НЕОТОМІСТСЬКИЙ НАПРЯМОК У ФРАНЦУЗЬКІЙ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА: КОНЦЕПЦІЯ ЖАКА МАРІТЕНА : Неотомистское НАПРАВЛЕНИЕ ВО ФРАНЦУЗСКОЙ ФИЛОСОФИИ ПРАВА: КОНЦЕПЦИЯ ЖАКА Маритен

Краткое описание

4
Розділ 1. Неотомізм у католицькій філософії права: соціально-історичний контекст…………………………………………………………...10
1.1. Розвиток томістської концепції в історії філософії права (огляд літературних джерел) 10
1.2. Взаємозв’язок конфесійних та світських вчень у філософії права 14
1.3. Соціально-історичні та світоглядні передумови виникнення католицької філософії права 19
1.4. Причини та обставини реставрації томізму в католицькій філософії права. Енцикліка «Aeterni Patris» як передумова відродження томізму у Франції 22
Висновки до розділу 1. 32
Розділ 2. Право і закон у філософсько-правових поглядах Томаса Аквінського як джерело неотомізму ………………………………………...34
2.1. Теологічна система Томаса Аквінського і класифікація законів у «Сумі теології» 34
2.2. Характер людських законів у «Сумі теології» 55
Висновки до розділу 2. 76
Розділ 3. Філософсько-правові погляди Жака Марітена як основного представника французького неотомізму……………………………………80
3.1. Співвідношення природного закону та природного права в ранньому трактуванні Жака Марітена 85
3.2. Головні аспекти філософсько-правового вчення Ж. Марітена 93
3.2.1. Аналіз понять, що стосуються головних політико-правових суб'єктів 94
3.2.2. Поняття суверенітету 104
3.2.3. Політико-правовий персоналізм і плюралізм 109
3.2.4. Права людини 111
3.2.5. Філософія природного права як теоретичний фундамент прав людини 118
3.2.6. Філософія демократичного права 136
3.2.7. Права людини і влада …146
3.2.8. Відносини між церквою, державою і політичним суспільством 156
3.3. Спадщина Ж. Марітена у філософсько-правовому контексті другої половини ХХ століття 179
Висновки до розділу 3. 178
Висновки 181
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 188

ВСТУП

Актуальність теми. Історичний курс України на входження в Європейське Співтовариство передбачає розв’язання складного комплексу фундаментальних політичних, правових, економічних, соціальних і культурних завдань. Важливе місце в цьому комплексі посідає вивчення багатоманітного філософсько-правового контексту, без врахування якого неможливо скласти адекватне уявлення про глибинні течії, еволюцію та перспективи сучасної правової думки об’єднаної Європи. Природно, що приєднання до цього контексту буде досить довгим і важким процесом, і здійснювати його доведеться за окремими секторами і сегментами. Одним із таких секторів теоретичного дослідження є ознайомлення з філософією права сучасної Франції, і зокрема, з її важливим сегментом – французькою католицькою філософією права.
Філософія права взагалі нерозривно пов’язана із соціальною філософією (саме так її трактує Міжнародна асоціація філософії права та соціальної філософії). Не є винятком і її католицька гілка. Всупереч погляду, який устоявся у нас на католицьку філософію права як на ортодоксальне слідування доктрині Томи Аквінського, постановам Соборів і папським енциклікам, вона перебуває в постійному розвитку в пошуках відповідей на актуальні проблеми людства – взаємодії особистості, суспільства і держави, війни і миру, захисту прав людини, збереження навколишнього середовища та т. п. Більше того, характерною особливістю цієї філософії є та обставина, що в ХХ ст. та у наші дні вона розвивається переважно світськими мислителями, а не духовними особами, які через своє положення професорів або дослідників в університетах і наукових центрах звертаються до філософії права.
Під час розгляду французької католицької версії філософії права слід враховувати як її вкорінення в національній філософській традиції, що бере початок від Абеляра, Альберта Великого, Томи Аквінського, Бодена, Декарта, Паскаля, Мальбранша, Монтеск’є, Вольтера, Мен де Бірана, де Местра, Кузена, Ренувьє, так і всесвітнє значення теоретичних досягнень її найбільших представників у ХХ столітті – Жака Марітена, Етьєна Жільсона, Емманюеля Муньє, Габріеля Марселя та ін. Однак аж дотепер як ця традиція, так і творчий внесок її сучасних представників у філософсько-правовій літературі пострадянських країн ще не були досліджені. Втім багато які філософські положення цих французьких мислителів стали відправними пунктами для розробки фундаментальних правових документів всесвітнього та загальноєвропейського значення і опосередковано через ратифіковані міжнародні угоди лягли в основу прийнятих після Другої світової війни і у новітній час конституцій демократичних держав, у тому числі й України.
Тому, на погляд дисертанта, зазначені обставини обумовлюють актуальність теми пропонованої роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане дослідження виконувалося в рамках Державної цільової комплексної програми «Загальнотеоретичні проблеми правотворчості та правозастосування в умовах формування правової держави» (державна реєстрація № 0106U002283) на 2006–2010 роки, яка виконується кафедрою логіки Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення внеску французьких мислителів у зміст сучасної католицької філософсько-правової доктрини, ступеня їхнього впливу на світову філософсько-правову думку і практичну діяльність католицької церкви, авторитетних міжнародних організацій та об’єднань (ООН, ЮНЕСКО, Європейського Союзу), а також діапазону можливостей взаємодії католицької та світської філософії права.
Для досягнення цієї комплексної мети були поставлені такі завдання:
 дослідити взаємозв’язок конфесіональних і світських учень у сучасній філософії права;
 окреслити ідейний контекст формування французької католицької філософії права у ХХ – на порозі XXI ст.;
 встановити причини та обставини ідейної реставрації томізму в католицькій філософії права;
 реконструювати базову томістську філософсько-правову доктрину;
 установити зміст і специфіку французької католицької філософії права в її національному та світовому контексті;
 показати можливі траєкторії взаємодії конфесіональної і світської філософії права в Україні.
Об’єктом дослідження є католицька філософсько-правова доктрина.
Предметом дослідження є філософсько-правова концепція Жака Марітена – одного із провідних французьких католицьких мислителів ХХ століття.
Методи дослідження обумовлені його метою, завданнями, об’єктом і предметом. При вивченні французької католицької філософії права застосовувався комплекс історичних методів (описовий, хронологічний, генетичний) – стосовно до обставин виникнення католицької філософії права та відродження томістської доктрини; біографічний – при висвітленні життєвого шляху Аквіната і Марітена; порівняльно-історичний та історико-правовий – при аналізі концепції Марітена; логічні методи класифікації, визначення, обґрунтування – при аналізі джерельної бази дослідження і ключових філософсько-правових категорій, прийнятих у неотомістській доктрині; синтезу – у ході одержання висновків; теоретико-правовий і порівняльно-правовий методи – при зіставленні трактувань прав людини в неотомістській і радянській теоріях права.
