ПРИРОДНІ ТА СОЦІАЛЬНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ФОРМУВАННЯ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ЛЮДИНИ: ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВИЙ ВИМІР

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП ........................................................................................................... 4
РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ З ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВИХ ПРОБЛЕМ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ЛЮДИНИ ……..…………………….
16
Висновки до розділу 1 …………………………………………………….. 50
РОЗДІЛ 2. ФІЛОСОФСЬКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ КОНСТАНТИ ПРАВОВОГО ПІЗНАННЯ ……………………………………………………….
53
2.1. Теоретико-методологічні підходи щодо дослідження філософсько-правових проблем девіантної поведінки людини ………………………………
53
2.2. Право як предмет філософського і наукового пізнання: принципи та методологія демаркації ………………………………………………………..
67
2.3. Вчення про природу людини у контексті правового пізнання ……. 79
Висновки до розділу 2 92
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМА СТАНОВЛЕННЯ ЛЮДИНИ ЯК ОСОБИС-ТОСТІ У ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВОМУ АСПЕКТІ ...…………………….…
95
3.1. Поняття особистості в сучасній філософії ………………………….. 95
3.1.1. Особистість як діалектичне поєднання соціального та індивідуального …………………………………………………………………...
95
3.1.2. Соціоприродні детермінанти формування особистості ………….. 111
3.1.3. Особистість та проблеми її соціалізації …………………………… 123
3.1.4. Особистість як об’єкт рефлексії філософської наукової думки …. 136
3.1.5. Поведінка особистості як діяльність: соціально-філософський погляд ……………………………………………………………………………...
151
3.2. Становлення особистості як фундаментальна проблема буття індивіда в традиційних суспільствах ……………………………………………
157
3.3. Індивідуальність як філософська категорія ………………………… 174
3.4. Основні підходи до аналізу індивідуальності сучасного типу особистості ………………………………………………………………………..
184
3.5. Вчення про природу людини у сучасній цивілізаційній парадигмі .. 195
Висновки до розділу 3 …………………………………………………….. 209
РОЗДІЛ 4. ДЕВІАНТНІСТЬ ЯК ПРЕДМЕТ ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВОГО АНАЛІЗУ …………………………………………………………
212
4.1. Феномен людини – підґрунтя сучасної правової антропології ……. 212
4.2. Девіантність – одна із форм розвитку складноорганізованих систем ……………………………………………………………………………...
225
4.3. Девіантна поведінка як форма соціального відхилення …………… 239
4.4. Проблема сутності людини та причини її девіантності у європейській філософській традиції …………………………………………….
253
4.5. Самореалізація людини в умовах маргінальних процесів ..………... 267
Висновки до розділу 4 287
РОЗДІЛ 5. ДЕВІАНТНА ПРАВОСВІДОМІСТЬ ЯК ФОРМОЗМІС-ТОВНИЙ ФЕНОМЕН ПЕРЕХІДНОГО БУТТЯ ПРАВА ………………………
289
5.1. Смислозмістовна сутність девіантної правосвідомості …………… 289
5.2. Девіантна поведінка людини, її причини та шляхи попередження .. 300
5.3. Мотивація агресивної поведінки суб’єкта ………………………….. 312
5.4. Аналіз причин злочинної поведінки людини в європейській філософії ХVI – XХ століть ……………………………………………………...
326
5.5. Злочинність як органічна складова життєдіяльності суспільства і предмет філософсько-правового аналізу ………………………………………..
355
5.6. Філософсько-правове розуміння злочину …………………………... 374
Висновки до розділу 5 …………………………………………………….. 386
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………….. 389
ДОДАТКИ 396
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………. 406

ВСТУП

Актуальність теми. Актуальність дослідження природних та соціальних детермінант формування девіантної поведінки людини зумовлюється насамперед вивченням тих негативних процесів, що мають місце в українському суспільстві, але які до цього часу більше привертали увагу політиків і журналістів, аніж філософів, правників, соціологів і психологів.
Незважаючи на багатоаспектне дослідження проблеми девіантної поведінки як людини, так і соціальних груп, не вивченими досі залишаються ще чимало аспектів цього соціального явища. Адже, кожна епоха, кожний конкретний історичний період розвитку суспільства завжди характеризуються властивими лише для них чинниками і детермінантами девіантності, філософсько-правове осмислення яких дасть можливість на теоретичному і практичному рівнях виявити можливості вирішення багатьох соціальних проблем, пов’язаних iз девіантною поведінкою людини.
Соціальні конструкти сучасності вирішуючи завдання виправлення шкідливої для суспільства девіантної людини, послуговуються надбаннями спеціальних дисциплін: юриспруденції, психології, соціології, педагогіки, медицини, психіатрії, антропології тощо. Відповідно до своїх завдань ці галузі науки вузькоспеціалізовано, різновекторно і, як правило, суперечливо підходять до тлумачення чинників, що спричиняють девіантну поведінку, до з’ясування значущих ознак девіантної людини, мети та змісту виправного впливу на неї.
Водночас, на сьогодні недостатньо розробленою є філософсько-правова концепція виправлення асоціальної девіантної людини, з позицій якої можна було б інтегрально підійти до визначення причин виявлення асоціальної поведінки, ознак девіантної людини, мети, змісту та форми виправного впливу на неї. Це знову ж таки посилює актуальність філософсько-правового дослідження проблеми виправлення, бо саме така загальнонаукова концепція повинна стати методологічним базисом для сукупної практичної діяльності широкого спектру вузьких ланок науки у питанні виправлення асоціальної девіантної людини.
Дослідження означеної проблеми є вкрай важливим для сучасного вітчизняного транзитивного суспільства, суто правові системи якого доводять слабку спроможність дієво впливати на девіантну людину. Їх криза, зокрема, пояснюється тим, що вітчизняна наука тривалий час неповною мірою враховувала широкий спектр європейських філософських поглядів, які звужено тлумачилися у контексті панівної ідеології. Сучасні спроби тотожного наслідування європейського емпіричного досвіду не сприяють вітчизняному соціуму знайти шляхи розв’язання означеної проблеми. Це пояснюється тим, що тлумачення мети, змісту та сутності виправного впливу у європейській науці є також різновекторними, як і в Україні, а це закономірно призводить до невизначеності форми його соціального буття.
Як відомо, парадигма – це вихідна концептуальна схема, модель постановки проблем, що обумовлює стиль мислення в певній системі наукового знання. Це – сукупність передумов, що визначають конкретне наукове дослідження (знання) на певному етапі. На питання, чому саме тепер конче необхідний новий стиль мислення, нова методологія пізнання причин і механізмів формування девіантної поведінки, можна дати таку відповідь: тому, що найважливіший об’єкт досліджень – злочинність та її причини – якісно змінився, а боротьба зi злочинністю, на нашу думку, тільки тоді може бути ефективною, коли інструмент наукового пізнання цього феномена відповідатиме його суті.
Певний науковий інтерес до категорії “поведінка” проявили вже мислителі Давньої Греції. Демокріт, Сократ, Геракліт, Платон, Арістотель та інші філософи античності прагнули з’ясувати причини, що спонукають людину виявляти за конкретних умов ту чи іншу активність. Та лише в Новітні часи ці дослідження піднесено на якісно вагоміший етап. Особливо відчутних результатів досягнуто у ХІХ ст., коли сформувалися такі галузеві науки як психологія, соціологія, фізіологія та інші науки, в рамках яких і вивчалося це явище. Науковці оперували цією категорією кожен у своїй галузі, тому зміст категорії розкривався згідно з вимогами відповідної галузі знань. Дослідженню категорії “поведінка” у західній соціології присвятили праці М. Вебер, Т. Парсонс, Е. Дюркгейм, Дж. і Дж. Бол-дуіни, Дж. Хоманс, М. Хетчер, П. Блау, Г. Блумер та інші, котрі розглядали соціальну поведінку як основний елемент життєдіяльності соціуму. Психологічний напрямок проявився у працях Дж. Уотсона, З. Фрейда, Г. Маркузе, К. Юнга, А. Адлера, К. Хорні, В. Райха, Б. Скіннера, К. Лоренца, Р. Андрі,
Е. Уілсона, К. Левіна, Дж. Міда, Т. Шибутані та інших. У Росії вивчення особливостей поведінки як явища започаткували фізіологи І. Павлов, І. Сєчєнов, О. Ухтомський та їх послідовники. Подальший поглиблений аналіз проблем, пов’язаних з поведінкою і діяльністю, знайшов продовження у працях філософів, психологів та суспільствознавців Л. Виготського, С. Рубінштейна, А. Леонтьєва, Б. Ананьєва, Г. Батищева, М. Кагана, М. Ярошевського, Н. Дубініна,
М. Ковальзона, Л. Когана, Е. Маркаряна, А. Маргуліса та інших.
