ЕВРИСТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СИНЕРГЕТИКИ В ОСМИСЛЕННІ РОЗВИТКУ ОСВІТНІХ СИСТЕМ ТА ПРОЦЕСІВ : ЭВРИСТИЧЕСКИЙ ПОТЕНЦИАЛ СИНЕРГЕТИКИ в осмыслении РАЗВИТИЯ ОБРАЗОВАТЕЛЬНЫХ СИСТЕМ И ПРОЦЕССОВ

Краткое описание

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

На правах рукопису

МІРОШНИЧЕНКО АНДРІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ

УДК 37.013: 113

ЕВРИСТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СИНЕРГЕТИКИ В ОСМИСЛЕННІ РОЗВИТКУ ОСВІТНІХ СИСТЕМ ТА ПРОЦЕСІВ

09.00.10 - філософія освіти

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук

Науковий керівник
доктор філософських наук, доцент
Висоцька Ольга Євгенівна

Дніпропетровськ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………………. 3 - 14

РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТА ІДЕЇ СИНЕРГЕТИКИ У КОНТЕКСТІ РОЗГЛЯДУ ОСВІТИ ЯК СОЦІАЛЬНОЇ СИСТЕМИ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ……………….………… …………………15 - 46

РОЗДІЛ 2. ОСВІТНЯ СИНЕРГЕТИКА ЯК ОСНОВА ДОСЛІДЖЕННЯ НЕЛІНІЙНОГО ХАРАКТЕРУ РОЗВИТКУ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ОСВІТНІХ ПРОЦЕСІВ ……………………………………………….…… 47 - 68

РОЗДІЛ 3. СТРАТЕГІЇ ТА МЕХАНІЗМИ ВИКОРИСТАННЯ СИНЕРГЕТИЧНОЇ ТЕОРІЇ В ОСВІТНІЙ ПРАКТИЦІ……….………. 69 - 111

РОЗДІЛ 4. СИНЕРГЕТИЧНА МЕТОДОЛОГІЯ В КОНТЕКСТІ КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ ПОСТНЕКЛАСИЧНОЇ ФІЛОСОФСЬКО-ОСВІТНЬОЇ ПАРАДИГМИ ……….………………………..………..… 112 - 145

