ОСВІТА ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ: КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ТА ДОСВІД УПРОВАДЖЕННЯ : ОБРАЗОВАНИЕ ДЛЯ УСТОЙЧИВОГО РАЗВИТИЯ: КОНЦЕПТУАЛЬНЫЕ ОСНОВЫ И ОПЫТ ВНЕДРЕНИЯ

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Дніпропетровський обласний інститут
післядипломної педагогічної освіти

На правах рукопису

КАРПАНЬ ІРИНА СЕМЕНІВНА

УДК 37.013.73

ОСВІТА ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ: КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ТА ДОСВІД УПРОВАДЖЕННЯ
Спеціальність 09.00.10 – філософія освіти

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Науковий керівник
Романенко Михайло Ілліч,
доктор філософських наук,
професор

Дніпропетровськ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………………. 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФІЛОСОФСЬКО-ОСВІТНЬОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
1.1 Стан дослідження проблеми сталого розвитку у філософії освіти.……... 10
1.2 Концепт «сталого розвитку» та його освітня складова у контексті філософської проблематики ……………………………………………………..….… 27
1.3 Вплив проблематики філософсько-освітніх досліджень сталого розвитку на формування міжнародних освітніх стандартів ………………….………………….. 45
РОЗДІЛ 2. СТАНОВЛЕННЯ ОСВІТИ ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЯК СКЛАДОВА ПРОЦЕСУ РОЗВИТКУ ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПОСТНЕКЛАСИЧНОЇ ОСВІТИ
2.1 Освіта для сталого розвитку у «суспільстві знань»: ціннісно-світоглядні та методологічні інтенції ………………………………………………………………... 71
2.2 Освіта для сталого розвитку як механізм екоцентристської переорієнтації освітньої діяльності …………………………………………………………………… 85
РОЗДІЛ 3. КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ФІЛОСОФСЬКИХ ЗАСАД ОСВІТИ ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ В ОСВІТНІЙ ПРАКТИЦІ
3.1 Становлення освіти для сталого розвитку: міжнародний досвід та вітчизняні реалії ……………………………………………………….…………….. 109
3.2 Випереджаюча освіта для сталого розвитку та соціокультурне проектування в Україні і на Дніпропетровщині …………….…………………….. 130
ВИСНОВКИ ……………………………………………….…………….…..… 158
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………….…. 162

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Формування суспільства на засадах постіндустріалізму, особливо на принципах сталого розвитку, змінює статус та функції освітньої діяльності, що знайшло відображення у змісті поняття «суспільство освіти». Одним з аспектів трансформації освітньої сфери в інтегруючу підсистему постіндустріального суспільства є суттєве зростання її проектуюче-моделюючих функцій стосовно суспільного розвитку. В умовах наростання як глобальних проблем, так і конфліктогенного потенціалу на особистісному рівні завдання попередження усього спектру загроз суспільству та особистості освітніми засобами стає одним із пріоритетних.
Відтак становлення освіти для сталого розвитку значною мірою визначає увесь процес формування постнекласичної системи освіти. Саме від того, наскільки система освіти переорієнтується на цінності сталого розвитку, значною мірою залежить уникнення конфліктних та кризових ситуацій різного рівня і загалом вирішення глобальних проблем сучасності. Більше того, і проектування суспільства сталого розвитку на цінностях соціально-природної коеволюції та принципах соціальної справедливості також за своєю природою носить освітньо-ціннісний характер, оскільки ґрунтується на завданнях попередження глобальної екокатастрофи засобами ціннісного впливу на смисложиттєві орієнтири людей.
Для України дослідження та використання потенціалу освіти для сталого розвитку додатково актуалізується складною соціально-економічною та соціокультурною ситуацією. Сьогодні проблема цінностей сталого розвитку як основа смисложиттєвого вибору людей набуває особливої гостроти, оскільки і процес соціалізації, і процес життєдіяльності дорослих людей здійснюється в складних соціокультурних умовах. Спостерігається тенденція до загострення соціально-економічних, психологічних, освітніх та інших факторів, що продукує посилення дестабілізуючих для суспільства процесів. Одною з причин загострення проблеми є і відсутність науково обґрунтованої системи освіти для сталого розвитку, яка могла б виконувати роль консолідуючого чинника щодо проектування стабільного соціуму та вирішення на цій основі соціальних проблем країни.
Разом з тим на сьогодні відсутній глибокий аналіз освіти для сталого розвитку як цілісної філософсько-освітньої проблеми. Існуючі дослідження носять маргінальний характер і фокусуються передусім на теоретико-методологічному обґрунтуванні конкретних освітніх проектів у даній царині, а філософські рефлексії проблеми обмежуються обґрунтуванням освіти для сталого розвитку з погляду глобальних проблем сучасності. При цьому на периферії наукових розвідок залишається не лише проблематика освіти для сталого розвитку як потенціалу освітньої сфери, а й її сутнісний зв’язок з процесом становлення суспільства сталого розвитку як системостворюючого чинника. До того ж, саме від розробки філософської методології освіти для сталого розвитку, яка забезпечує узгодження зусиль суспільства щодо формування ціннісних засад діяльності кожної людини з потребами соціуму та глобальними тенденціями розвитку суспільства у напрямі становлення ноосферної цивілізації, залежить її ефективність як інструменту вирішення глобальних проблем та проектування соціальних відносин суспільства сталого розвитку.
Актуальність і важливість окресленого кола проблем і недостатня їх теоретична розробленість у межах філософії освіти є серйозною підставою для постановки наукового завдання дисертаційного дослідження, яке полягає у визначенні природи та особливостей освіти для сталого розвитку як об’єкту філософсько-освітнього аналізу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася на кафедрі випереджаючої освіти Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти у межах обласної програми «Освіта для сталого розвитку». Представлена дисертація є також складовою частиною виконання проекту «Випереджаюча освіта для сталого розвитку», а також тою чи іншою мірою – 16 регіональних освітніх програм.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження – визначити особливості, проблематику, теоретико-методологічні засади філософсько-освітнього аналізу освіти для сталого розвитку і механізми використання його результатів у процесі здійснення модернізації вітчизняної системи освіти.
Мета дослідження обумовила вирішення таких завдань:
 на основі аналізу наукових підходів визначити теоретико-методологічні засади освіти для сталого розвитку;
 проаналізувати концепт «освіта для сталого розвитку» у контексті філософської проблематики та обґрунтування реальної моделі суспільства сталого розвитку;
 визначити взаємовплив проблематики філософсько-освітніх досліджень сталого розвитку та міжнародних освітніх стандартів;
 обґрунтувати роль та місце освіти для сталого розвитку у «суспільстві знань»;
 охарактеризувати освіту для сталого розвитку як механізм екоцентристської переорієнтації освітньої діяльності;
 на основі аналізу міжнародного та вітчизняного досвіду визначити особливості становлення освіти для сталого розвитку в сучасних умовах;
 показати роль випереджаючої освіти для сталого розвитку у проектуванні соціокультурних інновацій.
Об’єкт дослідження – освіта для сталого розвитку у контексті філософсько-освітнього знання.
Предмет дослідження – зміст, методологія та основні напрями філософсько-освітнього аналізу освіти для сталого розвитку.
