Методологічна роль гуманістично-ноосферної концепції у розв’язанні глобальних проблем сучасності

Краткое описание

Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка

На правах рукопису

Карпенко Віталій Євгенович

УДК 167.3 + 316.32

Методологічна роль гуманістично-ноосферної концепції у розв’язанні глобальних проблем сучасності

09.00.09 філософія науки

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук

Науковий керівник
Цикін Веніамін Олександрович
д. філос. н., проф.

Суми 2008

ЗМІСТ

Вступ.........3
1.Гуманістично-ноосферна концепція як нове світорозуміння...............11
1.1.Вчення про ноосферу: ретроспективний аналіз.....11
1.2.Сучасна інтерпретація гуманістично-ноосферної концепції....36
1.3.Закономірності формування ноосфери в умовах глобалізації..........56
Резюме................................................................................................................82
2.Методологічний потенціал гуманістично-ноосферного проекту соціоприродної еволюції в глобалістиці.............83
2.1.Глобалізація детермінуючий чинник розвитку ноосфери..........83
2.2.Методологічна роль гуманістично-ноосферного підходу в глобалістиці................................................................................................104
2.3.Тенденції еволюції глобальних проблем і роль гуманістично-ноосферного підходу в їх розв’язанні..........127
Резюме..............................................................................................................151
Висновки..152
Література....158

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. У наш час наслідки діяльності людського розуму за своїми масштабами стали геологічним фактором і дедалі більше загрожують існуванню самого людства. Процеси глобалізації, з одного боку, інтенсифікують еволюцію суспільства, а з іншого все більше підсилюють напругу у взаємостосунках між суспільством і навколишнім середовищем. У зв’язку з цим вибір моделей суспільного устрою і стратегій розвитку людства актуальний в усіх аспектах: економічному, соціально-політичному, духовному, екологічному.
Сучасна наука виявила сукупність основних глобальних проблем, для розв’язання яких необхідні спільні, скоординовані зусилля всіх держав. Глобальна проблематика є предметом спеціальної науки глобалістики. Ряд філософів указують на те, що вчення про ноосферу В.І.Вернадського містить значний методологічний потенціал для розв’язання глобальних проблем у рамках глобалістики. Проте в сучасній філософії відсутній консенсус у визначенні самого поняття ноосфери.
На початку XXI сторіччя, коли ноосферогенез відбувається дедалі інтенсивніше, пізнання його закономірностей, а також різних аспектів існування ноосфери постає актуальним не тільки з теоретичної точки зору, а й з практичної: пізнання законів виникнення, розвитку і функціонування ноосфери може відіграти важливу методологічну роль у виборі моделей соціального устрою світу епохи глобалізації. Найважливішим компонентом усвідомлення людством ноосферних процесів є формування ноосферного мислення, яке є основним елементом ноосферогенезу.
На зламі тисячоліть глобальна соціоприродна система переживає складний етап, на якому відбувається вибір основного напряму розвитку. Серед конкуруючих атракторів конструктивним є формування ноосферної оболонки, спадкоємний розвиток цивілізації. Проте такому сценарію майбутнього протистоять інші, що часто мають руйнівний характер. Виникає ситуація, коли слід розв’язати проблему: бути або не бути ноосфері взагалі.
У зв’язку з цим автор вважає актуальною інтерпретацію вчення про ноосферу В.І.Вернадського й інших авторів (включаючи альтернативні трактування), враховуючи останні досягнення сучасної науки, з подальшим визначенням методологічного потенціалу сучасної гуманістично-ноосферної концепції у вирішенні глобальних проблем. Розв’язання проблеми закономірностей формування і функціонування ноосфери дозволить розробити найефективніші шляхи подальшого розвитку планетарної цивілізації.
Ступінь наукової розробки проблеми. Проблема гуманістично-ноосферної концепції та її методологічного потенціалу в розв’язанні глобальних проблем сучасності нерозривно пов’язана з ідеєю біосфери. Теоретична розробка концепції біосфери послужила базою для подальших досліджень у галузі ноосфери та ноосферної свідомості. Поняття «біосфера» вперше використав австрійський геолог Е.Зюсс. Поява терміну ноосфера (1927) безпосередньо пов’язана з іменами філософів Е.Леруа і Тейяр деШардена [164]. Оригінальні ідеї сформульовані також у вченні про пневматосферу П.О.Флоренського [171] та у філософському космізмі К.Е.Ціолковського [184]. Важливим етапом у розвитку ноосферних ідей послужили праці В.І.Вернадського [26; 25] й О.Л.Чижевського [187].
У наш час можна виділити такі підходи до проблеми ноосфери. По-перше, ряд філософів стверджує, що формування ноосфери справа майбутнього, і наш час «доноосферний» [147]. По-друге, згідно з іншими мислителями, зараз відбувається процес інтенсивного ноосферогенезу [118]. По-третє, багато дослідників (П.О.Водоп’янов, К.М.Ситник) вважають, що ноосфера фактично вже склалася, оскільки в інформаційному суспільстві завдяки експоненціальному науково-технологічному зростанню людська діяльність перетворилася на планетарну силу [31; 159]. По-четверте, такі вчені як В.Г.Горшков, К.Я.Кондратєв, К.С.Лосєв взагалі заперечують можливість формування ноосфери [44].
