ЛОГІКО–МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ІНЖЕНЕРІЇ ЗНАНЬ У ПРАВОЗНАВСТВІ

Краткое описание

ЗМІСТ
Вступ 4
РОЗДІЛ 1 Особливості юридичного пізнання. Філософсько–гносеологічні аспекти інженерії правових знань 11
1.1. РОЗШИРЕННЯ МОЖЛИВОСТЕЙ ПРАВОВИХ НАУК ЧЕРЕЗ ІНТЕГРАЦІЮ ЗНАНЬ. ВИКОРИСТАННЯ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ ДО ВИРІШЕННЯ ПРАВОВИХ ЗАВДАНЬ 11
1.2. ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ РОБОТИ ПРАВОВИХ СИСТЕМ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ МЕТОДІВ ТЕОРІЇ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ 41
1.3. ЗНАННЯ – СТРАТЕГІЧНИЙ РЕСУРС ПРОГРЕСУ. СВІТ ЛЮДСЬКИХ ЗНАНЬ І ПРАВОВІ ЗНАННЯ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ В КОМП'ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЯХ 73
1.4. ОСОБЛИВОСТІ ЕКСПЕРТНОГО ЗНАННЯ. СПЕЦИФІКА ПРАВОВИХ ЗНАНЬ 91
Висновки по першому розділу 101
РОЗДІЛ 2 Еволюція юридичного мислення у світлі нових інформаційних технологій. Перспективи технологічного ставлення до юридичного знання 103
2.1. ОСОБЛИВОСТІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ СИСТЕМ, ЗАСНОВАНИХ НА ЗНАННЯХ 103
2.2. РЕКОНСТРУКЦІЯ ОСОБИСТІСНОГО ЗНАННЯ ЕКСПЕРТА У СФЕРІ ПРАВОЗНАВСТВА 123
2.3. НАКОПИЧЕННЯ І ПОДАННЯ ЮРИДИЧНИХ ЗНАНЬ 130
2.4. МОДЕЛЮВАННЯ ЮРИДИЧНИХ МІРКУВАНЬ 140
2.5. ОБРАЗ ОСОБИСТІСНОГО ЗНАННЯ В ІНЖЕНЕРІЇ ПРАВОВИХ ЗНАНЬ 166
2.6. СУЧАСНИЙ ОБРАЗ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ЮРИДИЧНОЇ СИСТЕМИ ТА ЕВОЛЮЦІЙНИЙ ІДЕАЛ НОВИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 179
Висновки по другому розділу 184
Висновки 186
Список використаних джерел 191

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Перетворення в суспільстві зі здобуттям Україною незалежності, що вплинули на всі сфери су-спільного життя, потребують перегляду законодавства. У свою чергу, останнє вимагає змінити ставлення до правотворчої і право-застосовчої діяльності, а для цього необхідний надійний та ефекти-вний інструментарій. Важливо сформувати системний підхід до по-становки і вирішення завдань перетворення законодавства Украї-ни, який не обмежувався б прийняттям тих або інших законодавчих актів, внесенням змін чи доповнень у чинні. Еклектичний підхід, що фактично склався в нашій країні, виявився неприйнятним. Як наслідок зростає нестабільність законодавства, ускладнюються по-літичні, економічні і правові умови законодавчої діяльності. Од-ним із шляхів удосконалення законодавчої діяльності може стати активне застосування досягнень сучасної науки і техніки.
Системність підходу до вирішення цього складного завдання потребує дослідження відповідних методів і процедур, спрямова-них на зміни і створення тенденцій до інтеграції правових, матема-тичних та інженерних наук. У цьому зв’язку доречне використання у правовому науковому пошуку комплексу знань з математичної логіки, інформатики, теорії штучного інтелекту та ін. Застосування конструктивних методів і методик цих наук відкриває додаткові можливості для більш ефективного функціонування правових сис-тем. Використання філософських категорій і підходів у ряді випад-ків дозволяє узагальнити і скоординувати логіко-аналітичні, спеці-ально-правові і соціологічні дослідження, що сприяє світоглядно-методологічному забезпеченню правознавства.
Звернення до питання гносеології права можна констатувати як одну з тенденцій сучасних досліджень методологічного рівня. При виникненні потреби в обґрунтуванні більш широкого методо-логічного бачення права великого значення набуває гносеологія права як предмет філософського осмислення. Питання методології пізнання права було висвітлено в радянській і пострадянській фі-лософській та юридичній літературі, зокрема у працях С.С. Алек-сєєва, О.О. Бандури, П.Д. Біленчука, Є.В. Васьковського, О.Б. Ве-нгерова, Д.А. Керімова, А.А. Козловського, М.І. Козюбри, В.В. Копєйчикова, В.О. Котюка, В.О. Лобовікова, С.І. Максимова, Л.В. Петрової, П.М. Рабіновича, В.М. Розіна, В.М. Сирих, С.С. Сливки, М.С. Строговича, В.Д. Титова, Ю.В. Тихонравова, О.Ф. Черданцева та інших науковців.
Сформульовані у дисертації теоретичні висновки і практичні рекомендації ґрунтуються також на працях зарубіжних дослідни-ків: А. Аарніо, В. Бернхема, Н. Вінера, А. Герлоха, Д. Ешлі, В. Кнаппа, Р. Лукича, Б. Ніблета, М. Полані, Д. Сміта, Х.Л.А. Ха-рта та ін.
Узагальнення теоретичного й емпіричного матеріалу, оцінка тенденцій розвитку сучасних досліджень методологічного рівня пі-знання права, здійснені у дисертації, вважаються своєчасними. За-значені міркування, а також відсутність узагальнюючої монографі-чної роботи в досліджуваній галузі дозволяють вважати тему да-ного дисертаційного дослідження актуальною.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, тема-ми. Обраний напрямок дослідження є складником Державної ці-льової комплексної програми “Розвиток прав людини як головна частина розвитку демократичних процесів у правовій соціальній державі Україні” (державна реєстрація № 0186.0.070866).
Мета і задачі дослідження. Дисертація має за мету з’ясування сутності інженерії знань у правознавстві з точки зору логіко-методологічного підходу, а також виявлення її специфіки у комплексному міждисциплінарному дослідженні феномена право-вого знання щодо можливого його використання як технологічного ресурсу. Це пов’язано з необхідністю застосовувати системний пі-дхід до постановки і вирішення завдань перетворення законодавст-ва України.
Мета дисертаційного дослідження зумовила такі задачі нау-кового пошуку:
 з’ясувати сутність інженерії знань у правознавстві з точки зору логіко-методологічного підходу;
 визначити поняття технологічного підходу до правового знання;
 провести реконструкцію особистісного знання експерта у сфері правознавства, її структурних елементів;
 здійснити історичний аналіз розвитку інженерії знань у правознавстві;
 проаналізувати внесок практики технологічного підходу до правового знання в освоєння знання як соціокультурного феноме-на.
