ЯКІСТЬ І ДОСТУПНІСТЬ ВИЩОЇ ОСВІТИ (ФІЛОСОФСЬКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ)

Краткое описание

Національна академія педагогічних наук України
Інститут вищої освіти

На правах рукопису

ГРИЦЕНКО МАРИНА ВАСИЛІВНА

УДК 378.014.53.014.6(477)

ЯКІСТЬ І ДОСТУПНІСТЬ ВИЩОЇ ОСВІТИ
(ФІЛОСОФСЬКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ)

09.00.10 – філософія освіти

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук

Науковий керівник:
АНДРУЩЕНКО ВІКТОР ПЕТРОВИЧ, доктор філософських наук, професор, академік НАПН України

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………….…..…3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЯКОСТІ І ДОСТУПНОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ……………………12
1.1. Якість і доступність освіти у філософському дискурсі …………...………13
1.2. Якість і доступність освіти в контексті соціальних потреб і вимог………39
Висновки до першого розділу………………………………………..…………..57

РОЗДІЛ 2. РЕАЛІЗАЦІЯ ЯКОСТІ І ДОСТУПНОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ФОРМУВАННЯ ОСВІТНЬОЇ ПОЛІТИКИ……………….…..…....60
2.1. Якість української освіти в контексті європейських стандартів……...…..60
2.2. Показники якості вищої освіти………………………………………..….....73
2.3. Критерії доступності вищої освіти: міжнародний досвід…………...…….92
2.4. Оцінка якості вищої освіти: спроба теоретичного осягнення………..….104
Висновки до другого розділу…………………………………………..…..…...123

РОЗДІЛ 3. ПРАКСЕОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РІВНОГО ДОСТУПУ ДО ЯКІСНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ……………………………………………...…127
3.1. Якість і доступність освіти в практиці освітніх перетворень в Україні…………………………………………………………………….….…..127
3.2. Нерівність освітніх шансів як соціально-освітня проблема…………...144
3.3. Сучасні підходи до забезпечення рівного доступу до якісної вищої освіти в Україні………………………………………………………...……..…158
Висновки до третього розділу……………………………………………….….186
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….…..189
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...…..…194

ВСТУП

Актуальність дослідження. Динаміка розвитку вищої освіти у сучасному світі сприяє утвердженню рівності можливостей отримати вищу освіту через розширення доступу до неї. Однак ця позитивна тенденція паралельно породжує істотну проблему: незважаючи на очевидне еволюціонування вищої освіти за кількісним параметром, відбувається відносне скорочення фінансових і матеріальних видатків. Масовість освітніх послуг повинна була б супроводжуватися пропорційним збільшенням фінансування. Однак країни, які не відносяться до розвинених, об’єктивно неспроможні самостійно розв’язувати проблеми забезпечення належними ресурсами розвиток вищої освіти. Як наслідок – типовим явищем стали переповнені аудиторії, перевантаження професорсько-викладацького персоналу, диспропорції навчального процесу в напрямку збільшення лекційних занять за рахунок скорочення практичних занять.
Вища освіта постала перед дилемою: або надавати освіту якомога більшій кількості бажаючих і в такий спосіб підвищувати загальний рівень освіти, або посилити механізми відбору на всіх етапах – від вступу до закінчення вищого навчального закладу. На практиці це призводить до протиріччя між доступністю освіти та неможливістю забезпечити належну якість її результатів. Збільшення першого показника майже автоматично спричиняє падіння другого. Відтак зазнають втрат не лише учасники освітнього процесу, які отримують недостатньо якісну підготовку, а й суспільство в цілому, оскільки слабшає віддача інституту вищої школи.
Спорадичні зусилля із забезпечення якості вищої освіти приречені на невдачу за відсутності визначеної методологічної позиції, яка формується під впливом філософії освіти. Остання утверджується сьогодні поряд з філософіями культури, економіки, науки і покликана допомогти окреслити «можливість можливого», пізнати «любов до мудрості» в організації складного й суперечливого освітнього процесу, проаналізувати світ нової реальності. На часі філософсько-методологічне осмислення проблем якості освіти, зокрема вищої освіти, яка є локомотивом усього комплексу модернізаційних перетворень суспільства.
Загострюється важливість таких питань: наскільки доступна якісна вища освіта? Які моделі поведінки переважають на ринку освітніх послуг в умовах наявності альтернативи «доступність – якість»? Чи всі індивіди мають рівні можливості набуття певного рівня освіти? Чи отримують діти з неблагополучних соціальних груп аналогічний рівень підготовки дітям із соціально захищених верств (матеріальна оснащеність, навчальний план, підручники тощо)? Чи всі індивіди після виходу з освітньої системи мають рівні шанси використовувати ці знання і посісти гідне місце в соціальній системі? Звернення до даної проблематики зумовлено й процесами демократизації українського суспільства, а також потребами подальшої гуманізації та демократизації самої освіти.
Актуальність наведених запитань додатково загострюється з наростанням небезпек суперечливої і складно прогнозованої сучасності. Істотна неузгодженість між нагальною потребою формування сучасної системи забезпечення якісної і доступної вищої освіти України та відсутністю філософсько-методологічного підґрунтя для цього складає зміст наукової проблеми, на розв’язання якої спрямоване дисертаційне дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках науково-дослідних тем відділу змісту, філософії та прогнозування вищої освіти Інституту вищої освіти НАПН України «Філософія і методологія розвитку вищої освіти України у контексті євроінтеграційних процесів» (2006–2008 рр.) № 0106U002009 та «Філософсько-методологічні засади підвищення якості вищої освіти України: європейський вимір» (2009–2011 рр.) № 0109U000292.
Стан наукової розробки проблеми. Світоглядні та соціально-економічні трансформації, що останніми роками відбулися в Україні, сприяють докорінному перегляду поглядів на роль сфери освіти в суспільстві і становлення ринку освітніх послуг. Чимало класичних і вічних питань, серед яких і проблема якості та доступності освіти, набули нових змістових акцентів.
Проблема якості освіти виникла у зв’язку із загальною кризою освіти в різних країнах світу, а криза освіти, в свою чергу, є одним з аспектів глобальної кризи сучасної цивілізації, який супроводжує наступ епохи інформаційного суспільства. Загальні положення, що характеризують сучасність як нову еру в історії людства, викладені в працях 3. Баумана, Ж. Бодріяра, Е. Гідденса, В. Іноземцева, М. Кастельса, Ж.-Ф. Ліотара, У. Дж. Мартіна, А. Турена, П. Штомпки та ін.
Якість стала досліджуватися ще на зорі філософії першими античними філософами у зв’язку з пошуками онтологічної підстави всього сущого. Вперше детальне визначення якості дав Аристотель. У світлі арістотелівського вчення проблема якості виступала як одна з ключових у філософії (метафізиці) і природознавстві Середньовіччя. У подальшому проблемою якості займалися такі філософи як Дж. Локк, Лейбніц, Кант, Гегель. Найбільш глибоке прочитання проблеми якості продемонстрував Гегель у своїй діалектичній логіці.
Гострий інтерес до величезної кількості опублікованих праць з питань якості освіти проявився після того, як наукове співтовариство в нашій країні усвідомило необхідність реформування існуючої системи освіти. Цей процес, ініційований соціально-економічними перетвореннями в кінці 80-х – початку 90-х років, не втратив своєї інтенсивності до цих пір. При цьому, значною мірою ці роботи носять приватний, фрагментарний характер, виділяючи окремі аспекти, і компоненти такого інтегрального поняття, як якість освіти (В. Байденко, X. Ван де Вен, І. Дзегеленок, Дж. Ван Зантворт, І. Зимня, B. Кальней, Г. Келс, М. Поташнік, А. Субетто та ін.).
