КОНТАМІНАЦІЯ РАЦІОНАЛЬНОГО ТА ГУМАНІСТИЧНОГО ВИМІРІВ У ГЕНЕЗІ ІНСТИТУТУ ПОКАРАННЯ В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПРАВОВОЇ ТРАДИЦІЇ : Контаминации РАЦИОНАЛЬНОГО И гуманистического измерения В ГЕНЕЗЕ ИНСТИТУТА НАКАЗАНИЯ В КОНТЕКСТЕ ЕВРОПЕЙСКОЙ ПРАВОВОЙ ТРАДИЦИИ

Краткое описание

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ 12
1.1. Ступінь наукового опрацювання проблеми 12
1.2. Методологічні підходи до проблеми дослідження 35
Висновки до першого розділу 48
РОЗДІЛ 2. СПІВВІДНОШЕННЯ РАЦІОНАЛЬНОГО ТА ГУМАНІС¬ТИЧ-
НОГО ВИМІРІВ В ІНСТИТУТІ ПОКАРАННЯ У КОНТЕКСТІ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПРАВОВОЇ ТРАДИЦІЇ 51
2.1. Інститут покарання в епоху європейського домодерну: основні характеристики 51
2.2. Специфіка співвідношення раціонального та гуманістичного вимірів
в інституті покарання доби західноєвропейського модерну 79
2.3. Західноєвропейський інститут покарання XІX – першої половини
ХХ століття: дилема гуманістичного і раціонального 101
Висновки до другого розділу 120
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМА ГУМАНІЗАЦІЇ ІНСТИТУТУ ПОКАРАННЯ
В КОНТЕКСТІ ПРАВОВОЇ РЕФОРМИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ 124
3.1. Людина в сучасній європейській правовій культурі 124
3.2. Репресивно-каральна парадигма в інституті покарання України
радянського періоду 143
3.3. Необхідність та особливості гуманістичного реформування
інституту покарання в посттоталітарній Україні 163
Висновки до третього розділу 182
ВИСНОВКИ 187
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 191
ДОДАТКИ 213
ВСТУП

Актуальність теми. Здобуття Україною незалежності, побудова правової демократичної держави потребують докорінних змін у суспільстві. Їх необхідно здійснити, насамперед, у правовій системі нашої держави. Важливим кроком у даному напрямку є конституційне закріплення в Україні ідеї людини як найвищої соціальної цінності.
Відповідно до міжнародно-правових стандартів із прав людини в Україні здійснюється реформування прокуратури та судів загальної юрисдикції, змінюється діяльність органів внутрішніх справ та Служби безпеки України, виникли нові правові інститути. Доступнішими для пересічного громадянина стали міжнародні засоби захисту прав людини.
Проте парадоксальною є ситуація, коли в українській правовій системі реформи відбуваються, але залишається проблема правової незахищеності людини. Посттоталітарне українське суспільство не сформувало, на жаль, такої ціннісної шкали, де людина була б особливою цінністю. Навчитися цінувати і поважати людину, навіть ту, яка переступила межу кримінального закону, – це сьогодні надзвичайно важливо для українського суспільства загалом і влади зокрема. Отже, зміна кодів і стереотипів мислення є необхідним кроком на шляху глибинного реформування правової системи України.
Скасування в Україні смертної кари – це лише початок гуманізації інституту покарання. Суспільству важливо усвідомити, що позитивних змін у реформуванні української правової системи неможливо досягнути без розуміння необхідності докорінної перебудови сучасного інституту покарання на засадах нового правового мислення, яке є антропоцентричним за своєю суттю. Антропоцентричний підхід необхідно обов’язково застосовувати при обранні виду кримінального покарання, бо саме від цього залежатимуть подальша доля злочинця та його зв’язок із суспільством. Норми українського кримінального права, що стосуються покарання, містять стереотипи радянського минулого і потребують законодавчого переосмислення на засадах природно-правового регулювання права. Загалом, існує потреба гуманізації всього ставлення суспільства і влади до особи злочинця в сучасній Україні.
Окремі фрагментарні дослідження різних аспектів аналізованої теми здійснювали сучасні українські філософи і теоретики права, фахівці з кримінального права. Так, проблема ролі та значимості покарання людини осмислювалася уже в давні часи. Значний доробок з цих питань міститься у працях таких античних мислителів як: софістів, Арістотеля [13], Платона [159], Сенеки [178], Цицерона [229] тощо; середньовіччя: Фоми Аквінського [7] і Аврелія Августина [79]; Нового часу: Г. Гроція [58], Т. Гоббса [53], Дж. Локка [117] тощо; Просвітництва: Ч. Беккаріа [23], Ш. Монтеск’є [138], Ж.-Ж. Руссо [172] та ін.
Досліджують людину в контексті інституту покарання як філософсько-правову проблему сучасні філософи права: О. Бандура [16], А. Бачинін [21], М. Братасюк [152], В. Вовк [48], О. Гвоздік [50], В. Ільїн [81], О. Маноха [130], М. Марчук [131], Н. Мельничук [135], Т. Оноре [148], Л. Петрова [156], А. Козловський [92], О. Тихоміров [202], Л. Фуллер [217], Х. Хайєк [220], Х. Харт [222], Р. Циппеліус [227] та ін.
Ідея необхідності врахування багатомірності природи людини у фундаментальних наукових дослідженнях набула розвитку в працях: Г. Андрусіва [104], М. Бажанова [105], В. Бенківського [104], В. Галагана [49], О. Джужи [70], А. Іщенка [82], М. Костицького [100], М. Коржанського [99], В. Кузьмічова [47], Є. Лук’янчикова [119], В. Маляренка [128], О. Пташинського [165], С. Стахівського [194], А. Степанюка [195], В. Тація [198], О. Тимчука [201], Л. Удалової [204], О. Шинальського [237] та ін. Проте, незважаючи на велику практичну та наукову зацікавленість інститутом покарання в сучасній українській кримінальній науці та практиці, дуже мало звернено увагу на контамінацію раціонального та гуманістичного вимірів у покаранні. З огляду на це, дослідження гуманістичного та раціонального в інституті покарання у контексті проведення правової реформи в Україні є досить актуальним питанням як для науки, так і для практики. На дисертаційному рівні ця тема ніким із українських філософів права не висвітлювалась, що в значній мірі і вплинуло на вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до “Пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень на період 2002–2005 років”, затверджених наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р.; до “Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004–2009 років”, затверджених наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р.; здійснена в межах планів науково-дослідних робіт кафедри гуманітарних дисциплін і кафедри філософії права та юридичної логіки КНУВС на 2006–2008 рр., узгоджується з темою згаданого плану – “Дослідження проблем філософії права на сучасному етапі”.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення концептуальних засад із застосуванням комплексного підходу контамінації раціонального та гуманістичного вимірів у генезі інституту покарання в контексті європейської правової традиції, означення пропозицій щодо реформування даного інституту в ході правової реформи у сучасній Україні.