У процесі аналізу категорій “поведінка” і “девіантна поведінка” нами вико-ристовувався субстанційний дослідницький підхід, обґрунтування якого базується на концептуальних положеннях, запропонованих Арістотелем, Ф. Аквінським,
Р. Декартом, Б. Спінозою, Г. Лейбніцем, Ф. Беконом, П. Гольбахом, Дж. Толлан-дом та іншими видатними мислителями, які відношення сутності та існування розглядали і з позиції діалектичного, і метафізичного методів дослідження.
З-поміж сучасних російських філософів, котрі віддають перевагу субстан-ційному дослідницькому підходу, необхідно назвати В. Готта, А. Урсула, А. Ло-сєва, Н. Чурінова, К. Момджяна, С. Мартинович, З. Оруджева, А. Кузнєцова та ін.
У цьому контексті, щоб розкрити різні прояви існування сутності поведінки через багаточисельні опосередковувальні фактори в дисертації враховувались узагальнені висновки, положення наукових праць таких відомих зарубіжних учених як А. Щюц, Ю. Хабермас, Ф. Знанецький, С. Діллінгер, Я. Рейковський,
П. Сорокін, Н. Данилевський, А. Леонтьєв, Г. Батіщев, М. Каган, М. Квєтний,
В. Садовський, В. Афанасьєв, П. Смірнов, І. Стернін, В. Добреньков, А. Кравчен-ко. Вивчаючи міру поведінки, окрім того ми зверталися до наукових напрацювань Г. Гарфінкеля, Г. Мюррея, Дж. Міда, М. Бахтіна, П. Пєшкова, В. Махліна, П. Сі-монова, Г. Тульчинського, В. Кудрявцева та інших, які як характеристику міри поведінки використовували поняття: “акт”, “дія”, “вчинок”.
Слід відзначити, що проблеми девіантності, а також теоретичні обґрунтування девіантної поведінки становили в різний час науковий інтерес таких зарубіжних учених, як Р. Мертон, І. Гофман, Ф. Танненбаум, Е. Саттерленд, Е. Лемерт, Г. Беккер, Н. Смелзер, Е. Еріксон, Е. Уілсон, Г. Салліван, А. Маслоу, А. Бандура, Ч. Ломброзо, У. Шелдон, Г. Хард, У. Пірс, П. Уіткін, У. Гоув,
X. Айзенк, А. Коен. Цю ж проблематику висвітлювали у своїх працях російські учені А. Алєксандров, Л. Божович, Л. Виготський, А. Макаренко, М. Ярошев-ський, І. Кон, Я. Гилінський, Б. Урванцев, В. Мендєлєвич, Г. Аванесов, В. Кудрявцев, Г. Сафіна, А. Личко, С. Бєличева, Ю. Клейберг, Є. Змановська та ін.
Як відомо, невіддільною від проблеми девіації є категорія “норма”. Її суть розкривається у працях І. Канта, В. Парето, Т. Куна, М. Бобнєвої, С. Даштамірова, А. Ручки, В. Ядова та інших. Вони запропонували різноманітні підходи, спрямовані на дослідження норм, їх дефініцій та класифікацій.
Для розмежування проявів існування сутності девіантної поведінки велике значення мають праці Д. Фаррінгтона, Д. Веста, Ф. Патакі, Р. Мертона, Г. Беккера, Е. Лемерта, І. Гоффмана, Р. Дженкінса, Дж. Ніссена, Л. Робінса, У. Шелдона,
В. Кудрявцева, В. Пирожкова, Л. Вассермана, І. Горькової, Є. Роміциної,
С. Кулакова, В. Плахова, С. Белічевої, Ю. Василькової, Л. Зюбіна, В. Степанова, А. Алєксандрова, А. Личко, В. Корольова, І. Невського, Г. Сафіної та ін.
Історія дослідження проблеми превенції має глибоке коріння. Ще Платон і Арістотель у своїх філософських працях розглядали ідею превенції, котрій згодом приділили належну увагу Дж. Локк, Вольтер, Руссо, Гольбах, Ш. Монтеск’є, Ч. Беккаріа. Всебічне дослідження проблем порядку і соціального контролю проводили О. Конт, Е. Кабе, А. Кетле, А. Феррі, Ч. Спенсер, К. Маркс та інші.
Безпосередньо питання соціального контролю розглядалися Р. Парком, Е. Россом, Г. Беккером, Ж. Ліотаром, М. Фуко та іншими. З російських учених проблемою превенції переймалися М. Чубинський, С. Гогель, М. Гернет,
Н. Таганцев, М. Ковалевський, Є. Тарновський, К. Бєлоусов та ін.
Методологічною основою дослідження стали праці як українських, так і зарубіжних вчених серед яких: С. Алексєєв, В. Грищук, О. Грищук, М. Гуренко-Вайцман, С. Гусарєв, М. Микієвич, А. Карась, М. Кельман, Д. Керімов, В. Козлов, А. Козловський, М. Козюбра, С. Комаров, А. Коренєв, М. Костицький,
А. Крижанівський, В. Кудрявцев, В. Лисий, В. Лемак, Л. Луць, В. Макарчук,
С. Максимов, О. Мурашин, В. Навроцький, В. Ортинський, О. Петришин,
П. Пилипенко, П. Рабінович, Ю. Римаренко, С. Сливка, О. Скакун, В. Тацій,
В. Титов, А. Токарська, Р. Халфіна, В. Шакун, І. Шутак та ін.
Та незважаючи на чималий обсяг наукових публікацій, присвячених вивченню людської поведінки та різноманітних її проявів, у тому числі й девіантної поведінки, все ще недостатньо висвітлено, на нашу думку, проблеми детермінації, існування та сутності девіантної поведінки. А такий її аспект, як превенція девіантної поведінки набуває особливої актуальності з огляду на сучасні реалії (зростання наркоманії, алкоголізму, соціального паразитування, злочинності тощо).
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконано відповідно до Закону України „Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” від 30.06.1993 р., постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007–2009 роки” від 20.12.2006 р. № 1767, „Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004–2009 років”, затверджених наказом МВС України від 05.08.2004 р. № 755, а також у контексті наукових досліджень Львівського державного університету внутрішніх справ за напрямами: „Розробка методології теорії держави і права, філософії права” (Державний реєстраційний номер 0106U003648); „Проблеми наукового забезпечення професійної діяльності органів внутрішніх справ в умовах розбудови правової держави та громадян-ського суспільства в Україні” (Державний реєстраційний номер 0106U003639); „Філософсько-правові та теоретико-історичні проблеми державотворення та правотворення в Україні” (Державний реєстраційний номер 0109U007855).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження – на основі аналізу наукових праць обґрунтувати філософсько-правові проблеми девіантної поведінки людини, визначити структуру і зміст детермінаційних зв’язків між ціннісними орієнтаціями людини та девіантною правосвідомістю як формозмістовним феноменом перехідного буття права.
Досягнення цієї мети зумовило необхідність у постановці та вирішенні наступних завдань:
– розглянути еволюцію становлення і розвитку соціоприродних та правових детермінант формування людини як особистості;
– проаналізувати феномен людини та особистості як об’єкт рефлексії філософсько-правової наукової думки;
– розкрити основні підходи щодо аналізу індивідуальності сучасного типу людини;
– сформулювати концептуальні положення та висновки щодо феномена особистості як підґрунтя сучасної правової антропології;
– розкрити зміст вчення про природу людини у сучасній цивілізаційній парадигмі;
– обґрунтувати шляхи самореалізації людини в умовах маргінальних процесів;
– здійснити аналіз об’єктивних та суб’єктивних факторів формування людини як особистості в сучасному українському суспільстві;
– розглянути формування поглядів на проблему соціальних відхилень та окреслити основні напрями дослідження девіантності як соціального феномена в філософсько-правовому контексті;
– висвітлити специфіку соціальних детермінант девіантної поведінки людини;
– охарактеризувати ціннісні орієнтації людини як філософсько-правову категорію;
– відстежити еволюцію поведінки людини в філософсько-правовому дискурсі;
– розглянути становлення людини як фундаментальну проблему буття індивіда в традиційних суспільствах;
– проаналізувати взаємозв’язок між ціннісними орієнтаціями людини та формами її девіантної поведінки;
– розглянути проблему сучасної людини та причини її девіантності у європейській філософсько-правовій традиції;
– визначити мотиваційні аспекти агресивної поведінки суб’єкта в сучасній цивілізаційній парадигмі;
– запропонувати ефективні превентивні заходи щодо профілактики девіантної поведінки людини.
Об’єктом дослідження є людини як соціальна особистість, котра виступає підґрунтям сучасної правової антропології.
Предметом дослідження є філософсько-правове осмислення природних та соціальних детермінант формування девіантної поведінки людини.
Методи дослідження. Відповідно до мети та завдань дослідження в дисертації використано систему методів наукового пізнання. Серед них загальнонаукові методи, методи політології, соціології, філософії, правознавства, а також спеціальні методологічні засади вивчення девіантної поведінки людини.