Об’єктом дослідження є знання у сфері правознавства з його специфічними особливостями як складник системного застосування технологічного підходу формування категорій права, законодавст-ва, правових наук і навчальних дисциплін.
Предмет дослідження – логіко-методологічний аспект інже-нерії знань у правознавстві, тобто аналіз технологічного підходу до правового знання: набуття правових експертних знань, подання правових знань у штучних інтелектуальних системах, взає-мозв’язок об’єктивованого та особистісного знання у сфері право-знавства у світлі нових інформаційних технологій.
Методи дослідження. Методологічне підґрунтя дисертаційно-го дослідження складає комплекс філософських, загальнонаукових підходів, принципів і спеціальних методів дослідження, які широко застосовуються в сучасній науці філософії права.
Системно-структурний і функціональний підходи використано при з’ясуванні характерних ознак знань у правознавстві та дослі-дженні їх зв’язку з філософським та технічним знанням.
За допомогою синергетичного методологічного підходу, що поєднує в собі філософію, науку, інженерію, розглянуто особливо-сті та специфіку правового знання і можливість його перетворення у технологічний ресурс. При дослідженні природи юридичного мі-ркування використано методи, застосовні в теорії штучного інтеле-кту.
Принципом об’єктивності автор керувався при встановленні вірогідності та повноти інформації, що застосовувалась у процесі дослідження.
Принцип історизму використано для характеристики інжене-рії знань у правознавстві на різних етапах її розвитку – від виник-нення цього напрямку досліджень (середина ХХ ст.) до сьогодні.
За допомогою діалектичного методу здійснено аналіз розвит-ку технологічного підходу до правового знання і встановлення йо-го зв’язку з політичними та економічними явищами.
При розгляді понятійного апарату і формуванні дефініцій та-ких понять, як “інженерія знань у правознавстві”, “технологічний підхід до правового знання”, і для подальшого їх використання у більш складних формах мислення, судженнях та умовиводах, автор керувався відповідними формально-логічними методами. Для дося-гнення поставленої мети в роботі також застосовувалися методи аналізу й синтезу, дедукції, індукції, аналогії, порівняння та систе-матизації емпіричного матеріалу в отриманні власних теоретичних результатів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим у вітчизняній науці комплексним логіко-методологічним дослідженням інженерії знань у правознавстві. У процесі реалізації завдань дисертаційного дослідження авторкою сформульовано й обґрунтовано нові теоретичні і практичні висно-вки, а також такі, що удосконалюють і розвивають вже існуючі, зо-крема:
1. Уперше здійснено комплексне наукове дослідження фено-мена використання правового знання як технологічного ресурсу.
2. Уперше сформульовано визначення наукового поняття “ін-женерія знань у правознавстві” як процесу створення штучних ін-телектуальних систем, призначених для моделювання юридичних міркувань і вирішення проблем, специфічних для даної предметної галузі.
3. Набули подальшого розвитку аргументи на підтримку створення мережі правових знань із гармонійним підходом до вза-ємопоєднаності їх із знаннями в галузях математики та комп’ютерних наук шляхом синтезу гуманітарних і технічних знань.
4. Уперше сформульовано визначення технологічного підходу до правового знання як особливої операціональної системи діяль-нісних актів з юридичним знанням з метою його перекладу із соці-уму в штучну інтелектуальну діалогову систему. Під інтелектуаль-ністю тут розуміється здатність комп’ютера бути квазисуб’єктом у діалозі з людиною, тобто здатність зберігати базу знань про дану предметну галузь, розуміти й обробляти запити користувача, вто-ринні тексти аргументації і т. под., з метою одержання достовірно-го висновку.
5. Запропоновано нове розуміння соціокультурної функції те-хнологічного підходу до правових знань як феномена гуманізації пізнавально-організаційних питань у соціумі.
6. Подано нову інтерпретацію моделі “синтетичного образу” особистісного знання експерта у сфері правознавства як особливо-го виду знання, який має соціальну цінність, що являє собою єд-ність суб’єктивно-особистісних і надособистісних парадигмальних і рідше – об’єктивованих компонентів.
7. Наведено нові аргументи на підтримку доцільності ство-рення і застосування експертних систем у правознавстві.
8. Уперше доведено, що технологічний підхід до знання у сфері правознавства безпосередньо впливає на еволюційну епісте-мологію права.
Практичне значення одержаних результатів визначається можливістю і доцільністю використання їх у науково-дослідних розробках проблем еволюційної епістемології права.
Результати дослідження можуть бути застосовані у правотво-рчості з метою поліпшення якості законодавства, у педагогічній практиці при викладанні курсів “Філософія права”, “Логіка”, “Правова інформатика”, а також при підготовці навчальної, мето-дичної та довідкової літератури. Ідеї і розробки, що належать ди-сертантові, відображені в опублікованому у співавторстві навчаль-ному посібнику (Вступ до сучасної юридичної логіки / В.Д. Титов, В.В. Навроцький, О.Ю. Марченко, С.Е. Зархіна, Ж.О. Павленко; За ред. М.І. Панова та В.Д. Титова. – Харків: Ксилон, 2001 – 198 с.). Особистим внеском дисертанта в наведену роботу є розділ 14, що стосується проблем логіко-методологічного аспекту інженерії знань у правознавстві.
Апробація результатів дисертації. Положення дисертації до-повідалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції мо-лодих учених “Актуальні проблеми формування правової держави в Україні” (До 50-ї річниці Конвенції про захист прав людини та основних свобод) (м. Харків, грудень 2000 р.), на VII Харківських міжнародних Сковородинівських читаннях “Практична філософія і правовий порядок” (м. Харків, вересень 2000 р.), на наукових конференціях молодих учених “Конституція – основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України” (м. Хар-ків, червень 2001 р.), “Сучасні проблеми юридичної науки і право-застосовчої діяльності” (м. Харків, грудень 2001 р.), а також обго-ворювалися на засіданнях кафедри логіки та кафедри філософії Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудро-го.
Теоретичні аспекти роботи використовувались автором у нав-чальному процесі під час проведення семінарських занять з логіки, зокрема за темами “Поняття”, “Судження”, “Доведення”.
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дослі-дження викладено у трьох наукових статтях, опублікованих дисер-тантом у наукових фахових виданнях, та чотирьох тезах наукових конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Головними науковими і практичними результатами дослі-дження є такі висновки.
Процеси, пов’язані з проведенням соціальної і правової ре-форми, які відбуваються сьогодні в Україні, потребують філософ-ського осмислення права. За допомогою філософії права здійсню-ється розкриття гуманістичного смислу права та його глибинних основ. На стику соціальної філософії і загальної теорії права від-бувається розвиток філософсько-правового напрямку, націленого на розроблення методів пізнання правових об’єктів і конструю-вання правових реалій.