ВИСНОВКИ ………………………………………………………..…..…. 146 – 151

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………….…………………… 152 - 176

ВСТУП

Людство увійшло у третє тисячоліття з багатим досвідом та значним теоретичним потенціалом, із чималим діапазоном різноманітних парадигмальних уявлень. Серед провідних теоретичних розробок неухильно зростає роль синергетики. З'явившись у надрах математики та природничих наук, провідні ідеї синергетики, завдяки своєму потужному методологічному потенціалу, оформились у міждисциплінарну теорію. Синергетика послугувала для зміни наукової думки, стала значним стимулом зрушення світоглядних уявлень стосовно взаємозв’язків у суспільстві та природі, а також сприяла дослідженню явищ різної складності у суспільній сфері.
Методологічні засади класичної науки та освіти, основні принципи яких сформувалися ще в епоху Відродження, вже не в змозі сповна задовольнити сучасні вимоги. В той же час, в останні десятиліття відбулося становлення синергетики як методології комплексного пізнання й дослідження складних природних та соціальних явищ. Досягнення синергетики в описі законів будови відкритих нелінійних систем робить її важливим засобом дослідження буття і розвитку освіти.
Багатьма вченими в ідеях синергетики вбачається можливість виявлення джерела подолання багатьох актуальних проблем освіти. Відсутність системних досліджень освітніх явищ крізь призму синергетичного підходу актуалізує потребу їх вивчення. Ситуація, яка склалася, ускладнюється тим, що традиційний гносеологічний інструментарій, який широко використовується при пізнанні цієї нелінійної, складної, відкритої, динамічної системи, не здатний передбачити зміни на еволюційному шляху та виявити механізми подальшого розвитку освіти.
У сучасній освіті розвивається тенденція відходу від «книжної школи навчання», а під об'єктом навчання починають розуміти не сукупність певних знань, а сукупність предметів, ситуацій, подій, явищ. Особливо важливим сьогодні стає осмислення освітніх систем та процесів з точки зору визначення механізмів та стратегій їхнього розвитку. Синергетичний підхід збагачує освіту новим методологічним баченням її природи і складності. Отримавши в науковій картині світу філософське обґрунтування, синергетичні ідеї та принципи набувають статусу методологічних при вивченні відкритих освітніх систем.
Поширення методології синергетики викликане тим, що вона дозволяє створювати моделі, які виявляють спільність процесів найрізноманітнішої природи (як процесів самоорганізації). Це надає можливість дослідникам здійснювати всебічний аналіз конкретних відкритих освітніх систем. Концептуально-методологічна новизна ідей самоорганізації пов'язана із визнанням здатності різних систем до саморозвитку не тільки за рахунок зовнішніх змін та впливів, але й за рахунок використання їхніх внутрішніх можливостей.
Останніми роками багато науковців наголошують у своїх працях на гострій потребі у педагогові нового типу, здатного працювати за нових умов, творчого, відкритого до міждисциплінарного діалогу, спроможного нетрадиційно підходити до вирішення різних педагогічних ситуацій, створювати авторські технології навчання. Подальший розвиток освіти пов'язаний з особистісно-зорієнтованою освітою, профілізацією, врахуванням індивідуальної траєкторії розвитку учнів. Усе це стає єдиною й органічною частиною нової цілісної педагогіки, в якій починає застосовуватися загальна синергетична мова для опису багатьох освітніх явищ.
Намітився перехід від класичної моделі освіти (здобуття її лише у першій половині життя) до безперервної (протягом усього життя). Серед найважливіших шляхів цього перетворення - тенденція до створення гнучкої, нелінійної освітньої системи, здатної до постійного самооновлення відповідно до вимог сучасності. Реалізація домінант розвитку освіти вимагає не тільки перетворення сутності, форм і методів навчальної діяльності учнів та викладачів. Необхідний перегляд звичних підходів, що існують у педагогічному процесі із використанням евристичного потенціалу синергетики як міждисциплінарного напряму.
З метою вироблення нової моделі освітнього процесу в контексті глибоких змін та цілей освіти була прийнята ціла низка програм та законів. Однак усі ці документи спрямовані на зовнішню організацію розвитку освіти і не враховують засади її самоорганізації. На наш погляд, недооцінка внутрішніх законів розвитку відкритих систем є суттєвим недоліком й свідчить про неповноту існуючих підходів. Дослідження розвитку сфери освіти саме на засадах синергетики надасть змогу змінити освіту відповідно до сучасних світових вимог і внутрішніх потреб.
Розповсюдження ідей синергетики призвело до розширення дослідницького кола проблем щодо інтенсифікації росту знань та реалізації міждисциплінарних стратегій. Дослідження шляхів перетворення освіти знаходиться у полі зору не тільки філософії освіти, а й усіх підрозділів філософського знання та також багатьох наук: педагогіки, соціології, психології. Синергетика постає інтегратором наукового досвіду, методологією наукового знання.
Починаючи з 70-х років минулого століття формується «картина світу», «ядром» якої виступає низка уявлень, що одержали назву «синергетика» у німецького вченого Г. Хакена, теорія диссипативних структур у І. Пригожина, теорія катастроф у Т. Рене. При цьому зазначені напрямки не виключають, а взаємодоповнюють один одного, роблячи акцент на тій або іншій ідеї. Синергетика у цих дослідників виявляється новим поглядом на світ – поглядом з «іншої системи координат», ніж попередня наука, оскільки вона приймає за вихідне у будь-якому процесі нестабільність, тоді як лінійність, стабільність виявляються митями цієї нестабільності й нерівномірності.
Сьогодні утворилося кілька наукових шкіл синергетики. Однак певні її елементи з’являються задовго до народження ідей теорії самоорганізації. Одна з перших спроб розкриття законів самоорганізації та розробки загальнонаукової методології була зроблена в тектології О.О. Богданова [20]. Проблема інтеграції наукових напрямів надалі вивчалася у теорії систем Л. фон Берталанфі [17]. Е. Ласло [125] висунув ідею «системної філософії» - всеохоплюючої концепції реальності. У. Ешбі [248] вперше використав термін «самоорганізація» у межах класичної кібернетики. Некласична кібернетика, яка бере свій початок у працях Н. Вінера [38], [39], системний підхід, універсальний еволюціонізм М.М. Моісеєва [149] призвели до чергової зміни у стилі наукового мислення, а саме до вивчення складності та ієрархічності систем різної природи, які самоорганізуються. Певні ідеї синергетичного світорозуміння наявні в роботах Ф. Капрі [84], Т. Куна [120], Е. Тоффлера [219], Е. Фромма [229] та інших. Брюссельська школа, започаткована І. Пригожиним [167], розробляє теорію дисипативних структур і світоглядні підстави теорії самоорганізації. Математичний апарат для опису синергетичних процесів належать В.І. Арнольду [6] і Р. Тому [216]. Школа С.П. Курдюмова [95] розробляє теорію самоорганізації на базі математичних моделей. Нею висунуто низку оригінальних ідей для опису механізмів виникнення й еволюції стійких структур у відкритих нелінійних середовищах.
Завдяки відкриттям Н. Бора [142], Ф. Варела [141], М. Ейгена [67], І. Стенгерс [166], П. Шустера [67] були знайдені певні математичні моделі еволюційних процесів, що виявилися загальними для явищ різної природи. У найбільш цілісному вигляді сучасний синергетичний напрямок представлений у працях В.І. Аршинова [8], О.М. Астафьевьєвої [10], Л.Д. Бевзенко [13], [14], В.Г. Буданова [29], [32], І.С. Добронравової [65], І.В. Єршової-Бабенко [70], Зеер Е.Ф. [71], М.М. Кисельова [88], О.М. Князєвої [96], С.Б. Кримського [115], С.П. Курдюмова [95], [100], В.С. Лук’янця [131], В.І. Моісеєва, М.М. Моісеєва [148], Г.І. Рузавіна [182], В.С. Стьопіна [206] та інших. У роботах цих дослідників синергетика як міждисциплінарний напрям, перетворюється в інструмент наддисциплінарного пізнання.
Проблема співвідношення цілого і частини, висвітлення категорій «система» і «цілісність» розроблялася такими авторами як В.Г. Афанасьєв [11], М.В. Попович [162], В.С. Лутай [132]. Гносеологічні проблеми самоорганізації висвітлювалися у працях Антіпіна М.О. [5], Калинiної Л.М. [80], [81]. Значення синергетичних підходів у дослідженні проблем еволюції знайшло своє відображення у поглядах О.І. Субетто [208]. Велетенський потенціал взаємозбагачення філософського і природничо-наукового способів пізнання світу наводять В.Л. Храмова [235], В.О. Шевченко [242], В.П. Андрущенко [4], М.С. Каган [76], В.Г. Кремень [112].
