МАСОВА КУЛЬТУРА ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНО-НОРМАТИВНИХ УЯВЛЕНЬ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ЗАСТОЛЬСЬКА ВЕРОНІКА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 130.2:304.44:316.32(477)

МАСОВА КУЛЬТУРА ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ
ЦІННІСНО-НОРМАТИВНИХ УЯВЛЕНЬ
В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ

09.00.12 – українознавство
(філософські науки)

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук

Науковий керівник:
канд. філософських наук, проф.
Русин Мирослав Юрійович

Київ – 2012

ЗМІСТ
стор.
ВСТУП 3

Розділ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ
ДОСЛІДЖЕННЯ МАСОВОЇ КУЛЬТУРИ 14
Висновки до прешого розділу………………………………...……44

Розділ 2
ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАТИВНА СИСТЕМА
МАСОВОЇ КУЛЬТУРИ 45
Висновки до другого розділу………………………………………79

Розділ 3
УКРАЇНСЬКА МАСОВА КУЛЬТУРА
ТА ЇЇ МАНІПУЛЯТИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ 81
Висновки до третього розділу……………………………….........150

ВИСНОВКИ 152

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 161

ВСТУП
Актуальність теми дослідження дисертаційної роботи
Розвиток людської цивілізації – процес багатовимірний і нерівномірний в часі. На переломних етапах суспільного буття спостерігається сутнісна трансформація всіх сфер людського існування, що передбачає зміни життєвих сенсів і цінностей, закріплених в універсаліях культури.
З виникненням у масштабах світового співтовариства небувалих раніше масштабів інформаційно-комунікативного простору та розвиток інформаційних технологій є підґрунтям масової культури.
Масова культура створює символічну надбудову над константною реальністю та широкою громадою сприймається як справжня реальність або її повноцінний замінник. Визначальним фактором є потік повідомлень ЗМК, які стають не дзеркалом відображення об'єктивної реальності, а витонченим інструментарієм створення в суспільній свідомості "картини реальності". Очевидно, спланована ціль ЗМК і направленість її інформації виявляються важливішими за об'єктивність, тому значна частина спільноти виховується в соціумі, де здійснюється цілеспрямоване формування ілюзорної картини реальності.
На початку XXI століття масова культура є серйозною перешкодою на шляху до розвитку національних культур, особливо в країнах, що розвиваються, у країнах, де найбільше відчувається експансія масової культури. Масова культура є специфічним способом освоєння дійсності та адаптації до неї, що характеризує специфіку продукування й поширення культурних цінностей в Україні. Вона знаходить свій вияв у засобах поширення способу життя, стилю буття і загальної системи мислення.
Масове культурне поле є продуктом пасивного засвоєння "гарної форми" – традиційних цінностей, бездумно прийнятих за норму, і сприяють публічному гомеостазису. Естетичні цінності, що сприймаються як абсолютні й вибудовують "каркас світу", у сучасній культурі виступають умовними і вимагають постійного уточнення.
У художніх формах здійснюється не стільки утвердження нових понять, скільки заперечення старих.
Сучасна художня формотворчість перетворюється на актуальний спосіб сприйняття, що втілюється в цінностях мистецтва, яке у своїх конкретних проявах здобуває прихильність людей за допомогою ескапізму, тривіалізації, стереотипізації та інших прихованих методів впливу на українську масову свідомість.
Зважаючи на те, що на сьогодні в науковому дискурсі й досі не існує якогось чіткого єдиного погляду щодо масової культури, конкретних культурно-історичних проявів і феноменологічних меж, необхідність розвитку теорії пізнання української масової культури є безсумнівною.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Дисертаційну роботу було виконано в межах комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка: "Наукові проблеми сталого державного розвитку України", науково-дослідної теми філософського факультету № 06БФ041-01 "Філософія та політологія в структурі сучасного соціогуманітарного знання", науково-дослідницької тематики кафедри української філософії та культури філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Ступінь наукової розробки дисертаційної роботи
Масова культура сьогодні постає простором дослідницької рефлексії і теоретизування у філософії, культурології, соціології та інших галузях наукового знання, проте традиція дослідження феномена масової культури почала закладатися значно раніше.
Розгляд даної проблеми наведеними вище авторами, а згодом й іншими дослідниками другої половини XIX століття, здійснювався переважно в критичному ключі, оскільки були піддані сумніву цінності та перспектива "фаустівської цивілізації".
Свого ж максимального загострення проблема отримала в теоретичному осягненні феномена масової культури такими "соціальними критиками" на рубежі ХІХ–ХХ століть, як: Г. Лебоном, Е. Канетті, Е. Фроммом, Д. Рісменом, К. Г. Юнгом, К. Ясперсом, Г. Маркузе, Р. Міллсом.
Вони розглядали проблему масової культури у фокусі перетворень соціальної реальності, масовізації всіх сфер суспільного життя. Кажучи про цю критику, неможливо не згадати таку особу, як Х. Ортега-і-Гассет, який запропонував одну із найґрунтовніших і різко критичних концепцій масового суспільства.
Ще одним змістовним теоретичним джерелом численних дискусій щодо природи масової культури є наробітки представників Франкфуртської школи соціальних досліджень, серед яких особливо слід відмітити М. Хоркхаймера, А. Адорно, Г. Маркузе.
Рубіжний етап у розкритті сутнісного поля масової культури починається з 70-х років минулого століття, коли в західній соціологічній і культурологічній літературі з'являється ряд робіт, де проблема масової культури осягається в іншій феноменологічній та аксіологічній площині, складаючи підґрунтя новим рефлексіям і теоретичним розробкам.
У численних працях Д. Белла, Е. Тоффлера, Е. Шилза, Ж. Фурастьє, А. Турена, Г. Кана, К. Боулдінга та інших розпочинається обґрунтування конвергенції масової культури з високою культурою, оскільки під впливом інформаційних технологій, масового виробництва і споживання сучасне суспільство характеризується "усередненням" у соціокультурній сфері. Починає стверджуватись ідея позитивної ролі масово-комунікативних процесів масової культури в демократизації суспільства, що зазначено в наробітках таких вчених, як Дж. Селдес, Г. Генс, Д. Уайт, Д. Макдональд, 3. Бжезінський, М. Маклюен. Разом з тим в смисловому полі цих досліджень, як це чітко простежується, зокрема, у роботах М. Кастельса, виявляє себе розважальний характер масової культури, адже вона є однією з найбільш прибуткових галузей економіки в багатьох сферах, пов'язаних зі стандартизацією свідомості й створенням ілюзорної картини реальності.
Згодом, у руслі стрімких соціокультурних перетворень місце модерних аналітичних моделей масової культури посідає новоутворений теоретичний конструкт постмодернізму.
Ж. Дерріда, У. Еко, Ж.-Ф. Ліотар, Ф. Джеймсон, Р. Барт, Ж. Батай, М. Бланшо, М. Фуко, Ж. Делез, Ф. Гваттарі, С. Жижек, Ж. Бодрійяр починають закладати іншу теоретико-методологічну установку дослідження феномена масової культури, перетворюючи підвалини аналізу сутності масової культури, що прокладає шлях до комплексного осягнення нами даного явища. Дослідницький потенціал постмодернізму розкриває сутнісні характеристики "власної реальності" масової культури, її сконструйованої, опосередкованої та інтерпретованої інтертекстуальної площини.
Однак, на відміну від евристичного навантаження західної наукової думки, традиція дослідження феномена масової культури у вітчизняному теоретичному дискурсі протягом тривалого історичного періоду складалася в умовах панування соціалістичної ідеології, що значною мірою визначало специфіку аналітичного осягнення та висвітлення смислового поля масової культури.