У працях сучасних філософів є велика різноманітність визначень концепції ноосфери [31; 118]. Фундаментальні дослідження у сфері формування планетарного мислення проводять В.С.Данилова і М.М.Кожевніков [51]. Філософський інтерес становить опис феноменологічних основ ноосфери у працях В.С.Крисаченка та О.І.Мостяєва [93]. В контексті аналізу ноосферної проблематики є актуальними праці С.М.Вовка, М.М.Кисельова, С.Б.Кримського, М.А.Кузнецова, М.Г.Марчука, В.С.Ратнікова, М.М.Сидоренка та інших авторів [29; 79; 92; 94; 113; 140; 155]. Деякі автори, займаючись по суті даною проблематикою, не використовують термін «ноосфера».
На зламі століть розробляються такі аспекти гуманістично-ноосферної концепції:
· обгрунтовується роль розуму, науки і філософії у формуванні та функціонуванні ноосфери (І.С.Добронравова [56], С.Б.Кримський [92], В.С.Лук’янець [106], М.В.Попович [137], В.Л.Чуйко [188]);
· розкриваються способи формування ноосферного мислення та біоетики на планетарному рівні (В.С.Данилова [50], В.Л.Кулініченко, В.Ф.Чешко [97], М.М.Кисельов [80], А.В.Толстоухов [165]);
· аналізується людська діяльність як планетарна сила (М.М.Мойсеєв [118], К.М.Ситник [159]);
· з’ясовується співвідношення ноосфери і біосферної оболонки Землі (Т.В.Гардашук [35], В.Л.Деркач [86], В.С.Крисаченко [93], М.І.Хилько [178]);
· розкривається сутність гуманістично-ноосферної стратегії та її ролі у розв’язанні суперечностей глобалізації (Б.Кузик, Ю.Яковець [96]).
Однак усе ще відсутній цілісний, системний аналіз сутності гуманістично-ноосферної концепції та її методологічного потенціалу для розв’язання глобальних проблем людства на постнекласичному етапі розвитку науки. Відкритим полем для досліджень усе ще залишається комплексний аналіз компонентів, які конституюють сучасну гуманістично-ноосферну концепцію, з метою визначення її методологічної ролі для вирішення глобальних проблем. Усе це й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження пов’язаний з державною науково-дослідною темою КПКВ 2201020 «Нова філософія освіти в інформаційному суспільстві», яка розробляється кафедрою філософії і соціології Сумського державного педагогічного університету ім. А.С.Макаренка.
Об’єктом дослідження є смислові компоненти новітньої гуманістично-ноосферної концепції.
Предметом дослідження є методологічна роль гуманістично-ноосферної концепції у розв’язанні глобальних проблем сучасності.
Мета роботи полягає в методологічному аналізі потенціалу гуманістично-ноосферної концепції в розв’язанні глобальних проблем сучасності на постнекласичному етапі розвитку науки.
Реалізація цієї мети передбачає такі завдання:
• проаналізувати історичні передумови і теоретико-методологічні засади формування гуманістично-ноосферної концепції;
• визначити сутність і зміст сучасної гуманістично-ноосферної концепції;
• розкрити основні закономірності формування ноосфери в умовах глобалізації;
• довести, що глобалізація постає провідним чинником еволюції ноосфери;
• виявити методологічний потенціал гуманістично-ноосферної концепції в глобалістиці;
• з’ясувати основні ноосферні шляхи розв’язання глобальних проблем.
Теоретичні і методологічні принципи дослідження. Теоретичну основу дослідження складають інновації постнекласичної науки (синергетика, філософія техніки, філософія нанонауки, етика науки), а також методологічний плюралізм, фундаментальні положення діалектики суб’єктивного і об’єктивного, історичного і логічного методів пізнання; принципів взаємопроникнення системного, структурно-функціонального, ноосферного підходів, а також принципів глобального еволюціонізму, коеволюції природи і соціуму.
У дослідженні використані праці вітчизняних та закордонних учених з проблем ноосфери і глобалістики. Автор виходить з теоретичних розробок представників філософії української школи з проблем ноосфери, глобалістики, їхні методологічні підходи до розв’язання глобальних проблем сучасності, реалізації стратегії коеволюції природи і суспільства (Т.В.Гардашук, І.С.Добронравова, А.М.Єрмоленко, М.М.Кисельов, С.Б.Кримський, В.С.Крисаченко, В.В.Кизима, В.С.Лук’янець, М.В.Попович, Н.В.Хамітов, М.І.Хилько, В.Л.Чуйко та ін.).
Наукова новизна дослідження полягає в цілісному осмисленні методологічної ролі гуманістично-ноосферної концепції в розв’язанні глобальних проблем сучасності на постнекласичному етапі розвитку науки.
