РОЛЬ СОЦІАЛЬНОЇ СПРАВЕДЛИВОСТІ В РОЗБУДОВІ ПРАВОВОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ

Краткое описание

ВСТУП.......................................................................................................... 3

Розділ 1. СОЦІАЛЬНА СПРАВЕДЛИВІСТЬ ЯК ЮРИДИЧНА КАТЕГОРІЯ І ПРОВІДНИЙ ПРИНЦИП ДЕРЖАВОБУДІВНИЦ-ВА….

9
1.1. Поняття соціальної справедливості: історична генеза та юридич-ний зміст........................................................................................................
10
1.2. Сфера соціально-економічних прав людини і система їх соціаль-ного захисту на засадах справедливості....................................................
44
1.3. Концепція правової соціальної держави в контексті утвердження принципів соціальної справедливості........................................................
59

Розділ 2. ОСНОВНІ НАПРЯМИ УТВЕРДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ СПРАВЕДЛИВОСТІ В ПРОЦЕСІ РОЗБУДОВИ ПРАВОВОЇ
СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖА-ВИ........................................................................

87
2.1. Юридичне забезпечення оптимального співвідношення економічної ефективності та соціальної справедливості у процесі розбудови соціально спрямованої ринкової економі-ки..............................................

89
2.2. Утвердження соціальної справедливості у процесі законодавчого забезпечення соціально-економічних прав людини і громадянина........
114
2.3. Зростання ролі принципів соціальної справедливості в діяльності міліції у процесі розбудови правової соціальної держави.......................
137

ВИСНОВКИ................................................................................................ 167

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕ-РЕЛ............................................... 171

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Україна сьогодні переживає складний і відповідальний період своєї історії як незалежна, демократична держава, в якій відбувається процес переосмислення та утвердження провідних принципів, що лежать в основі її розбудови як правової та соціальної. Важлива роль у становленні нашого суспільства повинна належати соціальній справедливості, яка в сучасних умовах виступає визначальним чинником демократизації та стабілізації суспільного розвитку, подолання наслідків тоталітарного режиму, зародження цивілізованих засад розбудови української демократичної державності. Саме в умовах перехідного періоду, масштабних соціально-економічних та державно-правових реформ соціальна справедливість набуває особливого значення.
Соціальна справедливість є найважливішою соціальною цінністю, твор-чим феноменом, що сприяє реформуванню суспільства на засадах демократії та гуманізму. Діалектичний зв’язок права – справедливості – законності особливо яскраво проявляється у процесі створення правового суспільства та формуванні держави із соціально орієнтованою економікою.
У зв’язку з цим актуалізуються теоретичні дослідження ролі соціальної справедливості у вирішенні нагальних проблем розвитку нашої державності, подоланні кризового стану сучасного суспільства.
У філософії права дослідження соціальної справедливості набуває особливого значення у зв’язку з тим, що по-перше, відбувається перехід від адміністративно-командної системи до ринкової, від тоталітарної держави до демократичної, правової та соціальної; по-друге, на порядку денному стоїть питання про підготовку та прийняття низки кодексів, їх узгодження між собою, з вимогами Конституції України та нормами міжнародного права; по-третє, актуалізуються питання соціального захисту населення та забезпечення соціально-економічних прав людини.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Тема і зміст дисертаційного дослідження є складовою частиною як загальнодержавних програм “Концепція сталого розвитку України” та “Україна–2000”, так і перспективного плану науково-дослідницької роботи Національної академії внутрішніх справ України “Комплексна програма вдосконалення роботи з кадрами та підвищення авторитету міліції на 1999–2005 рр.” Основні питання дисертаційного дослідження спрямовані на розвиток курсу філософії права, що викладається у НАВСУ.
Ступінь наукового опрацювання проблеми. У працях, присвячених проблемам справедливості, науковці визнають, що дана категорія має міждисциплінарний характер і вимагає наукового аналізу представниками різних наук: філософії, соціології, етики, юриспруденції та ін. Філософія права розглядає дану проблему не лише як теоретичну, а й як практичну та політико-юридичну.
Ідея справедливості має вічний характер і досліджувалася протягом всієї історії розвитку людства такими філософами: Аристотелем, Г.В. Гегелем, Г. Гроцієм, І. Кантом, К. Марксом, Платоном; представниками сучасної зарубіжної філософії політики та права – Ф. Гаєком, Р. Дарендорфом, Р. Нозіком, К. Поппером, Д. Ролзом.
Значний внесок у дослідження морального аспекту соціалістичної соціальної справедливості зробили радянські вчені З.А. Бербешкіна, В.Е. Давидович, Т.А. Заславська, В.С. Пазенок, Н.М. Римашевська, В.З. Роговін та ін., правового аспекту – (питання співвідносності соціальної справедливості та законності, злочину та кари, юридичної відповідальності тощо) – П. Баранов, А.Т. Боннер, А.Б. Венгеров, Л.Г. Грінберг, В.А. Ке-рімов, Н.І. Керімова, Г.В. Мальцев, та ін.
Але сьогодні ці наукові напрацювання потребують нового підходу: звільнення дослідження від методологічних класових та партійних нашарувань, ідеологічних збочень та ярликів, наукового переосмислення проблеми на засадах гуманізму та загальнолюдських цінностей, у контексті демократизації суспільства та сучасних ринкових реформ.
Велику роль у дослідженні проблеми розбудови правової соціальної держави, соціального захисту населення відіграли наукові доробки сучасних вітчизняних та зарубіжних представників філософії, філософи права, соціології, економіки, теорії держави та права: С.С. Алексєєв, В.С. Бабкін, В.В. Головченко, М.І. Козюбра, В.В. Копєйчиков, М.В. Костецький, Л.В. Кравченко, Л.Т. Кри¬венко, О.О. Лукашова, О.Є. Мачульська, В.В. Медведчук, В.С. Нерсесянц, М.Ф. Орзіх, В.Ф. Погорілко, П.М. Рабинович, В.М. Селиванов., І.М. Сирота., О.В. Скрипнюк, Ю.В. Тихонравов, В.М. Шаповал, Ю.С. Шемшученко та ін.
Отже, можна зробити висновок, що існує добротне підґрунтя для наукового дослідження дисертаційної теми. Між тим, невирішеною залишається проблема дослідження соціальної справедливості як визначального державобудівничого принципу, її роль у формуванні соціальної держави в умовах перехідного періоду, демократизації суспільного життя та глибоких соціально-економічних реформ. Саме вона і є проблемою нашого дисертаційного дослідження.
Мета дослідження полягає в науковому аналізі соціальної справедливості як провідного державобудівного чинника, який у поєднанні з принципами правової держави спрямований на розбудову правової соціальної держави.