При цьому слід зауважити, що нерідко сам факт існування феномена масової культури ставився під сумнів, а існуючі дослідницькі рефлексії з приводу цієї проблеми постали в межах критичної оцінки буржуазної культури та її радикального протиставлення соціалістичній народній культурі. Ілюстративними у цьому ракурсі є дослідження, висвітлені в нашій критичній літературі В. Шестаковим, А. Кукаркіним, Р. Галушко, Г. Ашиним, А. Мідлером, В. Молчановим, О. Нечаєм, О. Карцевою, Т. Чередниченко та ін.
Слід зауважити, що лише останнім часом у вітчизняній науковій думці ряд авторів тематизуюють ключові аспекти проблемного поля феномена масової культури у новій площині.
Серед них особливо слід наголосити на таких українських, російських і білоруських вчених, як: Н. Яранцева, Т. Лютий, О. Ярош, В. Іщук, М. Обушний, В. Афоніна, Ю. Козаков, Л. Микитюк, С. Безклубенко, Р. Шульга, Н. Авер'янова, Н. Козлова, М. Чегодаєва, Н. Разлогов, А. Костіна, К. Акопян, А. Агєєва, В. Звєрєва, В. Арсланов, Г. Бакулев, В. Бебик, В. Березин, І. Василенко, М. Василік, М. Вершинін, О. Власов, Л. В. Габелюк, Л. В. Горюшина, Є. Доценко, В. Дрешпак, В. П. Дубицька, О. Заярна, О. Зернецька, В. Зірка, Л. Зубрицька, В. Іноземцев, С. Кара-Мурза, М. Катлип Скот, Х. Сентер Аллен, М. Брум Глен, Дж. Кін, А. Костирєв, Л. Кочубей, М. Кошелюк, І. Кравченко, К. Крос, Р. Гакет, В. Куницька, Я. Кучера, Дж. Лалл, Л. Леонтьєва, О. Литвиненко, Н. Мальцева, Є. Медведєва, М. Назаров, Г. Нідермаєр, Д. Ольшанский, О. Ольшевский, Г. Осовська, Л. Павлюк, В. Панкратов, М. Побокін, М. Попов, Г. Почепцов, В. Пугачев, Л. Реснянська, О. Самарцев, С. Сєдова, С. Солонська, С. Недбаєвський, О. Холод, А. Цуладзе, В. Циганов, Ф. Цирдя, І. Шапіро, Т. Шибутані.
Отже, незважаючи на солідну часову дистанцію, що відокремлює сучасну соціокультурну реальність та відповідні їй уявлення від означених ранніх етапів теоретичного осягнення феномена масової культури, можна констатувати відкритість досліджуваної проблеми. На сьогодні в західній і вітчизняній філософській та культурологічній літературі помітна відсутність єдиної точки зору щодо сутності масової культури, що й досі обумовлює розмитість її понятійного апарату.
Мета дисертаційного дослідження
Аналітичне осягнення сутності масової культури та виявлення її архітектонічних компонентів з наступним визначенням базового поняття "масова культура" та висвітленням ціннісно-нормативних засад масової культури в українському суспільстві.
Реалізація мети дослідження вимагає вирішення таких завдань:
• розглянути теоретичні засади дослідження масової культури;
• виявити історичні умови становлення масової культури;
• визначити базове поняття масової культури, виокремити її основні рівні та функції;
• розглянути систему масової комунікації й визначити інформаційно-комунікативний вплив у масовій соціокультурній реальності;
• визначити сутність та зміст поняття ціннісно-нормативне уявлення, виявити їх різновиди та виокремити теорії ціннісно-нормативних уявлень в українському суспільстві;
• визначити базові ціннісно-нормативні уявлення української масової культури;
• з'ясувати технології маніпулювання в українській масовій соціокультурній реальності;
Об'єктом дисертаційного дослідження є масова культура як соціокультурний феномен.
Предметом дисертаційного дослідження є ціннісно-нормативні уявлення як чинник формування масової культури українського суспільства.
Методологічна і теоретична основа дослідження
Методологічну основу даної кваліфікаційної роботи складають загальнонаукові методи і принципи дослідження, розроблені в зарубіжній та вітчизняній науці.
Для аналізу масової культури як цілісної системи, функціонування якої складається з комплексу взаємопов'язаних структурних елементів, що й були виокремлені та досліджені в ракурсі їхнього засадничого підґрунтя в широкомасштабному розгортанні явища маніпулювання, був використаний системний метод.
Структурно-функціональний метод був застосований для розчленування предмета даного дослідження на складові, вивчення зв'язків між ними та визначення їх місця і ролі в цілісному явищі української масової культури й розкриття, таким чином, його сутності.
Порівняльний метод використовувався для виявлення спільного, відмінного й особливого в підходах науковців до різних аспектів проблеми української масової культури та тлумачення самого поняття "масова культура" та її основних видів і технологій. Історичний метод застосовувався для аналізу основних причин виникнення та шляхів розгортання масової культури.
Для розв'язання поставлених завдань були застосовані такі принципи: діалектика, єдність історичного та логічного, суб'єктивність.
У дисертаційній роботі обрано такі філософські методи: феноменологічний метод був використаний для виявлення загального в одиничному, утворення поняття "масова культура"; герменевтичний метод був застосований для проникнення у зміст маніпулятивного впливу на основі з'ясування його місця в контексті української масової культури; аналітичний метод був використаний для поділу проблеми масової культури на частини, щоб розв'язати її найкраще.
У дисертаційній роботі був застосований міждисциплінарний підхід, який дав можливість здійснити дослідження феномена масової культури як комплексного предмета культурологічного, психологічного, мистецтвознавчого та українознавчого аналізу.
Теоретичну базу дослідження складають наукові розробки таких мислителів, як: Г. Лебон, М. Тард, Е. Канетті, Х. Ортега-і-Гассет, Д. Белл, З. Тоффлер, Е. Шилз, К. Боулдінг, Дж. Селдес, Г. Генс, Д. Уайт, Д. Макдональд, 3. Бжезінський, М. Маклюен, Ж. Дерріда, У. Еко, Р. Барт, М. Фуко, Ж. Делез, С. Жижек, Ж. Бодрійяр, Р. Шульга, Н. Авер'янова, В. Шестаков, А. Кукаркін, Р. Галушко, Г. Ашин, А. Мідлер, В. Молчанов, О. Нечай, О. Карцева, Т. Чередниченко, Н. Яранцева, Т. Лютий, О. Ярош, В. Іщук, А. Костіна, К. Акопян, А. Агєєв, С. Кара-Мурза, А. Цуладзе, Т. Шибутані, В. Березин, В. Дрешпак, В. Дубицька, О. Заярна, О. Зернецька та ін.
Наукова новизна дисертаційного дослідження
На основі проведеного дослідження було вперше у вітчизняній науці сформульовано поняття масової культури, розглянуто основні рівні та функції, висвітлено шляхи реалізації, маніпулятивний характер масової культури та ціннісно – нормативні уявлення в Україні.
