ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА КУЛЬТУРА ЮРИСТА: ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ : ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНАЯ КУЛЬТУРА ЮРИСТА: философско-ПРАВОВОЙ АСПЕКТ

Краткое описание

Зміст
ЗМІСТ 2
ВСТУП 3
РОЗДІЛ I. Огляд філософсько-правової літератури та напрями дисертаційного дослідження 10
1.1. Духовна культура як основа
творчо-конструктивної діяльності людини 10
1.2. Інтелектуальна культура
як складова духовної культури людини 20
1.3. Інтелект у контексті психологічних досліджень 33
РОЗДІЛ ІІ. Теоретико-методологічне обґрунтування інтелектуальної культури юриста 44
2.1. Поняття інтелектуальної культури юриста 44
2.2. Юридичне мислення – основа формування
інтелектуальної культури юриста 71
2.3. Роль інтелектуальної культури у правотворчому процесі 80
РОЗДІЛ III. Формування інтелектуальної культури юриста 95
3.1. Дія природного права на формування
інтелектуальної культури юриста 95
3.2. Вплив правової дійсності на формування
інтелектуальної культури юриста 113
3.3. Роль пізнання правових явищ у формуванні
інтелектуальної культури юриста. 129
3.4. Підвищення ступеня інтелектуальної культури юриста
у процесі прийняття правових рішень 145
ВИСНОВКИ 160
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 163

ВСТУП
Необхідність проведення дисертаційної роботи зумовлена відсутністю комплексного дослідження філософсько-правових проблем інтелектуальної культури юриста.
Актуальність теми дослідження. Серйозні процеси трансформації українського суспільства є складним, системним явищем, яке пронизує і охоплює всі сфери життєдіяльності соціуму – економіку, політику, право, ідеологію. Тому проблема формування правової доктрини нерозривно пов’язана з глибокими змінами соціально-економічного укладу нашої держави, суспільно-політичних інститутів, з процесом переосмислення духовних цінностей, з переоцінкою ролі та значення юриста в житті соціуму. Ефективність здійснення політичних і економічних реформ певною мірою залежить від реорганізації правової системи, яка передбачає необхідність зміни теоретичних уявлень про суспільство, про відносини між державою і правом, а також виховання та формування фахівців-правників нової генерації.
Дотримання у державі принципу верховенства права, законності, правопорядку, становлення, зміна законодавства забезпечується копіткою працею висококваліфікованих фахівців-правників. За умов політичної, економічної та соціальної напруги в українському суспільстві важливого значення набуває об’єктивна діяльність юристів, що вимагає великих моральних зусиль, професійних навичок, об’єктивного пізнання правових явищ, правової ерудиції та компетенції, знання законів природи, володіння інформацією з актуальних проблем. Така діяльність можлива на основі сформованої інтелектуальної культури, яка сприяє адекватному сприйняттю особистістю правової дійсності, прийняттю справедливих і законних рішень.
Створення гідних умов життя кожної людини є первинною складовою політики цивілізованої держави. Дотримання основних прав людини, забезпечення свободи волі особи, її інтелектуальної самостійності повинні стати пріоритетним напрямом діяльності української держави та її інститутів. Вирішення цих проблем реально сприятиме зближенню України з європейським та світовим співтовариствами.
Слід відзначити, що питання, пов’язані з особливостями застосування власного інтелектуального потенціалу, особливо актуальними є в сучасний період розвитку української держави. Адже саме сьогодні необхідна максимальна концентрація мисленнєвих зусиль усіх учасників державотворчих процесів. Від того, наскільки якісними будуть знання певних політиків та державних діячів, їхні професійні навички та прагнення досягти об’єктивних результатів у правотворчості, залежить добробут українського суспільства та інтеграція нашої держави у європейське співтовариство.
У цьому контексті, актуальність теми дисертаційного дослідження визначається насамперед історичним місцем та роллю України в європейському та світовому процесах. А тому її теоретичне осмислення передбачає залучення як світових, так і вітчизняних джерел. Найзагальнішим висновком аналізу історіографії питання є встановлення безпосереднього зв’язку феноменів духовної культури, правової культури та інтелектуальної культури юриста. Це зумовило властиве філософському способу освоєння дійсності урізноманітнення теоретичних висновків щодо тих чи інших проблем, адже марними є спроби відшукати універсальні незмінні положення щодо природи людини та її духовного світу.
Необхідність дослідження цієї теми з огляду на її актуальність полягає ще й у тому, що ця проблематика пов’язана із психічною діяльністю, функціонуванням інтелекту людини, його використанням та застосуванням, із питаннями встановлення істини, оскільки юридичне мислення, формування інтелектуальної культури юриста та професійна діяльність на засадах духовності та моралі, особливості правотворчості не були пріоритетними у радянській науці. Проте сучасна ситуація вимагає більш детального дослідження та правильної оцінки цих явищ, що, безумовно, є важливим кроком для формування громадянського суспільства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри теорії та історії держави та права Львівського державного університету внутрішніх справ в контексті колективної наукової теми „Формування особи українського національного юриста: теоретико-історичний аспект”.
Теоретична основа дослідження. У вітчизняній та зарубіжній літературі питання, пов’язані з формуванням та функціонуванням інтелектуальної культури юриста, розроблені ще не достатньо. Проте є чимало аспектів, що стосуються окремо інтелекту, особливостей психічного розвитку людини, свободи людини, культури її поведінки, які відображено у працях, що безпосередньо стосуються дослідження даної проблематики. Це, зокрема, праці:
- з філософії (Ж-П. Вернана, А.Бачорішвілі, А.Богданова, М.Бердяєва, Г.Гегеля, К.Гельвеція, І.Канта, А.Клізовського, С.Кримського, Н.Рулана, Е.Фрома, М.Хайдеггера, М.Шелера, П.Юркевича, Х.Янараса);
- з філософії права (О.Бандури, В.Бачиніна, С.Бублика, В.Гвоздецького, К.Жоля, М.Заінчковського, Б.Кістяківського, Д.Керімова, А.Козловського, В.Малахова, В.Нерсесянца, П.Новгородцева, С.Сливки, Б.Чміля, Р.Циппеліуса);
- з психології (А.Войтова, Ф.Клікса, М.Костицького, Ф.Міелє, Д.Ніренберга, М.Ойчслі, С.Плауса, Ю.Полковникова, Р.Немова, Х.Сільва, П.Таранова, М.Шелера, Р.Штернберга, М.Хайдеггера);
- з культурології (А.Бичко, К.Доусона, Г.Драча, В.Капітона, М.Максюти, П.Сапронова );
- з правознавства (С.Алєксєєва, Г.Бермана, О.Данільяна, В.Журавського, М.Кельмана, А.Колодія, Я.Кондратьєва, В.Копєйчикова, В.Котюка, Д.Ллойда, В.Сокуренка, Б.Топорніна), що безпосередньо чи посередньо стосуються даної проблематики, становлять теоретичну основу здійсненого нами дослідження.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення основних аспектів інтелектуальної культури юриста як органічної складової духовної культури та спроба її філософсько-правового аналізу.