Сучасні вітчизняні дослідники розглядають якість і доступність освіти переважно в кількох аспектах: соціально-філософському, педагогічному (В. Андрущенко, В. Астахова, К. Астахова, В. Бех, Л. Горбунова, М. Згуровський, С. Клепко, В. Кремень, М. Култаєва, М. Лукашевич, В. Луговий, В. Лутай, І. Надольний, В. Ткаченко, М. Михальченко, С. Ніколаєнко, В. Огнев’юк, І. Предборська, С. Пролеєв, З. Самчук, М. Степко та інші), управлінському (О. Величко, В. Вікторов, Д. Дзвінчук, Б. Жебровський, М. Кісіль), соціокультурному (К. Корсак, Г. Поберезська, О. Скідін), соціологічному (В. Кушерець, М. Романенко, Н. Щипачова).
Проблемі зв’язків між якістю та доступністю освіти приділяли увагу також зарубіжні вчені – О. Субетто, Б. Гофрон, К. Павловський, Я. Рощина, Н. Селезньова, А. Ашер, А. Сервенан, Д. Стюарт, А. Запесоцький та ін.
Останнім часом з’являються фундаментальні дослідження, в яких якість освіти розглядається як соціально-системна якість, що пов’язує освіту з усіма сферами соціальної практики і інтерпретує освіту як галузь соціального буття (М. Поташнік, C. Плаксій, А. Субетто та ін.). Зокрема, А. Субетто розробляє концепцію квалітології освіти, яка вперше в науковій літературі розглядає якість вищої освіти як системний фактор сталого розвитку сучасної цивілізації. С. Плаксій також розглядає якість вищої освіти як один з найважливіших чинників забезпечення стабільності та розвитку цивілізації в умовах інформаційного суспільства, приділяючи значну увагу питанням формування «людського потенціалу» в системі вищої освіти. М. Поташнік підходить до якості освіти з позицій педагогічного дискурсу.
Філософський аналіз змісту сучасної освіти здійснюється у працях провідних вітчизняних філософів – В. Гайденко, О. Гомілко, Л. Горбунової, Н. Кочубей, І. Кузнєцової, С. Пролеєва, І. Предборської, а також зарубіжних філософів і педагогів – П. Фрейре, П. Макларена, Н. Харамійо, Г. Жиру, І. Ілліча, М. Макліна, К. Генкока, К. Бека, П. Бурдьє, Дж. Гор, Г. Бейтсона, В. Едварда, Р. Барнетта, в яких увага акцентується на тому, що ознак критерію якісної освіти все виразніше набуває здатність індивіда певним чином мислити в історичній ситуації, яку називають «епохою криз», тобто розв’язувати складні проблеми в умовах, що постійно змінюються і ускладнюються. Мова йде про формування нового ефективного способу мислення, який може допомогти людині сформулювати адекватні відповіді на виклики сьогодення і майбутнього.
Намагання поглибити наявне науково-теоретичне підґрунтя якісної і доступної вищої освіти, а також нагальна потреба комплексного філософського аналізу окресленої проблеми стали спонукальними мотивами для провадження власних досліджень якості й доступності вищої освіти.
Мета дослідження – на основі філософського аналізу визначити концептуальні засади розуміння якості й доступності вищої освіти для обґрунтування теоретико-праксеологічних пріоритетів поєднання принципів рівності можливостей та якості одержання вищої освіти в Україні.
Для досягнення поставленої мети необхідне виконання таких завдань дослідження:
 здійснити аналіз динаміки понять якості і доступності освіти в історико-філософському контексті та сучасному філософському дискурсі;
 увиразнити змістовні параметри поняття «якість вищої освіти» й здійснити філософський аналіз структурних і функціональних атрибутів цієї освітньої ознаки;
 визначити напрями й засоби розв’язання проблем доступності вищої освіти;
 окреслити концептуальні орієнтири стандартів у сфері вищої освіти;
 обґрунтувати теоретико-праксеологічні пріоритети поєднання принципів рівності можливостей та якості одержання вищої освіти;
 встановити ступінь корелятивної залежності між ефективним розвитком сучасного суспільства та якістю вищої освіти;
 визначити інваріант якісної освіти в умовах швидких суспільних трансформацій, з’ясувати його зумовленість «духом епохи», а саме епохи інформаційної революції, що набуває характер глобальних трансформацій.
Об’єктом дослідження є вища освіта як динамічна соціокультурна система і фактор суспільного розвитку.
Предмет дослідження – якість і доступність вищої освіти в сукупності визначальних філософсько-методологічних аспектів.
Методологічну основу дослідження складають принципи світоглядного плюралізму, об’єктивності дослідження і взаємозв’язку теорії з практикою.
Зокрема, в роботі застосовано такі підходи та методи: діалектичний – для дослідження генезису якості й доступності вищої освіти у розвитку і взаємозв’язку; індукції – для узагальнення світоглядно-концептуальних пріоритетів якості й доступності вищої освіти; дедукції – задля виведення логіки одиничного із загального; проблемний – для здійснення проблемного структурування якості й доступності вищої освіти, типологізації та ієрархізації проблемних факторів, їхніх зв’язків, взаємодії і можливих наслідків; моделювання – з метою окреслення ідеальної моделі ефективної освітньої парадигми з позицій насамперед якості й доступності вищої освіти; системний – для розгляду освітньої сфери як цілісного соціального явища, яке утворюють взаємопотенціюючі елементи; систематизації – з метою структуризації та ієрархізації сукупності аспектів, котрі визначають функціонування об’єкта і предмета дослідження; герменевтичний – з метою забезпечення інтерпретаційної виразності й аргументаційної переконливості критеріальної основи якості й доступності вищої освіти тощо.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у філософсько-методологічному аналізі факторів якості й доступності вищої освіти, у концептуалізації підходів до розв’язання означеної проблематики. Вона розкривається у таких теоретичних положеннях:
– увиразнено змістовні параметри поняття «якість вищої освіти», відповідно до яких якість освіти постає сукупністю усталених характеристик об’єкта, котрі репрезентують його сутність, а якість вищої освіти віддзеркалює рівень відповідності різноманітних аспектів вищої освіти системі існуючих вимог, соціальних норм, державних та міжнародних освітніх стандартів та їхню здатність задовольняти потреби громадян і суспільства загалом; здійснено філософсько-методологічний аналіз структурних і функціональних атрибутів цієї освітньої ознаки, що закладає теоретичні підвалини для поступального ефективного розвитку суспільства;
– визначено систему засобів розв’язання проблем доступності вищої освіти, в межах якої ключового значення набуває ефективна соціальна політика держави щодо забезпечення ширших можливостей отримання якісної освіти;
– окреслено концептуальні орієнтири функціонального покликання стандартів у сфері вищої освіти, відповідно до яких забезпечується баланс вимог та творчості на рівні як навчального закладу, так і викладача. У вищій освіті стандарти мають визначати мінімальні вимоги, залишаючи простір для творчості в проектуванні навчальних планів та програм згідно з профілем навчального закладу; вони не можуть визначати максимальних вимог, бо їхнє функціональне покликання – спрямовувати, стимулювати, розкривати перспективу, пропагувати багатоманітність;
– обґрунтовано теоретико-праксеологічні пріоритети поєднання принципів рівності можливостей та якості одержання вищої освіти, найбільш дієвими й ефективними серед яких є запровадження прозорого та об’єктивного механізму оцінювання знань; розробка і реалізація широкомасштабних програм пільгового кредитування отримання вищої освіти; залучення коштів державних і приватних підприємств для цільової підготовки фахівців; створення системи оцінювання якості освітніх послуг;
– встановлено корелятивну залежність між ефективним розвитком сучасного суспільства та якістю вищої освіти, що полягає у взаємопотенціюючій дії, а саме: ефективний розвиток сучасного суспільства можливий лише на підставі якісної вищої освіти, яка завдяки здатності випереджального віддзеркалення дійсності, вірогідних перспектив і альтернатив розвитку не лише освітньої, а й суспільної сфери загалом, набуває статусу локомотива суспільних перетворень;
– визначено інваріант якісної освіти в умовах «плинної сучасності», який полягає в оптимальному поєднанні змісту і форми освітньої процесуальності. Підкреслюється, що якість освіти не є трансісторичною константою: уявлення про неї повною мірою підпадають під дію принципу історизму, набуваючи конкретно-історичного характеру, змінюючись разом з ієрархією світоглядних, соціокультурних, аксіологічних, цілепокладаючих та інших пріоритетів. Сьогодення покладає на вищу освіту місію культивування в індивіда виразної дослідницької позиції, проблемного, критичного і можливісного мислення; акцентуючи увагу не стільки на сукупності певних знань, скільки на здатності індивіда розв’язувати складні проблеми, що породжує «плинна сучасність».