Реалізація мети зумовила постановку та вирішення таких конкретних взаємопов’язаних завдань:
- сформулювати сучасне розуміння соціальної справедливості як категорії філософії права, розкрити її сутність та юридичний зміст;
- науково обґрунтувати концепцію правової соціальної держави, її основні ознаки, зміст соціальної функції у контексті відповідності принципам соціальної справедливості;
- розкрити особливості законодавчого забезпечення оптимального співвідношення економічної ефективності та соціальної справедливості у процесі створення соціально орієнтованої ринкової економіки в Україні;
- розглянути процес законодавчого забезпечення принципів соціальної справедливості у здійсненні соціального захисту населення та соціально-економічних прав людини;
- з’ясувати та обґрунтувати значення принципів соціальної справедливості у діяльності міліції.
Об’єктом дослідження є науковий аналіз соціальної справедливості як категорії філософії права.
Предметом дослідження є визначення соціальної справедливості як важливого принципу розбудови демократичної соціальної держави в умовах гострої соціально-економічної кризи у перехідний період від тоталітаризму до демократії.
Методологічною основою дисертації є використання порівняльного, системного, діалектичного методів; поєднання загальнолюдських і національних цінностей в єдності з демократичними принципами та пріоритетами.
Дисертаційне дослідження базується на положеннях Конституції України, чинному законодавстві, правових актах української держави, що сприяють утвердженню соціальної справедливості, соціальному захисту громадян, забезпеченню соціально-економічних прав людини.
Емпіричною базою дослідження є дані соціологічних досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі державобудівництва, соціального захисту населення, забезпечення соціально-економічних прав людини; статистичні дані уряду, науково-дослідних інститутів, наукові дослідження вчених Національної академії внутрішніх справ України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що
- вперше в українському правознавстві всебічно досліджено сучасне розуміння соціальної справедливості як категорії філософії права, її зв’язок з іншими юридичними категоріями, загальнолюдськими цінностями;
- відповідно до сучасних демократичних перетворень, ринкових реформ проаналізовано й порівняно основні сучасні філософсько-правові концепції соціальної справедливості (егалітаристичні, меритократичні, соціалістичні та ін.) з точки зору виявлення досвіду (позитивного чи негативного) для формування концепції соціальної справедливості;
- запропоновано авторське визначення соціальної справедливості як гу-манітарної категорії філософії права, зміст якої спрямовано на соціальний за-хист населення, забезпечення соціально-економічних прав людини;
- у контексті соціальної справедливості науково сформульовано концепцію української правової соціальної держави, розкрито її сутність, виділено та охарактеризовано риси;
- приведено нову інтерпретацію змісту та гуманістичної сутності соціальної функції сучасної правової соціальної держави, тих соціальних завдань, що потребують соціально справедливого вирішення;
- сучасну гуманістичну концепцію соціальної справедливості розглянуто в контексті оптимального поєднання в розбудові держави – економічної ефективності та гуманістичної спрямованості;
- вперше досліджено механізм взаємодії економічної доцільності та соціальної справедливості у вирішенні провідних соціальних проблем правової соціальної держави: прийнятті соціально спрямованого державного бюджету, реформуванні пенсійної та податкової системи, оплаті праці, фінансуванні соціальних програм, законодавчому впорядкуванні системи пільг та привілеїв,
- на основі сучасного розуміння принципів соціальної справедливості систематизовано процедуру законодавчого забезпечення соціального захисту населення та задоволення соціально-економічних прав людини;
- соціальну справедливість розглянуто як важливий інструмент реформування системи правоохоронних органів, критерій їх діяльності із забезпечення прав і свобод громадян.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Теоретичні доробки дисертаційного дослідження можуть бути використані для подальшого опрацювання проблеми соціальної справедливості і її ролі у реформуванні нашого суспільства, демократизації всіх сфер суспільного життя, здійсненні масштабних державно-правових реформ в умовах перехідного періоду українського суспільства, розбудови правової соціальної держави, вдосконалення законодавчого забезпечення соціального захисту населення, задоволення соціально-економічних прав людини.
Висновки дисертаційного дослідження мають велике значення для:
1) вивчення проблем практичного використання принципів соціальної справедливості з метою подолання гострої соціальної кризи в суспільстві, поглиблення соціально-економічних реформ, демократизації всіх сфер суспільного життя;
2) дослідження проблем соціального захисту населення, забезпечення соціально-економічних прав людини, вдосконалення чинного законодавства;
3) викладання навчальних курсів і спецкурсів з філософії, філософії права, соціального права, теорії держави та права.
Особистий внесок здобувача. Авторське дослідження є повністю самостійним.
Апробація результатів дослідження проводилася на науково-теоретичних семінарах кафедри філософії, теорії держави та права, в навчальному процесі Національної академії внутрішніх справ України. Окремі положення та висновки дисертаційного дослідження обговорено на Міжнародній науково-практичній конференції “Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів та боротьба зі злочинністю”, що була проведена 28 березня 2001 року (м. Київ), кафедральних і міжкафедральних методологічних семінарах (кафедр філософії, теорії держави та права), а також використано в навчально-методичних розробках кафедри філософії Національної академії внутрішніх справ України.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Зміст роботи викладено на 170 сторінках друкованого тексту, який доповнюють 309 назв використаної літератури на 23 сторінках. Повний обсяг дисертації — 194 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації досліджена актуальна наукова проблема, пов’язана зі з’ясуванням ролі соціальної справедливості в розбудові правової соціальної держави.
Результи проведеного автором наукового дослідження дають можливість зробити такі висновки:
1. На сучасному етапі розвитку українського суспільства принципи соціальної справедливості є провідними чинниками розбудови правової соціальної держави: вони визначають її мету, зміст та основні напрями діяльності у сфері соціальної політики.
2. Аналіз демократичних перетворень, що відбуваються сьогодні в нашому суспільстві, дає можливість сформулювати прийнятну для нашої держави концепцію справедливості, яка сприяє вирішенню складних соціальних проблем, стабілізації суспільства, досягненню соціальної злагоди, створенню умов для розбудови правової соціальної держави.
3. Демократичні, державно-правові реформи, перехід до ринку відкривають нові перспективи у визначенні гуманістичної спрямованості соціальної справедливості, її юридичного змісту, зв’язку з природним правом, відповідності розподільчих механізмів загальнолюдським критеріям – правам людини. Соціальна справедливість – це обумовлена природним правом загальнолюдська цінність яка представляє собою захищені правом і всім суспільним ладом рівні можливості доступу кожної людини до всіх соціальних благ та інших життєвих цінностей, а також розподіл та законне їх використання з урахуванням власного внеску в суспільство.
4. Сьогодні в Україні актуалізується саме правовий аспект соціальної справедливості, який відповідає новій соціально-політичній орієнтації нашої держави, глибинним економічним та соціально-політичним перетворенням.