Означена мета дослідження зумовила відповідну сукупність поставлених завдань, суть яких полягає у необхідності:
• показати рівень розробки проблем інтелекту в контексті соціокультурного та гуманітарного знання;
• визначити поняття інтелекту людини, його архітектоніку, особливості формування, основні компоненти, принципи та функції;
• означити особливості інтелектуальної культури юриста та її визначальні риси;
• охарактеризувати правове (юридичне) мислення як основу формування інтелектуальної культури юриста;
• розкрити вплив інтелектуальної культури юриста на правотворчий процес;
• показати особливості впливу законів природи на формування інтелектуальної культури юриста;
• виявити зв'язок між інтелектуальною культурою юриста та пізнанням правових явищ.
Об’єктом дисертаційного дослідження є інтелектуальна культура юриста як феномен духовної культури людини.
Предметом дисертаційного дослідження є інтелектуальна культура юриста як специфічна духовна інтегральна якість фахівця.
Методи дослідження. У вирішенні поставлених завдань використовувалися філософські, загальнонаукові та спеціально-наукові методи, зокрема, метод системного аналізу, структурно-функціональний, історичний, порівняльно-правовий, логіко-семантичний. Структурно-функціональний та метод системного аналізу застосовувалися при дослідженні інтелекту та інтелектуальної культури як неоднозначних та багатовимірних системних явищ, при визначенні їх зумовленості соціальною дійсністю і тенденцій їх зворотного впливу на цю дійсність. Історичний метод використовувався в процесі ретроспективного розгляду соціогуманітарних концепцій інтелекту та інтелектуальної культури. Логіко-семантичний метод дозволив сформулювати понятійний апарат. Логічну основу дисертаційного дослідження становлять положення і висновки теорії пізнання соціальних, у тому числі правових явищ, теорії та філософії культури. У процесі теоретичного та практичного дослідження застосовувалися ті спеціальні методи, які дали змогу проаналізувати нормативно-правові акти та практичну діяльність, визначити правовий статус юриста.
У дослідженні застосовувались також методи аналізу та синтезу, дедукції, індукції та аналогії, порівняння та протиставлення у систематизації емпіричного матеріалу й отриманні власних теоретичних результатів для досягнення поставленої мети.
Методологія дослідницької роботи ґрунтувалася на принципах єдності теорії і практики та об’єктивності емпіричної бази дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній філософсько-правовій науці здійснено спробу цілісного дослідження проблем інтелектуальної культури юриста.
Найістотніші результати дослідження, які відображають внесок дисертанта у розробку означеної проблеми, зводяться до того, що:
• Доповнено існуюче визначення поняття „інтелектуальна культура юриста”. На наш погляд, під інтелектуальною культурою юриста слід розуміти здатність фахівця-юриста на основі інтелігентності та правової ерудиції пізнавати правову дійсність; приймати на засадах законності справедливі рішення; здійснювати юридичну діяльність на основі філософсько-правового раціоналізму та філософсько-правового прагматизму, а також ставлення юриста до законів природи (Всесвіту).
• Зроблено певний науковий вклад у теоретичне обгрунтування основних принципів та функцій інтелектуальної культури юриста. Виділено такі принципи інтелектуальної культури юриста як адекватність реагування на правову дійсність, толерантність, функціональна підготовленість. Основні функції інтелектуальної культури юриста доповнено такими як утвердження юриста як фахівця та функція творчої активності юриста.
• Доведено, що правове (юридичне) мислення як основа інтелектуальної культури юриста є важливим чинником правотворчості. Основною процедурою правового мислення є правове моделювання, а організаційним фактором правотворчості є правова технологія.
• Обгрунтовано, що формування інтелектуальної культури юриста є складним багатогранним процесом, який включає в себе закони природи. До основних теоретико-методологічних засад формування інтелектуальної культури юриста віднесено правову освіту, філософію права та юридичну логіку.
Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що вони, а також вироблені методологічні підходи можуть бути використані:
• для подальшої науково-теоретичної розробки проблем розвитку та удосконалення правової культури у вітчизняній науковій практиці, для розробки проблем правової антропології та епістемології. Дефініції, висновки та обґрунтування положень, що були сформульовані в дисертації, можуть стати основою для подальших досліджень особливостей та аспектів інтелектуальної культури юриста, її філософсько-правової характеристики;
• матеріали дисертації можуть застосовуватися у навчальному процесі, використовуватися при підготовці підручників, навчальних посібників з юридичної деонтології, філософії права, теорії держави і права, а також при викладанні відповідних навчальних дисциплін (Акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в навчальний процес від 10 червня 2005 року).
Апробація результатів дисертації. Положення дисертаційного дослідження доповідалися на всеукраїнській науково-практичній конференції на тему „Молода українська держава на межі тисячоліть: погляд в історичне майбутнє демократичної, правової держави Україна” (10-11 червня 2001 р., м. Львів), на міжнародній конференції на тему “Управління державою III-го тисячоліття” (25-27 червня 2002 р., м. Львів), на міжнародному науковому семінарі з філософії права „Європейські інтеграційні процеси і трансформація права на постсоціалістичному та пострадянському просторі” (23-24 вересня 2005 р., м. Київ), а також на науковій конференції „Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні” (6 жовтня 2005 р., м. Львів).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у 6 публікаціях, в тому числі, 3 статтях, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, монографії та 2 тезах виступів на науково-практичних конференціях:
1. Занік Ю.М. Інтелект: юридично-психологічний аспект // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ: Збірник / Гол. ред. В.Л.Ортинський. – Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України. – Вип. 1. - 2002.- С. 169-176.
