КОМУНІКАТИВНІСТЬ В СИСТЕМІ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ: ФАКТОРИ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

Яценко Ганна Юріївна

УДК [37.01] 316.776:371-024.87

КОМУНІКАТИВНІСТЬ В СИСТЕМІ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ:
ФАКТОРИ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ

09.00.10 філософія освіти
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
філософських наук

Науковий керівник
Андрущенко В.П.
академік АПН України,
доктор філософських наук, професор

КИЇВ 2008

ЗМІСТ

ВСТУП-----------------------------------------------------------------------------------------4
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНА ФАБУЛА ФІЛОСОФСЬКОГО ВИМІРУ ЗАСАД ДОСЛІДЖЕННЯ ФЕНОМЕНУ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ----------12
1.1. Становлення інформаційного суспільства як передумова виникнення дистанційного навчання--------------------------------------------------------------------------12
1.2. Дослідження термінологічного простору та основних характеристик дистанційного навчання--------------------------------------------------------------------------29
1.3. Теоретико-філософський огляд явища комунікації----------------------------43
РОЗДІЛ 2
СВІТОГЛЯДНА ЕКСТРАПОЛЯЦІЯ ВИЯВІВ ЦІННІСНОГО МОДУСУ КОМУНІКАТИВНОЇ ПРИРОДИ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ-------------------55
2.1. Аналіз поняття «комунікація» та її складових----------------------------------55
2.2. Модифікація характеру комунікації у світлі зміни освітньої парадигми--68
2.3. Комунікація в системі дистанційного навчання--------------------------------77
РОЗДІЛ 3
АКСІОЛОГІЧНІ АКЦЕНТИ КОМУНІКАТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ: ВИТОКИ, ХАРАКТЕР, ЗАТРЕБУВАНІСТЬ----93
3.1. Дидактична складова комунікативних технологій-----------------------------93
3.2. Моделі реалізації комунікативних технологій--------------------------------101
3.3. Комунікативна технологія віртуальної реальності---------------------------115
РОЗДІЛ 4
ПРАКСЕОЛОГІЧНА ВЗАЄМОДЕТЕРМІНОВАНІСТЬ ОСНОВНИХ ФАКТОРІВ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ КОМУНІКАТИВНОЇ АКТИВНСТІ В СИСТЕМІ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ------------------------------------------------------------130
4.1. Шляхи забезпечення інтенсифікації навчального процесу-----------------130
4.2. Дослідження існуючих факторів інтенсифікації комунікативної активності------------------------------------------------------------------------------------------141
4.3. Розгляд процесу комунікації заснованого на структурованих знаннях як фактору інтенсифікації комунікативної активності---------------------------------------151
ВИСНОВКИ--------------------------------------------------------------------------------167
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ---------------------------------------------172

ВСТУП

Актуальність дослідження. Освіта є віссю життя (в суб’єктивному аспекті осмислення даного феномену) і віссю буття (в об’єктивному зрізі рефлексії та обґрунтування). Адже саме освіта є проекцією погляду в світовий простір, вектором його розуміння, трактування, відчуття і бачення. Освіта є неповторним варіантом самоосвіти, з одного боку, і оригінальною версією втілення надбань людського простору буття з іншого аспекту розуміння її феномену і таїни. Саме тому перехід суспільства від індустріального до інформаційного став поштовхом до впровадження інформаційних технологій у всі галузі суспільного життя.
Глобалізація та інформаційна революція висувають сьогодні своєрідні виклики в освіті, що вимагає радикальної перебудови філософії освіти. Традиційно, філософія освіти, основана на безпосередньому спілкуванні вчителя та учня, сьогодні доповнюється комунікативними технологіями, які несе з собою інформатизація освіти, зокрема, дистанційне навчання. Актуальність дистанційної форми навчання підтверджує сучасне освітнє буття. Адже поряд з очною та заочною формою навчання дистанційна освіта широко застосовується в шкільних та університетських навчальних курсах, програмах з підвищення кваліфікації й перекваліфікації працівників. Гнучкість й динаміка дистанційної форми навчання певною мірою санкціонують й дозволяють застосовувати її у якості самостійної форми, або самодостатнього елементу очного чи заочного навчання на окремих етапах. Принадною перевагою дистанційної форми є її незалежність від простору та часу, тобто від відстані суб’єктів навчальної взаємодії та часового параметру вступу в дану взаємодію.
Проблеми дистанційного навчання розглядались зарубіжними вченими С.Вайт, С.Гурі-Розенбліт, М.Муром, І.Ібрагімовим, О.Полат, О.Соловом та ін., своє освітлення вони знайшли у роботах вітчизняних дослідників Е.Веренича, В.Гриценка, А.Гуржия, О.Довгого, Г.Козлакової, І.Козубовської, В.Колоса, С.Кудрявцевої, В.Сагарди, В.Олійника, О.Пічкаря, П.Стефаненко, Б.Шуневича та ін. Проте дані роботи репрезентують, як правило, „термінологічну” версію дослідницької уваги, а не спробу філософського осмислення даного феномену.
