МЕТОДОЛОГІЧНА РОЛЬ ТРАНСГУМАНІЗМУ В СТАНОВЛЕННІ ПОСТЛЮДИНИ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені А.С. МАКАРЕНКА

На правах рукопису
УДК 167/168:164.742”313”

Дєнєжніков Сергій Сергійович
МЕТОДОЛОГІЧНА РОЛЬ ТРАНСГУМАНІЗМУ В
СТАНОВЛЕННІ ПОСТЛЮДИНИ
(Спеціальність 09.00.09 – філософія науки)

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук

Науковий керівник:
доктор філософських наук,
професор В.О. Цикін

Суми-2012

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ІДЕЙ ТРАНСГУМАНІЗ-МУ………………………………………………………………………………..12
1.1. Становлення та еволюція трансгуманізму: ідеї і напрями..…………....12
1.2. Взаємозв’язок індустрії супертехнологій і ідеології трансгуманізму…36
1.3. Трансгуманізм як особливий світогляд і метод………………………...58
РОЗДІЛ 2. ІНТЕРПРЕТАЦІЯ КОНЦЕПТУ ПОСТЛЮДИНИ В ТРАНСГУМАНІЗМІ…………………………………………………….……..81
2.1. Розвиток штучного інтелекту та його вплив на еволюцію людини……………………………….…………………………………………...81
2.2. Вплив hi-techтаhi-humeтехнологій на еволюцію антропокосмосу…104
2.3. Ризики практики супертехнологій та етичні аспекти трансгума-нізму……………………………………………………………………………..127
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………150
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………...154

ВСТУП

Початок ХХІ століття позначився глибокими, якісно новими зрушеннями в соціальному, економічному, політичному, духовному та культурному житті суспільства. Стрімкий розвиток нанотехнологій, біотехнологій, нейротехнологій, генної інженерії, мережевих технологій, а також тотальна інформатизація і комп’ютеризація всіх галузей економіки та сфер суспільного життя спричинили ряд якісних змін у людському бутті.
Провідною тенденцією таких процесів стало прискорення технологічного розвитку людства, проникнення у фундаментальні першооснови всього живого і, зокрема, людського буття в тотальному вимірі. Поява і вдосконалення високих технологій (поняття «хай-тек», «високі технології», «високі наукоємні технології», «супертехнології» та «надтехнології» ми використовуємо як синоніми) вже зараз мають значний вплив на соціоприродні якості людини, змінюючи її антропологічні характеристики. Вивчення досягнень, вигод, перспектив і потенційних небезпек використання й поширення новітніх технологій, їхнього впливу на людину та фундаментальні природні якості, змінює й сучасні уявлення про засади гуманізму.
Ідея вдосконалення людини наскрізно пронизує історію розвитку людства, але найбільш унаочнено виявляє себе в західній філософській думці середини минулого століття, у вигляді нової течії – трансгуманізму. В основі трансгуманізму лежить уявлення про людину та її майбутнє як безпосередній результат технологічного прогресу. Впровадження сучасних супертехнологій призводить до корінної зміни різноманітних аспектів життєдіяльності людини й суспільства та може спричинити, як переконані трансгуманісти, появу
нових еволюційних сходинок у розвитку людини.
Згідно з положеннями трансгуманізму, людина не є завершальною ланкою у процесі еволюції живої матерії, тому, відповідно, її інтелектуальні здібності й біологічні характеристики можуть удосконалюватися до безкінечності. З позицій зазначеної філософської доктрини, природна форма людського існування не пов’язана нерозривно з людяністю як найвищою цінністю.
Таке радикальне розділення способу існування людини й ціннісної форми її ідентичності фундаментально відрізняє трансгуманізм від класичного гуманізму Нового часу.
Разом із тим, слід враховувати, що розвиток новітніх технологій може не лише завдати істотної шкоди людині та природі, але й поставити під питання саме існування життя на Землі. Ці питання викликають гострі дискусії серед учених, філософів, антропологів, футурологів тощо.
Тому вивчення потенційних можливостей, перспектив і небезпек використання новітніх технологій, спрямованих на вдосконалення природи людини, є досить актуальним на сьогоднішній день.
Ступінь наукової розробки. Проблема осмислення чинників трансформації людського буття й самої людини має тривалу історію. Про це, свідчать, зокрема, релігійні тексти і практики езотеричних шкіл магії та алхімії тощо.
Так, міфологія й антична філософія несуть у собі відбиток ідей про розширення меж людини засобами магічних сил, технічних пристроїв, наукових знань (міфи про Гільгамеша, Дедала та Ікара тощо). Період Середньовіччя вніс якісні зміни в духовне пізнання людини (прагнення людини до кращого, божественного, світу). Наукові досягнення епохи Відродження й емпіричні дослідження Нового часу запропонували нову концепцію світобачення – раціональний гуманізм.
У ХІХ – на початку ХХ ст. особливуроль у розвитку ідей трансгуманізму відіграли представники філософії російського космізму –М. Федоров, П. Флоренський, К. Ціолковський, О. Чижевський та ін. Вони вважали, що розвиток наукової думки є таким же неминучим процесом, який виник у ході еволюції живої речовини, як і людський розум, що містить в собі потенцію безмежного розвитку.
Виникнення науки, як продукту пізнавальної діяльності людини, поступово стає провідним чинником формування планети Земля. Це міркування знайшло своє втілення у вченні про ноосферу В. Вернадського, відповідно до якого людина, яка охопила науковою думкою всю планету, прагне до її постійного перетворення.
Термін «трансгуманізм» був запропонований англійським біологомДж. Хакслі в 1957 р. Своїми попередниками сучасні західні трансгуманісти вважають Дж. Бернала, Б. Рассела, О. Степлдона, П. Тейяра де Шардена. Філософською основою трансгуманізму є відмова від субстанціальної парадигми буття людини та перехід до функціональної парадигми, що бере початок у філософії І.Канта і Е. Кассірера.
Трансгуманізм безпосередньо пов’язаний із біомедичними практиками, насамперед, у галузі геронтології, а також із концепціями постгендеризму, імморталізму, екстропіанства, техногайянізму та ін.
У становленні трансгуманізму можна виділити такі етапи:
Перший етап (1960–80-ті рр.) становлення трансгуманізму пов’язаний з розвитком кібернетики та появою перших комп’ютерів. В цей час ідеї трансгуманістів знаходиливідображення і розвивались здебільшого у творах наукових фантастів. Такі автори як А. Азімов, А. Кларк, С. Лем, Р. Хайнлайн, а пізніше В. Віндж, Г. Еван, Б. Стерлінг та ін. досліджували різні сторони трансгуманізму і зробили свій внесок у його розвиток. Поняття «транслюдина» та «постлюдина» вперше з’явилися в оповіданні Д. Бродеріка «Вирощування» (1975 р.). Серед відомих ранніх трансгуманістів слід згадати Ф. М. Есфандіарі, Е. Дрекслера та Г. Моравека, які й досі залишаються в авангарді трансгуманістичної думки.
Другий етап (90-ті рр. ХХ ст.) розвитку ідей трансгуманізму пов’язаний із виникненням таких грандіозних мегапроектів як «Геном людини», «Протеом людини», «Інфотех», «Наномед» тощо, результати яких знайшли широке застосування під час біологічної реконструкції людини. Н. Бостром і Д. Пірс заснували Всесвітню Трансгуманістичну Асоціацію, що об’єднує всі організації, групи і напрями, пов’язані з трансгуманізмом.