Для досягнення мети дослідження необхідно вирішити наступні завдання:
– показати ступінь наукового опрацювання проблеми співвідношення раціонального та гуманістичного в інституті покарання;
– визначити методологічні підходи до проблеми контамінації раціонального та гуманістичного в інституті покарання;
– здійснити аналіз співвідношення раціонального та гуманістичного в кримінальному покаранні домодерної епохи;
– проаналізувати генезу раціонального та гуманістичного підходів до інституту покарання в добу європейського модерну;
– дослідити домінанти інституту покарання ХІХ – першої половини ХХ століття;
– розкрити концепцію людини в сучасній європейській правовій культурі;
– здійснити аналіз концепції людини та розкрити особливості інституту покарання в Україні радянського періоду;
– дослідити інститут покарання в посттоталітарній Україні й обґрунтувати необхідність його гуманістичного реформування, окреслити можливі способи цього реформування.
Об’єктом дослідження є інститут покарання як філософсько-правовий феномен.
Предмет дослідження – контамінація раціонального та гуманістичного вимірів у генезі інституту покарання в контексті європейської правової традиції.
Методи дослідження. Досягненню мети дисертаційного дослідження сприяла низка філософських, загальнонаукових і спеціально-правових методів. Методологічну основу роботи становить загальнонауковий метод контамінаційного аналізу, завдяки якому здійснено аналітичне зіставлення та поєднання особливостей двох вимірів у інституті покарання – раціонального й гуманістичного. Адекватному висвітленню теми сприяли принципи взаємодоповнюваності методів та методологічного плюралізму.
Філософські методи – діалектичний, феноменологічний, герменевтики, антропологічного й екзистенціального підходів до права – сприяли розумінню інституту покарання не лише як соціального, а й складного багатогранного суперечливого явища, витоки якого знаходяться в полісутнісній природі людини, у глибинах її суб’єктивного світу та в екзистенціальному переживанні нею правового конфлікту тощо. З позиції ціннісного підходу досліджено філософсько-правові погляди, законодавчу базу і правову практику, які безпосередньо стосуються кримінального покарання.
У роботі використано такі загальнонаукові методи, як: сходження від загального до конкретного, системного аналізу, аналогії, порівняння, узагальнення, а також принцип історизму, об’єктивності та соціального підходу, які сприяли розкриттю особливостей генези інституту покарання в цілому та його елементів, зокрема.
За допомогою таких спеціально-правових методів, як: формально-догматичний, порівняльно-правовий, культурно-правовий та соціологічно-правовий доведено взаємовпливи інститутів права і конкретної культури; здійснено філософсько-правовий аналіз джерел кримінального, кримінально-процесуального та кримінально-виконавчого права різних історичних епох; досліджено чинний міжнародний, національний і зарубіжний нормативно-правовий матеріал і запропоновано низку пропозицій щодо внесення змін у законодавство України; зроблено порівняння гуманістичного й раціонального вимірів у інституті покарання в правових системах різних європейських країн та на різних історичних етапах.
Емпіричну базу дослідження становлять опитування й анкетування з проблем дослідження осіб, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі (580 осіб), та працівників правоохоронних органів (742 осіб).
Наукова новизна одержаних результатів обумовлена вибором теми, яка у сучасній правовій науці не віднайшла системного висвітлення на дисертаційному рівні, та метою виконання окреслених науково-теоретичних завдань.
Наукова новизна відображена в положеннях, винесених на захист:
вперше:
– в українській філософсько-правовій науці комплексно на дисертаційному рівні висвітлено проблему контамінації раціонального та гуманістичного вимірів у генезі інституту покарання в контексті європейської правової культури;
– доведено, що впродовж розвитку інституту покарання в різні історичні епохи раціональний та гуманістичний виміри, залежно від низки чинників різного характеру, могли змішуватися, зіставлятися, увідповіднюватися, поєднуватися, а також роз’єднуватися, розриватися аж до протиставлення. В залежності від домінування кожного з цих вимірів над іншим інститут покарання міг набувати специфічного характеру: при домінуванні раціоцентрично-утилітарного виміру формувався інквізиційно-репресивний інститут покарання, при домінуванні раціонально-духовного виміру над раціоцентричним інквізиційна репресивність цього інституту здатна до мінімізації. Показано, що саме якість та стиль правового мислення є і змістовно-, і формотворчим чинником інституту покарання;
– обґрунтовано, що саме раціоцентричним, позбавленим ціннісно-гуманістичного наповнення, виміром в інституті покарання зумовлено формування відповідного образу людини – людини часткової, а не цілісної, лише підозрюваного, обвинуваченого, злочинця, а не людини – особистості. Образ людини як часткової істоти домінує в інституті покарання європейського домодерну та модерну;
– доведено, що інституту покарання в контексті європейської постмодерної правової культури необхідна нова форма раціональності, що органічно вбирає в себе ціннісно-гуманістичне змістовне наповнення. Оскільки частковий образ людини є несумісним із демократичними цінностями та принципами, в інституті покарання постмодерної епохи має відбутись остаточне його подолання й одночасне звернення до нового, цілісного образу людини, який у гуманітарному знанні сучасності вже сформовано;
– показано, що сучасне українське кримінальне законодавство, не зважаючи на його значну гуманізацію (відміна смертної кари, запровадження альтернативних, “нетюремних” видів покарань, вимога здійснення правосуддя лише судом тощо), містить ще чимало стереотипів, понять та положень легістсько-раціоцентричного репресивного мислення, успадкованого від радянсько-тоталітарного інституту покарання. У зв’язку з цим, запропоновано підвести під інститут покарання нові ідеологічні засади, зокрема, здійснити переакцентування з кратично-каральної функції права на функцію правовідновлюючу; підвищення ролі та значення суду, трактування його не як карального, а як правозахисного й правовідновлюючого органу; вважати метою покарання не кару, а відновлення справедливості; визнати пріоритетними під час призначення та виконання покарання виправлення засуджених та їх духовно-моральну ресоціалізацію тощо;
– визначено, що формування нового типу раціональності в кримінальному праві загалом і в інституті покарання, зокрема, можливе такими основними шляхами: по-перше, подолання раціоценричного легістського мислення працівників правоохоронних органів; по-друге, збагачення, наповнення нормативних приписів високим духом правності, зміна їх відповідно до принципів і стандартів відкритого суспільства; по-третє, інтенсивної роботи громадянського суспільства та держави щодо розвитку в громадян почуття людської гідності, усвідомлення власної самоцінності, формування людини-особистості в масовому масштабі;
удосконалено:
– положення про інститут судимості, який повинен зумовлювати лише кримінальні наслідки і не обмежувати правового статусу особи, яка вже понесла кримінальне покарання, та не призводити до позбавлення прав, які належать їй як громадянинові держави;
– розуміння покарання як антиномічного явища в постмодерному правовому розвитку, закцентовано на тенденції поглиблення в інституті покарання раціонально-гуманістичного виміру – на противагу раціоцентрично-утилітарному;
набуло подальшого розвитку:
– філософсько-правове вчення про мету і значимість покарання для суспільного розвитку;
– положення про репресивно-каральний характер інституту покарання радянської епохи, сформований раціоцентричним, грубо утилітарним, технократичним, позбавленим ціннісно-духовного наповнення, легістським мисленням, що несумісне з демократичними засадами життя;
– положення про позбавлення волі на певний строк. Наголошено на доцільності не простої ізоляції злочинця від суспільства, а на максимальному сприянні його ресоціалізації;
– наукові розробки про цілі та можливі напрями правового реформування в сучасній Україні.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання у:
– науково-дослідницькій роботі – в подальшому розвитку науки загальної теорії держави і права, порівняльного правознавства, філософії права, кримінального права, кримінального процесу та кримінально-виконавчого права;
– правотворчості – у підготовці законопроектів для внесення змін і доповнень гуманістичного плану до Кримінального та Кримінально-виконавчого кодексів України (до Державного департаменту України з питань виконання покарань направлені пропозиції за висновками дисертації, лист від 14.05.2008 р.);
– правореалізації – в процесі реформування інституту покарання як в Україні, так і в інших посттоталітарних державах;
– навчальному процесі – у підготовці відповідних розділів навчальних посібників, навчальних програм, зокрема в Тернопільському національному економічному університеті (акт впровадження у навчальний процес ТНЕУ від 25.04.2008 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження обговорені на міжнародних, всеукраїнських і регіональних наукових конференціях: “Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті європейських інтеґративних процесів” (м. Київ, 2004); “Треті – п’яті осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 2004, 2005, 2006); “Проблеми державотворення і захисту прав людини” (м. Львів, 2006); “Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, 2006); “Права людини в умовах сучасного державотворення: теоретичні і практичні аспекти” (м. Суми, 2006); “Формування правової держави України: проблеми і перспективи” (м. Тернопіль, 2007, 2008); “Актуальні питання державотворення в Україні” (м. Київ, 2008); “Право на приватність: тенденції і перспективи” (м. Львів, 2008).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження відображені у шістнадцяти наукових працях, із них – чотири статті опубліковані у визначених ВАК України провідних фахових виданнях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Філософсько-правовий аналіз контамінації раціонального та гуманістичного вимірів в інституті покарання у контексті західноєвропейської правової традиції дає змогу дійти наступних висновків:
1. Контамінацію раціонального та гуманістичного вимірів в інституті покарання трактують як різні прояви змішування, поєднання гуманістичного і раціонального вимірів в інституті покарання, що на різних етапах його розвитку у контексті європейської правової культури як протиставлялися, так і увідповіднювалися.