Спектр питань, розглянутих дослідниками, включає вивчення особливостей дистанційного навчання, дидактичних принципів, технологічних платформ. Втім є помітним, що не достатньо розглянута саме комунікативна складова даного явища, зокрема аспект інтенсифікації комунікативної активності. Комунікація, що є невід’ємною складовою будь-якого педагогічного процесу, в дистанційному середовищі здобуває статус прикладної, видозмінюється та переходить у форму електронної комунікації.
Концептуальний розгляд комунікативної проблематики проводився на основі світового та вітчизняного філософського досвіду, праць Аристотеля, К.Апеля, М.Бахтіна, В.Біблера, Ф.Больного, М.Бубера, Г.Вейля, Ю.Ґабермаса, В.Гьосле, А.Єрмоленка, В.Йегера, С.Лещева, О.Лосева, Платона, П.Рікера, О.Розенштока-Гюссі, Л.Ситниченко, К.Ясперса та ін.
Вивчення проблем комунікації, її складових та факторів інтенсифікації комунікативної активності ми проводимо в руслі філософії освіти, головні аспекти якої висвітлені в працях В.Андрущенка, Б.Гершунського, С.Гесена, І.Култаєвої, В.Кушерця, В.Лутая, Н.Маркової, М.Наливайка, О.Огурцова, М.Піщулина, В.Платонова, І.Предборської, С.Пролеєва, В.Розина, І.Степаненко, І.Фомічевої, Б.Щербакова та ін.
Аспектом комунікації, що потребує нагального дослідження, визначаємо інтенсифікацію комунікативної діяльності, вивчення якої проводилось у вигляді виокремлення основних факторів інтенсифікації комунікативної активності в середовищі дистанційного навчання.
Актуальність проведеного дослідження посилюють тенденції інформаційного вибуху, швидкого породження знань, що в свою чергу, передбачає прискорене оперування ними, їх вивчення, результатом чого є підвищення рівня комунікативної активності між учасниками навчального процесу для швидкого розгляду та засвоєння нових знань, що й зумовило наш інтерес до обраної теми.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконане відповідно до Тематичного плану науково-дослідних робіт Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, що затверджений Вченою радою від 22 грудня 2006 року, протокол № 5, згідно наукового напряму дослідження «Теорія та технологія навчання і виховання в системі освіти» та наукової проблеми кафедри соціальної філософії та філософії освіти «Принципи організації та тенденції розвитку вищої освіти у XXI столітті».
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексне дослідження ціннісних акцентів комунікативної складової дистанційної освіти як основи побудови сучасних комунікативних технологій та виявлення визначальних факторів інтенсифікації процесу комунікації в дистанційному варіанті навчання шляхом їх філософської рефлексії та сутнісно-футурологічного обґрунтування.
Для досягнення поставленої мети були вирішені наступні завдання:
1. розглянути специфіку розвитку дистанційного освіти в умовах становлення інформаційного суспільства та дослідити термінологічну самобутність дистанційного навчання, окреслити основні характерні складові даного явища з одночасним проведенням теоретико-філософського огляду процесу комунікації як такого;
2. виявити важелі переваг та значущі атрибути й особливості комунікативної природи дистанційного навчання за допомогою визначення її складових компонентів, особливостей процесу електронної комунікації та усвідомлення її важливої ролі у підтриманні інтерактивної взаємодії учасників навчального процесу та відобразити злагоджений взаємозв’язок зміни характеру комунікації в дистанційному навчанні й загальної модифікації навчальної комунікації у світлі зміни парадигми освіти;
3. вивчити дидактичну складову й класифікувати комунікативні технології, які використовуються в процесі провадження дистанційного навчання за параметрами часу, мети взаємодії, характеру роботи з інформацією в електронній мережі, стрижневого виду комунікації та розкрити феноменологічну своєрідність комунікативної технології віртуальної реальності у світлі панування екранної культури;
4. визначити пріоритетні шляхи забезпечення інтенсифікації навчального процесу через виокремлення основних факторів інтенсифікації комунікативної активності в межах дистанційного навчання та дослідити аксіологічний простір явища процесу комунікації, заснованого на структурованих знаннях, як фактору інтенсифікації комунікативної активності.
Об’єкт дисертаційного дослідження феномен дистанційного навчання.
Предметом дослідження є аксіологічний вимір комунікативності в системі пріоритетів дистанційного навчання та ціннісний вектор факторів її інтенсифікації.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети дисертаційного дослідження застосовувались наступні методи: системного підходу при вивченні системи дистанційного навчання, комунікативної системи та їх складових; системно-структурного аналізу в ході класифікації комунікативних технологій дистанційного навчання; компаративістики застосовувались при розгляді процесів навчання та дистанційного навчання, комунікації та електронної комунікації; систематизації та узагальнення при визначенні факторів інтенсифікації комунікативної активності; абстрагування при дослідженні комунікативної технології віртуальної реальності та процесу комунікації, заснованого на структурованих знаннях, як фактору інтенсифікації комунікативної активності.