Третій етап (початок ХХІ ст.) ознаменований грандіозними досягненнями супертехнологій, синергетики та конвергенції наук і технологій, а також проникненням пізнання людини у фундаментальні першооснови буття.
Дослідженню чинників і наслідків глобальних трансформацій сучасної науки присвячені публікації С. Вовка, І. Добронравової, С. Кримського,М. Марчука, В. Ратнікова, О. Рубанець, М. Савостьянової, В. Стьопіна,Н. Хамітова, В. Цикіна та ін. Методологічному, гносеологічному та етичному осмисленню надтехнологій присвячені роботи Т. Гардашук, О. Жукової,Н. Кобаясі, В. Лук’янця, В. Ратнікова та ін.
Використання супертехнологій у контексті ідей трансгуманізму сьогодні обговорюються І. Алмазовим,І. Артюховим, І. Вішевим, А. Гордєєвим, А. Єрьоміним, М. Кайку,Д. Медведєвим, В. Прайд та ін.
Дослідженню світоглядних аспектів розвитку надтехнологій та їх впливу на буття людини, природи й суспільства в усій його повноті присвячені праці
У. Бека, Т. Гардашук, В. Горохова, М. Кастельса, М. Кисельова, В. Колпакова, О. Льотова, В. Лук’янця, А. Назаретяна, М. Поповича, В. Ратнікова,
Ф. Уебстера, Ф. Фукуями, Б. Юдіна та ін.
На сучасному етапі розвитку філософської думки провідними дослідниками проблем трансгуманізму та постлюдини є Р. Бейлі, Н.Бостром,
Р. Курцвеїл, О. Льотов, В. Лук’янець,В. Стьопін, Ф. Фукуяма, Б. Юдін,
Е. Юдковський та ін.
Зв’язокіз науковими програмами, планами, темами. Робота виконана у рамках державної науково-дослідної теми кафедри філософії і соціології 0111U005739 «Філософсько-теоретичний аналіз основ синергетики, нанонауки і хай-тек», що є пріоритетним напрямком в науково-дослідній роботі Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.
Об’єкт дослідження – трансгуманізм як філософська течія.
Предмет дослідження – роль трансгуманізму в обґрунтуванні концепту постлюдини.
Мета дослідження – критично проаналізувати роль ідей трансгуманізму в обґрунтуванні концепту постлюдини.
Для досягнення цієї мети поставлені такі завдання:
– здійснити ретроспективний аналіз становлення та еволюції ідей трансгуманізму;
– виявити взаємозв’язокміж розвитком супертехнологій, сучасними науковими та біомедичними практиками та ідеологіями трансгуманізму;
– розкрити світоглядні та методологічні засади трансгуманізму;
– показати тенденції розвитку систем штучного інтелекту і його вплив на еволюцію уявлень про сутність людини крізь призму ідей трансгуманізму;
– охарактеризувати вплив hi-tech і hi-hume технологій на еволюцію антропокосмосу;
– визначити ризики, пов’язані з практичним упровадженням супертехнологій і сформулювати етичні засади трансгуманізму.
Теоретичну й методологічну основу дисертаційного дослідження складають фундаментальні положення діалектики суб’єктивного й об’єктивного, історичного й логічного методів пізнання, принципів взаємопроникнення, системного та інформаційного підходів, синергетики, а також еволюційної епістемології.
Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять методологія постнекласичної науки, методологічний плюралізм, подолання розриву між об’єктом і суб’єктом пізнання. Постнекласична філософія дозволяє виявити джерела й механізми динаміки багатовимірних соціокультурних систем.
Широко використовуються методи зіставлення і протиставлення різноманітних поглядів; методи моделювання; системно-структурного аналізу; уявний експеримент; гіпотетико-дедуктивний метод;метод сходження від абстрактного до конкретного.
У дослідженні використані праці вітчизняних і зарубіжних дослідників в галузі природознавства, філософів і соціологів. Автором враховані принципи природничо-наукового і соціально-гуманітарного пізнання.
Наукова новизна дослідження полягає у проведенні цілісного філософсько-методологічного аналізу ідей трансгуманізму та з’ясуванні їхньої ролі в обґрунтуванні концепції постлюдини, в результаті чого було виявлено, що ідеї трансгуманізму складають теоретичне підґрунтя для осмислення еволюції людини під впливом новітніх супертехнологій.
Основні результати наукової новизни дисертаційного дослідження сформульовані в таких тезах:
– на основі комплексного аналізу становлення та еволюції ідей трансгуманізму встановлено, що трансгуманізм обстоює ідею безмежного розширення можливостей людини за допомогою супертехнологій сучасності, протиставляючи себе гуманізму Нового часу, що спирався на ідеї просвіти та духовного самовдосконалення людини. Запропонована авторська дефініція трансгуманізму як інтелектуального і культурного руху ХХ – початку
ХХІ століття, що спирається на досягнення сучасних наук і наукомістких технологій для вдосконалення пізнавальних і фізичних можливостей людини;
– виявлено діалектичний взаємозв’язок між розвитком сучасних наукомістких технологій та ідеологією трансгуманізму, який конструює своє бачення майбутнього людини в безпосередній залежності від досягнень високих технологій (ядро яких складає NBIC-комплекс) за еволюційною схемою «людина – транслюдина – постлюдина». Трансгуманізм розглядає конвергенцію і синергію супертехнологій як провідний інструмент зміни інтелектуальних, тілесних та соціальних якостей людини;
– світоглядні засади трансгуманізму складають: антропоцентричність (спрямованість на людину), раціональність (зв’язок з проблемою науковості і використання раціональних методів і досягнень сучасної науки), відкритість до новітніх досягнень сучасних наук, технологій і творчості, антропність, що розглядає буття людини в усій його тотальності. При цьому антропність виступає не як абсолютна константа, а як етико-онтологічний імператив підвищення і самовдосконалення людини.Інжиніринг супертехнологій не просто змінює те, що створено природою, а й формує кзазіприродне середовище, в якому людина занурюється у світ сурогатних онтологій, що суперечать її біологічній природі;
– обґрунтовано роль розвитку супертехнологій штучного інтелекту як провідного чинника потенційних трансформацій за схемою «людина – транслюдина – постлюдина», оскільки штучний інтелект розглядається як провідний чинник посилення інтелектуальних здібностей людини в напрямі становлення транслюдини і початку формування постлюдини;
– проаналізовані основні напрями застосування супертехнологій в дослідженні антропокосмосу та можливості їх впливу на його еволюцію; обґрунтовано положення про те, що практика застосування супертехнологій детермінує перехід від людини до транслюдини, а від неї до постлюдини. Науково-технічна активність людини у цій галузі виступає чинником антропогенного прискорення глобальної еволюції та появи постлюдського часу, де людина може перебудовувати світ на власний розсуд. Згідно трансгуманізму, людина неухильно перетворюється на суб’єкта дії галактичного масштабу;
– виявлені ризики, що витікають з практики застосування супертехнологій; сформульовані етичні аспекти трансгуманізму, а саме: проблема втрати ідентичності та автономності людини, розрив між її фізичними можливостями і духовним розвитком, неконтрольоване втручання в людську природу та біосферу, приниження гідності людини тощо. Встановлено, що трансгуманізм передбачає перетворення біосоціальної природи людини, фізичного і соціального космосу, ставлячи людину перед альтернативою вибору між посиленням інтелектуальних та фізичних можливостей (потенцій) і небезпеками техногенної цивілізації.