5. Становлення соціально-правової державності в Україні – це процес тривалий, що має власну, відмінну від західних держав, логіку розбудови та розвитку. Це єдиний, цілісний процес формування і правової соціальної держави на базі ще зовсім слабко розвиненого громадянського суспільства. В реальному житті тісний зв’язок між правовою та соціальною державою виявляється
в тому, що вониу в своїй діяльності орієнтуються на природне право, визначальну роль прав людини: якщо правова держава ставить за мету забезпечити конституційні політичні права людини, то соціальна держава покликана забезпечити її соціально-економічні права відповідно до вимог принципів соціальної справедливості.
6. Резюмуючи провідні думки вітчизняних та зарубіжних вчених щодо сутності правової соціальної держави, а також узагальнюючи практику конституційного закріплення принципів і їх реалізації у деяких розвинених країнах світу, можна констатувати, що сьогодні для нас прийнятною є така концепція правової соціальної держави, що представляє собою особливий тип високорозвиненої держави, де забезпечується високий рівень соціальної захищеності всіх громадян, але в першу чергу для незаможних та знедолених прошарків населення, тих, хто не в змозі сам себе забезпечити за допомогою активної законодавчої діяльності держави відповідно до економічних можливостей та принципів соціальної справедливості та солідарності.
7. Послідовне утвердження ідеї соціальної справедливості в соціальній сфері має виняткове значення для досягнення соціальної злагоди та стабілізації суспільства, розбудови правової соціальної держави, що в даному контексті означає:
- забезпечення силами державних і суспільних інститутів належного рівня життя для тих, хто не має можливості самостійно задовольнити свої потреби, підтримувати рівень життя гідний людини;
- створення в ідеалі рівних стартових можливостей всім членам суспільства через систему виховання, освіти, соціальної підтримки; перехід від політичного та правового рівноправ’я громадян до їх соціального рівно-прав’я;
- забезпечення не лише право, а й надання гарантій кожній людині на соціальний захист, створення належних умов для покращення її добробуту.
8. Важливою причиною деформації суспільства в умовах демократизації та становлення ринкової економіки є зрівнялівка, яка імітує справедливість і суперечить її гуманістичним принципам. Зрівнялівка – це неправомірна і неправомочна категорія, яка ґрунтується на адміністративному примусі, на політичних та ідеологічних гаслах. Вирівнювання доходів, благ, престижу лише за допомогою права, чинного законодавства відповідно до гуманних принципів соціальної справедливості – це цивілізований шлях вирішення соціальних проблем та конфліктних ситуацій, що нині існують.
9. Принципи соціальної справедливості є ефективними, коли соціальні програми мають законодавче забезпечення, чітко пов’язуються із бюджетними асигнуваннями, системою оподаткування. Реалізація державних соціальних програм повинна мати не тільки економічне, а й соціально гуманітарне обґрунтування на відповідність принципам соціальної справедливості.
10. Виключно важливого значення принципи соціальної справедливості набувають при упорядкуванні сучасної розгалуженої системи пільг та привілеїв. Сьогодні повністю ліквідувати пільги та привілеї поки що неможливо, проте є можливість їх кардинально трансформувати, щоб вони не загострювали соціальної напруги в суспільстві. Успішно боротися з привілеями, утверджувати соціальну справедливість можна лише за рахунок розширення сфери економічної самостійності та незалежності громадянина від держави, захищаючи соціально-економічні права людини виключно законними та економічно обґрунтованими способами, що ґрунтуються на особистій діловій ініціативі та підприємливості громадян.
11. Дослідження зростаючої ролі принципів соціальної справедливості в захисті соціально-економічних прав людини, забезпечені її соціально-економічних прав дає змогу констатувати, що ефективність вирішення цих питань, у першу чергу, залежить від посилення ролі держави в соціальній сфері. Могутня держава потрібна для забезпечення верховенства права, закону, реального впровадження в життя принципів соціальної справедливості у економічній та соціальній сфері. Правова соціальна держава повинна створити якісні закони та нормативні акти для забезпечення найсприятливіших умов всім учасникам підприємницької діяльності у сфері вільного ринку (шляхом забезпечення справедливого податкового законодавства, надання кредитів, законодавчого забезпечення певних пільг та привілеїв у межах гуманної концепції соціальної справедливості); підтримувати розмаїття форм власності, рівність умов їх існування та стан вільної конкуренції; запобігати зловживанням, попереджувати і усувати несприятливі наслідки, що виникають при порушенні чинного законодавства та ін. Вказані вимоги – це не будь-яка особлива діяльність держави, а нормальна діяльність правової соціальної держави, яка юридичними засобами вирішує економічні та соціальні проблеми.
Щоб прискорити процес розбудови правової соціальної держави відповідно до вимог гуманістичної концепції соціальної справедливості автор пропонує:
- подолати зрівнялівку, що є причиною деформації суспільства в умовах демократизації та становлення ринкової економіки;
- законодавчо упорядкувати розгалужену систему пільг та привілеїв: узгодити їх як із економічними можливостями держави, так і з гуманістичними принципами соціальної справедливості;
- комплексно реформувати всю соціальну сферу, законодавчо упорядкувати програми соціального захисту населення;
- провести реформування пенсійної системи, заробітної плати, податкової системи на основі гуманістичної концепції соціальної справедливості;
- забезпечити відповідність діяльності органів внутрішніх справ принципам соціальної справедливості, міжнародним стандартам, правам людини.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абашкина О.Ю. Капитализм по-датски. – М.: “Мисль”, 1992. – 286 с.
2. Авцинова Г.И. Социально-правовое государство: сущность особенности становления // Социально-гуманитарные знания, 2000, № 2. – С. 90 – 105.
3. Актуальные проблемы Европы. Социальное государство в Западной Европе: Проблеми и перспективы. Проблемно-тематический сборник. – М.: 1999. – № 3. 1991. – Т. 2. – 427 с.
4. Алексеев С.С. Философия права: История и современность. Проблемы. Тенденции. Песпективы. М.: НОРМА, – 1999. – 329 с.
5. Алексеева Т.А. Джон Роулз и его теория справедливости // Вопросы философии, 1994, № 10. – С. 45–53.
6. Аристотель. Большая этика // Соч. в 4 т. Т. 4. – С. 295–375. М.: Мысль, 1983. – 589 с.
7. Аристотель. Политика // Соч. в 4 т. Т 4. – С. 375–645. М.: “Мисль”., 1983. – Т. 4 .–589 с.
8. Архангельський Н. Податки як плата за цивілізованість // Віче, 2000, № 9. – С. 85–89.
9. Бабкін В.Д. Соціальна держава та захист прав людини // Правова держава.– 1998.– Вип. 9. – С. 3–11.
10. Баглай М.В. Конституционное право Росийской Федерации. РНФ. – М., 1997 –315 с.
11. Баранов П., Витрук Н. Правосознание работников милиции // Право и жизнь.– 1992. № 2. – С. 119–122.