2. У західноєвропейській правовій традиції на контамінацію раціонального і гуманістичного вимірів значно впливали ідеологія і практика легізму та юснатуралізму, які на різних історичних етапах виконували домінуючу роль. За умов домінування в правовій реальності легізму з раціоцентричним мисленням інститут покарання стає репресивним, інквізиційним, оскільки ґрунтується на формально-логічних, жорстко утилітарних, нав’язаних суспільству правилах, стандартах та еталонах (упроваджених державою в її інтересах), що не містять ціннісного гуманістичного аспекту.
В юснатуралізмі раціональне і гуманістичне – взаємозалежні виміри, які є однаково цінними для людини: гуманне законодавство й гуманна правова практика неможливі без розумних та гуманних принципів природного права й розумного одухотвореного індивіда, задля якого вони і впровадженні. У суспільствах, де визнають примат раціонально-духовного виміру над раціоцентричним, інквізиційно-репресивний характер цього інституту зведено до мінімуму.
3. Жорстко-утилітарний раціоналізм легістського мислення сформував деперсоналізовану людину, яка розчиняється у різних проявах домодерного та модерного суспільств (поліс, християнська община, феодально-ієрархічна система, комунізм), і є байдужою до будь-яких державо-правотворчих процесів, в т.ч. негуманної каральної політики, що була нищівною стосовно людини загалом. Домінування часткового образу людини у праві зумовило утвердження раціоцентричного інквізиційно-репресивного характеру інституту покарання.
4. У контексті постмодерної правової культури інституту покарання необхідна якісно нова форма раціональності з ціннісно-гуманістичним змістовним наповненням – одухотворена раціональність. Ґрунтований на правових цінностях і принципах європейської цивілізації, інститут постмодерної епохи заперечує частковий образ людини і за допомогою синтезу християнської моралі, філософської і наукової методології формує цілісний образ людини європейської правової культури.
5. Покарання – це складне, багатоаспектне, антиномічне соціально-правове явище. З одного боку, воно – зло, оскільки потребує певних втрат і страждань особи; з іншого – цінність, яка є хоча і суворим, проте найпопулярнішим засобом боротьби зі злочинністю, альтернативи щодо ефективності котрого поки що не знають ні західна, ні східна культури. Задля попередження конфлікту цінностей інститут покарання має враховувати правову аксіологію постмодерного суспільства, обравши тенденцію поглиблення раціонально-гуманістичного виміру в праві.
6. Інститут покарання радянського суспільства був породжений раціоцентричним, технократичним, позбавленим ціннісно-духовного наповнення мисленням радянської епохи. Цьому інститутові були притаманні наступні риси: заперечення правових принципів (верховенства права, первинності людини стосовно влади, гуманізму, справедливості тощо); відображення в кримінальному законодавстві економічних, політичних та ідеологічних пріоритетів адміністративно-командної системи; переслідування у кримінально-правовій політиці мети знищення, залякування, помсти тощо.
7. В інституті покарання сучасної України спостерігається як фрагментарна, стихійна гуманізація (відміна смертної кари, запровадження альтернативних “нетюремних” видів покарань, вимога здійснення правосуддя тільки судом, заборона брати до уваги при винесенні вироку докази, отримані незаконним шляхом тощо), так і чимало стереотипів, понять та положень легістсько-раціоцентричного репресивного мислення радянсько-тоталітарного інституту покарання (стосовно судимості, мети покарання, практики застосування тортур, надання суддями серед видів покарань переваги позбавленню волі на певний строк тощо). Без розроблення нової кримінально-правої доктрини, найважливішою цінністю якої є особистість, реформи в нормативно-знаковій реальності та юридичній практиці будуть неефективними.
8. Формування одухотвореного типу раціональності в інститутах кримінального права України можливе за умови увідповіднення нормативних приписів принципам права, європейським і українським стандартам прав людини, досягненням постмодерної науки, загальнолюдським цінностям, християнському гуманізму. Особливо важливою є зміна юридичного мислення як представників судової та правоохоронної систем, так і всього суспільства, що зорієнтоване на негативний частковий образ людини, на образ підозрюваного (обвинуваченого, підсудного), котрого заздалегідь презюмують злочинцем. Саме людині-особистості з високим рівнем правової свідомості й культури під силу боротьба з рецидивами раціоцентричного, репресивно-карального мислення.
9. В Україні людини-особистості у масовому масштабі залежить від зміни у суспільстві шкали цінностей, в якій кожна людина, в т.ч. злочинець, ¬– найвища цінність; винесення проблеми реформування правової освіти на державний рівень і активної співпраці інститутів громадянського суспільства та держави щодо розвитку в громадян відчуття власної унікальності й самоцінності.
10. Стан інституту покарання найкраще віддзеркалює рівень культури, моральності, системи правових цінностей, правової свідомості й правової культури, місця людини в праві, діяльності судових і правоохоронних органів, механізму реалізації і гарантій захисту прав та свобод людини, активності інститутів громадянського суспільства в державі. Кара як помста суспільства за вчинений злочин у правовій державі не повинна мати права на існування. Саме відновлення правової справедливості, під яким необхідно розуміти віддачу рівним за рівне, має стверджувати українське суспільство у меті покарання.
