СПРАВЕДЛИВІСТЬ ЯК ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВА ЗАСАДА УКРАЇНСЬКОГО ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП……………….……………….……………….………………….....… 3
РОЗДІЛ І. Теоретичні та історичні основи філософсько-правової ідеї справедливості ….…………………...….…………………...….………..... .. 10
1.1. Поняття, зміст, форми і види справедливості..................................... 10
1.2. Антична філософсько-правова думка про справедливий устрій і право............................………………………………………………… 18
1.3. Розвиток ідеї справедливості в період Відродження та
Просвітництва......................................................................................... 44
1.4. Новітня філософсько-правова думка про справедливість.................. 58
РОЗДІЛ ІІ. Закладення політичних, економічних і правових засад української державності та проблеми справедливості...................................80
2.1. Загальні філософсько-правові проблеми становлення української державності........................................................................................................ 80
2.2. Демократизація в Україні і справедливість..............................................93
2.3. Справедливість і приватизація................................................................. 118
2.4. Правові засоби формування справедливих відносин в аграрній
сфері.....................................................................................................……… ..139
2.5. Справедливість як засада реформування діяльності правоохоронних органів і судів………………………………………………………………….153
ВИСНОВКИ......................................................................................................169
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ....................................................176

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Справедливість є однією з найважливіших філософсько-правових категорій, смислове значення якої тісно взаємопов’язане із демократією, рівністю, свободою, відповідальністю та системою правових норм і державним устроєм. Зміст означеної категорії певною мірою безпосередньо і опосередковано віддзеркалює правовідносини у державі, суспільно-політичні, соціально-економічні і соціокультурні умови життєдіяльності суспільства, тенденції його розвитку. В сучасному українському державотворенні процес інституціалізації справедливості, свободи і відповідальності знаходиться в стадії становлення. Європейська форма демократії – це продукт цілеспрямованої діяльності, що базувалася на філософсько-правовому принципі справедливості. У цій площині сучасна демократія може проявлятися як реалізація філософії справедливості. Видається, що справедливість має сама власну логічну структуру, яка проникає в кожне право, незалежно від його наближеності до ідеї абсолютної справедливості. Звичайно, це не означає, що таке прагнення до справедливості в українському державотворенні завжди і без перешкод реалізується. Нечітка політична структурованість суспільства, нерозвиненість приватних інтересів, недосконала правова база підприємницької діяльності, дифузність і розпливчастість правосвідомості громадян, зокрема, розуміння справедливості, свободи і відповідальності не дозволяють їх відстоювати через правові механізми та владні структури.
Зміни, що відбулися в державно-правовій системі України, зробили актуальним питання про удосконалення демократії з позиції ідеї справедливості. Українські політики, майже без винятку, демонструють державотворчу ідеологію, захищають демократію, свободу, інтереси народу, соціальну справедливість і демонструють на словах свою відданість народу та відповідальність перед ним. Але, як свідчать факти, все це, на жаль, часто закінчується лише в публічних висловлюваннях. Насправді майже всі провідні політичні сили, їх лідери, коли опиняються при владі, відверто ігнорують інтереси народу, соціальну свободу і справедливість, і дбають перед усім про своє збагачення, залишаючись безкарними. Слід зазначити, що згідно соціологічних досліджень Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О.Розумкова 79% опитаних виборців оцінювали владу, керовану Л.Кучмою, як авторитарну і недемократичну, 67% вказували, що влада не професійна, 88% назвали владу корумпованою, 83% визнали її залежність від олігархів і 88% визнали владу байдужою до інтересів народу. За даними працівників Інституту соціології Національної академії наук України, ще в 90-х роках ХХ ст. тільки офіційні доходи 10 відсотків найбагатших українців перевищують дохід 10 відсотків найбідніших більше, як у 12 разів. Це і є, природно, не тільки постійним джерелом напруженості, конфліктності, але навіть і ворожості в суспільстві. Зниження рівня прибутків більшості громадян, безробіття, втрата соціальних пільг, які надавалися раніше державою, стали знаковими для сучасного державотворення.
Указані вище явища надають проблемі справедливості в державотворенні особливої актуальності. Демократичний характер влади і права мусять базуватися на філософсько-правовому принципі справедливості. У філософії права часто зустрічаємо думку, що справедливість є мірою демократії.
Для сучасного українського суспільства філософсько-правова концепція справедливості, має стати однією із засад демократії та громадянського суспільства, становлення соціально орієнтованих держави і права в Україні. Справа ще й у тому, що сучасна ситуація реформування державно-правового устрою (зокрема, політично-правова реформа) породжує низку життєво важливих проблем, які наполегливо вимагають свого розв’язання у концептуальному дискурсі справедливості.
Актуальність даної дисертації пов’язується і з тим, що в загальному комплексі філософської проблематики категорія “справедливість” виявляє здатність бути аксіологією демократичності держави і рівня розвитку громадянської культури.
Актуальність цього дослідження також зумовлена недостатнім вивченням існуючого суспільно-політичного устрою в Україні філософією права. Останнім часом вийшли наукові праці за авторством В.Бабкіна, О.Бандури, В. Бачиніна, С.Бистрицького, І.Бузановського О.Гвоздіка, О.Данільяна, О.Дергачова, К.Жоля, В.Журавського, О.Зайця, В.Зайчука, М.Козюбри, Л.Кравченка, А.Козловського, О.Копиленка, М.Костицького, В.Кузнєцова, В.Ляшенко, С.Макимова, О.Манохи, О.Мироненка, М.Панова, Л.Петрової, Ю.Римаренка, О.Скрипнюка С.Сливки, В.Сокуренка, Б.Чміля, В.Шкоди та ін., які сприяють осмисленню демократизаційних процесів в Україні і мають важливе значення для подальшого їх дослідження.
Стали доступними, завдяки перекладу, не тільки праці класиків, але й роботи Г.Йонаса, Ф.Гаєка, Г.Л.А.Гарта, О.Гіоффе, Р.Дворкіна, Т.Оноре, П.Рікера, Дж.Ролза, Р.Токарчика, Л.Фуллера, Р.Циппєліуса та інші, присвячені питанням справедливості.
Актуальність досліджуваної проблеми значною мірою зумовлена, крім того, ще одною, суто практичною потребою, яка визначається наполегливими пошуками концептуальних філософсько-правових ідей, цінностей, які б набули визначального значення у гармонізації суспільно-політичного й соціально-економічного життя.
Зв'язок теми з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження угоджується з загальнодержавною програмою “Концепція сталого розвитку України” і “Комплексною програмою вдосконалення роботи з кадрами та підвищення авторитету міліції на 1999 - 2005 рр”. Основні питання дисертації спрямовані на вдосконалення курсу філософії права, що викладається в НАВСУ та Івано-Франківському інституті будівництва, економіки і права.
Мета і завдання дисертаційного дослідження. Метою дисертації є наукове дослідження філософсько-правової категорії справедливості як засади українського державотворення.