Аналіз наукової літератури з проблем філософського осмис-лення правового знання і знання в цілому дозволяє зробити ґрун-товний висновок, що використання стандартних методів і процедур у процесі пізнання права у світі, який постійно ускладнюється, стає явно недостатнім. Необхідні інші підходи, які знаменували б собою становлення нового погляду людини на світ і саму себе в цьому світі. Право як органічна частина суспільства перебуває в тісному, стійкому і необхідному зв’язку з іншими компонентами системного цілого. Для розв’язання проблеми у сфері управління складними правовими системами потрібні дослідження на основі системного підходу, що дають можливість аналізувати, моделювати і прогнозувати взаємозалежні процеси різної природи (соціальної, економічної, політичної, технологічної тощо).
Інтеграція знань через філософське розуміння юридичної сфери суспільного буття відкриває перед правовою теорією мож-ливості більш глибокого й повного розкриття явищ, сторін і відно-син правової дійсності, виявлення їхніх істотних ознак і характе-ристик. Системний підхід дозволяє пояснити можливі причини не-ефективності правового регулювання у певному просторово-часовому інтервалі з метою закріплення усталеності і підвищення ефективності роботи правових систем.
Структура знань залежить від сфери їх використання і має принципово складний характер. Ця структура містить у собі різні факти з предметної галузі, взаємозв’язку між ними, правила дій, знання щодо способу включення знань в експертну систему. По-дання юридичних знань у штучних інтелектуальних системах пе-реводить питання специфіки людського знання, особливостей вза-ємозв’язку його основних рівнів у площину актуальних практич-них проблем, що вимагають уваги фахівців у галузі філософії і ме-тодології науки. Методологія технологічного ставлення до юриди-чного знання – комплексна проблема, яка може бути розв’язана на базі конструктивного діалогу розроблювачів штучних інтелектуа-льних систем і представників гуманітарних наук. Отже, підхід, який слід використовувати, має поєднувати позитивні якості не тільки наукового, але й інженерного методу і підходу.
З появою експертних та інших інтелектуальних систем поста-ло питання вербалізації професійного досвіду, пов’язане з проце-сом навчання. Таким чином, мета інженерії знань – перетворення знань, накопичувати і застосовувати які на практиці дотепер могла лише людина, в об’єкт обробки на комп’ютерах. У законодавчій діяльності необхідне використання не тільки готової інформації (даних). Юрист-професіонал потребує знань, тобто закономірнос-тей предметної галузі, що дозволять йому успішно вирішувати свої професійні завдання. Здобути знання фахівців і зробити їх до-ступними для всіх користувачів інтелектуальних систем – одне із завдань інженерії знань у правознавстві.
Нові інформаційні технології, базовою підтримкою яких є те-хнологічне ставлення до знання, – феномен не лише технічний, але й соціальний. Вони потребують нового підходу до проблеми знан-ня, що є стратегічним ресурсом прогресу. Соціокультурний смисл інженерії знань полягає у трансляції експертних знань у світ соці-уму.
Інженерія знань у правознавстві перевела у площину акту-альних практичних проблем питання специфіки людського знання, особливостей взаємозв’язку його основних рівнів (особистісного й об’єктивованого). Проблема подання юридичних знань у штучних інтелектуальних системах по-новому ставить питання про їхню специфіку, засоби і способи адекватного комп’ютерного об’єктування, співвідношення явного й неявного знання, осо-бистісного й об’єктивованого знання. Наразі ці питання потребу-ють уваги фахівців у галузі філософії і методології науки.
Інженерія знань у правознавстві – особлива діяльність, що ґрунтується на міждисциплінарному синтезі гуманітарного право-вого знання та інженерного підходу. В цій діяльності переважають нетехнологічні моменти, що пов’язано з цілеспрямованим характе-ром інтелектуальних систем, заснованих на знаннях, їх заглиб-леністю в конкретне користувальницьке середовище.
Інженерію знань у правознавстві варто розглядати як перший досвід у сфері технологічного ставлення до юридичного знання. Проникнення у практику побудови юридичних експертних систем синергетичних принципів і розширення міждисциплінарних кон-тактів дає подальший розвиток предмету інженерії знань у право-знавстві.
Технологічне ставлення до знання відбиває глибинні тенденції в ноосферизації людської життєдіяльності, коли знання розгля-даються як стратегічний ресурс.
Методологічним регулятивом у сфері технологічного став-лення до знання виступають агломерації різнорідних елементів знань, що віддображають пізнання суб’єктом (професійним спів-товариством розроблювачів) певного кола метатехнологічних і ек-зистенціальних питань про вид (тип) знання - матеріалу технології.
Технологічне ставлення до юридичного знання є центром мі-ждисциплінарного синтезу гуманітарних правових знань у комп’ютерних науках.
У чистому вигляді юридичне пізнання не можна віднести ні до природничо-наукового, ні до гуманітарного. Специфічні особ-ливості правового знання, зокрема, полягають у тому, що це не просто знання, яке описує властивості якогось об’єкта, а знання саме про об’єкт, створений людиною у процесі її діяльності. Воно ж є й інструментом діяльності людини – інструментом регулювання суспільних відносин, інструментом впливу на правосвідомість. Знання у правознавстві є результатом дослідження, і це поєднує його з будь-яким іншим знанням (філософським, інженерним то-що). Проте, з іншого боку, воно бере участь у процесах створення і застосування права, і тому ми не можемо ставитися до нього як до звичайного наукового знання, що описує нам закони якогось явища. Специфікою юридичного знання є також і різна трактовка юристами одного й того ж факту чи події, залежно від того, якими знаннями чи досвідом вони володіють, до якої традиції чи школи належать. Усе це ускладнює процес накопичення і подання юриди-чних знань.
Технологічне ставлення до юридичного знання, еволюціону-ючи, стає центром міждисциплінарного синтезу. Необхідність ви-вчення природних властивостей людського знання фахівців у сфері правознавства як обмежників умов проектування штучних інте-лектуальних систем, формування технологічного ставлення до юридичного знання як діяльнісної системи з характерною співор-ганізованістю операцій, вихідного матеріалу, продуктів і забезпе-чення знанням інженерів знань зумовили методологічні проблеми технологічного ставлення до юридичного знання. Інформаційні те-хнології – явище ноосфери як за своїм походженням, так і за соці-альними наслідками.
Принцип ставлення до знання як до практичного ресурсу від-повідає самій природі людської свідомості. Інформатизація і роз-виток штучного інтелекту коригує хід соціальних процесів на шляху усвідомлення людиною своєї сутності. Закони свідомості й задають масштаб і напрям еволюції нових інформаційних техноло-гій, суть якого повинна полягати в поступовому переході від окремих систем, що локально вбудовуються в нетехнологізоване середовище, до інтегрованого інтелектуального середовища – “ме-режі знань”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Акоф Р., Эмери Ф. О целеустремленных системах: Пер. с англ. – М.: Мир, 1974. – 271 с.
2. Алексеев С.С. Восхождение к праву: Поиски и решения. – М.: НОРМА, 2001. – 752 с.
3. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 710 с.
4. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций: В 2-х т. / Изд-во Свердловского юрид. Ин-та. – Свердловск, 1972. – Т.1: Основные вопросы общей теории социалистического права. – 396 с.
5. Алексеев С.С. Теория права. – М.: Изд-во БЕК, 1994. – 311 с.
6. Андреев А. М., Березкин Д. В., Кантонистов Ю. А. Эксперт-ные юридические системы – миф или реальность? // Мир ПК. – 1998. – № 9. – С. 53–63.
7. Антипина О.Н., Иноземцев В.Л. Постэкономическая револю-ция и глобальные проблемы // Общественные науки и совре-менность. – 1998. – № 4. – С. 162–173.
8. Антоновский А.Ю. Социальные системы Никласа Лумана // Луман Н. Власть: Пер. с нем. – М.: Праксис, 2001. – С. 223 – 250.
9. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт соци-ального прогнозирования: Пер. с англ. – М.: Академия, 1999. – 786 с.
10. Белл Д. Социальные рамки информационного общества //Новая технократическая волна на Западе / Под ред. П. С. Гуревича. – М.: Прогресс, 1986. – С. 330 – 343.
11. Бернхем В. Вступ до права та правової системи США. – К.: Україна, 1999. – 554 с.
12. Бешелев С.Д., Гурвич Ф.Г. Экспертные оценки. – М.: Наука, 1973. – 159 с.
13. Біленчук П.Д., Гвоздецький В.Д., Сливка С.С. Філософія права: Навч. посібник / За ред. П.Д. Біленчука. – К.: Атіка, 1999. – 208 с.
14. Блувштейн Ю.Д. Криминология и математика. – М.: Юрид. лит., 1974. – 176 с.
15. Брюшинкин В.Н. Логика, мышление, информация. – Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1988.– 148 с.
16. Буассель Ж.П. Защита программ: проблема уже старая, но ждущая совершенно нового решения // Тез. Докл. на фран-ко–советском симпозиуме по промышленной собственности. – К., 1975. – C. 67–69.
17. Будущее искусственного интеллекта / Под ред. К.Е. Ле-витина, Д.А. Поспелова. – М.: Наука, 1991. – 301 с.
18. Бургин М.С., Кузнецов В.И. Представление знаний в ин-теллектуальных системах // Интеллект, человек и компьютер. – Новосибирск: Институт интеллектуальных инноваций и проблем консультирования, 1994. – 172 с.
19. Быстрицкий К.К. Практическое знание в мире человека // Заблуждающийся разум?: Многообразие вненаучного знания. – М., 1990. – 463 с.
20. Васьковский Е.В. Цивилистическая методология. Учение о толковании и применении гражданских законов. – М.: АО “Центр ЮрИнфоР”, 2002. – 508 с.
21. Вейценбаум Дж. Возможности вычислительных машин и человеческий разум: От суждений к вычислениям: Пер. с анл. – М.: Радио и связь, 1982. – 368 с.
22. Венгеров А.Б. Синергетика и политика // Власть силы, сила власти. – М.: Юрист, 1996. – С. 42 – 60.
23. Венгеров А.Б. Синергетика, юридическая наука и право // Советское государство и право. – 1986. – № 10. – С. 39–45.
24. Венгеров А.Б. Системный анализ и правовые проблемы АСУ // Методология и эффективность правовой науки: Тезисы докл. и сообщений на совместном заседании ученых советов 5 июня 1972 г.– М., 1972. – С. 20 – 21.
25. Венгеров А.Б. Теория государства и права: Ч. ІІ. Теория права: В 2-х т. – М.: Юристъ, 1996. – Т. 1. – 166 с.
26. Венгеров А.Б. Теория государства и права: Ч. ІІ. Теория права: В 2-х т. – М.: Юристъ, 1997. – Т. 2. – 152 с.
27. Вернадский В.И. Размышления натуралиста: Научная мысль как планетарное явление: В 2-х кн. – М., 1975. – Кн. 1. – 174 с.
28. Вернадский В.И. Размышления натуралиста: Научная мысль как планетарное явление: В 2-х кн. – М., 1975. – Кн. 2. – 191 с.
29. Винер Н. Кибернетика и общество: Пер. с англ. – М.: Изд–во иностр. лит., 1958. – 200 с.
30. Витгенштейн Людвиг: Избранное / Людвиг Витгенштейн: Пер. с англ. В. Руднева. – М.: Дом интеллектуальной книги, 1999. – 309 с.
31. Вступ до сучасної юридичної логіки / В. Д. Титов, В. В. Навроцький, О. Ю. Марченко та ін. / За ред. М. І. Пано-ва та В. Д. Титова. – Харків: Ксилон, 2001. – 198 с.
32. Гаврилова Т.А. Инженерия знаний: юная наука или древнее искусство? // Проблемы информатизации. – 1992. – № 4. – С.7–23.
33. Гергей Т., Финн В.К. Об интеллектуальных системах // Экспертные системы: состояние и перспективы: Сб. тр. / Отв.ред. Д.А. Поспелов. – М.: Наука, 1989. – С. 9–20.
34. Героименко В.А. Личностное знание и научное творче-ство. – Минск: Наука и техника, 1989. – 206 с.
35. Гинзбург В.М., Сидоренко А.В. Экономика экспертных систем // Всесоюзная конференция “Проблемы разработки и внедрения экспертных систем”. – М., 1989. – С. 84–87.
36. Горьовий Л.Є., Швець М.Я., Дрогаль Т.Г. та ін. Інфор-матизація законотворчої, нормотворчої, правозастосовної та правоосвітньої діяльності: Посібник. – К.: Паламентське ви-давництво, 1999. – 199 с.
37. Григоров В.М. Эксперты в системе управления обще-ственным производством. – М.: Мысль, 1976. – 157 с.
38. Громов Г.Р. Гуманитарные основы информационной технологии: Научно–аналитический обзор /ИНИОН АН СССР. – М., 1988. – С. 11 – 12.
39. Даль В. Толковый словарь живого великорусского язы-ка: В 4-х т. – М.: Русский язык. – 1981.– Т. 1: А–З. – 1981. – 699 с.
40. Демидов И.В. Логика: Вопросы и ответы. – М. Юрис-пруденция, 2000. – 144 с.
41. Джексон П. Введение в экспертные системы: Учеб. по-собие: Пер. с англ. – М.: Издательский дом “Вильямс”, 2001. – 624 с.
42. Дозорцев В.А. Правовой режим научно–технических знаний // Сов. гос-во и право. – 1973. – № 6. – С. 52–59.
43. Дрейфус Х. Чего не могут вычислительные машины. Критика искусственного разума: Пер. с англ. / Общ. ред. Б. В. Бирюкова. – М.: Прогресс, 1978. – 334 с.
44. Дрейфус Х.Л., Дрейфус С.И. Создание сознания. Моде-лирование мозга: искусственный интеллект вернулся на точку ветвления //Аналитическая философия: Становление и разви-тие (антология): Пер. с англ. – М.: Дом интеллектуальной книги; Прогресс–Традиция, 1998. – С. 33 – 69.