11. Судимість слід враховувати тільки при вирішенні питань, пов’язаних із кваліфікацією злочинів, призначення та виконання покарань, тобто вона має зумовлювати лише кримінально-правові наслідки. Особа, яка відбула адекватне вчиненому злочинові покарання, будучи, в часових межах конкретного покарання, позбавленою або обмеженою у певних правах і свободах, сповна виконала свій обов’язок перед суспільством. Позбавлення засудженого прав, що виходять за межі покарання і належать йому як громадянинові держави, не є виправданим, оскільки, крім провокування сумнівів щодо суспільної безпеки засудженого та штовхання його до рецидивної поведінки, ні до чого більше не призводять. Відповідно, кримінально-правові норми, які сукупно утворюють український інститут судимості, потребують раціонально-гуманістичного наповнення.
12. Ув’язнення як самоціль, не будучи пов’язаним із завданням виправлення злочинця, суперечить гуманним уявленням про виконання такого виду покарання як позбавлення волі на певний строк. Будь-які засоби виправлення не є дієвими (виховна робота, отримання загальної освіти, професійне навчання, громадський вплив тощо) за умови відсутності належних людських стосунків між персоналом установ виконання покарань і ув’язненими. Стосовно ув’язненого припустимими є лише ті зміни, які відбуватимуться на користь особистісного “я”, сприятимуть його прагненню до добра, вдосконалення і самоствердження, перемоги морально-духовного над іншими вимірами людського буття

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1997 року. Офіційне видання Верховної Ради України. – К., 1996. – 117 с.
2. Закон України “Про внесення змін до Конституції України” від 8 грудня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 2. – Ст. 44.
3. Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” від 23 квітня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 25. – Ст. 283.
4. Закон України “Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” від 18 березня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 29. – Ст. 367.
5. Указ Президента Про концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів. № 361 від 10 травня 2006 р. http://www.president.gov.ua/documents/433.html.
6. Адамов И.И. Святитель Амвросий Медиоланський / Иван Иванович Адамов. – Сергиев Пасад, 2006. – 576 с.
7. Аквінський Тома. Коментарі до Арістотелевої “Політики” / Аквінський Тома; [пер. з латини О. Кислюча; передм. В. Котусенка]. – К.: Основи, 2003. – 794 с.
8. Аладьина Л. Гуманизация правового положения лиц, лишенных свободы / Л. Аладьина // Ведомости уголовно-исполнительной системы. – 2004. – № 2. – С. 22–23.
9. Алаіс C. Проблема праворозуміння в основних школах права : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 “Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень” / С. Алаіс. – К. : 2003. – 22 с.
10. Аннерс Э. История европейского права (пер. со швед.) / Э. Аннерс. – Ин-т Европы. – М. : Наука, 1996. – 396 с.
11. Антологія лібералізму : політико-правничі вчення та верховенство права / [ С. Головатий, М. Козюбра, О. Сироїдов і ін. ] ; Відп. ред. С. Головатий. – К. : “Книги для бізнесу”, 2008. – 992 с.
12. Антонович М. Україна в міжнародній системі захисту прав людини : Теорія і практика / М. Антонович – К. : Вид. дім “Києво-Могилянська академія”, 2007. – 384 с.
13. Арістотель. Політика / Аристотель; [пер. з давньогр. та передм. О. Кислюча]. – К. : Основи, 2003. – 239 с.
14. Бажанов М. Уголовное право Украины / М. Бажанов. – Днепропетровск : “Пороги”, 1992. – 166 с.
15. Бакай І. Поважати в людині людину / І. Бакай, В. Костицький. – К. : ЗАТ “Нічлава”, 1997. – 84 с.
16. Бандура О. Єдність цінностей та істини у праві (філософський аналіз) : дис. док-ра філос. наук: 12.00.12 “Філософія права” / О. Бандура. – К., 2003. – 360 с.
17. Бандура О. Основні цінності права: системний підхід // Філософські, методологічні та психологічні проблеми права [Текст] : тези доп. наук.-теорет. конф., Київ, 26 січня 2008 р. / редкол.: Є. Моісеєв, О. Джужа, М. Костицький [та ін.]; передмова О. Джужі. – К. : Київський нац. ун-т внутр. справ, 2008. – С. 15–18.
18. Бандура О. Філософія постмодерну і деякі проблеми правотворчості та правозастосування / О. Бандура // Науковий вісник Нац. ун-ту внутр. справ. – К. – 2004. – № 3. – С. 29-37.
19. Бачинин В. Достоевский: метафизика преступления (Художественная феноменология русского протомодерна) / В. Бачинин – СПб.: Изд.-во С.-П. Ун.-та, 2001. – 412 с.
20. Бачинин В. Морально-правовая философия / В. Бачинин – Харьков : Консум, 2000. – 208 с.
21. Бачинин В. Философия права и преступление. / В. Бачинин. – Харьков : Фолио, 1999. – 607 с.
22. Бачинін В. Філософія права : підруч. [для юрид. спец-тей вищих навч. закл.] / В. Бачинін, В. Журавський, В. Панов. – К. : Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. – 472 с.
23. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаних / Ч. Беккариа; [биографический очерк и перевод книги Беккариа “О преступлениях и наказаниях”. М. Исаева]. – М.: Юридическое издательство НКЮ СССР. – 1939.– С. 318.
24. Бердяев Н. О рабстве и свободе. Опыт персоналистической философии. Царство Духа и царство Кесаря / Н. Бердяєв. – М. : Республика, 1995. – 383 с.
25. Берман Г. Западная традиция права: эпоха формирования / Г. Берман; [пер. с англ.] – [2-е изд.]. – М. : НОРМА, 1998. – 624 с.
26. Берман Г. Право і революція: формування західної традиції права / Гарольд Дж. Берман. – К. : IRIS, 2001. – 652 с.
27. Бигич О. Порівняльне правознавство: природа та методологічне значення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 “Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень” / О. Л. Бигич. – Київ – 2002 . – 15 с.
28. Бистршицки И. Культура постмодернизма / И. Бистршицки // Вестник Московского университета. Сер. 7. Философия. – 2003. – № 3. – С. 65–69.
29. Бігун В. Людина в праві. Правове людинорозуміння як філософсько-правова проблема / В. Бігун // Проблеми філософії права. – 2003. – Т. 1. – С. 126–128.
30. Бігун В., Горбатенко В. Погляди В. Брюггера на уявлення про людину в концепції прав людини / В. Бігун, В. Горбатенко // Людина і політика. – 2003. – № 1. – С. 50–69.
31. Бліхар В. Філософія особи та право // Філософські, методологічні та психологічні проблеми права [Текст] : тези доп. наук.-теорет. конф., Київ, 26 січня 2008 р. / редкол.: Є. Моісеєв, О. Джужа, М. Костицький [та ін.] ; передм. О. Джужі. – К.: Київський нац. ун-т внутр. справ, 2008. – С. 21–22.
32. Бобак М. Ідея громадянського гуманізму в українській духовній культурі (XVI-XVII ст.) : дис. на здобуття ступеня канд. філос. наук : 09.00.05 “Історія філософії” / М. Бобак. – Львів, 2001. – 168 с.