Методи дослідження. Методологія дослідження визначається як особливостями філософсько-освітнього аналізу, так і специфікою об’єкту та предмета. Загальнофілософські методологічні засади дослідження сформульовані в межах сучасної гуманістичної філософії, зокрема теорії самоактуалізації та саморозвитку особистості. Найбільше методологічне значення для аналізу освіти для сталого розвитку мають положення про особистісний вимір освітньої діяльності, життя та освіту як сфери самоактуалізації особистості, екзистенціальний характер проблем взаємодії особистості, соціуму та природи. При визначенні сутності проблем філософського аналізу освіти для сталого розвитку застосовувалася методологія структурно-функціонального та порівняльно-генезисного аналізу, теорія систем, ноосферно-синергетична методологія. Проективна методологія використовувалася для дослідження механізмів оптимізації процесу формування системи освіти для сталого розвитку. Методологічні положення щодо взаємозв’язку змісту освіти для сталого розвитку та соціуму використані для аналізу соціокультурної обумовленості становлення її теорії та практики.
Наукова новизна результатів дослідження полягає у визначенні концептуальних засад та обґрунтуванні філософської методології аналізу освіти для сталого розвитку як складової та механізму становлення постнекласичної освіти і розкритті на цій основі пріоритетів освітнього проектування суспільства для сталого розвитку, механізмів становлення освіти для сталого розвитку та принципів її впровадження у процесі модернізації вітчизняної освіти.
Наукова новизна полягає у такому:
вперше:
 на основі аналізу взаємозв’язку між генезисом ідей сталого розвитку та загальнотеоретичними підвалинами освітніх трансформацій узагальнено основні складові теоретико-методологічного обґрунтування освіти для сталого розвитку: ноосферизм, синергетику, теорію систем, методологію глобальної освіти, теорію ризиків;
 на основі аналізу численних міжнародних документів, що регламентують стандарти освіти для сталого розвитку, систематизована проблематика філософсько-освітніх досліджень ОСР як міжнародного інституту, яка містить: формулювання загального визначення ОСР як освітнього та соціального феномену; методологічну розробку проблематики цілепокладання, і на цій основі  обґрунтування стратегії у вигляді характеристик ОСР, що ведуть до формування постнекласичної системи освіти; адаптацію методологічних засад трансформації освітніх систем до проблеми діяльності щодо становлення ОСР; обґрунтування основних принципів ОСР, виходячи із загальних засад трансформації освітніх систем постіндустріального суспільства;
розвинуто:
 теоретико-методологічні засади розробки моделі освіти для сталого розвитку, у межах яких обґрунтовано, що реальна модель сталого розвитку може бути створена тільки на основі універсальної моделі розвитку, що виявляє сутність людського виміру, генезис і структуру феномену розвитку людства; при цьому освіта є чинником гуманітарного розвитку і це характеризує освіту для сталого розвитку не просто як один з напрямів освітньої діяльності, а як змістовний механізм становлення постнекласичної освіти, а у філософсько-освітньому аспекті вона може бути визначена як характеристика постнекласичної освіти, яка переорієнтовує її на засади та потреби сталого розвитку у ціннісному, цілепокладальному та змістовному вимірах;
 ціннісно-світоглядні засади формування суспільного інтелекту у межах «суспільства знань», які представлені як система імперативів: глобально-цивілізаційного виховання людини, некласичної моральності у вигляді морально-ноосферного імперативу, нового світогляду у вигляді ноосферно-екологічного імперативу, що можливо лише на основі створеної з використанням синергетичних принципів відкритої освітньої системи, у межах якої освіта постає як нескінчений процес осягнення людиною себе і навколишнього світу;
уточнено:
 розуміння екологічної освіти у межах концепту «освіта для сталого розвитку»; при цьому доведено, що вона набуває статусу основного стратегічного напряму в освітній системі, включаючи розвиток екологічної свідомості, визначення місця і ролі людини в біосфері, виховання потреби в екологічній діяльності, формування світогляду на засадах сталого розвитку; при цьому її кумулятивним результатом є формування екологічної культури, в рамках якої взаємовідносини людини і природи постають як духовно-моральна проблема, а основою її вирішення є принципи екологічної етики, засновані на сприйнятті природи як морального партнера;
 вимоги щодо розбудови та упровадження освіти в інтересах сталого розвитку; при цьому вказано, що універсальної моделі освіти для стійкого розвитку не існує, проте загальною особливістю сучасного етапу розвитку ОСР є її впровадження не в якості нового предмета у навчальному плані, а як зміна підходів до освіти на основі міждисциплінарності, заснованої на вивченні соціально-екологічної моделі світу, моделі випереджаючої («майбутньої») освіти, орієнтованої на практику, активної моделі знань і конструктивно-оптимістичного підходу до вирішення проблем розвитку;
 загальнометодологічні основи практичного використання освіти для проектування соціальних інновацій на основі концепту ноосферної освіти та роль концепту випереджаючої освіти, яка має стати основоположним елементом системи освіти для сталого розвитку, при цьому практичні функції випереджаючої освіти реалізуються через принцип освіти упродовж життя.
Практичне значення одержаних результатів. Дослідження є важливим кроком у розробці методологічних та концептуальних засад становлення сучасної системи освіти для сталого розвитку в Україні, а також проектування модернізаційних змін у вітчизняній системі освіти на основі розвитку її потенціалу проектування соціальних змін шляхом упровадження цінностей сталого розвитку засобами освітньої діяльності. Здійснене дослідження також дозволяє уточнити та систематизувати практичні напрями реформування системи освіти для сталого розвитку та спрямованість конкретних освітніх проектів у даній царині, адаптуючи їх до існуючих європейських і світових стандартів розвитку освітньої галузі.
Результати дослідження доцільно застосовувати при розробці навчальних курсів для вищої та середньої школи, зокрема, курсів з філософії освіти, нормативних курсів з філософії та культурології, етики, соціології, психології, екологічних та природничих курсів загального характеру, спеціалізованих курсів з валеології та навичок здорового способу життя. На основі викладених концептуальних узагальнень можна розробляти інструментально-технологічні проекти для здійснення освітніх новацій та інновацій.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації обговорювалися на наукових і теоретичних семінарах і засіданнях кафедри випереджуючої освіти Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, а також знайшли відображення у доповідях на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях: V Міжнародна наукова конференція «Стратегія якості в промисловості та освіті» (Варна, червень, 2009), Всеукраїнська науково-практична конференція «Філософія освіти як методологічна основа реформування школи» (Дніпропетровськ, квітень, 2009 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція «Випереджаюча освіта для сталого розвитку як практично-зорієнтована модель реформування галузі в регіоні» (Дніпропетровськ, березень 2011 р.), ХІ Всеукраїнські педагогічні читання «Науково-педагогічна спадщина М. Остроградського і сучасні проблеми освіти» (Полтава, вересень, 2011 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція «Гендерна освіта в Україні: світоглядні та праксеологічні аспекти реалізації» (Дніпропетровськ, листопад 2011 р.), ІІ Всеукраїнська відео-конференція «Модернізація освіти для сталого розвитку» (Дніпропетровськ–Рівне, грудень, 2011 р.)