12. Баскин Ю.Я. Очерки философии права. Изд-во Сыктывкарского ун-та. – Сыктывкар, 1996. – 268 с.
13. Баталов Э. Доживет ли Россия до социального государства? // Росийская Федерация. –1997. № 8. – С. 43–49.
14. Бахин С.Б. О классификации прав человека, провозглашенных в международннх соглашениях // Правоведение. – 1991. – № 2. – С. 44–48.
15. Белл Д. Роз’єднання царин: формування тем // Політологічні читання.– 1994. № 3. – С. 31 – 46.
16. Белл Д. Культурные противоречия капитализма // Этическая мысль. Научно-публицистические чтения 1990. М.: Политиздат. – 1990. – С. 243–255.
17. Бербешкина З.А. Справедливость как социально-философская категория. Мисль. – М. 1983. – 187 с.
18. Бербешкина З.А., Арипов М.К. Социальная справедливость: пути реализации. ФАН, Ташкент. 1996.– 231 с.
19. Болотіна Н. Право людини на соціальне забезпечення в Україні: проблема термінів і понять // Право України, 2000. № 4. – С.23 –26.
20. Болотіна Н. Право соціального забезпечення України: системно-структурний аналіз // Право України. –2001. № 5. – С. 24–29.
21. Боннэр А.Т. Законность и справедливость в правоприменительной деятельности. Государство и право. – М. . – 1990. – 359 с.
22. Бризгалин А.В., Кудреватих С.А. К вопросу о формировании налогового права как подотрасли права // Государство и право. – 2000, № 6, – 61–67.
23. Бульбенюк С. Держава “загального добробуту” і цінності постіндустріального суспільства // Людина і політика.– № 5. 2001. – С. 144–148.
24. Бутенко А.П. Социализм: социальная справедливость и равенство. – М.: Наука. 1988. – 212 с.
25. Бюккенен Дж. Политэкономия государства благосостояния // МЭ и МО, 1996. – № 5. – С. 64.
26. Варчук В.В. Демократия, социальная справедливость и правопорядок.– М.: Знание, 1990. – 77 с.
27. Вебер М. Вибране.– К.: Основа, 1998. – 453 с.
28. Весельський М. Поняття і механізм справляння податків в Україні // Право України.– 1999. № 6. – С. 54–58.
29. Витрук В.Н. Юридическая ответственность. ”Круглый стол"”// Государство и право.– 2000.– № 3. – С. 18–40.
30. Волзер М. Безпека і добробут // Сучасна політична філософія. –К.: Основи, 1998. – С. 486–524.
31. Волков А.М. Швеция: социально-экономическая модель. М.: Мисль, 1991. – 245 с.
32. Вопленко Н.Н. Социалистическая законность и применение права. – Саратов.: Изд-во Сарат. ун-та, 1983. – 184 с.
33. Воржецов А.Г. Общественное согласие и социальное правовое государство // Социс.– 1998.– № 11.– С. 132–136.
34. Гаєк Ф. Рівність, цінності і чесноти // Сучасна політична філософія. К.: Основи. 1998. – С. 114–137.
35. Гайдар Е. Государство и эволюция. –М.: Евразия, 1995. – 208 с.
36. Ганслі Т.М. Соціальна політика та соціальне забезпечення ринкової економіки. К.: Основи, 1996. – 318 с.
37. Гапонюк М. Буряченко А. Бюджетна реформа в Україні. // Економіка. Фінанси. Право. 1999.– № 1. – С. 17–22.
38. Гарнего О. Ідея справедливості як важливий фатор регіонального та загальнодержавного розвитку // Вісник Української Академії державноо управління при Президентові України. – 2001. №: 2. Ч. 1. – С.229–235.
39. Гаухман Л.Корупція и корупционное преступление//Законность. № 6. 2000. – С. 2–12.
40. Гегель Г.В. О внутренних отношениях в Вюртембурге нового времени // Гегель. Политические произведения. М.: Наука. 1978. – С. 49–54.
41. Герчикова И.Н. Международные экономические организации. Регулирование мирохозяйственных связей и предпринимательской деятельности. М.: Консалтбанкир, 2000. – 445 с.
42. Головач І. Проект Податкового Кодексу та проблеми захисту прав платників податків // Економіка. Фінанси. Право. 1999. – № 6. – С.16 – 22.
43. Голосніченко Д. Кримінологічні проблеми боротьби із порушеннями податкового законодавства. К.: Либідь. – 1998. – 196 с.
44. Гончаров П.К. Социальное государство: сущность, мировой опыт, российская модель // Социально-гуманитаные знания. –2000.– № 2 . – С. 18–36.
45. Гордон. Л.А. Социально-экономические права человека: содержание, особенности, значение для России // Общественные науки и современность. – 1997. – № 3. – С. 3–14.
46. Государство в переходной экономике // МЭ и МО. 1998. – № 1.– С. 136–145.
47. Григорьев С.И. Проблема социальной справедливости в научном коммунизме // Вест. Моск.ун-та. – Сер. 12. – 1985. – № 3. – С. 30 –39.
48. Гришко Н.П. Про визначення поняття держава // Право України, 1999. – № 6. – С. 33–39.
49. Гусарев С.Д. Конституционные основы формирования правового государства в Украине и совершенствование деятельности милиции. Автореф. дис…. канд. юрид. наук. – К., 1994. – 18 с.
50. Громадянське суспільство і правова держава: Проблеми становлення // Зб. наукових праць. (ред. Є.М.Моісеєв). К.: НАВСУ. – 1997. – 186 с.
51. Гусев А.Д. О правах человека и гражданина // Социально-гуманитарные знания. – 2000. – № 3. – С. 79–89.
52. Давыдович В.Е. Социальная справедливость и принцип деятельности. – М.: Политиздат, 1989. – 254 с.
53. Дарендорф Р. От соціального государства к цивилизованному сообществу // Полис.– 1993.– № 5. – С. 30–38.
54. Дарендорф Р. Справедливость без оков зависимости // Коммунист.– 1990.– № 16. – С. 17–31.
55. Дворкін Рональд. Серйозний погляд на право.–К.: Основи, 2000.– 564 с.
56. Девід П. Каррі. Конституція Сполучених Штатів Америки. Посібник для всіх. К.: Веселка, 1993. – 239 с.
57. Дженкінс Г. Приватизація та пенсійна реформа в економічних системах перехідного періоду // Економічна реформа: антологія: В 4–т. К., 1994. – Т. 4 – С. 258–276.
58. Дзюба І. Основні протиріччя сучасної епохи: новий погляд на стару проблему. К.: Либідь, 1998. – 16 с.
59. Дікон Б., Холмс М.І., Стабс П. Глобальна соціальна політика. – К.: Основи, 1999. – 314 с.