Практичне значення викладеної в дисертаційній роботі концепції полягає в тому, що зроблені висновки і запропоновані рекомендації можуть бути використані при розробці національних стандартів освіти, при створенні систем гарантування якості і доступності освіти на різних рівнях, для вдосконалення навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі; враховані при формуванні засадничих принципів державної політики у сфері освіти. Крім того, матеріли дисертаційного дослідження можна використовувати при розробці відповідних тем нормативних навчальних дисциплін і спецкурсів з філософії освіти, соціальної філософії, педагогіки, соціальної психології, культурології тощо.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є власною науковою працею здобувача. Автореферат й опубліковані наукові статті, в яких викладені основні положення дисертаційного дослідження, виконані дисертантом самостійно.
Апробація результатів дослідження здійснювалась у доповідях та виступах на Х Міжнародній науково-практичній конференції «Освіта і доля нації: антикризовий потенціал освіти і виховання» (м. Харків, 2–3 жовтня 2009 р.); ІV Міжнародній науково-практичній конференції «Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору» (м. Київ, 26–28 листопада 2009 р.); І Всеукраїнських Морозівських педагогічних читаннях (м. Київ, 12–13 лютого 2010 р.); ХІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Освіта і доля нації: школа і дитина у сучасних соціокультурних контекстах» (м. Харків, 20–21 травня 2011 р.); Звітній науковій конференції Інституту вищої освіти НАПН України «Наука і вища освіта» (м. Київ, 20 лютого 2012 р.); ІІ Всеукраїнських філософських читаннях пам’яті Володимира Шевченка «Людина. Культура. Освіта» (м. Чернігів, 17 лютого 2012 р.) та інших.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення у 14 публікаціях, з них – 6 одноосібних статей у наукових фахових виданнях України.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів (поділених на підрозділи), висновків, списку використаних джерел (загальна кількість джерел – 200). Обсяг основної частини роботи – 193 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У висновках здійснено теоретичні узагальнення філософсько-методологічного аналізу якості й доступності вищої освіти, запропоновано напрями перспективних досліджень. Підсумки дисертації підбито в таких позиціях:
1. У просторі сучасного філософського дискурсу розгортаються нові проблемні поля і визначаються нові поняття, концепти і підходи, які виступають у якості методологічних засад в дослідженнях сучасних феноменів якості і доступності освіти. Плюралізм методологій з цих проблемних питань свідчить про складність і багатоаспектність даних феноменів. Виходячи з цього різноманіття, у якості релевантного можна вивести наступне інтегративне визначення якості освіти: це низка ознак і характеристик, які визначають відповідність системи освіти прийнятим вимогам, соціальним нормам і державним освітнім стандартам. Це сукупність властивостей освіти, що забезпечують формування такого рівня професійної компетентності, який задовольняє потреби (реальні або можливі) громадян, організацій, галузей і в цілому суспільства й держави.
Цілепокладаючим орієнтиром якості вищої освіти є людина, розвиток її творчого потенціалу, здібностей, світоглядно-аксіологічної культури, яка дозволяє не лише ефективно використати ресурси свободи, а й збагнути свою відповідальність перед суспільством і епохою, бути на рівні вимог цієї відповідальності.
2. У світовій практиці застосовуються три основних методологічних підходи до оцінювання якості освіти: 1) репутаційний (на основі експертних оцінок); 2) результативний (за об’єктивними показниками); 3) загальний. Кількість підходів може бути більшою: традиційний (престижність ВНЗ); науковий (відповідність стандартам); менеджерський (задоволення клієнта); споживчий (сам споживач визначає якість); демократичний (користь вищого закладу для суспільства).
Якість освіти є комплексним показником, котрий синтезує всі етапи становлення особистості, умови та результати навчально-виховного процесу, а також є критерієм ефективності діяльності освітнього закладу, відповідності результатів нормативним вимогам, соціальним і особистісним очікуванням. Це показник розвитку суспільства в певному часовому вимірі, тому він має розглядатися в динаміці його змін стосовно чинників, які визначають його природу. В наш час відбувається системний вплив цих показників на процес творення нової філософської парадигми якості освіти, який включає, з одного боку, інформатизацію освітнього простору, а з іншого, – його гуманізацію і гуманітаризацію, ціннісну переорієнтацію і реалізацію принципу взаємопотенціювання елементів освітньої системи.
3. Не існує єдиного, універсального методологічного засобу розв’язання проблем рівного доступу до освіти. Для розв’язання проблем доступності вищої освіти в процесі її модернізації вкрай необхідним методологічним аспектом є ефективна соціальна політика держави щодо подолання наявних проблемних аспектів і оптимізації існуючої ситуації. Державі й суспільству доцільно скерувати пріоритетні зусилля на забезпечення якомога ширшого діапазону можливостей отримання сімейних кредитів на освіту, студентських позик, грантів і пільг для навчання залежно від доходів сім’ї, а також доповнення фінансування (насамперед вищої освіти) із неурядових фондів та інших небюджетних джерел, розширення можливостей працевлаштування студентів із неповним робочим днем і тижнем з метою поєднання навчання і роботи тощо.
4. Стандартизація освіти – це встановлення єдиних вимог до освітньої діяльності. Стандарти відображають соціально-економічні реалії функціонування системи освіти. Важливий методологічний акцент полягає в тому, що структура і зміст стандартів повинні бути різними для різних рівнів освіти. У вищій освіті стандарти мають визначати мінімальні вимоги, залишаючи простір для творчості в проектуванні навчальних планів та програм згідно з профілем навчального закладу. Стандарт не може визначати максимальних вимог, бо його покликання – спрямовувати, стимулювати, розкривати перспективу, пропагувати багатоманітність. Стандарти вищої освіти покликані забезпечувати баланс вимог та творчості на рівні як навчального закладу, так і викладача.
