ВНЗ нового сторіччя і геометричні моделі його формування / Ю. К. Корсак // Проблеми освіти. – 2008. – Вип.54, спецвипуск 2. – С. 103-109 (0.6)
153. Корсак, Ю. К. Теоретичні засади ліквідації негативних наслідків «небезпечних знань» в українському суспільстві / Ю. К. Корсак // Вища освіта України. – 2008 р. – № 3, додаток 1. – С. 84-91 (0.4)
154. Корсак, Ю. К. Феномен «Небезпечних знань» і розвиток медицини ХХІ ст.: філософський погляд / Ю. К. Корсак // Матер. VIII н.-пр. конфер «Актуальні проблеми формування особистості лікаря у студентів медиків». Київ, 26 березня 2008р – С. 78-80 (0.2).
155. Корсак, Ю. К. Врахування досягнень європейської науки і раціонального синкретизму у формуванні духовності української молоді / Ю. К. Корсак // Матер. н.-пр. конфер. «Україна європейська: сучасні тенденції та перспективи» ВПНЗ «Європейський університет» (Чернігівська філія)» 18 квітня 2008 р. – С. 59-61 (0.5).
156. Корсак, Ю.К. Європейські погляди на еволюцію освітньо-наукових комплексів / Ю. К. Корсак / Болонська система освіти. Збірник наук. праць. Част. ІV. Випуск VII. – Рівне, МЕГУ, 2008. – С. 113-122. (0.5)
157. Корсак, Ю. К. Моніторинг труднощів розмежування «безпечних» і «небезпечних» знань і компетентностей / Ю. К. Корсак // Вища освіта України. – 2009 р. – №2, додаток 1. – С. 91-99 (0.55)
158. Корсак, Ю. К. Синкретизм та інші методи формування духовності громадян суспільства майбутнього / Ю. К. Корсак // Вища освіта України. – 2009. – №3, додаток 1. – С. 181-183 (0.5)
159. Корсак, Ю. К. Актуальність та обгрунтованість запровадження дисципліни «Концепції сучасного природознавства» у сучасній вищій школі» / Ю. К. Корсак // Нові технології навчання. – 2009. – Вип.59, ч.ІІ. – С. 84-88 (0.6)
160. Корсак, Ю. К. Труднощі на шляху переходу від «екології ХХ ст.» до «екології ХХІ ст.» / Ю. К. Корсак // Актуальні проблеми формування особистості лікаря у студентів-медиків. Матер. ІХ н.-пр. конф. 26 березня 2009 р., м. Київ. – К.: Мед.Інст. УАНМ, 2009. – С. 52-53 (0.2)
161. Корсак, Ю. К. Головні утруднення у формуванні правильного уявлення про значення і перспективи нано-, піко- і фемтотехнологій під час вибору стратегій підготовки нових кадрів науки / Ю. К. Корсак // Проблеми освіти. – 2010. – Вип. 63, част.2. – С. 67-71
162. Корсак, Ю. К. Проблема поширення «небезпечних знань» та їх соціальна оцінка / Ю. К. Корсак // Вища освіта України. – 2010. – №1, додаток 1. – С. 116-123
163. Корсак, Ю. К. Уявлення про духовність людини у наносуспільстві і вища освіта / Ю. К. Корсак / Зб.н.пр. Військ. ін.-ту КНУ імені Т.Шевченка. – К.: ВІКНУ, 2010. – Вип. №26. – С. 215-220 (0.55)
164. Корсак, Ю. К. Дослідження теорій і засобів досягнення сталого розвитку / Ю. К. Корсак // Тези доповідей Міжнародної наукової конференції «Ідея університету: сучасний дискурс», м.Київ, 26-27 травня 2011 р. – К.: КНУ ім. Т.Шевченка, 2011. – С. 107-108 (0.3)
165. Корсак, Ю. К. Трансформація поняття «сталий (екобезпечний) розвиток» у «реальний ноопрогрес людства» / Ю. К. Корсак // Вища освіта України. – 2011 р. – № 1, додаток 1. – С. 153-160 (0.5)
166. Корсак, Ю. К. Нові парадигми і проблеми підвищення духовності молоді засобами середньої і вищої освіти / Ю. К. Корсак // Історико-педагогічні студії: Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. – К.: Вид-во НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2011. – Вип. 5. – С. 136-138 (0.5)
167. Корсак, Ю. К. Есхатологічні імперативи перспективного розвитку філософії освіти в XXI ст. / Ю. К. Корсак // Ви