Науково-теоретичне і практичне значення дослідження полягає в тому, що результати дисертаційного дослідження створюють теоретичне і методологічне підґрунтя для подальшого дослідження проблем трансгуманізму та шляхів становлення транслюдини і постлюдини на сучасному та майбутньому етапах розвитку цивілізації. Теоретичний і фактичний матеріал дослідження може бути використаний при розробці тем нормативного курсу з філософії, філософії науки і техніки, філософської антропології, історії науки тощо.
Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційної роботи обговорювалися на засіданнях кафедри філософії і соціології Сумського державного педагогічного університетуімені А.С. Макаренка, на міжнародній конференції «Інноваційний розвиток суспільствавумовахкрос-культурної взаємодії» (27-30 квітня 2009 р.,
м. Суми); науковій конференції за результатами науково-дослідної і науково-методичноїроботи кафедр Сумського державного педагогічного університетуіменіА.С. Макаренка у2008 р. (13 травня 2009 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Наукові дослідження – теорія і експеримент 2009» (м. Полтава, 2009 р.); науковій конференції за результатами науково-дослідноїінауково-методичної роботи кафедр Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка у2009 р. (2010 р.); всеукраїнськійнауково-практичній конференції «Освіта в інформаційному суспільстві: філософські, психологічні і педагогічні аспекти» (м. Суми, 27-28 жовтня2010 р.); конференції «Релігія, релігійність, філософія і гуманітарні знання в сучасному інформаційному просторі: національний і інтернаціональний аспекти» (21-23 грудня 2010 р.,
м. Луганськ); міжнародній науково-практичній конференції молодих учених і студентів «Соціалізація молодої особистості: культура, освітня політика, технологія формування» (м. Суми, 20-21 квітня 2011 р.); науковій конференції за результатами науково-дослідноїінауково-методичної роботи кафедр Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренкау 2010 р. (травень 2011 р.); другій міжнародній науково-теоретичній конференції «Актуальні питання, проблеми і перспективи розвитку гуманітарного знання в сучасному інформаційному просторі: національний і інтернаціональний аспект» (17-19 травня 2011 р., м. Луганськ); всеукраїнській науково-практичній конференції «Наукові горизонти – 2011» (17 липня 2011 р., м. Миколаїв); міжнародній науково-практичній конференції «Гуманітарно-наукове знання: становлення парадигми» (7-8 жовтня 2011 р., м. Чернівці); другій міжнародній науковій конференції «Нові виміри духовності на початку ХХІ століття» (21-22 жовтня 2011 р.,
м. Суми); «Актуальні питання методики викладання суспільних і гуманітарних дисциплін в умовах сучасної школи» (м. Суми, 2011 р.); «Антикризова стратегія регіональної молодіжної політики. Регіональна молодіжна політика як шлях побудови української державності» (м. Донецьк, 2011 р.). Основні положення дисертації висвітлені особисто автором у 15 наукових публікаціях, із них 8 – у спеціалізованих виданнях, визначених як фахові.
Структура роботи визначається метою, завданнями та логікою дослідження і складається зі вступу, двох розділів (по три підрозділи в кожному), висновків і списку використаної літератури, який включає 186 найменувань джерел літератури. Повний об’єм дисертації складає 168 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проблема формування трансгуманізму як філософської течії має тривалу історію. Беручи свій початок устародавніх міфах і легендах, трансгуманізм поступово формувався в давньокитайських школах даосизму, грецькій філософії, західноєвропейській культурі.
Епоха Просвітництва і Нового часу запропонувала нову методологію, засновану не на апріорних міркуваннях,а на емпіричних дослідженнях і сформувало основу для розвитку раціонального гуманізму – прямого попередника трансгуманізму.
Епоха постмодерну сприяла появі найрізноманітніших ідей і напрямів усередині трансгуманізму, зокрема ідей екстропіанства і наукового іморталізму. Корінна ломка онтологічних і світоглядних орієнтирів ще більше посилилася після фундаментальних відкриттів в науці рубежу тисячоліть.
Трансгуманізм – філософський і культурний рух, що передбачає використання нових наук і технологій для удосконалення людини. Трансгуманізм відстоює ідеєю безмежного розширення можливостей людини під впливом технологій ХХІ століття, протиставляючи себе гуманізму Нового часу.
По-перше, новітні досягнення в галузі науки дозволили людині отримати доступ не лише до незліченних енергетичних, речовинних і інформаційних багатств, але і проникнути у фундаментальні першооснови усього живого на планеті.Джерелом більшості очікуваних в найближчому майбутньому досягнень сучасних технологій багато прибічників ідей трансгуманізму вважають комплекс NBIC-конвергенції.Досягнення в області супертехнологій в корені міняють біосоціальну суть людини в результаті їх конвергенції і синергії у рамках технологічного імперативу.
Величезні технологічні можливості, що розкриваються в ході NBIC-конвергенції неминуче приведуть до серйозних філософських, культурних і соціальних наслідків. Розвиток NBIC-технологій означає початок нового етапу еволюції людини.
По-друге, ера більш дивовижних перетворень фундаментальних першооснов людського життя дозволила побачити, що колишні метафізичні уявлення про вічну суть людини, про її божественне походження, поступаються місцем трансгуманістичним уявленням, які породжуються високими технологіями.Зміни, що вносяться в сучасне суспільство технологічним прогресом, здатні вже в осяжній перспективі набути вирішального значення для подальшої еволюції людського суспільства, самого існування людства, його світогляду.
По-третє, трансгуманізм – антропоцентричний. Антропність, в розумінні трансгуманістів, не є абсолютною онтологічною константою. Антропність ¬– це найбільший витвір мистецтва самої людини. Етико-онтологічний імператив трансгуманізму свідчить: не консервувати буття антропності в повноті усіх її нинішніх обмежностей, патологій і недосконалості, а покращувати це буття, використовуючи усю потужність технологій XXI століття.
Основними термінами, якими прибічники позицій трансгуманізму визначають подальшу еволюцію людини, – це транслюдина і постлюдина.
Транслюдина – людина, яка активно готується стати постлюдиною. Особистість, досить інформована, щоб побачити в майбутньому радикально нові можливості, підготовлювана до них і використовує усі існуючі можливості для самопокращення. Фахівці називають такі ознаки транслюдяності як поліпшення тіла імплантантами, відсутність статі, штучне розмноження і розподілену індивідуальність.
Постлюдина – це нащадок людини, модифікований до такої міри, що вже не є людиною, в її традиційному розумінні.Слід зазначити, що багато сучасних мислителів концентрують свої інтелектуальні зусилля навколо ідеї постлюдини – ідеї про можливість перевершити обмеженість людської істоти, здолати ті заслони, які ставить людині її просторово-часова визначеність, її тіло і детерміністична залежність. Проте ця ідея розглядається різними авторами з різних теоретичних і світоглядних позицій.
Постлюди можуть виявитися повністю штучним створіннями (заснованими на штучному інтелекті) або результатом великої кількості змін і покращень біології людини або транслюдини. Деякі постлюди можуть навіть знайти для себе корисним відмовитися від власного тіла і жити в якості інформаційних структур в гігантських надшвидких комп’ютерних мережах.
