ЕТНОСОЦІОКУЛЬТУРНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПРАВОСВІДОМОСТІ (НА ПРИКЛАДІ СУДОВОЇ СИСТЕМИ ЗАПОРОЗЬКОЇ СІЧІ XVII-XVIII СТОЛІТЬ)

Краткое описание

ЗМІСТ
Вступ…………..………………….…………………………….....……........3
Розділ 1
Аналітичний огляд літератури з проблематики формування національної правосвідомості та здійснення судочинства в Запорозькій Січі........11
1.1. Дослідження правосвідомості, як особливого фактора становлення запорозького козацтва в історичній, філософській і юридичній літературі...............................................................................................11
1.2. Аналіз літературних джерел з питань організації судової системи Запорозької Січі............................................................................…27
Висновки до розділу............…………………………........................35
Розділ 2
Філософсько-правові ознаки національної правосвідомості…..…40
2.1. Етносоціокультурні чинники феномена правосвідомос-ті...............…...........................................…...........................................40
2.2. Значення звичаєвого права у формуванні національного духу правосвідомості та судової системи запорозького козацтва.........…....75
Висновки до розділу..........................................................….........103
Розділ 3
Культурно-правові надбання національного суверенітету XVII-XVIII століть у контексті судово-правової реформи...........………..................107
3.1. Культурно-правові засади судової системи етносоціу-му.............................................................................................................107
3.2. Трансформація здобутків судової системи Запорозької Січі в
імперативі Концепції судово-правової реформи....................................133
Висновки до розділу…..…………………………......………............159
Загальні висновки……………………………..................………….....162
Список використаної літератури……………………………………..............165

ВСТУП
Історичне минуле органічно поєднане з сьогоденням, а тому різнобіч-не і поглиблене дослідження багатобарвної історії українського народу до-зволить знайти самобутні шляхи в проектуванні майбутнього. Запорозька Січ як народна пам’ятка процесу українського державотворення, являє со-бою невичерпний об’єкт наукових розвідок скарбниці вітчизняної культури. Закономірно-суперечливий досвід дванадцятирічної незалежності України актуалізував національну ідею правотворчості, визначивши фундаменталь-ність проблеми правосвідомості у перебудові соціально-політичної, еконо-мічної і духовної сфер життя суспільства.
В цьому аспекті одним із основних постає питання здійснення право-суддя, що будується на основі принципів гуманізму, законності, демократи-зму та справедливості та є реалізацією чинних норм права, ефективним за-хистом прав і свобод громадян. Саме удосконаленню правосуддя, діяльності органів судової влади надається пріоритетне значення в реалізації Державної програми боротьби зі злочинністю і Концепції судово-правової реформи в Україні, ухваленої Постановою Верховної Ради України 28 квітня 1992 року.
Безумовно, теоретичні розробки правової реформи в Україні та концепції реформування судової системи зокрема неможливо зробити без урахування здобутків загальносвітового досвіду - європейської культурно-правової традиції, а також ретельного переосмислення власної правової спадщини. За умов глибокого дослідження і творчого використання вітчиз-няних історичних джерел можливе плідне наповнення концепції сучасної реформи судоустрою інституалізованими формами науково-теоретичного забезпечення.
Проблема розробки нової правової концепції судової системи пов’язана з кардинальними змінами соціально-економічного устрою нашої держави, системним і структурним реформуванням соціально-політичних відносин, видозміною правових інститутів, їхньої сутності і призначення, з переосмисленням духовних цінностей та самого феномена права.
Результатом цього процесу є докорінно трансформовані у правосвідо-мості суспільства усталені досі підходи до права як системи правових норм, до правовідносин, нормативно-правової поведінки тощо. Активно відбува-ється філософське переосмислення самої національної ідеї розвитку права та його ролі в соціально-політичному житті суспільства, у відносинах між державою і особою. Дедалі чіткіше вимальовуються основні напрями, прин-ципи, тенденції та орієнтири сучасних українських правників. З одного бо-ку, дослідників приваблює ідея європейського права, джерелом якого є ти-сячолітня західноєвропейська філософсько-правова культура. З іншого – об’єктом філософського осмислення стає теоретично-практична спромож-ність національної правової традиції, на ґрунті якої протягом століть фор-мувалося українське право та судова система зокрема, і сутність яких не завжди можна висловити термінами західної світоглядної парадигми, а від-повідно – наукової конвенції.
Однак різні вектори світоглядного тяжіння українських правників до історико-правових джерел інколи інсценують процеси конвергенції, призво-дять до еклектичного поєднання різнопланових за своєю сутністю типів правових культур, що перешкоджає об’єктивному підходу до визначення шляхів реалізації загальних принципів державно-правової реформи і судо-вої системи зокрема. Вочевидь, лише вибір свого самобутнього шляху дер-жавного будівництва, який нині визначається національною ідеєю розвитку. Врахування конкретного історичного змісту повинне наповнити концепцію розбудови суверенної української держави новим синтезуючим стрижнем. “Реалізувати демократичні ідеї правосуддя, вироблені світовою практикою і наукою” – згідно з Концепцією, - головна мета судово-правової реформи.
З огляду на це визначається актуальність теми та необхідність дослі-дження зазначених проблем.

Актуальність теми дослідження. Сучасна українська філософсько-правова теорія лише формується, а тому потребує вироблення синтезуючих онтологічних, гносеологічних та аксеологічних підходів до розуміння права з урахуванням суспільно-правового досвіду попередніх поколінь. Філософ-сько-правовий аспект дослідження особливостей становлення національної правосвідомості на прикладі судової системи Запорозької Січі надає можли-вість усвідомити в історичній ретроспективі сутність нашої ментальності, правової культури народу як ознаки вищого ступеня участі членів суспільс-тва в правовому житті, здійснення правової діяльності, відображення стану законності і правопорядку, рівня правосвідомості українців різних поколінь і дозволить зрозуміти особливості їхньої правотворчої діяльності за мину-лих генерацій.
Зважаючи на вищезазначене, дане дисертаційне дослідження присвя-чене філософсько-правовому аналізу етносоціокультурних чинників фор-мування національної правосвідомості одного з унікальніших історичних періодів державотворення українців - Запорозької Січі. В роботі детально досліджуються витоки і принципи судової системи запорозьких козаків, у якій, на нашу думку, найбільш рельєфно проявилися паростки становлення національної правосвідомості. З таких позицій розглядається відповідність між судоустроєм, принципами здійснення судочинства і культурно-цивілізаційним рівнем усвідомлення етносубгрупою своїх прав, а також по-дальше формування на цій основі правовідносин, які б забезпечували певну усталеність суспільної організації. Таким чином, теоретична і практична ак-туальність дослідження правосвідомості козацької спільноти на прикладі судової системи Запорозької Січі полягає в переосмисленні самої націона-льної ідеї розвитку права як соціокультурної цінності, що розкриває харак-тер, зміст і спосіб мислення людей, рівень правосвідомості та її архетип.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисе-ртаційне дослідження проведено згідно з планами наукових досліджень На-ціональної академії внутрішніх справ України. Тема дисертації, її проблема-тика відповідають завданням навчальних планів кафедри філософії академії і, зокрема, відповідним темам з курсу “Філософія права”.