Публікації. Матеріали дослідження викладені і використані при написанні 7 наукових робіт, 4 з них вміщені у провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертації та її обсяг. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Основний зміст дисертації викладено на 161 сторінці. Список використаних джерел містить 207 найменувань, нараховує 22 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Дослідження концепції сталого розвитку у контексті становлення освіти постіндустріального зразка вимагає передусім аналізу взаємозв’язку між генезисом ідей сталого розвитку та загальнотеоретичними підвалинами освітніх трансформацій. Теоретичні витоки ідеї сталого розвитку виходять з постнекласичної теорії суспільного розвитку, вчення про біосферу на ноосферному етапі її розвитку та теорій постіндустріального суспільства. Найбільший внесок у розбудову теоретико-методологічних засад дослідження освіти для сталого розвитку зробили такі філософські напрями, як структурний функціоналізм, «філософія життя», екзистенціалізм, соціокультурні дослідження феномену глобалізму. До основних складових теоретико-методологічного обґрунтування освіти для сталого розвитку доцільно віднести ноосферизм, синергетику, теорію систем, методологію глобальної освіти, теорію ризиків.
Реальна модель сталого розвитку може бути створена тільки на підставі універсальної моделі розвитку, що виявляє сутність людського виміру, генезис і структуру феномену розвитку людства. Освіта є складовою універсального феномену розвитку, у якості змісту феномену гуманітарного розвитку освіта є насамперед інституціоналізована форма діяльності, що забезпечує проектування, моделювання суспільства на засадах сталого розвитку через зміни його гуманітарної складової. Освітня складова сталого розвитку інтерпретується як освоєння нового змісту спільного розвитку людини, суспільства й природи і генерує перебудову всієї освітньої діяльності, виходячи з нових цінностей розвитку людства на всіх рівнях. І це характеризує освіту для сталого розвитку не просто як один з напрямів освітньої діяльності, а як змістовний механізм становлення постнекласичної освіти і у цьому сенсі як важливий об’єкт філософсько-освітнього аналізу. У соціокультурному вимірі її доцільно інтерпретувати атрибутивно як складову частину загального процесу становлення суспільства сталого розвитку у тій частині, що стосується трансформації освітньої сфери. У педагогічному вимірі йдеться про окремий напрям розвитку освітньої діяльності. У філософсько-освітньому плані освіту для сталого розвитку доцільно розуміти як характеристику постнекласичної освіти, яка переорієнтовує її на засади та потреби сталого розвитку у ціннісному, цілепокладальному та змістовному аспекті.
Необхідність розробки численних міжнародних документів, що регламентують стандарти освіти для сталого розвитку для міжнародної спільноти, стимулюють теоретичні дослідження та їх філософські узагальнення. Найбільша увага у філософсько-освітніх дослідженнях проблематики ОСР як міжнародного інституту має бути приділена формулюванню загального визначення ОСР як освітнього та соціального феномену, що відіграє важливу роль і у формуванні нових соціальних відносин, і у системних освітніх трансформаціях, методологічній розробці проблематики цілепокладання та орієнтовних результатів роботи, обґрунтуванні змістовного цілепокладання стратегії у вигляді характеристик ОСР, що за своєю природою ведуть до формування постнекласичної системи освіти, адаптації методологічних засад трансформації освітніх систем (особливо по лінії некласична освіта – постнекласична освіта), до проблеми діяльності щодо становлення ОСР, обґрунтування системи принципів ОСР, виходячи із загальних засад трансформації освітніх систем постіндустріального суспільства, виокремлення тих чи інших напрямів становлення постнекласичної освіти на основі аналізу ОСР як його інституціоналізованої форми.
Механізмом формування відтворення суспільного інтелекту у межах «суспільства знань» є освіта як соціальний і цивілізаційний інститут. В основі цього процесу лежить імператив глобально-цивілізаційного виховання людини, поєднаний із морально-ноосферним імперативом, що спирається на нову некласичну моральність, а також ноосферно-екологічний імператив як основа нового світогляду. Оскільки освіта для сталого розвитку є результатом трансформації освітньої сфери некласичного типу, найбільше значення для її аналізу має синергетична методологія. Філософія освіти визначає проблемне поле синергетичної методології як проблеми взаємодії освіти і суспільства, освіти і цінностей культури, становлення людини в освіті та освіту як загальнопланетарний феномен. Найбільше значення для становлення сучасної освіти для сталого розвитку у контексті синергетичної методології має формування відкритої освітньої системи. Задача освіти полягає в тому, щоб в існуючих умовах подолати стереотипи індивідуальної і суспільної свідомості, змінити ціннісно-мотиваційну парадигму, що має стати основою нової освітньої концепції для створення умов виживання людства. Застосування синергетичного підходу дозволяє розширити рамки освіти, наповнити її моральним змістом; освіта постає як нескінчений процес осягнення людиною себе і навколишнього світу.
У межах концепту сталого розвитку екологічна освіта набуває статусу основного стратегічного напряму в освітній системі. Вона включає в себе розвиток екологічної свідомості за допомогою всебічного знайомства з принципами організації та функціонування різних екосистем; визначення місця і ролі людини в біосфері; виховання потреби в екологічній діяльності; формування менталітету на засадах сталого розвитку. Під її впливом у системі освіти змінюються методи пізнання та ціннісні орієнтації. З філософського погляду найбільше значення має онтологічна схема побудови екологічного знання в єдності з проблемно орієнтованим підходом. Кумулятивним результатом екологічної освіти є формування екологічної культури, в рамках якої взаємовідносини людини і природи постають як духовно-моральна проблема. Екологічна культура є такою сукупністю матеріальних і духовних цінностей, а також способів людської діяльності, яка обумовлює відповідність соціокультурного процесу збереженню природного середовища, тобто екологічну культуру можна розглядати як інтелектуально-духовну основу цивілізації сталого типу. В її основі лежать принципи екологічної етики, тобто моральних відносин людини з природою, заснованих на сприйнятті природи як морального партнера, рівноправності і рівноцінності всього живого, а також на обмеженні прав і потреб людини.
Десятиріччя ООН з ОСР орієнтує на переростання екологічної освіти в освіту для сталого розвитку. Наразі універсальної моделі освіти для стійкого розвитку не існує. Кожна країна має визначати свої пріоритети і програми дій, а також головні цілі. В групу країн, які лідирують з ОСР, входять Швеція, Нідерланди, Австрія, з пострадянських країн – Казахстан. ОСР є новою формою «пронизуючого» навчання, яке охоплює практично усі предметні галузі природничих, гуманітарних і технічних наук. Основні тенденції трансформації існуючої ситуації в плані цілей політики і практики полягають у переході від освіти як підготовки до економічного життя до освіти, що є основою створення сталого суспільства, економіки та навколишнього середовища; від освіти як продукту до освіти як процесу набуття компетентностей; від практичного сприйняття освіти як інструкції до освіти, що виявляється у співучасті в навчанні. Доцільно говорити про створення реально діючої екологічної освіти в Україні, а основні завдання полягають в її подальшій модернізації у контексті розробки освітніх стандартів третього покоління. Питання формування освіти в інтересах сталого розвитку мають бути виведені з числа галузевих в категорію національних пріоритетів.
Загальнометодологічною основою практичного використання освіти для проектування соціальних інновацій є концепт ноосферної освіти.
