ІМПЕРАТИВНІСТЬ МОРАЛІ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ СЛІДЧОГО: ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВИЙ ВИМІР

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП……………….……………….……………….………………….....…3
РОЗДІЛ І. Методологія дослідження професійної діяльності слідчого...............................................................................................................10
1.1. Методологічні засади професійної діяльності слідчого: огляд літератури………..……………………………………………………….10
1.2. Сутність методології дослідження слідчої діяльності…………............38
Висновки до розділу І………………………………………………………...45
РОЗДІЛ ІІ. Імперативність моралі у праві та професійній етиці слідчого………………………………………………………………………...48
2.1. Філософські засади формування особи слідчого………………………48
2.2. Імперативність моралі у професійній етиці слідчого………………….69
2.3. Імперативність моралі у позитивному праві……………………………78
2.4. Моральний імператив у нормах кримінально-процесуального права..94
Висновки до розділу ІІ………………………………………………………103
РОЗДІЛ ІІІ. Філософсько-правове обґрунтування процесу імперативізації моралі у професійній діяльності слідчого……………………………….....105
3.1. Філософсько-правові проблеми етизації професійної діяльності слідчого…………………………………………………………………105
3.2. Філософсько-правовий вимір імперативного морального регулювання професійних дій слідчого………………………………………………113
3.3. Філософсько-моральна імперативізація основних кримінально-процесуальних дій слідчого……………………………………………127
3.4. Вплив імперативу моралі на професійно-психологічну діяльність слідчого…………………………………………………………………158
Висновки до розділу ІІІ……………………………………………………..170
ВИСНОВКИ...................................................................................................172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..................................................176

ВСТУП
Актуальність теми. У сучасній соціокультурній ситуа¬ції все більшого значення набуває не тільки мораль, а й методологічний характер імперативу моралі, який спрямований на пошуки вищих цінностей для гармонізації су¬спільних відносин, оскільки сьогодні все більш відчутним є розпад ціннісних орієнтацій, загострюється криза внутрішньої і зовнішньої політики держави. Етична стурбованість охоплює суспільство, яке все частіше вдається до рене¬сансної думки щодо подальшої долі життєдіяльності, руху за права і свободи, національної і світової безпеки.
Протягом усієї історії розвитку людства дослідники зверталися до професійної моралі як винятково важливого критерію, відповідно до якого повинні визначатися напрями діяльності держави. Ці критерії завжди були еталоном оцінки діяльності держави, її політики, а професійна мораль відігравала значну роль у суспільному житті будь-якої держави і народу.
Моральна революція свідомості людства вимагає передусім підвищення ступеня надійності впливу правоохоронних органів на цивіліза¬ційний процес, оскільки безвихідне становище політичних дій призводить до судових розглядів. Така ситуація в державі створює підґрунтя для росту злочинності, руйнації закономірного розвитку суспільства.
Дослідження професійної діяльності слідчого полягає не тільки у важливості її характеристики як категорії суспільного життя, а й у створенні на цій основі норм права. Позитивне право недостатньо наповнене нор¬мами природного права, зокрема моральними імперативами, що не забезпе¬чує дієвості правової справедливості, доцільності та стабільності. Взірцем імперативності моралі у праві слугують міжнародні стандарти захисту прав людини та міжнародне право, де наявна певна збалансованість норм пози¬тивного права з природним.
Досудове слідство має творчий процес, який тією чи іншою мірою напов¬нений змістом, і моральні норми усвідомлюються слідчим. Проте політична й економічна нестабільності, зловживання владними повноваженнями доволі багатьох посадових осіб мають негативний вплив на професійну діяльність слідчого. Нинішня ситуація диктує потребу сформу¬вати у слідчого моральний імунітет, необхідний для реалізації правових норм згідно з Конституцією України.
Таким чином, особливістю дисертаційної роботи є відсутність у науці комплексного дослідження філософсько-правових проблем у професійній діяльності слідчого.
Потреба у дисертаційному дослідженні посилюється тим, що сучасна професійна діяльність слідчого часто зазнає впливу тих ідеологій, які панують в сучасному українському суспільстві, коли розуміння права подекуди зводиться до політичних та бізнесових домовленостей. Авторитет права втрачається через різного роду «недоторканності», що сприяє свавільним діям окремих політиків чи державних чиновників, внесенню спеціальних змін у законодавство, а слідчий потрапляє у безвихідне становище без чітких орієнтирів у праві і власній професійній діяльності.
Відтак вимогою часу є потреба нового, філософсько-правового осмис¬лення професійної діяльності слідчого та надання йому права користуватися принципом верховенства права, використовуючи при цьому моральні імперативи.
Стан наукової розробки проблеми. Проблеми моралі у професійній діяльності слідчих органів досліджувалися науковцями-юристами. Серед них: В. Андросюк, О. Бандурка, В. Бахін, Р. Бєлкін, В. Васильєв, В. Гала¬ган, Г. Горський, Ю. Грошевой, В. Даневський, Г. Дубов, А. Жа¬лін¬сь¬кий, О. Закомлистов, Н. Клименко, А. Кобликов, Я. Комісарова, А. Коні, В. Коно¬валова, Д. Котов, В. Кузьмичов, В. Леоненко, С. Любичев, М. Михеєн¬ко, В. Нор, А. Ратінов, С. Стахівський, М. Строгович, І. Строков, В. Тертишник, П. Фріс, В. Шепітько та ін.
Проте поза сферою дослідження залишалися філософські аспекти слідчої діяльності, зокрема теорія імперативу моралі, етика імперативу у кримі¬нально-процесуальному праві, вплив морального імперативу на вибір рішення слідчого.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Нау¬кове дослідження виконане відповідно до пп. 5.1, 5.2, 5.3 наказу МВС Укра¬їни «Про затвердження Пріоритетних напрямів наукових та дисерта¬ційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впрова¬дження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004–2009 років» від 5 липня 2004 р. № 755. Дисертація є складовою частиною науково-дослідної роботи Львівського державного університету внутріш¬ніх справ за напрямом «Проблеми наукового забезпечення професійної діяльності орга¬нів внутрішніх справ в умовах розбудови правової держави та громадянсь-кого суспільства в Україні» (державний реєстраційний № 0106 U 003639).
Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є визначення і аналіз філософсько-правових основ професійної діяльності слідчого, зокрема, впливу імперативності моралі на професійну етику слідчого, його кримінально-процесуальну діяльність.
Відповідно до поставленої мети було визначено такі основ¬ні завдання:
– висвітлити філософські засади діяльності слідчого;
– розкрити роль імперативності моралі у професійній етиці слідчого;
– дослідити дію імперативності моралі у чинному законодавстві;
– здійснити філософсько-правове обґрунтування процесу імперативнос¬ті моралі у професійній діяльності слідчого;
– інтегрувати імператив моралі з професійно-психологічною діяльністю слідчого.
Об’єктом дослідження є морально-правова діяльність органів досудового слідства.
Предметом дослідження є філософсько-правові проблеми імператив¬ності моралі у професійній діяльності слідчого.
Методи дослідження відповідають поставленій меті та завданням. У процесі теоретичного та практичного дослідження застосовувалися філософські, загальнонаукові та спеціальні методи:
– філософсько-правовий – при дослідженні методології слідчої діяльності;
– порівняльно-правовий – при зіставленні кримінального і кримінально-процесуального права;
– логічний – при формуванні дефініцій «професійна етика слідчого», «етизація професійної діяльності слідчого», визначенні методології слідчої діяльності;
– системно-структурний та функціональний методи – при дослідженні процесу імперативізації моралі в основних кримінально-процесуальних діях слідчого.
Спеціальні методи дали змогу проаналізувати нормативно-правові акти та практичну діяльність, визначити правовий статус слідчого.
У дослідженні застосовувались також закони і методи аналізу та синтезу, дедукції, індукції та аналогії, порівняння та протиставлення у систематиза¬ції емпіричного матеріалу й отриманні власних теоретичних результатів.
Теоретичною основою дослідження стали творчо опрацьовані положення, аргументи та висновки, що містяться як у працях вітчизняних, так і зарубіжних вчених різних історичних епох:
– із філософії – І. Борзенка, Д. Г’юма, В. Канке, В. Кувакіна, А. Кудишинової, Г. Левіна, Т. Ліпса, А. Макінтайра, В. Малахова, Н. Мерфі, Я. Мільнер-Іриніна, Е. Радлова, А. Разіна, В.Титова, Дж. Вітроу, Ю. Хабермаса, В. Хвостова, В. Шемшука;
– із філософії права – М. Алексєєва, С. Алексєєва, В. Бачиніна, В. Букре¬єва, А. Вигорбиної, О. Грищук, О. Закомлистова, І. Кального, Д. Керімова, А. Козловського, С. Котляревського, К. Неволіна, В. Нерсесянца, П. Новгородцева, І. Петрухіна, Е. Позднякова, П. Рабіновича, Г. Радбурга, І. Римської, С. Синхи, С. Сливки, Р. Циппеліуса;
– з етики – Р. Апресяна, У. Барбура, М. Барщевського, І. Веленто, О. Виш¬ня¬кової, Д. Гільдебранта, Г. Гребенькова, А. Гусейнова, О. Дубко, І. Зелен¬кової, А. Коблікова, В. Кондрашова, Н. Малишевої, Т. Москалькової, Е. Радлова, А. Разіна, А. Ріха, Д. Фіолевського, О. Чичіної, Ю. Шрейдера.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації на основі використання доробку вітчизняних та зарубіжних учених, вивчення моральної та слідчої практики, філософсько-правового узагаль¬нення уперше досліджено роль морального імперативу у професійній діяль¬ності слідчого.
Найвагоміші результати дослідження, які відображають внесок дисер¬танта у розробку означеної проблеми, полягають у тому, що:
вперше:
 обґрунтовано, що імператив моралі (як внутрішній при¬мус) має більшу силу від норм професійної етики, оскільки імператив мора-лі випливає із природного права, а професійна етика – із позитивного права;
 доведено, що, крім утверджених психологічних характе¬ристик процесуальної діяльності слідчого, існують ще й такі, як культурологічна регламентація і філософсько-правове обґрунтування;
 обґрунтовано, що імперативність моралі у кримінально-процесуаль¬ному законі відображається у совісті, сумлінні слідчого, його про¬фесіоналізмі;
 встановлено, що внутрішній аспект моралі підвладний правовому почуттю і є методологією професійної діяльності слідчого.
набуло подальшого розвитку:
 підхід до компонентів методології слідчої діяльності, серед яких є культура мислення слідчого, культура уяви слідчо¬го, культура застосування правових норм, культура використання мораль¬них норм слідчим;
 вчення про те, що внутрішньої моральної сили набувають ті моральні норми, які утворилися й утвердилися еволюційно. Вони відображені у повазі до права;
 твердження, що філософсько-правовий вимір імперативного морального регулювання професійних дій слідчого стосується спонукальних дій слідчого, які випливають із норм кримінально-процесуального закону;
 положення про те, що завдання слідчого поля¬гає в тому, щоб власним імперативом моралі привести в дію імператив моралі злочинця.
Наведені положення є особистим внеском здобувача у дослідження означеної проблеми.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у ди¬сертації положення та висновки можуть стати основою для подальшої роз¬робки цілісної концепції філософсько-правового виміру профе¬сійної діяльності слідчого.
Матеріали дисертації можуть застосовуватися у навчальному процесі, використовуватися при підготовці підручників, навчальних посібників з юридичної деонтології, професійної етики, філософії права, а також кримі¬нального процесу та криміналістики. Зокрема, вже видано навчальний посібник з професійної етики слідчого.