60. Дрожжин В.Н. Право и справедливость в представлениях древних // Советская юстиция. – 1993. – № 10 – С. 26 – 34.
61. Дубко Е.Л. Социальная справедливость // Этическая мысль. Научно-публицистические чтения. – М.: Политиздат, 1988. – С. 60 – 76.
62. Духно Н.А. Ивакин В.И. Понятие и виды юридической отвественности // Государство и право. – 2000. – № 6. – С. 12– 19.
63. Дяченко С. Належить посилити соціальний захист працівників органів внутрішніх справ // Право України. – 2001. – № 3. – С. 94– 97.
64. Мачульская Е.Е., Горбачева Ж. А. Право социального обеспечения. Учеб. пособие. – М.: Книжный мир, 2000. – 367 с.
65. Еременко В. О справедливости социальной // Зеркало недели., № 8 (332). – 2001. – 24 февр.
66. Європейська соціальна Хартія про основні соціальні права трудящих, підписана у Страсбурзі в 1989 р. державами-членами Європейського Союзу // Права людини. Основні міжнародно-правові документи (1989). К.: Либідь. – 1990. – С.211– 216.
67. Євсеїв В.Реформування охорони здоров’я // Економіка. Фінанси. Право. – 2000. – № 9. – С. 37– 39.
68. Єременко В.Г. Основи соціальної економіки. – К.: МАУП, 1997.- 187 с.
69. Єрьоменко В.Г. Правові реформи реалізації громадянами права на працю // Право України. – 1999. – № 1. – С. 16 – 19.
70. Жернаков В. Правове регулювання праці: співвідношення трудового і цивільного права // Право України. – 2000. – № 7. – С. 49 – 52.
71. Жилеев И. Уровень жизни населения Украини: до и после кризиса 1998 года // Економіка. Фінанси. Право. – 2000. – № 7. – С. 13 – 22.
72. Журкин В. Росийский опыт рыночных преобразований: социальный аспект. – М.: НОРМА, 1995. – 294 с.
73. Забезпечення особистої безпеки працівників органів внутрішніх справ при виконанні службових обов’язків. Науково-практичні реком. / Г.О. Юхновець, В.Г. Андросюк, Л.І. Казміренко та ін.; Під ред. М.І. Онуфрієва, Я.Ю. Кондратьєв. – К.: Національна академія внутрішніх справ України. – 1999. – 72 с.
74. Заверуха О. Міжбюджетні відносини в Україні: проблеми правового регулювання // Право України. – 2000. – № 9. – С. 34-37.
75. Загальна теорія держави і права. Навч. посіб. / За ред. В.В. Копейчикова. – К.: Юринком. 1997. – 317 с.
76. Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. – К.: Парламент. вид- во, 1999. – 248 с.
77. Заєць Н. Держава і охорона здоров’я. // Право України. – 2000. – № 10. – С. 21-24.
78. Закон України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” // Урядовий кур’єр. – 2000. – 7 листопада.
79. Закон України “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям інвалідам” // Урядовий кур’єр. – 2000. – 19 грудня.
80. Закон України “Про затвердження прожиткового мінімуму на 2000 рік” // Урядовий кур’єр. – 2000. – 1 листопада.
81. Закон України “Про міліцію”: Прийнятий 20 грудня 1990 року // Вісник Верховної Ради Української РСР. – 1991. – № 4.- С. 7 – 12.
82. Закон України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про Державну податкову службу в Україні”” // Відомості Верховної Ради України. – 1998 – № 29.
83. Закон України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року. № 1251—XII (в редакції від 18 лютого 1997 р.) // Відомості Верховної Ради України – 1997 – № 16.
84. Законодавство України пр охорону праці: Зб. нормат. док. – Т. 1. К., 1997. – 528 с.; Т. 2. 1997. – 384 с.; Т. 3. 1997. – 571 с.
85. Закон України “Про внесення змін до Закону «Про встановлення величини вартості межі малозабезпеченості та розміру мінімальної заробіт-ної плати на 1999 рік” // Урядовий кур’єр. – 2000. – 22 травня.
86. Заславская Т. И. Человеческий фактор и социальная справедливость // Коммунист. – 1986. – № 18. – С. 3 – 16.
87. Заславская Т. Социальная справедливость: шесть лет спустя // Свободная мисль. – 1992. – № 1. – С. 20 – 32.
88. Заславская Т.И. Человеческий фактор развития экономики и социальная справедливость // Коммунист. – 1988. – № 13. – С. 66 – 73.
89. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України 1993–1997 р.р. – К.: Політвидав, 1998. – 387 с.
90. Здравомыслов А.Г. Утверждение социальной справедливости – важнейшая задача перестройки. – М.: Знание, 1987. – 63 с.
91. Звернення колегії МВС України до всіх працівників органів і підрозділів внутрішніх справ від 15 травня 2001 року. № 1 КМ/1.
92. Ибрагимов М.М., Куличенко В.В., Сьедин Б.Г. Професиональная этика и этическая культура сотрудников органов внутренних дел. К.: Політвидав. – 1990.– 213 с.
93. Иванов В. Рынок и государство: некоторые аспекты теории либералов и консерваторов // Полис. – 1993. – № 3. С. 27 – 36.
94. Ідея справедливості на схилі ХХ століття: Матеріали 6-х Харківських міжнар. Сковородинських читань, 28 – 29 вересня 1999 р. / Харк. міс. т-во “Філос. освіта”; ун-т внутр. справ; каф. філософії Харк. держ. ун-ту. – Х.: Ун-т внутр. справ, 1999. – 294 с.
95. Історія міліції України у документах і матеріалах: В 3-х т. / За заг. ред. П.П. Михайленко, Я.Ю. Кондратьєв. – К.: Генеза, 2001. – Т. 3. – 487 с.
96. Історія Української Конституції. – К.: Право, 1997. – 399 с.
97. Кабінет Міністрів України “Про затвердження Методики оцінки вартості майна під час приватизації. Постанова від 12 жовтня 2000 р. № 1554. // Урядовий кур’єр. – 2000.– 6 листопада.
98. Кант И. Критика практического разума. Соч. в 6 т. Мысль.– М.: 1963. – Т. 4(1). – 756 с.
99. Кант И. Метафизика нравов: Соч. в 6 т. Мысль. М. – Т. 2. – 412 с.
100. Капустин Б.Г. Демократия и справедливость. Размышление об опыте моральной политической философии //Полис. – 1992. – № 1–2. – С. 81– 98.
101. Керимов Д. А. Основы философии права. – М., 1992.– 328 с.
102. Киляскопов И.Ш. Права и свободы граждан в сфере администаративно- юрисдикционной деятельности милиции: Монография. Изд-во Омск. ун-та. – Омск, 1996.– 183 с.
103. Кириченко С. Шляхи формування громадського суспільства і правової держави. – К.: Логос, 1999. – 88 с.