Реалізація мети передбачає виконання низки завдань:
1) визначення історичних, соціокультурних і філософських передумов формування ідеї справедливості в європейській традиції;
2) визначення поняття справедливості як категорії у вітчизняній науці філософії права, розкриття її змісту;
3) виявлення та аналіз колізій між демократією і справедливістю в сучасній українській практиці;
4) визначення характеристик анахронічних уявлень про справедливість (зокрема, про патерналізм держави) та визначення шляхів їх подолання;
5) виявлення перспектив розвитку категорії справедливості в майбутньому розвитку української держави.
Об’єктом дослідження є справедливість як категорія філософії права.
Предметом дослідження є справедливість як головна засада розбудови української правової держави в період підготовки і проведення конституційної реформи та гострої соціально-політичної кризи, зокрема, під час виборів Президента України (2004 р.).
Методи дослідження. Методологічна база дисертаційного дослідження базується на загальних і філософських принципах пізнання. Серед них:
- порівняльний метод – при оцінці розуміння справедливості в Україні та європейських країнах;
- системний метод – при висвітленні питань зв’язку і прояву ідеї справедливості в правосвідомості українського народу, окремих його соціальних груп, впливу цієї ідеї на право та державотворення;
- логічний метод – при оцінці наукових концепцій та доктрин і при викладі тексту дисертації (зокрема, такі складові логічного методу, як аналіз і синтез, класифікація і типологізація, конкретизація і узагальнення тощо);
- метод історичного аналізу і синтезу (як різновид логічного) – при аналізі генезису ідей соціальної справедливості.
Ці методи, поєднані з принципами об’єктивності, детермінізму, плюралізму та аксіологічного аналізу дали змогу виявити цілісну картину розуміння категорії справедливості в свідомості українських громадян та тих, хто здійснює влади.
Емпіричною базою є дані Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О.Розумкова, Інституту соціології Національної академії наук України та узагальнення приведені в періодичній пресі, опити депутатів різних рівнів та жителів сіл і міст західного регіону України (більше тисячі осіб).
Інформаційну базу дослідження становили Конституція України; національне і зарубіжне законодавство; спеціальна література з філософії і теорії права, галузевих правових наук, соціології та філософії, політології; матеріали судів загальної юрисдикції та Конституційного Суду України.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:
- вперше в українському правознавстві досліджено вплив сучасного розуміння справедливості на політичні і державотворчі процеси в Україні;
- узагальнено різноманітні соціологічні та інші дослідження і показано, як проходила кристалізація суспільної справедливості в українському суспільстві останні роки та як це зумовлювало потребу політично-правових змін в Україні;
- показано зв’язок розвитку розуміння справедливості на рівні суспільної свідомості з оцінкою таких процесів, як приватизація, демократизація, народоправство;
- вперше показано зв’язок зростання правової свідомості, розуміння справедливості та трансформації практики законодавчої і судової влади;
- в контексті європейської орієнтації України досліджено вплив інтеграційних та глобалістичних процесів на формування справедливого правового регулювання, зокрема, в сфері земельних відносин;
- показано перспективи розвитку окремих аспектів категорії соціальної справедливості в наступному реформуванні української державно-правової системи.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що отримані автором результати і вироблені підходи можуть бути застосовані:
- в діяльності виконавчих і представницьких органів державної влади, зокрема, регіональних, при вирішенні питань приватизації землі і промислових об'єктів, при визначенні пріоритетних напрямків розвитку окремих населених пунктів, зон, регіонів, сфер виробництва, обслуговування, туризму;
- виборчими комісіями і органами виконавчої влади при підготовці і проведенні виборів до парламенту та органів місцевого самоврядування у березні 2006 р., а також при підготовці наступних виборів до органів державної влади;
- в подальшій дослідницькій роботі над проблемами українського державотворення, реформування системи виконавчої влади та місцевого самоврядування;
- у навчально-методичному забезпеченні курсу філософії права, теорії держави і права, історії держави і права України, тем, присвячених сучасній українській державі, політично-правовій реформі і змінам української Конституції в 2004 р., поняттю і характеристикам держави і права, природного і позитивного права тощо.
Апробація роботи здійснена на науково-методичних і теоретичних семінарах Івано-Франківського інституту права, економіки і будівництва, в діяльності автора як депутата Івано-Франківської міської та обласної рад, у рішеннях цих рад з питань пріоритетного розвитку територій, приватизації і паювання землі, визначенні позицій цих рад щодо виборів Президента в Україні в жовтні - грудні 2004 р., на конференціях:
- всеукраїнській науково-практичні конференції “Приватна освіта на межі століть: перші підсумки, проблеми перспективи” (4 грудня 2001 р., м.Київ);
- міжнародній науково-практичні конференції “Проблеми гуманітарної підготовки працівників ОВС в умовах європейської інтеграції” (11-12 квітня 2002 р., м.Івано-Франківськ);
- XIV міжнародній науково-практичні конференції “Формування стратегії розвитку регіону на інноваційній основі” (13-14 травня 2004 р., м. Івано-Франківськ).
Головні положення дисертації знайшли втілення при читанні автором курсу філософії права на правничому факультеті Івано-Франківського інституту права, економіки та будівництва.
Публікації. Результати дисертації опубліковано в п’яти наукових статтях (три з них – у виданнях, визначених ВАК України як профільні), навчальних посібниках та монографії автора.
Структура дисертації зумовлена специфікою об’єкту, предмету і методики дослідження. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури. Повний обсяг роботи складає 192 сторінок друкованого тексту, в тому числі 17 сторінок списку використаної літератури (243 найменувань).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Виходячи з усвідомлення основних завдань і мети цього дослідження, що випливають із визначення справедливості як філософсько-правової категорії, можна співвіднести її з демократизацією всіх сфер життя українського суспільства і творенням соціальної, правової держави, становленням ринкової економіки та розбудовою правоохоронних органів та суду.
Проведене автором дисертаційне дослідження дозволяє зробити такі висновки:
1. Справедливість є універсальна світоглядна категорія, яка конкретизується в рамках філософії права, виступає каталізатором творення новітніх держави і права в Україні. Правова справедливість виступає реальною і належною мірою суспільних відносин, яка реалізовується в юридичній процесуальній формі. Справедливість є проявом розумності суспільного життя, наскрізною соціальною чеснотою, важливим критерієм оцінки суспільства, держави та її інституцій.
2. Ідеї справедливості держави, права, суспільного порядку започатковуються в античні часи. Платон виводив справедливість зі людської душі. Аристотель ув’язував справедливість з людською діяльністю (наприклад, торгівлею): щоб обмін був справедливий, має існувати загальний критерій цінності. Крім цього, він вважав, що блага мають розподілятися за заслугами. І це є справедливістю. У римлян справедливість вважалася невід’ємною стороною держави її управлінських структур, законністю як підставою діяльності Сенату, консулів, преторів, зв’язку провінцій і метрополії та ін.
Спадкоємцем античного періоду розвитку філософсько-правової категорії справедливості була епоха Відродження. Справедливість в цей час трактується, з одного боку, як прояв людського духу та його зв’язку із трансцендентним, з другого – ув’язується із такими видами людської діяльності як продукування товарів, аграрні взаємини, управлінська діяльність і судочинство.