Застосування міждисциплінарного підходу дозволило використати в процесі дослідження роботи з філософії освіти, соціальної філософії, філософії культури, педагогіки, лінгвістики, соціології, психології.
Наукова новизна роботи полягає у багатовекторній освітньо-філософській рефлексії процесу виокремлення стрижневих факторів інтенсифікації комунікативної активності у царині дистанційного середовища та паралельному розгляді процесу комунікації, заснованого на структурованих знаннях, як рушійного фактору інтенсифікації комунікативної активності.
В рамках проведеного дослідження обґрунтовано ряд положень, що містять елементи наукової новизни та виносяться на захист:
1. Обґрунтовано, що розгляд ціннісного зрізу дистанційного навчання апріорно не можливий у відриві від контексту його функціонування, а саме від інформаційного суспільства, оскільки соціальні трансформації визначають траєкторії динаміки дистанційного навчання, обумовлюють попит на дистанційні курси. Дістало подальшого розвитку дослідження термінології дистанційного навчання, що дає змогу виокремити його автономію від очного, заочного та електронного навчання. Розкрито, що в процесі розгляду дистанційного навчання концептуального значення набуває поняття «комунікація», необхідність звертання до якої підтверджується потенційною діалогічністю освіти. Феномен комунікації стає як інструментом забезпечення ефективності навчального процесу та контролю за здобутим рівнем знань, так і потужним підґрунтям до особистісно-орієнтованої спрямованості дистанційного навчання, що визначається індивідуальним підходом до учнів та впроваджується завдяки комунікативній складовій дистанційних курсів.
Теоретико-філософський огляд явища комунікації надав теоретичну базу для осмислення процесу комунікації як взаємодії трьох комунікантів: адресанта, адресата та «третього», особи, або осіб які не беруть участь у прямій взаємодії, проте розуміють сутність повідомлення.
2. Крізь призму дослідження особливостей електронної комунікації здійснено аксіологічний аналіз комунікативної природи дистанційного навчання, й показано, що електронна комунікація підтримує процес навчання шляхом залучення учнів до знань, які містяться в інформаційному контенті дистанційного курсу (при цьому процес електронної комунікації залежить від рівня інтерактивності та зворотного зв’язку).
Встановлено фактологічну справедливість зміни цінніснопріоритетної парадигми освіти у світлі модифікованої навчальної комунікації у дистанційному середовищі, оскільки принципово новий тип відношень між учасниками навчального процесу запроваджується та підтримується особливостями електронної комунікації: відкритістю, гнучкістю, орієнтацією на учня як головної діючої особи навчального процесу.
3. Вдосконалено класифікацію комунікативних технологій, яка подана за параметрами часу, мети взаємодії, характеру роботи з інформацією та виду комунікації, що переважає в мережі, та визначено рівень ефективності застосування кейс-технологій, системи конференцзв’язку та Інтернет технологій з позицій заданих цілей та етапів навчання. Уточнено, що значущість розгляду дидактичної складової комунікативних технологій безпосередньо залежить від рівня пріоритетних шляхів вдосконалення останніх та відповідному розміщенні їх у навчальному курсі.
З’ясовано ціннісний вектор своєрідності комунікативної технології віртуальної реальності, модель якої породжується для кожного окремого учасника навчального процесу в індивідуальному порядку через засоби зв’язку в постійно діючому комунікативному середовищі (при цьому параметри віртуальної реальності задаються комунікантами під час взаємодії, а сам процес її формування є нескінченним).
4. Окреслено пріоритетні шляхи забезпечення інтенсифікації навчального процесу щодо пришвидшення темпів навчальної діяльності учнів, використання завдань навчання підвищеної напруженості. Феномен комунікації презентовано як чинник інтенсифікації процесу навчання, оскільки він впливає на здійснення ефективного управління навчальною системою.
Виявлено ціннісносфокусовані модуси інтенсифікації комунікативної активності в середовищі дистанційного навчання, й доведено необхідність розгляду як мінімум двох груп даних модусів. Перша залежить від організації навчального процесу та включає в себе осмислення необхідності вступу до комунікації, підтримку мотивації учня, відповідність виду комунікативної технології до поставленої мети навчального завдання, здійснення принципу наочності, підготовленість навчальних та методичних матеріалів до процесу дистанційної навчальної взаємодії, якість передачі комунікативних технологій. Друга стосується безпосередньо процесу комунікації та містить чітку постановку комунікативної задачі, забезпечення управління процесом комунікації, підвищення рівня інтерактивності, підготовленість факту взаємодії до мети спілкування, співвідношення рівня змодельованості та довільності діалогу, проведення процесу комунікації на основі структурованих знань.