Автор неодноразово виступав на заняттях з професійної підготовки слід¬чих в ГУМВС України у Львівській області з питань підвищення рівня про¬фесійної етики та використання імперативу моралі у слідчій діяльності. З курсантами та студентами Львівського державного університету внутріш¬ніх справ проводились дні культури, де здобувач пропагував морально-етичні вимоги до професії слідчого.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися на міжнародній науково-практичній конфе¬ренції молодих учених «П’яті осінні юридичні читання» (27–28 жовтня 2006 р., м. Хмельницький); науково-теоретичній конференції «Філо¬софські, методологічні та психологічні проблеми права» (26 січня 2008 р., м. Київ,); науково-звітній конференції факультету криміналь¬ної міліції Львівського державного університету внутрішніх справ «Проблеми діяльності криміналь¬ної міліції в умовах розбудови правової держави» (16 лютого 2007 р., м. Львів); Другій звітній науковій конференції «Державотворення та правотворення в Україні: проблеми та перспективи» (29 лютого 2008 р., м. Львів).
Публікації. Основні теоретичні положення, висновки й рекомендації, сформульовані в дисертаційному дослідженні, викладено в шести наукових статтях у виданнях, що входять до переліку ВАК України як фахові, одному навчаль¬ному посібнику та чотирьох тезах доповідей на науково-практичних кон¬ференціях.
Структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається із вступу, трьох роз¬ділів, що охоплюють десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (193 найменування). Загальний обсяг дисертації становить 191 сторінку, з яких 175 – основного тексту дисертації, список використаних джерел – 16 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо філософсько-правового аналізу імперативності моралі у професійній діяльності слідчого, викладено загальні підсумки дослідження, сформульовано основні наукові положення, що становлять зміст дисертації. Зокрема, відзначається:
1. Методологічні основи імперативності моралі у професійній діяльності слідчого містяться у соціокультурних умовах розвитку суспільства, у ре¬зультатах практично усіх видів культур, які впливають на розслідування кримінальних справ. Компонентами методології слідчої діяльності є куль¬тура мислення слідчого, культура уяви слідчого, культура застосування правових норм, культура використання моральних норм слідчим. Метою професійної методології є створення умов для розвитку слідчої діяльності в межах позитивного і природного права.
2. У філософії слідчого основну роль відіграють юридична антрополо¬гія, юридична етика, юридична деонтологія, юридична психологія. Знання основних наук дають можливість слідчому зрозуміти онтологічне й деонто¬логічне призначення людини, її поведінки та правосуддя, яке полягає у під¬триманні гармонії Всесвіту. Основним чинником впливу на вибір професії слідчого є антропологічний.
3. Професійна свідомість слідчого містить два основні компоненти –правову та моральну свідомість, кожна з яких формується під впливом від¬повідно до правових чи моральних мотиваційних чинників, моральних норм і принципів суспільства, відповідає потребам його розвитку та вирішення завдань боротьби зі злочинністю. Професійна свідомість слідчого входить у загальну систему забезпечення справедливості та законності, є однією із важливих умов гарантування основних прав та свобод особи у процесі роз¬слідування кримінальних справ.
4. Внутрішньої моральної сили набувають ті моральні норми, які утво¬рилися й утвердилися еволюційно. Вони відображені у повазі до права. При внесенні державою моральні норми формують лише зовнішню імператив¬ність, яка полягає у дотриманні правових норм без переконання у їх ціннос¬ті і корисності. Із природного права випливає абсолютність імперативності моралі, а з позитивного – відносна імперативність. Взірцем імплементації морального імперативу у чинне законодавство слугує міжнародне право. Воно формується з національних моральних імперативів, які створюють цілісну систему загальнолюдських цінностей. Узаконені світові цінності відповідають нормам природного права, характеризуються онтологічністю та аксіологічністю.
5. Морально-правові норми, які утворюють основу для проведення розслідування, наділені внутрішнім і зовнішнім імперативом, які іменуються теоретичною і практичною справедливістю: теоретична справедливість (як внутрішній імператив морально-правової норми) характеризується більшим ступенем абсолютності, ніж практична справедливість (як зовнішній імператив морально-правової норми), встановлена слідчим. Сила внутрішнього імперативу залежить від збалансованості правових і моральних норм, узгодженості з нормами природного права, а сила зовнішнього імперативу – від особи слідчого, його совісті, сумління, правового почуття й професіоналізму.
6. Дія, поведінка людини має зовнішні та внутрішні імперативи, які підвладні або не підвладні розумові, який скеровує імператив моралі на позитивну чи негативну поведінку. Якщо розум людини буде скерований на невдалий вибір (у певному випадку) морального імперативу, то поведінка може бути оцінена як негативна. Провідну роль у дії імперативу моралі відіграє моральне почуття, узгоджене з нормами природного, а також позитивного права.
7. Професійна діяльність слідчого в основному спрямована на захист державної волі. При цьому така дія не повинна завдавати шкоди народній волі. В межах чинного законодавства слідчий захищає загальну волю, до якої входить державна і народна волі, дотримуючись морального принципу справедливості.
8. Державні вимоги до професійних дій слідчого не завжди співпадають з імперативністю моралі. Тому імперативність моралі часто нівелюється, стає перешкодою, що може призвести до її нехтування і прийняття несправедливого рішення. Вимір імперативного регулювання професійних дій слідчого часто зводиться до персоналізації, авторитаризації. Філософсько-правовий вимір імперативного морального регулювання професійних дій слідчого стосується спонукальних дій (а не заборон) слідчого, які випливають із морально-етичних норм кримінально-процесуального закону. Кримінально-процесуальне право задає певне моральне веління, яке повинно опанову-вати слідчий. В цілому моральна імперативність повинна бути об’єд-нуючим чинником трьох видів правил: процесуальних, криміналістичних і моральних, тоді професійні дії слідчого будуть об’єктивними і без¬альтернативними.