Мета і задачі. Основну мету складає концептуальне філософсько-правове осмислення правових джерел і принципів формування національної правосвідомості на прикладі судочинства Запорозької Січі та врахування етносоціокультурних здобутків цього історичного процесу в теоретичних розробках концепції реформування судової системи в Україні.
Для досягнення цієї мети враховується вже наявний досвід дослідження зазначеної проблеми, її актуалізація на сучасному етапі розбудови правової держави та розробки теоретичних засад концепції реформування судової системи України. Враховуючи складність та багатогранність проблеми, мета досягається вирішенням відповідної сукупності завдань:
- розкрити на прикладі судочинства Запорозької Січі вплив етносоціокультурних особливостей української ментальності на формування національної правосвідомості;
- виявити екзестенційні імперативи правової культури українського етносу, рефлексію суспільної свідомості на правову дійсність запорозького козацтва;
- обґрунтувати культурно-правову значущість судової системи Запорозької Січі та межі й можливості врахування історичного досвіду національного суверенітету в сучасній Концепції судово-правової реформи;
- дослідити роль історичних, соціокультурних чинників національної правосвідомості в процесі здійснення судочинства в Запорозької Січі, як складової державницького устрою ХVII-XVIII століть, та визначити їх вплив на процес сучасного формування правосвідомості;
- визначити принципи судочинства Запорозької Січі як результат розвитку національної самоідентифікації та правосвідомості українського етносу, синтези впливу релігійної та правової культури;
- проаналізувати динаміку розвитку демократично-гуманістичних тенденцій в судочинстві українського суспільства.
Об’єктом дослідження є правосвідомість запорозького козацтва як соціокультурний феномен в еволюції української національної правосвідомості.
Предмет дослідження – етносоціокультурні витоки, механізми, форми і принципи правосвідомості запорозького козацтва, види і способи їх відображення у судочинстві, судоустрою Запорозької Січі.
Методи дослідження. У процесі дослідження застосовано методологію, яка поєднує в собі загальнонаукові та конкретно-прагматичні наукові методи пізнання: аналіз та синтез, дедукцію та індукцію, методи системного, порівняльного і структурно-функціонального аналізу, а також історико-правовий та порівняльно-правовий. Застосовувалися методи та методики історико-філософського, соціального, культурологічного, філософсько-правового дослідження, поєднання логічного та історичного, конкретного і абстрактного, верифікації та екстраполяції, класифікації й типологізації. Використовувався й метод ілюстративної аналогії, що надає роботі практичної спрямованості. Джерелознавчу базу дослідження склали історичні документи доби Запорозької Січі, правові акти української історії та сучасності, які визначають діяльність судової системи і здійснення правосуддя в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів конкретизована в теоретичних положеннях та висновках, які виносяться на захист, а саме:
- в контексті генези національної свідомості вперше визначені екзесте-нційні імперативи правової культури українського етносу, котрі проявилися в козацько-вільностній правосвідомості її трансформації у структури судової системи. З цього приводу в дисертації набула подальшого розвитку теорія правосвідомості. В поєднанні з її етнічними чинниками, розробляється поняття “національної правосвідомості”, яку автор визначає як усвідомлення людьми своїх природних прав у відповідності з історико-культурними, політико-економічними традиціями і моральними звичаями, національними почуттями, родинними зв’язками і характером державного устрою;
- доведено, що судочинство Запорозької Січі було осмисленим вираженням цінностей соціокультурного буття українського етносу, а правові приписи і норми були конвенціональними формами історичного рівня правосвідомості етносубгрупи, які зазнали не лише правової інтенціональності та впливу концептів римсько-християнського права, а і правових систем Речі Посполитої та Московської держави, які за своєю природою були паліативними. Відмінності у рівні правосвідомості українців Наддніпрянщини і Галичини найближчим часом впливатимуть на процес державного будівництва, але завдяки глибоко вкоріненим традиціям і звичаям будуть поступово нівелюватись;
- з’ясовано, що Запорозька Січ не була в сучасному розумінні державою, а лише державницьким утворенням, а тому автор уперше вводить поняття історичних типів судочинства: самосуд, заснований на принципах звичаєвого права; судочинство, яке передбачає певний судоустрій організованих суспільних систем; і правосуддя, яке органічно пов’язане з наявністю правової держави, складовим елементом якої вона є. З таких позицій судочинство Запорозької Січі є перехідним етапом від самосуду до державного судочинства із первинними національними зародками, які хоч і віддалено, але нагадують елементи демократичного правосуддя;
- на противагу існуючим думкам щодо бунтівничо-войовничого і стихійно-анархічного характеру різнорідних поселенців Запорозької Січі в дисертації на основі філософсько-правового аналізу судової системи доводиться цілісноспрямовано-організований державницький життєустрій козацької спільноти, правосвідомість яких відстоювала такі риси української ментальності, як вільнодумство і прагнення до злагоди, одноосібність і громадськість, емоційність і зважливий прагматизм, лагідність і суворість, толерантність і нетерпимість, відсутність національної ворожнечі, що знайшли свій вияв у міфологічних уявленнях, смаках, релігійних поглядах тощо і забезпечували силу неписаних законів Січі;
- встановлено, що принципи судочинства Запорозької Січі: незалежності й відповідальності суддів, публічності й касаційності судів, безпосередності й колегіальності, змагальності та захисту існували не лише як відображення реальних правових явищ та морально-релігійних звичаєвих норм, а як специфічний вияв усвідомлення етносубгрупою своїх природних прав і виступали основою козацької правотворчості;
- доведена можливість використання редукованих правових норм та принципів судочинства Запорозької Січі в розробці програмних поло-жень Концепції судово-правової реформи в подоланні існуючого у суспільній свідомості парадигмального антиюридизму, ідентифікації національних правових ідей із загальнозначимими цінностями європейського права.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки, зроблені в процесі дослідження, та вироблені методологічні підходи можуть бути вико-ристані для подальшого розв’язання проблем розбудови правової держави та громадянського суспільства, проведення масштабних реформ судової системи.