Новітня трактування справедливості ув’язує концепцію справедливості як воздання за заслуги, винагороду, із концепцією справедливості як насущної соціальної потреби рівності. Такий підхід до справедливості робить її невід’ємною складовою верховенства права (поряд із свободою, рівністю, відповідальністю, правовою стабільністю).
3. Становлення сучасної української держави, розбудова її інститутів, творення права, реформування різних сфер суспільного життя нерозривно пов’язане із категорією справедливості.
Перебування українського народу впродовж століть в складі чужих держав, розчленування між ними єдиного народного “тіла” з перших днів відновлення української держави як компенсацію за попередню несправедливість, стимулювали загострене почуття справедливості, можливо навіть гіперболізоване, щодо “власної” держави, органів влади, їх діяльності, щодо права.
Зокрема, це пов’язано із створенням системи народовладдя, формування органів влади шляхом виборів, творення справжнього, а не фіктивного місцевого самоврядування, функціонуванням вищих і регіональних владних структур. Переважна більшість громадян України сприймаючи справедливість інтуїтивно та виражаючи своє відношення до неї емоційно на виборах, вічах, мітингах, зборах лише час від часу відриваються від повсякденних буднів та повертаються обличчям до загальносуспільних проблем, особливо коли це ще й стимулюється проблемами персонального характеру (невиплата зарплат, пенсій, відсутність роботи, позбавлення пільг, тощо).
Політична, патріотична українська еліта залишалася в меншості починаючи від березневих 1990 р. парламентських виборів, маючи своїм опонентом “перебудовану” колишню партноменклатуру, “червоний” директорат та аграрну номенклатуру, не могли забезпечити різкий прорив, революційні зміни в справедливому формуванні органів влади та творення справедливого, в інтересах свого народу, права. Однак ця еліта стимулювала еволюційні зміни в українському суспільстві, які в кінцевому рахунку через 15 років в грудні 2004 – січні 2005 рр, привели до влади народного Президента та (надіємося) команду реформаторів.
4. Внаслідок складних і суперечливих метаморфоз із демократичним змістом державно-правових реформ, які надали представникам “партії влади” впродовж 1991-2004 рр. можливість привласнити левову частку державного майна та фінансово збагатитись, парламентська більшість водночас набуває політичної респектабельності, в її публічному дискурсі з’явилася впевненість у переможній ході політичних реформ. Вихована в дусі кланово-олігархічної єдності, “партія влади” почувалася в ролі реформатора політичного устрою української держави трохи незграбно у зв’язку з наміром позбавити народ не лише права обирати главу держави прямим політичним волевиявленням, але і у своїх прагненнях до елітного, аристократичного правління.
Набутий за часів українського державотворення імунітет до опозиційної критики попередня парламентська більшість разом з Президентом та його оточенням, виконавчою владою і за допомогою підвладним їм засобам масової інформації вибудовували у відповідності до своїх корпоративних економічних і політичних інтересів конституційні норми та правові акти приватизації землі. Спекулятивна публічна політика, що призвичаїлася до чинної демократії і ринкової економіки, на словах реконструювала державно-політичний устрій відповідно до української державницької традиції, а практично відбувається реконструкція владних органів держави у відповідності до логіки попередньої формації тоталітарного характеру.
З огляду на філософсько-правову парадигму справедливості владні партії грунтовно враховували наслідки попередніх виборів до Верховної Ради України (2002р.), зіставляючи співвідношення сил, які виборюють собі владу, та аналізуючи наслідки економічної кризи і несправедливе сьогодення українського народу, шукали шляху до майбутньої парламентсько-президентської структури влади. Її обриси, судячи із публічних висловлювань вищих посадовців держави і керівників політичних сил і фракцій у Верховній Раді України, вимальовувалися досить явно, її правова сутність, за глибоким переконанням опозиції і незалежних експертів, визначалася тою самою об’єктивною логікою, так званою демократизацією, від якої в Україні несправедливість набула стійкої тенденції.
5. У політичній позиції представників української держави, відповідно і в їх філософсько-правовій орієнтації практично використовували виключно предикати загальної оцінки стану демократії і ринкової економіки стосовно діяльності влади “добре” і “погано”, які вони ідентифікують із власним статусом, тому діяльність опозиції оцінювала вкрай “погано”. Цим визначається той факт, що філософсько-правова категорія справедливості у світогляді представників як більшості, так і опозиційної меншості не має оцінюючого контексту для характеристики існуючих норм Конституції України, так і тих, що передбачаються внаслідок політичної реформи.
Державницький, економічний, громадянський і політичний контекст оцінки існуючого права в Україні та його усвідомлення на різних рівнях соціальної організації проявляється не на рівні соціальної психології чи буденної свідомості, а має раціональний рівень і має бути обгрунтованим. Соціально-психологічна характеристика і оцінка рівня розвитку демократії і ринкової економіки в Україні передбачає модус емоцій, а не розум.
6. Зв’язок категорії “справедливість” з поняттями демократії і ринкової економіки означає відповідність державного устрою і правової системи та економічної сфери ідеальному нормативу принципу справедливості. Дух цього принципу є раціональним і емоційно вольовим, водночас він потаємний і відкритий, вимогливий і дієвий. Згідно його ідеї, держава має своїм обов’язком забезпечити кожному громадянину гідний рівень життя.
Створення справедливої правової системи в галузі економіки потребує часу. Сучасна економіка з її приватним і державним секторами склалася на основі несправедливої правової бази та приватизації, яка, за висновками багатьох вітчизняних дослідників, на етапі розбудови української державності перетворюється у величезний рух перерозподілу багатства не лише між соціальними угрупованнями, а між регіонами. На сьогодні в Україні досить чітко прослідковується соціально-економічна несправедливість, сутність якої є наслідком неоднакових стартових можливостей для привласнення частки державного майна і фінансових ресурсів для підприємницької діяльності.
Несправедливість досить чітко виражена і в сфері розподілу національного валового продукту. Оскільки українська ринкова економіка формувалася під патронатом влади, а не за фундаментальним принципом справедливості, з якого випливає правова норма вільної конкуренції, де всі підприємницькі структури є юридично рівними власниками згідно закону і тому самоцінні в рівності досягати виробничої здатності конкурувати зі своєю продукцією на ринку, то пріоритет у пільговому оподаткуванні мали підпорядковані корумпованій владі підприємці.
Подібна несправедлива система протекціонізму бізнесу з боку влади неминуче впливає, з одного боку, на тіньову економіку, а з іншого – на економічну монополію. Коли в економіці відчуваються кризові явища, на порядок денний знову ставиться політичне питання довіри народу до влади, тепер вже до нової, але із великою негативною спадщиною від “старої”.