Виокремлено фактор інтенсифікації комунікативної активності «проведення процесу комунікації на основі структурованих знань» і показано, що рівень ефективності взаємодії учасників навчального процесу є апріорним віддзеркаленням моделі організації знань в дистанційному середовищі.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані в процесі викладання дисциплін та підготовці методологічних семінарів у ВНЗ у галузі філософії освіти, соціальної філософії, інформатики, педагогіки, семіотики, лінгвістики, соціології, психології. Результати роботи можуть слугувати у якості теоретико-методологічної бази для подальшого дослідження питань комунікації, складових дистанційного навчання, моделей реалізації комунікативних технологій, факторів ефективності дистанційного навчання.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною працею, яка втілює авторську версію розуміння і рефлексії феномену комунікативності в системі ціннісних пріоритетів дистанційного навчання та осмислення факторів її інтенсифікації в цілому. Висновки й ключові положення дослідження є самостійним авторським доробком.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи обговорювались на методологічних семінарах кафедри соціальної філософії та філософії освіти, основні теоретичні положення дисертаційного дослідження пройшли апробацію у формі виступів на всеукраїнських науково-практичних конференціях, міжнародних науково-практичних семінарах: «Якість вищої освіти умова інноваційного розвитку суспільства» (м. Миколаїв, 2007р.), «Інноваційна освіта для ХХІ століття» (м. Київ, 2007р.), «Педагогічна освіта в контексті євроінтеграційних процесів» (м. Миколаїв, 2008р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 6 статей у фахових виданнях. Загальний обсяг друкованих праць складає 2,7 друк. арк.
Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота загальним обсягом 195 сторінок, складається зі вступу, 4 розділів, висновків, списку використаних джерел (264 позиції).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Результати проведеного дисертаційного дослідження та перспективи подальшої розробки даної теми відображені у наступних положеннях.
1. Перехід від індустріального суспільства до постіндустріального був ознаменований виникненням інформаційних комунікативних технологій та широким їх розповсюдженням у всіх сферах суспільного життя. Суспільні перетворення змінили ціннісну траєкторію розвитку освіти, суттєво вплинувши на процес породження та передачі інформації. Завдяки використанню основних інформаційно-комунікаційних технологій комунікація долає просторові та часові межі, прискорює обмін інформацією.
Освіта відповідає на суспільні трансформації виникненням нової форми навчання дистанційного навчання. Утворення та розповсюдження дистанційного навчання це спосіб гідно відповісти на освітню кризу, уникнути помітного інформаційного відставання суспільства, працювати на випередження в освітній сфері, шляхом швидкого реагування на зміни, що відбуваються.
2. Дистанційне навчання займає лідируючі позиції на ринку освітніх послуг, воно, на відміну від інших форм навчання, використовує повний спектр інформаційно-комунікаційних технологій з метою постачання навчальної інформації, розвитку вмінь та навичок учнів у комунікативно активному середовищі без подальшого обов’язкового підтвердження освітньо-кваліфікаційного рівня через надання диплому. Зважаючи на те, що дистанційне навчання представляє собою особисто-орієнтовану, гнучку, модульну форму навчання, що відбувається на основі взаємодії учасників навчального процесу, визначаємо явище комунікації основною складовою даною форми, від рівня втілення якої залежить ефективність дистанційного навчального процесу.
3. Комунікація в електронній мережі відходить від взаємодії тільки двох комунікантів. Оскільки комп’ютерна мережа має безліч зв’язків, то при безпосередньому відкритому спілкуванні між комунікантами завжди знайдеться особа, що розуміє повідомлення. Кількість осіб, що беруть пасивну участь у спілкуванні, може бути довільною, вона обмежується тільки технічними характеристиками комп’ютерної мережі. При цьому пасивні учасники спілкування в будь-який момент часу мають можливість стати активними мовцями та навпаки. Основною метою навчальної комунікації є залучення комунікантів до ціннісно-змістовної сфери знань.
4. В царині дистанційного навчання діє електронна комунікація, що має штучну та природну форми вираження. Процес налагодження спільної діяльності суб’єктів навчання відбувається за допомогою комунікативного акту передачі, або отримання інформації, внаслідок якого повідомлення, що зазнає впливу інформаційного шуму, передається по каналу передачі інформації через використання відповідної комунікативної технології від адресанта до адресата. Контроль процесу навчання забезпечується завдяки наявності зворотного зв’язку між комунікантами, функцією якого є забезпечення високого рівня інтерактивності в процесі взаємодії. Відсутність явища інтерактивності, або недостатній її рівень створюють загрозу існування однонаправленого, директивного характеру комунікації, що перешкоджає досягненню позитивного результату дистанційного навчання.
5. Стрімке подвоєння кількості інформації, що обумовлюється інформаційною кризою, призводить до перегляду освітньої парадигми. Зміна парадигмальних відношень між вчителем та учнем перетворює учня на активного учасника навчального процесу. Введення нових способів накопичення знань та оперування ними вплинули на зміну цілей навчального процесу, від передачі сталої сукупності знань до культивування навичок оперування інформаційними потоками, самостійного здобуття знань. Побудову навчального середовища згідно з новим типом парадигмальних відношень підтримує дистанційне навчання, де партнерська суб’єкт суб’єктна взаємодія породжує надію на вирішення глобальної проблеми людства нерозуміння чужої ментальності, через процес відкритої рівноправної двосторонньої взаємодії, в якому виховується повага до точки зору співрозмовника.