45. Жеребкін В.Є. Логіка: Підруч. для юрид. вузів і фак. – 2–е вид., стереотип. – Х.: Основа; К.: Знання, 1998. – 256 с.
46. Жуков В.И. Правовой режим нетипичных объектов ин-теллектуальной собственности // Legal State. Problems of Law Creation. Qigusriik. – Tartu University, 1989. – С.191–197.
47. Жуков В.И. Процесс математизации знаний как проблема в методологии гражданского права // Методология права: общие проблемы и отраслевые особенности. Труды по право-ведению. – Тарту: Tartu University, 1988. – С. 203–223.
48. Загальна теорія держави і права: Навч. посібник /За ред. В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком, 1997. – 320 с.
49. Закон Украіни “Про інформацію” від 02.10.1992 № 2657-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650 із змінами та доповненнями.
50. Закон України “Про Національну програму інформати-зації” від 04.02.1998 № 74/98–ВР // Відомості Верховної Ра-ди України. – 1998. – № 27–28. – Ст. 181 із змінами та допов-неннями.
51. Иноземцев В. Трансформации в современной цивилиза-ции: постиндустриальное и постэкономическое общество // Вопр. философии. – 2000. – № 1. – С. 3–32.
52. Иноземцев В.Л., Антипина О.Н. Постэкономическая об-щественная формация: Объективная тенденция или теорети-ческая гипотеза // Вестн. Москов. ун-та. Серия 6. Экономика. – 1997. – № 2. – С. 108–111.
53. Искусственный интеллект: применение в химии: Пер. с англ. /Д. Смит, Ч. Риз, Дж. Стюарт и др.; Под ред. Т. Пирса, Б. Хони. – М.: Мир, 1988. – 428 с.
54. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика: Наук.-практ. вид.: У 4–х т./ За заг.ред. О.Д. Свя-тоцького. – Т.1: Право інтелектуальної власності/ С.О. Дов-гий, В.С. Дроб’язко, В.О. Жаров та ін.; За ред. В.М. Литвина, С.О. Довгого. – К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 1999. – 500 с.
55. Калюжний Р., Ткаченко В. Автоматизовані інформаційні системи і особливості їх використання в органах внутрішніх справ //Рад. право. – 1991. – №3. – С. 65–68.
56. Капитонова Ю.В., Скурихин В.И. О некоторых тенден-циях развития и проблемах искусственного интеллекта // Ки-бернетика и системный анализ. – 1999. – № 1. – С. 43–50.
57. Керимов Д.А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права). – М.: Аванта+, 2000. – 560 с.
58. Кнапп В., Герлох А. Логика в правовом сознании: Пер. с чешск. /Под ред. и со вступ. ст. А. Б. Венгерова. – М.: Про-гресс, 1987. – 310 с.
59. Князева Е.Н. Международный синергетический форум //Вопр. философии. – 1996. – №11. – С. 148–152.
60. Кодекс Новикова: Интервью Анастасии Матвеевой с Дмитрием Новиковым // Эксперт. – 2002. – № 42 (348). – С. 24 – 28.
61. Козловський А. Логіко–гносеологічні засади правової норми // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – № 4 (19). – С. 98–109.
62. Козловський А.А. Право як пізнання: Вступ до гно-сеології права. – Чернівці: Рута, 1999. – 295 с.
63. Колошин В. Логічна структура норми права (деякі прак-тичні аспекти) // Право України. – 1995. – № 7. – С. 44 – 46.
64. Компьютерные технологии в юридической деятельности: Учеб. и практ. пособие / Под ред. Н.Полевого, В. Крылова. – М.: Изд–во Бек, 1994. – 303 с.
65. Конституция и закон: стабильность и динамизм (серия “Конфликт закона и общества”) / М.В. Баглай, Н.В. Варламо-ва, О.А. Гаврилов и др. / Отв. ред. В.П. Казимирчук. – М.: Юридическая книга, ЧеРо, 1998. – 208 с.
66. Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. фак. вузів. – К.: Вентурі, 1996. – 207 с.
67. Кофман А. Введение в теорию нечетких множеств: Пер. с франц. – М.: Радио и связь, 1982. – 432 с.
68. Кочергин А.Н., Цайер З.Ф. Информационогенез и вопро-сы его оптимизации. – Новосибирск: Наука, Сибир. отд-ние, 1977. – 231 с.
69. Краткий словарь по логике / Д. П. Горский, А. А. Ивин, А. Л. Никифоров; Под ред. Д.П. Горского. – М.: Просвеще-ние, 1991. – 208 с.
70. Крог фон Г., Кене М. Трансфер знаний на предприятии: основные фазы и воздействующие факторы // Проблемы тео-рии и практики управления. – 1999. – № 4. – С. 74–78.
71. Кудрявцев Ю. В. Нормы права как социальная информа-ция. – М.: Юрид. лит., 1981. – 144 с.
72. Кун Т. Структура научных революций. – М.: Прогресс, 1977. – 300 с.
73. Кураков Л.П., Смирнов С.Н. Информация как объект правовой защиты. – М.: Гелиос, 1998. – 240 с.
74. Ладенко И.С. Интеллектуальные системы в целевом управлении. – Новосибирск: Наука, Сибир. отд-ние, 1987. – 195 с.
75. Ларичев О.И. и др. Выявление экспертных знаний: про-цедуры и реализации / О.И. Ларичев, А.И. Мечитов, Е.М. Мошкович, Е.М. Фуремс. – М.: Наука, 1989. – 127 с.
76. Ларичев О.И. Наука и искусство принятия решений. – М.: Наука, 1979. – 200 с.
77. Лекторский В.А. Субъект, объект, познание. – М.: Наука, 1980. – 359 с.
78. Лобовиков В.О. Логика, математика и естественное пра-во как система //Логика толерантности и права: Материалы науч. конф. Екатеринбург, 24–25 декабря 2001 г. – Екатерин-бург: Изд–во Урал. ун–та, 2002. – С.187–208.
79. Лобовиков В.О. Математическое правоведение. Ч. 1: Естественное право. – Екатеринбург: Изд–во Гуманит. ун–та, Урал. гос. юрид. акад., 1998. – 237 с.
80. Лозовский В.С. Интеллектуальные системы в организа-ционном управлении // Освоение и концептуальное проекти-рование интеллектуальных систем: Сб. тез. докл. ЦНИИ эко-номики и управления строительством Госстроя СССР. – Ч. I. – М., 1990. – 182 с.
81. Лукич Р. Методология права. М.: Прогоресс, 1981. – 304с.
82. Максимов С.И. Правовая реальность: опыт философско-го осмысления. – Харьков: Право, 2002. – 328 с.
83. Максимов С.І. Правова реальність як предмет філософ-ського осмислення: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.12 / Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2002. – 40 с.