9. Основні кримінально-процесуальні дії слідчого мають філософсько-правову природу. Кожна стадія досудового слідства характеризується імпе¬ра¬тивністю моралі. Найбільше проявів імперативності моралі відбувається під час слідчого огляду, допиту, обшуку, виїмки та ін. Стосовно кожної слідчої дії існує комплекс моральних імперативів, які закріплені в законі і мають спонукальну дію. Імперативність моралі гармонізує морально-правові норми кримі-нального процесу і морально-професійну дію слідчого, що є необхідним для встановлення істини у будь-якому правовому явищі, що перебуває у процесі розслідування.
10. Професійна етика слідчого і моральний імператив як її рушійна сила продукує три рефлексії доброї волі – абстрактну, недосконалу і повну. Вибір однієї із рефлексій залежить від конкретної кримінальної справи та процесуальних завдань. Крім того, професійна етика слідчого містить у собі відносні морально-етичні норми, оскільки свобода вибору його морально-правового рішення узгоджується із законом. Тому необхідно, щоб ця відносність поступово зменшувалась і в майбутньому посилювався морально-імперативний регулятивний процес поведінки людини у правовому полі та в суспільному розвитку загалом.
11. Імперативність моралі у професійній етиці слідчого випливає із необ¬хідності скеровувати свобідну волю громадянина на правомірну поведінку, законність та справедливість прийняття юридичних рішень. Імператив моралі (як внутрішній примус, внутрішній мотиваційний чинник) має більшу силу від норм професійної етики, оскільки імператив моралі випливає із природного права, а професійна ети¬ка – із позитивного права.
12. Імперативність моралі відображена в етизації професійної діяльності слідчого, яка полягає у науково-моральному обґрунтуванні становлення особи слідчого як спеціаліста, його ефективних професійних задумів у застосуванні юридичних норм та особистої поведінки.
13. Крім утверджених в науці психологічних характеристик процесуаль¬ної діяльності слідчого, існують ще й культурологічна регламентація та філософсько-правове обґрунтування. Психологічно-моральний аспект культурологічної регламентації кримінально-процесуальної діяльності полягає в тому, що правова свідомість слідчого визначається передусім аспектами психологічної та моральної культури, ієрархією використання культурних норм у кожному конкретному випадку. Використовуючи філо¬софсько-правові категорії, норми природного права, слідчий скеровує свої психічні зусилля на виконання професійних завдань під впливом імпера¬тивності моралі.
Поряд із висвітленням імперативності моралі у професійній діяль-ності слідчого у дисертації відведено місце пропозиціям щодо удоскона-лення кримінально-процесуального закону.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Алексеев Н.Н. Основы философии права. – Спб.: Изд-во юрид. ин-та, 1998. – 144 с.
2. Алексеев С.С. Линия права. – М.: Статут, 2006. – 461 с.
3. Андрианов В.М. О нравственной и правовой сознательности сотрудников органов внутренних дел // Милицейская этика и проблемы нравственного воспитания сотрудников органов внутренних дел. К., – 1991. – С. 42-53.
4. Андросюк В.Г. Психологія слідчої діяльності. Навч. посібник. – К: Українська академія внутрішніх справ, 1994. – 106 с.
5. Антонян Ю.М., Эминов В.Е. Психология преступника. Расследования преступлений. – М., 1996. – 352 с.
6. Астанкина С.М. Обыск и пути повышения профессионального мастерства следователя при его проведении // Криминалистическое обеспечение работы ОВД по укреплению законности и правопорядка, усилению охраны прав граждан. – М., 1990. – С. 62-75.
7. Афанасьева О.В., Пищелко А.В. Этика и психология профессиональной деятельности юриста. Учеб пособие. – М: Академия; Мастерство, 2001. – 224 с.
8. Бабило В.Н. Нравственные основы уголовно-процессуальной деятельности // Демократизм предварительного следствия. Сборник научных трудов. – Минск, 1990. – С. 42-53.
9. Багреева Е.Г. Субкультура осужденных и их ресоциализация. – М: ВНИИ НВД РФ, 2001. – 164 с.
10. Бакуменко В.П., Бублик С.А. Особенности отражения деятельности сотрудников ОВД в профессиональной этике // Милицейская этика и проблемы нравственного воспитания сотрудников ОВД: Сб. научн. трудов. – К., 1991. – С. 37-149.
11. Бандурка О.М. Професійна етика працівника органів внутрішніх справ: Навч. носіб. – Харків: НУВС, 2001. – 220 с.
12. Барбур У. Этика в век технологии / Пер. с англ. А.Киселева. – М: Библейско-богословский институт, 2001. – 380 с.
13. Барщевский М.Ю. Адвокатская этика. – Самара: Изд. Дом «Федоров», 1999. – 288 с.
14. Баулін О.В., Карпов Н.С. Процесуальна незалежність і самостійність слідчого та їх правові гарантії. – К.: НАВСУ, 2001. – 232 с.
15. Бахін В.П., Садченко О.О., Кузьмичов В.С. Потреби слідчої практики: Навч. посібник. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1993. – 56с.
16. Белкин Р.С. Профессия – следователь (Введение в юридическую специальность). – М: Юрист, 1998. – 168 с.
17. Белховский Н.И., Глазарин Ф.В., Питерцев С.К. Допустимость тактических приемов при допросе. – Волгоград, 1989. – 125 с.
18. Белый А. Символизм как миропонимание. – М.: Республика, 1994. – 528 с.
19. Бельский К.С. Политическое право: Лекционный курс. – М.: Дело и Сервис, 2004. – 816 с.
20. Беляева Е.В. Этика гражданственности: учеб. – метод. пособие. – Минск: РНВШ, 2006. – 134 с.
21. Білоусов О.І. Оцінювання свідчень обвинувачених, підозрюваних, потерпілих і свідків. Посібник для слідчих і суддів. – К., 1995. – 136 с.
22. Борзенко И.М., Кувакин В.А., Кудишина А.А. Человечность человека: Основы современного гуманизма: Учебное пособие для вузов. – Изд. 2-е, испр. и доп. – М.: Рос. гуманист. общество, 2005. – 390 с.
23. Букреев В.И., Римская И.Н. Этика права: От истоков этики и права к мировоззрению: Учеб. пособ. – М.: Юрайт, 1998. – 336 с.