7. Посткомуністична українська спільнота внаслідок несправедливої соціальної політики переживає власне звільнення з-під опіки органів влади і знаходиться в пошуках себе, змушена інколи дивитися не в майбутнє, а в минуле. Здобуття українським народом державної незалежності є історично справедливим політико-правовим актом. Проте завдання національного державотворення полягає не в тому, щоб прив’язати себе до культурно-мовної ідентичності, а в тому, щоб, по-перше, позбутися компартійного тоталітаризму та його духовного спадку; по-друге, демократизуючи державний устрій і правову систему, свідомо визначити напрямок майбутнього поступу, звільнившись від політичних наслідків минулого, в тому числі й деяких націоналістичних ідей, та зрозуміти й прийняти таке майбутнє, в якому соборність визначатиметься громадянством, а не культурно-мовною самоідентифікацією.
Уся сучасна західноєвропейська демократія визнає загальнолюдські цінності та шанує національні здобутки культури. Демократичне право і державний устрій закорінені у збереження етнічної справедливості. В цьому контексті слід відзначити позитивне право України. В 1991 році після проголошення незалежності Верховна Рада України одним з перших прийняла закон “Про громадянство”. В ньому були закладені справедливі норми рівності національних груп і злагоди у всіх сферах життя. У 1992 році був прийнятий доволі демократичний і цілком політично справедливий закон “Про національні меншини”. Сучасна правова система регулювання міжетнічних відносин в Україні цілком справедлива, але пошук відповідних способів і засобів відтворення громадянського суспільства ще триває. Тут потрібно детальніше торкнутися проблеми мови і культури національних меншин в Україні з позицій ідеї справедливості. Ця проблема постає все гостріше, оскільки офіційна державна політика Радянського Союзу була зорієнтована на утвердження російської мови, що викликало у національно-патріотичної частини українців супротив.
У цей переломний історичний час української незалежної державності тужливий паросток українського націоналізму, що сьогодні впритул зблизився з політичною силою “Наша Україна”, яка прийшла до влади більшою мірою дивиться в сумні політичні сутінки минулого й елімінує на майбутнє. Це своєрідна політична невпевненість у своїх силах й філософсько-правова загубленість, наслідком якої є абсолютне піднесення на політичний п’єдестал української мови і культури як єдино значущих цінностей державності.
Історичний досвід засвідчує, що найвищою цінністю державно-правової системи є людина та її одвічне прагнення жити у справедливій державі, що характеризується демократією, рівними політичними правами, соціально-орієнтованою ринковою економікою і громадянським суспільством, відповідальним за обрану ним владу.
Самоусвідомлення вищезазначених громадян України шукає і знаходить свою першооснову – мову і традиційну культуру, тоді як громадянськість визначається титульною назвою держави. Отже, росіяни і російськомовні громадяни індустріального Сходу України, вбираючись у мовно-культурну форму, несвідомо зрікаються своєї громадянськості. Та це соціально-психологічне зречення, в якому зберігається душа цієї спільноти, використовується політичними силами у боротьбі за владу. Свідченням цього є прийняття частиною населення сходу і півдня ідей “федералізму” висунутих збанкрутілими політиками.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер'янов В. Як надавати управлiнськi послуги// Людина i влада. - 2000. - № 3-4. - С. 28-30.
2. Алексеев Н.Н. Идея государства. - СПб: Лань, 2001. - 360 с.
3. Алексеев Н.Н. Основы философии права. - СПб: Лань, 1999. - 252 с.
4. Алекссев.С.С. Право. Азбука. Теория. Философия: Опыт комплексного исследования. - М.: Статут, 1999. - 710 с.
5. Алексеев С.С. Философия права. -М.: Норма, 1998. - 336 с.
6. Антология мировой политической мысли. Т.5: Политические документы. - М.: Мысль, 1997. – 766 с.
7. Антология мировой правовой мысли. Т.3: Європа, Америка XVII-XX вв. - М.: Мысль, 1999. - 830 с.
8. Антология мировой философии. В 4 т. Т.1: Философия древности и средневековья/ АН СССР. Ин-т философии. – М.: Мысль, 1969. – 936 с.
9. Антология мировой философии. – М., 1987. – 237 c.
10. Аристотель. Сочинения В 4 т. Т.1/ АН СССР. Ин-т философии. - М.: Мысль, 1975. – 849 с.
11. Аристотель. Сочинения В 4 т. Т.4/ АН СССР. Ин-т философии. - М.: Мысль, 1983. – 830 с.
12. Аристотель. Политика. Афинская полития. – М.: Мысль, 1997. – 459 с.
13. Архангельський Ю. Від напівринку – до ринку// Віче. – 1998. - №6. – С.54-56.
14. Бандура О.О. Єднiсть цiнностей та iстини у правi: Монографiя. - Х.: Національна юридична академія України, 2000. - 199 с.
15. Бахтин М.М. Творчество Рабле и народная культура Средневековья и Ренессанса. – М.: Худ. лит., 1965. – 527 с.
16. Бачинин В.А. Філософiя права: Словник/ В.А.Бачинін, В,С.Журавський, М.І.Панов. - К.: ІнЮре, 2003. - 405 с.
17. Бачинін В.А Філософiя права/ В.А.Бачинін, В,С.Журавський, М.І.Панов . - К.: ІнЮре, 2003. – 468 с.
18. Бжезінський З. Велика шахівниця: Американська першість та її стратегічні імперативи: Пер. з англ. – Львів; Івано-Франківск: Лілея-НВ, 2000. – 223 с.
19. Бекон Ф. Опыты и наставления нравственные и политические// Антология мировой политической мысли: Т.1. – М.: Мысль, 1997. - С.309-313.
20. Бентам И. Введение в основания нравственности и законодательства// История политических и правовых учений: Хрестоматия. – Х.: Факт, 1999. - С.469-475.
21. Бистрицький Є. Посткомуністичний досвід: пошук методології// Політологія посткомунізму. – К.: Політ. думка, 1995. - С.27-30.
22. Бичек В. Державотворення в Україні: ретроспективний погляд на організацію державної влади// Актуальнi проблеми державного управлiння. - 2001. - Вип.7. - С.8-26.
23. Бiленчук П.Д. Фiлософiя права/ П.Д.Бiленчук, В.Д.Гвоздецький, С.Сливка; За ред. П.Д.Бiленчука. -К.: Атiка, 1999. - 207 с.
24. Бондарь Н. Требования равенства и справедливости в решениях Конституционного Суда России// Конституционное правосудие. - 2004. - № 4. - С.7-42.
25. Вандін Ю. Ефективно протистояти організованій злочинності// Міліція України. – 1997. - №2. – С.1-3.
26. Васильев А.С. Феномен власти – собственности. К проблеме топологии докапиталистических структур. Типы общественных отношений на Востоке в средние века. – М.: Наука,1982. – 150 c.
27. Васильчук В.О. Формальна та реальна справедливість у концепції прав людини // Проблеми філософії права. - 2003. - Т.1. - С.154-156.
28. Вернадский Г.В. История права. - СПб: Лань, 1999. - 175 с.
29. Висновки Венеціанської комісії// Сільські вісті. – 23 грудня 2003 р. – С.1.