Продуктивними є такі вектори використання творчого доробку дисертації:
- науково-дослідницький – у сфері дослідження національного суверенітету, генези правосвідомості в контексті розвитку національного самоусвідомлення, судової системи, судоустрою та судочинства в історичній ретроспективі, для розробки проблем правової онтології, порівняльного права тощо;
- науково-освітній – у процесі викладання навчальних курсів та спецкурсів, проведення занять із філософії права, історії політичних та правових вчень, історії та теорії держави і права, історії вітчизняної філософсько-правової думки;
- правотворчий – у розробці окремих положень Концепції судово-правової реформи і, зокрема, реформування судової системи, вдосконалення законотворчого процесу та правосуддя.
Апробація результатів дисертації здійснена на науково-методичних та теоретичних міжкафедральних семінарах Національної академії внутрішніх справ України. Окремі результати дослідження оприлюднені у виступі на конференції “Ідея справедливості на схилі XX століття” (Харків, 1999).
Публікації. Теоретичні узагальнення дисертаційного дослідження апробовані також в процесі викладання курсу філософія права.
Основні положення і висновки дисертації опубліковані в чотирьох наукових статтях, у тому числі три статті у фахових виданнях ВАК України:
- “Особливості судочинства у військових поселеннях Запорозької Січі”;
- “Історія судової системи України X-XVІІІ століть”;
- “Принципи судочинства військової демократії в Запорозькій Січі”.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У загальних теоретичних висновках підсумовуються конкретні ре-зультати дослідження:
- правосвідомість як соціально багатоаспектне явище за своєю органі-зацією належить до сутнісних духовних, чинників суспільного життя і орга-нічно пов’язана з іншими соціальними феноменами, такими як етнос і нація, тому в процесі її дослідження необхідно застосувати етносоціокультурний підхід, який акцентує увагу на необхідності комплексного врахування етні-чних, соціальних та культурних чинників. Одним з важливих методологіч-них аспектів розвитку національного правознавства, його кодифікації є за-стосування філософських узагальнених закономірностей діалектики суспі-льного розвитку для всієї системи юридичних знань, відокремлення в цій системі особливої світоглядної структури знань про правосвідомість, її сут-ність та форми здійснення. На цій основі повинна ґрунтуватися розробка те-хнології законотворчого і законозастосовчого процесів;
- аналіз етносоціальних чинників державотворення та формування правосвідомості дозволяє сформулювати поняття “національна правосвідо-мість”, яку дисертант визначає як синтез індивідуальної та колективної сві-домості, що виникає внаслідок формування нації, національної інтеграції, закріплення етносоціокультурних цінностей в сфері правовідносин; вона ви-значає ступінь адаптованості етнокультурного світогляду в державотворчий і суспільний процес, а також міра проникнення правової спроможності у владні нормативно-правові імперативи, в обсяги екстенсивного та інтенси-вного соціального розвитку, еволюційного чи інволюційного буття. У наці-ональній правосвідомості відображаються історичні традиції та національні звичаї, психологічні властивості характеру нації, усвідомлення потреб та ін-тересів, умов та особливостей суспільного життя;
- становлення правосвідомості козацтва та його втілення в судовій си-стемі Запорозької Січі, визначило не лише давньоруське звичаєве право, стародавні етнічні джерела права, але й концепти римсько-християнського права, правових систем Речі Посполитої та Московської держави, хоча останні за своєю суттю були паліативними. Судова система Запорозької Січі наприкінці XVII-XVIII століть, взявши найкращі здобутки іноземних право-вих систем, залишалася самобутньою й унікальною, а її форми і принципи стали виявом національного духу правосвідомості української етносубгру-пи;
- дієві принципи судочинства Запорозької Січі відображають їх коре-ляцію з інтелектуальною рефлексією українського суспільства XVII-XVIII століть та базуються на культурних традиціях етносоціуму; судова система Запорозької Січі – одна з визначальних складових етногенези українського народу; їй притаманні принципи судочинства, загальносоціальним підґрун-тям яких були ідеї законності, демократизму, гуманізму, гласності, рівності громадян перед законом;
- судова система Запорозької Січі є критичною ознакою самобутності нації. Через призму особливостей власної судової системи істотно виявля-ється індивідуалізм етносу. Суто національне в судовій системі того чи ін-шого народу стає надбанням світової культури і збагачує її;
- оскільки принципи судової системи Запорозької Січі мають свої ви-токи з загальнолюдських цінностей, доцільне врахування їх редуційованих норм у розробці програмних положень сучасної Концепції судово-правової реформи. Історичний досвід судової системи Запорозької Січі дає багатий матеріал щодо реформування судової системи: практика вітчизняної су-дової системи, її побудова та діяльність достатньо доказово свідчать про те, що ця гілка влади працює далеко не так, як того вимагають загальновизнані стандарти демократичної правової держави;
- судова система Запорозької Січі наприкінці XVІІ - середини XVІІІ століть, взявши найкращі здобутки “західної” та “східної” правових систем, залишалася самобутньою та незалежною. Особливості судочинства в Украї-ні XVІІ-XVІІІ століть, його гуманізм та демократичність визначив значний рівень правової свідомості козацтва, яка в свою чергу заклала підвалини формування національної правосвідомості українського народу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Авдеева О.А. История формирования научного понимания права // Научное пособие. Иркутский государственный университет. – Иркутск, 1996. – 41 с.
2. Аггаци Е. Человек как предмет философии // Вопросы философии. – №2. –1989.– С. 24-35.
3. Алексеев С.С., Деев В.Г., Кокорев Л.Д. Очерк развития науки кри-минального процесса. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1989. - 215 с.
4. Алексеев С.С. Право: азбука – философия – теория: опыт комплекс-ного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
5. Алексеев С.С. Государство и право: учебний курс. – М.: Юрид. лит-ра, 1996. – 192 с.
6. Алексеев С.С. Философия права: история и современность. Про-блеми. Тенденции. Перспективы. – М.: НОРМА, 1998. – 329 с.
7. Альперт С.А. Защита в советском уголовном процессе прав и закон-ных интересов лиц, которые понесли материальные убытки от преступле-ния. – Харков, 1984. – 36 с.
8. Альперт С.А. Кримінально-процесуальні функції. Поняття, система, суб’єкти: конспект лекцій / Національна юридична академія України . – Х., 1995. – 28 с.
9. Андрущенко В.Л., Федосов В.М. Запорозька Січ як український фе-номен / В.М.Федосов (ред.). – К.: Заповіт, 1995. – 174 с.
10. Андрусяк Т. Шлях до свободи (Михайло Драгоманов про права людини). – Львів: Світ, 1998. – 169 с.
11. Антонович В. Про козацькі часи на Україні. К.: Дніпро, 1991. – 238 с.
12.Апанович О.М. Гетьмани України і кошові атамани Запорозької Сі-чі. – К.: Либідь, 1993. – 288 с.
13. Архів Коша Нової Запорозької Січі. Опис справ 1713-1776. – К.: Наукова думка, 1994. – 232 с.
14.Базьо Ю. Національна ідея і національне питання. – К.: Смолоскип, 2000. – 52 с.