Головним у цій системі виступає загальнонауковий діалектичний метод, що сприяв розгляду і дослідженню проблеми в єдності її соціального змісту та юридичної форми і здійсненню системного аналізу становлення людини як особистості у філософсько-правовому аспекті (р. 3 п. 3.1., п. 3.2., п. 3.4.). За допомогою семантичного методу поглиблено понятійний апарат, визначено загальні засади формування девіантності як однієї із форм розвитку складноорганізованих систем (р. 4 п. 4.1., п. 4.2., р. 5 п. 5.1.). Системно-структурний та порівняльно-правовий методи дозволили дослідити питання становлення людини як об’єкта рефлексії філософської наукової думки та розглянути її поведінку як діяльність (р. 3. п. 3.1.). Використання соціологічного та статистичного методів сприяло узагальненню юридичної практики, аналізу емпіричної інформації, пов’язаної з темою дисертаційного дослідження (р. 4 п. 4.3., р. 5 п. 5.5., п. 5.6.). Конкретно-історичний метод дозволив вивчити як історію об’єкта, так і понять та положень, що відображають її, а саме: розглянути у ретроспективі формування поглядів на проблему соціальних відхилень і визначити ступінь наукової розробленості проблем девіантності та ціннісних орієнтацій людини (р. 1, р. 2 п. 2.1., п. 2.2., р. 3 п. 3.1., р. 4 п. 4.1.). Описовий метод, застосовувався на всіх етапах дослідження. Соціально-прогностичний метод дозволив виявити взаємозумовленість між динамікою соціальних процесів, ціннісними орієнтаціями людини та формами її девіантної поведінки (р. 2 п. 2.3., р. 3. п. 3.2., р. 4 п. 4.3., п. 4.5., р. 5. п. 5.2.). Логічний метод дав можливість розглядати соціальну детермінацію у єдності загального, особливого та одиничного, виявити та з’ясувати загальний механізм девіантної поведінки людини, детермінаційні взаємозв’язки між ціннісними орієнтаціями людини та формами її девіантної поведінки (р. 4 п. 4.2., п. 4.3., п. 4.5., р. 5 п. 5.1., п. 5.3.).
Дисертація підготовлена на матеріалах із різних джерел. В її основу покладено опрацювання вітчизняної та зарубіжної наукової літератури. Документальну та фактологічну її основу становлять національні та зарубіжні статистичні дані, що характеризують основні підходи до аналізу індивідуальності сучасного типу людини, чинне законодавство та міжнародні правові стандарти, спрямовані на корекцію девіантної поведінки людини.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вони отримані внаслідок комплексного дослідження соціоприродних детермінант формування людини, проблем її сутності та причин девіантності, як однієї із форм розвитку складноорганізованих систем. У результаті проведеного дослідження сформульовано такі концептуальні положення, що вирізняються науковою новизною і мають важливе теоретичне та практичне значення:
уперше:
– здійснено розробку нової концептуальної філософсько-правової методологічної основи для аналізу феномена девіантної поведінки людини в умовах трансформації суспільства, що супроводжується нестабільністю, конфліктністю, напруженістю у соціальних і політичних відносинах, та створює сприятливі умови для виникнення девіантності та її проявів;
– проведено експлікацію поняття “девіантність” у філософсько-правовому аспекті та визначено його основну значимість у характеристиці особливостей даного явища з позиції науки філософії права та інших галузей права, комплексне застосування наукових засобів і методів яких сприяло всесторонньому розкриттю сутності даного соціального феномена в умовах реальної дійсності;
– розкрито філософсько-правовий зміст виправного впливу на девіантну людину, що є тотожним філософському змістові її покарання і полягає у спонуканні до визнання нею категоричного морального імперативу, його засвоєння і активного свідомого дотримання в суспільстві;
– обґрунтовано еврестичний сенс розподілу природних та соціальних детермінант формування людини як особистості на загальні, особливі та одиничні, що зумовлюється як виникненням її різноманітних історичних, етнонаціональних та цивілізаційних типів, так і становленням кожної конкретної особистості;
удосконалено:
– підходи щодо аналізу індивідуальності сучасного типу людини, як багаторівненої і багатопланової структури, зміст якої залежить не лише від багатства природних її передумов, але й від широти і глибини включеності у систему суспільних відносин та ступеня соціально активної діяльності, що відображає суб’єктну міру людини;
– питання ефективності превентивних заходів щодо профілактики девіантної поведінки людини, зокрема, запропоновано сукупність заходів, спрямованих на розв’язання соціальних конфліктів та усунення негативних наслідків девіантної поведінки, серед яких припинення, попередження, соціальний контроль і превенція, яка виступає найефективнішою формою мінімізації сфери девіантної поведінки;
дістали подальшого розвитку:
– дефініції понять „девіантна поведінка”, „особистість”, „агресія”;
– аналіз основних філософсько-правових концепцій, що розкривають девіантну поведінку як сутність, на основі якого доведено, що девіантна поведінка зумовлена сукупністю біологічних, психологічних і соціальних умов та факторів, серед яких: вроджена фізична неповноцінність, конфлікт особи із суспільством, що деформує її моральний стан; соціальне відчуження людини; дефекти соціальних норм, що характеризуються як загальним зниженням моралі, так і недоліками кримінально-правової основи; деформація суспільних відносин тощо;
– підходи щодо узагальнення проблем сучасної людини та причин її девіантності у європейській філософсько-правовій традиції;
– положення щодо наявного взаємозв’язку між ціннісними орієнтаціями людини та формами її девіантної поведінки;
– обґрунтування мотиваційних аспектів агресивної поведінки суб’єкта в сучасній цивілізаційній парадигмі;
– розгляду об’єктивних та суб’єктивних факторів формування людини як особистості в сучасному українському суспільстві.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані в дисертаційному дослідженні теоретичні положення, пропозиції, рекомендації та висновки сприятимуть подальшій розробці проблеми девіантності та удосконалення методів превентивної роботи у сфері негативно-девіантної поведінки людини.
Одержані результати використовувались у науково-дослідній діяльності для подальших теоретичних пошуків при розробці проблем девіації, при розробці планів заходів профілактики ОВС проявів девіантної поведінки.
Теоретичні узагальнення дослідження використовуються у навчальному процесі при викладанні навчальних дисциплін „Філософія права”, „Проблеми філософії права”, а також як допоміжний матеріал для подальших наукових досліджень із зазначеної проблематики (акт впровадження № 8 від 19.03.2010 р.).
Результати дисертаційного дослідження використовувалися при проведенні занять зі службової підготовки особового складу лінійного управління МВС України на Львівській залізниці, а також розробленні методичних рекомендацій щодо застосування норм чинного законодавства та покращання діяльності співробітників даних підрозділів у сфері профілактики правопорушень та протидії злочинності, що відповідає пріоритетним напрямам діяльності органів внутрішніх справ, визначеним рішенням наради МВС України від 29.03.2010 р. (акт впровадження № 32 від 02.04.2010 р.).
За матеріалами дисертаційного дослідження підготовлено розділ “Девіантна правосвідомість як форма соціального відхилення”, що увійшов до наукового дослідження “Проблеми правосвідомості особи” на замовлення Управління боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми ГУМВС України у Львівській області (акт впровадження № 37/241 від 29.03.2010 р.).
Особистий внесок здобувача. Положення, які викладені в дисертації та виносяться на захист, розроблено автором особисто.
Апробація результатів дисертації здійснювалася шляхом оприлюднення матеріалів дослідження на наукових конференціях, семінарах, круглих столах, зокрема: науково-звітній конференції факультету кримінальної міліції Львівсько-го державного університету внутрішніх справ “Проблеми діяльності кримінальної міліції в умовах розбудови правової держави” (м. Львів, 16 лютого 2007 р.); Першій звітній науковій конференції “Державотворення та правотворення в Україні: проблеми та перспективи” (м. Львів, 2 березня 2007 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Демократичні стандарти професійного навчан-ня та діяльності публічних службовців: теорія та практика” (м. Львів, 22 березня 2007 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Психологічні аспекти національної безпеки” (м. Львів, 22–23 березня 2007 р. ); міжнародній науково-практичній конференції “Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення” (м. Львів, 13–15 квітня 2007 р.); Другій звітній науковій конференції “Державотворення та правотворення в Україні: проблеми та перспективи” (м. Львів, 29 лютого 2008 р.); науково-звітній конференції факультету кримінальної міліції “Проблеми діяльності кримінальної міліції в умовах розбудови правової держави” (м. Львів, 5 березня 2008 р.); науково-практичній конференції за міжнародною участю “Демократичні стандарти врядування й публічного адміністрування” (м. Львів, 4 квітня 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Взаємодія громадян та правоохоронних органів в контексті формування правової держави: правові, історичні, філософські та психологічні аспекти” (м. Львів, 15 травня 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Роль суспільно-політичних дис-циплін у формуванні світогляду працівника ОВС” (м. Львів, 23 травня 2008 р.); науково-методичній конференції “Проблеми вдосконалення підготовки юристів: професійні та морально-етичні аспекти” (м. Київ, жовтень 2008 р.); міжвузівській науково-теоретичній конференції “Принципи гуманізму та верховенства права як умова розвитку демократичної, соціальної, правової держави (пам’яті професора В.В. Копейчикова)” (м. Київ, 26 грудня 2008 р.); ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Cтановлення особистості професіонала: перспективи й розвиток” (м. Одеса, 20 лютого 2009 р.); круглому столі “Порівняльне право-знавство: загальнотеоретичні та галузеві аспекти” (м. Львів, 22 травня 2009 р.); круглому столі “Проблеми державотворення та правотворення в Україні (в контексті порівняльного правознавства та права на приватність)” (м. Львів, 22 травня 2009 р.); міжнародному збірнику інформаційних, освітніх, наукових, методичних статей і матеріалів з України та діаспори “Український вимір” (м. Чернігів, число восьме, 2009 р.); Всеукраїнському круглому столі „Проблеми державотворення та правотворення в Україні” (м. Львів, 5 березня 2010 р.).