Випереджаюча освіта є основоположним елементом існуючої системи освіти, мета якої – становлення інформаційного суспільства зі сталим розвитком. У матеріально-субстратному плані найважливішим елементом випереджаючої освіти є її інформатизація. Саме вказаний процес наближає людство до формування колективного випереджаючого інтелекту. Практичні функції випереджаючої освіти реалізуються через принцип освіти упродовж життя.
В Україні на загальнодержавному рівні визнано пріоритетність розвитку освіти як фактора формування нових соціальних відносин. На сьогодні успіхи у впровадженні освіти для сталого розвитку досить очевидні, оскільки Україна є єдиною державою, де її складові наскрізно пронизують усі рівні освіти. На Дніпропетровщині програма «Освіта для сталого розвитку» є методологічною та операціональною основою трансформації регіональної системи освіти на засадах сталого розвитку. У роботі обґрунтовуються практичні рекомендації на основі узагальнення досвіду області стосовно упровадження моделі школи випереджаючої освіти для сталого розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Айзятов Ф. А. Устойчивое развитие как особое состояния социума и природы : дисс. ... доктора филос. наук / Айзятов Фярит Ахметович. – Саранск, 1999. – 387 с.
2. Алексеева Л. А. Образование как планетное явление: Монография / Л. А. Алексеева, Р. А. Додонов, Д. Е. Муза, и др. ; Дон НТУ. – Донецк: Дон НТУ, Технопарк Дон НТУ УНИТЕХ, 2011. – 270 с.
3. Алиева, Н. З. От синергетики и постмодернизма – к постнеклассическому образованию [Текст] / Н. З. Алиева // Гуманитарные и социально-экономические науки. – Ростов-на-Дону: Изд-во Северо-Кавказского научного центра высшей школы. – 2008. – № 1. – С. 10–13.
4. Алиева, Н.З. Постнеклассическое образование в контексте парадигмы нестабильности [Текст] / Н.З. Алиева // Гуманитарные и социально-экономические науки. – Ростов-на-Дону: Изд-во Северо-Кавказского научного центра высшей школы. – 2008. – № 3. – С. 6–9.
5. Алиева Н. З. Постнеклассическое естественнонаучное образование: концептуальные и философские основания: Монография [Електронний ресурс] // Научная электронная библиотека. Монографии, изданные в издательстве Российской Академии Естествознания: [сайт] / «Академия Естествознания», 2008. – Режим доступу : http://www.monographies.ru (10.10.2011).
6. Андрущенко В. П. Філософія освіти ХХІ століття: пошук пріоритетів / В. П. Андрущенко // Філософія освіти. – 2005. – № 1. – С. 15
7. Андреев А. Л. Российское образование. Социально-исторические контексты / А. Л. Андреев – М. : Наука, 2008. – 269 с.
8. Аршинов В. И. Как синергетика может содействовать становлению новой модели образования // Синергетика и образование / В.И. Аршинов. – М. : Издательство «Гнозис», 1997. – С. 61–66.
9. Аршинов В. И. Синергетика – эволюционный аспект / В. И. Аршинов, В. Г. Буданов // Самоорганизация и наука: опыт философского осмысления. – М. : Арго, 1994, – С. 229–243.
10. Атфилд Р. Этика экологической ответственности (главы из книги) // Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности. – М. : Прогресс, 1990. – С. 203–218.
11. Базалук О. А. Философия образования в свете новой космологической концепции: учебник / О. А. Базалук – К. : Кондор, 2010. – 458 с.
12. Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну / Ульрих Бек : (пер. Седельник В., Федорова Н., Филиппова А.) – Москва: Прогресс-Традиция, 2000. – 384 с.
13. Бек У. Критическая теория мирового общества риска / У. Бек Космополитический взгляд на проблему [Електронний ресурс] // ПРОГНОЗИΣ. – 2009. – № 2 (18). – Режим доступу: http://www.intelros.ru/readroom/prognosis/pr_2-2009 (12.12.2011)
14. Белорус О. Г., Мацейко Ю. М. Глобальное устойчивое развитие / Киевский национальный экономический ун-т им. Вадима Гетьмана ; Институт мировой экономики и международных отношений НАН Украины ; Международный ин-т глобалиситики ; Международная ассоциация «Украина – Римский клуб». – К. : КНЕУ, 2006. – 488 с.
15. Бермус А. Г. Модернизация образования: философия, политика, культура: научная монография. – М. : Канон+, 2008. – 383 с.
16. Бирич И. А. Синергетические задачи образования [Електронний ресурс] // Pravlist.ru. Научно-образовательный портал – Режим доступу: http://pravmisl.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=549&Itemid=75.
17. Бодрийяр Ж. Забыть Фуко / Жан Бодрийяр. – СПб. : Издательство «Владимир Даль», 2000. – 96 с.
18. Бойко А. І. Філософія модернізації освіти в системі ринкових трансформацій: світоглядно-філософський аналіз: автореф. дис. ... д-ра філос. наук : 09.00.10 / Бойко Анжела Іванівна; Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. – К., 2010. – 31 с.
19. Боннская декларация. Приложение [Електронний ресурс] : (Всемирная конференция по образованию в интересах устойчивого развития. 31 марта–2 апреля 2009 года. Бонн, Германия). – Режим доступу : http://www.esd-world-conference-2009.org/fileadmin/download/ESD2009_BonnDeclarationRussian.pdf.
20. Брюссельская декларация о панъевропейской повестке дня предстоящей Белградской конференции министров окружающей среды [Электронный ресурс] : Принята на пленарном заседании Европейского ЭКО-Форума 2 марта 2007 года, Брюссель. – Режим доступа : http://rudocs.exdat.com/docs/index-275410.html .
21. Буданов В. Г. Синергетическая парадигма / В. Буданов, О. Астафьева, Г. Ризниченко. – Прогресс-Традиция, 2007. – С. 592.
22. Буданов В. Г. Эпоха бифуркаций и синергетика в образовании / В. Г. Буданов // Московский синергетический форум. Тезисы. – М., 1996. – С. 42.
23. Будник Л. И. Образование для устойчивого развития и экологическая безопасность / Л. И. Будник // Устойчивое развитие: природа – общество – человек : материалы международной конференции. Т. 1. – М., 2006. – 236 с.
24. Бутусова Н. В. Проблема перехода к устойчивому развитию и стратегия политического развития России [Электронный ресурс] : материалы научн. конф. / Н. В. Бутусова. – М. : РАПН, 2004. – Режим доступа : http://www.rapn.ru/?grup=72&doc=l36.
25. В гармонии с природой : доклад Генерального секретаря [Електронний ресурс] / Организация Объединенных Наций. Distr.: General 19 August 2010. – (Шестьдесят пятая сессия Пункт 20(i) предварительной повестки дня «Устойчивое развитие: в гармонии с природой»). – Режим доступу : http://www.un.org/esa/dsd/resources/res_pdfs/res_ga65_unedited/314N1048959-Russian.pdf.
26. Ващекин Н. П. Ориентиры опережающего образования / Н. П. Ващекин, А. Д. Урсул // Социс, 2000. – № 5. – С. 90–97.