Основні елементи наукової новизни сформульовані в таких теоретичних твердженнях:
· виявлено основні історичні передумови і теоретико-методологічні основи формування сучасної гуманістично-ноосферної концепції; розкрито їх системний характер і доведено провідну роль у генезі цієї концепції тези, що людина є фундаментальним чинником універсальної еволюції; ноосфера визначена як інтегрована сфера відповідальності людини за коеволюцію соціуму та середовища його існування;
· на основі аналізу сутності й змісту гуманістично-ноосферної концепції обґрунтовано її парадигмальний потенціал як системи теоретичних, методологічних і аксіологічних настанов розв’язання глобальних проблем сучасності; ця концепція визначена як система філософських уявлень про сутність і закономірності формування інтегрованої сфери відповідальності людини за коеволюцію соціуму і середовища його існування з урахуванням загальнолюдських гуманістичних цінностей;
· експліковано основні закономірності формування ноосфери, виходячи з філософсько-теоретичного ядра гуманістично-ноосферної концепції як методологічної основи; обґрунтовано положення про те, що формована глобалізована інформаційна цивілізація має достатній потенціал для можливого виходу соціоприродної системи на ноосферний атрактор еволюції;
· доведено, що глобалізація є провідним чинником становлення ноосфери; на основі аналізу доконечних, тобто таких, що не мають потенціалу для якісної корекції в межах глобалізаційного вектора саморозвитку суспільства, і варіативних, таких, що мають потенціал для якісної корекції в межах цього вектора, складників глобалізації обґрунтовано важливість прийняття гуманістично-ноосферної стратегії корекції деструктивних для соціоприродної системи компонентів глобалізації та показано позитивну роль її конструктивних компонентів у процесі ноосферогенезу;
· проаналізовано основні наукові напрями, що становлять інтегральну методологічну основу гуманістично-ноосферної концепції на постнекласичному етапі розвитку науки; доведено, що систему теоретико-методологічних принципів гуманістично-ноосферного підходу в глобалістиці утворюють фундаментальні положення синергетики, філософії нанонауки, етики науки і філософії техніки;
· визначено шляхи розв’язання планетарної кризи, концептуалізовані в межах гуманістично-ноосферного підходу, та показано їх системний характер; здійснено прогноз основних тенденцій еволюції глобальних проблем людства в умовах глобалізації, який доводить неминучість вибору соціумом гуманістично-ноосферної стратегії розвитку.
Науково-практичне й теоретичне значення результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що вони можуть скласти певну світоглядну й методологічну основу сучасної гуманістично-ноосферної концепції, її ролі в розв’язанні глобальних проблем сучасності, реалізації принципу коеволюції природи і суспільства. У дослідженні сформульовано висновки, які можуть бути використані у філософії науки, подальшому дослідженні методологічної ролі сучасного гуманістично-ноосферного підходу в розв’язанні проблем глобалістики.
Практичне значення дослідження полягає також у тому, що його результати можуть бути використані в навчальному процесі, при розробці нормативних тем курсу філософії, при читанні спецкурсів з філософії науки, соціальної філософії, філософії екології і сприяти формуванню ноосферного світогляду.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертації доповідалися на засіданнях кафедри філософії та соціології СумДПУ ім.А.С.Макаренка, на Міжнародній науковій конференції «Наука. Синергетика. Освіта» (Суми, 2005), на Науковій конференції «Філософія та методологія гуманітарних наук: історія, концепції, можливості» (Чернівці, 2005), на III Міжнародній науковій конференції «Політологічні, соціологічні та психологічні виміри перехідного суспільства: як зробити реформи успішними» (Суми, 2006), на Науковій конференції «Філософія гуманітарних наук: актуальність і перспективи розвитку» (Чернівці, 2006), на Всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Випадковість у сучасному світі: діалог науки, релігій, культур» (Вінниця, 2007), на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Освітні інновації: філософія, психологія, педагогіка» (Суми, 2007), на Міжнародній науковій конференції «Філософія гуманітарного знання: соціокультурні виміри» (Чернівці, 2007), на IV Міжвузівській науково-теоретичній конференції «Сучасна картина світу: інтеграція наукового та позанаукового знання» (Суми, 2007), на щорічних конференціях, присвячених Дням науки, які проводилися СумДПУ ім.А.С.Макаренка впродовж 2006-2008 рр.
Основні положення і висновки дисертації викладено автором у 14 наукових публікаціях, 8 з яких у спеціалізованих виданнях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У даному дослідженні обґрунтована методологічна роль гуманістично-ноосферної концепції в розв’язанні глобальних проблем сучасності на постнекласичному етапі розвитку науки.
На шляху до досягнення цієї мети першим етапом послужило виявлення основних історичних передумов і теоретико-методологічних основ формування сучасної гуманістично-ноосферної концепції. Основними історичними передумовами формування даної концепції є: перехід соціуму від традиційного суспільства до техногенного; науково-технічний прогрес і зростаючий вплив людини на природу; феномен глобальних проблем а)інтерсоціальних, б)у системі «соціум природа», в)у системі «людина соціум».