2. Занік Ю.М. Закони Всесвіту – основа формування інтелектуальної культури юриста // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ: Збірник / Гол. ред. В.Л.Ортинський. – Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України. – Вип. 3. - 2002.- С. 192-197.
3. Занік Ю.М. Вплив правової дійсності на формування інтелектуальної культури юриста // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ: Збірник / Гол. ред. В.Л.Ортинський. – Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України. – Вип. 1. - 2004.- С. 350-358.
4. Занік Ю.М. Інтелектуальна культура юриста: філософсько-психо¬ло-гіч¬не обгрунтування. – Львів: БаК, 2002. – 100 с.
5. Занік Ю.М. Культура інтелектуального регулювання державно-правовими процесами // Молода українська держава на межі тисячоліть: погляд в історичне майбутнє демократичної, правової держави Україна. Збірник наукових праць. – Львів, 2001. – С. 103-107.
6. Занік Ю.М. Вплив законів Всесвіту на формування інтелектуальної культури юриста // Управління державою III-го тисячоліття: Матеріали I-ої Міжнародної науково-практичної конференції (Львів, 25-27 червня 2002 р.) – Львів, ЛвЦНТЕІ, 2002. – С. 105-109.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У висновках викладені загальні підсумки дослідження, сформульовані основні наукові положення та рекомендації, що становлять зміст дисертації:
1. Інтелектуальна культура є складовою частиною духовної культури людства, яка відображає внутрішній світ людини, соціальної спільноти. Вона є самостійним чинником впливу на характер та розвиток спільноти. В свою чергу інтелектуальна культура, її зміст обумовлюється сутністю кожного окремого носія – сутністю конкретно-історичної людини, її характерними рисами, властивостями, інтелектуальним потенціалом.
2. Інтелектуальна культура юриста є певним рівнем пізнання фахівцем світу, соціального та правового буття в конкретний історичний період. Інтелектуальна культура юриста розвиває індивідуальні здібності кожного професіонала-правника, збагачує його внутрішній світ як особистості, сприяє всебічному прояву та розвитку його творчих сил. Інтелектуальна культура юриста за своєю сутністю є потаємним компонентом людської свідомості, вона охоплює систему настанов, які є образами і почуттями.
3. Інтелектуальна культура юриста повинна бути вищою від інтелектуальної культури населення, оскільки високе суспільне положення юриста вимагає від нього знання своєї справи, вміння орієнтуватися в складних правових ситуаціях. Основними показниками рівня розвитку інтелектуальної культури юриста є його інтелігентність та правова ерудиція. Інтелігентність характеризує людину як особистість, здатну, перш за все, толерантно ставитись до інших людей, розуміти, співчувати, взаємодопомагати. Правова ерудиція, на нашу думку, виступає однією із складових (поряд з інтелігентністю, зокрема) на шляху до встановлення істини, здобуття максимально корисного у правовій сфері. Під правовою ерудицією слід розуміти широку гаму знань правової науки, вміння корисно діяти у правовому полі, можливість прийняття юристом обгрунтованих правових рішень.
4. Інтелектуальна культура юриста повинна бути невіддільною від моральної культури особистості. Вона повинна бути свідченням не тільки цивілізованості особи (рівень освіченості), але і ознакою культурності (духовності). Дієвим для юриста повинен стати принцип морального розвитку, який обумовлює існування та самоудосконалення людини та її моральну свободу. Юрист з необхідності піддає суб’єктивній оцінці свої дії орієнтовно на поняття добра і співвідносно з із загально визнаним благом, глибина пізнання якого залежить від конкретних культурно-історичних умов.
5. Соціальним призначенням інтелектуальної культури юриста слід вважати: сприяння створенню в суспільстві умов упорядкованості, які б були юридично забезпеченими, що дозволило б людині здійснювати та захищати свої природні права; сприяння дотриманню порядку та норм поведінки, вибудуваних у відповідності з морально виправданими юридичними засобами як основного принципу функціонування суспільного та особистого життя; сприяння процесам існування та самозбереження суспільства як системи, його зв’язку з природним середовищем і світобудовою.
6. Основне практичне застосування інтелектуальна культура юриста знаходить у прийнятті правових рішень, у процесах правотворчості та законотворчості, у процедурах правового моделювання та конструювання.
7. Інтелектуальна культура юриста як явище індивідуально-суб’єктивного порядку формується під впливом законів природи, в результаті цілеспрямованого та організованого процесу правової освіти, залежить від рівня правосвідомості особи, від її оволодіння основами філософсько-правового знання та юридичної логіки. Також інтелектуальна культура юриста обумовлюється пізнанням оточуючої дійсності, зокрема правової. Пізнання виступає пріоритетною складовою у сприйнятті права та правової дійсності. Особливості пізнання правових явищ передбачають визначення буття права та сутності права. При цьому сутність права перебуває у тісному та нерозривному зв’язку із правовими явищами, які в свою чергу виступають об’єктами правового пізнання.
8. Підґрунтям для формування інтелектуальної культури має стати пра¬во¬ва дійсність, яка реально відображатиме політичну, правову, економічну та со¬ціальну ситуацію в державі. Інтелектуальна культура в свою чергу повинна ста¬ти надійним джерелом підтримання, розвитку та вдосконалення правової дійс¬ності на засадах справедливості, гуманності, духовності та врахування основних моральних цінностей. Інтелектуальна культура вітчизняного юриста повинна опиратися на історичні особливості буття українського народу і в поєднанні з кращими світовими зразками правової думки творити правову дійсність.
9. Пропонуємо:
• Верховній Раді України законодавчо закріпити гарантії опти-мального розвитку національного інтелектуального потенціалу.
• Кабінету Міністрів України забезпечити виконання повноважень пов’язаних з підвищенням рівня інтелектуалізації українського народу.
• Міністерству юстиції України, Міністерству Внутрішніх Справ України, Прокуратурі України, Службі Безпеки України, Верховному Судові України, Державній Податковій Адміністрації впровадити в подальшому систему жорсткого відбору власних професійних кадрів, засновану на інтелектуальності, тобто: моральності, інтелігентності, ерудованості, освіченості, духовності.
• Усім гілкам влади провадити державну політику, засновану на свободі волі особи.
На думку дисертанта, важливість дослідження особливостей функціонування інтелекту та формування в фахівця, зокрема юриста, певної культури його застосування виступає важливою передумовою для утвердження в Україні правової, демократичної держави та становлення основних засад громадянського суспільства.