27. Вернадський В. Кілька слів про ноосферу / Володимир Вернадський // Федів Ю .О. Історія української філософії / Ю. О. Федів, Н. Г. Мозгова. – К. : Україна, 2000. – 512 с.
28. Вернадский В. И. Автотрофность человечества // Владимир Вернадский: Жизнеописание. Избранные труды. Воспоминания современников. Суждения потомков. – М. : Современник, 1993. – С. 462–486.
29. Виконання Плану дій Україна – ЄС: довкілля та сталий розвиток / Проект «Оцінка виконання Планів дій Європейської політики сусідства» / Наталія Андрусевич (ред.). – Л. : [Ресурсно-аналітичний центр «Суспільство і довкілля»], 2009. – 95с. + 8с
30. Висоцька О. Є. Освіта для сталого розвитку : науково-методичний посібник / О. Є. Висоцька – Дніпропетровськ : Роял Принт, 2011. – 200 с.
31. Висоцька О. Є. Етика взаємодії суспільства з природою: морально-ціннісні основи екологічної культури : Монографія / О. Є. Висоцька – Дніпропетровськ : «Акцент ПП», 2012. – С. 46–48.
32. Відкрита освіта. Колективний розвиток освіти через відкриті технології, відкритий контент і відкрите знання. / [За ред. Тору Іійосі, М. С. Віджая Кумара]. – Наука : Київ, 2009. – Перекладено за виданням: Opening Up Education: The Collective Advancement of Education through Open Technology, Open Content, and Open Knowledge, Toru Iiyoshi and M.S. Vijay Kumar, eds. MIT Press, 2008.
33. Вохминцев Б. С. Современный мир как противостояние разных мировоззрений [Електронний ресурс] / Б. С. Вохминцев // Электронное научное издание «Международный электронный журнал. Устойчивое развитие: наука и практика». – вып. 2 (7). – 2011, ст. 1. – Режим доступу до журн.: www.yrazvitie.ru.
34. Гайденко В. П. Природа в религиозном мировосприятии / В. П. Гайденко // Вопросы философии. – 1995. – № 3.
35. Гагарин А. В. Природоориентированная деятельность учащихся как ведущее условие формирования экологического сознания : Монография (издание второе, доработанное и дополненное) / А. В. Гагарин – М : РУДН, 2005. – 196 с.
36. Гейзенберг В. Физика и философия / В.Гейзенберг ; Пер. с немецкого И. А. Акчурина, Э. П. Андреева. – М. : Наука, 1989. – С. 3–132.
37. Генисаретский О. И. Воображаемая предметность и воображаемая деятельность: заметки к педагогике воображения / О. И. Генисаретский // Навигатор : методологические расширения и продолжения. М. : Путь, 2002. – С. 511.
38. Гидденс Э. Судьба, риск и безопасность / Э. Гидденс ; Пер. С.П. Баньковской // THESIS, Вып. 5. – 1994. – С. 107–134.
39. Голубев В. В. Диверсификация системы образования как основа устойчивого развития [Електронний ресурс] / В. В. Голубев // Электронное научное издание «Международный электронный журнал. Устойчивое развитие: наука и практика». – вып. 2 (7). – 2011, ст. 7. – Режим доступу до журн.: www.yrazvitie.ru.
40. Головко О. Н. Непрерывное экологическое образование в США и Украине: генезис, опыт, перспективы: Монография / О. Н. Головко // Севастопольский национальный технический ун-т. – Севастополь : Издательство СевНТУ, 2008. – 263 с.
41. Горлинський В. В. Філософія безпеки і сталого людського розвитку: ціннісний вимір : Монографія. / В. В. Горлинський – К. : Вид. ПАРАПАН, 2011. – 378 с.
42. Горшков М. К. Непрерывное образование в контексте модернизации социологической науки / М. К. Горшков, Г. А. Ключарев – М. : ИС РАН, ФГНУ ЦСИ, 2011. – 232 с.
43. Григорьев Н. П. Эколого-экономический анализ и оценка минеральных ресурсов / Н. П. Григорьев, Ю. А. Киперман, Л. П. Голембиевская // Тезисы докладов III Международной конференции «Новые идеи в науках о Земле» – М., 1997. – С. 192.
44. Дакарские рамки действий. Образование для всех : выполнение наших общих обязательств. [Електронний ресурс] : Текст, принятый Всемирным форумом по образованию – Дакар, Сенегал, 26-28 апреля 2000 г. ED-2000/CONF/211/1. – Режим доступу : http://www.ecoaccord.org/edu/annex3.htm.
45. Данилов-Данильян В. И. Перед главным вызовом цивилизации. Взгляд из России. / В. И. Данилов-Данильян, К. С. Лосев, И. Е. Рейф. – Инфра-М, 2009. – 224 с.
46. Доронина О. Д. Методологические подходы к интеграции образования в национальные образовательные системы в интересах устойчивого развития [Електронний ресурс] / О. Д. Доронина // Электронное научное издание «Международный электронный журнал. Устойчивое развитие: наука и практика» – вып. 2 (7). – 2011, ст. 5. – Режим доступу до журн.: www.yrazvitie.ru.
47. Доронина, О. Д. Стратегия ООН для устойчивого развития в условиях глобализации [Текст] : подходы и решения: [памяти Н. Н. Моисеева посвящ.] / О. Д. Доронина, О. Л. Кузнецов, Ю. А. Рахманин. – М. : РАЕН, 2005. – 247 с.
48. Дунаева Н. В. Экологическое просвещение и «устойчивое развитие» / Н. В. Дунаева. // «Крым 2002» : Труды Международной конференции. Т. 2. – М. : Изд-во ГПНТБ России, 2002. – С. 576–578.
49. Заявление министров окружающей среды стран ЕЭК ООН о просвещении в инетересах устойчивого развития [Електронний ресурс] / Пятая конференция министров «Окружающая среда для Европы». – Киев, Украина. 21–23 мая 2003 г. – Режим доступу : http://www.ecoaccord.org/edu/annex5.pdf.
50. Закон України «Про освіту» (№1060-XII, із змінами вiд 11 червня 2008) [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.osvita.org.ua/pravo/law_00/
51. Европейская экономическая комиссия Организации Объединенных наций. Доклад 2011 [Електронний ресурс] : Женева и Нью-Йорк, 2011. – С. 119. – Режим доступу : http://www.unece.org/fileadmin/DAM/publications/Annual%20Reports/topics/ annual_report_2011_RUS_web.pdf.
52. Егоров В. С. К понятию открытости образования / В. С. Егоров // Синергетика и образование / Отв. ред. В. С. Егоров. – М., 1997. – С. 93
53. Еланова М. М. Гуманизация в целях устойчивого развития : Монография / М. М. Еланова, Л. В. Мантатова. – Улан-Удэ, Изд-во ВСГТУ, 2006. – 155 с.
54. Ермаков Д. С. Обучение решению проблем окружающей среды в контексте устойчивого развития / Д. С. Ермаков // Устойчивое развитие: природа – общество – человек : Материалы международной конференции. Т. 1. – М., 2006. – 236 с.
55. Єрмоленко А. М. Комунікативна практична філософія. Підручник. – К. Лібра, 1999. – 488 с.