При аналізі творів католицьких філософів дисертант дотримувався принципів історизму, об’єктивності та толерантності, свідомо уникаючи будь-яких ідеологічних і політичних оцінок. Методологічним фундаментом даного дослідження стала концепція наступності ментальних структур у процесі розвитку західноєвропейської філософсько-правової культури двох історичних епох – середньовіччя і сучасності. При цьому для виявлення відповідних контекстів генезису ідей і проблем даного періоду застосовувалися деякі методики герменевтики: при роботі над оригінальними філософськими творами застосовувався текстологічний аналіз, вироблялося уточнення значень ключових схоластичних термінів, здійснювалася реконструкція розвитку середньовічних етичних теорій і понять. Крім того, вагомого значення набула методологія міждисциплінарного дослідження, що припускає залучення матеріалів та узагальнень різних гуманітарних наук. Вона припускає сполучення світоглядних дискурсів і теоретичних висновків істориків права та істориків філософії, висловлювань богословів, що відкриває широку перспективу для подальшого формування цілісного образу європейської філософсько-правової культури в її внутрішній духовній динаміці та соціально-історичній мінливості. Подібний підхід дозволяє розглянути конкретну специфіку феноменів розуміння прав і свобод, ставлення до держави і суспільства, що визначають самосвідомість і правові установки сучасного європейського індивіда.
Наукова новизна отриманих результатів полягає, насамперед, у тому, що дана робота є першим у вітчизняній науці дослідженням неотомістського напрямку у французькій філософії права на прикладі концепції видатного католицького мислителя Жака Марітена, його вчення про природне право і права людини.
У ході роботи над дисертацією сформульовані та обґрунтовані такі положення.
Уперше:
 запропоновано методологічні критерії світського аналізу філософсько-правових концепцій релігійних мислителів, а саме: критерії репрезентативності, світоглядного плюралізму; авторитетності, гуманності та демократизму; релевантності досліджуваних джерел предмету, цілям і завданням філософії права;
 на основі аналізу енцикліки Aetrni Patris показано її роль у реставрації і поширенні філософії Томи Аквінського, що стимулювала філософсько-правові дослідження Ж. Марітена;
 встановлено ідейний контекст формування та розвитку французької католицької філософії права в ХХ ст., показано, що єдиним представником його неотомістської течії був Ж. Марітен;
 на основі «Суми теології» реконструйовано базову томістську модель філософії права, на підставі якої або в конфронтації з якою створювалися відповідні концепції всіх подальших мислителів XIV–XIX ст., а в ХХ столітті – Ж. Марітена як найвидатнішого представника французької католицької філософії;
 аргументовано положення, що Ж. Марітен був першим в історії ХХ ст. мислителем, який поєднав філософсько-антропологічну теорію (персоналізм) із практичною участю в розробці Декларації прав людини, спрямовану проти тоталітарних посягань на ці права;
 на основі аналізу творів найвидатнішого представника французької католицької філософії Жака Марітена показано його внесок у формування сучасної концепції громадянського суспільства, прав людини, осмислення їхнього співвідношення із правами суспільства, держави, нації;
 простежено еволюцію філософсько-правової проблематики в теорії та методології сучасного католицизму до феноменології, герменевтики та постмодерністського дискурсу, внаслідок якої неотомізм у його чистому вигляді перестав бути магістральним напрямом католицької філософсько-правової думки;
 установлено ідейну наступність між поглядами Ж. Марітена і Президента Франції Н. Саркозі на взаємодію держави і церкви та державною політикою уряду Франції, здійснюваною в наші дні та спрямованою на посилення цієї взаємодії;
 на підставі теоретичних положень Марітена показані можливі траєкторії взаємодії релігійно-конфесійної та світської філософії права в Україні у сфері зміцнення зв’язків між державою і церковними організаціями, толерантності міжконфесійних відносин, оптимізації законодавства в умовах світської моделі держави, типової для сучасних розвинених демократій.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані: а) у наукових дослідженнях при вивченні взаємодії релігійно-конфесійних і світських версій філософії права; б) у конституційно-правотворчій сфері при вдосконалюванні розділів конституції та нормативних актів, що регулюють захист прав людини, зокрема, свободи совісті, взаємодії церкви і держави, діяльності релігійних організацій, установлення міжконфесійної толерантності і діалогу; в) у педагогічній роботі при підготовці навчальних курсів і посібників з філософії права, теорії права та держави, історії політичних і правових вчень, історії держави і права, релігієзнавства для студентів юридичного профілю.
Апробація результатів дослідження. Дисертацію виконано і рекомендовано до захисту на розширеному засіданні кафедри логіки із запрошенням фахівців кафедри філософії та кафедри історії держави і права НЮАУ. Результати дослідження доповідалися на наукових конференціях «Європейські інтеграційні процеси та трансформація права на постсоціалістичному та пострадянському просторі» (Київський національний університет внутрішніх справ, Київ, 2005 р.), «Проблеми глобалізації та геополітичний вектор розвитку України» (НЮАУ ім. Ярослава Мудрого, Харків, 2007 р.), «Правова культура і громадянське суспільство в Україні: стан і перспективи розвитку» (НЮАУ ім. Ярослава Мудрого, Харків, 2007 р.), «Сучасні проблеми юридичної науки» (НЮАУ ім. Я. Мудрого, Харків, 2008).
Публікації. Основні теоретичні та практичні положення, висновки та пропозиції викладені в трьох статтях, опублікованих у періодичних фахових наукових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України, а також у надрукованих тезах чотирьох виступів на наукових конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне й нове вирішення наукового завдання, що полягає у дослідженні внеску Ж. Марітена у зміст сучасної католицької філософсько-правової доктрини, визначенні ступеня його впливу на світову філософсько-правову думку та практичну діяльність католицької церкви, авторитетних міжнародних організацій і об'єднань (ООН, ЮНЕСКО, Європейський Союз), а також окресленні діапазону можливостей взаємодії католицької та світської філософії права. Головні наукові та практичні результати дисертаційного дослідження, здійсненого автором, є такими:
1. Протягом тисячоліть правова думка й законодавство різних цивілізацій мали й продовжують мати як світоглядний фундамент і орієнтири постулати тих або інших релігій. Тому вивчення релігійної філософії права, існуючої в рамках тієї або іншої конфесії, є актуальною й новою для вітчизняної науки галуззю досліджень.
2. Прагнення України стати повноправною частиною європейського співтовариства демократичних держав припускає ознайомлення й адаптацію тих філософсько-правових принципів, на яких це співтовариство ґрунтується. Багато з цих принципів розроблені в рамках католицької думки, яку не слід відкидати тільки внаслідок атеїстичних або іноконфесійних розходжень. Всупереч усталеному погляду на католицьку філософію права як на ортодоксальне слідування доктрині Томаса Аквінського, постановам Соборів і папським енциклікам, особливо енцикліці «Aetrni Patris», вона перебуває в постійному розвитку в пошуках відповідей на актуальні проблеми людства. Сучасна католицька думка, взята в цілому, відійшла від томістичного монізму, однак теоретичний пріоритет Томаса Аквінського в галузі філософії права продовжує зберігатися й дотепер. Через глобальний вплив католицької церкви, пропоновані її прихильниками філософські концепції набувають поширення й визнання в усьому світі, змушуючи реагувати на них навіть у тих країнах, де домінують інші конфесії.