6. Фундаментальною умовою збереження якості комунікативних технологій є врахування їх дидактичних особливостей при проектуванні дистанційних навчальних курсів, а саме таких компонентів як невід’ємна мобільність технологій, підтримка високого рівня інтерактивності засобами зворотного зв’язку, надання можливості доступу до різних джерел інформації.
Комунікативні технології грають провідну роль в організації дистанційного навчального процесу, а саме в підтриманні взаємодії між вчителем та учнем. Головні параметри, що впливають на процес дистанційного навчання в цілому та на комунікативні технології, як складову його частину, є параметри часу й простору, що моделюють ситуацію взаємодії. В ході аналізу складових частин комунікативних технологій, виділяємо поділ комунікативних технологій відповідно до мети взаємодії учасників навчального процесу, характеру роботи з інформацією в електронній мережі.
7. У зв’язку з віддаленістю комунікативних технологій в часі, просторі взаємодія між комунікантами відбувається через електронну форму, яка не є вираженою в предметах дійсності, тобто віртуально. Під час звернення до комунікативних технологій між учасниками навчального процесу продукується віртуальне навчальне середовище з високим рівнем комунікативної активності його репрезентантів. Віртуальне навчальне середовище перетворює просторово-часову характеристику згідно з власними законами, моделює ланцюг подій. При цьому буття користувача визначається його активною позицією по конструюванню моделі світу. Народжуючись за допомогою комунікативних актів, віртуальна реальність представляє собою комунікативну технологію, де взаємодія учасників є основою сприйняття даного типу реальності, провідним інструментом її наповнення.
8. Інтенсифікація навчального процесу у дистанційному навчанні, складовою якої є взаємодія комунікантів, дозволяє підвищити ефективність їхньої взаємодії, що позитивно відображається на всьому процесі навчання, надає інструменти по його оптимізації. У випадку дистанційного навчання оптимізація шляхів застосування комунікативних технологій призводить до інтенсифікації процесу комунікації, що впливає на загальний рівень ефективності дистанційного освітнього простору. Метою дистанційної комунікації є посилення рівня активності між комунікантами, результатом чого є підвищення продуктивності комунікативних актів.
9. Інтенсифікація комунікативної активності виявляється у прискореному процесі здобуття та засвоєння знань, що відбувається у результаті безпосередньої взаємодії учасників навчального процесу. Процес інтенсифікації комунікативної активності залежить від двох груп факторів, перша з яких розкриває фактори інтенсифікації, що залежать від організації процесу навчання, друга включає в себе фактори інтенсифікації власне процесу комунікації. Так як процес інтенсифікації комунікації відбувається в контексті загального процесу навчання, то на нього діють всі ті фактори, що відмічаються при підвищенні рівня інтенсифікації загального процесу навчання, а саме підвищення мотивації учня, здійснення принципу наочності, відповідність виду комунікативної технології до мети поставленого завдання, осмислення необхідності вступу до комунікації, підготовленість навчальних та методичних матеріалів до процесу дистанційної навчальної взаємодії, висока якість передачі комунікативних технологій. Зважаючи на те, що мова йде про якісне підвищення рівня інтенсифікації комунікації, то відмічаємо наявність факторів, що залежать від провадження процесу комунікації, а саме чітка постановка комунікативної задачі, забезпечення оптимального управління процесом взаємодії, підвищення рівня інтерактивності, підготовленість процесу комунікації до мети спілкування, співвіднесеність рівня структурованості та довільності діалогу, проведення процесу комунікації на основі структурованих знань.
10. Феномен комунікації нерозривно пов’язаний з аксіологічним акцентами процесу продукування, передачі, обробки та накопичення знань. Одним з факторів інтенсифікації комунікативної активності є проведення процесу комунікації на основі структурованих знань, адже невпинна навчальна взаємодія особистостей на базі знаннєвого контенту має результатом побудову чіткої та логічної моделі знань в уяві індивіда. В електронній мережі в зв’язку зі зміною моделі викладу знань спостерігається легкість їх тиражування та розповсюдження, наслідком чого є дублювання знань. Дана ситуація негативним чином позначається на роботі індивіда в електронній мережі, призводить до стану розгубленості в інформаційному масиві. На фоні цього виникає нагальна необхідність структурування знань з метою легкого оперування ними. Знаннєві структури, що існують в електронній мережі об’єднуються у інформаційні тезауруси. Тезауруси відображають зв’язані поняття предметної галузі, тобто виступають структурованою базою знань, що є інформаційною основою їх грамотного представлення та фахового моделювання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абасов З. А. Традиционное и инновационное в современном российском образовании / З. А. Абасов // Философские науки. 2005. № 9. С. 101114.
2. Абрамов Ю. Ф. Картина мира и информация / Абрамов Ю. Ф. Иркутск : Иркут. ун-т, 1988. 192 с. (Философские очерки).