24. Ваврик Т.Ю. Психологічна діагностика та корекція схильності до девіантної поведінки працівників органів внутрішніх справ України: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 2004. – 19 с.
25. Варій М.Й., Ортинський В.Л. Основи психології і педагогіки: Навч. посібник. – Львів: Видавничий дім «Ініціатива», 2006. – 378 с.
26. Васильев В.Л. Психология следственных действий. – К., 1996. – 280 с.
27. Васильев В.Л. Юридическая психология. – М., 1991. – 340 с.
28. Васянович Г.П. Педагогічна етика: навчально-методичний посібник. – Львів: Норма, 2005. – 344 с.
29. Введение в юридическую специальность. Учеб. пособие / Под ред. А.П. Коренева. – Москва: Центр юридической литературы «Щит», 2001. – 144 с.
30. Веленто И.И. Юридическая этика: Тексты лекций. – Гродно: Гродненский государственный университет, 2002. – 275 с.
31. Вишнякова О.В. Этика Бердяева. – М: Гардарики, 2000. – 184 с.
32. Вілков В.Ю., Солтовський О.І. Людина і світ: навч. посібник. – К: Центр навчальної літератури, 2004. – 352 с.
33. Волченко В.Н. Миропонимание и экономика XXI века. Наука – Философия – Религия. – М: Изд-во МГТУ им. Н.Э. Баумана, 2001. – 432 с.
34. Выгорбина А.Е. Этика права: Опыт философско-социологического исследования нравственных основ права. – М.: Вузовская книга, 2005. – 156 с.
35. Г’юм Д. Трактат про людську природу: Спроба запровадження експеримент методу міркувань про об’єкти моралі / За ред. Е.К. Мосснера; З англ. пер. П. Насада. – К: Вид. дім «Всесвіт», 2003. – 552 с.
36. Галаган В.І. Проблеми вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності органів внутрішніх справ України. – К.: НАВС України, 2002. – 300 с.
37. Герасименко А.Ю. Подготовка к обыску: прогнозирование и тактический риск. // Проблемы социалистической законности. – Харьков, 1991. – Ввен. 26. – С. 112-130.
38. Гільдебрант Д.Ф. Етика. – Львів: Центр філософських студій, 2002. – 445 с.
39. Гудима Д.А. Права людини: антрополого-методологічні засади дослідження: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Львів, 2008. – 16 с.
40. Гончаренко В.И., Сокиран Ф.М. Психологическое воздействие в целях получения объективной информации при допросе // Криминалистическая и судебная экспертиза. – К., 1990. – Ввен. 41 – 186 с.
41. Гребеньков Г.В., Фіолеський Д.П. Юридична етика: навч. посібник. – К: Алерто, 2004. – 209 с.
42. Гришин С.П. Правовое и нравственное значение охраны чести и достоинства личности в советском уголовно-процессуальном праве // Законность и нравственность в правоприменительной деятельности следственных органов МВД. Сборник научных трудов. – Волгоград, 1984. – С. 114-126.
43. Гуревич П.С. Философская антропология: Учеб. пособ. – М.: NOTA BENE, 2001. – 456 с.
44. Гусарєв С.Д., Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія. – К: ВІРА – Р, 1999. – 506 с.
45. Гусейнов А.А., Апресян Р.Г. Этика. – М.: Гардарика, 1998. – 472 с.
46. Даневский В.П. Наше предварительное следствие: его недостатки и реформа. – К: Семенко Сергей, 2003. – 142 с.
47. Даниэл Л. Эванс Десять способов повысить мастерство ведения допроса // ЛО эвр. Ордер США. – 1990. – № 8. – С. 5-25.
48. Декларация ООН «О правах человека»: Права человека и судопроизводство // Сборник международных документов. – Варшава 1993. – С. 5-18.
49. Диденко Б.А. Этическая антропология (ведизм). – М.: ООО «ФЕРН-В», 2003. – 560 с.
50. Директива МВС України № 8 від 28 квітня 2004 р. «Питання службового етикету працівників органів внутрішніх справ України».
51. Дубко Е.Л. Политическая этика. – М.: Академический Проект; Трикста, 2005. – 720 с.
52. Дубровский Д.И. Обман. Философско-психологический анализ. – М., 1994. – 174 с.
53. Духовность человека: педагогика развития: учеб. пособие / Под ред. Н.В. Михалковича. – Минск: Тесей, 2006. – 400 с.
54. Еникеев М.И., Черных Э.А. Психология следователя. – М.: Статут, 1988. – 240 с.
55. Етика ділового спілкування: Курс лекцій / Т.К. Чмут, Г.Л. Чайка, М.П. Лукашевич, У.Б. Осечинська. – К.: МАУП, 1999. – 208 с.
56. Етика: навч. посібник / За ред. В.О. Лозового. – К: Юрінком Інтер, 2002. – 224 с.
57. Жалинский А.Э. Профессиональная деятельность юриста. Введение в специальность. Учеб. пособие. – М.: Изд-во БЕК, 1997. – 330 с.
58. Загальна декларація прав людини // Права людини і професійні стандарти для юристів. Амстердам. − К., 1996. − С. 7, 30, 213.
59. Загальна декларація прав людини 1948 р.; Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 р.; Міжнародний пакт про громадські та політичні права 1966 р. // Права людини. Міжнародні договори України: Декларації, документи.− К., 1992.
60. Закомлистов А.Ф. Судебная этика. – СПб: Юридический центр Пресс, 2002. – 258 с.
61. Закомлистов А.Ф. Юридическая философия. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2003. – 548 с.
62. Зеленкова И.Л. Прикладная этика: Учебное пособие. – Минск: Тетра Системс, 2002. – 208 с.
63. Иванов В.Г. История этики Древнего мира. – СПб: Лань, 1997. – 256 с.