Унаслідок розв'язання поставлених у дисертаційній роботі завдань сформульовані положення, що характеризуються науковою новизною, а саме:
• досліджено три базові підходи до розуміння сутності масової культури:перший підхід може бути охарактеризований через порівняльний аналіз масового та елітарного варіантів культури; друга група через визначення масової культури як "похідну" від засобів масової комунікації; третій підхід базується на теоретичній рефлексії масової культури як повноправної культурної системи сучасності з відповідними характерними особливостями;
• уточнено характерні риси масового суспільства, соціальна деструктуризація суспільного буття, трансформація соціально стратифікованого суспільства і, відповідно, домінування горизонтальної соціальної мобільності, що й обумовлює розгортання масової культури;
• уточнено найбільш характерні, основоположні принципи досліджуваного явища в базовому визначенні масової культури. Масова культура – це низький різновид культури масового суспільства, метою якої є намагання здобути прихильність людей через засоби масової комунікації шляхом формування ілюзорної картини реальності за допомогою тривіалізації, стереотипізації та інших прихованих технологій;
• проаналізовано базові рівні масової соціокультурної реальності: кіч-культура (псевдомистецтво, низькопробна культура); мід-культура (культура "середньої руки"); поп-культура ("популярна" культура); арт-культура (мас-культура, не позбавлена певного художнього змісту та естетичного вираження) та визначено основні й специфічні соціальні та естетичні функції української масової культури. До основних належать: гедоністична, соціалізуюча, адаптаційна та аксіологічна функції. Специфічними функціями є ілюзорно-компенсаторна, гносеологічна та регулятивна;
• виявлено процес масової комунікації сучасної української соціокультурної реальності, основні компоненти якого виявляють засадничі підстави для формування ціннісно-нормативних уявлень суспільства шляхом маніпулювання свідомістю. Ними є: комунікатор, засоби масової інформації, масова інформація, масова аудиторія, реакція аудиторії;
• розкрито зміст поняття “ціннісно-нормативне уявлення” та основні ціннісно-нормативні уявлення на підставі теорії української масової культури.
• встановлено, що радянська масова культура, спираючись на пануючу ідеологію прогресивного комуністичного суспільства, під натиском методу соціалістичного реалізму ставила за мету сформувати для широких мас соціалістичну за змістом культуру. Проте дійсно правдиве відображення життя засобами мистецтва за цих умов було об'єктивно нездійсненим. Система диктувала не лише творчий метод, художню форму, але й зміст мистецтва, формуючи ілюзорну картину реальності в українському суспільстві.
• встановлено, що в умовах бурхливого розвитку засобів масової комунікації у сучасному українському соціокультурному просторі символічної влади визначальні та багатогранні перетворення призвели до значної технологізації соціокультурної реальності й склали фундаментальну основу для формування цілісно-нормативних уявлень в таких способах організації дискурсу в процесі масової комунікації, як PR (паблік рілейшнз або "зв'язки з громадськістю"), реклама і пропаганда, а також, телебачення, кінематограф, музика, мода.
Теоретичне і практичне значення дисертаційного дослідження пов'язане насамперед з його науковою новизною й полягає в проведеному аналізі масової соціокультурної реальності, виявленні теоретико-методологічних основ масової культури, виокремленні історичних умов становлення масової культури, визначенні поняття “масова культура”, розкритті її основних рівнів й функцій, систематизації теорій масової комунікації, виявленні інформаційно-комунікативного впливу у масовій соціокультурній реальності, розкритті змісту поняття “ціннісно-нормативне уявлення”, розкритті основних теорій ціннісно-нормативних уявлень, виокремленні технологій маніпулювання в українській масовій культурі.
Основні положення та висновки дисертаційної роботи можуть бути використані у лекційній роботі з різноманітних гуманітарних дисциплін при підготовці навчально-методичних посібників, з українознавства, української філософії та культури, медіафілософії, паблік-рілейшенз, філософії культури, соціальної філософії, естетики, культурології, мистецтвознавства, побудові системи естетичного виховання, формуванні державної культурної політики.
Особистий внесок здобувача
Дисертація є самостійною науковою працею автора. Висновки та положення одержані автором самостійно на основі результатів, отриманих у процесі дослідження. Усі опубліковані праці автора за темою кандидатської дисертації, а також таблиці й схеми, виконані особисто автором.
Апробація результатів дослідження
Різноманітні аспекти досліджуваної тематики були висвітлені у виступах на таких наукових конференціях:
1. Міжнародна наукова конференція студентів, аспірантів та молодих учених "Дні науки філософського факультету " – 16–17 квітня 2008 року.
2. Міжнародна наукова конференція студентів, аспірантів та молодих учених "Дні науки філософського факультету "–21–22 квітня 2009 року.
3. Міжнародна наукова конференція студентів, аспірантів та молодих учених "Дні науки філософського факультету "–21–22 квітня 2010 року.
4. Міжнародна наукова конференція студентів, аспірантів та молодих учених "Дні науки філософського факультету "–20-21 квітня 2011 року.
5. II Міжнародна науково-теоретична конференція "Толерантність як соціогуманітарна проблема сучасності", Житомир. Житомирський державний університет імені Івана Франка, 17 грудня 2009 року.
6. IV Всеукраїнська студентсько-аспірантська філософсько-релігієзнавча конференція "Філософія: Нове покоління. Діалог. Комунікація. Дискурс", Київ, НАУКМА, 27 лютого 2009 року.
7. III Міжнародна конференція молодих науковців "Світоглядне самовизначення людини і професійні орієнтири гуманітарія", Чернівці. Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, 28–29 жовтня 2010 року.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображені в 11 авторських публікаціях, 4 із них – наукові статті у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, 7 – тези матеріалів наукових конференцій.
Структура та обсяг роботи Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків та списку використаних літературних джерел, що налічує 231 посилання. Загальний обсяг дисертації складає 160 cторінок та список використаної літератури.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Підсумком багатогранних цивілізаційних перетворень минулого постала масова культура – унікальний вияв суспільного буття, відмітний знак часу, що ставить людство перед новим культурно-історичним феноменом.
Глибинні перетворення техногенної цивілізації визначають інтенсивний розвиток масової культури, що й втілює в собі суттєві зміни XІX–XX століть: переростання домонополістичного капіталізму на монополістичний капіталізм, усуспільнення форм виробничої діяльності, розвиток нових інститутів регламентування людської поведінки і можливість використання в системі соціального контролю засобів масової інформації, наступний процес масовізації суспільного життя, коли величезне коло людей утворює суцільну неструктуровану масу, а їх психіка і соціальна поведінка набувають дезорганізованого, масового характеру.
Усе це виявляється об'єктивною підставою визначальних змін у структуроутворючих компонентах соціокультурного простору, подальшого розвитку масової культури.
Масова культура є складним і багатогранним явищем, всебічний і багатоаспектний аналіз якого потребував виявлення теоретико-методологічних засад дослідження.
Розгляд даної проблеми вченими другої половини XIX століття здійснюється переважно в критичному ключі, піддаючи сумніву цінності й перспективу "фаустівської цивілізації. Свого ж максимального загострення проблема отримала в теоретичному осягненні феномена масової культури такими "соціальними критиками" на рубежі ХІХ–ХХ століть, як: Г. Лебон, Е. Канетті, Е. Фромм, Д. Рісмен,, К. Г. Юнг, К. Ясперс, Г. Маркузе, Р. Міллс, Х. Ортега-і-Гассет, М. Хоркхаймер, А. Адорно.
Дещо рубіжний етап у розкритті сутнісного поля масової культури починається з 70-х років минулого століття, коли проблема масової культури осягається в іншій феноменологічній та аксіологічній площині, складаючи підґрунтя новим рефлексіям і теоретичним розробкам. У численних працях Д. Белла, Е. Тоффлера , Ж. Фурастьє, А. Турена, Г. Кана, К. Боулдінга та інших розпочинається обґрунтування конвергенції масової культури з високою культурою, оскільки під впливом інформаційних технологій, масового виробництва і споживання сучасне суспільство характеризується "усередненням" у соціокультурній сфері – Дж. Селдес, Г. Генс, Д. Уайт, Д. Макдональд, 3. Бжезинський, М. Маклюен та ін. Разом з тим у смисловому полі цих досліджень, як це чітко простежується, зокрема, у роботах М. Кастельса, виявляє себе розважальний характер масової культури, адже вона є однією з найбільш прибуткових галузей економіки, створенням ілюзорної картини реальності. Уже незабаром місце модерних аналітичних моделей масової культури займає новоутворений теоретичний конструкт постмодернізму.