3. Алексеева И. Ю. Человеческое знание и его компьютерный образ / Алексеева И. Ю. М. : Наука, 1992. 209 c.
4. Андреев Г. И. В помощь написания диссертации и рефератов : основы научной работы и оформление результатов научной деятельности : учеб. пособие /Андреев Г. И., Смирнов С. А., Тихомиров В. А. М. : Финансы и статистика, 2004. 272 с.
5. Андрусенко Т. Б. Лингвистические структуры в компьютерных учебных средах : Монография / Андрусенко Т. Б. К. : Наукова думка, 1994. 160 с.
6. Андрущенко В. П. Електронна педагогіка кроки в реалізації проекту / В. П. Андрущенко // Освіта. 2007. № 43. С. 2.
7. Андрущенко В. П. Роздуми про освіту : Статті, нариси, інтерв’ю / Андрущенко В. П. К. : Знання України, 2004. 804с.
8. Аношкина В. Л. Образование. Инновация. Будущее / В. Л. Аношкина, С. В. Резванов. Ростов-на-Дону : РО ИПК и ПРО, 2001. 176 с. (Методологические и социокультурные проблемы).
9. Апель К. О. Екологічна криза як виклик дискурсивній етиці / К. О. Апель ; пер. з нім. та заг. ред. А. М. Єрмоленко // Комунікативна практична філософія : підручник. К. : Лібра, 1999. С. 413454.
10. Архангельский С. И. Кибернетические аналогии в обучении / Архангельский С. И. М. : Знание, 1968. 41 с.
11. Архангельский С. И. Лекции по научной организации учебного процесса в высшей школе / Архангельский С. И. М. : Высшая школа, 1976. 200 с.
12. Асоціація користувачів української науково-освітньої телекомунікаційної мережі «УРАН». Режим доступу до сайту : http://www.uran.net.ua
13. Астафьева О. Н. Синергетический дискурс современных информационно-коммуникативных процессов / О. Н. Астафьева // Синергетическая парадигма. Когнитивно-коммуникативные стратегии современного научного познания. М., 2004. С. 419443.
14. Аткинсон Р. Человеческая память и процесс обучения / Аткинсон Р. ; [пер. с англ. под ред. Ю. М. Забродина, Б. Ф. Ломова]. М. : Прогресс, 1980. 528 с.
15. Афанасьев В. Г. Научно-техническая революция, управление, образование / Афанасьев В. Г. М. : Политиздат, 1972. 431 с.
16. Бабанский Ю. К. Интенсификация процесса обучения / Бабанский Ю. К. М. : Знание, 1987. 80 с.
17. Бабанский Ю. К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса / Бабанский Ю. К. М. : Просвещение, 1982. 192 с. (Метод. основы).
18. Базалук О. О. Час у світлі нової космологічної концепції : Монографія / Базалук О. О. Дніпропетровськ : Пороги, 2003. 127 с.
19. Бахтин М. М. Собрание сочинений : в 7 т. / М. М. Бахтин ; [под ред. С. Г. Бочаров, Л. А. Гоготишвили]. М. : Русские словари, 1996 .
Т. 5: Проблема речевых жанров : Диалог // Работы 1940-х начала 1960-х годов. 1996. С. 207240.
20. Бахтин М. М. Фрейдизм. Формальный метод в литературоведении. Марксизм и философия языка. Статьи / Бахтин М. М. ; [сост. И. В. Пешкова]. М. : Лабиринт, 2000. 640 с.
21. Бахтин М. М. Человек в мире слова / Бахтин М. М. ; [сост. О. Е. Осовский]. М. : Российский открытый университет, 1995. 140 с.
22. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества / Бахтин М. М. ; [сост. С. Г. Бочаров]. [2-е изд.]. М. : Искусство, 1986. 445 с.
23. Бацевич Ф. С. Нариси з комунікативної лінгвістики : Монографія / Бацевич Ф. С. Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. 281 с.
24. Бех І. Д. Особистісно зорієнтоване виховання : Науково-метод. посібник / Бех І. Д. К. : ІЗМН, 1998. 204 с.
25. Библер В.С. Культура и образование / Библер В.С. // На гранях логики культуры. Книга избранных очерков. М. : Русское феномелогическое общество, 1997. С. 337347.
26. Библер В.С. О логической ответственности за понятие «диалог культур» / Библер В.С. // На гранях логики культуры. Книга избранных очерков. М. : Русское феномелогическое общество, 1997. С. 207219.
27. Блинов В. М. Эффективность обучения / Блинов В. М. М. : Педагогика, 1976. 191 с. (Методологический анализ определения этой категории в дидактике).
28. Больнов О. Ф. Зустріч / О. Ф. Больнов ; авт. Л. А. Ситниченко // Першоджерела комунікативної філософії. К. : Либідь, 1996. С. 157170.
29. Борисенков В. П. Вызовы современной эпохи и приоритетные задачи педагогической науки / В. П. Борисенков // Вестник Московского Государственного Университета. Серия 20. Педагогическое образование. 2005. № 1. С. 416.