У зв’язку із цим основні принципи правотворчості в державі повинні відповідати основним тенденціям природного права.

Список використаних джерел
1. ANTHROPOS. Опыт энциклопедического изложения духовной науки Рудольфа Штайнера.- Т. 1.-Разд. 1-4. – Сост. Г.А.Бондарев. – М.: Институт Общегуманитарных Исследований, 1999. – 800 с.
2. ANTHROPOS. Опыт энциклопедического изложения духовной науки Рудольфа Штайнера.- Т.2. Разд. 4-7 – Сост. Г.А.Бондарев. – М.: Институт Общегуманитарных Исследований, 1999. – 896 с.
3. Абульханова К.А. О субъекте психической деятельности. Методол. проблемы психологии. М., «Наука», 1973. 288с.
4. Авдеев В.И. Становление культуры мышления как проблема. – Воронеж: Изд-во ВГУ, 1992. – 176 с.
5. Айзенк Ганс Ю. Проверьте свои интеллектуальные способности. – 2-е изд. – Рига: Виеда, 1992. – 176 с.
6. Айзенк Г., Кэмин Л. Природа интеллекта – битва за разум. – М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2002. – 352 с.
7. Алдер Г. Техника развития интеллекта. – СПб.: Питер, 2001. – 192 с.: ил.
8. Алексеев С.С. Восхождение к праву. Поиски и решения. – М.: Издательство НОРМА, 2001. – 752 с.
9. Ануфрієв М. Органи внутрішніх справ незалежної України: реалії та перспективи реформування // Молода українська держава на межі тисячоліть: погляд в історичне майбутнє демократичної, правової держави Україна. Збірник наукових праць. – Львів, 2001. – 294 с.
10. Аугустинавічуте А. Дуальна природа людини. – К.: Соціотех, 1992. – 95 с.
11. Бачинін В.А., Журавський В.С., Панов М.І. Філософія права: Підручник для юрид. спец-тей вищих навч. закладів. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 472 с.
12. Бачинин В.А. Морально-правовая философия. – Харьков: Консум, 2000. – 208 с.
13. Бачинин В.А. Философия права и преступления. Худож.-оформитель Д.Гапчинский. – Харьков: Фолио, 1999. – 607 с.
14. Бачоришвили А.Т. Философия, психология, эстетика: Сборник. – Тбилиси: Мецниереба, 1979. – 198 с.
15. Бердяев Н.А. Дух и реальность / Н.А.Бердяев; Вступ. ст. и сост. В.Н.Калюжного. – М.: ООО «Издательство АСТ»; Харьков: «Фолио», 2003. – 679 с.
16. Бержель Ж-Л. Общая теория права / Под. общ. ред. В.И.Даниленко / Пер. с фр. – М.: Издательский дом NOTA BENE. 2000 – 576 с.
17. Берман. Г.Дж. Право і революція. – К.: IRIS, 2001. – 652 с.
18. Бех І.Д. Від волі до особистості. – К.: Україна-Віта, 1995. – 202 с.
19. Библер В.С. На гранях логики культуры: Книга избранных очерков. – М.: Русское феноменологическое общество, 1997. – 440 с.
20. Біленчук П.Д., Гвоздецький В.Д., Сливка С.С. Філософія права: Навчальний посібник; За ред. П.Д.Біленчука. – К.: Атіка, 1999. - 208 с.
21. Біологія: Навч. посібник / А.О.Слюсарєв, О.В.Самсонов, В.В.Мухін та ін.; За ред. та пер. з рос. В.О.Мотузного. – 2-е вид., випр. – К.: Вища шк., 1995. – 607 с.
22. Богданов А.А. Цели и нормы жизни // Философия права. Хрестоматия: Учеб. пособие для студентов высшых учеб заведений / Под. ред. Н.И.Панова. – Состав.: Панов Н.И., Бачинин В.А., Святоцкий А.Д. – К.: Издательский Дом «Ин Юре», 2002. – С. 535-569
23. Богоявленская Д.Б. Психологические основы интеллектуальной активности: Автореф. дисс. д-ра психол. наук: 19.00.01 / НИИ общей и пед. психологии. – М., 1987. – 49 с.
24. Борохов Э. Энциклопедия афоризмов (Мысль в слове) / Худож. Ю.Д. Федичкин. – М.: ООО “Фирма ”Издательство АСТ”, 1999. – 720 с.
25. Брудный А.А. Психологическая герменевтика: Учеб. пособие. – М.: Лабиринт, 1998. – 336 с.
26. Бунакова И.В. Творчество: природа и сущность // Філософія і соціологія в контексті сучасної культури. – Дніпропетровськ: ДДУ, 1999. – с. 53-60.
27. Ведин Ю.П. Структура, истинность и правильность мышления. – Рига: Лиесма, 1979. – 194 с.
28. Вернан Ж-П. Происхождение древнегреческой мысли: Пер. с. фр. / Общ. ред. Ф.Х.Кессиди, А.П.Юшкевича; Послесл. Ф.Х.Кесиди. – М.: Прогрессс, 1988. – 240 с.
29. Верников М. Людський інтелект – найвищий скарб і умова розвитку сучасного суспільства // Людський інтелект: Філософсько-методологічні дослідження. – Львів, 1998. – с. 8-18. – (Філософські пошуки / Всеукр. Асоціація філософ. Спілок и др. Вип. 1 (V/VI).
30. Вишневський О. Людина в концепції традиційно-християнського виховання // Наукові записки. Том III. Виховання молодого покоління на принципах християнської моралі в процесі духовного відродження України – Острог, 2000. – С. 290-297.
31. Вовканич С. Інформація. Інтелект. Нація. – Львів: Євросвіт, 1999. – 416 с.
32. Возняк С. Проблема інтелекту в українській філософії // Людський інтелект: Філософсько-методологічні дослідження. – Львів, 1998. – с. 25-30. – (Філософські пошуки / Всеукр. Асоціація філософ. спілок и др. Вип. 1 (V/VI).
33. Войтов А.Г. Самоучитель мышления. – М.: Информационно-внедоенческий центр “Маркетинг”, 1999. – 408 с.
34. Вукалов О.В., Єрмак В.Д., Каганець І.В. Заочна школа соціоніки. – Кн. перша. – К.: Соціонічні технології, 1991. - 96 с.
35. Гаєк Ф.А. Конституція свободи / Пер з англ.. Мирослави Олійник та Андрія Каролишина. – Львів: Літопис, 2002. – 556 с.