84. Малько А.В. Стимулы и ограничения в праве: Теорети-ко–информационный аспект / Под ред. Н. И. Матузова. – Са-ратов: Изд–во Сарат. ун–та, 1994. – 180 с.
85. Мамардашвили М. Как я понимаю философию / Сост. и общ. ред. Ю.П. Сенокосова. – 2–е изд., изм. и доп. – М.: Изд. группа Прогресс, Культура, 1992. – 414 с.
86. Мельчук И. А. Опыт теории лингвистических моделей “Смысл – текст”: Семантика, синтаксис. – М. : Яз. рус. куль-туры, 1999 – 345 с.
87. Методологический анализ в социальном исследовании / В. Б. Голофаст; Под ред. В. А. Ядова – Л.: Наука, Ленингр. отд–ние, 1981. – 159 с.
88. Минский М. Структура для представления знания // Психология машинного зрения / Под ред. П. Уинстона. – М.: Мир, 1978. – С. 249–338.
89. Морозов В.К. Теория вычислительных процессов и структур. – М.: МТУСИ, 1996. – 106 с.
90. Морозов В.К., Долганов А.В. Теории информационных сетей. – М.: Высш. шк., 1987. – 270 с.
91. Непейвода Н.Н. Прикладная логика: Учеб. пособие. – 2-е изд., испр. и доп. – Новосибирск: Изд–во Новосиб. ун–та, 2000. – 521 с.
92. Новиков Д.Б. Некоммерческие проекты компании “Консультант плюс” //Справочные правовые системы в вузе. Проблемы использования и преподавания: Сб. докл.– М.: ООО НПО “Вычислительная математика и информатика”, 2002. – 40 с.
93. Овчаров Л.А., Селегков С.Н. Автоматизированные банки данных. – М.: Финансы и статистика, 1982. – 262 с.
94. Орфеев Ю.В., Тюхтин В.С. Мышление человека и “ис-кусственный интеллект”. – М.: Мысль, 1978. – 149 с.
95. Осуга С. Обработка знаний: Пер. с япон. – М.: Мир, 1989. – 292 с.
96. Осуга С. Приобретение знаний: Пер. с япон. – М.: Мир, 1990. – 303 с.
97. Отенко В.И. Поможет ли программирование создавать качественные законы? /Компьютеры+Программы. – 2002. – №1(87) – С. 52–59.
98. Павленко Ж.А. Естественное рассуждение и искусствен-ный интеллект в правоведении // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. В. Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. – Вип. 47. – С. 221 – 226.
99. Павленко Ж. О. Експертні оцінки в праві // Практична філософія та правовий порядок: Зб. наук. ст. на основі висту-пів на VII Харківських міжнародних Сковородинівських чи-таннях 29 – 30 вересня 2000 р. / Наук. ред. д-р філос. наук, проф. О.М. Кривуля. – Харків: Центр Освітніх Ініціатив, 2000. – С. 287-288.
100. Павленко Ж. О. Можливості застосування експертних систем у процессі навчання студентів юридичних спеціальностей // Актуальні проблеми формування правової держави в Україні (До 50-ї річниці Конвенції про захист прав людини та основних свобод): Тези доп. та наук. повідомлень Всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених / За ред. проф. М. І. Панова. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. – С. 215 – 217.
101. Павленко Ж. О. Образ особистісного знання експерта у правових інтелектуальних системах // Конституція – основа державно–правового будівництва і соціального розвитку України: Тези доп. та наук. повідомлень учасників наук. конф. молодих учених (м. Харків, 30 червня 2001 р.) / За ред. М. І. Панова. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. – С. 148 – 150.
102. Павленко Ж. Основні підходи до побудови інтелекту-альних систем, заснованих на юридичних знаннях // Вісн. Академ. правових наук України. – 2000. – № 1(20). – С. 197 – 207.
103. Павленко Ж. О. Явне і неявне знання експерта в правознавстві // Сучасні проблеми юридичної науки і правозастосовчої діяльності: Тези доп. та наук. повідом. учасників наук. конф. молодих учених (м. Харків, 20 – 21 грудня 2001 р.) / За ред М. І. Панова. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002. – С. 208 – 211.
104. Патнэм Х. Философия сознания: Пер. с англ. Макеевой Л. Б., Назаровой О. А., Никифорова А. Л.; предисл. Макеевой Л. Б. – М: Дом интеллектуальной книги, 1999. – 240 с.
105. Плавич В.П. Регулятивность права как производная его познавательной сущности //Економіко–правові аспекти розвитку транспортних систем: Зб. Наук. праць.– Вип. І. – Одеса, 2001. – С.101–108.
106. Плавич В.П. Філософія права: пошук нових підходів //Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць. – Одеса: Астропринт, 1999. – Вип. 6–7. – С.335–345.
107. Полани М. Личностное знание. На пути к посткритической философии: Пер. с англ. / Общ. ред. В.А. Лекторского. – М.: Прогресс, 1985. – 344 с.
108. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Концепції створення Єдиної державної автоматизованої паспортної системи” від 20.01.1997 N 40 // Офіційний вісник України. – 1997. – число 4, С. 35. із змінами та доповненнями.
109. Построение экспертных систем: Пер. с англ. /Под ред. Ф. Хейеса–Рэта, Д. Уотермана, Д. Лената. – М.: Мир, 1987. – 438 с.
110. Представление и использование знаний: Пер. с япон./ Под ред. Х.Уэно, М.Исидзука. – М.: Мир, 1989. – 220 с.
111. Приобретение знаний: Пер. с япон. / Под ред. С. Осуги, Ю. Саэки. – М.: Мир, 1990. – 303 с.
112. Проблемы методологии и методики правоведения / Д.А. Керимов, И.С. Самощенко, А.М. Васильев и др. – М.: Мысль, 1974. – 205 с.
113. Пройдаков Э. Массив юридической информации огромен: Интервью с Д.Б Новиковым // PC WEEK/RE. – 30.08.2002. – № 29–30. – С.23–24.
114. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Навч. посібник. – 5-те вид., зі змінами. – К.: Атіка, 2001. – 176 с.
115. Радугин А.А. Философия: Курс лекций: Учеб. пособие для студентов вузов. – М.: Центр, 2001. – 268 с.
116. Ракитов А.И. Философия компьютерной революции. – М.: Политиздат, 1991. – 286 с.
117. Рассолов М. М. Управление, информация и право. – М.: Мысль, 1983. – 157 с.
118. Розин В.М. Генезис права. – М.: Издательский дом “NOTA BENE”, 2001. – 208 с.
119. Рудашевский В.Д. Правовое моделирование и эффективность управления (К теории вопроса) // Научно–техническая революция, управление и право. – М.: Изд–во ИгиП АН СССР, 1979. – С. 36 – 49.
120. Рыбаков Ф.И. Системы эффективного воздействия человека и ЭВМ. – М.: Радио и связь, 1985. – 200 с.
121. Саймон Г. Наука об искусственном: Пер. с англ. – М.: Мир, 1972. – 148 с.