56. Жить и учиться ради благополучного будущего: важность образования взрослых. Заключительный доклад [Электронный ресурс] : (Шестая Международная конференция по образованию взрослых. ЮНЕСКО. 1–4 декабря, 2009 г. Бразилия, Белене – Режим доступа : http://www.unesco.org/ fileadmin/ MULTIMEDIA/ INSTITUTES/UIL/confintea/pdf/News/confinteavi_final_report_russian_online.pdf.
57. Зеленый пакет : комплект образовательных материалов по устойчивому развитию [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://greenpack.rec.org/ru/main.php?lang=ru; http://www.greenpack.in.ua/.
58. Идеи устойчивого развития в программе обучения специалистов-экологов на кафедре экологической безопасности и устойчивого развития регионов // Образование для устойчивого развития: материалы Всероссийского совещания / под ред. Н. С. Касимова, В. С. Тикунова. – Смоленск : Маджента, 2003. – С. 60–72.
59. Ильинский И. М. Образовательная революція / И. М. Ильинский – М. : МГСА, 2002. – С. 225–278.
60. Императивы устойчивого развития и манипулирование общественным сознанием [Електронний ресурс] : Экополитика и коммуникативные процессы. Сущность экополитики / Информационно-аналитический портал «Наследие» – Режим доступу : http://old.nasledie.ru/ipravo/20_10/21_1/article.php?art=19.
61. Информационные материалы VI Всероссийской научно-практической конференции «Экологическое образование и просвещение в интересах устойчивого развития». – Сургут : Винчера, 2011. – 178 с.
62. Йонас Г. Приницип відповідальності. У пошуках етики для технологічної цивілізації / Ганс Йонас ; [пер. з нім. А. Єрмоленко, В. Єрмоленко] – К. : Лібра, 2011. – 400 с.
63. Йоханнесбургский саммит 2002 [Електронний ресурс] : Официальный веб-сайт Всемиирной встречи на высшем уровне по устойчивому развитию 26 августа – 4 сентября 2002. – Режим доступу : http://www.un.org/russian/conferen/wssd.
64. Калинин В. Б. Учебно-методический комплекс по курсу «Устойчивое развитие» для 10–11 кл. профильных школ; раб. тетрадь для уч-ся 10–11 кл. общеобразовательной школы; методические рекомендации для учителя [Електронний ресурс] / В. Б. Калинин, Д. С. Ермаков, С. Ю. Лапшина. – М, 2002. – 66 с. – Режим доступу : http://www.aseko.org.
65. Калинин В. Б. Образование для устойчивого развития: схемы и пояснения / В. Б. Калинин // Вестник АсЭкО. – 2003. – № 1.
66. Калинин Э. Ю. Синергетика: пределы роста / Э. Ю. Калинин // Московский синергетический форум. Январская встреча «Устойчивое развитие в изменяющемся мире». 27–31 января 1996 г. – М., 1996. – С. 64.
67. Калинина Н. М. Оправдание синергетики: синтез науки, философии и религии [Електронний ресурс] / Н. М. Калинина – Режим доступу : http://www.filosofy.vuzlib.net/txt-books_5.html.
68. Капица П. Л. Влияние современных научных идей на общество. В память об Эйнштейне : Доклад, представленный на Международный симпозиум / П. Л. Капица. – Вопросы философии, 1979 – № 1. – С. 61–71.
69. Карпань І. С. Ноосферно-екологічна складова глобальної освіти у філософії сталого розвитку / І. С. Карпань // Наукові записки Харківського університету Повітряних Сил. Соціальна філософія, психологія. Вип. 1 (32). – Харків, 2009. – С. 141–148.
70. Карпань І. С. Світоглядні засади еколого-ноосферної освіти / І. С. Карпань // Практична філософія. – Київ, 2009. – № 3. – С. 54–58.
71. Карпань І. С. Філософські засади освіти для сталого розвитку в Україні / І. С. Карпань // Філософія. Культура. Життя. Міжвузівський збірник наукових праць. Випуск 32. – Дніпропетровськ, 2009. – С. 152–156.
72. Карпань І. С. Філософсько-освітні аспекти проблеми сталого розвитку суспільства / І. С. Карпань // Наукове пізнання: методологія та технологія. – Одеса, 2008. – № 2 (22). – С. 77–80.
73. Карпенко І. В. Світ повсякденності як предмет філософського дослідження / І. В. Карпенко // Інтелект. Особистість. Цивілізація. : Зб. наук. праць. Вип. 6. – 2008. – С. 15.
74. Карпенко К. І. Природа і жінка: Перспективи екофемінізму в Україні: Монографія / К. І. Карпенко – Харків: «Крук», 2005. – 320 с.
75. Карпець Л. А. Криза сучасної освіти і шляхи її подолання / Л. А. Карпець // Вісник ХНУ імені В. Н. Каразіна. Серія: Філософія. Філософські перипетії. Х. : ХНУ, 2010 – № 917. – 160 с.
76. Кизима В. В. Тоталлогия (философия обновления) / В. В. Кизима – К. : Издатель ПАРАПАН, 2005. – 272 с.
77. Кисельов М. М. Національне буття серед екологічних реалій : Монографія / М. М. Кисельов, Ф. М. Канак – Київ : Тандем, 2000. – 320 с.
78. Клепко С. Ф. Інтегративна освіта і поліформізм знання /С. Ф. Клепко. – Київ – Полтава – Харків: ПОІОПП, 1998. – 360 с.
79. Климент Т. Ф., Александрийский. Увещевание к язычникам. Кто из богатых спасется / Т. Ф. Климент, Александрийский ; пер. с древнегреч., вступ. ст., коммент. и указатель А. Ю. Братухина.  2-е изд., испр.  СПб. : Изд-во Олега Абышко, 2009.  288 с.
80. Ключарев Г. А. К вопросу о теоретических основаниях непрерывного образования // Непрерывное образование в политическом и экономическом контекстах / Отв. ред. Г. А. Ключарев. М. : ИС РАН, 2008. – С. 344–358.
81. Князева Е. Н. Синергетика. Нелинейность времени и ландшафты коэволюции / Е. Н. Князева, С. П Курдюмов. – М. : Комкнига, 2007. – с. 149.
82. Князева Е. Н. Синергетически конструируемый мир / Е. Н. Князева // Синергетика: будущее мира и России. М. : ЛКИ/URSS, 2008.
83. Князева Е. Н. Пробуждающее образование / Е. Н. Князева // Синергетическая парадигма. Синергетика образования. – М. : Прогресс-Традиция, 2007. – С. 369–387.
84. Коммюнике. Новая динамика развития высшего образования и исследований в целях социальных изменений и развития [Електронний ресурс] : Всемирная конференция по высшему образованию ООН 5–8 июля 2009 г., ЮНЕСКО, Париж. – Режим доступу : http://unesdoc.unesco.org/images/0018/001832/183277r.pdf.
85. Концепція екологічної освіти України // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – 2002. – № 7. – С. 3–23.
86. Корженко В. В. Філософія виховання: зміна орієнтацій: Монографія / В. В. Корженко  К. : Вид-во УАДУ, 1998.  304 с.
87. Кошель Н. Н. Школьная Местная повестка-21: пособие для общеобразовательной средней школы / Н. Н. Кошель, С. Б. Савелова, Н. В Самерсова [и др.]; под ред. Н. Н. Кошель, Н. В. Самерсовой. – Минск : Академия последипломного образования, 2008. – 184 с.