36. Гегель, Георг Вільгельм Фрідріх. Основи філософії права, або Природне право і державознавство / Пер. з нім. Р.Осадчука та М.Кушніра. – К.: Юніверс, 2000. – с. 336.
37. Гельвецій Клод Адріан. Про людину, її розумові здібності та її виховання / Переклад з французької Валер’яна Підмогильного. – К.: Основи, 1994. – 416 с.
38. Гільдебранд Д. Способи участі людини в цінностях // Досвід людської особи: Нариси з філософської антропології. – Львів: Свічадо, 2000. – С. 153-184
39. Гладун З. Слово до читача // Сливка С.С. Самозахист населення: Моральний аспект / Львів. ін-т. внутріш. Справ. – Львів: Каменяр, 1996. – С. 3-6
40. Голибард Е. Щоб думати і жити правильно: Нариси технології системного мислення: Посібник. – К., 1998. – 164 с.
41. Грошовская Р.М., Березная И.Я. Интуиция и исскуственный интеллект. – Л.: Издательство Ленинградского университета, 1991. – 272 с.
42. Грязин И. Текст права / Опыт методологического анализа конкурирующих теорий. – Таллин: Ээсти раамат. – 1983. – 187 с.
43. Гурова Л.Л. Интеллект и личность // Процессы познания в деятельности личности: Сб. науч. тр. / Ульянов. гос. пед. ин-т им. И.Н.Ульянова; [Отв. ред. В.М.Соловьев]. – Ульяновск: УГПИ, 1988. – с. 3-12.
44. Гусарєв С.Д., Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія. – К.: ВІРА-Р; Дакор., 2000. – 506 с.
45. Данільян О.Г., Дзьобань О.П., Панов М.І. Національна безпека України: структура та напрямки реалізації: Навчальний посібник / Худож.-оформлювач С.І.Правдюк. – Харків: Фоліо, 2002. – 285 с.
46. Дарвин Ч. Путешествие натуралиста вокруг света на корабле “Бигль” / Пер. с англ. С.Л.Соболя; под ред. Е.Е.Сыроечковского и С.Л.Соболя. – 4-е изд. – М.: Мысль, 1983 – 432 с.
47. Дарієнко А. Естетична культура юриста (спроба філософсько-правового осмислення). – Тернопіль, 2001. – 80 с.
48. Дернер Д. Логика неудачи: Стратегическое мышление в сложных ситуациях / И.А.Васильев, А.Н.Коржецкий (пер. с англ.). – М.: Смысл, 1997. – 243 с.
49. Донченко О, Романенко Ю. Архетипи соціального життя і політика (Глибинні регулятиви психополітичного повсякдення): Монографія. – К.: Либідь, 2001. - 334 с.
50. Доусон, Кристофер Генри. Религия и культура / К.Я.Кошурин (пер. с англ., вступ. статья и коммент.). - СПб: Алетейя, 2000. – 281 с.
51. Евсюков В.В. Мифы о мироздании // Мироздание и человек: Сборник. – М.: Политиздат, 1990. – с.с. 7-122.
52. Еникеев М.И. Основы общей и юридической психологии: Учебник для вузов. – М.: Юристъ, 1997. – 631 с.
53. Жалинский А.Э. Социально-правовое мышление и проблемы борьбы с преступностью – М.: Наука. – 1989. – 191 с.
54. Жоль К.К. Зарождение и развитие идей философии права в античности // Культура, философия, право / К.К.Жоль (ред.); НАН Украины. – К., 1997. Ч.1.- К., 1997. – с. 17-53.
55. Загальна теорія держави і права / За ред. академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора В.В.Копєйчикова. – К.: Юрінком, 1997. – 320 с.
56. Зайферт Й. Особа як буття PAR EXCELLENCE // Досвід людської особи: Нариси з філософської антропології. – Львів: Свічадо, 2000. – С.333-377
57. Закомлистов А.Ф. Юридическая философия. – СПБ.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2003. – 548 с.
58. Зденек М. Развитие правого полушария / Пер. с англ.; Худ. обл. М.В.Драко. - Мн.: ООО “Попурри”, 1997. – 320 с.
59. Зиновиева И.Л. Влияние уверенности на организацию мыслительной деятельности: Автореф. дис. канд. психол. Наук : 19.00.01 / МГУ им. М.В.Ломоносова. – М., 1989. – 22 с.
60. Иконников Г.И.,Ляшенко В.П. Основы философии права. – М.: ИНФРА-М, Издательство «Весь Мир», 2001. – 256 с.
61. Ильин И.А. Философия Гегеля как учение о конкретности Бога и человека: В 2 т. — СПб. : Наука, 1994. — 542с.
62. Йонас Г. Принцип відповідальності. У пошуках етики для технологічної цивілізації. Пер. З нім. – К.: Лібра, 2001. – 400 с.
63. Канигін Ю.М. Шлях аріїв: Україна в духовній історії людства: Роман-есе. - К.: Україна, 1997. – 325 с.
64. Капітон В.П. Культура і об’єктивні закони. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. – 150 с.
65. Касавин И.Т. Постигая многообразие разума // Заблуждающийся разум?: Многообразие всенаучного знания / Отв. ред. и сост. И.Т.Касавин. – М.: Политиздат, 1990. – с. 5-28.
66. Каструбин Э.М. Ключ к тайнам мозга. – М.: Триада, 1995. – 239 с.
67. Катаєнко Т.Ю. Проблема понимания в контексте гносеологии: Автореф. дис. канд. филос. наук. – Ростов н/Д., 1998. – 21 с.
68. Кельман М.С. Теорія права. Навч. посібник. – Тернопіль: Поліграфіст, 1998. – с. 382.
69. Керимов Д.А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права). – М.: Аванта+, 2000. – 560 с.
70. Керимов Д.А. Философские проблемы права. – М.: Изд-во «Мысль», 1972. – 472 с.
71. Кистяковский Б.А. Философия и социология права / Сост., примеч., указ. В.В.Сапова. – СПб.: РХГИ, 1999. – 800 с.
72. Кларк Н. Бути – означає бути субстанцією у відношенні // Досвід людської особи: Нариси з філософської антропології. – Льві: Свічадо, 2000. – С. 307-332
73. Клизовский А.И. Основы миропонимания Новой Эпохи. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2000. – 816 с.