Важливою організаційною умовою забезпечення якомога вищої якості освітніх програм і послуг, об’єктивності контролю й надійності оцінювання результатів пізнавальної діяльності в сучасних умовах на всіх рівнях освіти є формування державно-громадської загальноукраїнської системи оцінки якості освіти (ЗСОЯО), котра діятиме незалежно від органів управління освітою та адміністрації навчальних закладів. Вона покликана стати надійним інструментом підвищення ефективності й відповідальності суб’єктів освіти, індикатором функціонального стану всієї освітньої системи України.
5. Серед проблем сучасної української освіти можна виокремити застарілі наукову базу та методи навчання, великий відрив у кваліфікації педагогічних кадрів великих міст та малих міст і селищ, відсутність практичних навичок і способів самореалізації студентів (учнів), нестача досвіду роботи з комп’ютером як педагогів, так і студентів, що приїхали з малих міст і селищ. Тому необхідно у якості нагальних завдань в реформуванні освіти поставити найважливіші показники якості вищої освіти, а саме:
1) професіоналізм професорсько-викладацького складу;
2) навчально-методичне забезпечення;
3) конкурентоспроможність випускників на ринку праці;
4) свобода науково-дослідної діяльності і творчий розвиток особистості відповідно до її потенціалу.
У сфері науково-методичного забезпечення оцінювання якості освіти до проблемних факторів слід віднести такі: критерії та показники для оцінювання якості процесів надання освітніх послуг у вищих навчальних закладах малодосліджені; не існує єдиних способів оцінювання показників якості, крім критерію успішності навчання; при оцінюванні якості освіти не враховується специфіка процедур її отримання; відсутні науково обґрунтовані нормативні значення показників якості процесів надання освітніх послуг у вищих навчальних закладах як документально зафіксована система вимог, що відповідають потребам особистості (споживача), суспільства, держави; нерозвиненість культури оцінювання (сукупність стратегічних і законодавчих підходів до оцінювання й самооцінювання ВНЗ) та культури автономності, відкритості, відповідальності й звітності ВНЗ перед суспільством.
6. Перед сучасною Україною постає складне завдання поєднання принципів рівності можливостей та якості одержання вищої освіти. Найбільш дієвими й ефективними методологічними шляхами розв’язання цієї проблеми слід визнати: запровадження прозорого й об’єктивного механізму оцінювання знань; розробку й реалізацію широкомасштабних програм пільгового кредитування отримання вищої освіти, а також залучення коштів державних і приватних підприємств для цільової підготовки фахівців; створення системи оцінювання якості освітніх послуг і механізмів її функціонування; прискорення процесу автономізації вищих навчальних закладів; створення загального науково-освітнього простору.
Вища освіта має бути максимально наближена до практичних реалій, які породжує сучасний ринок і в цілому динамічна культура інформаційного суспільства. Це означає, що нам необхідно поступово відмовлятися від довгострокових стаціонарних програм, схоластичного навчального процесу і переходити до комбінованої системи, в якій поступово буде здійснюватися перехід до домінування динамічних розвивальних чинників освіти.
7. Якісна вища освіта постає глобальною цінністю і умовою стратегічного розвитку конкурентоспроможного суспільства. Ефективний розвиток сучасного суспільства можливий лише на підставі якісної вищої освіти, яка завдяки здатності випереджального віддзеркалення дійсності, вірогідних перспектив і альтернатив розвитку не лише освітньої, а й суспільної сфери загалом, набуває статусу локомотива суспільних перетворень.
Забезпечення рівності в отриманні якісної освіти повинно стати наріжним каменем освітньої політики України. Істотним чинником, який визначає ступінь ефективності сучасних ринкових відносин, є рівень соціальної та освітньої мобільності працівника. Саме тому рівень доступності освіти, яка забезпечує зростання мобільності, стає вирішальним для формування творчої особистості, спроможної вміло застосовувати отримані знання для конкурентної діяльності в будь-якій сфері суспільного життя.
8. Процес оптимізації умов освітньої діяльності має набути системного характеру, забезпечуючи, з одного боку, взаємозв’язок ціннісних, організаційно-управлінських, педагогічних та особистісних аспектів, а з іншого, – відповідність змісту і форм освітньої діяльності державним освітнім стандартам, особливостям соціокультурної ситуації, поточним і перспективним потребам ринку праці, традиціям української академічної освіти, а також сучасним світовим тенденціям розвитку освітніх систем.
Характерною ознакою сучасності постає вміння застосовувати інформацію, яке набуває щоразу більшого значення, ніж досконалість способів її накопичення. Змістовна глибина, евристичність, спонукальний потенціал знань є основним ресурсом інформаційного суспільства.
Сьогодення висуває нові вимоги до якості освіти, акцентуючи увагу не стільки на сукупності певних знань, скільки на здатності індивіда розв’язувати складні проблеми в умовах кризи. Критерієм якісної освіти все частіше визнається ефективний, креативний і евристичний спосіб мислення. На освіту покладаються не лише функції передачі соціального досвіду, а й превентивного мислення, яке допомагає людині сформулювати адекватні відповіді на виклики сьогодення і майбутнього.
Такому ідеалу освіти відповідає ідеал ініціативної, творчої особистості, яка спроможна робити обґрунтований вибір і відповідати за його втілення в життя. Індивід такого особистісного формату спроможний не лише адаптуватися, а й бути успішним в умовах мінливого, сповненого ризиків світу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андрущенко В. Гуманізм і гуманітаризм: спільне і специфічне / В. П. Андрущенко, М. І. Михальченко // Вища освіта України. – 2005. – № 4. – С. 5–12.
2. Андрущенко В. Гуманітарна політика України: методологія, теорія, практика / Віктор Андрущенко // Роздуми про освіту. – К., 2004. – 684 с.
3. Андрущенко В. П. Роздуми про освіту: Статті, нариси, інтерв’ю [2-ге вид., допов.] / Віктор Андрущенко – К. : Знання України, 2008. – 819 с.
4. Андрущенко В. П. Організоване суспільство. Проблема організації та суспільної самоорганізації в період радикальних трансформацій в Україні на рубежі століть: Досвід соціально-філософського аналізу / В. П. Андрущенко. – К.: ТОВ «Атлант ЮЕмСі», 2005. – 498 с.
5. Андрущенко В. П. Роздуми про освіту: Статті, нариси, інтерв’ю / Віктор Андрущенко. – К.: Знання України, 2004. – 804 с.
6. Артикуца Н. В. Інновації як фактор модернізації та підвищення якості вищої освіти / Н. В. Артикуца // Вища освіта України. – 2006. – № 3, додаток, т. 2. – С. 24–32.
7. Байденко В. И. Образовательный стандарт: теоретические и концептуальныеосновы (Опыт системного исследования): дис. ... доктора пед. наук: 13.00.01 / Байденко Валентин Иванович – М., 1999. – 298 с.
8. Балабанова Н. Суспільство знань та інновацій: шлях до майбутнього України / Н. Балабанова. – К.: Арістей, 2005. – 104 с.
9. Бауман З. Индивидуализированное общество / под ред. В. Л. Иноземцева; [пер. с англ.]. – М., 2002. – 390 с.
10. Беата Гофрон. Нерівність освітніх шансів у період трансформації суспільного ладу в Польщі / Беата Гофрон // Філософія освіти : науковий часопис. – 2007. – № 1(6). – К.: Майстер-клас, 2007. – 320 с. – С. 118–130.
11. Бейтсон Г. Экология разума: Избранные статьи по антропологии, психиатрии и эпистемологии / Г. Бейтсон; [пер. Д. Я. Федотова, М. П. Папуша]. – М.: Смысл, 2000. – 120 с.