88. Кузина О. В. Сущность и содержание концепции устойчивого развития: от теории к практике (на примере Швеции): дисс. … кандидата фил. наук : 09.00.11 / Кузина Ольга Владимировна. – Архангельск, 2009. – 243 с.
89. Кузнецов О. Л. Устойчивое развитие: научные основы проектирования в системе природа – общество – человек / О. Л. Кузнецов, Б. Е. Большаков. – Санкт-Петербург : Гуманистика, 2002.
90. Култаєва М. Педагогічне мислення як регіональна онтологія і епістемологічна ситуація / Марiя Култаєва // Філоcофія освіти. – Х. : ТОВ «Майстерклас», 2005. – № 1.
91. Ласло Эрвин. Глобальная бифуркация: время принимать решения [Електронний ресурс] / Эрвин Ласло // Век глобализации. – Выпуск № 2 (8). – 2011 – Режим доступу : http://www.socionauki.ru/journal/articles/136251/.
92. Лакост М. К. Хроника великого замысла. ЮНЕСКО. 1946–1993 / М. К. Лакост – М. : Прогресс, 1995. – С. 42 – 157.
93. Лебедев Д. В. Концепция экологической этики Н. Н. Моисеева [Електронний ресурс] / Д. В. Лебедев // София : Рукописный журнал Общества ревнителей русской философии. 2000 (2001). – № 1. – Режим доступу : http://www.eunnet.net/sofia/01-2000/text/0108.html.
94. Левашов В. К. О социальной сущности устойчивого развития Моисеева / В. К. Левашов // СОЦИС. – 1997. – № 4. – С. 3.
95. Лопатин Р. И. Социальный аспект стратеги устойчивого развития РФ [Електронний ресурс] / Р. И. Лопатин. – Режим доступу : http://works.tarefer.ru/98/100107/index.htmI.
96. Лукьянчиков Н. Н. Теория В. И. Вернадского о ноосфере и современность [Електронний ресурс] / Н. Н. Лукьянчиков А. А. Улитин, Л. Д. Гагут. – Режим доступу : http://www.ustoichivo.ru/biblio.html
97. Мамедов Н. М. Качество жизни и образование для устойчивого развития / Н. М. Мамедов / XIV Международная конференция «Образование в интересах устойчивого развития» – Россия, г. Великий Новгород, 1–3 июля 2008г. : тезисы докладов XIV Международной конференции «Образование в інтересах устойчивого развития». – Великий Новгород, 2008. – 390 с.
98. Мамедов Н. М. Культура, экология, образование / Н. М. Мамедов – М.: Изд-во РЭФИА, 1996. – 51 с.
99. Мамедов Н. М. Основания экологического образования / Н. М. Мамедов // Философия экологического образования / Под ред. Лисеева И. К. – М. : Прогресс-традиция, 2001. – С. 81.
100. Мангер Т. Э. Диверсификация непрерывного образования в социально-культурной сфере : автореф. дисс. на соискание научн. звания доктора пед. наук: спец. 13.00.05 «Теория, методика и организация социально-культурной деятельности» / Мангер Татьяна Эдуардовна. – Тамбов, 2008.
101. Мантатов В. В. Стратегия разума : экологическая этика и устойчивое развитие : в двух томах / В. В. Мантатов. – Улан-Удэ: Бурятское книжное изд-во. – Т. 1. – 1988 ; Т. 2. – 2000.
102. Мантатова Л. В. Философские перспективы устойчивого развития информационного общества / Л. В. Мантатова – Улан-Удэ, 2002. – С. 244.
103. Мантатов В. В. Ценностные основания грядущей цивилизации: устойчивое развитие и экологическая этика / В. В. Мантатов, Л. В. Мантатова // Экологическая этика и устойчивое развитие туризма : материалы II Междунар. науч.-практ. конф. «Устойчивое развитие туризма: опыт и инновации» (24-25 мая 2007 г.). – Улан-Удэ, 2007. – С. 3–7.
104. Маслова Н. В. Ноосферное образование: методология, технология, инструментарий / Н. В. Маслова // Вестник Российской академии естественных наук. – 2003. – Т. 3. – № 3. – С. 66–74.
105. Маслова Н. В. Образование – фундаментальная форма постижения бытия / Н. В. Маслова // Теоретические основы современной педагогики и образования. – Вісник СевДТУ. Вип. 96 : Педагогіка: зб. наук. пр. – Севастополь: Вид-во СевНТУ, 2009. – С. 10–14.
106. Межжерин Виталий. Книга для разумения: Вселенная. Экология. Культура. Ноосфера. – К. : Логос, 2004. – 284 с.
107. Миронюк С. Г. Теория риска и проблема устойчивого развития общества [Электронный ресурс] / С. Г. Миронюк, М. П. Кропоткин. – Режим доступа : http://zhurnal.lib.ru/m/mironjuk_s_g/noosphera.shtm
108. Моисеев Н. Н. Думая о будущем, или Напоминание моим ученикам о необходимости единства действий, чтобы выжить [Текст] / Н. Н. Моисеев // Экология и жизнь. – 2002. – N 1. – С. 4–6.
109. Морен Э. Образование в будущем: семь неотложных задач / Морен Э. // Синергетическая парадигма. Синергетика образования. – М. Прогресс-Традиция, 2007. – С. 24–96.
110. Морозов В. Обзор российских интеллектуальных журналов [Электронный ресурс] / Вячеслав Морозов, Петр Резвых. // Неприкосновенный запас. – 2010. – № 3(71) – Режим доступа : http://magazines.russ.ru/nz/2010/3/mo23.html.
111. Муфф Ш. Демократия в многополярном мире [Электронный ресурс] // ПРОГНОЗИΣ. – 2009. – № 2 (18). – Режим доступа : http://www.intelros.ru/readroom/prognosis/pr_2-2009
112. На пути к образованию для устойчивого развития в России / под ред. Н. С. Касимова, С. М. Малхазовой. – М. : ГЕОС, 2006. – 206 с.
113. Назаренко В. М. Будущее экологического образования: некоторые предположения / В. М. Назаренко // Экология и жизнь. – 1997. – № 2–3. – С. 18–21.
114. Національна доктрина розвитку освіти у ХХІ столітті // Освіта України. – 2001. – № 1 – С. 22–25.
115. Национальная стратегия образования в интересах устойчивого развития в Российской Федерации [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.geogr.msu.ru/HESD/docs/conception_HESD.pdf.
116. Некрасов С. И. Современные проблемы коэволюции [Електронний ресурс] / С. И. Некрасов, Н. А. Некрасова, С. А. Кутоманов. – Издательство «Академия Естествознания», 2010. – Режим доступу : http://www.monographies.ru/.
117. Нечепуренко Т. Л. Образование как фактор перехода к информационному обществу : дис. ... канд. филос. наук : 09.00.11 / Нечепуренко Татьяна Леонидовна. – М., 2003.
118. Обзор лучших практик по образованию для устойчивого развития в Центральной Азии в свете реализации Декады ООН по ОСР и Стратегии ЕЭК ООН по ОСР. – Алматы. Казахстан, 2009. – С. 78.