15. Бандура О.О., Бублик С.А., Заінчковський М.Л., Кондратьєв І.М., Ляшенко В.М. Філософія права: Навч. Посібник / Національна академія вну-трішніх справ України / М.В. Костицький (ред.), Б.Ф.Чміль (ред.) – К. Юрі-нком Інтер, 2000. – 336 с.
16. Бандурка А.М., Зелинский А.Ф. Вандализм / Университет внутрен-них дел – Харьков, 1996. – 200 с.
17. Баран О. Козацько-перські взаємини в творах Пієтра делла Валле. – К.: Вінні пег: Накладом УВАН, 1985, – 69 с.
18. Бачінін В.А., Панов М.І. Філософія права /Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – К.: Видавничій дім “Ін Юре”, 2002. – 472 с.
19. Бачинин В.А. Философия права и наказание: Для студентов юри-дических вузов. – Харков.: Фолио, 1999. – 607 с.
20. Бел Денієл. Кінець ідеології. – Львів, 1986. – 18-23 с.
21. Белканов А.М. Лояльность правосознания // Российский юридиче-ский журнал. – 1996. – № 3 (11). – С. 74-85.
22. Белканов А.М. Правосознание // Уральский государственный уни-верситет, – Екатеринбург, 1997. – 45 с.
23. Бельський К.Т. Формирование и развитие социалистического пра-восознания. – М.: Высшая школа, 1982. – 183 с.
24. Беляев П. Очерк права и процесса в эпоху Руской Правды. – М., 1895. – С.24-26.
25. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование действительно-сти: Трактат по социологии знания: Пер. с англ. – М.: Медиум, 1995. – 333 с.
26. Бердяев М. Человек. Микрокосм и макрокосм // Феномен человека. – М.; Высшая школа, 1993. – 349 с.
27. Біленчук П.Д. Гвоздецький В.Д., Сливка С.С. Філософія права: Навч. посіб. для вищих навч. закладів / Європейський ун-т управління, без-пеки та інформаційно-правових технологій; Національна академія внутріш-ніх справ України / П.Д. Біленчук (ред.). – К.: Атіка, 1999. – 208 с.
28. Бибихин В.В. Философия и религия // Вопросы философии. – 1992. – №7. – С. 25-45.
29. Божьев В.П. Процессуальний статус потерпевшего // Российская юстиция. – 1994. – № 1. – С.47-49.
30. Бойко В.Ф. Гарантовані Конституцією України права і свободи людини мають надійно захищатися незалежним, компетентним і неупере-дженим судом // Вісник Верховного суду України. – 1999. – № 1. – С.3-5
31. Боплан Гійом Левассер де. Опис України. 1650 // Пер. з франц. приміт. та передм. Я.І.Кравця. – Львів: Каменяр, 1990. – 302 с.
32. Борисенок С. Звичаєве право Литовсько-Руської держави на початку XVI століття // Праці Комісії історії українського права ВУАН, т. VI. – К., 1928.
33. Борисенок С. Утворення професійної адвокатури в Литовсько-Руській державі // Праці Комісії історії українського права ВУАН, т. III. – К., 1927.
34. Бородин В.В. Некоторые современные проблемы правовой культуры // Методологические проблемы воспитательной и кадровой роботы в ОВС и ВВ. – С.- Петербург, 1991. – С. 69-77.
35. Букреев В.И., Римская И.Н. Этика права: от истоков этики и права к мировозрению: Учебное пособие. – М.: Юрайт, 1998. – 336 с.
36. Бура Н.А. Функции общественного правосознания. – К.: Наукова думка, 1986. – 87 с.
37. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1995. – №1.
38. Вакуліна В.М. Двоїстий характер людського буття. – Автореф. дис. канд. філос. наук: 09.00.04 // Київ.ун-т ім. Т.Шевченка. К., 1996. – 24 с.
39. Варламова Н.В. Политико-правовое сознание и развитие самоуп-равления. – М.: Мысль, 1991. – 116 с.
40. Васькович Й. Правосвідомість та її вплив на менталітет українсь-кого народу // Право України. – № 6. – 1998. – С.108-110.
41. Величко Самуїл. Літопис подій про Південно-Західну Росію у XVII ст. К., 1926. – С.7-20.
42. Воеводин Л.Д. Юридический статус личности в России: Учебное пособие. – М.: Норма, 1997. – 432 с.
43. Володимирсько-Буданов В.Ф. Черты семейного права Западной России в середине ХVI столетия // Читания в историческом обществе Не-стора-летописца. – К., 1890. – Кн. 4. – С. 42-78.
44. Володимирсько-Буданов В.Ф. Очерк истории русского права // VI издание. – К., 1909.
45. Гак Р.М. Учение об общественном сознании в свете теории позна-ния. – М., 1960. – 110 с.
46. Гаспарянц В.А. Проблеми взаємодії міжнародного та національно-го права: філософський аспект // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом. – К., 1998. – С. 115-118.
47. Гегель Г. Собрание сочинений / Философия духа. Т. І. – М., 1930.
48. Гегель Г. Философия права: Пер. с немецкого. – М.: Мысль, 1990. – 524 с.
49. Гелен А. Людина. ЇЇ природа і місце в світі. – К., 1993. - С. 17-23.
50. Гоббс Т. Избранные произведения./ Соч. в 2 т. - т. 2. – М.: Мысль, 1980. – 730 с.
51. Головченко В.В., Ковальський В.С. Юридична термінологія: Довід-ник. – К.: Юрінком Інтер, – 1998. – 224 с.
52. Головченко В.В. Деякі тенденції розвитку масової правосвідомості // Правова держава. – К., 1994. – С. 17-18.
53. Головченко В.В. Еффективность правового воспитания: понятия, критерии, методика измерения. – К., Наукова думка, 1985. – 127 с.
54. Голубєва Г.А. Поняття правового виховання – соціально-філософський аспект // Філософські науки. – 1989. – № 1. – С. 19-27.
55. Голубинский Е. История русской церкви. – М., 1901. – С. 24-29.
56. Голубицький В. Запорозьке козацтво. – К.: Вища школа. – 1994. – 539 с.
57. Гоцуляк В.В. “Історія України-Руси” М.С. Грушевського: історія-графія: Навч. посібник / Черкаський держ.ун-т ім. Богдана Хмельницького. – Черкаси, 1997. – 156 с.
58. Графский Г.Г. Право и социальные ценности в исторической рет-роспективе // Вестник Российского гуманитарного Фонда. – 1997. – №1. – С.86-90.
59. Грушевський М. С.Історія України-Руси; у 3-х т. – К., 1990.
60. Гуслинський К., Апанович О. Запорозька Січ та її прогресивна роль в історії українського народу. – К.: Наукова думка, 1954. – С. 24-26
61. Гуслякова Л.Г. Обыденное сознание как объект философского ана-лиза. Автореф. дис. на соиск. ученой степени канд. філософ. наук: 09.00.01 // Ленинградский государственный университет. – Л., 1978. – 17 с.