3. Французька католицька філософсько-правова думка практично не досліджена у вітчизняній літературі. Тим часом, без урахування її досягнень у ХХ ст. неможливо зрозуміти формування багатьох філософських положень про права людини, про її взаємодію із суспільством і державою, про способи оптимізації національних законодавств. Саме французькими католицькими мислителями (Марітен, Муньє, Марсель й ін.) ще в 1930-ті роки була розроблена гуманістична (персоналістична) переорієнтація центральної проблематики сучасної філософії з питань методології наукового пізнання на проблеми людського буття в сучасному світі. На відміну від інших напрямків католицької думки, особливістю французького неотомізму в особі Марітена став інтерес до встановлення взаємозв’язку загальних положень персоналістичної філософії з їх практичними правовими гарантіями.
4. На підставі тенденцій, що намітилися в сучасному діалозі між католиками, представниками інших релігійних конфесій і світськими ученими, можна сформулювати кілька методологічних критеріїв світського аналізу філософсько-правових концепцій релігійних мислителів, а саме: критерій репрезентативності; критерій світоглядного плюралізму; критерій авторитетності; критерій гуманності й демократизму; критерій релевантності досліджуваних джерел предмету, цілям і завданням філософії права.
5. При аналізі соціально-історичного й ідейного контексту виникнення католицької філософії права слід враховувати ту обставину, що вона розвилася з апологетики перших Батьків Церкви й в епоху Середньовіччя поступово трансформувалася у відносно закінчену доктрину Томаса Аквінського.
На тлі ослаблення позицій католицької церкви в інтелектуальній сфері XIX ст. папською курією було ухвалено рішення використати теоретичний потенціал філософії Аквіната. Відповідно до директив енцикліки Aeterni Patris була вибудувана мережа навчальних і дослідних центрів з вивчення томізму. Завдяки масовому поширенню й пропаганді його творів у перекладах на новоєвропейські мови у ХХ ст. з’явилася плеяда видатних мислителів-неотомістів, які зуміли розвити погляди середньовічного «ангельського доктора» стосовно до сучасної ситуації.
6. Історія формування філософії права почалася з розмежування природного й позитивного права, суперечлива єдність яких репрезентує структуру правової реальності. Томас Аквінський першим спробував синтезувати обидві галузі права.
Згідно з Аквінатом, закон установлений як певне правило й міра людських дій. Ці дії повинні бути у злагоді з Божественною метою, розумністю, справедливістю й чеснотою. Тому людина повинна прагнути виконання законів згідно зі своєю свободою.
У «Сумі теології» пропонується така класифікація законів: Божественний або вічний закон (lex divina, lex aeterna), природний закон (lex naturalis), людський закон (lex humana). Вічний закон являє собою загальний закон світового порядку, що виражає Божественний розум як верховне загальносвітове начало, абсолютне правило й принцип, який керує загальним зв’язком явищ у світобудові й забезпечує їхній цілеспрямований розвиток. Він є джерелом усіх інших законів, які мають похідний і окремий характер. У своїй повноті вічний або Божественний закон схований від людини й відомий їй тільки через Одкровення в Старому й Новому Завітах, які Аквінат називає відповідно Старим і Новим Законами.
Більш відкритий і доступний людському розуму природний закон, відповідно до якого вся створена Богом природа й людина просуваються до реалізації природних для них цілей. Зміст природного закону для людини як особливої істоти, обдарованої Богом душею й розумом, полягає в тому, що вона за своєю природою наділена здатністю розрізняти добро й зло, причетна до добра й схильна до дій і вчинків свободної волі, спрямованої на здійснення блага як мети.
Людський закон у трактуванні св. Томаса – це позитивний закон, що містить примусову санкцію проти його порушень. Сумлінні й доброчесні люди можуть обходитися й без такого закону, адже для них досить закону природного. Але щоб знешкодити людей безчесних, які не піддаються переконанням і наставлянням, необхідні примус і страх перед покаранням. Людськими законами в справжньому розумінні, згідно із св. Томасом, є тільки ті людські установлення, які відповідають природному закону, інакше це будуть не закони, а лише перекручення й відхилення від природного закону.
7. Із цим пов’язане розмежування філософом справедливого й несправедливого людського закону. Заслуга цього розмежування у вітчизняній філософській літературі зазвичай приписується Гегелю, який у цьому випадку, як і в багатьох інших, часто видавав за своє те, що вже давно було відкрито Платоном, Арістотелем, Ціцероном, Августином і Томасом Аквінським.
Справедливість людського закону визначається його метою – загальним благом людей. Тому справедливими законами, тобто законами у власному розумінні, можуть вважатися лише ті установлення, які співвідносяться із загальним благом. Аквінат виступає як реаліст, стверджуючи, що жоден людський закон не повинен мати на меті виправити всі недоліки людей. Законодавець повинен сприймати людей такими, якими вони є, з їхніми недоліками й слабкостями, не висуваючи надмірних і нездійсненних вимог.
Людський закон повинен мати якість загальності, ґарантуючи рівність усіх перед законом. Крім того, позитивний людський закон повинен бути встановлений належною інстанцією в межах її правочинності, без перевищення влади й потім обов’язково оприлюднений.
Тільки наявність усіх цих ознак робить установлення позитивним законом, обов’язковим для людей. У випадку ж відсутності хоча б одного з них ми маємо несправедливі закони, які Аквінат взагалі не вважає власне законами і які, на його думку, не є обов’язковими для людей.
8. Аквінат розрізняє два види несправедливих законів. До першого виду він відносить закони, в яких немає тих або інших обов’язкових ознак закону, наприклад, замість загального блага мають місце особисте благо законодавця, перевищення ним своїх повноважень і т. ін. Хоча вони й несправедливі, і громадяни не зобов’язані їх виконувати, але можуть їх виконувати заради збереження громадянського миру й традиції слухняності законам. До другого виду несправедливих законів належать ті, що суперечать природному й Божественному законам. Такі закони громадяни не тільки не зобов’язані виконувати, але й зобов’язані не виконувати.
9. Під Божественним мається на увазі закон (припис), даний людям у Божественному одкровенні (Старому й Новому Завітах або Законах). Там містяться необхідні вказівки на кінцеву мету людського буття як вищий і безумовний критерій, яким слід керуватися при неминучих суперечках і розбіжностях у розумінні належного й справедливого, а також зразки норм, відкритих біблійним пророкам.
10. Таким чином, св. Томас створив унікальну модель релігійної філософії права, що вплинула на всі наступні європейські концепції природного права, а також непрямим чином стимулювала пошуки контраргументів, використаних згодом юридичними позитивістами. Але, безумовно, найбільший вплив вона справила на неотомістів ХХ ст., зокрема, на представників французького неотомізму.
11. Великий внесок у формування сучасної філософії права був зроблений Жаком Марітеном, зокрема в розв’язанні питання про співвідношення природного закону й природного права з позитивним законом і позитивним правом, філософською теорією прав людини.
Відроджуючи теоретичну спадщину Томаса Аквінського, Жак Марітен творчо переробляє її, застосовуючи до аналізу сучасної ситуації в світі (обговорення взаємозв’язку нації й держави; політичного суспільства, нації й держави; примата особистості в політичному суспільстві; історичного наповнення й гарантій прав людини; взаємодії держави й церкви тощо). У трактуванні формування політико-правового феномена, який Марітен називає «демократичною світською вірою», французький мислитель виступає як історичний реаліст.
