ГРОМАДЯНСЬКО-ПОЛІТИЧНА ІДЕНТИЧНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН В НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

ЕРГЕМЛІДЗЕ МАРИНА ЗАКРОВНА

УДК 316.347:323.15:111(=161.2)](477)

ГРОМАДЯНСЬКО-ПОЛІТИЧНА ІДЕНТИЧНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН В НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ
Спеціальність 09.00.12 – українознавство (філософські науки)

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Науковий керівник
кандидат філософських наук,
старший науковий співробітник
ГРАБОВСЬКА ІРИНА
МИКОЛАЇВНА

Київ – 2012

ЗМІСТ
Вступ …………………………………………………………………………..…..3
РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти дослідження громадянсько-політичної ідентичності національних меншин незалежної України.
1.1. Стан наукової розробленості проблеми ………..………………………..10
1.2. Громадянсько-політична та етнічна ідентичності: спільне й відмінне……………………………………………………...…………...……....20
1.3. Національні меншини незалежної України як об’єкт соціально-
філософського аналізу………………………………………………….......33
Висновки до розділу ………..……………………………………………43
РОЗДІЛ 2. Національні меншини в українознавчому вимірі.
2.1. Особливості формування громадянсько-політичної ідентичності
компактно розселених національних меншин незалежної України……...46
2.2. Прояви громадянсько-політичної ідентичності дисперсно розселених
національних меншин в сучасній Україні…………………..…..……….…66
2.3. Етнічні процеси в середовищі національних меншин в незалежній
Україні………….…………………………………………….……………... 83
Висновки до розділу……………………………………………………..95
РОЗДІЛ 3. Формування громадянсько-політичної ідентичності національних меншин України шляхом сприяння збереженню їхніх етнічних особливостей.
3.1. Практичне значення збереження етнічної приналежності національних
меншин незалежної України……………………………………….……....101
3.2. Соціокультурна складова у формуванні громадянсько-політичної
ідентичності національних меншин в незалежній Україні……...……....107
3.3. Роль політичного чинника у збереженні етнічних особливостей та
формуванні громадянсько-політичної ідентичності національних
меншин в сучасній Україні…………………...…………….…….………..126
Висновки до розділу ……………………………………………………141
ВИСНОВКИ…………………………………………………………….………146
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...151

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Особливість сучасних міжнаціональних відносин в Україні полягає у дедалі ширшому залученні національних меншин до громадського та культурного життя держави. Таке залучення відображає рівень адаптованості національних меншин до навколишнього соціального середовища, відчуття ними власної самодостатності, а також відбиває ставлення українців до представників різних національних меншин, що проживають в країні. Ключовим наслідком даного процесу є поступове формування у осіб неукраїнського етнічного походження почуття причетності до Української держави як її громадянина з усіма правами і обов’язками, тобто формування національної ідентичності.
Питанню національної ідентичності в науковій літературі присвячено досить багато досліджень, що розкривають її сутність через свідоме згуртування осіб різного етнічного походження як співгромадян і представників однієї політичної нації. Відчуття такої спільності формується завдяки стандартизованій державній системі освіти, створенню спільних цінностей, символів і традицій для представників політичної нації шляхом розвитку соціальних зв’язків між ними.
Утім у сучасному світі більш актуальним і необхідним постає розгляд національної ідентичності національних меншин з акцентом на її громадянсько-політичну складову. Адже вона постає відповіддю певної спільноти на виклики сучасності і навколишнього середовища. З огляду на нинішній розвиток комунікативних та інформаційних технологій, державотворчі процеси, рівень розвитку громадянського суспільства, освітні програми, культурне та субкультурне розмаїття спостерігається тенденція до усамітнення людини у власному мікрокосмі. Така, на перший погляд, замкненість, насправді, є своєрідним шляхом адаптації індивіда до дійсності та великого обсягу оточуючої інформації. Саме у такий спосіб людина абстрагується, робить усвідомлені та виважені висновки і вибір щодо самої себе і, в тому числі, щодо своєї громадянсько-політичної ідентичності.
Варто визнати, що сьогодні функцію інтеграції національних меншин у межах однієї політичної нації вже виконує національна ідентичність громадянсько-політичного типу. Саме вона постає новою системою ставлення особистості до світу, системою самоконтролю і самоорієнтації. І хоча, здається, що поняття громадянсько-політична і національна ідентичності близькі за змістом, однак в умовах сьогодення більш актуальним та таким, що потребує детальнішого вивчення, хоча і менш вживаним, є громадянсько-політична ідентичність.
Вивчення громадянсько-політичної ідентичності національних меншини України не може не враховувати потреб часу, не спиратись на загальнозначущі для людства в цілому культурні цінності. У цей же час національні меншини не можуть спиратись на загальнозначущі цінності, якщо не мають їх підживлення у власній традиції, досвіді. Йдеться про те, що національні меншини не є чимось сталим і незмінним, навпаки - вони є феноменом історичним, змінюваним у часі. Відповідно наукові праці про національні меншини України, що вийшли за часів здобуття незалежності вже виявляються не досить сучасними і потребують оновлення. Саме тому дана тематика вимагає постійного моніторингу, пошуку нових фактів, зв’язків, закономірностей.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане у межах науково-дослідної роботи з тем «Дослідження соціокультурних перетворень в історичному досвіді та сьогоденні української спільноти» (№ 06 БФ 034-01) та «Українство у світовому цивілізаційному процесі: історичний досвід та перспективи» (№ 11 БФ 041-02), що здійснюється в Центрі українознавства філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Мета та задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є аналіз інтегрованості національних меншин України в оточуюче соціальне середовище та відчуття ними себе частиною українського народу на прикладі найчисельніших національних меншин, а саме молдован, румунів, угорців, поляків, росіян, білорусів, болгар, євреїв.
Відповідно до поставленої мети у дисертації сформульовано такі основні завдання:
- уточнити співвідношення понять «громадянсько-політична ідентичність» та «етнічна ідентичність»;
- конкретизувати обґрунтування необхідності формування української політичної нації;
- поглибити знання про становище компактно розселених національних меншин в сучасній Україні;
- поглибити знання про становище дисперсно розселених національних меншин в сучасній Україні;
- комплексно дослідити культурну та соціально-політичну складові найчисельніших національних меншин України, які кількісно перевищують 100 тис. осіб, а саме: молдован, румунів, угорців, поляків, росіян, білорусів, болгар, євреїв;
- обґрунтувати взаємозв’язок збереження етнічної ідентичності та відтворення історичного коріння національних меншин з етноеволюційними та етнотрансформаційними процесами;
- визначити найбільш доцільну модель етнонаціональних відносин в Україні;
- узагальнити нові статистичні та соціологічні дані про національні
меншини.
Об’єктом дисертаційного дослідження є національні меншини незалежної України.
Предметом дисертаційного дослідження є громадянсько-політична ідентичність національних меншин України.