Ж. Дерріда, У. Еко, Ж.-Ф. Ліотар, Ф. Джеймсон, Р. Барт, Ж. Батай, М. Бланшо, М. Фуко, Ж. Делез, Ф. Гваттарі, С. Жижек, Ж. Бодрійяр заклали іншу теоретико-методологічний підхід дослідження феномена масової культури, перетворюючи підвалини аналізу сутності масової культури, що прокладає шлях до комплексного осягнення нами даного явища. Дослідницький потенціал постмодернізму розкриває сутнісні характеристики "власної реальності" масової культури, її сконструйованої, опосередкованої та інтерпретованої інтертекстуальної площини.
На відміну від евристичного навантаження західної наукової думки, традиція дослідження феномена масової культури у вітчизняному теоретичному дискурсі протягом тривалого історичного періоду складалася в умовах панування соціалістичної ідеології.
При цьому слід зауважити, що нерідко сам факт існування феномена масової культури ставився під сумнів, а існуючі дослідницькі рефлексії з приводу цієї проблематики постали в межах критичної оцінки буржуазної культури та її радикального протиставлення соціалістичній народній культурі. Ілюстративними в цьому ракурсі є дослідження, висвітлені в нашій критичній літературі В. Шестаковим, А. Кукаркіним, Р. Галушко, Г. Ашиним, А. Мідлером, В. Молчановим, О. Нечаєм, О. Карцевою, Т. Чередниченко та ін. Лише останнім часом у вітчизняній науковій думці ряд авторів тематизуюють ключові аспекти проблемного поля феномена масової культури у новій площині. Серед них особливо слід наголосити на таких українських, російських й білоруських вчених, як: Н. Яранцева, Т. Лютий, О. Ярош, В. Іщук, В. Афоніна, Ю. Козаков, Л. Микитюк, С. Безклубенко, Р. Шульга, Н. Авер'янова, Н. Козлова, М. Чегодаєва, Н. Разлогов, А. Костіна, К. Акопян, А. Агєєва, В. Звєрєва та ін.
Отже, незважаючи на солідну часову дистанцію, що відокремлює сучасну соціокультурну реальність та відповідні їй уявлення від означених ранніх етапів теоретичного осмислення феномена масової культури ми сфокусувались на його найбільш репрезентативних дослідженнях, виокремивши їх у три базові підходи до розуміння сутності масової культури, розкривши її основоположні принципи, що й постали засадничими компонентами базового визначення масової культури.
Перший підхід можна охарактеризувати як висвітлення сутності масової культури через порівняльний аналіз масового та елітарного варіантів культури (Г. Лебон, Х. Ортега-і-Гассет, Е. Канетті, Е. Фромм, Д. Рісмен, К. Г. Юнг, К. Ясперс, Р. Міллс). У результаті дослідники неминуче приходять до визначення "від протилежного": масова культура полярна елітарній і володіє "протилежними" їй властивостями.
Другий підхід у спробах визначити масову культуру дослідники акцентують увагу на тому, що вона має "похідний" характер від засобів масової комунікації. При цьому під масовою культурою в загальному вигляді розуміють культурні зразки, що здатні миттєво охопити велику кількість людей.
Третій підхід, діагностуючи сучасну соціокультурну реальність, пропонує визначення масової культури як такої, що базується не на розробці та модифікації тих чи інших положень, пов'язаних з аналізом стану культури і суспільства в процесі соціокультурної динаміки, а на її теоретичній рефлексії як повноправної культурної системи сучасності з відповідними характерними особливостями.
Таким чином, основоположні принципи даного явища були узагальнені в базових компонентах визначення масової культури: низький різновид культури розвиненого індустріального й постіндустріального суспільства ("масового суспільства"); те, що споживає величезна кількість людей через засоби масової комунікації; культурні твори, свідома мета створення яких здобути прихильність народу шляхом формування ілюзорної картини реальності за допомогою тривіалізації, стереотипізації та інших прихованих технологій. Основні рівні масової соціокультурної реальності були відображені як: кіч; мід-культура; поп-культура ("популярна" культура); арт-культура з відповідними характерними особливостями, що й були всебічно відображені.
Отже, ми можемо прийти до вихідного висновку, що, володіючи власним знаковим кодом, масова культура створює символічну надбудову над константною реальністю, яка широкою громадою сприймається як справжня реальність або її повноцінний замінник, витворюючи ілюзорну картину реальності. Головним джерелом і засобом формування образів соціокультурної реальності, що необхідні для функціонування головних суспільно-політичних інститутів влади, виявляється масова комунікація.
У процесі даного дослідження для розкриття змісту поняття "масова комунікація" були виокремлені її основні визначення, властивості та особливості.
Виходячи з цього, був зроблений висновок, що складна й багатогранна природа даного явища стала вихідним пунктом для значної кількості теорій масової комунікації, які розрізнялися залежно від підходу до тлумачення її місця й ролі в сучасному суспільстві.
У контексті проблематики даної роботи в загальному вигляді були виділені дві групи теорій, за допомогою яких висвітлено основні характеристики й особливості масової комунікації, що відображають її маніпулятивний характер, адже сучасне масове застосування інформаційно-психологічних впливів витворює визначальні можливості для здійснення маніпуляції.
Для більш ґрунтовного дослідження цієї тематики був уточнений процес масової комунікації. Ними є: комунікатор; масова інформація; засоби масової інформації; масова аудиторія; реакція аудиторії.
Таким чином, аналітичне осмислення тематики масової комунікації дозволяє з'ясувати і висвітлити причини, що уможливлюють здійснення в ній маніпуляції. Вони об'єднані в такі три основні групи. По-перше, це причини, викликані організаційними умовами, у яких здійснюють свою діяльність засоби масової комунікації. Стрижнем їх є залежність ЗМК від конкретних суб'єктів під тиском процесу комерціалізації. По-друге, це причини, обумовлені особливостями процесу функціонування засобів масової комунікації. Адже для того, щоб привернути увагу і завоювати масову аудиторію, ЗМК при подачі матеріалів і підготовці повідомлень і різних програм керуються певними загальними правилами або принципами, що уможливлюють здійснення маніпуляції. По-третє, це причини, викликані упередженістю і суб'єктивізмом людей, які працюють у сфері масової комунікації, тобто тими спотвореннями, які викликані їх індивідуально-психологічними особливостями, симпатіями тощо.
Комплексне наукове дослідження цієї проблеми в теоретичних розробках вищезазначених дослідників, дозволило з'ясувати і виявити глибинні, сутнісні характеристики цього явища та виділити, таким чином, систему маніпулювання. Основними компонентами такої системи є об'єкт, суб'єкт і посередник. Об'єкт маніпулювання представлено як широкі маси й різні соціальні спільноти, тобто більшість, на яку впливає меншість, що здійснює прихований вплив. Суб'єкт маніпулювання представлено як джерело практично-політичної активності, направленої на об'єкт. Це особа або група осіб, що має широкі можливості для реалізації своєї волі, в інтересах яких і здійснюється політичне маніпулювання.
Основним знаряддям маніпулювання є засоби масової комунікації, адже вони виявляються головним інструментом для поширення повідомлень, що впливають на суспільну свідомість.
Відповідно можна репрезентувати маніпулювання як систему, яка складається із суб'єкта, об'єкта та посередника, за допомогою якого здійснюється маніпулятивний вплив (ЗМК).
Також були виокремлені й обґрунтовані основні види маніпулювання за різними класифікаційними ознаками: за засобом маніпулятивного впливу, де у першому випадку суб'єкт здійснює прихований контроль над об'єктом у процесі комунікації, у другому випадку маніпулювання обумовлене здатністю суб'єкта змінювати оточення об'єкта й у третьому випадку маніпулювання пов'язані з прямим впливом на мозок людини за допомогою ліків і електронних засобів; за особливостями протікання процесу маніпулювання і мішенню маніпулятивних дій було виділено оперативне маніпулювання свідомістю й поведінкою людей і стратегічне маніпулювання; за рівнем маніпулятивного впливу, якими є міжособистісна маніпулювання й масове маніпулювання.