Основні результати та висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено у 43 публікаціях, зокрема: 1 одноосібній монографії, 1 навчальному посібнику у співавторстві, 24 наукових статтях у фахових наукових виданнях, а також 17 тезах виступів на конференціях, семінарах, круглих столах.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дисертаційне дослідження визначається сучасною постановкою проблеми, виявленням і дослідженням нових ідей та тенденцій стосовно філософсько-правового аналізу природних та соціальних детермінант формування девіантної поведінки людини та її прояву в умовах сучасного суспільства. У роботі враховані положення національного законодавства, піддано всесторонньому аналізу теоре-тичний та практичний матеріал, що стосується тематики дослідження. Це сприяло обґрунтуванню та вирішенню кола проблем, які мають важливе наукове і прик-ладне значення. У результаті автором сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, що полягають у наступному.
1. Поняття „девіантнiсть” сьогодні набуло широкого соціального звучання, залишивши тісні рамки психіатрії, психології і зарезервувавши собі місце в словниках філософів, соціологів, психологів і юристів. У практиці реального нау-кового пізнання відновлення наукового лексикону відбувається аж ніяк не меха-нічно, оскільки справа стосується концептуально зумовлених термінів, а не слів повсякденної мови. Стосовно філософії права це означає, що поняття „девіант-нiсть” підсилює її концептуальний апарат, а також більш виразно орієнтує її на знання емпіричних методів досліджень, що використовуються психологами та соціологами.
2. Девіантний аналіз зближує філософію права не тільки з психологією і соціологією, але й з соціальною антропологією під егідою юридичної антропо-логії, оскільки в більшості випадків розглядаються питання, які мають безпосе-реднє відношення до юридичної практики і її відображення у відповідних теоре-тичних узагальненнях.
3. Проаналізувавши та узагальнивши існуючі підходи щодо розуміння поняття “девіантна поведінка”, можемо сформулювати наступне визначення: девіантна поведінки (deviant behavior ) – це вчинок або дія людини (групи людей), що не відповідає офіційно встановленим або ж таким, що фактично сформувалися в даному суспільстві (культурі, субкультурі, групі) нормам і очікуванням. При цьому під “офіційно встановленими” зазвичай розуміють формальні, правові норми, а під фактично сформованими – існуючі норми моралі, звичаї, традиції.
4. Життя людини підпорядковане комплексу природних та соціальних закономірностей про те, які саме якості в людині – природні чи соціальні – справляють більший вплив на формування її поведінки достеменно не встановлено. Тому сутність поведінки людини прийнято розглядати на біологічному і соціальному рівнях, що й знаходить своє відображення у двох основних концепціях: біологізаторській або натуралістичній концепції та соціологізаторській концепції.
На нашу думку, з повною підставою можна стверджувати, що природна сутність людини відіграє роль неодмінної передумови та істотної детермінанти як її формування, так і всього її життєвого шляху.
Із філософських позицій природні і соціальні детермінанти формування людини можна класифікувати як загальні, особливі та одиничні. Перші стосуються людини як ширшого родового поняття. Особливі зумовлюють формування різноманітних історичних, етнонаціональних і цивілізаційних типів особистостей. Одиничні визначають унікальність становлення кожної окремої особистості в онтогенезі. Серед загальних природних детермінант можна вирізнити дві великі групи: внутрішні і зовнішні.
Під “соціальним” маємо на увазі все те, що відрізняє людину і суспільство від природи. Згідно з підходом, заснованим на структурно-функціональному аналізі, суспільство – це система взаємозв’язків і взаємодій людини з різного рівня спільнотами людей і соціальними інститутами. Перша (структурна) з двох названих компонент суспільства включає в себе такі спільноти: родину, навчальний (трудовий) колектив, народність, конфесію – клас (касту, стан, страту), націю, народ, людство. Друга (функціональна) – родину, школу, населений пункт (село, селище, місто), церкву, наукові, виробничі і комерційні заклади, суспільні організації, засоби масової інформації, державу. Кожний із названих структурних і функціональних елементів є детермінантою формування і людини загалом, і особистості зокрема.
5. Сучасні реалії переконують, що сьогодні не обійтися без філософсько-правового підходу до оцінки кримінально-девіантних дій правопорушників, орга-нізованих злочинних і терористичних угруповань. Даний підхід дозволяє встано-вити продуктивний діалог між представниками різних наукових дисциплін з ме-тою комплексного вирішення актуальних для сучасного світу проблем. Особливу допомогу може надати філософія права, котра вже давно не виглядає абстрактно-умоглядною дисципліною; вона активно контактує з іншими галузями наукового знання, завдяки чому збагачує свою понятійну мову і пізнавальний інструмента-рій. Це відноситься і до такого нового для філософії права поняття, як „девіант-нiсть”, охоплюючи його різновиди („девіація”, „девіантна поведінка” тощо). Для його поглибленого аналізу вже недостатньо психологічних або соціологічних ме-тодів. Явно назріла необхідність щодо вироблення більш універсальних критеріїв визначення різнотипних форм девіантної поведінки в контексті філософсько-антропологічного та філософсько-правового осмислення проблем людської особистості.
6. Девіантна поведінка з часів виникнення суспільства завжди являла собою небезпеку для соціальної стабільності, загрозу для життя людей, соціумів, уважалася небажаним явищем, і суспільство намагалося попереджувати та, по можливості, блокувати небажані форми людської життєдіяльності. А методи і засоби попередження девіантної поведінки визначалися соціально-економічними відносинами, суспільним буттям і суспільною свідомістю, заходами примусу та переконання тощо.
7. Проблеми соціального „зла” завжди привертали увагу вчених. Здавна філософи та юристи, медики і педагоги, психологи і біологи приділяють значну увагу дослідженню девіантної поведінки та її причин, досліджують різноманітні види соціальної патології: злочинність, пияцтво та алкоголізм, наркоманію, проституцію, самогубства тощо. Нині ж проявляються все нові і нові форми девіантної поведінки, що викликає необхідність своєчасного їх дослідження.
8. На вирішення питання про співвідношення біологічного та соціального в поведінці людини впливає загальний контекст, духовний, соціально-політичний клімат в суспільстві, в якому реалізується конкретна людська поведінка. Досліджуючи поведінку людини як соціальне явище, ми актуалізували уявлення про поведінку людини як про людську діяльність. Тому на рівні об’єктивної діалектики суспільного життя поведінка виступає як спосіб існування людини, суспільства, соціальної групи.
9. В дослідженні стверджується, що саме в контексті достатньо нового для нинішнього часу гносеологічного засобу – субстанційного дослідницького підхо-ду, котрий відображає безпосередній характер сутності речі, тобто її обумовле-ність самої собою, а не якимись зовнішніми причинами, стало можливим сформу-лювати висновок про те, що поведінка є поняття, котре відображає, в тому числі, зміст поведінки як способу існування людини, соціальної групи чи суспільства. Ідея способу існування в плані реалізації субстанційного дослідницького підходу передбачає єдність сутності та існування, де сутність безпосередня, а існування опосередковане. Таким чином, будь-які способи існування, в тому числі і способи існування поведінки характеризуються їх опосередкованістю. У цьому зв’язку по-ведінка виступає як сутність, а її різноманітні прояви, через які поведінка виявляє себе, виступають як багатоманітність існування сутності, опосередковані різнома-нітними об’єктивними умовами та суб’єктивними факторами. В тому числі одним із проявів існування сутності поведінки виступає і девіантна поведінка.