62. Данильян О.Г. Социальные противоречия. Сущность, типология, формы проявления. – Х.: Основа, 1998.-143 с.
63. Декрет про суди № 1 від 24 листопада 1917 р. / О.В.Кузьминець, В.С. Калиновський. Історія держави і права України: Навч. посібник / Я.Ю. Кондратьєв (ред.). – К.: Україна, 2002 – С. 146-147.
64. Демченко Г. Наказания по Литовскому Статуту.– К.,1894.–С.19-20.
65. Дзісяк О.П. Політико-правовий устрій та правовідносини у Запорозькій державі // Науковий вісник НАВСУ, 1998. – № 3. – С. 176-182.
66. Долгова А.И. Особенности правосознания и правового воспитания лиц, совершающих преступления // Правосознание и правовое воспитание осужденных. – М., 1982. – С. 9-11.
67. Донцов Д. Роздвоєні душі. – К.: Товариство “Знання” України, 1992. – 36 с.
68. Донцов Д. Історія розвитку української державної ідеї. – К.: Знан-ня, 1991. – 48 с.
69. Дорошенко Д. Нариси з історії України, т. ІІ, – Варшава, 1932.
70. Драч І., Жулинський М. Ідеологія для суверенної держави // “Уря-довий кур’єр”, 16 липня 1996.
71. Дювернуа Н. Источники права и суд в древней России. – М., 1866.
72. Дюмон А. Эссе об индивидуализме. – Дубна: Феникс, 1997.– 302 с.
73. Етнонаціональний розвиток України. Терміни, визначення, персо-налії /АН України. ін-т держави і права та ін.: Ред. кол.: Ю.І. Римаренко, І.Ф. Курас (відп.ред.) та ін. . – К., 1993. – 807 с.
74. Элькинд П.С. Воспитательная роль права // Вестник Ленинградс-кого университета. Серия право – 1982. – № 11. – С. 12-13.
75. Егоров В.И. Аксиологические основы правосознания. – М.: Наука, 1996. – 29 с.
76.Єфименко А.Я. Історія українського народу. – Львів: Каменяр,1987.
77. Жалинский А.Э. Професиональная деятельность юриста: Введение в специальность: Учебн. пособие для вузов. – М.: БЕК, 1997. – 330 с.
78. Жмир В. На шляху до себе (Історія становлення української націо-нальної свідомості) // Філософська і соціологічна думка. – 1991. – № 1-3.
79. Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України. – Львів, 1992. – 230 с.
80. Журавлев В. Об относительной самостоятельности общественного сознания. – М.: Право, 1961. – 41 с.
81. Загальна теорія держави і права /За редакцією академіка АПрН В.Копейчикова. – К.: Юрінком, – 1997. – 320 с.
82. Законодавство України, що регулює діяльність судів та визначає статус суддів України. – К.: Видавництво “Право”. – 1999. – 320 с.
83. Идеал, утопия и критическая рефлексия // В.А.Лекторский: РАН Институт философии. – М.: РОССПЭН, 1996. – 302 с.
84. Історія філософії України: Підручник. – К.: Либідь, 1994. – 559 с.
85. Історія політичних і правових вчень: Підручник. 2-е видання, пе-рероблене і доповнене. – М.: Юридична література, 1988. – 815 с.
86. Ильєнков Е.В. Философия и культура.- М.:Політиздат, 1991.– 464с.
87. Керимов Д.И. Предмет философии права // Государство и право. – 1994. – № 7. – С.15.
88. Кириченко М. Соціально-політичний устрій Запорожжя (XVII сто-ліття). – Харків, Дніпропетровськ, 1931. – 23 с.
89. Кистяковский Б.А. Идея равенства с социологичной точки зрения // Мир Божий. 1900. – №4. – С.160-169.
90. Киценко М.П. Хортиця в героїці і легендах. – Дніпропетровськ: Промінь, 1972. – 133 с.
91. Козюбра М. Социалистическое право и общественное сознание. – К,: Наукова думка. 1979. – 207 с.
92. Колесник В.Ф., Рафальський О.О., Тимошенко О.П. Шляхом наці-онального відродження: Національне питання в програмах та діяльності українських партій Наддніпрянщини 1900-1907. – К.: Стилос, 1998.-226 с.
93. Кондратьєв Я.Ю., Римаренко Ю.І., Олефір В.І. Основи міграцією-навства: Навч. посібник / Національна академія внутрішніх справ України. –К., 2000. – 422 с.
94. Конституція України. Офіційне видання Верховної Ради України. – К., 1996 – 117 с.
95. Коркунов М. История философии права. – М., 1912. – С.27.
96. Костенко А.М. Криминальное беззаконие (социопсихология воли и сознание преступника). – К.: Наукова думка, 1994. – 113 с.
97. Костицький М.В. Введення в юридичну психологію: методологічні та теоретичні проблеми. – К.: Вища школа, 1990. – 259 с.
98. Костицький М.В. Використання спеціальних психологічних знань у радянському кримінальному процесі: Навч. посібник для студентів спец.”Правознавство” / Львів. ун-т ім. Івана Франка. – Львів, 1990. – 87 с.
99. Костицький М.В. Політико-правова доктрина як основа побудови Української держави і права // Вісник Львівського університету, – 1994. – Випуск 31. – С. 3-6.
100. Костомаров М. Сборник призведений.Т.4 – С-Пб, 1904. – С.16
101. Коцур А.П., Коцур В.П., Павко А.І. Історіографія історії України: Курс лекцій. – К. 1996. – 128 с.
102. Кравченко Л. В. Справедливість як вибір, – К.: Молодь, 1998. – 188 с.
103. Кресіна І.О. Українська національна свідомість і сучасні політич-ні процеси: Етнополітологічний аналіз. – К.:Вища школа, 1998.– 391 с.
104. Кресіна І.О. Українська національна свідомість у контексті су-часних політичних процесів. Дис.д-ра політ.наук: 23.00.05 /НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. – К., 1999. – 451 с.
105. Крипьякевич І. Козаччина і Баторієві вільності. Джерела до істо-рії України-Руси. т. VII. – К., 1908. С.1-46.
106. Кротов М.М. От модельных законов до общего правового поля // Прокурорская и следственная практика . – 1998. – № 1. – С. 120-123.
107. Куліш П. Україна. Від початку Вкраїни аж до батька Хмельниць-кого. – К., 1843. – С.17-18.
108. Куліш П. Перший період козаччини аж до ворогування з поляка-ми // “Правда”, 1-17. – Львів, 1869. – С.25-35
109. Куприянов А. Библейськие корни правосознания россиян // Рос-сийская юстиция. – № 1. – 1998. – С.59-62.