Методи дослідження. Робота є спробою міждисциплінарного аналізу українознавчого матеріалу при вивченні громадянсько-політичної ідентичності найчисельніших національних меншин України з використанням таких підходів:
- інтегративного, який передбачає якісно нове розуміння явищ, подій і процесів, що відбуваються в середовищі найчисельніших національних меншин України шляхом інтеграції їх у цілісне знання про українство як про національно-культурну, духовну, соціальну, психологічну цілісність, про український світ. А не просто використання даних із філософії, етнології, історії, соціології, культурології, етнополітології та інших дисциплін, адже кожна галузева наука прагне збагатити знання про Україну і українців із погляду свого предмета, але при цьому не спроможна продукувати цілісне знання;
- політично-антропологічні методи, що вивчають феномен ідентичності, тобто того, як політичний суб'єкт самоусвідомлює себе;
- системного - шляхом комплексного дослідження найбільших нацменшин України як складових єдиного цілого – українського народу;
- історичного, який дає змогу дослідити формування та розвиток процесів і подій у виокремлених національних меншинах у хронологічній послідовності з метою виявлення закономірностей, суперечностей;
- термінологічного аналізу для уточнення змісту поняття «громадянсько-політична ідентичність»;
- діяльнісного, що вказує на здатність виділених національних меншин внаслідок виникнення певних потреб бути причиною змін в українській державі;
- соціокультурного, що акцентує увагу на культурі окремих нацменшин та їх «включеності» у соціальні процеси в Україні;
- порівняльного, завдяки якому встановлюється подібність та відмінність у складових, які забезпечують життєздатність кожної національної меншини в сучасній Україні (спосіб життя національних меншин, мовна ситуація, рівень освіти, релігійні уподобання, традиції, звичаї, культурне життя, існування громадських організацій національних меншин та засобів масової інформації, представництво в органах влади).
Окреме місце в дослідженні посідають методи вивчення та аналізу документів, статистичних даних.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні концепції започаткування процесу громадянсько-політичної ідентифікації національних меншин як наслідку утворення незалежної України, яка замінила класово-політичну ідентичність на робітників, селян і інтелігенцію, та розкривається в наступних положеннях, які виносяться на захист:
- вперше здійснено комплексне дослідження культурної та соціально-політичної складових найчисельніших національних меншин України, які кількісно перевищують 100 тис. осіб (молдовани, румуни, угорці, поляки, росіяни, білоруси, болгари, євреї) для визначення ступеню одночасно їхнього включення в громадянське суспільство та ототожнення себе з українським громадянином;
- доведено необхідність поступового формування української політичної нації, що являє собою інтеграцію представників усіх національних та етнічних меншин у єдину політичну спільноту, яка уможливлює реалізацію національної ідентифікації, та сприяє формуванню у людей усвідомлення єдності країни та спільності інтересів її населення. Така сформована українська політична нація слугує певною «захисною оболонкою» як для титульної нації, так і для національних меншин;
- поглиблено знання про становище та внутрішню єдність компактно розселених національних меншин в сучасній Україні як носіїв громадянсько-політичної ідентичності, задоволеність їхніх етнокультурних та громадянських потреб, інтересів;
- поглиблено знання про громадянсько-політичну ідентифікацію дисперсно розселених національних меншин в сучасній Україні, а саме про росіян, білорусів, болгар, євреїв, та визначено фактори, що ускладнюють цей процес;
- набуло подальшого уточнення співвідношення понять етнічної та громадянсько-політичної ідентичностей як первинної соціалізації людини та свідомого вибору індивіда. Через усвідомлення представниками національної меншини спільності культурного поля символів формується етнічна ідентичність, що відіграє роль того особливого, неповторного, притаманного саме даній спільноті. Доповненням до неї у вигляді громадянсько-політичної ідентичності є усвідомлення та сприйняття цими ж представниками національної меншини історичних, політичних та громадянських цінностей країни, в якій вони проживають та громадянами якої вони є.
- визначено, що найбільш доцільною моделлю етнонаціональних відносин в Україні є державна та громадянська підтримка комунікативно-мовної, політико-правової та соціально-економічної інтеграції національних меншин, наслідком якої є формування української політичної нації;
- систематизовано та узагальнено новітні дані про соціокультурне, освітнє, конфесійне, політичне становище виокремлених національних меншин в сучасній Україні.
Практичне значення одержаних результатів охоплює інформаційно-аналітичну сферу їх застосування. Результати можуть бути використані як основа для подальших досліджень в галузі українознавства. Представлений та організований в роботі матеріал може послугувати державним установам основою при розробці спеціальних державних документів і законодавчих актів, які регулюватимуть відносини держави та національних меншин. Цей матеріал також цікавий для організацій національних меншин та їх очільників, громадських діячів.
Особистий внесок здобувача. Розв’язання комплексу задач, оформлення їх і відповідні висновки й положення, що відповідають основному змісту дисертації, здійснені автором самостійно. Усі публікації по темі підготовлені без співавторів.
Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дисертаційної роботи викладено в доповідях на наукових конференціях, а саме: на Міжнародній науковій конференції «Духовна сфера в умовах глобальних цивілізаційних трансформацій» (Дніпропетровськ, 27-28 листопада 2008 р.); на Всеукраїнській науковій конференції «Українська людина в контексті мінливості епох» ( Київ, 28 травня 2009 р.); на Міжнародній науковій конференції «Україна, українці та українськість у історичному постанні та формах культурного досвіду» (до 175-річчя Київського національного університету імені Тараса Шевченка) (Київ, 29 жовтня 2009 р.); на Міжнародній науковій конференції «Особистісні виміри становлення нової парадигми сучасної української освіти» (Дніпропетровськ, 3-4 грудня 2009 р.); на Міжнародній науковій конференції «Українська спільнота: культурно-світоглядні перетворення в історичному досвіді та сьогоденні (до 10-річчя Центру українознавства філософського факультету КНУ імені Тараса Шевченка)» (Київ, 28 жовтня 2010 р.); на Міжнародній науковій конференції «Дні науки філософського факультету – 2011», (Київ, 20-21 квітня 2011 р.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображено у 6 авторських публікаціях, із них – 5 наукових статей опубліковані у фахових наукових виданнях, що входять до переліку, затвердженому ДАК МОНмолодьспорту України у галузі філософських наук, та 1 публікація в тезах – у матеріалах наукових конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації вперше на підставі соціально-філософського аналізу здійснено комплексне дослідження формування громадянсько-політичної ідентичності найчисельніших національних меншин України (кількість перевищує 100 тис. осіб) та з’ясовано специфіку її впливу на етнічні та націєтворчі процеси. Теоретичні підсумки роботи, які відображають основний зміст дисертаційного дослідження, сформульовано в наступних положеннях:
1. Доведено необхідність поступового формування української політичної нації як спільноти, що характеризується новою раціональністю. Її змістом є інтеграція представників усіх національних та етнічних меншин у єдину політичну спільноту та формування у людей усвідомлення гармонійної єдності країни та спільності інтересів її населення. Визначення через поняття «гармонійної єдності» українська політична нація слугуватиме певною «захисною оболонкою, як для титульної нації, так і для національних меншин. Формування громадянсько-політичної ідентичності є наслідком національної ідентифікації, спільної для всіх громадян країни і жодним чином не означає зникнення етнічних ідентичностей. Немає жодної необхідності, щоб найчисельніші національні меншини України почали моністично вважати себе в етнічному плані українцями. Втім цілісність держави вимагає того, щоб в усіх національних меншин існувало відчуття України своєю батьківщиною.