10. Відмінності між видами і формами існування сутності поведінки досліджуються багатьма науковцями виходячи з їх приналежності до діалектичної або метафізичної (неономіналістської або неореалістської) системи теоретизуван-ня, а також виходячи з пізнавальних завдань, що ними вирішуються. Існування сутності поведінки людини, що являє собою стихійно реалізовані дії людини та суспільства, виступають репрезентацією поведінки в контексті неономіналіст-ського спрямування теоретизування. В цьому випадку мають місце такі існування сутності поведінки людини, як: респондентна та оперантна поведінка; імпульсив-на, варіабельна та довготривала поведінка. Неореалістичне спрямування, що розкриває поведінку як свідомо здійснювану послідовність дій, яке репрезентує деякий ідеальний конструкт, розрізняє такі існування сутності поведінки, як: інструментальна, ціннісно-орієнтована, ігрова та афективна поведінка. Кожне існування сутності поведінки в контексті діалектичного підходу має свою приро-ду, оскільки опосередковано об’єктивними умовами та суб’єктивними факторами. Так, наприклад, якщо умовою, котра опосередковує сутність виступають соціаль-ні норми, то виявленням існування сутності поведінки будуть виступати нормаль-на і девіантна поведінка.
11. Розглядаючи поведінку людини як спосіб існування людини в суспільст-ві, необхідно враховувати, що вона починається з порушення рівноваги в сус-пільстві і завершується відновленням рівноваги, тобто має місце відповідна міра поведінки. У дослідженні доводиться, що поскільки поведінка людини розгля-дається нами виключно на соціальному рівні, постільки мірою поведінки виступає вчинок. І в цьому розумінні діяльнісна сторона вчинку – це те, що він виступає відповідною соціальною дією. Розкриваючи поведінку як основу людської діяль-ності, вчинок виступає як відповідна соціальна норма. Відповідно, вчинок – є міра поведінки, свідомо запрограмованої на досягнення певного результату відповід-ними засобами.
Згідно субстанційного дослідницького підходу, поскільки вчинок виступає мірою поведінки як сутності, постільки ж він виступає і мірою будь-якого існування сутності поведінки людини, а відповідно, і мірою девіантної поведінки.
Розмежування поведінки людини на соціальну і девіантну відбувається в залежності від складу та співвідношення дозвільних і заборонних норм, а також соціокультурних особливостей соціуму.
12. У різних суспільствах різноманітні явища можуть виступати як девіантна поведінка в залежності від прийнятих у суспільстві в якості основних соціальних норм: це може бути девіантна поведінка відносно норм права, відносно норм моралі та моральності, відносно партійних, релігійних, етичних, ідеологічних норм тощо. Для правової держави девіантна поведінка визначається у відповідності з іншими соціальними нормами права, в неправовій державі девіантна поведінка визначається і відповідно інших соціальних норм.
13. На основі аналізу основних концепцій (біологічної, психологічної та со-ціальної) розкриваєть сутність девіантної поведінки, підтверджується, що вона зу-мовлена сукупністю біологічних, психологічних і соціальних умов і факторів, до яких необхідно віднести: вроджену фізичну неповноцінність, конфлікт людини із суспільством, що деформує її моральний стан; її соціальне відчуження; дефекти соціальних норм, що характеризуються як загальним зниженням моралі, так і недоліками кримінально-правової основи; деформацію суспільних відносин тощо.
14. Важливим висновком дослідження, що спирається на субстанційний дослідницький підхід, стала теза про те, що девіантна поведінка має біопсихосо-ціальну сутність і визначається як спосіб існування людини та суспільства, що суперечить діючим соціальним нормам.
15. Безпосереднє існування сутності девіантної поведінки здійснюється в контексті метафізичного та діалектичного підходів. У рамках першого розрізняються такі існування сутності девіантної поведінки, як: злочинна (кримінальна) поведінка, делінквентна (дозлочинна) поведінка та аморальна поведінка. Згідно діалектичному підходу, сутність девіантної поведінки, опосередкована ціннісним відношенням індивіда до себе та світу, проявляється як антисоціальна (делінквентна) поведінка, асоціальна (аморальна) поведінка та аутодеструктивна (саморуйнуюча) поведінка, котра, своєю чергою, виступає існуванням сутності девіантної поведінки.
16. У дослідженні показано, що для вирішення соціальних суперечностей необхідна відповідна сукупність заходів, спрямованих на благо суспільства і тієї людини, котра може виявляти девіантну поведінку. Сукупність заходів, що спрямовані на розв’язання соціальних конфліктів і опосередковують існування сутності нормальної соціальної поведінки – це припинення, попередження, соціальний контроль і превенція. Серед них превенція виступає як найефективніша форма опосередкування існування сутності нормальної поведінки, своєрідною мінімізацією сфери девіантної поведінки, до якої ми відносимо: збільшення категорій населення, яке знаходиться за межею бідності; існування соціального дна із числа бідних, бездомних, безпритульних дітей та підлітків, які вийшли з місць позбавлення волі; правовий нігілізм у суспільстві, зневага до закону, втрата цінності людського життя тощо. Однак, „безпорядок” – це та ціна, що сплачується суспільством і кожним із нас за можливість створити порядок. Тому превенція, розкрита на загальнонауковому рівні, передбачає, що девіантна поведінка виступає як характеристика соціальної ентропії і, відповідно, превенція передбачає негативний внесок у соціальну ентропію.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кудрявцев В. Н. Закон, поступок, ответственность / Владимир Николаевич Кудрявцев ; АН СССР. – М. : Наука, 1986. – С. 7.
2. Шибутани Т. Социальная психология / Тамотсу Шибутани ; [пер. с англ.
В. Б. Ольшанского]. – Ростов н/Д. : Феникс, 1999. – С. 162.
3. Каган М. С. Человеческая деятельность (oпыт системного анализа) /
Моисей Самойлович Каган. – М. : Политиздат, 1974. – 328 с.
4. Хрестоматия по философии : [учебное пособие для высших учебных заведений]. – Ростов-на-Дону : Феникс, 1997. – С. 27–28.
5. Аристотель. Метафизика. О Душе: cочинения / Аристотель ; [в 4-х т]. – М. : Мысль, 1976. – Т.1.– С. 8, 41.
6. Ярошевский М. Г. Наука о поведении : русский путь / М. Г. Ярошевский // Вопросы психологии. – 1995. – № 4. – С. 9, 14.
7. Павлов И. П. Полное собрание сочинений / Иван Петрович Павлов [в 6 т.] : [изд. 2-е]. – М. : Изд-во АН СССР, 1951. – Т. 3. – Кн. 1. – С. 188.
8. Ухтомский А. А. Собрание сочинений / Алексей Алексеевич Ухтомский ; [в 5 т.] ; пред. акад. Л.А. Орбели, проф. М.И. Виноградов. – Л. : Изд-во Ленингр. гос. ун-та, 1950. – Т.1 : Учение о доминанте. – С. 299.
9. Выготский Л. С. Этюды по истории поведения : Обезьяна. Примитив. Ребенок / Л. С. Выготский, А. Р. Лурия. – М. : Педагогика – пресс, 1993. – С. 76.
10. Спенсер Г. Синтетическая философия / Герберт Спенсер ; [пер. с англ. в сокращенном изложении Г. Коллинза]. – Киев, 1997. – С. 424.
11. Лоренц К. З. Оборотная сторона зеркала / Конрад З. Лоренц ; [под ред.
А. В. Гладкого]. – М. : Республика, 1998. – С. 5.
12. Фрейд З. Психология бессознательного: сборник произведений / Зигмунд Фрейд ; [сост., науч. ред., авт. вступ. ст. М. Г. Ярошевский]. – М. : Просвещение, 1989. – С. 404, 438.
13. Тарасов К. Е. “Фрейдо-марксизм” о человеке / К. Е. Тарасов,
М. С. Кельнер. – М. : Мысль, 1989. – С. 86.
14. Wilson E. O. On Human Nature / E. O. Wilson. – Cambridge (Mass), 1978. – P. 32.
15. Wilson E. O. Biologyand the Social Sciences / E. O. Wilson // Daedalus. – 1977. – № 4. – Р. 132.
16. Комаров М. С. Социобиология и проблема человека / М. С. Комаров // Вопросы философии. – 1985. – № 4. – С. 133.
17. Див. : Майр Э. Человек как биологический вид / Э. Майр // Природа. – 1973. – № 12. – С. 36–44 ; 1974. – № 2. – С. 36–48.
18. Мысливченко А. Г. Проблема человека в марксистско-ленинской философии / Александр Григорьевич Мысливченко. – М. : Знание, 1973. – С. 61.
19. Торндайк Э. Принципы обучения, основанные на психологии / Э. Торндайк // Основные направления психологии в классических трудах. Бихевио-ризм. – М. : ООО “Изд-во АСТ ЛТД”, 1998. – С. 27–28.
20. Уотсон Дж. Поведение как предмет психологии (бихевиоризм и необихевиоризм) / Дж. Уотсон // Хрестоматия по истории психологии / под ред. П. Я. Гальперина, А. Н. Ждан. – М. : Просвещение, 1980. – С. 39.
21. Скиннер Б. Ф. Технология поведения / Б. Ф. Скиннер // Американская социологическая мысль : тексты / под ред. В. И. Добренькова. – М. : Изд-во Международного ун-та бизнеса и управления, 1996. – С. 41, 44.