110. Курильска-0жвэн Ш. Образы права в Росиии и Франции: Учебное пособие. – М.: Аспект, 1996. – 215 с.
111. Лазаревський О. Суды в старой Малороссии. Замечания на моно-графию Миллера “Суды земськие, городские и подкоморские в XVIII сто-летии” // Киевская старина – К., 1898.
112. Лаппо И. Земский суд в Великом Княжестве Литовском в конце XVI и в начале XVII столетия // Журнал Министерства Народного Образо-вания, – Петербург, 1897.
113. Лаппо И. Подкоморський суд в Великом Княжестве Литовском в XVI и в начале XVII столетия // Журнал Министерства Народного Образо-вания, – Петербург, 1899.
114. Лаппо И. Гродской суд в Великом Княжестве Литовском в XVI столетии. – // Журнал Министерства Народного Образования, – Петербург, 1906. – С.17-18.
115. Лащенко Р. Лекції з історії українського права, т. I. – Прага, 1923.
116. Лащенко Р. Копні суди на Україні, їх походження, компетенції і устрій // Збірник Правничої Комісії НТШ, т. I. – Львів, 1926-1927. – С.3-15.
117. Леонтович И. Центральные судебные учреждения в Великом Княжестве Литовском до и после унии // Журнал Министерства юстиции. т. ІІ. – Петербург, 1910.
118. Леонтович И. Обласные суды в Великом Княжестве Литовском. // Журнал Министерства юстиции. т. ІІ. – Петербург, 1910.
119. Леоненко В.В. Професійна етика учасників кримінального судо-чинства. – К.: Наукова думка, 1981. – 163 с.
120. Ликас А.А. Правовая культура правосудия // Советское государс-тво и право. – 1990. – № 5. – С. 76-79.
121. Литопис Григория Грабянки. – К., 1854.
122. Литопис Самовидца. К., 1878. – С.5.
123. Лотоцький О. Українські джерела церковного права – К.: Україн-ський науковий інститут, 1931. – С.14.
124. Лисак-Руданський I. Україна між Сходом і Заходом // Історія фі-лософії України. Хрестоматія: Навчальний посібник М.Ф.Тарасенко, М.Ю.Русин, А.К.Бичко та інших. – К.: Либідь, 1993. – 560 с.
125. Литвак О. Злочинність, її причини та профілактика. – К.: Україна, 1997. – 167 с.
126. Лукашєва О.А. Социальное правосознание и законность. – М.: Юридическая литература, 1973. – 344 с.
127. Любавский М. Областное деление и местное управления Литовс-ко-руского государоства. Чтения в Московськом Обществе истории и ста-рины. – М., 1892.
128. Любичев С.Г. Этические основы следственной тактики. – М.: Право, 1980. – С.25.
129. Людина і світ. Підручник. – К.: Український центр духовної куль-тури, 1999. – 463 с.
130. Людина.Час. Гуманізм //Збірник статей. – Луганськ, 1998. – 165 с.
131. Лясота Е. Щоденник // Пер. Г. та І. Сварників. Ж-л “Жовтень”, 1984. № 10. – 103 с.
132.Ляшенко В.М. Європейське право як феномен духовно-практичного освоєння світу. – Дис. канд. філософ. наук /НАВСУ. – К.,1999. – 186 с.
133. Ляшенко В.М. Європейське право як явище історико-культурного ряду // Європа на порозі нового тисячоліття. Збірник наукових статей. – К., 1999. – С. 86-88.
134. Максимов С.И. Правовая реальность: опыт философского осмыс-мления. – Харьков: Право, 2002. – 328 с.
135. Максимов С.І. Ідея права і національний характер //Вісн. Ун-ту внут.справ: Спецвипуск. – 2002. – С.82-88.
136. Максимов С.И. Правосознание: философско-правовое осмысле-ние // Пробл.законності: Респ. міжвідом. наук. зб.– Вип.51– Харків: Нац.юрид.акад. України, 2002. – С. 148-155.
137. Максимов С.І. Співвідношення міжнародного і національного права (філософські аспекти)// Вісн. Акад. правових наук України. – 1996. – № 7. – С.157-163
138. Маркевич М. Історія Малоросії. т.І, ВУАН, – К., 1929. – 265 с.
139. Масон Шарль. Секретные воспоминания о России. – К., 1918.
140. Матеріали до історії українського права (Під редакцією М. Васи-ленко) т. І, ВУАН. – К., 1929.
141. Мамренко В.Т. Поняття, загальна характеристика та класифікація основних засад кримінального судочинства // Вісник Верховного Суду України. – 1999. – № 1. – С.44.
142. Маноха О.Є.Людина і потенціал її буття: досвід синтезування он-тологічних і психологічних пізнавальних технік. – К.: Стимул, 1995. – 256 с.
143. Медведчук В. Сучасна українська національна правосвідомість і питання державотворення. – К.:Україна, 1997. – 170 с.
144. Медведчук В.В. Конституційний процес в Україні і організація державної влади та місцевого самоврядування. – К.: Україна, 1996. – 147 с.
145. Методологические проблемы правоведения. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1994. – 176 с.
146. Мироненко О., Римаренко Ю., Усенко І., Чехович В. Українська державна ідея і національне відродження // Українське державотворення. Словник-довідник. – К.: Либідь, 1997. – 560 с.
147. Михайленко П.П. Суди та покарання в Запорозькій Січі. – Газета “Іменем Закону” – К., 1994. – № 23-24 – С. 7-8.
148. Мишецький С. История о козаках запорожзських. – М., 1847.
149. Межнациональные отношения. Термины и определения: Словарь-справочник / Отв. ред. проф. Ю.И. Римаренко – К., 1991. – 408 с.
150. Мирза-Авакянц Н. Очерки истории суда на Левобережье до сере-дины XVII столетия. Записки Харьковской исследовательской кафедры, т. ІI-III, VI. – Харьков, 1927.
151. Г.Ф.Миллер. Очерки из истории юридического быта старой Ма-лороссии. Суди земские, городские и подкоморские в XVIII столетии. – М., 1896.
152. Г.Ф.Миллер. Ведомости о козаках запорожських. – М., 1875.
153. Г.Ф.Милер. Исторические очерки о Малоросии и малоросиянах. М., 1846.
154. Міхеєнко М.М., Молдован В.В., Шибінко В.П. Кримінально-процесуальне право. – К.: Вентурі, 1997. – 352 с.
155. Міхеєнко М.М., Нор В.Т., Шибінко В.П. Кримінальний процес України. – К.: Либідь, 1999. – 534 с.
156. Молдован В.В. Судоустрій України: Опорні конспекти. – К.: Юмана, 1998. – 160 с.
157. Мороз О. Нам потрібен економічний і політичний плюралізм // “Голос України”, 28 листопада 1995.