По-четверте, досягнення таких цілей може бути здійснено за допомогою супертехнологій штучного інтелекту. Штучний інтелект, нейрофізіологія, когнітивна наука і створення надрозуму із зворотним позитивним зв’язком виступають як провідні чинники формування транслюдини і початок формування концепту постлюдини.
Слід зазначити, що в трансгуманістичному дискурсі обговорюються не лише проблеми штучного інтелекту, але і багатьох інших технологій, які і визначатимуть майбутнє людства.
Стрімкий розвиток нових технологій у сучасному світі набуває революційного характеру. Досягнення в області передових технологій вже зараз здатні змінити не лише буденний устрій життя, але і глибоко реконструювати наше соціальне буття. Панування все більш могутніх надтехнологій впритул наблизили нас до постлюдського часу, в якому застосування названих технологій на благо людини перетворює нас в постлюдей, а наш час усього лише початковий етап в становленні постлюдського часу.
Проблеми, якими вони займаються в цілому пов’язані з перспективами впливу цих технологій на сучасний світ і соціальну реальність. Їх критичне осмислення вимагає комплексного підходу до проблеми місця і ролі окремої людини і соціуму в умовах домінування трансгуманістичних технологій.
По-п’яте, людина, стаючи творцем все більш могутніх надтехнологій стає свого роду соціо-біо-техноінженером, перетворювачем усіх форм життя на Землі. Практика застосування супертехнологій з метою перетворення біосоціоприродного буття людини, детермінують перехід від людини до транслюдини, а від неї до постлюдини.
Варто зазначити, що трансгуманізм – це еволюціонуючий світогляд, або швидше, сімейство еволюціонуючих світоглядів, оскільки трансгуманісти часто розходяться в думці один з одним з багатьох питань. Трансгуманістична філософія, яка знаходиться поки що тільки у стадії становлення, повинна продовжувати розвиватися у світлі нового досвіду і нових можливостей.
Етичному осмисленню підлягають проблеми використання високих технологій. Проблеми їх застосування так довго живили жанр антиутопії, що у багатьох людей будь-яка їх форма a priori асоціюється з настанням епохи дегуманізації. Ризики, що є основою для обмеження швидкого розвитку надтехнологій, пов’язані з можливістю порушення фундаментальних принципів біоетики – передусім це можливість утиску гідності людини, її автономії, порушення принципу справедливості.
Трансгуманізм сумісний з великою кількістю етичних систем, і трансгуманісти дотримуються різних поглядів. Трансгуманісти є прибічниками особистої свободи, особливо, морального права для тих, хто цього хоче, використовувати технологію для розширення своїх розумових і фізичних можливостей і збільшення контролю над власним життям.
На закінчення слід зазначити, що деякі аспекти трансгуманізму, такі як проблема почуттів, міжособистісні стосунки в суспільстві у постлюдському світі не знайшли достатнього обґрунтування. Вони можуть бути предметом спеціального наукового дослідження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аблязов Н. “Технологическая сингулярность. Исследование предпосылок возникновения и последствий для человечества” /
Н. Аблязов.– М.: АСТ, 2007.– 306 с.
2. Аверкин А.Н. Толковый словарь по искусственному интеллекту / А.Н. Аверкин, М.Г. Гаазе-Рапопорт, Д.А. Поспелов.– М.: Радио и связь, 1992.– 256 с.
3. Акименко А.Д.Об элементах понимания методологии целостного понимания человека / А.Д. Акименко // Философские науки.– 1991.– № 7.– С. 161-170.
4. Андрос Є.І. Інтелект у структурі людського буття / Є.І. Андрос.– К.: Стилос, 2010.– 358 с.
5. Андрущенко В., Горбунова Л. та ін. Філософські засади трансформації вищої освіти в Україні на поч. ХХІ ст.: Монографія / «Модернізація вищої освіти: світоглядно-педагогічні проблеми» / В. Андрущенко, Л. Горбунова та ін.– К.: Педагогічна думка, 2007.– 352 с.
6. Аргонов В.Ю. Искусственное программирование потребностей: путь к деградации или новый стимул развития / В. Аргонов // Вопросы философии.– 2008.– № 12.– С. 22-37.
7. Артюхов И.В. Новые технологии и продолжение эволюции человека? Трансгуманистический проект будущего / И.В. Артюхов – М.: издательство ЛКИ/URSS, 2008.– 320 с.
8. Афонін Е.А., Бандурка О.М. Велика розтока (глобальні проблеми сучасності: соціально-історичний аналіз) / Е.А. Афонін, О.М. Бандурка.– К.: ПАРАПАН, 2002.– 352 с.
9. Бейлин М.В. Ноосфера как единое мыслящее человечество / М.В. Бейлин // Практична філософія.– 2010.– № 2 (36).– С. 44-48.
10. Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну / Ульрих Бек.– М.: Прогресс-Традиция, 2000.– 348 с.
11. Бек У. Что такое глобализация? / У. Бек.– М.: Прогресс-Традиция, 2001.– 304 с.
12. Бекон Ф. Новый Органон Науки / Ф. Бекон.– М.: Наука, 1967.– 502 с.
13. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования / Д. Белл.– М.:Academia, 2004.– 346 с.
14. Белялетдинов Р.Р. Кибер-человек: взгляд в будущее /
Р.Р. Белялетдинов // Человек.– 2006.– № 6.– С. 128-131.
15. Бехман Г. Современное общество как общество риска / Г. Бехман // Вопросы философии.– 2007.– № 1.– С. 26-46.
16. Бехман Г. Современное общество: общество риска, информационное общество, общество знаний / Готтхард Бехман; пер. с нем. А.Ю. Антоновского, Г.В. Гороховой, Д.В. Ефременко, В.В. Каганчук, С.В. Месяц.– М.: Логос, 2010.– 248 с.
17. Бонецкая Н.К. Андрогин против сверхчеловека / Н.К. Бонецкая // Вопросы философии.– 2011.– №7.– С. 81-95.
18. Бостром Н. Сколько осталось до суперинтеллекта? / Н. Бостром // Информационное общество: Сборник.– М.: ООО «Издательство АСТ», 2004.– С. 313-338.
19. Бочков Н.П. Методологические и социальные вопросы современной генетики человека / Н.П. Бочков // Вопросы философии.– 1981.– С. 51-54.
20. Братерська-Дронь М. Філософія безсмертя в етиці космізму / М. Братерська-Дронь // Всесвіт.– 2001.– № 34.– С. 101-105.
21. Буданов В.Г. Методология синергетики в постнеклассической науке и в образовании / Владимир Григорьевич Буданов.– М.: ЛИБРОКОМ, 2009.– 240 с.
22. Будущее искусственного интеллекта (Ред.– сост. К.Я. Левитин, Д.А. Поспелов).– М.: Наука, 1991.– 302 с.
23. Будущее науки в ХХІ веке. Следующие пятьдесят лет / Под ред. Джона Брокмана; пер. с англ. Ю.В. Букановой.– М.: АСТ: АСТ МОСКВА, 2008.– 255, [1] с.
24. Буровский Л.М. Люди ли мы? (О соотношении «естественного» и «искусственного» в современном человеке) / Л.М. Буровский // ОНС.– 1996.– № 4.– С. 122-132.
25. Быковский И.А. Философские аспекты проблемы создания искусственного интеллекта: Дис. канд. филос. наук: 09.00.08 /
И.А. Быковский.– Саратов, 2003.– 180 с.