30. Відновлені в органах МВС// Сільські вісті. - 25 лютого 2005 р. - С.1
31. Вільсон Е., Якушин В. Політичні організації України// Сучасність. – 1992. - №5. – С.164.
32. Вісник Міжнародного центру стратегічних досліджень. – 23 жовтня 2000 року. – С.1-4.
33. Власова М.В. Право собственности и социальная справедливость в процессе развития российской государственности// История государства и права. - 2002. - №: 1. - С.51-58.
34. Вопленко Н.Н. Реализация права. - Волгоград: Изд-во Волгоградского гос. ун-та, 2001. - 46 с.
35. Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритості: Дослідження, категорії, громадянське суспільство. – Львів: Літопис, 2000. - 318 с.
36. Гаєк Ф.А. Конституція свободи. – Львів: Літопис, 2002. - 555 с.
37. Гальчинский А. Собственность как она есть// Зеркало недели. - №38. – 30 сентября 2000 г. – С.8.
38. Гегель Г.В.Ф. Основи філософії права, або природне право і державознавство: Пер. з нім. - К.: Юнiверс, 2000. - 329 с.
39. Гегель Г.В.Ф. Сочинения. Т.3. – М.: Политиздат, 1956. – 371 с.
40. Гегель Г.В.Ф. Философия права/ АН СССР. Ин-т философии; Редкол.: П.Н.Федосеев и др. - М.: Мысль, 1990. – 526 с.
41. Гернего О. Iдея соцiальної справедливостi як важливий фактор регiонального та загальнодержавного розвитку// Вiсник Української Академiї державного управлiння при Президентовi України. - 2001. - № 2: Ч.1. - С.229-235.
42. Гоббс Т. Левиафан// Антология мировой правовой мысли. Т.3: Європа, Америка XVII-XIX вв. - М.: Мысль, 1999. - С.36-54.
43. Головаха Е.И. Социологическая публицистика/ Ин-т социологии НАН Украины. – К., 2001. – 224 с.
44. Горбатенко В.П. Поняття "пільги" і "привілеї" в контексті забезпечення соціальної справедливості// Правова держава. - 2002. - Вип.13. - С.28-34.
45. Горбатенко В.П. Справедливість як соціально-правова цінність// Проблеми філософії права. - 2003. - Т.1. - С.150-153.
46. Гражданское образование: формирование активной жизненной позиции гражданина: Сборник статей. – М., 2001. – 288 с.
47. Гриценко А. Про що думають виборці і не думають політики напередодні виборів// Зеркало тижня. - №2. - 17 січня 2004 р. – С.2-3.
48. Дворкін Р. Серйозний погляд на права. - К.: Основи, 2000. – 519 с.
49. Дергачов О. Місце політичних партій у здійсненні влади в Україні// Політична думка. - 2002. - № 1. - С. 3-23.
50. Дністрянський С.С. Загальна наука права і політики// Антологія української юридичної думки: Т.1. - К.: Юрид. кн., 2002. - С.384-407.
51. Долженов О. Тіньовий аспект політичного примусу в Україні: феномен адміністративно-економічних кланів// Людина і політика. - №2. – 2000. – С.111-120.
52. Драгоманов М. Вибране. – К.: Либідь, 1991. – 688 с.
53. Драгоманов М. Шевченко, українофіли і соціалізм// Тисяча років української суспільно-політичної думки. - К.: Дніпро, 2001. – Т.5.: Кн.2. - С.258-262.
54. Дурдинець В. Боротьба із злочинністю має бути всеохоплюючою й ефективною// Право України. – 1998. - №1. - С.25-33.
55. Дымерец Р. Понятие "гражданское общество": историческая ретроспектива// Персонал. - 2002. - № 4. - С. 32-36.
56. Жоль К.К. Философия и социология права: Учеб. пособие. - К.: Юринком Интер, 2000. - 479 с.
57. Закомлистов А.Ф. Юридическая философия. - СПб: Юридический Центр Пресс, 2003. - 546 с.
58. Здоровега В. Тотальний обман як складова системи// Дзеркало тижня. - 19 лютого 2005 р. - С.20.
59. Зубкова В.И. Восстановление социальной справедливости - одна из целей угловного наказания// Вестник Московского университета: Серия "Право". - 2003. - №: 1. - С.59-70.
60. Енциклопедія політичної думки/ Пер. з англ. за ред Н.Лисюк - К.: Дух і Літера, 2000. - 471 с.
61. Иеринг Р. Цель в праве. – СПб, 1881. – Т.1. – 412 с.
62. Иконникова Г.И Ляшенко В.П. Основы философии права. - М.: Инфра-М; Весь Мир, 2001. - 252 с.
63. Ильин А.В. Из истории права/ А.В.Ильин, С.А.Морозова. - СПб.: Спец. лит., 1996. - 456 с.
64. История философии. Т.1/ Под ред. Н.В.Мотросиловой.– М.,1990. – 590 с.
65. Кант И. Критика практического разума: Пер. с нем. – СПб: Тайм-аут, 1993. – 477 с.
66. Карпачова Н.. Стан дотримання та захисту прав i свобод людини в Українi: Перша щорiчна доповiдь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. - К., 2000. - 377 с.
67. Кистяковский Б.А. Государство правовое и социалистическое// Философия права: Хрестоматія. - К.: ІнЮре, 2002. - С.465-493.
68. Кистяковский Б.А. Государство правовое “социополитическое”// Вопросы философии. - 1990. - №6. - С.141-159.
69. Кистяковский Б.А. Общество и индивид: Методологические исследования. - М.: Дом интеллектуальной книги, 2002. – 154 с.
70. Кистяковский Б.А. Философия и социология права. - СПб: Изд-во Русского христианского гуманитарного института, 1998. - 799 с.
71. Киш Я. От расчета – к справедливости// Конституционное право: Восточно-Европейское обозрение. – 1995. - №3. – С.59-61.
72. Козловський А.А. Право як пізнання: Вступ до гносеології права. – Чернівці: Рута, 1999. – 295 с.
73. Козловський А.А. Справедливість як гносеологічний принцип права // Ерліхівський збірник/ Юридичний факультет Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. - 2002. - Вип.3. - С.11-17.
74. Кондратьєв І.М. Філософія права як методологічна дисципліна// Філософія права: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2000. - С.31-38.
75. Конституційне законодавство України: Законодавчі акти, коментар, офіційне тлумачення: Зб. норм. актів/ Авт.-упоряд.: С.В.Лінецький, М.І.Мельник, А.М.Ришелюк. – К.: Атака, 2000. – 895 с.
76. Конституційний Суд України. Рішення.Висновки. 1997-2001. Кн.1. - К.: Юрінком, 2001. – 511 с.
77. Конституційний Суд України. Рішення. Висновки. 2001-2002. Кн.3. - К.: Юрінком, 2002. - 383 с.
78. Конституційний Суд України. Рішення. Висновки. 2002-2003. Кн.4. - К.: Юрінком, 2004. – 582 с.