64. Игнатов В.Г., Белолипецкий В.К. Профессиональная культура и профессионализм государственной службы: контекст истории и современность. Учеб. пособие. – Ростов н/Д: Изд. центр «МаРТ», 2000. – 256 с.
65. Ионова А.И. Этика и культура государственного управления: Учеб. пособ. – 2-е изд. – М.: Флинта, 2005. – 176 с.
66. Кальной И.И. Философия права. – СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2006. – 259 с.
67. Канке В.А. Этика ответственности. Теория будущего. – М.: Логос, 2003. – 352 с.
68. Кант И. Сочинения. В 6 т. – М., 1964. – Т.2. – 405 с.
69. Керимов Д.А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права). – М.: Аванта, 2000. – 560 с.
70. Кобликов А.С. Избранное: Юридическая этика. Военные суды России. М.: РАП: Норма, 2005. – 272 с.
71. Кобликов А.С. Юридическая этика. Учеб. пособие. – М.: НОРМА – ИНФРА. М., 1999. – 168 с.
72. Коваль Н.В. Введение в юридическую специальность (деонтологический аспект): Курс лекций. – Донецк: Центр подготовки абитуриентов, 1998. – 192 с.
73. Козловський А.А. Гносеологічна природа права (філософсько-правовий аналіз): Автореф. дис…доктор. юрид. наук. –К., 2000. – 40 с.
74. Конвенція проти катувань та інших жорстоких нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання від 10 грудня 1984 р. // Права людини: Основні міжнародно-правові документи. – К., 1989. – С. 97-112.
75. Кондрашов В.А., Чичина Е.А. Этика. Эстетика, – Ростов н/Д: Ухникс, 2000. – 512 с.
76. Кони А.Ф. Сочинения. В 4-т. – М., 1959. – Т.1. – 405 с.
77. Коновалова В.Е., Шепитько В.Ю. Обыск: тактика и психология. – Харьков, 1997. – 130 с.
78. Коновалова В.О. Правова психологія: Навч. посібник. – Харків: Основа, 1996. – 184 с.
79. Конституція України: Офіц. текст: Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина: Навч. посібн. / Авт.- уклад. М.І. Хавронюк. − 2-ге вид., переробл. і доповн. − К.: Видавництво А.С.К., 2003. − 384 с.
80. Коркунов В.М. Социальная справедливость и уголовно-процессуальное положение личности // Проблемы социальной справедливости. Сб. науч. трудов. – Саратов, 1988. – С. 65-89.
81. Корольков А.А. Духовная антропология. – СПб.: Изд-во С-Петерб. ун-та, 2005. – 324 с.
82. Костенко О.М. Культура і закон // Правова держава. Щорічник наукових праць. – К., 1998. – Вип. 9. – С. 130-136.
83. Котляревський С.А. Власть и право. Проблема правового государства. – СПб.: Лань, 2001. – 368 с.
84. Криминалистика. Учеб. / Под. ред. И.Ф. Герасимова, Л.Я. Дранкина. – М., 1994. – 340с.
85. Криминалистика: Учебник для вузов / Отв. ред. Н.П. Яблоков. – М., 1995. – 480 с.
86. Кримінальний Кодекс України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
87. Кримінальний процес України: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / Ю.М. Грошевий, Т.М. Мірошниченко, Ю.В. Хоматов та ін.; За ред. Ю.М.Грошевого та В.М.Хотенця. − Харків: Право, 2000. − 496 с.
88. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За заг. ред. В.Т. Маляренка, В.Г. Гончаренка. – Вид. третє, перероблене та доповнене. – К.: «Юрисконсульт», КНТ. – 2006. – 890 с.
89. Кримінально-процесуальний кодекс України. Проект підготовлений робочою групою Кабінету Міністрів України. Станом на 1 вересня 2003 р.
90. Кузнецова О.Д. Професійна етика журналіста: Навч. посібн. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2005. – 210 с.
91. Кузьмичев В.С. К вопросам обеспечения гласности на предварительном следствии // Теоретические и фактические проблемы обеспечения раскрытия преступлений. – К.,1992. – С. 70-85.
92. Левин Г.Д. Философские категории в современном дискурсе. – М.: Логос, 2007. – 224 с.
93. Липпс Т. Философия природы: Пер. с нем. Изд. 2-е. – М.: Изд-во ЛКН, 2007. – 240 с.
94. Лісовий К.А., Лісовий А.С. Ваш почерк – ваша візитна карточка. – К.: Атіка, 2005. – 84 с.
95. Лозовой В.О., Петришин О.В. Професійна етика юриста. – Харків: Право, 2004. – 176 с.
96. Лук’янчиков Є.Д. Інформаційне забезпечення розслідування злочинів (правові і тактико-криміналістичні аспекти): Автореф. дис. … докт. юрид. наук. – К, 2005. – 36 с.
97. Лук’янчиков Є.Д. Методологічні засади інформаційного забезпечення розслідування злочинів. – К.: Нац. акад.. внутр. справ України, 2005. – 360 с.
98. Любичев С.Г. Этические основы следственной тактики. – М., 1980. – 240 с.
99. Мазова Е. Скрытая природа человека. – М.: Скрин, 1997. – 192 с.
100. Макинтайр А. После добродетели: исследования теории морали / Пер. с англ. – М.: Академический Проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2000. – 384 с.
101. Максимов С.І. Правова реальність як предмет філософського осмислення: Автореф. дис. … доктор. юрид. наук. – Харків, 2002. – 40 с.
102. Малахов В.А. Етика: Курс лекцій: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1996. – 304 с.
103. Малахов В.А., Єрмоленко А.М., Кисельова О.О. та ін. Етика і політика: проблеми взаємозв’язку. – К.: Стилос, 2000. – 216 с.
104. Малышева Н.С. Этика юриста в его профессиональной деятельности // В мире права. – М., 2002. – № 2. – С. 70-77.
105. Момов В. Человек, мораль, воспитание: теоретико-методологические проблемы. – М., 1975. – 163 с.
106. Марков Б.В. Философская антропология: Учеб. пособ. 2-е изд. – СПб.: Питер, 2008. – 352 с.