22. Див. : Дюркгейм Э. Социология. Ее предмет, метод, предназначение / Эмиль Дюркгейм ; [пер. с фр., составление, послесловие и примечания А. Б. Гофмана]. – М. : Канон, 1995. – 352 с.
23. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность / А. Н. Леонтьев // Психология личности : тексты / под ред. Ю. Б. Гиппенрейтер, А. А. Пузы-рея. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1982. – С. 21, 24.
24. Ильенков Э. В. Что же такое личность? / Э. В. Ильенков // Психология личности : тексты / [под ред. Ю. Б. Гиппенрейтер, А. А. Пузырея]. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1982. – С. 11–12.
25. Сэв Л. Марксизм и теория личности / Люсьен Сэв. – М. : Наука, 1972. – С. 268.
26. Сорокин П. А. Общедоступный учебник социологии : cтатьи разных лет / Питирим Александрович Сорокин ; Ин-т социологии. – М. : Наука, 1994. – С. 74–156.
27. Лютенс Ф. Организационное поведение / Фред Лютенс. – М. : Инфра М, 1999. – С. 132.
28. Левин К. Психологическое поле / К. Левин // Психология социальных ситуаций / [сост. и общ. ред. Н. В. Гришиной]. – СПб. : Питер, 2001. – С. 39.
29. Хоманс Дж. К. Социальное поведение как обмен / Дж. К. Хоманс // Современная зарубежная социальная психология. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1984. – С. 83 85.
30. Цит. за : Ритцер Дж. Современные социологические теории / Дж. Ритцер ;
[5-е изд.]. – СПб. : Питер, 2002. – С. 319.
31. Мид Дж. Интернализованные другие и самость / Дж. Мид // Американская социологическая мысль : тексты / под ред. В. И. Добренькова. – М. : Изд-во Международного ун-та бизнеса и управления, 1996. – С. 225.
32. Биология в познании человека / отв. ред. Р. С. Карпинская. – М. : Наука, 1989. – С. 114.
33. Йориш Я. И. Биологическое и социальное / Я. И. Йориш // Вопросы философии. – 1969. – № 3. – С. 147–148.
34. Леонтьев А. Н. Проблемы деятельности в психологии / А. Н. Леонтьев // Вопросы философии. – 1972. – № 9. – С. 99.
35. Маркарян Э. С. Философские проблемы деятельности / Э. С. Маркарян // Вопросы философии. – 1985. – № 5. – С. 86.
36. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания / Борис Герасимович Ананьев. – Л. : ЛГУ, 1968. – С. 23.
37. Маргулис А. В. Конкретно-исторический характер взаимосвязи деятельности и потребностей общества / А. В. Маргулис // Философские науки. – 1977. – № 2. – С. 8.
38. Сагатовский В. Н. Деятельность как философская категория / В. Н. Сага-товский // Философские науки. – 1978. – № 2. – С. 49.
39. Самсин А. И. Социально-философские проблемы исследования потребностей : монография / Алексей Иванович Самсин. – М. : Высшая школа, 1987. – С. 41.
40. Тульчинский Г. Л. Разум, воля, успех : о философии поступка / Григорий Львович Тульчинский. – Л. : Изд-во Ленинградского университета, 1990. – С. 8.
41. Батищев Г. С. Неисчерпанные возможности и границы применимости категории деятельности / Генрих Степанович Батищев // Деятельность : теории, методологии, проблемы. – М. : Политиздат, 1990. – С. 23–24.
42. Чуринов Н. М. Совершенство и свобода : философские очерки / Николай Мефодьевич Чуринов. – Красноярск : САА, 2001. – С. 25–26.
43. Чуринов Н. М. О государстве и идеологии / Н. М. Чуринов // Теория и история. – 2003. – № 3. – С. 3–15.
44. Фома Аквинский : Сочинения [текст] / Фома Аквинский ; [сост., пер., сопр. А. В. Апполонов]. – М. : УРСС, 2002. – С. 137, 141.
45. Оккам У. Избранное / Уильям Оккам ; [пер. с лат. А. В. Апполонова и М. А. Гарнцева] ; под общ. ред. А. В. Апполонова. – М. : Едиториал УРСС, 2002. – 272 с.
46. Див. : Куйбарь В. И. Философские основания понятия “эколого-информа-ционная реальность” : теоретико-методологические очерки / В. И. Куйбарь, Н. В. Шкроб. – Иркутск : Иркутский государственный университет, 2001. – С. 20, 22.
47. Прист С. Теории сознания / Стивен Прист ; [пер. с англ. и предисл. А. Ф. Грязнова]. – М. : Идея–пресс, 2000. – С. 40.
48. Гоббс Т. Избранные произведения / Томас Гоббс ; [в 2-х т.]. – М. : Мысль, 1964. – Т. 2. – С. 397.
49. Спиноза Б. Избранные произведения / Барух Спиноза ; [в 2 т.]. – М. : Госполитиздат, 1957. – Т.1. – С. 271, 361.
50. Лейбниц Г. В. О самой природе или природной силе и деятельности творений : сочинения / Готфрид Вильгельм Лейбниц ; [в 4 т.]. – М. : Мысль, 1982. – Т. 1. – С. 414.
51. Лосев А. Ф. Бытие – имя – космос / Алексей Федорович Лосев ; [cост. и ред. А. А. Тахо-Годи]. – М. : Мысль. – С. 857, 872–873.
52. Момджян К. Х. Введение в социальную философию : учебное пособие / Карен Хачикович Момджян. – М. : Высшая школа, КД “Университет”, 1997. – С. 163.
53. Ленин В. И. Философские тетради: полное собрание сочинений / Владимир Иллич Ленин ; [в 55 т.] ; [изд. 5-е.]. – М. : Политиздат, 1969. – Т. 29. – С. 93 95.
54. Купер Р. Россия, Запад и глобальная цивилизация / Р. Купер // Россия и Запад в новом тысячелетии : Между глобализацией и внутренней политикой. Gеоrgе С. Маrshall Еurореаn Сеnter for Security Studies, 2002. – C. 30.
55. Моисеев Н. Н. Расставание с простотой / Никита Николаевич Моисеев. – М. : «Аграф», 1998. – 474 с.
56. Лунеев В. В. Преступность XX века. Мировой криминологический анализ / Виктор Васильевич Лунеев. – М., 1997. – С. 16, 45, 451.
57. Див. : Аснер П. Насилие и мир : от атомной бомбы до этнической чистки / П. Аснер. – СПб., 1999. – 352 с. ; Новая постиндустриальная волна на Западе : Антология. – М., 1999. – 631 с.
58. Социальный контроль над девиантностью в современной России / под ред. Я. Гилинского. – СПб., 1998. – C. 37–40.
59. Kressel N. Mass Hate. The Global Rise of Genocide and Terror / N. Kressel // Plenum Press, 1996. – P. 252–253.
60. Интервью с профессором Н. Луманом // Проблемы теоретической социологии / под ред. А. О. Бороноева. – СПб., 1994. – С. 246.
61. Higgins P. Understanding Deviance / P. Higgins, R. Butler. – McGraw-Hill Book Company, 1982. – P. 8.
62. Sumner C. The Sociology of Deviance. An Obituary / C. Sumner. – Bucking-ham : Open University Press, 1994. – P. 3.
63. Luhmann N. Beobachtungen der Moderne / N. Luhmann. – Opladen : Westdeutscher Verlag, 1992. – P. 12.
64. Монсон П. Лодка на аллеях парка. Введение в социологию / Пер Монсон. – М., 1995. – С. 63.
65. Бауман З. Мыслить социологически / Зигмунт Бауман. – М., 1996. – С. 193.
66. Бурдье П. За рационалистический историзм / П. Бурдье // Социо-логос постмодернизма. – М., 1996. – С. 15.
67. Sumner C. Ibid.
68. Див. : Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну / Ульрих Бек; [пер. с нем. В. Седельника и Н. Федоровой]; послесл. А. Филиппова. – М. : Прогресс – Традиция, 2000. – 384 с.
69. Див. : Социальные отклонения : Введение в общую теорию / В. Н. Кудряв-цев, Ю. В. Кудрявцев, В. С. Нерсесянц. – М. : Юридическая литература, 1984. – 320 с.
70. Гилинский Я. Социология девиантного (отклоняющегося) поведения : [учебное пособие] / Я. Гилинский, В. Афанасьев. – СПб., 1993. – 256 c.
71. Цит. за : Холтон Дж. Тематический анализ науки / Дж. Холтон. – М., 1981. – С. 195.
72. Цит. за : Импакт. Наука и общество. – 1986. – № 1. – С. 55.
73. Див. наприклад : Лайне М. Криминология и социология отклоненного пове-дения / Матти Лайне; [пер. с финского Э. Скарп]. – Хельсинки, 1994. – 173 с.