Спираючись на пануючу ідеологію прогресивного комуністичного суспільства для широких мас під натиском методу соціалістичного реалізму мала постати соціалістична за змістом і національна за формою культура. Дійсно правдиве ж відображення життя засобами мистецтва було в цих умовах об'єктивно нездійсненим.
Система фактично диктувала не лише творчий метод, художню форму, а й зміст мистецтва, розхитуючи онтологічні засади реальності.
Проте, коли зміни вводяться революційним шляхом, тобто шляхом силового нав'язування нової системи відносин зверху або через насильницьке вилучення суб'єкта зі звичного способу життя, його руйнування, що призводить до змушеної міграції, то наслідком є криза сприйняття, що породжує розгубленість та острах, втрату усвідомлення власного "Я" як такого, що має здатність моделювати індивідуальний простір і час згідно з обраними ним як орієнтири ідеалами і цінностями.
Висвітлено поняття цінностей, ціннісно–нормативних уявлень, моральних цінностей та основні різновиди ціннісно-нормативних уявлень української масової культури. Розглянуті теорії ціннісно-нормативних уявленнь української масової культури у Києво руській традиції, за періоду українського Ренесансу, українського Відродження, діячів українського Бароко, Просвітництва, Романтизму, кінця XIX – початку XX століття та у сучасних наукових теоріях Г. Ситника Ю. Сурміна, П. Ситника та В. Тугаринова. Виокремлені базові ціннісно-нормативні уявляння української масової культури, а саме: 1)доброзичливість; 2) універсалізм; 3) самовиявлення; 4) традиційність; 5) безпека; 6) майстерність; 7) рівноправ'я; 8) автономія; 9) гармонія; 10) конформність. Базові цінності українців є екзистенційними, ексфільними та персоналістичними.
У сучасному соціокультурному просторі в умовах бурхливого розвитку засобів масової комунікації формується реальність символічної влади, що витворює широкомасштабний ґрунт для формування ціннісно-нормативних уявлень сучасного українця та поширення маніпулювання.
Загальна технологія формування ціннісно-нормативних уявлень зазвичай зводиться до систематичного занурення у процесі масової комунікації в масову свідомість соціальних міфів. Ці міфи реалізуються в процесі масової комунікації за допомогою спеціальних методів і принципів маніпулювання свідомістю.
Механізм маніпулювання масовою свідомістю базується на психологічному тиску й здійснюється через структурні елементи свідомості.
Поширення технології здійснюється в таких способах організації українського масового культурного дискурсу в процесі масової комунікації, як PR, реклама, пропаганди та телебачення, кінематографу, музики, моди.
Технології, що здійснюються завдяки PR-комунікативним каналам, були досліджені на основі комунікативних інтенцій, схем, стратегій, прийомів залежно від конкретних осіб і цілей. Таким чином, було проаналізовано PR-маніпуляційні сценарії дискурсів українському суспільстві, які мають свої закономірності. Також було досліджено й ґрунтовно розкриті різноманітні та багатогранні методи, способи і засоби формування ціннісно-нормативних уявлень українським суспільним сприйняттям в такому різновиді масової комунікації, як реклама.
Основний спосіб впливу, що використовується в рекламі, був визначений як просування стереотипів та образів. У сучасній українській рекламі простежується домінування таких іміджів, які стають моделями соціальної поведінки: чоловіча модель (сексуального суб'єкта, чоловічої солідарності), модель жіночої поведінки (домогосподарка, турботлива мати), passive man, жінка-феміністка, андроген, жіноча модель, нейтральна модель. Провідною ознакою таких моделей є вплив на українську масову свідомість, відповідне засвоєння певних стереотипів і нестереотипних стандартів соціальної поведінки та соціалізації в потрібному напрямі сучасної української масової культури.
Окремо були розглянуті й способи викривлення інформаційного простору.
Дослідницька увага була спрямована й на обґрунтування методів формування ціннісно-нормативних уявлень в такому українському масовому культурному дискурсі, як пропаганда, що передбачає складання потрібного сприйняття аудиторією наданого їй повідомлення в процесі масової комунікації, фіксації певного психофізіологічного стану. У маніпуляції за допомогою мистецтва основними засобами слід назвати такі як: мова зорових образів, мова звуків, мова знаків і мова слів.
Розглянуто й способи формування ціннісно-нормативних уявлень, як: телебачення, кінематограф, музика та мода. Отже, розкрито шляхи формування ціннісно-нормативних уявлень української масової культури.
Поняття культури експліковане з явища, що концентрує духовний, інтелектуальний і художній досвід поколінь. Суб'єктом культури є вільна особистість, творча людина, здатна до здійснення активної творчої, свідомої діяльності. Витвори цієї культури завжди особистісно забарвлені й не залежать від широти їх аудиторії.
Саме входження "Я" художника у сферу поетичної активності, саме розкриття художнього "Я" у своїх найглибших надрах, та не з любові до нього як до "Его". Очевидно у створенні критерію краси залежно від обставин першочерговими є не психофізіологічний ефект, а певні властивості об'єкта.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Авер'янова Н. Мас-медіа і виховання: гендерний аспект / Авер’янова Ніна // Гендерна проблематика та антропологічні горизонти: Матеріали I Всеукраїнської науково–практичної конференції 26-27 травня 2011 р. – Острог: Видавництво Національного університету “Острозька академія”, 2011. – 136 с. – С. 3 – 9.
2. Агеев А. Культуры не противостоят / А. Агеев // Общ. науки и современность, 1991. – №1. – c. 56–60.
3. Авер'янова Н. Система художеніх образів українського мистецтва як чинник формування національного образу світу / Ніна Авер’янова // Українознавчий альманах. – Випуск 1. Український образ світу: Особливість у світовому контексті. К.: ВПЦ “Київський університет”, 2009. - 220с. – с. 6 - 8.
4. Акопян К. З., Захаров А. В., Кагарлицкая С. Я., Киященко Н. И. Массовая культура и массовое искусство "за" и "против" / К. З. Акопян, А. В. Захаров, С. Я. Кагарлицкая, Н. И. Киященко // Академия гуманитарных исследований. – М. : Гуманитарий, 2003. – 511 с.
5. Амелин В. Н. Социология политики / В. Н. Амелин : спецкурс для студ. социалог. ф-та. – М. : Изд-во МГУ им. М. В. Ломоносова, 1992. – 184 с.
6. Андрющенко М. Ю. Іміджеві імперативи українського телебачення: монографія / Марія Андрущенко; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К.: Щек, 2008. – 216 с.
7. Арсланов В. Надо ли сопротивляться "массовой культуре" / В. Арсланов // Творчество, 1989. – № 8. – C. 30–31.
8. Ашин Г. К. Ложная дилемма буржуазной культурологии (элитарная и "массовая" культура) / Г. К. Ашин // Вопросы философии, 1983. – № 7. – C. 149–158.
9. Бакулев Г. П. Массовая коммуникация. Западные теории и концепции / Г.П. Бакулев : учеб. пособие для студ. вузов. – М. : Аспект-Пресс, 2005. – 176 с.
10. Барт Ролан. Мифологии / Ролан Барт; пер. с фр., вступ. ст., коммент. С. Зенкин. — М. : Академический Проект, 2008. — 352 с.
11. Батай Жорж. Внутренний опыт / Жорж Батай; пер. с франц. С.Л. Фокин. — СПб. : Аксиома, 1997. — 336 с.
12. Батай Жорж. Литература и Зло: Эмили Бронте. Бодлер. Мишле. Блейк. Сад. Пруст. Кафка. Жене / Жорж Батай; пер. с фр. и коммент., Н.В. Бунтман, Е.Г. Домогацкая (пер.с фр.и коммент.). — М. : Издательство МГУ, 1994. — 166 с.