Вивченню питань, пов'язаних з теорією самоорганізації, присвячені роботи Ю.О. Данілова [60], [61], Б.Б. Кадомцева [62], С.П. Капіци [83], О.Ю. Лоскутова [130], Міхайлова О.С. [130], А.П. Назаретяна [152] та ін. Як показали їхні дослідження, синергетична концепція може сприяти глибокому пізнанню складних, нелінійних, відкритих систем, зокрема, таких як суспільство та різні його підсистеми (у тому числі й освіти).
Також велике значення мають праці В.І. Андрєєва [1], Л.Я. Зоріній [72], Н.М. Таланчука [213], В.І. Редюхіна [172], К.Х. Делокарова [64], Ф.Д. Демідова [64] та інших. У них закладені основи такого напрямку як «синергетика освіти», розкриваються синергетичні закономірності освітньої діяльності, показано, що синергетичний підхід ґрунтується на домінуванні в освітній діяльності самоосвіти, самоорганізації й полягає в стимулюючому впливі, що спонукує суб'єкта на саморозкриття й самовдосконалення в процесі співпраці з іншими людьми. Проблеми застосування принципів синергетики в освіті стають предметом вивчення Л.С. Горбунової [52], В.В. Кізіми, С.Ф. Клепка [90], Н.В. Кочубей [108], В.А. Кушнір [122], [123], В.С. Лутая [132], [133], В.А. Цикіна [237], [238], які використовують синергетичну парадигму у проектуванні й побудові освітніх систем. У цілому широке коло проблем парадигмального оновлення філософії освіти у зв’язку із становленням і розвитком постнекласичної науки і постнекласичного типу раціональності перебувають у центрі уваги В.П. Андрущенка, О.Є. Висоцької, О.О. Дольської, М.Б. Євтуха, К.І. Карпенко, В.В. Кізіми, С.Ф. Клепка, В.В. Корсака, В.Г. Кременя, М.Д. Култаєвої, І.М. Предборської, В.А. Рижка, М.І. Романенка, І.В. Степаненко та інших.
Незважаючи на те, що питанням синергетики присвячено чимало робіт, такі поняття як освітня синергетика, синергетичний підхід в освіті ще не одержали, на нашу думку, глибокого тлумачення та розкриття й перебувають у стадії розробки. Дотепер залишаються замало дослідженими питання визначення стратегій та механізмів використання синергетики в освітній практиці, недостатньо концептуалізована теорія синергетики в контексті формування постнекласичної філософсько-освітньої парадигми. Отже, актуальність теми дослідження і недостатня розробленість цілої низки питань із розкриття евристистичного потенціалу синергетики в осмисленні розвитку освітніх систем та процесів зумовили вибір теми і визначили головну мету і завдання роботи.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (протокол № 1 від 22.01.2010 р.) і виконане на кафедрі філософії випереджаючої освіти та управління інноваційною діяльністю у межах науково-дослідної роботи за темою: «Формування механізмів трансформації регіональної системи освіти на основі принципів випереджаючої освіти для сталого розвитку на термін 2009-2015 рр.» (наказ МОНУ № 537 від 19.06.2009 р.).
Мета дисертаційного дослідження – розкрити евристичний потенціал синергетики в осмисленні розвитку освітніх систем та процесів в контексті постнекласичної ситуації в науці та освіті.
Для досягнення цієї мети були поставлені і вирішенні такі дослідницькі завдання:
- здійснити узагальнений аналіз основних понять та ідей синергетики і визначити особливості їхнього застосування при дослідженні освітніх систем і процесів;
- концептуально обґрунтувати зміст і принципи освітньої синергетики у контексті нелінійного розвитку та функціонування освітніх процесів;
- проаналізувати основні стратегії та механізми використання синергетики в освітній практиці;
- дослідити роль та місце синергетичної методології у процесі концептуалізації постнекласичної філософсько-освітньої парадигми.
Об'єктом дослідження є поняття, принципи та ідеї синергетики як міждисциплінарного напряму дослідження відкритих систем різної складності та природи, у тому числі освітніх систем.
Предметом дослідження є евристичні можливості використання синергетики в осмисленні розвитку та функціонування освітніх систем і процесів в контексті постнекласичної ситуації в науці та освіті.
Методи дослідження. Обрана тема, поставлені мета і завдання, специфіка об’єкта й предмета дослідження визначили його методологічні основи, де провідне місце відведено сучасному синергетичному баченню освіти як складно організованої, відкритої, нелінійної системи. Вихідним при цьому стало розуміння пізнавальної цінності синергетичної методології як однієї з можливостей інтегративного, багатомірного підходу до аналізу функціонування і розвитку освітньої сфери. Такий підхід дозволив адекватно описати і дослідити як внутрішні системні взаємозв’язки і процеси, що притаманні освітній сфері, так і системні взаємозв’язки і взаємовплив освітньої сфери та інших суспільних сфер, а також соціокультурного середовища. Вирішенню цього наскрізного для дисертації стратегічного дослідницького завдання також сприяло застосування на комплементарних засадах системного підходу, методів структурно-функціонального і контекстного аналізу. Застосування на засадах взаємодоповнення усієї сукупності зазначених підходів і методів, а також міждисциплінарного підходу і міждисциплінарних синтезів було необхідно і для розкриття евристичного потенціалу синергетики в осмисленні розвитку освітніх систем та процесів в контексті постнекласичної ситуації в науці та освіті.
Для систематизації різноманітного матеріалу з метою осмислення можливостей застосування синергетики по відношенню до освіти в роботі застосовано парадигмальний підхід, що передбачає розгляд еволюції освітніх та наукових парадигм, які визначають змістовні й організаційні форми побудови освітніх процесів на певному етапі розвитку суспільства, науки, освіти. Порівняльний метод застосовувався при визначенні теоретико-методологічних можливостей взаємодоповнення між синергетикою і діалектикою, синергетичною методологією та постмодерністською філософією, аналізі класичної, некласичної та постнекласичної наукової й освітньої парадигм. Наскрізними у дослідженні виступили загальнонаукові методи пізнання, такі, як аналіз і синтез, індукція і дедукція, теоретичне моделювання і проектування.
Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що в роботі розкрито евристичний потенціал застосування ідей і принципів синергетики до сфери освіти як способу моделювання розвитку та функціонування освітніх систем і процесів, оптимізації їхнього управління, забезпечення модернізації методів навчальної діяльності в контексті постнекласичної філософсько-освітньої парадигми.
Наукова новизна отриманих результатів конкретизується у таких положеннях:
Уперше:
- запропоновано синергетичну концепцію філософського осмислення освіти, яка дозволяє розглянути освіту як нелінійний комплекс відкритих систем, здатних до самоорганізації та самовідтворення, переходу від одного стабільного стану в інший завдяки генеруванню нестабільностей у формі інноваційних підходів та методів, наявності власних механізмів розвитку, що сприяють розгортанню потенційних можливостей, закладених в освітніх процесах, а також дозволяє поглибити предметне поле пізнання процесу когерентного розвитку всіх складових освіти в умовах соціальних ризиків і нестабільностей;
- обґрунтовано теоретичну і практичну продуктивність застосування поняття «педагогічної (освітньої) синергетики» як системи педагогічних поглядів, орієнтованих на залучення синергетичної методології до педагогічної практики; розкрито евристичність освітньої синергетики як нового напряму дослідження освітніх систем, що має проективно-моделюючий характер і дозволяє конкретизувати положення синергетичної методології при здійсненні педагогічної діяльності;
- доведено, що синергетичну методологію можна розглядати як концептуальне «ядро» постнекласичної парадигми освіти, що суттєво розширює розуміння характеру розвитку сучасної освіти на засадах принципів системності, концептуальності, міждисциплінарності та трансдисциплінарності, цілісності, конструктивізму, мережевої моделі організації освітнього простору.
Поглиблено:
- філософсько-освітній сенс і методологічний потенціал засадничих ідей та понять синергетики – флуктуація, атрактор, біфуркація, ентропія, дисипативність, які у своїй сукупності надають можливість розглядати освіту як відкриту нелінійну систему, спрямовану на постійний розвиток і пристосування власних параметрів до змін у соціокультурному середовищі, визначати внутрішні причини та механізми цих змін, оцінювати ступінь взаємовпливу освіти та соціокультурного середовища;