2. Для держави, яка прагне створити політичну націю, способи впливу на такі національні меншини мають ґрунтуватися на активному залученні їх в суспільно-політичне життя на умовах рівних прав та обов’язків. Таким чином можливе формування відповідальності у цих осіб за власні дії перед спільнотою, які поступово можуть трансформуватися у відповідальність перед державою, і найголовніше – перед собою. Тому що процес громадянсько-політичної самоідентифікації – це, перш за все, процес світоглядний.
3. Представники найчисельніших національних меншин не інтегрувались без утворення незалежної України в українське середовище на засадах громадянсько-політичної ідентичності, коли застосовувалась лише класово-політична ідентифікація: робітник, селянин, інтелігент. Оскільки інтеграція – тривалий процес, то у сучасній незалежній Україні формування громадянсько-політичної ідентичності представників національних меншин відбувається поступово і повільно. Зокрема, у молдован існують всі необхідні умови для проживання в Україні без жодних утисків, однак вони все ж не ідентифікують себе з українською політичною нацією, а це є своєрідним показником їх дуже невисокої «включеності» у суспільне життя України. Своєрідність природно-географічних умов, ізольованість від економічних і культурних центрів уможливили збереження етнічних ідентичностей румун і угорців у місцях їх компактного проживання і не сприяли формуванню в них почуття відповідальності за Україну, громадянами якої вони є. Наслідком адаптації поляків до українського середовища є збереження польської етнічної ідентичності, разом із певним її збагаченням за рахунок сприйняття елементів українськості. Українські росіяни завдяки неоднозначним взаєминам між Росією і Україною відчувають свою значущість та не ідентифікують себе з українською політичною нацією. Білоруська і болгарська національні меншини в Україні, що розселені дисперсно, зазнають тиску оточення та ідентифікують себе з представниками російської національної меншини. Представники єврейської національної меншини України, маючи всі умови для збереження своєї етнічної ідентичності та працюючи на владних посадах, виражають готовність до громадянсько-політичної самоідентифікації на користь України. Ускладнюється формування такої ідентичності описаних національних меншин належністю до різних мовних сімей. Так, до індоєвропейської мовної сім'ї належать: росіяни, білоруси, поляки, болгари (слов'янська група), молдовани, румуни (романська група), а от угорці вже є представниками фіно-угорської мовної сім'ї, а євреї – семітської.
4. Серед найчисельніших національних меншин України потенціал для громадянсько-політичної ідентифікації на користь України існує, меншою мірою серед компактно проживаючих національних меншин, а більшою - серед розсіяних. Це підтверджується хоча б тим, що деякі з них ідентифікують себе з російською або румунською меншинами. Проблема полягає в іншому – в готовності України забезпечувати не лише їхні культурні потреби, а й створювати стимули для праці на користь країни проживання, умови для економічної стабільності та для підвищення їхнього соціального статусу в суспільстві, зрештою у готовності самої України стати предметом їхньої гордості за країну, громадянами якої вони є.
5. Більшість національних меншин України перебувають під впливом різних етнічних процесів. Загальнонаціональна консолідація є найбільш перспективним шляхом розвитку і для України. І, хоча, здебільшого цей процес притаманний поліетнічним країнам, а Україна такою не є, все одно він є оптимальним. Базуючись на принципах співгромадянства та багатокультурності в моноетнічній державі, якою є Україна, загальнонаціональна консолідація не передбачає асиміляційну політику у відношенні до національних меншин. Саме такі критерії забезпечують низький рівень конфліктності серед представників різних національних меншин та етнічних груп, що є однією з передумов творення політичної нації, яка в свою чергу є результатом націєтворчих процесів. Тим більше, що етнічні процеси з часом переростають у націєтворчі, яким в Україні має належати провідна роль не лише в теорії, а і на практиці.
6. Охарактеризовано передумови формування громадянсько-політичної ідентичності національних меншин України, враховуючи при цьому аспект збереження їхньої етнічної ідентичності. Формування спільної громадянсько-політичної ідентичності при збереженні етнічних особливостей національних меншин, спроможне значно сприяти зміцненню державної єдності суспільства, істотно посилити міць держави. Це, у свою чергу, дозволить підвищити сприйняття української держави як «своєї» серед представників різних національних меншин, зменшити або нівелювати можливість виникнення сепаратистських тенденцій у місцях їх компактного розселення в Україні та задіяти повною мірою потенціал усіх громадян України. Соціокультурними чинниками, які впливають на цей процес є: міф, історична пам'ять, етнічна самосвідомість, вивчення мови національних меншин, релігія, мистецтво, звичаї, існування перспектив у професіональній сфері. Окреме значення мають економічна складова та представництво національних меншин в органах влади. В контексті економічних негараздів свій вплив на національні меншини має той факт, що, якщо в Україні економічна ситуація є гіршою, аніж на історичній батьківщині цих національних меншин, то можна очікувати зростання певних негативних явищ. Також, витоки соціально-економічної нестабільності приховані в регіональних відмінностях економічного розвитку України. Це поєднується з нерівномірністю розселення та матеріальним забезпеченням деяких регіонів країни. Останнім часом спостерігається зростання інтенсивності їхньої політичної діяльності та залученості у роботу органів влади, однак результати досліджень засвідчують незначну участь національних меншин України у політичному житті.
7. Головне, на чому може і повинно базуватися забезпечення прав та інтересів національних меншин в Україні – це їхнє духовне відродження. Адже, якщо країна не має стратегії духовного розвитку, а її керманичі переймаються лише економічними та побутовими проблемами сьогодення, то про будь-який поступ українського суспільства, титульної нації чи національних меншин не може йти мови. Доки на належному рівні в Україні не будуть забезпечені інтереси титульної нації, доти інтереси національних меншин завжди будуть лишатися осторонь. Адже психологія людини така, що піклуватися про іншого вона здатна лише тоді, коли не має будь-яких особистих гостро виражених проблем. Аналогічна формула діє і у відносинах титульна нація – національна меншина.