74. Кликс Ф. Пробуждаещееся мышление. У истоков человеческого интеллекта. – М.: Прогресс, 1983. – 304 с.
75. Князева М.Л. Ключ к самосозиданию / Худож. С.Астраханцев. – М.: Мол.гвардия, 1990. – 255 [1] с., ил. – (Эврика).
76. Коваленко А.Б. Психологія розуміння. – К., 1999. – 183 с.
77. Козловський А.А. Право як пізнання: Вступ до гносеології права. – Чернівці: Рута, 1999. – 295 с.
78. Козяр М.М. Педагогічні основи виховання у курсантів навчальних закладів системи МВС відповідального ставлення до виконання своїх обов’язків: Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.04. / АПН України, Інститут педагогіки і психології професійної освіти. – К., 1998. – 18 с
79. Коломинский Я.Л. Человек среди людей. 2-е изд., доп. М., “Молодая гвардия”, 1973. – 240 с.
80. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Учебник. – 4-е изд., перерабоианное и дополненное. – М.: Юрайт, 1998. – 416 с.
81. Концепція адміністративної реформи в Україні (Проект). К., 1996. – с. 2.
82. Косарева Л.М. Рождение науки Нового времени из духа культуры. – М.: Институт психологи РАН, 1997 с – 358 с.
83. Котюк В.О. Основи держави і права. Навчальний посібник. – 3-тє вид., доп і перероб. – К.: Атіка, 2001. – 432 с.
84. Кочевых И.П. Главный Закон Вселенной. – К.: Школяр, 1998. – 80 с.
85. Крамаренко В.Ю., Никитин В.Е., Андреев Г.Г. Интеллект человека. Изд-во Воронежского университета. 1990. – 184 с.
86. Кримський С.Б. Запити філософських смислів. – К.: Вид. ПАРАПАН, 2003. – 240 с.
87. Кросбі Дж. Суб’єктність // Досвід людської особи: Нариси з філософської антропології. – Льві: Свічадо, 2000. – С. 51-66
88. Кузмінська Н.М. Передумови становлення моральної потреби особи // Етика, естетика і теорія культури. Міжвідомчий науковий збірник, заснований у 1965 р. – Вип. 37. Культура і творча активність людини. – К.: Либідь, 1992. – с. 75-79.
89. Кульчицький В. Найвизначніші пам’ятки правової культури України // Основи держави і права України За ред. доц. Настюка М.І. – Вид. 2-е, доп. і випр. - Львів, 1994. – с. 44-51.
90. Культурология в вопросах и ответах. Учебное пособие. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1997. – 480 с.
91. Культурология. Под ред. Г.В.Драча. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1999. – 576 с.
92. Кушнір М. Екологія душі в контексті духовно-практичної діяльності людини // Наукові записки. Том III. Виховання молодого покоління на принципах християнської моралі в процесі духовного відродження України – Острог, 2000. - С. 159-163.
93. Кушнірова Т.В. Соціальні стереотипи як чинники формування професійної свідомості майбутніх юристів: Автореф. дис. канд. психол. Наук: 19.00.06 / Національна академія внутрішніх справ україни. – К., 2000. – 16 с.
94. Лейст О.Э. Сущность права. Проблемы теории и философии права. – М.: ИКД “Зерцало-М”, 2002. – 288 с.
95. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. / А.Н.Леонтьев. – М., Политиздат, 1975. – 304 с.
96. Ллойд Деннис. Идея права/Перевод с английского М.А.Юмашева, Ю.М.Юмашев, научный редактор Ю.М.Юмашев – М.: «Югона», 2002. – 416 с.
97. Лозовой В.А., Буряк А.В., Соболева Н.И. Культура жизнетворчества и самовоспитания // Дух і Космос: наука і культура на шляху до нетрадиційного світосприйняття / Я.М.Білик (уклад. і ред.); Х.: Харківська науково-освітня асоціація “Цілісність”, Харківський держ. ун-т.1995. – с. 120-124.
98. Лось Й. До ідеалу стабільного розвитку // Діловий вісник. – 2002. - №1. – С. 19
99. Магльований А.В. та ін. Організм і особистість. Діагностака та керування - Львів: Медична газета України, 1998. – 258 с.
100. Макарчук В.С. Основи римського приватного права. Навч. посібник. – К.: Атіка, 2000 – 176 с.
101. Макінтайр Е. Після чесноти: Дослідження з теорії моралі / Пер. з англ.. – К.: Дух і Літера, 2002. – 436 с.
102. Максюта М.Є. Єдність культури і мислення – К.: КДО, 1995. – 218 с.
103. Максюта Н.Е. О формировании культуры мышления / Респ. центр мировоззренческого образования молодежи. – Луцк, 1992. – 163 с.
104. Малахов В.П. Философия права. – Учебное пособие. – М.: Академический проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2002. – 448 с.
105. Мережко А.А. Введение в философию международного права. – К.: Юстиниан, 2002. – 192 с.
106. Мерло-Понті М. Видиме й невидиме: З робочими нотатками / Упоряд., авт. передм. та післямови К.Лефор; Пер. з фр. Є.Марічева. – К.: Вид. дім „КМ Академія”, 2003. – 268 с.
107. Мід Джордж Г. Дух, самість і суспільство. З точки зору соціального біхевіориста / Пер. з англ. та передмова Т. Корпало. – К.: Укр. Центр духов. Культури, 2000. – с. 416.
108. Музалевський Г.Л., Гейтенко М.Л. Гуманізм у теорії розвитку особи і дійсність // Етика, естетика і теорія культури. Міжвідомчий науковий збір¬ник заснований у 1965 р. – Вип. 37. Культура і творча активність людини. – К.: Либідь, 1992. – с. 19
109. Мур Л.П. Вы умнее чем вы думаете / Пер. с англ.; Худ. обл. М.В.Драко.- Мн.: ООО “Попурри”, 1996. – 288 с.
110. Назаренко Є.В. До питання про поняття правової культури // Правова культура і підприємництво / В.М.Селіванов та ін. (голов. ред.): Інститут приватного права і підприємництва Академії правових наук України, Донецький ін-т підприємництва. – К.: Донецьк, 1999. – с. 17-21.
111. Настюк М. Основні етапи розвитку української державності // Основи держави і права України. За редакцією доц. Настюка М.І.; Вид. 2-е, доп. і випр. - Львів, 1994. – с. 33-43.