Теоретико-методологічними основами формування гуманістично-ноосферної концепції послужили: а)осмислення проблеми ролі людини як фактора планетарної та космічної еволюції (Е.Леруа, П.Тейяр деШарден, В.І.Вернадський, К.Е.Ціолковський); б)розробка концепції біосфери; в)ідея про людство як геологічну силу і розуміння необхідності взяття людиною на себе відповідальності за подальшу долю біосфери Землі; г)усвідомлення однобічності технічного розвитку (М.Ф.Федоров); д)розуміння єдності і взаємопов’язаності природи і людини (П.О.Флоренський, Л.М.Гумільов, О.Л.Чижевський, А.Печчеї) і, як логічний наслідок, розробка принципу коеволюції (М.М.Мойсеєв); е)трактування ноосфери як центрального міждисциплінарного поняття (Е.В.Гірусов).
В дисертаційному дослідженні показано системний характер історичних передумов і теоретико-методологічних основ формування гуманістично-ноосферної концепції і доведено провідну роль у генезі даної концепції положення про те, що людина є фундаментальним фактором універсальної еволюції. Ноосфера визначена як інтегрована сфера відповідальності людини за коеволюцію соціуму і середовища його існування.
Дотепер існують значні труднощі з реалізації гуманістично-ноосферної концепції на практиці, оскільки її змістовний аспект інтерпретують суперечливо. Тому було проведено аналіз наявних інтерпретацій з метою досягнення консенсусу задля виявлення єдиної планетарної стратегії вирішення глобальних проблем сучасності.
На основі аналізу сутності і змісту гуманістично-ноосферної концепції, визначена її сучасна інтерпретація і показано парадигмальний потенціал гуманістично-ноосферних ідей. Ця концепція постає системою філософських уявлень про сутність і закономірності формування інтегрованої сфери відповідальності людини за коеволюцію соціуму і середовища його існування з урахуванням загальнолюдських гуманістичних цінностей.
Сутність гуманістично-ноосферної концепції складають такі положення: а)інтегральна єдність людства; б)розум як визначальний фактор еволюції суспільства; в)соціум як найбільша геологічна сила; г)необхідність дотримання діалектики інтересів всіх і кожної людини у процесі ноосферогенезу; д)еволюція речовини взагалі спрямована на самоорганізацію ноосфери як останнього з ряду етапів еволюції біосфери; е)коеволюція суспільства і природи як умова становлення ноосфери; ж)необхідність узяття розумом коеволюційних процесів під свій контроль.
Експліковано основні закономірності формування ноосфери, виходячи з філософсько-теоретичного ядра гуманістично-ноосферної концепції як методологічної основи: а)коеволюційний характер еволюції біосфери і соціуму; б)наукомісткі технології як детермінований фактор коеволюції природи і суспільства; в)переважання конструктивної ролі потенціалу техносфери над деструктивною; г)стабілізація приросту кількості населення Землі на прийнятному для ноосферогенезу рівні; д)здійснення подальшої внутрішньовидової еволюції Homo sapiens, зміщеної у сферу свідомості; е)формування нового світогляду на основі гуманістично-ноосферної концепції та принципу коеволюції.
Обґрунтовано положення про те, що глобалізована інформаційна цивілізація, яка формується, має достатній потенціал для виходу людства на новий гуманістично-ноосферний атрактор еволюції. Розум, як головний фактор еволюції, має діяти не тільки стихійно, а й направлено, з метою детермінації подальшої долі глобального соціуму. Аргументовано необхідність усвідомленого вибору людством стратегії ноосферогенезу, шляхів її реалізації, виходячи з принципу коеволюції природи і суспільства.
Аналізуючи основні закономірності становлення ноосфери, не можна не відзначити, що процеси глобалізації у структурі ноосферогенезу заслуговують на окремий розгляд. Наука більше не розглядає історію як лінійний процес. Тому навіть саме подальше просування людства шляхом глобалізації є не єдино можливим, хоча й найбільш імовірним сценарієм майбутнього планети Земля. Однак у сучасній філософії ми не знаходимо сценаріїв майбутнього, що припускають, з одного боку, повну відмову від глобалізаційних процесів, а з іншого продовження спадкоємного існування планетарної цивілізації.
Феномен глобалізації є однією з фундаментальних характеристик нашого часу. Взаємозалежність процесів ноосферогенезу і глобалізації приводить дослідників до таких висновків. Глобалізація є передумовою об’єднання зусиль світової спільноти з метою розв’язання глобальних проблем, а, отже, і ноосферогенезу. Згідно з нашим визначенням гуманістично-ноосферної концепції, можна зробити висновок, що глобалізація є її невід’ємною складовою. Ми приходимо до необхідності аналізу феномена глобалізації з метою визначення його місця і ролі у формуванні ноосфери.