8. Нині в суспільстві відчувається відсутність практичного втілення державної позиції і стратегії України стосовно національних меншин. Політики, науковці, журналісти оперують власним розумінням тих чи інших ситуацій, пропонуючи різні шляхи їх вирішення. Така позитивна тенденція висвітлює широкий спектр поглядів щодо етнонаціональних процесів в Україні та свідчить про те, що населення країни дійсно не байдуже ставиться до проблем національних меншин. Однак, незважаючи на зазначене, держава має виробити власний політичний курс, який буде реалізовуватись в управлінських структурах. Недопустимість політизації вимог національних меншин, особливо в період виборчих кампаній, а також створення сприятливих умов для розвитку культурної самобутності цих національних меншин, є можливістю запобігти дестабілізації ситуації в державі, зменшенню інвестиційної привабливості України та погіршенню загального соціально-економічного становища.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Аза Л. Етнічність у контексті національно-державної ідентифікації / Л. Аза // Українське суспiльство 1992 – 2006. Соцiологiчний монiторинг / [за ред. В. М. Ворони, М.О. Шульги ]. – К.: ІС НАНУ, 2006. – С. 92 – 98.
2. Артюх В. О. Природа національного міфу: історико-філософський контекст [Текст]: автореф. дис. …к. філос. наук : 09.00.05 – Артюх В.О.; Сумський державний університет. – Суми, 2001. – 14 с.
3. Афанасьєва Л. В. Етнонаціональна самобутність ромів в українському етнічному середовищі / Л. В. Афанасьєва // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Філософські науки. – 2010. ¬ № 27. – С. 38 – 41.
4. Афанасьєва Л. В. Проблеми національної ідентичності та менталітету в етнонаціональному бутті : [монографія / за заг. ред. Л. В. Афанасьєвої, М.В. Крилова]. – Сімферополь : Таврія, 2004. – 276 с.
5. Бабак К. Спільний моніторинг стану задоволення прав української національної меншини Румунії та румунської національної меншини України: шляхом порозуміння до добросусідства і партнерства / К. Бабак // Вісник Держкомнацрелігії України. – К., 2008. – №1. – С. 142 – 151.
6. Бабинець І. Угорці Закарпаття в контексті українсько-угорських міждержавних взаємин (1991–2003 рр.) / І. Бабинець // Науковий вісник Ужгородського університету. Історія. – Ужгород, 2005. – Вип. 12. – С. 74 – 80.
7. Балибар Э., Валлерстайн И. Раса, нация, класс. Двусмысленные идентичности / Э. Балибар, И. Валлерстайн; пер с фр. под. ред. О. Никифорова, П. Хицкого. – Москва: Издательство «Логос», 2004. – 288 с.
8. Бевзенко Л. Соціосамоорганізаційний погляд на проблему регіональної консолідації / Л. Бевзенко // Соціальні виміри суспільства : Зб. наук. праць. – Вип.9 ¬ К.: ІС НАНУ, 2006 – С. 120 – 134.
9. Безаров О. Т. Політика російського уряду в єврейському питанні наприкінці XIX століття (1881-1894 рр.): автореф. дис. … на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : 07.00.02 / Безаров О.Т.; Чернів. нац. ун-т ім. Ю.Федьковича. – Чернівці, 2003. – 20 с.
10. Безпека суспільства у регіоні Румунія – Україна – Республіка Молдова: тристоронній підхід / Програма Схід-Схід: «Партнерство без кордонів». – Бухарест – Кишинеу – Київ: Б.в., 2008. – 132 с.
11. Бейдерман А. Место еврейского народа в историческом процессе / А. Бейдерман // Материалы Седьмой Ежегодной международной междисциплинарной конференции по иудаике, 30 янв. 2000 г. – М.: Сэфер. – 2000. – Ч. 2. – С. 190 – 195.
12. Беліцер Н. Міжнародна та європейська системи захисту прав меншин / Н. Беліцер // Актуальні питання вітчизняної етнополітики: шляхи модернізації, врахування міжнародного досвіду. – Київ.: УНЦПД, 2004. – С.205 – 207.
13. Білий О.В. Національна держава і проблема ідентичності / О.В. Білий // Український соціум / [за ред. В. С. Крисаченка ]. – К.: Знання України, 2005. – С. 253 – 274.
14. Боєчко В. Молдавани в Україні / В. Боєчко // Віче. – 1993. – № 3. – С.100 – 111.
15. Бойко С. Національна самосвідомість і розбудова громадянського суспільства в Україні / С. Бойко // Українська перспектива: свідомі сні та соціокультурні виміри. – К.: Українська видавнича спілка, 2006. – С.129 –141.
16. Бойко С. Теоретико-методологічні засади дослідження національної самосвідомості українського народу / С. Бойко // Мультиверсум. Філософський альманах. – К.: Центр духовної культури. – 2005. – № 45. – С. 14 – 17.
17. Боришполец К. Этничность и политика. Некоторые тенденции и результаты развития современных прикладных исследований / К. Боришполец // Вестник МГУ. Сер. 18: Социология и политология. – 1999. – № 4. – С. 5 – 21.
18. Бромлей Ю.В. Очерки теории этноса / Ю. В. Бромлей. – М., 1983. – 462 с.
19.Брюбейкер Р. Переобрамлений націоналізм. Статус нації та національне питання в Європі / Р. Брюбейкер ; [пер. з англ. О. Рябов]. – Львів : Кальварія, 2006. – 280 с.
20. Буравський О.А. Поляки Волині у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. / О.А. Буравський – Житомир: Вид-во ЖДУ, 2004. – 168 с.
21. Бурдяк В. І. Конфліктність етнонаціональних чинників політичних відносин у контексті соціального дискурсу / В. І. Бурдяк // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України. – К., 2008. – Вип. 41. Підсерія: Курасівські читання. – С.73 – 84.
22. Велешко О. М. Етнічна ідентичність як об’єкт політичних маніпуляцій: віктимологічний аспект / О.М. Велешко // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України. – К., 2008. – Вип. 41. Підсерія: Курасівські читання. – С.141 – 146.
23. Висоцька Н. Конституювання ідентичності в полікультурному просторі як об’єкт теоретичної рефлексії / Н. Висоцька // Україна – проблема ідентичності: людина, економіка, суспільство : конф. укр. випускників програм наукового стажування у США, 18 – 21 вер. 2003 р. : – Львів, 2003 – С.12 – 17.
24. Вишняк О. Динаміка мовної ситуації в Україні : [монографія] / О. Вишняк // Мовна ситуація в Україні: між конфліктом і компромісом. – К.: ІПіЕНД імені І. Ф. Кураса НАН України Інститут політичних та етнонаціональних досліджень НАНУ, 2008. – 398 с.
25. Волошин С. Скільки національностей в Україні? / С. Волошин // Вітчизна. – 1996. – №11 – 12. – С.104 – 116.
26. Ворона В. Білоруси в Україні / В. Ворона, Т. Рудницька, В. Бокач // Віче. – 1995. – № 8. – С.104 – 112.
