Коперльос Руслана Юріївна. КОНЦЕПТ “СКЛАДНІСТЬ” В СУЧАСНОМУ НАУКОВОМУ ДИСКУРСІ

Краткое описание

Коперльос Руслана Юріївна. Назва дисертаційної роботи: "КОНЦЕПТ “СКЛАДНІСТЬ” В СУЧАСНОМУ НАУКОВОМУ ДИСКУРСІ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
КОПЕРЛЬОС РУСЛАНА ЮРІЇВНА
УДК 122/129
КОНЦЕПТ “СКЛАДНІСТЬ” В СУЧАСНОМУ НАУКОВОМУ
ДИСКУРСІ
Спеціальність 09.00.09 – філософія науки
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук
Науковий керівник:
доктор філософських наук, професор
Добронравова Ірина Серафимівна
Київ – 2016
2
ЗМІСТ
ВСТУП ..................................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗГЛЯДУ
ПРОБЛЕМИ СКЛАДНОСТІ............................................................................ 11
1.1. Принцип простоти у вивченні складного в філософії та науці................. 11
1.2. Багатоманітність варіантів застосування концепту “складність”............. 28
1.3. Осмислення “складності” як концепту в науковому дискурсі.................. 46
Висновки до Розділу 1 .......................................................................................... 65
РОЗДІЛ 2. СИНЕРГЕТИЧНИЙ ДИСКУРС ЩОДО СКЛАДНИХ
СИСТЕМ, ЯКІ ЗДАТНІ ДО САМООРГАНІЗАЦІЇ………………………..68
2.1. Категоріальні засади розуміння складності світу в сучасній науковій
картині світу........................................................................................................... 68
2.2. Синергетика про саморегуляцію, самоорганізацію і саморозвиток
складних систем………………………………………………………………….81
2.3. Конструктивна роль хаосу у становленні багатоманітності складних
систем……………………………………………………………………………100
Висновки до Розділу 2 ........................................................................................ 116
РОЗДІЛ 3. СТИЛІ НАУКОВОГО МИСЛЕННЯ ПРО СКЛАДНІСТЬ .. 119
3.1. Складність у постнекласичній раціональності ......................................... 119
3.2. Систематика та нелінійні моделі складних систем .................................. 137
3.3. Складне та нелінійне мислення як способи розуміння
складних систем………………………………………………………………...149
Висновки до Розділу 3 ........................................................................................ 168
ВИСНОВКИ......................................................................................................... 170
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ............................... 173
3
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Наука ХХІ століття здійснює поворот
від вивчення простих систем до дослідження складних. Дослідження
зміщуються у напрямі від закритих до відкритих систем, від лінійності до
нелінійності, від розгляду стану рівноваги й процесів, що протікають поблизу
такого стану, до вивчення того, що відбувається на великій відстані від стану
рівноваги. Наука має справу з об'єктами, поведінка яких є складною,
нелінійною, темпоральною, непередбачуваною. Спроби дослідити їх за
допомогою концептуальних засобів і методів, успішно діючих в процесі
досліджень об'єктів з простою, лінійною, детермінованою поведінкою,
виявились малоефективними. Стає все більш очевидною обмеженість багатьох
принципів методології лінійної науки, а саме – принципів редукції,
суперпозиції, лінійності, жорсткого детермінізму тощо. Зіткнення науки зі
складними системами і якісно новими динамічними процесами, які з'являються
за певним порогом складності, призвело до виникнення цілої низки нових
наукових дисциплін і теорій, які проголошували своєю метою вивчення або
пояснення феномену складного. Це кібернетика, нелінійна динаміка, загальна
теорія систем, теорія особливостей і біфуркацій, теорія турбулентності, теорія
катастроф, термодинамічна теорія дисипативних структур, стійкості і
флуктуацій, синергетика, теорія нелінійних середовищ, теорія генерації лазера,
теорія хаосу та багато інших. Все це визначає нагальність філософськометодологічного аналізу: яким чином вивчення складних систем
відображається у сучасному науковому дискурсі.