Згідно з Марітеном, процес відокремлення громадянського, або політичного суспільства від духовного царства Церкви був нічим іншим, як розвитком євангельського поділу того, що належить Кесареві й Богові. Метою й результатом цього процесу було те, що громадянське суспільство стало ґрунтуватися на загальному благові й загальному завданні, що належали до «мирського» порядку, в якому різні за походженням або духовними орієнтаціями громадяни мають рівні права й беруть рівну участь. Хоча Марітен вважає, що релігійний поділ людей є нещастям, але він є фактом, який слід визнати.
12. Сьогодні модно говорити про постмодернізм як про щось зовсім нове у філософії кінця минулого й початку нинішнього століття. Однак якщо вважати, що ця течія визначається критикою модернізму, що розуміється як філософія Нового часу, то вже Марітен в 1940-х роках виступав з позицій постмодернізму. Він одним із перших показав, що заявлений у Новий час проект побудови «земного Граду» на підставі чистого розуму, відокремленого від релігії й від Євангелія, зазнав невдачі. Релігія й метафізика є сутнісною складовою людської культури, споконвічними й необхідними стимулами самого життя суспільства.
13. Тому Марітен вважає, що якщо демократія вступить у наступну історичну стадію «з достатньою розумністю й життєвістю», вона не буде ігнорувати релігію, як це робила буржуазна демократія в минулому. При цьому, у свою чергу, для католицького філософа є цілком припустимим, що ця оновлена, «персоналістична» демократія буде плюралістичною, тобто насамперед терпимою до мультиконфесійності й різнодумства.
14. Хоча в наші дні багато положень, які обґрунтовував Марітен, набули аксіоматичного характеру в сучасній філософії права, однак не слід вважати, що вони вже цілком адекватно реалізовані навіть у розвинених демократіях Заходу. Тим більше значення вони мають для української філософії права як у сфері обґрунтування й розвитку вітчизняної філософської теорії прав людини, так і у сфері регулювання відносин між індивідом, суспільством, державою й церквою.
15. Розвиток ідеї Марітена про необхідність формування світської віри в загальнолюдські цінності і їхньої всебічної підтримки в політичному (громадянському) суспільстві може лягти в основу подальших практичних заходів щодо зміцнення єдності української нації незалежно від етнічних, культурних, релігійних або атеїстичних поглядів індивідуумів. Одним із кроків на цьому шляху може стати вдосконалювання Конституції України як суверенної, світської, демократичної, соціальної держави, в якій усі громадяни незалежно від віросповідання об’єднані спільною політичною метою – зміцнення сили й авторитету своєї держави як основного гаранта прав і свобод її громадян.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Азаркин Н. М. Всеобщая история юриспруденции / Н. М. Азаркин. – М. : Юрид. лит., 2003. – 608 с.
2. Аквинский Ф. Дискуссионные вопросы об истине. (Вопрос 1, гл. 4–9) / Фома Аквинский // Благо и истина : классические и неклассические регулятивы / под ред. А. П. Огурцова. – М., 1998. – С. 171–191.
3. Аквинский Ф. Комментарий к «Физике» Аристотеля. Кн. I. Вступление, sent. 7–11 : (Физика 184а16–b14) / Фома Аквинский // Философия природы в Античности и в Средние века. – М., 1998. –Ч. 1. – С. 136–139.
4. Аквинский Ф. О единстве интеллекта против аверроистов / Фома Аквинский // Благо и истина : классические и неклассические регулятивы / под ред. А. П. Огурцова. – М., 1998. – С. 192–214.
5. Аквинский Ф. О правлении государей / Фома Аквинский // Политические структуры эпохи феодализма в Западной Европе, 6–17 вв. – Л. : Наука, 1990. – С. 217-223.
6. Аквинский Ф. О сущем и сущности / Фома Аквинский // Историко-философский ежегодник, 1988. – М., 1988. – С. 228–252.
7. Аквинский Ф. Сумма теологии, I–II. Вопрос восемнадцатый. О благе и зле применительно к человеческим действиям вообще / Фома Аквинский // Вопросы философии. – 1997. – № 9. – С. 156 – 180.
8. Аквинский Ф. Сумма теологии. Вопрос первый, о священном учении / Фома Аквинский // Антология средневековой мысли. – СПб., 2002. – Т. 2. – С. 144–161.
9. Аквинский Ф. Сумма теологии. Вопрос семнадцатый, о ложности / Фома Аквинский // Антология средневековой мысли. – СПб., 2002. – Т. 2. – С. 176–184.
10. Аквинский Ф. Сумма теологии. Вопрос шестнадцатый, об истине / Фома Аквинский // Антология средневековой мысли. – СПб., 2002. – Т. 2. – С. 162–175.
11. Аквинский Ф. Сумма теологии. Первая часть второй части. Вопросы 90, 91, 93, 95, 96 (извлечения) / Фома Аквинский // Антология мировой правовой мысли. – М. : Мысль, 1999. – Т. II : Европа V–XVII вв. – С. 580–595.
12. Аквинский Ф. О сущем и сущности / Фома Аквинский // Verbum. – СПб., 2000. – Вып. 2. – С. 221–249.
13. Аквинский Ф. Сумма теологии. Вопрос восьмой, о существовании Бога в вещах / Фома Аквинский // Verbum. – СПб., 2000. – Вып. 2. – С. 158–166.
14. Аквинский Ф. Сумма теологии. Ч. 1. Вопрос XLIX. О причине зла / Фома Аквинский // Verbum. – СПб., 2000. – Вып. 2. – С. 167–194.
15. Аквинский Ф. Сумма теологии. Ч. 1. Вопросы 75–119 / Фома Аквинский. – К. : Эльга : Ника-Центр, 2005. – 576 с.
16. Аквінський Т. Коментарі до «Політики» Аристотеля / Фома Аквинский. – К. : Основи, 2003. – 794 с.
17. Арон Р. Демократия и тоталитаризм / Р. Арон . – М. : Текст, 1993. – 303 с.
18. Арон Р. Эссе о свободах : пер. с франц. / Р. Арон. – М. : Праксин, 2005. – 196 с.
19. Багдасаров Д. Р. Взаимодействие религии, культуры и истории в неотомистской концепции Жака Маритена : автореф. дис. на соиск. ученой степени канд. филос. наук : 09.00.06 / Багдасаров Д. Р. ; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – М., 1999. – 25 с.
20. Бандура О. О. Єдність цінностей та істини у праві / О. О. Бандура. – К. : Нац. акад. внутр. справ України, 2000. – 200 с.
21. Барт К. Оправдание и право / К. Барт. – М. : Библ.-богослов. ин-т Св. Андрея, 2006. – 150 с.
22. Баумейстер А. О. Першопринцип та буття в метафізиці (на матеріалі метафізики томізму) / А. О. Баумейстер // Автореф. дис... канд. філос. наук: 09.00.01 – Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2001. – 17 с.
23. Бержель Ж.-Л. Общая теория права / Ж.-Л. Бержель. – М. : Нота-Бене, 2000. – 576 с.
24. Берман Г. Дж. Вера и знание : примирение права и религии / Г. Дж. Берман. – М. : Канон+, 1999. – 431 c.
25. Берман Г. Западная традиция права: эпоха формирования / Г. Берман. – М. : ИНФРА–М : Норма, 1998. – 623 с.
26. Білодід В. Демократична нація / В. Білодід // Проблеми теорії ментальності. – К. : Наук. думка, 2006. – С. 350–371.