79. Копан О.В. Загальнофілософська категорія "справедливість" у теоретико-управлінському аспекті безпеки// Науковий Вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2002. - № 1. - С.32-35.
80. Косів М. Ми справді маємо те, що маємо// Сільські вісті. – 8 квітня 2003 р. – С.1.
81. Костицький М.В. Проблеми теорії політики в епоху Відродження // Політологія/ За ред. О.І.Семківа. - Львів: Світ, 1994. - С.45-48.
82. Коцюбинський В.Й. Привласнення: соціальні аспекти/ Інститут філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України. - К.: Укр. центр духовної культури, 1999. - 229 с.
83. Кочубей Л. Справедливість виборів - у легітимності результатів // Віче. - 2003. - № 3. - С.11-14.
84. Кравченко Б. Соцiальнi змiни i нацiональна свiдомiсть в Українi ХХ ст. - К.: Основи, 1997. - 423 с.
85. Криминология: Приглашение к дискуссии/ А.В.Балаба, Э.В.Виленская, Э.А.Дидоренко, Б.Г.Розовский. – Луганск: РИО ЛИВД, 2000. – 316 с.
86. Кулик О.Г. Організована злочинність в Україні у 1990-2000 роках: визначення та основні тенденції// Науковй Вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2002. - № 5. - С. 19-25.
87. Куманецкий К. История культуры Древней Греции и Рима: Пер. с пол. – М.: Высш. шк., 1990. – 349 с.: ил.
88. Кучма Л.Д. Період умовлянь закінчився// Міліція України. – 2000. - №1. – С.2-3.
89. Кучма Л.Д. Якою буде Україна у ХХІ сторіччі, залежить від того, що ми зробимо для неї зараз: Виступ Президента України при поданні річного послання до Верховної Ради України 21 березня 1997 року// Урядовий кур’єр. - №52. – 1997. – С.3.
90. Лавренюк С. Регрес// Голос України. – 24 січня 1998. – С.6.
91. Лєйн Я. Демократия и конституционализм// Полис. – 1998. - №6. – С.33.
92. Лейст О.Э. Сущность права: Проблемы теории и философии права. -М.: Зерцало-М, 2002. - 279 с.
93. Литвак О. Про причини зростання злочинності та умови, що цьому сприяють// Віче. – 1997. - №11. – С.57-65.
94. Литвин В.М. Україна: досвід та проблеми державотворення (90-ті роки ХХ ст.)/ НАН України. Ін-т історії України; Відп. ред. В.А.Смолій. - К.: Наук. думка, 2001. - 559 с.
95. Литвин В.М. Україна на межi тисячолiть (1991-2000 рр.)// Україна крізь віки. - К.: Альтернативи, 1999. - Т.14. - 359 с.
96. Лінкольн А. Геттісбергська промова// Невичерпність демократії. -К.: Укр. письменник, 1994. - С.80.
97. Ллойд Д. Идея права: Репрессивное зло или социальная необходимость?/ Науч. ред. Ю.М.Юмашев. -М.: Югона, 2002. - 415 с.
98. Лобань Т. Особливості розвитку сучасного суспільства в умовах глобалізації: політологічний аспект// Людина і політика. - 2004. - №2. - С. 68-73.
99. Лобань Т. Особливості українського менталітету та його вплив на процес державного будівництва в Україні// Людина і політика. - 2004. - № 4. - С.106-112.
100. Локк Дж. Сочинения в 3 т. Т.3: Два трактата о правлении. - М.: Мысль, 1988 – 669 с.
101. Лосев А.Ф. История античной эстетики. Ранняя классика. – М.Высш. шк., 1963. – 582 с.
102. Лунеев В.В. Преступность ХХ века: Мировые, региональные и российские тенденции: Мировой криминологический анализ. - М.: НОРМА, 1997. - 525 с.
103. Лурье С.Я. Демокрит. – Л.: Наука, 1970. – 664 с.
104. Мазур Л. Громадянська культура як чинник демократизації українського суспільства// Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. - Львів, 2002. - Вип.12. - С.46-52.
105. Макаренко В.П. Аналитическая философия права: концепции и проблемы// Правоведение. - 2002. - № 6. - С. 10-33.
106. Макєєв С.А. Проблема легітимності влади за умов політичної модернізації суспільства// Вісник Харківського нац. ун-ту ім.В.Н.Каразіна. - Х., 2000. - №470: Питання політології. - С.42-53.
107. Макиавелли, Н. Сочинения. - СПб.: Кристалл, 1998. - 652 с.
108. Макиавелли Н. Рассуждения о первой декаде Тита Ливия// Избранные сочинения. – М., 1982. – С.424-426.
109. Маковельский А. Софисты. – Баку, 1940. – Вып.1. – 134 с.
110. Мак’явеллі Н. Флорентійські хроніки. Державець. - К.: Основи, 1998. – 493 с.
111. Максимов С.І. Зміст і статус прав людини в сучасній правовій державі// Актуальнi проблеми формування правової держави в Українi. -Х., 2000. – Ч.1. - С. 78-81.
112. Максимов С.И. Правовая реальность: опыт философского осмысления. -Х.: Право, 2002. - 327 с.
113. Максимов С.И. Справедливость и эффективность как критерий оценки права// Проблеми законностi. - 2001. - №: 49. - С.195-204.
114. Малахов. В.П. Философия права. - Екатеринбург: Деловая книга; М.: Академ. проект, 2002. – 447 с.
115. Малахов.В.П. Философия права. - М.: Инфра-М, 2001. - 117 с.
116. Мальцев Г.В. Социальная справедливость и право. – М.: Мысль, 1977. – 255 с.
117. Мамут Л.С. Социальное государство с точки зрения права// Государство и право. – 2001. – С.5-14.
118. Материалисты Древней Греции: Собрание текстов Гераклита, Демокрита и Эпикура. – М.: Политиздат, 1955. – 238 с.
119. Медведчук В. Принцип справедливостi i сучасна соцiал-демократiя: об`єктивна перспектива чи полiтична утопiя?// Право України. - 2001. - №6. - С. 22-27.
120. Мережко А.А. Введение в философию международного права: Гносеология международного права. -К.: Юстиниан, 2002. - 189 с.
121. Метельова Т. Метаморфози філософії, ідеологія, наука, гра //Генеза - 1996. – № 4. - С.26.
122. Михайленко О. Проблеми справедливостi при розбудовi правової держави// Право України. - 1998. - № 8. - С. 43-46.
123. Миколаєнко В.М. Логічний аналіз визначення поняття "держава”// Актуальні проблеми правознавства України. - Х., 2002. - С. 28-29.
124. Милль Дж. Ст. Утилитаризм. Про свободу// Правовая мысль: Антология. - М.: Академ. проект; 2003. - С.397-400.
125. Мірошниченко Г.О. Право і соціальна справедливість: теоретичний аспект// Вісник Запорізького юридичного інституту. -Запоріжжя, 2002. - № 4. - С. 61-67.
126. Монтескье М. О духе законов: Избранные произведения. – М.: Госполитиздат, 1955. – 798 с.