З’ясування проблемного спектру концепту складності в дисертаційному
дослідженні здійснювалося на основі вивчення класичних та сучасних
досліджень взаємозв'язку складності та простоти, визначення ступеню
складності, практичної та теоретичної застосовності терміну “складність” у
різних сферах фізики, хімії, математики, кібернетики, біології, філософії,
4
соціології на основі робіт Адамара Ж., Больцмана Л., Вайнберга С., Гегеля Г.,
Гелл-Манна М., Гудмена Н., Дальтона Дж., Декарта Р., Дзоло Д., Ейнштейна А.,
Кастельса М., Кліра Дж., Кузанського М., Локка Д., Лоренца Е., Лумана Н.,
Марголіна О., Неймана Д., Пуанкаре А., Резерфорда Е., Рюеля Д., Фізо І., Фукса
К., Шредінгера Е., Яблонського А. та багатьох інших.
Аналіз підходів до дослідження складності ґрунтувався на вивченні
традицій, закладених Берталанфі Л., Гайдесом М., Майнцером К.,
Мандельбротом Б., Мореном Е., Флейманом Б. та сучасних концепціях різних
спрямувань – Азуманян Р., Вайдліх В., Варела Ф., Данилов В., Каган М.,
Матурана У., Мертон Р., Сорокін П., Тофлер О., Форестер Дж.
Багатоманіття наукових та філософських контекстів застосування терміну
“складність” створює необхідність у проясненні смислового інваріанту, що
лежить в основі відповідних концептів. Необхідність осмислити контексти
різних наукових та філософських дискурсів робить актуальним звернення саме
до концептуального аналізу проблеми, що уможливлює фіксацію смислу, який
покладено інваріантом усіх розумінь складності. За допомогою дослідження
дискурсу Карасіком В., Кравченком О., Лук'янцем В., Макаровим М.,
Озадовською Л., Поповичем М., і Т. ван Дейком, концепту – Богатою Л.,
осмислюємо складність як концепт сучасного наукового дискурсу в роботах
Бахтіна М., Данилова Ю., Киященко Л., Кочубей Н., Маліннецького Т.,
Огурцова О., Потапова О. та інших.
Дослідження проблеми складності в межах постнекласичної
раціональності ґрунтувалося на методологічній проблемі складності як розгляді
способу опису та пояснення: складності методів і засобів освоєння дійсності;
складності форм знання про складні об’єкти. Те чому надає методологічну
перевагу суб’єкт пізнання та дії має бути обґрунтоване у межах методологічної
свідомості. Висвітлення цієї проблеми було здійснено Аршиновим В.,
Будановим В., Добронравовою І., Князевою О., Кримським С., Кузнєцовим В.,
Курдюмовим С., Мелковим Ю., Ніколіс Г., Ніколісом Дж., Пригожиним І.,
5
Сачковим Ю., Свірським Я., І.Стенгерс, Стьопіним В., Фінкелем Л., Хакеном
Г., Черненко І. та багатьма іншими.
Наведені проблеми сучасної філософії та методології науки, що позначені
в дисертаційному дослідженні є актуальними, тому що позначена в ньому
проблема має не лише теоретичну актуальність для філософії та конкретних
наук, але й виходить на конкретні практичні інноваційні розробки в науковій,
технологічній та соціальній сферах.
Аналіз ступеня наукової розробки теми підводить до міркування, що
попри існування значного масиву літератури, в якій більшою чи меншою мірою
висвітлюються різні аспекти обраної для дослідження проблеми, все ж стан
філософсько-методологічного осмислення концепту складності з
методологічного ракурсу розгляду не можна визнати достатнім та
незаперечним.
Стрімке поширення стилів нелінійного та складного мислення у всіх
сферах наукової та практичної діяльності потребує філософського осмислення
їх методологічних настанов, визначення перспектив виникнення складного
нелінійного мислення і з’ясування того, як застосовується, пояснюється та
розуміється складність у різних наукових дискурсах. Тут важливим є
комунікативний аспект дискурсу, оскільки під час наукової революції маємо
справу не з викладом тексту, а з дискурсом, що має певний контекст, який не є
сам собою зрозумілий, а постійно прописується. Цей контекст складає система
засад науки, що в ході революції як раз переглядається: а саме, ідеали та норми
дослідження, наукова картина світу, філософські ідеї та категорії.