122. Санникова Л.В. Проблемы правового режима услуги при переходе к постиндустриальному обществу // Государство и право на рубеже веков: Материалы всероссийской конференции. Гражданское право. Гражданский процесс. – М.: Институт государства и права РАН, 2001. – С. 51 – 57.
123. Сичивица О.М. Сложные формы интеграции науки. – М.: Высш. школа, 1983. – 152 с.
124. Смолян Г.А. Человек и компьютер: Социально–философские аспекты автоматизации управления и обработки информации. – М.: Политиздат, 1981. – 192 с.
125. Сноу Ч.П. Две культуры. – М.: Прогресс, 1973. – 143 с.
126. Совер Н.Б. Анализ автоматизированных информацион-но–поисковых систем: автоматизация аналитико–статистической обработки текстов, стратегия поиска: Обзор. – Рига: ЛатИНТИ, 1975. – 43 с.
127. Социально–экономические проблемы информатизации // Новое в науке, технике, производстве: Обзор информации. – Киев, 1990. – 192 с.
128. Степин В.С. Научная рациональность в гуманистическом измерении: О человеческом в человеке / Под ред. И.Т.Фролова.– М.: Наука, 1991. – 164 с.
129. Степин В.С. Научное познание и ценности техногенной цивилизации // Вопр. Философии. – 1989. – № 10. – С. 7 – 11.
130. Строгович М. С. О рациональном и эмоциональном в су-дебном исследовании // Сов. гос-во и право. – 1959. – № 5. – С. 89 – 95.
131. Сырых В.М. Логические основания общей теории права: В 2-х т. – Т. 1: Элементный состав. – М.: Юридический дом “Юстицинформ”, 2000. – 528 с.
132. Тейяр де Шарден П. Феномен человека: Сб. очерков и эссе: Пер. с фр. – М.: АСТ, 2002. – 553 с.
133. Титов В. Джон Дьюї про можливості застосування логіки в праві // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – № 1 (24). – С. 140 – 154.
134. Титов В. Можливі застосування сучасної логіки в право-вих дослідженнях // Вісник Академії правових наук України. – 1997. – № 2 (9). – С. 67 – 74.
135. Титов В. Морріс Коен про місце логіки в праві //Вісник Академії правових наук України. – 2000. – № 4 (23). – С. 179 – 192.
136. Титов В. Судова логіка в контексті гіпотези правового поля у Фелікса Коена // Вісник Академії правових наук Укра-їни. – 2002. – № 2 (29). – С. 133 – 144.
137. Титов В.Д. Проблема соотношения точного и неточного знания (историко–логический аспект): Автореф. дис. ... канд. филос. наук: 09.00.07 /Ленинградский Ордена Ленина и Ор-дена Трудового Красного Знамени гос. университет. – Ленин-град, 1982. – 19 с.
138. Тихонравов Ю.В. Основы философии права: Учеб. посо-бие. – М.: Вестник, 1997. – 608 с.
139. Тоффлер Э., Тоффлер Х. Создание новой цивилизации. Политика Третьей Волны. – Новосибирск: Сибирская моло-дежная инициатива, 1996. – 360 с.
140. Указ Президента України ”Про Положення про тех-нічний захист інформації в Україні” від 27.09.1999 №1229/99 // Офіційний вісник України, 1999, N39, ст. 1934 із змінами та доповненнями.
141. Уотерман Д. Руководство по экспертным системам: Пер. с англ. – М.: Мир, 1989. – 388 с.
142. Урсул А.Д. Философия и общенаучный характер про-блемы искусственного интеллекта // Кибернетика: Неограни-ченные возможности и возможные ограничения. Перспективы развития: Сборник статей – М.: Наука, 1981. – 192 с.
143. Финько О.А. Правовое обеспечение государственной информационной политики. // Сер.1: Организация и методика информ. работы. – Москва: НТИ. – 1999 г. – №8. – С.2–6.
144. Філософія права: Навч. посібник /О.О. Бандура, С.А. Бублик, М.Л. Заінчковський та ін.; За заг. ред. М.В. Костиць-кого, Б.Ф. Чміля. – К: Юрінком Інтер, 2000. – 336 с.
145. Харт Х.Л.А. Концепція права: Пер. з англ. – К.: Сфера, 1998. – 236 с.
146. Хоггер К. Введение в логическое программирование. – М.: Мир, 1988. – 348 с.
147. Хрестоматия по общей психологии: Психология мышле-ния / Под ред. и с предисл. Ю. Б. Гиппенрейтер, В. В. Пету-хова. – М.: Изд–во МГУ. – 1981. – 400 с.
148. Черданцев А. Ф. Специализация и структура норм права // Правоведение. – 1970.– № 4. – С.41–49
149. Черданцев А.Ф. Логико–языковые феномены в праве, юридической науке и практике. – Екатеринбург: Изд–во УИФ Наука, 1993. – 192 с.
150. Черненко А.К. Правовая технология и устойчивое соци-альное развитие (опыт методологического анализа). – Ново-сибирск: Изд–во ИФиПР СО РАН, 1996 – 46 с.
151. Чубукова С.Г. Различные подходы к представлению пра-вовых знаний в экспертных системах // Гос-во и право. – 1999. – № 3. – С. 95 – 98.
152. Шалютин С.М. Искусственный интеллект: Гносеологи-ческий аспект. – М.: Мысль, 1985. – 198 с.
153. Шпенглер О. Закат Европы: В 2–х т. – М.: Феникс, 1998. – Т.2: Всемирно–исторические перспективы. – 606 с.
154. Шрейдер Ю.А. Роль интеллектуальных систем в челове-ческом творчестве и образовании // Философия, естествозна-ние, социальное развитие. – М., 1989. – С. 120–134.
155. Элти Дж., Кумбс М. Экспертные системы: концепции и примеры: Пер. с англ. – М.: Финансы и статистика, 1987. – 191 с.
156. Эндрю А. Искусственный интеллект: Пер. с англ. / Под ред. и с предисл. Д.А. Поспелова. – М.: Мир, 1985. – 265 с.
157. Язык закона / С.А. Боголюбов, И.Ф. Казьмин, М.Д. Лок-шина и др. / Под ред.: А.С. Пиголкина. – М.: Юрид. лит., 1990.– 192 с.
158. Advanced topics of law and information technology / Van-denberghe G. P. V.(ed.), Kevin D. Ashley ... [et al.]. – Deventer, The Netherlands ; Boston: Kluwer Law and Taxation Publishers, 1989. – 260 p.
159. Ashley K. and Aleven V. Reasoning symbolically about partially matched cases // International Joint Conference on Arti-ficial Intelligence, IJCAI–1997. – San Francisco: Morgan Kauf-mann, 1997. – Р. 335–341.
160. Boose T.H. Personal Construct Theory the Transfer of Hu-man Expertise // AAAI Proceedings. – 84. – Р.27–33.
161. Buchanan B.G., Barstow D., Becnnet J., Clancey W., Kuli-kowski C., Mitchell T.M., Waterman D.A. Constructing an Ex-pert System. – Building Expert Systems (Hayes–Roth F., Water-man D.A. and Levat D., eds.). Chapter 5. Reading, MA: Addi-son–Wesley, 1983. – 315 p.