158. Москаленко А.Т. Идеи равенства и справедливости в истории ку-льтуры // Культура демократии и право. – Новосибирск, 1996. – 148 с.
159. Мостова І.М. Юридична психологія. – К., 1999. – С.21-22.
160. Мотрошилова Н. Рождение и развитие философских идей. – М.: Политиздат, 1991. – 464 с.
161. Мюллер А. Об идее государства // Философские науки. – 1997. № 2. – С. 59-71.
162. Назаренко Е.В. Социалистическое правосознание и социалисти-ческое правотворчество – К., Киев. ун-т им. Т.Шевченка, 1968. – 190 с.
163. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального ко-дексу України. – К.: Юрінком. 1995. – 639 с.
164. Наріжний С. Судівництво й кари на Запорожжі // Збірник Україн-ського Наукового Інституту в Америці. – Сент-Пол – Прага, 1939. – С.56-58.
165. Національна безпека України: сутність, структура та напрями ре-алізації: Навч.посіб./ О.Г.Данильян, О.П. Дзюбань, М.І.Попов. – Х.: Фоліо, 2002 . – 258 с.
166. Нерсесянц В.С. Философия права. – М.: ИНФА- НОРМА, 1997. – 647 с.
167. Оглоблін О. Люди старої України. – Мюнхен, 1959. – С. 34-36.
168. Остроумов Г.С. Правовое осмысление действительности. – М.: Наука, 1969. – 174 с.
169. Омельченко Г. Внутренний враг // Журнал “Человек и Закон”. – 2000. – № 2-3. – С.32
170. Падох Я. Міські суди на Україні-Гетьманщині після 1648 року. – Мюнхен, 1948. – С. 18-23.
171.Падох Я. Ґрунтовний процес Гетьманщини.– Львів,1938.– С.12-16.
172.Панов Н.И. Философия права. Хрестоматия: Учеб. пособ. для студ. вузов /Н.И.Панов и др. – К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2002. – 692 с.
173. Пермяков Ю.Е. Лекции по философии права. – Самара, Самарс-кий государственный университет, 1995. – 120 с.
174. Петрова Л.П. Фундаментальні проблеми методології права (філо-софсько-правовий дискурс). – Харків: Право, 1998. – 416 с.
175. Петрухин И.Л. Правосудие: время реформ. – М.: Наука, 1999. – 208 с.
176. Петрухин И.Л. Теоретические основы эффективности правосудия. – М.: Наука АН СССР, 1979. – 392 с.
177. Пиондковский А.А. К ворпосу об определении общенародного права // Советское государство и право, – 1978. – № 1. – С.32.
178. Плеханов Г. Избранные философские произведнения. В 5-ти то-мах. т.1. – М.: Наука, 1982. – С. 49-48.
179. Покровский И.Р. Формирование правосознания личности. – Ле-нинград, 1972. – 132 с.
180. Полани М. Личностное сознание: на пути к посткритической фи-лософии. Пер. с англ.. – М.: Прогресс, 1985. – С. 28-21.
181. Полонська-Василенко Н. Заселення Південної України в середині XVIII століття. т. І. – Мюнхен, 1960. – С. 10-13.
182. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуд-дя”. – Газета “Голос України” від 3 листопада 1996 р.
183. Потопейко Д. Правосознание как особое общественное явление. – К.: Наукова думка,1970. – 111 с.

184. Похватюк П. Перспективи зміцнення правової свідомості в Укра-їні. Проблеми боротьби з корупцією. – К., 1998. – С. 19-23.
185. Правовая культура в социальной жизни: вопросы методологии // Правоведение, 1991, № 1. – С. 69-77.
186. Правовое воспитание, правовая культура и правосознание. Под редакцией Загоруйко К.Ф. – М., 1985. – С.112 –116.
187. Правосвідомість і правова культура співробітників ОВС. Навча-льний посібник. – Львів, Львівське училище міліції, 1981.
188. Правосознание и правовое воспитание трудящихся. Под редакци-ей А.В. Мицкевича. – М.: Мысль, 1975. – 183 с.
189. Принцип справедливости при свершении правосудия в кримина-льных делах // Сборник научных работ. – Калининград, 1998. – С.26-32.
190. О судоустройстве // Федеральные законы и нормативная база на март 1996 року. – М.: Буквиця, 1997. – 112 с.
191. Радько П.Г. Історіографія українського козацтва.– К.,1995.– 156 с.
192. Радько П.Г. Національні традиції державотворення в українській історіографії та політичній літературі ХІХ-ХХ століть: концепції, ідеї, реалії /НАН України; Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського. – К. 1999. – 387 с.
193. Рігельман О.І. Літописна оповідь про Малу Росію та її народ і ко-заків узагалі. – К.: Либідь, 1994. – 767 с.
194. Римаренко Ю.І. Національний розвій України: проблеми і перс-пективи. – К.: Юрінком, 1995. – 272 с.
195. Римаренко Ю.І. Нація і держава: Теоретико-методологічний та концептуальний аналіз / Р.Римаренко (ред.); НАН України. Інститут держа-ви і права ім.В.М. Корецького – К.; Донецьк, 1998. Кн. 1 К., 1998. – 392 с.
196. Римаренко Ю.І. Міграційні процеси в сучасному світі: світовий, регіональний та національний виміри; Понятійний апарат, концептуальні підходи, теорія і практика: Енциклопедія / НАН України; Інститут держави і права ім.В.М. Корецького /Ю.І. Римаренко (ред.). – К.: Довіра, 1998. – 910 с.
197. Римаренко Ю.І., Білий Д., Ігнатов В., Коваленко О., Коваленко Н. Національна держава: національний і наднаціональний виміри / НАН Украї-ни, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького / Ю.І.Римаренко (ред.). – К.; Донеччина, 1998. – 255 с.
198. Рябчук М. Від Малоросії до Індоєвропи: парадокси запізнілого націєтворення. – К.: Критика, 2000. – 304 с.
199. Свідзинський А. Це складне національне питання.– К.,1994,– 66 с.
200. Свідзинський А. Українська національна свідомість та шляхи її втілення. – К.: Універсум, 1996. – С.14-16.
201. Семенникова Л.И. Цивилизационные парадигмы в истории Рос-сии // Общественные науки и современность. –1993. – № 5. – С.116
202. Симановський П.И. Краткое описание козацкого малоросийского народа – М., Типография Московского университета, 1847.
203. Сікора В.Д. Український шлях і світові економічні орієнтири // “Урядовий кур’єр”, 28 грудня 1996.
204. Січинський В. Чужинці про Україну: вибір з описів подорожей по Україні та інших писань чужинців про Україну за десять століть. – Львів.: Видавнича кооператива “Червона калина”, 1938. – 210 с.