74. Downes D. Understanding Deviance. A Guide to the Sociology of Crime and Rule-Breaking. / D. Downes, Р. Rock ; [Third edition]. – Oxford University Press, 1998. – P. VII, 1.
75. Коэн А. Исследование проблем социальной дезорганизации и отклоняюще-гося поведения / А. Коэн // Социология сегодня. – М., 1965. – С. 520–521.
76. Goode E. Deviant Behavior / E. Goode ; [Second Edition]. – New Jersey : Englewood Cliffs, 1984. – P. 17.
77. Palmer S. Deviant Behavior : Patterns, Source and Control / S. Palmer, J. Humphery. – NY L., 1990. – P. 3.
78. Смелзер Н. Социология / Нейл Смелзер. – М., 1994. – С. 203.
79. Социальные отклонения : Введение в общую теорию / В. Н. Кудрявцев, Ю. В. Кудрявцев, В. С. Нерсесянц. – М., Юридическая литература. 1984. – С. 95.
80. Див. : McCaghy Ch. Deviant Behavior : Crime, Conflict, and Interest Groups / Ch. McCaghy, T. Carpon ; [Third edition]. – Macmillan College Publishing Company, Inc., 1994. – P. 2. ; McCaghy Ch. Deviant Behavior : Crime, Conflict, and Interest Groups / McCaghy Ch., Carpon T., Jamicson J. ; [Fifth Edition]. – Allyn and Bacon, 2000. – P. 4.
81. Bryant C. (Editor-in-Chief) Encyclopedia of Criminology and Deviant Behavior / C. Bryant. – Brunner-Routledge, 2001. – Vol. 1. Historical, Conceptual, and Theoretical Issues. – P. 88–92.
82. Див. : Бергер П. Социальное конструирование реальности / П. Бергер, Т. Лукман. – М., 1995. 322, [1] с. ; Ясавеев И. Г. Конструирование социальных проблем средствами массовой коммуникации / Искэндэр Габдрахманович Ясавеев. – Казань, 2004. – 199 с.
83. Див. детальніше : Гилинский Я. Криминология : теория, история, эмпирическая база, социальный контроль / Яков Гилинский. – СПб., 2002. – С. 30–33.
84. Luhmann N. Die Wissenschaft die Gesellschaft / N. Luhmann. – Frankfurt am Main: Suhrkamp Verlag, 1996. – S. 2.
85. Див. : Curra J. The Relativity of Deviance / J. Curra // SAGE Publications, Inc., 2000 ; Goode E. Moral Panics: the Social construction of Deviance / E. Goode, N. Ben-Yehuda // Blackwell Publishers, 1994 ; Petrovec D. Violence in the Media / D. Petrovec. – Ljubljana : Mirovni Inštitut, 2003 ; Pfuhl E. The Deviance Process / E. Pfuhl, S. Henry ; [Third Edition]. – NY : Aldine de Gruyter, 1993.
86. Caffrey S. The Sociology of Crime and Deviance : Selected Issues / Susan Caffrey, Gary Mundy (eds.). – Dartford : Greenwich University Press, 1995. – ХІІІ, 503 p. : ill.
87. Hess H. Was ist Kriminalităt? / H. Hess, S. Scheerer // Kriminologische Journal. – 1997. – Heft 2. – S. 83 155.
88. Див. : Jacobs J. Hate Crimes : Criminal Law & Identity Politics / J. Jacobs, K. Potter // Oxford University Press, 1998. ; Hall N. Hate Crime / N. Hall // Willan Publishing, 2005.
89. Кузнецов И. Е. Коррупция в системе государственного управления : социологическое исследование : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. соц. наук / Игорь Евгеньевич Кузнецов. – СПб., 2000. – 22 с.
90. Див. : Оукс Г. Прямой разговор об эксцентричной теории / Г. Оукс // Теория и общество : фундаментальные проблемы. – М., 1999. – С. 292–306.
91. Див. детальніше : Гилинский Я. Девиантность, социальный контроль и политический режим / Яков Гилинский // Политический режим и преступность. – СПб., 2001. – С. 39–65.
92. Чхеайло І. І. Самореалізація особи (соціально-філософський аналіз) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук : спец. 09.00.03 “Соціальна філософія та філософія історії” / І. І. Чхеайло. – Харків, 2000. – 18 с.
93. Гордевський Д. В. Девіантне мислення як фактор культурної динаміки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук : спец. 09.00.04 “Філософська антропологія, філософія культури” / Д. В. Гордевський. – Харків, 2000. – 18 с.
94. Білецький В. В. Виправлення девіантної особистості як предмет філософського дослідження : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук : спец. 09.00.03 “Соціальна філософія та філософія історії” / В. В. Білецький. – Донецьк, 2002. – 18 с.
95. Ларцев В. С. Формування особистості : детермінанти, проблеми, перспективи (соціально-філософський аналіз) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. філософ. наук : спец. 09.00.03 “Соціальна філософія та філософія історії” / В. С. Ларцев. – К., 2003. – 32 с.
96. Котляров Л. П. Девіантність як предмет соціально-філософського аналізу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук : спец. 09.00.03 “Соціальна філософія та філософія історії” / Л. П. Котляров. – Одеса, 2003. – 18 с.
97. Довгополюк В. О. Соціальна девіантність у молодіжному середовищі : передумови, різновиди та регулятиви : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук : спец. 09.00.03 “Соціальна філософія та філософія історії” / В. О. Довгополюк. – Одеса, 2004. – 18 с.
98. Нікітін А. В. Філософсько-правовий аналіз девіантної поведінки особистості : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.12 “Філософія права” / А. В. Нікітін. – К., 2004. – 18 с.
99. Синєокий О. В. Мотивація девіантних форм поведінки особи, що призводить до сексуальних злочинів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / О. В. Синєокий. – Харків, 2006. – 20 с.
100. Поліщук О. С. Соціалізація особистості як громадянина України : соціально-філософський аналіз : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук : спец. 09.00.03 “Соціальна філософія та філософія історії” / О. С. Поліщук. – К., 2009. – 16 с.
101. Бакума І. М. Ціннісні орієнтації особистості в детермінації девіантної поведінки молоді : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук : спец. 09.00.03 “Соціальна філософія та філософія історії” /
І. М. Бакума. – Одеса, 2009. – 18 с.
102. Щедровицкий Г. П. Проблемы методологии системного исследования / Георгий Петрович Щедровицкий. – М., 1964. – 48 с.
103. Див. наприклад : Попов Г. X. Проблемы теории управления / Гавриил Xаритонович Попов. – М., 1970. – С. 5–6.
104. Гилинский Я. Девиантология: социология преступности, наркотизма, проституции, самоубийств и других “отклонений” / Яков Гилинский ; [2-е изд., испр. и доп.]. – СПб. : Изд-во Р. Асланова “Юридический цент Пресс”, 2007. – 528 с.
105. Гилинский Я. Некоторые вопросы методологии криминологических исследований // Теоретические проблемы изучения территориальных различий в преступности : Ученые записки Тартуского гос. ун-та. – 1988. – С. 102–110.
106. Кузнєцов Б. Г. Системні дослідження неживої і живої природи і суспільства / Б. Г. Кузнєцов. – К., 2000. – С. 57.
107. Маркарян Э. С. Глобальное моделирование, интеграция наук и системный подход / Э. С. Маркарян // Системные исследования. Методологические проблемы. Ежегодник 1980. – М., 1981. – С. 135–154.
108. Нерсесова Е. X. Гносеологический аспект проблемы социальных показателей / Елена Христофоровна Нерсесова. М. : Наука, 1981. – 158 с.
109. Гилинский Я. О системном подходе к отклоняющемуся поведению / Я. Гилинский, Э. Раска // Известия АН Эстонской ССР. – Т. 30. Обществен-ные науки. – 1981. – № 2. –С. 134–142 ; Гилинский Я. О системном подходе к преступности / Я. Гилинский // Правоведение. 1981. – № 5. – С. 49–56 ; Апдинян Р. Функциональная теория организации и организованная преступ-ность / Р. Апдинян, Я. Гилинский // Организованная преступность в России : теория и реальность. – СПб., 1996. – С. 1–15.
110. Бачинин В.А. Философия права и преступления / Владислав Аркадьевич Бачинин. – Харьков: Фолио, 1999. – 607 с.
111. Див. : Змановская Е. В. Девиантология: психология отклоняющегося поведения / Елена Валерьевна Змановская. – СПб., 2001; Клейберг Ю.А. Социальные нормы и отклонения / Юрий Александрович Клейберг. – Кемерово, 1994; Пэнто Р. Методы социальных наук / Р. Пэнто, М. Гравитц. – М., 1972.
112. Уайтхед А. Н. Избранные работы по философии / Альфред Норт Уайтхед. – М., 1990. – С. 321.
113. Поппер К. Открытое общество и его враги / Карл Раймунд Попер. – М., 1992. – Т. 2. – С. 255–256.
114. Бор Н. Избранные научные труды / Нильс Бор. – М., 1971. – Т. 2. – С. 209.