- характеристику мережевої моделі освіти як форми структурування постнекласичного освітнього простору та результату перетворення освітньої сфери в умовах становлення та розвитку інформаційного суспільства.
Уточнено:
- основні стратегії та механізми використання синергетичної теорії в освітній практиці шляхом переосмислення цілей і завдань освіти як відкритої нелінійної системи, оновлення методики навчання на засадах постнекласичної освітньої парадигми, перегляду організаційних форм управління освітою;
- підстави й межі, основні шляхи екстраполяції синергетичних положень у сферу досліджень освіти.
Дістало подальшого розвитку:
- положення про те, що в умовах невизначеності та нестабільності управління освітою повинно мати ініціюючий (проективно-моделюючий) характер, а сама освітня система розвиватися шляхом реалізації концепції випереджаючої освіти як освіти, спрямованої на випередження запитів суспільства до освітньої сфери, її модернізації на засадах принципів сталого розвитку;
- обґрунтування синергетико-комунікативно-діалогічної постнекласичної освітньої парадигми сучасної філософії освіти, яка задає нові перспективи для подальших досліджень освітніх систем та процесів, а саме пошуку шляхів самоорганізації сучасної людини у комплексі із погодженим сталим суспільним розвитком та коеволюцією соціального і природного середовища.
Практичне значення результатів дослідження. Сформульовані у дисертації положення та висновки можуть виступити концептуальними засадами подальшого застосування теоретико-методологічних розробок синергетики у пізнанні освіти у цілому, та осмисленні характеру і перспектив розвитку будь-яких освітніх процесів, зокрема.
Сукупність теоретичних положень і висновків, що наводяться у дисертації, дозволяють підвищити ефективність дослідження освіти як відкритої системи, а також урізноманітнити форми й методи її аналізу із застосуванням синергетичного підходу.
Результати дисертаційного дослідження дозволяють підійти до розв’язання практичних проблем реорганізації і здійснення освітньої діяльності з нетрадиційних позицій, що відкриває нові перспективи постановки практичних завдань, їх розуміння та розв'язання. Запропонований підхід акцентує увагу на нелінійних механізмах дії причинності у відкритих системах, що сприяє зміні класичних уявлень про розвиток освітніх систем.
Сформульовані в дисертації положення можуть бути використані у навчальному процесі, при розробці і читанні курсів із загальної філософії, філософії освіти, філософії науки, історії педагогіки, соціальної педагогіки та синергетики в освіті. Дане дослідження слугуватиме на користь використання засад синергетики в процесі здобуття освіти та організації освітнього процесу в контексті синергетичної парадигми. Представлений у дослідженні матеріал покликаний сприяти підвищенню якості підготовки та перепідготовки фахівців освітніх закладів.
Особистий внесок здобувача. Усі основні теоретичні положення і висновки дисертації розроблено особисто автором у ході дослідження.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації обговорювалися на науково-теоретичних семінарах, засіданнях кафедри філософії випереджаючої освіти та управління інноваційною діяльністю, кафедри управління інформаційно-освітніми проектами Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (2009-2012 р.р.), а також знайшли відображення у доповідях, матеріалах на наукових міжнародних та всеукраїнських конференціях: «Гуманітарний вимір сучасної освіти: методологія та педагогічні технології» (м. Дніпропетровськ, 2011); «Фiлософiя освіти у контексті історико-філософського знання» (Дніпропетровськ, 2011); «Випереджаюча освіта для сталого розвитку як практично-зорієнтована модель реформування галузі в регіоні» (Дніпропетровськ, 2011); всеукраїнській науково-практичній конференції Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені М.В. Остроградського (Полтава, 2011); I Міжнародному освітньому форумі «Особистість у єдиному освітньому просторі»: «Філософія освіти особистості» (Запоріжжя, 2010).
Публікації. Матеріали дослідження висвітлені у 9 публікаціях. Серед них: 4 статті у провідних наукових фахових виданнях, 5 – тези та матеріали конференцій.
Структура дисертації обумовлена специфікою предмета дослідження, логікою вирішення проблеми, а також зазначеною метою і завданнями дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації складає 176 сторінок тексту, у тому числі список використаних джерел – 23 сторінки (252 найменування).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проблема застосування синергетики як методологічної основи вивчення освітніх систем та процесів є надзвичайно актуальною в умовах поширення криз та зростання нестабільності, необхідності пристосування освітньої сфери до змін, які відбуваються у сучасному суспільстві. Становлення інформаційного виміру розвитку сучасної цивілізації потребує перегляду концептуальних засад побудови освітнього процесу, переосмислення цілей, завдань, методології та методики організації управління освітою.
Синергетика відкриває нові можливості для дослідження освітніх систем та процесів. При цьому сама сфера освіти може бути розглянута як комплекс систем, здатних до самоорганізації та самовідтворення.
Сьогодні існує усталена тенденція виходити за межі класичного типу раціональності, який міцно утвердився в науці, культурі й освіті. Під впливом синергетики здійснюється глибока і масштабна трансформація мислення, що поглиблює міждисциплінарні зв’язки та інтеграцію синергетичної теорії у всі сфери наукового пошуку, зокрема, у галузь освіти. Хоча й досі не існує загальноприйнятного визначення та чіткого поняттєвого апарату синергетики, можна спостерігати розширення та поглиблення сфери її використання.
Результатом цього дослідження стало визначення евристичного потенціалу застосування синергетики до сфери освіти, особливостей здійснення та розвитку освітніх систем і процесів в контексті постнекласичної ситуації в науці та освіті.
Для дослідження особливостей синергетичного підходу до сфери освіти нами було залучено кілька аспектів: здійснено аналіз поняттєвого апарата та мови синергетики, розкрито сутність та особливості освітньої синергетики як нового напряму дослідження освітніх систем, визначено стратегії та механізми використання синергетичної теорії в педагогічній практиці, окреслено місце та роль синергетичної методології в процесі концептуалізації постнекласичної освітньої парадигми.
У дослідженні розглянуто можливості методології синергетики у поглибленні предметного поля пізнання світу та використання у сфері освіти, представлено її ідеї та принципи в історичному та теоретичному аспектах. Запропоновано панорамний підхід щодо визначення синергетичної парадигми, дана загальна характеристика різних напрямів використання понятійного апарату синергетики в освітніх процесах.
В результаті здійсненого філософського аналізу теорії самоорганізації ми дійшли висновку, що мова, поняття та головні ідеї синергетики ще недостатньо використовуються як в межах філософсько-освітніх досліджень, так і на рівні педагогічної практики. Ця ситуація не може вважатися прийнятною, якщо мати на увазі визначальне значення ідей синергетики у формуванні уявлень про мету, об'єкти, методи й засоби пізнання на постнекласичному етапі розвитку науки та освіти.
Такі поняття синергетики як флуктуація, атрактор, біфуркація, ентропія, дисипативність та інші мають суттєвий методологічний потенціал при вивченні освітніх систем і процесів та дозволяють описувати освітню систему у категоріях складності, відкритості, нелінійності, динамічності, самоорганізації.
Освіта, вибудована відповідно до ідеалу класичної науки, яка функціонує як відносно закрита система, позбавлена здатності до саморозвитку. Формування сучасної (відкритої) освіти пов'язане з тими значними змінами, які відбулися в наших уявленнях про природу процесів пізнання й розвитку людини.
Основні компоненти освітньої діяльності, а саме мета, зміст, методи, засоби, форми, можуть бути розглянуті відповідно до стрижневих положень синергетичної теорії. На наш погляд, лише синергетичний підхід, застосований до аналізу освітніх систем та процесів, дає можливість зрозуміти внутрішні причини та механізми їхнього розвитку, рівень взаємодії освіти із навколишнім середовищем та оцінити ступінь їхнього взаємовпливу. Синергетика найкращим чином висвітлює спонтанність саморозгортання внутрішнього змісту трансформації освіти і тому є необхідною для дослідження процесу її розвитку.