33. Бондар Ю. Морально-етичні цінності у праві в контексті сучасних підходів до право розуміння // Філософські, методологічні та психологічні проблеми права [Текст] : тези доп. наук.-теорет. конф., Київ, 26 січня 2008 р. / редкол.: Є. Моісеєв, О. Джужа, М. Костицький [та ін.] ; передмова О. Джужі. – К. : Київський нац. ун-т внутр. справ, 2008. – С. 26–28.
34. Братасюк В. М. Юридичний позитивізм – необхідність переосмислення в умовах сучасності / В. Братасюк // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 12. – С. 65–68.
35. Братасюк В. Правова реальність та інтелектуальна традиція постмодерну : зміна парадигм розвитку / В. Братасюк // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2004. № 3. – С. 59–64.
36. Братасюк В. Правова реальність як форма прояву інтелектуальної традиції епохи (на матеріалах романо-германської правової сім’ї) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.12 “Філософія права” / В. Братасюк. – К., 2005. – 17 с.
37. Братасюк М. Інтерпретація покарання в різних типах праворозуміння та концепціях права / М. Братасюк // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – 2007. – № 3. – С. 8–17.
38. Братасюк М. Право як втілення метасоціальної та соціокультурної сутності людини. Гуманістичний вимір у праві / М. Братасюк // Актуальні проблеми правознавства. Науковий збірник ЮІ ТАНГ. – Випуск 3. – Тернопіль, 2001. – С. 6–18.
39. Брюггер В. Образ людини у концепції прав людини / В. Брюггер // Проблеми філософії права. – 2003. – Т. 1. – С. 136–146.
40. Букалов А. Превентивные механизмы предупреждения пыток / А. Букалов // Аспект. – 2006. – № 2 (17). – С. 18–19.
41. Букалов А. Семинар по альтернативным наказаним / А. Букалов // Аспект. – 2002. – № 1 (6). – С. 15-16.
42. Букалов О. Дотримання прав осіб, які перебувають в ув’язненні / О. Букалов // Аспект. – 2006. – № 2 (17). – С. 12–14.
43. Васильев Л. Презумпция невиновности обвиняемого как принцип конституционного права / Л. Васильев // Уголовное право. – 2004. – № 3. – С. 72–74.
44. Вдовина Г.А. Розвиток філософії права в ХХ ст. (англо-саксонська традиція): дис. канд. юрид. наук: 12.00.02 “Філософія права”/ Г.А. Вдовина. – К., 2002. – 17 с.
45. Вебер А. История европейской философии / А. Вебер ; [пер. с фр. И. Линниченко, В. Подвысоцкого]. – К.: Изд-во Л. В. Ильницкого, 1882. – 409 с.
46. Ведяхин В. Гуманизм как нравственно-этический принцип российского права / В. Ведяхин // Право и политика. – 2002. – № 12. – C. 4–13.
47. Весельський В. Особливості провадження допиту підозрюваного (обвинуваченого) з метою недопущення тортур та інших порушень прав людини: [посібник] / В. Весельський, В. Кузьмічов, В. Мацишин. – К. : Національна академія внутрішніх справ України, 2004. – 148 с.
48. Вовк В. Тіло людини як філософсько-правова проблема // Філософські, методологічні та психологічні проблеми права [Текст]: тези доп. наук.-теорет. конф., Київ, 26 січня 2008 р. / редкол.: Є. Моісеєв, О. Джужа, М. Костицький [та ін.]; передм. О. Джужі. – К. : Київський нац. ун-т внутр. справ, 2008. – С. 39-40.
49. Галаган В. Правові та криміналістичні проблеми вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності (на матеріалах органів внутрішніх справ України) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук: спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / В. Галаган. – К., 2003. – 39 с.
50. Гвоздік О. Раціональність: загальна теорія та логіка історії : [монографія] / О. Гвоздік. – К., 1994. – 176 с.
51. Гегель Г. Основи філософії права, або природне право і державознавство / Г. Гегель ; [пер. з нім. Р. Осадчука та М. Кушніра]. – К. : Юніверс, 2000. – 329 с.
52. Глухарева Л. Права человека в современном мире (социально-философские основы и государственно-правовое регулирование) / Л. Глухарева. – М. : Юрист, 2003. – 304 с.
53. Гоббс Т. Сочинения : в 2 т. / Т. Гоббс; [пер. с англ. и лат.] – М. : Мисль, 1991.
54. Головатий С. Верховенство права : [монографія] : У 3-х кн. / С. Головатий. – К. : Видавництво “Фенікс”, 2006. – 1747 с.
55. Головкін Б. Раціонально – прагматичні основи дослідження корисливо – насильницької злочинності в Україні / Б. Головкін // Юридична Україна. – 2007. – № 6. – С. 90–96.
56. Гринс Ад. Защита общества и преобразование уголовного права, Синяя книга, 1910, стр. 157.
57. Грищук О. Людська гідність у праві: філософські проблеми : [монографія] / О. Грищук. – К. : Атіка, 2007. – 432 с.
58. Гроций Г. О праве войны и мира. Три книги. – Кн. 1. / Г. Гроций. – М. : Юридич. изд-во., 1948. – 341 с.
59. Гудима Д. Філософсько-антропологічний підхід – методологічний фундамент сучасної юридичної науки / Д. Гудима // Проблеми філософії права. – 2003. – Т. 1. – С. 122–124.
60. Гумбольдт В. О пределах государственной деятельности / В. Гумбольдт. – М. : Социум, Три квадрата, 2003. – 200 с.
61. Гуренко М. Розвиток філософсько-правової думки про гарантії прав і свобод людини та громадянина: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук: спец. 12.00.12 “Філософія права” / М. Гуренко. – К., 2004. – 38 с.
62. Гуссерль Э. Кризис европейского человечества и философии / Э. Гуссерль // Вопросы философии. – 1986. – № 3. – С. 111–118.
63. Давиденко С. Проблема людини та хід історії : суб’єктивність об’єктивного? / С. Давиденко // Філософська і соціологічна думка. Український науково – теоретичний часопис. – 1996. – № 5-6. – С. 109–124.
64. Давидченко С. Проблема людини та хід історії : суб’єктивність об’єктивного // Філософська і соціологічна думка. Український науково-теоретичний часопис. Інститут філософії НАН України. – 1996. – № 5–6. – С. 109–123.
65. Дворкін Р. Серйозний погляд на права / Р. Дворкін. – К. : Основи, 2000. – 519 с.
66. Дворянсков И. Пытки и иное жестокое или унижающее достоинство обращение с заключенными: методологические аспекты криминализации / И. Дворянсков // Ведомости уголовно-исполнительной системы. – 2004. – № 1. – С. 36–42.
67. Денисенко В. Проблеми раціоналізму та ірраціоналізму в політичних теоріях Нового часу європейської історії : [монографія] / В. Денисенко. – Львів, 1997. – 274 с.
68. Джеллінген Дж. Запобігання насильству / Дж. Джеллінген ; [пер. з англ. В. Штенгелев]. – К. : Сфера, 2004. – 168 с.
69. Дженіс М. Європейське право у галузі прав людини: джерела і практика застосування / Дженіс М., Кей Р., Бредні Е.; [пер. з англ.] – К. : “АртЕк”, 1997. – 624 с.