13. Батаєва К. Гендерна візуальність сучасної реклами : науково-теоретичний часопис / К. Батаєва // Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2010. – К. : Ін-т соціології НАН України. – № 3 липень –вересень. – C. 136–153.
14. Бебик В. М. Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві: психологія, технології, техніка паблік рілейшнз / В. М. Бебик : монографія. – К. : МАУП, 2005. – 440 c.
15. Бебик В. М. Політологія для політика і громадянина / В. М. Бебик : монографія. – К. : МАУП, 2003. – 424 с.
16. Белічко Ю. В. Українське радянське мистецтво періоду громадянської війни / Ю. В. Белічко. – К. : Мистецтво, 1982. – 183 с.
17. Белл Даниел. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования / Даниел Белл ; пер.с англ. В. Л. Иноземцева. – М. : Academia, 1999. – 787 с.
18. Белл Даниел, Иноземцев Владислав Леонидович. Эпоха разобщенности: размышления о мире ХХI века. — М. : Журнал "Свободная мысль"; Центр исследований постиндустриального общества, 2007. — 303 с.
19. Березин В. М. Массовая коммуникация: сущность, каналы, действия / В. М. Березин. – М. : РИП-холдинг, 2003. – 173 с.
20. Бжезінський З. Велика Шахівниця. Американська першість та її стратегічні імперативи / Збігнєв Бжезінський; пер. з англ. Олена Фешовець. — Л. ; Івано-Франківськ, 2000. — 236 с.
21. Бичко А. Леся Українка: світоглядно-філософський погляд / Бичко Ада. – Київ : Український центр духовної культури, 2000. – 186 с.
22. Бичко І.В. Вiд сталiнiзму до гуманiзму / І.В. Бичко. – Київ : Знання, 1988. – 48 с.
23. Блюменкранц М. Глобальные проблемы современного культурного процесса / М. Блюменкранц // Вопросы философии, 2006. – № 5. – С. 160–164.
24. Богомолова И. И. Социальная психология печати, радио и телевидения / И. И. Богомолова. – М. : Изд-во МГУ, 1991. – 127 с.
25. Бодрийяр Жан. Общество потребления: Его мифы и структуры / Жан Бодрийяр; пер. с фр., послесл. и примеч. Е.А. Самарская. — М.: Республика; Культурная революция, 2006. — 269 с.
26. Бодрийяр Жан. Символический обмен и смерть. / Жан Бодріяр. — М.: Добросвет, 2000. — 387 с.
27. Бодріяр Жан. Симулянти і симуляція / Жан Бодріяр ; пер. з фр. В. Ховхуна. – К.: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2004. – 230 с.
28. Бойко С. Базові цінності українського народу / С. Бойко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Українознавство. – 2002. – Вип. 6. – C. 17-24.
29. Варій М. Й. Політико-психологічні передвиборчі та виборчі технології / М. Й. Варій : навч.-метод. посібник. – К.: Ельга; Ніка-Центр, 2003. – 400 с.
30. Василенко И. А. Информационные ресурсы власти и формирование новой постклассической картины политического мира XXI века / И. А. Василенко // Вестник Московского университета. – Сер. 12. Полит. науки, 2003. – № 3. – c. 3 –17.
31. Василик М. А. Основы теории коммуникации : учеб. для студ. вузов, обуч. по спец. 020300 "Социология" / М. А. Василик, М. С. Вершинин, В. А. Павлов та ін. ; под ред. М. А. Василик. – М.: Гардарики, 2003. – 435 с.
32. Васютинський В. О. Масова політична свідомість у ракурсі бачення і передбачення / В. О. Васютинський // Наукові студії з політичної психології, 1998. – Вип. 3. – С. 47–57.
33. Вершинин М. С. Политическая коммуникация в информационном обществе / М. С. Вершинин. – СПб.: Михайлов, 2001. – 252 с.
34. Вишенський І. Твори. / І.Вишенський; пер. з книжної укр. мови Валерія Шевчука. — Київ, 1986. — 247 c.
35. Власов А. И. Политическая манипуляция: история и практика средств массовой информации США / А. И. Власов. – М. : Междунар. отношения, 1982. – 304 с.
36. Воронина Н. И. Массовая культура / Н. И. Воронина // Вопросы философии. - 2005. – № 8. – С. 184–187.
37. Габелюк Л. В. Інформація як ресурс здійснення політичної влади / Л. В. Габелюк // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія, 2004. – Вип. 65–74. – С. 63–65.
38. Гаджиев К. С. Политическая наука: учебное пособие / К. С. Гаджиев . – 2-е изд. – М. : Междунар. отношения, 1995. – 400 с.
39. Галушко Р. Западное телевидение и "масcовая культура" / Р. Галушко. – М., 1991. – 212 с.
40. Ганжуров Ю. Політична комунікація: проблеми структуризації / Ю. Ганжуров // Політичний менеджмент. - 2004. – № 2. – С. 121–129.
41. Горський В. С. Історія української філософії : навчальний посібник / В. С. Горський. – 4-те доп. – К.: Наук. думка, 2001. – 376 с.
42. Горюшина Л. В. Политическое манипулирование: концептуализация различных понятий / Л. В. Горюшина // Вопросы гуманитарных наук, 2005. – № 4. – С. 311–314.
43. Гриценко О.М. Мас-медіа у відкритому інформаційному суспільстві й гуманістичні цінності : Монографія / О.М. Гриценко; КНУТШ. – Київ : Київський університет, 2002. – 204 с.
44. Громадянське суспільство в сучасній Україні: специфіка становлення, тенденції розвитку / за заг. ред. Ф.М. Рудича. – К. : Парламентське вид-во, 2006. – 412 с.
45. Гусейнов А.А. Этика : Учебник / А.А. Гусейнов, Р.Г. Апресян. – Москва : Гардарики, 1999. – 472 с.
46. Гутянський С. К. Ленін і українська радянська культура / С. К. Гутянський. – К., 1963. – 40 с.
47. Гутянський С.К. В.І. Ленін і культурне будівництво на Україні / С.К. Гутянський. – Київ, 1965. – 199с.
48. Делез Жиль, Гваттари Феликс. Анти-Эдип. Капитализм и шизофрения / Д. Кралечкин (пер.с фр.). — Екатеринбург : У - Фактория, 2007. — 672 с.
49. Деррида Жак. Диссеминация / Жак Деррида; пер. с фр. Дмитрий Кралечкин. — Екатеринбург : У - Фактория, 2007. — 608 с.
50. Дилегинский Г. Г. Социально-политическая психология / Г. Г. Дилегинский : учеб. пособ. для высш. учеб. заведений. – М. : Новая школа, 1996. – 352 с.
51. Дискин Н., Шишкин С., Якобсон Л. и др.// Культура и рынок: Материалы “круглого стола” // Общественные науки и современность. – 1991. – №1. –С.155–166.
52. Доценко Е. Л. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита / Е. Л. Доценко. – М. : ЧеРо, 1997. – 334 с.
53. Дрешпак В. Засоби масової інформації як суб'єкт політичного процесу / В. Дрешпак // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. – Д.: ДРІДУ УАДУ, 2001. – Вип. 3(6). – С. 70–74.
54. Дубицкая В. П. Телевидение. Мифотехнологии в электронных средствах массовой информации / В. П. Дубицкая. – М.: изд-во Ин-та социологии РАН, 1998. – 143 с.
55. Дьякова Е. Г. Массовая политическая коммуникация в теории установлении повестки дня: от эффекта к процесу / Е. Г. Дьякова // Полис, 2003. – № 3. – С. 109–120.
56. Эко Умберто. Собрание сочинений: В 3 т. / Умберто Эко; пер. с ит. Елена Костюкович — С – Пб. : Симпозиум, 1997. – 764 c.