27. Воропаєва Т. Специфіка самоідентифікації етнічних українців на Півдні України / Т. Воропаєва // Проблеми національно-культурної самоідентифікації українців на Півдні і Сході України в контексті етнополітики Європейського Союзу : наук. конф., 6 червня 2007 р.: – Одеса, 2007. – С. 61 – 65.
28. Воропаева Т.С. Самоидентификация украинцев и русских на юге России и Украины: комплексный анализ / Т. С. Воропаева // Юг России и Украины в прошлом и настоящем: история, экономика, культура. – Белгород: БелГУ, 2009. – С. 193 – 196.
29. Воропаева Т.С. Специфика самоидентификации этнических украинцев и русских в Украине: социально-психологические аспекты / Т. С. Воропаева // Личность в межкультурном пространстве. – М.: РУДН, 2008. – Ч.1. – С. 23 –28.
30. Воропаєва Т. Українські націєтворчі процеси крізь призму сучасних націєтворчих концепцій: комплексний підхід / Т. Воропаєва // Українознавство – 2005: Календар-щорічник : [Упорядники В. Піскун, А. Ціпко, О. Щербатюк]. – К.: Українська Видавнича Спілка, 2004. – С. 94 – 104.
31. Воропаєва Т. Формування національної та релігійної ідентичності громадян України (1993 – 2010 рр.) [Електронний ресурс] / Т. Воропаєва //. – Режим доступу :
http://www.etnolog.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=107&Itemid=58
32. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнограф нарис / О. Воропай / – Харків: Фоліо, 2005. – 512 с.
33. Всеукраїнський перепис населення 2001 р. [Електронний ресурс] / Держ.ком.статистики України ; ред. О.Г. Осауленко. – Режим доступу : http://2001.ukrcensus.gov.ua
34. Гаврина Н. До проблем етнокультурної ідентифікації та регіонального виміру глобалізації / Соціальні виміри суспільства. Зб. наук. пр. – Вип. 9. – К.: IС НАНУ, 2006. – С 233 – 239.
35. Гелей С. Д., Рутар С. М. Політологія: навч. посібн. [для студ. вищ. навч. закл.] / С. Д. Гелей, С. М. Рутар. – Львів: Світ, 2001, – 384 с.
36. Гем М. Єврейський Київ / М. Гем ; пер. з англ. // Хроніка 2000. – К.,1998. – №21 – 22. – С. 119 – 132.
37. Головаха Є., Паніна Н. Динаміка соціального самопочуття населення України: 1995 – 2006 / Є. Головаха, Н. Паніна // Українське суспільство 1992 – 2006 рр. Соціологічний моніторинг / [за ред. В. М. Ворони, М.О. Шульги ]. – К.: ІС НАНУ, 2006. – С. 201 – 210. 38. Громадські організації національних меншин України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.scnm.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=48506&cat_id=47902
39. Дацьо Т. Румуни Закарпаття [Електронний ресурс] / Т. Дацьо //. – Режим доступу: http://ua-reporter.com/print/77483
40. Драгін Б. Держава повинна допомагати нацменшинам «не рибою, а вудкою» [Електронний ресурс] / Б. Драгін //. – Режим доступу: http://dialogs.org.ua/dialog.php?id=60&op_id=1031#1031
41. Дзюба І. Книга для вдумливого читача / І. Дзюба // Обережно міфи! Спроба системного підходу до висвітлення фальшувань історії України / М. В. Лукінюк. – К.: Видавництво імені Олени Теліги, 2003. – 576 с.
42. Ергемлідзе М.З. Етнічна та національна самоідентифікація: перспективи національних меншин У країни / М. З. Ергемлідзе // Гілея (науковий вісник): Збірник наукових праць / Гол.ред. В.М. Вашкевич. – ВІР УАН, 2011. – Випуск 45. – С. 348 – 353.
43. Ергемлідзе М.З. Проблеми становлення та розвитку етнонаціональної політики України / М. З. Ергемлідзе // Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Філософія, соціологія, політологія. – Дніпропетровськ: Видавництво Дніпропетровського національного університету, 2010. – № 9/2. – Вип. 20(1). – С.121 – 126.
44. Ергемлідзе М.З. Релігія як складова культурної самоідентифікації національних меншин України / М. З. Ергемлідзе // Гілея (науковий вісник): Збірник наукових праць / Гол.ред. В.М. Вашкевич. – ВІР УАН, 2010. – Випуск 38. – С. 367 – 372.
45. Ергемлідзе М.З. Самоідентифікація національних меншин в умовах глобалізації / М. З. Ергемлідзе // Українознавчий альманах. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2010. – Вип. 2. – С. 18 – 20
46. Ергемлідзе М.З. Чинники самоідентифікації національних меншин в Україні / М. З. Ергемлідзе // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Українознавство. – К., 2010. – Випуск 14. – С. 51 – 53.
47. Етнополітологія в Україні. Становлення. Що далі? [Зб. наук. праць]. – К.: ІПіЕНД, 2002. – 295 с.
48. Євтух В. Б. Етнополітичний менеджмент /В. Б. Євтух // Етносоціологія: терміни та поняття. навч. посібн. [для студ. вищ. навч. закл.] / В. Б. Євтух .– К.: Фенікс, 2003. – С. 220 – 225.
49. Євтух В. Б. Етносуспільні процеси в Україні: можливості наукових інтерпретицай / В. Б. Євтух. – К.: ВД «Стилос», 2004. – 243 с.
50. Єременко Т.І. Польська національна меншина в Україні в 20-30-ті рр. ХХ ст. / Т. І. Єременко – Львів, 2002. – 752 с.
51. Єременко Т. Поляки в Україні / Т. Єременко, Б. Чирко, О. Калакура // Віче. – 1993. – № 2. – С. 119 – 130.
52. Закон України від 25.06.1992 року «Про національні меншини в Україні» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
53. Зашкільняк Л. Історія Польщі: Від найдавніших часів до наших днів / Л. Зашкільняк, М. Крикун. – Львів, 2002. – 752 с.
54. Інформаційний звіт Державного комітету України у справах національностей та релігій «Про стан і тенденції розвитку релігійної ситуації та державно-конфесійних відносин в Україні за 2009 рік» (Короткий виклад) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua.
55. Илащук А. Республика Молдова в контексте расширения НАТО на Восток: проблемы безопасности и внутренней политической стабильности / А. Илащук // Безпека та стабільність країн постсоціалістичної Європи в контексті розширення НАТО: ілюзії та реалії. Матеріали Міжнародного наукового семінару, 12 – 13 листопада, 2002 р.: – Чернівці, 2003. – С.71 – 89.
56. Калакура О. Поляки в етнополітичних процесах на землях України у ХХ столітті : [монографія] / О. Калакура – К.: Знання України, 2007. – 508 с.
57. Картунов О. В. Вступ до етнополітології: наук. – навч. посіб. – К.,1999. – 300 с.