Синергетична інтерпретація відкритих освітніх систем, що розвиваються сприяє усвідомленню нелінійної причинності їх становлення та розвитку. У зв’язку з цим доцільним є використання поняття «педагогічної (освітньої) синергетики» як системи педагогічних поглядів, орієнтованих на пристосування синергетичної методології до педагогічної практики. Розкриття головних теоретичних підвалин педагогічної (освітньої) синергетики має значний евристичний потенціал, оскільки дозволяє конкретизувати положення синергетичної методології при здійсненні педагогічної діяльності.
Застосування ідей синергетики до тлумачення освітніх процесів ускладнюється та обмежується:
- виявленням нелінійних закономірностей, яким підпорядковуються процеси самоорганізації освітніх явищ;
- дослідженням процесу зміни системної якості освітніх утворень та інституцій, нелінійних ефектів та періодів хаотизації стану системи, які власне і сприяють процесу коеволюції елементів складних освітніх процесів та явищ і процесу самоорганізації;
- розглядом освітніх процесів та інституцій як різновиду систем, яким властива як самоорганізація, так і організація.
Світоглядно-методологічний каркас теоретичних побудов у світлі методології синергетики включає такі положення:
- діалектичне поєднання організаційних і самоорганізаційних аспектів еволюції освітніх процесів;
- наявність власних механізмів розвитку, що сприяють розгортанню потенційних можливостей, закладених у освітніх процесах;
- недоцільність та неможливість нав’язування освітнім процесам шляхів розвитку ззовні;
- складний внутрішній характер освітніх процесів.
Реалізація основних стратегій та механізмів використання синергетики може бути здійснена шляхом переосмислення цілей і завдань освіти як відкритої нелінійної системи, модернізації методики навчання на засадах постнекласичної освітньої парадигми, перегляду організаційних форм управління освітою. Застосування принципів самоорганізації до освіти дозволить зробити діяльність синергетично рефлексивною, що буде стимулювати саморозвиток, виникнення нових видів освітньої та управлінської діяльності. В умовах невизначеності та нестабільності управління освітою повинно мати ініціюючий (проективно-моделюючий) характер, а сама освітня система розвиватися шляхом реалізації концепції випереджаючої освіти як освіти, спрямованої на випередження запитів суспільства до освітньої сфери в умовах поширення нестабільностей, його глобалізації та інформатизації.
Відповідно до синергетичної методології нами сформульовано основні вимоги до освітніх процесів:
- вони можуть вважатися ґрунтовними, якщо будуть являти собою процес нелінійної взаємодії з середовищем;
- в освіті повинен бути забезпечений перехід від керування до саморуху, самоврядування, від розвитку під впливом зовнішніх факторів до саморозвитку під впливом внутрішніх чинників.
Важливим при осмисленні розвитку освітніх процесів є розуміння того, що ці процеси є автономними і відносно незалежними від оточуючого середовища. Тому, як і в інших складних самоорганізованих системах, діяльність освітніх інституції не може бути суттєво трансформована за допомогою навіть великих зовнішніх впливів та змін окремих її підсистем без урахування взаємозв'язків усіх її частин у цілому.
Розвиток освітніх інституцій відбувається через кризові нестабільні стани. Оптимальним станом функціонування освітніх процесів та систем є положення між двома «точками» біфуркацій (кризами), коли наступає відносна зовнішня стабільність. Підтримання параметрів цієї відносної стабільності (за умови її кореляції з потребами суспільства і внутрішніми вимогами освітніх процесів) з боку відповідних форм управління освітою і буде синергетичним управлінням освітніми процесами.
Спираючись на головні аспекти методології синергетики, розглянуто глибокі зміни, пов'язані зі становленням постнекласичної парадигми освіти. У цілому, синергетичну методологію можна розглядати як концептуальне «ядро» постнекласичної парадигми освіти, що дозволяє суттєво розширити розуміння характеру розвитку сучасної філософії освіти.
Представлене авторське бачення становлення постнекласичної освітньої парадигми у процесі розвитку філософії освіти свідчить про кореляцію еволюції суспільства та парадигмальних засад побудови освітніх систем. Зокрема, мережева модель освіти як форма структурування постнекласичного освітнього простору є результатом розвитку освітньої сфери в умовах інформатизації сучасного суспільства.
Доведено, що в основу змісту сучасної філософії освіти повинна бути покладена синергетико-комунікативно-діалогічна постнекласична освітня парадигма, яка задає нові перспективи для подальших досліджень освітніх систем та процесів.
При виборі еволюційної альтернативи, що стоїть перед освітніми процесами, істотну роль відіграє особливість дії механізму альтернативності, яка полягає в неоднозначному прояві керуючих факторів. Це вказує на те, що напрям саморегуляції для освітніх процесів та систем ще не визначений, а вибір одного з варіантів еволюційної альтернативи буде залежати від вибору вектора зовнішнього впливу з урахуванням внутрішніх тенденцій самоорганізаційного розвитку.
Розуміємо, що даним дослідженням не вичерпується вирішення всіх питань, пов'язаних із застосуванням синергетичного підходу до освітніх систем і процесів. Проблематика, зміст, методи дослідження і результати, що стосуються синергетики, характеризуються неоднозначними оцінками й певною невизначеністю. В той же час, на наш погляд, синергетика - це той міждисциплінарний напрям, якого потребує сучасна філософія освіти.
Подальшими напрямками цього дослідження можуть стати:
- вироблення конкретної методики розв'язання криз та подолання «ризиків» розвитку освітніх систем та процесів з точки зору принципів «м'якого» керування та випереджаючої освіти;
- подолання сучасної «антропологічної кризи» як пошук шляхів самоорганізації сучасної людини у комплексі із погодженим сталим суспільним розвитком та коеволюцією соціального та природного середовища.
Для того, щоб здолати моральну й антропологічну кризу, негативну самоорганізацію суспільства та піти із траєкторії кризового розвитку для України необхідний філософсько-освітній стабілізаційний проект освіти. Для реалізації цієї ідеї ми пропонуємо використовувати постнекласичну модель освіти та синергетичну теорію як змістовну основу останньої.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Андреев В.И. Диалектика воспитания и самовоспитания творческой личности [Текст] / В.И.Андреев. Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1998. – 249 с.
2. Андреев В.И. Педагогика творческого саморазвития [Текст] / В.И.Андреев — Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1996. – 568 с.
3. Андронов А.А. Предельные циклы Пуанкаре и теория колебаний [Текст] / А.А.Андронов // VI съезд русских физиков, Москва, Н. Новгород, Казань, Саратов (5 — 16 августа 1928 года). Перечень докладов, представленных на съезд с кратким их содержанием, - Л.: Гос. изд-во, 1928. - С. 23 - 24.
4. Андрущенко В.П. Організоване суспільство. Проблеми організації та суспільної самоорганізації в період радикальних трансформацій в Україні на рубежі століть: Досвід соціально-філософського аналізу [Текст] / В.П.Андрущенко. К.: АтлантЮмЕмСи, 2005. - 498 с.
5. Антипин Н.А. Мировоззренческие и методологические проблемы разработки философии образования для ХХI века [Текст] / Н.А.Антипин // Инновации и образование. Сборник материалов конференции. Серия «Symposium», выпуск 29.─ СПб.: Санкт-Петербургское философское общество, 2003. - С. 15 27.
6. Арнольд В.И. Теория катастроф [Текст] / В.И.Арнольд. - 5-е изд. М.: Едиториал УРСС, 2007. 136 с.
7. Аршинов В.И. Методология сетевого мышления: феномен самоорганизации [Текст] / В.И.Аршинов, Ю.А.Данилов, В.В.Тарасенко // Онтология и эпистемология синергетики. М.: ИФ РАН, 1997. С. 101 118.
8. Аршинов В.И. Синергетика как феномен постнеклассической науки [Текст] / В.И.Аршинов. М.: ИФ РАН, 1999. 203 с.
9. Аршинов В.И. Синергетическое познание в контексте проблемы единства двух культур [Текст] / В.И.Аршинов // Высшее образование в России. - № 4. - 1994. - С. 13-16.
10. Астафьева О.М. Концептуальні підстави культурної політики: від теорії до практики. [Електронний ресурс] / О.М.Астафьева. - Режим доступу: http://spkurdyumov.narod.ru/Astaphyeva2.htm/.
11. Афанасьєв В.Г. Системность и общество [Текст] / В.Г.Афанасьев. М.: Политиздат, 1980. 368 с.
12. Бахтин М.М. Собрание сочинений в 7 томах. Том 1. Философская эстетика 1920-х годов [Текст] / М.М.Бахтин. - М.: Русские словари, 2003. - 958 с.