57. Естетика : підручник для студ. вищих навч. закладів / Л.Т. Левчук [та ін.] ; [за заг. ред. Л.Т. Левчук]. – 3-е вид., доп. і переробл. – Київ : Центр учбової літератури, 2010. – 520 с.
58. Застольська В.В. Ілюзорність як форма вияву масової культури України / В.В.Застольська // Людина. Світ. Суспільство (до 175-річчя філософського факультету). Дні науки філософського факультету – 2009: Міжнар. наук. конф. (21-22 квітня 2009 року): матеріали доп. та виступів. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”. - 2009. – Ч.II. – С. 18 – 19.
59. Застольська В.В. Маніпулятивні засади комунікативної сфери масової культури / В.В.Застольська // Збірник тез учасників конференції "Філософія: нове покоління. Діалог, комунікація, дискурс" (26-28 лютого 2009 року, Національний університет "Києво-Могилянська академія"). – Київ 2009. – С. 106 – 108.
60. Застольська В.В. Масова культура як чинник формування ціннісно-нормативних уявлень в сучасних демократичних суспільствах / В.В.Застольська // Дні науки філософського факультету – 2010: Міжнар. наук. конф. (21-22 квітня 2009 року): матеріали доп. та виступів. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”. - 2010. – Ч.II. – С. 81– 82.
61. Застольська В.В. Масова культура в сучасній соціокультурній реальності / В.В.Застольська // «Дні науки філософського факультету – 2011”, Міжнар. наук. конф. (2011; Київ). Міжнародна наукова конференція “Дні науки філософського факультету – 2011”, 20–21 квіт. 2011 р.: [матеріали доп. та виступів]/ редкол.: А.Є. Конверський [та ін.]. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2011. –Ч.2. – С. 24 – 25.
62. Застольська В.В. Маніпуляція як засіб формування ціннісно-нормативних уявлень в сучасних демократичних суспільствах / В.В.Застольська // Альманах. Філософські проблеми гуманітарних наук. – К., 2010. – Випуск № 16–17. – С. 195 – 199.
63. Застольська В.В. Масова культура як спосіб конструювання ілюзорної реальності (на матеріалах зарубіжних і вітчизняних досліджень) / В.В.Застольська // Гілея (науковий вісник): Збірник наукових праць; гол. ред. В. М. Вашкевич. – К., 2009. – Випуск 26. – С. 305 – 317.
64. Застольська В.В. Масова культура як засіб маніпулювання в українському суспільстві / В.В.Застольська // Гуманітарні студії: Збірник наукових праць. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2009. – Випуск 5–6. – С. 112 – 117.
65. Застольська В.В. Українська масова культура / В.В.Застольська // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. – Чернівці 2011. – Випуск 539 – 540. – С. 182 – 187.
66. Застольська В.В. Українська масова культура та її маніпулятивний потенціал / В.В.Застольська // «Дні науки філософського факультету – 2011”, Міжнар. наук. конф.(2011; Київ). Міжнародна наукова конференція “Дні науки філософського факультету – 2011”, 20–21 квіт. 2011 р.: [матеріали доп. та виступів]/ редкол.: А.Є. Конверський [та ін.]. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2011. – С. 25–26.
67. Застольська В.В. Феномен толерантності в сучасній соціокультурній реальності / В.В.Застольська // Толерантність як соціокультурна проблема сучасності: II Міжнародна науково-теоретичної конференція (17 грудня 2009 року) : зб. матеріалів / за заг. ред. Сауха П.Ю. – Житомир: Видавничий центр ЖДУ імені Івана Франка, 2009. – С. 86–89.
68. Засоби масової інформації та брудні виборчі технології: президентські вибори 2006 року в Україні (Анілітичний звіт). - Харків: ІПГД, 2005. – 67с.
69. Засоби масової інформації: професійні стандарти, етика та законодавчі норми / за ред. О. Бондаренко, М. Гаврилюка ; уклад. Т. Петрів. – К. : Нічлава, 2006. – 100 с.
70. Заярна О. Як переконати масову аудиторію: психологічні чинники ефективності пропаганди / О. Заярна // Нова політика, 1999. – № 1. – С. 28–31.
71. Зернецька О. PR-маніпуляційний вплив. Комунікативна теорія і практика / О. Зернецька, П. Зернецький // Політичний менеджмент, 2003. – № 3. – С. 101–113.
72. Зернецька О. В. Глобальний розвиток систем масової комунукації і міжнародні відносини / О. В. Зернецька. – К. : Освіта, 1999. – 352 с.
73. Зернецька О. В. Трансформація типів новинних передач в політичній комунікації / О. В. Зернецька // Нова політика, 2000. – № 1. – С.194–196.
74. Зимин М. В. Средства массовой информации в технологическом обеспечении электоральных коммуникаций: политико-правовой анализ Российского опыта / М. В. Зимин // Вопросы гуманитарных наук, 2005. – № 6. – С. 463–472.
75. Зирка В. В. Манипулятивные игры в рекламе: лингвистический аспект / В. В. Зирка. – Д. : Днепропетр. нац. ун-т, ИМА-пресс, 2004. – 292 с.
76. Зубрицька Л. Н. Міф як засіб політичного маніпулюваня / Л. Н. Зубрицька // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія, 2003. – Вип. 59–61 – С. 51–65.
77. Иноземцев В. Л. Современное постиндустриальное общество: природа, противоречия, перспективы : учеб. пособие для студ. эконом. направлений и спец. / В. Л. Иноземцев. – М. : Логос, 2000. – 185 с.
78. Іванова Л.Г. Україна між Сходом і Заходом: українська національна ідея в суспільно-політичній думці 50-60-х рр. 19 ст. : монографічне дослідження / Л.Г. Іванова. – Київ : Дніпро, 2008. – 304 с.
79. Інформаційні війни. Моніторінг теленовин та медіатехнологій під час президентської кампанії 2004 року в Україні / Н. Лигачова, С. Черненко, І. Куляс, В. Яблонський. – К., 2005. – 200 с.
80. Історія філософії України. Хрестоматія : навчальний посібник / упорядники М. Ф. Тарасенко, М. Ю. Русин, А. К. Бичко та ін. – К. : Либідь, 1993. – 560 c.
81. Іщук В. Україна: проблеми престижності та ідентичності (масова комунікація і культура як суб'єкти формування громадської на національної свідомості) / В. Іщук. – К. : Смолоскип, 2000. – 92 c.
82. Канетті Е. Маса і влада / Е. Канетті. – К. : Видавничий дім "Альтернативи", 2001. – 416 с.
83. Кара-Мурза С. Г. Манипуляция сознанием / С. Г. Кара-Мурза. – К. : Оріяни, 2000. – 448 с.
84. Карцева Е. Н. Идейно-эстетические основы буржуазной "массовой культуры" / Е. Н. Карцева. – М. : Знание, 1976. – 111 с.
85. Кастельс Мануэль. Информационная эпоха. Экономика, общество и культура/ Государственный ун-т. Высшая школа экономики./ Б. Э. Верпаховский (пер.). – М.: ГУВШЭ, 2000. – 607 с.
86. Катлип Скот М. Паблик рилейшнз. Теория и практика : учебное пособие / М. Катлип Скот, Х. Сентер Аллен, М. Брум Глен. – 8-е изд. – М. : Изд. дом. "Вильямс", 2001. – 624 с.
87. Киселев Г. С. "Кризис нашего времени" как проблема человека / Г. С. Киселев // Вопросы философии. - 1999. – № 2. – С. 40–52.
88. Кін Дж. Мас-медіа і демократія / Дж. Кін ; пер. з англ. О. Гриценка, Н. Гончаренко ; літ. ред. О. Грищенко. – К. : К.І.С., 1999. – 134 с.