26. Вельков В.В. Куда идет эволюция человечества / В.В. Вельков // Человек.– 2003. – №2. – С. 16-29.
27. Вернадский В.И. Живое вещество / В.И. Вернадский – М.: Наука, 1978.– 308 с.
28. Вернадский В.И. Начало и вечность жизни / В.И Вернадский.– М.: Сов. Россия, 1989.–704 с.
29. Визгин Вл.П. Возникновение ядерного этоса: «Мы и создавали такое оружие с единственной целью, чтобы его нельзя было применить» / Вл.П. Визгин // Этос науки.– М.: Academia, 2008.– С. 478-499.
30. Виндельбанд В. От Канта до Ницше / В. Виндельбанд.– М.: КАНОН-пресс, Кучково поле, 1998.– 496 с.
31. Владленова И.В. Формирование NBIC–конвергентной парадигмы в современной науке / И.В. Владленова // Практична філософія.– 2010.– № 4(38).– С. 20-26.
32. Войскунский А.Е., Дорохова О.А. Становление кибернетики: исторические основания и современные проблемы / А.Е. Войскунский,
О. А. Дорохова // Вопросы философии.– 2010.– № 5.– С. 69-84.
33. Гайнуллина Л.Ф., Агапов О.Д. Синергийная антропология как новая гуманитарная парадигма / Л.Ф. Гайнуллина, О.Д. Агапов // Вопросы философии.– 2010.– № 5.– С. 173-182.
34. Гальчинський А.С. Глобальні трансформації: концептуальні альтернативи. Методологічний аспект / А.С. Гальчинський.– К.: Либідь, 2006.– 314 с.
35. Герасимова Е. Майбутнє свідомості людини в умовах домінування віртуальної реальності / Е. Герасимова // Вища освіта України.– 2003.– № 4.– С. 107-112.
36. Глазко В.И., Чешко В.Ф. «Опасное знание» в «обществе риска» (век генетики и биотехнологий): Монография.– Харьков: ИД «ИНЖЕК», 2007.– 544 с.
37. Гнатик Е.Н. Роль ценностного подхода в антропогенетике и генетической инженерии / Е. Гнатик // Вопросы философии.– 2007.– №6.– С. 70-78.
38. Гнатик Е.Н. Философские проблемы евгеники: история и современность / Е.Н. Гнатик // Вопросы философии.– 2005.– №6.–
С. 93-106.
39. Говорунов А.В., Конашев М.Б. Теория эволюции: философско-методологические проблемы / А.В. Говорунов, М.Б. Конашев // Вопросы философии.– 2010.– №7.– С. 158-163.
40. Горохов В.Г. Наноэтика: значение научной, технической и хозяйственной этики в современном обществе / В.Г. Горохов // Вопросы философии.– 2008.– №10.– С. 33-49.
41. Горохов В.Г. Роль фундаментальных исследований в развитии новейших технологий / В.Г. Горохов// Вопросы философии.– 2009.–
№3.– С. 67-76.
42. Горохов В.Г. Трансформация «понятия машина в нанотехнологии» / В.Г. Горохов // Вопросы философии.– 2009.– №9.– С. 97-115.
43. Гродзинський Д. та ін. Дослідження з генетичної інженерії в установах НАН України / Д. Гродзинський // Вісник НАН України.– 2006.– № 8.– С. 3-12.
44. Гроф С. За пределами мозга / С. Гроф.– М.: Изд-во Трансперсонального института, 1993.– 497 с.
45. Гудзева Е.Н., Калмыкова В.В. «Властелин колец» как миф постиндунстриального, сетевого и информационного общества / Е.Н. Гудзева, В.В. Калмыкова // Вопросы философии.– 2011.– №8.– С. 75-84
46. Гумилев Л.Н. Этногенез и биосфера Земли / Л.Н. Гумилев.– Л.: Изд-во ЛГУ, 1989.– 490 с.
47. Гуревич А.В. Ассиметричное будуще / А.В. Гуревич // Вопросы философии.– 2008.– №7.– С. 76-89.
48. Гуревич П.С. Феномен деантропологизации человека / П.С. Гуревич // Вопросы философии.– 2009.– №3.– С. 19-31
49. Гуревич П.С. Философская антропология / П.С. Гуревич.– М.: NOTABENE.– 2001.– 456 с.
50. Данилов-Данильян В.И. Возможна ли «коэволюция природы и общества» / В.И. Данилов-Данильян // ОНС.– 1998.– №8.– С. 15-25.
51. Девятков В.В. Системы искусственного интеллекта: учеб. пособие для вузов // В.В. Десятков.– М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э. Баумана, 2001.– 352 с.
52. Демиденко Э.С. Конец биосферы и биосферной жизни на Земле? / Э.С. Демиденко // Вестник Моск. Ун-та. Сер. 7: Философия.– 2002.– №6.– С. 29-42.
53. Денежников С.С. Исторический экскурс эволюции трансгуманизма // Філософія науки: традиції та інновації / С. Денежников // Філософія науки: традиції та інновації.– СумДПУ ім. А. С. Макаренка. – 2010.– №1(2). –
С. 79-85.
54. Денежников С.С. Комплекс NBIC-конвергенции технологий в свете идей трансгуманизма. / С. Денежников // Філософія науки: традиції та інновації.– СумДПУ ім. А. С. Макаренка. – 2011.– №1(3). –С. 44-50.
55. Денежников С.С. Этико-аксиологические аспекты трансгуманизма //Філософія науки: традиції та інновації / С. Денежников // Філософія науки: традиції та інновації.– СумДПУ ім. А. С. Макаренка. – 2011.– № 2(4). –
С. 103-110.
56. Денисова Т. Смерть – предельное одиночество? / Т. Денисова // Человек.– 2008.– №5.– С. 106-118.
57. Добронравова І.С. Наукове бачення місця людини в світі / І.С. Добронравова // Філософія.– К.: Вища школа, 1994.– 338 с.
58. Добронравова І.С. Нелінійне мислення / І.С. Добронравова // Філософська і соціологічна думка.– 1991.– № 6.– С. 47-60.
59. Емелин В.А., Тхостов А.И. Технологические соблазны современного общества: предел внешних расширений человека / В. Емелин, А. Тхостов // Вопросы философии.– 2010.– №5.– С. 84-90.
60. Етичне регулювання біомедичних досліджень / В. Кулініченко, С. Пустовіт // Науковий світ.– 2008.– № 11.– С. 18-20.
61. Жукова Е.А. Человек в плену hi-hume / Е.А. Жукова // Вестник ТГПУ. Выпуск 11 (74). Серия Гуманитарные науки (Философия), 2008.– С. 29-34.
62. Жукова Е.А. Hi-Tech: феномен, функции, нормы / Под ред.
И.В. Мелик-Гайказян.– Томск: Издательство Томского государственного педагогического университета, 2007.– 376 с.
63. Зиновьев А.А. На пути к сверхобществу / А.А. Зиновьев.– М.: ЗАО Изд-во Центрполиграф, 2000.– 326 с.
64. Иноземцев В.А. Современное индустриальное общество: природа, противоречия, перспективы / В.А. Иноземцев.– М.: Логос, 2000.– 304 с.
65. Иноземцев В.Л. Технологический прогресс и социальная поляризация в ХХІ столетии / В.Л. Иноземцев // Полис.– 2000.– №6.– С. 28-39.