30. Борисова Н. В. От традиционного через модульное к дистанционному образованию : учеб. пособие / Борисова Н. В. М. : ВИПК МВД России, 1999. 174 с.
31. Бубер М. Диалог / Мартин Бубер // Два образа веры ; [под ред. П. С. Гуревича, С. Я. Левит, С. В. Лёзова]. М. : Республика, 1995. С. 94124.
32. Бубер М. Проблема человека / Мартин Бубер ; [пер. с нем. Н. Кушнир]. К. : Ника-Центр, Вист-С, 1998. 96 с.
33. Бубер М. Я и Ты / Мартин Бубер // Два образа веры ; [под ред. П. С. Гуревича, С. Я. Левит, С. В. Лёзова]. М. : Республика, 1995. С. 1692.
34. Буданов В. Г. Синергетическая методология в постнеклассической науке и образовании / В. Г. Буданов // Синергетическая парадигма. Синергетика образования. М., 2007. С. 174210.
35. Буданов В. Г. Синергетичні стратегії в освіті / В. Г. Буданов // Вища освіта України. 2003. № 2. С.4651.
36. Бэкон Ф. Сочинения : в 2 т. / Френсис Бэкон ; [сост., общ. ред. и вступит. статья А. Л. Субботина]. [2-е изд.]. М. : Мысль, 1978 . Т. 2. 1978. 575 с.
37. Ван Дейк Т. А. Язык. Познание. Коммуникация / Т. А. Ван Дейк ; [пер. с англ. и сост. В. В. Петров] ; под ред. В. И. Герасимова ; вступ. ст. Ю. Н. Караулова и В. В. Петрова. М. : Прогресс, 1989. 312 с.
38. Васильев В. Н. RUNNET как основа образовательной информационной среды // Современные технологии : (сборник научных статей ; под. ред. С. А. Козлова) / В. Н. Васильев СПб., 2001. С. 825.
39. Вейль Г. Пространство, время, материя. Лекции по общей теории относительности / Вейль Г. ; [пер. с нем. В. П. Визгина]. 5-е изд. М. : Янус, 1996. 480 с.
40. Великий тлумачний словник сучасної української мови [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. К.; Ірпінь : ВТФ ”Перун”, 2004. 1440 с.
41. Вилотиевич М. От традиционной к информационной дидактике / Вилотиевич М. //Вестник Московского Государственного Университета. Серия 20. Педагогическое образование. 2003. № 1. С. 20 59.
42. Вища освіта і Болонський процес : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / [Дмитриченко М. Ф., Хорошун Б. І., Язвінська О. М., Данчук В. Д.]. К. : Знання України, 2006. 440 с.
43. Власова Е. А. Использование категории коммуникативно-предметного поля в моделировании коммуникативного процесса (К вопросу о структуре коммуникативно-предметного поля) / Е. А. Власова // Человек коммуникация текст. — Барнаул, 1999. — Вып. 3. — С. 8490.
44. Волкова Н. П. Професійно-педагогічна комунікація : теорія, технологія, практика : Монографія / Волкова Н. П. Д. : ДНУ, 2005. 304 с.
45. Волов В. Т. Дистанционное образование : истоки, проблемы, перспективы / Волов В. Т., Четырова Л. Б., Волова Н. Ю. — Самара : РИО СНЦ РАН, 2000. — 100 с.
46. Волошин Е. В. Сетевая коммуникация как фактор формирования интеллектуального капитала [Электронный ресурс]: дис. кандидата филос. наук: 09.00.11 / Волошин Евгений Викторович. М., 2006. Режим доступа к диссертации : http://www.rsl.ru.
47. Габдреев Р. В. Субъективный фактор в интенсификации подготовки специалиста // Интенсификация подготовки учителя : (межвузовский сб. научных трудов ; под ред. Д. Х. Шафикова) / Р. В. Габдреев Казань, 1984. Вып. 5. С. 151174.
48. Гершунский Б. С. Философия образования для XXI века / Гершунский Б. С. М. : Совершенство, 1998. 608 с. (В поисках практико-ориентированных образовательных концепций).
49. Гессен С. И. Основы педагогики. Введение в прикладную философию / Гессен С. И. ; [отв. ред. и сост. П. В. Алексеев]. М. : Школа-Пресс, 1995. 448 с.
50. Гильдербранд, Д. фон Метафизика коммуникации / Дитрих фон Гильдербранд. СПб. : Алетейя, 2000. 373 с.
51. Гончар К. М. Модель комунікації у філософії культури Р. Якобсона (лінгво-філософський аспект дослідження): дис. ... кандидата філос. наук : 09.00.04 / Гончар Катерина Миколаївна. — К., 2002. — 181 с.
52. Горский Д. П. Вопросы абстракции и образование понятий / Горский Д. П. М. : Академия Наук СССР, 1961. 352 с.
53. Грехнёв В. С. Информационное общество и образование / В. С. Грехнёв // Вестник Московского университета. Серия 7. Философия. 2006. № 6. С.88106.