12. Белов В. Система оценки качества образования / В. Белов // Высшее образование в России. – 2002. – № 1. – С. 47.
13. Бех В. П. Менеджмент навчально-виховної діяльності як предмет філософії освіти / Бех В. П., Бех Ю. В. // Філософія освіти : навч. посіб. / за заг. ред. В. І. Андрущенка, І. Предборської. – К. : Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2009. – 329 с.
14. Бодрийяр Ж. Символический обмен и смерть / Ж. Бодрийяр. – М.: «Добросвет», 2000 – 387 с.
15. Болотов В. А. Основные подходы к созданию системы оценки качества образования / В. А. Болотов // Вопросы образования. – 2004. – № 3. – С. 43–45.
16. Болотов В. А. О построении общероссийской системы оценки качества образования / В. А. Болотов // Вопросы образования. – 2005. – № 1. – С. 5–10.
17. Бригінець М. Порівняльний аналіз звичайних та елітних шкіл в Україні / М. Бригінець, А. Грушецький // Журнал со¬ціальної критики «Спільне». – 2011. – № 3 «Політика осві¬ти». – С. 86–95.
18. Бурдье П. Основы теории символического насилия / П. Бурдье, Ж.-К. Пассрон // Вопр. образования. – 2006. – № 2. – С. 39–60.
19. Бутенко Н. Ю. Сучасна вища освіта України: проблеми поєднання традиційного та інноваційного / Н. Ю. Бутенко // Вища освіта України. – 2006. – № 3, додаток, т. 2. – С. 53–59.
20. Васильченко А. А. Зовнішнє незалежне оцінювання в контексті освітньої нерівності в Україні / А. Васильченко // Наукові записки НаУКМА. – Том 122. Соціологічні науки. – С. 41–46.
21. Ващенко К. Якість в системі цінностей сучасної освіти / К. Ващенко // Вища освіта України – Додаток 3 (т. 7). – 2007. – Тематичний випуск «Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору: Моніторинг якості освіти». – 440 с.
22. Вища школа України і Болонський процес: Бібліографічний покажчик / [Упоряд.: проф. Б. І. Корольов, проф. З. І. Тимошенко, Г. П. Ущапівська]. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2006. – 144 с.
23. Вікторов В. Г. Управління якістю освіти: соціально-філософський аналіз: [монографія] / В. Г. Вікторов. – Дніпропетровськ: Пороги, 2005. – 286 с.
24. Вікторов В. Проблема управління якістю освіти (соціально-філософський аналіз) / В. Вікторов // Вища освіта України. – 2005. – 4 (14). – С. 16–24.
25. Вікторов В. Г. Проблема управлінню якістю освіти (соціально-філософський аналіз) / В. Г. Вікторов // Мультиверсум. Філософський альманах. – К.: Центр духовної культури. – 2006. – № 52. – С. 33–41.
26. Воронцова В. Г. Гуманитарно-аксиологические основы постдипломного образования педагога / В. Г. Воронцова. – Псков, 1997. – 96 с.
27. Гайденко В. Філософія освіти в Австралії. Дженіфер Гор: «боротьба за педагогіки» та якість освіти / Вікторія Гайденко // Філософія освіти. – №1(6). – 2007. – С. 88.
28. Гайденко В. Філософія освіти в Бразилії: критична педагогіка Пауло Фрейре / Вікторія Гайденко // Філософія освіти. – №2(4). – 2006. – С. 92.
29. Галузинський В. М. Основи педагогіки та психології вищої школи в Україні / В. М. Галузинський, М. Б. Євтух. – К., 1995. – 134 с.
30. Гегель Г. В. Ф. Энциклопедия философских наук / Г. Гегель. – Т. 1. Наука логики. – М., 1974. – 425 с. – С. 228.
31. Гегель Г. Наука логики: [в 3 т.] / Г. Гегель; т. 1. – М.: Мысль, 1970. – 501 с.
32. Гидденс Э. Последствия современности / Э. Гидденс; [пер. с англ. Г. К. Ольховикова, Д. А. Кибальчича]. – М.: Издательская и консалтинговая группа «Праксис», 2011. – 352 с.
33. Гидденс Э. Социология / Э. Гидденс. – М., 1999. – 340 с.
34. Гомілко О. Є. Болонська реформа: сучасні виклики університету / О. Гомілко // Філософія і методологія розвитку вищої освіти України в контексті євроінтеграційних процесів: / [авт. кол.: В. Андрущенко (керівник), М. Бойченко, Л. Горбунова, В. Лутай, та ін.] – К.: Педагогічна думка, 2011. – 320 с. – С. 210–225.
35. Гомілко О. Є. Ідея університету під питанням фулбрайтівців / Ольга Гомілко // Покликання університету: Зб. наук. пр. / Відп. ред. О.Гомілко. – К.: РІА «ЯНКО»; «ВЕСЕЛКА», 2005. – 304 с. – С. 66-71.
36. Горбунова Л. С. Номадизм як спосіб мислення та освітня стратегія. Стаття 1. Онтологічні засади номадичного мислення / Людмила Горбунова // Філософія освіти. – № 1-2(7). – 2008. – 347 с. – С. 58.
37. Горбунова Л. С. Номадизм як спосіб мислення та освітня стратегія. Стаття 2. Концепти та метафори / Людмила Горбунова // Філософія освіти. – № 1-2(8). – 2009. – 348 с. – С. 113.
38. Гофрон А. Філософсько-комунікативні аспекти освіти / Анджей Гофрон // Філософія освіти. – 2006. – № 1. – С. 43–53.
39. Гриценко М. В. Філософсько-методологічна оцінка доступності вищої освіти України на виклик сучасного суспільства / М. В. Гриценко // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія 7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: Збірник наукових праць – К. : Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2009. – № 21 (34). – С. 196–201.
40. Гриценко М. В. Якість вищої освіти в системі цінностей українського суспільства / М. В. Гриценко // Гілея. – 2010. – Вип. 41 (№ 11). – К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова. – С. 406–412.
41. Гриценко М. В. Якість української освіти в контексті європейських стандартів / М. В. Гриценко // Вища освіта України. – Додаток 4, том IV (16). – 2009. – Тематичний випуск «Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору». – С. 96–102.
42. Гриценко М.В. Рівність в отриманні якісної вищої освіти і бар’єри її доступності / М. В. Гриценко // Вища освіта України. – Додаток 2 до № 3, томVII(32). – 2011. – Тематичний випуск «Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору». – С. 84–92.
43. Гриценко М.В. Філософський вимір рівного доступу до якісної освіти в Україні / Гриценко Марина // Культура і сучасність: альманах. – 2010. – № 2. – К. : Міленіум, 2011. – С. 46–49.
44. Гриценко М.В. Якість і доступність освіти в Україні: спроба філософського аналізу / М. В. Гриценко // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія № 7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: зб. наукових праць. – К. : Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2008. – № 18(31). – 329 с. – С. 120–127.
45. Губерський Л. Філософія як теорія та методологія розвитку освіти / Л. Губерський, В. Андрущенко. – К.: «МП Леся», 2008. – 516 с.
46. Джон Д. Демократія і освіта / Джон Д’юї. – Львів: Літопис, 2003. – 294 с.
47. Даренский В. Ю. Социальная избыточность высшего образования: позитивный ресурс или фактор социального кризиса? / В. Ю. Даренский// Практична філософія. – 2006. – № 2. – С. 61–70.