66. Интеллект и информационные технологии / Круглый стол Института РАН и журнал «Человек» // Человек.– 2009.– №1.– С. 79-91.
67. Казначеев В.П. Феномен человека: космические и земные истоки / В.П. Казначеев.– Новосибирск: Книжное издательство, 1991.– 126 с.
68. Казначеев В.П., Спирин Е.А. Космопланетарный феномен человека / В. Казначеев.– Новосибирск: Наука, 1991.– 304 с.
69. Казначеев В.П., Спирин Е.А. Социально-исторические и естественно-природные аспекты жизнедеятельности человеческих популяций // Биология в познании человека / В. Казначеев, Е. Спирин.– М.: Наука, 1989.– С. 98-109.
70. Кайку М. Візії: Як наука змінить ХХІ ст. / М. Кайку.– К.: «Літопис», 2004.– 276 с.
71. Кастельс М. Галактика Интернет: Размышления об Интернете, бизнесе и обществе / Мануэль Кастельс / под ред.В. Харитонова.– Екатеринбург: У-Фактория (при участии изд-ва Гуманитарного ун-та), 2004.– 328 с.
72. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культу-ра/ М. Кастельс. – М.: ГУ ВШЭ, 2000. – 608 с.
73. Киселёв Г.С. Мир человека: тупиковая ветвь эволюции? /
Г.С. Киселёв // Вопросы философии.– 2007.– №4.– С. 5-20.
74. Кисельов М.М., Деркач В.Л., Толстоухов А.В. та ін. Концептуальні виміри екологічної свідомості / М.М. Кисельов, В.Л. Деркач,
А.В. Толстоухов.– К.: Вид. Парапан, 2003.– 312 с.
75. Киященко Л.П. Этос постнеклассической науки / Л.П. Киященко // Этос науки.– М.: Academia, 2008.– С. 205-223.
76. Кобаяси Н. Введение в нанотехнологию / Н. Кобаяси; пер. с япон. А.В. Хачояна.– М.: БИНОМ. Лаборатория знаний, 2008.– 136 с.
77. Колпаков В.А. Общество знания. Опыт философско-методологического анализа / В.А. Колпаков // Вопросы философии.– 2008.– №4.– С. 26-38.
78. Кондратенко С.В. Особливості філософського осмислення високих наукомістких технологій як соціокультурного феномену / С.В. Кондратенко // Філософія науки: традиції та інновації.– СумДПУ ім. А. С. Макаренка.– 2011.– № 2(4).– С. 16-25.
79. Корсак К.В. ХХІ століття: ноорозвиток людства і порятунок від колапсу на базі нанотехнологій / К.В. Корсак // Практична філософія.– 2011.– №2(40).– С. 55-63.
80. Кочубей Н.В. Синергетические концепты и нелинейные контексты: монография / Н.В. Кучубей.– Сумы: Университетская книга, 2009.– 236 с.
81. Кримський С.Б. Запити філософських смислів.– К.: Вид.: ПАРАПАН, 2003.– 240 с.
82. Кувшинов С.В., Ярославцева Е.И. Человек в оцифрованном мире / С.В. Кувшинов, Е.И. Ярославцева // Философские науки.– 2009.– № 6.– С. 120-138.
83. Культин С.Е. Бессмертие: иллюзия или реальность / С.Е. Культин // Философские науки.– 1991.– № 9.– С. 73-84.
84. Кун Т. Структура научных революций: пер. с англ. / Томас Кун; Сост. В.Ю. Кузнецов.– М.: ООО «Издательство АСТ», 2002.– 608 с.
85. Кутырев В.А. Конструкция постчеловека: персонаж в персональном компьютере / В.А. Кутырев // Человек.– 2005.– № 2.– С. 5-20.
86. Кутырев В.А. Могущественный раб техноса… / В.А. Кутырев // Человек.– 2006.– № 4.– С. 47-62.
87. Кутырев В.А. Философия трансгуманизма / В.А. Кутырев.– Нижний Новгород: Нижегородский университет, 2010.– 85 с.
88. Лахути Д.Г. О пяти кругах искусственного интеллекта и о дискуссии Поппера с Бернайсом / Д. Г. Лахути // Вопросы философии.– 2010.– № 7.– С. 116-120.
89. Леви-Стросс К. Структурная антропология / К. Леви-Стросс.– М.: Наука, 1985.– 536 с.
90. Лекторский В.А. Деятельный подход: смерть или возрождение? / В.А. Лекторский // Вопросы философии.– 2001.– №2.– С. 78-91.
91. Лекторский В.А. Идеалы и реальность гуманизма / В.А. Лекторский // Вопросы философии.– 1994.– № 3.– С. 22-28.
92. Лекторский В.А. Философия, общество знания и перспектива человека / В.А. Лекторский // Вопросы философии.– 2010.– № 8.– С. 30-35.
93. Лесков Л.В. Возможна ли эволюция homosapiens? / Л.В. Лесков // ОНС.– 1994.– № 6.– С. 147-154.
94. Лесков Л.В. За советом к Высшему Разуму! / Л.В. Лесков // ОНС.– 1997.– № 1.– С. 171-176.
95. Лесков Л.В. Нелинейная Вселенная: новый дом для человечества / Л.В. Лесков.– М.: Экономика, 2003.– 446 с.
96. Летов О.В. Человек и «сверхчеловек»: этические аспекты трансгуманизма / О.В. Летов // Человек.– 2009.– № 1.– С. 19-25.
97. Лукьянец В.С. Вызовы тысячелетия наукоемких технологий / В.С. Лукьянец // Практична філософія.– 2008.– № 3.– С. 5-16.
98. Лукьянец В.С. Наука нового века. Гуманитарные трансформации / В.С. Лукьянец // Наука и образование: современные трансформации.– К.: ПАРАПАН, 2008.– С. 5-36.
99. Лукьянец В.С. Наука нового века: смена оснований индустрии научного прогноза / В.С. Лукьянец // Практична філософія.– 2010.–
№ 3(37).– С. 11-19.
100. Лукьянец В.С. Наукоёмкое будущее. Философия нанотехнологии / В.С. Лукьянец // Практична філософія.– 2003.– № 3.– С. 10-27.
101. Лукьянец В.С. Этическая парадоксальность фундаментальной науки коллайдерного века / В.С. Лукьянец // Практична філософія.– 2009.– №3.– С. 3-14.
102. Лысак И.В. Hi-humeтехнологии и последствия их применения / И.В. Лысак // Современные исследования социальных проблем, 2010.– № 4(04).– С. 259-263.
103. Лядський І. Трансгуманізм як актуальний напрям сучасного світогляду / І. Лядський // Науковий світ.– 2009.– № 3.– С. 14-15.
104. Мамчур Е.А. Фундаментальная наука и современные технологии / Е.А. Мамчур // Вопросы философии.– 2011.– № 3.– С. 80-89.
105. Мапельман В.М. Этико-экологические тупики русского космизма / В.М. Мапельман // ОНС.– 1996.– № 6.– С. 138-147.
106. Маритен Ж. Интегральный гуманизм // Маритен Ж. Философ в мире.– М.: Высшая школа, 1994.– С. 12-72.
107. Марков Б.В. Образ человека в постанропологическую эпоху / Б.В. Марков // Вопросы философии.– 2011.– № 2.– С. 23-34.