104. Киселева Е.А., Сафрончук М.В. Государство и экономика: консти-туция взаимоотношений // США. № 11. – 1999. – С. 28 – 34.
105. Кістяківський Б. Вибране. – К.: Либідь, 1996. – 447 с.
106. Козловский В.В. Социальная справедливость и социальная ответственность. – М., 1988. – 279 с.
107. Козловский В.В., Федотова В.Г. В поисках социальной гармонии: социальная справедливость и социальная ответственность. Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1990. – 205 с.
108. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування. Навч. посіб. К.: Юрінком Інтер, 2000. – 303 с.
109. Колодий А.Ф. В защиту равенства: о диалектике социальной спра-ведливости и равенства в условиях перестройки // Вестн. Моск. ун-та. – Сер. “Право”. № 12. – 1991. – № 1. – С. 3 – 7.
110. Колодий А.Ф. Социальная справедливость и равенство: проблемы теории и практики. – Львов: Світ, 1991. – С. 276 с.
111. Коментар до Конституції України.- К.Інститут законодаства Вер-ховної Ради України. АТ “Книга”, 1996. – 377 с.
112. Конвенції та Рекомендації Міжнародної організації праці (1919–1999 роки). – К., 2000. – 367 с.
113. Конвенція про “відмивання”, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом. Страсбург, 29–30 вер. 1992 р // Європейський комітет з проблем боротьби зі злочинністю – К, 1993. – С. 16 – 19.
114. Кондратов Б.Н. Правовые основы организации деятельности милиции России: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – М., 1992. – 26 с.
115. Кондратьєв Я.Ю. Психологічне забезпечення діяльності оперативних підрозділів МВС України. К., 1999. – 282 с.
116. Конституции государств Восточной Европи. Юридич. литература. – М., 1996. – 437 с.
117. Конституции государств Европейского Союза. Юридич. литература. – М., 1997. – 873 с.
118. Конституція України. К.: Либідь, 2001. – 18 с.
119. Концепція розвитку охорони здоров’я населення України: Затверджена Указом Президента України 7 грудня 2000 року № 1313/ 20 // Урядовий кур’єр. – 2000. – 20 груд.
120. Копейчиков В.В. Народовластие и личность. К.: Політвидав України. – 1991.– 194 с.
121. Копейчиков В.В. Роль міжнародних стандартів з прав людини у діяльності міліції по забезпеченню законності // Право України. – 1993. – № 7– С. 32–36.
122. Копейчиков В.В. Що береже моя міліція в Україні // Віче. – 1994. – № 3. – С.37-42.
123. Корецький М. Основні напрями та механізми роздержавлення в перехідний період // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 2000. – Ч. 4.– С. 87–94.
124. Корнієнко В. Реалізація ідеалу соціально-правової держави в українському суспільстві // Право України. – 2001. – № 1. –С. 47–51.
125. Костицький В. Проблема смертної кари в Україні // Право України, 1997. № 3. – С. 26–29.
126. Костицький М.В. Введение в юридическую психологію: методологические и теоретические проблемы. – К.: Вища шк., 1990. – 259 с.
127. Костяковский Б. Государство правовое и социалистическое // Вопросы философии. – 1990. – № 6. – С. 136–149.
128. Котюк В.А., Тихонова Е.А. Социализм и социальная справедли-вость. – К.: Политиздат, 1988. – 174 с.
129. Кравченко И. Льготы и привилегии. – М.: Политиздат, 1998. – 280 с.
130. Кравченко Л.В. Справедливість як вибір. – К.: Молодь. – 256 с.
131. Кравченко Л.В., Мороз Б.І. Гарант оновлення суспільства. Становлення соціальної справедливості. Політвидав України. – К.: 1989. – 190 с.
132. Кравченко Ю.Ф. Актуальні проблеми реформування ОВС України (організаційно-правові аспекти питання): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Х.,– 1998. – 24 с.
133. Кримінально-процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар. – К.: Юринком, 1997. – 237 с.
134. Кудрявцев В.Н. О правопонимании и законности // Государство и право. – 1994. – № 3. – С.34 – 39.
135. Кунельский Л.Э. Перестройка и социальная спаведливость.: эконо-мический аспект. – М.: Наука, 1990. – 208 с.
136. Курко М. Кадрова політика МВС // Міліція Укаїни. –2000. – № 11–12. – С. 17– 18.
137. Незалежна Україна відбулася остаточно і безповоротно: Виступ Президента України Л.Д. Кучми на урочистих зборах, присв’ячених 10-й річниці Незалежності України, 23 серпня 2001 року // Урядовий кур’єр. – 2001. – 28 серп.
138. Послання Президента України до Верховної Ради України 2000 р. Проект Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічної економічної та соціальної політики на 2000–2004 рр. // Урядовий кур’єр. – 2000. – 28 січ.
139. Держава не буде донором корумпованих хапуг: Виступ Президента України Леоніда Кучми на розширеному засіданні координаційного комітету по боротьбі із корупцією і організованою злочинністю 14 грудня 1999 року // Урядовий кур’єр. – 1999. – 16 груд.
140. Жити за законами держави: Заключне слово Президента України Л.Д. Кучми на засіданні Ради регіонів при Президентові України 10 березня 1998 року. // Урядовий кур’єр, – 1998. – 14 берез.
141. Податкова служба – одна із ключових систем державного управ-ління: Виступ Президента України Л.Д. Кучми на урочистих зборах з нагоди Дня податкової служби України 30 жовтня 2000 року // Урядовий кур’єр. – 2000. – № 202. – 1 листоп.
142. Указ Президента України “Про Комісію з питань реформування правоохоронних органів в Україні” 17 січня 2001 року № 17/2001 // Урядовий кур’єр. – 2001. – 24 січ.
143. Указ Президента України від 13 квітня 1998 р. № 291 “Про основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні” // Урядовий кур’єр. – 1998. – 14 квіт.
144. Україна: підсумки соціально-економічного розвитку та погляд у майбутнє. Виступ Президента України Л.Д. Кучми на науковій конференції 16 листопада 2000 року // Урядовий кур’єр. – 2000. – 18 листоп.
145. Котляревський С.А. Власть и право. Проблемы правового государства. – М.: Юрид. лит., 1995. – 267 с.
146. Кримінальний Кодекс України. Нормативні акти кримінально-правового значення. А.С.К. К., 2001. – 320 с.
147. Кушнарьова Т. Правовідносини, що складаються між суб’єктами податкового права, та їх особливості // Право України. – 2000. – № 6. – С. 104–108.
148. Лапка О. Правовий захист працівників органів внутрішніх справ : визначення його поняття // Право України. – 2000. – № 9. – С. 109–112.
149. Лапка О. Соціально-правовий захист працівників міліції // Право України. – 1999. № 9. – С.31-33.