48. Державний комітет статистики // Рівень освіти населення [Електронний ресурс]. – Режим доступу до матеріалу: http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/education_population/select_3/?data1=1&box=3.2W&rz=1_1&rz_b=2_1&k_t=00&botton=cens_db.
49. Доклад Всемирного Банка 2001 г. Формирование общества, основанного на знаниях. Новые задачи высшей школы; [пер. с англ.]. – М.: Издательство «Весь мир», 2003. – С. 37.
50. Доманьський Г. Відбір за соціальним походженням до середніх та вищих навчальних закладів / Г. Доманьський // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2005. – № 2. – С. 24–47.
51. Друкер П. Новая реальность в политике, в экономике и бизнессе, в обществе и мировоззрении) / П. Друкер. – М., 1994. – 143 с.
52. ДСТУ ISO 9000-2001 (ISO 9000:2000, IDT). Системи управління якістю. Основні положення та словник.
53. Ефремова Н. Ф. Современные тестовые технологии в образовании / Н. Ф. Ефремова. – М.: Логос, 2003. – 175 с.
54. Євтодюк А. В. Болонський атрактор сучасної освіти / Антоніна Євтодюк // Вища освіта України. – 2005. – №3, Додаток. – С. 47–51.
55. Євтух М. Б. Методологічні засади реформування системи вищої освіти України / М. Б. Євтух, І. С. Волощук // Вища освіта України. – 2006. – № 3. – (Додаток, т. 2.). – С. 120–127.
56. Євтух М. Б. Проблеми якісної вищої освіти / Євтух М. Б., Волощук І. С. // Вища освіта України. – № 3 – Додаток 1. – Тематичний випуск «Педагогіка і психологія: методологія, теорія, технології». – К.: Гнозис, 2009. – 630 с. – С. 25.
57. Жебровський Б. М. Формування професійної готовності директора школи до управління якістю освіти: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Б. М. Жебровський; Ін-т педагогіки і психології проф. освіти НАПН України. – К., 2002. – 20 с.
58. Жук М. В. Модернізація освіти: потреба інноваційного менеджменту та нових стратегій життєвого успіху / М. В. Жук, І. А. Медвєдєв // Вища освіта України. – 2006. – додаток 3, т. 3. – С. 357–365.
59. Жуков В. Управление качеством в системе непрерывного педагогического образования / В. Жуков // Стандарты и качество. – № 9. – 2002. – С. 25–32.
60. Журавський В. С. Державна освітня політика: поняття, системність, політичні аспекти / В. С. Журавський // Правова держава: щорічник наукових праць. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАНУ, 2003. – Вип. 14. – С. 20–30.
61. Закон України «Про вищу освіту» (в редакції вiд 10.02.2010) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до матеріалу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2984-14.
62. Закон України «Про освіту» (в редакції вiд 11.06.2008) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до матеріалу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1060-12.
63. Запесоцкий А. С. Образование: философия, культурология, политика / А.С. Запесоцкий. – М.: Наука, 2002. – 456 с.
64. Зверева В. И. Самоаттестация школи / В. И. Зверева. – М., 2000. – 160 с.
65. Звіт про конкурентоспроможність регіонів України 2011. Назустріч економічному зростанню та процвітанню [Електронний ресурс]. – Режим доступу до матеріалу: http://www.feg.org.ua/docs/Report_on_the_Competitiveness_of_Regions_of_Ukraine_2011.pdf.
66. Згуровський М. Болонський процес – структурна реформа вищої освіти на європейському просторі / М. Згуровський [Електронний ресурс]. – Режим доступу до матеріалу: http://www.ntu-kpi.kiev.ua/education/charta.html.
67. Згуровський М. Дослідницькі університети: шанс для Європи / М. Згуровський [Електронний ресурс]. – Режим доступу до матеріалу: http://dt.ua/EDUCATION/doslidnitski_universiteti_shans_dlya_evropi-48088.html.
68. Зіньковський Ю. Вища освіта у вітчизняних системах навчання та економіки / Юрій Зіньковський // Вища школа. – 2011. – №9. – С. 16–26.
69. Зона европейского высшего образования: Совместное заявление европейских министров образования, г. Болонья, 19 июня 1999 года // Будущее европейского образования: Болонский процесс (Сорбонна–Болонья–Саламанка–Прага) / Сост. Е. В. Шевченко. – СПб., 2002.
70. История педагогики и образования от зарождения воспитания в первобытном обществе до конца XX века / под ред. А. И. Пискунова. – 2-е изд., испр. и дополн. – М., 2001. – 350 с.
71. Ільєнкова С. Показники якості освіти / Світлана Ільєнкова [Електронний ресурс]. – Режим доступу до матеріалу: http://debaty.org/ua/article/edu_ukr/analis_edu/290.html u.
72. Інтерв’ю Кременя В. Г. Якість освіти. Як ми її вдосконалюємо / Записала В. Меншун // Трибуна. – 2003. – № 7/8. – С. 14–16.
73. Інформаційна система конкурс. Вступ до вищих навчальних закладів України ІІІ–ІV рівня акредитації [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vstup.info/2009/i2009i80.html.
74. Калюжна Т. Основні напрями розвитку вищої освіти України у XXІ столітті / Т. Калюжна // Вища освіта України – 2006. – додаток 3, т. 4. – С. 106–114.
75. Каменская Е. Виступление 12-13 марта 2001 г. в Российском университете дружбы народов на «круглом столе» по проблеме качества высшего образования: «Обеспечение качества высшего образования: российский опыт в международном контексте») / Е. Каменская // Alma Mater («Вестник высшей школы»). – 2001. – № 6. – С. 14–19.
76. Карпенко М. М. Модернізація вищої освіти як чинник розбудови суспільства знань в Україні / М. М. Карпенко // Стратегічні пріоритети. – № 1. – 2006. – С. 57–63.
77. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / под науч. ред. О. И. Шкаратана; [пер. с англ.]. – М.: ГУ ВШЭ, 2000. – 608 с.
78. Кісіль М. В. До питання філософії стандартів у галузі вищої освіти / М. В. Кісіль // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія № 7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія : зб. наукових праць. – Вип. 12. – К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2007. – С. 207–214.
79. Кісіль М. В. Якість вищої освіти як предмет філософського аналізу: дис. … кандидата філос. наук: 09.00.10 / Микола Васильович Кісіль. К., 2008. – 200 с.
80. Клепко С. Філософія освіти в європейському контексті: [монографія] / Сергій Клепко. – Полтава: ПОІППО, 2006. – 328 с.
81. Ковалева Г. С. Основные подходы к сравнительной оценке качества математического и естественнонаучного образования в странах мира (по материалам международного исследования TIMSS) / Г. С. Ковалева. – М., 1996. – 89 с.
82. Кондрашов В. А. Этика. Эстетика / В. А. Кондратов, Е. А. Чичина. – Ростов нД.: Изд-во «Феникс», 1999. – 512 с.
83. Конкурентоспособна ли наша школа? Международные исследования как индикатор качества школьного образования. – М., 2004.
84. Конституція (Основний Закон) України. – К.: Парламентське видавництво, 2007. – 64 с.
85. Концептуальні засади та напрями розвитку вищої освіти в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу до матеріалу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0067323-11.
86. Коротков Э. М. Качество образования: формирование, факторы и оценка, управление / Э. М. Коротков. – М.: Гос. ун-т упр., 2002. – 83 с.