112. Немов Р.С. Психология. Учеб. для студентов высш. пед. учеб. заведений. - В 3-х кн. - Кн.1. Общие основы психологии. – 2-е изд. – М.: Просвещение; ВЛАДОС, 1995. – 576 с.
113. Нерсесянц В.С. Философия права: Учебник для вузов. – М.: Издательство НОРМА, 2001. – 652 с.
114. Нерсесянц В.С. Философия права. Учебник для вузов. – М.: Издательская группа ИНФРА ~ М – НОРМА, 1997. – 652 с.
115. Нідельман Я. Серце філософії / Пер. з англ. Олега Кіндія. – Львів: Літопис, 2000. – 288 с.
116. Ниренберг Дж.И. Исскуство творческого мышления / Пер. с англ.; Худ. обл. М.В.Драко. - Мн.: ООО “Попурри”, 1997. – 320 с.
117. Новгородцев П.И. Введение в философию права. Кризис совре-менного правосознания. – Серия „Мир культуры, истории и философии”. – СПБ.: Издательство „Лань”, Санкт-Петербургский университет МВД России, 2000. – 352 с.
118. Нор В. Правоохоронні органи // Основи держави і права України / За редакцією доц. Настюка М.І.; Вид. 2-е, доп. і випр. - Львів, 1994. – С. 122-130
119. Овчинников А.И. Правовое мышление в правоприменительном процессе: опыт герменевтической методологии // Философия права. – 2003. 2(8) С. 4-15
120. Овчинников А.И. Эпистемология правового мышления // Философия права. – 2003, № (8) С. 32-38
121. Огнев’юк В.О., Кравченко П.А. Людина-культура-історія.- К.: Генеза, 1999. – 157 с.
122. Ойчсли М. Сила разума для обучающихся / Пер. с англ.; Худ. обл. М.В.Драко. - Мн.: ООО “Попурри”, 1997. – 256 с.
123. Пекелис В.Д. Твои возможности человек! - М.: Знание, 1974. - 208 с. (Серия “Наука и прогресс”).
124. Петрушенко В. Філософія інтелекту: класична та некласична парадигми // Людський інтелект: Філософсько-методологічні дослідження. – Львів, 1998. – с. 19-25.
125. Підопригора О.А. Правова культура у сфері інтелектуальної діяльності // Правова культура і підприємництво / В.М.Селіванов та ін. (гол. ред.): Інститут приватного права і підприємництва Академії правових наук України, Донецький ін-т підприємництва. – К.: Донецьк, 1999. – с. 98-101.
126. Пил Н.В. Сила позитивного мышления / Пер. с англ. Л.А.Бабук; Худ. обл. М.В.Драко. – Мн.: ООО “Попурри”, 2001. – 336 с.
127. Плаус С. Психология оценки и принятия решений: The psychology of judgment and decision making: пер. с англ. – М.: Филинъ, 1998. – 368 с.
128. Полковников Ю.Н. Как стать умным или загадки интеллекта. – М.: Олимп; ООО “Изд-во АСТ-ЛТД”, 1998. – 464 с.
129. Правознавство: Підручник / Авт. кол.: Демський С.Е., Ковальський В.С., Колодій А.М. (керівник авт. кол.) та інші; За ред. В.В. Копєйчикова. - 6-е вид., стер. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 736 с.
130. Правові системи сучасності. Глобалізація. Демократизм. Розвиток / В.С.Журавський, О.В.Зайчук, О.Л.Копиленко, Н.М.Оніщенко; За заг. ред. В.С.Журавського. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 296 с.
131. Рікер П. Сам як інший / Пер. із фр. – Вид.2-.- К.: Дух і Літера, 2002. – 458 с.
132. Ролз Д. Політичний лібералізм / Пер. з англ. О.Мокровольський. – К.: Видавництво Соломії Павличко „Основи”, 2000. – 382 с.
133. Романовський О.Г. та ін. Проблеми формування особистості лідера – Х.: Майдан, 2000. – 193 с.
134. Рулан Н. Юридическая антропология. Учебник для вузов / Перевод с франц.; Отв. ред. – академик РАН, доктор юридических наук, профессор В.С.Нерсесянц.– М.: НОРМА, 2000. – 310 с.
135. Савчин М.В. Духовний потенціал людини / О.Лінько (літ. ред) – Івано-Франківськ: Плай; Вид-во Прикарпатського ун-ту, 2001. – 204 с.
136. Сапронов П.А. Курс лекций по теории и истории культуры. - СПб.: СОЮЗ, 1998. – 560 с.
137. Світоглядно-методологічні інновації в західноєвропейській філософії. – К.: Український Центр духовної культури, 2001. – 296 с.
138. Сивков О.Я. Мышление: Современное представление, 1997. – М., 1997. – 30 с.
139. Сильва Х., Голдман Б. Управление интеллектом по методу Сильва / Пер. с англ.; Худ обл. М.В.Драко – 2-е изд. – Мн.: ООО “Попурри”, 1999. – 256 с.
140. Сильва Х., Миэле Ф. Управление разумом по методу Сильва / Пер. с англ.; Худ. обл. М.В.Драко – 3-е изд. - Мн.: ООО “Попурри”, 1999. – 256 с.
141. Сливка С.С. Правнича деонтологія. Підручник. – К.: Атіка, 1999. – 336 с.
142. Сливка С.С. Природне та надприродне право: У 3-х частинах. – Ч.1: Природне право: історико-філософський погляд. – К.: Атіка, 2005. – 224 с.
143. Сливка С.С. Самозахист населення: Моральний аспект / Львів. ін-т. внутріш. Справ. – Львів: Каменяр, 1996. – 144 с.
144. Сливка С.С. Українська національна філософія права: антологічний ракурс. – Львів: Воля, 2001. – 168 с.
145. Сливка С.С. Юридична деонтологія. Підручник. – К.: Атіка, 2001. – 304 с.
146. Словарь иностранных слов. – 7-е изд., перераб. – М.: Русский язык, 1980. – 624 с.
147. Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. А.М.Прохоров. 2-е изд. Сов. Энциклопедия, 1983. – 1600 с.
148. Сокуренко В. Право // Основи держави і права України / За редакцією доц. Настюка М.І.; Вид. 2-е, доп. і випр. - Львів, 1994. – с. 15-22
149. Сокуренко В. Право.Мораль.Культура // Основи держави і права України / За редакцією доц. Настюка М.І.; Видання 2-е, доп. і випр. - Львів, 1994. – с. 57-65.