70. Джужа О., Кирилюк А. Нормативно – правове забезпечення реформування кримінально – виконавчої системи України / О. Джужа, А. Кирилюк // Науковий вісник Нац. академії внутрішніх справ. – 2005. – № 5. – С. 46–54.
71. Динь Н. – К. Международное публичное право: В 2х т. Т.1: Кн.1.: Формирование международного права. Кн.2 : Международное сообщество. / Н.-К. Динь, П. Дайе, А. Пелле ; пер. с фр. – К. : Сфера, 2000. – 440 с.
72. Дриль Д. Преступность и преступники. Учение о преступности и мерах борьбы с нею / Д. Дриль [сост. и предисл. В. Овчинского]. – М. : ИНФРА-М, 2006. – 770 с.
73. Дубник В., Залюбовський П. Відмова від тотальних перетворень світу у філософії кінця ХХ століття. // В. Дубник, П. Залюбовський ; Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Філософія. – № 11. – 2003. – С. 135–138.
74. Еллинек Г. Социально-этическое значение права, неправды и наказания / Г. Еллинек. – М. : Издание Н.Н. Клочкова, 1910. – 147 с.
75. Зер, Говард. Зміна об’єктивна: новий погляд на злочин та правосуддя / Говард Зер ; [пер. з англ. М. Яковлєва]. – К. : Унів. Вида-во “Пульсари”, 2004. – 224 с.
76. Зуєв В. Філософія – не примара, або що має увиразнити філософська пропедевтика. // В. Зуєв ; Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Філософія. – № 6. – 2001. – С. 146–154.
77. Иеринг Р. Борьба за право / Р. Иеринг. – С. Пб. – 1904. – С. 29–30.
78. История государства и права России [учебник] / [Клеандрова В., Мулукаев Р., Титов Н., Титов Ю. и др.] ; под. ред. Ю. Титова. – М. : ООО “ТК Велби”, 2003. – 544 с.
79. История политических и правовых учений: Хрестоматия для юридических вузов и факультетов / [сост. и общ. ред. Г. Демиденко]. – Харьков: Факт, 1999. – 1080 с.
80. Ільїн В. Діалог “Софії” і “Логосу” (феноменологія екзистенціально-персоналістських інтенцій української філософської антропології) / В. Ільїн. – К. : Вид-во “Сталь” ВАТ Укрдніпроектстальконструкція ім. В. М. Шиманов-ського, 2001. – 288 с.
81. Ільїн В. Український філософський гуманізм: контамінація раціонального та ірраціонального : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філос наук: спец. 09.00.05 “Історія філософії” / В. Ільїн – К., 2000. – 35 с.
82. Іщенко А. Психологічні знання у протидії злочинності / А. Іщенко // Науковий вісник Нац. ун-ту внутр. справ. – 2007. – № 2. – С. 206–207.
83. Кадмин Н. Философия убивства / Н. Кадмин – М. : Грифон, 2005. – 128 с.
84. Кант И. Основы метафизики нравственности // Кант И. Соч. в 6-и т.: Т. 4. – Ч. 2. – М. : Мысль, 1965.
85. Квинтэссенция: Филос. альманах / [сост.: В. Мудрагей, В. Установ]. – М. : Политиздат, 1990. – 447 с.
86. Кестлер А., Камю А. Размышления о смертной казни / А. Кестлер, А. Камю ; [пер. с франц. А. Любжина, П. Проничева]. – М. : Праксис, 2003. – 272 с.
87. Кірюхін Д. Ціннісні трансформації та проблема соціальної солідарності в посткомуністичному суспільстві / Д. Кірюхін // Практична філософія. – 2005. – № 2 (№ 16). – С. 28–35.
88. Кістяківський Б. Раціональне та ірраціональне в праві // Б Кістяківський . Вибране. – К. : Абрис, 1996. – С. 189–207.
89. Климович О. Система національних засобів захисту прав людини (в контексті положень Конвенції про захист прав і основних свобод людини) / О. Климович // Право України. – 2001. – № 1. – С. 34–41.
90. Климчук Е. Проблема смертной казне в обычае и в уголовном праве / Е. Климчук – Россия : сравнительный анализ. – М., – 2000. – 148 с.
91. Ковлер А. Антропология права: [учебник для вузов] / А. Ковлер. – М. : Издательство НОРМА, 2002. – 480 с.
92. Козловський А. Гносеологічна природа права (философсько-правовий аналіз) : автореф. дис. на здбуття наук ступеня д-ра юр. наук: спец. 12.00.12 / А. Козловський. – Чернівці, 2000. – 40 с.
93. Козловський А. Гносеологія норми права / А. Козловський // Науковий вісник Чернівецького ун-ту. – Вип. 24. Правознавство. – Чернівці : ЧДУ, 1996. – С. 3–25.
94. Козловський А. Право як екзистенція / А. Козловський // Науковий вісник Чернівецького ун-ту. – Вип. 11. Правознавство. – Чернівці : ЧДУ, 1996. – С. 3–16.
95. Колб О. Установка виконання покарань як суб’єкт запобігання злочинам : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юр. наук : спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / О. Колб. – Київ, 2007. – 32 с.
96. Колер Й. Философия права и универсальная история права / Колер Й. – К., 1913. – 152 с.
97. Кондратюк Л. “Крах розуму” чи новий тип раціональності? / Л. Кондратюк // “Наукові записки” Тернопільського державного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Серія 10 : Філософія, економіка, соціологія. – 1998. – № 1. – С. 55-59.
98. Конституции зарубежных стран / [сост.В. Дубровин]. – М. : ООО Издательство “Юрлитинформ”, 2001. – 448 с.
99. Коржанський М. Уголовное право України. Частина загальна : Курс лекцій / М. Коржанський. – К. : Наукова думка та Українська видавнича група, 1996. – 336 с.
100. Костицький М. Сучасні філософські та психологічні проблеми правознавства та спроба їх теоретичного осмислення / М. Костицький // Філософські, методологічні та психологічні проблеми права [Текст] : тези доп. наук.-теорет. конф., Київ, 26 січня 2008 р. / редкол. : Є. Моісеєв, О. Джужа, М. Костицький [та ін.] ; передмова О. Джужі. – К. : Київський нац. ун-т внутр. справ, 2008. – С. 6–9.
101. Кравець В. Праворозуміння як категорія філософії права / В. Кравець // Філософські, методологічні та психологічні проблеми права [Текст]: тези доп. наук.-теорет. конф., Київ, 26 січня 2008 р. / редкол. : Є. Моісеєв, О. Джужа, М. Костицький [та ін.]; передмова О. Джужі. – К. : Київський нац. ун-т внутр. справ, 2008. – С. 91–92.
102. Красиков В. Социальная агресивность и гуманитарные исследования / В. Красиков // Вестник Российского философского общества. – №3 (31). – 2004. – С. 74-78
103. Краткий философский словарь / [под ред. А. Алексеева]. – 2-е, перераб. и доп. – ПБОЮЛ М. А. Захаров, 2001. – 496 с.