58. Кім В. Румунський гамбіт [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dt.ua/articles/26348
59. Климанська Л. Філософсько-соціологічний аналіз проблеми політичної ідентичності /Л. Климанська // Зміни у свідомості українського суспільства на зламі тисячоліть. – К.: Видавничий дім «KM Akademia», 2001. – С.111 – 119.
60. Козанкевич О. Роль стереотипів у національній самоідентифікації українців [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ualogos.kiev.ua/text.html?id=118&category=23
61. Козерод О.В. Теоретико-методологічні засади вивчення історії євреїв України у ХХ ст. / О. В. Козерод // Грані : Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. – 2010. – Вип. 5 (73). – С. 24 – 28.
62. Козлов В.И. Проблематика “этничности” / В. И. Козлов // Этнографическое обозрение. – 1995. – № 4. – С. 39 – 54.
63. Колібаба А.В. Соціальне та етнічне самопочуття етнонаціональних спільнот Закарпаття / А. В. Колібаба, І. І. Мигович // Карпатський край. – 1997. – №1. – С. 9 – 12.
64. Колодій А. Етнонаціональні ідентичності й легітимність влади в Україні / А. Колодій // Вісник Львівського університету; Серія: філософські науки. – 2002. – Вип. 4 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.franko.lviv.ua/faculty/Phil/Visnyk/Visnyk4/Politologija/Kolodij.htm
65. Колодний А. М. Релігійна мережа України в її проблемах і перспективах [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukreligieznavstvo.wordpress.com
66. Котигоренко В. О. Етнічні протиріччя і конфлікти в сучасній Україні: політологічний концепт. / В.О. Котигоренко – К.: Світогляд, 2004. – 722 с.
67. Конопельський В. Я. Парадигма громадянсько-територіальної спільності як основа української політичної нації / В. Я. Конопельський // Актуальні проблеми політики. – Одеса:, 2001. – Вип. 12. – С. 636 – 649.
68. Кресіна І.О. Українська національна свідомість і сучасні політичні процеси:(Етнополітологічний аналіз) : [монографія] / І. О. Кресіна – К.: Вища школа, 1998. – 392 с.
69. Кривицька О. Конфліктний вимір етнонаціонального розвитку України / О. Кривицька // Політичний менеджмент. – К., 2005 – № 2 (11). – С. 24 – 37.
70. Крисаченко В.С. Етнічна палітра сучасного українського соціуму / В. С. Крисаченко, О. С. Власюк, М. Т. Степико та ін. / Український соціум [за ред. В. С. Крисаченка ]. – К.: НІСД, 2005. – С. 188 – 217.
71. Культура і побут населення України [за ред. В. І. Наулка. – Київ: Либідь, 1993. – 285 с.
72. Куцепал С. В. Етнічна і національна ідентичність: філософський аналіз / С. Куцепал // Філософські семінари. Матеріали наукового семінару «В’ячеслав Липинський: між історією і сучасністю» (до 125-річчя з дня народження В’ячеслава (Вацлава) Казимировича Липинського, 17 квітня 2007 року). – Полтава, 2007. – Вип. 6 – С.11 – 21.
73. Лебедева Н.М. Теоретико-методологические основы исследования этнической идентичности и толерантности в поликультурных регионах России и СНГ / Н. М. Лебедева // Идентичность и толерантность: [Сб. статей под ред. Н.М. Лебедевой]. – М., 2002. – С. 27 – 28.
74. Леліч М., Трегубов В. Як голосують нацменшини [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ua.glavred.info/print/articles/15605.prn

75. Лозко Г. С. Етнологія України. Філософсько-теоретичний та етнорелігієзнавчий аспект / Г.С. Лозко – К., «Артек», 2001. – 304 с.
76. Луцишин Г. Національні меншини та політичний процес в Україні / Г. Луцишин // Вісник Львівського університету. Філософські науки. – Л., 2002. – Вип. 4. – С. 228 – 235.
77. Лютова С. Н. Язык и культура / С. Н. Лютова // Этнические и социально- культурные процессы у народов СССР. – Омск, 1990. – Кн.1 – С. 54 – 62.
78. Макара М. Євреї у Карпатах // Незалежний культурологічний часопис «Ї». – 2007. – Число 48: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ji.lviv.ua/n48texts/ makara.htm
79. Макаренко Н. Ю. Соціально-політичні чинники державної етнополітики (ІІ пол. ХХ ст.) / Н. Ю. Макаренко // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України. – К., 2008. – Вип. 41. Підсерія: Курасівські читання. – С.104 – 114.
80. Макарчук С.А. Етнографія України : навч. посібн. – Львів.: «Світ», 2004. – 518 с.
81. Маклаков А. Молдовсктий бумеранг / А. Маклаков // День. – 1992.– №44. – С.7.
82. Марина В. Этнокультурный ренессанс румынов Закарпатья/ В. Марина // Матеріали науково-практичної конференції «Державне регулювання міжетнічних відносин в Закарпатті». – Ужгород: УжДУ, 1997. – С. 110 – 115.
83. Марчук Н. В. Політизація діяльності громадських організацій етнічних меншин як чинник етноконфліктних ситуацій / Н. В. Марчук // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України. – К., 2008. – Вип. 41. Підсерія: Курасівські читання. – С.132 – 141.
84. Маркова Л. В. Эволюция этнической традиции болгарского населения Молдовы и Украины / Л. В. Маркова // Страницы истории и этнографии болгар Молдовы и Украины. – Кишинёв, 1995. – С.72 – 84.
85. Матвєєв В. Роль етнконфесійних факторів в процесі самоідентифікації єврейської нації / В. Матвєєв // Українознавство, 2009. – №1. – С.182 – 186.
86. Матеріали соціологічного дослідження «Толерантність населення України (листопад 2010 р.)» Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.kiis.com.ua/ua/bank/archives/ethnic.html
87. Мельник С., Черничко С. Етнічне та мовне розмаїття України. Аналітичний огляд ситуації [монографія ].- Ужгород: ПоліПрінт, 2010. – 164 с.
88. Мельничук Г. Україна – Молдова: проблеми та перспективи двосторонніх відносин (90-ті рр. ХХ – початок ХХІ ст.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://buktolerance.com.ua/?p=2138#more-2138
89. Мигович І. І. Соціальне самопочуття і ціннісні орієнтації закарпатців (за матеріалами соціологічного дослідження) / І. І. Мигович, А. В. Колібаба // – Київ – Ужгород: Патент, 1994. – 136 с.
90. Мигович І.І, Макара М.П. Закарпатський соціум: етнологічний аспект: навч. посібн. / І. І. Мигович, М. П. Макара // – Ужгород, 2000. – 158 с.
91. Мицик В. В. До питання про визначення поняття «меншина» та «національна меншина» у міжнародному праві / В. В. Мицик // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – К., 2003. – Вип. 53. – С. 67 – 70.