27. Боберо Ж. Светскость : французская исключительность или универсальная ценность? [Электронный ресурс] / Ж. Боберо // Зеркало недели. – 2002. – 27 июля – 2 августа (№ 28). – Режим доступа: http://www.zn.ua/3000/3690/35532/
28. Болотин И. С. Методологическая несостоятельность христианских концепций нации / И. С. Болотин // Роль субьективной диалектики в исследовании общественных явлений : межвуз. сб. науч. тр. – М., 1981. –С. 83–92.
29. Боргош Ю. Фома Аквинский / Ю. Боргош. – М. : Мысль, 1975. – 183 с.
30. Бородін І. Права та свободи громадян, їх класифікація, гарантії реалізації / І. Бородін // Право України. – 2001. – № 12. – C. 32–34.
31. Бусова Н. А. Модернизация, рациональность и право / Н. А. Бусова. – Харьков : Прометей–Прес, 2004. – 352 с.
32. Буше-Сольнье Ф. Практический словарь гуманитарного права / Буше-Сольнье. – М. : МИК, 2004. – 551 с.
33. Василевскис Э. Антропологические принципы неотомистского персонализма Ж. Маритена и К. Войтылы / Э. Василевскис // «Антропологический поворот» в философии ХХ века. – Вильнюс, 1987. – С. 158–165.
34. Віллем Ж.-П. Європа та релігії. Ставки ХХІ-го століття / Ж.-П. Віллем – К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2006. – 331 с.
35. Вышинский А. Я. Вопросы международного права и международной политики / А. Я. Вышинский. – М. : Госюриздат, 1949. – 503 с.
36. Вышинский А. Я. Вопросы теории государства и права / А. Я. Вышинский. – М. : Госюриздат, 1949. – 424 с.
37. Гараджа В. И. Неотомизм – разум – наука : (критика католической концепции научного знания) / В. И. Гараджа. – М. : Мысль, 1969. – 215 с.
38. Гегель Г. В. Ф. Философия права / Г. В. Ф. Гегель. – М. : Мысль, 1990. – 524 с.
39. Грищук О. Людська гідність у праві : філософські проблеми / О. Грищук. – К. : Атіка, 2007. – 432 с.
40. Губман Б. Л. Кризис современного неотомизма. Критика неотомистской концепции Ж. Маритена / Б. Л. Губман. – М. : Мысль, 1983. – 134 с.
41. Губман Б. Л. Проблема взаимосвязи философии и науки в неотомистской концепции Ж. Маритена / Б. Л. Губман // Диалектика связи философского и конкретно-научного знания. – Иркутск, 1980. – С. 24–31.
42. Губман Б. Л. Современная католическая философия : человек и история / Б. Л. Губман. – М. : Высш. шк., 1988. – 190 с.
43. Гудыма Д. А. Общая характеристика антропологической парадигмы в юридической науке / Д. А. Гудыма // Философия права в России : теоретические принципы и нравственные основания : Материалы науч. конф. / Санкт-Петербург. ун-т, филос. ф-т, 15–17 нояб. 2007 г. – СПб., 2007. – С. 129–130.
44. Гурвич Г. Д. Философия и социология права : избр. соч. / Г. Д. Гурвич. – СПб. : Издат. дом Санкт-Петербург. ун-та, 2004. – 848 с.
45. Гуренко М. М. Теоретико-правові проблеми гарантій прав і свобод людини і громадянина / М. М. Гуренко. – К., 2001. – 218 с.
46. Гьофе О. Розум і право. Складові інтеркультурного правового дискурсу / О. Гьофе О. – К. : Альтерпрес, 2003. – 264 с.
47. Давид Р. Основные правовые системы современности / Р. Давид, К. Жоффре–Спинози. – М. : Междунар. отношения, 1999. – 399 с.
48. Данильян О. Г. Соціальні протиріччя в посттоталітарних системах / О. Г. Данильян. – Х. : Основа, 1998. – 253 с.
49. Дворкін Р. Серйозний погляд на права / Р. Дворкін. – К. : Основи, 2000. – 519 с.
50. Декомб В. Современная французская философия : [сборник] / В. Декомб ; пер. с фр. М. М. Федоровой. – М. : Весь мир, 2000. – 344 с.
51. Дигесты Юстиниана // Памятники Римского права. Законы XII таблиц. Институции Гая. Дигесты Юстиниана. – М. : Зерцало, 1997. – С. 152–607.
52. Доброхотов А. Л. Христианство и философия [Электронный ресурс] / А. Л. Доброхотов // Библиотека Гумер. Философия. – Режим доступа: http://www.gumer.info/bogoslov_Buks/Philos/Article/_Dobroh_ChristFilos.php.
53. Домирли М. А. Право и история: эпистемологические проблемы / М. А. Домирли. – СПб. : Изд-во Санкт-Петербург. ун-та, 2002. – 456 с.
54. Енцикліка „Fides et Ratio” Святішого Отця Івана Павла ІІ до єпископів Католицької Церкви про співвідношення віри й розуму. – К.: Видавничий відділ „Кайрос” Київського коледжу католицької теології Св. Томи Аквінського; Львів: Видавничий відділ „Свічадо” Монастиря монахів студитського уставу, 2000. – 152 с.
55. Ечегаре Р., кардинал. Предисловие [Электронный ресурс] / Кардинал Р. Ечегаре // Патрик де Лобье. Социальная доктрина католической церкви. Опыт воплощения христианского идеала. – Режим доступа: http://www.agnuz.info/library/books/soc_doc/index.htm.
56. Європейські інтеграційні процесм та трансформація права на пост-соціалістичному та пострадянському просторі : матеріали міжнар. наук.-практ. семінару. – К. : Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2006. – 340 с.
57. Жид А. Страницы из дневника [Электронный ресурс] // Lib.ru : Б-ка Максима Мошкова : зарубеж. проза. – Режим доступа: http://lib.gornet.ru/INPROZ/ZHID/pages.txt.
58. Жильсон Э. Избранное : христианская философия : пер. с фр. и англ. / Э. Жильсон. – М. : РОССПЭН, 2004. – 703 с.Жильсон Э. Философия в средние века. От истоков патристики до конца XIV века / Э. Жильсон. – М. : Республика, 2004. – 678 с.
60. Жильсон Э. Томизм. Введение в философию св. Фомы Аквинского / пер. Г. В. Вдовиной // Избранное / Э. Жильсон. – М. ; СПб. : Университет. кн., 2000. – Т. 1. – 496 с.
61. Ильин И. А. Понятие права и силы : опыт методологического анализа // Собрание сочинений : в 10 т. / И. А. Ильин. – М., 1994. – Т. 4. – С. 5–44.
62. Искакова Г. К. Права человека как основа права и политики современного государства / Г. К. Искакова, И. Е. Салиева // Философия права в России : теоретические принципы и нравственные основания : материалы науч. конф. / Санкт-Петербург. ун-т, филос. ф-т, 15–17 нояб. 2007 г. – СПб., 2007. – С. 147–150.
63. Історія релігії в Україні: у 10-ти т. // Редколег.: А. Колодний (голова) та ін. – К.: 1996 – 2004. Т. 10. Релігія і Церква років незалежності України (за ред. проф. А. Колодного). – Дрогобич: Коло, 2003. – 616 с
64. Каневский К. Социальная доктрина католической церкви. Институт государства глазами католиков / К. Каневский // Рос. юстиция. – 2003. – № 6. – C. 69–72.