162. Building intelligent legal information systems: representa-tion and reasoning in law / John Zeleznikow, Dan Hunter. – Deventer ; Boston : Kluwer Law and Taxation Publishers, 1994. – 351 p.
163. Clansey W.I. The epistemology of a rule–based expert sys-tem – a framework for explanation // Artificial Intelligence. – 1983. – Vol. 20. – P. 215–251.
164. Drucker Peter F. Post–capitalist Society Оxford London Boston Munich New Delhi Singapore Sydney Butterworth –He1nemann Ltd., 1995. – 204 p.
165. Dubois D. Le labyrinthe de l’intelligence. De l’intelligence naturelle a l’intelligence fractale. – Louvain–la–Neuve, ACADEMIA, 1990. – 301 р.
166. Expert systems in law: a jurisprudential approach to artifi-cial intelligence and legal reasoning. //Legal Reasoning.V 1. Ed-ited by Aulis Aarnio and D.Neil MacCormick. New York Univer-sity Press Reference Collection, 1992. – Р. 168 – 194.
167. Feigenbaum E.A. The art of artificial intelligence: themes and case studies of knowledge engineering. In Proc. 5th Interna-tional Joint Conference on Artificial Intelligence. –1977. – Р. 1014–1029.
168. From data protection to knowledge machines : the study of law and informatics / P. Seipel, ed.; [contributors] J. Bing ... [et al.]. – Deventer; Boston: Kluwer Law and Taxation Publishers, 1990. – 283 p.
169. Helmer O. The Systematic Use of Expert Judgement on Op-eration Research. Proceeding of 3–th INFORS Conference. Oslo, 1963. – 343 р.
170. Information technology & the law / [edited by] Chris Ed-wards and Nigel Savage. – London: Macmillan, 1986. – 284 p.
171. Kahn H. Forces for Change in the Final Third of the Twen-tieth Century. – N.Y.: Hudson Institute, 1970. – 129 р.
172. Kahn H., Brown W., Martell L. The Next 200 Years. A Scenario for America and the World. – N.Y., 1971. – 235 р.
173. Kaplan S. I. The industrialization of artificial intelligence: from by line to botton line //The A.I. Magazine. – Vol. 5, № 2. – Summer, 1989. – № 2. – Р. 28–37.
174. Kelly G. The psychology of constructs. – New York, 1955. – Vol. 1. – P.107–108.
175. Koers A. W. Knowledge based systems in law : in search of methodologies and tools /Deventer, The Netherlands ; Boston : Kluwer Law and Taxation Publishers, c1989. – 191 р.
176. Kolata 0. How Can Computers Get Common Sense? // Sci-ence. –1982. – 217, 24 Sept. – 1237 р.
177. Kolodner J.L. Improving human decision making through case–based decision aiding // AI Magazine, 12(2), 1991 – Р.52–68.
178. Larkin J., Dermott Mc., Simon D.R., Simon M. Expert and novice perfomance in solving physios problem. – Science. – Vol. 208. – June, 1980. – 356 p.
179. Luhmann N. Ökologische Kommunikation. – Heidelberg, 1990. – 378 s.
180. Machlup F. Knowledge: Its Creation, Distribution and Eco-nomic Significance. Vol. I – III. Princeton (NJ). – 1984.
181. Machlup F. The Production and Distribution of Knowledge in the United States. – Princeton, 1962. – 274 p.
182. Machlup F., Mansfield U. (Eds.) The Study of Information. – N.Y., 1983. – 260 p.
183. Martin W.J. The Global Information Society. – N.Y., 1995. – 97 р.
184. Mawrey R. B. Computers and the law. – Oxford : BSP Pro-fessional, 1988. – 221 p.
185. Modeling legal argument : reasoning with cases and hypo-theticals / Kevin D. Ashley. – Cambridge, Mass.: MIT Press, 1990. – 329 p.
186. Naisbitt J. Megatrends. The New Directions, Transforming Our Lives. – N.Y., 1984. – 121 р.
187. Nefiodow L.A. Europas Chancen in Computer Zeitalter: Ein Plädoyer für die neuen Technologien. München: Kindler, 1984. – 290 s.
188. Newell A. The Knowledge Level // Artificial Intelligence. Vol. 18 (1982), № 1. – P. 120 – 139.
189. Niblet B. Expert Systems for Lawyers // Computers and Law. – 1981. – № 29. – P. 57 – 89.
190. Nordic studies in information technology and law / P. Blume …[et al.]. – Deventer; Boston: Kluwer Law and Taxation Publishers, 1991. – 223 p.
191. Paliwala A. An intellectual celebration: A review of the ju-rix legal knowledge based systems scholarship //Artificial Intel-ligence and Law. Vol. 8, 2000 – P. 317–335.
192. Porat M., Rubin M. The Information Economy: Develop-ment and Measurement. – Wash., 1978. – 159 p.
193. Porat M.U. The Information Economy: Definition and Measurement. – US Dept. of Commerce. – Wash., 1977. – 600 p.
194. Rose D.E. A Symbolic and Connectionist Approach to Le-gal Information Retrieval / Hillsdale, NJ: Lawrence Erlbaum, 1994.
195. Simon, Herbert A. The Shape of Automation for Men and Managment. – Harper&Row, 1965. – 263 p.
196. Smith J. C. Legal Obligation. – London: Athllone Press of the University of London, 1976.
197. Smith J.C. An Introduction to Artificial Intelligence and Law: or, Can Machines Be Made to Think Like Lawyers? / Online http://flair.law.ubc.ca/jcsmith/logos/noos/machine.html
198. The Law of information technology in Europe 1992 : a comparison with the USA / A.P. Meijboom and C. Prins, (eds.) ; [contributors] , J–F. Bellis ... [et al.]. – Deventer, The Nether-lands ; Boston : Kluwer Law and Taxation Publishers, 1991. – 261 p.
199. Toffler A., Toffler Н. Creating a New Civilization. The Politics of the Third Wave. Turner Publishing, Inc. – Atlanta, 1995. – 360 p.
200. Touraine A. La societe postindustrielle. – P., 1969. – 159 p.
201. Touraine A. The Post–Industrial Society. Tomorrow's So-cial History: Classes, Conflicts and Culture in the Programmed Society. – N.Y., 1971. – 248 p.
202. Visser Pepijn R. S. Knowledge specification for multiple legal tasks: a case study of the interaction problem in the legal domain. – The Hague; Boston: Kluwer Law International, 1995. – 250 p.
203. Wahlgren P. Automation of legal reasoning: a study on arti-ficial intelligence and law. – Deventer; Boston: Kluwer Law and Taxation, 1992. – 435 р.
204. Wessel H. Logik. – Berlin, 1984. – 348 p.