54. Григорчук Т. Комунікативні та інтегративні компоненти електронного підручника як чинники формування знань студентів / Т. Григорчук, А. Олійник // Вища освіта України. 2005. № 3. С. 7479.
55. Громова Т. В. Подготовка преподавателя к деятельности в системе дистанционного обучения необходимое звено в реформировании российского образования / Т. В. Громова // Образовательные технологии. 2005. № 3. С. 101108.
56. Грязнова Е. В. Виртуальная реальность : анализ смысловых элементов понятия / Е. В. Грязнова // Философские науки. 2005. № 2. С. 125143.
57. Гусинский Э. Н. Введение в философию образования / Э. Н. Гусинский, Ю. И. Турчанинова. М. : Логос, 2001. 224 с.
58. Гьосле В. Трансцендентальна прагматика як фіхтеанство інтерсуб’єктивності / В. Гьосле ; пер. з нім. та заг. ред. А. М. Єрмоленко // Комунікативна практична філософія : підручник. К. : Лібра, 1999. С. 455478.
59. Дементьев В. В. Непрямая коммуникация / Дементьев В. В. М. : Гнозис, 2006. 376 с.
60. Дистанционное обучение: теория и практика / [Гриценко В. И., Кудрявцева С. П., Колос В. В., Веренич Е. В.]. К. : Наукова думка, 2004. 375 с.
61. Дистанционное обучение. Технологические платформы / [Гуржий А. Н., Довгий С. А., Копейка О. В. и др.]. К. : , 2004. 224 с.
62. Дмитренко П. В. Дистанційна освіта / П. В. Дмитренко, Ю. А. Пасічник. К. : НПУ, 1999. 25 с.
63. Жуковський В. И. Визуальное мышление в структуре научного познания / Жуковський В. И., Пивоваров Д. В., Рахматуллин Р. Ю. Красноярськ : Краснояр. ун-т, 1988. 184 с.
64. Закон України про вищу освіту : за станом на 17 січня 2002 р. [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради. 2002. № 20. С. 134. Режим доступу до журн. : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
65. Захаров А. Н. Проблемы адаптивных систем обучения / А. Н. Захаров, А. М. Матюшкин // Кибернетика и проблемы обучения : (сб. переводов ; под ред. А. И. Берга). М. : Прогресс, 1970. С. 321.
66. Зацеркляний М. М. Вступ у дистанційне навчання : навч. посіб. / М. М. Зацеркляний, О. Д. Сердюк. Х. : ХІУ, 2002. 44 с.
67. Згуровський М. З. Болонський процес : головні принципи та шляхи структурного реформування вищої освіти України / Згуровський М. З. К. : НТУУ КПІ, 2006. 544с.
68. Згуровський М. З. Розвиток інформаційного суспільства в Україні : Правове регулювання у сфері інформаційних відносин / Згуровський М. З., Родіонов М. К., Жиляєв І. Б. К. : НТУУ КПІ, 2006. 542с.
69. Зименкова Н. Н. Коммуникация в процессе функционирования и развития общества [Электронный ресурс]: дис. ... кандидата филос. наук : 09.00.11 / Зименкова Наталья Николаевна. М., 2004. Режим доступа к диссертации : http://www.rsl.ru.
70. Зимина О. В. Дидактические аспекты информатизации высшего образования / О. В. Зимина // Вестник Московского Государственного Университета. Серия 20. Педагогическое образование. 2005. № 1. С. 1766.
71. Єрмоленко А. М. Дискурс етичних норм та цінностей в сучасній німецькій практичній філософії: дис. ... доктора філос. наук : 09.00.05 / Єрмоленко Анатолій Миколайович. К., 1996. 422 с.
72. Єрмоленко А. М. Комунікативна практична філософія : підручник / Єрмоленко А. М. К. : Лібра, 1999. 488 с.
73. Ибрагимов И. М. Информационные технологии и средства дистанционного обучения : учеб. пособие / Ибрагимов И. М. ; под ред. А. Н. Ковшова. М. : Академия, 2005. 336 с.
74. Іванов С. В. Система дистанційної освіти в Україні : сучасні напрями розвитку / С. В. Іванов, П. С. Борсук, С. І. Дичковський // Гуманітарні науки. 2002. № 2. С. 1219.
75. Интенсификация науки и производства : проблемы методологии : Монография / [под ред. А. Д. Урсул]. Кишинев : Штиинца, 1987. 256 с.
76. Интенсификация подготовки учителя : [сб. науч. трудов / под ред. Д. Х. Шарикова]. Казань : КГПИ, 1984. Вып. 5. 196 с.
77. Йегер В. Пандейя. Воспитание античного грека : в 3 т. / Вернер Йегер ; [пер. с нем. М. Н. Ботвинника]. М. : Греко-латинский кабинет, 1997 . Т. 2. 1997. 336 с. (Эпоха великих воспитателей и воспитательных систем).
78. Кандрашина Е. Ю. Представление знаний о времени и пространстве в интеллектуальных системах / Кандрашина Е.