104. Кримінальне право України. Загал. частина: підруч. [для студентів юрид. вузів і фак.] / [Андрусів Г., Андрушко П., Бенківський В. та ін.] ; за ред. П. Матишевського та ін. – К. : Юрінком Інтер, 1997. – 512 с.
105. Кримінальне право України : Загальна частина : [підручник] / Ю. Баулін, В. Борисов, Л. Кривоченко [ін.] ; за ред. проф. В. Сташиса, В. Тація. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 496 с.
106. Кримінальне право. Злочин, покарання, судочинство. (Англійський підхід) / Пер. з англ. П. Таращук. – К. : Основи, 1996. – 207 с.
107. Кримінальний кодекс України. Кримінально-процесуальний кодекс України. Кримінально-виконавчий кодекс України. – К. : Істина, 2005. – 440 с.
108. Кувакин В. Человек в мире действительностей / В. Кувакин // Вестник Московского университета. – 2005. – № 3. Сер. 7. Философия. – С. 3–13.
109. Кудрявцев В. Стратегии борьбы с преступностью / Кудрявцев В. – [2-е изд.]. – М. : Наука, 2005. – 366 с.
110. Кудышина Л. Политико-правовые аспекты современного гуманизма / Л. Кудышина // Государство и право. – 2007. – № 1. – С. 18–27.
111. Кулыгин В. Уголовное право, правосознание, справедливость / В. Кулыгин // Уголовное право. – 2003. – № 1. – С. 119–120.
112. Кушакова-Костицька Н. Філософські проблеми права в інформаційну добу // Філософські, методологічні та психологічні проблеми права [Текст] : тези доп. наук.-теорет. конф., Київ, 26 січня 2008 р. / редкол.: Є. Моісеєв, О. Джужа, М. Костицький [та ін.] ; передмова О. Джужі. – К. : Київський нац. ун-т внутр. справ, 2008. – С.152–153.
113. Кущ Л. Діти не винні / Л. Кущ // Голос України. – 2007 – № 29 (4029). – С. 7–8.
114. Липинский Д. Принцип неотвратимости юридической ответственности: теория и реальность / Д. Липинский // Правовая политика и правовая жизнь. – 2005. – № 2. – С. 142–151.
115. Лихолат І. Раціональне та позараціональне в праві (на матеріалах законотворчості) : автореф. дис. на здобуття канд. юрид. наук : 12.00.12 “Філософія права” / І. Лихолат – К., 2001. – 19 с.
116. Ліщинська-Милян О. І. Ідея християнського гуманізму в українській релігійній філософії першої половини ХХ століття : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук: 09.00.05 “Історія філософії” / О. І. Ліщинська-Милян. – Львів, 2001. – 20 с.
117. Локк Дж. Сочинения : в 3-х т. / Дж. Локк ; [сост., ред., авт. примеч.А. Субботин]. – М. : Мысль, 1988. – 668 с.
118. Ломброзо Ч. Политическая преступность и революция по отношению к праву, уголовной антропологии и государственной науке / Ч. Ломброзо, Р. Ляски; [предисловие Й. Исаева]. – СПб.: Изд-во “Юридический центр Пресс”, 2003. – 474 с.
119. Лук’янець В., Соболь О. Філософський постмодерн / В. Лук’янець, О. Соболь. – К. : Абрис, 1988. – 350 с.
120. Лук’янчиков Є. Особливості пізнавальної діяльності в процесі розслідування / Є. Лук’янчиков // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2005. – № 2. – С. 249–255.
121. Лукьянова Е. Принципы справедливости и равенства перед законом в уголовно-исполнительном праве / Е. Лукьянова // Преступление и наказание. – 2004. – № 11. – С. 30–31.
122. Лукьянцев Г. Европейские стандарты в области прав человека: Теория и практика функционирования Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод / Г. Лукьянцев. – Москва : “Звенье”, 2000. – 279 с.
123. Ляшенко В. Європейське право як феномен духовно-практичного освоєння дійсності : атореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.12 “Філософія права”/ В. Ляшенко. – К., 1999, – 18 с.
124. Льовочкін В., Осауленко О. Проблеми реалізації нового кримінального законодавства кримінально-виконавчою системою України / В. Льовочкін, О. Осауленко // Право України. – 2001. – № 11. – С. 125–128.
125. Мак’явеллі Н. Флорентійські хроніки. Державець / Н. Мак’явеллі – К. : Основи,1998. – 492 с.
126. Максимов С. Правовая реальность: опыт философского осмысления: [монографія] / Максимов С. – Харьков : Право, 2002. – 328 с.
127. Маляренко В. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: [монографія] / В. Маляренко – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 512 с.
128. Маляренко В. Становлення і розвиток кримінально-процесуального права на різних етапах історії України / В. Маляренко // Право України. – 2004. – № 8. – С. 3–7.
129. Мальцев В. Принцип справедливости в уголовном законодательстве / В. Мальцев // Уголовное право. – 2004. – № 2. – С. 46–48.
130. Маноха О. Системний аналіз у філософії права // Філософські, методологічні та психологічні проблеми права [Текст] : тези доп. наук.-теорет. конф., Київ, 26 січня 2008 р. / редкол.: Є. Моісеєв, О. Джужа, М. Костицький [та ін.] ; передмова О. Джужі. – К. : Київський нац. ун-т внутр. справ, 2008. – С. 106–107с.
131. Марчук М. Аксіологічний потенціал наукового знання: поняття, структура, спосіб актуалізації : автореф. на здобутя наукового ступеня д. ф. н. – 09.00.09 – “Філософія науки” / М. Марчук. – К., 2003. – 23 с.
132. Махінчук В. Адекватність кримінального покарання як філософсько-правова проблема : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.12 “Філософія права” / В. Махінчук. – К., 2002. – 19 с.
133. Медведєв В. Психологія професійної професійної деформації співробітників органів внутрішніх справ : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д.-ра психол. наук: спец. 19.00.06 / В. Медведєв. – К. , 1999. – 35 с.
134. Мельников В. Философско-правовые основы понятий “подозрение” и “подозреваемый” в уголовном процессе России / В. Мельников // Философия права. – 2003. – № 2 (8). – С. 26–31.
135. Мельничук Н. Дискурс “злочину” та “покарання” у контексті класичної філософської парадигми: [монографія]. / Мельничук Н. – Л. : Львівський державний університет внутрішніх справ. – Л. : Видавництво “Край”, 2006. – 328 с.
136. Методологический анализ историко-философского знания. / И. Бычко, А. Бычко, Е. Быстрицкий и др. – К. : Выща школа, 1984. – 191 с.
137. Микитчик О. Злочин як соціальне явище: філософсько-правовий аспект : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.12 “Філософія права” / О. Микитчик. – К., 2002. – 16 с.
138. Монтескье Ш. Л. Избранные произведения / Ш. Л. Монтескье. – М., Госсударственное издательство “Политической литературы”, 1955. – 799 с.; “О духе законов”. – С. 159–733.
139. Наурзбаева А. Критика гуманизма как деконструкция западной метафизики / А. Наурзбаева // Вестник Московского университета. Сер.7. Философия. – 2003. – № 2. – С. 3–12.
140. Нерсесян А. Личность преступника и наказуемость / А. Нерсесян // Советская юстиция. – 1990. – № 13. – С. 5–7.