89. Кістяківський Б.О. Вибране / Б.О. Кістяківський. – Київ : Абрис, 1996. – 478 с.
90. Климанська Л. Д. Соціально-комунікативні технології в політиці: таємниці політичної "кухні" : монографія / Л. Д. Климанська. – Л. : Вид-во нац. ун-ту "Львівська політехніка", 2007. – 332 с.
91. Козлова Н. Там, где кончается искусство / Н. Козлова // Общ. науки и современность, 1990. – № 6. – С. 116–122.
92. Кононенко В.Г. Моральні цінності соціалістичного способу життя / В.Г. Кононенко. – К., 1981. – 176 с.
93. Корнхаузер В. Політика масового суспільства / В. Корнхаузер // Політологічні читання. - 1992. – № 1. – c. 151–210.
94. Костина А. В. Массовая культура как феномен постиндустриального общества / А. В. Костина. – 3-е изд., стер. – М. : КомКнига, 2006. – 350 с.
95. Кочубей Л. Методи соціально-психологічного впливу на електорат / Л. Кочубей // Політичний менеджмент, 2004. – № 1. – С. 99–105.
96. Кочубей Л. О. Виборчі технології: Політологічний аналіз на прикладі виборів до парламенту сучасної України / Л. О. Кочубей. – К. : Ін-т політ. і етнонац. досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, "Юридична думка", 2006. – 336 с.
97. Кошелюк М. Е. Технологии политических выборов / М. Е. Кошелюк. – 2-е изд., перераб. и доп. – СПб.: Питер, 2004. – 239 с.
98. Кравченко И. И. Политическая мифология: вечность и современность / И. И. Кравченко // Вопросы философии. - 1999. – № 1. – С. 3–17.
99. Крос Кетлін. Політична комунікація і висвітлення новин у демократичних суспільствах: перспективи конкуренції / Кетлін Крос, Роберт Гакет ; пер. з англ. Р. Ткачука. – К. : "Основи", 2000. – 134 с.
100. Кузнецова О. Д. Засоби масової комунікації / О. Д. Кузнецова. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Л. : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. Факультет журналістики, ПАІС, 2005. – 200 с.
101. Кукаркин А. В. Буржуазная массовая культура / А. В. Кукаркин. – М., 1985. – 346 с.
102. Культурологія. Українська та зарубіжна культура : навчальний посібник / М.М. Закович, І.А. Зязюн, О.М. Семашко, О.Л. Шевнюк, Ж.О. Безвершук та ін.; за ред. М.М. Заковича. – 4-тє вид., виправл. і доп. – Київ : Знання, 2009. – 592 с.
103. Куницька В. Н. Межличностное общение: учеб. для вузов / В. Н. Куницька, Н. В. Казаринова, В. М. Погольша. – СПб.: Питер, 2001. – 544 с.
104. Кучера Я. Ідеологічне маніпулювання: методи і засоби імпералізму / Я. Кучера. – К. : Політвидання України, 1988. – 154 с.
105. Лалл Джеймс. Мас-медіа, комунікація, культура: глобальний підхід / Джеймс Лалл ; за ред. О. Гончаренка, Н. Гриценка ; пер. О. Гриценко. – К.: К.І.С., 2002. – 264 с.
106. Лебон Г. Психология народов и масс / Г. Лебон. – СПб.: Макет, 1995. – 313 с.
107. Ледяев В. Многомерность политической власти: концептуальные дискуссии / В. Ледяев, О. Ледяева // Логос, 2003. – № 4–5. – С. 23–33.
108. Ленин В. И. Полное собрание сочинений / В. И. Ленин; – 5-е изд. – М. : Ин-т марксизма-ленинизма при ЦК КПСС, "Политиздат", 1961. – Т. 24. – 597 с.
109. Леонтьєва Л. Інформаційно-психологічний вплив: теоретико методологічні засади аналізу [Політичні технології] / Л. Леонтьєва // Людина і політика, 2004. – № 5. – С. 25–36.
110. Лиотар Жан-Франсуа. Состояние постмодерна / Ж.-Ф. Лиотар. Институт экспериментальной социологии [Москва] / Н.А. Шматко (пер.с фр.). — М., 1998. — 160 с.
111. Лиотар Ж. Ф. Феноменология / Ж.Ф. Лиотар. - СПб.: Алетейя, 2001. – 150 с.
112. Липинський В.К. Листи до братів-хліборобів : про ідею і організацію українського монархізму / В'ячеслав Липинський ; Ін-т Східноєвропейських досліджень НАНУ ; Східноєвропейський дослідний ін-т ім. В.К. Липинського ; ред. Ярослав Пеленський. – Київ; Філадельфія, 1995. – 470 c.
113. Литвиненко О. Теорія пропаганди: сучасні підходи / О. Литвиненко // Людина і політика, 1999. – № 2. – С. 43–48.
114. Лозниця С. А. Маніпуляція свідомістю: історико-культурні засади / С. А. Лозниця // Філософська думка. – 2008. – № 1. – c. 142–157.
115. Лукашев А. В. Черный PR как способ овладения властью, или Бомба для имиджмейкера / А. В. Лукашев, А. В. Пониделко. – 3-е изд., испр. и доп., СПб.: Изд. дом "Бизнес–Пресса", 2002. – 176 с.
116. Лютий Т. В., Ярош О. А. Культура масова і популярна: теорії та практики / Т. В. Лютий, О. А. Ярош. – К. : Ін-т філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України, 2007. – 124 с.
117. Макаренко В. П. Политический дискурс: между бессмыслицей и порочным / В. П. Макаренко // Вестник Московского университета. – Сер. 12. Полит. науки, 2005. – № 2. – С. 72–96.
118. Маклюэн Маршалл. Галактика Гутенберга: становление человека печатающего / Маршалл Маклюэн; пер. И. О. Тюрина. – М. : Академический проект ; Фонд "Мир", 2005. – 495 с.
119. Маркова Л.А. Философия из хаоса: Ж. Делез и Ф. Гваттари о философии // /Вопросы философии. - № 3. - 2002. - С. 147-159.
120. Маркузе Герберт. Одномерный человек / Герберт Маркузе. – М. : "REFL-book", 1994. – 368 с.
121. Масс-медиа, сектор безопасности и власть / М. Капарини, Д. Рельик и др. – К., 2005. – 280 с.
122. Матвеев В. Элитарная и массовая культура внутренне близки / В. Матвеев // Общ. науки и современность, 1991. – № 1. – С. 60–65.
123. Медведева Е. В. Рекламная коммуникация / Е. В. Медведева. – М. : Едиториал УРСС, 2003. – 280 с.
124. Мєднікова Г.С. Українська і зарубіжна культура ХХ століття = Ukrainian and foreign culture of the 20th century : Навчальний посібник / Г.С. Мєднікова. – Київ : Знання, 2002. – 214 с.
125. Миллс Р. Властвующая элита / Р. Миллс ; пер. с англ. Е. И. Розенталя, Л. Г. Рошаля, В. Л. Кона. – М. : Изд-во иностранной лит-ры, 1959. – 489 с.
126. Мовчан В.С. Естетика : навчальний посібник / В.С. Мовчан. – Київ : Знання, 2011. – 527 с.
127. Можнягун С. Е. Кризис буржуазной "массовой культуры" / С. Е. Можнягун. – К., 1981. – 151 с.
128. Московичи С. Век толп. Исторический трактат по психологии масс. / С. Московичи. – М. : "Центр психологии и психотерапии", 1998. – С. 209–227.
129. Назаров М. М. Знаковая структура телевизионной политической рекламы / М. М. Назаров, М. А. Папантиму // Полис, 2001. – № 2. – С. 147–155.
130. Назаров М. М. Массовая коммуникация в современном мире. Методология анализа и практика исследования / М. М. Назаров. – 3-е изд., стер. – М. :