115. Блувштейн Ю.Д. Основания криминологии : опыт логико-философ-ского исследования / Ю.Д. Блувштейн, А.В. Добрынин. – Минск, 1990. – 206, [2] с.
116. Див. : Социальная работа с носителями девиантного поведения : [учебное пособие для студентов высших учебных заведений] / авт.-сост. И. Н. Шатилов, П. А. Шацков. – Балашов, 2007. – 57 с. ; Мейер В. Методы поведенческой терапии / В. Мейер, Э. Чессер. – СПб., 2000. – 230 с. ; Психосоциальная коррекция и реабилитация несовершеннолетних с девиантным поведением / под ред. С. А. Беличевой. – М., 1999. – 181 с. ; Селезнева И. Г. Влияние дестабилизирующих факторов на девиантное поведение : монография / И. Г. Селезнева, Н. А. Скобелина, А. С. Сухова ; ВолгГТУ. – Волгоград, 2008. – 152 с.
117. Див. : Гилинский Я. Социальная патология в современной цивилиза-ции / Я. Гилинский // Криминология. XX век. – СПб., 2000. – С. 13–58 ; Кури X. Общественные изменения и развитие преступности. Сравнение в международном аспекте / X. Кури, Й. Обергфелль-Фукс // Криминология. XX век. – С. 115–176 ; Лунеев В. В. Преступность XX века. Мировой криминалистический анализ / Виктор Васильевич Лунеев. – М., 1997.
118. Див. : Спенсер Г. Основания социологии / Герберт Спенсер. – СПб., 1876. – С. 618.
119. Ломброзо Ч. Гениальность и помешательство / Чезаре Ломброзо. – М. : Республика, 1995. – 398 с.
120. Див. : Кетле А. Социальная система и законы, ею управляющие / Адольф Кетле. СПБ, 1866. ; Кетле А. Социальная физика или опыт исследования о развитии человеческих способностей / Адольф Кетле. К., 1911.
121. Енгельс Ф. Положение рабочего класса в Англии / [В. кн. : К. Маркс, Ф. Енгельс : Собрание сочинений ; изд. 2-е ; [в 50 т]. – М., 1955. – Т. 2. – 668 с.
122. Див. : Аврутин Ю.Е. Криминологический анализ преступности в ре-гионе : методология, методика, техника / Ю. Е. Аврутин, Я. И. Гилинский. – Л., 1991 ; Гилинский Я. Социологические и психолого-педагогические основы суицидологии : учебное пособие / Я. Гилинский, П. Юнацкевич. – СПб., 1999 ; Гилинский Я. Девиантность подростков : теория, методология, эмпирическая реальность / [Гилинский Я., Гурвич И., Русакова М. и др.]. – СПб., 2001 ; Методы сбора информации в социологических исследова-ниях. – / [в 2 кн.]. М., 1990 ; Ядов В. А. Социологическое исследование : методология, программа, методы / В. А. Ядов. – Самара, 1995.
123. Кофырин Н. Криминогенные молодежные группы по месту жительства. Их правосознание и жизненные ориентации / Н. Кофырин // Трудные судьбы подростков – кто виноват? – М., 1991. – С. 125–133.
124. Див. : Письма из зоны / под ред. Валерия Федоровича Абрамкина. – М., 1993. – 20 с. ; Расскажи свою историю. – СПб., 1999. – 573, [1] с.
125. Карпов В. Г. Жизненный мир наркомана как объект междисциплинар-ного исследования / В. Г. Карпов, Е. Б. Лисовская // Актуальные проблемы социологии девиантного поведения и социального контроля / под ред. Я. Гилинского. – М., 1992. – С. 135–182.
126. Федотова Л. Н. Контент-аналитические исследования средств массовой информации и пропаганды : [учеб.-метод. пособие по курсу “Методика конкретно-социологических исследований и журналистика”] / Л. Н. Федотова. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1988. – C. 42–44.
127. Див. : Белaновский С. А. Методика и техника фокусированного интервью / Сергей Александрович Белaновский. – М., 1993.
128. Клейберг Ю. А. Психология девиантного поведения : [учебное пособие для вузов] / Юрий Александрович Клейберг. – М., 2001. – С. 50.
129. Менделевич В. Д. Психология девиантного поведения : учебное пособие / Владимир Давыдович Менделевич. – СПб. : Речь, 2005. – 445 с.
130. Петровский В. А. Психология неадаптивной активности / Вадим Артурович Петровский. – М. : 1992. – 223 с.
131. Фромм Э. Психоанализ и этика / Эрих Фромм. – М., 1993. – С. 11.
132. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность / Алексей Николаевич Леонтьев. – М. : Политиздат, 1977. – С. 160.
133. Короленко Ц. П. Семь путей к катастрофе : Деструктивное поведение в современном мире / Ц. П. Короленко, Т. А. Донских. – Новосибирск, 1990. – 222 c.
134. Змановская Е. В. Девиантология : (психология отклоняющегося поведения) : [учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений] / Елена Валерьевна Змановская ; [4-е изд., испр.]. – М. : Издательский центр «Академия», 2007. – 288 с.
135. Див. : Петрова Л. В. Фундаментальні проблеми методології права : філософсько-правовий дискурс / Любов Василівна Петрова. – Харків : Право, 1998. – 416 с. ; Жоль К. К. Философия и социология права / Константин Константинович Жоль. – К., 2000 ; Розин В. М. Генезис права / Вадим Маркович Розин. – М., 2001 ; Максимов С. И. Правовая реальность : опыт философского осмысления / Сергей Иванович Максимов ; Министерство образования и науки Украины. Национальная юридическая академия Украины им. Я. Мудрого ; [науч. изд.]. – Харьков : Право, 2002. – 328 с. – Библиогр. : с. 320 ; Козловський А. А. Право як пізнання : Вступ до гносеології права / Антон Антонович Козловський. – Чернівці : Рута, 1999. – 295 с.
136. Див. : Новгородцев П. И. Введение в философию права : Кризис современного правосознания / Павел Иванович Новгородцев ; РАН. Ин-т государства и права. М. : Наука, 1997. – 269 с. ; Петражицкий Л. И. Введение в изучение права и нравственности. Эмоциональная психология / Лев Иосифович Петражицкий. – СПб, 1905 ; Кістяківський Б. О. Вибране / Богдан Олександрович Кістяківський. – К., 1996 ; Кистяковский Б. А. Философия и социология права / Богдан Александрович Кистяковский. – СПб., 1998.
137. Рабинович П. Філософія права : деякі науковознавчі сюжети / П. Рабинович // Вісник Академії правових наук України. – Харків. – 2003. – № 4 (35). – С. 3–13.
138. Див. наприклад : Анохин П. К. Идеи и факты в разработке теории функциональных систем / П. К. Анохин // Психологический журнал. 1984. Т.5. №2. С. 107 118; Костандов Э. А. Восприятие и эмоции / Эдуард Арутюнович Костандов. М. : Медицина, 1977; Симонов П. В. Эмоциональный мозг / Павел Васильевич Симонов. М. : Наука, 1981.
139. Козловський А. А. Гносеологічні принципи права / А. А. Козловський // Проблеми філософії права. – 2005. – Том ІІІ (№ 1 2). – С. 32 44.
140. Про необхідність такої роботи та перші результати див. : Корчев-на Л. О. Концепція права: до постановки проблеми / Л. О. Корчевна // Право і безпека : Науковий журнал. – Харків, 2004. – № 3’1. – С. 13–17.
141. Див. : Гребеньков Г. В. Аксиологический подход к проблеме человека / Г. В. Гребеньков, В. Н. Нечитайло. – Донецк, 1992 ; Сержантов В. Ф. Феномен людини / В. Ф. Сержантов, Г. В. Гребеньков. – К., 1997.
142. Гребеньков Г. В. Право як предмет філософського і наукового пізнання : принципи та методологія демаркації / Г. В. Гребеньков // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. Збірник наукових праць. – Донецьк : ДЮІ ЛДУВС, 2004. – № 2. – С. 3–18.
143. Див. : Мухамет-Ирекле А. Методология правового и социального го-сударства: краткий очерк / Артур Мухамет-Ирекле. М. : Изд-во РАГС, 2003. – 170 с.
144. Буржуазные теории права : Реферативный сборник. – М., 1982. – C. 20.
145. Козловський А. А. Філософія права як самосвідомість нації / А. А. Козловський // Проблеми філософії права. – 2003. – Том І. – С. 12 16.
146. Петрова Л. В. Фундаментальні проблеми методології права : філософсько-правовий дискурс / Любов Василівна Петрова. – Харків : Право, 1998. – 416 с.
147. Керимов Д. А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права) / Джангир Аббасович Керимов ; [2-е изд.]. – М. : Аванта+, 2001. – 560 с.
148. Сливка С. С. Професійна культура юриста (теоретико-методологічний аспект) / Степан Степанович Сливка. – Львів : Св