108. Матурана У. Древо познания: биологические корни человеческого понимания / Умберто М. Матурана, Франциско Х. Варела; пер. с англ. Ю.А. Данилова.– М.: Прогресс-Традиция, 2001.– 224 с.
109. Медушевский А.Н. Когнитивно-информационная теория как новая философская парадигма гуманитарного познания / А.Н. Медушевский // Вопросы философии.– 2009.– № 10.– С. 70-93.
110. Меськов В.С., Мамченко А.А. Мир информации как тринитарная модель универсума. Постнеклассическая методология когнитивной деятельности / В.С. Меськов, А.А. Мамченко // Вопросы философии.– 2010.– № 5.– С. 57-69.
111. Мищенко А.В. Апгрейд в сверхлюди: Технологическая гиперэволюция человека в ХХІ веке / Предисл. Д.А. Медведева,
А.А. Болонкина. Изд. 2-е, испр. и доп.– М.: Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2009.– 168 с.
112. Моисеев Н.Н. Человек и ноосфера / Н.Н. Моисеев.– М.: Молодая гвардия, 1990.– 350 с.
113. Морен Э. Утраченная парадигма: Природа человека / Э. Морен.– К.: КАРМЭ СІНТО, 1995.– 223 с.
114. Мороз О.Я. Штучний інтелект і парадигмальні зміни у науковій епістемології (в контексті глобалізації, становлення інформаційної цивілізації) / О.Я. Мороз // Практична філософія.– 2003.– № 4.– С. 77-91.
115. Назаретян А.П. Цивилизационные кризисы в контексте Универсальной истории / А.П. Назаретян.– М.: ПЕРСЭ, 2001.– 239 с.
116. Нариньяни А.С. Между эволюцией и сверхвысокими технологиями: новый человек ближайшего будущего / А.С. Нариньяни // Вопросы философии.– 2008.– № 4.– С. 3-17.
117. Наумкина Е.А. Информационное общество и модернизация образования / Наука и образование: Современные трансформации: Монография / Ин-т философии им. Г.С. Сковороды НАН Украины.– К.: ПАРАПАН, 2008.– С. 267-280.
118. Нейсбит Д. Высокая технология, глубокая гуманность: Технология и наши поиски смысла / Джон Нейсбит при участии Наны Нейсбит и Дугласа Филипса; пер. с англ. А.Н. Анваера.– М.: Траюиткнига, 2005.– 381, [1] с.
119. Нейсбит Д. Мегатренды / Д. Нейсбит.– М.: АСТ, 2003.– 276 с.
120. Никонов А.П. Апгрейд обезьяны. Большая история маленькой сингулярности / А.П. Никонов.– М.: Изд-во НЦ ЭНАС, 2007.– 352 с.
121. Ницше Ф. Генеалогия морали / Ф. Ницше // Соч. в 2-х т.– Т.2.– М.: Сирин, 1990.– С. 3-149.
122. Огурцов А.П. Этика жизни или биоэтика: аксиологические альтернативы / А.П. Огурцов // Вопросы философии.– 1994.– № 3.– С. 49-61.
123. От редакции. На пути к нанотехнологической парадигме // Философские науки.– 2008.– № 1.– С. 25-27.
124. Печчеи А. Человеческие качества / А. Печчеи – М.: Прогресс, 1985.– 302 с.
125. Пичугин Е.И., Артюхов И.В. Крионика и перспектива федоровских чтений. В сборнике «На пороге грядущего. Памяти Николая Фёдоровича Фёдорова» / Ю. Пичугин, В. Артюхов.– М.: Пашков дом, 2004.– С. 332-337.
126. Попович М.В. Бути людиною / М.В. Попович.– К.: Вид. дім Києво-Могилянська академія, 2011.– 223 с.
127. Попович М.В. Раціональність і виміри людського буття / М.В. Попович.– К.: Сфера, 1997.– 290 с.
128. Постчеловечество. Сб. статей. / Науч. ред. М.Б. Ходорковский.– М.: Алгоритм книга, 2007.– 320 с.
129. Поттер В.Р. Биоэтика: мост в будущее / Ван Ранселер Поттер; пер. с англ. Т.Г. Будковской, С.В. Вековшиной.– К.: Украинская ассоциация по биоэтике, 2001.– 216 с.
130. Прайд В. Феномен NBIC-конвергенции. Реальность и ожидания / В. Прайд, Д.А. Медведев // Философские науки.– 2008.– № 1.– С. 97-116.
131. Пригожин И. Философия нестабильности / И. Пригожин // Вопросы философии.– 1991.– № 6.– С. 46-57.
132. Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса: Новый диалог человека с природой / И. Пригожин, И. Стенгерс.– М.: Прогресс, 1986.– 432 с.
133. Пушкин В.Г., Урсул А.Д. Информатика, кибернетика, интеллект. Философские очерки / В.Г. Пушкин, А.Д. Урсул.– Кишинев: Штиинца, 1989.– 248 с.
134. Ревко П.С. Искусственные интеллектуальные системы и повседневная жизнь человека / П.С. Ревко.– Таганрог: Изд-во ТТИ ЮФУ, 2009.– 130 с.
135. Розин В.М. Конструирование себя и реальности как способ жизни новоевропейской личности и философа / В.М. Розин // Вопросы философии.– 2009.– № 7.– С. 91-106.
136. Розин В.М., Кутырев В.А. Бытие или Ничто / В.М. Розин, В.А. Кутырев // Вопросы философии.– 2011.– № 2.– С. 182-186.
137. Рубанець О.М. Інформаційне суспільство: когнітивний креатив постнекласичних досліджень: Монографія / О.М. Рубанець.– К.: Вид. «ПАРАПАН», 2006.– 420 с.
138. Руденский О.В., Рыбак О.П. Инновационная цивилизация ХХІ века: конвергенция и синергия NBIC-технологий. Тенденции и прогнозы 2015-2030 / О.В. Руденский, О.П. Рыбак // Информационно-аналитический бюллетень № 3, 2011.– 88 с.
139. Савельева М.Ю. Роль понятия «эволюция» в формировании современных философских представлений о человеке / М.Ю. Савельева // Практична філософія.– 2010.– №1 (35).– С. 70-75.
140. Савостьянова М.В. Взаимосвязь аксиологических приоритетов науки и гуманитарных проблем современности / М.В. Савостьянова // Вісник СевДТУ.– Вип. 86: Філософія.– Севастополь: Вид. СевНТУ, 2008.– С. 31-35.
141. Савостьянова М.В.Перспективы человека разумного: эволюция или адаптация? / М.В. Савостьянова.– К.: Издатель ПАРАПАН, 2005.– 168 с.
142. Социально-философские аспекты наномедицины: перспективы, проблемы, риски / Материалы круглого стола // Философские науки.– 2009.– № 11.– С. 5-28.
143. Степин В.С. Философская антропология и философия науки / В.С. Степин.– М.: Высшая школа, 1992.– 191 с.
144. Тейяр де Шарден П. Феномен человека / П. Тейяр де Шарден.– М.: Наука, 1987.– 240 с.
145. Тищенко П.Д. Биовласть в эпоху биотехнологии / П.Д. Тищенко.– М.: ИФРАН, 2001.– 177 с.
146. Тоффлер Э., Тоффлер Х. Революционные богатства / Э. Тоффлер, Х. Тоффлер.– М.: АСТ: АСТ Москва, 2008.– 569 [1] с.
147. Тоффлер Э. Шок будущего / Э. Тоффлер.– М.: АСТ, 2004.– 557 с.