65. Кант И. Критика практического разума // Сочинения : в 6 т. / И. Кант. – М. : Мысль, 1965. – Т. 4, ч. 1. – С. 311–504.
66. Кант И. Метафизика нравов // Собрание сочинений : в 8 т. / И. Кант. – М., 1994. – Т. 6. – С. 224–543.
67. Карбонье Ж. Юридическая социология / Ж. Карбонье. – М. : Прогресс, 1986. – 351 с.
68. Качурова С. В. Судьба последних религиозных новаций / С. В. Качурова. – Харьков : Нац. авиац. ун-т им. Н. Е. Жуковского, 2005. – 210 c.
69. Кельзен Г. Чисте правознавство / Пер. з нім. О. Мокровольського. / Г. Кельзен. – К.: Юніверс, 2004. – 496 с. - С. 398, 433, 436, 438, 440–441.
70. Кимелев Ю. А. Современная буржуазная философско-религиозная антропология / Ю. А. Кимелев. – М. : Наука, 1985. – 143 с.
71. Кимелев Ю. А. Современная западная философия религии / Ю. А. Кимилев. – М. : Мысль, 1989. – 285 с.
72. Клочков В. В. Религия, государство, право / В. В. Клочков. – М. : Мысль, 1978. – 287 с.
73. Козловський А. А. Право як пізнання : вступ до гносеології права / А. А. Козловський. – Чернівці : Рута, 1999. – 295 с.
74. Коларж З. Человек в теологии Жака Маритена / З. Коларж // Наука и религия. – 1984. – № 5. – С. 32–33.
75. Конституция Польской Республики : принята 2 апреля 1997 [Электронный ресурс] / http://www.rada.gov.ua/LIBRARY/catalog/law/ pol_constitut.html
76. Конституция Французской Республики : принята 4 октября 1958 года (с изм. от 22 февр. 1996 г.) [Электронный ресурс] // Социально-гуманитарное и политологическое образование : система федерал. образоват. порталов. – Режим доступа: http://www.humanities.edu.ru/db/msg/6481.
77. Конституція України : прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. – К. : Укр. правнича фундація, 1996. – 55 с.
78. Корнеев М. Я. Теория познания французского неотомизма / М. Я. Корнеев // Актуальные проблемы критики современной буржуазной философии и социологии. – Л., 1981. – Вып. 4. – С. 36–48.
79. Ксенофонт. Защита Сократа на суде / Ксенофонт // Сократические сочинения. Киропедия / Ксенофонт. – М. : Ладомир, 2003. – С. 168–179.
80. Ллойд Д. Идея права / Д. Ллойд. – М. : Югона, 2002. – 416 с.
81. Лобье П. де. Социальная доктрина католической церкви. Опыт воплощения христианского идеала / Патрик де Лобье. – Брюссель, 1989. – Режим доступа: http://www.catholic.uz/library/books/soc_doc.
82. Лобье П. де. Три града. Социальное учение христианства / Патрик де Лобье. – СПб. : Алетейя, 2000. – 412 с.
83. Луковская Д. И. Личность и право в истории правовой мысли / Д. И. Луковская // История государства и права. – 2007. – № 11. – C. 36–38.
84. Луковская Д. И. Понятие прав человека: многообразие подходов. Проблема универсальности прав человека / Д. И. Луковская // История государства и права. – 2007. – № 12. – C. 32–36.
85. Луковская Д. И. Социологическое направление во французской теории права / Д. И. Луковская. – Л. : Изд-во Ленинград. ун-та, 1972. – 230 с.
86. Майоров Г. Г. Формирование средневековой философской мысли / Г. Г. Майоров. – М. : Мысль, 1979. – 365 с.
87. Макинтайр А. После добродетели / А. Макинтайр. – М. ; Екатеринбург : Акад. проект–Деловая кн., 2000. – 364 с.
88. Максимов С. И. Правовая реальность : опыт философского осмысления / С. И. Максимов. – Харьков : Право, 2002. – 328 с.
89. Максимов С. И. Антропологическое обоснование права / С. И. Максимов // Проблеми законності. Вип. 87 - Х. 2007.- C. 161-169.
90. Максимов С. І. Філософія права як сфера співпраці юристів і філософів / С. І. Максимов // Проблеми філософії права. – 2003. – Т. 1. – С. 33–36.
91. Маритен Ж. Философ в мире : пер. с фр. / Ж. Маритен. – М. : Высш. шк., 1994. – 192 с.
92. Маритен Ж. Человек и государство / Ж. Маритен ; пер. Т. Лифинцевой. – М. : Идея-персс, 2000. – 196 с.
93. Маритен Ж. Знание и мудрость : знание и мудрость. Религия и культура. О христианcкой философии. Фома Аквинский, апостол современности / Ж. Маритен ; пер. с фр. Степачева Л. М. – М. : Науч. мир, 1999. – 243 с.
94. Маритен Ж. Письма к Н. А. Бердяеву, 1926–1936 гг. / Ж. Маритен // Путь. – M., 1992. – № 2. – С. 333–346.
95. Маритен Ж. Философия прав человека : (ответ на анкету ЮНЕСКО, июнь 1947 г.) / Ж. Маритен // Европейский альманах. – М., 1992. – С. 30–34.
96. Маркова Л. А. Наука и религия : проблемы границы / Л. А. Маркова. – СПб. : Алетейя, 2000. – 256 с.
97. Марсель Г. Быть и иметь / Г. Марсель. – Новочеркасск : Сагуна, 1994. – 160 с.
98. Марсель Г. Опыт конкретной философии : пер. с фр. / Г. Марсель. – М. : Республика, 2004. – 224 с.
99. Марсель Г. Человек праведный : пьесы / Г. Марсель. – М. : Изд-во гуманитар. лит., 2002. – 365 с.
100. Монтескье Ш. Л. Избранные произведения / Ш. Л. Монтескье. – М. : Госполитиздат, 1955. – 798 с.
101. Мосин О. В. Права человека как философско-правовая проблема [Электронный ресурс] / О. В. Мосин // Самиздат : электрон. журн. – Режим доступа: http://zhurnal.lib.ru/o/oleg_w_m/
102. Мунье Э. Манифест персонализма / Э. Мунье. – М. : Республика, 1999. – 559 с.
103. Навроцький В. Колективність та етнічність / В. Навроцький // Проблеми теорії ментальності. – К. : Наук. думка, 2006. – С. 75–90.
104. Нерсесянц В. С. Философия права : учеб. для вузов / В. С. Нерсесянц. – М. : Норма, 2001. – 652 с.
105. Нерсесянц В. С. Право и закон / В. С. Нерсесянц. – М. : Наука, 1993. – 366 с.
106. Нерсесянц В. С. Философия права : либертарно-юридическая концепция / В. С. Нерсесянц // Вопр. философии. – 2002. – № 3. – С. 3–16.
107. Нива Ж. Интервью с А. Эрлихом 22 июня 2005 г. [Электронный ресурс] / интервью провел Жорж Нива // Жорж Нива : персон. сайт. – Режим доступа: http://nivat.free.fr/articles/interview_erlikh.php.
108. Оборотов Ю. Н. Традиции и новации в правовом развитии / Ю. Н. Оборотов. – Одесса : Юрид. літ-ра, 2001. – 160 с.