Слід виходити з аналітичного підрозділу компонентів глобалізації на доконечні (необхідні) та варіативні. До доконечних ми віднесемо ті, які не мають потенціалу для якісних змін у межах глобалізаційного вектора еволюції людства, хоча і допускають коливання своїх кількісних показників. Доконечні компоненти глобалізації є важливою умовою успішного ноосферогенезу. Як варіативні ми визначимо компоненти, що мають потенціал не тільки для кількісних, а й для якісних змін. Сучасна гуманістично-ноосферна концепція служить методологічною базою для корекції варіативних компонентів глобалізації, які багато в чому є джерелом загострення і формування глобальних проблем.
На нашу думку, негативні наслідки глобалізації пов’язані в першу чергу з тим, що інтеграція в її структурі часто використовується суб’єктами міжнародних відносин як інструмент конкуренції й експансії. З іншого боку, без конкуренції, як апробації ефективних науково-технологічних, економічних, соціальних, політико-ідеологічних, культурних моделей подальша еволюція цивілізації неможлива. Тобто, виходячи з гуманістично-ноосферної концепції, відносини антагонізму між суб’єктами міжнародних відносин, котрі перебувають на якісно різних рівнях соціально-економічного, політичного, науково-технологічного розвитку, мають потенціал для якісних змін, є варіативними у структурі глобалізації і мають бути перетворені на відносини патронажу центрів над периферією, хоча і за збереження відомої частки змагальності.
Таким чином, доведено, що феномен глобалізації є провідним детермінуючим фактором розвитку ноосфери. Обґрунтовано важливість прийняття гуманістично-ноосферної стратегії розв’язання протиріч глобалізації.
Проаналізовано методологічні напрями розв’язання глобальних проблем сучасності, що конкурують із гуманістично-ноосферним: технократичний і технологічний підходи, з одного боку, і технопесимістичний з іншого. Недоліки технократичного і технологічного підходів виражаються в зайвій абсолютизації ролі техніки і технології в розв’язанні глобальних проблем сучасності, недооцінці природної регуляції й еволюції як детермінуючого фактора саморозвитку системи «соціум природа». Технопесимістичний підхід неадекватний через неможливість повернути назад науково-технічний прогрес. Отже вищезгадані підходи неспроможні запропонувати адекватну модель подолання сучасної кризи.
Показано, що в гуманістично-ноосферному підході здійснено синтез кращого з альтернативних підходів і висунуто ряд нових ідей. Під гуманістично-ноосферним підходом розуміється сукупність теоретико-методологічних основ і стратегій практичної реалізації гуманістично-ноосферної концепції як системи методів вирішення глобальних проблем сучасності.
Проаналізовано основні наукові напрями, що становлять інтегральну методологічну основу гуманістично-ноосферної концепції на постнекласичному етапі розвитку науки. Доведено, що систему теоретико-методологічних принципів гуманістично-ноосферного підходу в глобалістиці утворюють фундаментальні положення синергетики, філософії нанонауки, етики науки та філософії техніки.
Визначено основні шляхи розв’язання планетарної кризи, концептуалізовані в межах даного підходу: а)розробка нових духовних цінностей; б)діяльність людини на основі наукового розуміння природних та соціальних процесів і гармонійного поєднання з їх законами; в)здійснення принципу ненасилля як у внутрішній, так і в зовнішній політиці; г)інтеграція культури Сходу і Заходу, Півночі й Півдня із збереженням унікальності кожного етносу; д)розгортання інформаційно-комп’ютерної революції.
Показано системний характер даних шляхів і здійснено прогноз основних тенденцій еволюції глобальних проблем людства в умовах глобалізації, який доводить важливість вибору соціумом гуманістично-ноосферної стратегії розвитку.
Проведене дослідження методологічної ролі гуманістично-ноосферної концепції в розв’язанні глобальних проблем сучасності не вичерпує всієї складності цієї проблеми. Автор розуміє, що не всі можливості даної концепції розкриті достатньою мірою. Наприклад, проблеми філософсько-методологічної деталізації окремих аспектів формування ноосфери, інтеграції на основі гуманістично-ноосферної концепції досягнень футуристичних концепцій технократизму і біоцентризму можуть стати предметом окремих досліджень. Між іншим як окремий напрям можна виділити подальшу філософську рефлексію науково-технічних відкриттів та їх імплементації в суспільну практику в контексті ноосферогенезу. Особливо важливими тут постають нанонаука, нанотехнології та штучний інтелект, адже наслідки науково-технологічного прогресу, що здійснюється в цих сферах, будуть екзистенційно важливими для людства.
У даному дослідженні особлива увага була надана аналізу методологічної ролі гуманістично-ноосферної концепції в розв’язанні глобальних проблем.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Аксенов Г.П. О научном одиночестве Вернадского / Г.П.Аксенов // Вопросы философии. 1993. № 6. С. 74-87.
2. Культура согласия как эффективный фактор глобализации / М.Г.Алиев //Со­цис. 2003. № 6. С. 21-28.
3. Амосов М. Світ на порозі XXI століття / М.Амосов //Вісник НАН України. 1999. №10. С.3-14.
4. Анурин В.Ф. Постиндустриальное и/или коммунистическое общество / В.Ф.Анурин //Социс. 1999. №7. С.25-33.