127. Мороз Л.Б. Принцип справедливості та діяльність міжнародних організацій по забезпеченню соціального захисту// Актуальнi проблеми мiжнародних вiдносин. -К., 2000. - Вип.: 21: Ч.2. - С. 175-178.
128. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства. – М.: НОРМА, 2000. – 539 с.
129. Нерсесянц В.С. Философия права. -М.: ИНФРА.М-НОРМА, 1997. - 652 с.
130. Нерссеянц. В.С. Философия права. - М.: Норма, 2000. - 241 с.
131. Нерсесянц В.С. Философия права Гегеля. -М.: Юристъ, 1998. - 350 с.
132. Новгородцев П.И. Введение в философию права: Кризис современного правосознания. -М.: Наука, 1996. - 269 с.
133. Новгородцев П.И. Введение в философию права. -СПб: Лань, 2000. -349 с.
134. Новгородцев П.И. Право на достойное человеческое существование: Сочинения. – М., 1995. – 388 с.
135. Новгородцев П.И. Сочинения. – М.: Раритет, 1995. – 448 с.
136. Нозік Р. Розподільна справедливість// Сучасна політична філософія: Антологія. - К.: Основи, 1998. - С.239-276.
137. Общая теория государства и права. В 2 т. Т.2./ Отв. ред. М.Н.Марченко. – М.: Зерцало, 1998. – 620 с.
138. Огородник В. Тіньова економіка як кримінально-економічний феномен// Політична думка. – № 3-4. – 1996. – С.90-91.
139. Оноре Т. Про право: Короткий вступ. - К.: Сфера, 1997. – 124 с.
140. Оруел Дж. “1984” и эссе разных лет. – М.: Прогресс, 1989. – 377 с.
141. Остюченко С.М. Держава загального добробуту як втілення ідеї соціал-демократів про соціальну справедливість// Держава і право: Зб. наук. праць: Юрид.і політ.науки. - 2003. - Вип.: 19. - С. 600-603.
142. Паламарчук В. Підприємництво: необхідність економіко-правового регулювання// Право України. – 1997. - №7. – С.34-45.
143. Петражицкий Л.И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности. - СПб: Лань, 2000. - 607 с.
144. Підприємці про корупцію і ринкові реформи// Професіонал. – 1998. - №4-5. – С.5-7.
145. Підтекст: Політично-аналітичний тижневик. – 27 травня-2 червня 1998 р. – 15 с.
146. Плахотный А.Ф. Проблема социальной ответственности. – Х.: Высш. шк., 1981. – 191 с.
147. Познер Р. Цена обеспечения юридических прав// Конституционное право: Восточно-Европейское обозрение. – 1995. - №3. – С.47-48.
148. Політологія посткомунізму: Політичний аналіз посткомуністичних суспільств/ Є.Бистрицькмй, Є.Зінов’єв, О.Білий та ін. – К.: Політ. думка, 1995. – 363 с.
149. Полохало В., Слюсаренко А. Політичний процес і політична еліта// Політична думка. – 1993. - №1. – С.11-14.
150. Преступность в России и некоторые аспекти борьбы с ней. – М.: Криминальные ассоциации, 1998. – 96 с.
151. Програма Народного руху України за перебудови// Тисяча років української суспільно-політичної думки: Т.9. - К.: Дніпро, 2001. - С.83-97.
152. Пушкар П.В. Концепція справедливості у судовому розгляді// Держава i право: Зб. наук. праць: Юрид.і політ.науки. - 2002. - Вип.17. - С. 377-382.
153. Радченко В. Захист особи, суспільства, держави// Міліція України. – 1997 - №2. – С.4.
154. Рікер П. Право і справедливість: Пер. з фр. - К.: Дух і літера, 2002. – 218 с.
155. Ролз Дж. Теория справедливости// Вопросы философии. - 1994. - №10 – С.38-52.
156. Ролз Дж. Теорія справедливості. - К.: Основи, 2001. – 822 с.
157. Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии. – М., 1973. – 463 с.
158. Русская философия права: Антология/ Авт.-сост.: А.П.Альбов, Д.В.Масленников. - СПб: Алетейя, 1999. - 437 с.
159. Руссо Ж.-Ж. Про суспільну угоду, або Принципи політичного права. - К.: Port-Royal, 2001. - 348 с.
160. Рябчук М. Дилеми українського Фауста: громадянське суспільство і “розбудова держави”. – К., 2000. – 271 с.
161. Рябчук М. Українська політична система на тлі посткомуністичної трансформації// Політологія посткомунізму. – К., 1995. – С.135-136.
162. Самохвалов В.В. Принципи та вимоги законності як гарантії її справедливості// Держава i право6 Зб. наук. праць: Юрид.і політ.науки. - 2001. - Вип.12. - С.29-33.
163. Сапір Ж. Системні трансформації у колишніх економіках радянського типу// Демони миру і боги війни: Соціальні конфлікти посткомуністичної доби. – К.: Політ. думка, 1997. – С.82-96.
164. Себайн Дж., Торсон Т. Історія політичної думки. - К.: Основи, 1997. –838 с.
165. Селіванов В. Методологічні проблеми запровадження конституційних принципів "верховенства права" i "верховенства закону”// Право України. - 1997. - №6. - С.8-18.
166. Селіванов В. Приватно-правові засади концепції державної політики захисту прав і свобод людини в Україні// Право України. – 1997. - №11. – С.32-44.
167. Селіванов В. Проблеми трансформації власності і права в Україні // Віче. – 1997. - №6. – С.92-93.
168. Селіванов В. Свобода, відповідальність і моральність// Юридический вестник. - 2001. - № 2. - С.84-89.
169. Сільські вісті. - 30 грудня 2003. – С.8.
170. Сільські вісті. – 16 січня 2004 р. – С.5.
171. Сільські вісті. - 22 лютого 2005 р. - С.1.
172. Скрипнюк О.В. Соціальна, правова держава в Україні: Проблеми теорії і практики: Монографія. -К., 2000. - 599 с.
173. Скуратівський В.А. Основи соціальної політики/ В.А.Скуратівський, О.М.Палій. – К.: МАУП, 2002. – 199 с.
174. Слєпцов В. Покинуті хати// 2000. – 5.12.2003. – С.3.
175. Словник іншомовних слів/ За ред. О.С.Мельничука. - К.: Голов. ред. УРЕ, 1985. - 966 с.
176. Сокуренко. В.В. Роль соціальної справедливості в розбудові правової соціальної держави: Дис. на здоб. наук. ступеня канд. юрид. наук/ Національна академія внутрішніх справ України. - К., 2002. – 253 с.
177. Сокуренко В.В. Роль соціальної справедливості в розробці правової соціальної держави: Автореф. дис. на здоб. наук. ступеня канд. юрид. наук/ Національна академія внутрішніх справ України. - К., 2002. - 19 с.
178. Соловьев В. Собрание сочинений. Т.7: Изгнанник. – М.: Бастион, 1994. – 355 с.