107. Мартысюк П.Г. Правовая этика: Учеб. пособие. – Минск: Веды, 1999. – 72 с.
108. Махінчук В.М. Адекватність кримінального покарання як філософсько-правова проблема: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 2002. – 20 с.
109. Медведева Г.П. Профессионально-этический кодекс. Учеб.-метод. пособие. – Казань: Казанский государственный технологический университет, 2004. – 136 с.
110. Медведєв В.С. Психологія професійної деформації співробітників органів внутрішніх справ: Автореф. дис. … д-ра психолог. наук. – К., 1999. – 36 с.
111. Мерфи Н., Эллис Дж. О нравственной природе Вселенной / Пер. с англ. Н.Новикова. – М.: Библейско-богословский институт, 2004. – 298 с.
112. Мехедт. Введение в этику // Психология. Педагогика. Этика / Под ред. Ю.В. Наумкина. – М.: Закон и право, 1999. – 350 с.
113. Мільнер-Іриніна Я.А. Этика, или Принципы истинной человечности. – М.: наука, 1999. – 520 с.
114. Молоканова А.В. Психологическая характеристика следственной деятельности // Энциклопедия юридической психологии / Под ред. А.М. Столяренко. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2003. – С. 188.
115. Морозов А.С. Формування правової культури у майбутніх працівників міліції: Автореф. дис. … канд.. пед. наук. – Тернопіль, 1999. – 18 с.
116. Москалькова Т.Н. Этика уголовно-процессуального доказывания. – М.: Спарк, 1996. – 192 с.
117. Назарчук А.В. Этика глобализирующегося общества. – М.: Директмедиа Паблишинг, 2002. – 381 с.
118. Настільна книга слідчого: [Наук.-практ. видання для слідчих і дізнавачів] / Панов М.І., Шепітько В.Ю., Коновалова В.О. та ін. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 720 с.
119. Неволин К.А. Энциклопедия законоведения. История философии законодательства. – СПб.: Изд-во С-Петербургского госуд. ун-та, 1997. – 400 с.
120. Нерсесянц В.С. Философия права. – М.: Норма, 2004. – 656 с.
121. Никифоров В.М. Обыск. – Ашхабад, 1983. – 110 с.
122. Никулин Д.В. Метафизика и этика. – М.: Греко-латинский кабинет, 2005. – 240 с.
123. Нікітін А.В. Філософсько-правовий аналіз девіантної поведінки особистості: Автореф. дис…канд. юрид. наук. – К., 2004. – 16 с.
124. Новая философская энциклопедия: В 4 т. / Ин-т философии РАН, Нац. общ.- науч. фонд; научно-ред. совет: предс. В.С. Стенин. – М.: Мысль. – Т. ІІ. – 2001. – 634 с.
125. Новгородцев П.И. Введение в философию права. Кризис современного правосознания. – СПб.: Лань, 2000. – 352 с.
126. Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України / За ред. Ю.М. Грошевого. − Харків: Право, 2002. − 160 с.
127. Новиков А.М., Новиков Д.А. Методология. – М.: СИНТЕГ, 2007. – 668 с.
128. Оброзцов В.А., Богомолова С.Н. Криминалистическая психология: науч. пособие. – М.: Наука, 2002. – 380 с.
129. Огляд місця події при розслідуванні окремих видів злочинів: Наук.-практ. посібник / За ред.. Н.І. Клименко. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 216 с.
130. Петрухин И.Л. Человек и власть в сфере борьбы с преступностью. – М.: Юрист, 1999. – 392 с.
131. Поздняков Э.А. Философия преступления. – М.: Полиграф-Сервис, 2001. – 576 с.
132. Политическая и экономическая этика / Пер. с нем. С.Курбатовой, К. Костюка. – М.: УАИР-ПРЕСС, 2001. – 368 с.
133. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. –1992. – № 48. – Ст. 650.
134. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
135. Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів 2,4,7,11 до Конвенції: Закон України від 17 липня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 40. – Ст. 263.
136. Профессиональная этика сотрудников правоохранительных органов: Учеб. пособие / Под ред Г.В. Дубова и А.В. Опалева. Изд. 2-е испр. и дополн. – М.: Щит-М, 1998. – 424 с.
137. Профессиональная этика юриста: Практ. пособие / Л.Г. Максимов, Л.П. Максимова. – Минск: Молодежное научное общество, 2000. – 166 с.
138. Профессиональная этика. Учебное пособие для высших учебных заведений. Отв. ред. Росенко М.Н. – Санкт-Петербург: ООО ИД «Петрополис», 2006. – 200 с.
139. Психология и этика: опыт построения дискуссии. – Самара: Изд. Дом «БАХРАХ», 1999. – 506 с.
140. Психология. Педагогика. Этика / Под ред. Ю.В. Наумкина. – 2-е изд. перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2002. – 551 с.
141. Рабінович П.М., Грищук О.В. Право людини на компенсацію моральної шкоди (загальнотеоретичний аспект). – Львів: Світ, 2006. – 140 с.
142. Радбург Г. Философия права / Пер. с нем. – М.: Междунар. отношения, 2004. – 240 с.
143. Радлов Э.Л. Этика. Очерк истории греческой этики до Аристотеля. – СПб.: Наука, 2002. – 320 с.
144. Разин А.В. Этика: история и теория. Учеб. пособие для вузов. – М.: Академический Проект, 2002. – 496 с.
145. Ратинов А.Р. Судебная психология для следователей: Науч. пособие. – М.: Высшая школа, 1967. – 284 с.
146. Рих А. Хозяйственная этика / Пер. с нем. Е. Довгань. – М.: Посев, 1996. – 810 с.
147. Российское законодательство. – М., – 1996. – 180 с.
148. Сербин Р.А. Правова культура – важливий фактор розбудови правової держави: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 2003. – 15 с.
149. Синха Сурия Пракаш. Юриспруденция. Философия права. Краткий курс / Пер. с англ. – М.: Издательский центр «Академия», 1996. – 304 с.