150. Лебедева Л.Ф. США: государство и социальное обеспечение. Механизм регулирования. М.: Наука, 2000. – 142 с.
151. Лебедева Л.Ф. Экономическая безопасность человека // США: экономика, идеоолгия, политика. – 1999. – № 9. – 19–27.
152. Лукашова Е.А. Социальное государство и защита прав граждан в условиях рыночных отношений // Социальное государство и защита прав человека. – М.: Манускрипт, 1994. – С. 3–16.
153. Лукашова Е.А. Социальное государство и социальная защита граждан в рыночных условиях // Права человека в истории человечества и современность. – М.: Манускрипт, 1989. – С. 3–9.
154. Лупинская Л.А. Реализация принципа социальной справедливости в уголовном судопроизводстве // Проблемы социальной справедливости в отраслевых юридических науках. Изд-во Саратов. ун-та. – Саратов, 1988.– С. 67–74.
155. Мадіссон В. Право і влада: людина в правовому полі // Право України. – 1999.– № 11. – С 11–16.
156. Макуев Р.Х. Правоприменительная деятельность милиции (в усло-виях формирования правового государства). Ч. 1. – Алма-Аты, 1997. – 380 с.
157. Малинова И.П.Философия права (от метафизики к герменевтике). Изд-во Екатеринбур. ун-та. – Екатеринбург, 1995. – 277 с.
158. Малинова И.П. Философия правотворчества. – Изд-во Екатеринбур. ун-та. – Екатеринбург, 1996. – 188 с.
159. Малько А.В. Льготы: политико-правовой анализ // Общественные науки и современность. – 1996. – № 3. – С. 47-46.
160. Мальцев Г.В. Буржуазный эгалитаризм: эволюция представлений о социальном равенстве в мире капитала. – М.: Мысль, 1984. – 284 с.
161. Мальцев Г.В. Социальная справедливость и право. – М.: – Мысль, 1977. – 254 с.
162. Мамут Л.С. Социальное государство с точки зрения права // Государство и право. – 2001.– № 7. – С. 3–9.
163. Мандибура В.О. Рівень життя населення України та проблеми ре-формування механізмів його регулювання. Парламентське видання. – К.: – 1998. – 256 с.
164. Маноха О.Є. Духовна культура. Філософсько-правовий аспект. – К.: – Вид-во Київськ. ун-ту., 1989. – 276 с.
165. Маркіна Т. Юридичні умови визнання громадянина безробітним // Право України. – 2000. – № 6. – С. 42 – 46.
166. Мацонашвили Т. Проблемы государства в ФРГ к исходу XX века // Государство и право. – 2000. – № 6. – С.44–49.
167. Мачульская Е.Е. Право на социальное обеспечение – естественное и неотемлемое право человека // Вестник Московского университета. Серия 11 “Право”. – 1998. – № 5. – С. 51-59.
168. Мачульская Е.Е. Право социального обеспечения: Учеб. пособие для вузов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: – 1999. – 483 с.
169. МВС України. Звіт перед українським народом. (Про оперативно-службову діяльність органів внутрішніх справ України в 1999 році). – К.: НАВСУ, 1999. – 19 с.
170. Медведчук В. Держава в умовах перехідного суспільства // Право України. – 1998. – № 3. – С. 3–13.
171. Медведчук В. Принцип справедливості і сучасна соціал-демократія: об’єктивна перспектива чи політична утопія // Право України. – 2001. – № 6. – С. 22–27.
172. Мельник М.І. Хабарництво: загальні характеристики, проблеми кваліфікації, удосконалення законодавства. Парламентське видавництво. – К.: – 2000. – 220 с.
173. Милецкий В.П. Российская модернизация: предпосылки и эволюция социального государства. – М.: Логос, 1997. – 226 с.
174. Михайленко П.П., Кондратьєв Я.Ю. Історія міліції України у документах і матеріалах: У 3 т. – К.: Генеза, 1999. – Т. 1. – 407 с.
175. Міжнародна Організація Праці. Документи і конвенції. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 867 с.
176. Моісеєв Є.М. Громадянське суспільство і правова держава: проблеми становлення. // Зб. наукових праць. – К.: НАВСУ, 1997. – 23 с.
177. Мордовец А.С., Магометов А.А., Чинчиков П.А., Силантьева А.В. Права человека и деятельность МВД. Изд-во Саратов. Ун-та. – Саратов, 1994.– 338 с.
178. Морин Ю.М. Социальная справедливость и оплата по труду // Со-цис. – 1990. – № 4. – С. 14-17.
179. Мосоров А.И. Социальная справедливость: моральный аспект. Знание. – М., 1987. – 64 с.
180. Муздыбаев К. Идея справедливости // Социс. – 1992 – № 11. – С.44–46.
181. Мэры городов против новых межбюджетных отношений // Зеркало недели. № 46 (319). – 2000. – 25 ноября.
182. Назаров М.М. Социальная справедливость: современный российский контектст // Социс. – 1999.– № 6. – С. 13-19.
183. Нерсесянц В.С. Философия права. – М.:Мысль, 1997. – 646 с.
184. Микитин С., Глазова Е., Степанова М. Косвенные налоги: опыт развитых стран // МЭ и МО. – 1999. – № 2. – С. 21–24.
185. Новгородцев П.И. О задачах современной философии права. // П.И.Новгородцев. Сочинения. – М.: Раритет, 1995. – С. 221–321.
186. Новгородцев П. И. Право на достойное человеческое существование // П.И Новгородцев. Сочинения. – М.: Раритет, 1995. – С. 322 – 387.
187. Нозік Р. Розподільна справедливість // Сучасна політична філосо-фія. – К.: Основи, 1998. – С. 239–277.
188. Нуркаева Т.Н. Права личности и деятельность ОВД по их обеспечению. Учебное пособие МВД РФ. Изд-во уфим. Ун-та. – Уфа, 1997. – 294 с.
189. Околіта С. Єдність законності й справедливості як принцип реформування адміністративного права // Українська Академія управління при Президентові України. Проблеми наукового забезпечення адміністративної реформи в Україні: Збірник наукових праць. – 1999. – Вип. 2. – Ч. 2. – С. 89–97.
190. Оганесян А.К. Равенство и справедливость. (Концепции Д. Роулза и Д.Белла) // Этическая мысль. Научно-публицистические чтения 1990. – М.: Политиздат, 1990. – С. 214–228.
191. Орач Г.М. Социальная справедливость и советское право. Знание. – Ярославль, 1986. – 214 с.
192. Орзіх М. Глобалізація доктрини прав людини і громадянина // Правова держава. – 1998. – Вип. 9. – С. 20 – 29.
193. Осадчая И. Государство в переходной економике // МЭ и МО. – 1998. – № 1– С. 140–146.
194. Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування // Голос України. – 1998. – 2 лютого.