92. Мітряєва С.І. Національно-культурні товариства Закарпатської області / Національний інститут стратегічних досліджень при адміністрації Президента України. Закарпатський філіал. – Ужгород: Вид-во В.Падяка, 2001. – 164 с.
93. Молдовани Півдня України з найдавніших часів до початку ХХ ст : [монографія] / В. А. Тучинський. – Вінниця, 2007. – 220 с.
94. Морозова А. В. Єврейське населення Лівобережної України (друга половина XIX - початок XX ст.) : автореф. дис. … на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.01 «Історія України» / А. В. Морозова. – Х., 2005.– 19 с.
95. Мошняга В. Молдово-румыно-украинские еврорегионы: реальность и ожидания / В. Мошняга // Республика Молдова в европейском контексте и в аспекте политики безопасности. Материалы конференции в г. Гамбурге, 18 – 19 июня 2001 года. – К.: Заповіт, 2001. – С.89 – 93.
96. Нагорна Л.П. Національна ідентичність в Україні / Л. П. Нагрна – К.: ІПіЕНД, 2002. – 272 с.
97. Нантой О. Придністровський конфлікт і взаємини Молдови і України / О. Нантой // Контекст. – 2001. – №10. – С. 21 – 29.
98. Наулко В.И. Развитие межэтнических связей на Украине: Историко-этнографический очерк / В. И. Наулко – К.: Наукова думка, 1975. – 274 с.
99. Наулко В. І. Хто і відколи живе в Україні / В. І. Наулко – К. : Голов. спец. ред. літ. мовами нац. меншин України, 1998. – 80 с.
100. Національна та релігійна толерантність київських студентів. Матеріали соціологічного дослідження / [За ред. Кирюшка М.І]. – К., 2006. – 38 с.
101. Національні відносини в Україні у ХХ ст. [Зб. докум. і матер. / поряд.: М. І. Панчук] – К., 1994. – 560 с.
102. Національні меншини України у ХХ столітті: політико-правовий аспект / Керівн. авт. кол. М. І. Панчук – К.: ІПЕіНДН, 2000. – 356 с.
103. Національні меншини в Україні (інформаційно-статистичний матеріал) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.scnm.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=47955&cat_id=47904&search_param
104. Нікітіна К. Працьовитість і постійний рух / К. Нікітіна // Одесские известия. – 2010. – №75 (4057). – С. 4.
105. Новаков С. З. Традиции бессарабских болгар и проблемы сохранения их идентичности / С. З. Новаков, Е. Г. Белянина // Страницы истории и этнографии болгар Молдовы и Украины. – Кишинев, 1995. – С. 50 – 63.
106. Нодія Г. Націоналізм і демократія [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.politnauka.org/library/dem/nodia.php.

107. Обушний М.І. Етнос і нація: проблеми ідентичності / М. І. Обушний. – К.: Укр.центр дух. культури,1998. – 203 с.
108. Огульчанський Ю.А. Етнічна структура українського суспільства: уявні та дійсні проблеми: Попул. Нарис / Ю. А. Огульчанський – К.: Вид дім «Києво-Могилянська академія», 2006. – 68 с.
109. Особливості буковинського пограниччя: історія культурного полілогу / Л. Антошкіна, О. Гадинко, Г. Красовська, П. Сигеда, О. Сухомлинов. – Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2010. – 238 с.
110. Павленко В. Болгари в Україні: історія / В. Павленко // Віче. – 1995. – № 7. – С.115 – 126.
111. Павлюк Л. Етностереотипи, етнорефлексія та розвиток української
ідентичності / Л. Павлюк // Україна – проблема ідентичності: людина, економіка, суспільство. – К., 2003 – С. 108 – 113.
112. Пилипенко Т. Реалізація освітніх потреб представників національних меншин в Україні: стан, проблеми, перспективи / Т. Пилипенко // Актуальні питання вітчизняної етнополітики: шляхи модернізації, врахування міжнародного досвіду / [під заг.ред. Ю.Тищенко]. – К.: Український незалежний центр політичних досліджень, 2004. – С.53 – 89.
113. Піскун В. Сучасна українська національна ідея: теоретико-емпіричне дослідження / В. Піскун, Т. Воропаєва // Українознавство. Календар-щорічник – 2004. – К.: Українська видавнича спілка, 2003. – С. 127 – 134.
114. Побєда Н. Моделі української ідентичності / Н. Побєда // Україна – проблема ідентичності: людина, економіка, суспільство. – К., 2003. – С.114 – 123.
115. Політична система сучасної України: особливості становлення, тенденції розвитку / [ ред. кол.: Ф. М. Рудич та ін]. – К., 1998. – 242 с.
116. Пономарьов О. Федералізація Молдови: вихід з придністровської кризи / О. Пономарьов // Людина і політика. – 1999. – № 4. – С. 23 – 24.

117. Права людини без кордонів (Human Rights Without Frontiers) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.hrwf.net/Joom/images/reports/2003-2008/2007%20conscientious%20objectors.pdf
118. Проблеми культурної ідентичності: глобальний та локальний виміри. Матеріали міжнародної наукової конференції, 23 – 24 квітня 2010 р. – Наукові записки. Серія: Культурологія. – Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2010. – Вип. 5. – 668 с.
119. Проект Закону України від 20.03.2008 року «Про Концепцію державної етнонаціональної політики України» [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=34110
120 Рафальський О. О. Національні меншини України у ХХ столітті. Історіографічний нарис / О. О. Рафальський – К.: Полюс, 2000. – 447 с.
121. Римаренко Ю.І. Етнос і особа. / Ю. І. Римаренко // Мала енциклопедія етнодержавознавства / Ю. І. Римаренко – К: Генеза, 1996. – С. 70.
122. Рыбаков С. Е. Анатомия этнической деструктивности / С. Е. Рыбаков // Вестник Московського университета. Социология и политология. – 2001. – № 3. – С. 37 – 43.
123. Розумний М. «Добра воля» – соціальний експеримент і шлях одужання / М. Розумний // Українська перспектива: свідомісні та соціокультурні виміри.– К.: Українська видавнича спілка, 2006 – С. 23 – 37.
124. Розселення в Україні: проблеми і перспективи / [ під ред. Б.М. Данилишина]. – К.: РВПС України НАН України, 2006. – 269 с.
125. Рудницька Т. М. Етнічні спільноти України: тенденції соціальних змін / Т. М. Рудницька. – К.: ІС НАН України, 1998. – 176 с.
126. Рудницька Т. М. Росіяни у соціокультурному просторі України на початку ХХІ століття / Т. М. Рудницька // Українське суспільство 1994 – 2004. Моніторинг соціальних змін. – К.: Інститут соціології НАНУ.2004. – С. 523 – 533.
127. Савоскул С. Русские в независимой Украине: статус, идентичность, перспективі / С. Савоскул // Украина и Росиия: общества и государства / [ред. Д. Е. Фурман]. – М.: Права человека, 1997. – С.278 – 329.