Трансдисциплінарність і міждисциплінарність, характерна для вивчення
складних систем, обумовлює комунікацію між науковими спільнотами, котрі
представляють різні уявлення про складність і застосування їх у різних
наукових дисциплінах.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота
виконана в межах комплексної наукової програми Київського національного
університету імені Тараса Шевченка «Модернізація суспільного розвитку
6
України в умовах світових процесів глобалізації» та науково-дослідної теми
філософського факультету 11БФ041-01 «Філософсько-світоглядні та
політологічні аспекти гуманітарного розвитку сучасного суспільства» (№ДР
0111U005045), а також у межах науково-дослідницької проблематики кафедри
філософії та методології науки.
Мета і завдання дисертаційного дослідження. Мета дисертаційного
дослідження полягає у виявленні змісту концепту “складність” на основі
філософсько-методологічного аналізу його вживання у дискурсах сучасної
науки.
Реалізація основної мети дисертаційного дослідження обумовлює
необхідність вирішення низки конкретних дослідницьких завдань:
- розглянути концепт “складність” в онтологічному, гносеологічному
та методологічному аспектах його застосування у наукових дискурсах;
- дослідити, як наука переходить від вивчення простих об’єктів до
складних в процесі переосмислення взаємозв’язку простоти та складності в
різних типах наукової раціональності;
- проаналізувати протиставлення складності та складеного в
некласичній та постнекласичній науці, на відміну від їхнього ототожнення у
класичній науці;
- дослідити можливості моделювання складних нелінійних систем у
сучасній науковій теорії;
- у рамках методологічного ракурсу дослідження складності
розкрити смислове ядро відповідних концептів;
- визначити перспективи створення загальнонаукової концепції
складності та складного нелінійного мислення за допомогою методологічних
принципів нелінійного та складного стилів наукового мислення та їхнього
категоріального осмислення.
Об’єктом дослідження є наявні в сучасному науковому дискурсі
рефлексії смислів концепту “складність” у різних контекстах його вживання.
7
Предметом дослідження є смислове ядро концепту “складність” у
контексті різних наукових дискурсів.
Методи дослідження. Загальнометодологічне підґрунтя дисертаційного
дослідження вибудовувалось у відповідності з методологічними вимогами,
окресленими з позицій постнекласичної раціональності. Історичний підхід
дозволив здійснити інтерпретацію концепту складності від класичного до
постнекласичного етапу розвитку науки. Для прояснення категоріальних засад
концепту складності в дисертації використовується метод категоріального
аналізу. Дескриптивний метод дозволив описати всю множину варіантів
розуміння складності та нелінійні моделі складних систем. Системний підхід в
його сучасному розумінні зорієнтованому на дослідженні складних систем.
Діалектичний метод, що обґрунтовує зняття дихотомій при розгляді пар
категорій ціле-частина, елемент-система, просте-складне, а також забезпечує
системну цілісність категоріального підґрунтя розгляду складного нелінійного
мислення. Комплексний характер взаємодії вищезазначених підходів дозволив
дати не лише цілісне тлумачення проблеми складності, а й усвідомити її
значення у дослідженні постнекласичної трансдисциплінарної методології.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що на підставі
переосмислення складності як концепту в сучасному науковому дискурсі
розкрито особливості складного нелінійного стилю наукового мислення на
основі виділення його методологічних принципів як основи
трансдисциплінарної стратегії дослідження складних систем у межах
методологічного досвіду постнекласичної науки. Здійснення комплексного
філософського аналізу концепту складності в контексті сучасного наукового
дискурсу дозволило вважати його елементом теорій сучасної нелінійної
постнекласичної науки, який уможливлює моделювання самоорганізації
складних нелінійних систем із виконанням методологічної вимоги щодо
розкриття складності як процесу в його цілісності.