5. Арутюнов В.Х. Глобалістика як наука (спроба філософського обгрунтування) / В.Х.Арутюнов, В.М.Свінціцький // Філософські науки. Суми, 2004. С.11-19.
6. Атфилд Р. Этика экологической ответственности / Р.Атфилд //Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности М.: Прогресс, 1990. С. 203-257.
7. Афонін Е.А. Велика розтока (глобальні проблеми сучасності: соціально-історичний аналіз) / Е.А.Афонін, О.М.Бандурка, А.Ю.Мартинов. К.: Парапан, 2002. 352 с.
8. Барковская А.В. Биосфера / А.В.Барковская //Всемирная энциклопедия: Философия. М.: АСТ, Мн.: Харвест, Современный литератор, 2001. С. 112-113.
9. Бек У. Общество риска / У.Бек; пер. с англ. М.: Прогресс-Традиция, 2000. 384 с.
10. Бек У. Что такое глобализация? / У.Бек; пер. с англ. М.: Прогресс-Традиция, 2001. 304с.
11. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования / Д.Белл; пер. с англ. М.: Academia, 2004. CLXX, 788с.
12. Бестужев-Лада И.В. Глобальный технологический прогноз на ХХІ век / И.В.Бестужев-Лада //Социс. 2007. - № 4. С. 22-33.
13. Бетяев С.К. Прогностика: первые шаги науки / С.К.Бетяев // Вопросы философии. 2003. № 4. С. 3-13.
14. Бехман Г. Современное общество как общество риска / Г.Бехман //Вопросы философии. 2007. №1. С.26-46.
15. Бжезінський З. Велика шахівниця / З.Бжезінський; пер. з англ. ЛьвівІвано-Франківськ: Лілея-НВ, 2000. 236 с.
16. Білорус О.Г. На шляху до постіндустріального суспільства (Проблема створення інтегрованої інформаційно-економічної основи соціального розвитку) / О.Г.Білорус, О.К.Скаленко // Вісник НАН України. 1991. № 12. С. 33-37.
17. Блюм Я. Нова хвиля „зеленої революції” (Перспективи застосування в Україні досягнень молекулярної біотехнології та геноміки) / Я.Блюм, Ю.Сиволап, Р.Рудий, О.Созінов //Вісник НАН України. 2006. №3. С.21-31.
18. Брудный А.А. Природа и культура: великое противостояние / А.А.Брудный //Общественные науки и современность. 1996. №4. С.113-121.
19. Бузгалин А.В. Постиндустриальное общество” тупиковая ветвь социального развития? / А.В.Бузгалин // Вопросы философии. 2002. №5. С. 26-43.
20. Буровский А.М. Люди ли мы? (о соотношении естественного” и искусственного” в современном человеке) / А.М.Буровский //Общественные науки и современность. 1996. №4. С.122-132.
21. Бьолер Д. Ідея та обов’язковість відповідальності за майбутнє / Д.Бьолер //Філософська думка. 2007. № 1. С.117-134.
22. Вайцзеккер Э. Фактор четыре. Затрат половина, отдача двойная. Новый доклад Римскому клубу / Э.Вайцзеккер, Э.Ловинс, Л.Ловинс; пер. с англ. М.: Academia, 2000. 400с.
23. Веклич О. Потрібен „євроремонт” економічного механізму екологічного регулювання / О.Веклич, В.Бугас //Вісник НАН України. 2006. №3. С.49-57.
24. Вековшинина С.В. Биоэтика: начала и основания (Философско-методологический анализ) / С.В.Вековшинина, В.Л.Кулиниченко. К.: Сфера, 2002. 152 с.
25. Вернадский В.И. Начало и вечность жизни / В.И.Вернадский. М.: Сов. Россия, 1989. 704 с.
26. Вернадский В.И. Философские мысли натуралиста / В.И.Вернадский. М.: Наука, 1988. 520с.
27. Вернер Т. Экология как эрзац-религия и вопрос ее рациональной обосновываемости / Т.Вернер // Вопросы философии. 2003. № 12. С.93 99.
28. Вовк С. Синергетична методологія світобачення / Степан Вовк //Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 309-310. Філософія. Чернівці: Рута, 2006. С.68-70.
29. Вовк С. Цілісне світобачення й світорозуміння в міждисциплінарному контексті синергетики / Степан Вовк // Філософські науки. Суми, 2008. С.3-9.
30. Вовканич С. „ДІМ” нації і глобалізаційні тенденції. Соціогуманістична компонента стратегії розвитку України / С.Вовканич // Вісник НАН України. 2003. № 4. С. 48-54.
31. Водопьянов П.А. Ноосфера // Всемирная энциклопедия: Философия / П.А.Водопьянов М.: АСТ, Мн.: Харвест, Современный литератор, 2001. С. 710-711.
32. Водопьянов П.А. Великий день гнева: экология и эсхатология / П.А.Водопьянов, В.С.Крисаченко. Мн.: Университетское, 1993. 285 с.
33. Гаврилюк В.В. Глобализация, федерализм и региональное развитие / В.В.Гаврилюк //Социс. 2002. № 2. С. 136-138.