109. Овчинников А. И. Правовое мышление в герменевтической парадигме / А. И. Овчинников. – Ростов н/Д : Изд-во Ростов. ун-та, 2002. – 288 с.
110. Паршина А. А. Суверенитет как философско-юридическая проблема : Ж. Маритен / А. А. Паршина // Философия права и вопросы формирования современной государственно-правовой идеологии : материалы Всерос. науч.-теорет. конф., 24–25 окт. 2001 г. – Ростов н/Д., 2001. – С. 73–79.
111. Платон. Апология Сократа // Сочинения : в 3 т. / Платон. – М. : Мысль, 1968. –Т. 1. – С. 81–112.
112. Поляков А. В. Общая теория права : феноменолого-коммуникативный подход / А. В. Поляков. – СПб. : Юрид. центр пресс, 2003. – 845 с.
113. Поппер К. Открытое общество и его враги. Т. 2. Время лжепророков : Гегель, Маркс и другие оракулы / К. Поппер К. – М. : Культур. инициатива, 1994. – 525 с.
114. Поссенти В. Демократия и христианство / В. Поссенти // Вопр. философии. – 1996. – № 7. – С. 92–102.
115. Поссенти В. Традиции прав человека и идеи Ж. Маритена / В. Поссенти // Европейский альманах. – М., 1992. – С. 12–29.
116. Права человека как фактор стратегии устойчивого развития / отв. ред. Е. А. Лукашева. – М. : НОРМА, 2000. – 320 с.
117. Пэнто Р. Методы социальных наук / Р. Пэнто, М. Гравитц. – М. : Прогресс, 1972. – 607 с.
118. Рабинович С. Концепція прав людини у сучасному католицизмі: загальнотеоретична характеристика / С. Рабинович // Юридична Україна. – 2004. – № 2. – C. 13–22.
119. Рабінович С. П. Права людини у природно-правовій думці неотомізму : автореф. дис. на здоб. наук. ступеня канд. юрид. наук / Рабінович С. П. ; Одеська нац. юрид. акад. – Одеса, 2003. – 18 с.
120. Рабинович С. Поняття прав людини у природно-правовій думці неотомізму / С. Рабинович // Вісн. Акад. правових наук України : зб. наук. пр. – Х., 2003. – № 1. – C. 114–124.
121. Рабинович С. Права людини і соціальна доктрина католицької церкви / С. Рабинович // Вісн. Акад. правових наук України : зб. наук. пр. – Х., 2001. – № 1. – C. 154–167.
122. Рабинович С. Субсидіарність як принцип взаємодії приватної та публічної влади у сучасному суспільстві / С. Рабинович // Юридична Україна. – 2006. – № 2. – C. 4–11.
123. Рабіновіч П. М. Права людини і громадянина / П. М. Рабіновіч, М. І. Хавронюк. – К. : Атіка, 2004. – 464 с.
124. Рассел Б. История западной философии / Б. Рассел. – Новосибирск : Изд-во Новосибирск. ун-та, 1999. – 815 с.
125. Ратцингер И., кардинал. Доктринальная нота, касающаяся некоторых вопросов участия католиков в политической жизни : Конгрегация Вероучения, Рим, резиденция Конгрегация вероучения, 24 ноября 2002 г. [Электронный ресурс] / Кардинал И. Ратцингер, архиепископ Т. Бертоне // Www.Katolik.ru. – Режим доступа: http://www.katolik.ru/modules.php?name=Pages&go=page&pid=423.
126. Ратцингер Й., Бенедикт XVI. Сущность и задачи богословия. Попытки определения в диспуте современности / Й. Ратцингер (Бенедикт XVI). – М. : Библ.-богослов. ин-т Св. Андрея, 2007. – 144 с.
127. Рауш Т. Католичество в третьем тысячелетии / Т. Рауш. – М. : Библ.-богослов. ин-т Св. Ап. Андрея, 2007. – 416 с.
128. Редкин П. Г. Из лекций по истории философии права в связи с историей философии вообще. Т. 5 / П. Г. Редкин. – СПб. : Тип. М. М. Стасюлевича, 1890. – 519 с.
129. Речицкий В. Символическая реальность и право / В. Речицкий. – Львов : ВНТЛ Классика, 2007. – 732 с.
130. Рикёр П. Виновность, этика и религия [Электронный ресурс] / П. Рикёр // Страница Свято-Филаретовского института. – Режим доступа: http://www.sfi.ru/lib.asp?rubr_id=805.
131. Рикёр П. История и истина : пер. с фр. / П. Рикёр. – СПб. : Алетейя, 2002. – 400 с.
132. Рикер П. Конфликт интерпретаций. Очерки о герменевтике / П. Рикер. – М. : Academia–Пресс : Медиум, 1995. – 425 с.
133. Рикёр П. Память, история, забвение : пер. с фр. / П. Рикёр. – М. : Изд-во гуманитар. лит., 2004. – 728 с.
134. Рикер П. Справедливое / П. Рикер. – М. : Логос, 2007. – 304 с.
135. Рикер П. Торжество языка над насилием. Герменевтический подход к философии права / П. Рикер // Вопр. философии. – 1996. – № 4. – С. 27–35.
136. Римаренко С. Права нації та права людини : між Сцилою та Харибдою / С. Римаренко. – К. : Світогляд, 2005. – 78 с.
137. Рікер П. Інтелектуальна біографія / П. Рікер. – К. : Дух і літера, 2002. – 114 с.
138. Рікер П. Право і справедливість / П. Рікер. – К. : Дух і літера, 2002. – 216 с.
139. Розеншток-Хюсси О. Бог заставляет нас говорить / О. Розеншток-Хюсси ; сост., пер. с нем. и англ., послесл. и коммент А. И. Пигалева. – М. : Канон+, 1997. – 288 с.
140. Розин В. М. Генезис права / В. М. Розин. – М. : NOTA BENE, 2001. – 208 с.
141. Ролз Д. Теория справедливости / Д. Ролз. – Новосибирск : Изд-во Новосибирск. ун-та, 1995. – 536 с.
142. Рулан Н. Юридическая антропология : учеб. для вузов / Н. Рулан ; под ред. В. С. Нерсесянца. – М. : Норма, 2000. – 310 с.
143. Рулан Н. Историческое введение в право / Н. Рулан. – М. : NOTA BENE, 2005. – 672 c.
144. Руссо Ж. Ж. Об общественном договоре : трактаты : пер. с фр. / Жан-Жак Руссо. – М. : КАНОН-пресс : Кучково поле, 1998. – 416 с.
145. Свежавски С. Святой Фома, прочитанный заново [Электронный ресурс] / С. Свежавски // Символ. – 1995. – № 33. – Режим доступа: http://www.psylib.ukrweb.net/books/swezh01/txt23.htm.
146. Серебренников В. П. Конституционное право Франции. Проблемы эволюции государственно-правовых институтов Пятой Республики, 1958–1976 гг. / В. П. Серебренников. – Минск : Изд-во Белорус. ун-та, 1976. – 240 с.
147. Синха С. П. Юриспруденция. Философия права / С. П. Синха. – М. : Академия, 1996. – 120 с.
148. Скрипнюк О. В. Демократія. Україна і світовий вимір / О. В. Скрипнюк. – К. : Логос, 2006. – 368 с.