150. Степин В.С., Кузнецова Л.Ф. Научная картина мира в кульутре техногенной цивилизации – М.: РАН, Институт философии. 1994. – 275 с.
151. Структура интеллекта взрослых: Сб. науч. тр. / НИИ общ. образования взрослых АПН СССР; Под. ред. Е.И. Степановой, Я.И. Петрова. – М.: НИИ ООВ, 1979, - 110 с.
152. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України. Навч. посібник. / В.С. Ковальський (керівник авт. колективу), В.Т. Білоус, С.Е. Демський та ін.; Відп. ред. Я. Кондратьєв. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 320 с.
153. Сухарев В.А. Психология интеллекта. – Донецк: Сталкер, 1997. – 409 с.
154. Сухарев В.А., Сухарев М.В. Психология народов и наций. – Д.: Сталкер, 1997. – 400 с.
155. Таранов П.С. Секреты поведения людей – М.: Агенство “ФАИР”, Информпресс+, 1999. – 544 с.
156. Тваржевський Д. Наукові основи виховання національної свідомості // Філософія. Історія культури. Освіта: Доповіді та повідомлення III Міжнародного конгресу україністів. – Х.: Око, 1996. – с. 348-354
157. Теорія та історія світової і вітчизняної культури. Бичко А.К. та ін. Курс лекцій. – К.: Либідь, 1992. – 392 с.
158. Топорнин Б.Н. Европейское право: Учебник. – М.: Юристъ, 1999. – 456 с.
159. Україна: Інтелект нації на межі тисячоліть (В.К. Врублевський, В.М. Ворона, Ю.М. Канигін та ін.) / Інститут соціології НАН України. Українське товариство “Інтелект нації”. – К.: Інформаційно-вид. центр “Інтелект” 2000. – 508 с.
160. Філософія права: Навч. Посібник. / О.Г.Данільян, Л.Д.Байрачна, С.І.Максимов та ін.; За заг. Ред. О.Г.Данільяна. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 272 с.
161. Філософія права: Навч. посібник. / О.О.Бандура, С.А.Бублик, М.Л.Заінчковський та ін.; за заг. ред. М.В.Костицького, Б.Ф.Чміля. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 336 с.
162. Фляк М. Мораль, як сутність людського буття і роль у ній християнських цінностей // Наукові записки. Том III. Виховання молодого покоління на принципах християнської моралі в процесі духовного відродження України – Острог, 2000. - С. 249-255.
163. Фромм Э. Пути из больного общества (пер. В.Занса) // Проблема человека в западной философии: Переводы / Сост. и послесл. П.С.Гуревича; общ. ред. Ю.Н.Попова – М.: Прогресс, 1988. – с. 443-483.
164. Хайдеггер М. Европейский нигилизм (Пер. В.Бибичкина) // Проблема человека в западной философии: Переводы / Сост. и послесл. П.С.Гуревича; Общ. ред. Ю.Н.Попова – М.: Прогресс. 1988 – с. 261-314.
165. Халапсис А.В. Опыт онтологии культуры // Філософія і соціологія в контексті сучасної культури. – Дніпропетровськ: ДДУ, 1999. – с. 60-68.
166. Холодная М.А. Психология интеллекта: парадоксы исследования (РАН, Институт психологии. Межвузовский центр по проблемам интеллектуального развития личности). – М.: Томск, 1997. – 391 с.
167. Хоменко І.В. Еристика: мистецтво полеміки: Навч. посіб. – К.: Юрінком інтер, 2001. – 192 с.
168. Хоменко І.В. Логіка для юристів: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 224 с.
169. Циппеліус Р. Філософія права: Підручник : Пер. з нім. – К.: Тандем, 2000. – 300 с.
170. Чепига М.П. Стимуляція здоров’я та інтелекту. – Львів: В-во “Сполом”, 2001. – 192 с.
171. Черданцев А.Ф. Трактование советского права – М. – 1979. – 287 с.
172. Шелер М. Положение человека в космосе (пер. А. Филиппова) // Проблемы человека в западной философии: Переводы / Сост. и послесл. П.С.Гуревича; Общ. ред. Ю.М.Попова. М.: Прогресс, 1988 – с. 31-95.
173. Шершеневич Г.Ф. Общая теорія права // Философия права.Хрестоматия: Учеб. пособие для студентов высшых учеб заведений / Под. ред. Н.И.Панова. – Состав.: Панов Н.И., Бачинин В.А., Святоцкий А.Д. – К.: Издательский Дом «Ин Юре», 2002. – С. 446-463
174. Шилков Ю.М. Гносеологические основы мыслительной деятельности – СПб.: Изд-во СПб. ун-та, 1992. – 185 с.
175. Штернберг Р.Дж. Интеллект приносящий успех / Пер. с англ. С.И.Ананин; Худ. обл. М.В.Драко.- Мн.: ООО “Попурри”, 2000. – 368 с.
176. Штернберг Р.Дж. Отточите свой интеллект / Пер. с англ.; Худ. обл. М.В.Драко.- Мн.: ООО “Попурри”, 2000. – 544 с.
177. Шульженко Ф.П., Наум М.Ю. Історія вчень про державу і право / За заг. ред. АПрН України, д-ра юрид. наук, проф. В.В.Копєйчикова. – К.: Юрінком інтер, 1997. – 192 с.
178. Щербатих В. Деякі актуальні проблеми становлення системи державних правоохоронних органів у ході адміністративної реформи і створення військової поліції України // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. №2. – Львів, 2000. – 224 с.
179. Щербина О.Ю. Логіка для юристів: Курс лекцій. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2003. – 256 с.
180. Юридична енциклопедія: В 6-и т. / Редкол.: Ю.С.Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К.: Укр. енцикл, 1998 – т. 1: А-Г. - 672 с.
181. Юридична психологія: Підруч. для студ. юрид. вищ. навч. закл. і фак. / В.Г.Андросюк, Л.І.Казіміренко, Я.Ю.Кондратьєв. – К.: Ін Юре, 1999. – 352 с.
182. Юркевич П. Історія філософії права; Філософія права; Філософський щоденник. – К.: Ред. журн. „Український світ”, 1999. – 756 с.
183. Янарас, Христос. Нерозривна філософія: Нариси вступу до філософії / Пер. з новогр. А.Чердаклі та Н.Клименко. – К.: Основи, 2000. – 314 с.