87. Коротаева Е. В. Качество подготовки будущего педагога / Е. В. Коротаева // Педагогика. – 2006. – № 9. – С. 61–67.
88. Корсак К. В. Якість педагогічних вимірювань: нерозв’язана проблема / К. В. Корсак // Освіта і управління. – 1999. – № 3. – С. 121–130.
89. Кочубей Н. В. Нелінійне мислення в освіті / Н. Кочубей // Філософські абриси сучасної освіти: [монографія] / Авт. кол.: Предборська І., Вишинська Г., Гайденко В., Гамрецька Г. та ін.; За заг. ред. І. Предборської. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. – 226 с. – С. 29–41.
90. Кочубей Н. В. Освіта в наукомісткому ризикогенному суспільстві: управлінський аспект освітніх інновацій / Н. В. Кочубей // Інновації у професійно-педагогічній підготовці майбутнього вчителя: методологічні, змістові та методичні засади: [монографія] / [за ред. проф. А. А. Сбруєвої]. – Суми: Видавництво «МакДен», 2011. – 432 с. – С. 61–79.
91. Кремень В. Г. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: [підручник] / В. Г. Кремень, В. В. Ільїн. – К.: Книга, 2005. – 528 с.
92. Кремень В. Г. Якісна освіта: методологічні акценти сучасного розуміння / В. Г. Кремень // Вища освіта України. – Додаток 3, том 1(8). – 2008. – Тематичний випуск «Вища освіта України у контексті інтеграції до Європейського освітнього простору». – 528 с. – С. 188.
93. Кремень В. Екс-міністр освіти Василь Кремень: навіщо розповідати дітям про чесну конкуренцію? Електронний ресурс. – Режим доступу до матеріалу http://www.unian.net/ukr/news/337755-eks-ministr-osviti-vasil-kremen-navischo-rozpovidati-dityam-pro-chesnu-konkurentsiyu.html.
94. Кузнєцова І. В. Філософія освіти третього віку в контексті міжкультурного діалогу / Кузнєцова Інна // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: [зб. наук. праць; вип. ХХVІIІ]. – К.: Міленіум, 2012. – 383 с.
95. Курбатов С. В. Університетські рейтинги як фактор легітимації елітного статусу освіти в сучасних умовах / С. Курбатов // Філософія і методологія розвитку вищої освіти України в контексті євроінтеграційних процесів: / [авт. кол.: В. Андрущенко (керівник), М. Бойченко, Л. Горбунова, В. Лутай, та ін.] – К.: Педагогічна думка, 2011. – 320 с. – С. 179 – 210.
96. Кушерець В. І. Система освіти в ноосферному вимірі. Потреба світоглядної та методологічної переорієнтації / Василь Кушерець // Вища освіта України. – 2003. – № 3. – С. 36–40.
97. Левчук Н. М. Нерівність доступу до освіти в Україні: соціальні детермінанти та наслідки / Н. М. Левчук // Демографія та соціальна економіка: науково-економічний та суспільно-політичний журнал. – К.: Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України, 2005. – С. 148–158.
98. Лікарчук І. Нові навчальні плани: іноземна – без вчителів, інформатика – без комп’ютерів / І. Лікарчук [Електронний ресурс]. – Режим доступу до матеріалу: http://education.unian.net/ukr/detail/192299.
99. Логинова Л. Г. Стандарт как средство обеспечения, стабилизации и развития качества дополнительного образования детей / Л. Г. Логинова [Електронний ресурс]. – Режим доступу до матеріалу: http://www.oim.ru.
100. Луговий В. І. Якість як визначальний чинник модернізації вищої освіти України в умовах глобалізації: теоретико-методологічне обгрунтувння та законодавче забезпечення / В. І. Луговий, О. М. Слюсаренко, Ж. В. Таланова // Вища освіта України: теоретичний та науково-метоичний часопис / [за ред. В. І. Лугового, М. Ф. Степка]. – К. ; Запоріжжя: Класичний приватний університет, 2011. – № 1. – Додаток 1. – Тематичний випуск: «Наука і вища освіта: проблеми взаємодії та інтеграції». – 408 с.
101. Луговий В. І. Системна модернізація педагогічної і науково-педагогічної освіти – необхідна умова забезпечення освітньої якості / Володимир Луговий // Вища освіта України. – 2009. – № 1. – С. 20–26.
102. Макларен П. Жизнь в школах: введение в критическую педагогику / П. Макларен // Вопр. образования. – 2006. – № 2. – С. 61–74.
103. Макларен П. Ні неомарксистський, ні постмарксистський, ні марксовий, ні автономістський марксизм: рефлексія на революційну (марксистьку) критичну педагогіку / Пітер Макларен, Наталія Харамійо // Філософія освіти. – №1-2 (9). – 2010. – С. 31–55.
104. Макларен П. Революційна критична педагогіка у ХХІ ст. Відповіда на запитання Ірини Предборської / Пітер Макларен // Філософія освіти. – №1-2 (9). – 2010. – С. 57–65.
105. Мамчич І. Складні питання зовнішнього незалежного оці¬нювання: причини і шляхи подолання / І. Мамчич // Українознавство. – 2009. – № 4. – С. 133–135.
106. Маркс К. Сочинения / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 20 [2-е изд.]. – 547 с.
107. Матвієнко П. І. Методологічні основи післядипломної підготовки педагогічних працівників до комплексної оцінки ефективності педагогічного процесу / П. І. Матвієнко // Постметодика. – 2001. – № 3. – С. 87–93.
108. Матеріали веб-ресурсу USETI // Програми сприяння зовнішньому тестуванню в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу до матеріалу: http://www.useti.org.ua.
109. Матеріали до доповіді Міністра освіти і науки України С. М. Ніколаєнка на підсумковій колегії Міністерства освіти і науки з питання «Забезпечення якості вищої освіти – важлива умова інноваційного розвитку держави і суспільства», м. Харків, 1–2 березня 2007 р.
110. Мещанінов О. П. Сучасні моделі розвитку університетської освіти в Україні: [монографія] / О. П. Мєщанінов. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2005. – 460 с.
111. Модернізація системи вищої освіти: соціальна цінність і вартість для України: [монографія] / Михальченко М. І., Андрущенко В. П., Бульвінська О. І., Лукашевич М. П., Нельга Т. О., Рябченко В. І., Самчук З. Ф. / АПН України; Інститут вищої освіти. – К.: Педагогічна думка, 2007. – 224 с.
112. Моніторинг якості освіти: світові досягнення та українські перспективи: посібник / О. І. Локшина (заг. ред.). – К.: «К.І.С.», 2004. – 128 с.
113. Науково-освітній потенціал нації: погляд у XXI століття / [авт. кол.: В. Литвин (кер.), В. Андрущенко, А. Гуржій та ін.]. – К. : Навч. книга, 2004. кн. 2: Освіта і наука : творчий потенціал державо- і культуротворення. – 2004. – 672 с.
114. Національна доктрина розвитку освіти: Затверджено Указом Президента України від 17 квітня 2002 року № 347/2002.
115. Національний освітній глосарій: вища освіта / авт.-уклад. : І. І. Бабин, Я. Я. Болюбаш, А. А. Гармаш й ін.; за ред. Д. В. Табачника і В. Г. Кременя. – К. : ТОВ «Видавничий дім «Плеяди», 2011. – 100 с.
116. Ниборг П. Высшее образвоание как общественное благо и предмет ответственностиобщества / П. Ниборг // Социология образования. – 2005. – № 3. – С. 37–40.