128. Сенюшкіна Т. До питання про право на національне самовизначення / Т. Сенюшкіна // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 2003 – №2.– С. 358 – 363.
129. Сергійчук В. І. Етнічні межі і державний кордон України / В. І. Сергійчук – К.: Укр. вид. спілка, 2000. – 431 с.
130. Сергійчук В.І. Трансформація національної ідентичності: історіософські, культурологічні та соціально-психологічні аспекти / В. Сергійчук, В.Піскун, Т. Воропаєва // Фундаментальні орієнтири науки (ФОН). – Київ: Видавничий Дім «Академперіодика», 2005. – С. 24 – 53.
131. Силина Т. Молдовський эксперимент / Т. Силина // Зеркало недели. – 2001. – № 9 (333).
132. Ситник П. К. Система базових знань як духовний субстрат самоідентифікації суб’єктів суспільного життя ,формування національної самосвідомості : [монографія] / П. К. Ситник, А. П. Дербак. – Київ, 2004. – 226 с.
133. Сміт Е. Національна ідентичність / Е. Сміт. – К.: Основи, 1994. – 224 с.
134. Сміт Е. Нація і націоналізм в глобально епоху / Е. Сміт.– К.: Вид-во «Ніка-Центр», 2006. – 320 с.
135. Скляр В. Етномовні процеси в українському просторі: 1989 – 2001 рр. / В. Скляр. – Харків: ЕКСКЛЮЗИВ, 2009. – 544 с.
136. Стан дотримання прав дітей національних меншин в Україні: соціологічний вимір. Результати пілотного соціологічного дослідження / Жданов І. О., Зінченко А.Г., Жданова І. А. та ін. – К., 2009. – 52 с.
137. Стати В. Молдоване Украины: историко-географическое и этнодемографическое исследование / В. Стати – О., 2009. – 534 с.
138. Статистичний збірник. Загальноосвітні, позашкільні, дошкільні, професійно-технічні та вищі навчальні заклади (2001–2005 р.р.) / Міністерство освіти і науки України. – К.: – 2007 р. – 150 с.
139. Стегний А. Опыт сравнительного анализа национально-групповой идентификации украинцев и русских в Украине // Национально-гражданский идентичности и толерантность. Опыт России и Украины в период трансформации / [под ред. Л. Дробижевой, Е. Головахи]. – К. Институт социологии НАН Украины; Институт социологии РАН, 2007. – с. 128 – 169.
140. Стріха М. Українці справді достатньо толерантні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dialogs.org.ua/ru/dialog/page60-1021.html
141. Терлюк І. Росіяни західних областей України (1944 – 1996 рр.). Етносоціологічне дослідження / І. Терлюк. – Львів.: Центр Европи, 1997. – 176 с.
142. Тишков В. А. Нация – это метафора / В. А. Тишков // Дружба народов. – М., 2000. – №7. – С. 170 – 182.
143. Тишков В. А. После многонациональности. Культурная мозаика и этническая политика в России / В. А. Тишков // Вопросі философии. – М., 2003. – № 3. – С. 15 – 23.
144. Тищенко Ю., Горобчишина С. Громадянське суспільство в Україні та «політика ідентичності» / Ю. Тищенко, С. Горобчишина // Український незалежний центр політичних досліджень – К. : Агентство «Україна». – 2010. – С. 4 – 11.
145. Товт М. Проблеми освіти мовами меншин: причини і наслідки / М. Товт // Державотворча й об’єднувальна функції української мови: реалії, здобутки, перспективи. – Ужгород: Поліграфцентр Ліра, 2009. – С. 75 – 84.
146. Україна в 2005 - 2009 рр.: стратегічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку : [монографія / за заг. ред. Ю. Г. Рубана]. – К.: НІСД, 2009. – 655 с.
147. Український соціум : [монографія НІСД ] / О. С. Власюк, В. С. Крисаченко, М. Т. Степико та ін. / [за ред. В.С. Крисаченка]. – К.: НІСД, 2005. – 792 с.
148. Українсько-польські культурні взаємини / [за ред. Скрипник Г. А]. – НАНУ, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. – К., 2008. – Вип. 2 – 294 с.
149. Уткін О. Українське прикордоння - фактор взаєморозуміння чи нестабільності? / О. Уткін // Віче. – 2001. – №2. – С. 36 – 53.
150. Феномен нації: основи життєдіяльності / [за ред. Б.Попова]. – К.: Тов-во «Знання», 1998. – С.169 – 70.;
151. Филипович Л. О. Українські релігійні стереотипи та їх вплив на процеси культурної ідентифікації сучасних українців: європейський та альтернативний вектори [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lfilip56.wordpress.com
152. Філософія: [Навч.посібник] / Л. В. Губерський, І. Ф. Надольний, В. П. Андрущенко. – К.: Вікар, 2006. – 455 с.
153. Філософія українського буття / [за заг. ред. В.І. Сергійчука]. – К.: Українська Видавнича Спілка, 2006. – 295 с.
154. Фішман Дж. Не кидайте свою мову напризволяще / Дж. Фішман. – К.: Вид-во «К.І.С», 2009. – 2000 с.
155. Хабермас Ю. Европейское национальное государство: его достижения и пределы. О прошлом и будущем суверенитета и гражданства / Ю. Хабермас // Нации и национализм / Б. Андерсон, О. Бауэр, М. Хрох и др. – М.: Праксис, 2002. – С.364 – 381.
156. Хмелько В. Лінгво-етнічна структура України: регіональні особливості й тенденції змін за роки незалежност / В. Хмелько // Наукові записки НаУКМА. Соціологічні науки. – 2004. – Т.32. – С. 3 – 15.
157. Хобсбаум Э. Дж. Принцип этнической принадлежности и национализм в современной Европе / Э. Дж. Хобсбаум // Нации и национализм / Б. Андерсон, О. Бауэр, М. Хрох и др. – М.: Праксис, 2002. – С.332 – 347.
158. Чаплик М. М. Зміни в чисельності росіян України (1989 – 2001) / М. М. Чаплик // Вісник Донецького університету. Гуманітарні науки / [відпов.ред. Отін Є. С.] – 2005. – № 1. – С.137 – 145.
159. Чекаленко Л. Д. Зовнішня політика України: підруч. / Л. Д. Чекаленко. – К. : Либідь, 2006. – 712 с.
160. Чуйко В.Л. Когнітивізм як об’єкт когітології : [монографія] / В. Л. Чуйко – Ніжин: “Міланік”, 2007. – 148 с.
161. Чуйко В.Л., Руденко С.В. Концепт глобалізації як теоретичний простір презентації української філософії / В.Л.Чуйко, С.В.Руденко // Практична філософія №1 – 2010 (№35) – С.168 – 179.
162. Шабашова Л.Ю. Історико-етногеографічні особливості складу населення та його роз