Зміст концепції конкретизовано в таких положеннях, що виносяться на
захист:
8
- вперше сенс концептів “складність” та “простота” в наукових
дискурсах різних етапів розвитку науки визначається методологічними
підходами до дослідження відповідних об’єктів. Визначення методологічних
підґрунть зміни контекстуального змісту в наукових дискурсах складності та
простоти історично визначається переходом від розгляду простих (малих)
систем за допомогою принципу редукції до принципу підлеглості як
пояснювального принципу процесів самоорганізації складних систем;
- вперше показано, що на відміну від методології лінійної науки
методологія нелінійної науки розкриває смисл концепту “складність” лише за
його розширення до методологічної свідомості, що забезпечується цілісною
системою методологічних принципів на основі цілісних категоріальних
структур;
- вперше у вітчизняній філософії систематизовані наявні уявлення та
концепції розуміння складності, що дозволило провести історичний аналіз
змісту концепту “складність” та виявити його смислове ядро в контексті саме
сучасного наукового дискурсу;
- набуло подальшого розвитку обґрунтування відмінності складного
від складеного на основі заміни пояснювального принципу редукції принципом
підлеглості та з’ясування категоріальних засад цих принципів;
- дістало подальшого розвитку уявлення про сприятливі перспективи
поєднання принципів складного та нелінійного мислення, що має забезпечити
розвиток сучасного наукового стилю складного нелінійного мислення;
- показано, що в контексті сучасного наукового дискурсу складність
одночасно може розглядатись і як властивість складних систем, і як процес
їхнього розгортання;
- дістало подальшого обґрунтування обмеження методологічних
принципів лінійної науки для застосування їх до пояснення складності в
нелінійній науці. При чому мова йде не тільки про заміну одних принципів
іншими, а й про створення єдиної системи методологічних принципів пізнання
складного;
9
- дістала обґрунтування необхідність спрямованості моделювання
складних нелінійних систем на представлення варіативності їх нелінійної
динаміки.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає у
осмисленні складності як концепту та розкритті її філософськометодологічного значення для сучасного постнекласичного наукового дискурсу
– передусім на базі осмислення складності світу в сучасній науковій картині
світу, розкритті особливостей складного та нелінійного мислення про складні
системи. Підходи та висновки дисертаційної роботи, що представляють різні
контексти розуміння та специфіки застосування концепту складності в
сучасному науковому дискурсі разом з методологічними принципами,
демонструють нові можливості розгляду складності в галузях філософського
пізнання сучасної науки.
Результати дисертаційної роботи можуть бути використані в науководослідницькій та викладацькій діяльності, в підготовці навчальних матеріалів,
підручників, посібників з філософії та філософії науки в розділах, які
стосуються проблеми складності, методологічних традицій її розв’язання.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою
роботою автора. Висновки, положення наукової новизни одержані автором
самостійно.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації
обговорювались на науково-теоретичних семінарах кафедри філософії та
методології науки, аспірантських семінарах філософського факультету
Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також були
оприлюднені у доповідях на щорічних міжнародних наукових конференціях:
“Дні науки філософського факультету - 2014” (Київ, 2014), “Дні науки
філософського факультету - 2015” (Київ, 2015), “Філософсько-світоглядні та
міждисциплінарні проблеми гуманітарного розвитку сучасного суспільства”
(Київ, 2015), “Гуманітарно-наукове знання: дисциплінарні матриці” (Чернівці,
2015), “Дні науки філософського факультету - 2016” (Київ, 2016).
10
Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження
викладено у 14 публікаціях – 1 статті у наукових фахових виданнях України, 3
статтях у наукових фахових виданнях України, які включені до міжнародних
наукометричних баз, 2 статтях у наукових виданнях України, які включені до
міжнародних наукометричних баз, 1 – у зарубіжному науковому періодичному
виданні та 7 тезах наукових доповідей, опублікованих у збірках матеріалів
конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох
розділів, дев’яти підрозділів, висновків та списку використаних джерел і
літератури. Загальний обсяг дисертації становить 189 сторінок. Список
використаних джерел і літератури нараховує 174 найменування, обсягом 17
сторінок

Список литературы

ВИСНОВКИ
У висновках узагальнені основні результати дисертаційного дослідження:
1. Теорія складних систем почала використовуватися як підхід до
вирішення проблем в природознавстві, починаючи з квантових систем і
закінчуючи клітинними організмами і мозком. Моделі систем, що
самоорганізуються, застосовуються в сучасній інженерній науці, щоб керувати
складними процесами. Сьогодні загально прийнято, що багато з глобальних
соціальних, політичних, економічних й екологічних проблем також є складними
і нелінійними за своєю природою.
2. Поява ідеї розгляду складності як концепту в сучасному науковому
дискурсі зумовлена переходом науки від класичного до некласичного і
постнекласичного етапів її розвитку. Парадигмальні зрушення, що вимагають
змістовно-смислової експлікації концепту складності в певному дискурсі
пов’язані із синергетичною дослідницькою програмою і формуванням
складного та нелінійного стилів наукового мислення. Саме відповідність
предмета дослідження постнекласичної науки проблематиці складності
зумовила зосередження даної дисертації на постнекласичній науці, а
висвітлення багатоманітності смислів концепту складності пов’язала із
сучасним науковим дискурсом.