117. Ницше Ф. По ту сторону добра и зла / Ф. Ницше // Избранные сочинения: в 2-х т. – Т. 2. – СПб., 1990. – С. 149–325.
118. Ницше Ф. Так говорил Заратустра / Ф. Ницше // Избранные сочинения: в 2-х т. – Т. 1. – СПб., 1990. – С. 3–257.
119. Нікітін В. Якісна освіта. Проблеми рівного доступу / Володимир Нікітін. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до матеріалу: http://www.icps.com.ua/files/articles/36/69/school_director_nikitin2.pdf.
120. Ніколаєвський В.М. Соціологічна освіта в Україні: критерії та освітні стратегії досягнення якості [Електронний ресурс] / В.М. Ніколаєвський – Режим доступу http://www.sociology.kharkov.ua/docs/chten 01/nick.doc.
121. Ніколаєнко С. Змін на краще не буде без реформи вищої школи / С. Ніколаєнко [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/columns/2012/02/10/6958331.
122. Новіков В. М. Проблеми гендерної рівності, зайнятості та бідності / В. М. Новіков, Г. Т. Куліков / НАН України. Ін-т економіки. – К., 2002. – 61 с.
123. Новый взгляд на грамотность: По материалам международного исследования PISA – 2000 / gод ред. Г. С. Ковалевой. – М.: Логос, 2004. – 296 с.
124. Огнев’юк В. О. Освіта міжпарадигмального періоду / В. О. Огнев’юк // Нова парадигма. – 2006. – № 50. – С. 36–48.
125. Оксамитна С. М. Соціальна диференціація освітніх можли¬востей за результатами міжнародного проекту PISA : досвід для України / С. М. Оксамитна, А. А. Васильченко // Наукові записки. Соціологічні науки. – К. : Національний універ¬ситет «Києво-Могилянська академія»; Аграр Медіа Груп, 2010. – Том 96. – С. 13–21.
126. Олекс О. Об основных понятиях управления качеством в сфере образования / О. Олекс // Вышэйшая школа. – 1999. – № 3/4. – С. 67–73.
127. Олекс О. Теория и отечественный опыт стандартизации образования в Республике Беларусь (к проблеме разработки классификатора специальностей и квалификации) / О. Олекс. – Мн., 2001. – 56 с.
128. Основні показники діяльності вищих навчальних закладів України на початок 2000/2001 навчального року. Статистичний бюллетень. – Київ.: Державний комітет статистики, 2001. – 84 с.
129. Основные результаты международного исследования образовательных достижений учащихся ПИСА – 2003 // Отчет Национального фонда подготовки кадров / Под ред. Г. С. Ковалевой. – М., 2004. – 101 с.
130. Павловський К. Трансформації вищої освіти в ХХІ столітті: польський погляд / Кшиштоф Павловський. – К.: Навчально-методичний центр «Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні», 2005. – 230 с.
131. Петро Кононенко. Українська освіта у світовому часопросторі / П. Кононенко [Електронний ресурс] – Режим доступу до матеріалу: www.vashchenko.lviv.ua/textes/va_kononenko.html.
132. Пільговики–2009: скільки їх насправді? [Електронний ресурс]. – Режим доступу до матеріалу : http://www.mon.gov.ua/main.php?query=newstmp/2009_1/08_09.
133. Полищук Л. И. Качество высшего образования в России: роль конкуренции и рынка труда / Л. И. Полищук, Э. Ливни // Вопросы образования. – 2005. – № 1. – С. 70–86.
134. Поташник М. Управление качеством образования в вопросах и ответах / М. Поташник // Народное образование. – 2001. – № 8. – С. 39–47.
135. Предборська І. М. Відчуження знання як проблема філософії освіти: теорії, практики, парадокси, політики та перспективи / Вікторія Гайденко, Ірина Предборська // Філософія освіти: науковий часопис. – № 1. – 2005. – С. 159–166.
136. Предборська І. М. Радикальна педагогіка в проблемному полі західної філософії освіти: пошуки, контексти, інтерпретації / І. Предборська // Філософія і методологія розвитку вищої освіти України в контексті євроінтеграційних процесів: / [авт. кол.: В. Андрущенко (керівник), М. Бойченко, Л. Горбунова, В. Лутай, та ін.] – К.: Педагогічна думка, 2011. – 320 с. – С. 68 – 93.
137. Програма дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України (Затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 23.01.04 № 49).
138. Пролеєв С. В. Культурно-історичне покликання університету / Сергій Пролеєв // Покликання університету: Зб. наук. пр. / Відп. ред. О. Гомілко. – К.: РІА «ЯНКО»; «ВЕСЕЛКА», 2005. – 304 с. – С. 31–38.
139. Пролеєв С. В. Репресивність освіти: вимушена необхідність чи владні зазіхання соціуму? / Сергій Пролеєв // Філософія освіти: науковий часопис. – № 1(6). – 2007. – С. 17–27.
140. Равенство в образовании (Equity in Education). – Центр ОЭСР ГУ-ВШЭ, 2004. [Електронный ресурс]. – Режим доступа: http://oecdcentre.hse.ru/p_equality.html.
141. Рішення Конституційного суду. Соціальний захист громадян. [Електронний ресурс] – Режим доступу до матеріалу: http://soc-in.com/index.php?option=com_content&view=article&id=423:1&catid=54:2011-02-03-12-07-13&Itemid=85.
142. Рощина Я. М. Доступность высшего образования: по способностям или по доходам / Я. М. Рощина // Университетское управление. – 2005. – № 1. – С. 69–79.
143. Селезнева Н. А. Размышления о качестве образования: международный аспект / Н. А. Селезнева // Высшее образование сегодня. – 2004. – № 4. – С. 35–44.
144. Селезнева Н. А. Теоретико-методологические основы качества высшего образования: научный доклад [Електронний ресурс] / Н. А. Селезнева, А. И. Субетто. – Режим доступу до матеріалу: http://www.trinitas.ru/rus/doc/0012/001a/00120115.htm.
145. Сидоренко О. Роль і місце зовнішнього незалежного оцінювання у становленні національної системи моніторингу якості освіти / О. Сидоренко // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. – Випуск 22. – К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2010. – С. 435–439. – (Серія № 5. Педагогічні науки: реалії та перспективи).
146. Слюсаревський М. Проблеми якості освіти: соціально-психологічний контекст / М. Слюсаревський // Соціальна психологія. – 2007. – № 1 (21). – С. 23–29.
147. Смелезр Н. Социология / Н. Смелзер; Науч. ред. В. А. Ядов; пер. с англ. – М.: Феникс, 1994. – 687 с.
148. Современная западная философия: словарь / [сост.: Малахов В. С, Филатов В. П.]. – М., 1991.
149. Сорока І. В. Оцінка якості освітньої діяльності ВНЗ: інтеграція національного та європейського стандарту [2-е видання, доповнене і перероблене] / І. В. Сорока, Л. О. Омелянович, В. В. Супрун. – К. ; Донецьк: ДонДУЕТ, 2000. – 322 с.
150. Соскін Олег. Трансформація системи вищої освіти в контексті європейської інтеграції України / Олег Соскін [Електронний ресурс] – Режим доступу до матеріалу: //www.soskin.info/materia.
151. Сравнительный анализ системы обеспечения единого экзамена в зарубежных странах // Отчет Центра сравнительной образовательной политики. – М., 2001. – 82 с.
152. Статистичний бюлетень «Основні показники діяльності вищих навчальних закладів України на початок 2010/11 навчал