148. Труфанова Е.О. Человек в лабиринте идентичностей / Е.О. Труфанова // Вопросы философии.– 2010.– № 2.– С. 13-23.
149. Тульчинский Г.Л. Новая антропология: личность в перспективе постчеловечности / Г.Л. Тульчинский // Вопросы философии.– 2009.– № 4.– С. 41-56.
150. Урсул А.Д. Опережающее образование и устойчивое развитие / А.Д. Урсул // Зелёный мир.– 1996.– № 25.– С. 10-15.
151. Уэбстер Ф. Теории информационного общества / Ф. Уэбстер; Пер. с англ. М.В. Арапова, Н.В. Малыхиной; Под. ред. Е.А. Вартановой.– М.: Аспект-Пресс, 2004.– 400 с.
152. Фёдоров Н.Ф. Сочинения / Н.Ф. Фёдоров.– М.: Мысль, 1982.– 711 с.
153. Федотова В.Г. Социальные инновации как основа процесса модернизации общества / В.Г. Федотова // Вопросы философии.– 2010.–
№ 10.– С. 3-17.
154. Финн В.К. К структурной когнитологии: феноменология сознания с точки зрения искусственного интеллекта / В.К. Финн // Вопросы философии.– 2009.– № 1.– С. 88-103.
155. Фрейд З. Будущее одной иллюзии // Ф. Ницше, З. Фрейд, Э. Фромм, А. Камю, Ж.П. Сартр. Сумерки богов.– М.: Политиздат, 1989.– С. 94-142.
156. Фролов И.Т. Перспективы человека / И.Т. Фролов.– М.: Политиздат, 1983.– 360 с.
157. Фролов И.Т., Гуревич П.С. Человековедение / И.Т. Фролов, П.С. Гуревич // Человек.– 1994.– № 6.– С. 5-10.
158. Фукуяма Ф. Великий разрыв / Ф. Фукуяма.– М.: АСТ, 2004.– 346 с.
159. Фукуяма Ф. Наше постчеловеческое будущее. Последствия био-технологической революции / Ф. Фукуяма. – М.: ООО “Издательство ACT”: ОАО “ЛЮКС”, 2004.– 246 с.
160. Фукуяма Ф. Социальные последствия биотехнологических новаций: (Биоэтика) / Ф. Фукуяма // Человек.– 2008.– № 2.– С. 80-88.
161. Хамітов Н.В., Гармаш Л.Н., Крилова С.А. Історія філософії. Проблема людини та її меж / Н. Хамітов, Л. Гармаш, С. Крилова.– К.: «Наукова думка», 2000.– 274 с.
162. Цикин В.А. Нанофилософия как мировоззрение / В.А. Цикин // Філософія науки: традиції та інновації: наук. журнал.– Суми: СумДПУ.– 2009.– № 1.– С. 31-39.
163. Цикин В.А. Философское осмысление хай-тек и необходимость превентивного образования / В.А. Цикин // Філософія науки: традиції та інновації: наук. журнал.– Суми: СумДПУ, 2010.– № 3.– С. 27-37.
164. Цикін В.О. Глобалізація: ноосферний підхід / В.О. Цикін.– Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2007.– 322 с.
165. Цикін В.О., Наумкіна О.А. Філософія освіти: постнекласичний підхід: Монографія / В.О. Цикін, О.А. Наумкіна.– Суми: Видавництво СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2009.– 232 с.
166. Циолковский К.Э. Жизнь в межзвёздном пространстве. (Предис. И.А. Ефремова) / К.Э. Циолковский.– М.: Наука, 1964.– 84 с.
167. Циолковский К.Э. Собрание сочинений. Т. 4. Естествознание и техника / К.Э. Циолковский.– М.: «Наука», 1964.– 460 с.
168. Чешко В.Ф. Генетика, біоетика, політика: коеволюція культурно-психологічних парадигм сучасної цивілізації / В.Ф. Чешко // Практична філософія.– 2001.– № 3.– С. 46-59.
169. Чешко В.Ф., Беспалов В.Г., Носов К.В. Технологии управляемой эволюции и дихотомия научного знания (опыт концептуального моделирования) / В.Ф. Чешко, В.Г. Беспалов, К.В. Носов // Практична філософія.– 2008.– № 1.– С. 16-25.
170. Чешко В.Ф., Глазко В.И. HighHume(биовласть и биополитика в обществе риска).– М.:ИНФРАРАМ, 2009.– 320 с.
171. Чешко В.Ф., Косова Ю.В. Социальная верификация – человеческое измерение фундаментальной науки и высоких технологий (casusбиоэтики) (часть первая) / В.Ф. Чешко, Ю.В. Косова // Практична філософія.– 2011.– №1(39).– С. 94-100.
172. Чешко В.Ф., Косова Ю.В. Социальная верификация – человеческое измерение фундаментальной науки и высоких технологий (casusбиоэтики) (часть вторая) / В.Ф. Чешко, Ю.В. Косова // Практична філософія.– 2011.– №2(40).– С. 46-55.
173. Чижевский А.Л. Вся жизнь / А.Л. Чижевский.– М.: Сов. Россия, 1974.– 208 с.
174. Чижевский А.Л. Земное эхо солнечных бурь / А.Л. Чижевский.– 2-е изд. М.: Мысль, 1976.– 367 с.
175. Швейцер А. Благоговение перед жизнью / А. Швейцер.– М.: Прогресс, 1992.– 576 с.
176. Шпенглер О. Закат Европы / О. Шпенглер – М.: Издательство АСТ, 2004.– 539 с.
177. Шрейдер Ю.А. Искусственный интеллект, рефлексивные структуры и антропный принцип / Ю.А. Шрейдер // Вопросы философии.– 1995.– №7.– С. 163-167.
178. Эпштейн М. Техника-религия-гуманистика. Два размышления о смысле научно-технического прогресса / М. Эпштейн //Вопросы философии.– 2009.– №12.– С. 19-30.
179. Эттингер Р. Перспективы бессмертия / Р. Эттингер; пер. с англ. Д.А. Медведева.– М.: Науч. Мир, 2003.– 132 с.
180. Юдин Б.Г. В фокусе исследования – человек: этические регулятивы научного познания / Б.Г. Юдин // Этос науки.– М.: Academia, 2008.– C. 361-383.
181. Юдин Б.Г. Наука, культура и научные революции / Б.Г. Юдин // Научные революции в динамике культуры.– Минск: изд-во «Университетское», 1987.– 384 с.– С. 120-138.
182. Юдин Б.Г. Сотворение трансчеловека / Б.Г. Юдин // Вестник Российской Академии Наук.– 2007.– Т. 77.– №6.– С. 520-527.
183. Яницкий О.Н. Социология риска / О.Н. Яницкий.– М.: Изд-во Lvs, 2003.– 192 с.
184. Ясницкий Л.Н. Введение в искусственный интеллект. /
Л.Н. Ясницкий.– 2-е изд., испр.– М.: Издательский центр «Академия», 2008.– 178 с.
185. Яхнин Е.Д. Дарвиновская триада и эволюция / Е.Д. Яхнин // Вопросы философии.– 2009.– №10.– С. 105-115.
186. Яхнин Е.Д. Эволюция и будущее человеческого социума (общенациональная идея России в мировом контексте) / Е.Д. Яхнин // Вопросы философии.– 2006.–№5.– С. 165-175.