150. Скакун О.Ф. Юридическая деонтология. Учебник. – Харьков: Эскада, 2002. – 504 с.
151. Скуратівський А.В. Формування та розвиток правової культури в українському суспільстві (філософсько-правовий аналіз): Автореф. дис.… канд. юрид. наук. – К., 2004. – 16 с.
152. Сливка С.С. Місце події: філософсько-правовий огляд // Вісник Львівського інститут внутрішніх справ (додаток). – Львів, 2003. – № 1(1). – С. 23-28.
153. Сливка С.С. Позитивістські концепти: філософсько-правовий аналіз. – Львів: ЛьвДУВС, 2006. – 160 с.
154. Сливка С.С. Природне та надприродне право: У 3-х ч. – Ч.І: Природне право: історико-філософський погляд. – К.: Атіка, 2005. – 224 с.
155. Сливка С.С. Професійна етика працівника міліції. – Львів: Вільна Україна, 1995. – 127с.
156. Сливка С.С. Професійна культура юриста (теоретико-методологічний аспект). – Львів: Світ, 2000. – 336 с.
157. Сливка С.С. Філософія права: Навчальний посібник. – Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України, 2003. – 57 с.
158. Сливка С.С. Юридична деонтологія: Навч.-метод. посібн. – Львів: Світ, 2003. – 116 с.
159. Смирнов М.І. Особливості надання взаємної правової допомоги у кримінальних справах з використанням методу відеоконференцзв’язку: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 2005. – 21 с.
160. Статут Міжнародного суду від 26 червня 1945 р. // Действующее международное право. – М., 1996. – Т. 1. – С. 797-810.
161. Стахівський С.М. Кримінально-процесуальні засоби доказування: Автореф. дис. … докт. юрид. наук. – К., 2005. – 30 с.
162. Строков І.В. Правові та моральні основи забезпечення справедливості й законності в слідчій діяльності: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 1998. – 18 с.
163. Судаков А.К. Абсолютная нравственность: этика автономии и безусловный закон. – М.: Эдиторная УРСС, 1998. – 240 с.
164. Тер-Акопов А.А. Юридическая логика: Учеб пособие. – М.: изд-во МНЭПУ, 1999. – 116 с.
165. Тертишник В.М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України. – К: А.С.К., 2004. – 1056 с.
166. Тетерин О.М. Професійна етика юриста. Навч. посібник. – Харків: Університет внутрішніх справ, 1997. – 56 с.
167. Токарська А.С. Комунікація у праві та правоохоронній діяльності. – Львів: Світ, 2005. – 284 с.
168. Уитроу Дж. Естественная философия времени: Пер. с англ. / Общ. ред. М.Э. Омельяновского. Изд. 2-е, стереотипное. – М.: Едиториал УРСС, 2003. – 400 с.
169. Философия уголовного права / За ред. Голика Ю.В. – СПб.: Изд-во Р.Асланова «Юридический центр Пресс», 2004. – 348 с.
170. Философский словарь: Основан Г.Шмидтом. – 22-е, новое, переработ. / Пер. с нем. / Общ. ред. В.А.Малинина. – М.: Республика, 2003. – 575 с.
171. Філософський енциклопедичний словник / За ред. В.І. Шинкарука. К.: Абрис, 2002. – 744 с.
172. Хабермас Юрген. Моральное сознание и коммуникативное действие / Пер. с нем. – СПб: Наука, 2000. – 380 с.
173. Хавронюк М.І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації. Монографія. – К.: Юрисконсульт, 2006 – 1048 с.
174. Хамулина В.П. Профессиональная этика юриста: Учеб. пособие. – М.: Изд-во РУДН, 2004. – 161 с.
175. Хвостов В.М. Очерк истории этических учений: Курс лекций. Изд. 3-е. – М.: Ком Книга, 2006. – 288 с.
176. Цимбалюк М.М. Формування правосвідомості громадян у процесі розбудови громадянського суспільства: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 2004. – 15 с.
177. Циппеліус Р. Філософія права / Пер. з нім. – К.: Тандем, 2000. – 300 с.
178. Циппеліус Р. Юридична методологія. – К., 2004. – 176 с.
179. Шемшук В.А. Этическое государство: прошлое, настоящее, будущее. – М.: Всемирный фонд планеты Земля, 2001. – 224 с.
180. Шепітько В.Ю. Довідник слідчого. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. – 208 с.
181. Шиндяпина М.Д. Стадии юридической ответственности: Учебн. пособ. – М.: Кмир, 1998. –168 с.
182. Шишко В.В. Культурологічні проблеми правотворчості: Автореф. дис…канд. юрид. наук. – К., 2004. – 17 с.
183. Шумило М.Є. Поняття моральної шкоди, завданої особі незаконним кримінальним переслідуванням // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – 2001. – № 1. – С. 129-142.
184. Шрейдер Ю.А. Этика. – М.: Текст, 1998. – 271 с.
185. Этика сотрудников правоохранительных органов / Под ред. Г.В. Дубова. – М.: Щит – М., 2002. – 524 с.
186. Этика: энциклопедический словарь / Под ред. Р.Г. Апресяна и А.А. Гусейнова. – М.: Гардарика, 2001. – 671 с.
187. Юридична деонтологія / За ред. В.Д. Ткаченка. – Харків: Одіссей. – 2006. – 256 с.
188. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: Укр. енцикл., Т. 1: А-Г. – 1998. – 672 с.
189. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: Укр. енцикл., Т. 3: К-М. – 2001. – 792 с.
190. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: Укр., енцикл., Т. 5: П-С. – 2003. – 736 с.
191. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: Укр. енцикл., Т. 6: Т-Я. – 2004. – 768 с.
192. Юридичний словник-довідник. – К.: Феміда, 1996. – 428 с.
193. Яцюк О.В. Провадження у справах про злочини, що вчинені організованими групами, на досудових стадіях кримінального процесу: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 2005. – 17 с.