13. Бевзенко Л.Д. Доглибиннопсихологічний чинник як підстава самоорганізаційного аналізу динаміки соціальних систем [Текст] / Л.Д.Бевзенко // Філософська і соціальна думка. № 5-6. - 1996. – С. 36 74.
14. Бевзенко Л.Д. Самоорганізаційна природа гри. [Текст] / Л.Д.Бевзенко // Філософська думка. №3. – 1999. – С. 3 9.
15. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования [Текст] / Д.Белл; пер. с англ. – М.: Academia, 1999. - 787 с.
16. Бергсон А. Собрание сочинений, т. 1. [Текст] / А.Бергсон. - М.: Наука, 1992. - 372 с.
17. Берталанфи Л. фон. История и статус общей теории систем [Текст] / Л.фон Берталанфи // Системные исследования. Ежегодник. М.: Наука, 1973. С. 20 37.
18. Берулава М.Н. Состояние и перспективы гуманизации образования [Текст] / М.Н.Берулава // Педагогика. - №1. - 1999. - С. 9-11.
19. Бим-Бад Б.М. Антропологическое основание теории и практики современного образования. Очерк проблем и методов их решения [Текст] / Б.М. Бим-Бад. - М.: 1994. – 347 с.
20. Богданов А.А. Тектология: Всеобщая организационная наука. В 2-х книгах. [Текст] / А.А.Богданов. — М.: «Экономика», 1989. – 257 c.
21. Богуславский М.В. Синергетика и педагогика [Текст] / М.В.Богуславский // Магистр. - №2. - 1995. - С. 89-95.
22. Богуславский М.В. Страсти по синергетике [Текст] / М.В.Богуславский // Мир образования. - №5. - 1999. - С. 17-21.
23. Большой толковый словарь русского языка. Сост. и гл. ред. Кузнецов С.А.. [Текст] / С.А. Кузнецов. СПб.: Норинт. - 1998. 1536 с.
24. Большой энциклопедический словарь: В 2-х т. Т.2-й. Гл. ред. Прохоров А.М. [Текст] / А.М.Прохоров. - М.: Сов. Энциклопедия, 1991. – 708 с.
25. Бондаревская Е.В., Кульневич С.В. Педагогика: личность в гуманистических теориях и системах воспитания. Учеб. пособие [Текст] / Е.В.Бондаревская, С.В.Кульневич. – Ростов-на-Д.: Творческий центр «Учитель». - 1999. – 560 с.
26. Бранский В.П. Теоретические основания социальной синергетики [Текст] / В.П.Бранский // Вопросы философии.- № 4. – 2000. – С. 112-130.
27. Бранский В.П., Пожарский С.Д. Социальная синергетика и акмеология [Текст] / В.П. Бранский, С.Д. Пожарский. – СПб.: Политехника, 2001. – 159 с.
28. Буданов В.Г. Делокализация как обретение смысла: к опыту междисциплинарных технологий [Текст] / В.Г.Буданов. // Онтология и эпистемология синергетики. - М.: ИФ РАН, 1997. - С. 87-100.
29. Буданов В.Г. Методология синергетики в постнеклассической науке и в образовании [Текст] / В.Г.Буданов. М.: Издательство ЛКИ. - 2008. 232 с.
30. Буданов В.Г. Методология синергетики в постнеклассической науке: принципы и перспективы [Текст] / В.Г.Буданов // Постнеклассика: философия, наука, культура: Коллективная монография. отв. ред. Л.П. Киященко, В.С. Степин. - СПб.: Издательский дом «Mир». - 2009. С. 361 396.
31. Буданов В.Г. Синергетика: история, принципы, современность. [Электронный ресурс] / В.Г.Буданов. – Режим доступа: http://spkurdyumov.narod.ru/.
32. Буданов В.Г. Синергетические стратегии в образовании. Синергетика и образование [Текст] / В.Г.Буданов. – М.: РАГС, 1996. – 248 с.
33. Буданов В.Г. Трансдисциплинарное образование, технологии и принципы синергетики [Текст] / В.Г.Буданов. // Синергетическая парадигма: Многообразие поисков и подходов. Отв. ред. В.И.Аршинов и др. – М.: Прогресс-Традиция, 2000. – 536 с.
34. Василькова В.В. Порядок и хаос в развитии социальных систем: Синергетика и теория социальной самоорганизации [Текст] / В.В.Василькова – СПб.: Лань, 1999. – 480 с.
35. Введение в теорию государственно-правовой организации социальных систем. [Текст] / Е.Б.Кубко. – К.: Юринком. 1997. – 192 с.
36. Величко О.Г. Орієнтація на споживача - реалізація принципу підвищення якості освітянських послуг [Текст] / О.Г.Величко, В.Г.Вікторов, В.М.Охотський // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. – К.: 2003. - Вип.1. - С. 108 - 112.
37. Виненко В.Г. Синергетика в школе [Текст] / В.Г.Виненко. // Педагогика. - 1997. - № 2. - С. 55-60.
38. Винер Н. Кибернетика и общество [Текст] / Н.Винер; пер. с англ. Е.Г.Панфилова; общ. редакция и предисловие Э.Я.Кольмана - М.: изд-во иностранной литературы, 1958. – 197 с.
39. Винер Н. Кибернетика, или управление и связь в животном и машине [Текст] / Н.Винер. М.: Наука, 1983. 340 с.
40. Висоцька О.Є. Комунікація як основа соціальних перетворень (у контексті становлення постмодерного суспільства): монографія [Текст] / О.Є.Висоцька. – Дніпропетровськ: «Інновація», 2009. – 316 с.
41. Висоцька О.Є. Освіта для сталого розвитку: науково-методичний посібник [Текст] / О.Є.Висоцька.: Дніпропетровськ: Роял Принт, 2011. – 200с.
42. Ворожбитова А.А. Синергетический аспект вузовского образования в свете лингвориторического подхода [Текст] / А.А.Ворожбитова // Вестник высшей школы. - № 2. - 1999. - С. 22-26.
43. Вульфонсон Б.Л. Философия образования [Текст] / Б.Л.Вульфонсон. // Круглый стол журнала «Педагогика».- М.: Педагогика. 1995. № 3. – С. 15 – 24.
44. Выготский Л.С. Педагогическая психология. [Текст] / Л.С.Выготский. Под ред. В. В. Давыдова - М.: Наука, 1991. - 479 с.
45. Выготский Л.С. Психологическая природа учительского труда [Текст] / Л.С.Выготский. // Педагогическая психология. Под ред. В.В. Давыдова. – М.: Педагогика - Пресс, 1996. – С. 305-318.
46. Гегель Г.В. Ф. Феноменология духа [Текст] / Г.В.Ф. Гегель. СПб.: Наука, 1992. – 446 c.
47. Гегель Г.В.Ф. Философия права [Текст] / Г.В.Ф. Гегель; пер. с нем. ред. и сост. Д.А.Керимов, В.С.Нерсесянц. - М.: Мысль, 1990. - 524 c.
48. Герович В.А. Проблема самоорганизации в исследованиях по кибернетике и искусственному интеллекту [Текст] / В.А.Герович // Концепция самоорганизации в исторической ретроспективе. М.: Наука, 1994. – С. 125 – 145.
49. Гершунский Б.С. Готово ли современное образование ответить на вызовы XXI века? [Текст] / Б.С.Гершунский // М.: Педагогика, 2001. - № 10. - С. 3-12.
50. Гершунский Б.С. Философия образования [Текст] / Б.С.Гершунский. - М., 1998. – 329 с.
51. Гершунский Б.С. Философия образования для ХХI века [Текст] / Б.С.Гершунский. // В поисках практико-ориентированных образовательных концепций. - М.: Изд-во «Совершенство», 1998. – 317 с.
52. Горбунова Л.С. Міжнародна наукова конференція в Києві, присвячена синергетиці освіти [Текст] / Л.С.Горбунова // Практична філософія. 2003. № 1. С. 220 222.
53. Грачев В.Д. Философия ума [Текст] / В.Д.Грачев - Ставрополь: Изд-во СГУ, 1999. - 108 с.
54. Грицай О.М. Культура і освіта: роздуми над методологічними можливостями поєднання [Текст] / О.М. Грицай. // Науковий вісник ХДПУ ім. Г.С.Сковороди. Серія «Філософія». – Випуск 4. – Х., 2000. – С. 44 – 46.
55. Грицанов. А.А. Новейший философский словарь [Текст] / Сост. А.А.Грицанов. Мн.: изд. В.М. Скакун. - 1998. – 896 с.
56. Гузеев В.В. Образовательная технология: от приема до философии [Текст] / В.В.Гузеев – М.: Сентябрь, 1996. – 112 с.
57. Гумбольдт В.фон. О различии строения человеческих языков и его влиянии на духовное развитие человеческого рода [Текст] / В.фон Гумбольд; пер. с нем. Г.В.Рамишвили. // Избранные труды по языкознанию. - М.: Прогресс, 1984. - С. 37 - 298.
58. Гусинский Э.Н. Введение в философию образования. [Текст] / Э.Н.Гусинский, Ю.И.Турчанинова. – М.: Логос. 2000. – 224 с.
59. Гуссерль Э. Пятая картезианская медитация [Текст] / Э.Гуссерль; пер. с нем. О.Н. Шпарага // От Я к Другому: Сб. пер. по проблемам интерсубъективности, коммуникации, диалога; науч. ред. А.А.Михайлов, сост. Т.В.Щитцова. Минск: Меніск. - 1997. С. 45 98.
60. Данилов Ю. А. Нелинейность [Текст] / Ю.А.Данилов // Знание – сила, 1982. № 11. С. 34–36.
61. Данилов Ю.А. Лекции по нелинейной динамике [Текст] / Ю.А.Данилов. - М.: Постмаркет, 2001. 84 с.
62. Данилов Ю.А. Что такое синергетика? [Текст] / Ю.А.Данилов, Б.Б.Кадомцев // Нелинейные волны. Самоорганизация - М.: Наука, 1983. – С. 17- 24.
63. Делез Ж. Логика смысла [Текст] / Ж. Делез; пер. с фр. Я. И. Свирского. - М.: Раритет; Екатеринбург: Деловая книга, 1998. - 480 с.
64. Делокаров К.X. Постнеклассические идеи и концептуальные сдвиги в познании [Текст] / К.X.Делокаров, Ф.Д.Демидов // Постнеклассические практики: определение предметных областей. Материалы международного междисциплинарного семинара; под общей редакцией проф. О. Н. Астафьевой. Москва: «Макспресс», 2008. С. 24 31.
65. Добронравова И.С. Синергетика: становление нелинейного мышления [Текст] / И.С. Добронравова. К.: Либидь, 1990. 152 с.
66. Добронравова И.С. Причинность и целостность в синергетических образах мира [Текст] / И.С.Добронравова // Практична філософія. - 2003. -№ 1.- С. 6-10.
67. Ейген М., Шустер П. Гиперцикл. Принципы организации макро-молекул [Текст] / М.Ейген, П.Шустер; пер. с англ. В.М.Андреев. Ред. М.В.Волькенштейна. М.: Мир, 1982. – 316 c.