141. Нерсесянц В. Право: многообразие определений и единство понятий / В. Нерсесянц // Советское государство и право. – 1983. – № 10. – С. 30.
142. Нерсесянц В. Сократ / В. Нерсесянц. – М. : “Наука”, 1984. – 190 с.
143. Нікітін А. Філософсько-правовий аналіз девіантної поведінки особистості : атореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.12 “Філософія права”/ А. Нікітін , – К.,2004. – 16 с.
144. Ніцше Ф. По той бік добра і зла. Прелюдія до філософії майбутнього / Ніцше Ф. – Львів : Літопис, 2002. – 320 с.
145. Ніцше Ф. Так казав Заратустра / Ф. Ніцше. – К. : Основи, 1993. – 220 с.
146. Оборотов Ю. Традиції та новації в правовому розвитку : загальнотеоретичні аспекти : автореф. десерт. на здобуття наук. ступ. д-ра юрид. наук за спец. 12.00.01 “Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень” – Одеса, 2003. – 14 с.
147. Оніщенко Н. Правова система : проблеми теорії : [монографія] / Н. Оніщенко. – К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – 352 с.
148. Оноре Т. Про права. Короткий вступ / Т. Оноре. – Вид.-во “Сфера”, 1997. – 125 с.
149. Павлов В. Работники пенитенциарных учреждений как субъекты толерантного правового воспитания осужденных / В. Павлов // Ведомости уголовно-исполнительной системы. – 2005. – № 2. – С. 28–33.
150. Патей-Братасюк М. Неправовий закон як особлива форма несвободи: українська специфіка / М. Патей-Братасюк. – Т., 2002. – 28 с.
151. Патей-Братасюк М. Раціональне та ірраціональне в українській правовій свідомості / М. Патей-Братасюк. – Тернопіль. – 2000. – 47 с.
152. Патей-Братасюк М. Філософія права: Навч. посібник / М. Патей-Братасюк. – Тернопіль, 2006. – 344 с.
153. Пепеляєв С. Європейський правовий гуманізм як чинник реформування кримінально-процесуального права України : атореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.12 “Філософія права”/ С. Пепеляєв – К., 2005. – 17 с.
154. Пермяков Ю. Лекции по философии права: [учебное пособие]. – Самара : Изд-во “Самарский университет”, – 1995. – 120 с.
155. Петров Р. Європейські “спільні цінності” : імплікації для України / Р. Петров // Право України. – 2006. – № 10. – С. 110–112.
156. Петрова Л. Фундаментальні проблеми методології права (філософсько- правовий дискурс) : автореф. дис.на здобуття ступеня д-ра юрид. наук: спец. 12.00.12 “Філософія права” / Л. Петрова – Х., 1998. – 36 с.
157. Пісоцька Н. Підвищення ефективності покарання у світлі впровадження гуманістичних засад у кримінально-правову політику України / Н. Пісоцька // Право України. – 1999. – № 12. – С. 88–90.
158. Плавич В. Філософсько-правовий аналіз сучасного праворозуміння / В. П. Плавич // Правова держава. – 2004. – № 7. – С. 15–20.
159. Платон. Государство / Платон. Соч. : В 3 т. – М., 1971. – Т. 3. – С. 91–454.
160. Платон. Діалоги / Платон ; [пер. з давньогрец. В. Кондзьолки]. – К. : Основи, 1999. – 395 с.
161. Попадинець Г. Український світоглядно-філософський гуманізм як засада розвитку національної правової культури : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук: спец. 12.00.12. “Філософія права” / Г. Попадинець. – К., 2007. – 19 с.
162. Права людини і професійні стандарти для працівників пенітенціарної системи в документах міжнародних організацій. – К. : Сфера, 2002. – 293 с.
163. Правовое государство, личность, законность / [Нерсесянц В., Мальцев Г., Лукашова Е. и др.]; Российская правовая академия, НИИ прав. политики и проблемы правоприменения. – М., 1997.
164. Проблеми пенітенціарної теорії і практики : Щорічний бюлетень Київського інституту внутрішніх справ. / [Редкол. : В. Синьов (голов. ред.) та ін.]. – Київ : КІВС, “МП Леся”, 2002. – 467 с.
165. Пташинський О. Правові проблеми реформування пенітенціарної системи в Україні : дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Пташинський О. – К., 2001. – 185 с.
166. Радбрух Г. Философия права / Г. Радбрух ; [пер. с нем.]. – М. : Междунар. отношения, 2004. – 240 с.
167. Рене Д., Жоффре-Спиноза К. Основные правовые системы современности / Д. Рене, К. Жоффре-Спиноза. – М. : Международные отношения, 1999. – 399 с.
168. Реформы, идеология и мировоззренческая культура правоведения // Правовая политика и правовая жизнь. – 2003. – № 3. – С. 6–31.
169. Речь В. Спасовича о Джоне Говардъе, произнесенная 3-го іюня 1890 г., въ 9 ч. вечера въ залъ дворянскаго собранія на IV международномъ пенитенціарномъ конгрессъ, стр. 191-205.
170. Рибалка В. Теорії особистості у вітчизняній психології. Навчальний посібник / В. Рибалка. – К. : Академія педагогічних наук України. Ін-т педагогіки і психології професійної освіти, 2006. – 530 с.
171. Ролз Дж. Теорія справедливості / Ролз Дж. – К. : Основи, – 2001. – 822 с.
172. Руссо Ж.-Ж. Политические сочинения: трактаты. / Ж.-Ж. Руссо. – К. : Дух і література, 2000. – 344 с.
173. Савченко А. Виняткова міра покарання як головне обмеження права на життя (теоретико-правовий аспект) / А. Савченко // Право України. – 2005. – № 8. – С. 126–129.
174. Саломатин А. Гуманизация уголовной политики в контексте модернизации права в Западной Европе и США (конец ХVIII-XIX вв.) / А. Саломатин, Н. В. Довженкова // Правовая политика и правовая жизнь. – 2004. – № 2. – С. 149–154.
175. Сарт Ж.-П. Экзистенциализм – это гуманизм. // Сумерки богов. Ж.-П. Сарт. – М. : Политиздат, 1989. – С. 319–345.
176. Святитель Григорий Богослов, Архиепископ Константинопольський / Григорий Богослов. Творения: в 2 т. – М. : Сибирская Благозвонница, 2007. – 895 с.
177. Селіванов В. Людський вимір політики трансформації державного управління в Україні / В. Селіванов // Право України. – 2004. – № 10. – С. 4.
178. Селіванов В. Раціональне та ірраціональне в пізнанні правової дійсності / В. Селіванов // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 2 (33) – № 3 (34). – С. 67 – 83.
179. Сенека Л. А. Моральні листи до Луцілія / Л. А. Сенека; [пер. з латин. А. Содомори]. – К. : Основи, 1999. – 603 с.
180. Сергеева В. Смертная казнь: современные мировые тенденции / В. Сергеева // Преступление и наказание. – 2005. – № 3. – С. 18–21.
181. Сливка С. Природне та надприродне право : у 3-х частинах / С. Сливка – К. : Атіка, 2005.
182. Словарь терминов по теории государства и права: Учебное пособие / [рук. авт. кол. Н. Панов].