179. Сорокин П. Человек, цивилизация, общество: Пер. с англ. – М.: Политиздат, 1992. – 542 с.
180. Соціологія: Короткий енциклопедичний словник/ Пiд заг. ред. В.І.Воловича. -К.: Укр. Центр духовної культури, 1998. - 728 с.
181. Спецоперація “Контрабанда стоп!”// Сільські вісті. - 20 лютого 2005 р. - С.1.
182. Степаненко В. Соціологія, як переживання сучасності: образ влади у постмодерністичному проекті// Філософська і соціологічна думка. - 1994. – № 3– 4. - С.120-138.
183. Строков І.В. Правові та моральні основи забезпечення справедливості й законності в слідчій діяльності: Автореф. дис. на здоб наук ступеня канд. юрид. наук. - К., 1998. - 17 с.
184. Тарановский Ф.В. Энциклопедия права. - СПб: Лань, 2001. -553 с.
185. Тарасенко В. Інволюційна трансформація в Україні// Віче. – 1998. - №6. – С.111-125.
186. Тарасишина О.М. Справедливість як правова цінність// Юридический вестник. - 2002. - № 3. - С. 114-117.
187. Темченко В. Правові принципи справедливості, єдності приватного та загальносуспільного у власності в ринкових умовах// Підприємництво, господарство і право. - 2002. - №: 11. - С. 77-81.
188. Тисяча років української суспільно-політичної думки. У 9 т. Т.8: 40-ві - 80-ті роки XХ ст./ Редкол.: Т.Гунчак та ін. - К.: Днiпро, 2001. - 398 с.
189. Тихонова Е.А. Социализм и социальная справедливость/ Е.А.Тихонова, В.А.Котюк. - К.: Политиздат Украины, 1988. - 176 с.
190. Тихонравов Ю.В. Основы философии права. -М.: Вестник, 1997. - 604 с.
191. Трипольський В. Демократія і влада// Віче. – 1997. - №1. – С.7-20.
192. Турчинов О. Тіньова економіка і тіньова політика// Політична думка. – 1996. - №3-4. – С.76-80.
193. Турчин Я. Суспільно-політична концепція Сергія Шелухіна// Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. - Львів, 2002. - Вип.11. - С.243-250.
194. Турчинов О.В. Тiньова економiка: закономiрностi, механiзми функцiонування, методи оцiнки. - К., 1996. - 198 с.
195. Турчинов О. Тіньова економіка і тіньова політика// Демони миру та боги війни. – К.: Політ. думка, 1997. – С.428-440.
196. Україна і Європа: національне відродження в ціннісному контексті цивілізації// Генеза. - № 4. – 1996. - С.8.
197. Утченко С.Л. Древний Рим: События. Люди. Идеи. – М., 1969. – 324 с.
198. Факти. – 23 січня 2004 р. – С.1.
199. Фергюсон А. Опыт истории гражданского общества. - М.: РОССПЭН, 2000. -391 с.
200. Философия права: Хрестоматия/ Под ред. Н.И.Панова. - К.: ІнЮре, 2002. - 688 с.
201. Філософія Курс лекцій/ І.В.Бичко, А.К.Бичко, М.П.Бузський та ін. - К.: Либiдь, 1994. - 432 с.
202. Філософія/ І.В.Бичко, В.Г.Табачковський, Г.І.Горак та ін. - 2-ге вид. – К.: Либідь, 1994. – 576 с.
203. Філософiя права/ За заг. ред. М.В.Костицького, Б.Ф.Чмiля. -К.: Юрiнком Iнтер, 2000. - 334 с.
204. Філософiя права/ За ред. О.Г.Данільяна.- К.: Юрiнком Iнтер, 2002.-270 с.
205. Философский словарь/ Под редакцией И.Т.Фролова. - М.: Республика, 2001. – 719 с.
206. Франк С.Л. Духовные основы общества.– М.: Республика, 1992.–510 с.
207. Фуллер Л. Л. Мораль права. - К.: Сфера, 1999. – 232 с.
208. Хабермас Ю. Демократия. Разум. Нравственность: Лекции и интервью/ РАН. Ин-т философии. – М.:Наука, 1992. – 176 с.
209. Хайруллин В.И. Гумбольдт о справедливости// Государство и право. - 2003. - №: 4. - С. 93-97.
210. Хайек Ф.А. Дорога к рабству// Вопросы философии. -М., 1990. - №11. - С.123-130.
211. Хайєк Ф.А. Право, законодавство та свобода. В 3-х т. Т. 3. - К.: Сфера, 2000. - 252 с.
212. Харт Х.Л.А. Концепція права. - К.: Сфера, 1998. – 231 с.
213. Хейзинг И. Homo Judens // Філософія права. Хрестоматія. – К., 2003. – С. 594-690.
214. Херпфер К.. Новий індекс демократії. Демократизація громадськості в п’ятнадцяти державах Європи (1991-1998)// Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2001. - №3. – С.123-144.
215. Хёффе О. Политика, право, справедливость. – М.: Гнозис; Логос, 1994. – 319 с.
216. Цвєтков В.В. Демократизм i соцiальна справедливiсть - важливi умови забезпечення високої ефективностi управлiнської дiяльностi// Вiсник Академiї правових наук України. - 1995. - № 4. - С. -17.
217. Цивільний кодекс України: Офіц. текст/ М-во юстиції України. - К.: ІнЮре, 2004. – 496 с.
218. Циппеліус Р. Філософія права: Пер. з нiм. -К.: Тандем, 2000. -299 с.
219. Цицерон. О государстве. – М.: Мысль, 1999. – 782 с.
220. Цицерон. О законах// Правовая мысль: Антология. – М.: Академ. проект, 2003. - С.109-110.
221. Чичерин Б.Н. О народном представительстве. – М.: Тов-во И.Д.Сытина, 1899. – 810 с.
222. Чичерин Б.Н. Философия права. - СПб: Наука, 1998. - 655 с.
223. Чукин С.Г. Проблема обоснования справедливости в современной философии права// История государства и права. - 2004. - № 5. - С.7-11.
224. Шакун В.І. Влада і злочинність. – К.: Пам’ять століть, 1997. - 226с.
225. Шакун В.І. Суспільство і злочинність. -К.: Атіка, 2003. - 783 с.
226. Шаповал Ю. Політичний терор в Україні – 20-ті - 50-ті роки ХХ століття. Важкий тягар тоталітаризму – пошуки істини тривають// Україна Incognita. – К.: Факт, 2003. – С.283-287.
227. Шершеневич Г.Ф. Общая теория права. Т.1. - М.: Юрид. колледж МГУ, 1995. - Вып.1. – 308 с.
228. Шилов Ю.А. Истоки славянской цивилизации. - К.: МАУП, 2004. – 700 с.: ил.
229. Шкода І. Кабмін працює з “новими силами”// Україна і світ. – 17-23 січня 2004. – С.4.
230. Шпенглер О. Закат Европы. – Мн.: Харвест; М.: АСТ, 2000. - 1375 с.
231. Шпорлюк Р. Досліджуючи драму історії, або національн