68. Емелин В.А. Информационные технологии в контексте постмодернистской философии /Автореф. дис. … канд. филос. наук [Текст] / В.А.Емелин. - М.: 1999. - 15 с.
69. Ершова-Бабенко И.В. Психосинергетика в контексте истории развития синергетики [Текст] / И.В.Ершова-Бабенко // Практична філософія. - 2003. - № 3. - С. 161 -174.
70. Ершова-Бабенко И.В. Психосинергетические стратегии человеческой деятельности. (Концептуальная модель). Монография [Текст] / И.В.Ершова-Бабенко. - В.: NOVA KNYHA, 2005. - 360 с.
71. Зеер Э.Ф. Профессионально-образовательное пространство личности: синергетический подход [Текст] / Э.Ф.Зеер // Образование и наука. – 2003. – № 5. – С. 79 – 90.
72. Зорина Л.Я. Отображение идей самоорганизации в содержании образования [Текст] / Л.Я.Зорина. // Вопросы философии. – 1996. №4. – С. 105 109.
73. Игнатова В.А. Педагогические аспекты синергетики [Текст] / В.А.Игнатова. Педагогика. - № 8. - 2001. - С. 26-31.
74. Ильин И.П. Постструктурализм. Деконструктивизм. Постмодернизм [Текст] / И.П.Ильин. - М.: Интрада, 1996. – 256 с.
75. Каган М.С. Системно-синергетический подход к построению современной педагогической теории [Текст] / М.С.Каган. // Синергетическая парадигма. Синергетика образования. - М.: Прогресс-традиция, 2007. – С. 76 – 89.
76. Каган М.С. Системный подход к системному подходу [Текст] / М.С.Каган // Системный подход и гуманитарное знание: Избр. статьи. Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1991. С. 17 29.
77. Каган М.С. Философия культуры. [Текст] / М.С.Каган – СПб.: ТООТК Петрополис. 1996. – 416 с.
78. Каган М.С. Формирование личности как синергетический процесс [Текст] / М.С.Каган. // Синергетическая парадигма. Человек и общество в условиях нестабильности. - М.: Прогресс-Традиция, 2003. - С. 212 - 227.
79. Казначеев В.П. Космопланетарный феномен человека: проблемы комплексного исследования [Текст] / В.П.Казначеев, Е.А.Спирин. - Новосибирск : Наука, 1991. - 304 с.
80. Калініна Л.М. Концептуальна модель системи управління ЗНЗ з позиції системно-кібернетичного підходу [Текст] / Л.М.Калініна // Освіта і управління. 2004 – Т. 7, № 3 / 4. С. 7 18.
81. Калініна Л.М. Феномен нілінійності у сфері управління освітою [Текст] / Л.М.Калініна // Наукові записки. Серія: Психолого-педагогічні науки. Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя. За заг. ред. проф. Є.І.Коваленко. Ніжин: Вид-во НДУ ім. М.Гоголя, 2007. № 2. С. 51 56.
82. Кант И. Критика способности суждения [Текст] / И. Кант // Соч. в 6 т. пер. с нем.; под общ. ред. В.Ф.Асмуса и др. - М.: Мысль, 1966. - Т. 5. - С. 161 - 527.
83. Капица С.П. Синергетика и прогнозы будущего [Текст] / С.П.Капица, С.П.Курдюмов, Г.Г.Малинецкий. М.: Эдиториал УРСС, 2001. 288 с.
84. Капра Ф. Паутина жизни. Новое научное понимание живых систем [Текст] / Ф.Капра; пер. с англ. под ред. В.Г.Трилиса. М.: ИД «София». - 2003. 336 с.
85. Капустин В.С. Сетевые взаимодействия в высшем профессиональном негосударственном образовании как путь к инновационной модернизации и повышению конкурентоспособности негосударственного сектора образования. [Электронный ресурс] / В.С.Капустин. - Режим доступа: http://spkurdyumov.narod.ru/kkapustin.htm/.
86. Кастельс М. Галактика Интернет: Размышления об Интернете, бизнесе и обществе [Текст] / М.Кастельс; пер. с англ. А.Матвеева; под ред. В.Харитонова. - Екатеринбург: У-Фактория, 2004. - 328 с.
87. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура [Текст] / М.Кастельс; пер. с англ. под науч. ред. О.И.Шкаратана – М.: ГУ ВШЭ, 2000. – 608 с.
88. Кисельов М.М. Екологічні виміри глобалізації: Монографія [Текст] / М.М.Кисельов, Т.В.Гардашук, К.Є.Зарубицъкий та інш. К.: Вид. ПАРАПАН, 2006. 260 с.
89. Кларин М.В. Педагогическая технология в учебном процессе. Анализ зарубежного опыта [Текст] / М.В.Кларин. - М.: Педагогика, 1989. - 256 с.
90. Клепко С.Ф. Інтегративна освіта і поліморфізм. [Текст] / С.Ф.Клепко – Київ – Полтава Харків: ПОІПОПП, 1998. 360 с.
91. Клепко С.Ф. Постсучасна освіта: очікування, проект і доля у контекстах сучасності [Текст] / С.Ф.Клепко // Науковий вісник. Серія «Філософія». – Х.: ХДПУ, 2000. – Вип. 6. – С. 5–12.
92. Климонтович Н.Ю. Без формул о синергетике [Текст] / Н.Ю.Климонтович. Минск: Висш. шк. - 1986. 223 с.
93. Климонтович Ю.Л. Введение в физику открытых систем [Текст] / Ю.Л.Климонтович // Соросовский образовательный журнал, №8, 1991. - 111с.
94. Князева E.H. Случайность, которая творит мир (новые представления о самоорганизации в природе и обществе) [Текст] / E.H.Князева // В поисках нового мировидения: И.Пригожин, Е. и Н.Рерихи. - М.: Знание, 1991. – 64 с.
95. Князева E.H., Курдюмов С.П. Синергетика: начала нелинейного мышления [Текст] / E.H.Князева, С.П.Курдюмов // Общественные науки и современность. 1993. № 2. - С. 38 51.
96. Князева Е.Н. Трансдисциплинарные когнитивные стратегии в науке будущого [Текст] / Е.Н.Князева // Вызов познанию. Стратегии развития науки в современном мире; сост. и отв. ред. Н.К.Удумян. М.: Наука, 2004. С. 29 48.
97. Князева Е.Н. Загадка человека: человеческая особенность коэволюционных процессов [Текст] / Е.Н.Князева, С.П.Курдюмов // Когнитивно-коммуникативные стратегии современною научного познания; Л.П.Киященко, Н.М.Чернавская, О.Н.Астафьева и др. - М.: Прогресс-Традиция, 2004. - С. 379 - 399.
98. Князева Е.Н. Концепция инактивированного познания: исторические предпосылки и перспективы развития [Текст] / Е.Н.Князева // Эволюция. Мышление. Сознание (Когнитивный подход и эпистемология). М.: Канон, 2004. С. 308 349.
99. Князева Е.Н. Одиссея научного разума. Синергетическое видение научного прогресса [Текст] / Е.Н.Князева - М.: ИФРАН, 1995. - 228 с.
100. Князева Е.Н. Синергетика: Нелинейность времени и ландшафты коэволюции [Текст] / Е.Н.Князева, С.П.Курдюмов М.: Ком книга. - 2007. 272 с.
101. Князева Е.Н. Синергетический вызов культуре [Текст] / Е.Н.Князева // Синергетическая парадигма: Многообразие поисков и подходов. Отв. ред. В.И.Аршинов и др. – М.: Прогресс-Традиция. - 2000. – 536 с.
102. Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Конструктивная роль человека в процессах коэволюции. [Электронный ресурс] / Е.Н.Князева, С.П.Курдюмов. - Режим доступа: http://spkurdyumov.narod.ru/KnyazKurdyumov.htm/.
103. Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Основания синергетики. Режимы с обострением, самоорганизация, темпомиры [Текст] / Е.Н.Князева, С.П.Курдюмов. — СПб.: Алетейя, 2002. - 246 с.
104. Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Основания синергетики. Человек, конструпрующий себя и свое будуще [Текст] / Е.Н.Князева, С.П.Курдюмов. - М.: КомКнига, 2006. - 296 с.
105. Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Синергетика как новое мировидение: диалог с И. Пригожиным [Текст] / Е.Н.Князева, С.П.Курдюмов // Вопросы философии. –№ 12. - 1992. – С. 3 20.
106. Коджаспирова Г.М., Коджаспиров А.Ю. Педагогический словарь: Для студ. высш. и сред. пед. учеб. заведений [Текст] / Г.М.Коджаспирова, А.Ю.Коджаспиров - М.: Издательский центр «Академия», 2000.- 176 с.
107. Козлова О. Изменчивость и поиск устойчивости: синергетика и образование [Текст] / О.Козлова. // Лицейское и гимназическое образование. - 1998. № 2. - С. 66-68.
108. Кочубей Н.В. Синергетичні концепти в нелінійних соціально-культурних контекстах : автореф. дис. ... д-ра філос. наук : 09.00.09 [Текст] / Н.В. Кочубей; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - К., 2010. - 36 с.
109. Коменский Я.А. Великая дидактика Всеобщего совета об исправлении дел человеческих. Пампедия [Текст] / Я.А.Коменский // Педагогическое наследие. /Сост. В.М. Кларин, А.Н. Джуринский. - М.: Педагогика, 1989. - 416 с.
110. Коменский Я.А. Избранные педагогические сочинения [Текст] / Я.А.Коменский. - М.: Педагогика, 1995.- 427 с.
111. Кремень В.Г. Зміст освіти і дидактична стратегія [Текст] / В.Г.Кремень // Учитель. 1999. № 11 12. С. 30 35.
112. Кремень В.Г. К обществу знаний через совершенствование системы образования [Текст] / В.Г.Кремень // Социально экономические проблемы информационного общества. Сумы: ИТД «Университетская книга», 2005. – С. 34 48.
113. Кривых С.В. Развивающее и развивающееся образование: Синергетические аспекты образования [Текст] / С.В.Кривых; Новокузнецкий институт повышения квалификации.- Новокузнецк: Изд-во ИПК, 2000. 193 с.
114. Крылова Н.Б. В ожидании недоктринёрской доктрины (размышление культуролога) [Текст] / Н.Б.Крылова. // Народное образование. - 2000. - № 2. - С. 267-275.