3. Існуючі сьогодні підходи до розуміння концепту складності можна
розділити на теоретичну і практичну сфери застосування: 1) теоретичні
підходи, що концептуалізують складність, розробляються у межах дискурсів
гуманітарних та соціальних наук; 2) практична сфера застосування складності
висвітлюється дискурсами конкретних наук (фізика, економіка, політологія,
екологія), у яких існують окремі класи об’єктів, що підпадають під
характеристику складності (системи живої та неживої природи, природні та
створені людиною, соціальні організації, екосистеми, комп’ютерна мережа
Інтернет тощо).
4. Нелінійні підходи адекватніше описують навколишній світ, ніж
171
лінійні, а нелінійність є універсальною фундаментальною його властивістю. У
зв’язку з цим будь-яка система здатна переходити від хаосу до порядку і
навпаки. Адекватні засоби дослідження таких систем виражаються та
фіксуються методологічними принципами нелінійного мислення як сучасного
стилю наукового мислення.
5. Нелінійна методологія дослідження складності сприяє подоланню
розриву між природничими, технічними та соціогуманітарними науками. Тому
така методологія може розглядатися як головний методологічний апарат
комплексу наук про складність та претендувати на статус трансдисциплінарної
наукової методології ХХІ ст.
6. Аналіз методологічних принципів складного стилю наукового
мислення дозволяє стверджувати, що концепт складності є основою сучасної
нелінійної науки та вважати продуктивним дослідження його застосування у
сучасному науковому дискурсі в двох аспектах: складність як процес цілісної
поведінки елементів середовища (наприклад, рух, розвиток, еволюція,
взаємодія тощо); складність властивостей елемента, середовища, явища
(наприклад, об’єкт, феномен, певна система, структура тощо). І хоч сама
складність проявляє себе в усьому (світ, природа, суспільство) з’ясовується, що
складність як властивість може бути приписувана системам різного типу:
складним системам, що здатні бути пояснені на основі принципу редукції
(наприклад, багаточасткові системи статистичної фізики); та принципова
складність систем, пояснюваних на основі принципу підлеглості, тобто таких
цілісних систем у яких складність виступає у якості процесу самоорганізації
(становлення та самовідтворення). У зв’язку з цим відрізнятимуться
методологічні принципи дослідження складності, котрі на основі
категоріального підґрунтя формують смислове ядро концепту складності.
7. Сукупність методологічних принципів нелінійного та складного
мислення дозволяє всебічно та цілісно досліджувати концепт “складність” із
усіма його смисловими навантаженнями та багатоманітністю пояснень і
розуміння застосування у природничих та гуманітарних науках, і відповідно
172
різних дискурсах та розкрити перспективи становлення складного нелінійного
мислення. Крім того за допомогою принципів складного та нелінійного
мислення відбувається усвідомлення транс- і міждисциплінарного характеру
дослідження складності в усіх сферах науки.
8. За доби постнекласичної науки вивченням складності займаються
синергетика, теорія складних систем, систематика, наука про складність. Ці
нові вчення досить успішно здійснюють принципи моделювання складних
систем (комп’ютерне, кібернетичне, математичне). Це дало змогу розуміти
розвиток складних систем у його варіативності та намагатись створювати
відповідні умови для реалізації сприятливих варіантів цього розвитку, що в
свою чергу вплинуло на можливість передбачувати економічні кризи,
екологічні катастрофи, соціальні загострення тощо.
9. Оскільки існує низка підходів до філософсько-методологічного
дослідження концепту складності, то можна говорити про низку ускладнень,
адже складність показує нам багатоманітність своїх смислів у залежності від
того як і до чого ми будемо її застосовувати. Саме через це і не існує єдиного
визначення складності, яке можна було б застосовувати відносно різних
контекстів. І як наслідок маємо багатоманітність варіантів “складності”. Проте
методологічний ракурс, через який відбувалося дослідження у дисертації дав
цілісне уявлення про концепт складності в сучасному науковому дискурсі на
основі конкретних пояснень, розумінь та прикладів.