34. Гантінґтон С.П. Протистояння цивілізацій та зміна світового порядку / С.П.Гантінґтон; пер. з англ. Львів: Кальварія, 2006. 474 с.
35. Гардашук Т.В. Концептуальні параметри екологізму / Т.В.Гардашук. К.: ПАРАПАН, 2005. 200 с.
36. Гирусов Э.В. Нормативный аспект экологической науки / Э.В.Гирусов // Ценностные аспекты науки и проблемы экологии. М.: Наука, 1981. С. 236-257.
37. Гирусов Э.В. Мир в поисках концепции устойчивого развития / Э.В.Гирусов, Г.В.Платонов //Вестник МУ. Сер.7. Философия. 1996. №1. С.3-14.
38. Гнатик Е.Н. Роль ценностного подхода в антропогенетике и генетической инженерии / Е.Н.Гнатик // Вопросы философии. 2007. № 8. С.70-78.
39. Головатый Н. Глобализация как средство уничтожения национальных государств / Н.Головатый // Персонал. К., 2004. № 11. С. 58-63.
40. Гордеева И.В. Неоднозначность различных интерпретаций идеи ноосферного развития человечества / И.В.Гордеева // Философия и будущее цивилизации. Т.1. Тезисы докладов и выступлений IV российского философского конгресса. М.: Современные тетради, 2005. С. 694
41. Горелов А.А. Ценностные аспекты науки и экологический кризис западной цивилизации / А.А.Горелов, Р.О.Курбанов // Ценностные аспекты науки и проблемы экологии. М.: Наука, 1981. С. 200-217.
42. Горлинский В.В. Духовные приоритеты устойчивого человеческого развития и безопасности общества / В.В.Горлинский //Практична філософія. 2006. №2. С.19-34.
43. Горохов В.Г. Философия техники как теория технической деятельности и проблемы социальной оценки техники / В.Г.Горохов //Философские науки. 2006. №4. С.35-53.
44. Горшков В.Г. Если взять в союзники мудрость матери природы / В.Г.Горшков, К.Я.Кондратьев, К.С.Лосев // Вестник РАН. 1996. № 2. С. 119-128.
45. Грани глобализации: Трудные вопросы современного развития / [М.С.Горбачев, А.Г.Арбатов, О.Т.Богомолов и др.]; рук. авт. колл. М.С.Горбачев. М.: Альпина Паблишер, 2003. 592 с.
46. Грубінко В. Від антропоцентризму до біоцентризму / В.Грубінко, А.Степанюк //Вісник НАН України. 2002. № 4. С. 39-43.
47. Гумилев Л.Н. Этногенез и биосфера Земли / Л.Н.Гумилев. М.: Айрис-пресс, 2006. 560с.
48. Гьосле В. Практична філософія в сучасному світі / В.Гьосле; пер. з нім. А.Єрмоленка. К.: Лібра, 2003. 248с.
49. Давыдов А.А. В преддверии нанообщества / А.А.Давыдов // Социс. 2007. № 3. С.119-125.
50. Данилова В.С. Основные закономерности формирования ноосферы / В.С.Данилова. М.: Academia, 2001. 176 с.
51. Данилова В.С. Планетарное мышление и его основные характеристики / В.С.Данилова, Н.Н.Кожевников // Вестник МУ. Сер.7. Философия. 2001. № 3. С. 28-39.
52. Данилов-Данильян В.И. Возможна ли коэволюция природы и общества”? / В.И.Данилов-Данильян //Вопросы философии. 1998. №8. С.15-25.
53. Данилов-Данильян В.И. Глобальный экологический вызов: теоретический анализ и возможные сценарии / В.И.Данилов-Данильян, К.С.Лосев // Грани глобализации: Трудные вопросы современного развития. М.: Альпина Паблишер, 2003. С.251-288.
54. Демиденко Э.С. Конец биосферы и биосферной жизни на Земле? / Э.С.Демиденко //Вестник МУ. Сер.7. Философия. 2002. №6. С.29-43.
55. Демин В.Н. Тайны биосферы и ноосферы / В.Н.Демин. М.: Вече”, 2001. 457 с.
56. ДобронравоваИ.С. Уроки Пригожина: философские основания и культурный контекст нового понимания мира в постнеклассической науке / И.С.Добронравова //Практична філософія. 2004. - № 2 (№ 12). С. 3-10.
57. Доклад о развитии человека 2005. Международное сотрудничество на перепутье: помощь, торговля и безопасность в мире неравенства / [Дир. и осн. авт. Кевин Уоткинс]. М.: Весь Мир, 2005. 416 с.
58. Докторов Б.З. Уровень осознания экологических проблем: профили общественного мнения / Б.З.Докторов, В.В.Сафронов, Б.М.Фирсов // Социс. 1992. № 12. С. 51-58.
59. Долішній М. Національна економіка в умовах глобалізації / М.Долішній, М.Козоріз //Віс­ник НАН України. 2002. № 3. С. 26-36.
60. Дорогунцов С. Реалії цивілізаційного розвитку проблема ідентифікації / С.Дорогунцов, О.Ральчук // Вісник НАН України. 2006. № 3. С. 3-20.