205. Скальковский А.А. История Новой Сечи или последнего Коша Запорожского. Т. I. – Одесса, 1885.
206. Слабченко М. Малоруський полк в адміністративному відношенні // Праці Комісії історії українського права ВУАН, т. III. – К., 1927.
207. Слабченко М. Соціально-правова організація Січі Запорізької // Праці Комісії історії українського права ВУАН, т. III. – К., 1927.
208. Слабченко М. Судівництво на Україні XVII-XVIII століть // Праці Комісії історії українського права ВУАН, т. III. – К., 1927.
209. Слабченко М. Паланкова організація Запорозької вільності // Праці Комісії історії українського права ВУАН, т. VI. – К., 1929.
210. Словник американської спадщини англійської мови. / Перек. з англ. – Львів, 1993. – 230 с.
211. Собесский Я. История Хотинской войны // Опубл. в “Мемуарах, что относятся к истории Южной Руси”, вип. 2. – К., 1896.
212. Соловьйов С. Малороссийское казацтво до Хмельницького // Рос. Вестник, т.23, 1859.
213. Сорокин П. Человек, цивилизация, общество. – М.: Политиздат, 1992. – 544 с.
214. Соціально-кримінологічна характеристика “п’ятої влади” // Нау-ково-аналітичний бюлетень. – Випуск 2. – К., 1998. – С. 3-12.
215. Сталовский В.М. Правосознание следователя ОВД. – М.:Мысль, 1980. – 240 с.
216. Старікова Г.Г. Неявне знання: новий підхід до проблеми // Вісник Харківського державного університету. – 1996.– № 3 – С.85-86.
217. Тертишник В.М. Гарантії істини та захисту прав і свобод людини в кримінальному процесі / МВС України.Юридична академія.– Д., – 423с.
218. Тертишник В.М. Конституційні принципи правосуддя правової держави // Концепція розвитку законодавства України. – К., 1996. – С.105-106.
219. Тимощук Н. Історичні традиції прав людини в національній пра-восвідомості українського народу // Терези Феміди. – № 1. – 1998. – С.53-55.
220. Турло І.І. Формування нової парадигми правосвідомості як необ-хідного фактора розбудови демократичної правової держави в Україні. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – С. 139-142.
221. Фарбер И. Е. Правосознание как форма общественного сознания. – М.: Юридическая л-ра, 1963. – 206 с.
222. Философия: Учение об обыденном и ценность человеческого су-ществования. – М.: ИНФРА, 1999. – 519 с.
223. Философский словарь / И.Т.Фролов (ред.).– 7-е изд., перераб. и доп. – М.: Республика, 2001. – 719 с.
224. Философский энциклопедический словарь / Е.Ф. Губский (ред.-сост.). – М.: ИНФРА-М, 2000. – 576 с.
225. Хабермас Ю. Демократия. Разум. Нравственность. Перев. с нем. – М.: Наука, 1992. – 176 с.
226. Хеффе О. Политика. Право. Справедливость: основоположения критической философии права и государства. – М.: Мысль, 1994. – 368 с.
227. Чаплигін О.К. Творчий потенціал людини: від становлення до ре-алізації (соціально-філософський аспект). – Харків: Основи, 1999. – 277 с.
228. Черкаський І. Громадський (копний) суд на Україні-Pycи XVI-XVIII століть // Праці Комісії історії українського права ВУАН, т. IV-V. – К., 1928. – С. 34-58.
229. Черкаський І. Сліди домініяльного (панського) суду на Лівобере-жній Україні наприкінці XVII і початку XVIII століть // Праці Комісії історії українського права ВУАН, т. III. – К., 1926. – С. 13-67.
230. Черкаський І. Поволання над трупом забитого // Праці Комісії іс-торії українського права ВУАН, т. І. – К., 1925. – С. 29-45.
231. Черненко А.К. Право как справедливость: пути познания // Гума-нитарные науки в Сибири. – 1998. – № 1. – С.86-92.
232. Чельцов-Бебутов М.А. Уголовный процесс. – М.: Юридич. л-ра. –1969. – 463 с.
233. Чесноков Д.И. Исторический материализм. – М.: Мысль, 1965.-528 с.
234. Чефранов В.А. Правовое сознание как разновидность социально-го отображения. – К.: Высшая школа, 1976. – 210 с.
235. Чефранов В., Петрова Л.О предмете и структуре курса философии права // Вісник академії правових наук України.– 1997. – № 2 (9). – С. 60-67.
236. Чубатий М. Огляд історії українського права, ІІІ видання. – Мюнхен, 1947. – 256 с.
237. Шевальє П’єр. Історія війни козаків проти Польщі. – К.: Томіріс, 1993. – 224 с.
238. Шерер, Жан-Бенуа. Літопис Малоросії або історія козаків-запорожців. – К., Український письменник, 1994. – 311 с.
239. Шиманов А. Передсмертная поземельная борьба Запорожжя // Киевс-кая старина. – К., 1883. – С. 29-36.
240. Шкляр Л.Є. Етнос. Культура. Особистість (філософсько-методологічні аспекти дослідження). – К.: Наукова думка, – 1992. – 85 с.
241.Щегорцев В.Я. Социалистическое правосознание. – М.:Мысль, 1981. – 174с.
242. Юрій М.Ф. Етногенез та менталітет українського народу. – Чернівці, 1997. – С. 12-54.
243. Ядов В. Идеология как форма духовной деяльности общества. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1961. – 122 с.
244. Яворницький Д. Історія запорізьких козаків. – К.: Наукова думка, у 3-х томах, – 1990. Т.1 – 592 с., Т.2. – 560 с., Т.3 – 560 с.
245. Яворницький Д. Іван Дмитрович Сірко / Пер. з рос. Володимира Гуйка. – Дніпропетровськ: Промінь, 1990. – 190 с.
246. Яковлєв А. Український кодекс 1743 року (Права, за якими судиться малоросійський народ). – Мюнхен, 1949. – С. 23-98.
247. Яковлєв А. Про копні суди на Україні. – Прага, 1930. – 117 с.
248.ЯковлєвА.Українське звичаєве процесуальне право.-Прага.1931.-С.3-46.
249. Ясинский М. Главный литовский трибунал. – К., 1901. – 78 с.
250. M.Вielskie. Kronika Polska. – Sanok, 1856.
251. Goetz K.L. Das Russische Recht (Russkоjе Prawо) т. І.– Stutgard, 1910-1913.
252. Guagnino. “O kozakach nizowych, ktore pospolicie zaporozkimi zowiemi”. – Krakow, 1867. – 35 с.
253 Kronika Pawla Piaseckiego, biskupa przemsls kiego. – Krakow, 1870.
254. Paprocki B. Herby rycerstwa Polskiego. – Krakow, 1870.
255. Yakovlev А. Das deutsche Recht in der Ukraine. – Stutgard, 1942.