149. Сливка С. С. Природне та надприродне право. Ч. І. Природне право : історико-філософський погляд / С. С. Сливка. – К. : Атіка, 2005. – 224 с.
150. Софокл. Антигона / Софокл // Античная драма. – М. : Худож. лит., 1970. – C. 170–206.
151. Титов В. Д. Вопрос о рациональности закона и права : наследие Цицерона и современные философско-правовые исследования / В. Д. Титов // Проблеми законності. – 2003. – № 62. – С. 151–159.
152. Титов В. Д. Логическое знание в его социально-исторической детерминации (религиозный, политический, правовой контекст Древности и Средних веков) / В. Д. Титов. – Харьков : Регион-информ, 2004. – 260 с.
153. Трилесник Б. И. Жак Маритен и рационализм / Б. И. Трилесник // Научные доклады высшей школы. Философские науки. – М., 1980. – № 6. – С. 106–114.
154. Трофименко В. А. Разум и воля как универсальные антропологические основы права : дис. на соиск. учен. степени канд. юрид. наук : 12.00.12 / Трофименко В. А. ; Нац. юрид. акад. Украины им. Ярослава Мудрого. – Харьков, 2004. – 188 с.
155. Тюгашев Е. А. Национальный вопрос в эпоху глобальных проблем: в лоне университета [Электронный ресурс] / Е. А. Тюгашев // Социальная философия : из классики. – Режим доступа: http://filosof10.narod.ru/lib/Nation/Nation2.doc.
156. Фуко М. Надзирать и наказывать. Рождение тюрьмы / М. Фуко ; пер. с фр. В. Наумова ; под ред. И. Борисовой. – М. : Ad Marginem, 1999. – 224 с.
157. Хабермас Ю. Моральное сознание и коммуникативное действие / Ю. Хабермас. – СПб., 2000. – 379 с.
158. Хабермас Ю. Диалектика секуляризации. О разуме и религии / Ю. Хабермас, Й. Ратцингер (Бенедикт XVI). – М. : Библ.-богослов. ин-т Св. Андрея, 2006. – 112 с.
159. Харт Х. Л. А. Концепція права / Х. Л. А. Харт ; пер. с англ. Н. Комарова. – К. : Сфера, 1998. – 236 с.
160. Хейз М. А. Современное католическое богословие : хрестоматия / Хейз М. А. ; под ред. Л. Джирон. – М. : Библ.-богослов. ин-т Св. ап. Андрея, 2007. – 673 с.
161. Хеффе О. Политика, право, справедливость : основоположения критической философии права и государства / О. Хеффе. – М. : Гнозис, 1994. – 328 с.
162. Цвік М. В. Про сучасне праворозуміння / М. В. Цвік // Вісн. Акад. правових наук України. – 2001. – № 4. – С. 3–13.
163. Цицерон. О государстве. О законах. О старости. О дружбе. Об обязанностях : речи, письма / Цицерон. – М. : Мысль, 1999. – 782 с.
164. Человек в центре энциклик [Электронный ресурс] // Радио «Ватикан» : голос Папы в диалоге с миром. – Режим доступа: http://www.oecumene.radiovaticana.org/rus/Articolo.asp=33911/17/04/2005.
165. Четвернин В. А. Современные концепции естественного права / В. А. Четвернин. – М. : Наука, 1988. – 140 с.
166. Шишков К. А. Власть и политический идеал в политико-философской концепции Ж. Маритена / К. А. Шишков // Культура и власть. – Тверь, 1999. – С. 66–71.
167. Шкода В. В. Вступ до правової філософії / В. В. Шкода. – Х. : Фоліо, 1997. – 223 с.
168. Шрейдер Ю. А. Ценности, которые мы выбираем : смысл и предпосылки ценностного выбора / Ю. А. Шрейдер. – М. : Эдиториал УРСС, 1999. – 208 с.
169. Энговатова А. В. Религиозное и политическое верования в контексте демократических преобразований во Франции / А. В. Энговатова // Философ. исслед. – 2006. – № 3–4. – С. 218–243.
170. Энговатова А. В. Французская философия 1980–1990-х гг. и права человека / А. В. Энговатова // Философ. исслед. – 2006. – № 11. – С. 97–106.
171. Ястребов И. Б. Социальная философия католицизма в ХХ веке / Ястребов И. Б. – К. : Вища шк., 1988. – 190 с.
172. Aeterni patris. Encyclique de Léon XIII [Electronic resource]. – Mode of access: http://www.vatican.va/holy_father/leo_xiii/encyclicals/documents/ hf_l-xiii_enc_04081879_aeterni-patris_fr.html
173. Atias C. Philosophie du droit / C. Atias. – Paris : PUF, 1999. – 349 p.
174. Bentham J. Anarchical Fallacies : Critique of the Doctrine of Inalienable, Natural Rights [Electronic resource] // Works / Jeremy Bentham: Bowring (ed.). – L., 1843. – Vol. 2. – Mode of access: http://www.ucl.ac.uk/Bentham-Project/Publications/public.htm.
175. Berti E. Questioni di filosofia politica: democrazia, popolo, autorita / E. Berti // Jacques Maritain, oggi. – Milano, 1983. – P. 200–227.
176. Billier J.-C. Histoire de la philosophie du droit / A. Billier ,
J.-C. Maryioli. – Paris : Armand Colin, 2001. – 328 p.
177. Comitee Laïcité Republique France [Electronic resource]. Mode of access: http://www.laicite-republique.org/spip.php?rubrique102
178. Congar Y. M.-J. A History of Theology / Y. M.-J. Congar. – Garden City (New York) : Doubleday, 1968. – 312 p.
179. Corduan W. Neo-Thomism [Electronic resource] / W. Corduan. – Mode of access: http://mb-soft.com/believe/txo/neothomi.htmlastupdatedon 05/31/2007.
180. Crosson F. J. Maritain and natural rights / F. J.Crosson // Rev. of metaphysics. – Wash., 1983. – Vol. 36, № 4. – Р. 897–912.
181. Fay Th. A. Maritain on rights and natural law / A. Th. Fay // Thomist. – Wash., 1991. – Vol. 55, № 3. – P. 439–448.
182. Geisler N. L. Philosophy of Religion / N. L. Geisler. – Bloomington (Indiana), 2001. – 568 p.
183. Gwozdz Th. Derrida, Maritain, and deconstruction / Th. Gwozdz // Intern. philos. quart. – Bronx (New York), 1999. – Vol. 39, № 3. – P. 305–316.
184. Haines C. G. The Revival of Natural Law Concepts / C. G. Haines. – Cambridge (Mass) : Harvard University Press, 1930. – XLII, 564 p.
185. Harouel-Burleloup V. Droit humanitaire / V. Harouel-Burleloup // Dictionnaire de la culture juridique. – P. : Quadrige/Lamy/PUF, 2003. – Р. 487–491.
186. Hauriou M. Précis élémentaire de droit constitutionnel / M. Hauriou. – P. : Sirey, 1925. – 542 p.
187. Inciarte F. Jacques Maritain im politikphilosophischen und theologischen Kontext Deutschlands / F. Inciarte // Giornale di metafisica. – Torino, 1982. – A. 4, № 3. – S. 475–486.
188. Ioannes Paulus II. Fides et ratio.Aux Évêques de l'Église Catholique sur les rapports entre la Foi et la Raison [Electronic resource] / Ioannes Paulus II. – 1998. – Mode