61. Ермолаева В.Е. Ноосфера, экологическая этика и глубинная экология / В.Е.Ермолаева //Стратегия выживания: космизм и экология. М.: УРСС, 1997. С.100-115.
62. Ермолаева В.Е. Экологическая этика / В.Е.Ермолаева // Новая философская энциклопедия. М., 2001. Т. 4. С. 422-423.
63. Єрмоленко А.М. Екологічна етика: проблема обгрунтування / А.М.Єрмоленко //Практична філософія. 2003. №3. С. 112-133.
64. Запорожан В. Від біоетики до нооетики / В.Запорожан // Вісник НАН України. 2004. № 12. С. 22-30.
65. Злупко С. Наука про органічний розвиток людини і довкілля (передумови виникнення екогомології) / С.Злупко // Вісник НАН України. 2002. №10. С. 15-20.
66. Иванов В.Н. Массовая коммуникация в условиях глобализации / В.Н.Иванов, М.М.Назаров // Социс. 2003. № 10. С. 20-29.
67. Игнатьев В.Н. Биоэтика / В.Н.Игнатьев, Б.Г.Юдин // Новая философская энциклопедия. М., 2000. Т. 1. С. 267-270.
68. Иноземцев В.Л. Вестернизация как глобализация и «глобализация» как американизация / В.Л.Иноземцев // Вопросы философии. 2004. № 4. С. 58-69.
69. Йонас Г. Принцип відповідальності. У пошуках етики для технологічної цивілізації / Г.Йонас; пер. з нім. А.Єрмоленко, В.Єрмоленко. К.: Лібра, 2001. 400 с.
70. Кайку М. Візії: як наука змінить ХХI сторіччя / М.Кайку; пер. з англ. А.Кам’янець. Львів: Літопис, 2004. 544 с.
71. Капица С.П. Население земли и предвидимое будущее цивилизации / С.П.Капица //Социс. 2003. №1. С.7-15.
72. Капица С.П. Синергетика и прогнозы будущего. 2-е изд / С.П.Капица, С.П.Курдюмов, Г.Г.Малинецкий. М.: Эдиториал УРСС, 2001. 288 с.
73. Карпинская Р.С. Философия природы: коэволюционная стратегия / Р.С.Карпинская, И.К.Лисеев, А.П.Огурцов. М.: Интерпракс, 1995. 350 с.
74. Каххаров А.Г. Экологический императив как фактор политической интеграции / А.Г.Каххаров // Социс. 1993. № 7. С. 67-72.
75. Кацура А.В. Ценностные мотивы в экологической проблематике /Ценностные аспекты науки и проблемы экологии / А.В.Кацура. М.: Наука, 1981. С.182-200.
76. Кизима В.В. Тоталлогия / В.В.Кизима. К.: ПАРАПАН, 2005. 272с.
77. Киселев Г.С. Мир человека: тупиковая ветвь эволюции? / Г.С.Киселев //Вопросы философии. 2007. С.9-23.
78. Киселев Г.С. Смыслы и ценности нового века / Г.С.Киселев // Вопросы философии. 2006. № 4. С. 3 16.
79. Кисельов М. Екологія маркер” епохи / М.Кисельов // Вісник НАН України. 1999. № 12. С. 24-33.
80. КисельовМ.М. Національне буття серед екологічних реалій / М.М.Кисельов, Ф.М.Канак. К.: Тандем, 2000. 320 с.
81. Киященко Н.И. Культура гражданского общества / Н.И.Киященко //Практична філософія. 2006. №1. С.120-131.
82. Кісь Р. Глобальне національне локальне (соціяльна антропологія культурного простору) / Р.Кісь. Львів: Літопис, 2005. 300 с.
83. Ковтун Г. Альтернатива нафтопродуктам / Г.Ковтун //Вісник НАН України. 2005. №12. С.51-60.
84. Ковтун Г. Від метану до гелію / Г.Ковтун //Вісник НАН України. 2006. №8. С.23-30.
85. Кондаков И.В. По ту сторону” Европы / И.В.Кондаков // Вопросы философии. 2002. № 6. С. 3-18.
86. Концептуальні виміри екологічної свідомості: Монографія / [КисельовМ. М., Деркач В.Л., Толстоухов А.В. та ін.]. К.: Парапан, 2003. 312 с.
87. Костенко О. Соціальний натуралізм світогляд майбутнього / О.Костенко //Вісник НАН України. 2006. №10. С.33-38.
88. Костюк В.Н. Социальная эволюция на больших временных интервалах / В.Н.Костюк //Общественные науки и современность. 2007. № 1. С.157-166.
89. Косыгин Ю.А. Земля и общество / Ю.А.Косыгин // Кибернетика, ноосфера и проблемы мира. М.: Наука, 1986. С. 12-19.
90. Кравченко И.И. Государство и общество / И.И.Кравченко //Вопросы философии. 2007. №7. С. 19-35.
91. Кравченко И.И. Модернизация мира и сегодняшней России. Выход из кризиса