195. Основи конституційного права України / за ред. В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 285 с.
196. Основні напрями соціальної політики на період до 2004 року. Підготовлені Кабінетом Міністрів України і затверджені Президентом України 31 травня 2000 року. // Урядовий кр’єр. 2000. – 3 червня.
197. Останін В. Боротьба зі злочинністю в сфері оподаткування чи її імітація? // Економіка. Фінанси. Право. – 1999. – № 1.– С. 12– 14.
198. Пазинок В.С. Социалистическая справедливость и право. М.: Политиздат, 1967. – 68 с.
199. Палкін Ю. Соціально-економічна справедливість в умовах ринку // Економіка України. – 1997. № 10 – С. 22–29.
200. Пелих Н. Реформування міліції України: окремі питання // Право України. – 2000. – № 10. – С. 91 – 94.
201. Савченко О. Особливості боротьби з податковою злочинністю в сучасних умовах: актуальні проблеми // Право України. – 2000. – № 10. – С. 79–82.
202. Пермяков Ю.Е. Лекции по философии права. Изд-во Самар. ун-та. – Самара, 1995. – 120 с.
203. Пехов В. Н. Деятельность милиции в механизме реализации прав и свобод граждан: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Одесса, 1992. – 24 с.
204. Писарєва О. Політична еліта і справедливість податкової системи // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць Української Академії державного управління. К., 1999. – Вип. П. – С. 259–263.
205. Платон. Государство. Соч. в 3 т. – М.: Мысль, 1972., Т. 3(1). – 672 с.
206. Покровская М.В. Социальная справедливость в потреблении и ее стереотипы // Социс.– 1990. – № 3.– С.23 – 29.
207. Поппер К. Открытое общество и его враги. В 2-х томах. – М.: Межд. Фонд Культурная инициатива, 1992. – Т. 1. – 331 с.
208. Похмелкин Н.В. Социальная справедливость и уголовная ответсвенность. – Краснодар: Изд-во Краснодарского ун-та, 1988. – 174 с.
209. Права человека: итоги века, тенденции перспективы // Государство и право. – 2001. – № 5. – С. 89 – 101.
210. Права человека как фактор устойчивого развития / Ред. Е.А.Лукашкова. – М.: Изд-во НОРМА, 2000. – 314 с.
211. Права человека. Учебное пособие / Ред. Е.А. Лукашкова. – М.: Инфра-НОРМА, 1999. – 560 с. .
212. Право социального обеспечения: Учебное пособие / Под ред. К.Н. Гусова и др. – М.: Книжн. Мир, 1999. – 369 с.
213. Прилипко С. Розмежування права соціального забезпечення і трудового права // Право України. – 1999.– № 10. – С. 58 – 61.
214. Приходько С. Держава і соціальний захист громадян // Право України. – 1999. – № 9. – С. 22–25.
215. Приходько С. Вдосконалення сфери соціального захисту громадян з огляду на адміністративну реформу в Україні // Право України – 2000. – № 9. – С. 30–34.
216. Приходько С. Здійснення громадянами права на соціальний захист та гарантії його забезпечення // Право України. – 2000. – № 2. – С. 17-20.
217. Проблемы социальной справедливости в межнациональных отно-шениях. РНФ. – М., – 1989. – 240 с.
218. Проблемы социальной справедливости в отраслевих юридических науках. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та., 1988. – 316 с.
219. Професиональная этика сотрудников правоохранитеьных органов / Под ред. А.В. Ополева, Г.В. Дубова. – М.: Юрид. лит., 1999. – 326 с.
220. Професійна психологія в органах внутрішніх справ. Загальна частина. / В.Г. Андросюк, Л.І. Казміренко, В.С. Медвєдєв, Г.О. Юхновець. – К.: УАВС, 1997. – 112 с.
221. Процевський О. Новий зміст права на працю – основа реформування трудового законодавства України // Право України. – 1999. – № 6. – С. 101–103.
222. Рабінович П. Громадянське суспільство і правова держава (загальнотеоретичні міркування) // Українське право. – 1996.– № 3. – С. 22 – 29.
223. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави. – К.: Юрінком Інтер, 1995. – 296 с.
224. Рабінович П.М. Права людини і громадянина у Конституції України (до інтерпретації вихідних конституційних положень). – Х.: Вид-во Харьк. ун-та, 1997. – 164 с.
225. Ранишевская Н.А. Проблемы социальной справедливости в отрас-левых юридических науках. – Саратов, Изд-во Саратов. Ун-та, 1988. – 295 с.
226. Рачков Л.А. Правда-справедливость // Вестник Моск. Ун-та. Сер. 7. “Філософия”. – 1996.– № 1. – С.18–26.
227. Римашевская Н.М. Распределение и справедливость // В научном поиске. – М.: Экономика, 1987. – 285 с.
228. Римашевская Н.М. Справедливость и равенство // В человеческом измерении. – М.: Политиздат, 1989. – С. 236 – 264.
229. Ролз Д. Політичний лібералізм. К.: Основи, 2000. – 382 с.
230. Ролз Дж. Теория справедливости. Изд-во Новосибир. Ун-та. – Новосибирск, 1995. – 634 с.
231. Ролз Дж. Теорія справедливості. – К.: Основи, 2001. – 822 с.
232. Ростовщиков И.В. Права личности в России: их обеспечение и за-щита органами внутренних дел. ВЮИ МВД Рос. – Волгоград, 1997. – 190 с.
233. Руткевич Н.М. Социалистическая справедливость // Социологические исследования. – 1986. – № 3. – С. 13 – 15.
234. Савченко О. Особливості боротьби з податковою злочинністю в сучасних умовах: актуальні проблеми // Право України. – 2000. – № 10. – С. 79–82.
235. Селіванов В. Діденко Н. Правова природа регулювання суспільних відносин // Право України. – 2000. – № 11. – С. 12–18.
236. Сивак С. Пенсійне страхування та пенсійна реформа: теоретичні основи // Право України. – 1999. – № 10. – С. 61–63.
237. Сирота И.М. Право социального обеспечения в Украине. – Х.:Одиссей, 2000. – 383 с.
238. Сіденко С.В. Соціальний вимір ринкової економіки. – К.: Видавничий центр Київський університет, 1999. – 248 с.
239. Сіленко А. Політичні чинники формування держави загального добробуту // Людина і політика. – 2001. – № 5(17). – С. 136–144.
240. Скрипнюк О.В. Соціальна, правова держава в Україні: проблеми теорії і практики. – К., 2000. – 599 с.
241. Скрипнюк О. В. Проблема соціальної держави в контексті концепції “державного мінімалізму” // Право України. – 2000. – № 11. – С. 24–28.
242. Словник античної міфології. – К.: Наукова думка, 1985. – 282 с.
243. Толкачев К.Б., Хабибулин А.Б. Органы