119. Образование в интересах устойчивого развития : информационно-аналитический обзор / Т. Н. Ковалева [и др.]. – Минск : МГЭУ им А. Д . Сахарова, 2007. – 103 с.
120. Образование в интересах устойчивого развтия в международных документах и соглашениях [Електронний ресурс] – Москва: «Эко-Согласие», 2005. – Режим доступу : http://77.121.11.22/ecolib/4/39.pdf.
121. Образование для устойчивого развития: материалы Всероссийского совещания «Образование для устойчивого развития» / под ред. Н. С. Касимова, В. С. Тикунова. – Смоленск : Маджента, 2003. – 160 с.
122. Образование для устойчивого развития в Санкт-Петербурге. Буклет российско-британского проекта «Интеграция основных направлений образования для устойчивого развития в систему образования СПб. [Електронний ресурс] // авт. коллектив под рук. С. В. Алексеева. – СПб. – 2002. – Режим доступу : http://aseko.ru/docs/strategy.pdf\
123. Огурцов А. П., Платонов В. В. Образы образования. Западная философия образования. XX век / РАН; Институт философии. – СПб. : Издательство Русского Христианского гуманитарного института, 2004. – 520 с.
124. Онушкин В. Г. Образование взрослых. Междисциплинарный словарь терминологии. / В. Г. Онушкин, Е. И. Огарев. – СПб. : ОВ РАО, 1995. – 232 с.
125. Ортега-и-Гассет Хосе. Востание масс / Хосе Ортега-и-Гассет // Райгородский Д. Я. Психология масс : хрестоматия / Д. Я. Райгородский. – Самара, «БАХРАХ-М». – 2006. – 592с.
126. Панов В. И. Экологическая психология: Опыт построения методологии / В. И. Панов – М., 2004. – с. 196
127. Передовая практика в образовании в интересах устойчивого развития [Електронний ресурс] : справочный доклад к 6-й международной конференции «Окружающая среда для Европы». – ЕЭК ООН–ЮНЕСКО, Белград, 2007. – Режим доступу : http://unece.org/env/documents/2007/ece/ece.belgrade.conf.2007.inf.9.r.pdf.
128. Повестка дня на XXI век [Електронний ресурс] : Конференция ООН по окружающей среде и развитию. – Рио-де-Жанейро, 3–14 июня 1992 г. – Т. 1. – Нью-Йорк, 1993. – С. 11. – Режим доступу : http://www.un.org/russian/conferen/wssd/agenda21/.
129. Пометун О. Реалізація базових принципів освіти для стійкого розвитку на пострадянському освітньому просторі (на прикладі України) / О. Пометун // Надихаємо на дії. Інформаційний бюлетень. – 2008. – № 1. – С. 15
130. Преподавание и изучение в интересах устойчивого будущего, учебная программа: мультимедийная программа образования учителей [Електронний ресурс] / ЮНЕСКО. – Режим доступу : http://www.unesco.org/education/tlsf/
131. Программа Балтийского Университета и Повестка дня на ХXI век в области образования в интересах устойчивого развития в регионе Балтийского моря [Електронний ресурс] / пер. с англ. – Минск : Технопринт, 2000. – Режим доступу : http://www.baltic21.org, http://www.baltic21.org/?publications,21#67.
132. Программа дисциплины «Проблемы устойчивого развития» / Н. П. Тарасова [и др.] // Образование для устойчивого развития: материалы семинара «Экологическое образование и образование для устойчивого развития». – Смоленск–Москва : Ниверсум, 2004. – С. 206–225.
133. Радіонова І. О. Ідеї критичної педагогіки в українському контексті. Американська філософія освіти очима українських дослідників / І. О. Радіонова // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 22 грудня 2005 р. – Полтава: ПОІППО, 2005. – 281 с.
134. Радіонова Н. В. Філософська комунікація як чинник структурування культурно-освітнього простору на Слобожанщині у XIX ст. : автореф. дис. ... д-ра філософ. наук: 09.00.10 «Філософія освіти» / Н.В. Радіонова ; Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. – Х., 2009. – 32 с.
135. Рац М. В. Что такое экология или как спасти природу (взгляд методолога) / М. В. Рац. – М.: Касталь, 1991. – 180 с.
136. Розин В. М. Образование как синергетическая система / В. М. Розин // Синергетика и образование / Отв. ред. В.С. Егоров – М., 1997. – С. 77.
137. Романенко М. І. Випереджаюча освіта для сталого розвитку – веління часу / М. І. Романенко // Класний керівник школи майбутнього. — Дніпропетровськ, 2009. – с. 3–9.
138. Романенко М. І. Освіта як об'єкт соціально-філософського аналізу : Монографія. / М. І. Романенко. – Дніпропетровськ : Видавництво «Промінь», 1998. – 132 с.
139. Романовский В.Л. Прикладная техносферная рискология. Экологические аспекты / Романовский В.Л., Е.В.Муравьёва. – 2007. – 342 с.
140. Руткевич М. Н. Философское значение концепции устойчивого развития / М. Н. Руткевич // Вопросы философии. – 2002. – № 11. – С. 25–28.
141. Рыбакова М. В. Современные концептуальные подходы к понятию экологической практики (статья) [Текст] / Рыбакова М. В. // Актуальные проблемы современной социологии и политологии: Сборник статей. Вып. 2. / Под общ. ред. Л. Н. Панковой. – М. : Макс-Пресс, 2008. – С. 158–175.
142. Садовничий В. А. Становление образования для устойчивого развития в России / В. А. Садовничий, Н. С. Касимов // Экологическое образование: до школы, в школе, вне школы. – № 4 (29). – 2006. – С. 3–9.
143. Сводный доклад о пятой международной конференции по образованию взрослых [Електронний ресурс] / Двадцать девятая сессия, ЮНЕСКО. ФРГ, Гамбург, 14-18 июля 1997 г. – Режим доступу : http://unesdoc.unesco.org/images/0010/001091/109130r.pdf.
144. Сірін В. А. Сталий розвиток суспільства як об’єкт соціологічного дослідження / В. А. Сірін. // Проблеми освіти в суспільстві ноосферної епохи (освіта сталого розвитку) : матеріали Всеукраїнсьткої науково-практичної конференції. Київ, 19 квітня 2007 р. / відп. за випуск Вдовиченко А. М.; Ліпський П. Ю. – К. : Чайка – Всесвіт, 2007. – С. 97.
145. Скубашевська О. С. Філософія інноваційного розвитку освіти в умовах становлення інформаційного суспільства в Україні: автореф. дис. ... канд. філос. наук : 09.00.10 / Скубашевська Ольга Станіславівна; Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. – К., 2010. – 31 с.
146. Соловьев B. C. Собрание сочинений: в 10 томах / B. C. Соловьев. – СПб., Просвещение, 1911–1914. – Т. 7. – С. 359–360.
147. Сорокин П. А. Кризис нашего времениє / П. А.Сорокин // Американская социологическая мисль. – М., 1996. – С. 356–371.
148. Сорос Дж. О глобализации. / Дж. Сорос. – М. : Эксмо, 2004. – 540 с.
149. Софийская конференция по образованию взрослых [Електронний ресурс] : Призыв к действию. – Болгария, София, 6–9