115. Крымский С.Б. Философия как путь человечности и надежды [Текст] / С.Б.Крымский. К.: Курс, 2000. 308 с.
116. Кузнецова А.Г. Развитие методологии системного подхода в отечественной педагогике: монография [Текст] / А.Г.Кузнецова. – Хабаровск: ХК ИППК ПК. - 2001. – 152 с.
117. Кузнецов М.М. Интернет как провокатор и инициатор сетевого подхода. [Электронный ресурс] / М.М.Кузнецов. // М.: Межд. конф. Информационное общество и интеллект, информационные технологии ХХI века, 2001. - Режим доступа: http://www.futurerussia.ru/conf/forumtransform/.
118. Кузьмина Г.О. Идеи синергетики в организации педагогического процесса на факультете дошкольного образования [Текст] / Г.О.Кузьмина. // Герценовские чтения «Педагогика и психология дошкольного и начального образования: анализ прошлого и взгляд в будущее»: Тезисы конференции 25 26 апреля 2000 г. - СПб.: РГПУ им. И.А. Герцена, 2000. С. 180 181.
119. Кумарин В.В. Философия образования [Текст] / В.В.Кумарин // Круглый стол журнала «Педагогика». Педагогика. 1995. - № 3. – С. 12 – 15.
120. Кун Т. Структура научных революций [Текст] / Т.Кун. М.: АСТ, 2002. 605 с.
121. Курдюмов С.П. Законы эволюции и самоорганизации сложных систем [Текст] / С.П.Курдюмов // Наука, технология, вычислительный эксперимент. М.: Наука. - 1993. С. 6 32.
122. Кушнір В.А. Ідеї постмодернізму в педагогічному процесі [Текст] / В.А.Кушнір // Шлях освіти. – 2001. – № 1. – С. 7-10.
123. Кушнір В.А. Системне моделювання процесу вимірювання в педагогічних дослідженнях [Текст] / В.А.Кушнір // Педагогіка і психологія. – 1999. №1. – С. 35 44.
124. Лао-Цзы. Дао Дэ Дзин. / пер. Борушко О. Стих 24. [Электронный ресурс] / Цзы-Лао. - Режим доступа: http://lib.ru/POECHIN/lao7.txt/. МАА: Здесь все верно.
125. Ласло Э. Век бифуркаций. Постижение изменяющегося мира [Текст] / Э.Ласло; пер. с англ. // Путь. 1995. № 7. С. 3 129.
126. Ласло Э. Основания трансдисциплинарной единой теории [Текст] / Э.Ласло; пер. Ю.А.Данилова // Синергетическая парадигма. Человек и общество в условиях нестабильности. - М.: Прогресс-Традиция, 2003. - С. 312 - 327.
127. Лемешко Ю.С. Синергетична модель управління проектами організації системи знань віртуального університету: автореф. дис. ... канд. техн. наук: 05.13.22 [Текст] / Ю.С.Лемешко; Нац.трансп.ун-т. - К., 2010 – 20 с.
128. Лернер Н.Я. Философия образования: круглый стол [Текст] / Н.Я.Лернер. - М.: Педагогика, 1995. – С. 14 – 17.
129. Лиотар Ж.-Ф. Состояние постмодерна [Текст] / Ж.-Ф.Лиотар; пер. с фр. Н.А.Шматко. - М.: «Институт экспериментальной социологии», СПб: Изд-во «Алетейя», 1998. - 160 с.
130. Лоскутов А.Ю. Введение в синергетику [Текст] / А.Ю.Лоскутов, A.C.Михайлов М.: Наука, 1990. 270 с.
131. Лук'янець В.С. Сучасний науковий дискурс: Оновлення методологічної культури [Текст] / В.С.Лук'янець, О.М.Кравченко, Л.В.Озадовська. К.: Центр практичної філософії, 2000. 304 с.
132. Лутай В.С. Основной вопрос современной философии. Синергетический поход [Текст] / В.С.Лутай. - Киев: ПАМІАН, 2004. 156 с.
133. Лутай В.С. Синергетична парадигма як філософсько-методологічна основа формування світоглядів XXI століття [Текст] / В.С.Лутай. // Філософія освіти XXI століття: проблеми і перспективи. Методологічний семінар: зб. наук. пр. за ред. В.П. Андрущенка. К.: Знання, 2000. С. 99 103.
134. Макарова Л.Н. Преподаватель высшей школы: индивидуальность, стиль, деятельность: Монография [Текст] / Л.Н.Макарова. - Тамбов: Изд-во ТГУ, 2000. – 142 с.
135. Маклюэн M. Понимание Медиа: Внешние расширения человека [Текст] / М. Маклюэн; пер. с англ. В.Николаева; закл. ст. М.Вавилова. - М.; Жуковский: «КАНОН-пресс-Ц», «Кучково поле», 2003. – 464 с.
136. Маклюэн М. Галактика Гутенберга: сотворение человека печатной культуры. [Текст] / М.Маклюэн; пер. с англ. А.Юдина. – К.: Ника – Центр, 2003. – 432 с.
137. Малахов B.C. Современная западная философия: Словарь [Текст] / Сост.: B.C.Малахов, В.П.Филатов. М.: Политиздат. - 1991. 414 с.
138. Малинецкий Г.Г. Нелинейная динамика и проблемы прогноза [Текст] / Г.Г.Малинецкий, С.П.Курдюмов // Вестник Российской академии наук. 2001. № 3, т. 71. С. 210 232.
139. Малинецкий Г.Г., Потапов А.Б. Современные проблемы нелинейной динамики [Текст] / Г.Г.Малинецкий, А.Б.Потапов. // 2-е изд. М.: Здиториал УРСС, 2002. 360 с.
140. Мамардашвили М.К. Необходимость себя: Введение в философию: Доклады, статьи, философские заметки [Текст] / М.К.Мамардашвили; сост. и общ. ред. Ю.П.Сенокосова. — М.: Лабиринт, 1996. -431 с.
141. Матурана У.Р. Древо познания. Биологические корни человеческого понимания [Текст] / У.Р.Матурана, Ф.X.Варела; пер. с англ. Ю.А.Данилова. М.: Прогресс-Традиция, 2001. 224 с.
142. Мигдал А.Б. Нильс Бор и квантовая физика [Текст] / А.Б.Мигдал // Успехи физических наук. - 1985. - № 10. – С. 12 – 16.
143. Минасян Л.А. Формирование постнекласичного типа научной рациональности у студентов: образовательные стратеги [Текст] / Л.А.Минасян. // Стратегии динамического развития Росии: единство самоооганизации и управления. Материалы первой международной научно-практической конференции. Том III. Часть 3. - М.: Изд-во «Проспект», 2004. – С. 23 – 28.
144. Мир философии: Книга для чтения в 2-х ч. [Текст] / Составители: П.С.Гуревич, В.И.Столяров. Исходные философские проблемы, понятия и принципы. – М.: Политиздат. 1991. – 672 с.
145. Митькин A.A. Принцип самоорганизации систем: критический анализ [Текст] / A.A.Митькин // Психологический журнал, 1998. С. 117 131.
146. Михайловский В.Н. Самоорганизация в природе и обществе: филос.-методол. очерки [Текст] / В.Н.Михайловский, В.А.Кайдалов, А.И.Усманов и др. СПб.: Наука, 1994 – 127 с.
147. Моисеев Н.Н. Логика динамических систем и развитие природы и общества [Текст] / Н.Н.Моисеев // Вопросы философии. 1999. № 4. С. 3 9.
148. Моисеев Н.Н. Универсум. Информация. Общество [Текст] / Н.Н.Моисеев. - М.: Устойчивый мир, 2001. - 200 с.
149. Моисеев Н.Н. Человек и ноосфера [Текст] / Н.Н.Моисеев. М.: Молодая гвардия, 1990. 352 с.
150. Морен Э. Принципы познания сложного в науке XXI века [Текст] / Э.Морен. // Вызов познанию. Стратегии развития науки в современном мире; Сост. и отв. рeдактор Н.К. Удумян. - М.: Наука, 2004. - С. 7 - 26.
151. Назаретян А.П. Антропология насилия и культура самоорганизации: Очерки по эволюционно-исторической психологии [Текст] / А.П.Назаретян. // Синергетика в гуманитарных науках. М.: Изд-во ЛКИ, 2008. 254 с.
152. Назаретян А.П. Цивилизационные кризисы в контексте универсальной истории (синергетика - психология - прогнозирование) [Текст] / А.П.Назаретян. М.: Мир, 2004. 367 с.
153. Найдыш В.М. Концепции современного естествознания: учеб.пособие [Текст] / В.М.Найдыш – М.: Гардарики, 1999. – 476 с.
154. Николис Г. Познание сложного. Введение. [Текст] / Г.Николис., И.Пригожин; пер. с англ. В.Ф.Пастушенко. – М.: Мир, 1990. 342 с.
155. Николис Г. Самоорганизация в неравновесных системах. [Текст] / Г.Николис., И.Р.Пригожин. М.: Мир, 1979. 512 с.
156. Новик И.Б. О моделировании сложных систем (философ. очерк) [Текст] / И.Б.Новик - М.: Педагогика - 1965. - 335 с.
157. Новаченко Т.В. Синергетичний підхід у педагогічній самоорганізації : навч.-метод. посіб. [Текст] / Т.В. Новаченко. Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. - К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2011. - 99 с. : рис., табл.
158. Песталоцци И.Г. Избранные педагогические сочинения. В 2-х томах [Текст] / И.Г.Песталоцци. - М.: Педагогика, 1981. – 316 с.
159. Петров А.Е. Постмодернистские курсы ДО: практика. [Электронный ресурс] / А.Е.Петров. - Режим доступу: http://sputnik.master-elecom.ru/Docs_25/Ped.jurnal/Vio/Vio_14/resource/Print/art_1_17.htm/.
160. Подрейко А.М. Синергетический подход к управлению образовательной деятельностью [Текст] / А.М.Подрейко. // Народное образование. 2003. № 2. С. 100 102.
161. Пойзнер Б.Н. О «субгекте» самоорганизации [Текст] / Б.Н.Пойзнер. // Прикладная нелинейная динамика. № 45. 1996. С. 149 158.
162. Попович М.В. Понимание как логико-гносеологическая проблема [Текст] / Отв. ред. М.В.Попович. К.: Наукова думка, 1982. 272 с.
163. Поппер К. Логика и рост научного знания [Текст] / К.Поппер. – М.: Наука. 1983. – 236 с.
164. Пригожин И. Время, хаос, квант [Текст] / И.Пригожин, И.Стенгерс. М.: Эдиториал УРСС, 2001. 240 с.
165. Пригожин И. От существующего к возникающему [Текст] / И.Пригожин. - М.: Наука, 1985. - 327 с.
166. Пригожин И. Порядок из хаоса: Новый диалог человека с природой [Текст] / И.Пригожин, И.Стенгерс; пер. с англ. Ю.А.Данилова М.: Прогресс, 1986. 431 с.
167. Пригожин И. Природа, наука и новая рациональность [Текст] / И.Пригожин // В поисках нового мировидени